Нижньокарбонове вугілля України: склад, якість та основні напрями його раціонального використання
Дослідження петрографічних особливостей нижньокарбонового вугілля України і виявлення латеральних та стратиграфічних закономірностей їх зміни. Порівняльний аналіз петрографічного складу, відновленості та хіміко-технологічних властивостей вугілля.
| Рубрика | Геология, гидрология и геодезия |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.08.2014 |
| Размер файла | 139,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ
УДК 552.21.574: 576 (47+57)
НИЖНЬОКАРБОНОВЕ ВУГіЛЛЯ УКРАїНИ склад, якість та основні напрями його раціонального використання
Спеціальність: 04.00.16 Геологія твердих горючих копалин
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора геологічних наук
САВЧУК ВЯЧЕСЛАВ СТЕПАНОВИЧ
Дніпропетровськ 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі геології і розвідки родовищ корисних копалин Національного гірничого університету (м. Дніпропетровськ) Міністерства освіти і науки України та у вугільному секторі Дніпропетровського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту Міністерства екології та природних ресурсів.
Науковий консультант: доктор геологічних наук, професор Приходченко Василь Федорович, Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), завідувач кафедри геології і розвідки родовищ корисних копалин;
Офіційні опоненти: доктор геолого-мінералогічних наук, професор Нагорний Віктор Миколайович, Національний гірничий університет(м. Дніпропетровськ) Міністерства освіти інауки України, професор кафедри мінералогії та петрографії;
доктор геолого-мінералогічних наук, професор Узіюк Василь Іванович, Національний університет ім. Івана Франка (м. Львів) Міністерства освіти і науки України, професор кафедри історичної геології і палеонтології;
доктор геологічних наук, доцент Привалов Віталій Олександрович Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри геології.
Провідна установа: Інститут геологічних наук Національної академії наук України (м. Київ), відділ геології вугільних родовищ.
Захист відбудеться “29” листопада 2006 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.080.05 при Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України (49027, м. Дніпропетровськ, просп. К. Маркса, 19, тел. (0562) 47-24-11).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, просп. К. Маркса, 19.
Автореферат розісланий “ 25 “ серпня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Д 08.080.05
кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент А.Л. Лозовий
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Головною складовою частиною мінерально-сировинного комплексу України є вугілля - єдина сировина, запаси якої потенційно достатні для забезпечення паливно-енергетичної бази держави, сприяння розвитку металургійної і хімічної промисловості. Державною програмою „Українське вугілля” передбачається підвищення енергетичної безпеки країни та створення надійної сировинної бази для металургійного комплексу. Вищим її пріоритетом є збільшення обсягів видобутку та ефективності використання власного вугілля. Науково-технічна політика стратегії видобутку вугілля передбачає підвищення ефективності робіт з пошуку, розвідки та розробки вугільних родовищ і підвищення глибини переробки та комплексного використання вугілля. Одними з головних проблем, що вирішуються при розвідці родовищ, є визначення головних чинників і закономірностей зміни на площі та і у стратиграфічному розрізі вугленосної товщі складу та якості вугілля, встановлення його марочного складу, прогноз технологічної й енергетичної цінності його органічної маси і обґрунтування шляхів ефективного використання.
Нові напрями використання вугілля, підвищення вимог промисловості до вивчення якості сировини, необхідність вибору вугілля з заданими властивостями, визначення його взаємозамінності у різних технологічних процесах, швидке реагування на попит споживачів потребують системного підходу до комплексного вивчення й узагальнення показників складу та якості вугілля, створення більш надійної бази знань про нього для прийняття рішень щодо раціонального його використання. Успішне розв'язання проблеми можливе за умов детальнішого вивчення геологічних факторів, які контролюють хіміко-технологічні властивості вугілля, зумовлюють його споживчу цінність. Однак відсутність єдиного методологічного підходу до вивчення складу та якості вугілля значно утруднює визначення на стадії геологорозвідувальних робіт напрямів його раціонального використання. Особливо це стосується нижньокарбонового вугілля України, яке характеризується мінливим петрографічним складом, а також значними розбіжностями значень хіміко-технологічних показників. Необхідністю розв'язання викладеної проблеми підтверджується актуальність теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України та у Дніпропетровському відділенні Українського державного геологорозвідувального інституту. Тема дисертаційного дослідження пов'язана з тематикою науково-дослідних робіт, які проводилися в межах ДВ УкрДГРІ. Автор дисертації відповідав за виконання як розділів, так і окремих тем, які розроблялися відповідно до програм Міністерства геології УРСР, перейменованого у подальшому в Державний комітет геології та використання надр України („Зміцнити мінерально-сировинну базу коксівного вугілля Української РСР на період 1982-2000 рр.”, „Комплексна міжвідомча програма робіт з наукового і методичного забезпечення регіональних геологічних досліджень (2003-2010 рр.)”, „Дослідження легкоплавких з'єднань лужних металів у вугіллі Донбасу і їх вплив на технологічні властивості палива” і „Концепції нарощування мінерально-сировинної бази як основи стабілізації України на період до 2010 року”). Номери державної реєстрації НДР: 39-87-64/6, 0198U001509, 0103U003884, 0100U001284.
При виконанні дисертаційної роботи використовувались дані з петрографії, відновленості, метаморфізму та якості вугілля, отримані особисто автором або за його участі, а також фондові матеріали геологічних підприємств (ДП „Західукргеологія”, ГРГП „Донецькгеологія”, ВО „Укрвуглегеологія”) і науково-дослідних інститутів: Українського державного вуглехімічного інституту (УХІН), Українського державного хіміко-технологічного університету (УДХТУ), Інституту геологічних наук (ІГН) НАН України, Національного гірничого університету (НГУ), Інституту геології і геохімії горючих копалин (ІГіГГК) НАН України.
Мета і завдання досліджень. Метою роботи є комплексна оцінка петрографічного складу і якості нижньокарбонового вугілля України, встановлення закономірностей і чинників їх зміни та визначення можливостей раціонального використання.
Для досягнення поставленої мети у дисертації вирішувалися такі завдання:
1. Розробити нові методологічні засади комплексної оцінки складу та якості нижньокарбонового вугілля з метою вибору напрямів його раціонального використання.
2. Визначити петрографічні особливості нижньокарбонового вугілля України і виявити латеральні та стратиграфічні закономірності їх зміни.
3. Вивчити головні фактори та динаміку зміни складу та якості нижньокарбонового вугілля України.
4. З'ясувати характер та специфіку впливу геологічних факторів на технологічні властивості вугілля.
5. Надати оцінку технологічним властивостям вугілля окремих марок і визначити основні напрями їх раціонального використання.
6. Виділити головні промислові типи нижньокарбонового вугленакопичення й виконати порівняльний аналіз петрографічного складу, відновленості та хіміко-технологічних властивостей вугілля.
Головна ідея - з позиції єдиного методичного підходу дослідити геологічні закономірності і чинники зміни складу та якості нижньокарбонового вугілля України.
Об'єкт дослідження - нижньокарбонове вугілля України.
Предмет дослідження - властивості нижньокарбонового вугілля з позиції комплексної оцінки його складу та якості за даними досліджень.
Методологія та методи дослідження. Методологія дослідження базується на принципах об'єктивності, системності і комплексності. Для виконання cформульованих у дисертації завдань використані загальнонаукові і прикладні методи дослідження. За допомогою петрографічних методів детально вивчені макроскопічна і мікроскопічна характеристики складу вугілля, визначені ступінь його відновленості і метаморфізму. Застосування хімічних та технологічних методів дозволило надати всебічну характеристику якості вугілля і за допомогою розрахункового методу визначити технологічну та енергетичну цінність органічної маси. Для більш ефективного використання отриманих даних щодо складу та якості вугілля розроблена автоматизована інформаційна система їх узагальнення і застосовані сучасні методи їх аналізу й інтерпретації. За її допомогою вугільним пластам була надана узагальнена характеристика, виявлені особливості їх складу та якості, встановлені регіональні закономірності їх зміни. Це дозволило удосконалити проведення класифікації вугілля за марками, встановити технологічну та енергетичну цінність органічної маси і визначити основні напрями їх використання. Застосовувалися також хронологічний, генетичний, порівняльний, статистико-аналітичний, інформаційний та інші методи, що дало можливість виконати завдання, обґрунтувати висновки і досягнути поставленої мети. вугілля нижньокарбоновий петрографічний латеральний
Основні наукові положення, що виносяться на захист:
1. Петрографічний склад нижньокарбонового вугілля України у стратиграфічному розрізі є розбіжним як за кількістю мацеральних груп так і за вмістом їх складових; зміна його по площі окремих регіонів має цілком закономірний характер, а саме: у межах Донецького басейну зменшення кількості мацеральної групи ліптиніту на тлі підвищення кількості мацеральної групи вітриніту відбувається з північного заходу на південний схід у напрямку зростання загальної амплітуди та середньої швидкості коливальних тектонічних рухів земної кори під час накопичення вугленосної формації; у стратиграфічному розрізі спостерігається перехід кількості мацеральних груп ліптиніту та вітриніту через екстремальні значення, відповідно максимум та мінімум; на площі Львівсько-Волинського басейну зменшення кількості мацеральної групи ліптиніту у вугіллі та відповідне підвищення кількості мацеральної групи вітриніту відбувається з півночі на південь; у стратиграфічному розрізі вугленосної товщі кількість мацеральної групи ліптиніту збільшується, а групи вітриніту зменшується.
2. Ступінь відновленості у стратиграфічному розрізі змінюється закономірно, зменшуючись від верхньовізейських пластів до верхньосерпухівських у Донецькому басейні та від володимирської світи до бужанської з півдня на північ у Львівсько-Волинському басейні.
3. Основними чинниками формування показників якості нижньокарбонового вугілля України були петрографічний склад, ступінь метаморфізму та відновленості, формування яких відбувалося на різних стадіях торфо- і вуглеутворення і за неоднакових умов. Складне співвідношення вказаних чинників зумовило кінцеві показники якості та властивостей вугілля, сутність яких є базовою складовою визначення напрямів його раціонального використання у народному господарстві.
4. У стратиграфічному розрізі вугілля промислових пластів нижнього карбону відзначається специфічністю і неповторністю петрогенетичних і технологічних властивостей, генетичною спорідненістю у різних басейнах, що свідчить про незворотність і поступальний розвиток процесу ранньокарбонового вуглеутворення і дозволяє виділити такі найбільш характерні типи вуглеутворення: межівський, самарський, бешевський, бужанський.
Дисертація є закінченою науковою роботою, у якій наведене теоретичне узагальнення і дане нове рішення актуальної наукової проблеми визначення закономірностей і головних чинників змінення на площі та у стратиграфічному розрізі вугленосної товщі складу та якості нижньокарбонового вугілля України, встановлення його відносної технологічної і енергетичної цінності. Вирішення цієї проблеми надає можливість підвищити рівень обґрунтування шляхів найбільш ефективного використання нижньокарбонового вугілля.
Наукова новизна одержаних результатів
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній:
1. Надана детальна петрографічна характеристика і проведена типізація нижньокарбонових вугільних пластів Львівсько-Волинського басейну.
2. Вперше визначено типовий мацеральний склад вугілля світ Львівсько-Волинського басейну і встановлено, що з півночі на південь відбувається поступове зменшення кількості мацеральної групи ліптиніту на тлі підвищення кількості мацеральної групи вітриніту.
3. Доведено, що у стратиграфічному розрізі, від пластів нижніх світ до пластів верхніх світ, кількість мацеральної групи ліптиніту збільшується, а групи вітриніту зменшується.
4. Встановлено, що різні палеогеотермічні градієнти, неоднаковий петрографічний склад та ступінь відновленості позначаються на формуванні вугілля з різними хіміко-технологічними властивостями і різним співвідношенням класифікаційних показників.
5. Вперше, на підставі даних про склад мацеральних груп, для вугілля Львівсько-Волинського басейну визначені умови формування мікриніту та встановлено його вплив на спікливість і коксівність вугілля.
6. З'ясовано, що по площі розповсюдження пластів кожної із світ Донбасу з північного заходу на південний схід у петрографічному складі відбувається зменшення кількості мацеральної групи ліптиніту з одночасним підвищенням мацеральної групи вітриніту.
7. Виявлено тенденції зміни петрографічного складу вугілля Донбасу вверх по розрізу, особливістю яких є перехід кількості мацеральних груп ліптиніту та вітриніту через екстремальні значення, відповідно максимум та мінімум.
8. Визначені петрографо-технологічні типи вугілля і показана їх неповторність у стратиграфічному розрізі нижньокарбонових відкладів України.
9. Розроблена нова концептуальна модель інтерпретації даних про склад та якість вугілля, яка ґрунтується на системному підході і сучасних методах обробки геологічної інформації.
10. Розширено уявлення про історико-геологічну еволюцію нижньокарбонової вугленосної формації, яка набуває рис неповторних історичних категорій.
Практичне значення роботи полягає у наступному:
- удосконалені методики вивчення петрографічного складу та якості вугілля;
- розроблені рекомендації щодо застосування на стадії геологорозвідувальних робіт державного стандарту України з класифікації вугілля на марки;
- визначені сфери і способи застосування Міжнародної класифікації кам'яного вугілля відповідно до вугілля України;
- забезпечена можливість більш точної оцінки запасів вугілля при проведенні пошукових і розвідувальних робіт;
- запропоновані методологічні засади інтерпретації даних про склад та якість вугілля, що ґрунтуються на системному підході і дозволяють визначити фактори, які контролюють якість вугілля, виявити особливості і закономірності їх зміни, визначити відносну технологічну та енергетичну цінність органічної маси вугілля і обґрунтувати шляхи його використання.
Проведений у ДВ УкрДГРІ за участю автора дисертації комплекс досліджень з вивчення складу, якості та хіміко-технологічних властивостей вугілля Львівсько-Волинського басейну, дозволив розробити і впровадити у практику геологорозвідувальних робіт наступні рекомендації Висновок про придатність для коксування вугілля Тяглівської дільниці (1984 р.), Особливості марочного складу і напрямів раціонального використання вугілля дільниці Любельської-Північної Львівсько-Волинського басейну (1988 р.), Спосіб розподілу вугілля на марки у межах пластодільниць при значній змінюваності класифікаційних показників (1989 р.), Визначення напрямів раціонального використання вугілля дільниці Любельскої № 1 за геологорозвідувальними даними (1993 р.), Визначення окисненості вугілля дільниці Любельської № 1 Львівсько-Волинського басейну (1993 р.), Петрографічний склад і марочна належність вугілля дільниці Любельська № 2 (1997 р.), Метаморфізм і марочний склад вугілля Південно-Західної частини Львівсько-Волинського басейну (2000 р.).
Рекомендації методичного плану при особистій участі автора були впроваджені у практику проведення геологорозвідувальних робіт. Результати визначення особливостей петрографічного складу, метаморфізму, окисненості, марочного складу та придатності вугілля для коксування використовувались при складанні звітів з геологорозвідувальних робіт як для окремих ділянок, так і для Південно-Західного району у цілому.
Реалізація роботи у промисловості. Результати робіт з удосконалення методів вивчення петрографічного складу та якості вугілля у вигляді рекомендацій були передані організаціям і впроваджені у практику розвідки (ДП „Західукргеологія”, ДП „Сі-Сі-Ай Любеля”). Рекомендації щодо застосування стандарту з класифікації вугілля на марки були передані його розробникам (УХІН) для подальшого удосконалення стандарту. Висновки щодо складу, якості та використання вугілля пластів шести дільниць („Любельська” № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та „Тяглівська Південна”) були задіяні при написанні звітів геологорозвідувальними організаціями і затвердженні запасів вугілля у ДКЗ.
Особистий внесок здобувача. Автором дисертації обґрунтована ідея і розроблений методичний підхід до комплексної оцінки складу та якості вугілля, встановлення особливостей петрографічного складу та якості вугілля, визначені латеральні та стратиграфічні закономірності його зміни, надана детальна характеристика технологічних властивостей вугілля різних марок, створена база знань і на її основі створена система прийняття рішень для визначення напрямів використання вугілля, визначена технологічна та енергетична цінність органічної речовини вугілля різних марок і встановлені напрями їх використання. Як виконавець, а потім як відповідальний виконавець, автор брав участь в організації і виборі методів досліджень, проведенні випробувань, макроскопічного та мікроскопічного опису вугілля, коксування дослідних шихт; розробці макета бази знань, узагальненні матеріалів з петрографії та якості вугілля, оцінці здатності вугілля до коксування, визначенні напрямів його застосування. Текст дисертації написаний самостійно.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи на окремих етапах її виконання доповідалися на міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових конференціях, зокрема на Республіканській конференції „Проблемы геологии и геохимии горючих ископаемых запада Украинской ССР” (Львов, 1989), науково-практичній конференції „Повышение эффективности использования топливно-энергетических ресурсов в отраслях народного хозяйства УССР” (Киев, 1986), конференції „Перспективы развития научно-технического прогресса в минерально-сырьевом комплексе Украины” (Севастополь, 1987), науковій конференції „Проблеми геологічної науки та освіти в Україні” (Львів, 1990), на IX Всесоюзній геологічній нараді „Ресурсы, качество, комплексное использование углей, екологія” (Ростов-на-Дону, 1991), Перших (Львів, 1997) та Других (Дніпропетровськ, 1998) наукових читаннях пам'яті академіка НАН України В.Ю. Забігайла, на X Всеросійській вугільній нараді з проблеми „Ресурсный потенциал твердых горючих полезных ископаемых на рубеже XXI века” (Ростов-на-Дону, 1999), XXII sympozjum naukowym na temat geologia fopmacji weglonosnych polski (Krakow, Poland, 1999), 4th European coal conference (Poland, 2000), міжнародній науковій конференції “Метан вугільних родовищ” (Дніпропетровськ, 2001), XXIII sympozjum naukowym na temat geologia fopmacji weglonosnych polski (Krakow, Poland, 2000), XXV sympozjum naukowym na temat geologia fopmacji weglonosnych polski (Krakow, Poland, 2002), на Міжнародній конференції „Форум гірників-2003” (НГУ, Дніпропетровськ, 2003), Третій міжнародній науково-практичній конференції „Метан вугільних родовищ України” (ІГТМ, Дніпропетровськ, 2004), науковій конференції, присвяченій 50-річчю утворення КВ Укр ДГРІ (ІМР), (Сімферополь, 2006), XXІХ sympozjum naukowym na temat geologia fopmacji weglonosnych polski (Krakow, Poland, 2006).
Публікації. Результати дисертації опубліковані в 46 наукових роботах, з них 18 без співавторів. Брошур - 1, статей у наукових журналах і збірниках наукових праць - 28, інше - матеріали і тези доповідей на наукових конгресах, симпозіумах і конференціях. Отримано одне авторське свідоцтво. У фахових виданнях опубліковано 27 праць.
Структура дисертації складається з вступу, 5 розділів (14 підрозділів), висновків, списку використаних джерел з 331 найменувань та 3 додатків; містить 378 сторінки друкованого тексту, з яких 312 основних, 11 таблиць і 89 рисунків.
Автор щиро вдячний науковому консультанту В.Ф. Приходченко за обговорення результатів досліджень і сприяння у підготовці роботи. Крім того, автор висловлює свою вдячність співробітникам ДВ УкрГГРІ та кафедри ГРРКК НГУ за допомогу в збиранні інформації, за поради і зауваження, а також керівникам виробничих підприємств за практичну допомогу. Особливо вдячний автор В.Ф. Шульзі, М.Я. Решку, С.Д. Пожидаєву за плідне обговорення різноманітних питань проблеми, що вивчалася.
Основний зміст роботи
Розділ 1. Загальні підстави необхідності вивчення та використання нижньокарбонового вугілля України
За підтвердженими запасами вугілля і його видобутком Україна займає провідне місце в Європі. Однак обсяги видобутку і його марочний склад призводять до постійно зростаючого дефіциту окремих марок вугілля в різних галузях промисловості. Промислові запаси нижньокарбонового вугілля пов'язані з пізньовізейсько-серпухівською формацією Донецької та Львівсько-Волинської вугленосних провінцій. У зв'язку з тим, що відкриття нових вугленосних родовищ на території України не передбачається, однією з головних є проблема раціонального використання існуючих запасів вугілля на основі всебічного й детального вивчення його властивостей.
Дослідженню складу та якості нижньокарбонового вугілля і визначенню напрямів його використання присвячені роботи Л.М. Акімової, В.М. Антонова, Т.В. Барни, Є.С. Бартошинської, М.Д. Бердюкової, С.І. Бика, Т.О. Болдирєвої, О.С. Брука, І.Б. Волкової, Г.П. Вирвич, Є.Й Гірного, І.М. Глущенка, В.А. Данилевської, Н.М. Двужильної, М.В. Дмитренка, М.О. Доброгорського, О.І. Єгорова, А.В. Іванової, М.О. Ігнатченка, К.І. Іносової, М.Я. Ісакова, О.М. Іщенко, Г.Г. Жернової, Л.Б. Зайцевої, Ю.А. Жемчужникова, В.А. Караваєва, Ю.С. Кафтана, В. В. Кірюкова, І.В. Костика, Т.О. Кривеги, О.Р. Куліненка, З.І. Кутько, В.О. Кушнірука, М.Л. Левенштейна, Б.І. Лелика, М.М. Лівшиць, О.К. Матвєєва, А.М. Мірошниченка, Л.Л. Нестеренка, Ю.М. Нагорного, В.М. Нагорного, Н.П. Очкур, Д.К. Пазухіної, С.Д. Пожидаєва, А.Я. Радзівіла, Л.М. Радченко, М.Я. Решка, С.В. Савчука, І.Л. Сафронова, В.В. Сергєєва, М.Г. Скляра, М.Я. Сивого, М.І. Струєва, В.К. Тетерюка, Є.І. Торяника, В.І. Узіюка, Є.В. Узіюка, М.Ю. Федущука, С.Г. Храпкіна, М.Д. Шапіра, О.З. Широкова, Л.М. Шараєвої, Б.І. Штромберга, В.Ф. Шульги та ін.
Аналіз фактичного матеріалу показав відсутність єдиного методичного підходу до вивчення складу та якості вугілля. Так, петрографічний склад вугілля визначався протягом тривалого часу, з використанням різних стандартів. Петрографічна характеристика вугілля надана тільки на рівні мацеральних груп, до яких відносяться мацерали з неоднаковими хіміко-технологічними властивостями. Типізація вугілля за петрографічним складом виконана за неоднаковими класифікаціями. Відновленість вугілля вивчена за допомогою методик, розроблених для окремих басейнів на підставі урахування різних параметрів.
Рівень вивченості і стан узагальнення петрографічного складу та хіміко-технологічних властивостей вугілля різних регіонів неоднаковий і не відповідає сучасним вимогам розвідки та промислового використання. Особливо це стосується південно-західної частини Львівсько-Волинського басейну, де за минулий час, після узагальнення матеріалів, виконаний значний обсяг геологічних робіт. Недостатньо повно вивчені закономірності зміни метаморфізму, а для окремих регіонів і петрографічного складу вугілля. Незадовільним залишається стан визначення впливу геологічних факторів на його технологічні властивості вугілля. Використання спрощеної системи класифікації вугілля призводить до того, що вугілля однієї марки характеризується різними хіміко-технологічними властивостями. Тому встановлення напрямів використання вугілля потребує нових підходів до визначення його споживчої цінності.
Таким чином, комплексна оцінка якості вугілля передбачає подальше детальне його вивчення за єдиною методичною основою і узагальнення на новому рівні даних про метаморфізм, петрографічний склад та відновленість. Ефективність його застосування передбачає встановлення напрямів використання вугілля і визначення взаємозамінюваності в різних технологічних процесах, швидке реагування на попит як вітчизняних виробників, так і закордонних імпортерів. Підвищити достовірність, оперативність і повноту рішень стосовно використання вугілля неможливо без створення сучасної інформаційної системи, яка допоможе користувачеві структурувати, аналізувати і на цій підставі приймати рішення стосовно його ефективного застосування.
На основі проведеного аналізу раніше виконаних робіт визначено існування важливої наукової і практичної проблеми, сформульовані мета і завдання досліджень, які наведені в загальній характеристиці роботи.
Розділ 2. Методика, засоби та обсяги виконаних досліджень
Практичне рішення проблеми потребувало використання сукупності геологічних засобів за схемою: аналіз, аналіз-прогноз, синтез. Способи дослідження, що застосовувалися при системному аналізі складу і якості вугілля, можна поділити на три групи.
Перша група включає прямі способи, що в операційному сенсі відповідають аналізу і віднесені до першого етапу - збору інформації про склад та якість вугілля з використанням петрографічного, літологічного, стратиграфічного і хіміко-технологічного способів. Цими методами охоплюється робота як на свердловинах і в гірничих виробках, так і в лабораторіях. Оскільки вивченість вибраних об'єктів різна, то й обсяги їх досліджень неоднакові. Результати вивчення складу та якості вугілля показали, що найменше вивчене вугілля Львівсько-Волинського басейну. З метою усунення цього недоліку нами в басейні було проведене випробовування вугільних пластів у гірничих виробках. На полях шахт Нововолинського і Червоноградського геолого-промислових районів використані матеріали геологорозвідувальних робіт, проведених з 1952 по 2003 рік. Починаючи з 1980 року, вивчалися кернові проби вугілля ділянок південно-західної частини Львівсько-Волинського басейну.
Опробування було проведене в 27 діючих лавах на всіх вугільних пластах, які розробляються шахтами. Вугілля відбиралося борозним способом. Загальна кількість проб склала 345 зразків. Детальний макроскопічний їх опис виконувався за методикою В.В. Кирюкова (1964). Характеристика петрографічного складу органічної частини вугілля і мінеральних домішок, як для проб відібраних у шахтах, так і кернових проб (2563 зразки), надана за ДГСТ 9414-74, а характеристика мікрокомпонентів, мікроструктура і відновленість вугілля визначені за прозорими шліфами (600 зразків). За основу петрографічної типізації вугілля прийнята класифікація ВСЕГЕІ (1968), а типізація вугільних пластів за петрографічним складом - відповідно класифікації І.Б. Волкової (1975). Визначення стадій і класів метаморфізму виконане за показниками відбивної здатності вітриніту для 5348 зразків. Класифікація вугілля на марки виконана за результатами опробування на 3364 свердловинах. При вивченні вугілля як сировини для коксування визначалися спікливість, спіклива спроможність і коксівність. Основними методами їх визначення були наступні: петрологічний, пластометричний, Рога, ІГІ-ДМетІ, ХПІ, дослідне коксування. Проаналізовано 9303 значення товщини пластичного шару, по 236 значень індексу спучування (метод ІГІ-ДМетІ) й індексу Рога. Виконані і проаналізовані дані 165 вимірів рідкої фази (метод ХПІ). Розраховано та проведено коксування 96 експериментальних шихт, визначені їх фізико-механічні властивості. З метою уточнення впливу петрографічного складу на хіміко-технологічні властивості вугілля було виконано розшарування 13 пластоперетинів у важкій рідині. Окисненість вугілля по 29 пробах вивчалася хімічним способом. Визначення відновленості виконане: петрографічним способом, за генетичною класифікаційною діаграмою (варіант ПГО „Донбасгеологія” (1991) - М. Л. Левенштейн, Н. П. Очкур, О. І. Спіріна) і для 936 проб за методикою, розробленою І. В. Єрьоміним (1994) для основних басейнів СНД.
Друга група об'єднує непрямі способи, що використовувалися на другому етапі і пов'язані з процедурою часткового узагальнення. У цьому ряді побічних способів аналіз поєднується з прогнозом. Це забезпечило виділення вугілля, різноманітного за властивостями, марками і петрографічним складом по площі поширення пластів і в стратиграфічному розрізі з урахуванням даних прямих способів.
Для виявлення регіональних закономірностей зміни показників властивостей і якості вугілля нами розроблена програма математичної обробки геологічної інформації з використанням тренд-аналізу, що дозволяє будувати карти як за окремими показниками, так і для групи показників. Як базове програмне забезпечення використана операційна система Windows ХР і Microsoft Office 2003. Відповідно до розробленої методики спроектована і створена база даних геологічних показників, розроблені алгоритм і програма для побудови карт марочного складу. До бази даних внесені всі наявні дані за досліджуваними показниками станом на 1.01.2004 року.
Враховуючи високий рівень вивченості нижньокарбонового вугілля Донецького басейну, роботи з вивчення складу та якості вугілля цього регіону були розпочаті з узагальнення великого масиву існуючих даних. Особлива увага приділена складу і якості вугілля світ межівської (С12) і кальміуської (С14). Для них були узагальнені матеріали з відновленості, петрографічного складу, метаморфізму і технологічних властивостей. Вивчені латеральні закономірності їх зміни. Для вугілля світи С13 на прикладі пласта с10В, за даними з понад двох тисяч свердловин, уточнені латеральні закономірності зміни товщини пластичного шару і марочної належності. На прикладі вугілля Морозівської ділянки, за результатами коксування дослідних шихт, дана оцінка придатності слабоспікливого вугілля Західного Донбасу світи С13 для шарового коксування. Загальна кількість узагальнених даних склала понад 5 тисяч.
На заключному, 3-му етапі проведення досліджень застосовувався концептуальний спосіб. Він ґрунтувався на узагальненні, синтезі всіх критеріїв (закономірностей), отриманих прямими, побічними, логічними і методологічними прийомами. Для підвищення достовірності, оперативності і повноти рішення щодо ефективного використання вугілля України застосована так звана система підтримки прийняття рішень (СППР).
Розділ 3. Петрографічний склад та хіміко-технологічні властивості вугілля Донецького басейну
У даному розділі узагальнені матеріали з вивчення складу та якості вугільних пластів межівської (С12), самарської (С13) і кальміуської (С14) світ, розповсюджених у широкій смузі - від Лівенсько-Михайлівської вугленосної площі на заході до Красноармійського вуглепромислового району на сході. Розглянуті петрогенетичні та технологічні особливості нижньокарбонового вугілля, визначені й уточнені закономірності їх зміни. Встановлені склад та якість вугілля різних марок, які виділені відповідно до нового державного стандарту. За допомогою розрахункових показників відносної технологічної та енергетичної цінності органічної речовини та результатів дослідного коксування з'ясовані напрямки їх раціонального використання.
Вугілля межівської світи (С12) гумусове і сапропелево-гумусове. У будові пластів беруть участь гелітоліти й у меншій кількості геліти і мікстогумоліти. Петрографічний склад різноманітний і змінюється як за потужністю пластів, так і за площею їх поширення (табл. 1). Вугілля за петрографічними показниками щодо відновленості представлене переважно генетичним типом "б", рідше "бв", аб" і відноситься до найбільш відновлених типів серед нижньокарбонового вугілля Донбасу. Вугілля середньо- і малозольне. За хімічним складом зола - залізистого типу. У західній частині території вона характеризується підвищеним вмістом лужних металів, через що вугілля відносять до "солоного". Сірчистість вугілля підвищена. Малосірчисте вугілля набуло поширення тільки на території Південно-Донбаського геологопромислового району. Переважає сірчистий тип вугілля. Збагаченість вугілля по золі частіше середня, рідше важка і легка. Вугілля характеризується підвищеним виходом летких речовин. У Царичанському та Новомосковському районах воно перебуває на низьких ступенях вуглефікації, має високий "водневий" потенціал і придатне для напівкоксування з побіжним отриманням смоли, а також для одержання рідкого палива. Вугілля Павлоградсько-Петропавлівського і Південно-Донбаського геолого-промислових районів характеризується високою спікливістю і коксівністю і відноситься переважно до марок Г та Ж.
Вугілля марки Г за петрографічним складом займає проміжне положення між вугіллям світ С13 та С14. Порівняно з вугіллям світи С13 містить більшу кількість групи вітриніту (68,0 - 86,0 %) і меншу інертиніту (9,0 - 22,0 %) і ліптиніту (2,0 - 9,0 %). При значних коливаннях товщини пластичного шару середні його значення по пластодільницях коливаються у межах 15 - 17 мм. Серед нижньокарбонового вугілля Донецького басейну цієї марки воно характеризується найбільшими, у межах 0,68 - 0,73, значеннями відносного показника технологічної цінності як сировини для коксування. Основним напрямом його використання є коксохімічна промисловість. Крім того, воно може служити дорогоцінною сировиною для одержання рідкого палива.
Вугілля марки Ж поширене переважно у Південно-Донбаському геолого-промисловому районі. Головні запаси представлені вугіллям пласта в51. Петрографічний склад мінливий. Визначено, що кількість групи вітриніту змінюється у межах 54,0 - 87,0 %, інертиніту - 10,0 - 37,0 %, а ліптиніту - 5,0 - 16,0 %. За відновленістю вугілля належить переважно до 1- ої групи. Вугілля малозольне та середньосірчисте. Товщина пластичного шару становить від 17 до 27 мм. Вугілля характеризується високими, у межах 0,89 - 0,95, значеннями коефіцієнтів технологічної цінності органічної маси. Головним напрямом використання вугілля є коксохімічна промисловість, що підтверджується і результатами коксування.
Вугілля самарської світи (С13) за петрографічним складом відноситься до групи гумолітів. У незначній кількості зустрічаються сапрогумоліти та сапропеліти. Головною складовою вугілля є група вітриніту. Її вміст по окремих свердловинах змінюється у межах 30 - 56 % на заході до 39 - 80 % на сході. У широких інтервалах значень змінюється і кількість інших петрографічних складових. Петрографічний склад вугільних пластів дуже мінливий. Переважним типом вугілля є ліпоїдо-фюзиніто-гелітити. Значно менше поширені такі типи вугілля як фюзиніто-гелітити, геліто-ліпоїдо-мікстогумітити, геліто-фюзиніто-мікстогумітити, мікстогуміти. До особливостей петрографічного складу вугілля слід віднести значну перевагу основної маси у групі вітриніту, кількість якої майже утричі перевищує кількість геліфікованих фрагментів. У складі інертиніту значне поширення мають такі мацерали як макриніт, семіфюзиніт, фюзиніт та мікстиніт.
Показник відбиття вітриніту по пластодільницях змінюється у вузькому діапазоні значень від 0,42 % на Лівенсько-Михайлівській вугленосній площі до 0,84 % на ділянці „Брагінівська”. Вугілля відноситься до кам'яного, 10, 11 і 12- го класів, I, I - II і II стадій метаморфізму. Зміни виходу летких речовин відбуваються в межах від 38 % до 46 %. З'ясовано, що найбільшу значимість для класифікації вугілля світи С13 має показник спікливості товщина пластичного шару, значення якої змінюються від < 5 до 18 мм. У цілому на стадії геологорозвідувальних робіт вугілля класифікується достатньо надійно.
Вугілля марки ДГ поширене переважно у центральній частині Павлоградсько-Петропавлівського геолого-промисловому району та частково у Південно-Донбаському. За петрографічним складом воно належить до підкласу гелітитів. Вугільні пласти складені переважно такими типами, як ліпоїдо-фюзиніто-гелітити. Пласти Західного Донбасу, порівняно з пластами Південно-Донбаського геолого-промислового району, характеризуються меншою кількістю групи вітриніту і більшою - груп інертиніту та ліптиніту.
Товарна продукція шахт характеризується значеннями теплоти згоряння у межах 30,4 - 34,6 МДж/кг, при середньому значенні - 33,3 МДж/кг. Нижня теплота згоряння досить мінлива. При розбіжності значень у межах 13,2 - 21,6 МДж/кг середнє значення становить 18,2 Мдж/кг. Відносна енергетична цінність органічної маси вугілля 0,54 - 0,57.
Концентрат марки вугілля ДГ Павлоградської ЦЗФ характеризується незначним значенням відбиття вітриніту (0,59 %). Зольність концентрату підвищена (9,8 %). Сірчистість не перевищує 1,5 %. Вихід летких значний і дорівнює 40,0 %. Концентрат вугілля цієї марки характеризується великою пластометричною усадкою (59 мм) і незначною товщиною пластичного шару (8 мм). Він може використовуватись у шихтах для коксування до 10 %. Отримані результати підтверджуються і розрахунковими даними, визначеними за методикою І.В. Єрьоміна. Так, показник технологічної цінності вугілля як сировини для коксування, встановлений з урахуванням значень товщини пластичного шару для вугілля, яке видобувається, дорівнює 3,4 - 5,5. Відносний коефіцієнт технологічної цінності не перевищує 0,5.
Головним напрямом використання вугілля західної частини району, для якого властиві найменші значення товщини пластичного шару (6 - 7 мм), при сучасному стані технологій є енергетика. У коксохімічній промисловості його використання обмежене. Значно підвищує цінність вугілля як сировини для використання у коксохімічній промисловості розробка нових засобів підготовки шихт - їх термічна підготовка, брикетування, трамбування тощо. Це дозволяє підвищити вміст вугілля цієї марки у шихтах до 55 - 75 %. У перспективі запаси вугілля цього підрайону складають одну з головних баз для виготовлення формованого коксу і отримання синтетичного палива.
Вугілля марки Г поширене у Західному та у Південно-Донбаському геолого-промислових районах. У Західному Донбасі за петрографічним складом вугільні пласти світи С13 марки Г не відрізняються від вугілля марки ДГ. Головним напрямом використання вугілля західної частини підрайону є енергетика. У коксохімічній промисловості при сучасному стані технологій його використання обмежене. Можливим є часткове використання вугілля окремих ділянок при коксуванні взамін газового вугілля Донбасу, при зменшенні в шихті вугілля марки ПС. У перспективі запаси цього підрайону є однією з головних баз для виготовлення формованого коксу і отримання синтетичного палива. Отримання формованого коксу можливе в суміші з вугіллям марок П та ПС. Залучення вугілля інших підрайонів більш ефективне при його використанні у коксохімічній промисловості. Особливо це стосується вугілля нижніх пластів центральної частини й усіх пластів східної частини району.
Основною галуззю використання вугілля східної частини Павлоградсько-Петропавлівського району є коксохімічна промисловість. Серед розвіданих запасів вугілля найбільшою технологічною цінністю характеризуються пласти дільниці „Брагинівська”. Відносний показник технологічної цінності вугілля цієї дільниці сягає 0,6. Товарна продукція шахт марки Г характеризується меншою, порівняно з маркою ДГ, вологістю (1,7 - 2,7 %), незначною сірчистістю (1,51 %). Відбивна здатність вітриніту змінюється від 0,65 до 0,76 %, складаючи у середньому 0,69 %. Товщина пластичного шару дорівнює 11 -12 мм.
З'ясовано, що петрографічний склад газового вугілля Південно-Донбаського геолого-промислового району відзначається зменшенням кількості групи ліптиніту (на 3 -5 %) і групи інертиніту (на 2 - 3 %). Кількість групи вітриніту підвищується до 67 %. Вугілля характеризується незначними коефіцієнтами коксівності, які змінюються у межах від 3,0 до 5,2. Показник цінності вугілля як сировини для коксування становить 0,42 - 0,54. Відносна енергетична цінність дорівнює 0,60. Головним напрямом використання вугілля є енергетика.
Вугілля кальміуської світи (С14). Основним промисловим пластом є пласт d4, який видобувається у Красноармійському геолого-промисловому районі. У складі вугілля кількість групи вітриніту змінюється в межах 77 - 94 % і дорівнює в середньому 86 %. У прохідному світлі геліфіковані компоненти представлені власне вітреном, прозорою основною масою, ксиловітреном і в рідких випадках ксиленом. Геліфіковані компоненти являють собою залишки напіврозкладених і роздроблених стеблових, листових і репродуктивних фрагментів рослин. Слабкофюзенізовані компоненти присутні в незначній кількості.
Група інертиніту посідає друге місце за поширенням. Її кількість за окремими пробами змінюється від 5 до 15 %, складаючи у середньому 9 %. Звичайно це обкочені, напівобкочені крупно- і дрібноклітинні фрагменти, порожнини клітин яких мінералізовані карбонатною чи кременистою речовиною. Серед мацералів групи інертиніту найбільше, приблизно однакове, поширення одержали семіфюзиніт і фюзиніт. Макриніт і склеротиніт містяться в приблизно рівних невеликих кількостях, що досягають 1 - 2 %. Включення мікриніту приурочені до смужок дюрену і частково дюрено-кларену і мають обмежене поширення.
Кількість групи ліптиніту змінюється від 2 до 9 %, складаючи в середньому 3 %. Вони представлені мікро- і макроспорами, залишками мікроспорангіїв. Переважають мікроспори у вигляді тонких коротких штрихів.
Відповідно до класифікації вугілля за петрографічним складом вугілля пласта d4 відноситься до класу гелітолітів. Переважне поширення одержали такі типи вугілля, як фюзиніто-геліти і геліти. У значно менших кількостях присутні ліпоїдо-фюзиніто-геліти.
Встановлена зміна петрографічного складу, яка полягає насамперед у закономірному зменшенні кількості мацеральної групи інертиніту і ліптиніту з південного заходу на північний схід. Відповідно до цього спостерігається зміна петрографічних типів вугілля. Якщо на полі шахти „Красноармійська-Західна № 1” у складі вугілля беруть участь фюзиніто-геліти (47,0 %) і геліти (39,2 %), то на ділянках шахти „Красноармійська-Західна № 2-3” їх кількість знижується за рахунок збільшення вмісту ліпоїдо-фюзиніто-гелітів з 7,8 до 24,5 %.
Детальне вивчення якості показало, що вугілля пласта d4 середньозольне. Характер зольності мінливий. Збагаченість по золі важка. Зола тугоплавка і за складом відноситься до кременистого типу. Її склад відзначається підвищеним вмістом Al2O3 і Si2О і зниженим вмістом Fe2O 3 і CaО. Силікатний модуль вугілля А (Si2О/Al2O3) складає 1,8 - 1,95. Зола вугілля характеризується дуже низькими значеннями модуля З (Ca/Mg) і модуля Д (Ca/Fe2O3). Вугілля малосірчисте. За окремими пластоперетинами кількість сірки змінюється від 0,4 до 5,1 % і складає в середньому 0,95 %. За потужністю пласта сірка розподілена рівномірно. Збільшення виходу леткої речовини з 15,6 до 41,2 % відбувається в північно-східному напрямку і зі збільшенням глибини залягання пласта. Вугілля пласта d4 характеризується дуже низькими значеннями товщини пластичного шару (Y, мм). Значення цього показника змінюються в межах від 6 - 9 мм до 9 - 16 мм. Знижена спікливість вугільного пласта пояснюється дуже малим ступенем його відновленості. Вугілля характеризується дуже низькими значеннями товщини пластичної усадки, нехарактерними для вугілля, що перебуває на даній стадії метаморфізму. Величина відбиття вітриніту (Ro, %) змінюється від 0,85 до 1,75 %. Застосування тренд-аналізу дозволило з високим ступенем вірогідності побудувати карту ізореспленд і виявити регіональні закономірності зміни цього показника. Встановлено, що по площі поширення одержали 13, 14, 15 і 16- й класи метаморфізму. Класифікація вугілля пласта d4, незалежно від існуючих у різний час стандартів, завжди була складною. Низькі значення товщини пластичного шару, які не відповідають значенням величини відбиття вітриніту, ускладнюють класифікацію вугілля і за ДСТУ 3472-96. На родовищі поширення одержали марки Г, Ж, К, ПС, П, при перевазі марок Ж і К.
Для виявлення особливостей зміни петрографічного складу і властивостей вугілля у стратиграфічному розрізі світи C14 були досліджені пласти d5, d6, d61, d81, які не мають значного поширення по площі, але на окремих ділянках досягають робочої потужності.
Визначено, що вугілля пласта d61 напівблискуче, різносмугасте. Мікроструктура вугілля фрагментарно-атритова й атритово-фрагментарна. Кількість групи вітриніту змінюється від 44 до 78 %, складаючи в середньому 65 %. Характерною рисою вугілля даного пласта є те, що більше поширення в його складі мають геліфіковані корові тканини з виділеннями смоли. Колір їх змінюється від оранжево-буруватого до червоно-бурого. Фрагменти вітрену переважно з залишками клітинної будови. Кількість мацералів групи інертиніту в окремих випадках досягає 30,0 %, складаючи в середньому близько 19,0 %. Зміст групи ліптиніту за окремими пробами змінюється від часток відсотка до 19 %, при середньому значенні 6 %. Серед ліпоїдних переважає атрит, що складається з розвалених спороносних колосків, рідше мікро- і макроспор, кутикули й обривків перини. Порівняно з пластом d4, вугілля пласта d61 у складі групи ліптиніту містить більше спороносних колосків, макроспор і ліпоїдного атриту. Листова паренхіма і мікроспори присутні в менших кількостях. З огляду на петрографічні особливості вугілля шару за ступенем відновленості відноситься до типу „бв” і „в”.
Вугілля пластів d8 і d81 напівблискуче, комплексносмугасте. Смугастість обумовлюється нерівномірним перешаруванням смуг напівблискучого і напівматового штрихуватого вугілля із широкими смугами вітрену, лінзами фюзену і прошарками вуглистого аргіліту. Мікроскопічно вугілля представлене перешаруванням смуг дюрено-кларену, кларену, кларено-дюрену і фюзену. Вугілля атритово-дрібнофрагментарне. Шаруватість горизонтально-хвиляста, лінзоподібна. Основою петрографічного складу пласта служить група вітриніту, кількість якої змінюється від 56 до 74 %, складаючи в середньому 62,3 %. Смуги вітрену частіше з гарною збереженістю рослинних тканин. Іноді їхні порожнини заповнені жовтою смолоподібною речовиною. Геліфікована речовина гетерогенних шарів в основному грудкувата. У групі інертиніту, кількість якої в середньому становить 21,7 %, переважають такі мацерали як семіфюзиніт і фюзиніт. Кількість групи ліптиніту складає 8 %. Вона представлена кутикулою, уламками макроспор, репродуктивними тканинами і смоляними тілами. Колір їх жовтий і оранжево-жовтий. Мікроспори зустрічаються в підпорядкованій кількості і мають лимонно-жовтий колір. Детальна характеристика хіміко-технологічних властивостей можлива тільки для пласта d61. Встановлено, що зольність вугільних пачок на ділянці змінюється від 5,2 до 29,0 %, при середньому значенні 16,1 %. Збагаченість по золі важка і дуже важка. Склад золи змінюється в дуже широкому діапазоні. У складі золи пласта d61 відзначається знижена, порівняно з пластом d4, кількість SiО2, CaО, MgО, Nа2O і підвищена - Fe2O і P2O5. За складом зола відноситься до залізистого типу. Вугілля середньофосфористе, сірчисте. Сірчистість за площею поширення пласта змінюється від 1,6 до 5,2 %, при середньому значенні - 3,2 %. Вихід леткої речовини змінюється від 37,9 % на південному заході, до 15,7 % на північному сході. Товщина пластичного шару коливається у межах значень від 10 до 19 мм, складаючи в середньому 14 мм. Найбільше поширення має помірковано коксівне вугілля з величиною цього показника від 14 до16 мм. Величина показника відбиття вітриніту змінюється від 0,84 до 1,51 %, що відповідає 12-16 класам II - IV стадій метаморфізму. Вугілля пласта відноситься до марок Г, Ж і К. Відносний показник цінності вугілля як сировини для коксування складає для вугілля марки Г - 0,54, а для вугілля марки К - 0,82.
...Подобные документы
Сутність, значення та використання вугілля. Особливості властивостей та структури вугілля, просторове розташування його компонентів. Характеристика пористості вугілля, процес його утворення. Спосіб видобутку вугілля залежить від глибини його залягання.
презентация [2,5 M], добавлен 13.05.2019Аналіз стану технології утилізації відходів здобичі вугілля. Технологічні схеми залишення породного відвалу в гірничих виробках; ведення очисних робіт і подачі породи у вироблений простір. Економічний ефект від раціонального використання шахтної породи.
дипломная работа [3,0 M], добавлен 22.06.2014Визначення балансових та промислових запасів шахтного поля. Розрахунковий термін служби шахти. Вибір способу розкриття та підготовки шахтного поля. Видобуток корисної копалини та виймання вугілля в очисних вибоях. Технологічна схема приствольного двору.
курсовая работа [158,0 K], добавлен 23.06.2011Геологічна будова, гідрогеологічні умови, вугленосність Боково-Хрустальського району з видобутку антрацитів. Характеристика ділянки шахтного поля: віку і складу порід, їх залягання, якості вугільного пласта. Результати геолого-розвідницьких робіт.
курсовая работа [114,1 K], добавлен 09.06.2010Аналіз історії відкриття перших родовищ паливних копалин в Україні. Дослідження класифікації, складу, властивостей, видобутку та господарського використання паливних корисних копалин. Оцінка екологічних наслідків видобутку паливних корисних копалин.
курсовая работа [8,6 M], добавлен 20.12.2015Вивчення тектоніки, розділу геології про будову, рухи, деформацію і розвиток земної кори (літосфери) і підкорових мас. Аналіз особливостей тектонічної будови, рельєфу сформованого тектонічними рухами та корисних копалин тектонічної структури України.
курсовая работа [60,5 K], добавлен 18.05.2011Положення про діяльність Мінекобезпеки України. Основні напрямки діяльності Мінекобезпеки України. Еколого-економічна політика. Реформування та вдосконалення системи управління природокористуванням. Екологічна безпека.
реферат [14,9 K], добавлен 06.08.2007Дослідження понять тектоніки та тектонічної будови. Особливості формування тектонічних структур на території України. Тектонічні структури Східноєвропейської платформи. Зв'язок поширення корисних копалин України з тектонічною будовою її території.
курсовая работа [2,1 M], добавлен 02.03.2013Характеристика кліматичної системи південно-західної частини України. Фактори, що зумовлюють формування клімату. Характеристика сезонних особливостей синоптичних процесів. Використання інформації щодо опадів у південно-західній частині Одеської області.
курсовая работа [2,5 M], добавлен 17.11.2010Формування мінерально-сировинної бази України. Прогнозні ресурси первинного каоліну в країні. Шебелинське родовище крейди і глини. Ефективність та перспективи використання мінерально-сировинних родовищ. Загальнодержавні програми розвитку сировинної бази.
реферат [1,0 M], добавлен 26.04.2015Поняття "пірнаючі циклони": умови утворення, траєкторії, погодні умови. Виявлення пірнаючих циклонів на території України. Дослідження динаміки енергетики і вологовмісту пірнаючих циклонів в процесі їх еволюції. Ідентифікація типів пірнаючих циклонів.
реферат [456,5 K], добавлен 17.11.2010Закономірності просторового поширення ґрунтів, закони географії ґрунтів, зональних і регіональних особливостей ґрунтового покриву. Загальні закономірності поширення ґрунтів і ґрунтово-географічне районування. Характеристика основних типів ґрунтів України.
реферат [32,1 K], добавлен 03.03.2011Природні умови району проходження району практики. Історія формування рельєфу району проходження практики. Сучасні геоморфологічні процеси. Основні форми рельєфу: водно-ерозійні, гравітаційні, антропогенні. Вплив господарської діяльності на зміни в ньому.
отчет по практике [2,0 M], добавлен 07.03.2015Стратиграфічний поділ девонського періоду та його характерні ознаки: поширення червоноколірних відкладень, значні скупчення солей та строкатий літологічний склад. Еволюція життя на планеті та едіакарська фауна. Формулювання квантової парадигми геології.
реферат [31,5 K], добавлен 14.01.2011Фізико-географічна характеристика Північно-Західного Причорномор’я. Основні тенденції змін клімату у межиріччі. Визначення змін кліматичних чинників формування стоку та характеристик стоку річок. Попередній аналіз даних гідрохімічного складу вод.
курсовая работа [682,9 K], добавлен 22.12.2014Мінерало-петрографічні особливості руд і порід п’ятого сланцевого горизонту Інгулецького родовища як потенціальної залізорудної сировини; геологічні умови. Розвідка залізистих кварцитів родовища у межах профілей. Кошторис для інженерно-геологічних робіт.
дипломная работа [131,9 K], добавлен 14.05.2012Оволодіння організаційними навиками і методикою дослідження ґрунту як складного природно-історичного об’єкту та проведення ґрунтово-картографічних досліджень. Вплив рослинності на ґрунтоутворення. Клімат, рельєф і гідрологія досліджувальної місцевості.
отчет по практике [34,4 K], добавлен 22.11.2015Екологічна та гідрологічна характеристика річки Сіверський Донець. Проблеми біогенного насичення у річках України. Фізико-географічна характеристика Луганської області. Вивчення особливостей параметрів біогенного насичення річки залежно від пори року.
дипломная работа [435,5 K], добавлен 14.06.2015Метан - один із основних видів парникових газів. Розгляд потенціальних ресурсів України метану вугільних пластів, його прогнозоване добування. Проблема емісії шахтного метану. Вироблення теплової енергії в котельних та модульних котельних установках.
реферат [503,0 K], добавлен 12.07.2015Четвертинний період або антропоген — підрозділ міжнародної хроностратиграфічної шкали, найновіший період історії Землі, який триває дотепер. Генетична класифікація четвертинних відкладів, їх походження під дією недавніх і сучасних природних процесів.
контрольная работа [317,0 K], добавлен 30.03.2011
