Характеристика Сполучених Штатів Америки

Якщо в Європі клас найманих робітників формувався за рахунок розорення селянських господарств, і цей процес йшов повільно, то США одержували "готові" робочі руки в досить великій кількості, а це сприяло швидкому розвитку і промисловості, і сільського господарства. Слід звернути увагу також на якісну сторону імміграційного руху. Вже першими поселенцями, (XVII ст.), були люди енергійні, такі, що йшли на ризик втратити все, навіть життя, не боялися труднощів, пов'язаних із становленням господарства в невідомій країні. Своєю сумлінною працею вони освоювали територію і створювали ефективно діючі ферми. Дух підприємництва, воля до подолання незгод, наполегливість у праці стали невід'ємними рисами американської нації.

Імміграція в США спочатку йшла переважно з Англії (80% білого населення наприкінці XVIII ст.), а також з Нідерландів, Швеції, Німеччини, тобто з країн, які вже знаходилися на досить високій стадії економічного розвитку. Новій батьківщині вони віддавали свої знання, досвід, що сприяло застосуванню передових для тих часів методів праці. Із середини ХІХ ст. в імміграційних потоках збільшилася частка ірландців, а з кінця того ж є століття - італійців, латиноамериканців, поляків, українців. Іммігранти цієї хвилі поповнювали склад робітників переважно середньої і низької кваліфікації, потреба в яких стимулювалася бурхливим розвитком будівництва і сфери послуг. Після Другої світової війни уряд США застосовує жорсткі імміграційні закони, й маса імміграційного руху поступово знижується. Тепер Сполучені Штати "відбирають" найбільш кваліфіковану робочу силу, інженерів та програмістів, науковців, визнаних творчих працівників культури, лікарів, фармацевтів. Таким чином підтримується високий рівень інтелектуального потенціалу американської нації.

США - лідер світової економіки, країна, яка за рівнем та масштабами розвитку значно випереджає будь-яку з інших розвинених держав. За умов все більшої глобалізації міжнародної економіки показники ділової активності всередині США є "барометром" для світової економіки, безпосередньо впливають на рух циклу та зміни стану національних економік. Розвиток економічних процесів у Сполучених Штатах Америки є одним; з головних генераторів зрушень в економіці усього світу.

США посідають перше місце у світі за обсягом промислового виробництва, мають найбільше у світі високоефективне сільське господарство. Майже половина світового експорту зерна припадає на Сполучені Штати Америки.

Причини, що зумовили економічні досягнення країни, економісти умовно ділять на дві групи. Перша - пов'язана з певними особливостями історичного розвитку США. Друга група об'єднує причини або чинники, що є результатом сучасної політики макроекономічного регулювання

До чинників, що стимулювали економічний розвиток Сполучених Штатів в історичному контексті, належать:

- наявність значних природних ресурсів і сприятливих кліматичних умов. За оцінками, на США припадає 20 % світових запасів мінеральних ресурсів. А багатство та різноманітність кліматичних умов дає змогу вирощувати у країні майже весь спектр рослинної сільськогосподарської продукції; від жита до цитрусових;

- основну частину населення Сполучених Штатів складали мільйони переселенців з інших країн, яких свого часу приваблювали сюди землі, відносно високий рівень заробітної плати та інших доходів. За психологічним типом це були переважно тверді духом люди, готові до важкої праці і труднощів, соціально активні;

- значний, постійно зростаючий споживчий ринок спричинив розвиток масового виробництва, яке швидко стало основою економічного зростання, стимулюючи розвиток відповідних базових галузей, що сприяли формуванню прогресивної структури національної економіки країни. У деяких галузях масове виробництво було створене ще на початку XX століття. Так, ще у роки Першої світової війни США виробляли більше ніж мільйон легкових автомобілів (у 1916 р. - більше ніж 1,5 млн шт.);

- на розвиток американської економіки не мали негативного впливу світові війни. їхня роль була швидше позитивною, ніж навпаки;

- економічному зростанню в країні сприяла традиційно існуюча тут свобода економічної діяльності, захист і підтримка конкуренції. Як відомо, антитрестовське законодавство у Сполучених Штатах було започатковане ще наприкінці XIX століття;

- ще одним з чинників економічного зростання у США можна вважати специфічно американський культ підприємниці, Що міцно і традиційно закладений у суспільну свідомість, відмінна особливість психології американського суспільства - прагнення до успіху. Це та мотивація, що змушує людей напружено вчитися, працювати, підвищувати кваліфікацію та свій статус і загалом - власний суспільний добробут.



3.2 Економічна модель країни

США розвиваються за ліберальною економічною моделлю, основними рисами якої є:

1. Мінімальне втручання держави у взаємодію підприємців і їх працівників;

2. Основою економіки є приватна власність;

3. Незначна частка державних підприємств.

Економічна модель США характеризується:

1. Сприятливим підприємницьким кліматом в країні, заохочення американським суспільством і державою підприємницької діяльності, морально-етична установка в суспільстві на досягнення успіху, збагачення кожного члена суспільства;

2. Низька питома вага держави у створенні ВВП і низький рівень перерозподілу ВВП через державний бюджет, обмежена, але ефективне вручання держави в економіку, низька питома вага державної власності(стратегічні об'єкти, які забезпечують безпеку держави);

3. Висока трудова мораль, трудолюбивість, віра в власні сили і досягнення мети всіма членами суспільства.

3.3 Галузева структура та територіальна структура господарства

Галузева структура економіки США характеризується значним переважанням невиробничої сфери.

Галузева структура промислового виробництва відзначається :

1) універсальністю - 20 провідних галузей промисловості дають 4/5 загальнопромислової продукції;

2) прискореним розвитком трьох провідних галузей промисловості, які забезпечують розвиток науково-технічного прогресу і в яких найбільш ефективно впроваджуються досягнення НТП - електроенергетики, машинобудування, хімічної промисловості. Ці галузі дають 50% випуску промислової продукції і 50% вартості всієї промислової продукції;

3) провідною роллю машинобудування, яке дає 40% промислової продукції і де працює 40% всіх зайнятих в промисловості. Провідними галузями машинобудування США є: авіаракетокосмічне, електронно-обчислювальне, електротехнічне, транспортне.

Особливе місце в економіці США займають галузі інформаційного сектора: виробництво засобів інформатики, електронно-обчислювальної техніки, зв'язку, телекомунікації і т.д

Основною оорганізаційною формою промислового виробництва в США є фірми, загальна чисельність ії складає біля 18 млн. .Домінуючу роль серед фірм займають крупні фірми - корпорації, їх чисельність 18% від всіх фірм США, але вони дають біля 90% загального обсягу промислової продукції. Корпорації переважають в обробній промисловості, дрібні і середні фірми - в торгівлі, сфері послуг

Структура й динаміка розвитку економіки

Економічна структура США є найтиповішим проявом постіндустріального етапу розвитку держави: провідною сферою виступають послуги, частка яких становить майже 79% від ВВП.

Особливе місце в економіці США займають галузі інформаційного сектора: виробництво засобів інформатики, електронно-обчислювальної техніки, зв'язку, телекомунікації і т.д

Основною організаційною формою промислового виробництва в США є фірми, загальна чисельність ії складає біля 18 млн. Домінуючу роль серед фірм займають крупні фірми - корпорації, їх чисельність 18% від всіх фірм США, але вони дають біля 90% загального обсягу промислової продукції. Корпорації переважають в обробній промисловості, дрібні і середні фірми - в торгівлі, сфері послуг.

Сфера послуг охоплює транспорт і зв'язок, торгівлю, фінанси і кредит, страхування, громадське харчування, виробничі й побутові послуги, туризм, освіту й охорону здоров'я, науку, державний апарат управління.

Галузева структура економіки (2012р., %)

Сфери економіки	Частка у ВВП	Частка зайнятого населення
Послуги	78,6	75,0
Промисловість	20,5	23,0
Сільське господарство	0,9	2,0

Промисловість США, хоч і поступається за часткою у ВВП сфері послуг, є найпотужнішою в світі. На Сполучені Штати припадає 20% світового виробництва промислових товарів. Продуктивність праці в американській промисловості суттєво перевищує відповідний показник у їхніх головних конкурентів. Статистика США поділяє промисловість на видобувну, обробну й енергетику. Частка обробної промисловості становить понад 80%. Водночас Сполучені Штати посідають перше місце в світі за виробництвом електроенергії, а також, входять до провідної групи країн за видобутком вугілля, нафти, газу, руд чорних і кольорових металів.

У США добре розвинуті практично всі галузі й види виробництва, що входять до промислового спектра сучасної економіки. Проте частка окремих галузей помітно змінилася протягом останніх десятиліть XX ст. Зменшилася роль старих галузей - текстильної, металургійної. За виробництвом чорних металів США поступилися Китаю та Японії. Навіть така традиційно "американська" галузь, що символізувала Америку, автомобілебудування вже не є пріоритетною за темпами розвитку у цьому американців також обігнали японці.

Натомість швидкими темпами розвиваються аерокосмічна, електронна промисловість, виробництво нових матеріалів, лазерна техніка, робототехніка. Найвищі доходи в середині 90-х років відзначилися в електронній та електротехнічній промисловості. Саме інвестиції в новітні технології спричинили високі темпи зростання американської економіки в 90-х роках.

Галузева структура економіки.

Промисловість залишається дуже динамічною сферою розвитку економіки США. Промисловість США включає три підрозділи суспільного виробництва: обробну промисловість, видобувну промисловість і електроенергетику.

Обробна промисловість дає більш 80,4 % загальної промислової продукції. Близько 13% промислової продукції припадає на електроенергетику.

Швидко розвиваються новітні наукомісткі галузі і види виробництв: мікроелектроніка, лазерна техніка, виробництво принципово нових матеріалів із заздалегідь за даними властивостями, генна інженерія і біотехнологія, нова виробнича техніка роботи, гнучкі автоматизовані виробництва, системи автоматизованого проектування та ін. Середньорічні темпи зростання виробництва роботів складають понад 40%. Індекс промислового виробництва комп'ютерів і офісного устаткування значно перевищує виробництво іншої промислової продукції.

Перехід до ресурсозберігаючих технологій дозволив знизити в останнє десятиріччя енергоємність одиниці ВВП приблизно на 25%, а матеріалоємність - на 20%.

За останні п'ятдесят років зросла роль галузей важкої промисловості; число зайнятих у них майже потроїлося, а вартість продукції збільшилася ще більш. Особливо швидко виросло машинобудування. Проте частка текстильного виробництва знизилася більш ніж удвічі; скорочується частка швейної, харчової й інших галузей легкої промисловості. Збільшення ролі важкої промисловості відбулося як у зв'язку з науково-технічним прогресом, так і під впливом розвитку воєнної промисловості.

До числа галузей промисловості, що швидко зростають відносяться також виробництво електроенергії, хімічна, авіаракетна, радіоелектронна, поліграфічна і багато інших; прикладами повільного розвитку можуть бути галузі гірничодобувна, металургійна, текстильна, шкіряна. Висока енерго- і машиноозброєність є сильною стороною американської промисловості. Річне споживання енергії на одного робітника склало 40 тис. кВт/рік, що в 2-3 рази перевищує відповідний показник у Німеччині, Франції і Великобританії.

Енергетика США має могутню паливно-енергетичну промисловість. Донедавна в енергобалансі неухильно зростало значення нафти і газу при одночасному зниженні ролі вугілля. Ці зміни обумовлені великим розвитком автомобільного і повітряного транспорту, 100 %-м переходом на тепловозну тягу залізничного транспорту, ростом споживання газу в промисловості і на побутові потреби. Проте в останні роки витиснення вугілля трохи призупинилося в зв'язку з істотним збільшенням його споживання на великих теплових станціях і почалося деяке зниження ролі нафти при швидкому зростанні значення природного газу.

Вугільна промисловість, незважаючи на тривалий період кризового стану, залишається важливою галуззю по розмірах видобутку вугілля США стоять на першому місці у світі серед провідних країн. Проте рівень видобутку вугілля в США підданий сильним коливанням; максимальний рівень (615 млн. т) спостерігався в 1918 р

Головний вугільний басейн - Аппалачівський, що має великі запаси високоякісного коксівного вугілля, гарні умови залягання шарів і вигідне положення в центрі "промислового пояса" США дає 4/5 усього видобутку. Велика частина іншого видобутку припадає на центральний басейн, розташований у штатах Індіані й Іллінойсі. Вугілля, що видобувається тут, погано коксується і використовується головним чином як паливо на електростанціях. Видобуток вугілля у США ведеться як підземним (шахтним) так і відкритим способом. Великі шахти механізовані, продуктивність праці американських шахтарів у 5 разів вища ніж європейських. Головні споживачі вугілля - теплові електростанції (більш половини) і коксохімія (близько 1/5). На експорт йде близько 1/10 вугілля, що добувається. Вугілля Іллінойс, Теннесі) - місцеві ресурси і багата енергетична база - свинець, цинк, алюміній.

Щодо машинобудування то слід зазначити, що це сама велика галузь американської промисловості. На неї припадає 40% числа усіх зайнятих і вартості чистої продукції. Темпи росту машинобудування за останні десятиліття були більш швидкими, ніж промисловості в цілому.

Основними галузями американського машинобудування є верстатобудування, транспортне, електротехнічне, сільськогосподарське і військове машинобудування. Провідні машинобудівні монополії ("Дженерал моторс", "Дженерал електрік" та ін.) входять до переліку самих великих монополій країни і світу в цілому.

Верстатобудування сконцентроване в межах Індустріального Сходу, де особливо виділяються два райони: Південна половина Нової Англії і Приозер'я.

Автомобілебудування - найбільш типова за динамікою, масштабам виробництва і методам організації галузь американського машинобудування. Кожен сьомий, працюючий у США, робить чи обслуговує автомобілі. На роль автомобілебудування припадає 25% всього обсягу машинобудування, 1/5 вартості продукції машинобудування, 1/6 числа зайнятих. Автомобілебудування споживає 1/5 усієї сталі, значну частину свинцю, нікелю, каучуку, пластмас, шкіри й інших матеріалів. Майже усе виробництво автомобілів знаходиться в руках великої трійки корпорацій: "Дженерал моторс" (більш 50%), "Форд мотор" (близько 30%) і "Крайслер" (близько 15%).

Рівень виробництва в американському автомобілебудуванні піддається дуже різким коливанням. Величезний виробничий апарат цієї галузі використовується далеко не цілком. Для автомобілебудування характерна надзвичайно велика концентрація його в Приозер'ї. На один тільки штат Мічиган на чолі з містом Детройтом припадає більш 2/5 усіх зайнятих у цій галузі; у цілому ж Приозер'я виробляє не менш 3/4 автомобілів. Умови для розвитку галузі це зручне транспортно-економічне положення, наявність кваліфікованої робочої сили, від'ємний ринок збуту у виді чисельних міст індустріального Сходу.

Авіаційна промисловість США перетворилася в одну з найбільших галузей американської промисловості головним чином у результаті мілітаризації економіки часів "холодної війни".

Американські монополії "Локхід", "Дженерал Дайнамікс", "Боінг" і інші колосально збагатилися на військових замовленнях. Висока технічна оснащеність цих підприємств дозволила навіть трохи скоротити число працюючих, але пред'явила більш високі вимоги до їх кваліфікації.

Провідний в авіабудуванні район - це Тихоокеанське узбережжя - спеціалізоване на виробництві військових літаків. Основні центри - Лос-Анджелес, Сан-Дієго, Сіетл.

Моторо- і приладобудування для цієї галузі концентрується в індустріальному Сході (Нью-Йорк, Філадельфія, Балтімор, Хартфорд).

Суднобудування нині переживає кризу і сильно поступається по значимості іншим галузям машинобудування. По тоннажу торгових судів, що спускаються на воду, (1004 б.р.) США займають 10-е місце у світі. Незважаючи на значні урядові субсидії, американське суднобудування не витримує конкуренції з іншими країнами. Американські верфі майже не одержують експортних замовлень; більш того, і судноплавні компанії США часто воліють будувати судна за кордоном. Проте військове суднобудування (будівництво авіа- і ракетоносців, атомних підвідних човнів і т.і.) підтримується на високому рівні. Найбільш важливий район суднобудування - це Атлантичне узбережжя. Одна з найбільш прогресивних галузей машинобудування є електротехнічна промисловість, яка в даний час забезпечує 1/4 вартості його продукції. Зростання цієї галузі пов'язане як із загальним технічним прогресом у різних галузях господарства, так і з тим, що чимала частка продукції електротехнічної промисловості має військове значення. У цій галузі панують компанії "Дженерал електрик", "Вестінгауз електрик" та ін., що мають досить чисельну мережу філій в інших країнах. Електротехнічна промисловість надто сконцентрована в межах індустріального Сходу, і насамперед, у великих містах Середньо-Атлантичних штатів, нової Англії і Північно-східного регіону - Чикаго, Нью-Йорк, Філадельфії, Бостоні, Клівленді, Пітсбурзі та ін.

Продукція сільськогосподарського машинобудування також дещо зросла і стала ще більш різноманітною. Близько 1/3 усієї продукції припадає на тракторобудування. У США виробляється більш 600 тисяч тракторів на рік (більш 7/10 - колісні, що дозволяє використовувати їх для транспортування).

Велике місце займає виробництво різних видів сільськогосподарських збиральних машин і запасних частин для аграрної галузі. Великою розмаїтістю відрізняється випуск машин для потреб тваринництва. Зазначене виробництво контролюється трьома монополіями, найбільша з яких - "Інтернешнл харвестер".

Ще напередодні Другої світової війни по загальних розмірах хімічного виробництва США вийшла на перше місце у світі. Війна дала ще більший поштовх розвитку цієї галузі, і в післявоєнний час темпи її росту помітно випереджають темпи росту всього промислового виробництва хімічної продукції світу. Особливо швидко зростає виробництво пластмас, хімічних волокон, синтетичного каучуку, синтетичних миючих засобів, отрутохімікатів. Хімічна промисловість - одна із самих монополізованих галузей, пануюча роль у якій належить 5-6 великим компаніям на чолі з "Дюпон де Немур".

Атомна промисловість представлена видобутоком і збагачення уранових руд, виробництво матеріалів, що розщеплюють, виробництво ядерного озброєння. Основним джерелом уранової сировини в США є карнотити плато Колорадо, де саме концентруються і збагачувальні заводи по витягу урану.

Центри атомного виробництва в добре забезпечених енергією районах: південний схід країни - Окрідж (басейн р. Теннессі), Падьюка (штат Кентуккі), на північному заході США в Хенфорді. Виробництво атомних бомб здійснюється у Лос-Аламосі, Альбукерці, Сандіа (Нью-Мексико), у Рокі - Флетс (штат Колорадо) і на інших заводах.

У текстильній і швейній галузях зайнято близько 2 млн. чоловік. Текстильна промисловість добре забезпечена своєю бавовною, штучним і синтетичним волокном, та частково - вовною. Сама значна підгалузь промисловості - бавовняна, на 2-му місці знаходиться випуск тканини з хімічного волокна, а на 3-му місці - вовняна промисловість. Виробництво одягу найбільш представлене у великих містах Півночі. Найбільшим центром швейної і трикотажної промисловості є Нью-Йорк. Шкіряно-взуттєва промисловість досягала великих розмірів, але експортного значення вона не має.

В харчовій промисловості зайнято 1,7 млн. чол. М'ясна промисловість контролюється чотирма потужними компаніями. Значна частина продукції м'ясної промисловості йде на експорт.

Експортується і продукція борошномельної промисловості. Найбільші центри борошномельної промисловості розташовані уздовж шляхів проходження американського зерна - на узбережжя Великих озер, уздовж великих рік на узбережжя Мексиканської затоки. Велике значення має консервна промисловість - (штат Каліфорнія, Атлантичне узбережжя і Приозер'я.)

Територіальна структура

У територіальній структурі господарства США простежуються певні відмінності. Північна частина країни (промислова Північ) виробляє більше половини різноманітної промислової і сільськогосподарської продукції. Найбільші центри - Чикаго, Детройт, Нью-Йорк, Філадельфія. Тут сконцентрована майже половина населення країни (мегалополіси Приатлантичний Босваш - 50 млн осіб і Приозерний Чіпітс - 35 млн чоловік).

Південь спеціалізується на добувній, хімічній і текстильній промисловості, а також на окремих галузях сільського господарства. На узбережжі Мексиканської затоки сформувався найбільший у світі нафтогазовий комплекс (штати Техас, Луїзіана, Оклахома).

Західна частина є районом більш пізнього освоєння, але за темпами розвитку випереджає інші. Тут переважають добувна промисловість, лісове господарство, вівчарство і туризм. Лос-Анджелес називають авіа - ракето-космічною столицею, також тут знаходиться центр кіноіндустрії Hollywood. Лас-Вегас - центр грального бізнесу і розваг. Від Сан-Франциско до Сан-Дієго простягнувся Каліфорнійський мегалополіс Сан-Сан, з населенням 25 млн чоловік.

Сучасної американській економіці властива висока концентрація виробництва і капіталу. Найбільші американські компанії, за своїм характером, є транснаціональними (General Motors, General Electric, Boeing, ІВМ, Microsoft та інші). Держава сприяє розвитку новітніх наукоємних галузей промисловості, фінансує перспективні наукові дослідження, особливо у військово-промисловому комплексі та суміжних областях.



4. Агропромисловий комплекс США

Високоефективна галузь економіки США. Сільське господарство США характеризується:

Приватною формою власності на землю;

1) Високим рівнем розвитку ринкових відносин;

2) Чітко вираженим товарним характером виробництва;

3) Чіткою порайонною і товарною спеціалізацією виробництва;

4) Широким впровадженням досягнень науки і техніки, розгортанням інформаційної і управлінської інфраструктури;

5) Безперервним зростанням продуктивності праці .

Ефективність функціонування АПК США досягається за рахунок:

1. Сприятливих агрокліматичних умов і максимального використання цього природного фактора (порайонна і товарна спеціалізація).

2. Формою власності на землю - приватна - клас землевласників - фермерів.

3. Активної роль держави в діяльності сільськогосподарських виробників в плані підтримки діяльності: кредитування, дотації, збут продукції, регулювання і контроль цін на сільськогосподарську продукцію, політика стимулювання експорту.

Основною формою організації праці в сільському господарстві США є сімейна ферма. Основна робоча сила - члени (власники) сімейної ферми. В даний час прослідковується тенденція до укрупнення ферм: так 52% дрібних ферм виробляють 6% валового фермерського доходу, 4% крупних ферм - 49 %.

В функціонування АПК важливу роль відіграють кооперативи (35 тис): збутові( найбільша частка - 60%). Постачальницькі - 32%. обслуговуючі - 8%.

В структурі АПК найбільша частка вартості агропромислової продукції і найбільша частка зайнятих в ІІІ ланці АПК - галузях, що забезпечують переробку, збут, зберігання, транспортування сільськогосподарської продукції.

Сільське господарство. США є досить розвиненою галуззю. Частка агропромислового комплексу (АПК) у ВВП США перевищує 20%. У цій сфері досить швидко росте продуктивність праці. Питома вага сільськогосподарського виробництва в показниках умовно чистої продукції і зайнятості АПК в останні десятиліття помітно скорочується. У період з 2006. по 2012 р. частка сільського господарства в показниках ВНП скоротилася з 3,8% до 2,3%.

У США нараховується 2,0 млн. фермерських господарств. На частку США приходиться більш 45% світового виробництва кукурудзи, 12% світового виробництва пшениці. Країна займає перше місце у світі по експорту кукурудзи і пшениці і друге (після Таїланду) по експорту рису.

Глибокі технічні перетворення в АПК викликали особливо гострі соціально-економічні наслідки в країні. Значне збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, викликане в останні роки такими досягненнями прогресу, як біотехнологія, застосування новітніх інформаційних систем і т .п., прийшло в невідповідність з потребами не тільки внутрішнього, але і зовнішніх ринків. Технологічна перебудова американського сільського господарства фінансується значною мірою за рахунок бюджетних коливань і банківського кредитування.

Це обертається ростом заборгованості фермерів, що прискорює їхнє масове банкрутство. Проблема фермерства - одна із надскладних для рішення в економіці країни.

По забезпеченості машинами США знаходяться на 1-му місці у світі, у країні 5 млн. тракторів і понад 900 тис. зернових комбайнів. У сільському господарстві працюють 1,5 млн. робітників. Переробку і реалізацію продукції контролюють промислові і торгово-фінансові монополії.

Рослинництво США володіє могутнім зерновим господарством; великий розвиток отримало вирощування кормових і технічних культур, фруктів і овочів. Вирощуються також субтропічні культури - рис, бавовник, арахіс, виноград, цитрусові і цукрова тропічна тростина. За загальними розмірами ріллі - 185 млн. га США займають перше місце у світі. Основні посівні площі займають зернові, а серед них кукурудза, пшениця, овес, сорго і ячмінь.

Кукурудза вирощується повсюдно. З чотирьох ферм три сіють кукурудзу. Багато її йде на корм худобі. Врожайність культури висока і складає 50 ц/га. Основні посіви концентруються в "кукурудзяному поясі" (штати Айова, Іллінойс, Індіана та ін.).

З інших зернових найбільше значення має овес. У районі Великих озер сіють сорго, рис культивується у штатах Луїзіана, Техас, Каліфорнія.

На США припадає близько 18% збору бавовни світу. По збору тютюну та цукрового буряку США знаходяться на першому місці у світі. Країна на 4/5 задовольняє себе цукром (цукрова тростина і цукровий буряк). По збору картоплі США також займають лідируючі позиції.

США займають також провідне місце по поголів'ю свиней і птахів, а також по поголів'ю великої рогатої худоби (108 млн. голів). Тваринницькі ферми досить механізовані. Виробництво великої рогатої худоби - найбільша галузь американського тваринництва (м'ясне).

Реформування американської економіки продовжується по лінії швидкого збільшення питомої ваги сфери послуг у ВВП їх частка складає близько 65% (без урахування транспорту і зв'язку). Частка зайнятих у цій галузі наближається до 75%. Американська статистика включає в сферу нематеріального виробництва і послуг транспорт , зв'язок, оптову і роздрібну торгівлю, громадське харчування, фінансово-кредитну діяльність і страхування, послуги виробничого і побутового призначення, охорон здоров'я, частково науку, державний апарат управління господарством, а також діяльність військово- поліцейського, політичного, ідеологічного і пропагандистського апарата. Більш 25 % усієї нематеріальної сфери припадає на надання фінансових послуг, страхування, операції з нерухомістю. Близько 22 % послуг припадає на оптову і роздрібну торгівлю, 26,3 % - це ділові, юридичні, соціальні, особисті послуги, охорону здоров'я, відпочинок і розваги, автосервіс і т.ін. Частка транспорту і зв'язку складає 8,5 %, а на державне управління припадає 18,4%. Особливу роль у сучасному вигляді економіки США грає так названа інформаційна революція. Щороку американський бізнес вкладає близько 220 млрд дол. у комп'ютерні технології і новітні комунікації і ще 10 млрд. дол. у програмне забезпечення



5. Грошово-кредитна система країни

Кредитна система США є найбільш розвиненою в світі і являє собою сукупність державних і приватних кредитних інститутів.

Гроші у США випускають у формі монет і паперових купюр. Національною грошовою одиницею є долар, перебуває в обігу з 1786 року. Грошова маса у США складається не лише з монет і паперових грошей. Різновидом грошей в США вважаються також депозити чекових рахунків, так як три чверті американців розраховуються чеками.

Центральною установою,що відповідає за грошову політику США є центральний банк - Федеральна резервна система, створена у 1913р.

ФРС підпорядковується безпосередньо Конгресу, але ні Конгрес, ні Президент країни не можуть здійснювати політичного тиску на її керівників.

ФРС складається із 12 федеральних резервних банків із великої кількості банків-членів. Крім того, до складу ФРС входять також:

1. Рада керуючих;

2. Федеральний комітет відкритого ринку;

3. Федеральна консультативна рада.

Кожна структурна одиниця ФРС виконує свої функції.

ФРС здійснює кредитно-грошову політику держави, впливаючи на економіку через сферу кредиту і грошового обігу. Найважливішими інструментами кредитно-грошової політики є операції з урядовими цінними паперами на відкритому ринку і пряме регулювання банківських резервів.

Для контролю за грошовою масою, яка використовується в обігу і використовується для надання кредитів ФРС використовує такі важелі:

- регулювання облікової ставки;

- встановлення норми обов'язкового резервування;

- операції на відкритому ринку.

Крім федеральних резервних банків, банківська система США включає комерційні банки, інвестиційні банки, ощадбанки. Велику роль в економіці відіграють спеціальні фінансові кредитні інститути: страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, федеральні кредитні установи.

Починаючи із середини XX ст. уряд США намагається поєднати грошово-кредитну та бюджетну політику для досягнення подвійної мети - повної зайнятості та цінової стабільності. Грошово-кредитна політика визначає спрямування кредитів, наявність грошей та швидкість грошового обігу, а бюджетна політика полягає у розподілі витрат та забезпеченні надходження податків. Наприкінці 60-х років економісти запровадили в обіг термін "точне налагодження" для означення високого рівня майстерності, досягнутого ними в управлінні економікою та реалізації вирішальних економічних завдань країни. Проте спроможність "точно налагодити" економіку виявилася ілюзорною. Інфляція у 70-х роках сягнула двозначних величин. І хоча на початку 80-х років її вдалося приборкати, дефіцит державного бюджету істотно збільшився. Розглянемо роль грошово-кредитної та бюджетної політики США, її сильні та слабкі сторони, місце у ній грошово-кредитної системи.

Гроші в економіці США

Кількість грошей в економіці країни - вирішальний чинник, що впливає на рівень цін, швидкість економічного розвитку та рівень зайнятості. Гроші є еквівалентом, який люди приймають в обмін на власний товар чи послуги; вони також є одиницею розрахунків, коли йдеться про ціни чи борги. До того ж їх у вигляді майна та цінних металів заощаджують на майбутні покупки.

У XVIII ст. грошовий обіг на американському континенті регламентувався англійським законодавством і обслуговувався переважно іноземними грошима. У 1785 p. Конгрес США оголосив національною грошовою одиницею долар (перебуває в обігу з 1786 p.).

Гроші у США випускають у формі монет і паперових купюр. Згідно з федеральним законом тільки Міністерство фінансів США та ФРС можуть виготовляти валюту США. Міністерство фінансів карбує монети, а Федеральна резервна система разом з Міністерством фінансів випускають кожний окремий тип паперових грошей відповідно до купюри США та купюри ФРС. На банкнотах США міститься офіційний девіз держави: "Ми віримо в Бога".

Монети випускаються у кількох номіналах відповідно до їх вартості: "пенні", або один цент - одна сота долара; "нікель" або п'ять центів, - п'ять сотих долара; "дайм" або 10 центів,- десять сотих долара; "чвертка" або 25 центів, - четверта частина долара; монета у 50 центів, або півдолара, і монета в один долар.

Паперові гроші, що друкуються у США, складаються майже виключно з купюр ФРС, які випускають 12 регіональних резервних банків ФРС. Ці купюри друкуються номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 та 100 дол. До 1946 p. федеральні резервні банки випускали також купюри вартістю 500, 1000, 5000 та 10000 дол. (за межами США як платіжний засіб їх не приймають).

Міністерство фінансів випускає сьогодні лише один тип паперових грошей - купюри вартістю 100 дол. Як на купюрах Сполучених Штатів, так і на купюрах федеральної резервної системи містяться надруковані підписи міністра фінансів та скарбника США.

США запроваджують в обіг паперові гроші з новими елементами захисту. Так, нещодавно запропоновано нові банкноти номіналом 50 дол. Як і 100-доларові банкноти, впроваджені в 1996 p., нові 50-доларові купюри поступово витіснятимуть купюри старого зразка, які надходитимуть із депозитарних установ до ФРС, де й будуть замінені на нові.

За словами керівника ФРС А. Грінспена, "США ніколи не вважали недійсною валюту, яка перебуває в обігу, не збираються робити цього і нині. Старі банкноти не анульоватимуться і не знецінюватимуться, США пишаються своєю валютою і цінуватимуть її завжди, незважаючи на довготривалість перебування її в обігу".

Обсяг грошової маси будь-якої країни зумовлений виробництвом певного товару або урядовим декретом. Забезпечені товаром гроші звичайно спираються на цінні метали, передусім на золото і срібло.

Якщо у країні використовуються товарні гроші, величину грошової маси в обігу визначають вартістю виробництва товару і темпами виробництва. Наприкінці XIX - на початку XX ст. валюта США ґрунтувалася на золотому стандарті, тобто США давали гарантію, що викуплять свою валюту за обумовлену кількість золота.

Натомість "декретні" гроші не мають об'єктивної цінності. Вони мають цінність лише тому, що люди погоджуються визнавати її. Щоб поліпшити придатність таких грошей, уряд може оголосити свою валюту законним платіжним засобом, а це означає, що на вимогу закону громадяни повинні приймати гроші за їх номінальною вартістю. Сьогодні у США використовується система декретних грошей, а грошова маса в обігу контролюється національним урядом через центральний банк країни - Федеральну резервну систему. Валюта США є законним платіжним засобом.

Втім, грошова маса у США складається не лише з монет і паперових грошей. Депозити чекових рахунків також вважаються різновидом грошей, оскільки люди витрачають їх. фактично майже три чверті всіх платежів у США здійснюються чеками. Коли комерційні банки дають позики, вони можуть створювати чеково-депозитні гроші, надаючи позичальникові додатковий кредит на його депозитний рахунок. Федеральна резервна система контролює процес створення грошей за допомогою резервних вимог, тобто правил, згідно з якими комерційні банки повинні зберігати частину грошей у власних сховищах або в депозитах федеральних резервних банків у певній мінімальній пропорції відповідно до своїх депозитних пасивів. Контролюючи резервну масу доларів, ФРС контролює у такий спосіб доларовий обсяг банківських позик.

Економісти вимірюють грошову масу кількома способами залежно від типу активів. Один із таких способів - це депозити на всіх рахунках, що приносять процентний дохід, якими можна користуватися як чековими рахунками. Інший спосіб включає ощадні рахунки, які не можна використовувати для негайної оплати покупок, оскільки банки вимагають завчасно повідомляти про зняття грошей з рахунку.

Коли обіг грошей збільшується, люди мають змогу витрачати більше, тож підвищується попит на товари і послуги.

При підвищенні попиту підприємства наймають додаткових працівників для збільшення випуску продукції. Такою є модель економічного зростання. Але якщо виробництво не встигає за попитом, ціни підвищуються. У разі постійного зростання цін настає інфляція. Це може поставити у скрутне становище людей, доходи яких не збільшуються такими ж стрімкими темпами, як інфляція.

Федеральна резервна система

Федеральна резервна система США - центральна установа у банківській системі, що відповідає за монетарну політику США, центральний банк ("банк банків", агент уряду при обслуговуванні державного бюджету).

Федеральну резервну систему створено у 1913р. (дві спроби утворити центральний банк США у 1811 та у 1836р. були невдалі). Ворожості американців до заснування центрального банку поклала край паніка у 1907 p. Тому в 1908 p. закон Олдрича - Ріланда визначив завдання розробити проект організації центрального банку. У 1913 p. згідно із законом про Федеральну резервну систему створюється ФРС з 12 федеральними резервними банками.

Ф. Мишкін вважає, що ФРС має "формальну інституційну структуру, а разом з тим і неформальну структуру, що визначає, де всередині Федеральної резервної системи зосереджується справжня влада"

Формально ФРС складається з таких структурних одиниць:

- Рада керуючих;

- 12 федеральних резервних банків (ФРБ);

- банки-члени (приблизно 40 % комерційних банків США і національні банки);

- Федеральний комітет відкритого ринку (FOMC);

- Федеральна консультативна рада.

Голова Ради керуючих впливає на Раду керуючих через право встановлювати порядок денний засідань Ради і FOMC, виступати від імені ФРС і вести переговори з Конгресом і Президентом США (голова також впливає на Раду своїм авторитетом).

Федеральна резервна система на практиці функціонує як об'єднаний центральний банк, що контролюється Радою керуючих, і зокрема головою Ради керуючих. Проте ФРС як державна установа більш незалежна, ніж інші установи уряду США.

Рада керуючих ФРС складається із семи чоловік (включаючи голову) і відіграє вагому роль у прийнятті рішень ФРС. Кожний керуючий призначається президентом США і затверджується сенатом. Керуючі виконують свої обов'язки протягом лише одного 14-річного строку і делегуються від 12 федеральних резервних округів. Рада керуючих бере активну участь в ухваленні рішень щодо здійснення монетарної політики. Керуючі є членами FOMC (Рада підтверджує або не схвалює облікову ставку ФРБ).

Рада керуючих має законодавче закріплені обов'язки, що не стосуються безпосередньо монетарної політики (у 1933-1968 pp. згідно з інструкцією "Q" встановлювала максимальні процентні ставки за певними видами депозитів; у 1969-1982 pp. мала право регулювати і контролювати кредит).

Федеральні резервні банки - це 12 окружних банків, що утворюють ФРС. Кожний банк є "квазігромадською, зареєстрованою як корпорація, інституцією, якою володіють приватні комерційні банки округу, що є членами ФРС. Ці Банки - члени ФРС купують акції у свого окружного ФРБ (вимога до членства), і дивіденди, що сплачуються на ці акції, обмежуються до 6 % річних"

Федеральні резервні банки виконують такі функції:

- здійснюють кліринг чеків;

- емітують нові гроші;

- вилучають зношені гроші з обігу;

- оцінюють окремі заявки на злиття банків;

- керують І надають дисконтні позички банкам у своїх округах;

- досліджують стан банків-членів;

- залучаються до здійснення монетарної політики (встановлюють облікову ставку, вирішують, які банки можуть отримувати дисконтні позички від ФРБ, вибирають одного банкіра для служби у Федеральній консультативній раді, мають голос у FOMC).

Банки-члени ФРС - це всі національні банки (зареєстровані службою контролера грошового обігу США) і близько 40 % комерційних банків США у 90-х роках. Закон про регулювання депозитних інститутів і контроль за грошовим обігом (1980р.) поставив в однакове становище банки (члени і не члени ФРС) щодо резервних вимог.

Федеральний комітет відкритого ринку ухвалює рішення стосовно здійснення операцій на відкритому ринку. Цей комітет складається з семи членів Ради керуючих ФРС, президента ФРБ Нью-Йорка та президентів чотирьох інших ФРБ. Очолює FOMC голова Ради керуючих ФРС. В обговоренні питань беруть участь інші сім президентів окружних банків.

Федеральний комітет фактично не купує і не продає цінних паперів, а надсилає директиву до торгового бюро ФРБ Нью-Йорка, де керуючий внутрішніми операціями на відкритому ринку здійснює нагляд за купівлею-продажем державних цінних паперів.

Федеральна консультативна рада не впливає істотно на політику ФРС і виконує здебільшого церемоніальні функції.

Розглянута офіційна (формальна) структура ФРС не відображає реальної влади, а також структур, що ухвалюють рішення. Тому розглянемо неформальну структуру ФРС (рис.).

Рис. Неформальна структура Федеральної резервної системи

Хоча ФРС підпорядковується безпосередньо Конгресу, згідно із законом Конгрес або президент не можуть здійснювати політичного тиску на її керівників. Незважаючи на це Рада керуючих має координувати свої дії з політикою президентської адміністрації та Конгресу. Федеральна резервна система не отримує фінансування від Конгресу, але на оперативні витрати стягує гроші з прибутків від інвестицій та з плати за надані послуги. Коли виникає суперечність - прагнути одержувати прибутки чи служити інтересам суспільства, ФРС має вибрати друге.

Федеральну резервну систему засновано Конгресом у 1913р. для посилення нагляду за банківською системою та припинення банківських криз, що періодично виникали у XIX ст. Внаслідок Великої депресії 30-х років Конгрес наділив ФРС правом змінювати резервні вимоги до комерційних банків і регулювати маржу фондових ринків. З часом було прийнято й інші закони, що полегшили можливість ФРС давати кредити при наближенні фінансових катастроф.

Під час Другої світової війни діяльність ФРС зводилася до надання права Міністерству фінансів США шукати позики під невисокий процент. Коли з початком конфлікту в Кореї комерційні банки почали продавати велику кількість цінних паперів міністерства фінансів, ФРС енергійно скуповувала їх, щоб запобігти падінню цін на них. У 1951 p. ФРС уклала угоду з міністерством фінансів про незалежність своєї політики від фінансування з боку міністерства. Вона зосередила зусилля на стабілізації національної економіки - утримувала процентні ставки на низькому рівні під час зниження ділової активності та підвищувала їх у періоди швидкого економічного зростання. Наприкінці 50-х років ФРС приділяла особливу увагу стабілізації цін та обмеженню збільшення грошової маси, а в 60-х роках спрямовувала зусилля на досягнення повної зайнятості та розвиток виробництва.

У 70-х роках кредитна експансія стала занадто стрімкою, і економіка почала потерпати від зростання інфляції. З 1979 p. ФРС проголосила нову політику, спрямовану на безпосередній контроль за грошовою масою, що перебуває в обігу, а не за процентними ставками. Завдяки такій політиці вдалося сповільнити темпи збільшення грошової маси, обмежити кредитну експансію та знизити рівень інфляції. Втім, на початку 80-х років така політика спричинила і спад ділової активності. У 1982 p. ФРС знову послабила контроль за збільшенням грошової маси, активізувавши діяльність щодо зниження процентних ставок.

Для контролю за загальною масою грошей в обігу і кредитів у національній економіці ФРС використовує такі основні важелі. Перший - регулювання облікової ставки, або ставки процентів, які сплачують комерційні банки за позичені у резервних банків гроші. Підвищуючи (знижуючи) облікову ставку, ФРС може заохочувати (або навпаки) комерційні банки до купівлі позик, впливаючи на розмір одержуваного банками прибутку за надані позики.

Другим важелем є встановлення норми обов'язкового резервування. Це певний відсоток депозитів, величину якого встановлює ФРС і який комерційні банки зобов'язані тримати в готівковій формі у своїх сховищах або ж у формі депозитів - у регіональному резервному банку. Резервні депозити не можна використовувати для надання позик. Федеральна резервна система США за останнє десятиліття знизила норму обов'язкового резервування.

У США останнім часом резервні зобов'язання мали 26 тис. кредитних установ і тільки 2 тис. з них тримали гроші на кореспондентських рахунках у ФРС. Існує тенденція до зменшення обсягів грошей на цих : рахунках і збільшення їх обсягів у касах комерційних банків.

Третім, чи не найголовнішим важелем є операції на відкритому ринку, тобто купівля-продаж державних цінних паперів. Коли ФРС скуповує державні цінні папери у банків або в інших закладів та осіб, вона платить за них чеком (нове джерело грошей, які вона друкує), виписаним на себе. Коли цей чек депонується у банку, то створюються нові резерви, частину з яких банк може позичати або інвестувати, збільшуючи тим самим грошову суму.

Ці засоби дають можливість ФРС збільшувати або зменшувати обсяг грошей в обігу та кредитів в економіці США. Коли кількість придатних для позик грошей збільшується, кредити одержати легко, а процентна ставка знижується. Як правило, в разі зниження процентної ставки ділові та споживчі витрати збільшуються. Коли ж кількість грошей, призначених для позик, зменшується, кредит стає "дорогим", а процентні ставки підвищуються. Вважається, що "дорогі гроші" - це могутнє знаряддя для боротьби з інфляцією.

Багато чинників ускладнюють використання Федеральною резервною системою бюджетно-кредитної політики для розв'язання своїх завдань. Передусім через те, що зміни грошової маси не викликають негайних змін в економіці. Збільшення чи зменшення кількості грошей в обігу може не позначатися на економіці, доки не настануть інші економічні умови. Нові умови можуть вступити у взаємодію зі зміненою грошовою масою, викликаючи непередбачені наслідки. Спроба використати грошово-кредитні засоби для стабілізації цін інколи перешкоджає спробам досягти повнішої зайнятості, а намагання вдатися до грошово-кредитних операцій для зниження рівня безробіття нерідко спричиняють інфляцію. Завдання грошово-кредитної політики ускладнюється також через проблеми платіжного балансу країни. Тому ФРС намагається діяти обережно, змінюючи грошову масу США повільно і поступово.

Кредитна система

Перелік найбільших банків США наведено у табл. 1.

Таблиця 1 Найбільші банки США

Банк	Активи, млрд. дол.	Активи усіх комерційних банків, %
Citicorp, Нью-Йорк	217	6,4
Bank America Corp., Сан-Франциско	111	3,3
Chase Manhattan Corp., Нью-Йорк	98	2,9
J. P. Morgan & Co., Нью-Йорк	93	2,7
Security Pacific Corp., Лос-Анджелес	85	2,5
Chemical Bank Corp., Нью-Йорк	73	2,2
NCNB Corp., Шарлотте	65	1,9
Bankers Trust Corp., Нью-Йорк	64	1,9
Manufacturers Hanover, Нью-Йорк	62	1,8
Wells Fargo & Co., Сан-Франциско	56	1,7
Разом	924	27,3

Небанківські спеціальні ФКІ відіграють в економіці важливу роль у спрямуванні коштів від позичкодавців-заощаджувальників до позичальників (рис.).

Рис.. Інституційна схема сектору опосередкованого фінансування грошового ринку

У секторі опосередкованого фінансування грошового ринку зв'язок між продавцями і покупцями грошей реалізується через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх покупцям від свого імені. Вони можуть самі висувати вимоги і пропозиції, які є самостійними об'єктам (інструментами) грошового ринку.

Значення небанківських фінансових інститутів полягає в інтенсифікації процесів фінансових інновацій. Здійснюючи інновації, ФКІ вступають у пряму конкуренцію з банками, бо надають клієнтам такі самі послуги, що й банки. Розглянемо функціонування основних ФКІ США.

Страхові компанії спеціалізуються на продажу полісів, що забезпечують виплату страхових сум у разі смерті особи, втрати працездатності через хворобу або звільнення з роботи (компанії зі страхування життя) або в разі втрати майна внаслідок нещасних випадків (зі страхування майна).

Страхові компанії, як і банки, функціонують у фінансовому посередницькому бізнесі, що перетворює для суспільства один вид активів на інший. Страхові компанії використовують страхові внески за поліси, щоб інвестувати в такі активи, як облігації, акції, заставні та надання позик. Доходи від цих активів використовують для виплати страхових відшкодувань за полісами. Якщо страхова компанія забезпечує своїх клієнтів недорогими страховими послугами і може заробити доходи на свої інвестиції, тоді вона отримує прибуток.

Страхові компанії існують у вигляді акціонерних або взаємних компаній. Власниками акціонерних компаній є акціонери, а взаємних - власники страхових полісів. На початку 90-х років XX ст. налічувалося близько 2 тис. компаній зі страхування життя (заснована в 1759 p. Presbyterian Ministers Fund in Philadelphia існує дотепер) і понад 3 тис. компаній зі страхування майна.

Пенсійні фонди виконують посередницькі функції з перетворення активів і гарантують суспільству ще один вид захисту виплати доходу після виходу на пенсію. Системи пенсійного забезпечення можуть засновувати підприємці, трудові спілки, приватні особи. Пенсійна система забезпечується коштами за рахунок внесків і доходів від інвестування у довгострокові цінні папери (половину активів становлять облігації та акції).

Найважливішою системою пенсійного забезпечення є соціальне забезпечення держави - страховий фонд для людей похилого віку, що страхує практично всіх осіб, зайнятих у приватному секторі. У 1974 p. Конгрес прийняв закон про гарантію доходів працівників, які вийшли на пенсію. Згідно з цим законом створено також Корпорацію з гарантування пенсійних виплат ("Penny Benny"). Корпорація "Penny Benny" страхує пенсійні виплати до 2250 дол. на місяць кожній особі, якщо система пенсійного забезпечення компанії збанкрутує внаслідок нестачі коштів або коли вона буде неспроможна виконувати власні пенсійні зобов'язання.

Фінансові компанії мобілізують кошти за допомогою випуску комерційних паперів або акцій та облігацій і використовують кошти від їх продажу для надання позик споживачам та бізнесу (беруть у позику великі суми, а надають позики у малих сумах). Розрізняють такі види фінансових компаній:

- що надають позики споживачам для купівлі товарів у дрібних торговців чи виробників;

- що надають позики для купівлі окремих товарів (меблів, побутової техніки, ремонт житла, дефінансування окремих боргів);

...