Еколого-прогнозна оцінка природно-господарської різноманітності Карпато-Подільського регіону України

У четвертому розділі „Природно-господарська різноманітність Карпато-Подільського регіону” представлена характеристика природної складової ПГР, основних видів природокористування як основного чинника господарської різноманітності, сумарного коефіцієнта просторової природно-господарської різноманітності (Rpr).

Водогосподарську різноманітність КПР формують річки ( загальна кількість - 1067), озера, ставки. Дуже низькими показниками (R=0,05-0,07) характеризуються Розтоцько-Опільська горбогірна, Середньо-Подільська, Південно-Подільська височинні області. Площа водних об'єктів становить 1,6 %-2,0% площі ландшафтного району. На території Українських Карпат (за загальною кількістю) водних об'єктів більше. Їх площа коливається від 0,2 % до 4,2% і сконцентровані вони у Зовнішньо-Карпатській, Вододільно-Верховинській, Полонинсько-Чорногірській, Мармароській, Вулканічно-міжгірно-улоговинній областях. Низька різноманітність (R=0,08-0,10) простежується у більшості районів Подільської височинної області (площа 2,5 %-5,0 %) та в Українських Карпатах (площа 0,5-5,0 %).

При аналізі вище озвучених показників виникла одна особливість, яка характерна переважно для гірських ландшафтних районів і проявляється у тому, що чим менша площа району тим менша кількість водних об'єктів у ньому. Пересічна (R=0,11-0,13) ПГР характерна для більшої частини території Подільської і Передкарпатської височинних областей і Вододільно-Верховинської області Українських Карпат. Площі водних об'єктів коливаються від 6,0 % до 7,5 %. Висока (R=0,14-0,17) різноманітність спостерігається у Придністерсько-Східно-Подільській та Середньо-Бузькій височинних областях. Площі водних об'єктів коливаються від 8,0 % до 10,0 %. Дуже висока (R=0,18-0,20) різноманітність виявлена у Середньо-Подільській височинній області (13,0 %) і Вододільно-Верховинській області (12,8%).

Лісогосподарська різноманітність на території КПР представлена наступним чином:

1) в зоні широколистяних лісів (Західноукраїнський край) лісові масиви займають 4,5 % від її загальної площі;

2) в лісостеповій зоні (Подільсько-Придніпровський край) на них припадає 5,3 %,

3) в Українських Карпатах - 3,5 %.

Низький коефіцієнт різноманітності лісових масивів в Українських Карпатах обумовлений великими площами лісових масивів, що часто займають до 50 % площі ландшафтного району. Відповідно зменшуються показники лісової різноманітності. Для підтвердження реальності висновків були проведені аналогічні розрахунки за територіально-адміністративними районами. Результатом слугувала наступна інформація: показники коефіцієнта різноманітності за адміністративними районами коливаються від 0,05 до 0,50. Таким чином підтверджує теза про густо заліснену власне гірську частину Українських Карпат (R = 0,41-0,50).

В зоні широколистяних лісів загальна кількість лісових ареалів в окремих ландшафтних районах коливається від 17 до 171. Площа лісових масивів становить 0,6%-13,1%. Тут переважають пересічні показники різноманітності. У лісостеповій зоні площа лісових масивів коливається від 1,7 % до 8,7 %. Пересічна та висока різноманітність є домінуючою. Така ситуація є наслідком великої кількості лісових ареалів, більшість з яких є вторинними за походженням. В Українських Карпатах площі лісових ареалів коливаються від 0,3 % до 10,0 %. Пересічна різноманітність (як і в попередніх широколистяній і лісостеповій зонах) характерна для більшості ландшафтних районів Передкарпатської височинної області. У власне гірській частині Українських Карпат (Зовнішньо-Карпатська, Вододільно-Верховинська, Полонинсько-Чорногірська, Мар-мароська, Вулканічно-міжгірно-улоговинна області) площа лісових масивів коливається від 0,3 % до 12,8 %. Для території характерна:

а) відсутність ландшафтних районів з високими і

б) переважання дуже низьких показників різноманітності лісових масивів.

Територія Закарпатської низовинної області належить до областей із пересічними та високими показниками різноманітності.

Територіально-просторовий аналіз ПГР сільськогосподарської різноманітності інформаційно виявив, що більша частина території Подільської височинної області характеризується дуже високою (R=0,31 і більше) ПГР. Це територія сільськогосподарського природокористування. В Українських Карпатах дуже низькі показники не виявлені. Низька сільськогосподарська різноманітність спостерігається у Вододільно-Верховинській та Полонинсько-Чорногірській областях. Пересічна характерна для Зовнішньо-Карпатської, Вододільно-Верховинської, Полонинсько-Чорногірської, Мармароської і Вулканічно-міжгірно-улоговинної областей. Висока виявлена в Передкарпатській височинній та Вулканічно-міжгірно-улоговинній областях. Дуже висока різноманітність спостерігається частково у Передкарпатській височинній та Закарпатській низовинній областях.

За висновок приймаємо наступну інформацію: сільськогосподарські ландшафти піддані рівномірному розподілу на території Подільської височинної області. Така ситуація зберігається для окремих ландшафтних районів Передкарпатської височинної та Закарпатської низовинної областей території Українських Карпат. Зокрема, сільськогосподарські угіддя Подільської височинної області поступово „заходять” на територію Передкарпатської височинної області. Цей аргумент підтверджується і моносистемною організацією території та визначальною значимістю долини р. Дністер, як об'єднуюче консолідаційне природно-господарське ядро території.

Поселенська різноманітність. В зоні широколистяних лісів Подільської височинної області переважають поселення (загальна кількість - 3501) площею від 5,2 % до 12,3 %. Пересічний показник площі поселень для вказаної природної зони становить 7,9 %. Тут виявлені ландшафтні райони з високими та пересічними показниками поселенської різноманітності. Лісостепова частина Подільської височинної області характеризується переважанням поселень (загальна кількість - 1759) площею від 3,9 % до 16,7%. Пересічний показник площі поселень становить 7,5 %. Більшість ландшафтних районів характеризуються високими та пересічними показниками різноманітності поселенських комплексів.

Територія Українських Карпат характеризується переважанням поселень (загальна кількість - 2383) площею від 1,1 % до 16,0 %. Пересічний показник площі поселень становить 5,9-6,0 %. На території Передкарпатської височинної області переважають ландшафтні райони з високими показниками різноманітності поселенських комплексів. В межах гірської частини Українських Карпат формується низька та дуже низька різноманітність поселенських комплексів. Розбіжність у показниках різноманітності (низька та висока) заставляє віднести територію Закарпатської низовинної області до території з пересічними показниками різноманітності поселенських ландшафтів.

Рекреаційна різноманітність. Розвиток рекреаційного природокористування залежить від природних (рельєф, кліматичні і гідрографічні особливості, рослинний покрив, пейзажність ландшафтів), побутових (наявність закладів сфери туристичної індустрії, культура та рівень обслуговування, зручність транспортних засобів) умов, культурно-історичних об'єктів (історичні і архітектурні пам'ятники, музеї, пам'ятні місця та ін.). Комплексне поєднання вказаних складових висвітлює стан рекреаційного природокористування.

Виявлення рекреаційної різноманітності призвело до наступних висновків:

1. Західноукраїнський край зони широколистяних лісів та Подільсько-Придніпровський край лісостепової зони Подільської височинної області характеризуються переважно низькою та пересічною різноманітністю рекреаційних об'єктів, що переважає на півночі, північному сході та сході території. Її центральна частина характеризується низькою рекреаційною різноманітністю.

2. На території Українських Карпат простежується низька, пересічна та висока ПГР рекреаційних об'єктів. Показники дуже низької та дуже високої рекреаційної ПГР не виявлені.

Для визначення сумарної ПГР враховувалися показники ПГР водних, лісових сільськогосподарських, поселенських і рекреаційних об'єктів.

На території КПР дуже висока сумарна різноманітність притаманна Іршавському ландшафтному району. Він характеризується значною концентрацією об'єктів природокористування, що займають близько 36 % його площі (площа району становить 6,2 км²). На невеликій території у відносно сприятливих природних умовах функціонують всі види природокористування. Це власне і є основною причиною дуже високої сумарної різноманітності. Високими показниками ПГР наділені Ходорівський, Вороняцький, Нижньоушицький, Ялтушківсько-Копайгородський, Барсько-Літинський, Браїлівсько-Тульчинський, Ладижинсько-Бершадський райони Подільської височинної області та Берегівсько-Мужіївський район Українських Карпат.

Пересічними сумарними показниками ПГР характеризується більшість районів Подільської височинної області, Передкарпатської височинної та Вододільно-Верховинської областей. Це території багатофункціонального природокористування, під яким розуміємо поєднання різних видів господарської діяльності, що обумовлене природними умовами. Така ситуація переважає у Миколаївсько-Бережанському районі, що при площі у 2520км² вміщує 302 поселення, 119 водних об'єктів та 119 лісових масивів, Долинсько-Калуському ландшафтному району (площа - 1485 км², вміщує 114 поселень, 60 водних об'єктів та 60 лісових масивів).

Низькі показники ПГР спостерігаються у всіх ландшафтних областях Подільської височинної області. Їх просторове розміщення обумовлено значними площами ландшафтних районів, і тим, що їх основним фоновим об'єктом господарювання є сільськогосподарське. В Українських Карпатах (у Зовнішньо-Карпатській, Полонинсько-Чорногірській та Закарпатській областях) площинний показник об'єктів господарювання обумовлений, насамперед, природними умовами. Зменшення площ сільськогосподарських угідь територіально збільшує площі інших об'єктів господарювання) сумарний характер ПГР.

Дуже низькі показники виявлені в гірських районах, де фонове площинне розміщення займають лісові масиви, а сільськогосподарські, поселенські, водні об'єкти у структурі господарської різноманітності виконують другорядну (знову таки через природні умови) роль.

Насамкінець зазначимо, що показники сумарного коефіцієнта ПГР (R_pr) виявили дві широтні смуги, до складу яких входить північна та центральна частини Подільської височинної області та дві смуги (Передкарпатська та Придністерсько-Східно-Подільська височинні області), що простягаються у напрямку з північного заходу на південний схід.

сумарний коефіцієнт просторової ПГР засвідчує реалії історико-географічної сутності господарської діяльності людини на терені КПР. Його аналіз підсилює погляд про регіональність території КПР. Ландшафтні райони виступають носіями природної та господарської складових. Однак ця думка повинна базуватися на більш точній географічній інформації про власне сучасний екологічний стан ландшафтних районів.

У п`ятому розділі „Еколого-географічний аналіз сучасного природокористування території Карпато-Подільського регіону” проаналізовані процеси природокористування, визначена оцінка екологічного стану (K_est), представлене природно-господарське районування, приведена апробація методу головних компонентів.

Коефіцієнт екологічного стану території (K_est ) „окреслює” територіальне навантаження означеними видами господарської діяльності, виявляє райони з різною ПГР та їх екологічний стан.

У Західноукраїнському широколистяному, з сільськогосподарсько-лісо-поселенською і сільськогосподарсько-поселенсько-лісовою ПГР, переважно пересічного, дуже високого та надзвичайно високого екологічного стану, краї спостерігається наступна ситуація:

1) при переважанні двох видів природокористування рівень екологічного стану зростає;

2) при наявності кількох видів (зокрема більше двох) показники екологічного стану є пересічними;

3) в північній та центральній частині Подільської височинної області переважає ПГР високого екологічного стану.

В Подільсько-Придніпровському лісостеповому краї з сільськогосподарсько-поселенською ПГР, низьким, пересічним та частково високим і дуже високим екологічним станом підтверджується теза про те, що два і більше види природокористування формують низький екологічний стан. У ландшафтних районах, де природно-господарський фон утворюють два види природокористування, формується екологічно критична ситуація. Таким чином зазначимо, що чим більша ПГР, тим екологічний стан є пересічним.

На території Українських Карпат переважно лісо-поселенсько-сільськогосподарської ПГР з дуже низькими та високими показниками екологічного стану виділяються області з різними показниками екологічного стану:

- перша - Передкарпатська височинна із показниками високого екологічного стану;

- друга - власне гірська частина Українських Карпат переважно із дуже низькими та низькими показниками екологічного стану;

- третя - Закарпатська низовинна із низькими та пересічними показниками екологічного стану.

за основу природно-господарського районування слугували характеристики природно-господарської різноманітності і сумарного коефіцієнту екологічного стану, що дозволило виявити наступні природно-господарські комплекси.

Карпато-Подільський регіон з сільсько-лісо-поселенсько-водно-рекреаційною ПГР, переважно з дуже низьким, низьким, пересічним та високим екологічним станом.

В межах Карпато-Подільського природно-господарського регіону виділяються:

1. - Західноукраїнський широколистяний, з сільськогосподарсько-поселенсько-лісовою ПГР, переважно низького екологічного стану, край;

2 - Подільсько-Придніпровський лісостеповий, з сільськогосподарсько-водно-лісовою і сільськогосподарсько-поселенською ПГР, з дуже низьким, низьким, пересічним та високим екологічним станом, край;

3 - Українські Карпати переважно лісо-поселенсько-сільськогосподарської та лісо-сільськогосподарсько-рекреаційної ПГР з дуже низькими та пересічними показниками екологічного стану.

Підводячи загальний висновок зазначимо, що при стабільних і урівноважених, не перевантажуючих ландшафтний район, процесах господарювання створюється оптимальна екологічна ситуація. Поєднання інтенсивно змінюючого виду господарської діяльності (до прикладу - поселенський) і здатного до самовідновлення (лісовий) наділяє природно-господарський комплекс функцією самовідновлення.

Насамкінець зазначимо, що природно-господарське районування слугує актуальним, оригінальним і піонерним методом виявлення сучасних видів господарювання та їх наслідку - екологічного стану та слугує поштовхом до наступного кроку дослідження - вибору методу прогнозування ПГР. Таким слугує метод головних компонентів, що апробований на рівні визначення екологічної безпеки України. Його сутність укладена в оперуванні одночасно значним обсягом змінних. Він дозволяє використовувати (при наявності значного за часовим відтинком банку даних) максимально стислу інформацію (одна або кілька компонентів замість множини показників), проводити порівняльний аналіз об'єктів. Метод головних компонентів вміщує суб'єктивний елемент, що присутній багатьом іншим методам.

за основу головних компонентів нами обраний ряд показників, що характеризують процеси природокористування на території КПР. Це статистична інформація охоплює період дослідження з 1950-х по 2005-і роки. Визначена база даних умовно охоплює 7 сфер природокористування:

1) лісове використання та лісові пожежі;

2) використання водних ресурсів;

3) викиди шкідливих речовин у атмосферне повітря;

4) утворення токсичних відходів;

5) екологічні збори на відтворення охорони довкілля;

6) землекористування;

7) охорона та відтворення біоти), які, в цілому, характеризуються 18 показниками.

Головні компоненти природокористування

Як засвідчили розрахунки, відібрані головні компоненти пояснюють більше половини загальної дисперсії всіх показників.

Компонентна структура визначається за допомогою матриці коефіцієнтів кореляції між показниками і головними компонентами.

Повторюваність певної групи показників обумовлена її внеском у загальну матрицю розрахунку головних компонентів. Такий підхід є правомірним, оскільки окреслені групи показників взаємодоповнюють одні одних. Кореляційні зв'язки пов'язані з головною компонентою. Повний зв'язок - коефіцієнт кореляції = > 0,9.

Перша головна компонента (ГК₁) визначається 17 показниками і основний внесок до неї складають: посадка і посів лісу в лісовому фонді (коефіцієнт кореляції 0,93); середньодобовий пропуск стічних вод (коефіцієнт кореляції 0,99); загальна кількість наявних у спеціальних складованих приміщеннях токсичних відходів від загальної кількості утворених (коефіцієнт кореляції 0,98); лісова площа, пройдена пожежами на території областей (коефіцієнт кореляції 0,95).

Друга головна компонента (ГК₂) визначається 16 змінними. Найбільший внесок у другу головну компоненту формують: посадка і посів лісу в лісовому фонді (коефіцієнт кореляції 0,92); скид забруднених стічних вод у природні поверхневі водні об'єкти (коефіцієнт кореляції 0,94); викиди шкідливих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення (коефіцієнт кореляції 0,99); фактично сплачено екологічних зборів (коефіцієнт кореляції 0,98).

За основу третьої головної компоненти (ГК₃) (вона визначається 12-ма змінними) обрані: лісова площа, пройдена пожежами (коефіцієнт кореляції 0,94); середньодобовий пропуск стічних вод (коефіцієнт кореляції 0,96).

Четверта головна компонента (ГК₄) складається з: площі сіножатей та пасовищ (коефіцієнт кореляції 0,86); лісовідновлення в лісовому фонді (коефіцієнт кореляції 0,76).

серед розглянутих екологічних складових перше місце розділяють: показники середньодобового пропуску стічних вод (ГК₁) і викиди шкідливих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднень (ГК₂). Коефіцієнт кореляції К_к=0,99. Далі розташовуються: загальна кількість наявних у спеціальних складованих приміщеннях токсичних відходів - (ГК₁) і фактично сплачені екологічні збори (ГК₂), К_к=0,98; середньодобовий пропуск стічних вод (ГК₃), К_к=0,96; лісова площа пройдена пожежами (ГК₁), К_к=0,95; скид забруднених стічних вод у природні поверхневі водні об`єкти (ГК₂), К_к=0,94; посадка і посів лісу у лісовому фонді (ГК₃), К_к=0,93; площа сіножатей та пасовищ (ГК₁, ГК₂), К_к = 0,86; лісовідновлення у лісовому фонді (ГК₄), К_к=0,76. Переважна більшість показників екологічного стану є наслідком промислової господарської діяльності людини. Це викиди у атмосферне повітря, складування токсичних відходів виробництва та ін. Відвернути їх вплив можливо за рахунок перегляду державної політики в галузі екологічного контролю та охорони природи.

Завершальним етапом математичного аналізу головних компонентів є створення чотирьох моделей:

Перша модель:

(у₁):

включає показники лісогосподарського користування (рубки догляду за лісом та вибірково-санітарні рубки), забруднення атмосферного повітря (загальна кількість складованих токсичних відходів) і водного використання (середньодобовий пропуск стічних вод). Найбільший внесок сформував третій показник (1,49). У просторовому відношенні всі три види діяльності людини є повсюдними. Модель охоплює показники забруднення атмосфери, гідросфери, біосфери.

Друга модель(у₂):

Сформована лісовим використанням (посадка і посів лісу в лісовому фонді; рубки догляду за лісом і вибірково-санітарні рубки; лісовідновлення в лісовому фонді), сплаченими екологічними зборами, сільськогосподарським природокористуванням (площа орних земель). Це власне реальна та працююча модель сучасного активного та переважаючого в регіоні природокористування.

Третя модель (у₃):

.

Складається із показників лісового використання (рубки догляду за лісом та вибірково-санітарні рубки, лісовідновлення в лісовому фонді, загибель лісонасаджень від впливу несприятливих погодних умов); водного використання (споживання свіжої води), викидів шкідливих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. Формуючими ланками моделі слугують інтегральні показники основних видів природокористування.

У четвертій моделі (у₄),

(як і попередній) перші чотири позиції (х₂, х₃, х_S-_,х₆) займають лісове використання та відновлення лісових ресурсів. До них додаються фактично сплачені екологічні збори та сільськогосподарське природокористування (зокрема, площа орних земель). Як і попередня (третя) модель наділена елементами інтегрального характеру (природокористування + екологічний моніторинг).

Моделі чотирьох головних компонентів, які адекватні і придатні для подальшого етапу дослідження, дозволяють провести прогнозні розрахунки найважливіших показників, які є вектором до виявлення екологічного стану. При наявності математичної моделі, що відображає параметри зміни, не виникає складності в отриманні прогнозної оцінки ряду спостережень.

Результати методу автопрогнозу узасаджені на п'ятирічну перспективу. Це оптимальний часовий відтинок, що реально відповідатиме існуючій природно-господарській ситуації. Згідно цього на перспективу основні позиції природокористування збережуть свою функціональну сутність і, відповідно, рівень екологічної ситуації також матиме такий же характер впливу на НПС. Основними видами природокористування в регіоні залишаються лісове, водогосподарське, сільськогосподарське, поселенське і рекреаційне. Однак останнє знаходиться на стадії (виникнення нових видів рекреації, перебудова туристичного господарства, розвиток власне туристики, та ін.) нового структурного формування. Для того, щоб прогнозувати подальший розвиток необхідний процес стабілізації, який охоплював часовий відтинок хоча б у 20 років. Тому наразі не вбачається за доцільне вести мову про реальну перспективну модель цього виду природокористування.

Основними видами лісового природокористування у перспективі залишатимуться посадка і посів лісу в лісовому фонді, рубки догляду за лісом і вибірково-санітарні рубки. У лісовому господарстві збережеться. загибель лісових насаджень під впливом несприятливих погодних умов. Серед лісомеліоративних заходів на усталеному рівні проводитиметься лісовідновлення у лісовому фонді.

Водогосподарське природокористування на території КПР утримуватиметься на засадах споживання свіжої води. Не дивлячись на те, що в останні роки його кількість зменшується, проблема свіжої питної води є важливою. Серед загрозливих процесів водогосподарського комплексу, що частково формують напружену екологічну ситуацію, є проблема стічних вод та їх вплив на стан природних водойм. Важливим залишатиметься питання середньодобового пропуску стічних вод по старих системах водовідведення, які практично можуть утримуватися в діючому стані 3-5 років. Надалі виникає нагальна проблема заміни системи водопостачання та водовідведення, особливо на гірських річках.

Сільськогосподарське природокористування узасадиться на інтенсивному використанні орних земель. Площі землекористування збережуться на рівні 2005 року. В силу різноманітних соціально-економічних проблем перспективи щодо їх збільшення (чи зменшення) не існує. Гострим залишається питання збереження їх у придатному (сприятливому) для використання стані.

Сучасне землекористування націлене на інтенсивне використання сільськогосподарських площ, з яких практично щороку господарства регіону збирають врожаї. Інша проблема пов'язана з тим, що в останні роки виявлені землі, що не використовуються господарствами. Це так звані „несприятливі” угіддя, що вимагають затрати коштів на їх природно-господарське відновлення. Тому в більшості випадків меліоративне покращення відноситься до актуальних регіональних природоохоронних питань.

Основною інтегруючою проблемою, що власне формує екологічний стан, є викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення. Їх облік наразі не проводиться. В більшості випадків викиди мають стихійний характер. Промислові, сільськогосподарські, житлово-комунальні підприємства сплачують нормовані виплати за викиди у атмосферне повітря шкідливих речовин. Екологічна паспортизація підприємств проводилася в кінці 80-х років і з того часу фактично не поновлювалася. В останні роки відбулося відкриття нових промислових об'єктів, що працюють за новими технологіями, але сплачують екологічні збори за старими тарифами. Тому єдиним дієвим методом в даному випадку є, моніторинг державної програми по питанню збільшення плати за викиди шкідливих речовин у атмосферне повітря. Вважаємо, що такий крок зменшить їх кількість.

Попередня ситуація частково характерна і для іншого забруднювача НПС - токсичних відходів. Приміщення і сховища, в яких вони зберігаються, побудовані 20-30 років тому, тому в останні роки все частіше спостерігаються процеси надходження токсичних відходів у повітря, ґрунт, природні поверхневі і підземні води. Не виключено стихійне забруднення НПС. В даному випадку необхідно переглянути державну політику в цій сфері господарювання.

У шостому розділі „Перспективна модель природно-господарської різноманітності території Карпато-Подільського регіону в контексті державних та регіональних інтересів” виявлена перспективна модель ПГР території КПР, основними складовими якої є інвестиційний, сільсько-, водно-, лісогосподарський, поселенський, рекреаційний види господарювання.

Іноземні інвестиції націлені на будівництво в регіоні та його реконструкцію. У будівництво вкладено (% від загального обсягу освоєних інвестицій в основний капітал) в Тернопільській 49,4%, Хмельницькій 56,2%, Вінницькій 54,0%, Закарпатській 46,7%, Львівській 58,4%, Івано-Франківській 61,1%, Чернівецькій 59,5% областях, на реконструкцію у будівництві (відповідно) - 53,0%, 58,1%, 71,8%, 38,5%, 60,1%, 41,2%, 60,4%. Найкраще питання реалізації прямих іноземних інвестицій загалом та в спільні підприємства поставлено у Львівській (відповідно 113,1 та 59,9 млн. дол. США), Закарпатській (77,8 та 43,7 млн. дол. США) областях. У областях Подільської височини вони становлять 18,7 (Тернопільська область), 13,9 (Хмельницька область), 13.3 (Вінницька область) млн. дол. США. Питання розвитку спільних підприємств вимагає відповідного фахового перегляду.

Сільськогосподарська різноманітність регулюється системою природоохоронних заходів, серед яких важливе місце займають безвідвальний обробіток ґрунту із збереженням дерну, смугасте розміщення сільськогосподарських культур і парів, збереження властивостей ґрунтового покриву, відвернення водної ерозії обробіток ґрунту поперек схилів, та ін., на які припадає до 60 % всіх іноземних капіталовкладень в регіоні.

Лісові ресурси є основним видом експорту. Деревина з гірських районів КПР вивозиться до країн Європи та Азії (93,9% від загального обсягу її експорту, вартістю у 16,7 млн. дол. США), до країн СНД (6,1%, 1,1 млн. дол. США). Основними імпортерами деревини є Італія, Німеччина, Нідерланди, Ізраїль (10-21 % від загального обсягу її експорту). Суб'єкти підприємницької діяльності країн СНД одержують щорічно деревини на 1,1 млн. дол. США. До Молдови, Білорусі, Російської федерації та Вірменії експортується лісоматеріалів розпилених 42,4 тис. т на суму 10,4 млн. дол. США. До Німеччини, Ізраїлю, Італії поступає 10 %-24 % від загального обсягу експорту деревини, лісоматеріалів необроблених відвантажується 22,9 тис. т на 1,3 млн. дол. США. Угорщина, Румунія, Туреччина одержують з території КПР від 12 до 44 % деревини. Крім того, більшість областей щорічно експортують різні вироби з дерева, частка яких у загальному обсязі експорту становить 34 % - 56%.

В КПР відбувається реалізація природоохоронних програм, що націлені на збереження лісового фонду. Серед них найпоширенішими є програми "Діброва", "Ліси України", у відповідності до яких проводиться висадка лісових культур (дуба звичайного) та відтворення природним шляхом корінних дубових насаджень.

Покращення стану лісового фонду можливе за рахунок:

а) відновлення лісів і підвищення їх продуктивності шляхом заліснення непокритих лісовою рослинністю земель, реконструкції хвойних монокультур і насаджень пошкоджених вітровалами, буреломами та сніговалами, а також заліснення непридатних для сільськогосподарського природокористування земель;

б) реконструкція молодняків, та покращення породного складу лісу.

Згідно програми Державного моніторингу якості поверхневих вод в КПР щорічно здійснюється контроль за санітарним станом якості води в річках і водоймах. Під час проведення відбору проб води особлива увага приділяється стану прибережної захисної смуги та контролю впливу зворотних вод на відкриті водойми.

Поселенська різноманітність на території КПР формує дисперсну, стрічкову, лінійну, локальну і змішану (локально-стрічкову, дисперсно-лінійну) поселенську природно-господарську різноманітність.

На території Подільської височинної області переважає дисперсний і дисперсно-лінійний типи поселень. Стрічково-лінійна різноманітність зустрічається на території Чернівецької області (Прут-Дністерське межиріччя, Хотинська височина), де представлений унікальний для регіону (та України) приклад формування поселень вздовж річкової мережі та доріг. Локальний і дисперсний типи поселень зустрічається на території Українських Карпат Окремі поселенські масиви на південному заході формують три лінійні просторові (з північно-заходу на південний схід) смуги: перша розміщується на південному кордоні Львівської області, друга займає невелику територію в межах центральної частини Закарпатської області. Третя (дисперсна) поселенська смуга приурочена до центральної частини і крайнього півдня Закарпатської області.

Корінні зміни у рекреаційному природокористуванні пов`язані зі змінами в ціннісній орієнтації туристів від традиційної моделі "SSS" ("Sea - Sun - Sand"), що означає триєдиний комплекс відпочинку "море-сонце-пляж", до формули "LLL" ("Lore - Landscape - Leisure") - "знання-ландшафт-дозвілля". Інвестиційна привабливість рекреаційно-туристичної ПГР узасаджена санаторно-курортним лікуванням, туристичним оздоровленням та соціально-культурним туризмом, що є вкрай важливим для місцевого населення та населення інших регіонів. На території КПР функціонують бальнеологічні (Поляна, Сонячне Закарпаття, Немирів, Хмільник, Моршин, Трускавець, Верховина, Карпати, Квітка Полонини, Шкло, Синяк, Гірська Тиса, Свалява, Усть-Чорна), кліматичні (основними видами лікування кліматичних курортів є фізіотерапевтичні процедури - сонячні, повітряні ванни, купання. Вони найкраще представлені у Закарпатській та Івано-Франківській областях), екологічні (Синевірська Поляна) курорти та курорти з кількома лікувальними властивостями (бальнеокліматичні - Верховина; бальнеогрязьові - Моршин, Трускавець, та ін.). За останні роки рекреаційна географія КПР поповнилася новими видами відпочинку, лікування, туризму, різноманітними сферами послуг, які ще десять років тому не були відомі в Україні. Наразі актуальним є відпочинок: за районом проведення - сільський, міський; за природними особливостями території, що наділена властивостями відновлення фізичних сил - зелений, екологічний, сільський; за професійним спрямуванням - бізнес туризм, банківський туризм, економічний туризм, історико-культурний туризм, тощо. Найтрадиційнішими наразі видами туризму є екскурсійно-пізнавальний, природно-заповідний, функціонально-правовий туризм.

Враховуючи світовий досвід рекреаційного сервісу важливо зберегти існуючу регіональну модель туристичної різноманітності, яка є продуктом природи і вікової творчості етносу, своєрідною „пам'яттю” про матеріальну і духовну культуру соціуму, що формує національну рекреаційну природно-господарську систему, із покоління в покоління зберігає матеріальні та духовні цінності природного ландшафту, характерність та неповторність історичного середовища, сакральність, святість місцевих пам'яток архітектури, культових закладів, релігійних храмів.

Висновки

1. Концепція екологічної оцінки узасаджена на виборі загальнонаукових підходів, які розкривають сутність та процедуру її реалізації. Оцінкові роботи (як мотивація до ведення мови про оцінку екологічного стану) створюють підґрунтя до виявлення територіальних екологічних природно-господарських чинників та комплексів. Методичний апарат (історичний, порівняльно-географічний, статистичний, ландшафтний, картографічний, експертний, моделювання, автопрогноз, моніторинг) дозволив визначити важливі складові екологічної оцінки та шляхи її проведення. Інформаційними ресурсами оцінки є територіальні відміни НПС і процеси природокористування, що просторово відображають господарську діяльність та слугують головним об`єктом прогнозування екологічного стану.

Основним підходом до визначення ПГР є просторовий аналіз, який сприяє:

а) визначенню об'єктів господарської діяльності,

б) проведенню оцінки їх екологічного стану,

в) окреслює функціональні властивості природно-господарських ландшафтів,

г) виявляє їх складні природно-господарські структури.

2. Методика розрахунку показників ПГР базується на авторському підході, що представлений процедурою визначення загальної кількості об'єктів (одиниць) господарювання у ландшафтному та адміністративному районах. Визначення оцінки екологічного стану території проводиться на основі визначення сумарного коефіцієнта екологічного стану території, що враховує показник здатності довкілля до самоочищення.

3. Позиційними моментами до виявлення спільності регіональних ознак об'єкту дослідження-території КПР слугували геокомпонентні властивості ПТК, ретроспекція сучасних процесів (та об'єктів) господарського використання і аналіз їх нинішнього стану, власне ПГР.

4. Природно-господарська різноманітність розглядається як історично сформоване взаємообумовлене та взаємопов'язане речовинно-енергетичними потоками співіснування на терені природних умов господарських об'єктів, що обумовлено історичними та сучасними процесами розвитку НПС та сучасними функціональними видами природокористування.

Для визначення ПГР території КПР використані статистичні показники природокористування, часовий аналіз яких охоплює 1950-і - 2005-і роки. Такий відтинок часу відображає усталені види використання природних умов і природних ресурсів, динаміку зміни окремих площ природокористування, виявляє природоохоронні аспекти.

За головний метод, що безпосередньо апробований на сформованій статистичній базі даних, обраний метод головних компонентів, що дозволяє використати базу даних семи сфер природокористування:

1) лісове використання та лісові пожежі,

2) використання водних ресурсів,

3) викиди шкідливих речовин у атмосферне повітря,

4) утворення токсичних відходів,

5) екологічні збори на відтворення охорони довкілля,

6) землекористування,

7) охорона та відтворення біоти).

Такий підхід враховує взаємодію та взаємне доповнення показників природокористування. Результати методу автопрогнозу узасаджені на п'ятирічну перспективу. Це оптимальний часовий відтинок, що реально відповідатиме існуючій природно-господарській ситуації. На перспективу основні позиції природокористування збережуть свою функціональну сутність і рівень екологічної ситуації також матиме такий же характер впливу на НПС. Переважаючими видами природокористування в регіоні залишаються лісове, водногосподарське, сільськогосподарське. Новими - інвестиційне та рекреаційне.

6. Стратегічна мета розвитку природно-господарської різноманітності КПР вбачається у головному завданні - формуванні та підтримці ПГР, охороні НПС і збереженні історико-культурної спадщини території. Пріоритетні напрямки регіонального розвитку ПГР узасаджені соціальним, економічним, функціональним, політичним, інвестиційним і природоохоронним чинниками. Всі вони націлені на розвиток регіону, його оптимальне функціонування та збереження на рівні існуючих природних можливостей та поміркованих запитів суспільства.

Таким чином в перспективі представлена модель природно-господарської різноманітності території Карпато-Подільського регіону буде функціонувати без змін. В контексті державних та регіональних інтересів актуальності та значимості наберуть нові види управління та господарювання (інвестиційний, рекреаційний, природоохоронний). Територія КПР розглядатиметься як трансгранична, відкрита для міжнародної співпраці територіальна система з традиційною природно-господарською різноманітністю.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

1. Еколого-прогнозна оцінка природно-господарської різноманітності Карпато-Подільського регіону України. - Чернівці. - „Рута”. - 2007. - 493с.

Навчальні посібники

2. Кілінська К., Валешний О.В., Скорейко О.Д. Досвід дослідження природно-територіальних комплексів Українських Карпат (на прикладі передгір'я) // Еколого-географічні та географо-краєзнавчі дослідження території Карпато-Подільського регіону. Навчально-методичний посібник. - Чернівці: ЧДУ. - 1998. - С. 12-19. (Особистий внесок автора: проаналізовані науково-методичні підходи до виявлення та вивчення передгірських територій).

3. Фізична географія України. Частина 1. Географія України. Методичні та програмні матеріали / І.С. Березка, М.Д. Заячук, Я.І. Жупанський, К.Й. Кілінська та ін. - Чернівці: „Рута”, 1997. - С. 21-24, 35-39, 43-45, 52-55, 101-105, 123-125. (Особистий внесок автора: сформовані методичні та програмні завдання для вивчення компонентної структури природних умов території України).

4. Кілінська К. Географія рідного краю. Геологічна будова Карпато-Подільського регіону. Конспект лекцій спецкурсу. - Чернівці: ЧДУ. -1996. - Вип.1. - 62 с.

5. Кілінська К. Географія рідного краю. Навчально-методичний посібник. Випуск 5.Чернівці. Вид-во “Рута”, 2004 - 99с.

6. Кілінська К. Основи географічного прогнозування. - Чернівці: Вид-во «Рута», 2003. - 60 с.

7. Кілінська К. Охорона навколишнього середовища. Навчально-методичний посібник. - Чернівці, Вид-во «Рута», 2001. - 86 с.

8. Кілінська К., Серкезюк Т. Огляд головних етапів географічних досліджень природи Карпато-Подільського регіону // Еколого-географічні та географо-краєзнавчі дослідження території Карпато-Подільського регіону. Навчально-методичний посібник. - Чернівці: ЧДУ. - 1998. - С. 20-24. (Особистий внесок автора: виявлені етапи та періоди розвитку досліджень природних умов і природних ресурсів території Карпато-Подільського регіону).