Урбанізовані ландшафти Передкарпаття (на прикладі м. Івано-Франківська)

Размещено на http://www.allbest.ru/

національна академія наук україни

інститут географії

УДК 911.53:556.166 (477.86-25)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Урбанізовані ландшафти передкарпаття (на прикладі м. Івано-Франківська)

11.00.01 - фізична географія,

геофізика і геохімія ландшафтів

Тимуляк Любов Миколаївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі ландшафтознавства Інституту географії Національної академії наук України.

Науковий керівник:

кандидат географічних наук, Давидчук Василь Сергійович, Інститут географії НАН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор, Мельник Анатолій Васильович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри фізичної географії

кандидат географічних наук, доцент Проскурняк Мирослав Михайлович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри фізичної географії та раціонального природокористування

Захист відбудеться «07» червня 2011 р. о 14:00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.163.02 Інституту географії НАН України за адресою: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 44.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту географії

НАН України за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 44.

Автореферат розісланий «04» травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат географічних наук,

старший науковий співробітник В.І.Передерій

урбанізований ландшафт надзвичайний міський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Безперервне зростання міських поселень зумовлює необхідність поглиблення наукового обґрунтування раціонального використання урбанізованих територій. До нагальних проблем, для вирішення яких залучаються ландшафтознавці, відносяться оптимізація функціональної структури міста, раціональне планування його забудови, збереження елементів природного середовища у межах міської території тощо. Однак на сьогодні у дослідженнях ландшафтів міст фігурують неузгоджені, часом навіть протилежні позиції, серед яких варто відзначити уявлення про структуру урбанізованого ландшафту, рівні трансформації первинного ландшафту в місті та вплив природного ландшафту на функціонування міста. Разом з тим, саме ці питання є визначальними при ландшафтознавчому обґрунтуванні розв'язання практичних проблем, до яких, зокрема, належить проблема запобігання виникненню і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.

В останні роки у передгірських урбанізованих ландшафтах найбільш гостро виявляється проблема катастрофічних паводків. Проходження паводків і зумовлене ними затоплення міських територій супроводжується значними матеріальними втратами, а іноді й людськими жертвами. На проходження паводків, крім інших чинників, впливає ландшафтна структура урбанізованої території, дослідження і картографічне відображення якої може слугувати підґрунтям для розроблення науково обґрунтованих заходів щодо пропуску паводків через місто.

У межах передгір'я Івано-Франківської області для геоекологічних цілей проводились великомасштабні ландшафтознавчі дослідження території міст Івано-Франківська (В.М. Гуцуляк та В.Б. Присакар, 2004; Н.В. Фоменко, 2006) і Надвірної (А.В. Мельник та Г.П. Міллер, 1993). Однак детальне вивчення урбанізованих ландшафтів Передкарпаття, спрямоване на запобігання виникнення і на ліквідацію наслідків катастрофічних паводків, залишається актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою держбюджетної науково-дослідної теми Інституту географії НАН України «Методика застосування даних дистанційного зондування для моніторингу еволюції ландшафтів» (державний реєстраційний номер 0107U000866), що виконується протягом 2007 - 2011 рр. у рамках цільової програми НАН України «Моніторинг навколишнього середовища та екологічної безпеки України». У згаданій науково-дослідній темі використано результати досліджень автора щодо сучасної структури та змін урбанізованих ландшафтів м. Івано-Франківська і ландшафтних передумов пропуску катастрофічних паводків через урбанізовані території.

Укладена автором карта ландшафтів Передкарпаття в межах Івано-Франківської області використовується при опрацюванні держбюджетної теми Інституту геогра-фії НАН України «Методологія середньомасштабного геоінформаційного картографування ландшафтів України» (державний реєстраційний номер 0111U000048), що виконується протягом 2011 - 2015 рр.

Мета дисертаційного дослідження - виявити структуру урбанізованих ландшафтів Передкарпаття, з'ясувати її вплив на розвиток надзвичайних ситуацій у місті та ландшафтознавчо обґрунтувати шляхи мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій на міській території (на прикладі м. Івано-Франківська).

Реалізація зазначеної мети передбачала послідовне виконання таких завдань:

- обґрунтувати теоретико-методологічні засади та методику великомасштабного ландшафтознавчого дослідження передгірських урбанізованих територій;

- дослідити структуру ландшафтів Передкарпаття в межах Івано-Франківської області, укласти цифрову середньомасштабну карту території дослідження;

- вивчити сучасну структуру ландшафтів м. Івано-Франківська, укласти цифрові великомасштабні карти природної та антропогенної підсистем урбанізованих ландшафтів міста;

- визначити ступені антропогенної зміненості ландшафтних комплексів у межах м. Івано-Франківська;

- з'ясувати і проаналізувати зміни у природній та антропогенній підсистемах урбанізованих ландшафтів м. Івано-Франківська протягом 1980-х - 2000-х рр.;

- виявити визначальні чинники формування катастрофічних паводків у Передкарпатті;

- з'ясувати території м. Івано-Франківська, затоплені катастрофічними паводками (у червні 1969 р. та у липні 2008 р.), дослідити вплив природної й антропогенної підсистем урбанізованих ландшафтів на проходження катастрофічних паводків;

- обґрунтувати пропозиції щодо мінімізації наслідків катастрофічних паводків в урбанізованих ландшафтах передгір'їв із врахуванням ландшафтних передумов їх проходження.

Об'єкт дослідження - передгірські урбанізовані ландшафти, зокрема урбанізовані ландшафти м. Івано-Франківська.

Предмет дослідження - структура природної й антропогенної підсистем передгірських урбанізованих ландшафтів та її роль у функціонуванні таких ландшафтів, зокрема під час катастрофічних паводків.

Методологія та методи. Методологічною основою дисертаційного дослідження є системний і ландшафтознавчий підходи. Важливе значення на етапі з'ясування впливу структури урбанізованих ландшафтів на проходження катастрофічних паводків має гідрологічно-ландшафтознавчий підхід, а на етапі розроблення пропозицій щодо мінімізації їх наслідків - басейновий підхід.

Дослідження ґрунтується на теоретичних засадах класичного (генетичного) ландшафтознавства, зокрема на концепції антропогенних модифікацій ландшафтів, розробленій Л.Г. Раменським, М.А. Солнцевим, М.М. Койновим, С.В. Калесником, А.Г. Ісаченком, І.І. Мамай та іншими дослідниками.

Основні положення щодо структури і функціонування ландшафтів міст, використані та розвинуті автором, базуються на досвіді великомасштабних досліджень урбанізованих ландшафтів Я.Р. Дорфмана, І.С. Круглова, О.Ю. Дмитрука, А.В. Мельника, Г.П. Міллера, К.А. Позаченюк, М.М. Проскурняка, М.О. Фалолєєвої та ін.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження використано такі методи пізнання як аналіз, синтез, абстрагування, екстраполяція, порівняльний, історичний, картографічний, геоінформаційний, моделювання, дешифрування даних ДЗЗ, метод бальної оцінки, натурні (польові) дослідження, ландшафтна індикація, метод ландшафтних аналогів.

Наукова новизна одержаних результатів.

У дослідженні уперше: змістовно опрацьовано і укладено великомасштабну цифрову карту антропогенної підсистеми ландшафтів м. Івано-Франківська; представлено ландшафтну карту урбанізованої території як узгоджене поєднання карт природної й антропогенної підсистем; укладено цифрову ландшафтну карту Передкарпаття у межах Івано-Франківської області (масштаб 1:200000); визначено ступені антропогенної зміненості ландшафтних комплексів у межах м. Івано-Франківська; виявлено особливості впливу природної й антропогенної підсистем урбанізованого ландшафту на проходження катастрофічних паводків; розроблено пропозиції щодо мінімізації наслідків катастрофічних паводків в урбанізованих ландшафтах;

удосконалено: понятійно-термінологічний апарат ландшафтознавчих досліджень урбанізованих територій; методику дослідження структури передгірських урбанізованих ландшафтів; методику визначення ступенів антропогенної зміненості ландшафтних комплексів у межах міста; контурну частину і змістовне наповнення великомасштабної цифрової карти природної підсистеми ландшафтів м. Івано-Франківська;

отримали подальший розвиток: теоретичні засади великомасштабних досліджень урбанізованих ландшафтів.

Наукове значення роботи полягає у подальшому розвитку концепції антропогенних модифікацій ландшафтів, що відображається у вдосконаленні теоретико-методологічних засад і методики великомасштабних досліджень ландшафтів міст. Опрацьована у дисертаційній роботі методика великомасштабного дослідження і цифрового картографування урбанізованих ландшафтів слугує основою для розв'язання важливого науково-практичного завдання - ландшафтознавчого обґрунтування мінімізації наслідків катастрофічних паводків у передгірських урбанізованих ландшафтах.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні на ландшафтній основі конкретних практичних рекомендацій щодо запобігання виникненню катастрофічних паводків у басейнах рр. Бистриці Солотвинської, Бистриці Надвірнянської й Ворони та, зокрема, на території м. Івано-Франківська.

Виявлений вплив структури урбанізованого ландшафту на проходження катастрофічних паводків створює передумови для використання ландшафтознавчих досліджень при опрацюванні шляхів запобігання виникненню і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, спричинених цими процесами.

Методичні напрацювання щодо дослідження структури і ступенів антропогенної зміненості ландшафтних комплексів, представлені у дисертаційному дослідженні, можуть бути використані при вивченні інших урбанізованих ландшафтів передгірських територій.

Результати дисертаційного дослідження використовуються Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради при визначенні параметрів локальних факторів щодо нормативної грошової оцінки земель міської ради, для уточнення характеристик ґрунтового та рослинного покриву в межах міста, при створенні прибережних захисних смуг вздовж рр. Бистриця Солотвинська та Бистриця Надвірнянська, при впорядкуванні зелених зон тощо. Дослідження автора використані при розробці наукового обґрунтування «Схеми комплексного протипаводкового захисту басейнів р. Дністер, р. Прут, р. Сірет» (Інститут гідротехніки і меліорації НААН) (Довідки про впровадження).

Матеріали, опрацьовані автором, передбачається використати при створенні муніципальної ГІС Івано-Франківська; для удосконалення функціонального зонування території міста; розв'язання проблем, пов'язаних із затопленням населених пунктів у басейнах рр. Бистриця Солотвинська і Бистриця Надвірнянська; у навчальному процесі, зокрема при вивченні тем «Ландшафти Українських Карпат» (8 клас), «Несприятливі фізико-географічні процеси» (6 клас) тощо.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертаційній роботі, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.

У дисертації, крім літературних, картографічних джерел і даних дистанційного зондування, використано матеріали польових (натурних) досліджень, здійснених автором протягом 2005-2010 рр., фондові матеріали Інституту географії НАН України, Інституту гідротехніки і меліорації НААН, Центральної геофізичної обсерваторії, ДНВП «Геоінформ України», Івано-Франківського обласного державного архіву, Івано-Франківського міського управління ГУ МНС України в Івано-Франківській області, Івано-Франківського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству, Управління земельних відносин виконкому Івано-Франківської міської ради та інші.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження апробовано на: студентських наукових конференціях Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича (м. Чернівці, 1998 р., 1999 р.); науковій конференції «Декада ландшафтознавчих, регіональних і краєзнавчих досліджень на зламі тисячоліть» (м. Канів, 2005 р.); міжнародних наукових конференціях «Географія, геоекологія, геологія: досвід наукових досліджень» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), «Проблеми розвитку наук про Землю в баченні молодих науковців» (м. Київ, 2008 р.), «Ландшафтні читання, присвячені 90-річчю Г.Є. Грішанкова» (м. Сімферополь, 2008 р.), «Українська історична географія та історія географії в Україні» (м. Чернівці, 2009 р.), «Природничо-географічна наука і освіта: стан, перспективи та шляхи розвитку» (м. Київ, 2009 р.); міжнародних науково-практичних конференціях «Вплив руйнівних повеней, паводків, небезпечних геологічних процесів на функціонування інженерних мереж та безпеку життєдіяльності» (м. Яремче, 2009 р.), «Просторовий аналіз природних і техногенних ризиків в Україні» (м. Київ, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 робіт, загальним обсягом 4,26 др.арк. Серед них 8 статей (2 у співавторстві), 6 тез у матеріалах конференцій (1 у співавторстві), 7 статей у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, висновків, 4 додатків, списку використаних джерел (390 найменувань). Загальний обсяг дисертації 240 стор., з них 155 стор. основного тексту, 40 ілюстрацій, 2 таблиці.

Автор висловлює щиру подяку канд. геогр. наук В.С. Давидчуку та Ю.М. Фаріону за вагому допомогу в процесі виконання дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження урбанізованих ландшафтів.

Вивчення досвіду ландшафтознавчих досліджень міст свідчить, що такі дослідження характеризуються значною різноманітністю і неузгодженістю. Це спричинено неоднаковими трактуваннями базових понять різними ландшафтознавчими школами. На сьогодні чітко виокремились два основні підходи до розуміння ландшафту міста - підхід, який розвивається в антропогенному ландшафтознавстві, та підхід, що базується на концепції антропогенних модифікацій ландшафтів. У свою чергу, згадані два підходи можна поділити на кілька вужчих напрямів.

Згідно з положеннями антропогенного ландшафтознавства, провідна роль у формуванні та розвитку міських ландшафтів належить антропогенному чиннику (Ф.М. Мільков, 1972, 1973; Ф.В. Тарасов, 1977). У межах антропогенного ландшафтознавства виокремлюється напрям, який розглядає міські (урбанізовані) ландшафти як специфічні технічні (В.С. Преображенський, 1981), геотехнічні (І.В. Канцебовська, 1982; Л.Я. Ткаченко, 1982), чи техногенні (Ю.Г. Тютюнник, 1991, 1995, 2007; С.В. Какарєка, 1995) системи. Основна ідея цього напряму полягає у наданні техногенезу ландшафтоформуючої ролі в межах урбанізованих територій. Згідно ще одного напряму, ландшафт міста розуміється як ландшафтно-технічна система, функціонування якої підтримується і контролюється людиною (Г.І. Денисик, 1998; Г.І. Денисик, О.І. Бабчинська, 2006; Ю.В. Яцентюк, 2004).

Відповідно до концепції антропогенних модифікацій ландшафтів, міський, як і будь-який інший змінений людиною ландшафт, є індивідуальним ландшафтним комплексом, що має власну морфологічну структуру. При цьому ландшафтознавчий підхід застосовується до вивчення і природних, і антропогенних компонентів міського ландшафту (І.С. Круглов, 1992; Т.Л. Меліхова, 2000). У межах концепції антропогенних модифікацій ландшафтів у окремий напрям виділяються дослідження, в яких міські (урбанізовані) ландшафти розглядаються як специфічні природно-антропогенні (К.І. Геренчук, 1972; П.Г. Шищенко, 1999; М.О. Фалолєєва, 2004), ландшафтно-антропогенні (В.М. Гуцуляк, 2001), природно-технічні (Т.Г. Флерко, А.І. Павловський, 2007) системи. Однією з підсистем міського ландшафту вважається природна - антропогенні модифікації геосистем (О.Ю. Дмитрук, 1993; О.П. Гавриленко, 2008 та ін.). Для характеристики структури міського ландшафту використовуються або усталені в ландшафтознавстві морфологічні одиниці (І.С. Круглов, 1992), або планувальні чи інші таксономічні одиниці, в які вкладається ландшафтознавчий зміст (Я.Р. Дорфман, 1966; А.С. Крюков, 1967; О.Ю. Дмитрук, 1993; В.М. Гуцуляк, 2001 та ін.).

Теоретичні засади нашого дослідження опрацьовані на основі концепції антропогенних модифікацій ландшафтів із необхідними уточненнями та доповненнями, зумовленими специфікою досліджуваного об'єкту. Зокрема, пропонується уточнене розуміння сутності понять «міський ландшафт» і «урбанізований ландшафт». У деяких працях ці поняття вживаються як синоніми («Охрана ландшафтов», 1982; М.О. Фалолєєва, 2004), у інших - вони розрізняються за змістом (О.Ю. Дмитрук, 2000, 2004, 2005). На нашу думку, міський ландшафт - це індивідуальний природний ландшафт або його частина, що зазнає різноманітних антропогенних змін внаслідок формування і розвитку міського поселення. Урбанізований ландшафт - поняття ширше; це індивідуальний природний ландшафт або його частина, що охоплює відповідний міський ландшафт та прилеглу зону його впливу.

Урбанізовані ландшафти передгір'їв характеризуються певними особливостями, які випливають із своєрідності передгірських ландшафтів. Типова для передгір'їв складномозаїчна структура ландшафтного рисунку ще більше ускладнюється в межах міст. Це зумовлює дрібноконтурність ландшафтних виділів при картографуванні передгірських урбанізованих територій. Важливою особливістю урбанізованих ландшафтів передгір'їв є їх висока динамічність, швидкі, порівняно з рівнинними ландшафтами, зміни структури природної підсистеми.

Розділ 2. Методика дослідження передгірських урбанізованих ландшафтів.

Дослідження передгірських урбанізованих ландшафтів ґрунтується на системному та ландшафтознавчому підходах. Згідно із системним розумінням ландшафту, в ньому об'єднуються природні компоненти і продукти людської діяльності (М.Д. Гродзинський, 2005), що робить можливим вивчення урбанізованого ландшафту як цілого, а також виділення і дослідження окремих його складових - природної й антропогенної підсистем. Системний підхід реалізується через сукупність принципів, до яких належать: принцип цілісності - полягає в тому, що певний вплив на один із компонентів урбанізованого ландшафту викликає більш чи менш виражену зміну інших його компонентів; принцип елементності - передбачає наявність в урбанізованому ландшафті окремих елементів, можливість їх вичленування і дослідження; принцип структурності - передбачає наявність зв'язків і відношень певного типу між елементами системи (М.Д. Гродзинський, 2005; В.М. Петлін, 2006); принцип емерджентності - полягає у розгляді урбанізованого ландшафту як єдиного цілого, що характеризується такими властивостями, які не притаманні не тільки природним компонентам ландшафту чи антропогенним елементам, але й жодній із підсистем; принцип ізоморфізму - передбачає можливість застосування при вивченні передгірських урбанізованих ландшафтів певних теоретичних і методичних аспектів ландшафтознавчих досліджень інших територій.

Основою ландшафтознавчого підходу є врахування структурно-функціональної організованості ландшафтних комплексів, для яких властива глибока взаємопроникність компонентів, їх взаємодія і взаємозумовленість (В.Т. Гриневецький, 2004). Його зміст розкривають принципи: індивідуальності ландшафтних комплексів - передбачає розуміння ландшафту як конкретної територіальної одиниці, що характеризується генетичною єдністю, однорідністю зонально-азональних ознак і об'єднує в собі специфічний набір спряжених локальних природних територіальних комплексів (ПТК) (А.Г. Ісаченко, 1991); ландшафтно-генетичний - передбачає врахування у дослідженні походження, історії розвитку ландшафтів, ступеню їх зміненості під впливом господарської діяльності (О.М. Маринич, П.Г. Шищенко, 2006); ієрархічності ландшафтних комплексів - полягає у диференціації урбанізованих ландшафтів на взаємопов'язані комплекси локальних рівнів - фації, урочища, місцевості; єдності природної й антропогенної підсистем в урбанізованому ландшафті - передбачає, що природна й антропогенна підсистеми в такому ландшафті є взаємопов'язаними і зазнають різноманітних взаємних впливів; «провідного чинника» - полягає в тому, що природні компоненти ландшафту, залежно від сконцентрованої в них маси та енергії, утворюють певний ряд, в якому кожен попередній елемент ряду має провідний вплив на наступні елементи (М.А. Солнцев, 1962, 2001) (цей принцип у нашому дослідженні покладено в основу класифікації ландшафтів за ступенем їх антропогенної зміненості); визначального впливу ландшафтної структури на процеси масо-енергопереносу в ландшафті - полягає в тому, що морфологічна структура ландшафту є не лише наслідком, але і передумовою тих чи інших процесів, які відбуваються у ландшафті; поєднання еволюційної (поступової) та революційної (катастрофічної) складових у розвитку передгірських ландшафтів - полягає у поєднаному впливі на розвиток ландшафтів поступових безперервних змін та стрибкоподібних якісних змін, зумовлених катастрофічними природними процесами чи суттєвим антропогенним втручанням.

Урбанізовані ландшафти - приклад чи не найтіснішої взаємодії та взаємовпливу природних і антропогенних компонентів. У межах таких ландшафтів, що є цілісними системами, виділяють природну і антропогенну підсистеми, які, незважаючи на різне походження, розвиваються у тісній взаємозумовленості. Під природною підсистемою урбанізованого ландшафту розуміємо ПТК, в межах яких внаслідок взаємодії з антропогенною підсистемою сформувався урбанізований ландшафт. Під антропогенною підсистемою урбанізованого ландшафту розуміємо сукупність об'єктів, які привнесені до природного ландшафту діяльністю людини: забудови різних типів, інфраструктурні мережі, окультурені фітоценози тощо.

Урбанізовані ландшафти, через їх значну диференціацію за природними та антропогенними характеристиками, представляються у вигляді двох інформаційних шарів цифрової ландшафтної карти: карти природної підсистеми та карти антропогенної підсистеми. Накладання цих двох інформаційних шарів забезпечує комплексну інформацію про урбанізований ландшафт.

Укладена цифрова карта природної підсистеми ландшафтів м. Івано-Франківська, залежно від розмірності ПТК, відображає одиниці різних рангів: фації - у фонових урочищах вододільних рівнин та на поверхнях надзаплавних терас; підурочища - у субдомінантних урочищах (схили заплав, вододільних рівнин) та окремі урочища (западини, дрібні ерозійні форми).

Картографування антропогенної підсистеми урбанізованих ландшафтів здійснено шляхом виділення територій, однорідних за функціональними ознаками та сучасним станом природних компонентів. У межах території дослідження за функціональною ознакою виділено забудову (промислова, житлова, громадсько-культурна), деякі елементи інфраструктури (міські площі, автомобільні дороги та залізничні колії, злітно-посадкові смуги, автостоянки, дамби), сільськогосподарські землі (агроценози, перелоги), зелені насадження (штучні та природні), водні об'єкти (штучні та природні). Забудовані території диференційовано залежно від кількості поверхів (одно- та двоповерхові, багатоповерхові), зімкненості (розосереджені, розімкнені, напівзімкнені, зімкнені), характеру поверхні прибудинкових територій (відкриті природні ґрунти, природні ґрунти з твердими покриттями, підсипні ґрунти відкриті або із твердими покриттями).

Подальший аналіз урбанізованих ландшафтів передбачав оцінку ступеня їх зміненості відносно станів, у яких вони перебували до початку урбанізації, тобто визначення ступеня їхньої антропогенної модифікованості. За основу для класифікації урбанізованих ландшафтів за ступенем антропогенної зміненості взято підхід, запропонований В.С. Давидчуком (1985), розвинений В.С. Давидчуком, М.Ф. Петровим та Л.Ю. Сорокіною (1991) і детальніше розроблений Л.Ю. Сорокіною (1997) для Чорнобильської зони. Згідно з цим підходом, залежно від ступеню і характеру антропогенної зміненості компонентів, виділяють літоваріантні, гігроваріантні та фітоваріантні модифікації ПТК. У місті кожна із зазначених антропогенних модифікацій представлена досить різноманітними утвореннями, тому згадані три основні види модифікацій ПТК нами було додатково диференційовано з урахуванням ступеня їх зміненості, що виражається якісною (вербальною) і кількісною (умовні бали) характеристиками.

До літоваріантних модифікацій ПТК відносяться ті, що зазнали змін літогенної основи і, відповідно, змін всіх інших природних компонентів. У межах досліджуваної території нами виділено:

- сильно змінені літоваріантні ПТК (6 балів) - ті, в яких відбулися незворотні зміни літології поверхневих і підстеляючих відкладів та форм рельєфу; до них відносяться підсипані під забудову улоговини, заплави і тилові зниження терас; дорожні насипи, вали, злітно-посадкові смуги аеропортів, міські майдани тощо;

- слабо змінені літоваріантні ПТК (5 балів) - ті, в яких перетворення літогенної основи обмежуються підсипаннями чи виїмками ґрунту під фундаменти окремих будівель. Вони включають зімкнені й напівзімкнені забудови різного призначення із твердими покриттями ґрунту.

До гігроваріантних модифікацій ПТК відносяться ті, що зберегли свою природну літогенну основу, але зазнали змін режиму ґрунтового зволоження і пов'язаних із цим змін рослинного покриву. В їх межах виділяються:

- сильно змінені гігроваріантні ПТК (4 бали) - ті, що зазнали змін ступеня зволоження на два і більше гігротопів (згідно класифікаційної схеми Алексєєва - Погребняка), а також ті, що зазнали змін ґрунтового зволоження внаслідок впливу твердих покриттів та зливної каналізації. До них відносяться промислові та житлові багатоповерхові напівзімкнені забудови на відкритих природних глеюватих у минулому, нині осушених ґрунтах; одно- та двоповерхові розімкнені промислові забудови на природних ґрунтах із твердими покриттями;

- слабо змінені гігроваріантні ПТК (3 бали) - ті, які зазнали зміни ступеня зволоження не більше, ніж на один гігротоп. До них відносяться розімкнені багатоповерхові та напівзімкнені одно- та двоповерхові житлові забудови на природних відкритих ґрунтах із розвиненим рослинним покривом.

До фітоваріантних модифікацій ПТК відносяться ті, в яких антропогенні зміни поширюються лише на первинний рослинний покрив. Серед них виділяємо:

- сильно змінені фітоваріантні ПТК (2 бали) - ті, в яких місце первинного рослинного покриву займають сади і городи у поєднанні з розосередженою одно- та двоповерховою забудовою, а також агроценози і рослинні угруповання декоративно-рекреаційного призначення (парки, сквери, лісопарки тощо);

- слабо змінені фітоваріантні ПТК (1 бал) - ті, в яких рослинний покрив представлений лучними, болотними, чагарниково-деревними природними угрупованнями, несуттєво зміненими у процесі господарського використання (вирубування окремих дерев, випасання худоби тощо).

Дослідження структури урбанізованих ландшафтів Передкарпаття передбачає необхідність врахування особливостей власне передгірських ландшафтів. Дрібноконтурність морфологічних одиниць передгірських урбанізованих ландшафтів впливає на вибір оптимальних масштабів їх дослідження, зокрема зумовлює необхідність великомасштабного (1:10000, 1:5000, 1:2000) картографування.

Мінливість структури передгірських ландшафтів, зумовлена, зокрема, частими паводками, які призводять до перебудови річкових русел, рельєфу і рослинності заплав та подекуди навіть перших надзаплавних терас, а також зсувами, приуроченими до схилів різної крутизни. Це вимагає періодичного оновлення ландшафтних карт для відстеження напрямів та інтенсивності змін природної підсистеми.

Розділ 3. Урбанізовані ландшафти Передкарпаття.

Ландшафти передгірських акумулятивно-денудаційних рівнин у межах Івано-Франківської області характеризуються чіткою територіальною виокремленістю і складномозаїчною структурою, яка характеризується суттєвими регіональними відмінностями. У ландшафтному відношенні значно відрізняються північно-західна і південно-східна частини регіону, межа між якими проходить по межиріччю рр. Ворони і Прута. Розташування урбанізованих ландшафтів у межах Передкарпаття характеризується певними закономірностями: великі (Івано-Франківськ) і середні (Калуш, Коломия) міста розташовані на I-III терасах річок, малі міста (Болехів, Долина, Надвірна, Косів) - в межах контактної смуги передгірських і гірських ландшафтів.

Місто Івано-Франківськ знаходиться у межах трьох передгірських та одного рівнинного ландшафтів (рис. 1), які значно відрізняються за своєю структурою і ступенями антропогенної зміненості. Ландшафтну структуру території дослідження у нашій роботі представлено у вигляді двох взаємозалежних підсистем - природної й антропогенної (рис. 2, 3 на вклейці).

Природна підсистема Бистрицького ландшафту представлена алювіальною заплавно-нижньотерасовою рівниною, складеною суглинково-галечниковими відкладами, на яких сформувалися дернові опідзолені ґрунти, у минулому під різнотравно-злаковими луками та широколистяними лісами, нині зайнятими забудовою та сільськогосподарськими угіддями (рис. 2 на вклейці).

Заплавні комплекси у межах Бистрицького ландшафту представлені двома рівнями, які нерідко розмежовуються уступами та стрімкими схилами (? 12°). Висота низької заплави, як правило, становить не більше 2 м над урізом ріки, висока заплава піднімається над низькою на 2-2,5 м. Низькі пологопохилі заплави складені валунно-галечниково-гравієвим матеріалом. На ньому формуються алювіальні дернові слаборозвинені ґрунти, не задерновані та частково задерновані, зайняті шелюгою, підростом тополі або піонерними угрупованнями. Відносно незначні площі займають низькі вирівняні заплави, складені м'якими, пилуватими суглинками із включенням гравію та гальки. Ще рідше трапляються низькі заплави, складені пісками, з алювіальними дерновими слаборозвиненими піщаними ґрунтами.

Поверхні високих заплав Бистрицького ландшафту переважно вирівняні, складені галькуватим алювієм із супіщаним і суглинковим наповненням та опіщаненими алювіальними суглинками, з алювіальними дерновими легко- та середньосуглинковими опіщаненими ґрунтами, вкриті кленово-вербовими розрідженими деревостанами з наземним покривом з ожини та злаків або під різнотравно-злаковими луками.

Рис. 1. Ландшафти м. Івано-Франківська

У межах м. Івано-Франківська виділяються три надзаплавні тераси рр. Бистриці Солотвинської і Бистриці Надвірнянської, які складаються з кількох рівнів із загальним похилом на північ-північний схід, що відділяються пологими, нечітко вираженими внаслідок забудови схилами крутизною 2-4° і висотою 1-2,5 м. Поверхні перших надзаплавних терас досягають висоти 5-8 м над урізом води у руслах. Вони вирівняні, горизонтальні та слабопохилі (? 1°), характеризуються поширенням опіщанених суглинків із включенням гальки, які підстеляються важкими щільними суглинками та галькувато-валунним матеріалом із легкосуглинковим наповненням. На перших терасах сформувалися дернові опідзолені легкосуглинкові опіщанені середньокам'янисті ґрунти, на яких майже не збереглася природна рослинність через активне використання їх під забудову та агроценози.

Другі надзаплавні тераси рр. Бистриці Солотвинської та Бистриці Надвірнянської піднімаються на 8-13 м над рівнем води в річках. Їх поверхні переважно вирівняні, горизонтальні або слабопохилі (?1°), складені щільними, пилуватими суглинками із включенням гальки, що підстелюються галечниками із легкосуглинковим та піщаним наповненням, з дерновими опідзоленими глибокими середньосуглинковими опіщаненими та лучними опідзоленими важкосуглинковими ґрунтами, під агроценозами та забудовою.

Спільна третя надзаплавна тераса обох Бистриць займає територію між ними південніше від вул. В.Стефаника, максимально (до 130 м) звужуючись у районі перехрестя вулиць С.Бандери і С.Тудора. Схили третьої тераси краще виражені зі сторони р. Бистриці Солотвинської. Вони пологі, висота їх становить близько 5 м. Поверхні терас основних річок та їх схили порізані численними улоговинами, що відрізняються за кутом нахилу поздовжнього профілю та за ступенем оглеєння ґрунтів.

Антропогенна підсистема Бистрицького ландшафту відзначається зосередженням майже всієї промислової, громадсько-культурної, житлової забудови і дорожньої мережі міста (рис. 3 на вклейці). Відповідно, тут переважають літоваріантні та гігроваріантні ПТК різних ступенів зміненості (рис. 4 на вклейці). Значну площу займають фітоваріантні сильно змінені ПТК.

Найменш зміненими можна вважати заплавні ПТК, оскільки лише тут збереглася природна лучна, чагарникова та деревна рослинність. Однак і ці ПТК фрагментарно представлені літоваріантними сильно зміненими модифікаціями. Прикладом є діючі несанкціоновані кар'єри з видобування гравійно-галькової суміші, розташовані переважно у руслах і на низьких заплавах обох Бистриць, а також підсипані з метою подальшої забудови поверхні високих заплав.

Горизонтальні та слабопохилі поверхні перших терас характеризуються переважно гігроваріантними слабо зміненими і фітоваріантними сильно зміненими ПТК, оскільки тут переважають житлові одно- та двоповерхові напівзімкнені забудови на природних ґрунтах, а також агроценози і перелоги.

Поверхні других терас у Бистрицькому ландшафті належать до найбільш антропогенно змінених. У межах міста значні зміни їх спричинені густою мережею автомобільних доріг, великими площами промислових, громадсько-культурних і житлових багатоповерхових забудов на ґрунтах із твердими покриттями, залишками історичних валів, а на позаміських територіях - вагомим впливом дренажних канав та промислових підприємств.

Поверхня третьої тераси характеризується сильними змінами літогенної основи ПТК на півдні, у районі аеропорту (злітно-посадкові смуги, насипи бункерів тощо). Фоновими є житлові забудови: багатоповерхові напівзімкнені та розімкнені, одно- і двоповерхові напівзімкнені.

Природна підсистема Лисецько-Чукалівського ландшафту представлена низькою полого нахиленою рівниною (1-1,5°), складеною з поверхні пилуватими суглинками, що підстелюються галечниковими відкладами, із залишками дубових лісів на дерново-підзолистих і підзолисто-дернових поверхнево-глеюватих і поверхнево-глейових середньосуглинкових ґрунтах. Антропогенна підсистема цього ландшафту в межах дослідженої території представлена переважно агроценозами та багаторічними перелогами, які розчленовуються на окремі масиви дренажними канавами. Відповідно, фоновими є гігроваріантні слабо змінені ПТК.

Природна підсистема Прилуквинського ландшафту представлена середньотерасовою розчленованою рівниною, що складена суглинково-галечниковими відкладами і вкрита переважно буково-дубовими лісами на дерново-підзолистих глейових ґрунтах. У антропогенній підсистемі переважає поєднання серійних чагарниково-деревних, лучно-чагарникових угруповань та агроценозів і багаторічних перелогів, завдяки чому фоновими є фітоваріантні модифікації ПТК.

Природна підсистема Вовчинецького ландшафту представлена високою закарстованою рівниною, складеною лесовидними суглинками, що підстелюються гіпсами, з сірими і темно-сірими опідзоленими суглинковими ґрунтами, в минулому під грабово-дубово-буковими лісами. Антропогенна підсистема цього ландшафту в межах території дослідження представлена переважно багаторічними перелогами, внаслідок чого ПТК зазнають фітоваріантних модифікацій.

Аналіз картографічних матеріалів і даних дистанційного зондування свідчить, що протягом 1980-х - 2000-х рр. ландшафтні комплекси території дослідження зазнали значних змін. Зміни у природній підсистемі найяскравіше виражені на заплавах річок у межах Бистрицького ландшафту. Вони полягають у зміщенні русел у межах заплав і перших надзаплавних терас на значні відстані, внаслідок чого одні ПТК руйнуються, а на їх місці утворюються інші. При цьому найбільш виразні горизонтальні зміщення русел виявлено на тих відтинках прируслових заплав, де здійснювався відбір гравійно-галькового матеріалу.

Зміни у антропогенній підсистемі Бистрицького ландшафту протягом 1980-2000-х рр. полягають, перш за все, у зростанні площ забудов і багаторічних перелогів при суттєвому зменшенні часток агроценозів і трав'яних лучно-чагарникових угруповань. Площа забудованих територій зросла передусім за рахунок житлових одно- та двоповерхових напівзімкнених забудов на місці агроценозів прилеглих до м. Івано-Франківська сіл Вовчинець, Загвіздя та ін. Зменшення частки агроценозів пов'язане із зростанням територій, зайнятих багаторічними перелогами, оскільки значні площі сільськогосподарських земель не обробляються. Крім того, протягом досліджуваного періоду 5,5% колишніх агроценозів вилучено під забудову та на інші потреби. Діяльність людини, в тому числі підсипання заплав, призвела до зменшення площ, зайнятих лучно-чагарниковими ценозами та аквальними комплексами, зокрема руслами річок.

Зміни у антропогенній підсистемі Прилуквинського ландшафту полягають у зростанні площ приватних забудов у межах мікрорайону Пасічна (м. Івано-Франківськ) та с. Угринів, а також забудов дачного типу; зменшенні площ агроценозів та зростанні площ перелогів і техногенно порушених територій. Лисецько-Чукалівський і Вовчинецький ландшафти характеризуються змінами у структурі сільськогосподарських земель, зокрема значним переважанням перелогів на місці агроценозів 1980-х рр.

Розділ 4. Прикладні дослідження урбанізованих ландшафтів Передкарпаття з метою запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків.

Причини виникнення катастрофічних паводків у Карпатському регіоні та шляхи запобігання їх руйнівним наслідкам на сьогодні активно вивчаються (Б.П. Муха, Р.С. Гулянич, Б.Є. Хомин, 1998; М.М. Сосєдко, О.І. Лук'янець, 1999; В.В. Онищук, 2002; В.І. Парпан, В.С. Олійник, 2008; Н.І. Библюк, І.П. Ковальчук, О.С. Мачуга, 2008; О.М. Адаменко, 2009 та ін.), здійснюється моніторинг паводкових процесів (Д.П. Савчук, О.А. Бабіцька, Р.М. Гнатюк, 2009). Однак дослідження передумов формування і проходження паводків, виконані на основі гідрологічно-ландшафтознавчого підходу, на сьогодні є нечисленними (Г.П. Міллер, І.Я. Вишневський та ін., 1970; К.І.Геренчук та ін., 1971; А.В. Мельник, 1999, 2002).

Аналіз характеристик катастрофічних паводків, що відбувались протягом ХХ- початку ХХІ ст. у передгірських ландшафтах Івано-Франківщини, дозволяє виявити певні чинники, які впливають на формування екстремальних паводків на цій території, та на особливості їх проходження. До таких чинників належать, перш за все, кількість опадів, інтенсивність їх випадання та розподіл у межах водозбірного басейну. На річках, що беруть початок у горах, найбільший підйом рівнів води спостерігається через кілька годин після випадання найбільшої кількості опадів, а на річках, витоки яких знаходяться у передгір'ї, пік паводку «запізнюється», як правило, на одну добу. Іншим чинником, що сприяє виникненню катастрофічних паводків, є наявність значних опадів у передпаводковий період. Ще однією передумовою формування катастрофічних паводків на території дослідження, є накладання паводкових вод із гір і підйомів рівня води, зумовлених опадами у передгір'ї. Виникнення катастрофічних паводків значною мірою залежить від лісистості водозбірного басейну, водопроникності ґрунтів, а також цілого ряду антропогенних чинників.

З'ясування ролі природної й антропогенної підсистем у процесі проходження паводків через урбанізовані ландшафти м. Івано-Франківська здійснено шляхом порівняння територій затоплення катастрофічними паводками 1969 і 2008 рр. Ці паводки відрізнялись не лише рівнями і витратами води, та, відповідно, територією затоплення і завданими збитками, але й ступенем антропогенної зміненості заплавних ПТК, зокрема відсутністю дамб на території міста у 1969 р.

Червневий паводок 1969 р. характеризувався максимальними із зафіксованих на території дослідження рівнями води - 710 см на р. Бистриці Солотвинській у м. Івано-Франківську. Цей паводок завдав місту збитків на суму 4098,6 тис. крб. («Акт Ивано-Франковской городской паводковой комиссии от 18 июня 1969 г.»). Просторовий аналіз територій затоплення міста паводком 1969 р. свідчить, що водами рр. Бистриці Солотвинської та Бистриці Надвірнянської було залито не лише високі заплави, а й поверхні перших надзаплавних терас. У місцях, де тераса складається із кількох рівнів, відокремлених невисокими пологими схилами, паводкові води затоплювали тільки нижній рівень. Вирівняні однорівневі частини терас заливались повністю, разом із тиловими зниженнями (район міського озера). При цьому рівні води на терасі подекуди сягали 1,6 м (рис. 5 на вклейці).

Липневий паводок 2008 р. характеризувався на території дослідження нижчими рівнями води, ніж у 1969 р. (480 см на р. Бистриці Солотвинській), але спричинив значні затоплення у мікрорайоні Пасічна, а також в селах Івано-Франківської міської ради, завдавши збитків на суму 50246,912 тис. грн. (ГУ МНС України в м. Івано-Франківськ, 2009). Аналіз проходження паводку 2008 р. через м. Івано-Франківськ свідчить про приуроченість ареалів затоплення до низьких і високих заплав, тобто до тих ландшафтних комплексів, які для цього «призначені» природою (рис. 6 на вклейці). Виняток становлять лише ті території, затоплення яких було зумовлене підняттям води через надмірне звуження воріт пропуску паводку захисними дамбами, мостовими переходами, у результаті чого спостерігалось затоплення поверхонь перших надзаплавних терас р. Бистриці Солотвинської в межах мікрорайону Пасічна та р. Бистриці Надвірнянської у с. Вовчинець.

Результати дослідження впливу природної й антропогенної підсистем на проходження паводків через урбанізований ландшафт знайшли відображення у розроблених рекомендаціях щодо регулювання землекористування на паводконебезпечних територіях, а також доцільне з ландшафтознавчих позицій розташування протипаводкових споруд у басейнах рр. Бистриця Солотвинська, Бистриця Надвірнянська і Ворона (масштаб 1:200000) та для території м. Івано-Франківська (1:10000).

Відповідно до сучасних уявлень щодо забезпечення ефективного захисту від паводків і повеней (М.І. Ромащенко, Д.П. Савчук, 2002, 2005; П.І. Коваленко, М.І. Ромащенко та ін., 2008; К.А. Алієв, М.Я. Бабич, В.Д. Дупляк, 2009) у Карпатському регіоні досягнення цієї мети можливе лише шляхом створення єдиного комплексу протипаводкового захисту, який включатиме гідротехнічні, агролісомеліоративні й організаційні заходи.

Гідротехнічні протипаводкові заходи. Будівництво лінійних гідротехнічних споруд (дамб, берегоукріплень), що на сьогодні є основним заходом захисту від паводків на території дослідження, не вирішує проблему зниження їх рівнів. Опитування населення прилеглих до м. Івано-Франківська сіл (Ямниця, Вовчинець) свідчить, що під час паводку 2008 р. затоплювались території, які не зазнавали затоплення у 1969 р., коли дамб не було, а рівні води на річках були вищими. З метою активного регулювання паводків (зрізання піку, збільшення часу добігання, зменшення швидкості тощо) у верхів'ях приток рр. Бистриці Солотвинської та Бистриці Надвірнянської пропонується влаштування невеликих водосховищ із резервними (порожніми) ємностями (рис. 7 на вклейці). Обґрунтування розміщення водосховищ здійснено на основі ландшафтної карти Скибових Горган (В.П. Матвіїв, 1999).

У межах басейну р. Ворони, а також передгірських частин басейнів рр. Бистриці Солотвинської та Бистриці Надвірнянської доцільним є спорудження захисних дамб та польдерів. Зокрема, у м. Івано-Франківську запропоновано спорудження двох невеликих протипаводкових польдерів у місцях, де для цього сприятливі ландшафтні умови і немає потреби у переселенні людей чи перенесенні підприємств. У межах Прилуквинського ландшафту, на притоках р. Бистриці Солотвинської запропоновано створення ставків для акумуляції паводкових вод.

Агролісомеліоративні протипаводкові заходи у гірських ландшафтах передбачають, перш за все, регулювання лісокористування; у передгірських ландшафтах - регулювання землекористування на заплавах. Зокрема, у передгір'ях важливе значення має обмеження видобування гравійно-галькового матеріалу з русел і заплав річок, а також контроль над забудовою на високих заплавах.

Для покращення умов пропуску паводків через м. Івано-Франківськ пропонується здійснити впорядкування рослинності на заплавах. Зокрема, визначено ділянки деревної рослинності, яку доцільно замінити на трав'яну або чагарникову; ареали чагарникової рослинності, яка потребує регулярного розчищення; території, рослинний покрив яких бажано залишити незмінним (переважно трав'яні фітоценози).

Організаційні заходи. Для зниження збитків від паводків необхідним є постійний моніторинг метеорологічної ситуації та стану річок регіону, що передбачає створення розгалуженої мережі автоматичних гідрометеорологічних станцій, використання даних дистанційних спостережень з метою отримання реальної інформації щодо територій затоплення тощо. Розширення мережі пунктів гідрометеорологічних спостережень має здійснюватись із врахуванням ландшафтної структури території (І.П.Ковальчук, А.В.Михнович, 2002), тобто необхідно забезпечити ландшафтну репрезентативність пунктів спостережень.

Важливим організаційним заходом є підвищення рівня обізнаності населення щодо антропогенних чинників формування і проходження паводків через урбанізований ландшафт; ознайомлення з картографічними матеріалами, які відображають ризики затоплення територій при паводках різного забезпечення з метою запобігання подальшій забудові заплав; інформування щодо безпечної поведінки у разі виникнення надзвичайної ситуації.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено важливе наукове завдання - розроблено методику ландшафтознавчого дослідження урбанізованих територій, спрямованого на виявлення причин виникнення і обґрунтування заходів мінімізації впливу катастрофічних паводків на урбанізовані ландшафти передгір'я. На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки:

1. Дослідження урбанізованих ландшафтів з метою запобігання виникненню і подолання наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру є актуальним напрямом сучасного ландшафтознавства. Виконання таких досліджень з позицій концепції антропогенних модифікацій ландшафтів має ряд переваг, серед яких - усталеність критеріїв виділення ландшафтних комплексів, застосування єдиних принципів дослідження природної й антропогенної підсистем урбанізованого ландшафту, що створює передумови для розроблення екологічно обґрунтованих шляхів вирішення проблем надзвичайних ситуацій.

2. Основні теоретичні положення, на яких ґрунтується наше дослідження, включають: a) розуміння міського ландшафту як індивідуального природного ландшафту або його частини, що зазнає різноманітних антропогенних змін внаслідок формування і розвитку міського поселення; урбанізованого ландшафту - як індивідуального природного ландшафту або його частини, що охоплює відповідний міський ландшафт та прилеглу зону його впливу; б) сприйняття урбанізованого ландшафту як цілісної системи, що включає природну й антропогенну підсистеми.

3. Методика дослідження урбанізованих ландшафтів базується на використанні системного підходу, який розкривається через принципи цілісності, елементності, структурності, емерджентності, ізоморфізму, та ландшафтознавчого підходу, зміст якого відображається у принципах індивідуальності ландшафтних комплексів, ландшафтно-генетичному, ієрархічності ландшафтних утворень, єдності природної й антропогенної підсистем в урбанізованому ландшафті, «провідного чинника», визначального впливу ландшафтної структури на процеси масо-енергопереносу, поєднання еволюційної (поступової) і революційної (катастрофічної) складових у розвитку передгірських ландшафтів.

4. Визначення ступеня антропогенної зміненості ПТК в урбанізованому ландшафті проводиться з урахуванням змін їх компонентів на основі принципу «провідного чинника». Виділяються: літоваріантні сильно і слабо змінені ПТК, які зазнали зміни літогенної основи і, відповідно, - незворотних змін решти природних компонентів; гігроваріантні сильно і слабо змінені ПТК, що зберегли природну літогенну основу, але зазнають змін режимів ґрунтового зволоження з відповідними змінами фітокомпонентів; фітоваріантні сильно і слабо змінені ПТК, де антропогенних змін зазнав лише рослинний покрив.

5. Дослідження структури урбанізованих ландшафтів передгір'їв вимагає врахування специфічних рис власне передгірських ландшафтів, зокрема значної різноманітності й дрібноконтурності елементів морфологічної структури, підвищеної динамічності тощо. Ландшафти передгірських акумулятивно-денудаційних рівнин Передкарпаття характеризуються суттєвими регіональними відмінностями. Домінуючими елементами ландшафтної структури є тераси середніх і малих річок, терасовані долини їхніх притокiв і великих балок, схили й ерозійно розчленовані поверхні вододільних рівнин.