Якість життя населення України: теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут географії

УДК 911.3:314:330.59(477)

Якість життя населення України: теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження

11.00.02 - економічна та соціальна географія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

Гукалова Ірина Володимирівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті географії Національної академії наук України.

Науковий консультант: доктор географічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Руденко Леонід Григорович, Інститут географії НАН України, директор

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Багров Микола Васильович, Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського, ректор

доктор географічних наук, професор Топчієв Олександр Григорович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, завідувач кафедри економічної та соціальної географії

доктор географічних наук, професор Фащевський Микола Іванович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу комплексного розвитку продуктивних сил

Захист відбудеться 11.09.2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.163.01 при Інституті географії НАН України за адресою: 01034, Київ-34, вул. Володимирська, 44.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту географії НАН України (01034, Київ-34, вул. Володимирська, 44).

Автореферат розісланий 15.07.2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат географічних наук Т.Ю. Мельниченко

якість життя економіка соціальний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сьогоднішній день регіональна політика в Україні нерідко формується за старим принципом «підтягування» відсталих регіонів до певного середньодержавного рівня розвитку, хоча в її основу повинні бути покладені конкретні регіональні концепції відтворення і покращення життя людей з орієнтацією на ті сфери зростання, які відповідають регіональній специфіці. Важливими складовими таких регіональних концепцій є особливості оптимального використання інтегрального потенціалу території та ціннісні орієнтації збалансованого і конкурентоспроможного розвитку економіки з акцентом на вирішення, насамперед, соціальних проблем.

Комплексний аналіз умов суспільного відтворення, в їх єдності з характеристиками розвитку населення, не посів в Україні (як і у багатьох інших пострадянських країнах) належного місця не лише через тривале домінування в економічній географії завдань вивчення продуктивних сил, але й через складність самого аналізу стану і сприйняття умов тієї чи іншої території, тому що це передбачає цілісний об'єктивно-суб'єктивний підхід до багатьох явищ дійсності, що у перехідний період ускладнюється невизначеністю і непослідовністю стратегічних орієнтирів розвитку України та її регіонів.

До напрямів, які слід віднести до найменш розроблених, належить і аналіз якості життя населення (ЯЖН). Неоднозначне трактування суті цієї категорії, використання термінології, що формувалась за межами географії, неминуча багатоаспектність дослідження та його суб'єктивність, застосування показників, недостатніх для належної інтерпретації соціально-територіальних диспропорцій розвитку і складність співвідношень між окремими складовими ЯЖН формує потребу географічного її обґрунтування.

Сучасність роботи обумовлюється дефіцитом пропозицій з боку суспільно-географічних дисциплін щодо покращення середовища проживання, механізмів реалізації ідей соціальної держави, формування адекватної потребам та інтересам регіонів соціально-економічної, екологічної та соціокультурної політики. Ускладнення внутрішньої структури суспільно-географічних дисциплін, інтенсивний розвиток «стикових» з іншими, зокрема соціальними, науками напрямів також актуалізують обрану проблематику.

Сучасні світоглядні позиції у моделюванні просторової організації суспільства, суспільно-географічному підході до оцінки складних процесів і новітніх тенденцій розвитку, на які спирається представлена робота, відображені у працях провідних українських географів М.В.Багрова, І.О.Горленко, С.А.Лісовського, О.М.Маринича, М.М.Паламарчука, М.Д.Пістуна, Л.Г.Руденка, О.Г.Топчієва та ін. Географами було докладено чимало зусиль у розроблення теорії та методології дослідження збалансованого розвитку, оцінку рівня соціально-економічного розвитку регіонів, соціально-демографічного розвитку і міграцій, урбанізації, містобудування, рівня соціального (людського) розвитку, географічних аспектів розвитку соціальної інфраструктури, формування суспільного здоров'я (Алексєєв О.І., Артоболевський С.С., Доценко А.І., Зубаревич Н.В., Іщук С.І., Ковальов С.О., Лаппо Г.М., Лебідь Н.П., Ляшенко Д.О., Меркушева Л.А., Мисевич К.М., Мохначук С.С., Нємець Л.М., Немченко М.П., Нефьодова Т.Г., Нудельман В.І., Олійник Я.Б., Пітюренко Ю.І., Прохоров Б.Б., Рогожин Г.М., Рященко С.В., Степаненко А.В., Стеченко Д.М., Тікунов В.С., Ткаченко О.А., Толстих В.І., Трейвіш А.І., Фащевський М.І., Хомра О.У., Шаблій О.І., Щітова Н.О., Юрківський В.М.). У перехідний період дослідження людського розвитку, рівня та якості життя населення на пострадянському просторі відзначені фундаментальними працями економістів, статистиків, соціологів і демографів (Айвазян С.А., Алексєєва О.О., Бобков В.М., Денисов М.О., Жеребін В.М., Заславська Т.І., Ісакін М.О., Лабренц Ю.В., Лейбкінд Ю.Р., Мерінов Ю.М., Мстиславський П.С., Опополь М.І., Ривкіна Р.В., Рімашевська Н.М., Субетто О.І.), зокрема в Україні цій проблематиці присвячені роботи Артеменка В.Б., Бандура С.І., Бондар І.К., Власюка О.С., Гейця В.М., Герасимчук З.В., Данилишина Б.М., Долішнього М.І., Клебанової Т.С., Котенко Т.М., Куценко В.І., Лібанової Е.М., Лукінова І.І., Малахова І.М., Мандибури В.О., Ноздріної Л.В., Онікієнка В.В., Осипової І.І., Пирожкова С.І., Прибиткової І.М., Ревенка А.П., Саєнка Ю.І., Узунова Ф.В., Шапар А.Г. та ін. Велику роль у становленні глобальної концепції ЯЖН зіграли теоретичні напрацювання зарубіжних дослідників у рамках і поза рамками програм ООН, ОЕСР, МОП, Світового банку, Міжнародного товариства з досліджень ЯЖН та інших міжнародних організацій: Дж.Гелбрейта, А.Сена, Т.Хегерстранда, У.Бунге, Д.Сміта тощо. Проте до цього часу не дістала наукового обґрунтування позиція щодо ідентифікації ЯЖН як системної характеристики соціально-економічних, екологічних, соціокультурних та інших умов життєдіяльності населення та його стану, зміст і методологія дослідження якої будуються на засадах концепції збалансованого розвитку.

Для України зростає значення виділення певного числа типів регіонів, які мають суттєві різниці у «профілі» ЯЖН - співвідношенні основних індикаторів умов життя і характеристик розвитку населення. Таку суспільно-географічну типізацію, що спирається не на рейтингову характеристику «рівнів якості життя», побудовану на основі одного інтегрального індексу, а на подібність декількох інтегрованих рис, що характеризують особливості соціально-економічного, соціокультурного розвитку регіонів та еколого-економічної взаємодії, враховує потенціал впливу географічних факторів і глобальних тенденцій, доцільно використовувати для розробки диференційованих програм розвитку регіонів, специфікації цілей в існуючих програмах соціально-економічного розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов'язана з плановою тематикою наукових робіт в Інституті географії НАН України, зокрема з темами: «Економіко-географічні засади екологічної безпеки України» (номер державної реєстрації 0199U000480), котра розроблялась у 1999-2001 рр. (автором обґрунтовано теоретико-методологічні основи економіко-географічного аналізу впливу Чорнобильської катастрофи на екологічну безпеку та соціальний розвиток, обґрунтовано роль інформаційної діяльності і громадських рухів у формуванні екологічної політики, проведено економіко-географічний аналіз впливу наслідків Чорнобильської катастрофи на стан екологічної безпеки і визначені шляхи вирішення пріоритетних проблем у зоні впливу катастрофи), «Екологічні пріоритети у реалізації засад регіональної політики України (на прикладі Київського Придніпров'я)» (номер державної реєстрації 0102U000268), що виконувалась у 2002-2004 рр. під керівництвом автора (обґрунтовано суспільно-географічні засади дослідження соціальної сфери природно-господарського регіону, проаналізоване місце Київського Придніпров'я у сучасному еколого-суспільному просторі України, а також територіальні особливості прояву соціально-екологічних проблем, що впливають на умови життя населення, визначено екологічні пріоритети збалансованого розвитку соціальної сфери у регіоні), «Конструктивно-географічні напрямки регіонального природокористування у зв'язку із розвитком мінерально-сировинної бази України» (номер державної реєстрації 0102U002736), що виконувалась у 2002-2006 рр. (визначено проблеми і тенденції соціального розвитку у регіонах інтенсивного видобутку корисних копалин), «Підготовка та видання наукової доповіді, присвяченої оцінці стану виконання підсумкових документів Всесвітнього саміту зі сталого розвитку» (номер державної реєстрації 0206U002671), що виконувалась у 2004 р. (здійснено оцінку результатів виконання документів саміту у соціальній сфері), «Економічний, соціальний, екологічний розвиток регіонів України в умовах трансформаційних процесів» (номер державної реєстрації 0105U000807), що виконувалась у 2005-2007 рр. (обґрунтовано суспільно-географічний підхід і розроблено методику інтегральної оцінки якості життя населення в регіонах України), а також з Державним замовленням на виконання Указу Президента України «Про створення Національного атласу України» (№574 від 01.08.2001) та Постанови КМУ «Про підготовку до видання та видання Національного атласу України» (№20/28 від 26.12.2003) (розроблено концепцію та укладено авторські оригінали окремих карт розділів «Оптова торгівля» і «Роздрібна торгівля») і міжнародним проектом «Оцінка якості життя населення в окремих регіонах Росії та України (методика дослідження та можливості реалізації)» (номер державної реєстрації 0107U003223), що виконується нині під керівництвом автора (обґрунтована об'єктивно-суб'єктивна сутність категорії ЯЖН, проаналізовано методичні підходи до аналізу категорії з урахуванням специфіки регіонів Росії та України).

Дисертаційне дослідження спирається на матеріали і досвід наукового стажування в Інституті регіональної географії (м.Лейпциг, ФРН) за програмою Німецького товариства наукових обмінів (DAAD) у 2000 р. (автором проведено порівняльне дослідження соціальних проблем взаємодії суспільства і природи на промислово розвинутих територіях Східної Німеччини та в Україні). У роботі використано досвід наукового співробітництва з Інститутом просторового регіонального розвитку (м.Дрезден, ФРН) у Міжнародному проекті «Майбутнє старопромислових міст та регіонів Центральної та Східної Європи (FOCUS)», що здійснювався протягом 2000-2002 рр. у рамках загальноєвропейської наукової Програми INTERREG II C (на прикладі Донбасу здійснено аналіз соціальних проблем розвитку старопромислових регіонів України).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - розроблення теоретико-методологічних засад і методики суспільно-географічного дослідження ЯЖН та обґрунтування напрямів її покращення в регіонах України. Досягнення цієї мети передбачало вирішення наступних блоків завдань:

Аналіз досвіду опрацювання категорії ЯЖН у межах різних наук, виявлення підстав її змістовної і структурної ідентифікації у суспільній географії.

Визначення суспільно-географічної суті і змісту ЯЖН, її взаємозв'язку з суміжними категоріями «умови», «рівень», «спосіб» життя та обґрунтування нових підходів до аналізу ЯЖН.

Опрацювання методики суспільно-географічної оцінки ЯЖН у регіонах України в контексті концепції збалансованого розвитку з урахуванням сучасних особливостей розвитку економіки, її конкурентоспроможності.

Апробація методики суспільно-географічної оцінки ЯЖН, зокрема:

- виявлення особливостей просторової диференціації окремих компонентів ЯЖН в Україні;

- визначення найважливіших факторів впливу на ЯЖН у регіонах;

- здійснення типізації регіонів України на основі виділення, обґрунтування та аналізу співвідношення двох базових синтетичних індикаторів ЯЖН у регіонах, що характеризують демосоціальну обстановку і рівень соціальної спрямованості економіки;

- проведення інтегральної оцінки ЯЖН шляхом послідовного згортання в інтегральні індекси всього набору показників, які всебічно характеризують систему життєзабезпечення населення та його стан, і наступної багатомірної типізації регіонів України, побудованої на подібності рис «профілів» ЯЖН (співвідношення значень індексів, представлених графічно як векторні величини, що з'єднані ламаною лінією).

Аналіз еволюції суспільно-географічних поглядів на урбанізацію і поглиблення уявлень про результати урбанізації регіонів України з позицій ЯЖН, зокрема за індикаторами поширення міського способу та умов життя.

Обґрунтування механізмів використання розроблених підходів до оцінки ЯЖН у регіональній соціально-економічній політиці, формулювання пріоритетних напрямів поліпшення умов життєдіяльності населення, зміцнення соціальної безпеки і розширення можливостей реалізації людського потенціалу у регіонах України.

Об'єкт дослідження - населення та умови його життєдіяльності у регіонах України.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні та методичні засади суспільно-географічної оцінки ЯЖН у регіонах України.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є діалектичний метод, який визнає універсальний зв'язок усіх явищ природного, соціального, економічного і духовного вимірів дійсності та розвиток її пізнання. Дослідження базується на міждисциплінарних наукових положеннях, які дозволяють розглядати ЯЖН у міждисциплінарному просторі філософії, соціології, економіки, суспільної географії з опрацюванням результатів дослідження категорії у межах цих наук, для чого здійснено аналітичний огляд та узагальнення літературних джерел (для ретроспективного аналізу проблем дослідження ЯЖН у різні періоди і розкриття еволюції цієї категорії). Методологічну основу дослідження ЯЖН формують загальнонаукові методи - системний аналіз і синтез в їх суб'єктно-об'єктному та структурно-функціональному аспектах (для осмислення ЯЖН як складної системи взаємопов'язаних складових життя, формулювання змісту категорії, її відміни від близьких за змістом категорій); абстрактно-логічний аналіз і моделювання (для формування ієрархічної моделі оцінки ЯЖН); математичної статистики (метод лінійного масштабування, індексний метод, метод бальної оцінки, кореляційний і регресійний аналіз - для оцінки стану окремих компонентів ЯЖН та окремих взаємозв'язків між ними, сприятливості певних типів географічних ситуацій), зокрема методи багатомірної класифікації (аналіз у системі координат (двох ключових характеристик ЯЖН інтегрального плану) і кластерний аналіз (в якості інструменту типізації регіонів України за подібністю «профілю» ЯЖН за розширеним колом показників)).

Серед конкретно-наукових методів, що застосовані у роботі, слід виділити порівняльно-географічний (для дослідження територіальних особливостей умов життя і характеристик розвитку населення), просторового аналізу і географічної типізації (для суспільно-географічної інтерпретації результатів емпіричної типізації регіонів), картографічного моделювання (для синтезу і візуалізації результатів просторового аналізу і географічної типізації, сполученого аналізу різних компонентів ЯЖН, виявлення незбалансованості формуючих ЯЖН складових). Опрацювання і відображення статистичної інформації здійснювалось за допомогою пакету програм Microsoft Excel, Statistica, MapInfo Professional. Фактичний матеріал - офіційні документи і матеріали Держкомстату України і обласних статуправлінь, включаючи дані обстеження домогосподарств, програм ООН (зокрема ПРООН та ЮНЕСКО), нормативні акти законодавчих та виконавчих органів влади України, відомчі документи та звіти, матеріали конференцій, зарубіжні і вітчизняні публікації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці концептуального підходу та обґрунтуванні теоретико-методологічних і методичних засад суспільно-географічного дослідження ЯЖН як категорії, що має просторово-часовий вимір і є засобом акумуляції і трансляції змісту і результатів розвитку країни та її регіонів. При цьому:

вперше:

· сформульовано визначення ЯЖН як категорії, яка являє собою соціо-еколого-економічну визначеність умов життя населення та його стану в певному регіоні і певний час та обґрунтовано теоретико-методологічні основи її дослідження;

· реалізовано комплексний суспільно-географічний підхід та інтегровані положення концепції збалансованого розвитку до аналізу змісту і структури категорії ЯЖН;

· з суспільно-географічних позицій розкрито характер взаємозв'язку ЯЖН з суміжними категоріями «умови», «рівень», «спосіб» життя;

· розроблено методику базової та інтегральної оцінки ЯЖН, її складових та їх співвідношення в регіонах України;

· здійснено типізацію регіонів України за співвідношенням двох ключових складових ЯЖН - сприятливістю демосоціальної обстановки і рівнем соціальної спрямованості економіки;

· проведено інтегральну оцінку ЯЖН і виділені типи регіонів України за подібними рисами «профілю» ЯЖН, що являє собою співвідношення семи інтегральних індексів, розрахованих на основі всієї сукупності відібраних показників;

· розкрито роль значимих факторів впливу на ЯЖН в регіонах України, зокрема суспільно-географічного положення, урбанізаційної структури, інтенсивності проникнення тенденцій глобалізації;

· визначені основні напрями покращення ЯЖН в різних типах регіонів України та обґрунтовані стратегічні передумови формування політики покращення ЯЖН в Україні;

удосконалено

· оцінку міждисциплінарних і суспільно-географічних досліджень з проблематики ЯЖН;

· систематизацію міжнародних рейтингових інструментів порівнянь рівнів людського розвитку та ЯЖН і характеристику особливостей сучасних досліджень ЯЖН в окремих пострадянських країнах;

· підхід до аналізу результатів урбанізації та оцінки рівня урбанізованості регіонів України шляхом розширення критеріїв і врахування соціально-середовищних характеристик проникнення міських умов і способу життя,

дістали подальшого розвитку

· положення інтегрування у суспільно-географічні дослідження показників самооцінки населенням власного життя, нових показників соціально-економічного розвитку для діагностики і візуалізації окремих результатів суспільно-природної взаємодії і депривацій.

Практичне значення одержаних результатів визначається наступним чином:

1) дослідження ЯЖН значно розширює і збагачує коло суспільно-географічних робіт, присвячених дослідженню інтегральних категорій - індикаторів соціально-економічного розвитку, сприяє кращому розумінню багатьох сучасних демографічних, соціально-економічних, екологічних тенденцій;

2) можливості суспільно-географічного підходу до аналізу ЯЖН, зорієнтованого на встановлення просторових особливостей формування типів співвідношень складових відтворення життєдіяльності населення для вирішення проблем регіонального розвитку, є значно більшими у порівнянні з рейтингами «рівнів якості життя» і можуть бути використані для корегування курсу соціально-економічного розвитку України, розробки регіональних стратегій розвитку;

3) методика типізації регіонів за специфікою ЯЖН може бути використана для експрес-діагностики стану, обґрунтування та розробки механізмів покращення якості життя населення на рівні адміністративних областей України;

4) результати дослідження готові для впровадження в освітні програми у галузі суспільної, і, конкретно, соціальної географії, регіональної економіки і сприяють розширенню існуючих і формуванню нових спецкурсів для студентів зі спеціальності «економічна і соціальна географія».

Основна частина положень дисертації, рекомендації та висновки роботи знайшли відображення у заключних звітах з фундаментальних та прикладних досліджень, що виконувалися протягом 1999-2007 рр. Розробки автора використані у Національних доповідях України про стан навколишнього природного середовища у 2000, 2003, 2004 рр. (дисертант виступала одним з співвиконавців розділів «Екологічна безпека», «Оцінка стану природних ресурсів і якості природного середовища»), спільній науковій доповіді, підготовленій на замовлення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Оцінка стану виконання підсумкових документів Всесвітнього саміту зі сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002) в Україні» (довідка про впровадження результатів дослідження від 31.01.2008 № 81/9-01), а також у статтях в Екологічній енциклопедії України та енциклопедії «Глобалістика» (Москва).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Наукові положення, висновки і рекомендації, які містяться у ньому і виносяться на захист, одержані автором самостійно і виступають його внеском у розвиток суспільної географії, зокрема у теорію та методологію територіальної організації життєдіяльності населення. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ідеї та положення, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були викладені у доповідях і представлені на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, семінарах та інших наукових заходах, опубліковані в їх матеріалах. Серед них: Трансформаційні процеси у господарстві регіонів Східно вропи (Міжнародна науково-практична конференція, 1997 р., Київ-Ірпінь); На шляху до регіональної стратегії розвитку Європи - роль політики регіонального розвитку у розвитку сільських регіонів (Міжнародна конференція сітки інститутів просторового розвитку у Центральній та Східній Європі, 1998 р., м.Блед (Словенія)); Майбутнє старопромислових міст та регіонів зі структурними змінами: центрально- та східноєвропейський досвід у порівнянні (Міжнародна конференція сітки інститутів просторового розвитку у Центральній та Східній Європі, 1999 р., м.Краків (Польща)); Стратегії розвитку промислових міст та регіонів у Центральній та Східній Європі (Міжнародна конференція сітки інститутів просторового розвитку у Центральній та Східній Європі, 2000 р., м.Лейпциг (ФРН)); Географічна освіта і наука в Україні (ІІ Міжнародна науково-практична конференція, 2003 р., м.Київ); Регіон 2003: Стратегія оптимального розвитку (Міжнародна науково-практична конференція, 2003 р., м.Харків); Країни та регіони на шляху до збалансованого розвитку (Міжнародна науково-практична конференція, 2003 р., Київ - Капітанівка); Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України (ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція, 2004 р., м.Київ); Проблеми природокористування, сталого розвитку і техногенної безпеки регіонів (Третя міжнародна науково-практична конференція, 2005 р., Дніпропетровськ); Регіон 2006: Стратегія оптимального розвитку (Міжнародна науково-практична конференція, 2006 р., м.Харків); Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах (ІІІ Міжнародна науково-практична конференція, 2006 р., м. Луцьк); Регіон 2007: стратегія оптимального розвитку (Міжнародна науково-практична конференція, 2007 р., м.Харків); Проблеми освіти суспільства ноосферної епохи (Всеукраїнська науково-практична конференція, 2007 р., м.Київ); Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки (ХІІ Міжнародна науково-практична конференція, 2007 р., м.Скадовськ), ХІІІ наукова нарада географів Сибіру і Далекого Сходу, присвячена 50-річчю Інституту географії ім. В.Б.Сочави СВ РАН (2007 р., м.Іркутськ, Х З'їзд Українського географічного товариства (2008 р., м.Київ) та ін.

Публікації. Основні результати дослідження містяться у 75 публікаціях, де особисто автору належить 32,55 д.а., у т.ч. розділи у п'яти монографіях, 32 статті у фахових виданнях, 21 стаття і наукові повідомлення в інших виданнях, 17 тез доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основна частина дисертації викладена на 361 сторінці. В роботі вміщено 53 рисунки і картосхеми, 21 таблицю та 11 додатків. Список використаних джерел нараховує 335 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ «Еволюція підходів і стан опрацювання категорії «якість життя населення» присвячений ретроспективному аналізу виникнення та еволюції міждисциплінарної категорії ЯЖН в межах різних наук, у т.ч. у географії, в ньому систематизований досвід міжнародних методик оцінки ЯЖН та рівня людського розвитку, а також методичні особливості сучасних регіональних досліджень ЯЖН на пострадянському просторі.

Виникнення і становлення категорії ЯЖН у філософській та економічній літературі пов'язано із розвитком теорії економічного добробуту, однак інтенсивні дослідження ЯЖН розпочалися приблизно у 1960-ті рр., коли лідерство в її опрацюванні перейшло до соціологів. Це зумовлено міждисциплінарністю категорії та її основною особливістю - наявністю об'єктивних умов формування і суб'єктивним її сприйняттям населенням. Представники різних наук структурували поняття ЯЖН відповідно до методології власної науки, включаючи до аналізу найбільш цікаві для себе та актуальні у певний період аспекти. Осмислення категорії сприяло і продовжує сприяти як диференціації, так і інтеграції наук, більш чіткому окресленню предметів їх вивчення.

При цьому проблематика ЯЖН розвивалася по-різному в двох політичних і соціокультурних середовищах - радянському і західному. У західній науковій думці чітко виділяються два напрями оцінки ЯЖН - „скандинавський” і „американський”. Для першого традиційним є осмислення ЯЖН через об'єктивні індикатори. Згідно цього підходу ресурси (освіта, соціальні відносини, соціальний клімат тощо) і детермінанти (умови життя, що не піддаються особистому контролю - інфраструктура, навколишнє середовище) керують „індивідуальними умовами і здатністю людей контролювати і вибудовувати своє життя”. „Американський” підхід орієнтується на суб'єктивні чинники сприйняття й оцінки ЯЖН у традиціях ментального здоров'я, прибічниками цього підходу звернено увагу на те, що з розвитком суспільства ЯЖН починає все більше визначатися нематеріальними чинниками. В радянській науці концепція ЯЖН за різних, у т.ч. ідеологічних, причин вважалась привнесеною із заходу, в результаті чого її зміст частково відтворювався при розробці теорії способу життя (зрозуміло, соціалістичного). В подальшому для науковців став очевидним факт, що спосіб життя сам виражає соціальну якість, яка знаходить свій кількісний вираз у відповідних показниках, а спосіб та ЯЖН взаємопов'язані причинно-наслідковою залежністю. У перехідний період, у зв'язку з прогресивним засвоєнням напрацювань західних вчених, відкриттям багатьох даних і започаткуванням обстежень домогосподарств, з появою нових соціальних, а також із загостренням глобальних проблем, дослідження ЯЖН набувають нового звучання і на пострадянському просторі.

Радянськими економіко-географами, починаючи із доповідей на Першому Географічному З'їзді і до сьогодні, в цілому окреслено предметне поле географії способу життя, яка повинна вивчати територіальну організацію всього циклу життєдіяльності людини, а не тільки його виробничої чи окремо соціальної частини. 1960-ті-1970-ті рр. стали періодом інтенсивних досліджень природних і соціально-економічних умов життя людей. Окремі сторони умов життя в їх взаємозв'язку зі станом здоров'я населення досліджувалися і в рамках медико-географічного напряму, географії сфери обслуговування, в містобудуванні (при укладанні генеральних схем розвитку міст і територій). У зарубіжній географії ця проблематика освоювалась як прибічниками гуманістичного, так і представниками радикального напрямів у соціально-економічній географії. Насиченими соціальною проблематикою були праці радянських і західних геоурбаністів.

У практиці міжнародних порівнянь при оцінці ЯЖН і близьких за змістом інтегральних категорій широко використовуються або системи соціальних індикаторів або інтегральні агреговані показники (індекси). Серед перших найбільш визнаними є: система соціальних показників і показників добробуту ОЕСР, система соціальних індикаторів ООН, індикатори Цілей розвитку тисячоліття. Серед інтегральних індексів відомі: індекс соціального розвитку, запропонований Інститутом соціального розвитку ООН, індекс соціального прогресу Р.Естеса, Індекс фізичної якості життя, запропонований Д.Морісом і Радою зарубіжного розвитку США, його більш відомий наступник - індекс людського розвитку, який з 1990 р. щорічно публікується ПРООН, індекс ЯЖН британського тижневика “The Economist”, індекс ЯЖН, запропонований російським економетриком С.А.Айвазяном тощо. Міжнародні оцінки дають загальне уявлення про місце країни серед інших, що завжди викликає інтерес і дозволяє подивитися на позиції держави в світі крізь призму макроекономічних і макросоціальних показників розвитку.

Опрацювання методик міжнародних співставлень продемонструвало чітку орієнтацію в побудові показників та їх складових або на розвинуті країни, або на країни, що розвиваються. Разом з цим, «типаж» соціальних проблем у країнах з перехідною економікою є відмінним від обох зазначених груп країн: частина складових ЯЖН відповідає показникам розвинутих країн, частина - показникам країн, що розвиваються, а частина - має свої специфічні риси. У зв'язку з цим, відтворення переліку показників з міжнародних порівняльних методик у незміненому вигляді для оцінки ЯЖН у регіонах пострадянських країн не є коректним.

Аналіз робіт з побудови інтегральних індикаторів якості та рівня життя населення на пострадянському просторі, що виконані у перехідний період, дозволив виявити складові, які найчастіше застосовуються при оцінці ЯЖН на регіональному рівні: демографічні процеси, здоров'я, сімейний стан, стан на ринку праці, доходи, забезпеченість житлом та його якість, забезпеченість соціальною інфраструктурою, соціальна безпека та якість навколишнього природного середовища. Водночас, моніторинг ЯЖН у регіонах цих країн, перебуває на стадії становлення - укладені і розраховані останніми роками індекси характеризуються або нетривалим своїм застосуванням, або застосуванням обмеженого кола включених в аналіз характеристик.

У другому розділі «Теоретико-методологічні основи суспільно-географічної оцінки якості життя населення» відображені основні засади суспільно-географічної методології дослідження і методики оцінки ЯЖН у регіонах України, у т.ч. розкривається смисл інтегрування положень концепції збалансованого розвитку до аналізу даної категорії, аналізується її зміст, структура, принципи дослідження у суспільній географії, обґрунтовується місце ЯЖН серед суміжних і близьких за змістом категорій, формулюються засади реалізації двох підходів до оцінки ЯЖН у регіонах України і можливості їх використання.

Внаслідок гуманізації та екологізації знань і піднесення людського фактору як найважливішого, задля якого відбувається економічний розвиток, увага сучасних наукових дискусій зміщується на аналіз якісних аспектів життя населення і на якість самого населення. Останніми роками стає зрозумілим, що економічний розвиток не є благом, якщо при цьому відбувається постійне зростання потреб, а через це - збільшення обсягів споживання, але ані у політичних документах, ані у галузевих пріоритетах не йдеться про стан природного капіталу, стан населення, його розшарування та об'єктивні соціально-географічні диспропорції розвитку регіонів. Через це, спільний розгляд категорій збалансованого розвитку та ЯЖН повинен виступити на сьогоднішній день єдино можливою рушійною силою як при обґрунтуванні стратегій соціально-економічного піднесення України, так і у наукових пошуках. В дисертації акцентується увага на тому, що концепція збалансованого розвитку та ЯЖН об'єднуються наступними положеннями:

1) людина є не просто засобом економічного розвитку, але і його метою, при цьому екологічний фактор відіграє чи не найсуттєвішу роль в житті;

2) принциповим є питання рівності умов і можливостей як в рамках одного покоління, так і між поколіннями;

3) зростання матеріального добробуту є не метою, а засобом покращення якості життя людини, стратегічне значення зберігається за соціальною та екологічною безпекою;

4) розвиток надалі буде відбуватися більше в нематеріальних системах (інтелектуальній та духовній сферах), а розвиток матеріальної компоненти повинен мати свої розумні межі.

Цими положеннями не вичерпується зазначений взаємозв'язок, однак навіть вони дозволяють кваліфікувати ЯЖН як передумову, і як наслідок збалансованості розвитку (чи її відсутності). В обох випадках у суспільній географії аналізуються розбіжності між здатністю регіонів виробляти продукцію, забезпечувати потреби населення і дбати про стан природних об'єктів, а також духовний розвиток населення.

Уточнення місця ЯЖН в ряду близьких за змістом категорій дозволило визначити її в якості більш широкого, інтегрального поняття у порівнянні з близькими за змістом категоріями «рівень життя», «умови життя», «спосіб життя». ЯЖН означає поєднання характеристик рівня життя, в його широкому розумінні, зі специфічним способом життя територіальної спільності людей, природними і соціально-економічними умовами навколишнього середовища, географічними особливостями розвитку та освоєння території, а також - характеристиками стану самого населення, включаючи конкретний суспільно-географічний, „позиційний” контекст розгортання процесу соціального розвитку у відповідній геополітичній, геоекономічній системі координат.

У роботі запропоновано наступну трактовку категорії: якість життя населення - це категорія, що характеризує умови життєдіяльності та розвитку населення у конкретному середовищі з точки зору його здатності забезпечувати відновлення і збалансований розвиток суспільства. Важливо пам'ятати, що «якість» розуміється у роботі не як ступінь добротності чи ступінь відсутності недоліків і вад, а як сукупність характеристик, які свідчать про те, що конкретні особливості життєдіяльності населення, умови проживання і стан населення є саме такими, а не іншими. ЯЖН - це певний ступінь однорідності ознак середовища життєдіяльності і характеристик регіонального соціуму, що дозволяють йому відігравати свою роль в соціально-економічному розвитку країни. На перший план тут виходить гносеологічний аспект - йдеться про властивості, особливості перебігу процесів в регіонах як геосоціосистемах, що означає множинність їх системних представлень.

Оцінка ЯЖН в регіонах України має спиратися на існуючі сучасні концепції і теорії, які поясняють як процес соціально-економічного розвитку, так і його результати. Найважливішими серед них слід визнати: концепцію збалансованого розвитку (або геосистемний підхід), геоекономічний та геостратегічний підходи. Останній передбачає компроміс між діяльністю, що забезпечує короткотермінові і перспективні цілі розвитку, а також стійку (стратегічну) безпеку соціально-економічної та екологічної систем і населення. У відповідності до такої концептуальної спрямованості, в основу методики оцінки ЯЖН у даній роботі покладено найважливіші принципи регіонального розвитку: збалансованість, конкурентоспроможність і безпека. Пошук конкретних критеріїв і показників оцінки ЯЖН здійснюється в цьому тривимірному середовищі.

Основними методологічними принципами оцінки ЯЖН виступають: системність, динамічність, врахування відкритості регіонів і соціуму, підбір універсальних показників, врахування і відображення окремих соціально-економічних особливостей перехідного періоду, а також інтегрування гендерно-вікового підходу з метою кращого осмислення соціальних взаємодій і специфіки соціальної ситуації.

Структура категорії ЯЖН може бути представлена у вигляді структурно-графічної моделі (рис.1). В ній виділено чотири блоки і сім основних підблоків індикаторів, що відображають взаємозалежні процеси в четвірці: „населення - виробництво - природне середовище - соціокультурне середовище”: економічний, соціально-економічний, демосоціальний, соціально-інфраструктурний, еколого-економічний, соціально-екологічний та соціокультурний.

Основні властивості якості життя територіальної спільності людей формуються і знаходять прояв в її здатності адаптуватися до зовнішніх впливів, відтворювати життя і забезпечувати свої потреби. В умовах глобалізації, яка неоднозначно, але без сумніву сильно впливає на країни та регіони, цей аспект здається нам особливо актуальним. ЯЖН ґрунтується на потенціалі, який має даний регіон на шляху забезпечення збалансованості розвитку, соціальної безпеки і конкурентоспроможності, в умовах адаптації до зовнішнього впливу. У свою чергу, ці складові (макроцілі) визначаються шляхом підбору певних характеристик соціально-економічної, суспільно-природної взаємодії.

Незважаючи на природне бажання побудувати інтегральний показник ЯЖН з оцінкою рівня ЯЖН, на що зорієнтована більшість з існуючих методик оцінки, слід мати на увазі, що ЯЖН - це соціально-еколого-економічна визначеність умов життя і характеристик розвитку населення і судити про неї можна на основі співвідношення формуючих її компонентів, про рівень розвитку чи сприятливість яких говорять окремо. Виходити на узагальнюючу оцінку життя як високоякісного чи низькоякісного у даній роботі визнано недоцільним, бо це не відповідає як необхідному, у випадку дослідження саме ЯЖН, філософському розумінню якості, так і її суспільно-географічній суті.

Тому вибір формальних процедур аналізу ЯЖН в рамках єдиної методики, розробленої у дисертації, розглянуто з позицій двох підходів:

1) виділення двох базових ознак диференціації ЯЖН, вибір яких здійснюється на основі аналітичного досвіду, розрахунок відповідних

інтегральних індексів і наступного графічного їх відображення у системі координат. На основі аналізу розташування регіонів у такій системі координат виділяються типи регіонів. Результати даної типізації можуть бути використані для проведення експрес-діагностики стану умов життя і населення;

2) на основі інтегральної оцінки, яка здійснюється у широкому просторі всіх відібраних для аналізу показників, а типізація регіонів здійснюється через встановлення подібних рис так званих «профілів» ЯЖН, побудованих на основі інтегральних індексів (розвитку економіки, соціальної її спрямованості, сприятливості демосоціальної обстановки, розвитку інфраструктури і житлового благоустрою, ресурсоємності виробництва і комунального господарства, напруженості екологічної ситуації, сприятливості соціокультурному розвитку), якими охоплені всі позначені на рис.1 компоненти.

Алгоритм оцінки ЯЖН включає підбір і систематизацію вихідних показників, їх стандартизацію, розрахунок інтегральних індикаторів, побудову базової (на основі співвідношення двох ознак, які вважаються пріоритетними) і розширеної типізації регіонів України (на основі порівняння і встановлення подібних рис«профілів» ЯЖН), а також аналіз сучасних значимих факторів впливу на умови життя і стан населення.

Більшість з обраних для дослідження показників розраховуються на душу населення, деякі є динамічними (індекси цін). Для їх нормування використано стандартизацію на основі варіаційного розмаху порівнянь емпіричних значень з максимальними (для дестимуляторів - мінімальними) значеннями. Принцип цієї стандартизації полягає в оцінці відносної відстані між фактичним значенням показників в окремих регіонах та відповідним максимальним значенням по регіонах в Україні. Оскільки за більшістю індикаторів максимальний рівень буде спостерігатися у м. Києві (столиця є центром всіх процесів в державі), то стандартизація у такій спосіб призведе до визначення міри наближення регіональних показників до столичного рівня. Виникає проблема статистичної грамотності регіонального порівняння, яке передбачає певну однорідність порівняльної сукупності. Разом з цим, гіпертрофовані значення статистичних показників для столиці не є помилками, вони дійсно мають місце, тому виключення Києва, характеристика ЯЖН в якому особливо важлива, здається нам некоректним. Тому окремі значення для Києва розраховуються як відстань від максимальних (для дестимуляторів - мінімальних) значень, які спостерігаються по регіонах (без Києва). Наслідком такого нормування вихідних показників є індекси, значення яких знаходяться у межах від 0 до 1 (виключення становить Київ, значення для якого можуть перевищувати 1): їм відповідають мінімальні і максимальні значення вихідних показників. Зведення в інтегральні індекси за окремими блоками і підблоками відбувається послідовно, при використанні середнього арифметичного стандартизованих значень показників за формулою (1):

(1),

Де І ci - інтегральний індекс за певним блоком індикаторів ЯЖН в i-му регіоні;

p - кількість позитивних показників;

n - кількість негативних показників (дестимуляторів розвитку);

Yij(П) - стандартизоване значення j-того позитивного показника для i-того регіону;

Yij(Н) - стандартизоване значення j-того негативного показника для i-того регіону.

Обов'язковим (іноді достатнім) етапом методики оцінки ЯЖН є вибір ключових (базових) ознак диференціації ЯЖН в Україні на сьогоднішній день. В якості таких ознак обрано дві - сприятливість демосоціальної обстановки (завдяки аналізу якої характеризується життєздатність соціуму) і соціальної спрямованості економіки регіону (яка є свідченням забезпеченості базових основ суспільного відтворення). Індекс сприятливості демосоціальної обстановки є результатом інтегрування показників стану суспільного здоров'я, статево-вікової гармонійності населення і міграційної атрактивності, які є ключовими факторами, що відображають стан населення та його розвиток. Індекс соціальної спрямованості економіки об'єднує групу соціально-економічних показників, інтегрованих в індекси рівня життя, соціальної захищеності, продовольчої безпеки, доступності кредитування, стану на ринку праці та умови праці населення. Саме через ці складові визначається той коючовий і важливий саме на сьогоднішній день перелік рамкових умов життєдіяльності населення регіонів України, за якими існують суттєві територіальні відміни. Якщо закріпити індекс сприятливості демосоціальної обстановки та індекс соціальної спрямованості економіки за двома осями координат (відповідно Х та Y) і відзначити на цих осях їх попередньо обчислені значення для регіонів (при цьому центру відліку відповідає середнє значення індексів у відповідному році серед усіх регіонів), то регіони займуть своє місце у тому чи іншому квадранті (рис.2). Їх позиції будуть наближеними чи віддаленими одна від одної. За допомогою такої графічної візуалізації здійснюється виділення певного числа типів регіонів.

При аналізі відповідних співвідношень видно, наскільки ефективно, з точки зору рівня життя і соціальної захищеності, розвиваються території і водночас, наскільки життєздатним і здоровим є регіональний соціум. Квадрант 1, в якому положення регіону характеризується і відносно високим індексом рівня соціальної спрямованості економіки і сприятливою демосоціальною обстановкою, можна назвати зоною відносної соціальної сприятливості розвитку. Квадрант 2 має особливість, пов'язану із недостатньою увагою до рівня матеріального забезпечення і соціальної захищеності життя людей, і хоча показники демосоціальної обстановки свідчать про її відносну сприятливість, в майбутньому вони можуть суттєво погіршитися через відсутність вкладень у людський розвиток. Квадрант 3 характеризується низькими показниками двох інтегральних індексів, що ймовірно свідчить про кризові процеси. Зрештою, четвертий квадрант можна назвати зоною призупиненого розвитку, де кращі умови життя (які результуються, насамперед, з високих індексів рівня життя, соціальної захищеності, продовольчої безпеки тощо) співіснують з несприятливими тенденціями у стані здоров'я і демографічного розвитку. Водночас кількість типів регіонів може бути більшою за ті чотири зони, що позначені на рис.2.

Беручи до уваги велику ймовірність того, що певна кількість регіонів опиниться у так званій «перехідній» зоні, або буде швидко змінювати своє положення протягом, навіть, одного року, підставою для віднесення регіонів до певних груп виступає:

· детальний аналіз вихідних показників і висновки про тяжіння регіонів до, розташованих поруч у системі координат, груп регіонів;

· врахування стійкості положення регіонів в тому чи іншому квадранті (для чого доцільно порівняти дані щонайменше двох років);

· врахування особливостей географічного розташування;

· врахування ймовірної актуалізації існуючих проблем розвитку чи загроз.

Розглядаючи таку систему координат, набагато легше структурувати й інші характеристики регіонів, які накладаються на базові відміни в ЯЖН. З метою деталізації окремих взаємодій та інтерпретації результатів доцільно зважити на силу кореляційного зв'язку між окремими складовими інтегральних індексів, для чого застосовують коефіцієнти кореляції Спірмена і Пірсона.

Для розкриття і деталізації всіх умов життєдіяльності соціуму в регіонах необхідним етапом дослідження є інтегральна оцінка ЯЖН в регіонах України, яка здійснюється з урахуванням усієї кількості вихідних показників. Багатомірна діагностика умов життя і стану населення ґрунтується на детальному аналізі ситуації в розглянутих вище та інших сферах життєдіяльності населення. Окрім сприятливості демосоціальної обстановки і рівня соціальної спрямованості економіки, які визнаються ключовими індикаторами диференціації ЯЖН, мова йде про стан та умови економічного розвитку, інфраструктурну забезпеченість і житлові умови, ресурсоємність виробництва і комунального господарства і напруженість екологічної ситуації, а також про соціально-культурну сприятливість розвитку. По кожній з цих семи складових, за формулою (1), розраховується інтегральний індекс. Інтегральна оцінка ЯЖН у регіонах і відповідна багатомірна типізація здійснюються не за єдиним зведеним показником «рівня якості», а за подібністю співвідношення семи обчислених інтегральних індексів, які всебічно характеризують умови життєдіяльності і стан населення. З метою кращої візуалізації, сім індексів для кожного регіону об'єднуються у «профіль» ЯЖН, представлений у вигляді пелюсткової діаграми із відповідними векторами їх значень. Результати послідовного обчислення проміжних та інтегральних індексів, з графічним їх представленням у вигляді пелюсткових картодіаграм на картосхемах і відповідною інтерпретацією результатів, відображаються для кожної зі складових ЯЖН окремо.

Завдання встановлення ступеню подібності регіонів за співвідношенням інтегральних індексів і відповідних профілів ЯЖН вирішується в рамках теорії розпізнавання образів і передбачає використання методів математичної статистики. У дисертації застосовано метод ієрархічного кластерного аналізу, який дозволяє отримати графічне зображення варіантів поділу регіонів на кластерні групи за допомогою програми Statistica. В якості стратегії кластеризації обрано метод Уорда, пристосований для оптимізації мінімальної внутрішньогрупової дисперсії. Міра подібності між групами регіонів встановлюється шляхом обчислення Евклідової відстані, хоча можуть бути використані й інші способи. Результатом кластерного аналізу є дендрограма, яка відображає ієрархічну структуру кластерів. На її основі відбувається об'єднання регіонів у типи за специфікою формування ЯЖН.

Необхідним етапом дослідження є обґрунтування і розкриття потенціалу факторів впливу на ЯЖН. Слід віддати належне особливому значенню географічних атрибутивних факторів у структуруванні економічної, соціальної, екологічної, соціокультурної специфіки тих або інших регіонів - суспільно-географічному положенню (зокрема таким його елементам, як положенню по відношенню до міжнародних транспортних коридорів і міжнародних аеропортів, віддаленості від столиці і столичного регіону, розташуванню по відношенню до Державного кордону, а також виходу до моря) і щільності населення (яка характеризує одночасно забезпеченість населення ресурсами території і ступінь її освоєння). Потенціал впливу суспільно-географічного положення на ЯЖН оцінюється за допомогою бального методу на основі додавання певної кількості балів (від 0 до 4), які отримує той чи інший регіон за виділеним критерієм. Максимальна сума балів означає, що вплив суспільно-географічного положення як фактору швидкої зміни умов, способу життя і стану населення у регіоні може бути доволі сильним. Забезпеченість населення ресурсом території є чинником, який «задає» параметри життєвого простору, в якому відбувається соціально-економічна, популяційна взаємодія, разом з цим даний показник відіграє свою «соціальну» роль лише при його використанні і порівнянні з соціально-економічними показниками розвитку населення.

ЯЖН формується в умовах певної урбанізаційної структури розселення, яка означає розширений чи звужений потенціал доступності багатьох послуг і можливості вибору для населення. Цей «рамковий» фактор є надзвичайно важливим і різним для України. Індекс потенціалу урбанізаційної структури розраховується як середнє арифметичне від нормованих значень частки населення великих міст і щільності міських поселень. Високий індекс «потенціалу урбанізації» в регіоні (за інших рівних) означає кращу (швидку) доступність послуг різного рівня, рівномірність сітки міських поселень і відповідну рівномірність поширення міського способу життя з відповідними умовами та інфраструктурою.

Не викликає сумнівів різношвидкісне проникнення в регіони України і глобальних (позапросторових) тенденцій - економічної інтеграції і зростання зовнішньоторговельного обороту, нових інформаційних технологій і фінансової «включеності» у світ, що поступово стає причиною зміни умов соціально-економічного розвитку, формування нових потреб населення і тенденцій споживання. В індекс потенціалу економічної інтеграції у роботі об'єднані показники прямих іноземних інвестицій і обсяги експортно-імпортного товарообороту на душу населення, індекс фінансової «включеності» у світ обчислюється через врахування частки валютних депозитів в банках і частки валютного кредитування населення, індекс інформатизації включає забезпеченість населення домашніми телефонами, комп'ютерами, мобільними телефонами, активність у міжміських і міжнародних телефонних розмовах, абонентів кабельного телебачення та Інтернет.