Нижньокарбонове вугілля України: склад, якість та основні напрями його раціонального використання

Таким чином, петрографічний склад вугільних пластів світи С₁⁴ непостійний і змінюється як по латералі, так і за потужністю світи. Основною їх петрографічною особливістю є перевага кількості групи інертиніту над кількістю групи ліптиніту на фоні поступового зменшення мацералів групи вітриніту від нижніх пластів до верхнього. Тому основними петрографічними типами вугілля, що складають пласти, служать фюзиніто-геліти і фюзиніто-гелітити. Визначено, що пласти світи С₁⁴ характеризуються своєрідним петрографічним складом, який відрізняється від вугілля як нижнього, так і середнього карбону Донбасу. З'ясовано, що класифікація вугілля пластів d₅-d₈¹ задовільна, а пласта d₄ - ускладнена. Встановлено, що при дуже широкому діапазоні змін величини показника відбиття вітриніту вугілля пласта d₄ характеризується незначною зміною значень показника спікливості. За абсолютною величиною значення товщини пластичного шару дуже низькі і не відповідають значенням показника відбиття вітриніту. Це істотно ускладнює класифікацію як товарної продукції шахт і шахтопластів, так і класифікацію пластодільниць і кернових проб.

Так, вугілля пласта d₄ шахти „Красноармійська-Західна № 1” за виходом летких речовин займає проміжне положення між марками Ж, і К, за величиною показника відбиття вітриніту воно відноситься до марки Ж, а за спікливістю - до марки ПС. За стандартом, який застосовувався раніше (ГОСТ 25543-88), товарна продукція відносилася до марки К (код 1112810), а за ГОСТ 8180-75 - до марки ГЖ. За ДСТУ 3472-96 товарна продукція шахти „Красноармійська-Західна № 1” не класифікується. Погано класифікується вугілля пласта d₄ ділянок „Красноармійська-Західна № 2-3”. За результатами геологорозвідувальних робіт ускладнення в класифікації виникає і при класифікації вугілля за керновими пробами (61 %). На родовищі поширення отримали марки К, ПС, П при домінуванні марок К і ПС. До марки К вугілля віднесене умовно за результатами класифікації товарної продукції шахти „Красноармійська-Західна № 1”. За стандартом, що діяв раніше (ГОСТ 25543-88), вугілля, розповсюджене на цій площі, за трьома показниками не класифікувалось. З урахуванням значень тільки R_о та Y воно було віднесене до марок КП, КС та КСН.

До марки К умовно відноситься вугілля пласта d_4, яке видобувається у Красноармійському геолого-промисловому районі шахтою „Красноармійська-Західна № 1”. Від вугілля світи С₁³ воно відрізняється підвищеним вмістом групи вітриніту (82,0 - 85,0 %) і більш низьким - групи ліптиніту (2,0 - 3,0 %) та інертиніту (8,0 - 9,0 %). За відновленістю вугілля відноситься до третьої групи. Вугілля малозольне і малосірчисте. При виході летких у межах 28,0 - 32,0 % товщина пластичного шару становить 10 - 16 мм. Відбивна здатність вітриніту складає у середньому 1,08 %. За стандартом, що діяв раніше, вугілля відносилось до марки КП. Відносний показник його цінності, як сировини для коксування, складає 0,73.

До марки К відноситься також вугілля пласта d₆¹, який набуває промислового значення на полях шахт „Красноармійська-Західна № 1” та дільницях „Красноармійська-Західна № 2-3”. Від вугілля пласта d₄ воно відрізняється як за петрографічним складом, так і за технологічними властивостями. Так, кількість мацеральної групи вітриніту становить близько 64,0 %. Значно, у середньому до 21,0 %, підвищується кількість групи інертиніту. За відновленістю вугілля відноситься до першої (сильно відновлене) групи. Вугілля характеризується підвищеним вмістом мінеральних домішок (16,2 %) і сірки (3,2 %). Відбивна здатність вітриніту змінюється від 1,21 до 1,58 %. Товщина пластичного шару досить мінлива і у середньому складає 15 мм. Класифікація вугілля, за середніми даними класифікаційних показників, не викликає ускладнень. Коефіцієнт коксівності вугілля марки К, для пласта d₆¹, змінюється у межах 5,6 - 5,8. Відносний показник цінності вугілля як сировини для коксування складає 0,82. Основним напрямом використання вугілля є коксохімічна промисловість.

У результаті проведених досліджень доведено, що петрографічний склад нижньокарбонового вугілля Донецького басейну різноманітний і односпрямовано змінюється як по площі поширення кожної із світ, так і у стратиграфічному розрізі. Встановлено, що зменшення кількості мацеральної групи ліптиніту на тлі підвищення кількості мацеральної групи вітриніту відбувається з північного заходу на південний схід у напрямку зростання загальної амплітуди та середньої швидкості коливальних тектонічних рухів земної кори під час накопичення вугленосної формації. У стратиграфічному розрізі спостерігається перехід кількості мацеральних груп ліптиніту та вітриніту через екстремальні значення, відповідно максимум та мінімум. Основними чинниками формування показників якості були петрографічний склад, ступінь метаморфізму і відновленості. Складне співвідношення вказаних чинників зумовило неоднакову відносну технологічну й енергетичну цінність маси вугілля. Найбільшу технологічну цінність має вугілля світ С₁² та С₁³, а найменшу - світи С₁⁴. Головним напрямом використання вугілля марки Д є енергетичне та комунально-побутове паливо. У перспективі його можна використовувати у хімічній та частково коксохімічній промисловості. Вугілля марки ДГ є сировиною для отримання синтетичного палива, формованого коксу і частково (до 10 %) може використовуватися у коксохімічній промисловості. Основним напрямом використання вугілля марок Г, Ж, К є коксохімічна промисловість. Кількість вугілля цих марок, у шихтах для коксування, залежить від його технологічної цінності.

Розділ 4. Петрографічний склад та хіміко-технологічні властивості вугілля Львівсько-Волинського басейну і Придобруджинського прогину

Розглянуті результати досліджень складу та якості вугілля Львівського і Придобруджинського прогинів, розташованих на західному краю Східно-Європейської платформи, де в кам'яновугільний період у різних кількостях накопичувались вугленосні відклади.

Узагальнення даних зі складу та якості вугілля показало, що кожний з вугільних пластів Львівсько-Волинського басейну характеризується значною зміною хіміко-технологічних показників. Оскільки існуюче їх різноманіття зумовлене різними факторами, то, по-перше, були ретельно вивчені петрографічний склад, ступінь відновленості і метаморфізм вугілля і визначений їх вплив на хіміко-технологічні властивості вугілля.

Вивчення петрографічного складу показало, що за характером загального розподілу вихідного рослинного матеріалу вугілля басейну складене з залишків вищих і нижчих рослин, формування яких відбувалось у принципово різних умовах накопичення. Головною петрографічною складовою вугільних пластів є група гумолітів, при значно меншому розповсюдженні групи сапрогумолітів та групи сапропелітів. Було встановлено, що мацеральний склад вугілля характеризується значною різноманітністю. Визначена присутність усіх сімнадцяти мацералів, які передбачені петрографічним стандартом. Мацерали вугілля набувають своєрідних рис, до яких слід віднести: неоднорідність мацералів груп вітриніту та інертиніту, при наявності багатьох перехідних форм між ними; присутність у групі інертиніту двох, різних за генезисом, фюзинітів: пірофюзиніту та деградофюзиніту, при переважному розповсюдженні останнього; присутність вторинного мацералу мікриніту, який тільки умовно відноситься до групи інертиніту; мінливий колір екзин спор, навіть по площі одного шліфа; залягання у припокрівній частині пластів фюзефікованих фрагментів і екзин спор під кутом до нашарування.

Вугілля басейну є сумішшю мацералів груп вітриніту, інертиніту та ліптиніту, вміст яких змінюється у широкому інтервалі значень. Тому для надання петрографічної характеристики вугільних пластів і встановлення закономірностей її зміни за уніфікованою схемою В.М. Лівшиць був визначений типовий петрографічний склад. Встановлено, що по латералі, у напрямку з півночі на південь, у петрографічному складі промислових пластів (бужанська світа) зменшується кількість мацеральної групи ліптиніту й інертиніту та підвищується кількість групи вітриніту (табл. 2). Зіставлення петрографічного складу пластів різних світ, за площею їх розповсюдження, дозволило зробити висновок про односпрямованість у зміні петрографічного складу.

Вугілля представлене класом гелітолітів, підкласом гелітів та гелітитів і складене переважно ліпоїдо-фюзиніто-гелітами, фюзиніто-гелітитами та фюзиніто-гелітами. Виняток становить вугілля нижньої частини володимирської світи Ковельської площі, яке за петрографічним складом відноситься до мікстогумолітів.

На відміну від попередніх досліджень, у яких петрографічний склад вугілля вивчався на рівні петрографічних груп, нами уперше розглянуті особливості і узагальнені дані про поширення окремих мацералів. Встановлено, що вугілля різних світ характеризується своєрідними, притаманними тільки їм, співвідношеннями мацералів. Так, до особливостей мацерального складу типового петрографічного складу вугілля бужанської світи слід віднести: присутність майже у рівній кількості геліфікованих фрагментів (телініту) і геліфікованої основної маси (колініту); перевагу у складі групи інертиніту таких мацералів як фюзиніт і семіфюзиніт; значне розповсюдження вторинного мацералу мікриніту; широку, але в незначній кількості, присутність залишків альг поганої збереженості.

Для визначення петрографічної будови вугільних пластів та проведення їх типізації були узагальнені матеріали шахтного випробування пластів. Встановлено, що пласти представлені перемежуванням прошарків гумусового вугілля, різного за петрографічним складом. У незначній кількості присутні шари сапропелітового матеріалу. За макроструктурою вугілля пластів досить різне, від однорідного з раковинистим зламом до комплексно-смугастого. Переважають напівблискучі відмінності. Кожний пластоперетин має різну послідовність залягання шарів. За потужністю пластів виділяється від 2 до 8 петрографіч-них типів вугілля, у середньому 3 - 4 різновиди. Усього у вивчених пластах серед гумолітів вста-новлено 15 петрографічних типів вугілля і по три генетичних типи серед сапрогумолітів та сапропелітів. Серед гумолітів найбільше поширене вугілля класу гелітолітів. Фюзенолітовий мікстогумолітовий та ліпоїдолітовий класи вугілля зустрічаються спорадично у вигляді незначних прошарків. Серед гелітолітів пластотвірними є такі петрографічні типи як ліпоїдо-фюзиніто-гелітити, фюзиніто-гелітити та фюзиніто-гелітоліти. Залежно від зміни петрографічного складу за потужністю вугільних пластів нами була розроблена їх типізація. Аналіз структур за петрографічною будовою дозволив виділити наступні групи: плас-ти, складені петрографічними типами гумусового вугілля одного класу (1- а група); пласти, сформовані типами гумусового вугілля різних класів (2- а група). Пласти, до складу яких входить вугілля різних петрографічних груп (гумоліти, сапрогумоліти, сапропеліти), віднесені нами до 3- ї групи. Встановлено, що нижні промислові пласти мають більш складну петрографічну будову і відносяться переважно до 2- ї та 3- ї груп, а пласти верхньої частини розрізу - до 1- ї, інколи до 3- ї групи. Нами встановлено, що за речовинно-петрографічним складом, згідно зі схемою І.Б. Волкової (1990), вугільні пласти бужанської світи у південній частині басейну відносяться до II типу (гелітоліти, з підвищеним вмістом фюзиніту), а вугілля Південно-Західного регіону - до III (гелініто-фюзенолітового) типу. До V (мікстогумолітового) типу належать вугільні пласти володимирської світи, які розташовані на Ковельській площі.

Встановлення відновленості вугілля басейну виконувалось як петрографічними методами, так і з використанням показників якості вугілля. Головними петрографічними ознаками відновленості вугілля є присутність паренхімних тканин, колір геліфікованої речовини, підвищений вміст основної маси (колініту), семіфюзиніту та мікриніту. Формування вугілля, різного за відновленістю, відбувалось на усіх стадіях перетворення органічної маси: торф'яній, діагенезу та метаморфізму. Петрографічні ознаки, як і окремі показники хіміко-технологічних властивостей, залежать від багатьох факторів і не можуть бути запропоновані для визначення ступеня відновленості вугілля. Для визначення відновленості вугілля басейну на стадії геологорозвідувальних робіт був запроваджений комплексний підхід, який передбачає застосування графічного методу у супроводі петрографічних досліджень. Це дало змогу встановити зміну ступеня відновленості вугілля як у стратиграфічному розрізі, від пластів володимирської світи до пластів бужанської світи, так і по площі розповсюдження пластів - з півдня на північ.

Особлива увага була надана вивченню метаморфізму вугілля і визначенню закономірностей його зміни. Вугілля Львівсько-Волинського басейну перебуває на кам'яновугільній стадії метаморфізму і змінюється від 10- го класу I стадії на півночі басейну (Ковельська площа) до 16-го класу IV стадії на півдні (Любельське родовище). У цілому вугілля басейну характеризується широким діапазоном коливань показника відбивної здатності вітриніту. Ширина діапазону зміни відбиття вітриніту за розрізом пластів складає від 0,16 до 0,46 %, при стандартних відхиленнях від 0,05 до 0,33. Встановлено, що пласти, складені різними петрографічними типами гумусового вугілля, мають стандартні відхилення значень відбиття вітриніту, які не перевищують 0,1. Вугілля пластів, у складі якого є петрографічні типи як гумусового, так і сапропелітового вугілля, характеризується, як правило, стандартними відхиленнями, що перевищують 0,1 і в окремих випадках сягають 0,33.

Відповідно з Міжнародною кодифікацією (1986) їх рефлектограми відносяться до 1-го та 2-го коду, типу простої та складної суміші. Цим пояснюється той факт, що побудова карти метаморфізму вугільних пластів Львівсько-Волинського басейну ускладнена. Тому нами для встановлення закономірностей зміни метаморфізму був застосований тренд-аналіз. Це дало змогу уточнити напрямок його зміни і виділити зони розповсюдження рівнометаморфізованого вугілля, які суттєво відрізняються від існуючих. Крім того, було визначено, що формування метаморфізму вугілля різних частин басейну відбувалося в умовах різної напруги палеогеотермічного поля. У північній частині басейну головним типом метаморфізму є регіональний гіпотермічний, у центральній частині - „нормальний” регіональний, а на півдні - регіональний з підвищеним палеогеотермічним полем. Формування метаморфізму вугілля південно-західної частини басейну під впливом підвищеного палеогеотермічного поля надало вугіллю специфічних петрографічних і хіміко-технологічних властивостей.

Узагальнення матеріалів з якості вугілля показало, що регіональні зміни хіміко-технологічних властивостей вугілля контролює ступінь його метаморфізму, а локальні - петрографічний склад і ступінь відновленості.

Дослідження особливостей зміни показників якості вугілля за потужністю пластів дозволило визначити діапазон їх локальних змін залежно від петрографічного складу. Встановлено, що пласти, які за петрографічним складом відносяться до 1- ї групи, характеризуються підвищеним вмістом мацеральної групи вітриніту і мають незначну (мінімальну) мінливість хіміко-технологічних показників. З підвищенням петрографічної неоднорідності зростає і рівень зміни цих показників. Максимальні зміни показників якості вугілля встановлені у пластах 3-ї групи. Ступінь впливу петрографічного складу вугілля на хіміко-технологічні показники суттєво залежить і від стадії його метаморфізму. Так, найбільший вплив на значення показників спікливості вугілля Волинського родовища має кількість ліптиніту (r = 0,66), семівітриніту (r = -0,62) і інертиніту (r = -0,58). Для більш метаморфізованого вугілля Червоноградського геолого-промислового району встановлений ще сильніший вплив мацеральних груп на показники спікливості та коксівності. Найбільший вклад у спікливість вугілля вносить група вітриніту. Серед мацералів цієї групи колініт характеризується кращою спікливістю, ніж телініт. Вплив групи ліптиніту на спікливість вугілля зменшується. Товщина пластичного шару більш метаморфізованого вугілля Тяглівського і Любельського родовищ контролюються кількістю мікриніту (r = 0,52) й альгініту (r = 0,42).

Значний вплив на хіміко-технологічні властивості має відновленість вугілля. Пласти, складені вугіллям різних типів відновленості, відрізняються за значеннями виходу летких, зольності, вмісту водню та сірки. Суттєво відновленість впливає і на такі технологічні показники як індекс спучування (Ісп, мм), індекс Рога (RI, ум. од), товщина пластичного шару (Y, мм) та вихід рідкої фази (Ж^daf, %).

Петрогенетичні властивості вугілля суттєво впливають на локальні зміни показників якості по площі розповсюдження пластів, ускладнюючи визначення меж марочного складу вугілля і встановлення напрямів його використання. Апробація нової єдиної промислової класифікації вугілля України (ДСТУ 3472-96) дозволила нам виявити особливості встановлення марочного складу вугілля Львівсько-Волинського басейну на стадії геологорозвідувальних робіт і внести доповнення до нової класифікації вугілля. Для виділення меж марок нами було запропоновано використання регіональних закономірностей зміни класифікаційних показників вугілля, які визначаються за допомогою тренд-аналізу, що дозволило з високим ступенем вірогідності встановити межі розповсюдження різних марок у Південно-Західному вугленосному регіоні і надати кожній з них детальну характеристику складу та якості. Встановлення напрямів використання вугілля різних марок було виконане за допомогою показників відносної технологічної та енергетичної цінності органічної речовини і результатів коксування дослідних шихт з урахуваннях цих показників.

Було визначено, що вугілля марки ДГ, яке поширене на площі Нововолинського геолого-промислового району, характеризується незначною спікливістю. Показник технологічної цінності органічної маси вугілля майже удвічі нижчий за коефіцієнт його енергетичної цінності. Головним напрямом використання вугілля є енергетика. Газове вугілля Червоноградського геолого-промислового району придатне до коксування, але значні сірчистість та зольність дозволяють застосовувати їх у коксохімічній промисловості в обмеженій (до 13 %) кількості. Низька відбивна здатність вугілля марки Ж, яка характерна і для марки Г, при відносно низькій спікливості та значному виході летких, не дозволяє їх застосовувати у кількості більшій ніж 20 %. Вугілля Південно-Західного вугленосного району має найбільшу відносну технологічну цінність органічної маси, характеризується незначною сірчистістю і високою спікливістю. Основним напрямом його використання є коксохімічна промисловість.

За петрографічним складом і генетичними особливостями вугілля Придобруджинського прогину мало відрізняється від вугілля Львівсько-Волинського басейну. Загальною особливістю складу вугілля є підвищений вміст таких мацералів як мікриніт та альгініт. За петрографічним складом вугілля належить до класу гелітолітів. Пласти нижньої частини товщі складені ліпоїдо-фюзиніто-гелітитами, а верхньої частини товщі - ліпоїдо-фюзиніто-гелітами. Встановлено, що зміна петрографічного складу вугілля супроводжується зміною його відновленості. Петрографічний склад і хіміко-технологічні властивості вугілля пластів змінюються як по площі їх розповсюдження, так і у стратиграфічному розрізі. Класифікація вугілля низького ступеня метаморфізму на марки ускладнюється через високі значення виходу летких та низькі - товщини пластичного шару. Головний напрям використання вугілля марок ДГ та Г - паливна промисловість. Вугілля марок Ж та К характеризується високими значеннями коефіцієнтів технологічної цінності органічної маси, що дає підставу для висновку про їх придатність для використання у коксохімічній промисловості. Однак через несприятливі гірничо-геологічні умови (локальне розповсюдження пластів і значна глибина їх залягання) запаси вугільних пластів практичного значення не мають.

У результаті проведених досліджень доведено, що типовий петрографічний склад вугільних пластів змінюється як по площі їх розповсюдження, так і в стратиграфічному розрізі. Визначена однакова для всіх світ спрямованість у зміні петрографічного складу вугільних пластів по площі їх поширення. З півночі на південь відбувається зменшення кількості мацеральної групи ліптиніту у вугіллі та відповідне підвищення кількості мацеральної групи вітриніту. У стратиграфічному розрізі вугленосної товщі кількість мацеральної групи ліптиніту збільшується, а групи вітриніту зменшується; ступінь відновленості змінюється закономірно, зменшуючись від пластів володимирської до пластів бужанської світи. По площі поширення пластів такі зміни відновленості відбуваються у напрямку з півдня на північ.

Встановлено, що формування петрогенетичних властивостей, складу та якості вугілля відбувалося на різних стадіях його перетворення і за неоднакових умов, що зумовило появу вугілля з різними технологічними властивостями. Доведено, що регіональні зміни хіміко-технологічних властивостей вугілля контролюються ступенем метаморфізму вугілля, а локальні - петрографічним складом і ступенем відновленості. Вказані фактори вступають між собою у складні взаємовідносини, сутність яких є базовою складовою, що визначає напрями використання вугілля. За результатами детального їх вивчення визначено, що вугілля Нововолинського геолого-промислового району раціонально використовувати в енергетиці, а вугілля Червоноградського геолого-промислового району й особливо Південно-Західного вугленосного району - у коксохімічній промисловості.

Розділ 5. Промислові петролого-технологічні типи нижньокарбонового вугілля України

Роботами П.І. Степанова, Ю.А. Жемчужникова показано, що встановлення історико-геологічних закономірностей осадового процесу на земній кулі неможливе без детального комплексного вивчення будови вугленосних відкладів і речовинного складу вугілля. Такий підхід дозволив Ю.А. Жемчужникову (1955) виділити основні етапи вуглеутворення і вказати на мінливість петрографічного складу у стратиграфічній шкалі. За основну стратиграфічну одиницю ним була прийнята Система - одиниця ІІ порядку загальної (планетарної) стратиграфічної шкали. У зв'язку з тим, що петрографічний склад вугілля раннього карбону суттєво відрізняється від складу вугілля середнього карбону, вони розглядалися окремо. Таким чином, вже тоді було відзначено, що петрографічний склад вугілля змінюється за більш дрібною структурною одиницею стратиграфічної шкали. Подальші роботи з визначення умов формування вугленосних відкладів України дозволили встановити для них п'ять етапів вуглеутворення, три з яких (турнейсько-пізньовізейський, пізньовізейський-ранньосерпухів-ський, пізньосерпухівський-ранньобашкирський) пов'язані з раннім карбоном. Етапи вуглеутворення були визначені за результатами комплексного літолого-фаціального і формаційного вивчення відкладів.

За думкою Г.Ф. Крашенинникова (1983), поняття „вуглетвірна формація” - не „тектонічне” або „кліматичне”, а „історико-геологічне”. При визначенні поняття „формація”, на його думку, завжди використовуються ознаки промислової цінності вміщеної у ній мінеральної сировини. Саме з цих позицій доцільно визначити найхарактерніші для ранньокарбонового вуглеутворення петролого-технологічні типи вугілля, встановити їх петрографічні і хіміко-технологічні особливості, часові і просторові зв'язки.

Результати досліджень, які були викладені у попередніх розділах роботи, дозволили нам виділити за петрографічними та хіміко-технологічними особливостями наступні, найбільш характерні для нижнього карбону промислові петролого-технологічні типи вугілля: межівський, самарський, бешевський, бужанський.

Межівський тип вуглеутворення (пласти світи С₁²) найбільшого поширення набуває у Західному та у Південнодонбаському геолого-промислових районах Донбасу. Вугілля переважно гумусове, інколи з незначними домішками сапропеліту. Макроскопічно вугілля напівблискуче, різносмугасте. За петрографічним складом воно відноситься до класу гелітолітів і представлене в основному ліпоїдо-фюзиніто-гелітитами і ліпоїдо-фюзиніто-гелітами. Характерною особливістю групи інертиніту є значне розповсюдження такого мацералу як семіфюзиніт. Його кількість майже у удвічі перевищує вміст макриніту та фюзиніту. Вміст групи ліптиніту складає 10,0-20,0 %. За ступенем відновленості та хіміко-технологічними властивостями вугілля відноситься переважно до 1 та 2- ї груп (сильно та середньовідновлене). Вугілля середньо- та малозольне. За хімічним складом зола відноситься до залізистого типу. Сірчистість вугілля підвищена. Вугілля характеризується підвищеним виходом леткої речовини і має високий водневий потенціал. Йому властиві висока спікливість і коксівність.

Самарський (пласти світи С₁³) - один з головних типів ранньокарбонового вуглеутворення. Промислового значення набуває у Західному і Південнодонбаському геолого-промислових районах Донбасу. Макроскопічно вугілля матове та напівматове, переважно штрихувате. У напрямку від нижніх пластів до верхніх кількість штрихуватих різностей вугілля зростає майже удвічі. При перевазі вмісту групи вітриніту (54,0 - 67,0 %) значного розповсюдження набувають групи інертиніту (18,0 - 22,0 %) та ліптиніту (15,0 - 26,0 %). До особливостей мацеральної групи вітриніту слід віднести широке розповсюдження прозорої основної маси, кількість якої майже удвічі перевищує кількість геліфікованих фрагментів. Серед групи інертиніту переважає макриніт. Його кількість значно перевищує кількість семіфюзиніту. Значного розповсюдження набувають і сильно фюзенізовані структурні фрагменти. За петрографічним складом вугілля відноситься до підкласу гелітитів і складене переважно таким типом вугілля як ліпоїдо-фюзиніто-гелітит. Мікстогумоліти складають переважно окремі шари вугільних пластів. Вугілля мало- та середньозольне. За хімічним складом зола відноситься переважно до залізистого типу. Вміст оксидів натрію та калію на заході Донецького басейну (Петропавлівський та Новомосковський вугленосні райони) досить значний і сягає 10,0 %. Вугілля середньосірчисте. За ступенем метаморфізму воно відноситься переважно до 10-11- го класу I - II стадії.

Бешевський петролого-технологічний тип вуглеутворення (пласти d₃ та d₄ світи С₁⁴) набуває поширення у Красноармійському геолого-промисловому районі. Вугілля гумусове, напівблискуче, неясносмугасте на штрихуватій основі. Кількість групи вітриніту у середньому складає 86,0 %. Представлена вона власне вітреном, прозорою основною масою та іноді ксиловітреном. Група інертиніту складає у середньому 9,0 %. Найбільше, приблизно однакове, поширення серед мацералів цієї групи отримали семіфюзиніт та фюзиніт. Фюзенізовані фрагменти звичайно обкочені та напівобкочені. Кількість групи ліптиніту незначна і дорівнює 3,0 %. Особливістю петрографічного складу вугілля є значне розповсюдження таких мікроінгредієнтів як кларен (46,0 %) і вітрен (37,0 %). За петрографічним складом вугілля належить до підкласу гелітів. Найбільшого поширення набули такі типи як фюзиніто-геліти та геліти. За ступенем відновленості вугілля належить до 3-ї групи. Вугілля середньозольне. Зола кременистого типу. Збагаченість по золі важка. Вугілля мало сірчисте, перебуває на середній стадії метаморфізму і характеризується низькою спікливістю.

Бужанський петролого-технологічний тип розповсюджений у Красноармійському геолого-промисловому районі (пласти d₆, d₆¹_, d₈ та d₈¹ світи С₁⁴) та Львівсько-Волинському басейні (пласти бужанської світи).

Вугілля гумусове, з незначними домішками сапропелітових та сапрогумолітових різностей. Макроскопічно вугілля напівблискуче, різносмугасте. Смуги вітрену сягають потужності 1,0 - 2,0 мм. Кількість групи вітриніту складає 70,0 - 77,0 %. Особливістю петрографічного складу групи вітриніту є те, що кількість геліфікованих фрагментів майже збігається з кількістю геліфікованої основної маси. У значній кількості (17,0 - 21,0 %) присутня мацеральна група інертиніту. Основну її частину складають такі мацерали як фюзиніт, семіфюзиніт та мікриніт. Кількість макриніту незначна. Ліптиніт має незначне, у межах 6,0 - 11,0 %, розповсюдження. За ступенем відновленості вугілля належить переважно до 1 та 2- ї групи. У цілому вугілля за петрографічним складом відноситься до фюзиніто-гелітитового типу підкласу гелітитів.

За зольністю вугілля дуже різноманітне. Поряд з малозольним вугіллям поширене і високозольне. Переважає середньо- та малозольне. За складом золи вугілля відноситься до кременистого, інколи вапнякового та залізистого типів. Вугілля різносірчисте, здебільшого сірчисте та середньосірчисте, в окремих випадках - малосірчисте. Ступінь метаморфізму вугілля значно змінюється по площі розповсюдження пластів, що сприяє зміні технологічних властивостей вугілля.

Таким чином, виділені основні петролого-технологічні типи вугілля суттєво відрізняються між собою як за петрографічним складом, розповсюдженням окремих мацералів, текстурно-структурними особливостями, ступенем відновленості, так і за хіміко-технологіч-ними властивостями.

Встановлено, що вугілля кожного із петролого-технологічних типів має різні коефіцієнти кореляції між відбивною здатністю вітриніту та товщиною пластичного шару. Кореляційні криві не збігаються і лежать на відстані одна від одної. Все це свідчить, що вугіллю різних типів, яке перебуває на одній стадії метаморфізму, властива неоднакова спікливість.

Найбільшим водневим потенціалом, а відповідно і більшою спікливістю, характеризується вугілля світи С₁². Підвищений вміст кисню та незначний - водню має вугілля світи С₁⁴. Показники його технологічної цінності, порівняно з вугіллям інших типів, мінімальні. Проміжне положення займає вугілля самарського та бужанського типів. На І та ІІ стадіях метаморфізму вугілля світи С₁³ порівняно з вугіллям бужанської світи, характеризується більшою спікливістю, спучуванням, теплотою згоряння. Це пояснюється більшим вмістом у його складі мацеральної групи ліптиніту. У подальшому, при підвищенні стадії метаморфізму, технологічні властивості вугілля контролюються властивостями групи вітриніту. Тому вугілля Львівсько-Волинського басейну, для якого властиві більші значення вмісту мацералів групи ліптиніту, при значній відновленості, починаючи з цієї стадії метаморфізму, набуває більшої технологічної цінності.

Аналіз закономірностей зміни складу та якості вугілля дозволяє зробити висновок, що у стратиграфічному розрізі петрографічний склад вугілля змінюється значно більше, ніж по площі розповсюдження пластів. Так, наприклад, по площі Донецької вугленосної провінції найбільші зміни у петрографічному складі вугілля встановлені для вугілля світи С₁³. Кількість вітриніту, у напрямку від Лівенсько-Михайлівської площі до Південно-Донбаського геолого-промислового району, змінюється у середньому на 13,0 %. Приблизно у цих же межах відбувається збільшення кількості мацеральної групи ліптиніту (до 11,0 %). Вміст групи інертиніту змінюється незначно. З'ясовано, що у цьому напрямку, але у менших інтервалах значень, з північного заходу на південний схід, відбуваються зміни й у петрографічному складі інших світ. Мінімальні зміни петрографічного складу вугілля характерні для вугілля світи С₁⁴. Менші зміни петрографічного складу, порівняно з вугіллям світи С₁³, встановлені і для вугілля бужанської світи Львівсько-Волинського басейну.

У стратиграфічному розрізі нижнього карбону зміни у петрографічному складі більш значні. Для групи вітриніту ці розбіжності складають у середньому 21,0 %, а для груп інертиніту та ліптиніту відповідно 12,0 та 14,0 %.

Установлено, що у стратиграфічному розрізі вугілля промислових пластів нижнього карбону відзначається специфічністю і неповторністю петрогенетичних і технологічних властивостей, генетичною спорідненістю у різних басейнах, що свідчить про незворотність і поступальний розвиток процесу ранньокарбонового вуглеутворення і дозволяє виділити такі найбільш характерні типи вуглеутворення: межівський, самарський, бешевський, бужанський. Виділені типи вугілля відрізняються як за петрографічним складом, так і за хіміко-технологічними показниками. Кожен з них набуває характерних петрографічних рис не тільки за рахунок різної кількості петрографічних груп та інтенсивності їх зміни по площі, а й через неоднакове розповсюдження окремих мацералів, що суттєво впливає на технологічні властивості вугілля і характер взаємовідносин між окремими показниками якості. Це дає можливість говорити про поширення у нижньому карбоні специфічних, неповторних в інші часи петрографо-технологічних типів вугілля. Особливості їх петрографічного складу та закономірності їх зміни вказують на історичність у розвитку ранньокарбонового вуглеутворення і підкреслюють спрямованість цього процесу. На основі отриманих результатів було сформульовано четверте наукове положення. Такий історико-геологічний підхід дозволив установити якісне різноманіття вуглеутворення у ранньому карбоні та розглянути поступовий хід його розвитку.

Висновки

Дисертація є закінченою науковою роботою, у якій наведене теоретичне узагальнення і дане нове рішення актуальної наукової проблеми визначення закономірностей і головних чинників змін на площі та у стратиграфічному розрізі вугленосної товщі складу та якості нижньокарбонового вугілля України, встановлення його відносної технологічної і енергетичної цінності. Вирішення цієї проблеми надає можливість підвищити рівень обґрунтування шляхів найбільш ефективного використання нижньокарбонового вугілля у народному господарстві.

Основні наукові результати, висновки і практичні рекомендації полягають у наступному

1. Розроблена нова методична база підвищення ефективності комплексної оцінки складу та якості вугілля з метою визначення напрямів його використання, що базується на застосуванні різних рівнів методологічного аналізу. Програма розв'язання функціональних задач містить універсальний набір процедур прийняття рішень і механізмів їх адекватної активізації.

2. Вперше петрографічна характеристика вугілля Львівсько-Волинського басейну надана за мацеральним складом. Встановлена присутність усіх сімнадцяти мацералів, які передбачені стандартом. Виявлена неоднорідність мацералів групи вітриніту та інертиніту, при наявності різноманітності перехідних форм між ними. До особливостей мацералів групи ліптиніту слід віднести переважно погану збереженість і мінливий колір екзин спор, часте залягання їх під кутом до нашарування, особливо у пробах, розташованих у верхніх частинах пластів.

3. Визначена петрографічна будова вугільних пластів бужанської світи Львівсько-Волинського басейну. Встановлено, що нижні промислові пласти світи мають більш складну будову і складені переважно петрографічними типами гумусового вугілля різних класів, або вугіллям різних петрографічних груп - гумолітами, сапрогумолітами, сапропелітами. Вгору за розрізом петрографічна будова вугільних пластів спрощується. У їх складі переважають петрографічні типи вугілля одного класу.

4. Встановлено різноманіття петрографічної будови нижньокарбонових вугільних пластів Львівсько-Волинського басейну. Вугільні пласти бужанської світи у південній частині басейну відносяться до II типу (гелітоліти, з підвищеним вмістом фюзиніту), а пласти Південно-Західного регіону - до III (гелініто-фюзенолітового) типу. До V (мікстогумолітового) типу належать вугільні пласти володимирської світи Ковельської площі.

5. Визначено типовий петрографічний склад вугільних пластів продуктивних світ нижньокарбонового вугілля України та проведена їх класифікація. Пласти Донецького басейну межівської і самарської світ відносяться до ліпоїдо-фюзиніто-гелітитового типу, а верхньої частини кальміуської світи - до фюзиніто-гелітитового типу, підкласу гелітитів. На відміну від них вугільні пласти нижньої частини кальміуської світи представлені фюзиніто-гелітовим типом і відносяться до підкласу гелітів. Вугілля Львівсько-Волинського басейну відноситься переважно до класу гелітолітів, підкласу гелітитів фюзиніто-гелітитового типу. Виняток складає вугілля володимирської світи, яке відноситься до підкласу мікстогумітів.

6. З'ясовано, що по площі розповсюдження пластів кожної із світ Донецького басейну з північного заходу на південний схід у напрямку зростання загальної амплітуди та середньої швидкості коливальних тектонічних рухів земної кори під час накопичення вугленосної формації у петрографічному складі відбувається зменшення кількості мацеральної групи ліптиніту з одночасним підвищенням мацеральної групи вітриніту. У стратиграфічному розрізі спостерігається перехід кількості мацеральних груп ліптиніту та вітриніту через екстремальні значення, відповідно максимум і мінімум.

7. Встановлені латеральні і стратиграфічні закономірності зміни петрографічного складу вугільних пластів Львівсько-Волинського басейну. Вперше визначено, що з півночі на південь відбувається поступове зменшення кількості мацеральної групи ліптиніту на тлі підвищення кількості мацеральної групи вітриніту. Доведено, що у стратиграфічному розрізі, від пластів нижніх світ до пластів верхніх світ, кількість мацеральної групи ліптиніту збільшується, а групи вітриніту зменшується;

8. З'ясовано, що ступінь відновленості нижньокарбонового вугілля, який визначається за петрографічними критеріями, досить часто не збігається зі ступенем відновленості, визначеним за технологічними показниками. Встановлено, що основною причиною цього явища є полігенетичне походження. Доведено, що формування відновленості відбувалося на різних стадіях торфо- і вуглеутворення.

9. Обґрунтована і застосована єдина методика вивчення відновленості нижньокарбонового вугілля України. За її допомогою визначений ступінь відновленості вугілля різних світ та встановлені латеральні закономірності його зміни. Доведено, що у стратиграфічному розрізі Львівсько-Волинського басейну, від пластів володимирської світи до пластів бужанської світи і по площі поширення пластів бужанської світи, з півдня на північ, ступінь відновленості вугілля зменшується. У Донецькому басейні до найбільш відновленого відноситься вугілля межівської світи, а до найменш відновленого - вугілля нижніх пластів кальміуської світи.

10. Встановлено, що формування метаморфізму вугілля Львівсько-Волинського басейну відбувалося в умовах різних напруженостей палеогеотермічного поля. Головним типом метаморфізму у північній частині Львівсько-Волинського басейну є регіональний гіпотермічний, у центральній частині - „нормальний” регіональний, а у південно-західній частині - регіональний з підвищеним палеогеотермічним полем.

11. Для вугільних пластів Львівсько-Волинського басейну уточнені напрямки і визначені кордони розповсюдження зон метаморфізму, встановлені стратиграфічні закономірності їх зміни. Доведено, що ізорезпленди розташовані під кутом 45° до ізопахіт. Ширина зон рівного метаморфізму залежить від стратиграфічного положення пластів і з глибиною зменшується.

12. Хіміко-технологічні властивості нижньокарбонового вугілля України і його споживча цінність контролюються трьома факторами стадією метаморфізму, петрографічним складом та ступенем відновленості. Зміни показників якості вугілля у регіональному плані відбуваються під впливом метаморфізму. На локальні зміни властивостей вугілля впливають його петрогенетичні характеристики. Рівень їх впливу досить значний і порівнюваний з подібним впливом ступеня метаморфізму.

13. Визначені особливості класифікації нижньокарбонового вугілля різних регіонів України на марки за різними стандартами. Розроблені і передані до впровадження пропозиції з її удосконалення.

14. Удосконалена методика побудови карт марочного складу вугілля при значній мінливості класифікаційних показників. Для виділення кордонів розповсюдження марок запропоновано використовувати регіональні закономірності зміни класифікаційних показників, які встановлюються за допомогою тренд-аналізу.

15. Надана детальна характеристика складу та якості нижньокарбонового вугілля окремих марок різних геолого-промислових районів Львівсько-Волинського та Донецького басейнів. Встановлено, що різні типи метаморфізму, неоднаковий петрографічний склад і ступінь відновленості сприяли формуванню вугілля з різними властивостями і неоднаковим співвідношенням класифікаційних показників. Тому вугілля як різних марок, так і однієї марки, але різних родовищ має неоднакові їх значення.

16. Уперше для різних марок вугілля проведений розрахунок відносних коефіцієнтів енергетичної та технологічної цінності органічної маси і визначені основні напрями його використання. Достовірність отриманих висновків підкріплена результатами ящикового коксування.

17. У стратиграфічному розрізі вугілля промислових пластів відзначається специфічністю і неповторністю петрогенетичних і технологічних властивостей, генетичною спорідненістю у різних басейнах, що дозволяє виділити найбільш характерні типи вуглеутворення: межівський, самарський, бешевський, бужанський. Визначена своєрідність їх петрографічних і технологічних особливостей, які набувають рис неповторних історичних категорій, що свідчить про незворотність і поступальний розвиток процесу ранньокарбонового вуглеутворення.

Отримані результати робіт розширюють теоретичну уяву про закономірності зміни складу і якості вугілля і поглиблюють уявлення про історичність у розвитку нижньокарбонового вуглеутворення. Застосування науково обґрунтованого системного підходу до комплексної оцінки якості вугілля дозволило виконати ряд розробок у геології, які забезпечують вирішення важливої науково-прикладної проблеми визначення регіональних закономірностей зміни складу та якості вугілля і з'ясування напрямів його раціонального використання.

До практичних завдань, які були вирішені за допомогою наукової бази, слід віднести розробку рекомендацій з удосконалення петрографічних досліджень вугілля Львівсько-Волинського басейну, визначення сфер та засобів застосування міжнародної кодифікації кам'яного вугілля України, удосконалення існуючого державного стандарту України з визначення марочного складу, визначення метаморфізму та марочного складу вугілля Південно-Західного геолого-промислового району Львівсько-Волинського басейну та встановлення його придатності для шарового коксування, а також методичні розробки з вивчення солоного вугілля Західного Донбасу і удосконалення прогнозу газодинамічних явищ за допомогою показників складу та якості вугілля. Результати досліджень протягом тривалого часу використовуються при проведенні геологорозвідувальних робіт у Львівсько-Волинському та частково у Донецькому басейнах. Їх застосування підвищує достовірність прогнозу показників складу та якості вугілля, встановлення марочного складу, забезпечує точнішу оцінку запасів вугілля, дозволяє визначити перспективні напрями його використання у промисловості.

Основні положення та результати опубліковані в наступних роботах

1. Савчук В.С., Куделя Ю.А., Майданович И.А. Состояние и перспективы разработок по прогнозированию динамических явлений в угольных шахтах / К., 1987. 53 с. (Препринт / АН УССР. Ин-т геол. наук: 87 - 43).

Статті у наукових виданнях та збірниках наукових праць:

2. Широков А.З. Метаморфизм и окисленность углей разных генетических типов по восстановленности и их связь с выбросоопасностью угольных пластов / А.З. Широков, В.С. Савчук, С.В. Савчук // Геол. журнал. 1985. № 6. С. 61 - 68.

3. Комплексная оценка пригодности для слоевого коксования запасов углей Тягловского участка Львовско-Волынского бассейна / В.С. Савчук, С.Д. Пожидаев, П.Г. Бойко, Н.В. Дмитренко // Металлургия и коксохимия. К.: Техника. 1986. С. 7 - 11.

4. Комплексная оценка пригодности запасов углей Менчикуровского участка Донецкого бассейна для слоевого коксования. / В.С. Савчук, С.Д. Пожидаев, П.Г. Бойко, М.Г. Панкова // Проблемы металлургического производства. К.: Техника. 1989. С. 10-14.

5. Широков А.З. О граничных значениях показателей для прогнозирования динамических явлений в угольных шахтах / А.З. Широков, В.С. Савчук, С.В. Савчук // Уголь Украины. 1987. № 6. С. 36 - 38.

6. Савчук В.С. К оценке выбросоопасности угольных пластов Львовско-Волынского бассейна / В.С. Савчук, С.Д. Пожидаев, Н.В. Дмитренко // Уголь. 1988. № 6. С. 19 - 20.

7. О рациональном комплексе методов исследования спекаемости и коксуемости углей Львовско-Волынского бассейна при геологоразведочных работах / С.Д. Пожидаев, М.Я. Решко, В.С. Савчук, Н.В. Дмитренко // Новые методы комплексного изучения и использования углей, горючих сланцев и сопутствующих им полезных ископаемых при геологоразведочных работах. М., 1991. С. 59 - 67.

8. Петрографический состав и марочная принадлежность углей Любельского месторождения / В.С. Савчук, М.Я. Решко, Б.И. Лелик, Е.Й. Гирный // Геотехническая механика: Межвед. сб. научн. трудов ИГТМ НАН Украины. К.- Днепропетровск: Полиграфист, 1998. Вып. 10. С. 141 - 147.

9. Савчук В.С. Совершенствование прогнозирования выбросов угля и газа по геологоразведочным данным // Уголь Украины. 1998. № 5. С. 39-40.

10. Composition and quality peculiarities of coal from the northern continuation of the Lvov-Volyn basin / V. Savchuk, V. Schulga, A. Ivanova, B. Lelik // Zeszyty naukowe politechniki slaskiej. Seria: Gornictwo. 1999 - z. 243. S. 127 - 129.

11. Савчук В.С. К вопросу оптимизации объемов геологоразведочных работ во Львовско-Волынском угольном басейне / В.С. Савчук, С.В. Морозов // Вісник Дніпропетровського університету. Геологія, Географія. 2000. Вип. 3. С. 138 - 142.

12. Савчук В.С. Влияние вещественно-петрографического состава углей Львовско-Волынского бассейна на изменчивость величины отражения витринита // Наук. вісник НГАУ. 2000. № 4. С. 41 - 42.

13. Савчук В. С. Опыт применения ПЭВМ для выявления закономерностей изменения состава и качества углей // Геотехническая механика: Межвед. сб. научн. трудов ИГТМ НАН Украины. Днепропетровск, 2000. Вып. 21. С. 297 - 300.

14. Савчук В.С. Характеристика окисленности и выбор методики ее определения для углей юго-западной части Львовско-Волынского бассейна // Наук. вісник НГАУ. 2001. № 5. С. 95 - 96.

15. Особенности вещественного состава углей Львовско-Волынского, Донецкого и Преддобрудженского бассейнов / А.В. Иванова, В.Ф. Шульга, Л.Б. Зайцева, В.С. Савчук // Доповіді НАН України. 2001, № 10, С. 108 - 110.

16. Савчук В.С. Петрографический состав и химико-технологические свойства углей свиты С14 Западного Донбасса // Вісник Дніпропетровського університету. Геологія, Географія. 2002. Вып. 4. С. 92 - 98.

17. Савчук В.С. Основні напрямки раціонального використання нижньокарбонового вугілля Львівсько-Волинського басейну // Геотехническая механика: Межвед. сб. научн. трудов ИГТМ НАН Украины. Днепропетровск, 2003. Вып. 47. С. 178 - 190.

18. Савчук В.С. Склад та якість вугілля окремих марок Львівсько-Волинського басейну // Вісник Дніпропетровського університету. Геологія, Географія. 2003. Вип. 5. С. 3 - 11.

19. Савчук В.С. Особливості застосування ДСТУ 3472-96 та рекомендації по його впровадженню при оцінці марочного складу нижньокарбонового вугілля Донецького басейну на стадії геологорозвідувальних робіт // Сб. научн. трудов НГУ. 2003. № 17, том 1. С. 578 - 584.

20. Савчук В.С. До природи відновленості вугілля Львівсько-Волинського басейну // Геотехническая механика: Межвед. сб. научн. трудов ИГТМ НАН Украины. Днепропетровск, 2004. Вып. 49. С. 67 - 73.

21. Савчук В.С. Нижньокарбонове вугілля Львівсько-Волинського басейну вибір методики оцінки відновленості та встановлення закономірностей її зміни // Геотехническая механика: Межвед. сб. научн. трудов ИГТМ НАН Украины. Днепропетровск, 2004. Вып. 50. С. 15 - 21.

22. Савчук В.С. Вплив метаморфізму, петрографічного складу та ступеню відновленості на хіміко-технологічні властивості вугілля Львівсько-Волинського басейну // Вісник Дніпропетровського університету. Геологія, Географія. 2004. Вип. 8. С. 12 - 17.

23. Савчук В.С. Метаморфізм вугілля Львівсько-Волинського басейну // Наук. вісник НГУ. 2004. № 9. С. 37 - 40.

24. Савчук В.С. Марочний склад нижньокарбонового вугілля Донецького басейну і його раціональне використання // Наук. вісник НГУ. 2005. № 6.- С. 35 - 39.

25. Савчук В.С. Визначення напрямів комплексного використання вугілля України (сучасні інформаційні технології) // Вісник Дніпропетровського університету. Геологія, Географія. 2005. Вип. 9. С. 173 - 175.

26. Савчук В.С. Вплив геологічних факторів на розподіл газу у вугільних пластах південно-західної частини Львівсько-Волинського басейну / В.С. Савчук, М.Я. Решко, Е.Й. Гірний // Геотехническая механика: Межвед. сб. научн. трудов ИГТМ НАН Украины. Днепропетровск, 2005. Вып. 54. С. 78 - 84.

27. Савчук В.С. Основні промислові петролого-технологічні типи нижньокарбонового вуглеутворення на території України // Наук. вісник НГУ. 2006. № 7.- С. 29 - 31.

Авторське свідоцтво:

28. А.С. 1459989 СССР, МКИ G 01 N 33/22 G 05 D 27/00. Устройство для определения твердой и жидкой фазы угольной пластической массы / Савчук Вяч. С., Коренюженко В.Г., Савчук В.С. (СССР).- № 3655411/ 23-26; Заявл. 15.07.83; Опубл. 07.06.85, Бюл. № 21. 4 с.

Інші наукові статті та тези доповідей:

29. Возможности увеличения угольных ресурсов энергетики и коксохимии в регионе / А.З. Широков, С.В. Савчук, В.С. Савчук, М.А. Гринвальд // Программно-целевое управление эффективным использованием ресурсов в регионе. Тезисы докл. Днепропетровск, 1984. С. 79 - 82.

30. Савчук С.В. О природе восстановленности углей / С.В. Савчук, В.С. Савчук // Труды VIІI Всесоюзного угольного совещания “Основные направления научно-технического прогресса при поисках и разведке твердых полезных ископаемых”. 9 - 11 сентября 1986 г., Ростов-на Дону. Ростов-на-Дону, 1986. С. 202 - 203.