Антропогенові уніоніди південно-західної частини Східно-Європейської платформи

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут геологічних наук

УДК 564.1:551.79 (477+478.9)

04.00.09 - палеонтологія і стратиграфія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук

АНТРОПОГЕНОВІ УНІОНІДИ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ

СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ

Рудюк Вікторія Валеріївна

Київ-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі геології антропогену Інституту геологічних наук НАН України.

Науковий керівник: доктор геолого-мінералогічних наук, член-кореспондент НАН України ГОЖИК ПЕТРО ФЕДОСІЙОВИЧ, директор Інституту геологічних наук НАНУ

Офіційні опоненти: доктор геолого-мінералогічних наук, професор МАКАРЕНКО ДМИТРО ЄЛИСЕЙОВИЧ,

Інститут геологічних наук НАН України, старший науковий співробітник кандидат геолого-мінералогічних наук ЛУЦІВ ЯРОСЛАВ КЛИМОВИЧ, вчений секретар Відділення наук про Землю НАН України

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка, геологічний факультет, Міністерство освіти і науки України, м. Львів.

Захист відбудеться 23.05.2002 р. 14 годині на засіданні Вченої Ради Д. 26.162.01 при інституті Геологічних наук НАН України за адресою: 01601, Київ-54, вул. О. Гончара, 55-б

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України за адресою: 01601, Київ-54, вул. О. Гончара, 55-б

Автореферат розісланий 22.04.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої Ради Т. С. Рябоконь

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення викопних решток уніонід з терасових відкладів антропогену південно-західної частини Східноєвропейської платформи належить до актуальних питань стратиграфії та палеогеографії України, завдяки їх широкому поширенню не тільки в алювіальних, але й в лиманно-морських відкладах різного віку, значної еволюційної мінливості, широті екологічного спектру та відсутності вузької ендемічності. Тому уніоніди успішно застосовуються для розчленування та кореляції алювіальних, морських, лиманно-морських відкладів віддалених розрізів. Разом з тим уніоніди дозволяють більш надійно і аргументовано підійти до розробки стратиграфічної схеми антропогену. Вивчення власне алювіальних відкладів істотно допомагає також при вирішенні практичних завдань - розвідці родовищ пісків, гравійно-галечникових відкладів, а завдяки приуроченості до них водоносних горизонтів і забезпеченні водопостачання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась у рамках тематики, яка розроблялась у відділі геології антропогену ІГН НАН України: “Стратиграфія і геохронологія лесових та льодовикових відкладів України” (0195U010343), “Стратиграфія і кореляція антропогенових відкладів нафтогазоносних та вугленосних провінцій України”(0199U002576).

Мета та завдання досліджень. Мета роботи - вивчення викопних решток уніонід південно-західної частини Східно-Європейської платформи, встановлення етапності їх розвитку, палеогеографічного поширення і на цій підставі обґрунтування стратиграфічного поділу антропогенових алювіальних, озерно-лиманних відкладів та кореляції терасових комплексів річок України. Для досягнення цієї мети виконано ряд завдань:

вивчення геолого-геоморфологічних умов основних місцезнаходжень уніонід в алювіальних, озерних, озерно-лиманних відкладах;

монографічне вивчення викопних решток уніонід;

оцінка стратиграфічного поширення уніонід та визначення основних етапів їх розвитку;

оцінка палеогеографічного поширення уніонід та шляхів їх міграції;

виділення комплексів уніонід та кореляція четвертинних алювіальних відкладів України;

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті опрацюваня колекції викопних решток уніонід з 40 місцезнаходжень долин річок Дністер, Прут, Дунай, Дніпро, Південний Буг, алювіально-лиманних відкладів Приазов'я було виявлено основні напрямки їх просторової еволюції в пліоцен-еоплейстоцені та міграційні зміни в середньому-пізньому неоплейстоцені. Виділені основні етапи розвитку уніонід, що в загальних рисах співпадають з межами між пліоценом та еоплейстоценом, еоплейстоценом та неоплейстоценом. Проведений монографічний опис близько 50 видів уніонід, описано дев'ять нових для науки видів і три підвиди.

Вперше обгрунтовано суть змішаного характеру фауни молюсків з алювію ІІ, ІІІ, ІV, V терас та дана нова інтерпретація їх віку. Встановлено, що вріз терас розпочинався в час зледеніння, коли рівень Чорного моря був значно (60-80 м) нижчим за сучасний. Це спричиняло інтенсивний вріз по спрямленому руслу і формування нижнього ритму алювію, а при настанні міжльодовикових умов і піднятті рівня моря починалось формування верхнього ритму алювію. В нижньому алювії ІІ, ІІІ та V терас присутні, як правило, мешканці річок з швидкою течією помірної зони або гірських річок, тоді як у верхній товщі алювію - зонально вимерлі види, які нині мешкають в прісних і опріснених водоймах субтропіків.

Уточнено систематичний склад та віковий інтервал фауністичних комплексів, виділених А.Л. Чепалигою. Враховуючи сучасні розробки систематики наяд встановлено, що уніоніди групи "sturi" роду Bogatschevia відносяться до двох підродів: Bogatschevia s. str. та Pseudosturia Tschepalyga. Показано реальні можливості застосування уніонід в цілях стратиграфії та міжрегіональних кореляцій.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження мають в першу чергу теоретичне значення для відтворення історії розвитку антропогенових уніонід південно-західної частини Східно-Європейської платформи, вони дають змогу скласти більш цілісні уявлення про палеоекологічні особливості басейнів річок України та Молдови. Практична цінність одержаних результатів полягає у використанні уніонід для розчленування алювіальних відкладів при створенні регіональних стратиграфічних схем антропогенових відкладів України і Молдови, при геологічній зйомці та побудові карти четвертинних відкладів 1:200 000 масштабу, пошуку будівельних матеріалів. Палеонтологічні таблиці, які включають фотографічні зображення 50 видів, можуть бути використані при визначенні викопних уніонід антропогену України, Молдови.

Особистий внесок здобувача. Усі основні результати та висновки, що викладені в дисертаційній роботі, одержані здобувачем самостійно.

Фактичний матеріал. Для вирішення поставлених питань були проаналізовані збори решток уніонід, люб'язно наданих П.Ф. Гожиком. Колекція уніонід відділу геології антропогену, що була зібрана з четвертинних алювіальних відкладів в долинах річок Дністер, Прут, Дунай, Дніпро, Південний Буг, алювіально-лиманних відкладів Приазов'я, нараховує біля 1000 екземплярів черепашок уніонід. Автор мав можливість опрацювати також колекцію уніонід з алювіальних відкладів р. Південний Буг (с. Меджибож), люб'язно переданих Л.І. Рековцем.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на ХХIV, ХХV сесіях палеонтологічного товариства України (м. Київ, 2000, 2001), 3-й міжнародній конференції по екології Карпатського Єврорегіону CERECO (Miscolc, 2001), міжнародній конференції стратиграфічної комісії INQUA (м. Київ, 2001).

Публікації. Основні положення і результати дисертації викладені у трьох статтях, у фахових виданнях України та п'яти тезах доповідей міжнародних конференцій та сесіях палеонтологічного товариства України.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (171 найменування). Загальний обсяг роботи - 196 сторінок. Робота ілюстрована 6 рисунками, 3 текстовими таблицями, а також 23 палеонтологічними таблицями.

Дисертаційна робота виконана у відділі геології антропогену Інституту геологічних наук НАН України під керівництвом доктора геолого-мінералогічних наук, члена-кореспондента НАН України П.Ф. Гожика, якому автор висловлює глибоку подяку за наданий матеріал, постійну допомогу та цінні рекомендації при підготовці роботи.

Автор щиро вдячний колективу відділу геології антропогену та його керівнику доктору геолого-мінералогічних наук, професору В.М. Шовкоплясу за поради та уважне ставлення під час виконання роботи, а також співробітникам відділів палеонтології і стратиграфії мезозойських відкладів С.О. Молчанову та геоекології І.С. Макридичевій, В.П. Вернігорову за допомогу при оформленні роботи.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Короткий нарис історії досліджень малакофауни регіону

Алювіальні відклади долин річок Дністер, Прут, Дунай, Дніпро, Південний Буг протягом довгого часу привертали увагу дослідників, завдяки знахідкам численних решток ссавців та молюсків.

З 1820 по 1872 рік дослідження даної території носили загальнопізнавальний, описовий характер. Першою роботою такого напрямку є зведення Д. Кантемира “Описание Молдавии” (1823), згодом праці Е.І. Ейхвальда, Г.В. Бльоде, Т. Спратта, К.Ф. Петерса.

М.І. Барботом де Марні вперше було опрацьовано рештки прісноводних молюсків в долині Дністра та описано відклади околиць Тирасполя. Основоположними у вченні про геологію, тектоніку, стратиграфію, палеонтологію кайнозойських відкладів району досліджень стали праці І.Ф. Сінцова, М.І. Андрусова, .М.О. Соколова, В.В Богачева, Н.А. Григоровича-Березовського, В.Д. Ласкарєва, В.І. Крокоса, І.П. Хоменка, Г.П. Михайловського, М.В. Павлової, О.П. Павлова, Б.Л. Лічкова, Д.М. Соболєва, Д.К. Біленко. Першу схему терас в долині Дністра склав Р.Р. Виржиківський, яка згодом була уточнена Г.Ф. Лунгерсгаузеном. Проводились дослідження по геології та геоморфології Бессарабії та Румунії румунськими геологами Н. Марошан, Ф. Васкауцану, Н. Флоровим, М. Покорою, Н. Макаровичи, С. Братеску.

Новий етап у вивченні алювію Дністра, Прута, Дніпра починається після Великої Вітчизняної війни. Питання стратиграфії антропогенових відкладів на території України та суміжних з нею територій за даними фауни ссавців, прісноводних і солонуватоводних молюсків, мікрофауни, речовинного складу терасових та покривних відкладів, їх фаціального та формаційного аналізу знаходимо в працях В.Г. Бондарчука, П.К. Заморія, М.Ф. Веклича, П.Ф. Гожика, А.І. Шевченко, В.М. Семененко та В.Г. Шеремети, В.І. Громова, Л.Г. Каманіна, А.Г. Еберзіна, І.Я. Яцка, А.Л. Чепалиги, І.Г. Підоплічка, В.І. Радзієвського, Р.Є. Вікторової, Г.І. Попова, Л.І. Алексєєвої, Л.П. Александрової, І.К. Іванової, Н.О. Константинової, О.І. Москвітіна, В.П. Маслова, Н.В. Ренгартен, К.В. Нікіфорової, П.В. Федорова, В.О. Топачевського, Л.І. Рековця, К.М. Негадаєв-Никонова, О.О. Арапова, В.Х. Рожки, О.Н. Хубки, А.І. Давида, П.Д. Букатчука, Г.М. Білінкіса, М.І. Дмитрієва, А.К. Маркової, Г.І. Горецького та ін.

Опис четвертинних відкладів Приазов'я та їх фауністична характеристика подана в працях Г.Ф. Мірчинка, В.Г. Бондарчука, Г.І. Попова, В.І. Громова, Н.О. Лєбєдєвої, А.Л. Чепалиги.

Особливе місце у вивченні прісноводних молюсків належить знахідкам в алювії терас Дністра. Завдяки роботам О.П. Павлова, Г.Ф. Лунгерсгаузена, І.Я. Яцка, А.Г. Еберзіна, А.Л. Чепалиги, П.Ф. Гожика, О.Н. Хубки, П.Д. Букатчука було розроблено найбільш біостратиграфічно обгрунтовану схему терас Дністра, яку можна вважати еталонною для інших річок України. Численні рештки молюсків, і в першу чергу уніонід, дали підстави для розробки основ стратиграфічного поділу алювіальних відкладів в долинах рр. Прут, Дунай, Дніпро, Південний Буг та озерно-лиманних відкладів Приазов'я.

Геолого-геоморфологічні умови місцезнаходжень антропогенових уніонід в алювіальних відкладах південно-західної частини східно-європейської платформи

Долини річок та їх притоки утворюють добре виражені тераси, що перекриваються субаеральними лесовими породами. В численних розрізах терасових відкладів та прісноводних верствах морських та лиманних відкладів знайдені рештки прісноводних молюсків, серед яких особливого значення для стратиграфії та палеогеографії мають уніоніди. На основі опрацювання зборів їх решток, літературних та фондових матеріалів по алювіальних відкладах, були описані основні місцезнаходження решток молюсків в долинах рр. Дністер, Прут, Дунай, Дніпро, Південний Буг, узбережжя Азовського моря.

Долина р. Дністер. Голоценові відклади представлені алювіальними відкладами високої та низької заплав. Відносна висота високої заплави - 4-6 м (на ділянці Ямпіль-Каменка). Прісноводні молюски представлені сучасними видами.

І надзаплавна (парканська) тераса. Положення цоколя в середній течії - від 3 м над врізом ріки до 2 м нижче врізу, відносна висота поверхні - 10-14 м в середній течії Дністра, 5-8 м - в нижній течії. Тераса складена з заплавної і руслової фацій різних потужностей, що перекриті лесовидними суглинками і супісками причорноморського горизонту. Присутні (Голошниця, Ямпіль, Каменка) сучасні види Unio pictorum L., U. tumidus Philip., Crassiana crassa Philip. та зонально вимерлі види Crassiana ater (Clessin), Crassiana pseudocrassa (Haas).

ІІ надзаплавна тераса слободзейська в нижній течії, голошницька - в середній. Відносна висота поверхні - від 15-18 до 20-25 м. Висота цоколя - від 3-13 вище врізу річки до 7-12 м нижче врізу. В нижній течії має розрізи з двома алювіальними товщами (сс. Паркани, Карагаш). Тераса представлена заплавним алювієм, коричневим похованим грунтом (вітачевським), товщею бузьких лесів, в верхній частині яких - нечітко виділений дофіновський похований грунт. Видовий склад молюсків нижньої і верхньої товщ алювію відрізняється. В місцезнаходженнях поблизу сс. Глинне, Трифанешти, Карагаш, Кайнари присутні: Unio pictorum L., U. tumidus Philip., Crassiana musiva Spengl., Crassiana consentaneus Ziegl., Crassiana crassa Philip., Crassiana ater (Clessin), Crassiana pseudocrassa (Haas). Верхня товща вміщує рештки теплолюбних Corbicula cor. Lam., що свідчить про теплий клімат при її формуванні.

ІІІ надзаплавна (косоуцька) тераса в середній течії і спейська в нижній. Відносна висота поверхні коливається в залежності від повноти лесової товщі. Відносна висота цоколя знижується від 26 м над урізом річки в середній течії до 6-9 м в нижній. Алювіальні відклади тераси представлені русловим грубоуламковим матеріалом, що перекритий різнозернистими пісками з гравієм та галькою. Заплавний алювій складається з глинистих пісків, супісків, іноді суглинків невеликої потужності. Покривні відклади: прилуцько-кайдацькі поховані ґрунти, верхньонеоплейстоценові леси, рідко з вітачевським і дофіновським похованими грунтами. Фауна молюсків вивчена з місцезнаходжень біля с. Молодово (Полівадин яр), Косоуцького кар'єру, сс. Спея, Дороцьке, м. Тирасполь і представлена: Bogatschevia (Pseudunio) robusta speensis Tschep., Unio tiberiadensis Lea, U. tumidus Philip., Crassiana pseudocrassa Haas, C. consentaneus Ziegl. Присутність Bogatschevia (Pseudunio) robusta speensis Tschep. та грубий склад алювію свідчить про формування товщі при великих швидкостях потоку в дніпровський час.

ІV надзаплавна (григоріопольська) тераса. Відносна висота поверхні в районі Дубосари-Тирасполь- 40-60 м, висота цоколя - 20-22 м. Вверх по течії висота цоколя підвищується до 33-40 м, а в напрямі до Дністровського лиману знижується до 4 м. Русловий алювій складений піщаними, грубоуламковими гравійно-гальковими відкладами, заплавний - дрібнозернистими пісками, супісками, суглинками, іноді присутні старичні глини (с. Вертюжани). Наявні розрізи з двома алювіальними ритмами - сс. Слободзея Воронково, Градениця. Знахідки решток уніонід з місцезнаходжень біля сс. Молодово, Дністровськ, Ямполь, Косоуци, Делакеу, Григоріополь, Варниця , Вертюжани, Градениця представлені: Crassiana batava Nils., C. consentaneus Ziegl., C. bodamica Rossm., Unio pictorum L., U. tumidus Philip. Вік алювіальних відкладів - початок середнього неоплейстоцену.

V надзаплавна (колкотовська) тераса. Відносна висота поверхні в середній течії - 70-60 м, висота цоколя - 50-56 м, вниз по течії висота цоколя (в районі Тирасполя) становить 30-35 м, а біля с. Біляївка всього 2-3 м. В Нижньому Придністров'ї присутні розрізи з двома ритмами осадконагромадження (Колкотова балка, сс. Малаєшти, Біляївка, Суклеєвський кар'єр): нижній - грубоуламкові галечниково-гравійні відклади, перекриті глинистими пісками, озерними, старичними глинами; верхній - галечники, гравійники пристержньової фації, піски руслової, супіски та суглинки заплавної фацій, перекриті потужною товщею субаеральних відкладів - лесів з похованими грунтами. Нижній з похованих грунтів - завадівський. Товща нижнього ритму містить Margaritifera (Pseudunio) moldavica Tschep., M. (Ps.) robusta Tschep., Crassiana hassiae Haas, C. steveniana Kryn., C mingrelica Drouet. Верхнього - Potomida litoralis (Cuv.), P. kinkelini, Crassiana crassa Philip., C. bodamica Rossm., C. hassiae Haas, C. pseudocrassa Clessin etc. Це, а також аналіз складу алювію тераси свідчить, що відклади верхнього ритму були сформовані за умов теплого клімату. А відклади нижнього ритму формувались в умовах прохолодного клімату, швидкої течії, чистої води, що підтверджується наявністю Pseudunio та надзвичайно грубим складом та несортованістю матеріалу. Таким чином, алювій колкотовської тераси в Нижньому Придністров'ї формувався протягом першого нижньонеоплейстоценового зледеніння, слідуючого за ним міжльодовиков'я і закінчився з настанням останнього нижньонеоплейстоценового зледеніння.

VІ надзаплавна (кошницька) тераса. Відносна висота поверхні в середній течії Дністра - 80-90 м, а в нижній знижується до 40-45 м, а відносна висота цоколя відповідно змінюється від 65 до 40 м. Алювій тераси в багатьох розрізах складений дрібногальковими конгломератами. Виявлені рештки уніонід біля м. Сороки, сс. Кошниця, Погреби бореального типу: Crassiana crassa Philip., C. batava Lam., C. crassoides Tschep., C. hassiae Haas, C. subanceyi sp. nov., C. szegedensis Hal., Unio tiraspolitanus Tschep., U. pictorum L., U. tumidus Philip. Біля с. Кошниця - рідкі Bogatschevia (Pseudosturia) postumus coshnica ssp. nov.

VII надзаплавна (михайлівська) тераса. Висота цоколя в стратотиповому відслоненні - 78 -80 м, а в нижній течії Дністра - 50-55 м. Найбільш повний розріз алювію представлений в гравійному кар'єрі с. Михайлівка. Опрацьовані збори уніонід з місцезнаходжень біля сс. Михайлівка, Кунича, Роги, Герасимівка, Непадово, Слободзея-Воронково вміщують: Crassiana subcrassa (Gr. Ppv.), Crassiana crassoides Tschep., Unio chasaricus Bog., Unio pseudochasaricus Tschep., Unio tiraspolitanus Tschep., Bogatschevia (Pseudosturia) caudata Bog., B. (Ps.) brusinaiformis (Mod.), B. (Ps.) ovata Gr. Ppv., B. (Ps.) pseudocaudata sp. nov., B. (Ps.) ovata robusta ssp. nov., Pseudanodonta gozhiki sp. nov. Вік алювію - пізній еоплейстоцен.

VIII надзаплавна (великокосницька) тераса. Висота цоколя над урізом в середній течії Дністра - 100-105 м, в нижній - 70-75 м. Найбільш повно відклади розкриті свердловинами біля сс. Косоуци, Сенатівка та ін. В деяких розрізах виділяється два алювіальних ритми (с. Косоуци) з великими потужностями руслового і заплавного алювію, в інших навпаки - присутня лише верхня малопотужна товща алювію (с. Сенатівка). Рештки уніонід вивчались нами з місцезнаходжень біля сс. Велика Косниця, Кузьмин, Цекіновка, м. Каменка. Визначено: Bogatschevia tamanica (Jatzko), Bogatschevia (Pseudosturia) caudata (Bog.), B. (Ps.) postumus (Bog.), B. (Ps.) ovata Gr. Ppv., B. (Ps.) tschepalygi rotundata ssp. nov., B. (Ps.) cosnica sp. nov., Potomida sublitoralis Tschep., Wenziella wilhelmi (Pen.), Crassiana robusta Tschep., C subcrassa Gr. Ppv., C. crassoides Tschep., C. consentaneus (Ziegl.), C. szegedensis (Halav)., C. pseudodavilai sp. nov., C. subater sp. nov., Unio pseudochasaricus Tschep. Геологічні (широкінський вік нижнього похованого грунту) та палеонтологічні дані дозволяють визначити вік алювію тераси пізнім еоплейстоценом.

ІХ надзаплавна (бошерницька) тераса. Відносна висота поверхні в нижній течії Дністра - 110-125 м, в середній течії - 130-140 м. Висота цоколя відповідно 90 і 123 м. На алювії залягають два червоно-бурі поховані грунти (ймовірно широкінські). Заплавна фація складена пісками та зеленувато-жовто-сірими глинами (березанський горизонт), руслова - піщано-гальково-гравійними відкладами з численними рештками молюсків. Стратотиповим вважається розріз біля с. Бошерниця. Нами проаналізовані збори уніонід з місцезнаходжень біля сіл Бошерниця, Собарі, Окланда, Білоч і визначено: Margaritifera arca Tschep., Crassiana subcrassa Gr. Ppv., Bogatschevia sturi Hoern., B. rodziankovi Bog., B. scutum Bog., B. tamanica Jatzko, B. biarmicus Bog. Вік алювію - ранній еоплейстоцен.

Х надзаплавна (рашківська) тераса. Відносна висота поверхні в середній течії Дністра -160-165 м. Висота цоколя - 135-144 м. Фауністичні рештки вивчались з місцезнаходжень біля сс. Рашків, Катеринівка, Подойма, Ферладани та представлені: Margaritifera triangulata Tschep., Crassiana robusta Tschep., Bogatschevia tamanensis Ebers., B. rashkovi Tschep., B. elongata Tschep., B. tamanica Jatzko, B. bukatschuki sp. nov., B. (Pseudosturia) tschepalyga sp. nov., E. gozhiki Tschep., Potomida ovata Tschep., P. pseudowilhelmi sp. nov., P. neustruevi (Andrussov). Широкий розвиток в нижній пачці руслового алювію Bogatschevia tamanensis Ebers., належність решток ссавців до хапровського фауністичного комплексу та дані палеомагнітних досліджень (3 поховані грунти на алювії - зворотно намагнічені і відносяться до епохи Матуяма) дають всі підстави провести межу між пліоценом та еоплейстоценом над алювієм рашківської тераси, тобто в підошві відкладів з бошерницькою фауною.

Долина р. Прут. Крім низької та високої заплав в долині р. Прут виділяється десять надзаплавних терас. Голоценові відклади складені алювіальними утвореннями високої та низької заплав. Видовий склад прісноводних молюсків представлений сучасними формами.

І надзаплавна (болотинська) тераса. Відносна висота поверхні - 8-10 м, цоколя в товтровій смузі - 0,6-5 м вище врізу ріки, за товтровою смугою на 3-11м нижче врізу річки. Потужність лесовидних суглинків 3-4 м, в присхиловій частині до 6 м. В деяких відслоненнях вони розділяють товщу гравійно-галькових відкладів (с. Щербаки). Потужність гравійно-галькових та лесовидних відкладів збільшується при виході річки з товтрової гряди. В алювіальних відкладах біля сс. Болотино, Скуляни, Меделени присутні Crassiana crassa Philip., Crassiana ater Nils., C. pseudolitoralis Cless., Unio tumidus Philip., Lithoglyphus naticoides C. Pff., Sphaerium rivicola Leach. та інші.

ІІ надзаплавна (кагульська) тераса. Відносна висота поверхні - 20-25 м, а висота цоколя в районі товтрової гряди - від 10-13 м вище врізу річки, за нею - 2-3 м нижче врізу річки. За будовою схожа з І терасою, але русловий алювій перекритий похованим грунтом. Є розрізи як простої, так і складної будови. Найбільш повний розріз відслонюється біля м. Кагул. Тут товща, що містить солонуватоводну фауну з Corbicula fluminalis відноситься до міжльодовиков'я, а залягаючий нижче грубий склад гравійно-галькових відкладів та притаманна йому сучасна фауна молюсків свідчить про формування верхньої товщі в холодний інтервал домикулинського зледеніння.

ІІІ надзаплавна (кетришська) тераса. Висота поверхні - 35-40 м, висота цоколю коливається в межах 19-25 м. В нижній течії р. Прут їй відповідає ІІІ (ренійська) тераса, спільна для Прута та Дунаю з відносною висотою 20-25 м. Найбільш повне відслонення знаходиться біля м. Рені. Біля с. Кетриш присутня багата фауна молюсків і ссавців. В верхній гравійно-галечниковій товщі знайдені рештки ссавців. Нижче, в пісках, присутні Corbicula consobrina Caill., Crassiana crassa Philip., Unio (Eolumnium) sp., Unio pictorum L., Pisidium amnicum Mull. та інші. В галькових відкладах базальної частини присутні Unio tumidus Philip., Crassiana crassa Philip., C. anceyi Bourg., C. cf. batava Nils., C. pseudolitoralis Cles. На основі фауністичних та палеопедологічних даних відклади ІІІ (кетришської) тераси Пруту ми зіставляємо з відкладами ІІІ (спейської) тераси Дністра.

IV (кірканська) надзаплавна тераса, в нижній течії річки (джурджулештська). Відносна висота поверхні - від 60-70 м до 30-35 м в нижній течії річки. Висота цоколя в межах товтрової гряди - 36-41 м. Поблизу с. Джурджулешти цоколь знаходиться нижче врізу річки. Алювій переважно складений одним ритмом - русловою та заплавною фаціями, але є розрізи й з двома ритмами алювію. Найбільш повно відклади тераси відслонюються в нижній течії р. Прут біля с. Джурджулешти. Видовий склад прісноводних молюсків включає Unio pictorum L., Unio tumidus Philip., Crassiana batava Nils., C. consentaneus Ziegl., C. bodamica Rossm., Corbicula cor Lam., C. consorbina crassula Mous., Lithoglyphus naticoides C. Pff., Viviparus aethiops Parr. та інші. Аналіз фауни молюсків та палеопедологічних даних дають можливість зіставити алювій кірканської тераси з відкладами григоріопольської тераси р. Дністер.

V надзаплавна тераса в середній і нижній течії р. Прут відома під назвою петрешська та узмарійська. Висота поверхні в середній течії - 75-100 м та 60 м - в нижній, цоколя відповідно від 50-54 м до 18-20 м. Біля сс. Слободзея-Маре, Кислиця на алювіальних відкладах залягають древньоевксинські, що свідчать про більш старший вік алювію, ніж лихвинський. В роботі аналізувались збори з місцезнаходжень біля сс. Петрешти, Аврамени, Чоропкани, Проскуряни, Слободзея-Маре, Кислиця, Узмарі. Визначено: Unio pictorum L., U. tumidus Philip., Crassiana batavus Nils, C. hassiae Haas, Potomida litoralis (Cuv.), Margaritifera (Pseudunio) moldavica Tschep. Margaritifera (Pseudunio) присутні тільки в алювії руслової фації середньої течії, а Potomida litoralis (Cuv.) знайдені біля с. Кислиця. На основі знахідок молюсків V тераса р. Прут зіставляється з V колкотовською терасою Дністра. В нижній течії р. Прут V надзаплавній (узмарійській) терасі відповідає V (нагорнська) тераса Дунаю.

VI (обіленська) надзаплавна тераса, в нижній течії Прута - слободзеямарська. Відносна висота поверхні обіленської тераси - 90-125 м, а висота цоколя змінюється від каньоноподібної ділянки до гирла від 72-82 м до 35 м. Біля сс. Обілени, Ганнасени-Ноу знайдені рештки молюсків Crassiana consentaneus Ziegl., C. ex gr. crassa Philip., C. steveniana Kryn., C. szegedensis Hal., Unio pseudochasaricus Tschep., Viviparus kagarliticus Lung. та інші. Відклади VI (обіленської) тераси р. Прут ми зіставляємо з відкладами VI (кошницької) тераси р. Дністер.

VII надзаплавна (проскурянська) тераса. Відносна висота поверхні - 105-120 м, а цоколя - 68-77 м. Рештки уніонід виявлені лише біля сс. Збероя , Четирени. А.Л. Чепалига визначив Crassiana cf. crassoides Tschep., Viviparus sp. (aff. tiraspolitanus Pavl.).

VIII надзаплавна (унгенська) тераса. Відносна висота поверхні в середній течії - 120-140 м, цоколя - біля 100 м над врізом річки. Представлена піщано-гравійно-гальковими породами і покривними делювіальними суглинками. Найбільш повне відслонення знаходиться біля м. Унгени. Біля с. Бранешти знайдені рештки Crassiana aff. crassa Philip., C. crassoides Tschep., C. szegedensis Hal., Unio pseudochasaricus Tschep. Алювій тераси охарактеризований фауною дрібних ссавців, що відноситься до таманського фауністичного комплексу.

ІХ (леушанська) надзаплавна тераса. Висота цоколя над врізом річки - 110-120 м. Алювіальні відклади представлені гравійно-галечниковими відкладами, різнозернистими пісками, гравієм руслової фації та глинистими пісками, супісками заплавної фації. Перекритий алювій лесовидними суглинками з потужним червоно-бурим грунтом в основі. Біля сіл Стара Флорицоя, Резіна були знайдені Viviparus apscheronicus Cg. Ppv., Bithinia vucotinovici Brus., Theodoxus sp. Біля с. Чешмикіой - Unio chasaricus Bog., Viviparus bogatschevi Gr. Ppv. Фауна дрібних ссавців відноситься до одеського фауністичного комплексу (А.І. Шевченко,1963). Алювіальним відкладам ІХ (леушанської) тераси р. Прут відповідають відклади ІХ (бошерницької) надзаплавної тераси р. Дністер.

Х надзаплавна (четиренська) тераса. Відносна висота цоколя - 135-145 м. Найбільш повне відслонення - на східній околиці с. Комаровка, представлене пісками, гравійно-гальковими відкладами, перешаруванням алевритів, пісків, глин, супісків і суглинків. В нижній течії р. Прут в районі м. Кагул їй відповідає рошська тераса. В її алювії виявлені Bogatschevia cf. tamanensis Ebers., Wenziella sp. Алювіальні відклади Х тераси р. Прут ми зіставляємо з відкладами Х (рашківської) тераси р. Дністер.

Долина р. Дунай. В будові терасових товщ приймають участь субаеральні, озерні, алювіальні, лиманно-морські відклади з характерною послідовністю залягання. Голоценові відклади в долині нижнього Дунаю представлені алювіальними утвореннями високої (до 4 м) та низької (до 1,5-2 м) заплавних терас. уніоніда алювіальний річка фауна

І надзаплавна тераса. Її алювій пройдений свердловинами біля сс. Орловка та Новосельське. Висота поверхні -8-12 м над рівнем річки. Присутня фауна сучасних молюсків Viviparus fasciatus Mull., Valvata piscinalis Mull., Unio pictorum L.

ІІ надзаплавна (орловська) тераса. Висота поверхні - 18-20 м. Добре вивчені відслонення в берегових обривах озер Кагул (сс. Лиманське, Орловка, Нагорне), Ялпуг (сс. Владичени, Котловина, Плавні, Новонекрасівка), Катлабуг (с. Першотравневе). Розріз ІІ тераси вінчає товща лесовидних суглинків з двома-трьома світло-бурими похованими грунтами. Тераса складена алювіальними відкладами, які перекриті лимано-дельтовими пісками та алевритами з рештками прісноводних молюсків Crassiana crassa Philip., C. steveniana Kryn., Unio tumidus Philip., Corbicula cor. Lam., C. consobrina Caill., Viviparus fasciatus Mull.

ІІІ надзаплавна (ренійська) тераса спільна для нижніх ділянок долин річок Дунай та Прут, добре виражена в розрізах між с. Джурджулешти та м. Рені (стратотип), сс. Лиманське, Плавні. Висота поверхні -25-30 м, а висота цоколя знижується від 6-8 м до 1-2 м. Субаеральні відклади тераси представлені товщею лесів (12-15 м) з 3-4 горизонтами викопних грунтів. Тераса складена алювіальними пісками, перекритими товщею лиманних відкладів, в яких виявлено рештки ссавців хазарського комплексу та солонуватоводних молюсків унзуларського комплексу. Нечисленні прісноводні молюски представлені: Unio pictorum L., Viviparus socolovi Pavl., V. fasciatus Mull., Theodoxus transversalis C. Pff., Fagotia aciculatus Fer.

ІV (бабельська) тераса. Висота поверхні -35-40 м, висота цоколя - 1-2 м. Найбільш повний розріз в береговому обриві біля с. Озерне. Солонуватоводні молюски представлені типовими древньоевксинськими формами, прісноводні - сучасними або близькими до них видами: Unio tumidus Philip., U. pictorum L., Crassiana bodamica Rossm., C. crassa Philip., Anodonta sp., Corbicula fluminalis Mull. та інші.

V надзаплавна (нагорнська) тераса. Найбільш повний розріз - біля південної околиці с. Нагорне. Представлена алювіальними, дельтовими, лиманними відкладами, на яких залягають суглинки та завадівський похований грунт. Присутні Potomida litoralis Cuv., Crassiana batava Nils., C. crassa Philip., Unio pictorum L., Viviparus tiraspolitanus Pavl., V. kagarliticus Lung., Corbicula fluminalis Mull. Геологічні та палеонтологічні дані дозволяють зіставляти її з V (колкотовською) терасою Дністра. Їй відповідає V (узмарійська) тераса, спільна для долин Прута та Дунаю.

VI надзаплавна (нагорнська ІІ) тераса в нижній течії Дунаю має висоту поверхні - 60-70 м, цоколя -5-7 м. Найбільш повний розріз - біля с. Нагорне. В лиманно-дельтових відкладах біля с. Лиманське, які залягають на алювії, виявлені рештки молюсків Didacna cf. pseudocrassa Pavl., Viviparus sp., Unio sp., Crassiana batavus sokolovi (V. Bog.), C. ex gr. batavus Lam., Corbicula fluminalis (Mull.) та перевідкладені черепашки Bogatschevia sturi M. Hoern.

VII (новоетулійська) надзаплавна тераса. Найкращі відслонення - біля сс. Нова Етулія, с. Котловина. Представлена алювіальними, озерними, відкладами з рештками прісноводних гастропод: Viviparus kagarliticus artus Gr. Ppv., Lithoglyphus sp., Melanopsis sp. В основі покривних відкладів залягає червоно-бурий похований грунт.

В алювії VIII чешмикської тераси решток уніонід не виявлено.

ІХ надзаплавна (долинська) тераса. Опорний розріз - в кар'єрах напроти с. Долинське. Базальний горизонт складений галечниками, іноді зцементованими в конгломерати, та перекритий алевритами та пісками з прошарками гравію. Лесова товща підстеляється двома червоно-бурими грунтами. Конгломерати с. Долинське вміщують рештки Bogatschevia sturi M. Hoern., B. scutum (Bog.), Viviparus apscheronicus Gr. Ppv., V. bogatschevia Gr. Ppv та інші. Біля с. Лиманське виявлені: Bogatschevia sturi M. Hoern., B. scutum (Bog.), B. tamanica Ebers., Unio chasaricus Bog., U. kalmykorum Bog., U. maslakovetzianus Bog., Margaritifera arca Tschep. Г.І. Поповим (1962) вони віднесені до апшеронського комплексу молюсків. Відклади зіставляємо з верствами Bogatschevia sturi M. Hoern. біля с. Несміянова (Малий Кут) та відкладами ІХ (бошерницької) тераси Дністра.

Долина р. Дніпро. Долина р. Дніпро має численні відслонення алювію терас, але знахідки решток прісноводних молюсків дуже рідкі. Великий інтерес представляють місцезнаходження біля с. Гуньки, гори Півіха, Костянецький яр Канівських дислокацій, котлован Канівської ГЕС, Олексіївський та Олександрівський кар'єри на Нікопольщині. В алювії гуньківської тераси П.Ф. Гожиком на урізі річки були знайдені рештки реофільних прісноводних молюсків, визначених нами як Unio pseudochasaricus Tschep., Unio rumanoides Tschep., Crassiana bodamica Rossm., C. hassiae Haas, Pseudanodonta elongata sp. nov. та інші, що свідчить про ранньонеоплейстоценовий вік відкладів тераси, які, очевидно, корелятні відкладам колкотовської.

В районі Канівських дислокацій (піски проблематичного генезису, Костянецький яр) були знайдені П.Ф. Гожиком уламки уніонід, серед яких нами визначено Unio pseudochasaricus Tschep., Crassiana sp., що, виходячи із чіткого стратиграфічного поширення Unio pseudochasaricus Tschep., вказує на ранньонеоплейстоценовий вік алювіальних відкладів.

Аналогічні за віком алювіальні відклади Олексіївського та Олександрівського кар'єрів на Нікопольщині. Численні рештки молюсків були виявлені в Олександрівському кар'єрі: Unio pseudochasaricus Tschep., Unio sp. (ex gr. tiraspolitanus), Crassiana sp., Viviparus pseudoachatinoides Pavl., Sphaerium rivicola Lam. та інші.

Щодо віку алювію гляціодислокацій гори Півіха не має єдиної точки зору. Судячи по знахідкам Corbicula, які відсутні в відкладах алювію V-VI терас, і є характерними для алювіальних відкладів IV тераси пониззя Дніпра, давньоевксинських відкладів, час утворення алювію IV тераси приймається нами як давньоевксинський, кривичський.

Долина р. Південний Буг. На різних ділянках долини р. Південний Буг алювіальні відклади утворюють чотири-п'ять неоплейстоценових терас. Місцезнаходження решток уніонід нечисленні та розрізнені. Найбільш відоме - біля с. Меджибож. Тут визначено: Crassiana bodamica Rossm., C. consentaneus Ziegl., C. crassa Philip., Unio pictorum L., U. tumidus Philip. Знахідки прісноводних молюсків в алювії І та ІІ терас включають виключно сучасні види уніонід.

Алювіально-лиманні тераси Приазов'я. Великий інтерес представляють алювіальні відклади з “штурієвою” фауною молюсків та рештками ссавців таманського комплексу (біля м. Краснодар, на річці Сал біля с. Несміяновка, поблизу м. Єйськ, с. Маргаритівка, хутора Малий Кут на Таманському півострові).

V (платовська) тераса (за Н.О. Лєбєдєвою) має висоту поверхні 35-25 м, цоколя -3-4 м біля с. Герасимівка. Найбільш повний розріз - в районі селища Платово, між балками Сухий Єланчик та Мокрий Єланчик. Виявлені рештки Unio tiraspolitanus Tschep., U. pseudochasaricus Tschep., U. pictorum L., U. tumidus Philip., Crassiana crassa Philip. Присутні рештки ссавців та солонуватоводних молюсків. Алювій цієї тераси зіставляється з алювієм VI терас Дністра, Пруту, Дунаю.

IV (семибалківська) тераса. Найбільш повний розріз - на захід від с. Семибалки. В алювії біля сс. Семибалки, Наталіївка присутні Crassiana batavus hassiae Haas, C. crassa Philip., Unio socolovi Bog., U. tumidus Philip., U. aff. pictorum L., Viviparus fasciatus Mull. та інші. Наявність C. batavus hassiae дозволяє припускати її корелятність колкотовській терасі Дністра.

ІІІ (бессергенівська) тераса. Висота поверхні -18-22 м, Західніше м. Таганрог тераса поступово занурюється. Стратотиповий розріз - біля ст. Бессергенівка. Виявлено: Unio pictorum L., U. tumidus Philip., Didacna caspia Eichw., Dreissena polymorpha Pall., Paludina fasciata-aethiops Parr., Corbicula fluminalis Mull. Наявність теплолюбних та давньоевксинських солонуватоводних молюсків дає всі підстави вважати терасу давньоевксинською і зіставити з відкладами IV терас.

В нижчих (ІІ біглицька та левинсадівська) терасах решток уніонід не виявлено.

Антропогенові уніоніди південно-західної частини східно-європейської платформи

У розділі розглянута будова черепашок, вплив різних факторів на її формування. При аналізі форми черепашки ми використовували такі виміри: довжина - відстань черепашки по повздовжній осі між найбільш віддаленими точками переднього і заднього країв; висота - відстань черепашки від маківки до найбільш виступаючої точки черевного краю; випуклість - відстань по пендикуляру до комісуральної площини між точками стулок, що найбільш віддалені. Довжина переднього краю - відстань по повздовжній осі від маківки до найбільш віддаленої точки переднього краю. Інтердентум - відстань між псевдокардинальними і латеральними зубами.

На основі отриманих вимірів були складені відношення розмірів окремих елементів до довжини та висоти черепашки. З ціллю порівняння черепашок з пошкодженими кінцями актуальне застосування двох останніх індексів (Випуклість : Висота, Довжина перднього краю : Висота). Крім цього, була врахована кривизна фронтального пересічення. Не менш важливою систематичною ознакою є маківкова скульптура. На основі визначення її характеру можливе виділення таксонів родового рангу (Г. Модель, 1942). Отже, морфологічний опис черепашки, її скульптури, застосування методу кривизни поперечного пересічення дозволили розмежувати таксони видового та підвидового рангу.

Формування черепашки значною мірою залежить від наступних факторів умов середовища: швидкість течії впливає на характер живлення, вирівнювання температури, кількість і якість їжі та, відповідно, кисневий режим; мутність; солоність; температура, концентрація в воді солей кальцію. Другорядні фактори - глибина, об'єм водойми, освітлення. Аналіз усіх факторів дає можливість зрозуміти , які з них необхідно враховувати при вивченні будови черепашки, індивідуальної та популяційної мінливості.

Систематичний опис. Важливу роль для з'ясування палеогеографічних умов, етапів розвитку окремих груп молюсків має встановлення їх систематичного положення. В даній роботі за основу прийнята класифікація Я.І. Старобогатова (1970), яка найбільш повно враховує палеонтологічні дані, з доповненнями А.Л. Чепалиги (1967). Проведена нами ревізія антропогенових уніонід з численних місцезнаходжень, дозволила встановити систематичний склад та належність до наступних родин: Margaritiferidae (з підродиною Margaritiferinae), Unionidae (Unioninae, Anodontinae, Pseudanodontinae), Quadrulidae (Lamprotulinae), родів: Pseudunio, Margaritifera, Bogatschevia, Ebersininaia, Crassiana, Unio, Anodonta, Pseudanodonta, Potomida, до яких належать біля 50 видів, в тому числі 9 нових видів та 3 підвиди.

Стратиграфічне і палеогеографічне поширення уніонід

Досліджуючи ареали поширення сучасних та викопних представників уніонід можна встановити зв'язки між окремими регіонами в минулому, палеогеографічні умови, уточнити вік відкладів, що вміщують цю фауну, простежити розвиток молюсків та еволюційні зміни (табл. 1).

Родина MARGARITIFERIDAE Henderson, 1929

Підродина MARGARITIFERINAE Henderson, 1929

Триба MARGARITIFERINI Henderson, 1929

Рід Margaritifera Schumacher, 1816

Юра, крейда - Східна Азія. Міоцен - Європа, Східна Азія, Забайкалля, Каліфорнія. В олігоцен-міоцені плойчаті Margaritifera мігрували з Північної Америки до Європи, існували до початку пізнього пліоцену. В кінці пліоцену зазнали еволюційних змін, набуваючи гладкої форми. Плойчаті Margaritifera вимерли майже на всій Земній кулі. Зараз відомі лише в пониззі р. Місісіпі (міоценові релікти). Маргарітіфери гладкої форми - верхньопліоценові алювіальні відклади Х надзаплавної тераси - Margaritifera triangularis Tsсhep. та нижньоеоплейстоценові відклади ІХ тераси - M. arca Tsсhep. Нині - бореальна зона Західної Європи, Східної Азії, Тихоокеанське та Атлантичне узбережжя Північної Америки.

Рід Pseudunio Haas

Відомі з пізньокімерійських відкладів (Pseudunio levata Bog.), зустрічаються в нижньонеоплейстоценових алювіальних відкладах V терас (Pseudunio moldavica Tsсhep., Ps. robusta Tsсhep.) та середньонеоплейстоценових ІІІ терас (Ps. robusta speensis Tsсhep.). Населяли водойми України під час загального похолодання, в умовах великої швидкості течії та прозорості води. Долина Дністра -середній неоплейстоцен, Західна Європа -пізній неоплейстоцен, голоцен. Поширені в гірських річках південної Європи.

Родина UNIONIDAE

Підродина UNIONINAE Rafinesque, 1820

Триба UNIONINI Rafinesque, 1820.

Рід Unio Philippson, 1788

В нашому розпорядженні наявні представники підродів Unio s. str., Eolymnium Prashad, 1919. Підрід Eolymnium Prashad, 1919 - олігоцен, міоцен ФРН, міоцен Європи, пліоцен Придунайських країн, Причорномор'я, доходить до Західного Сибіру. В долині Дністра існували до пізнього неоплейстоцену. В міжльодовиков'я імігрували з Середземномор'я та Близького Сходу (Unio (Eolymnium) tiberiadensis Lea). Нині - Середземномор'є.

Підрід Unio Philippson - олігоцен. Нині - Європа, Азія, Ефіопія. В пізньому пліоцені підрід зазнав розквіту завдяки переміщенню з північних районів Європи (Unio kujalnicensis Mang., U. odessanus Jatzko, U. apscheronicus Alz. etc.). В еоплейстоцені набули поширення видовжені, великі форми (Unio emigrans Bog., U. chasaricus Bog., U. pseudochasaricus Tsсhep.). З ранньго неоплейстоцену до нинішнього часу поширені Unio pictorum L., U. tumidus Philip.

Рід Crassiana Bourguignat in Locard, 1898

Відомий з мезозою Європи до нашого часу. В ранньому неоплейстоцені поширені C. szegedensis Hal. та С. subanceyi sp. nov. В другій половині раннього неоплейстоцену, відбувся розквіт роду, що був представлений видами Crassiana consentaneus Ziegl., C. bodamica (Rossm.), C. hassiae Haas, C. mingrelica (Drouet.) та інші, причому деякі з них імігрували з Малої Азії та Південної Європи.

Нині - Середня Європа. Мігрували північно-європейським та східноєвропейським шляхами. Зараз Unio pictorum мешкає в середній течії Дунаю, Ельбі, Везері, Одері, Дніпрі, Дністрі а C. consentaneus - в Південному Бузі, Дніпрі, нижній течії Дунаю.

Рід Bogatschevia Tsсhepalyga (Jatzko), 1968

Складається з двох підродів: Bogatschevia s. str. та Pseudosturia Tsсhepalyga. Верхи пліоценового алювію (Х надзаплавна тераса) - представники роду Bogatschevia - B. tamanensis Ebers., B. rashkovi Tsсhep.та ін. Початок еоплейстоцену - уніоніди групи “sturi” - B. sturi M. Hoern., B. rodziankovi Bog. (алювій ІХ-VІІІ терас Дністра, Пруту, Дунаю). Представники роду вимерли до початку неоплейстоцену.

Підродина ANODONTINAE Rafinesque, 1820

Підродина складається з двох триб: LIMNOSCAPHINI Lindholm, 1932 та ANADONTINI Rafinesque, 1820. Обидві триби підродини потрапили в Європу зі сходу Азії (Старобогатов, 1970) ще в мезозої, але були тут непомітно уособлені.