· Редагуючий (піктограма «олівець»). Режим дозволяє змінювати, переміщати, створювати і видаляти об'єкти на вибраному шарі.

· Доступний (піктограма «стрілка»). Режим дозволяє вибирати, підписувати і викликати інформацію про об'єкти доступних шарів. Шар, вибраний як змінний, автоматично стає доступним.

· Підписування (піктограма «Ярлик»). Режим дозволяє використовувати дані з таблиці і розміщати їх на карті у вигляді підписів.

Для того, щоб увімкнути якийсь із режимів достатньо встановити галочку напроти відповідної піктограми.

Окрім встановлення режиму шарів можна задати їх порядок. Шар, вказаний в списку останнім, виводиться на карту в першу чергу, а шар, вказаний першим, відображається останнім і буде показаний поверх усіх інших. Важливо правильно задати порядок на карті. Це дозволить отримати максимальну видимість графічних об'єктів.

Результатом виконання роботи є спільна візуалізація всіх шарів, що зображає фрагмент електронної карти (рис. 3.14).

Рис. 3.14 Векторизована територія Брестської фортеці у програмному пакеті MapInfo

3.4 Компонування історичного плану та підготовка карти до друку

На даному етапі експериментальних досліджень виконано компонування карти - це розташування карти відносно території, яка на ній зображується, а також розташування інших додаткових вставок.

Для кращого відображення об'єктів плану вирішено відійти від класичної фотограмметрії та подати прийнятий масштаб, що дорівнює 1:6000.

Перед підготовкою плану до друку всі слої було зроблено прозорими та виконано позарамкове оформлення карти.

У діалоговому вікні Менеджер шарів, необхідно відмітити піктограму «Олівець» (редагувати) навпроти шару «Насадження», та викликавши Властивості шару > Стиль зробити його прозорим (рис.3.15).

Рис. 3.15 Діалогові вікна «Область» та «Стиль»

Такі дії виконано з усіма шарами. У результаті отримано карту з контурами всіх шарів (рис. 3.16).

Рис. 3.16 Векторизовані шари плану у вигляді контурів

Для підготовки плану до друку було виконано такі дії Вікно - Звіт - Чистий лист. За допомогою інструмента Рамка (Панель) вказано розміри області та масштаб зображення 1:6000 (рис. 3.17).

Рис. 3.17 Діалогове вікно «Рамка»

Щоб задати режим показу звіту використано діалогове вікно Режим показу звіту (рис. 3.18), де задано ширину та висоту.

Рис. 3.18 Діалогове вікно «Режим показу звіту»

У результаті отримано вікно, куди завантажується векторизована карта (рис. 3.19).

геоінформаційний картографічний ситуаційний брестський фортеця



Рис. 3.19 Вікно «Звіт»

Для створення позарамкового оформлення використано інструменти Полігон, Прямокутник, які знаходяться на панелі Пенал.

У результаті отримано ситуаційний план Брестської фортеці (додаток 1).

Розділ 4. Техніко-економічне та організаційне обґрунтування геоінформаційних робіт

4.1 Організаційна структура топографо-геодезичного підприємства. Приватне підприємство «Землевпорядна агенція «Експерт»

Топографо-геодезична та картографічна діяльність - це наукова, виробнича й управлінська діяльність, спрямована на визначення параметрів фігури, гравітаційного поля Землі, координат точок земної поверхні та їх змін у часі, створення та використання державної геодезичної та гравіметричної мереж України, мережі постійно діючих станцій супутникового спостереження, топографічних, тематичних карт (планів), створення та оновлення картографічної основи для державних кадастрів, банків (баз) геопросторових даних та геоінформаційних систем [17].

Результатом топографо-геодезичної та картографічної діяльності є геодезичні та топографічні, картографічні матеріали, продукція, інформація тощо.

Згідно статті 2 Закону України: «Відносини в сфері топографо-геодезичної та картографічної діяльності регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України».

Об'єктами топографо-геодезичного підприємства є територія України, в тому числі водні об'єкти, міста та інші населені пункти, системи промислових, гідротехнічних та інших інженерних споруд і комунікацій [18]. До суб'єктів відносяться Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади; Міністерство оборони України та його підрозділи; інші центральні та місцеві органи виконавчої влади; юридичні та фізичні особи, які володіють необхідними технічними та технологічними забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних та картографічних робіт.

Державне управління в сфері топографо-геодезичної та картографічної діяльності здійснює Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, міністерство оборони України, інші органи виконавчої влади.

Структура підприємства - це склад і співвідношення його внутрішніх ланок (цехів, ділянок, відділів, лабораторій та інших підрозділів), що становлять єдиний господарський об'єкт. Розрізняють загальну, виробничу й організаційну структуру підприємства [19].

Організаційна структура підприємства - це сукупність певним чином пов'язаних між собою управлінських ланок. Вона характеризується кількістю органів управління, порядком їх взаємодії та функціями, які вони виконують. Головним призначенням є забезпечення ефективної діяльності управлінського персоналу [19].

Організаційна структура приватного підприємства «Землевпорядна агенція «Експерт» представлена на рис. 4.1.

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Рис. 4.1 Організаційна структура приватного підприємства «Землевпорядна агенція «Експерт»

Управління підприємством здійснює директор. Він вирішує питання діяльності підприємства.

Виробничим відділом керує технічний директор. Він відповідає за всі сторони роботи даного відділу і виконує всі функції з технологічного та господарського керівництва.

ПП «Землевпорядна агенція «Експерт» здійснює такі земельно-кадастрові роботи [20]:

· роботи по приватизації земельних ділянок;

· встановлення та відновлення меж земельних ділянок;

· виготовлення проектів землеустрою та інших видів землевпорядних робіт.

Роботи, які виконуються підприємством [20]:

· сканування карт і їх шифрування;

· геодезична обробка вимірювань;

· складання технічної документації до договору оренди;

· приватизація земель;

· геодезичні роботи;

· землевпорядні роботи по виготовленні проектів відведення земельних ділянок;

· проведення топографо-геодезичних робіт та ін..

Основні функції підприємства полягають:

· побудова цифрових карт будь-якого призначення та масштабу;

· земельно-кадастрові роботи.

4.2 Ціноутворення

Ціна -- це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (користь) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти [21].

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Їх присутність в ціні є обов'язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити: акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки.

Ціноутворення -- це процес обгрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури. В залежності від того, яку мету переслідує підприємство чи фірма на ринку, розрізняють різні підходи до ціноутворення [21].

Діяльність підприємства по оптимізації ціни може бути [21]:

· виживання на ринку - за мету ставлять тоді, коли ринок досяг майже граничної ємності; для збереження життєздатності підприємства можуть встановлювати низькі ціни, сподіваючись, що ринок буде чутливим до них;

· максимізація прибутку - у даному випадку зіставляються попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту, яка забезпечить максимальний прибуток;

· лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання високого та тривалого прибутку, встановлюються низькі ціни з метою збільшення частки підприємства на ринку;

· лідерство в якості товарів передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати високі витрати на науково-дослідні роботи і забезпечення якості.

Усі ціни поділяються на дві великі групи: виробничі та споживчі. Виробничі ціни -- це ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям. До них належать [21]:

· гуртові ціни -- це ціни за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості.

· закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торгівельним та іншим фірмам. Закупівельні ціни використовуються також при заготівлі продукції хутрового звірівництва, рибництва, вторсировини.

· кошторисні ціни -- ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення. Тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги.

Споживчі ціни -- ціни на товари і послуги, що реалізуються населенню. До них належать: роздрібні ціни -- ціни, за якими населення купує товари у державній, колективній і приватній торгівлі. Різновидами роздрібних цін є ціни на продукцію закладів громадського харчування, тарифи на комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги, ціни на житло.

За способом встановлення ціни поділяються на [21]:

· державні (встановлюються державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціально значимі товари; поділяються на фіксовані і регульовані);

· договірні (встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем товару і можуть змінюватись за взаємною згодою сторін);

· вільні (встановлюються підприємствами самостійно або на договірній основі із врахуванням попиту і пропозиції на ринку товарів; орієнтовані на економічну зацікавленість виробників у розширенні асортименту товарів та запобігання ажіотажного попиту і спекуляції);

· ввізні (встановлюються на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) і підлягають обкладанню ввізним митом; основою розрахунків таких цін є митна вартість товарів, виражена в національній валюті).

Важливу роль у вирішенні завдань науково-технічного прогресу відіграють -- лімітні (встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають граничне допустимий рівень її ціни) і ступеневі ціни (ступенева ціна -- це гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції).

Ціни "Франко"-- це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Найбільш поширеними є ціни [21]:

· франко-вагон-станція відправлення (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи);

· франко-вагон-станція призначення (включає всі витрати, пов'язані із доставкою продукції до місця знаходження споживача);

· франко-кордон (використовується у зовнішньоекономічних угодах і, крім транспортних витрат по доставці товару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати).

В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (A3) (для високорентабельних і монопольних підакцизних товарів).

Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг. ПДВ на матеріальні ресурси, основні засоби, нематеріальні активи для потреб основної діяльності по виготовленню продукції до витрат виробництва і обігу не відноситься. ПДВ включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподатковуваного обороту, який не включає податок на додану вартість.

Акцизний збір -- це непрямий податок, що включається до ціни товарів. Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки є гуртовою ціною промисловості. Постачальницько-збутова націнка включає витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій.

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку (знижку). Торгівельна надбавка покриває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержання прибутку. Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додаткові послуги тощо.

Зазначений метод розрахунку гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, оскільки він ґрунтується на використанні даних про всі витрати, пов'язані із виробництвом і збутом продукції. Специфіка ринкового ціноутворення полягає в тому, що зазначені витрати безпосередньо рівень ціни не визначають. На рівень ціни неабиякий вплив має ринкова кон'юнктура, а саме такі фактори [21]:

· державне регулювання цін;

· конкуренція виробників;

· співвідношення попиту і пропозиції;

· купівельна спроможність грошей;

· якість товару та інші.

Враховуючи ці фактори, прийняту підприємством ринкову стратегію з метою встановлення оптимального рівня цін, використовуються такі методи ціноутворення [21]:

· Метод "витрати + прибуток". За цим методом ціна (Ц) обчислюється за формулою [21]:

Ц = С + П (грн.), (4.1)

де С -- собівартість продукції, (грн.);

П -- величина прибутку в ціні, (грн.).

Прибуток визначається у відсотках до собівартості, величина яких встановлюється, виходячи із міркувань прибутковості продукції та її конкурентоспроможності. В ринковій економіці сфера застосування цього методу обмежена.

· Отримання цільової норми прибутку -- метод ціноутворення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Фірми намагаються встановити ціну, включаючи в неї прибуток, що планується у відсотках на інвестований капітал. При цьому використовується концепція беззбитковості і при встановленні ціни за цією методикою враховується залежність загальних витрат і виручки від обсягу продажу.

· Оцінка споживчої вартості -- метод, що ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від використання товару. Цей метод ціноутворення має певний ризик внаслідок неоправданого завищення або заниження ціни.

· Пропорційне ціноутворення -- метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. При цьому методі (його ще називають "за рівнем конкуренції") ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів.

· Метод "очікуваного прибутку " найчастіше застосовують тоді, коли фірма планує підписати контракт і пропонуючи більш низькі ціни, ніж інші фірми, має шанси виграти боротьбу за контракт.

· Метод швидкого повернення витрат. Використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення затрачених коштів. Така поведінка може бути викликана невпевненістю виробників у тривалому успіхові їх продукції на ринку.

Існує ще ряд інших методів ціноутворення, але при використанні будь-якого з них в подальшому ціна коригується, використовується ряд знижок і доплат до ціни (за оплату готівкою, величину придбаної партії товару, доставку, сезонні знижки, супутні послуги та інше).

Практично фірми встановлюють не окремі ціни на товар, а використовують цілу систему цін, щоб продавати весь асортимент своїх товарів, враховувати попит на різних, територіально віддалених ринках.

В середині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін [21]:

· територіальні ціни (територіальне ціноутворення залежить від розміщення населення на території; в деяких випадках ціна буде порівняно вищою для різних покупців з метою покриття додаткових транспортних витрат);

· ціни зі знижками (встановлюються за обсяг покупки, за виконання певних функцій підприємствами сфери обігу, за виконання певних функцій по складуванню і зберіганню продукції, сезонні знижки);

· ціни стимулювання покупок (фірми в деяких випадках, з метою привернення уваги до інших товарів, можуть знижувати ціни на даний товар);

· пільгові ціни (застосовують, коли фірма реалізує товари за декількома цінами, хоч це і не відображає пропорційну різницю у витратах);

· ціни на нові товари (при ціноутворенні використовують два методи): у «зняття вершків на ринку» -- на товари встановлюються великі ціни для одержання високих прибутків, потім ціни повільно знижуються і привертають увагу покупців; «проникнення на ринок» встановлюються низькі ціни на нові товари для привернення уваги великої кількості покупців і завоювання переважної частини ринку).

4.3 Кошторис виконаних робіт

Кошторис -- це фінансовий документ, в якому в плановому порядку визначаються обсяги коштів на фінансування певних об'єктів, програм і заходів з визначенням їх цільового призначення і розподілом за окремими періодами фінансування. Кошторис складають на основі виробничої програми підрозділу та відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси [22].

У кошторисі відображаються наступні витрати на виробництво певних продуктів [22]:

· матеріальні витрати (за вирахуванням зворотних відходів);

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні потреби;

· амортизація основних фондів;

· інші витрати.

Також до складу кошторису входять витрати основного та допоміжного виробництва, які пов'язані з виготовленням та продажем продукції, товарів та послуг.

Для розрахунку кошторису витрат на виробництво використовують три методи [22]:

· кошторисний метод - на основі розрахунку витрат у масштабах всього підприємства за даними всіх інших розділів плану;

· зведений метод - шляхом підсумовування кошторисів виробництва окремих підрозділів, за винятком внутрішніх оборотів між ними;

· калькуляційний метод - на основі планових розрахунків по всій номенклатурі продукції, робіт і послуг з розкладанням комплексних статей на прості елементи витрат.

При складанні кошторисів в топографо-геодезичному виробництві користуються «Збірником укрупнених кошторисних розцінок на топографо-геодезичні та картографічні роботи», який затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.02.2003 №29/м (далі - Збірник).

Даний Збірник містить корисні розцінки та нормативи заробітної плати і трудових витрат на геодезичні роботи, топографічні зйомки, оновлення карт і планів, картографічні, обчислювальні, проектно-кошторисні роботи та складання технічних звітів про виконані роботи. Надана характеристика категорій складності, склад робіт, розцінки і в її складі зарплату, трудові затрати в бригадо-днях. Наведений склад робіт для кожного процесу є коротким переліком основних операцій, які залежать від конкретних умов можуть змінюватися без коригування розцінок [23].

Вартість топографо-геодезичних робіт залежить від [22]:

· площі ділянки;

· категорії складності робіт (забудована або незабудована територія, необхідність подеревної зйомки, наявність підземних комунікацій, відкрита або залісена місцевість і т.д.);

· необхідність виконання технічних погоджень щодо правильності нанесення підземних мереж;

· необхідність отримання дозволу на виконання робіт і здача матеріалів в Управління обласних архітектурних служб.

Роботи, які були виконані в магістерській роботі носять науково-дослідний характер, тому використання нормативних документів є неможливим. Отже, кошторис складений виходячи з необхідних витрат праці.

Під час створення ситуаційного плану історичного об'єкта «Брестська фортеця» були виконані такі роботи:

· аналіз вхідних матеріалів;

· векторизація архівного знімка у програмному пакеті MapInfo;

· підготовка карти до видання.

Для того, щоб розрахувати кошторис вартості запроектованих робіт, необхідно:

· скласти таблицю обсягів робіт;

· розрахувати кількість людино- днів;

· розрахувати середню заробітну плату працюючих за один день.

Заробітна плата в день розраховується за формулою [22]:

(4.1)

де S - заробітна плата за день;

S_M - заробітна плата за місяць;

N - кількість робочих днів в місяці.

Для розрахунків прийнято середню заробітну плату інженера-геодезиста (початківця) за 1 місяць (S_M) - 4500 грн. Кількість робочих днів в місяць (N) - 23. Тривалість робочого дня 8 год.

Результатом розрахунку за формулою (4.1) є середня заробітна плата за 1 день (S) інженера 195,65 грн.

Результати розрахунку кошторису наведені в Таблиці 4.1.

Таблиці 4.1

Розрахунок кошторису на виконання робіт

Перелік виконаних робіт	Виконавці	Кіл-ть людино-днів	Зарплата за 1 день, грн.	Основна зарплата, грн.
	Кількість	Посада
Аналіз вхідних матеріалів	1	інженер	2	195,65	391,30
Векторизація архівного знімка в ПП MapInfo	1	інженер	20	195,65	3913,00
Підготовка карти до видання	1	інженер	2	195,65	391,30
Всього					4695,60
Зарплата керівного складу (3,7%)					173,74
Зарплата інших виробничих відділів (7,3%)					342,78
Зарплата підсобного - допоміжного персоналу (3,4%)					159,65
Всього					5371,77
Премії (6,1%)					327,68
Всього					5699,45
Інші прямі затрати
Прямі затрати (6%)					341,97
Нормовані преміальні витрати (10,5%)					598,44
Накладні витрати (20%)					1139,89
Разом прямі та накладні витрати					2080,3
Всього					7779,75
ПДВ					1555,95
Всього за кошторисом					9335,7

Отже, загальна кількість витрат залежить від об'єму виконаних робіт, тобто сим більше виконаної роботи, тим більшими будуть накладні та трудові затрати.

За результатом розрахунку кошторису вартість виконаних робіт становить 9335,7 грн., з яких:

· прямі та накладні витрати становлять 2080,3 грн.;

· зарплати та премії - 5699,45 грн.;

· основна заробітна плата інженера за 24 робочих днів - 4695,60 грн.

Розділ 5. Охорона праці

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності працівника під час трудової діяльності [24].

Об'єктом охорони праці є здоров'я та працездатність людини, а предметом - засоби і заходи, спрямовані на їхнє збереження.

Законодавство про працю регламентується законодавчими актами, основними з яких є Конституція України, Кодекс законів про працю, Закон України «Про охорону праці». Відповідальність за порушення законодавчих та інших нормативних актів з питань охорони праці відповідно до Закону України «Про охорону праці» буває дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна.

5.1 Організація умов праці на території об'єкта дослідження

Об'єкт дослідження - це історична пам'ятка Брестська фортеця, яка знаходиться на території держави Білорусія.

Метою дослідження є створення ситуаційного плану Брестської фортеці.

Перед виїздом на територію об'єкта був проведений інструктаж з правил та умов пересування по маршруту, а також щодо опрацювання матеріалів у камеральних умовах.

При проведенні польових робіт переходи та пересування працюючих по місцевості допускається лише у випадках виробничої необхідності. Рух бригади на маршрутах або переходах здійснюється організовано під керівництвом керівника бригади або старшого групи. Залежно від умов місцевості рухатися необхідно по можливості компактними, а не розтягнутими групами, щоб забезпечити постійний зоровий або голосовий зв'язок між членами бригади (групи) і можливість надання взаємної допомоги. Маршрути пересування повинні відповідати затвердженій технологічній схемі проведення робіт або бути погоджені з керівництвом партії (експедиції). Умови і порядок пересування по маршрутах мають бути доведені до всіх членів бригади [25].

При раптовому погіршенні погоди (снігопад, гроза, тривалий дощ, густий туман і т.д.) під час пересування (переходів) необхідно перервати рух, сховатися в безпечному місці і перечекати негоду. Переходи і пересування бригади мають проводитися тільки у світлу частину доби. Робота на маршрутах повинна припинятися з таким розрахунком, щоб усі працівники встигли повернутися до табору до настання темряви. Відхилення від умов проведення маршруту або зміна схеми маршруту (переходу) можуть допускатися тільки під особисту відповідальність старшого групи.

При аварійних ситуаціях, коли хтось із членів бригади втрачає здатність самостійно пересуватися, потрібно надати потерпілому на місці можливу медичну допомогу і вжити всі заходи для його доставки до найближчого медичного пункту. Якщо група нечисленна, необхідно вжити заходи для виклику рятувальної служби і не залишати товариша. Тимчасове залишення потерпілого допускається лише у виняткових випадках за умови, що він зможе очікувати допомогу в цілковитій безпеці. Старший групи під час переходу або роботи на маршрутах повинен регулярно, а не тільки на привалах чи перервах у роботі, перевіряти наявність і фізичний стан працівників [25].

Безпека проведення робіт і пересування ділянкою була відображена у відповідних робочих проектах на проведення робіт та інструкціях з охорони праці, затверджених керівництвом організації (підрозділу) - безпосереднього виконавця робіт за погодженням із профспілковою організацією.

5.2 Організація умов праці при камеральних роботах

Опрацювання матеріалів для створення ситуаційного плану Брестської фортеці виконується на комп'ютері. З метою уникнення проблем зі здоров'ям необхідно точно дотримуватися вимого щодо організації місця та часу роботи.

Для комфортної роботи необхідно виконати всі вимоги щодо організації робочого простору.

Організація робочого місця - це система заходів щодо його спеціалізації, оснащення необхідними засобами і предметами праці, їхнього розміщення на робочому місці, його зовнішнього оформлення і створення належних умов праці [24].

Вимоги охорони праці до приміщень для роботи з ПК

Згідно ДСанПіН 3.3.2.007-98 площа, на якій розташовується робоче місце користувача ПК повинна становити не менше як 6 м² , об'єм приміщення - не менше як 20 м³. Стіни приміщень для роботи з ПК мають бути пофарбовані чи обклеєні шпалерами пастельних кольорів з коефіцієнтом відбиття 40-60%. У випадку, коли такі приміщення зорієнтовані на південь, вікна повинні обладнуватися сонцезахисними пристроями (жалюзі, штори).

Приміщення з комп'ютерною технікою повинні мати природне та штучне освітлення. При незадовільному освітленні знижується продуктивність праці користувача, можлива поява короткозорості, швидка стомлюваність. Природне освітлення повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006. Воно має здійснюватися через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ або північний схід та забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче 1,5%. Штучне освітлення в приміщеннях з робочими місцями, має здійснюватися системою загального рівномірного освітлення [24].

Для освітлення приміщень з ПК необхідно використовувати люмінесцентні світильники. Освітленість робочих місць у горизонтальній площині на висоті 0,8 м від підлоги повинна бути не менше 400 лк. Вертикальна освітленість у площині екрану не більше 300 лк.

Розрахунок природного освітлення виконують за ДБН В.2.5-28-2006 [26]. Виконується розрахунок площі світлових отворів, які повинні забезпечувати належну штучну освітленість. Площа отворів для забезпечення бічної природної освітленості знаходять за формулою [24]:

, (5.1)

де Sn - площа підлоги приміщення;

e_н - нормоване значення коефіцієнта природної освітленості;

k_3д - коефіцієнт запасу;

h_o - світлові характеристики бічних отворів;

t_o - загальний коефіцієнт світло пропускання;

r - коефіцієнт, який враховує відображення світла при бічній освітленості;

t_o - загальний коефіцієнт світло пропускання

, (5.2)

де t₁ - коефіцієнт світлопропускання матеріалу;

t₂ - коефіцієнт, який враховує втрати світла в переплетіннях віконних отворів (світлові отвори);

t₃ - коефіцієнт, який враховує втрати світла в несучих конструкціях;

t₄ = 0,9 - коефіцієнт, який враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях;

t₅ - коефіцієнт, який враховує втрати світла в захисній сітці, де t_o=0,403.

Отже, при S_n = 30 m², e_н = 1.2, k_з = 1.4, h₀ = 10.5, t₀ = 0.403, r = 1.1 площа віконних отворів для забезпечення природної освітленості згідно формули (5.1) буде:

Розрахунок штучного освітлення передбачає розрахунок загального освітлення, а потім комбінованого, яке становить суму місцевого та загального освітлення.

Загальне освітлення розраховують методом коефіцієнта використання світлового потоку за формулою [24]:

, (5.3)

де Е - норма освітленості (згідно розряду зорової роботи);

S - площа приміщення ;

К - коефіцієнт запасу;

Z - коефіцієнт мінімальної освітлення;

- коефіцієнт використання освітлювальної установки.

Для обчислення були використані наступні дані: Е = 300 лк, S = 30, K = 1.5, Z = 1.2, = 0.57.

Індекс приміщення розраховують за формулою:

, (5.4)

де а, b - відповідно довжина і ширина приміщення, м;

Н_С - висота розміщення світильника над освітлювальною поверхнею.

Для розрахунку індексу приміщення прийнято: а = 5 м, b = 6 м, Н_С = 2 м.

Згідно формули (5.4) отримуємо:

Сумарний світловий потік освітлювальної лампи згідно формули (5.3) становить:

Число ламп, необхідних для освітлення приміщення, визначається за формулою [24]:

, (5.5)

де F_л - світловий потік однієї лампи, який потрібно вибрати за табличними даними.

Отже, необхідна кількість ламп, згідно формули (5.5) становить:

Організацію робочого місця пропонується здійснювати так, щоб були створені максимальні зручності при роботі (рис. 5.1).

Рис. 5.1 Розміщення робочих місць і обладнання в лабораторії:

1 - робочий стіл;

2 - лабораторний стіл;

3 - персональний комп'ютер;

4 - крісло;

5 - шафа.

Відповідно до ДСанПіН 3.3.2.007-98 [27] «Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин» встановлені санітарно-гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища приміщень з комп'ютерною технікою (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Норми мікроклімату для приміщень з КТ

Пора року	Категорія робіт	Температура повітря, ?С, не більше	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
холодна	Легка - 1а	22 - 24	40 - 60	0,1
	Легка - 1б	21 - 23	40 - 60	0,1
Тепла	Легка - 1а	23 - 25	40 - 60	0,1
	Легка - 1б	22 - 24	40 - 60	0,2

Рівні позитивних та негативних іонів у повітрі приміщень з КТ мають відповідати санітарно-гігієнічним нормам ГН 2152-80 [28] (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Рівні іонізації повітря приміщень з КТ

Рівні іонізації повітря	Кількість іонів в 1 см3 повітря
	n+	n-
Мінімально необхідні	400	600
Оптимальні	1500-3000	3000-5000
Максимально допустимі	50 000	50 000

У приміщеннях з КТ має бути забезпечений 3-кратний обмін повітря за годину. Також необхідно проводити щоденне вологе прибирання та регулярне провітрювання протягом робочого дня. Видалення пилу з екрану необхідно проводити не рідше одного разу на день.

Вимоги охорони праці до робочого місця користувача ПК

Робочі місця для працюючих з ПК необхідно розташовувати таким чином, щоб до поля зору працюючого не потрапляли вікна та освітлювальні прилади. Монітори повинні встановлюватися під кутом 90?-105? до вікон та на відстані, не меншій 2,5-3 м від стіни з вікнами. До поля зору працюючого не повинні потрапляти поверхні, які мають властивість віддзеркалювання. Покриття столів повинне бути матовим з коефіцієнтом 0,25-0,4. Відстань між робочими місцями з ПК повинна бути не меншою 1,5 м у ряду та 1 м між рядами. ПК повинні розміщуватися не ближче 1 м від джерела тепла [24].

Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози. Монітор повинен бути встановлений таким чином, щоб верхній край екрана знаходився на рівні очей. Екран монітора має розташовуватися на оптимальній відстані від очей, що становить 600-700 мм, але не ближче ніж 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів. Для забезпечення точного та швидкого зчитування інформації площа монітора повинна бути перпендикулярною нормальній лінії зору. Розташування екрана монітора повинна забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом 30? до нормальної лінії погляду. Клавіатура повинна бути розташована так, щоб на ній було зручно працювати двома руками. Клавіатуру слід розміщати на поверхні столу на відстані 100-300 мм від краю. Кут нахилу клавіатури до столу повинен бути в межах від 5? до 15?, зап'ястя та долоні руки повинні розташовуватися горизонтально до площини столу [24].

Висота робочої поверхні столу з ПК має регулюватися в межах 680 - 800 мм, а ширина і глибина - забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля (рекомендовані розміри: 600-1400 мм, а глибина - 800-1000 мм). Робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менше ніж 600 мм, шириною - не менше ніж 500 мм, глибиною (на рівні колін) - не менше ніж 450 мм, на рівні простягнутої ноги - не менше ніж 650 мм.

Оскільки монітор є дуже важливою частиною комп'ютерної системи, то він повинен відповідати таким основним вимогам [24]:

· cимволи на екрані мають бути чіткими і добре розрізнятися;

· зображення повинне бути позбавлене блимання;

· яскравість або контрастність повинні легко регулюватися;

· екрани мають бути вільними від відблисків та відбиття;

· випромінювання повинні бути знижені до надзвичайно малих рівнів.

Вимоги охорони праці до режиму праці та відпочинку користувача ПК

З метою уникнення перевантаження організму робочий день користувача ПК повинен проходити у раціональному режимі праці та відпочинку, який передбачає дотримання регламентованих перерв, їх активне проведення, систематичне проведення виробничої гімнастики, рівномірний розподіл завдань. Загальний час роботи з ПК не повинен перевищувати 50% тривалості робочого дня. Якщо виконання роботи пов'язане тільки з використанням комп'ютера, то при неможливості зміни діяльності необхідно робити перерви та паузи. Для робіт, які виконуються з великим навантаженням, слід робити 10-15 хвилинну перерву через кожну годину, для мало інтенсивної роботи такі перерви слід робити через кожні 2 години. Кількість пауз (до 1 хвилини) слід визначити індивідуально.

Форми та зміст перерв можуть бути різними: виконання альтернативних допоміжних робіт, які не вимагають великого напруження, приймання їжі. На початку перерв виконується гімнастика для очей, під час однієї з перерв рекомендується проведення загальної гімнастики.

Виконання фізичних вправ з нормативним навантаженням протягом робочого дня рекомендується індивідуально, залежно від відчуття втоми. Гімнастика повинна бути спрямована на корекцію вимушеної пози, покращення кровообігу, часткову компенсацію дефіциту рухливої активності.

Вимоги до захисту користувача ПК від шуму та вібрацій

Джерелами шуму при роботі з ПК є жорсткий диск, вентилятор блока живлення мережі, вентилятор, розташований на процесорі, швидкісні CD-ROM, механічні сканери, пересувні механічні частини принтера. При роботі вентиляційної системи ПК, яка забезпечує оптимальний температурний режим електронних блоків, створюється аеродинамічний шум. Крім того, діють й інші зовнішні джерела шуму, не пов'язані з роботою ПК.

Шум, що створюється працюючим ПК, є широко суміжним, постійним з аперіодичним посиленням при роботі принтерів. Тому шум повинен оцінюватися загальним рівнем звукового тиску по частотному коригуванню «А» та вимірюватися в дБА.

Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях, обладнаних ПК, мають відповідати вимогам ДСанПіН 3.3.2.007-98 [27], ДСН 3.3.6-037-99 [29] .

Зниження рівня шуму в приміщенні можна здійснити таким чином [24]:

· використанням блоків живлення ПК з вентиляторами на гумових підвісках;

· використання ПК, в яких термодавачі вмонтовані в блоці живлення та в критичних точках материнської плати, які дозволяють програмним шляхом регулювати як момент ввімкнення вентилятора, так і їх швидкість обертання;

· використання ПК, в яких вентилятор на процесорі встановлений виробником;

· зменшення шуму на шляху його поширення через розміщення звукоізолюючого відгородження у вигляді стін, перетинок, кабін;

· акустичною обробкою приміщення - зменшення енергії відбитих звукових хвиль шляхом збільшення площі звукопоглинання.

Під час виконання робіт з ПК у виробничих приміщеннях значення характеристик вібрацій на робочих місцях мають не перевищувати допустимі значення до ДСанПіН 3.3.2.007-98 [27], ДСН 3.3.6-039-99 [29].

Вимоги техніки безпеки до користувачів ПК

Перед початком роботи необхідно [24]:

· пересвідчитися у цілісності корпусів і блоків (обладнання) ПК;

· перевірити наявність заземлення, справність і цілісність кабелів живлення, місця їх підключення;

· забороняється вмикати ПК та починати роботу при виявлених несправностей. Забороняється замінювати елементи або вузли та проводити перемонтаж при ввімкненому ПК; з'єднувати та роз'єднувати вилки та розетки первинних мереж електроживлення, які знаходяться під напругою; знімати кришки, які закривають доступ до струмопровідних частин мережі первинного живлення при ввімкненому обладнанні; замінювати запобіжники під напругою; залишати ПК у ввімкненому стані без нагляду.

Після закінчення роботи необхідно:

· закінчити та зберегти в пам'яті комп'ютера або на зовнішньому носії всі необхідні файли;

· вимкнути стабілізатор, якщо комп'ютер підключений до мережі через нього, штепсельні вилки витягнути з розеток;

· прибрати робоче місце;

· ретельно вимити руки теплою водою з милом;

· вимкнути кондиціонер, освітлення та загальне електроживлення підрозділу;

· рекомендується в спеціально обладнаному приміщенні провести сеанс психофізіологічного розвантаження і зняття втоми з виконанням спеціальних вправ аутотренінгу.

Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

Аварійна ситуація чи нещасний випадок може статися в разі ураження електричним струмом, загоранням апаратури.

У разі раптового припинення подавання електроенергії необхідно одразу вимкнути комп'ютер. При виявленні ознак горіння (дим, запах гару) вимкнути техніку, знайти джерело займання та вжити заходів щодо його ліквідації, а також повідомити керівника роботи та не допускати по сторонніх осіб у небезпечну зону.

Якщо є потерпілі, надати їм першу медичну допомогу та викликати швидку медичну допомогу.

Пожежна безпека

Пожежна безпека - стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей [24].

Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд. Пожежна небезпека електрообладнання, електронних приладів, радіоелектронної апаратури, апаратури управління, електроприймачів пов'язана з використанням спалимих матеріалів: гуми, пластмас, лаків, олій.

Джерелами займання можуть бути електричні іскри, дуги, коротке замикання, струмові перевантаження, перегріті опірні поверхні, несправність обладнання. Але потужність і тривалість дії цих джерел займання порівняно малі, тому горіння, як правило, не розвивається. Виникнення пожежі в електронних пристроях можливе, якщо використовуються спалимі і важко спалимі матеріали і вироби.

Щоб запобігти можливому загорянню необхідно щоб стелажі та шафи для зберігання паперів були з негорючого матеріалу, а в неробочий час всі прилади та загальна розподільча мережа були вимкнені.

При виконанні камеральних робіт у разі виявлення пожежі, ознак горіння (полум'я, диму, його запаху) необхідно [24]:

· негайно повідомити про це по телефону служби порятунку - 101, при цьому назвати адресу об'єкта, указати кількість поверхів будівлі, місце виникнення загорання, наявність там людей, а також повідомити своє прізвище;

· вжити (по можливості) заходів для евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей; якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника (відповідальну посадову особу), чергового або нештатну пожежну команду;

· у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну);

· попередити про пожежу всіх, хто знаходиться поряд, евакуюватися самому та за можливості допомогти в цьому іншим, особливо людям похилого віку та дітям;

· не допускаючи паніки, зачинити за собою всі двері і вікна для обмеження циркуляції повітря, вимкнути електрику, газ.

Виходячи із зони горіння через двері, їх необхідно відчиняти повільно, щоб не сталося миттєвого доступу кисню з викидом полум'я, зачекати декілька секунд, оцінити ситуацію і, залишаючи будинок, діяти відповідно до обставин. У випадку знаходження в приміщенні, яке відрізане від основних шляхів евакуації вогнем, димом, високою температурою, необхідно відразу заткнути усі щілини у дверях підручними матеріалами, по можливості змочивши їх водою, для перекриття доступу диму і продуктів горіння. У задимленому приміщенні необхідно підповзти до вікна, закривши при цьому ніс і рот зволоженою тканиною, яка відіграє роль фільтра і захищає від впливу небезпечних продуктів горіння. Діставшись вікна, потрібно трохи прочинити його і дихати через щілину, чекаючи на допомогу. Коли прибудуть пожежні підрозділи, привернути до себе увагу, подавши сигнали через вікно. Ні в якому разі не стрибати з вікна без крайньої потреби.

На випадок пожежі передбачений порошковий вогнегасник ВП-5 для гасіння пожеж, що виникли внаслідок займання об'єктів, що знаходяться під напругою, а також вогнегасник ВПП-5Д для гасіння решти об'єктів.

Заходи щодо рятування потерпілих і гасіння пожеж у будівлях [24]:

· перед тим, як увійти до приміщення, що горить, необхідно накритися мокрою ковдрою, будь-яким одягом чи цупкою тканиною;

· двері до задимленого приміщення відчиняти обережно, щоб уникнути посилення пожежі від великого припливу свіжого повітря;

· у сильно задимленому приміщенні рухатися поповзом або пригинаючись;

· для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину;

· у першу чергу рятувати дітей, інвалідів і старих людей;

· виходити з осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер;

· побачивши людину, на якій горить одяг, треба звалити її на землю, швидко накинути будь-яку ковдру чи покривала (бажано зволожені) і щільно притисніть їх до тіла. За потреби викликати медичну допомогу;

· якщо загорівся власний одяг - падати на землю і перевертатися, щоб збити полум'я;

· під час гасіння пожежі використовувати вогнегасники, пожежні гідранти, воду, пісок, землю та інші засоби гасіння вогню;

· бензин, гас, органічні масла та розчинники, що загорілися, гасити тільки за допомогою спеціальних видів вогнегасників, засипати піском або землею, а якщо осередок пожежі невеликий, накрити його азбестовим чи брезентовим покривалом, зволоженою тканиною або одягом;

· якщо горить електричне обладнання чи проводка, потрібно вимкнути рубильник, вимикач або викрутити електричні пробки, а потім починайте гасити вогонь.

При пожежі потрібно використовувати пожежні сходи - під час пожежі заборонено користуватися ліфтами. За будь-яких умов, якщо це можливо, необхідно викликати пожежну команду за телефоном 101.

На рис. 5.2 представлена схема евакуації під час виникнення пожежі.

Рис. 5.2 План евакуації під час пожежі

Розділ 6. Безпека в надзвичайних ситуаціях

6.1 Характеристика об'єкта дослідження

Будівництво Брест-Литовської фортеці було розпочато в 1833 році, а завершено 1842 року. Це фортеця бастіонного типу на місці старого міста Брест-Литовськ. Розташована у західній частині Бреста. Площа фортеці складає 4 км. Складається з Цитаделі та трьох великих та просторих укріплень - Кобринського, Волинського та Тереспільського. Разом вони утворювали головну огорожу фортеці.

На території фортеці розміщені такі будівлі та споруди:

· Головний вхід у комплекс - це врізаний у вал залізобетонний паралелепіпед з висіченою у ньому п'ятикутною зіркою. Блок підтримується укосом кріпосного валу. Ширина проходу становить 18,5 м, а довжина залізобетонного блоку - 44 м, висота - 10 м, ширина - 35 м.

· Скульптурна композиція «Спрага». Її довжина становить 13 м, матеріал з якого виготовлена композиція - це декоративний залізобетон масою 720 тон, розмір скульптури 5 натур.

· Білий двір - фрагмент одної з кам'яних будівель Брест-Литовська, який місцями зруйнований до рівня фундаменту.

· Площа церемоніалів та меморіальні плити - законсервовані руїни, які складають одне ціле з простором площі Церемоніалів, Білого палацу, інженерного управління, оборонної казарми. Площа Церемоніалів вміщує 25 - 30 тисяч чоловік. Вона була викладена 1600 квадратними залізобетонними плитами, що викладені групами по чотири, а між ними - червоний клінкер.

· Головний монумент - скульптурне зображення воїна і прапора. Ця скульптура складається з 200 частин (при лінійних розмірах в плані до 54 м і висотою не більше 30 м) зводилася у вигляді бетонної оболонки, що кріпилася до металевого каркаса з сіткою внутрішніх колон 6х6 м.

· Штик-обеліск - його висота становить 104,5 м, а вага - 620 тонн.

· Вічний вогонь - факел у вигляді невеликої квадратної плити з поглибленим в ній рельєфним зображенням п'ятикутної зірки.

· Інженерне управління - знаходиться у дворі Цитаделі північніше Холмських воріт. Фрагментарно підноситься (не більше ніж на 3 м) над рівнем землі.

· Обвідний канал - довжина 6 км, це система шлюзів з берегами, які викладені бруківкою, де постійно підтримувався рівень води.

· Свято-Миколаївський гарнізонний храм - це купольний будинок, у середині якого було встановлено 8 колон.

· Скульптурна композиція «Героям кордону, жінкам і дітям мужністю своєю у безсмертя пішли» - пам'ятник виготовлений з червоного, чорного граніту та бронзи.

6.2 Аналіз потенційних небезпек досліджуваного об'єкта та ймовірність виникнення надзвичайних ситуацій

Об'єкт дослідження знаходиться на території держави Білорусії в місті Брест. Брестська область розташована у заболоченій плоскій низовині. Рельєф території на якій розташоване місто, рівнинний (абсолютні висоти від 123 м, а висоти ухилу р. Західний Буг до 130 м). На заході ріка Мухавец впадає у Західний Буг, роздвоюючись на два рукави. Площа міста становить 14 527 га. Площа об'єкта дослідження становить 4 км.

Ландшафти, що оточують місто, в основному антропогенні - сільськогосподарські угіддя, дачні селища, зустрічаються окремі лісові масиви.

Клімат помірно континентальний. Внаслідок впливу морських повітряних мас зима м'яка, а літо помірне та тепле. Середня температура січня -2,6?С, липня +19,3?С. Річна кількість опадів 609 мм. Середньорічна температура становить +8,2?С. Середньорічна швидкість вітру -2,6 м/с. Середньорічна вологість повітря - 76%. Вегетаційний період триває 214 діб. У році в середньому 160 днів йде дощ, 68 днів - сніг. Тумани спостерігаються протягом 33 днів, грози - 27 днів.

У Білорусії створена та функціонує система моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій як природних так і техногенних. Це один з напрямків діяльності Міністерства з надзвичайних ситуацій РБ. Вона функціонує на республіканському, територіальному та місцевому рівнях.

Для Республіки Білорусь найбільш характерними джерелами небезпеки є:

· Біологічна небезпека. У Республіці Білорусь є до 500 природних осередків сибірської виразки, туляремія, природні вогнища сказу диких тварин; спостерігаються ураження сільськогосподарських культур бурою іржею, фітофторозом, картопляною софкою, колорадським жуком та ін.

· Гідродинамічна небезпека. Загальна протяжність дамб і гребель становить понад 850 км. Особлива небезпека прориву дамб і гребель зберігається в Брестській і Гомельській областях.

· Небезпека стихійних лих. Серед стихійних лих найбільшу небезпеку республіці представляють урагани, повені, лісові та торф'яні пожежі, зливи, посухи, смерчі.

· Екологічна небезпека. Під екологічною небезпекою розуміють можливість погіршення під впливом природних факторів і господарської діяльності людини показників якості природного середовища. На території республіки є тільки середніх і великих підприємств близько 2100, які мають 63 тисячі джерел викидів. Крім того, є близько 600 тис. легкових і близько 50 тис. вантажних машин і автобусів, кожен з яких викидає в повітря більше 40 найменувань шкідливих речовин. Щорічно у водойми викидається понад 1 млрд. м³ стічних вод. Відбувається забруднення ґрунту, падає врожайність, змінюється клімат, підвищується небезпека руйнування екологічних систем.

На території досліджуваного об'єкта можуть виникнути такі природні та техногенні небезпеки, як: урагани, повені, затори криги, блискавки.

Оскільки, біля об'єкта дослідження протікають дві повноводні річки Мухавец та Західний Буг, то найбільш імовірним є виникнення повені.

Повінь - це небезпечне природне (фізико-географічне, геофізичне, гідрометеорологічне, гідрогеологічне) явище стихійного характеру, яке виникає у певні як правило, прогнозовані, з недостатньою точністю в часі, періоди на річках, водоймах, днищах балок, суходолів, замкнутих котловин і блюдець. Воно виявляється в утворені великого поверхневого стоку, підйомів рівнів води, виході її з берегів, у тимчасовому затоплені низьких територій із розташованими на них сільськогосподарськими угіддями, населеними пунктами і виробничими об'єктами [30].

На території дослідження повені природного характеру виникають внаслідок випадання значних опадів, інтенсивним таненням снігу або скресання криги, що є наслідком глобального потепління. Весняні води, особливо в поєднанні із сильними вітрами, можуть призвести до затоплення великих територій, масових уражень населення і завдати величезних матеріальних збитків.

Існують різні класифікації повені залежно від висоти та швидкості підйому води, забезпеченості стоку і рівнів води, площі затоплення, розміру завданих збитків, характеру руйнування русла і берегів. Залежно від частоти, розміру площ затоплення та величини збитків повені поділяються на низькі (малі), середні, великі (високі), видатні (історичні) та катастрофічні [30].

...