Ландшафтні особливості території Скадовського району Херсонської області

Рис. 4.5 Чорноземи південні залишково- солонцюваті

Низменні моренно-ерозійні рівнини з покрівними слабокарбонатними суглинками представлені в області язика дніпровського льодяного покриву. Плоска або хвиляста поверхня з неглибоким ерозійним розглиненням, розораними звичайними та південними чорноземами. В умовах ландшафтів широко розповсюджені льоси та льосовидні суглинки, у формуванні яких важливу роль відіграли процеси вивітрювання та біологічного кругообігу в аридних перигляціальних умовах. Вони являють собою як би реліктовий ілювіальний шар попередніх грунтів [44].

Рослинний світ небагатий. Це типчаково ковиловий степ, подекуди полинно-злаковий, велика частина яких розорана, а також степові чагарники та псамофітні (піщані) різнотравно-типчаково-ковилові степи. Домінують в рослинному покриві щільнокущові злаки, а саме -- види ковили (українська, Лесінга (див.рис 4.6), волосиста, костриця валіська (див.рис.4.5), келерія гребінчаста (див.рис 4.7) [5].

Рослинний покрив пустельних полиново-злакових степів мозаїчний. В степових подах зустрічаються чагарникові зарості терену степового, бобчука, видів шипшини тощо [20].Характерними представниками також э полинь, ковила та типчак, костриця валіська та калерія гребінчаста. Значні площі зайняті синантропною рослинністю, яку утворюють рослини, життя яких пов язане з діяльністю людини. Але найбільші площі належать агрофітоценозам, що розташовані на місці розораних степів.Нині вони розорені.

Рис 4.5Костриця валіська

Рис 4.6 Ковила Лесінга

Рис 4.7 Калерія гребінчаста

Фауна даної місцевості є досить цікавою та своєрідною. З ссавців характерними для українського степу, крім численних дрібних гризунів: ховрахів (сірий і крапчастий), бабаків, полівок (сіра та степова), хом'яків, сліпаків, та мишей, є заєць, тхір степовий, ласки, горностаї, вовк, лисиця, зустрічаються борсуки, сарни, асканійські олені.

Більшість тварин живе в норах. Це гризуни, хижі лисиці та тхори, всеядні борсуки. Для звірів нори є схованкою під час небезпеки й несприятливої погоди, місцем народження малят, також для деяких з них -- місцем зимового сну або сплячки, накопичення запасу кормів. У норах дрібних звірів селяться плазуни.

З птахів: степовий і польовий жайворонки, перепілка, вівсянка чорноголова, сіра куріпка, боривітер й ін. Та рідкі тепер: хохітва, дрохва, орел, канюк, сови. На берегах лиманів і на узбережжі морів живуть дикі гуси, чаплі, кулики [50]. Завдяки вмінню швидко бігати від ворогів рятуються рідкісні степові птахи -- дрофа, стрепет.

З плазунів зустрічаються ящірки (прудка та піщана), полоз жовточеревий, гадюка степова й черепаха степова.

Налічується велика кількість безхребетних, є кільчасті черви та багато членистоногих. З прісними водоймами повязане існування вужа звичайного та водяного,жаби озерної.

В умовах місцевості відбувається інтенсивний змив та лінійна ерозія, і цьому сприяють відсутність лісу, швидке таїння снігу, зливи, легко розвиваємі льосові грунтоутворюючі породи і в особливості оранка. Пилуватість і сухість грунтів створюють передмови для дефляції - вітрової ерозії грунтів [47].

Сучасний стан даної місцевості - це результат багаторічного господарського впливу: спочатку охоти (винищення копитних), витрата випасів домашніх тварин (розповсюдження рослин, стійких до випасу, в тому числі пустельних чагарників, ущільнення грунту, зниження біологічної продуктивності) та оранки (майже повне знищення природнього покриву, перебудова біологічного кругообігу та вилучення мінеральних елементів з врожаєм, також вилучення мінеральних речовин в зв'язку з поверхневим змивом, ерозією, дефляцією) [51] . Створення культурних степових ландшафтів передбачає запобігання негативних вторинних процесів (такими в умовах зрошення є вторинне засолення і осолонцювання грунтів), покращення водного балансу, підвищення біологічної продуктивності грунтів.

Місцевість належить до найосвоєніших -- орні землі становлять понад 75% земельного фонду [48]. Головні сільськогосподарські культури -- озима пшениця, соняшник, цукровий буряк, баштанні. До несприятливих факторів для господарства належать посушливість клімату, зливовий характер опадів, пилові бурі, ерозія, засоленість ґрунтів. Зональними видами меліорації є іригація та лісонасадження, розсолення солончаків та солонців, в умовах зрошування запобігання ерозії земель та засолювання.

Ракушечно-пісчаних пересипів, кіс і островів із дерново -оглеєними, глинисто - піщаними і супіщаними в комплексі зі слабо гумусними пісками з лучно- солончаковою рослинністю в поєднанні із рослинністю пісків морського узбережжя. Знаходиться на території Причорноморської низовини та займає територію острова Джарилгач.

Рельеф рівнинний. Дана територія відноситься до плоских морських та лиманно-морських низовин. Вся берегова лінія території відноситься до аккумулятивного типу [52]. Середні висоти коливаються в межах від -0.4 до 0.5 метрів над рівнем моря.Найвища точка-- 2.8 м. Основні елементи рельєфу: піщані дюни, прибережні болотисті низовини, лимани, піщані коси.

Рослинність вдало класифікована М. В. Шарлеманем ще у 1927 р. За його даними на островi “можна видiлити 4 смуги: пiвнiчний берег з намивами камки (шириною вiд 3 м до 1,5 км), пiску i черепашок; солонi озера i солончаки з типовою рослиннiстю; степ, що займає середню частину острова; пiвденний берег з пiщаним пляжем i кучугурами”.

Флора досліджується, починаючи з ХІХ ст. Зокрема її детально досліджував херсонський ботанік Й. К. Пачоський [49]. Серед судинних рослин росте 499 видiв голонасiнних i покритонасiнних, що належать до 252 родин i 72 сiмейств. З вказаних рослин 51 ендеміки. 11 видiв занесенi до ЧКУ, 4 - до Європейського червоного списку.

Тут знайдено також 7 видiв орхiдних, бiльшiсть місцезростань яких виявилися найбiльш пiвденними в степовiй Україні. Можна бачити такі червонокнижні рослини, як ковила днiпровська(див.рис 4.8), меч-трава болотяна (див.рис 4.9) та золотоборідник цикадовий, зозулинець болотний (див.рис 4.10).

Рис 4.8 Ковила дніпровська

Рис 4.9. Меч-трава болотяна

Рис 4.10 Зозулинець болотний

Фауна даної місцевості досить рiзноманiтна. З рептилій це ящiрка рiзнобарвна, гадюка степова та звичайний вуж, а земноводних: зелена ропуха та звичайна квакша. Виключно бiля прiсних водойм зустрічається болотна черепаха. Найчисленнішим є пташине населення острова - 248 видiв.

Пiд час зимiвлi та пташиних мiграцiй тут скупчується до 150 тисяч пернатих, головним чином водоплавних. Безпосередньо на узбережжi знаходять притулок та корм мiгруючi водоплавнi птахи [46]. Серед них лебiдь кликун та шипун утворюють скупчення до 7 тисяч особин. 47 видiв птахiв, що зустрiчаються на островi, занесенi до ЧКУ та інших червоних спискiв, у тому числi рожевий пелiкан, огар, дрохва, чорний лелека, степовий журавель та iншi. На острові зустрічається 15 видiв ссавцiв. Серед комахоїдних: їжак бiлогрудий, бурозубка мала та білозубка білочерева. Рідкісним червонкнижним мешканцем є земляний заєць. Тут зустрiчаються також заєць сірий, лисиця звичайна та дикий кабан, що здатні переходити на острів по косі та кризі. У XVI-XVIII ст. звичними мешканцями краю були шляхетний олень, дикий кабан, сайга та кулан, а до XIХ ст. - тарпан. У 1972 р. здійснено аклiматизацiю гібридного оленя. У 1980 р. завезли європейського муфлона, а в кiнцi 80-х завезенi лань. Втім завезення муфлонів та гібридних оленів було викликано виключно мисливськими міркуваннями, в той час як аборигенним видам увага не приділялася.

Щодо тектоніки,територія відноситься до Каркінітсько-Північно-Кримського прогину Скіфської плити Східно-Європейської платформи. З геологічної точки зору відносяться до пліоцену неогенової системи кайнозойської групи. Четвертинні відклади представлені морськими відкладеннями mH (наприклад, пісок) голоцену. Геоморфологічна будова представлено сучасними морськими терасами (Н). Вік порід - 1,8-25 млн років.

Грунти дуже легко піддаються вітровій ерозії, малорозвинені, мають незначний гумусовий прошарок бурого кольору, вміст гумусу всього лиш 0,1-0,5%. Розвинені дерново-піщані ґрунти (див.рис 4.11) з більшим гумусовим прошарком містять 0,5-0,8% гумусу. Близько 10% території зайнято слабогуміфікованими та негуміфікованими пісками, 3% - черепашково-піщаними відкладеннями [45]. Дослідження 2003р. виявили, що тут зустрічаються поклади пелоїдів (лікувальних грязей) [55].

До складу піщаних грунтів входять частки розмірами від 0,1 до 2 мм. Залежно від розміру часток піщані грунти діляться на гравелисті, великі, середні, дрібні і пильовати. Коефіцієнт стискування щільного піску низький, але швидкість його ущільнення під впливом навантаження велика. Тому осідання будови, зведеної на піску припиняється досить швидко. Гравелисті, крупні і середні піщані грунти володіють високою водонепроникністю і, отже, при замерзанні не спучуються. Пильоватимі частками називаються частки розмірами від 0,05 до 0,005 мм. Якщо в піщаному грунті таких часток міститься від 15 до 50 %, такі піски також називаються пильоватими.

Присутність в грунті пильоватих часток значно знижує будівельні якості і погіршує здатність грунту, що несе [41]. Хорошою підставою для будівлі може служити піщаний грунт рівномірної щільності і необхідної потужності [53]. При цьому слід враховувати, що такий грунт не повинен піддаватися дії грунтових вод.

Рис 4.11 Дерново-піщані ґрунти

Грунти досить вологоємні і повітроємні, родючість їх може бути покращеною систематичним внесенням органічних і мінеральних добрив, містять дрібні частинки розміром не більше 0,05 мм. Ці частинки в основному мають форму лусок. За кольором нагадують попіл. Джерелом зволоження слугують місцеві опади, що випадають у вигляді дощів та снігів, та грунтові води, рівень яких становить 0,2-1,1 м.

ВИСНОВКИ

У результаті проведених нами досліджень можна зробити такі висновки.

1. Під ландшафтом ми розуміємо складний природний-територіальний комплекс, у якому всі компоненти (рельєф, клімат, вода, ґрунти, рослинність і тваринний світ) знаходяться у тісній та складній взаємодії, утворюючи однорідну за умовами розвитку нерозривну систему.

2. Ландшафтна карта - графічний результат вивчення природних територіальний комплексів різних категорій і рангів. Вони можуть бути: за змістом- загальнонаукові та тематичні (прикладні) карти; за масштабом- великі, середні і дрібні. Нині ландшафтні карти розглядаються як необхідний базис буль-яких схем територіальної організації, комплексних схем охорони природи, генеральних планів територій тощо.

2. Фізико-географічні особливості Скадовського району зводяться до:

а) район дослідження розташований у південно-західній частині Херсонщини і межує з трьома районами - Цюрупинським, Голопристанським та Каланчацьким. На півдні омивається водами Чорного моря. Є центром курортної зони Херсонщини. Райцентр - м.Скадовськ - знаходиться на березі Джарилгацької затоки;

б) в основі території району лежить південно-степова приморська рівнина з антропогеновим покривом на неогенових піщано-глинистих відкладах.

в) у межах Скадовського району поверхневі води представлені такими природними об'єктами: трьома великими озерами та купкою озер на території острова Джарилгач, та штучними: Північно- Кримським та Краснознамянським каналом. Південна частина території омивається водами Джарилгацької затоки. Зі сходу вона відкрита у Каркінітську затоку.

г) клімат району помірно-континентальний із порівняно м'якою зимою та жарким і довгим літом;

д) грунти представлені чорноземи звичайними та південними, залишково слабо - та середньосолонцюватими темно-каштановими ґрунтами і дерново-піщаними грунтами, які поширені на піщаних косах в морі.

е) рослинність району досить різноманітна. Переважає степова: типчаково-ковилова та псамофітна типчаково-ковилова; галофільна і лугово-галофільна: лугово-солончакова в комплексі з рослинністю пісків морського узбережжя та рослинність типчаків; та пустельні. Тваринний світ представлений степовими видами: ссавців: миші, козуля європейська, лисиця звичайна, з птахів - представники мартинових та воронових, з рептилій -гадюка степова, ящірка прудка та вужі звичайний і водяний, з амфібій - ропуха зелена, квакша, жаба озерна та ін.

3. У результаті детального дослідження фізико-географічних особливостей території Скадовського району ландшафтна структура набуває такого вигляду:

терасово-піщано лесові рівнини із чорноземами південними залишково- солонцюватими в комплексі із псамофітною типчаково- ковилово степовою рослинністю;

терасово-піщано лесові рівнини із темно- каштановими залишково- солонцюватими грунтами в комплексі із типчаково-ковилово степовою рослинністю;

слабо-дреновані лесові рівнини із темно- каштановими залишково- солонцюватими грунтами в комплексі із типчаково-ковилово степовою рослинністю;

слабо-дреновані лесові рівнини із темно- каштановими залишково- солонцюватими грунтами в комплексі із типчаково-ковилово степовою рослинністю;

слабо-дреновані лесові рівнини із каштаново -солонцюватими полинно - злакові пустинні, місцями в комплексі з солонцями;

терасово-піщано лесові рівнини із лужно- чорноземними і дерново - осолоділимиглеєвими грунтами в комплексі із псамофітною типчаково- ковилово степовою рослинністю;

терасово-піщано лесові рівнини темно- каштановими залишково- солонцюватими грунтами в комплексі полинно - злакові пустинні, місцями в комплексі з солонцями;

терасово-піщано лесові рівнини із каштановими солонцюватими грунтами в комплексі полинно - злакові пустинні, місцями в комплексі з солонцями;

терасово-піщано лесові рівнини із темно- каштановими залишково- солонцюватими грунтами в комплексі полинно - злакові пустинні, місцями в комплексі з солонцями;

терасово-піщано лесові рівнини із каштановими солонцюватими грунтами в комплексі в комплексі из рослинністю солончаків;

ракушечно-пісчані пересипи , коси і острова зі дерново -оглеєними, глинисто - піщаними і супіщаними в комплексі зі слабо гумусними пісками з лугово- солончаковою рослинністю в поєднанні із рослинністю пісків морського узбережжя.

4. Характерними типами місцевості для території Скадовського району є терасово-піщано лесові рівнини із темно-каштановими залишково-солонцювати грунтами в комплексі із типчаково-ковилово степовою рослинністю,терасово-піщано лесові рівнини із чорноземами південними залишково- солонцюватими в комплексі із псамофітною типчаково-ковилово степовою рослинністю, ракушечно-пісчаних пересипів, кіс і островів із дерново -оглеєними, глинисто - піщаними і супіщаними в комплексі зі слабо гумусними пісками з лучно- солончаковою рослинністю в поєднанні із рослинністю пісків морського узбережжя.

Найбільшою з них є місцевість терасово-піщано лесових рівнин із темно-каштановими залишково-солонцювати грунтами в комплексі із типчаково-ковилово степовою рослинністю, що знаходиться у степовій зоні та займає центральну частину Скадовського району. Її складають залишково- слабо- та середньосолонцюваті темно-каштанові грунти. Флора та фауна даної місцевості небагатий та представляє собою типчаково-ковиловий степ, подекуди полинно-злаковий, велика частина яких розорана. Характерними представниками рослинності є полинь, бошняк, ковила та типчак,тваринного світу - гризуни, птахи (мартини, ворони), рептилії ( гадюка, ящірка) та амфібії. Дану територію характеризують такі сучасні природно-географічні процеси як пилуватість та сухість грунтів, що створюють передумови для дефляції - вітрової ерозії грунтів, атмосферні посухи.

Значну площу території Скадовського району займає місцевість терасово-піщано лесових рівнин із чорноземами південними залишково- солонцюватими в комплексі із псамофітною типчаково- ковилово степовою рослинністю, що займає східну частину території Скадовського району та належить до степових суббореальних типів, які сформувались в умовах континентального клімату з недостатнім та нестійким зволоженням. Місцевість складають чорноземи південні залишково- солонцюваті, характерною особливістю яких є незначна гумусованість ґрунтового профілю. Флора небагата та представляє типчаково ковиловий степ, подекуди полинно-злаковий, велика частина яких розорана, а також степові чагарники та псамофітні (піщані) різнотравно-типчаково-ковилові степи. Домінуючими рослинами є щільнокущові злаки, та різні види ковили. Фауна даної місцевості є досить цікавою та своєрідною. Характерними представниками є численні види дрібних гризунів: ховрахів (сірий і крапчастий), бабаків, полівок (сіра та степова), хом'яків, та ін.

Характерною також є місцевість ракушечно-пісчаних пересипів, кіс і островів із дерново -оглеєними, глинисто - піщаними і супіщаними в комплексі зі слабо гумусними пісками з лучно- солончаковою рослинністю в поєднанні із рослинністю пісків морського узбережжя, що знаходиться на території Причорноморської низовини та займає територію острова Джарилгач. Флора та фауна місцевості досить різноманітна, трапляються навіть такі рідкісні рослини як як ковила днiпровська, меч-трава болотяна, золотоборідник цикадовий, зозулинець болотний, що занесені до червоної книги України. Характерними представниками фауни є ящiрка рiзнобарвна, гадюка степова та звичайний вуж, а земноводних: зелена ропуха та звичайна квакша. Найчисленнішим є пташине населення - 248 видiв.

ландшафтний карта скадовський херсонський

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Альтер С.П. Об использовании ландшафтного метода при топографическом дешифрировании аэрофотоснимков ? С.П.Альтер // Вестник ЛГУ. - Л., 1959. - № 12. - С. 103-116.

2. Арманд Д.Л. Наука о ландшафте / Д.Л Альтер. - М: Мысль, 1975.-287 с.

3. Арманд Д.Л. Принципы физико-географического районирования / Д.Л.Арманд // Известия АН СССР. - М., 1952. - № 1. - С. 68-82.

4. Боков В.А.Пространственно-временная организация геосистем / В.А.Боков Симферополь: Изд-во СГУ, 1983.- 55с.

5. Берг Л.С. Фации, географические аспекты и географические зоны ? Л.С. Берг // Известия ВГО. - т. 77.- вып. 3, 1945. С. 162-164.

6. Беручишвили Н.Л. Сезонная динамика структуры и функционирования фаций: [Ландшафтный сборник] / Н.Л.Беручишвили. -- Тбилиси, 1979. - С. 100-115.

7. Бойко М. Ф. Екологія Херсонщини. Навчальний посібник / М.Ф.Бойко , С.Г.Чорний . - Херсон: Айлант, 2001. - 156 с.

8. Востокова А.В. Оформление карт / А.В. Востокова. - М.: Изд-во МГУ, 1985. - 199 с.

9. Волошин І.М. Ландшафтно-екологічні основи моніторингу / І.М. Волошин. Львів.,1998.- 154 с.

10.Викторов А.С. Рисунок ландшафта / А.С.Викторов. - М.: Мысль, 1986.- С. 48-98.

11. Виноградов Б.В. Основы ландшафтной экологии / Б.В.Виноградов. - М.: ГЕОС, 1994. - 418 с.

12. Географія Херсонщини: Навчальний посібник / І.О. Пилипенко, Д.С.Мальчикова, О.М.Єрмакова. - Херсон: ПП Вишемирський, 2007. - 221 с.

13. Герасимов И.П. Экологические проблемы в прошлой, настоящей и будущей географии мира / И.П. Герасимов. - М.: Наука, 1985. - 322 с.

14. Грегори К. География и географы. Физическая география ? Кен Грегори. - М.: Прогресс, 1988. - 384 с.

15. Геренчук К.І. Основні проблеми фізичної географії К. І. Геренчук.- К., 1969.- 145 с.

16. Гришанков Г.Е. О двух типах устойчивости региональных природных комплексов .Вопроси структуры и динамики ландшафтных комплексов / Г.Е. Гришанков .- Воронеж Изд-во Воронеж. ун-та, 1977. - С. 95-102.

17. Гродзинський М.Д. Естетика ландшафту: Навчальний посібник / М.Д.Гродзинський, М.А. Савицька. - К.: Київський університет, 2005. - 183 с.

18. Гродзинский М.Д.Основи ландшафтної екології / М.Д. Гродзинський. - К.: Либідь, 1993.- 224 с.

19. Гродзинский М.Д. Шищенко П.Г. Ландшафтно-экологический анализ в мелиоративном природопользовани / М. Д. Гродзинский, П.Г. Шищенко. - К.: Либідь, 1993.- 225 с.

20. Гродзинский М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень / М.Д. Гродзинський .-К.: Лікей , 1995.- 233 с.

21. Гродзинский М. Д. Методика оценки устойчивости геосистем к антропогенним воздействиям // М.Д. Гродзинський.- 1986. - Вып.33.- С.32-38.

22. Гродзинский М.Д. Оценка устойчивости геосистем методами теории надежности . Факторы и механизмы устойчивости геосистем / М. Д. Гродзинський . - М.:Б.и., 1989. - С.157-163.

23. Гродзинський М. Д. Пізнання ландшафту: місце і простір ? М.Д.Гродзинський. - Т.2. - К., 2005. - 367 с.

24. Гуцуляк В. М. Ландшафтна екологія: Геохімічний аспект: Навч. Посібник В.М.Гуцуляк . - Чернівці: Рута, 2002. - 272 с.

25. Дьяконов К.Г.,Аношко В.С. «Мелиоративная географія» / К.Г. Дьяконов, В.С. Аношко. -М.:МГУ, 1995 р.

26. Жучкова В.К.,Раковская Э.М. Природная середа. Методи исследования / В.К. Жучкова, Э.М. Раковская. - М.: Мысль, 1982, - 139 с.

27. Заруцкая И.П.,Красильникова Н.В. Проектирование и составление карт. Карти природы / И. П Заруцкая, Н. В. Красильникова. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - С. 277-288.

28. Зєнковіч В.П. Береги Чорного та Азовського морів / В.П. Зєнковіч. - М.: Географ-гіз, 1953. - 316 с.

29. Зєнковіч В. П. Морфологія і динаміка радянських берегів Чорного моря ? В.П. Зєнковіч. - М.: Вид-во АН СРСР, Т.2, 1960. - 21с.

30. Зєнковіч В. П. Основи вчення про розвиток морських берегів ? В.П.Зєнковіч . - М.: Вид-во АН СРСР, 1962. -710 с.

31. Исаченко А. Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование ? А.Г.Ісаченко. - М.: Высшая шк.,1991. - 268 с.

32. Исаченко А.Г. Прикладное ландшафтоведение / А.Г.Исаченко.- Л.: ЛГУ, 1976. - Ч.1. - 150 с.

33.Исаченко А.Г. Методы прикладных ландшафтных исследований / А.Г. Исаченко. - Л.: Наука, 1980. - 222 с.

34. Коломыец Э.Г. Ландшафтная организация зонального географического пространства и его границ / Э.Г.Коломыец // Из. РАН: сер. геогр. - М.: Просвещение, 1996. - С.59-65.

35. Кукурудза С.І., Моніторинг природних комплексів / С. І. Кукурудза, Н. О. Гумницька, М. С. Нижник . -Львів, 1995.- 245 с.

36. Лавренко Е.М. Типы вертикальной поясности растительности. Современные проблемы географии / Е.М.Лавренко. - М., 1964. - 195 с.

37. Лиховид А.А. О биотике ландшафта, итогах и перспективах развития // Труды XII съезда Русского Географического Общества / А.А.Лиховид, В.А.Шальнев, К.Ю.Шкарлет. - СПб., 2005.- №2. - С. 39-57.

38. Малишева Л.Л. Ландшафтно-геохімічна оцінка екологічного стану території / Л.Л. Малишева. - К., 1998.- 305 с.

39. Малинецкий Г. Г. Новое в сиенергетике взгляд на третье тысячилетие. Сиенергетика и системный синтез / Г. Г. Манецкий, С. П. Курдюмов. - М., 2003. - 297 с.

40. Марцинкевич Г.И. Основи ландшафтоведения / Г.И. Марцинкевич, Н.К. Клицунова. - Минск,1986. - С.23-54.

41. Мильков Ф. Н. Ландшафтная география и вопросы практики / Ф. Н. Мильков. - М.: Мысль, 1966. - 364 с.

42. Мильков Ф.Н. Принцип контрастности в ландшафтной географии// Ф. Н. Мильков // Вестник МГУ.Сер.геогр. - 1977. - №6.- С. 93- 100.

43. Міллер Г.П. Ландшафтознавство: Теорія і практика / Г. П. Міллер, В.М.Петлін. - Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2002.

44. Мильков Ф.Н. Физическая география: учение о ландшафте и географическая зональность ? Ф.Н.Мильков. - Воронеж, 1986. - 357 с.

45. Мітін Л.І. Геологія шельфу УРСР. Середа. Історія та методика вивчення / Л.І. Мітін. - К.: Наукова думка, 1932. - 175 с.

46. Михайлов Н. И. Физико-географическое районирование ? Н.И.Михайлов. М.: МГУ, 1962. - Ч. 2. - С. 56-79.

47. Нееф Э. Теоретические основы ландшафтоведения ? Э.Нееф. - М., 1974. - 218 с.

48. Николаев В. А.Проблемы регионального ландшафтоведения / В.А.Николаев. - М.:Изд-во МГУ, 1979. - 235с.

49. Панкєєва Т. В. Ландшафтний потенціал як основа розвитку туризму // Учені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Т.В.Панкєєва. - Серія: Географія. - 2010. - Т. 23 (62). - № 3. - С. 97 - 101.

50. Пащенко В.М. Методологія постнекласичного ландшафтознавства / В.М.Пащенко. - К.,1999.- 284 с.

51. Позаченюк Е.А. Введение в геоэкологическую експертизу : Междисциплинарный поход, функциональные типы, объектные ориентации / Е. А. Позаченюк. - Симферополь: Таврия, 1999. -413.

52. Позаченюк Е.А. Коадаптивная система природопользования // Людина в ландшафті ХХІ століття: гуманізація географії. Проблеми постнеокласичної методології / Е. А. Позаченюк. - К., 1998.- С.61-63.

53. Позаченюк Е. А. Деякі положення ландшафтної концепції та їх використання в рекреаційно-туристичній діяльності// Учені записки Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського ? Е.А.Позаченюк. - Серія: Географія. - 2010. - Т. 23 962). - № 3. - С.31-45.

54. Преображенский В.С. Основи ландшафтного анализа / В.С.Преображенский , Т.Д.Александрова ,Т.П.Куприянова. - М.: Наука, 1988.- 191 с.

55. Природа Херсонської області. Фізико-географічний нарис ? Відп ред. М. Ф. Бойко. - К.: Фітосоціоцентр, 1998. - 120 с.

56. Раман К.Г. Опыт классификации и типизации географических комплексов как основа для физико-географического районирования ? К.Г.Раман // Уч. зап. Латв. ун-та . - Рига , 1959. - Т. XXVII. - С. 189-205.

57. Сергеев Г.А.,Янутш Д.А. Статистические методы исследования природных объектов / Г. А. Сергеев, Д. А. Янутш. - Л.:Гидрометеоиздат, 1973. 300с.

58. Солнцев Н.А. О морфологии природного географического ландшафта ? Н.А.Солнцев //Вопросы географии.- М., 1949. - С. 61-73.

59. Солнцев Н.А. Природный географический ландшафт и некоторые его общие закономерности ? Н.А.Солнцев // Тр. II Всесоюзн. геогр. съезда. - М., 1948. - Т.І. - С. 258-269.

60. Шальнев В.А. Ландшафты / В.А.Шальнев. - Ставрополь: Изд-во СГУ, 2005, - 253с.

61. Шальнев В.А. Современные проблемы моделирования ландшафта ? В.А.Шальнев // Вестник Ставропольского гос. университета. - Ставрополь, 1999. - № 17. - С. 23-28.

62. Щукин И.С. К вопросу о принципах построения классификации форм рельефа и ее использовании для геоморфологического картирования ? И.С.Щукин // Вестник МГУ. - Л., 1962. - № 2. - С.8-15.

Размещено на Allbest.ru