Геологія та міденосність нижньовендських трапових комплексів південно-західної частини Східноєвропейської платформи

Основними асоціаціями типоморфних гідротермальних мінералів в пренітовій зоні є хлорит+смектити+ломонтит+преніт±вайракіт±мідь, хлорит+смектити+ преніт+альбіт+анальцим±кальцит; в цеолітовій зоні - хлорит+смектити+стильбіт (±гейландит)+морденіт+халцедон±мідь, хлорит+стильбіт+анальцим±вайракіт± кальцит±кварц±мідь; в карбонатній зоні - хлорит+смектити+кальцит+кварц (±барит±анальцим)±сульфіди міді, хлорит+смектити+кальцит. До складу зазначених мінеральних асоціацій можуть також входити гізингерит, палагоніти і яшмоїди - продукти більш ранньої, догідротермальної, стадії мінералоутворення, а також найбільш пізні карбонати і сульфіди. В зональних базальтових покривах від їх країв до центру спостерігається зміна наступних парагенезисів мінеральних новоутворень: 1) стильбіт+анальцим; 2) стильбіт +хлорит; 3) морденіт+кварц (халцедон).

Зазначені зони в певній мірі контролюють розподіл самородного і сульфідного типів мідної мінералізації в трапах регіону. Самородномідна мінералізація поширена в регіональних цеолітовій та пренітовій зонах, а сульфіди міді - в карбонатній. В зональних базальтових покривах самородномідне зруденіння локалізоване у фронтальній морденіт-халцедоновій зоні колони гідротермально-метасоматичних змін.

5. Закономірності розміщення і критерії прогнозу мідного зруденіння в трапових комплексах Волинського міднорудного району

Особливості міденосності трапових комплексів найкраще вивчено свердловинами на ділянках неглибокого залягання (до 500 м) трапів. Мідне зруденніння в трапах регіону має площовий характер і належить до стратиформного типу самородномідної рудної формації (Шумлянський та ін, 2006). В зведеному розрізі трапової формації виділяється декілька (загалом до дванадцяти) стратиформних горизонтів самородномідної мінералізації, приурочених до певних стратонів, базальтових чи туфових покривів волинської серії. Рудні тіла серед них мають переважно субпластову і лінзовидну форму і характеризуються невитриманими потужністю та вмістами міді. Причому, рудних тіл у горизонті може бути декілька. Потужність стратиформних рудних тіл з суттєвими концентраціями міді досить нерівномірна - від малопотужних (0,2-0,3 м) до значних по вертикалі інтервалів (3-6 м).

Мідне зруденіння в трапах західнобузького комплексу приурочене до ефузивних покривів заболотівської світи, які розглядаються як стратиформні міденосні горизонти 1А1 і 1А2 (перша цифра символу - стратиграфічний рівень, буква - породна пачка, цифровий індекс - номер базальтового покриву). В нижньому базальтовому покриві мідні руди репрезентовані, в основному, халькозином, у верхньому - переважно самородною міддю. Вміст міді в них рідко перевищує 1 % на інтервал 1 м, але в поодиноких випадках сягає 4,5 %. У 50 % випадків самородна мідь міститься у вкрапленнях серед основної маси базальтів, в 16 % - серед гідротермальних прожилків, в 9 % - у мигдалинах, а в 25 % - морфотипи мідного зруденіння утворюють різноманітні комбінації.

Самородна мідь зустрічається також поза межами базальтових покривів - в туфопісковиках, по тріщинах спайності у заміщених цеолітами зернах польових шпатів і в регенераційних облямівках кварцових уламків, де вона має явно немагматичне походження. У західнобузькому траповому комплексі встановлено найменше, порівняно з іншими (табл. 3), інтервалів керна з мідною мінералізацією, але серед них частка з промисловими вмістами міді ? 0,1 % і потужністю зруденілих інтервалів ? 1 м найбільша.

Мідне зруденіння в трапах верхньоприп'ятського комплексу поширене у самородній формі. Мідні руди виявлені практично у всіх базальтових покривах комплексу, а також в окремих пачках туфів. Вони утворюють (знизу угору) стратиформні міденосні горизонти 2А, 2Б, 2В, 3А1, 3А2, 3А3, які відрізняються за продуктивністю і поширенням. Горизонт 2А знаходиться в нижній туфовій пачці бабинської світи і залягає гіпсометрично нижче (10-15 м) базальтового покриву, який поширений в середній частині розрізу світи в Центральній і Західній СФП. Тут міденосними є шари і прошарки зеленоколірних туфів, які, порівняно з іншими туфами, за хімічним і мінеральним складом найближчі до базальтів і поширюються по латералі майже згідно з межами вищезгаданого базальтового покриву. Горизонт 2Б міститься в другій (середній) базальтовій пачці бабинської світи. Горизонти 2А і 2Б найпродуктивніші на мідь. Горизонти 3А1, 3А2, 3А3 характеризують міденосність трьох нижніх базальтових покривів лучичівської світи.

Таблиця 3 Характеристика міденосності трапових комплексів нижнього венду у Волинському міднорудному районі (за матеріалами Рівненської ГЕ станом на грудень 2008 р.)

*Примітка. За результатами ТЕМ і ТЕД мінімальний промисловий вміст міді в підрахунковому блоці - 0,107% (Південнорафалівський рудопрояв), мінімальна потужність рудного тіла, яка включається в підрахунковий контур - 1,0 м

Самородна мідь локалізована переважно серед фанеритових, флюїдально-смугастих різновидів базальтів в центральних і нижніх частинах покривів зональної будови. Зруденіння в цих горизонтах має яскраво виражену тенденцію до збільшення частоти та інтенсивності згори донизу по розрізу. Нижній базальтовий покрив лучичівської світи найстабільніший щодо міденосності і найширше розповсюджений в регіоні. У верхньоприп'ятському комплексі встановлено найбільше, порівняно з іншими (табл. 3), інтервалів керна з самородномідною мінералізацією, отримано максимальну кількість проб з промисловими вмістами міді ?0,1 % і потужністю зруденілих інтервалів ? 1 м, але частка останніх за рахунок домінування бідного розсіяно-вкрапленого зруденіння (Південнорафалівський рудопрояв) виходить незначною. Серед морфотипів самородномідного зруденіння в породах комплексу переважає вкрапленість в основній масі базальтів і туфів, комбінований морфотип (основна маса, тріщини) з підлеглою вкрапленістю в мигдалинах. Серед лавокластичних брекчій зустрічаються також жовнові самородки міді.

Мідне зруденіння в трапах біловезько-подільського комплексу поширене у Брестсько-Волинській СФЗ - на території, що відповідає рудогенеруючому верхньоприп'ятському комплексу. За межами зазначеної зони в трапах досліджуваного комплексу місцями спостерігається сульфідна мідна мінералізація. Зруденілі інтервали зустрічаються майже в кожному базальтовому покриві комплексу, проте, найбільш поширені в нижніх з них - горизонтах 3Б1 та 3Б2. Мідь зустрічається в основному у самородній формі (вкраплений, прожилковий і комбінований морфотипи) серед фанеритових різновидів базальтів. У біловезько-подільському траповому комплексі, порівняно з верхньоприп'ятським комплексом, виявлено на порядок менше інтервалів керна з мідною мінералізацією і отримано значно меншу кількість проб з вмістами міді ?0,1 % і потужністю зруденілих інтервалів ? 1 м (табл. 3), однак частка останніх за рахунок домінування багатого зруденіння комбінованого морфотипу є значною.

Мідні руди і супутня благороднометалічна мінералізація в трапах досліджуваного регіону придатні для комплексного використання.

Мінеральний склад мідних руд характеризується домінуванням серед мідних мінералів виділень самородної міді, яка утворює багатогранники, їх зростки, дендрити та агрегати різних форм. Найбільш поширеними габітусними формами росту кристалів самородної міді є ромбододекаедр і тетрагексаедр, а куб і октаедр частіше належать до другорядних форм (І. В. Квасниця, 2006). Інші мінерали міді, репрезентовані представниками наступних мінералогічних класів: сульфіди, гідрооксиди, силікати, сульфати, фосфати. Одним з найпоширеніших сульфідів міді, що асоціює з самородною міддю, є халькозин. В мідних рудах іноді присутні самородні метали - залізо, срібло, нікель. За структурно-текстурними ознаками мідні руди характеризуються переважно гіпідіоморфно-, алотріоморфнозернистою, зрідка дендритовою і цементною структурами і наявністю вкраплених, смугастих, прожилкових, петельчастих текстур.

За хімічними складом самородна мідь Волині є надзвичайно чистим мінералом. Основні домішки в ній - залізо і срібло, вмісти яких коливаються в доволі широких межах: Fe - від 0,01 до 3,54 %, а Ag - від 0,01 до 0,37 %. Окрім того, присутнє Au (до 0,03 %) та, інколи, сліди паладію. Вищий вміст домішок Fe і Ag властивий міді бідних руд з розсіяно- та смугасто-вкрапленим морфотипом мінералізації масивних базальтів та туфів, нижчий - міді порівняно багатих руд з прожилково-вкрапленим та самородковим типом мінералізації.

Морфотипи самородномідних руд характеризуються широким розмаїттям форм (рис. 2). Розсіяно-вкраплене самородномідне зруденіння розвинуте переважно в базальтових покривах та серед зеленоколірних базальтових туфів верхньо-прип'ятського трапового комплексу в основній масі порід. Концентрації міді в рудах цього мофотипу рідко перевищують 0,3 %. Проте, враховуючи стратиформний характер, часте поширення по площі на кількох стратиграфічних рівнях (горизонти 1А, 2А, 2Б, 2В, 3А, 3Б) і наявність значних (до 7-8 м) рудовмісних інтервалів, даний тип зруденіння слід вважати перспективним на виявлення покладів бідних руд із значними запасами. Прожилкове самородномідне зруденіння розвинуте в ареалах тріщинуватості і прожилкової гідротермальної мінералізації базальтів та туфів. Мідь в них зустрічається переважно в прожилках з кварц-халцедоновою, цеолітовою та хлорит-смектитовою мінералізацією, де утворює вкраплення, неправильної форми виділення, луски та плоскі дендритовидні агрегати, примазки. Концентрації міді в породах з прожилковим зруденіння вкрай нерівномірні і зростають в тих місцях, де воно накладається на горизонти з розсіяно-вкрапленою самородною міддю. Самородномідне зруденіння в мигдалинах базальтів поширене у формі вкраплень та лусок міді, які за розмірами підпорядковані величині мигдалин, виповнених гідротермальними мінералами. Частка даного морфотипу зруденіння в загальній міденосності трапів незначна і є суттєвою тільки в базальтовому покриві бабинської світи (горизонт 2Б). Жовнове самородномідне зруденіння чітко локалізоване в основі нижнього базальтового покриву лучичівської світи на Рафалівській і Мидській ділянках. Мідні руди тут приурочені до малопотужного (0,1-0,2 м) горизонту лавокластичних брекчій з гідротермальним цементом. Мідь разом з гідротермальними мінералами цементує уламки порід, утворюючи жовна-самородки різноманітної дендритоподібної форми розміром до 8-10 см. Вмісти міді змінюються від фонових (0,01 %) до 5 %. На сьогоднішній день дані міденосні породи репрезентують найбагатші мідні руди регіону.

Рис. 2 Морфотипи самородномідного зруденіння: а - смугасто-вкраплене у фанеритовому базальті (збільшення в 6 разів); б - гніздово-вкраплене в плямах освітлення алевролітів (збільшення в 6 разів); в - в мигдалинах базальту; г - прожилкове в туфі; д - жовнове в цементі лавокластичних брекчій (діаметр керна - 7 см) ; е - жовнові самородки міді

Комбінації морфотипів самородномідного зруденіння в трапах регіону найпоширеніші. Найбільше їх виявлено в базальтових покривах лучичівської світи (горизонти групи 3А). Для ділянок комбінацій морфотипів мідного зруденіння характерним є зростання потужності рудних інтервалів (до 10 м).

Супутня благороднометалічна мінералізація в мідних рудах регіону найповніше вивчена відносно срібла. Виявлено наявність досить стійкої геохімічної асоціації міді і срібла, коефіцієнт кореляції між якими в більшості горизонтів перевищує 0,75. При цьому середній вміст срібла майже на порядок перевищує значення його кларка для основних порід. Срібло у самородній мінеральній формі часто фіксується в аншліфах і мінералогічних (протолочних) пробах, відзначаючись високою чистотою. За даними мікрозондового аналізу, вміст срібла в мінералі знаходиться в межах 97,55-99,64 %. Морфологія виділень самородного срібла різноманітна - ідіоморфні і геміоідіоморфні кристали, дендрити, ксеноморфні масивні агрегати, а також покриття мідних кристалів (Квасниця, 2004). За мікрозондововими визначеннями, в монофракціях самородної міді з рудовмісних порід рудопрояву Жиричі (n = 51) середній вміст срібла становить 706 г/т, а для Рафалівської площі (n = 79) - 564 г/т (Жуйков та ін., 2008). В межах Південнорафалівського рудопрояву в самородній міді встановлено підвищений вміст золота (до 0,03 %), а також фіксується наявність його високих вмістів (до 9,56 г/т) в базальтах поза межами міднорудних тіл.

Критерії прогнозу мідного зруденіння трапів - геологічні фактори, що відображають вікові, речовинні, просторові, подієві зв'язки між складовими трапової формації та їх потенційною рудоносністю, а також пошукові ознаки, що свідчать про безпосередню наявність міді в трапах та вказують на присутність її концентрацій.

Стратиграфічні фактори міденосності трапів засвідчують зв'язок мідного зруденіння з відповідними стратонами волинської серії. Найперспективнішими в цьому відношенні є покриви міденосних толеїтових базальтів лучичівської світи (горизонти 3А1, 3А2, 3А3) і покрив (друга пачка) таких же базальтів в туфовому розрізі бабинської світи (горизонт 2Б). Серед туфових пачок бабинської світи найпродуктивніша на мідь - перша (горизонт 2А). Значну перспективність, за рахунок високої частки проб з промисловими концентаціями міді, має самородномідне зруденіння у нижніх покривах (горизонти 3Б1, 3Б2) титанистих феробазальтів якушівських верств, а також в покривах олівінових базальтів (горизонти 1А1, 1А2) заболотівської світи.

Петрографічні фактори міденосності трапів основані на використанні петрогенетичних зв'язків мідного зруденіння з певними гірськими породами. Домінуючу кількість інтервалів з мідним зруденінням загалом вміщують толеїтові базальти верхньоприп'ятського трапового комплексу (табл. 3), тоді як олівінові базальти західнобузького та титанисті феробазальти біловезько-подільського комплексів - менш міденосні. В зональних базальтових покривах міденосними є, в основному, фанеритові різновиди палагонітових базальтів (пегматитова фація), а в пачках туфів - переважно зелено- і строкатоколірні їх різновиди, які за речовинним складом найближчі до базальтів.

Петрохімічні фактори міденосності трапів грунтуються на тому, що локалізація в них міді в значній мірі залежить від особливостей хімічного складу порід. Найвищі концентрації самородної міді розсіяно-вкрапленого морфотипу відзначаються в тих базальтах і туфах, які містять порівняно високу кількість CaO та FeO. Самородномідне зруденіння прожилково-вкрапленого морфотипу супроводжується підвищенням в породах вмістів SiO2. Між вмістами цих петрогенних компонентів і міді статистично встановлені прямі значимі кореляційні зв'язки.

Мінералогічні фактори мідного зруденіння базуються на існуванні стійких зв'язків між міддю та іншими мінералами і їх асоціаціями, а також особливостями самих знахідок самородної міді (форми її виділень, хімічний склад, морфологічні типи мідної мінералізації, тощо). Основними мінеральними індикаторами самородномідного зруденіння служать асоціації типоморфних гідротермальних мінералів за участю міді, зокрема - кварцові і морденіт-халцедонові агрегати гідротермальних новоутворень, з якими самородна мідь має парагенетичний зв'язок, а також виділення споріднених з міддю інших самородних металів (заліза, срібла, золота, нікелю). Наявність в породах самородної міді тих чи інших морфотипів виступає ознакою ймовірності бідних чи багатих руд. Для бідних руд характерна розсіяно-вкраплена самородномідна мінералізація, для багатих руд - прожилково-вкраплена, жовново-самородкова і, особливо, суміщення зазначених морфотипів. Показником багатих руд служить також наявність в породах ідіоморфних виділень самородної міді, особливо досконалих багатогранників та двійників кристалів простих форм ({111}, {100}, {110} і {hk0}), що свідчать про пересичення розчинів міддю (І. В. Квасниця, 2006).

Структурно-тектонічні фактори міденосності досліджуваних трапів опосередковано відповідають за контроль концентрацій міді зі сторони регіональних і локальних тектонічних елементів та структур. Регіональні тектонічні зони (Костопільсько-Лишнівська, Горинська, Мінсько-Вижівська та ін.) загалом контролюють поширення продуктів вулканізму, розподіл їх потужностей, гідротермальних змін, а разом з ними - мідного зруденіння, місцями обмежуючи рудоносні поля. Горст-антикліналі (Ратнівська і Хотешівська, Теклінська, Хотиславська, можливо Оваднівська, Славатицька і Тельчинська) та окремі мульди, як ймовірні успадковані вулкано-тектонічні структури вендського часу, також контролюють мідне зруденіння. Наприклад, Турсько-Лугівське, Північно-Гірницьке і Ратнівське рудоносні поля смугою шириною 3-10 км охоплюють крила Ратнівської горст-антикліналі з тенденцією зменшення рудоносності, як в сторону ядра антикліналі, так і зворотно.

Серед локальних структурно-тектонічних факторів міденосності найчіткішим є наявність в трапах ділянок тріщинуватості і катаклазу з прожилковою гідротермальною мінералізацією, в тому числі самородномідною. В тих місцях, де прожилкова мідна мінералізація накладається на горизонти з розсіяно-вкрапленою самородною міддю, рудні стратиформні тіла різних міденосних горизонтів бувають локалізованими одне над одним, утворюючи своєрідні рудні стовпи.

Палеовулканологічні фактори базуються на контролі міденосності трапів регіональними та локальними палеовулканічними структурами. Територіально Волинському міднорудному району відповідає Брестсько-Волинська СФЗ, що характеризується максимальним розвитком продуктів ранньовендського трапового магматизму в ефузивній, пірокластичній і гіпабісальній фаціях, зокрема мідегенеруючих трапів верньоприп'ятського комплексу. Найбільша кількість проявів мідного зруденіння приурочена до депресивних (типу лавових озер) або щитоподібних трапових споруд із збільшеною потужністю і числом базальтових покривів та часткою базальтів у їхньому складі, які проявляють тісні позитивні кореляційні зв'язки з показниками міденосності. В цих спорудах потужність міденосних стратонів, зазвичай, перевищує статистично середнє значення, а частка базальтів в розрізі сягає 80 %. Прикладами міденосних палеовулканічних споруд служать Жирицька палеовулканічна депресія і Костопільсько-Лишнівське палеовулканічне пасмо.

Прямими пошуковими ознаками мідного зруденіння в трапах регіону служать наявність в породах виділень міді в самородній і сульфідній формі, а також середньо- і висококонтрастні геохімічні аномалії міді. Показники зруденіння, що базуються на кількісних ознаках (див. табл.. 3), наступні: рудні перетини з промисловими (або близькими до них) вмістами міді (за даними хімічних визначень) в класах 0,1-0,5 і > 0,5; ділянки трапів з сумарною потужністю міденосних інтервалів ? 10 м і міднорудних (Cu > 0,1%) інтервалів > 1,0 м.

Металогенічне районування території поширення трапової формації виконано за деталізованою Комплексною металогенічною картою України (Войновський та ін., 2003). Прип'ятсько-Дністровська структурно-металогенічна зона відповідає території поширення на домезозойській поверхні вендської системи. В ній виділяються металогенічні зони: Лукувсько-Ратнівська і Волино-Подільська, розмежовані Горинською тектонічною зоною. В межах Лукувсько-Ратнівської металогенічної зони виділяються Волинський, Кухітсько-Вольський і Маневицький металогенічні райони, які відповідають структурно-фаціальним підзонам трапової формації: Волинський - Центральній, а Маневицький і Кухітсько-Вольський - Східній СФП. Дані металогенічні райони загалом тяжіють до Північноукраїнської мегазони активізації (Галецький та ін., 1998, 2002).

Волинський металогенічний район в сучасному геолого-структурному плані відповідає Волинському палеозойському підняттю, що пов'язане з Центральнобілоруською шовною зоною в кристалічному фундаменті. Для нього характерна найбільша повнота розрізів трапової формації і напружена плікативно-блокова деформаційна структура. Основними міденосними горизонтами у Волинському металогенічному районі є 1А, 2А, 2Б, 3А і 3Б. В межах району за комплексом геологічних критеріїв та прямих пошукових ознак виділяється 5 рудоносних полів (Турсько-Лугівське, Північногірницьке, Ратнівське, Катушське, Броницьке), для яких визначені прогнозні ресурси міді за категорією Р3. В межах Турсько-Лугівського рудоносного поля розміщені рудопрояви Жиричі і Заліси-Шменьки, які можна вважати потенційними родовищами. Для них пораховані перспективні ресурси за категоріями Р1 і Р2 (Жуйков та ін., 2008).

Маневицький металогенічний район в тектонічному плані розміщується у північній частині Волино-Подільської плити (монокліналі), де фундаментом служать палеопротерозойські кристалічні комплекси ОМВПП. В розрізах нижньовендських трапів міденосними є тільки горизонти 3А і 3Б. Особливостями району є наявність мідного зруденіння в теригенних породах бродівської світи і самородків у лавобрекчіях в підошві лучичівської світи, підвищений вміст золота в самородній міді та його значимі концентрації в базальтах. В Маневицькому районі виділено 4 рудоносних поля (Тельчинське, Комарівське, Лишнівське і Чудлянське), для яких визначені прогнозні ресурси міді за категорією Р3. В межах Комарівського рудоносного поля виділено Південнорафалівський рудопрояв, який претендує на ранг родовища (пораховані перспективні ресурси і запаси міді за категоріями Р1 та С2).

Кухітсько-Вольський металогенічний район розміщений в перехідній зоні між Волинським палеозойським підняттям і Волино-Подільською монокліналю та відповідними їм структурами у кристалічному фундаменті. Він вивчений найменше. Міденосність цього району пов'язана з горизонтами 3А, в меншій мірі - 3Б. В його межах виділені два рудоносних поля ? Видертське і Любешівське.

Порівняння Волинського та Мічіганського міднорудних районів за тектонічною позицією, формаційними особливостями, деформаційною структурою, епігенетичними змінами порід та міденосністю показують високу перспективність досліджуваних трапів щодо відкриття в них крупних родовищ самородної міді. Однак значно менша потужність ефузивів і велика частка вулканокластичних продуктів у волинських трапах, їх слабкіші деформації і гідротермальні зміни звужують перспективи виявлення в них суперкрупних мідних родовищ, подібними тим, що відомі в штаті Мічіган.

Рекомендації. Виявлення значних промислових концентрацій самородної міді за комплексом прогнозних факторів та пошукових ознак слід очікувати на тих ділянках Волинського міднорудного району, які за геологічними особливостями найбільш подібні до Мічіганського. Такими ділянками є, на погляд автора, Верхньоприп'ятська та Оваднівська у Волинському металогенічному районі (Центральна підзона Бресько-Волинської структурно-фаціальної зони). В подальшому у регіоні доцільно виконати наступні види робіт на мідь і благородні метали: розвідку Південнорафалівського рудопрояву; пошукову оцінку рудопроявів Жиричі і Заліси-Шменьки; пошуки першої черги в Північногірницькому, Ратнівському, Катушському і Комарівському рудоносних полях; пошуки другої черги в інших рудоносних і потенційно рудоносних полях.

6. Еволюційна модель раньовендського трапового магматизму і мідеутворення у південно-західній частині СЄП

Мантійний магматизм першої стадії (утворення західнобузького трапового комплексу : перша фаза - виверження пікритів горбашівської світи; друга фаза - виверження олівінових базальтів заболотівської світи; третя фаза - становлення силів базальтових порфіритів та габро берестецької асоціації. Утворення продуктів магматизму першої стадії за особливостями їх речовинного складу, будовою палеовулканічних споруд і тектонічною позицією на ділянці сполучення ВОА з пд. -зх. краєм СЄП (зоною Т-Т) пов'язується з рифтогенезом в структурі типу потрійного зчленування, який відбувався в неопротерозої у зв'язку з розпадом праматерика Родинії. Мантійний плюм, що спричинив рифтогенез, судячи з ізотопно-геохімічних особливостей продуктів магматизму, знаходився в сублітосферній мантії (рис. 3).

Корово-мантійний магматизм другої стадії (формування верхньоприп'ятсько-го трапового комплексу): четверта фаза - виверження спеціалізованих на мідь низькотитанистих толеїтових базальтів та туфів бабинської світи; п'ята фаза - утворення покривів спеціалізованих на мідь низькотитанистих толеїтових базальтів лучичівських верств; шоста фаза - вторгнення силів глиноземистих габро-долеритів осовської асоціації; сьома фаза - виверження дацитів і туфів брестського комплексу. Формування продуктів магматизму другої стадії відбувалось спочатку в режимі взаємодії мантійного плюму з нижньою корою.

Рис. 3 Еволюція трапового магматизму на південно-західній околиці Східноєвропейської платформи в ранньому венді. 1 - мантія; 2 - океанічна кора; 3 - континентальна кора; 4-6 - мантійні плюми і породженні ними трапові комплекси: 4 - західнобузький, 5 - верхньоприп'ятський, 6 - брестський, 7 - біловезько-подільський; 8 - напрямок конвективних переміщень в мантії; 9 - рівень моря

Про це свідчать особливості хімічного, ізотопного і мінерального складу вивержених в цей час спеціалізованих на мідь вулканітів. За результатами магнітно-мінералогічних дослідженнь базальтів верхньоприп'ят-ського комплексу, глибини функціонування плюму в цю стадію зменшились від 55 до 30 км (Глеваська, 2004). В районі Брестської западини плюм, ймовірно, досяг сіалічної кори, яка була частково асимільована толеїтовою магмою. В результаті виверження дацитових продуктів контамінації утворився брестський магматичний комплекс.

Мантійний магматизм третьої стадії (виникнення біловезько-подільського трапового комплексу) : восьма фаза - виверження титанистих базальтів і феробазальтів якушівських верств та їх латеральних аналогів; дев'ята фаза - вторгнення силів титанистих габро-долеритів хотешівської асоціації і пов'язані з ним гідротермально-метасоматичні зміни трапів та рудогенез міді. Вулканіти третьої стадії за особливостями речовинного складу, ймовірно, є продуктами часткового плавлення сублітосферної мантії, чим відрізняються від порід верхньоприп'ятського та брестського комплексів, у яких міститься корова компонента. Вони репрезентують окрему, завершальну ланку еволюції ранньовендського трапового магматизму, дещо відмінну генетично і відірвану в часі від формування більш ранніх трапових комплексів регіону. Їх утворення пов'язується з функціонуванням більш широкого мантійного плюму на пізній стадії розколу праматерика Родинія та розкриттям палеоокеану Япетус (Галицької геосинкліналі) вздовж зони Т-Т. Глибина функціонування плюму в цю стадію оцінюється близько 75 км (Глеваська, 2004).

Рудогенез міді. Серед трапових комплексів регіону верхньоприп'ятський в об'ємі бабинської і лучичівської світ, як свідчать статистичні показники (табл. 3), найпродуктивніший на мідь. Основними носіями самородномідного зруденіння в ньому є фанеритові різновиди толеїтових базальтів та зеленоколірні різновиди туфів. Концентрації міді в цих породах, ймовірно, мають автохтонне походження: первинно-магматичне (елементна мідь) і регенераційне гідротермальне (самородна мідь).

Вторгнення наприкінці раннього венду у рифейські теригенні відклади поліської серії численних субвулканічних силів титанистих габро-долеритів хотешівської асоціації зумовило, ймовірно, розігрів над ними підземних вод, поширених у нижньовендських трапах волинської серії. Це, в свою чергу, спричинило зональні гідротермально-метасоматичні зміни міденосних трапів, і перерозподіл в них міді (рис. 4). Елементна мідь в базальтових і туфових покривах верхньоприп'ятського комплексу під впливом гідротерм з ізоморфної складової в петрогенних мінералах та у вулканічному склі перейшла in situ у самородну (в пренітовій і цеолітовій зонах) та сульфідну (в карбонатній зоні) форми, утворивши місцями промислові концентрації у вигляді стратиформних тіл.

В процесі гідротермальних змін частково відбулось вилуговування міді з порід рудогенеруючого вехньоприп'ятського комплексу і зараження нею порід західнобузького та біловезько-подільського трапових комплексів. Частина міді разом з вапняним компонентом вулканітів була, ймовірно, винесена міжпластовими гідротермальними водами в краєву пд.-зх. частину платформи, де в районі Оваднівського підняття серед трапів відомі ще не вивчені прояви мідного зруденіння.

Висновки

1. Нижньовендська трапова формація пд.-зх. частини СЄП має гетерогенну будову і поділяється на петрогенетично відмінні трапові комплекси: західнобузький, верхньоприп'ятський, брестський і біловезько-подільський. У міденосному траповому розрізі Волині доцільно додатково виділяти лучичівську і забродівську світи (в складі останньої - зорянські та якушівські верстви), а в бабинській світі - три породні пачки, яким відповідають основні стратиформні горизонти самородномідного зруденіння. Серед них провідна роль належить розсіяно-вкрапленим рудам в шарах зеленоколірних туфів (горизонт 2А) і в потужних зональних покривах толеїтових базальтів (горизонти 2Б, 3А1, 3А2, 3А3) верхньоприп'ятського трапового комплексу.

2. Виділені комплекси репрезентують окремі стадії вендського трапового магматизму, що проявився в пд.-зх. частині СЄП у зв'язку з функціонуванням мантійного плюму. На першій стадії із плюму, який виник у сублітосферній мантії, сталося виверження ультраосновних і основних магм західнобузького комплексу. На другій стадії були вивержені спеціалізовані на мідь толеїти верхньоприп'ятського і дацити брестського комплексів - продукти корової контамінації магм. На третій стадії із мантійного плюму, який поширився від краєм платформи, вилились титанисті плато-базальти і вторглись сили габро-долеритів біловезько-подільського комплексу, що спричинило розігрів палеогідротермальної системи в трапах, ремобілізацію елементної та рудогенез самородної міді в стратиформних покладах верхньоприп'ятського комплексу. Самородномідна мінералізація локалізувалась в цеолітовій, пренітовій та морденіт-халцедоновій зонах гідротермальних змін.

3. В досліджуваній траповій формації проявлена структурно-фаціальна зональність. Поперечні по відношенню до її загального простягання структурно-фаціальні зони (Біловезька, Брестсько-Волинська, Волино-Подільська, і Подільська) обумовленні активністю успадкованих тектонічних структур північно-східного напряму, а поздовжні підзони (Західна, Центральна і Східна) контролюються активними в ранньому венді розломами північно-західного і субмеридіонального простягання. Ними визначається металогенічне районування Волинського міднорудного району.

4. В будові трапових комплексів приймають участь, в основному, ареальні щитоподібні палеовулканічні споруди, складені зональними базальтовими і вулканокластичними покривами. Рудопрояви міді приурочені до найпотужніших частин цих споруд з найбільшою часткою базальтів в їхньому розрізі.

5. У деформаційній структурі трапів поряд з блоковими деформаціями суттєву роль відіграють плікативні деформації (горст-антикліналі, мульди, вали, монокліналі), які найбільше розвинуті у Волинському палеозойському піднятті. Структурні елементи Костопільсько-Лишнівської, Мінсько-Вижівської і Горинської тектонічних зон, а також Ратнівська, Теклінська, Оваднівська горст-антикліналі контролюють поширення стратиформного самородномідного зруденіння.

6. Трапи регіону за особливостями геологічної будови і комплексом стратиграфічних, петрографічних, петрохімічних, мінералогічних, структурно-тектонічних прогнозних факторів найперспективніші на поклади самородномідних руд у Волинському металогенічному районі (Центральна підзона Брестсько-Волинської структурно-фаціальної зони).

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії:

1. Цеоліт-смектитові туфи Рівненщини: біологічні аспекти використання / [Богданов Г. О., Верджиховський О. М., Долецький С. П., Кулик М. Ф., Лисиця А. В., Лукяник І. В., Мандигра М. С., Марциновська А. Я., Мельничук В. Г., Назаренко І. Л., Польовий В. М., Сорока М. П.]; за ред. М. П. Сороки. - Рівне : Волинські обереги, 2005. - 184 с. (Особистий внесок - характеристика цеоліт-смектитових туфів Рівненщини, кремнієвмісних мінеральних сорбентів в розділах 1, 2).

2. Путівник геологічних екскурсій до ІІІ науково-виробничої наради геологів зйомщиків України : “Сучасний стан і задачі розвитку регіональних геологічних досліджень”/ [Матеюк В. В., Іванів І. М., Мельничук В. Г., Федорчук М. В., Волненко С. О., Коваленко І. В.] - К. - Рівне : ДГСУ, 2005. - 34 с. (Особистий внесок - висвітлення питань геології і міденосності нижньовендських трапів).

Статті у наукових фахових виданнях:

3. Мельничук В. Г. Петрохімічні особливості базальтів волинської серії (Лукувсько-Ратненська горстова зона) / В. Г. Мельничук, Я.О. Новосад, В.В. Матеюк, І.М., Іванів, В.Л. Приходько // Зб. наук. пр. ВДУ : Українське Полісся вчора, сьогодні, завтра - Луцьк Надстиря, 1998. - С. 110-111.

4. Скакун Л. Типи цеолітових асоціацій в гідротермальних утвореннях волинської серії / Л. Скакун, А. Ткачук, В. Мельничук // Мінерал. зб. ЛНУ. - 2003. - № 53, випуск 1-2. - С. 4-13. (Особистий внесок - дослідження вертикальної мінералогічної зональності в базальтових покривах).

5. Мікрофосилії венду Волині та їх стратиграфічне значення / К. В. Іванченко, Т. П. Міхницька, В. В. Матеюк, В. Г. Мельничук, Я.О. Косовський, Ф. О. Гречко // Геол. журн. - 2004. - № 4. - С. 44-52. (Особистий внесок - стратиграфічні дослідження, інтерпретація результатів).

6. Міденосні лавобрекчії в неопротерозойських трапах Волині та механізм їх утворення / В. Г. Мельничук, В. Л. Приходько, Я. О. Косовський, В. В. Матеюк // Вісник КНУ ім. Т. Г. Шевченка. - Геологія. - 2004. - Вип. 31-32. - С. 89-92. (Особистий внесок - розробка моделі утворення лавобрекчій).

7. Мельничук В. Г. Гідротермальна мінералогічна зональність та метаморфізм в міденосних трапах нижнього венду Волино-Подільської плити / В. Г. Мельничук // Мінерал. зб. ЛНУ. - 2005. - № 55. - Вип. 2. - С. 131-142.

8. Вік формування базальтів волинської трапової формації за попередніми результатами дослідження цирконів іон-іонним мікрозондовим методом / Л. В. Шумлянський, П. Г. Андреассон, В. Г. Мельничук, К. І. Деревська // Геохімія і рудоутворення. - 2006. - № 24. - С. 21-29. (Особистий внесок - вибір об'єкту досліджень, відбір проб, інтерпретація результатів).

9. Нові стратони в міденосних вендських трапах Волині / В. Г. Мельничук, Я. О. Косовський, В. В. Матеюк, П. П. Крещук // Зб. наук. пр. УкрДГРІ. - 2007. - № 4. - С. 26-37. (Особистий внесок - виділення нових стратонів, описання голостратотипів).

10. Мельничук В. Г. Мінералогічні критерії міденосності вендських трапів Волино-Поділля / В. Г. Мельничук // Мінералог. зб. ЛНУ. - 2008.- № 58. - Вип. 1-2. - C. 134-142.

11. Мельничук В. Г. Порівняльна характеристика Волинського та Мічіганського міднорудних районів / В. Г. Мельничук // Геол. журн. - 2008. - № 3. - С. 58-64.

12. Мельничук В. Г. Стратиграфічні чинники мідноносності нижньовендських трапів Волині (Прип'ятський вал) / В. Г. Мельничук // Зб. наук. пр. УкрДГРІ. - 2008. - № 1. - С. 50-58.

13. Мельничук В. Г. Товща цеоліт-смектитових туфів в нижньовендських трапах південно-західної частини Східноєвропейської платформи, їх походження та перспективи використання / В. Г. Мельничук // Зб. наук. пр. ІГН НАН України : Сучасні проблеми літології та мінерагенії осадових басейнів України та суміжних територій. - К. : 2008. - С. 104-112.

14. Мельничук В. Г. Західнобузький траповий комплекс нижнього венду та його міденосність / В. Г. Мельничук // Геол. журн. - 2009. - № 1. - С. 42-49.

15. Мельничук В. Г. Морфотипи самородномідного зруденіння в трапах Волині і оцінка їх перспективності / В. Г. Мельничук // Мінеральні ресурси України. - 2009. - № 1. - С. 15-20.

16. Мельничук В. Г. Верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність / В. Г. Мельничук // Геол. журн. - 2009. - № 3. - С. 14-22.

17. Мельничук В. Г. Нові верстви у складі ратненської світи нижнього венду Волині та їх мікропалеофітологічна характеристика / В. Г. Мельничук, К. В. Іванченко, Т. П. Міхницька // Зб. наук. пр. ІГН України : Викопна фауна і флора України: палеоекологічний та стратиграфічний аспект. - К. - 2009. - С. 26-29. (Особистий внесок - виділення нових стратонів, описання голостратотипів).

18. Мельничук В.Г. Біловезько-подільський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність / В. Г. Мельничук // Геол. журн. - 2009. - № 4. - С. 59-68.

19. Мельничук В. Г. Обґрунтування пропозицій щодо внесення змін до стратиграфічної схеми нижньовендських утворень (лапландський горизонт) України / В. Г. Мельничук // Тектоніка і стратиграфія. - 2009. - С. 68-74.

20. Самородне золото Західної Волині / І. В. Квасниця, Я. О Косовський, В. Г. Мельничук, В.В. Матеюк // Записки Українського мінералогічного товариства. - 2009. - Т. 6. - С. 92-99. (Особистий внесок - відбір проб, характеристика золотовмісних порід).

21. Мельничук В. Г. Еволюційна модель ранньовендського трапового магматизму в південно-західній частині Східноєвропейської платформи / В. Г. Мельничук // Геол. журн. - 2010. - № 1 - С. 77-85.

22. Перспективність нижньовендської трапової формації Волинського рудного району на промислові концентрації самородної міді / В. Л. Приходько, В. Г. Мельничук, В. В. Матеюк, В. А. Рябенко, Т. П. Міхницька, Я. О. Косовський, М. І. Жуйков // Мінеральні ресурси України. - 2010. - № 1. - С. 4-11. (Особистий внесок - розробка критеріїв прогнозу самородномідного зруденіння, оцінка перспектив).

Додаткові статті, які відображають матеріали дисертації:

24. Мельничук В. Г. Вертикальна петрологічна неоднорідність і мідноносність потоку базальтів волинської серії (Лукувсько-Ратненська горстова зона) / В. Г. Мельничук, В. В. Матеюк, Я. О. Новосад // Зб. наук. пр.: Вісник РДТУ. - Рівне. - 1999. - Вип. 2, ч. 1. - С. 168-173. (Особистий внесок - петрографічніі петрохімічні дослідження потоку базальтів).

25.Мельничук В. Г. Цеоліт-смектитові вулканічні туфи Рівненщини та перспективи їх господарського використання / В. Г. Мельничук // Зб. наук. пр.: Вісник УДУВГП.- Рівне. - 2002. - Вип. 5(18) : ч. 1. - С. 107-114.

23. Типи самородномідної мінералізації в трапах Волині та оцінка їх перспективності / В. Г. Мельничук, Я. О. Косовський, В. Л. Приходько, В. В. Матеюк // Сб. тр. Укр ГГРИ: Эффузивно-осадочный литогенез и рудогенез. - Симферополь, 2004. - С. 42-47. (Особистий внесок - мінералогічні дослідження морфотипів мідних руд, оцінка їх перспективності).

26. Косовський Я. О. Благороднометальне зруденіння в ефузивних трапах Волині / Я. О. Косовський, В. Г. Мельничук // Зб. наук. пр. ВДУ : Природа західного Полісся. - Луцьк : РВВ “Вежа”, 2004. - С.10-14. (Особистий внесок - інтерпретація результатів дослідженнь благороднометального зруденіння).

27.Мельничук В. Г. Стратиграфічна неоднорідність та розчленування ратненської світи в міденосних трапах нижнього венду на Волині / В. Г. Мельничук, Я. О. Косовський // Зб. наук. пр. ВДУ : Природа західного Полісся та прилеглих територій. - Луцьк : РВВ “Вежа”. - 2004. - С. 4-9. (Особистий внесок - виділення нових стратонів, описання стратотипових розрізів).

28. Опыт извлечения самородной меди из базальтовых лавобрекчий Волыни и закономерности ее распределения при различном гранулометрическом составе / А. Ф. Булат, В. П. Надутый, В. Г. Мельничук, В. В. Матеюк // Зб. наук. пр. ВДУ: Природа західного Полісся та прилеглих територій. - Луцьк : РВВ “Вежа” ВДУ. - 2006. - № 3. - С. 16-18. (Особистий внесок - морфометричні і гранулометричні дослідження мідних руд та їх характеристика).

29. Мельничук В. Г. Гідротермальна мінералогічна зональність та метаморфізм в міденосних трапах нижнього венду Волино-Подільської плити / В. Г. Мельничук // Зб. наук. пр. : Наукові праці Інституту фундаментальних досліджень. - К. : Логос. - 2006 - Вип. 10. ? С. 131-142.

30. Вік формування базальтів волинської трапової формації за попередніми результатами дослідження цирконів іон-іонним мікрозондовим методом / Л. В. Шумлянський, П. Г. Андреассон, В. Г. Мельничук, К. І. Деревська // Зб. наук. пр. : Наукові праці Інституту фундаментальних досліджень. - К. : Логос. - 2006 - Вип. 10. ? С. 105-115. (Особистий внесок - вибір об'єкту досліджень, відбір проб, інтерпретація результатів).

31. Гарбуз І. С. Програма розвитку та промислового освоєння мінерально-сировинних ресурсів Рівненської області на період до 2010 року / І. С. Гарбуз, В. А. Гурин, В. Г. Мельничук // Зб. наук. пр. : Вісник НУВГП. : - Рівне - 2007. - Вип. 2(38) - С. 331-351. (Особистий внесок - дослідження стану і перспектив використання мінеральних ресурсів трапової формації).

32. Мельничук В. Г. Вулканічні туфи в трапах Волино-Поділля як альтернативний об'єкт для захоронення радіоактивних відходів / В. Г. Мельничук, А. М. Поліщук, Г. В. Мельничук // Зб. наук. пр. : Наукові праці Інституту фундаментальних досліджень. - К. : Логос. - 2007 - Вип. 12. ? С. 162-168. (Особистий внесок - оцінка придатності туфової товщі для захоронення РАВ).

Тези доповідей:

33. Мельничук В.Г. Ретроспективна модель формування міднорудних лавобрекчій в трапах Волино-Поділля (на прикладі лавобрекчій кар'єру "Іванчі") / В. Г. Мельничук, В. В Матеюк., Я. О. Косовський : мат-ли. І всеукр. географ. з'їзду [“Україна та глобальні процеси: географічний вимір”. - Т. 2.], (Луцьк, 20-23 черв. 2000 р.) - К. - Луцьк: ”Вежа”, 2000. - С. 124-127.

34. Мельничук В. Г. Туфи Волино-Поділля як новий вид мінеральних ресурсів / В. Г. Мельничук, В. В. Матеюк : матеріали 2-ої всеукр. наук. конф. [“Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України”], (Чернівці, 24-26 квітня 2000 р.) - Чернівці, 2000. - С. 133-134. (Особистий внесок - дослідження напрямків використання туфів).

35. Мельничук В. Г. Міденосні лавобрекчії в трапах Волині / В. Г. Мельничук, В. В. Матеюк, Я. О. Косовський, М. В. Федорчук : мат-ли наук. конф. присвяченої 55-річчю геологічного ф-ту Львівського нац. ун-ту [„Геологічна наука та освіта в Україні на межі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи”], (Львів, 14-15 грудня 2000 р.) - Львів, 2000. - С. 115-116. (Особистий внесок - вивчення міденосності брекчій).

36. Мельничук В.Г. Базальтові туфи Волино-Поділля - потенційний об'єкт захоронення радіоактивних відходів (РАВ) / В. Г. Мельничук , Я. О. Новосад : мат-ли наук. конф. присвяченої до 55-річчю геологічного ф-ту Львівського нац. ун-ту [„Геологічна наука та освіта в Україні на межі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи”], (Львів, 14-15 грудня 2000 р.) - Львів, 2000. - С. 141-142. (Особистий внесок - дослідженя придатності туфів для захоронення РАВ).

37. Матеюк В. В. Досвід вивчення базальтових потоків в трапах Волині при геологічній зйомці та пошуках родовищ самородної мід / В. В. Матеюк, В. Г. Мельничук : мат-ли І-ої науково-виробничої наради геологів зйомщиків України [“Регіональні геологічні дослідження в Україні і питання створення Держгеолкарти - 200”], (Гурзуф, 17-22 вересня 2001 р.) - К., 2001. - С. 168-170. (Особистий внесок - дослідження зональності базальтових покривів).

38. Типи самородномідної мінералізації в трапах Волині та оцінка їх перспективності / В. Г. Мельничук, Я. О.Косовський, В. Л Приходько., В. В. Матеюк : мат-ли наук.-техн. наради [„Мінерально-сировинна база чорних та кольорових металів. Стан і перспективи”], (Київ 11-13 червня 2002р.) - К., 2002. - С. 112-115. (Особистий внесок - виділення та характеристика морфотипів мідних руд).

39. Мельничук В. Г. Петрохімічна модель трапового магматизму Волині / В. Г. Мельничук : мат-ли ІІ науково-виробничої наради геологів-зйомщиків України [“Актуальні питання вивчення і картування осадових комплексів складчастих областей та платформенного чохла України. Картування прикордонних територій”], (Світлодарськ, 8-13 вересня 2003 р. ) - К., 2003. - С. 144-145.

40. Мельничук В. Г. Мінеральні ресурси трапової формації Волині / В. Г Мельничук : мат-ли наук. конф. [“Природні ресурси Волині. Результати фундаментальних досліджень (1993-2003рр.)”], (Луцьк, 23-24-травня 2004 р.) - Луцьк, 2004. - Наук. вісник ВДУ. - №1. - С. 90-92.

41. Мельничук В. Г. Цеоліт-смектитові вулканічні туфи Волині - новий тип природної агрохімічної сировини / В. Г. Мельничук : мат-ли наук. конф. [“Агрономічні руди України”], (Київ, 16-20 лютого 2004 р. ) - К., 2004. - С. 117-119.

42. Мельничук В. Г. Порівняльна характеристика Волинського та Мічіганського міднорудних районів / В. Г. Мельничук : мат-ли ІІІ наук.-виробн. наради геологів зйомщиків України [„Сучасний стан і задачі розвитку регіональних геологічних досліджень”], (Рівне, 8-12 вересня 2005 р.) - К., 2005. - С. 183-187.

43. Mel'nichuk V. G. Geotur “Vendian traprocks and other geological objects of the Ukrainian Polissya” / V. G. Mel'nichuk, P. D. Savchuk, V. V. Mateyuk : мolume of materials of ProGEO Simposium [“ Safeguarding our Geological Heritage”], (Kyiv - Kamianets-Podilsky, 4-8 September 2006). - Kyiv, 2006. - Р. 23-26. (Особистий внесок - створення геосайту про поліські трапи).

44. Горнятко У. Мінералого-геохімічні особливості гідротермальних змін трапових утворень венду Волині / У. Горнятко Л. Скакун, В. Мельничук : мат-ли наук. конф. [“Природа західного Полісся та прилеглих територій”], (Луцьк, 22-24 вересня 2005 р.) - Луцьк, 2005. - С. 8-11. (Особистий внесок - характеристика зональності гідротермальних змін ).

45. Мельничук В. Г. Палеовулканологічні реконструкції в трапах Волині при ГДП-200 / В. Г. Мельничук : мат-ли ІV науково-виробничої наради геологів зйомщиків України [“Геологія та питання геологічного картування і вивчення докембрійських утворень Українського щита”], (Кривий Ріг, 26-28 вересня 2007 р. ) - К., 2007. - С. 204-206.

46. Мельничук В. Г. Етапи та петрохімічні особливості вендського трапового магматизму Волино-Подільської плити / В. Г. Мельничук, А. М. Поліщук : мат-ли наук. конф. [“Природно-ресурсний комплекс Західного Полісся: історія, стан, перспективи розвитку”], (Березне, 17-18 травня 2008 р.) - Березне, 2008. - С. 65-67. (Особистий внесок - створення моделі трапового магматизму).

Анотація

Мельничук В. Г. “Геологія та міденосність нижньовендських трапових комплексів південно-західної частини Східноєвропейської платформи”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора геологічних наук за спеціальністю 04.00. 01 - загальна та регіональна геологія. - Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 2010.

Досліджено походження, тектонічну позицію, речовинний склад, будову, деформаційну структуру, гідротермальні зміни та міденосність нижньовендських трапів південно-західної частини Східноєвропейської платформи. Обѓрунтовано гетерогенність трапової формації, в якій виділено чотири петрогенетично відмінні трапові комплекси: західнобузький, верхньоприп'ятський, брестський і біловезько-подільський. Вони утворились на окремих стадіях вендського трапового магматизму, що проявився в південно-західній частині платформи у зв'язку з функціонуванням мантійного плюму. Вдосконалено стратиграфічну схему нижнього венду (лапландський горизонт) України виділенням трьох нових основних стратонів і трьох допоміжних. Уточнено схему поділу трапів регіону на структурно-фаціальні зони і підзони. Ними визначаюється металогенічне районування Волинського міднорудного району. В трапах встановлено регіональну і локальну мінералогічну зональність гідротермальних змін, які відповідають цеолітовій і преніт-пумпеліїтовій фаціям метаморфізму. Переглянуто уявлення про деформаційну структуру трапів на користь більшої ролі плікативних деформацій у Волинському палеозойському піднятті. Показано, що спеціалізованим на мідь є вехньоприп'ятський траповий комплекс. Від нього відбулося зараження міддю порід інших комплексів в процесі її гідротермального перерозподілу. Визначено найдієвіші стратиграфічні, петрографічні, мінералогічні, структурно-тектонічні, палевулканологічні прогнозні фактори міденосності трапів.

Ключові слова: трапи, комплекси, нижній венд, Східноєвропейська платфома, самородна мідь, прогнозні фактори.

Аннотация

Мельничук В. Г. “Геология и меденосность нижневендских трапповых комплексов юго-западной части Восточно-Европейской платформы”. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора геологических наук по специальности 04.00.01 - общая и региональная геология - Институт геологических наук НАН Украины, Киев, 2010.

Исследованы происхождение, тектоническая позиция, вещественный состав, строение, деформационная структура, гидротермальные изменения и меденосность нижневендских траппов юго-западной части Восточноевропейской платформы. Обосновано гетерогенность трапповой формации, в которой выделены четыре петрогенетически отличные трапповые комплексы: западнобугский, верхнеприпятский, брестский и беловежско-подольский. Они образовались в отдельные стадии вендского траппового магматизма, что проявился в юго- западной части платформы в связи с распадом праматерика Родиния и раскрытием палеоокеана Япетус, вызванными функционированием мантийного плюма. Показано их место в схемах стратиграфии траппов нижнего венда Украины, Беларуси и Польши. Усовершенствована стратиграфическая схема нижнего венда (лапландский горизонт) Украины выделением трех новых основных стратонов и трех вспомагательных. Уточнена схема деления траппов региона на структурно-фациальные зоны и подзоны. Ими определяется металогеническое районирование Волынского меднорудного района. В траппах установлена региональная и локальная минералогическая зональность гидротермальных изменений, которые отвечают цеолитовой и пренит-пумпелиитовой фациям метаморфизма. Пересмотрено представление о деформационной структуре трапов в пользу большей роли пликативных деформаций в Волынском палеозойском поднятии. Предложена эволюционная модель ранневендского траппового магматизма и медеобразования в юго-западной части платформы. На основе эмпирических закономерностей размещения рудопроявлений, а также сопоставления Волынского меднорудного района с Мичиганским оценены общие перспективы выделенных комплексов на медь. Показано, что специализированным на медь является вехнеприпятский трапповый комплекс. От него произошло заражение медью пород других комплексов в процессе ее гидротермального перераспределения. Исследованы минеральный состав, морфологические типы медных руд и роль в них сопутствующей благороднометаллической минерализации. Определены наиболее действенные стратиграфические, петрографические, минералогические, структурно-тектонические и палевулканологические прогнозные факторы меденосности траппов.