Методи та методики створення природоохоронних територій в Україні

Уже нині проводиться робота по створенню нових транскордонних природоохоронних територій. До перспективних належать ділянки «Розточчя», «Прип'ять-Стохід», «Брянські та Старогутські ліси», «Марамороські гори», «Притисянська низовина».

3. Методика створення природоохоронних територій в Україні

3.1 Процедура створення ПТ в Україні

Процедура створення ПТ в Україні регламентується Методичними вказівками «Порядок оголошення заказників, пам?яток природи та передачі їх під охорону», що були затверджені 12. 04. 1996р. Цей порядок визначає зразкову схему оголошення заказників, заповідних урочищ та пам'яток природи, яка полягає у послідовному виконання таких пунктів.

Підготовка і подання клопотання про оголошення заказника (заповідного урочища, пам'ятки природи).

Клопотання може здійснюватися органами Мінекобезпеки України, науковими установами, природоохоронними громадськими об'єднаннями, або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

Клопотання має містити обгрунтування необхідності оголошення заказника, заповідного урочища, пам'ятки природи, відповідний картографічний матеріал, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, а саме:

Назва об'єкту. Доцільно присвоювати назву, під якою він відомий в лісових чи земельних кадастрах, серед місцевих жителів, по назві основного об'єкту охорони, навколишньої місцевості.

Площа об'єкту.

Місцезнаходження об'єкту (область, район, найближчий населений пункт).

Землекористування із зазначенням конкретного землекористувача. Якщо землекористувачів декілька, необхідно вказати, яка частина площі припадає на кожного землекористувача.

Загальна фізико-географічна характеристика об'єкту.

Ландшафти і розміщення території даного об'єкту в системі фізико-географічного та геоботанічного районування України.

Загальна характеристика рослинності об'єкту (співвідношення типів рослинності, розподіл їх в рельєфі). Характеристика ценозів основних типів рослинності та рідкісних угруповань. Для лісових фітоценозів - наведення основних лісотаксаційних характеристик.

Особливості флори, загальне флористичне ядро (при виявленні декількох типів рослинності - флористичні ядра кожного з них).

Рідкісні види флори, виявлені на об'єкті, їх коротка характеристика (загальний ареал, екологічні особливості, характеристика популяцій на даному об'єкті).

Загальна характеристика фауни та її особливості (обов'язково зоогеографічні), фауністичне ядро та походження видів його складаючих (короткі відомості).

Фауністичні комплекси або поселення окремих видів тварин, виявлені на об'єкті (склад, біотопічний розподіл тощо).

Характеристика рідкісних видів фауни (загальний ареал, особливості біології та екології видів, чисельність популяції на даному об'єкті тощо).

Наукове значення даного об'єкту (в ландшафтному, ботанічному, зоологічному, гідрологічному та інших аспектах).

Якщо об'єкт має певне екологічне значення (водоохоронне, грунтозахисне або господарське, має генофонд або запаси лікарських та інших корисних рослин, запаси ягідної, грибної сировини, мисливську фауну тощо) це вказується у висновку про можливість використання цих ресурсів.

Якщо об'єкт згадується або характеризується в науковій літературі, наводяться дані про ці наукові джерела.

Пропонована категорія охорони та основні пропозиції щодо режиму.

Ландшафтна або геоботанічна карта об'єкту.

В залежності від типу заказника, заповідного урочища, пам'ятки природи в обгрунтуванні можуть бути упущені або більш детально характеризуватися ті чи інші аспекти.

Крім цих даних, додатково можуть бути наведені інші документи і матеріали, які б підтверджували та доповнювали обгрунтування необхідності створення заказника (заповідного урочища, пам'ятки природи).

Попередній розгляд клопотання Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки чи його місцевим органом.

Клопотання про необхідність створення чи оголошення заказників і пам'яток природи загальнодержавного значення попередньо розглядається у місячний строк Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Клопотання про необхідність створення чи оголошення заповідних урочищ, заказників та пам'яток природи місцевого значення попередньо розглядається у місячний строк Держкомприроди Автономної Республіки Крим, державними управліннями екологічної безпеки у областях, містах Києві та Севастополі.

Погодження клопотань з власниками та користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання.

У разі схвалення клопотань, органи Мінекобезпеки України на місцях проводять їх погодження з власниками та користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання та з місцевими органами влади всіх рівнів.

Розробка проектів створення заказника (заповідного урочища, пам”ятки природи).

На підставі результатів погодження клопотань Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України забезпечує розробку проектів створення заказників та пам'яток природи загальнодержавного значення.

Розробка проектів створення заповідних урочищ, а також заказників та пам'яток природи місцевого значення забезпечується Держкомприроди Автономної Республіки Крим, державними управліннями екологічної безпеки у областях, містах Києві та Севастополі.

Проект створення заказника, пам'ятки природи, заповідного урочища повинен містити такі матеріали:

Клопотання про оголошення заказника, пам'ятки природи, заповідного урочища.

Матеріали погодження клопотань з власниками та користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання.

Планово-картографічний матеріал території чи об'єкту, що заповідається в М 1: 25000, а при необхідності на окремі ділянки і в 1: 10000.

Режим (обмеження) використання природних ресурсів.

Відповідно з ст. 14 Закону “Про екологічну експертизу” такий вид діяльності, як створення (оголошення) об'єктів природно-заповідного фонду не є об'єктом державної екологічної експертизи і не входить в Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. №554), а згідно пункту 2 постанови Верховної Ради України “Про введення в дію Закону України “Про екологічну експертизу” записано, що “До приведення законодавства України у відповідність з Законом України “Про екологічну експертизу” законодавчі та інші нормативні акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону”, тому проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду державній екологічній експертизі не підлягають.

Передача матеріалів до державних органів, уповноважених приймати рішення про оголошення заказника, заповідного урочища, пам'ятки природи.

Після розробки проекту створення заказника чи пам'ятки природи загальнодержавного значення всі матеріали Мінекобезпеки України погоджує з зацікавленими міністерствами і відомствами та надсилає в Кабінет Міністрів України.

Після розробки проекту створення заповідного урочища та заказника чи пам'ятки природи місцевого значення Держкомприроди Автономної Республіки Крим, державні управління екологічної безпеки у областях, містах Києві та Севастополі погоджують всі матеріали з зацікавленими органами міністерств і відомств на місцях і передають відповідно до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів.

Прийняття рішення про оголошення заказника, заповідного урочища, пам'ятки природи.

Рішення про створення заказника чи пам'ятки природи загальнодержавного значення приймається Президентом України.

Рішення про оголошення заповідних урочищ, заказників та пам'яток природи місцевого значення приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів України.

Розробка і затвердження Положення про заказник (пам'ятку природи, заповідне урочище) та оформлення охоронних зобов'язань.

У разі прийняття рішення про оголошення заказника органи Мінекобезпеки на місцях зобов'язані в двомісячний термін розробити і погодити з землевласниками та землекористувачами Положення про заказник. Положення … розробляється на основі типового Положення про заказник.

Положення про заказник загальнодержавного значення (в двомісячний термін після прийняття рішення про оголошення) надсилається для затвердження у Мінекобезпеки України. Погоджене Положення про заказник місцевого значення затверджується органами Мінекобезпеки на місцях.

В місячний термін після затвердження Положення … органи Мінекобезпеки на місцях оформляють охоронне зобов'язання (див. Додаток 1) землекористувача чи землевласника щодо забезпечення режиму охорони та збереження заказника охоронне зобов'язання стосовно пам'ятки природи та заповідного урочища оформляється в місячний термін після прийняття рішення про їх оголошення.

Охоронне зобов'язання щодо заказника чи пам'ятки природи загальнодержавного значення після оформлення надсилається в Мінекобезпеки України.

З метою недопущення знищення або руйнування в результаті господарської діяльності цінних для заповідання природних територій та об'єктів до прийняття у встановленому порядку рішень про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду і виділення необхідних для цього коштів проводиться їх резервування, що передбачено статтею 55 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”.

4. Оформлення документації для організації нового заповідного об?єкту чи території

4.1 Клопотання про оголошення об?єкту ПЗФ

Основу документального забезпечення клопотання складають його наукове обґрунтування, карта-схема майбутнього об'єкта, відомості про господарське використання території, землевласників та землекористувачів.. До клопотання можуть також додаватися інші матеріали, що підтверджують і доповнюють обґрунтування необхідності створення об'єкту ПЗФ. Такими матеріалами, зокрема, можуть бути: характеристика історико-культурної цінності території, його етнографічне значення, сучасний стан та перспективи розвитку рекреації та народних промислів, пропозиції щодо діяльності майбутньої природоохоронної установи. Підготовка клопотання - надзвичайно відповідальний етап створення об'єкту ПЗФ. Від того, наскільки глибоко, повно й обґрунтовано воно виконано та оформлено в чималій мірі залежить і кінцевий результат всього процесу створення об'єкту ПЗФ.

Клопотання щодо створення можуть подавати наукові установи, природоохоронні громадські організації, підрозділи центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, інші зацікавлені установи, організації та громадяни.

Клопотання щодо створення об'єктів загальнодержавного значення розглядається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища у місячний термін, після чого про результати цього розгляду повідомляють ініціаторів клопотання, а також місцевий підрозділ цього центрального органу виконавчої влади, якому доручається погодження клопотання з землевласниками та землекористувачами.

Клопотання щодо створення об'єкту ПЗФ місцевого значення розглядають обласні підрозділи центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Погодження клопотання з власниками і користувачами земельних ділянок оформляється листами-погодженнями, в яких зазначається на яких умовах (з вилученням або без вилучення) землі включаються до складу майбутнього об'єкта ПЗФ.

Процес погодження клопотання також є складним етапом створення об'єкту ПЗФ і вимагає ретельного планування. Організацію цього процесу рекомендується розпочинати із проведення презентації клопотання за участю всіх зацікавлених сторін, ініціаторів створення, науковців, представників місцевої громади тощо. Під час презентації на розгляд виносяться ключові питання, пов'язані з природоохоронною, науковою, рекреаційною та іншими цінностями даної території, обговорюється можливість включення до території додаткових ділянок, визначаються межі та необхідність встановлення режиму використання території. Проводиться також ознайомлення з досвідом роботи як існуючих установ ПЗФ в Україні, так і за кордоном, роз'яснення специфіки діяльності, значення для економіки регіону, можливість міжнародної співпраці тощо.

Результати узгодження клопотання узагальнюються і подаються в спеціально уповноважений урядовий орган в галузі заповідної справи.

Узгодження з власниками та користувачами земельних ділянок, органами місцевого самоврядування та зацікавленими організаціями є копітким і відповідальним етапом створення об'єкту ПЗФ. Як зазначалося вище, для території, що включається в склад об'єкта ПЗФ із вилученням земель, це узгодження проводиться відповідно до Земельного кодексу України.

Матеріали погодження місця розташування об'єкта мають включати в себе наступні документи:

* відомість про землі, що передаються в користування в розрізі землекористувачів, землевласників, місцевих рад з розшифровкою за угіддями. Ця відомість має бути підписана головним землевпорядником адміністративного району й завірена печаткою,

* погодження землевласників та землекористувачів,

* рішення сільської (селищної чи міської ради),

* висновок районного органу містобудування та архітектури та охорони культурної спадщини,

* висновок районного органу земельних ресурсів,

* висновок районного санітарно-епідеміологічного органу,

* висновок районного природоохоронного органу,

* рішення районної ради,

* висновок районної державної адміністрації,

* погодження відповідних обласних управлінь зацікавлених міністерств та відомств,

* висновок обласного органу містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини,

* висновок обласного органу земельних ресурсів,

* висновок обласного санітарно-епідеміологічного органу,

* висновок обласного природоохоронного органу,

* висновок обласної державної адміністрації,

* рішення обласної ради про затвердження матеріалів погодження,

* карта території з підписами відповідальних осіб та печатками землевласників і землекористувачів, місцевих рад, районного органу земельних ресурсів.

Нарешті, завдання на розробку проектів створення об'єкту ПЗФ узгоджується зі спеціально уповноваженим підрозділом в галузі заповідної справи. На основі цього завдання й виконується власне проектування природно-заповідних територій.

4.2 Проект створення об?єкту ПЗФ

Проектування природно-заповідних територій. Створення і функціонування природно-заповідних територій має здійснюватися на підставі затверджених в установленому порядку проектів. Фактично, розробка цих проектів розпочинається з моменту підготовки клопотань про їх створення чи оголошення. Необхідність створення природно-заповідних територій різних категорій обґрунтовується також в схемах і проектах районного планування областей, адміністративних районів. Комплексні оцінки територій цих областей і районів включають в себе як характеристики існуючих природно-заповідних територій, так і основні характеристики перспективних об'єктів ПЗФ. На загальнодержавному рівні створення об'єктів ПЗФ передбачається загальнодержавними програмами в галузі розвитку екологічної мережі та заповідної справи (Програма «Заповідники», Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України).

Проект складається з пояснювальної записки, картографічних матеріалів і матеріалів погодження. Як обов'язковий у складі проектів створення установ природна-заповідного фонду має бути розділ щодо функціонального зонування для національних природних парків, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків. Таке зонування передбачає розподіл територій об'єкта ПЗФ відповідно до особливостей режимів охорони та використання природних комплексів. В разі необхідності визначаються межі та режим охоронної зони, яка створюється за межами заповідної території для запобігання можливим негативним впливам на неї.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», розроблення проектів створення природно-заповідних територій загальнодержавного значення забезпечує центральний орган виконавчої влади в галузі навколишнього природного середовища, а місцевого значення - його органи на місцях. Розроблення проектів створення ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків може бути доручено зацікавленим державним органам чи установам.

Необхідним видом проектної документації, що розробляється для новостворених установ, є проект організації території. Цей проект відноситься до категорії проектної документації з планування територій, комплексного обґрунтування природоохоронних заходів та здійснення діяльності щодо виконання завдань, які покладаються на установи ПЗФ. Закон «Про природно-заповідний фонд України» вимагає обов'язкового розроблення проектів організації території для таких категорій ПЗФ як біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендропарки, зоопарки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва та регіональні ландшафтні парки.

Природно-заповідні території, особливо природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, займають досить великі площі (наприклад, національні природні парки Подільські Товтри - 263 І 6 га, Карпатський - 50303 га, Синевир - 40400 га, Святі гори - 40448 га тощо). При цьому значна частка цих площ у тій чи іншій мірі задіяна у народногосподарському комплексі держави. Тому при розробленні проектів такого рівня необхідно узгоджувати ступінь режимних обмежень з вимогами програм економічного та соціального розвитку тих регіонів, де планується створення нових об'єктів ПЗФ.

На підставі затвердженого Проекту організації території, наприклад, національного природного парку, коригуються матеріали землеустрою, лісовпорядкування, генеральні плани поселень, проекти інженерних мереж та гідротехнічного будівництва тощо з метою обмеження негативних впливів на природні комплекси та об'єкти НІШ.

Власне проект організації природно-заповідної території складається з аналітичної частини та обґрунтування природоохоронних заходів.

Аналітична частина проекту містить характеристику природно-кліматичних особливостей території, аналіз її ландшафтів, рослинності, тваринного світу, рекреаційних ресурсів, відомості про стан навколишнього природного середовища, про зони охорони джерел водопостачання, джерела та ареали забруднення. В ній дається оцінка архітектурно-планувальних особливостей територій, окремих поселень, зон лікування та відпочинку, наводиться характеристика транспортної мережі, інженерних комунікацій, оцінюється їх вплив на прилеглі природні комплекси та виконується аналіз конфліктних ситуацій територіального розвитку природно-заповідної території.

Комплексна оцінка природно-заповідної території включає природоохоронну оцінку території, оцінку природних рекреаційних ресурсів, наявність природних об'єктів туризму, пейзажно-естетичну оцінку ландшафту, рекреаційну оцінку історичних, етнографічних, культурних та інших об'єктів тощо.

В Проектах організації території передбачається функціональне зонування територій та опис режиму використання природних комплексів, обґрунтування системи маршрутів для екскурсій та мандрівок, заходи щодо благоустрою місць для короткочасного та тривалого відпочинку, порядку організації відвідування території та відтворення природних ландшафтів. Важливою складовою проекту є пропозиції стосовно здійснення екологічно збалансованої господарської діяльності, щодо програм наукової діяльності та екологічного виховання, інженерної підготовки території (необхідність проведення протиерозійних, протизсувних заходів, рекультивації, берегоукріплення та інших). Виконується також оцінка транспортного забезпечення об'єкту ПЗФ і визначається вартість основних заходів щодо реалізації проекту.

Проекти організації територій ботанічних садів, дендропарків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, розташованих здебільшого у містах і селах, розроблюється з урахуванням вимог місцевих органів архітектури та інженерних служб.

4.3 Положення про об?єкт ПЗФ

“Методичні рекомендації щодо розробки Положень про території та об'єкти природно-заповідного фонду України” затверджені наказом Головного управління національних природних парків і заповідної справи 20 травня 1999 р.

Методичні рекомендації складаються з таких частин:

1. Загальні засади

1. 1. Методичні рекомендації щодо розробки Положень про території та об'єкти природно-заповідного фонду України (далі - Положень) підготовлено відповідно до Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”. “Про природно-заповідний фонд України” та інших законодавчих і підзаконних актів з питань охорони навколишнього природного середовища.

1. 2. Дані методичні рекомендації визначають основні вимоги до оформлення та змісту Положень про території та об'єкти природно-заповідного фонду України - природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, заказників, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків, а також територій та об'єктів інших категорій, що можуть бути включеними до складу природно-заповідного фонду України (далі - ПЗФ).

1. 2. 1. В Положеннях визначаються завдання, природоохоронне, наукове, освітнє, рекреаційне, культурне значення природних комплексів та об'єктів, особливості природоохоронного режиму, характеру функціонування територій та об'єктів ПЗФ (додатково дів. п. 3. 1.).

1. 3. Методичні рекомендації призначаються для використання спеціалістами Рескомприроди Криму, Держуправлінь екобезпеки в областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи Мінекобезпеки на місцях) а також спеціалістами інших установ та відомств.

2. Технічні вимоги до тексту Положення

2. 1. Текст положення друкується державною мовою на аркушах білого паперу формату А-4 (210х297мм), з одного боку аркушів. Положення про території та об'єкти місцевого значення ПЗФ можуть бути викладені державною мовою а також мовою, яка прийнята у відповідних регіонах, згідно чинного законодавства.

2. 2. Першим аркушем положень вважається титульна сторінка. Кожному розділу Положення надається відповідний номер арабськими цифрами, а кожному пункту розділу відповідний числовий знак через крапку.

2. 3. Оформлення титульної сторінки передбачає повну назву території або об'єкту ПЗФ відповідно рішенням про їх створення чи оголошення, засвідчення Положення шляхом його затвердження та поставлення печатки.

Затвердження здійснюється за допомогою грифа затвердження, що складається з таких елементів: слово “ЗАТВЕРДЖУЮ”, найменування посади, підпис, ініціали і прізвище особи, яка затвердила Положення, дата затвердження, наприклад:

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Міністр охорони навколишнього

природного середовища та ядерної безпеки України

(Підпис) (Ініціали, прізвище)

Дата

2. 4. Положення мають бути затверджені грифом “ЗАТВЕРДЖУЮ”, що ставиться у верхньому правому куті титульної сторінки.

2. 4. 1. Положення про території та об'єкти ПЗФ загальнодержавного значення затверджує Мінекобезпеки України.

2. 4. 2. Положення про території та об'єкти ПЗФ місцевого значення затверджують органи Мінекобезпеки України на місцях.

2. 5. Положення мають бути погодженими шляхом оформлення відповідного грифу. Гриф погодження ставиться на лицьовому боці останнього аркушу Положення і включає в себе слово “ПОГОДЖЕНО”, найменування посади особи, з якою погоджується Положення (включаючи найменування установи), особистий підпис, ініціали, прізвище та дату погодження. Перелік установ та організацій, що погоджують Положення подається в ієрархічному порядку.

2. 5. 1. Положення про території та об'єкти ПЗФ загальнодержавного значення погоджують:

Головне управління національних природних парків і заповідної справи Мінекобезпеки України;

органі Мінекобезпеки України на місцях;

користувач або власник земельної ділянки.

2. 5. 2. Положення про території та об'єкти ПЗФ місцевого значення погоджують користувач або власник земельної ділянки.

2. 5. 3. У разі, коли аркушу недостатньо для розміщення назв установ та організацій, що погоджують Положення, складається “Аркуш погодження” за такою формою:

АРКУШ ПОГОДЖЕННЯ

Положення про ………………………………………………………

Найменування посади

(Підпис) (Ініціали, прізвище)

Дата

Вимоги до змісту Положення

3. 1. Положення складається із наступних розділів: “Загальні засади”, “Мета створення і завдання”, “Управління”, “Режим території та охорона”, “Науково-дослідна робота”, “Економічне забезпечення” або “Матеріально-технічне забезпечення, фінансування та господарська діяльність”, “Міжнародне співробітництво”.

Повний рекомендований склад Положення є характерним для природоохоронних установ ПЗФ, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні природні парки, а також ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та інші).

Для територій та об'єктів ПЗФ, які не мають спецадміністрацій (заказники, тощо), Положення складаються із таких розділів: “Загальні засади”, “Мета створення і завдання”, “Режим території та охорона”.

3. 1. 1. В розділі “загальні засади” надається загальна інформація про статус території або об'єкту ПЗФ. Вказується повна назва розпорядчого документу, на підставі якого створено (оголошено) територію чи об'єкт ПЗФ. Вказується місцезнаходження даної території чи об'єкту (область, район, селище і т. і.). Надається короткий географічний опис, історична довідка та інформація стосовно заснування і попередніх рішень центральних органів державної виконавчою влади щодо збереження чи охорони даної території або об'єкту. Вказується загальна площа (відповідно до матеріалів створення) і надається короткий опис угідь даної території чи об'єкту ПЗФ. Вказується форма власної земельної ділянки, надається перелік землекористувачів, їх повну назву і підпорядкованість або вказуються землевласники. Розкривається питання щодо статусу юридичної особи. Вказуються законодавчі і нормативні акти, якими в своїй діяльності керується дана природоохоронна установа. Вказується поштова адреса спецадміністрації природоохоронної установи ПЗФ, землекористувача або землевласника.

3. 1. 2. В розділі “мета створення і завдання” стисло викладаються дані з матеріалів наукового обгрунтування створення конкретної даної території чи об'єкту ПЗФ, вимоги чинного законодавства стосовно основних завдань, згідно їх категорії та статусу (статті 15-38 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”).

3. 1. 3. В розділі “Управління” (для територій та об'єктів, управління якими здійснюється спецадміністраціями) визначаються: організаційна структура спеціальної адміністрації установи ПЗФ; порядок призначення та звільнення з посади директора; основні обов”язки і права директора; порядок затвердження штатного розпису. Для тих територій та об'єктів, які не мають спецадміністрацій, у Положеннях визначаються особливості, пов'язані з їх перебуванням у віданні підприємств, установ, організацій, що виступають в якості землекористувачів, а також землевласників. В цьому розділі важливим є визначення порядку здійснення державного управління в галузі організації, охорони, використання природних ресурсів та іншої діяльності.

3. 1. 4. В розділі “Режим території (чи об'єкту) та охорона”, з урахуванням класифікації, статусу і завдання, вказується наступне: науково обгрунтовані екологічні вимоги, норми і правила, що забезпечують збереження, охорону і використання природних комплексів та об'єктів; зонування (при диференційованому режимі охорони) ; перелік господарської та іншої діяльності, що заборонена або певним чином обмежена; перелік господарської та іншої діяльності, що є дозволеною і не впливає на розвиток природних процесів та не створює загрозу негативного впливу на природні комплекси та об'єкти; створення охоронної зони, її межі та режим, рішення державних органів про виділення охоронної зони; землекористувачі охоронної зони; загальний порядок використання природних ресурсів; порядок організації охорони; склад служби охорони (для територій та об'єктів, управління якими здійснюється спецадміністраціями) ; обов”язки та повноваження працівників служби охорони; загальний порядок відповідальності за порушення режиму в межах територій чи об'єктів ПЗФ та їх охоронних зон, а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок правопорушень.

В цьому розділі з урахуванням класифікації, враховуються вимоги статей 15-38 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”.

3. 1. 5. Розділ “Науково-дослідна робота” розкриває особливості, мету організації наукових досліджень, моніторингу територій чи об'єктів ПЗФ, наявність наукового підрозділу (підрозділів), відповідних лабораторій, основні напрями наукових досліджень, особливості взаємодії природоохоронної установи з іншими науково-дослідними організаціями, установами, підприємствами та учбовими закладами, роботи наукової або науково-технічної ради, тощо. Зазначається, що координацію наукових досліджень в межах ПЗФ здійснює НАН України та Мінекобезпеки України, а також те, що організація наукових досліджень у межах ПЗФ визначається “Положенням про організацію наукових досліджень у заповідниках і національних парках України” (Наказ Мінекобезпеки від 10. 11. 98р. №163) та ін.

В цьому розділі також визначаються основні напрямки освітньо-виховної роботи, сприяння у підготовці кадрів та видавницька діяльність природоохоронної установи.

3. 1. 6. Розділ “Економічне забезпечення” або “Матеріально-технічне забезпечення, фінансування та господарська діяльність” включає: визначення майна та матеріальних цінностей; порядок і джерела фінансування; порядок використання коштів; порядок організації господарської діяльності - створення відповідних структурних підрозділів (транспорту, зв'язку, ремонтно-будівельний, заготівлі і переробки природних ресурсів, комунального господарства, рекреаційного торговельного обслуговування, тощо), порядок встановлення плати за відвідування та рекреаційну діяльність; інформацію про наявність екологічно7го фонду природоохоронної установи; пільги, надані установі ПЗФ, згідно чинного законодавства; прядок подачі бухгалтерської звітності; порядок подачі статистичної звітності.

Важливо в цьому розділі позначити те, що кошти, одержані від дозволених видів діяльності не підлягають вилученню і використовуються спецадміністраціями природоохоронних установ, землекористувачами або землевласниками для здійснення заходів щодо охорони території чи об'єкту ПЗФ.

Цей розділ є обов'язковим для територій та об'єктів ПЗФ, управління якими здійснюється спецадміністраціями.

3. 1. 7. Розділ “Міжнародне співробітництво” визначає основні завдання природоохоронної установи ПЗФ в галузі міжнародного співробітництва.

Вимоги щодо додатків положення

4. 1. До Положення додається завірена органами Мінекобезпеки України на місцях схема розташування території або об'єкту ПЗФ на фрагменті топографічної карти або матеріалів землеустрою масштабу 1: 50000, 1: 25000, 1: 10000, які відбивають їх розміщення та прив'язку.

5. Труднощі, що виникають під час створення ПТ

Досить часто природоохоронці стикаються зі значними труднощами під час підготовки документації для заповідання природних територій та об'єкті. [11] Останнім часом значно поширилися зміни у схемах місцевого землекористування. Змінюються, зокрема території землекористування юридичних та фізичних осіб, змінюється приналежність окремих сіл до тієї, чи іншої сільради, навизначеним є пайова приналежність земельних ділянок в межах сільськогосподарських підприємств. Тому працівнику, який веде пошук та оформлення нових заповідних об'єктів, необхідно відразу чітко визначитися стосовно адміністративного підпорядкування території місцезнаходження кожного об'єкту. Найкращим кроком буде відвідування місцевої землевпорядкувальної служби і отримання там останньої за часом структури земельних користувань.

Наступна категорія труднощів має деяке суб'єктивне забарвлення і пов'язана з небажанням місцевих керівників сприяти проведенню заповідання. Наприклад, керівники держлісгоспів побоюються ймовірних обмежень у веденні лісового господарства, вилучення заповідних ділянок з рубок головного користування, втрати прибутків від вирубки, побоюються обмежень щодо обробки лісу отрутохімікатами.

Інші мотиви відмови у сільськогосподарських землекористувачів. Вони часто посилаються на процес роздержавлення, розпаювання. Виникає питання: чи паювати заказник? Друга проблема - через заказник зменшуються площі сільськогосподарських угідь. Для подолання цих труднощів цінним є досвід роботи, набутий природоохоронцями Київського еколого-культурного центру.

Місцеве сільське населення, в тому числі його керівний склад у переважній більшості, свідомо чи несвідомо, є патріотами рідного краю, рідного села. Тому тактовне ненав'язливе пробудження чи посилення такого патріотизму - важливий фактор успіху. Усвідомивши, що йдеться про збереження природної спадщини від дідів та прадідів, славного та героїчного минулого, люди позитивно реагують на заповідний процес. З цими почуттями місцевої влади межують більш приземлені міркування у чомусь випередити сусідів і мати у себе пам'ятку природи, яка охороняється державою. Це сприятиме підвищенню авторитету сільради, надасть додаткову можливість продемонструвати свою владу, своє право в регламентуючому плані.

В багатьох районах є місцеві краєзнавці, що користуються загальною повагою. Часто це колишні вчителі, яких місцева влада нерідко залучає до справи погодження заповідання. Звичайно таку людину слід відвідати насамперед та заручитися її підтримкою.

Сприяти справі створення заповідних територій можуть місцеві школи. Адже пам'ятки природи, заказники можуть правити за зручні об'єкти для проведення польових занять з біології, краєзнавства, організації фенологічних спостережень, позакласної виховної роботи. Директори сільських шкіл, вчителі найчастіше є членами виконкомів сільських рад і від їх голосу залежить вирішення питання про погодження. Крім того, школи часто беруть на себе охорону проектованих заповідних територій та об'єктів.

Корисними для подолання перешкод на шляху погодження можуть стати знання пільг, якими користуються землекористувачі, на території яких знаходяться об'єкти природно-заповідного фонду. Ці пільги визначені ст. 49 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”. Зокрема:

Підприємствам, установам, організаціям та громадянам, на землях яких оголошено території та об”єкти природно-заповідного фонду, за їх клопотанням за рахунок державного бюджету, республіканського бюджету Республіки Крим та місцевих бюджетів компенсуються пов”язані з цим втрати сільськогосподарського, лісогосподарського та іншого виробництва.

Підприємства, установи та організації звільняються від плати за землі, включені до складу заказників, заповідних урочищ, пам'яток природи, заповідних урочищ та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

6. Контроль за дотриманям режиму заповідних територій та об?єктів

Згідно ст. 60 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” контроль за дотриманням режиму заказників, пам'яток природи та заповідних урочищ покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони знаходяться. Ці обов'язки оформляються документально у вигляді Охоронного зобов'язання (див. Додаток). Місцеві ради та місцеві державні адміністрації зобов'язані сприяти охороні та збереженню заповіданих об'єктів. Контроль за дотриманням заповідного режиму здійснюють місцеві органи Міністерства екології та природних ресурсів на місцях - районні екологічні інспекції та відділи заповідних територій в обласних управліннях екології та природних ресурсів.

Тому для забезпечення реальної охорони новоствореного заказника чи пам'ятки природи необхідно проінформувати місцеві ради про рішення обласної ради щодо створення об'єкту природно-заповідного фонду. Після оформлення охоронного зобов'язання за рахунок природоохоронних фондів сільської чи районної ради землекористувачі оформлюють та встановлюю на місці інформаційні аншлаги.

Про випадки порушення режиму заказника, пам'ятки природи, заповідного урочища необхідно інформувати районну екологічну інспекцію.

Служби охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду згідно ст. 61 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” мають широкі права:

вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв'язку з порушенням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право перебування використання природних ресурсів та здійснення іншої діяльності в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

складати протоколи про порушення вимог законодавства, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних осіб до відповідальності;

вилучати у порушників предмети та знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, відповідні документи;

проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів та перевірку знарядь і продукції, одержаної в результаті природокористування;

безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації, судна та інші транспортні засоби в межах відповідних територій, об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон для перевірки додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

вносити пропозиції до відповідних державних органів про припинення, зупинення чи обмеження будь-якої діяльності, що порушує вимоги законодавства про природно-заповідний фонд, давати обов'язкові для виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Заключення

Створення природоохоронних територій - завдання надзвичайно важливе для України. Адже природних екосистем, що збережені на теперішніх 5% площ, явно не досить для забезпечення стабільного природокористування.

На це спрямовані закони України щод охорони природного середовища.

Розвиток природно-заповідного законодавства в Україні доби незалежності свідчить про те, що метою заповідання перестає бути лише збереження унікальних та типових природних комплексів та об'єктів, збереженню та охороні підлягає біорізноманіття; території та об'єкти природно-заповідного фонду розглядаються як складова світової системи особливо охоронюваних природних об'єктів, як основні природні елементи екологічної мережі. [13]

Але після аналізу законодавства України про створення ПТ стала зрозумілою необхідність подальшого його вдосконалення. Треба на законодавчому рівні покращувати умови створення та діяльності ПТ. Це стосується усіх ланок цього процесу:

- уніфікація системи управління;

- підтримка на державному рівні нуаково-дослідної праці в цьому напрямку;

- матеріальне забезпечення природоохоронної діяльності;

- підвищення юридичної відповідальності за порушення охоронного режиму;

- спрощення процедури створення природоохоронних територій за рахунок зменьшення кількості дозвільних документів і т. і.

Усі ПТ в Україні, вже створені і ті, що заплановані, мають стати ланцюгами національної екологічної мережі України, яка, в свою чергу, стане частиною Всеєвропейської екологічної мережи. Створення екомережі сприяє подальшому розширенню вже існуючих пиродоохоронних територій та створенню нових об?єктів природно-заповідного фонду України.

Отож, необхідність розширення площі та збільшення числа природоохоронних об?єктів нашої держави не викликає сумнівів і заперечень. Це завдання визнається за одне з пріоритетних напрямів екологічної політики держави, що й законодавче затверджено загальнодержавними програмами в галузі розвитку екологічної мережі та заповідної справи (Програма «Заповідники», Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України). Однак при цьому актуальним залишається питання пошуку компромісів між екологічними пріоритетами та станом навколишнього природного середовища з одного боку та нагальними суспільними, передусім економічними, інтересами держави й її фінансово-економічним потенціалом з іншого. Одним із шляхів досягнення цього компромісу та реального забезпечення необхідних умов для кардинального зменшення антропогенних навантажень на цінні в природоохоронному відношенні території є коректне обґрунтування необхідності встановлення відповідного режиму їх збереження. Цей режим визначається юридичним статусом таких територій, відповідно до якого і регламентується природокористування. При створенні (оголошенні) об'єктів ПЗФ вибір їх категорії залежить від мети заповідання - збереження, запобігання знищенню або пошкодженню цінних природних комплексів і об'єктів. Виходячи з цього, при підготовці матеріалів для створення об'єкта ПЗФ визначається, що саме необхідно зберігати на даній території і в який спосіб. Для цього проводиться оцінка наукової, екологічної, пізнавальної, рекреаційної, історико-культурної та іншої цінності об'єкта. Визначається стійкість природних комплексів до антропогенних навантажень та можливі загрози його існуванню від різних видів і режимів природокористування. Враховується також господарська цінність території та ті економічні та інші збитки, що можуть бути пов'язаними з її вилученням із господарського обігу. В результаті проведення такої комплексної оцінки визначається категорія, тип об'єкта та режим його охорони. Крім визначеної цінності, типовості або унікальності об'єкта ПЗФ важливе значення має обґрунтування його оптимальної площі та меж. Останні повинні узгоджуватися з фізичними (природними) межами природно-територіального комплексу. В науковому обґрунтуванні створення об'єкта можуть подаватися декілька варіантів визначення меж об'єкту ПЗФ, та при цьому площа заповідної території має забезпечувати самовідновлення природного комплексу та гарантувати його екологічну стабільність.

Якісна підготовка документів та чітке дотримання процедур на стадії створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду є необхідною передумовою для практичної реалізації управлінських функцій як у частині збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, так і недопущення соціальних конфліктів, пов'язаних із системою обмежень використання території.

Використана література

Національна стратегія зміцнення фінансової стійкостi природоохоонних територій Украіни: Проект Міністерства охрони навколишнього природнго середовища від 2009 р.

Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України №1208-ХІІ від 26 червня 1991 р.

Про природно-заповідний фонд: Закон України №2456-ХІІ від 16 червня 1992 р.

Про Загальнодержавну программу формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки: Закон України від 21 вересня 2000р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 47 - Ст. 405.

Про екологічну мережу: Закон України №1864-ІV від 24 червня 2004 р. //Відомості Верховної Ради Украіни. -2004. -№45. -Ст. 502

Малишева Н. Р. Правові засади формування, збереження та раціонального використання національної та регіональної екологічної мережі України // Екологічне право України: Академічний курс: підручник. - К., 2005.

Подобайло А. В. Методика оголошення заказників, пам'яток природи та заповідних урочищ. - К. : Фітосоціоцентр, 2010. -23с.

Подобайло А. В. Оформлення документації для організації нових об?єктів природно-заповідного фонду// Пути участия єкологических НГО Украины в выполнении Пан-Европейской стратегии биологического и ландшафтного разнообразия. Тезисы тренинга-семинара, 28-29 сент. 1998г., Киев. -. с. 6-8.

Про Генеральну схему планування території України: Закон України від 7 лют. 2002 p. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 30. - Ст. 204.

Розбудова екомережі України (ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонко). -Київ, 2009. -127с.

Руденко В. Х. Труднощі в роботі з землекористувачами в заповідній справі// Пути участия єкологических НГО Украины в выполнении Пан-Европейской стратегии биологического и ландшафтного разнообразия. Тезисы тренинга-семинара, 28-29 сент. 1998г., Киев. -. с. 2-12

Топчієв О. Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: навч. посіб. / О. Г. Топчієв. - О. : Астропринт, 2009. - 632 с.

Ковтун О. М. Законодавство України про охорону природно-заповідного фонду: становлення, сучасний стан, проблеми реформування / О. М. Ковтун // Адвокат. - 2008. - №2. - С. 21-24.

Кагало О., Зінько Ю., Татух С., Андрєєва О., Скібіцька Н., Савка Г., Горбань І. Яворівський національний природний парк у системі регіональної, національної та загальноєвропейської екомереж // Яворівський національний природний парк. До 10-річчя створення / Ред. Ю. Чорнобай, О. Кагало. - Львів: ЗУКЦ, 2008. - С. 51-61.

Размещено на Allbest.ru

...