Характеристика Китаю
Народна Республіка Китай як культурний регіон і стародавня цивілізація Східної Азії. Всекитайські збори народних представників. Місце у світі та географічне положення. Господарська оцінка природних умов і ресурсів території. Інформація для туристів.
Рубрика | География и экономическая география |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 10.12.2014 |
Размер файла | 51,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Сянган (Гонконг) має площу 1 тис. км кв, населення 6 млн. чоловік. Цей острів з прилеглою материковою частиною був захоплений англійцями в 1842 і 1898 pp. Населення Сянґана -- китайці, державні мови -- англійська, китайська. В системі Британської колоніальної імперії роль Гонконга була аналогічною ролі Сінгапура. Гонконг зразу ж став своєрідним «вікном у Китай», а після 1949 р. і «вікном з Китаю».
Зараз це транспортний, фінансово-торговий, промисловий, інформаційний і туристичний центр світового значення. Його порт, включаючи контейнерну гавань, аеропорт і морський торговий флот, належить до найбільших у світі. Банківська діяльність доповнюється торгівлею алмазами та золотом. У промисловості традиційним залишається виробництво текстилю. За експортом білизни, іграшок і спортивних товарів Гонконґ стоїть на першому місці в світі. В останню чверть XX ст. Гонконґ разом із Сінгапуром, Тайванем і Південною Кореєю увійшов до складу «далекосхідної четвірки», яку назвали «азіатськими тиграми». Найважливішим сектором його промисловості стали електронні та пластмасові вироби побутового призначення, включаючи іграшки, гральні автомати, транзистори, годинники тощо. В середині 90-х років ВНП Гонконгу з його 6 млн. чоловік населення становив 142 млрд. доларів США, тобто був лише в п'ять разів меншим від ВНП Китаю з його 1200 млн. жителів.
Умовами розвитку Гонконгу завжди були дешева робоча сила і сировина з Китаю й одночасно гарантовані ринки збуту в розвинених країнах. Після 1949 р. Гонконґ набув великого значення і для самого Китаю. Купуючи в Китаї сировину, продовольство і прісну воду, він постачав країні іноземну валюту й технологію. В 1997 р. Китай поновив свій суверенітет над Гонконгом, який одержав статус «особливого адміністративного району Сянґан КНР». Упродовж 50-ти років у Сянґані буде зберігатися існуючий лад і не діятимуть закони КНР.
Макао (Аоминь) з територією 16 км2 і населенням 400 тис. чоловік є найстарішим поселенням європейців у Східній Азії. В 1557 р. його захопила Португалія. Ранній занепад цієї колоніальної держави стримав і розвиток її володіння. Функції Макао щодо Китаю такі ж самі, як і Гонконгу, але в значно менших масштабах. Макао з його казино й азартними іграми отримав назву «Азіатського Монако». Суверенітет Китаю над Макао поновлено в 2000 р. на тих самих умовах, що й над Гонконгом.
Шеньчжень і Чжухай -- два з п'яти «особливих економічних районів», створених у Південному Китаї після 1978 р. Чжухай лежить на кордоні з Макао, Шеньчжень -- на кордоні з Сянґаном. Найбільшого розвитку досяг Шеньчжень -- «вітрина особливих економічних районів». Створений на «порожньому» місці, він вже має понад 2 млн. чоловік населення, модерну забудову і новітні галузі виробництва, розраховані на експорт.
Дунбей (Північний Схід) об'єднує три провінції. їх частка в Китаї: площа -- 13 % (1230 тис. км2), населення -- 9 % (101 млн. чоловік), продукція сільського господарства -- 9 % і продукція промисловості -- 13 %. Історична назва цієї території -- Маньчжурія. Лежить вона на північ від Великого Китайського муру і довгий час була місцем проживання народів тунгусо-маньчжурської мовної групи, які вели кочовий спосіб життя. Китайська колонізація території почалася лише в середині XIX ст. Зараз 96 % населення району -- китайці (хань). Серед чотирьох районів Східного Китаю Дунбей є найбільш розвиненим.
Більша частина Дунбею вкрита горами. Населення та економічна діяльність зосереджені на рівнинах річок Ляо і Сунґарі. Клімат помірно холодний, мусонний. Літо жарке і вологе, зима холодна й суха. Територія в природному стані являла собою ліс, лісостеп і степ. І зараз багатством району є найбільші в Китаї запаси деревини і чорноземні ґрунти колишніх степів. У незвичайних для них природних умовах китайські селяни зуміли створити дуже інтенсивне господарство, яке за якісними показниками не поступається сільському господарству басейну Янцзи чи Південного Китаю.
Головні культури в Дунбеї -- «грубі» зернові і яра пшениця. Збирають тільки один врожай на рік. Це район сої, картоплі, цукрових буряків, дубового шовкопряда, овочів і фруктів помірних широт.
Сировинні та енергетичні ресурси Дунбею різноманітні та великі: кам'яне вугілля, нафта, горючі сланці, залізні та марганцеві руди, руди кольорових металів, гідроресурси, деревина. Особливе значення має розміщення практично поруч коксівного вугілля та залізних руд. Вже в 30-ті роки тут виник комплекс виробництв на зразок Руру чи Донбасу. Він включає видобуток палива і сировини, енергетику (ГЕС і ТЕС), виплавку чорних та кольорових металів, хімічне виробництво (спершу коксохімія, а тепер і нафтохімія), важке машинобудування (обладнання для шахт, металургійних та хімічних заводів, електростанцій, локомотиви, вагони, судна, вантажні авто). До 1949 р. нічого подібного в Китаї не було, і зараз вугільно-металургійний комплекс Дунбею залишається унікальним для Китаю. Вартість виробленої тут промислової продукції на душу населення є вищою, ніж у басейні Янцзи або в Північному Китаї. Дунбей має також найрозвинутішу в країні транспортну інфраструктуру (залізниці, внутрішні водні шляхи, трубопроводи, ЛЕП, морські порти).
Високий рівень розвитку Дунбею досягнуто як завдяки його природним ресурсам, так і завдяки історичним обставинам. Аграрні відносини тут були не такими застарілими, як у власне Китаї. Звичайно, все тут створювалося працею китайців, але одночасно сюди надходили значні іноземні кредити і технології. В 1896-1905 pp. чималі кошти були вкладені Росією в будівництво місцевих залізниць та морських портів. У 30-х роках XX ст. Японія, для якої це були багаті на ресурси тили, форсувала тут розвиток вугільної та металургійної галузей. З 1945 по 1959 р. сюди на розвиток важкої промисловості була спрямована головна допомога з боку тодішнього Радянського Союзу.
Найбільшими містами Дунбею є Шеньян (Мукден) і Далянь (Дальній, Дайрен). Ціцікар, Харбін, Чанчунь і Ґірін -- також важливі господарські центри. Шеньян і його найближче оточення є уособленням вугільно-металургійного комплексу району. Сам Шеньян -- центр важкого машинобудування, науково-технічних інститутів і дослідних лабораторій. Його оточує сузір'я відомих промислових міст: Аньшань з найбільшим в країні металургійним комбінатом, Беньсі -- вугільний та металургійний центр, Фушунь, де в роки другої світової війни виробляли синтетичний бензин із сланців для японської армії. Шеньян -- стародавнє місто. В XVII ст. він був столицею держави маньчжурів, а в 1644--1911 pp. під час панування в Китаї Маньчжурської династії -- другою після Пекіну столицею країни. За своїми історичними пам'ятками (імператорський палац, храми, парки і мавзолеї) він поступається лише Пекіну.
Далянь був заснований в 1898 р. росіянами на відібраній у Китаю території Ляодунського півострова. За 50 км від нього було створено військово-морську базу Порт-Артур (Люйшунь), яка контролювала вхід у Бохайванську затоку і підходи до Пекіна. Цією базою почергово володіли Росія (1895--1905 pp.), Японія (1905--1945 pp.) і Радянський Союз (1945--1955 pp.). Далянь -- другий після Шанхаю (не рахуючи Сянґана) порт і важливий промисловий центр (металургія, загальне машинобудування, суднобудування і судноремонт, нафтопереробка тощо). Місто зрослося з Люйшунем, центр якого має європейський вигляд, поруч з ним -- велика курортна зона.
Західний Китай. За площею це 4,7 млн. км , але тут живе лише 41 млн. чоловік. Порівняно зі Східним Китаєм це інше природне середовище, некитайські народи, інші звичаї, побут, культура та релігія, інший спосіб господарювання. Китайці тут не колоністи, а завойовники. Внутрішня Монголія була приєднана до Китаю в XVII ст., Сіньцзян і Тибет -- у XVIII ст. Зараз більшість населення
Заходу становлять китайці (хань). Вони є урядовцями, солдатами, в їхніх руках торгівля і живуть вони в містах.
Внутрішня Монголія (1180 тис. км2 і 22 млн. чоловік населення) являє собою плоскогір'я, зайняте пустелями і степами. Головне заняття монголів -- кочове скотарство. Найбільші міста -- Хух-Хото і Баотоу.
Сіньцзян (1600 тис. км2 території і 16 млн. чоловік населення) є східним закінченням величезної аридної зони Старого Світу, яка простягнулась аж до Атлантичного океану через Середню і Південно-Західну Азію та Північну Африку. Звідси -- багато спільного в господарстві і культурі. Ландшафт Сіньцзяну -- це гори, степи і пустелі. Клімат різкоконтинентальний, аридний. Район ізольований і віддалений від моря. Тут між дикими лісами Сибіру і негостинним Тибетом ще задовго до нашої ери проходили шляхи із заходу на схід, а потім і «Великий шовковий шлях». Місцеве населення -- уйгури (переважно) і казахи -- розмовляє мовами тюркської групи алтайської мовної сім'ї, його релігія -- іслам. Тюркомовні народи й іслам прийшли сюди тільки в IX ст. На початку нашої ери місцеве населення розмовляло індоєвропейськими мовами.
Уйгури й казахи займаються оазисним землеробством і кочовим скотарством. Сільськогосподарські культури і тварини тут ті ж, що й в аналогічних місцях Південно-Західної Азії (пшениця, бавовник, сезам (кунжут), абрикоси, виноград, баштанні, тутовий шовкопряд, вівці, кози, верблюди). На вивіз ідуть вироби з вовни (килими), шовк та ізюм. Оазиси Кашгарії і Джунґарії мають тисячолітню історію. В них зрошується до 2,5 млн. га землі. Найвідомішими містами Сіньцзяну є Урумчі, Кашґар і Яркенд. Новим у розвитку Сіньцзяну стало транспортне (транзитне) будівництво, розширення зв'язків з країнами Середньої Азії та форсування експлуатації нафтових багатств.
Тибет і провінція Цинхай. Це відповідно 1220 і 720 тис. км2 території і 2,4 та 4,7 млн. чоловік населення. Тибет -- найвище і найбільше плоскогір'я Землі і дуже важкодоступний район. Щоб потрапити в Лхасу з Ланьчжоу, треба перетнути три перевали (4837 м, 4750 м і 5180 м абсолютної висоти), щоб потрапити в Лхасу з Індії через Дарджилінґ -- чотири перевали (відповідно 4794 м, 5045 м, 5220 м, 5700 м). Авіація лише частково вирішує цю проблему. Природні умови Тибету вкрай суворі: розріджене повітря, перепад температур від -40 °С до 30°С, опадів мало; це безліса високогірна пустеля.
Тибетці -- народ тибето-бірманської мовної групи китайсько-тибетської мовної сім'ї. За релігією вони ламаїсти (ламаїзм -- різновид буддизму). Це хлібороби в долинах і кочовики на високогір'ях. Вирощують ячмінь на зрошуваних ділянках в алювіальних долинах до висоти 4300 м н.р.м., випасають яків на пасовищах до 5000 м. Яків використовують як в'ючних тварин і для отримання молока, м'яса й вовни. Живуть тибетці в юртах або глиняних будинках, їдять ячну кашу, коржі, перепічки, молоко. Національний напій -- чай з маслом і сіллю. Паливом є кізяк (гній яків). Тибет - єдиний район Китаю, який не є самозабезпеченим і живе «на дотації».
Головні міста Тибету -- Лхаса і Шіґадзе. Лхаса (розташована на абсолютній висоті 3650 м, населення -- 70 тис. чоловік) має досить помірний клімат. Вона лежить у найбільшій долині на перехресті важливих транспортних шляхів. У минулому і зараз Лхаса -- головний центр ламаїзму. З XIV ст. і до 1959 р. тут знаходилась резиденція далай-лами. Місто дуже багате на історичні та архітектурні пам'ятки. Шіґадзе, що лежить у долині Брахмапутри на шляхах в Індію, -- другий за значенням економічний, релігійний і культурний центр Тибету. З XVII ст. -- резиденція панчен-лами.
Суворі але величні ландшафти Тибету, ламаїстські храми і зібрані в них культурні багатства, етнічна і релігійна екзотика вже два століття притягують сюди мандрівників, географів і туристів. Але доступ у Тибет обмежений і зараз.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Комплексна країнознавча характеристика Великобританії, склад території та суспільно-географічне положення. Господарська оцінка природних умов і ресурсів країни. Демографічні показники населення, загальний огляд господарства і внутрішні відмінності.
реферат [51,0 K], добавлен 25.10.2010Характеристика державного устрою Німеччини. Законодавча і судова влада. Склад території, економіко-географічне положення. Господарська оцінка природних умов і ресурсів. Розвиток господарства, грошова одиниця, традиційні страви, національні особливості.
реферат [35,5 K], добавлен 14.12.2010Географічне розташування Китаю. Чисельність населення республіки. Органи державної влади та адміністративний лад. Площа територіальних вод і сухопутної території. Галузева структура промисловості та сільського господарства. Історичні пам'ятники культури.
презентация [4,1 M], добавлен 16.03.2012Географічне положення Китаю у Центральній і Східній Азії, розташування його столиці - Пекіну - поблизу північної вершини Великої китайської рівнини. Описання державної символіки країни і її національних свят. Аналіз природно-ресурсного потенціалу держави.
реферат [2,2 M], добавлен 18.09.2011Географічне положення Китаю – країни азіатського материка. Дві головні річки Китаю — Хуанхе та Янцзи. Китай як багатонаціональна країна, де проживають представники 50 народностей. Основні напрямки китайського сільського господарства та економіки.
реферат [36,9 K], добавлен 13.01.2011Економічно географічне положення Китаю. Площа, населення, релігія, державний лад, склад території, великі міста, грошова одиниця. Клімат, водні, лісові, земельні ресурси та корисні копалини. Промисловість, сільське господарство та зовнішня торгівля.
презентация [5,0 M], добавлен 05.05.2015Україна має вигідне географічне положення. Вона є країною Центральної і Східної Європи, має сім сусідів із цих же регіонів, широкий вихід до двох морів. Загальна протяжність сухопутних кордонів України. Їх доступність з погляду фізико-географічних умов.
курсовая работа [1,7 M], добавлен 06.09.2010Політична карта Східної Азії і географічне положення Японії: склад території і її розташування на стику трьох тектонічних плит Тихого Океану, населення, клімат, рослинний світ. Економіка країни: співпраця уряду і промисловців, розвиток культури бізнесу.
презентация [6,0 M], добавлен 14.04.2012Суспільно-географічне положення країн Центральної і Південно-Східної Європи. Особливості господарства регіону. Розвиток енергетики, машинобудування, легкої промисловості. Представлений регіон Європи як найважливіший сільськогосподарський продуцент світу.
реферат [28,8 K], добавлен 16.11.2010Економіко-географічна характеристика Єгипту та Алжиру. Особливості природних умов на території цих держав, їх географічне положення. Аспекти історичного розвитку і сучасного стану господарства країн. Аналіз показників населення та рівень їх культури.
реферат [31,9 K], добавлен 26.11.2010Економічна і політична роль Китаю в світі, його географічне та стратегічне розташування. Розвиток транспортної системи, сільськогосподарського комплексу та промисловості. Територіальна диференціація господарства і напрямки зовнішніх торгових зв'язків.
реферат [40,2 K], добавлен 25.10.2010Місце і роль природних ресурсів в економіці країни. Характеристика природних ресурсів: паливно-енергетичні, рудні, нерудні, біологічні, заповідні, рекреаційні. Ресурсозбереження як фактор підвищення ефективності виробництва.
реферат [54,1 K], добавлен 03.06.2003Ознайомлення з особливостями георграфічного розташування, державними символами Зімбабве. Характеристика населення даної африканської країни. Видобуток основних мінеральних продуктів і виробництво металів у Зімбабве. Оцінка природних ресурсів та умов.
презентация [6,8 M], добавлен 08.12.2014Вивчення економіко-географічного положення Полтавської області. Оцінка природних умов, ресурсів. Характеристика населення і трудових ресурсів. Спеціалізація економіки Полтавської області, що включає опис розвитку промисловості і сільського господарства.
контрольная работа [25,7 K], добавлен 06.12.2010Дослідження географічного положення, кліматичних поясів, природних зон та ресурсів Африки. Аналіз впливу природних умов та ресурсів пустель Африки на низький економічний розвиток окремих африканських країн. Характеристика пустель Сахара, Талак та Наміб.
курсовая работа [94,3 K], добавлен 23.05.2012Територія та географічне положення Франції серед західноєвропейських держав, зручність морських і сухопутних зв'язків як фактор сприятливого економічного розвитку країни. Різноманіття природних умов і ресурсів. Еволюція історії, культури і господарства.
реферат [31,4 K], добавлен 12.01.2011Географічне положення та обласний склад Причорноморського економічного району. Розгляд рельєфу, кліматичних умов, природних ресурсів та промисловості АРК, Одеської, Херсонської та Миколаївської областей. Екологічні та військові проблеми регіону.
презентация [1,4 M], добавлен 04.05.2014Поняття та відмінні особливості тундри, її географічне розташування, оцінка природних ресурсів. Класифікація та типи, екологічне значення тундри. Представники флори та фауни, розповсюджені на її території. Характерні види рослин та тварин тундри.
презентация [805,6 K], добавлен 18.03.2015Географічне положення країни та її державний устрій. Адміністративно-територіальний поділ і характеристика одиниць. Структура населення. Оцінка природних ресурсів, розвиток і перспективи розвитку сільського господарства та промисловості. Історичні факти.
реферат [320,2 K], добавлен 19.10.2017Розгляд рівня розвитку і структури господарства Кіровоградської та Черкаської областей. Економіко-географічна оцінка географічного положення, природних умов і природних ресурсів району, аналіз тенденцій розвитку, ролі в теріториальному розподілі праці.
курсовая работа [89,5 K], добавлен 09.11.2010