Просторова організація медичних систем Харківської області та шляхи її вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ СИСТЕМИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ШЛЯХИ її ВДОСКОНАЛЕННЯ

Баркова Ганна Анатоліївна

11.00.02. - економічна та соціальна географія

Київ - 2007

Анотація

Баркова Г.А. Просторова організація медичних систем Харківської області та шляхи її вдосконалення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук зі спеціальності 11.00.02 - економічна та соціальна географія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2007.

В дисертації виконано ретроспективний аналіз розвитку медичних систем в Україні та Харківській області. Починаючи з 1994 року в країні і регіонах спостерігається депопуляція суспільства, зумовлена перевищенням смертності від різних хвороб, у тому числі - і соціально значущих (туберкульоз, СНІД, наркоманія, алкоголізм тощо), над народжуваністю. Сучасні медичні системи не забезпечують повного задоволення потреби населення у медичних послугах і допомозі. В дисертації визначені поняття “медична система”, “особлива медико - географічна територія”, розроблено комплексний індикатор медичного обслуговування, який розраховується за такими складовими, як кадрове та матеріальне забезпечення, ефективність функціонування медичних систем, захворюваність та ступінь відтворення населення. За кожною складовою комплексного індикатора виконано групування та ранжування (з обчисленням рейтингу) районних медичних систем Харківської області, побудовано математичні моделі. Розроблено відкриту класифікацію медичних систем за трьома критеріями: середнім індексом розвитку, комплексним критерієм медичного обслуговування, ієрархічним рівнем. Виконано медико-географічне районування регіону, виділено 6 медико-географічних районів і 3 особливі медико-географічні території, наведена їхня комплексна характеристика, для кожного району розроблено рекомендації стосовно вдосконалення просторової організації медичних систем. Обґрунтовані загальні рекомендації з реформування медичної системи Харківської області.

Ключові слова: медична система, просторова організація, індекс розвитку системи, комплексний індикатор медичного обслуговування, класифікація систем, районування регіону.

Аннотация

Баркова А.А. Пространственная организация медицинских систем Харьковской области и пути их совершенствования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 - экономическая и социальная география. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2007.

В диссертации выполнен ретроспективный анализ развития МС Украины и Харьковской области. Установлено, что с 1994 года началась депопуляция общества, темпы которой замедляются. Она обусловлена превышением смертности от различных групп заболевания, в том числе и социально значимых (туберкулез, СПИД, наркомания, алкоголизм и др.), над рождаемостью. Вследствие Чернобыльской катастрофы, экономического спада, ухудшения благосостояния населения, социальных потрясений, вялости социально - экономических реформ, обострения экологических проблем и других негативных факторов общественного развития резко упало качество жизни основной части населения, увеличилась заболеваемость сердечно - сосудистыми, онкологическими, психическими заболеваниями, более частыми стали болезни дыхательной, кровеносной, мышечно - скелетной, эндокринной, нервной систем. Особенно сильно возросла заболеваемость людей трудоспособного возраста и молодежи. Установлено, что современные МС не обеспечивают полное удовлетворение потребностей населения в медицинских услугах и помощи. Они сформированы во времена существования СССР и поэтому традиционно ориентированы на административно - командную систему управления, несовместимую с рыночной экономикой.

В диссертации на основе системного подхода и родового понятия “социально - географическая система” определены понятия “медицинская система”, “особая медико - географическая территория”, показана их актуальность и востребованность. Для анализа региональных и районных МС обоснован и разработан комплексный индикатор МО. В его структуре отражены: кадровое, материальное обеспечение и эффективность функционирования МС, коэффициенты заболеваемости и воспроизводства населения. По каждой составляющей комплексного индикатора выполнены группировка и ранжирование (с вычислением рейтинга) РМС, построены математические модели. Разработана открытая классификация РМС, учитывающая: средний индекс развития, комплексный индикатор МО, иерархический уровень РМС. Она имеет универсальный характер и допускает расширение на региональный и национальный уровни МС, а также детализацию на уровне первичных общин. На основе указанной классификации выполнено медико - географическое районирование Харьковской области. Всего выделено 6 МГР и в трех из них - особые медико - географические территории, в пределах которых действие природно - географических и социальных фактором имеет аномальный характер. Приводится детальное описание МГР с указанием территориальных и функциональных особенностей РМС. По каждому МГР и административному району определены наиболее перспективные направления оптимизации пространственной и функциональной организации МС. Исходя из общеевропейских требований к сфере охраны здоровья, разработаны общие рекомендации по реформированию МС региона, которые основаны на принципах справедливости, направленности на качественное улучшение здоровья в обществе, эффективности, результативности, ориентации на полное удовлетворение потребностей населения и улучшение качества медицинской помощи.

Ключевые слова: медицинская система, пространственная организация, индекс развития системы, комплексный индикатор медицинского обслуживания, классификация систем, районирование региона.

Annotation

Barkova H. A. Spatial organization of Kharkiv region medical systems and ways of its improvement. - Manuscript.

Thesis for receiving of academic degree of candidate of geographic sciences from speciality 11.00.02 - economic and social geography. Kyiv Taras Shevchenco National University. - Kyiv, 2007.

The retrospective analysis of the development of medical systems in Ukraine and Kharkiv is done in the thesis. Since 1994 depopulation of society is observed in the country and its regions. It is caused by the domination of death from different diseases, including socially significant (tuberculosis, AIDS, drug addiction, alcoholism etc) over births. Modern medical systems do not meet population needs in medical service and care fully. In the thesis the definitions of such notions as “medical system” and “special medico-geographic territory” are given, the complex indicator of medical service, calculated from such components as people ware, material security, effectiveness of medical systems functioning, diseases and population reproduction, is worked out. Kharkiv regional medical systems are classified and rated according to each indicator component and mathematic models are made up. The classification of medical systems according to three criteria: average development index, complex medical service criterion and hierarchical level is worked out. The medico-geographic division into districts is carried out, 6 medico-geographic regions and 3 special medico-geographic territories are distinguished, their complex characteristics are given, recommendations for improvement of spatial organization of medical systems are worked out. General recommendations for reforming of medical system of Kharkiv region are proved.

Key words: medical system, spatial organization, development index, complex index of medical service, classification, division into districts.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На початку ХI століття головною проблемою людства стала взаємодія у системі “суспільство - природа”, яка спричинили розвиток глобальної соціально - екологічної кризи, що охопила практично всі регіони земної кулі і зумовила багато політичних і соціальних негараздів. Масштаби антропогенного впливу на навколишнє природне середовище досягли сьогодні критичної величини і подальше їх зростання загрожує перевищенням потенційних можливостей самовідновлення природних системі, що може призвести до катастрофічних змін в біосфері планети. Зокрема, вже спостерігається різке погіршення стану здоров'я населення в багатьох регіонах світу, що зумовило зростання уваги до дослідження цієї проблеми на всіх рівнях.

Важливим кроком до її вирішення стало прийняття ООН концепції стійкого розвитку, яка базується на розумінні тісного взаємозв'язку екологічних, економічних і соціальних проблем людства і того факту, що вони можуть бути вирішені лише комплексно і мають забезпечити якісні умови життя всього населення Землі. Економічна відсталість є головною причиною загострення соціально - екологічних і демографічних проблем, вона призводить до збільшення кількості хвороб, скорочення тривалості життя населення. Вказані проблеми і тенденції особливо небезпечні в пострадянських країнах, економіка яких знаходиться в стадії трансформації і перебудови. Уявлення про стан здоров'я населення формується в основному в результаті аналізу показників захворюваності та смертності, інвалідності та тривалості життя, факторами чого виступають природно - географічні, екологічні особливості відповідних територій та соціально - економічні умови проживання.

Питання здоров'я населення більше досліджуються медиками, але у зв'язку з важливістю впливу факторів природного середовища та швидким розвитком глобальних кризових явищ вивченням проблем здоров'я населення почали займатися й інші науковці, зокрема, географи. Із вітчизняних вчених слід відзначити: В.О. Шевченка, М.М. Барановського, Ю.П. Лісіцина, Л.Т. Шевчук, О.Я. Романів, І.В. Мартусенко та інших. Актуальним є з'ясування закономірностей впливу природно - соціального середовища та соціально - економічних умов на стан здоров'я населення, розробка оптимальної структури територіальної організації системи охорони здоров'я, визначення перспектив її найкращого функціонування з урахуванням особливостей розвитку конкретного регіону з метою максимального забезпечення потреб населення в своєчасній та якісній медичній допомозі. Географічний підхід до дослідження даної проблеми дозволяє комплексно розглянути і оцінити просторові особливості територіальної організації медичної системи, враховуючи природно - географічні, соціально - господарські, геоекологічні, демографічні чинники, і визначити можливості покращення ситуації та оптимізації функціонування медичної системи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з науково - дослідною роботою, що виконується у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна за темою “Соціально - економічний механізм та наслідки ринкових перетворень” (№0104U000675), а також з науковою тематикою кафедри соціально - економічної географії та регіонознавства у дослідженнях соціо - економіко - географічних науково - теоретичних та прикладних проблем Харківського регіону, з підготовкою проектів законів у Верховній Раді України з питань організації системи охорони здоров'я, з розробкою обласних програм охорони здоров'я.

Мета і завдання роботи. Метою дослідження є виявлення особливостей та наукове обгрунтування просторової диференціації медичної системи з урахуванням впливу сукупності природно - географічних, економічних, соціальних чинників і територіальної організації суспільства регіону, проведення його медико-географічного районування.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:

- провести аналіз існуючих географічних досліджень територіальної організації медичної системи;

- визначити місце і роль медичної системи в соціально - економічній структурі суспільства;

- виявити та проаналізувати фактори, принципи та закономірності розміщення і функціонування закладів медичної системи в Україні і в Харківській області;

- розробити та обґрунтувати теоретико - методичні основи соціально - географічного дослідження територіальної організації медичної системи регіону (на прикладі Харківської області);

- виконати класифікацію районних медичних систем регіону;

- виявити основні ознаки та параметри функціонування територіальної організації медичної системи конкретного регіону;

- обґрунтувати методику комплексного медико-географічного районування території Харківського регіону для оптимізації територіальної організації медичної системи;

- виробити практичні рекомендації з оптимізації територіальної організації медичної системи Харківського регіону.

Об'єкт дослідження - медична система Харківської області.

Предмет дослідження - особливості територіальної організації медичної системи Харківської області, закономірності її оптимального функціонування в просторово - часовому вимірі.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали основні ідеї та положення сучасної суспільної географії, теоретичні положення стосовно територіальної організації суспільства в цілому і сфери послуг, зокрема. В роботі застосовувалися загальнонаукові методи (синтез, аналіз, порівняння, методи індукції, дедукції, спостереження, абстрагування, узагальнення, системний підхід та спеціальні методи (медико - географічного опису, медико - географічного картографування, соціально - географічного моделювання, соціально - географічного прогнозування) та міждисциплінарні методи (статистичний, математичний, літературний, соціологічний). Теоретичною базою дослідження є наукові розробки Е.Б. Алаєва, О.І. Алексєєва, Г.В. Балабанова, М.М. Баранського, В.А. Барановського, А.П. Голікова, С.І. Іщука, М.М. Паламарчука, М.Д. Пістуна, П.В. Луцишина, Л.М. Нємець, Я.Б. Олійника, В.В. Покшишевського, В.П. Руденка, Л.Г. Руденка, Ю.Г. Саушкіна, О.Г. Топчієва, Б.С. Хорєва, О.І. Шаблія, В.О. Шевченка, Л.Т. Шевчук, П.Г. Шищенка, В.М. Юрківського та інших вчених. При виконанні дослідження були використані матеріали Харківського обласного управління охорони здоров'я, Харківського обласного управління статистики, матеріали Держкомстату України, чисельні літературні джерела та матеріали особистих досліджень автора, а також державні законодавчі документи стосовно розвитку та функціонування системи охорони здоров'я в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційній роботі поглиблюються теоретичні уявлення про місце і роль регіональної медичної системи в соціально - економічній інфраструктурі суспільства. В дисертаційному дослідженні

вперше:

- обґрунтовано і визначено поняття “територіальна організація медичної системи”, “медична система”, “особлива медико - географічна територія”, що є вкладом в теорію суспільної географії;

- розроблено відкриту класифікацію медичних систем на основі комплексного індикатора медичного обслуговування та середнього індексу їх розвитку, що дало можливість диференціювати районні медичні системи Харківської області за цими критеріями;

- виконано детальний аналіз територіальної організації медичної системи Харківської області, що дозволило встановити та описати просторові особливості розвитку районних медичних систем;

- виконано інтегральне соціально - географічне районування медичної системи Харківського регіону, що визначило можливість виділити та характеризувати шість медико - географічних районів і три особливі медико - географічні території;

удосконалено:

- науково - методичні основи соціально - географічного дослідження медичної системи регіону, що дозволяє оцінити її стан та ефективність функціонування на основі ряду обґрунтованих показників;

- методику групування районних медичних систем Харківської області, що стало основою для встановлення їх подібності і відмінностей, як відображення просторово - функціональних особливостей регіональної медичної системи;

отримали подальший розвиток:

- сутність поняття “регіональна медична система”, що дозволило суттєво поглибити соціально - географічні аспекти його дослідження;

- принципи і пріоритетні напрямки розвитку регіональних медичних систем, що дозволило на основі просторового аналізу і математичного моделювання обґрунтувати шляхи подальшого розвитку і оптимізації регіональної медичної системи Харківської області.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретична цінність отриманих результатів полягає в поглибленні наукових основ соціальної географії, розширенні предмету її дослідження і розвитку понятійно - термінологічного апарату. Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці комплексної оцінки територіальної організації медичної системи регіону.

Результати дисертаційного дослідження впровадженні при виконанні науково - дослідної роботи за темою “Соціально - економічний механізм та наслідки ринкових перетворень” (№ 0104U000675) у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна для аналізу сучасної соціальної ситуації в регіоні в результаті дії нових соціально-економічних механізмів та ринкових перетворень, у Верховній Раді України при підготовці проектів законів “Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування” (2004 р.), “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України” (2005 р.), при розробці комплексної програми “Здоров'я нації”, при розробці обласних програм “Здорова мати - здорова дитина” (2006 р.), “Попередження, раннє виявлення природжених та спадкових хвороб на 2005 - 2020 роки”, “Попередження, раннє виявлення та медико - соціальна реабілітація хворих із спадковою патологією на 2007 - 2011 роки”, а також на кафедрі соціально - економічної географії та регіонознавства для методичного забезпечення та викладання курсів “Медична географія”, “Основи соціальної географії”, “Економічна і соціальна географія України” та інших.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, у якій розроблено прикладні та теоретичні проблеми територіальної організації системи охорони здоров'я (на прикладі Харківського регіону). Результати дослідження знайшли відображення в 16 наукових публікаціях автора, з яких 9 належать особисто автору. З наукових публікацій, які видані у співавторстві, використані лише ті положення, розробка яких належить особисто автору.

Апробація результатів дисертаційного дослідження.

Результати досліджень, викладених в дисертації, були оприлюднені на конференціях національного та міжнародного рівнів: Міжнародних науково-практичних конференціях “Регіон: Стратегія оптимального розвитку” (м. Харків, 2004, 2005, 2006 р.); П Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва" (м. Луцьк, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення" (м. Херсон, 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Регіональні суспільно - географічні дослідження: стан, проблеми, перспективи” (м. Тернопіль, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції 24-25 листопада 2005 року, “Вклад земляков-орловцев в становление и развитие российской науки и образования”, (м. Орел, Росія, 2005 р.); конференції молодих вчених Київського національного університету (м. Київ, 2006 р.); науковій конференції “Конструктивна географія: становлення, сучасні досягнення та перспективи розвитку” (м. Київ, 2006 р.).

2. Основний зміст роботи

Перший розділ “Теоретико-методологічні основи суспільно - географічного дослідження медичних систем” присвячено розгляду науково-теоретичних підходів до вивчення територіальної організації медичних систем, обґрунтуванню медичних систем як предмету дослідження суспільної географії, висвітленню методики дослідження медичних систем.

Головним елементом територіальної структури медичної системи є медико-географічний район (МГР) - цілісна ділянка території зі своєрідною сукупністю взаємопов'язаних компонентів (елементів) природно - географічного, демографічного, соціально - економічного тощо характеру, які безпосередньо або опосередковано впливають на організацію медичної системи з метою максимально можливого забезпечення потреб населення в медичних послугах. Комплексний підхід передбачає дослідження суспільно - географічних об'єктів з найбільшим узагальненням для охвату якомога більшої кількості їхніх ознак, особливостей та взаємозв'язків із зовнішнім середовищем. Його методологічною основою є найбільш фундаментальні поняття суспільної географії: суспільно - географічна система і суспільно - географічний процес та їх похідні: соціально - географічна система і соціально - географічний процес, які в більшій мірі акцентують увагу на соціальних об'єктах і процесах та їх територіально - просторових закономірностях (Л.М. Нємець, 2003 та інші).

Тому у дослідженні сфери медичних послуг доцільно використовувати, як родове, поняття “соціогеосистема”. Отже, медичну систему можна визначити як відкриту, динамічну, складну підсистему регіональної соціогеосистеми - сукупність закладів, технологій і ресурсів підтримання нормального рівня здоров'я населення, пов'язаних потоками речовини та енергії, прямими та зворотними інформаційними зв'язками. Поняття системи на відміну від поняття комплексу більш однозначно відображає основні властивості системи - цілісність, взаємозв'язки між елементами, структуру (просторову і функціональну), а також емерджентність.

МС є складовою галузі послуг, її особливості пов'язані із соціально - економічним станом соціогеосистеми. Теорія і практика географії послуг розвивається в роботах О.В. Гладкого, І.М.Дудника, В.І. Куценко, О.О. Любіцевої, О.Г. Топчієва, Т.І. Шпараги, В.М. Юрківського та інших українських вчених. Стосовно сфери медичних послуг ці питання розглядалися В.А. Барановським, В.О. Шевченком, Л.Т. Шевчук та іншими дослідниками.

На рівні адміністративного району медична система (РМС) є конкретною формою просторової організації процесу охорони здоров'я, а її структурними елементами вищого ієрархічного рівня (відповідно до загальноприйнятої класифікації територіальних систем обслуговування) є: а) медичний пункт; б) медичний центр; в) вузол медичного обслуговування; г) район медичного обслуговування. Всі елементи МС утворюють районні, міжрайонні, обласні, міжобласні або регіональні територіальні системи медичних закладів.

Вплив факторів навколишнього соціо-природного середовища на стан здоров'я людей і соціумів (вікових, територіальних, фахових тощо) вивчається в рамках медичної географії (В.О. Шевченко, Л.Т. Шевчук, О.Я. Романів та інші). Здоров'я розглядається як похідна життєдіяльності всього комплексу умов функціонування суспільства і несе на собі інформацію про ці особливості. Важливим є дослідження територіальних особливостей і відмінностей МС різних рівнів, які зумовлені специфікою територіальної організації господарчої діяльності певного регіону, системи розселення, а також географічного положення та історичного розвитку території. МС розглядається, як складний соціоприодний організм, який прагне до стійкої рівноваги та оптимального функціонування, знаходячись в інформаційно - енергетично - речовинних зв'язках з навколишнім природним та соціальним середовищем. В такому розумінні територіальна організація МС є складовою географії сфери обслуговування і предметом дослідження соціальної географії. Відповідність МС, як складної соціально - економічної або суспільно - господарської системи, об'єкту суспільної географії зумовлена важливістю аналізу її просторової організації, територіального виміру її трансформації. Залежність функціонування національної МС і її регіональних складових від мінливості багатьох факторів глобального і регіонального масштабу вимагає дослідження впливу цих змін на стан функціонування соціогеосистем в цілому і окремих їх складових. Для України внутрішніми факторами, що викликають відповідні зміни МС є: перехід від жорсткої адміністративно - командної системи управління всіма сферами життєдіяльності країни; структурні зміни; зміни в організації суспільства, в тому числі і в політичній системі; зміни в функціонуванні суто економічних механізмів, поява ринкових засад проти планової економіки на попередньому етапі розвитку. Вдосконалення територіальної структури сфери обслуговування в Україні є дуже важливим завданням, бо сучасний період розвитку держави характеризується зростаючою соціально - економічною нерівністю її регіонів, що підсилює соціальну напругу в суспільстві.

В дослідженні МС значна увага приділяється вивченню системоутворюючих факторів. До зовнішніх системоутворюючих факторів необхідно віднести географічне положення МС, міжсистемні загальноекономічні зв'язки, макроекономічні та політичні умови, а також принципи адміністративно - територіального устрою, державну регіональну політику тощо. Штучними системоутворюючими факторами, які створюються людиною цілеспрямовано є: наявність адміністративних меж, внутрішній адміністративний поділ території системи, наявність офіційних органів управління тощо.

Факторами впливу на стан здоров'я населення і розвиток МС є: суспільно - географічні; історичні (типи населення, звичаї, традиції); економічні (державне фінансування галузі, доходи та витрати населення, рівень споживання тощо); демографічні (природний рух, міграція населення); соціальні (соціальна інфраструктура, рівень життя, умови праці, можливості оздоровлення), екологічні.

Просторовий аналіз та групування МС обласного і районного рівнів виконано за методикою (Л.М. Нємець, Я.Б. Олійник, К.А. Нємець, 2003), модифікованою стосовно об'єкту даного дослідження. Для класифікації, ранжування і групування районів використовуються середні індекси розвитку МС, часткові і сумарні рейтинги РМС, а також ентропія та статистичні показники розподілу їхніх параметрів. У даному дослідженні обґрунтований і застосований комплексний індикатор медичного обслуговування (МО) населення, який враховує найбільш важливі показники РМС. Значення індикатора і його складових використані для групування районів і медико - географічного районування території області.

Для дослідження відібрано 229 показників, які всебічно характеризують діяльність МС та стан здоров'я населення Харківської області. Для коректного порівняння статистичні показники нормовані на кількість мешканців районів і перераховані у вигляді індексів (Л.М.Нємець, 2003) Для ранжування РМС розраховані їхні середні індекси. Виконано статистичний аналіз даних, який полягає у визначенні основних статистик розподілу вибіркових параметрів кожної РМС: дисперсії, середньоквадратичного відхилення, коефіцієнтів асиметрії та ексцесу. За методикою К.А. Нємця (2005) статистичний аналіз доповнено аналізом ентропії та приведеної ентропії розподілу параметрів РМС, що дає можливість опосередковано оцінювати ступінь їхньої системної неоднорідності (структурованості). Для сумісного аналізу статистичних параметрів та ентропії будувались математичні моделі їх розподілу, які наочно характеризують особливості всієї сукупності РМС. Виконано групування РМС - на графіках Парето (впорядкування районів за однією ознакою), на фазових площинах за двома ознаками і у фазовому просторі - за трьома ознаками. Змістовна інтерпретація отриманих груп визначається конкретними ситуаціями.

Структура комплексного індикатора МО (Інд) відображає наступні властивості РМС: - наявні ресурси районів щодо функціонування РМС; - ефективність використання ресурсів; - стан здоров'я населення; - природний приріст населення, як інтегральний показник якості умов життя:

Інд = (П_к + П_м + П_е)*К_в*К_з, (1)

де П_к - показник кадрового забезпечення МС; П_м - показник матеріального забезпечення МС; П_е - опосередкований показник ефективності функціонування МС; К_в - коефіцієнт відтворення населення; К_з - коефіцієнт захворюваності населення.

Аналіз складових комплексного індикатора виконувався за допомогою картосхем вказаних показників, дослідженням парних зв'язків між складовими комплексного індикатора (двовимірні графіки залежності складових з визначенням лінійного і нелінійного тренду і відповідних показників тісноти зв'язку), побудовою інтегрованих поверхонь (моделей) розподілу.

Класифікація РМС виконувалась за трьома вимірами: ієрархічним рівнем МС, середнім індексом розвитку МС і комплексним індикатором МО. Вона стала основою для комплексного медико - географічного районування території Харківської області, яке виконано за наступними принципами (з урахуванням роботи І.В. Мартусенко, 2005): - територіальної цілісності; - нерозривної єдності суспільно - географічного районування і політико - адміністративного устрою; - залежності між показниками здоров'я населення і соціально - економічними, екологічними та природно - географічними особливостями суспільства; - перспективності розвитку медичних систем; - принцип історичності; - медико - соціальної ефективності МС.

Основні критерії медико-географічного районування: - ефективність функціонування та просторові особливості МС (РМС); - наявність великих і середніх міст, як структурних ядер РМС; - стан здоров'я населення; - стан кадрової і матеріальної забезпеченості функціонально - компонентної та територіальної структур РМК; - стан розвитку існуючих центрів та вузлів медичного обслуговування населення області.

Другий розділ “Стан здоров'я та медична система України” присвячено ретроспективному аналізу розвитку МС в Україні, аналізу стану здоров'я населення та стану МС в Україні, висвітленню організації МС в Україні.

Стан здоров'я населення є показником соціально-економічного розвитку країни, невід'ємною складовою якості життя людей. Аналіз змін медико-демографічної ситуації за роки незалежності України показує її досить нестабільний і складний характер. Процеси трансформації, що відбувалися досить активно, починаючи з 1991 року, значно відбилися на стані здоров'я населення і функціонуванні МС. Різке погіршення медико-демографічної ситуації в першій половині 90-х років збіглося з початком гострої соціально - економічної кризи в державі, з намаганням створити нову модель ринкової економіки. Почалося зниження рівня життя населення, проявилася неспроможність значної його частки адаптуватися до нових умов ринкової економіки, через що зростала соціальна напруга і підвищувався стресовий стан більшості українців. Із - за нестачі коштів погіршилася екологічна ситуація, що призвело до поширення різних захворювань, пов'язаних також зі станом навколишнього природного середовища. МС відчувала прямі та опосередковані впливи негативних процесів, що відбувалися в суспільстві і теж зазнала стагнації. Погіршення фінансування МС призвело до погіршення якості та зменшення кількості медичних послуг, зниження доступності безоплатної медичної допомоги, в результаті чого стан здоров'я населення в цілому погіршився. На тлі цього спостерігалось загострення гендерної проблеми, бо в різних регіонах мешканці різної статі по - різному переживали стресовий стан, що зумовило загострення хронічних хвороб, ранню смертність населення тощо.

У другій половині 90-х років, коли в економіці почалося деяке пожвавлення, стали поліпшуватись деякі показники медико - демографічної ситуації, зокрема, намітилася тенденція до зменшення смертності населення тощо. Однак, Україна ще й сьогодні переживає досить складні часи укріплення економічної та політичної незалежності, що безпосередньо відбивається на стані здоров'я населення, середній тривалості життя, показники яких низькі порівняно з розвиненими країнами світу та Європи.

Медико - демографічна ситуація в Україні в цілому є досить складною і незадовільною через падіння народжуваності в усіх регіонах України, збільшення смертності, особливо в працездатному віці, появу низки нових соціогенних хвороб та інше. Суттєве зменшення чисельності населення почалося з 1991 року. Різниця між показниками народжуваності та смертності, яка становить приблизно -395 тис. осіб щорічно, зумовила депопуляцію населення. Найбільше зменшення кількості населення спостерігається в Луганській, Донецькій, Чернігівській областях і Автономній Республіці Крим. Окрім депопуляції спостерігається старіння населення. Прогнози щодо покращення демографічної ситуації в Україні песимістичні навіть при покращенні соціально - економічної ситуації в країні.

На показники народжуваності впливають такі фактори, як безробіття, низький рівень життя населення, загальне старіння населення, зміни в соціальній системі суспільства, зокрема, саморегулювання сім'ями кількості дітей тощо. Територіально показники народжуваності більш високі в Західному субрегіоні і більш низькі - в Східному. Нижчий від України рівень народжуваності в Європі спостерігається в Німеччині, Болгарії, Естонії, Латвії, Іспанії, Італії та Чехії.

Збільшення показників смертності в Україні спостерігається з 1991 року. Основними причинами смертності населення різні види хвороб (інфекційні та паразитарні захворювання, хвороби системи кровообігу, органів дихання, травлення, серцево-судинні захворювання, злоякісні утворення, нещасні випадки, травми та отруєння), несприятливий стан навколишнього природного середовища (наростання екологічно детермінованої патології і поширення хвороб ендокринної системи, крові та кровотворних органів, алергічних ринітів тощо) та складні соціальні умови життя населення. Суттєво зросла смертність від туберкульозу (збільшення у три рази порівняно з 1990 роком). Епідеміологічного характеру набуло в Україні поширення ВІЛ - інфекції та СНІДу, що дає можливість оцінити стан економіки, життєвого рівня в країні. Ще один негативний чинник погіршення здоров'я українців - аварія на ЧАЕС. Територіально більш високі показники смертності населення спостерігаються в регіонах Південного Сходу та Півдня (Луганська, Донецька, Запорізька області), а також в сільській місцевості. Втрати суспільства через вказані причини оцінюються від 2 до 5% ВНП. Прогноз смертності населення працездатного віку несприятливий.

Структура МС є ієрархічною і представлена підсистемами різних рівнів: національного, регіонального, районного та місцевого (комунального або локального), які в свою чергу пов'язані з рядом народногосподарських та загальнодержавних управлінських підсистем. За роки незалежності в Україні не відбулося законодавчих, структурних та організаційних суттєвих змін щодо покращення стану функціонування МС, бо переважає як і раніше командно - адміністративна система управління. Основним джерелом фінансування МС України є державний бюджет через переважання державних та комунальних форм закладів цієї галузі. Добровільне медичне страхування, що значно розширює можливості громадян в наданні їм якісної медичної спеціалізованої допомоги, в Україні знаходиться у незадовільному стані. В цілому сучасний стан функціонування МС України не відповідає новому соціальному запиту. Сучасна інформаційна система медичної галузі мало диференційована за рівнями управління і орієнтована на виконання адміністративно - розпорядчих функцій.

Третій розділ “Територіальна організація та сучасний стан медичної системи Харківської області” присвячено аналізу демографічної ситуації та захворюваності в регіоні, компонентної, територіальної та управлінської структури медичної системи, обґрунтуванню основних напрямків її реформування.

Сучасна демографічна ситуація у Харківській області характеризується депопуляцією населення, масштаби якої продовжують зростати. За кількістю наявного населення область посідає 3 місце в Україні. Для регіону характерна висока щільність населення - 92 чол./км² (в Україні - 80 чол./км²). Основним фактором зменшення чисельності населення є природне скорочення, як результат перевищення кількості померлих над кількістю народжених. Рівень смертності залежить від багатьох факторів: вікової структури населення, матеріальних умов життя людей, харчування, санітарно - гігієнічних характеристик праці й побуту, економічного становища держави тощо. Територіально найвищі показники смертності спостерігаються у таких районах, як Дергачівський, Вовчанський, Ізюмський, Балаклійський, Великобурлуцький.

В.О. Шевченком із співавторами (1998) запропоновано наступну класифікацію хвороб: 1) хвороби пов'язані із властивостями та станом окремих компонентів природи; 2) хвороби пов'язані із соціально - економічними умовами життя та традиціями різних народів; 3) зрушення у здоров'ї населення, викликані прямою дією техногенного фактору.

В динаміці загальної та первинної захворюваності населення Харківської області (на всі хвороби) з 1996 року спостерігається тенденція до зростання, що зумовлено рядом причин, зокрема, наслідками соціально - економічної нестабільності та погіршенням стану навколишнього середовища. На розбіжності захворюваності в окремих районах суттєво впливають: статево - віковий склад населення; повнота реєстрації захворювань; поєднання впливу різних факторів навколишнього середовища. Найбільш поширена смертність від хвороб системи дихання (близько 43% від всіх випадків смерті в 2005 році). Друге місце посідають хвороби системи кровообігу. Прогресує захворюваність на туберкульоз. Є нестабільною загальна епідемічна ситуація захворюваності інфекційними хворобами, яка визначається переважно гострими респіраторними та кишковими інфекціями в містах з великою кількістю населення (дія фактору скупченості). Спостерігається постійне збільшення кількості ВІЛ - інфікованих та хворих на СНІД, а також захворюваності на шкірно - венеричні хвороби. Серйозною проблемою є захворюваність на наркоманію та хронічний алкоголізм. Вагомою причиною ризику хвороб у Харківської області залишається незадовільна система медичного забезпечення, низька якість медико - оздоровчо - профілактичного обслуговування, територіальна недосконалість організації МС.

Медичні послуги, як складова сфери послуг, є складним явищем, що змінюється в просторовому та історичному аспектах і підпорядковується економічним впливам. Зміни попиту на послуги МС пов'язані із загальносвітовими тенденціями розвитку медичної та споріднених галузей, з новітніми науковими розробками, появою нових види хвороб, відновленням та поширенням хвороб, що були характерними лише для певних регіонів світу, але через посилення міграційних потоків і глобалізацію охоплюють всі регіони. МС Харківського регіону зазнала і зазнає певних змін, що пов'язано із зазначеними вище причинами. Через економічну скруту, незадовільні рівні державного фінансування, галузь медичних послуг переживає великі труднощі і не відповідає вимогам населення регіону. Це особливо стосується використання сучасної медичної техніки і обладнання, новітніх засобів лікування, що не компенсує скорочення медичних кадрів.

В структурі МС Харківської області на 1.01.2006 року знаходиться - 27 центральних районних лікарень на 5807 ліжок; 10 міських лікарень на 790 ліжок; 1 дільнична лікарня на 15 ліжок; 18 сільських дільничних лікарень на 353 ліжка; 2 стоматологічні поліклініки; 1 дитяча поліклініка на 12 ліжок денного перебування; 13 поліклінік на 386 ліжок денного перебування; 242 амбулаторії на 1305 ліжок денного перебування; 6 сільських лікарських амбулаторії на 36 ліжок денного перебування; 2 психіатричні лікарні на 1160 ліжок; 4 обласних шкірвендиспансера на 75 ліжок; 4 обласних туберкульозних санаторії на 380 місць; 6 тубдиспансерів на 270 ліжок; 1 обласна туберкульозна лікарня на 50 ліжок; 38 відділень швидкої медичної допомоги по районам; 13 фельдшерських пунктів; 535 фельдшерсько - акушерських пунктів (ФАП); 5 медучилищ.

Компонентна структура МС включає: лікувально - профілактичну допомогу, охорону здоров'я матері і дитини, санітарно - епідеміологічну службу, а також медикаментозну допомогу, медико - соціальну експертизу, медичну освіту та науку, санаторно - курортну галузь. Головну роль в організації та наданні медичної допомоги відіграють лікарі та середній медичний персонал.

Територіальну структуру МС Харківської області формують медичні пункти, центри, вузли та райони. Медичні пункти тяжіють до крупних вузлів, тісно пов'язані між собою функціональними зв'язками, взаємодоповнюють один одного, формують системи медичних закладів вищих рівнів організації процесу надання послуг медичної допомоги. Територіальна організація РМС має певні особливості, що залежать від демографічної ситуації, площі відповідної території, структури та характеру розміщення типів медичних закладів тощо. Для більшості території регіону основним базовим елементом організації територіальної і компонентної структур при наданні медичних послуг сільському населенню на первинному рівні виступає сільська лікарська дільниця. В сільській місцевості населення одержує медичну допомогу поетапно: долікарську допомогу на ФАП в селах, первинну - в великих селах, де розташовані сільські лікарські амбулаторії або дільничні лікарні, спеціалізовану (вторинну) - в селищах міського типу та районних центрах у центральних районних та районних лікарнях.

Первинна і вторинна медична допомога жителям міст надається у міських поліклініках, лікарнях, консультаціях, лабораторіях тощо. Для надання екстреної медичної допомоги в містах та сільській місцевості області діє мережа спеціальних медичних закладів, таких як станції, відділення швидкої медичної допомоги та станції переливання крові. Вони розташовуються переважно в обласному та районних центрах.

Управлінська структура МС - це управлінські і контролюючі органи, поєднанні на певній території, які виконують певні медико - регулятивні функції. В Харківської області вона формується трьома основними управлінськими ієрархічними рівнями: базовим, регіональним та державним. Базовий рівень охоплює сільський адміністративний район та місто. У містах області базовий рівень управління МС представлений управлінням охорони здоров'я з групою головних фахівців (терапевт, хірург, педіатр тощо). Регіональний (обласний) рівень управління МС за своєю суттю близький до базового. До органів управління МС цього рівня відносяться управління охорони здоров'я обласних та міських державних адміністрацій, які мають забезпечити виконання державної політики в галузі охорони здоров'я на регіональному рівні. Державний рівень управління МС уособлюють Міністерство охорони здоров'я та комісія з питань охорони здоров'я Верховної Ради України.

Для Харківської області важливою є оптимізація галузевої політики у межах регіональної МС. Вона передбачає: удосконалення територіальної організації всієї системи, пріоритетний розвиток медичної допомоги на засадах сімейної медицини, реконструкцію галузі охорони здоров'я з метою ліквідації диспропорцій у розвитку різних видів медичної допомоги, здійснення заходів щодо децентралізації і роздержавлення медичних закладів через автономізацію та приватизацію, розвиток приватної лікарської практики, створення умов для здорової конкуренції між медичними установами і лікарями, що сприятиме підвищенню доступності і покращить якість медичних послуг населенню області. Важливими цілями галузевої політики є: впровадження в практику сучасних новітніх медичних технологій, стирання диспропорцій у забезпеченні медичними послугами сільського та міського населення, поліпшення медичного на низовому рівні, особливо в сільській місцевості, удосконалення охорони здоров'я майбутніх матерів, дітей та підлітків, осіб похилого віку, інвалідів, працюючого населення, поліпшення медикаментозного і матеріально-технічного забезпечення галузі, розширення прав громадян на безоплатну медичну допомогу, удосконалення організації і підвищення ефективності роботи СЕС в умовах ринкової економіки.

Важливим аспектом удосконалення МС є вирішення проблеми медичних кадрів, їхньої підготовки та перепідготовки у відповідності до вимог суспільства. Це стосується не лише визначення на основі регіональних обстежень і досліджень реального стану населення дійсних потреб у кадрах лікарів різних спеціальностей та інших працівників галузі, але й якісно нової підготовки в вищих та середніх медичних навчальних закладах. Сьогодні лікар має бути не лише фахівцем в своїй безпосередній області, а й психологом, менеджером тощо. Саме на таких засадах будується в світі система сімейної медицини. Все зазначене безпосередньо відноситься і до реалій Харківської області, яка може забезпечити медичними кадрами високої кваліфікації потреби регіональної МС, бо на її території знаходиться достатня кількість вищих та середніх навчальних закладів медичного профілю, а також Академія післядипломної медичної освіти, багато галузевих інститутів, де можуть проходити перепідготовки та виробничу практику медичні кадри.

В Харківській області проводиться робота по реорганізації і оптимізації системи інформаційного забезпечення, створюються інформаційно - аналітичні системи на всіх ієрархічних рівнях управління галуззю. Але ця робота ще не відповідає в повній мірі потребам сьогодення і не спрямована на задоволення потреб населення, оптимізацію і радикальне покращення ситуації з охороною здоров'я в регіоні, про що говорять негативні факти зростання смертності, скорочення населення, збільшення кількості захворювань тощо.

Четвертий розділ “Медико - географічне районування території Харківської області” присвячено опису структурних особливостей МС регіону, висвітленню результатів дослідження (статистичний аналіз, групування і районування), а також обґрунтуванню рекомендацій стосовно оптимізації РМС регіону.

Розраховані значення середнього індексу розвитку РМС, ентропія, приведена ентропія та статистичні параметри розподілу показників РМС. Отримані показники досить добре диференційовані територіально, що дає можливість використовувати їх для групування РМС і медико - географічного районування території Харківської області.

Складові комплексного індикатора МО є самостійними класифікаційними критеріями. Так, показник кадрового забезпечення П_к є оцінкою кадрового ресурсу РМС. Його значення, нормовані на середні показники по області і визначені за кількістю фізичних осіб, що посідають вакантні посади лікарів усіх профілів і середнього медичного персоналу, є статистичними порівняними характеристиками фактичного кадрового потенціалу РМС. Він також опосередковано відображає і можливості районів у підготовці медичних кадрів.

Показник матеріального забезпечення П_м об'єктивно відображає стан матеріальної бази РМС - кількість медичних закладів різного рівня, забезпеченість лікарняними ліжками, потужність амбулаторно - поліклінічних закладів тощо. Показник ефективності функціонування РМС П_е відбиває ефективність використання їхнього кадрового потенціалу і матеріальної бази. Коефіцієнт відтворення населення К_в, як множник, коригує суму попередніх показників. Станом на 2005 рік всі райони характеризуються значенням цього показника, меншим від 1. Коефіцієнт захворюваності К_з також коригує суму попередніх показників як множник. За результатами розрахунків виконано групування і ранжування РМС за компонентами і значенням комплексного індикатора (рис. 3).

На підставі отриманих у сукупності результатів можна класифікувати РМС Харківської області наступним чином.

За середнім індексом загального розвитку РМС виділяються три рівні: І - низький рівень розвитку РМС (значення індексу до 0.56); ІІ - помірний рівень розвитку РМС (значення індексу 0.56 - 0.60); ІІІ - високий рівень розвитку РМС (значення індексу більше 0.60).

За комплексним індикатором медичного обслуговування населення також виділено три рівні: 1 - низький рівень МО (значення індикатора до 5.0); 2 - помірний рівень МО (значення індикатора 5.0 - 7.0); 3 - високий рівень МО (значення індикатора більше 7.0).

Аналізуючи класифікацію РМС, слід відзначити наступне. Пропонована класифікація є відкритою, її можна “нарощувати” на обласний і республіканський рівні або деталізувати на рівні первинних громад. Більша захворюваність населення зумовлена погіршенням якості природного середовища, а також характерна для районів з діючими промисловими підприємствами та великих міст, де повністю проявляється дія факторів урбанізації. На розподіл доступності, якості та затребуваності медичного обслуговування населення великий вплив здійснює нерівномірність розселення, наявність великого міста - обласного центру з майже півторамільйонним населенням і кількох великих міст - районних центрів. Їхні МС мають значно більші ресурси і тому частково перебирають на себе функції РМС. Внаслідок цього деформується структура медичних послуг, зокрема, частина сільського населення, яке мешкає поблизу великих міст, користуються міськими медичними закладами.

Класифікація РМС використовується як основа для медично - географічного районування. Райони, які відносяться до одного або близьких класів класифікації утворюють територіальні асоціації - медико - географічні райони (МГР). Всього виділено 6 МГР, при цьому у трьох з них визначено аномальні особливі медико - географічні території (ОМГТ), які суттєво відрізняються від ознак відповідних МГР.

Північно - західний (І) МГР представлений районами, які частково знаходяться у зоні притягання м. Харкова. Їхні статистичні показники відображають вплив обласного центру з численними медичними закладами і великими можливостями задоволення попиту на медичне обслуговування. Близькість обласного центру і відносна доступність його медичної мережі деякою мірою зменшує навантаження на РМС, що відбивається на офіційних статистичних даних.

Північний (ІІ) МГР територіально включає м. Харків, для нього характерний найбільш чітко виражений вплив міської медичної мережі на розвиток РМС. Це проявляється у невідповідності низького рівня розвитку РМС (за середнім індексом) і досить високих значень комплексного індикатора МО. Це єдиний на території Харківської області МГР, у якому всі РМС відзначаються таким протиріччям.

Північно - східний (ІІІ) МГР включає РМС, для яких характерне переважання розвитку (за середнім індексом) над величиною комплексного індикатора МО (Куп'янський та Дворічанський райони), або зворотне відношення цих параметрів (Великобурлуцький район). Вказані райони відносно віддалені від обласного центру, тому їхні МС є типовими провінційними структурами з посередніми показниками.

Південно - західний (IV) МГР представлений районами, для яких загальний розвиток РМС (за середнім індексом) переважає рівень МО (за комплексним індикатором). Винятком є тільки Кегичівський район, для якого характерний низький рівень розвитку МП і високий рівень МО.