Суспільно-географічне дослідження промислових агломерацій України: теорія, методи, практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет ІМЕНІ Тараса Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

суспільно-географічнЕ дослідженНя промислових агломерацій України: Теорія, методи, практика

11.00.02 - економічна та соціальна географія

Гладкий Олександр Віталійович

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної та соціальної географії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор географічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Іщук Степан Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної та соціальної географії.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор, Степаненко Анатолій Васильович Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, завідуючий відділом проблем економічної і техногенної безпеки

доктор географічних наук, старший науковий співробітник, Підгрушний Григорій Петрович, Інститут географії Національної академії наук України, в. о. завідуючого відділом суспільно-географічних досліджень

доктор географічних наук, доцент Палеха Юрій Миколайович, Український державний науково-дослідний інститут проектування міст „Діпромісто” Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, заступник директора з наукової роботи, керівник центру ГІС

Захист відбудеться "31" травня 2010 року о 13:00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: ДСП-680, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 2, географічний факультет, ауд. 312.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "26" березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор географічних наук, професор П.О. Масляк

АНОТАЦІЯ

Гладкий О.В. Суспільно-географічне дослідження промислових агломерацій України: теорія, методи, практика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук за спеціальністю 11.00.02 - економічна та соціальна географія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2010.

В дисертації розроблено теоретико-методологічні засади суспільно-географічного дослідження промислових агломерацій, висвітлюються онтологічні засади формування та розвитку міст і агломерацій, обґрунтовується сутність агломераційних форм територіальної організації виробництва, особливості формування агломераційного ефекту території, закономірності формування та принципи розвитку агломерацій. Аналізуються окремі методичні підходи до вивчення промислових агломерацій та конкретні методи досліджень. Запропонована методика делімітації території промислових агломерацій, що базується на оцінці економічної ефективності їх функціонування. Також, в дисертації висвітлюються особливості формування промислових комплексів міських поселень України, подається регіональний аналіз економічної ефективності їх промислового виробництва. Проводиться делімітація промислових агломерацій України, досліджуються особливості їх галузевої і територіальної структури, передумови і фактори розвитку. Аналізуються структурні зрушення у розвитку промислових агломерацій України, дається суспільно-географічна оцінка економічної ефективності їх функціонування. В роботі здійснено обґрунтування основних напрямків оптимізації агломераційного ефекту території промислових агломерацій.

Ключові слова: промислова агломерація, суспільно-географічні дослідження, економічна ефективність промисловості, регіональний розвиток.

АННОТАЦИЯ

Гладкий А.В. Общественно-географическое исследование промышлен-ных агломераций Украины: теория, методы, практика. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора географических наук по специальности 11.00.02 - экономическая и социальная география. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2010.

В диссертации разработаны теоретико-методологические основы общественно-географического исследования промышленных агломераций, освещаются онтологические основы формирования и развития городов и агломераций, обосновывается сущность агломерационных форм территориальной организации производства, особенности формирования агломерационного эффекта территории, закономерности формирования и принципы развития агломераций. Анализируются отдельные методические подходы к изучению промышленных агломераций и конкретные методы исследований. Предложена методика делимитации территории промышленных агломераций, которая базируется на оценке экономической эффективности их функционирования. Также, в диссертации освещаются особенности формирования промышленных комплексов городских поселений Украины, подается региональный анализ экономической эффективности их промышленного производства. Проводится делимитация промышленных агломераций Украины, исследуются особенности их отраслевой и территориальной структуры, предпосылки и факторы развития. Анализируются структурные сдвиги в развитии промышленных агломераций Украины, дается общественно-географическая оценка экономической эффективности их функционирования. В работе раскрыты основные направления оптимизации агломерационного эффекта территории промышленных агломераций.

Ключевые слова: промышленная агломерация, общественно-географические исследования, экономическая эффективность промышленности, региональное развитие.

SUMMARY

Gladkey A.V. Socio-Geographic Investigation of Industrial Agglomerations in Ukraine: Theory, Methods, Practice. - Manuscript.

Thesis for Doctor's of geographic sciences degree by specialty 11.00.02 - economic and social geography. Taras Shevchenko National University of Kiev, Kiev, 2010.

The theoretical and methodological fundamentals of socio-geographic investigations of industrial agglomerations are disclosed in this dissertation. The ontological fundamentals of creation and development of cities and agglomerations are discovered; the essences of agglomeration forms of industrial territorial organization as well as the features of formation agglomeration effect of the territory are investigated. The historical stages of socio-geographic investigations f industrial agglomerations in Ukraine as well as in other countries are highlighted. The general laws and principles of development of industrial agglomerations are systemized. The scientific approaches to classification and typology of industrial agglomeration are disclosed. The methodical approaches to investigation of industrial agglomerations (the concepts of territorial-industrial complexes, regional cluster as well as regional competitiveness) and concrete methods of their researches are analyzed. The methodic of is delimitation of the territory of industrial agglomerations based on estimation of economic efficiency of their functioning is proposed. The features of formation of industrial complexes of all Ukrainian cities are discovered, the regional analysis of economic efficiency of their industrial production is provided. The delimitation of industrial agglomerations of Ukraine based on above-mentioned methodic is proposed. The investigation of historical stages of development of Ukrainian industrial agglomerations as well as the investigations of their urbanization level, communicative and settlement factors of development are proposed. The role of small-scale business and module production and their influence on industrial agglomerations development are explored. The features of branch and territorial structure of Ukrainian industrial agglomerations are investigated. The structural changes of Ukrainian industrial agglomerations development are analyzed; the economic efficiency of their functioning and development is estimated. The market-based methods of optimization of functional structure of Ukrainian industrial agglomerations are systemized. The basic directions of optimization of agglomeration effect of industrial agglomerations territory are developed using forecasting rating estimation of key Ukrainian scientists. The directions of optimization of ecologic situation in Ukrainian agglomerations are proposed.

Keywords: industrial agglomeration, socio-geographic investigations, industrial economic efficiency, regional development.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах розвитку ринкових відносин в Україні, трансформації функціональної структури її господарства, активізації міжнародної співпраці та інтеграції до світових торговельних та економічних союзів перед нашою державою гостро постають питання формування осередків інноваційної, ринково-орієнтованої високотехнологічної модульної промислової діяльності, які б характеризувалась високим рівнем прибутковості та економічної ефективності і випускали б конкурентоспроможну продукцію. Такими осередками, на думку ряду вчених, можуть виступати промислові агломерації, які характеризуються наведеними вище властивостями завдяки розвитку на їх території специфічного агломераційного ефекту. Саме тому, суспільно-географічні дослідження промислових агломерацій, присвячені розробці теоретико-методологічних, методичних та практичних аспектів їх формування і розвитку, а також апробації отриманих результатів на прикладі України набувають наразі особливої актуальності.

Дослідженню промислових агломерацій присвячені праці багатьох вчених. В Україні, зокрема: І. О. Горленко, А. І. Доценко, В. І. Захарченко, С. І. Іщук, Л. М. Корецький, О. К. Кузьмінська, Р. І. Литвиненко, К. В. Мезенцев, В. І. Нудельман, Я. Б. Олійник, М. М. Паламарчук, Ю. М. Палеха, Г. П. Підгрушний, М. Д. Пістун, Ю. І. Пітюренко, Л. Г. Руденко, А. В. Степаненко, Д. М. Стеченко, О. Г. Топчієв, О. І. Шаблій. Серед російських вчених промислові агломерації досліджували М. Т. Агафонов, А. П. Бур'ян, В. Г. Давидович, Г. М. Лаппо, Л. Е. Лімонов, І. В. Пилипенко, А. Ю. Пробст, М. О. Слука, А. Т. Хрущов, М. Д. Шаригін, а серед європейських та американських - С. Джонс, М. Енрайт, Н. Калдор, Г. Кларк, А. Маршалл, К. Матсіяма, Е. Міль, М. Портер, Д. Старрет, Ж.-Ф. Тісс, М. Фельдмен, М. Фуджита, Р. Холл.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота безпосередньо пов'язана з тематикою науково-дослідних робіт кафедри економічної та соціальної географії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також з тематикою науково-дослідних робіт кафедри міжнародної торгівлі факультету економіки, менеджменту і права Київського національного торговельно-економічного університету, зокрема з темами: "Формування економічних відносин між Україною та Росією, як фактор розвитку національної економіки” № держреєстрації 0101U00092t (автором проведено оцінку розвитку і перспектив економічного співробітництва промислових агломерацій України із Російською Федерацією); „Дослідження пріоритетів розвитку двостороннього українсько-угорського торговельно-економічного співробітництва” № держреєстрації 0105U008681 (автором досліджено сучасні тенденції розвитку матеріального виробництва України та Угорщини в межах промислових агломерацій обох країн, проаналізовано формування науково-інноваційного транскордонного торговельно-економічного співробітництва промислових агломерацій України та Угорщини); „Розроблення теоретико-методичних засад раціональної територіальної організації і комплексно-пропорційного розвитку промислових агломерацій України”, № держреєстрації 0107U010214, фінансування науково-дослідної теми здійснювалось за грантом Державного Фонду фундаментальних досліджень Міністерства освіти і науки України Ф25.8/017. (автором обґрунтовано сутність промислової агломерації та розроблено теоретико-методичні основи її наукового дослідження, проаналізовано онтологічні засади формування та розвитку міст і агломерацій, формування агломераційного ефекту, систематизовано етапи наукових досліджень агломерацій).

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження є промислові агломерації, як специфічні форми територіальної організації промислового комплексу, що мають складну полікомпонентну функціональну структуру і характеризуються високим рівнем економічної ефективності функціонування. Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні і практичні основи суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій у контексті впливу останніх на комплексний збалансований розвиток промислового комплексу України в цілому.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення та апробація теоретико-методологічних основ суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій, як однієї із специфічних форм територіальної організації промислового комплексу. Для досягнення цієї мети вирішують такі основні завдання:

1. встановити основні онтологічні засади формування та розвитку агломерацій, визначити на їх основі сутність промислових агломерацій та агломераційного ефекту території;

2. виділити етапи розвитку наукових досліджень промислових агломерацій, обґрунтувати закономірності їх формування та принципи розвитку;

3. сформулювати наукові основи класифікації і типізації промислових агломерацій;

4. визначити і систематизувати методи суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій;

5. розкрити основні методичні підходи до вивчення промислових агломерацій на основі системно-структурного аналізу;

6. розробити методику визначення меж промислових агломерацій, засновану на визначенні ефективності функціонування промислових підприємств території;

7. проаналізувати основні передумови і фактори формування промислових агломерацій в Україні (історичні, розселенські, комунікаційні);

8. дослідити особливості формування промислових комплексів міських поселень України та економічної ефективності їх функціонування;

9. провести делімітацію виявлених промислових агломерацій України та проаналізувати особливості їх галузевої і територіальної структури;

10. дослідити структурні зрушення у розвитку промислових агломерацій України, особливості розвитку малого підприємництва, формування екологічного балансу території та провести оцінку ефективності функціонування їх промислових комплексів в ринкових умовах;

11. розробити заходи з оптимізації формування агломераційного ефекту в межах промислових агломерацій України.

Методи дослідження: В основу суспільно-географічного дослідження промислових агломерацій покладено діалектичну методологію пізнання, що ґрунтується на розумінні реальності як суб'єктно-об'єктної цілісності, взаємодію елементів якої зумовлює її розвиток. Загальнонаукова методологія дослідження базується на системно-структурному підході, а конкретно-наукова методологія заснована на використанні кількох груп методів, основними з яких є загальнонаукові методи (класифікації і типізації, статистичні, експертної (рейтингової) оцінки регіонального розвитку, статистичного і нелінійного прогнозування) та спеціальні методи географічних наук (порівняльно-географічні, історико-географічні, методи просторового аналізу і районування, картографічного та логіко-географічного моделювання) та ін.

Інформаційну базу дослідження складають систематизовані та опрацьовані автором офіційні дані статистичних збірників Державного комітету статистики України (Статистичний щорічник України та Статистичні щорічники областей України, Автономної республіки Крим, міст Києва і Севастополя) і матеріали КВЕД за 2000-2007 рр., а також дані власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці концептуального підходу та в обґрунтуванні теоретико-методологічних і методичних засад суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій, а також в їх апробації на прикладі промислових агломерацій України. При цьому:

- вперше

· визначено онтологічні засади суспільно-географічних досліджень агломерацій, які покладено в основу обґрунтування сутності промислової агломерації, як об'єкту суспільно-географічних досліджень;

· виділено історичні етапи розвитку наукових досліджень промислових агломерацій, на основі яких встановлено сутність та розроблено теоретичну концепцію формування та розвитку агломераційних утворень;

· проведено класифікацію і типізацію промислових агломерацій за типом суспільної формації, факторами розвитку, галузями спеціалізації та територіально-структурними ознаками;

· розроблено та запатентовано методику делімітації промислових агломерацій, що заснована на визначенні ефективності функціонування промислових підприємств різних галузей господарства та локалізації, а також проведено делімітацію промислових агломерацій України, що дозволила дослідити їх структурні особливості та процеси формування ефективності виробництва;

· досліджено структурні зрушення у розвитку промислових агломерацій України в період трансформації економічних відносин та проведено оцінку економічної ефективності їх функціонування в ринкових умовах;

· проведено прогнозну експертну (рейтингову) оцінку розвитку промислових агломерацій України, що дозволила встановити перспективні напрямки трансформації їх промислового виробництва.

- Удосконалено

· визначення сутності промислових агломерацій як об'єктів суспільно-географічних досліджень та їх агломераційного ефекту території, спираючись на аналіз онтологічних засад та історичних етапів дослідження

· систему закономірностей формування та принципів розвитку промислових агломерацій, що дозволило встановити механізми формування економічної ефективності їх функціонування;

· методичні підходи до вивчення промислових агломерацій та їх системно-структурного аналізу, що сприяло дослідженню особливостей їх функціональної структури та економічної ефективності функціонування;

· методику і систематизовано методи (одиничні, синтетичні, прогнозні) суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій, що застосовувались в роботі при аналізі структурних особливостей та ефективності функціонування промислових агломерацій України;

- Дістали подальший розвиток

· дослідження особливостей формування промислових комплексів усіх міст України та проведення на їх основі оцінки ефективності їх функціонування в ринкових умовах;

· дослідження передумов і факторів формування та розвитку промислових агломерацій України, що розкрили механізми формування їх функціональної структури та економічної ефективності розвитку;

· оцінка розвитку малого і середнього підприємництва промислових агломерацій України, як фактору формування їх економічної ефективності;

· дослідження особливостей галузевої і територіальної структури промислових агломерацій України на основі розробленої методики;

· розробка заходів з оптимізації формування агломераційного ефекту території промислових агломерацій України на основі аналізу ринкових механізмів вдосконалення їх функціональної структури, а також оптимізації формування екологічного балансу території.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні та методичні положення, наукові висновки і рекомендації дисертації можуть бути використані органами управління та проектно-конструкторськими організаціями при розробленні програм, проектів, планів та стратегій соціально-економічного розвитку території промислових агломерацій України, схем планування окремих її елементів. Розроблена та запатентована автором методика делімітації промислових агломерацій і визначення економічної ефективності функціонування промислового виробництва в їх межах може бути використана для оптимізації розвитку промислового комплексу агломерованих територій України, підвищення рівня прибутковості та економічної ефективності окремих підприємств.

Основні наукові положення дисертації, присвячені проблемам формування економічної ефективності промислового виробництва в межах промислових агломерацій України були впроваджені на ВАТ „Більшовик” при розробці бізнес-плану та 2010 рік та при розробці стратегії економічного розвитку підприємства в умовах фінансово-економічної кризи (довідка про впровадження № 546/1620 від 20.10 2009 р.), а також на ТОВ „Алатар-Техно” при розробленні проектів і планів підвищення економічної ефективності функціонування промислового підприємства „Алатар-Техно” в умовах промислових агломерацій (довідка № 19-11/781 від 18.09 2009 р.). Теоретико-методологічні і методичні результати досліджень впроваджено у навчальний процес підготовки фахівців з управління розвитком регіонів та розміщення продуктивних сил на географічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні курсів „Теорія і методологія суспільної географії”, „Інформаційний менеджмент”, „Менеджмент регіонального розвитку”, „Менеджмент розміщення продуктивних сил і регіональної економіки”, „Інновації в суспільній географії”.

За розробку теоретико-методологічних основ суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій автор отримав ряд урядових нагород. Зокрема, нагороджений Дипломом та почесним нагрудним знаком Лауреата Премії Кабінету Міністрів України „За особливі здобутки молоді у розбудові України” № 18. 2007 р., а також Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток наукової сфери та з нагоди Дня науки № 110223, 2006 р. Отримав грант Державного Фонду фундаментальних досліджень Міністерства освіти і науки України Ф25.8/017 на розробку госпдоговірної теми (№ держреєстрації 0107U010214) “Розроблення теоретико-методичних засад раціональної територіальної організації і комплексно-пропорційного розвитку промислових агломерацій України”. Отримав патент на корисну модель „Спосіб використання інформаційного середовища під час розроблення проектно-конструкторської документації для будівництва промислового підприємства в умовах промислової агломерації”, № u 2009 00579.

Особистий внесок здобувача. Виконане дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій наведено результати власних досліджень автора щодо теоретико-методологічних та методичних основ суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій, які є його особистим науковим доробком. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та висновки, що належать автору особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у доповідях з'їздів, науково-практичних конференцій і семінарів та опубліковані у їх матеріалах. Найбільш вагомими серед них є: Десятий з'їзд Українського географічного товариства (Київ, 2008), Всесвітній 31-й географічний конгрес (Туніс, 2008), а також міжнародні науково-практичні конференції „Проблеми Європейської інтеграції і транскордонного співробітництва” (Луцьк, 2005), третя, четверта і п'ята конференції „Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах” (Луцьк, 2006, 2007, 2008), третя, четверта, шоста конференції „Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво” (Луцьк, 2005, 2006, 2009), п'ята конференція „Європейська та євроатлантична інтеграція і транскордонне співробітництво” (Луцьк, 2007), „Регіон 2006” (Харків, 2006), „Регіон 2007” (Харків, 2007), „Регіон 2008” (Харків, 2008), „Регіональні географічні дослідження України та суміжних територій” (Луганськ, 2006), „Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах” (Київ, 2007), „Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2007), „Проблеми розвитку депресивних регіонів” (Ніжин, 2007), „Сучасні тенденції розвитку національних економік за умов посилення глобалізаційних процесів” (Київ, 2007), „Конкурентоспроможність національної економіки” (Київ, 2007), „Економічний, соціальний і екологічний простір Українського Причорномор'я в умовах глобалізації” (Феодосія, 2007), „Навколишнє природне середовище - 2007: актуальні проблеми екології та гідрометеорології - інтеграція освіти і науки” (Одеса, 2007), друга і третя конференції „Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення” (Херсон, 2007, 2009), „Історія української географі її картографії” (Тернопіль, 2007), третя і четверта конференція „Наукова парадигма географічної освіти України в ХХІ столітті” (Донецьк, 2007, 2008), науково-практичний семінар, присвяченого пам'яті академіка Степана Рудницького (Харків, 2007), „География в ХХI веке: проблемы и перспективы развития” (Брест, 2008), „Проблеми розвитку науки про Землю в баченні молодих науковців” (Київ, 2008), „Природно-територіальні та суспільно-географічні комплекси регіонів: історія формування, стан, проблеми, перспективи” (Луганськ, 2008), „Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (Київ, 2008), „Національне картографування: стан, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, 2008), „Комплексные географические исследования: теория, практика, образование” (Москва, 2008), „Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (Київ, 2008), „Українське Причорномор'я в контексті економічних альтернатив: сучасні виклики і антикризові стратегії” (Одеса, 2009), „Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення” (Київ, 2008), „Наукові пошуки географічної громадськості: вчора, сьогодні, завтра” (Луганськ, 2009) та ін.

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковані в 118 наукових, науково-популярних та навчально-методичних роботах загальним обсягом 206,54 д.а. (у т.ч. 107,02 д.а. - авторських), зокрема в одній одноосібній монографії, обсягом 20,9 д.а., в двох монографіях у співавторстві, загальним обсягом 27,78 д.а. (у т.ч. 11,0 д.а. - авторських), в двох підручниках, загальним обсягом 37,01 д.а. (у т.ч. 4,0 д.а. - авторських), в одному патенті на корисну модель, обсягом 0,7 д.а., в 40 фахових наукових статтях, загальним обсягом 24,2 д.а. (у т.ч. 21,15 д.а. - авторських), в 31 іншій науковій та науково-популярній статті, загальним обсягом 15,1 д.а. (у т.ч. 13,8 д.а. - авторських), в 11 науково-методичних роботах, загальним обсягом 76,95 д.а. (у т. ч. 32,22 д.а. - авторських) та в матеріалах 30 науково-практичних конференцій, обсягом 3,9 д.а. (у т. ч. 3,25 д.а. - авторських).

Обсяг і структура роботи: Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, п'яти розділів, висновків, загальним обсягом 371 сторінка основного тексту; списку літератури (350 найменувань) та 10 додатків, обсягом 82 сторінки. В роботі вміщені 20 таблиць і 65 рисунків та картосхем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, глибина вивчення проблеми, зв'язок з науковими програмами, темами; окреслено об'єкт і предмет, сформульовано мету та завдання дослідження; викладено наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення; виділено особистий внесок дисертанта в розкриття проблеми дослідження, наведено результати апробації її положень.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади суспільно- географічного дослідження промислових агломерацій” проведено історичний аналіз наукових досліджень промислових агломерацій, розкрито їх сутність, закономірності формування і принципи розвитку, наукові підходи до класифікації типізації. Розпочинається розділ з аналізу онтологічних засад формування і розвитку міст та агломерацій. Зокрема, зазначається, що місто в трактуванні різних філософських, соціологічних, географічних та економічних шкіл розглядається як висококонцентрований і всебічно інтегрований населений пункт, що динамічно розвивається, характеризується значним рівнем перетвореності природного середовища, зосереджує велику кількість людей, переважна більшість яких не зайнята в сільському господарстві, та визначається пріоритетним формуванням і використанням ринкових механізмів господарювання. Переважно, великі неагломеровані міста мають індустріальні засади розвитку господарства та розвиваються на основі ефекту масштабу виробництва, наявних природних і трудових ресурсів, глибокої спеціалізації промисловості, тісних виробничих, інфраструктурних зв'язків, формуючи цим промислові вузли.

Онтологічна сутність агломерації базується на її розумінні, як компактної щільно урбанізованої та концентрованої території, в межах якої знаходиться декілька міст різного рангу та функціонального типу і відбувається перерозподіл господарських функцій між центральними і периферійними територіями, зміна механізмів формування економічної ефективності господарювання. Ядра агломерацій характеризуються одночасно найвищими показниками антропогенної перетвореності ландшафтів, концентрації населення, розвитку динамічного ринкового середовища, піонерністю, прогресовизначальністю, модульністю, репрезентативністю тощо. Вони формуються на постіндустріальних засадах господарювання. Найбільший пріоритет в них отримують галузі соціального комплексу, ринкової інфраструктури, науки, інформаційної та комунікаційної діяльності, формуючи цим додаткові конкурентні переваги розвитку господарства та створення кращих умов для життєдіяльності людей. Тому, периферійні території агломерацій визначаються більшим індустріальним розвитком, ніж ядра, оскільки мають вигідні економічні умови, зумовлені агломераційним ефектом території.

Подібне розуміння сутності промислових агломерацій сформувалось упродовж цілого ряду етапів їх суспільно-географічних досліджень. Доцільно виділити 2 періоди розвитку останніх. В першому, індустріальному періоді відбувалось встановлення сутності агломерацій та процесів агломерування (загально-описовий етап), детальне емпіричне вивчення розвитку промисловості міст і агломерацій (статистико-емпіричний етап), аналіз економічних категорій розвитку агломерації, механізму і чинників формування прибутку агломерованих підприємств (економіко-теоретичний етап), дослідження впливу урбогенезу та системи розселення на агломераційний ефект промислового виробництва (геоурбаністичний етап), осмислення вчення про територіально-виробничі комплекси, енерговиробничі цикли та систему виробничих, технологічних та інфраструктурних зв'язків промислового виробництва (комплексо-утворюючий етап), формування концепції районного і міського планування промислових агломерацій (районно-планувальний і містобудівний етап), дослідження конкурентних переваг розвитку промислового виробництва у межах просторового поєднання підприємств (етап кластерного аналізу). Проте лише на постіндустріальному періоді розвитку суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій, були закладені основи їх розуміння, як осередків глибокої соціальної перетвореності суспільства, всебічного розвитку галузей соціального комплексу, ринкової і комерційної діяльності, інновацій та інформаційних технологій на основі яких розвиваються сучасні модульні високоприбуткові помислові виробництва.

На основі аналізу попереднього матеріалу можна зробити висновки, що критеріями виділення промислових агломерацій, як окремих форм територіальної зосередженості виробництва є: 1) наявність великого багатофункціонального міста (групи міст), яке виконує функції ядра і формує навколо себе зону тяжіння; 2) наявність високоурбанізованої зони агломерування, яка має підвищену здатність до засвоєння і адаптації агломераційного ефекту; 3) формування високих абсолютних показників розвитку промислового виробництва; 4) переважний розвиток модульних наукомістких вузькоспеціалізованих виробництв; 5) розвиток специфічного агломераційного ефекту території.

Отже, промислова агломерація є формою територіальної зосередженості промислового виробництва, що сформувалась на основі урбанізованої концентрованої системи розселення і характеризується значною економічною ефективністю розвитку за рахунок використання специфічних соціально-економічних переваг. Вона наділена рядом територіально-розселенських, виробничо-економічних, соціально-економічних та природно-екологічних властивостей, які підкреслюють її інтегративність, модульність, концентрованість та глибоку перетвореність простору. Промислові агломерації кількісно і якісно відрізняються від промислових вузлів за характером процесів урбанізації, розселення населення та індустріального розвитку, за ґенезою та переважаючим факторами розвитку, рівнем диверсифікації промислових функцій, особливостями територіального зосередження промислового виробництва та механізмами формування його економічної ефективності.

На основі специфічних властивостей промислових агломерацій виникає агломераційний ефект території. Він формується за рахунок підвищення рівня забезпеченості агломерованих підприємств земельними і трудовими ресурсами на приядерних периферійних територіях одночасно із утриманням високого рівня інженерного обслуговування та підтримується через близькість підприємств до ліній комунікацій, а також через тісну взаємодію із соціальним комплексом ядра. В результаті скорочуються затрати часу та різних засобів виробництва на виробничий процес, поліпшується інфраструктурне обслуговування, ефективніше використовуються інформаційні ресурси та інновації тощо.

Аналіз вітчизняного і світового досвіду суспільно-географічного вивчення промислових агломерацій дозволив виділити такі закономірності їх формування: 1) закономірність приядерної та примагістральної територіальної концентрації виробництва; 2) закономірність посилення диверсифікації та спеціалізації виробництва; 3) закономірність зростання регіональної конкурентноздатності промислових підприємств агломерації олігополістичного характеру;4)закономірність зростання праценасиченості виробництва при наближенні до ядра агломерації і фондонасиченості - при наближенні до периферії; 5) закономірність спадної економічної ефективності виробництва від центру до периферії агломерації; 6) закономірність зростання полігалузевої економічної ефективності в приядерній зоні агломерування; 7) закономірність зростання модульності промислового виробництва при наближенні до ядра агломерації; 8) закономірність зростання галузевої різноманітності при наближенні до ядра агломерації; 9) закономірність зростання контактності і комунікативності при наближенні до ядра агломерації; 10) закономірність скорочення частки низькоінноваційних підприємств добувної промисловості та зростання сучасних наукомістких виробництв; 11) закономірність формування територіальної комплексності і пропорційності

Основними принципами розвитку промислових агломерацій при цьому виступають: принцип раціонального використання переваг агломераційного ефекту території та переваг спеціалізації і концентрації промислового виробництва; принцип пріоритетності розвитку науково-спрямованих модульних виробництв; принцип державної підтримки і економічного стимулювання розвитку пріоритетних галузей промислової спеціалізації агломерації; принцип активізації ринкових механізмів розвитку промислового виробництва; принцип єдності управління центральними і периферійними територіями агломерації; принцип поліпшення соціальних умов життя людей та раціонального природокористування і охорони природи.

Завершує перший розділ аналіз наукових підходів до класифікації і типізації промислових агломерацій. Вихідною точкою для такої типізації, на нашу думку, має бути тип суспільної формації, в якій вони розвиваються. В рамках індустріального типу, на основі досліджень ряду вітчизняних і зарубіжних вчених та власних розробок, доцільно виділити три підтипи: агломерації країн перехідної економіки, нової індустріалізації та інших індустріально-аграрних країн, що в свою чергу поділяються за ступенем зрілості на історично сформовані агломерації і ті, що формуються. Наступній рівень типізації - за переважаючими факторами розвитку, а останній - за основними галузями спеціалізації. Основними факторами розвитку агломерацій індустріального типу є спеціалізація на галузях добувної промисловості та низькоінноваційної обробної промисловості, низький рівень впровадження ринкових механізмів господарювання. Серед постіндустріальних агломерацій, за окресленою вище схемою, виділяють Західноєвропейський, Північноамериканський та Азіатсько-Тихоокеанський підтипи. Факторами їх розвитку є кваліфіковані трудові ресурси, олігополістичний капітал, інформаційні і комунікаційні технології, інновації тощо. Класифікаційні територіально-структурні ознаки агломерацій включають аналіз типу ядра (моноядерний, поліядерний), характеру розвитку агломерованої зони (моновекторний, полівекторний, радіально-кільцевий, радіально-напівкільцевий, приморський, розосереджений), а також особливості процесів урбанізації, що проявляються у формуванні міст різної людності.

У другому розділі „Методика і методи суспільно-географічного дослідження промислових агломерацій” розкриваються основи системно-структурного аналізу промислових агломерацій, аналізуються методи і методика їх суспільно-географічних досліджень та методичні підходи до делімітації. Розпочинається розділ з аналізу основних методичних концепцій суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій. Так, в рамках концепції локальних територіально-виробничих комплексів розкривалась комплексоформуюча роль агломерацій на основі стійких територіальних виробничих та інфраструктурних зв'язків, кооперування і комбінування виробництва в межах єдиних енерговиробничих циклів. Ефективність промислових агломерацій виникає на основі економії за рахунок масштабів виробництва, комплексного використання сировини і відходів, спільної інфраструктури і комунікацій, широкої спеціалізації підприємств, єдності системи управління. Представниками цієї концепції є: М. Т. Агафонов, Г. В. Балабанов, А. П. Голіков, І. О. Горленко, Я. І. Жупанський, Ф. Д. Заставний, В. І. Захарченко, С. І. Іщук, Л. М. Корецький, М. М. Паламарчук, М. Д. Пістун, Ю. І. Пітюренко, А. Ю. Пробст, Ю. Г. Саушкін, А. В. Степаненко, Д. М. Стеченко, О. Г. Топчієв, А. Т. Хрущов, О. І. Шаблій та ін.

В рамках концепції промислових кластерів розкриваються механізми формування додаткового економічного ефекту від поєднання на обмеженому просторі підприємств однієї галузі на основі спільності їх економіко-географічного положення, єдності науково-інноваційної бази, наявності високодиверсифікованого попиту на продукцію, загострення просторової конкуренції, розвитку споріднених підприємств та об'єктів ринкової інфраструктури, які істотно підвищують конкурентні переваги промислового виробництва кластеру. При цьому, в такому кластері концентруються споріднені високотехнологічні модульні промислові підприємства, які, конкуруючи між собою, забезпечують високі стандарти виробництва і економічної ефективності господарювання. Представниками цієї концепції є: М. Портер, М. Енрайт, Хікс, Купманс, Арроу, Дебрю та ін.

В рамках концепції регіональної конкурентоспроможності визначаються особливості формування ефективності промислового виробництва в умовах обмеженості ресурсів розвитку, концентрації і диференціації промислових підприємств, трудових ресурсів та перетину економічних інтересів господарюючих суб'єктів. В агломерованому середовищі ефективно розвиваються високоприбуткові, модульні, інноваційні, галузево диференційовані види промислової діяльності, які характеризуються найбільшими конкурентними перевагами. Представниками цієї концепції є М. Фуджита та Ж.-Ф. Тісс, М. Хеенґунзен, П. Нійкамп, Ґ. Річардсон.

В рамках системно-структурного аналізу, промислові агломерації методично доцільно розглядати як єдність і протилежність центральних і периферійних компонентів, які проявляються в компонентному, територіальному та управлінському планах. Центральні території агломерацій концентрують значну кількість людей і ресурсів, виступають генераторами інновацій, ринкової і підприємницької активності, формують соціально-розвинене висококомунікативне середовище. Вони зосереджують такі функції: ринково-підприємницькі, кредитно-фінансові і банківські, академічні науково-інноваційні, культурно-освітні, інтелектуальні, міжнародні, репрезентативні, інформаційні, комунікаційні, модульні високотехнологічні, соціально-орієнтовані виробничі, інфраструктурні, комунально-побутові і сельбищні. Периферійні території агломерації характеризуються значним індустріальним та сельбищно-інфраструктурним розвитком і спрямовані в цих рамках на ефективне використання агломераційного впливу ядра. Вони виконують переважно інноваційні модульні та низькотехнологічні виробничі функції, енерговиробничі та інфраструктурні, транспортно-комунікаційні, прикладні науково-інноваційні, аграрні, спеціалізовані спортивні, рекреаційні, освітні і культурні, сельбищні та природоохоронні функції. Отже, центр (ядро, ядра) агломерації виступає основним генератором інновацій, соціальних трансформацій, інформаційних, комунікативних, кредитно-фінансових ресурсів, ринкових та підприємницьких сил, передового прогресивного досвіду управління тощо. Отримуючи розширений доступ до цих видів матеріальних і духовних благ, промислові підприємства периферійної зони забезпечують високу ефективність свого функціонування при мінімізації затрат на землю, працю, інфраструктуру.

В територіальному відношенні, в межах промислових агломерацій також простежуються центральні і периферійні елементи. На основі їх поєднання в конкретних природних та соціально-економічних умовах сформувались різні типи функціонально-територіальної структури промислових агломерацій: моноцентричні (радіально-кільцева, радіально-напівкільцева, приморська, моно- і полівекторна) та поліцентричні (поліядерна кільцева, поліядерна напівкільцева, поліядерна приморська та поліядерна розосереджена). Прикладами перших є Паризька, Детройтська, Токійська, Каїрська, Бомбейська агломерації (в Україні - Київська, Харківська, Одеська, Львівська), других - Мінас-Жерайська, Рандштадт, Амстердам-Ґаарлемська, Норфолк-Ґамптон-Н'юпортська та ін. (в Україні - Донецько-Макіївська та Дніпропетровсько-Дніпродзержинська).

В управлінському відношенні, промислові агломерації утримують в собі центральні і периферійні органи влади. На основі поєднання їх функцій, перші мають створити оптимальні умови для функціонування тих видів людської діяльності, які забезпечують розвиток повноцінного агломераційного ефекту території, а другі орієнтовані на адаптацію, засвоєння і ефективне використання агломераційного впливу ядра. Роль регіонального управління розвитком промислових агломерацій має зводитись до пошуку шляхів оптимальної взаємодії центру і периферії, виходячи з їх профільних функцій та територіальної структури. Зусилля органів влади промислової агломерації мають бути спрямовані на спільну реалізацію наступних управлінських стратегій: 1) забезпечення необхідних умов для повноцінного розвитку господарства і системи розселення; 2) формування ринкових сил, підприємництва та конкурентного середовища; 3) надання пріоритетів для розвитку інформаційно-інноваційного, ринково-орієнтованого соціального середовища; 4) підтримка розвитку інноваційних модульних промислових виробництв; 5) економічне стимулювання комплексної взаємодії підприємств ядра і периферійної зони; 6) підвищення рівня життя людей та задоволення їх матеріальних та духовних потреб; 7) забезпечення прозорого розподілу земельних ділянок та інших ресурсів економічного розвитку; 8) посилення функціональної зв'язаності ядра та агломерованих територій; 9) уникнення нераціональних трудових, культурно-побутових та господарських зв'язків; 10) формування екологічного балансу території та раціональне використання її ресурсів.

Існує декілька фундаментальних концепцій щодо визначення меж промислових агломерацій: районно-планувальна, або містобудівна, територіально-виробнича, соціально-інфраструктурна, синтетична, або інтегративна, функціонально-комунікаційна та концепція промислових кластерів. Проте, жодна з них не відтворює повністю сутність процесів промислового агломерування та специфіку агломераційного ефекту території. Запропонована нами концепція економічної (агломераційної) ефективності виробництва базується на аналізі показників ефективності функціонування промислових підприємств, що сформувалась на основі агломераційного ефекту території. Для їх аналізу в межах окремих територій і поселень великих адміністративних одиниць (областей, країв, автономних республік та ін.) держави збираються абсолютні показники розвитку промислового виробництва, на основі яких визначаються індекси економічної ефективності (продуктивність праці, фондоозброєність, фондовіддача, рентабельність та ін.). Для усунення впливу показників ефективності, що мають позаагломераційний характер виникнення, ці індекси модулюють на основі матриці найкоротших відстаней між ними. Між промодульованими даними відбувається встановлення нелінійних залежностей розвитку за допомогою нейромереж Кохоннена та виділення кластерів різного рівня агломерованості, які наносяться на карту.

Сукупність методів суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій можна поділити на методи одиничних та синтетичних досліджень, а також на методи прогнозування.

Перша група орієнтована на часткові дослідження особливостей формування і розвитку окремих елементів компонентної і територіальної структури промислових агломерацій. Серед них слід наголосити на методі визначення індексу комунікативності території, що розроблено власне автором, а також на методі поля впливу Вороного, що застосовується в суспільно-географічних дослідженнях уперше.

Друга група методів спрямована на дослідження промислових агломерацій як певної єдності взаємопов'язаних елементів. Серед них важливе значення має метод нейромереж Кохоннена заснований на встановленні нелінійних залежностей регіонального розвитку із подальшою кластеризацією отриманих результатів. Серед методів прогнозування розвитку промислових агломерацій найбільш результативним є метод експертних (рейтингових) оцінок, що полягає у опитуванні провідних спеціалістів та виявленні рівня узгодженості думок.

У третьому розділі „Особливості формування промислових комплексів міських поселень України” розкриваються особливості розвитку міського промислового комплексу України, дається оцінка економічної ефективності їх функціонування, проводиться делімітація промислових агломерацій. Розпочинається розділ з аналізу розселенських і комунікаційних факторів формування промислових агломерацій в Україні. Так, з огляду на ці фактори, найбільш адаптованими до процесів агломерування виявились Київська, Харківська, Донецька, Дніпропетровська, меншою мірою Одеська, Львівська, Запорізька і Луганська області, які характеризуються найвищими показниками урбанізації, щільності міського населення, територіальної скупченості міст та потенціалу поля розселення одночасно із подрібненням розмірів зони впливу окремих поселень. В межах цих областей розвиваються міські поселення підвищеного рівня комунікативності (переважно, на територіях, наближених до обласних центрів), що сприяє посиленню агломераційного ефекту і розвитку високорентабельних галузей виробництва. Однак, процеси агломерування, як свідчать результати моделювання гравітаційної моделі поля потенціалів і визначення зон впливу міст за методом Вороного, притаманні лише першим 6 областям. Луганщина та Запоріжжя не мають власної зони агломерування та залишається з межами потужних агломераційних процесів територіально наближених до неї агломерацій.

В межах виділених вище областей України, формуються значні полюси індустріального росту на основі великих агломерацій: Київський, Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Донецько-Макіївський, а також Харківський, Львівський та Одеський. Моноцентричні полюси зростання розвиваються на базі полікомпонентної, багатогалузевої обробної промисловості, інноваційних технологій машинобудування і хімії та комерційно спрямованих високоприбуткових галузей споживчої орієнтації (легкої і харчової промисловості, лісопромислового комплексу, виробництва будматеріалів та ін.), а поліцентричні - на основі видобутку мінеральної сировини і енергоносіїв, розвитку металургії, низькоінноваційної хімії, машинобудування. Всі вони характеризуються високими абсолютними показниками розвитку промислового виробництва і перебувають в полі високого промислового потенціалу. Найвищі показники економічної ефективності промислового виробництва серед міст України мають переважно малі і середні міста, розташовані навколо зазначених вище ядер агломерування (а також деякі малі прикордонні міста та міста, що активно залучають іноземні інвестиції), оскільки саме вони володіють специфічними конкурентними перевагами для розвитку промислових підприємств в ринкових умовах. Так, високий рівень рентабельності і продуктивності праці мають Кам'янка-Бузька, Авдіївка, Підгородне, Бібрка, Южне, Вишгород, Мар'їнка, Бориспіль, Мерефа, Іловайськ, Харцизьк та ін. Значна ефективність використання основних засобів виробництва склалась у мм. Бібрка, Городок, Комарно, Дубляни, Моспине, Підгородне, Чугуїв, Люботин, Первомайський, Новий Розділ, Вишгород. Щодо усереднених показників ефективності виробництва, то простежується тенденція до їх зростання переважно в найбільших містах України (500-1000 тис. чол.), а містах-мільйонниках ці показники знижуються. Деякі усереднені показники ефективності виробництва (рентабельність, фондовіддача) зростають також і в малих містах України (до 50 тис. чол.), переважно в тих, що розвиваються в межах агломерацій.

На основі попередньо розробленої методики, була проведена делімітація промислових агломерацій України. Так, в межах Київської агломерації виділяється група високоагломерованих (Києво-Святошинський, Вишгородський, Броварський, Бориспільський, Обухівський, Васильківський, Фастівський і Кагарлицький) та середньоагломерованих (Бородянський та Макарівський) районів (рис. 3). Її агломерованими містами є: Ірпінь, Вишневе, Боярка, Буча (високоагломеровані), а також Вишгород, Бровари, Бориспіль, Васильків, Українка, Обухів, Фастів, Кагарлик. До складу Харківської агломерації також входять високоагломеровані (Харківський, Дергачівський, Чугуївський, Нововодолазький, Зміївський, Печенізький) і середньоагломеровані (Золочівський, Валківський, Кегичівський, Первомайський, Балаклійський, Шевченківський) райони. Високоагломерованими містами є Дергачі, Люботин, Чугуїв, Зміїв, Мерефа, Південне, а середньоагломерованими - Балаклія, Валки, Первомайський. В межах Львівської агломерації виділяються група високоагломерованих (Пустомитівський, Миколаївський, Городоцький райони) і середньоагломерованих (Кам'янка-Бузький, Буський, Золочівський, Перемишлянський, Жидачівський, Яворівський райони) територій. До високоагломерованих міст належать Городок, Пустомити, Комарно, Миколаїв, а до середньоагломерованих - Винники, Дубляни, Жовква, Кам'янка-Бузька, Бібрка, Яворів, Новояворівське. До високоагломерованих територій Одеської агломерації належать Овідіопольський, Біляївський і Комінтернівський райони, до середньоагломерованих - Білгород-Дністровський район, агломерованими містами є Южне, Іллічівськ, Теплодар, Біляївка, а також Білгород-Дністровський. В Донецько-Макіївській агломерації до агломерованих віднесено території Донецької та Макіївської міських рад, Ясинуватський та Мар'їнський райони. До складу агломерації входять: Донецьк, Макіївка, Ясинувата, Красногорівка, Мар'їнка, Докучаєвськ, Харцизьк, а також Моспине, Авдіївка, Іловайськ, Зугрес, Амвросіївка.