Геологія та перспективи освоєння Пержанського родовища берилію в контексті світових та вітчизняних тенденцій розвитку мінерально-сировинної бази рідкісних металів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 553.277

ГЕОЛОГІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОСВОЄННЯ

ПЕРЖАНСЬКОГО РОДОВИЩА БЕРИЛІЮ

В КОНТЕКСТІ СВІТОВИХ ТА ВІТЧИЗНЯНИХ ТЕНДЕНЦІЙ

РОЗВИТКУ МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ РІДКІСНИХ МЕТАЛІВ

Спеціальність 04.00.11 - геологія металевих

і неметалевих корисних копалин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата геологічних наук

Чорнокур Іван Григорович

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загальної та регіональної геології Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор геолого-мінералогічних наук, професор Сіворонов Альберт Олексійович, завідувач кафедри загальної та регіональної геології Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України (м. Львів).

Офіційні опоненти:

доктор геолого-мінералогічних наук, професор Галецький Леонід Станіславович, завідувач відділу геології та корисних копалин докембрію Інституту геологічних наук НАН України (м. Київ);

доктор геолого-мінералогічних наук, старший науковий співробітник Наумко Ігор Михайлович, завідувач відділу геохімії глибинних флюїдів Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України (м. Львів).

Захист відбудеться “29” березня 2011 р. о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.04 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005 м. Львів, вул. Грушевського, 4, ауд. 219.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “21” лютого 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 35.051.04,

кандидат геол.-мін. наук Є.М. Сливко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Берилій - метал космічної ери і високих технологій, його застосовують у величезній кількості сфер (ядерна енергетика, металургія, електроніка, машинобудування, аеро- та космотехнології тощо). На нього є колосальний ринковий попит, а Україна здатна забезпечити власною сировиною складні наукоємні технології сучасних виробництв і зміцнити свій експортний потенціал.

Серед відомих нині геолого-промислових типів берилієвої мінералізації та відповідних промислових об'єктів Пержанське родовище вирізняється унікальними показниками кондицій, а також низкою обставин, які підсилюють його значущість (неоконтуреність у просторі, прогнозована комплексність, можливості вдосконалення технології збагачення руд та комплексу прогнозно-розшукових критеріїв для приросту ресурсного потенціалу флангів родовища і виявлення об'єктів-аналогів за його межами). З одного боку, відсутність в Україні підготовлених родовищ цього стратегічного виду мінеральної сировини, недостатня вивченість Сущано-Пержанської зони, у межах якої прогнозують низку подібних до Пержанського родовищ, а з другого, - реальні підстави виявлення комплексного зруденіння (інші рідкісні, а також рідкісноземельні, кольорові, благородні та радіоактивні метали) зумовлюють актуальність та своєчасність досліджень за темою дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження тісно пов'язані з тематикою кафедри загальної та регіональної геології Львівського національного університету імені Івана Франка, а також з держбюджетними темами, які виконували галузеві організації Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Головними з них є теми, які виконували в УкрДГРІ протягом 2001-2009 рр.: № 978 “Розробка багатофакторних геолого-генетичних моделей основних промислових типів родовищ з метою їх локального прогнозу” (№ держреєстрації 0104U006449); № 975 “Розробка оптимальних методик картування породних комплексів Українського щита з метою ефективного проведення прогнозно-пошукових робіт в їх межах” (№ держреєстрації 0101U003542), а також тема № 416 ІГМР НАН України “Аналіз та узагальнення матеріалів з родовищ рудних та нерудних корисних копалин України” (№ держреєстрації 0100U003586). Всі теми виконували в рамках Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 р. та розробки нової її редакції на період до 2030 р., а також Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку на 2003-2015 рр., в яких дисертант брав безпосередню участь як співрозробник, виконавець та співвиконавець, відповідно.

Мета і задачі дослідження. Головна мета дисертаційної праці - всебічне геолого-геофізичне вивчення Пержанського родовища для з'ясування закономірностей його просторової локалізації, геологічної будови та особливостей мінералогії порід і руд як основи для розробки прогнозно-розшукових критеріїв. Ще одним важливим аспектом досліджень була розробка алгоритму дій, спрямованих на якнайшвидше освоєння Пержанського родовища, та обґрунтування необхідності постановки спеціалізованих видів геологічних досліджень.

Досягненню мети сприяло вирішення таких задач: огляд і аналіз літературних джерел; аналіз та узагальнення стану геолого-геофізичних досліджень з визначенням напрямів наукової роботи; геолого-формаційне розчленування розрізу для визначення й уточнення геолого-формаційної належності породних комплексів та окремих петротипів, які беруть участь у будові Пержанського родовища; узагальнення результатів комплексу всіх раніше виконаних виробничих і тематичних досліджень; виявлення просторового й генетичного зв'язку берилієвого зруденіння з гранітоїдами, які є рудопродукувальним породним комплексом; визначення чинників рудоконтролю; вивчення морфологічних особливостей та внутрішньої будови рудних зон і рудних тіл, з'ясування просторового розподілу в них Ве та інших металів, наявних у потенційно промислових концентраціях; дослідження речовинного складу руд, уточнення їхніх геолого-промислових та мінералогічного типів; вивчення геологічних умов формування руд на родовищі; розробка прогнозно-розшукових критеріїв та ознак зруденіння; оцінювання перспектив довивчення родовища як комплексного промислового об'єкта; узагальнення й аналіз даних щодо світового ринку та економічних аспектів освоєння родовищ зазначеної мінеральної сировини.

Об'єктом досліджень є породні комплекси Сущано-Пержанської зони (СПЗ) Волинського мегаблока Українського щита (УЩ) загалом і Пержанського родовища, зокрема, реставровані геологічні процеси, які зумовили його утворення й еволюційний розвиток, рудні зони та тіла берилієносних метасоматитів Пержанського родовища, а також кон'юнктура та головні тенденції світового й вітчизняного ринків берилію.

Предметом досліджень, з одного боку, є характерні розрізи зруденілих ділянок Пержанського родовища, просторове положення, речовинний склад руд, умови локалізації рідкіснометалевого (загалом) та берилієвого (зокрема) зруденіння в його межах, просторове положення рудних зон/тіл, речовинний склад руд. З іншого боку, дослідження були спрямовані на виявлення (на підставі аналізу наявних літературних даних) найбільш значущих складників головних світових і вітчизняних тенденцій ринку берилієвої продукції та розробку в ситуації, що склалася, алгоритму освоєння цього та подібних промислових об'єктів за сучасних умов.

Методи досліджень. Для досягнення поставленої мети автор використав комплекс сучасних загальногеологічних методів, кожен з яких дає змогу вирішувати певну геологічну задачу. Зокрема, виконано: вивчення, аналіз та узагальнення всього наявного фактичного геолого-геофізичного матеріалу для коректної оцінки стану та рівня досліджень обраної проблеми; узагальнення результатів дешифрування матеріалів аеро- та космознімань для виявлення чинників локалізації рудоносних зон у межах рудовмісних геолого-тектонічних структур; переінтерпретацію геофізичних матеріалів, які дали змогу з високим ступенем достовірності з'ясувати особливості геологічної будови СПЗ та Пержанського родовища в її межах, а також уточнити структуру й особливості геологічної будови інших рудопроявів в її межах; біолокаційні дослідження для виявлення й локалізації потенційно рудоносних зон, вивчення морфології різноманітних структурно-тектонічних елементів та визначення контактів між геологічними тілами контрастного породного складу; мінералогічні, мінераграфічні, петрографо-петрохімічні, електронно-мікроскопічні та мікрозондові дослідження для максимально повного висвітлення особливостей речовинного складу порід і руд. Окрім того, проведено геологічні маршрути (як основний геологічний засіб для досягнення поставленої мети), виконано документацію й опробування керна глибоких і картувальних свердловин, проаналізовано наявний на момент виконання роботи комплекс результатів аналітичних, петрографічних, мінераграфічних, технологічних і термобарогеохімічних досліджень попередників.

З метою поглибленого вивчення асоціацій плутонічних порід району СПЗ та Пержанського родовища ми використовували формаційний метод на парагенетичній основі для розчленування стратифікованих та інтрузивних утворень, а також для коректного визначення їхнього геологічного обсягу і внутрішньої будови. Методичні прийоми таких досліджень викладені в низці праць представників львівської геологічної школи (Лазько та ін., 1971, 1986; Методические указания..., 1979; Бобров та ін., 2006 та ін.).

Петрографічні дослідження, окрім класичних прийомів вивчення гірських порід, полягали у вивченні шліфів великої площі для виявлення окремих, раніше не відомих деталей складу та мікроструктурно-текстурних особливостей порід. Електронно-мікроскопічні та мікрозондові дослідження виконано в лабораторії прецизійних аналітичних досліджень УкрДГРІ (м. Київ) на растровому електронному мікроскопі-мікроаналізаторі РЕМ-106. Аналітична процедура полягала у електронно-мікроскопічному вивченні всієї площі полірованої поверхні взірців порід для виявлення різноманіття мінеральних фаз та вибору точок для рентгеноспектрального мікрозондового аналізу з використанням енергодисперсійного спектрометра (аналітик - О.О. Андрєєв). Параметри мікроаналізу такі: прискорювальна напруга - 20 кВ; струм зонду - 10-1 мкмА. Діапазон кількісної діагностики елементів: від Na до U. Вміст Be в гентгельвіні та CO2 і F у бастнезиті у наведених аналізах прийнято теоретичний, виходячи зі стехіометрії мінералу Li. Локальність мікроаналізу: для силікатів - до 10 мкм, для металів - до 5 мкм. Мінімальна межа визначення (кількісний аналіз) у точці: для Na ~ 1,5 %, для породоутворювальних Mg, Al, Si та ін. ~ 0,5 %, для металів з високим протонним числом (Nb, Ce, La, Nd, Ag, Th) ~ 2-3 %. Невизначеність аналізу елемента: в інтервалі вмісту від 10 до 100 % - не більше 4 відн. %, в інтервалі вмісту 1-10 % - до 10 відн. %.

Наукова новизна одержаних результатів. Одержано нові наукові дані стосовно формування й еволюції процесів петро- та рудогенезу СПЗ, впливу тектоніки, магматизму і гідротермально-метасоматичних процесів на ендогенне рудоутворення, визначення джерел рудної речовини і термобарогеохімічних умов рудовідкладання.

1. Удосконалено уявлення про те, що Пержанське родовище берилію і рудопрояви СПЗ є в тісному просторовому і генетичному зв'язку з формацією рудних метасоматитів (по гранітоїдах пержанського типу), яка відіграє роль рудопродукувального породного комплексу. Об'єкти локалізовані в утвореннях формації інтенсивно метасоматично змінених пержанських гранітів підвищеної лужності безпосередньо поблизу зон їхніх ендо- та екзоконтактів.

2. З'ясовано характер просторово-часових і генетичних взаємовідношень між рудовмісним і рудопродукувальним комплексами.

3. Визначено, а в окремих аспектах - уточнено геолого-структурне положення Пержанського родовища, вивчено умови локалізації в ньому берилієвого та супутнього зруденіння, визначено структурні, тектонічні, літологічні чинники рудоконтролю.

4. Узагальнено й уточнено дані щодо технологічних схем збагачення руд Пержанського родовища.

5. Проаналізовано тенденції розвитку світового ринку берилію та розроблено алгоритм реалізації завдань з освоєння Пержанського та аналогічних родовищ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості впровадження нових наукових результатів у практику діяльності ПДРГП “Північгеологія” під час проведення в майбутньому робіт з геолого-прогнозного картування на рідкісні метали разом із супровідним комплексом елементів масштабу 1:50 000 (ГПК-50) у межах СПЗ, що дасть змогу уточнити оптимальний комплекс методів досліджень, удосконалити методику виконання робіт, скоригувати їх об'єми. Виконані за темою дисертації дослідження дають змогу гранично обмежити площу розшуків родовищ берилію.

Одержані результати можна безпосередньо використовувати під час: 1) прогнозування й оцінювання перспектив берилієносності визначеного геолого-промислового типу потенційних родовищ у межах СПЗ і визначення потенціалу окремих її ділянок; 2) проведення розшуків комплексних родовищ пержанського типу в СПЗ та аналогічних структурах Волинського мегаблока на підставі розроблених і уточнених прогнозно-розшукових критеріїв і ознак зруденіння; 3) оцінювання флангів і глибоких горизонтів Пержанського родовища для остаточного з'ясування масштабів берилієвого та супутнього зруденіння і визначення перспективних ресурсів металів за категоріями Р1 та Р2; 4) проектування та організації робіт з геолого-прогнозного картування території СПЗ масштабу 1:50 000 для оконтурювання Пержанського родовища з метою визначення його просторових параметрів та локалізації інших перспективних ділянок, з'ясування їхнього промислового значення для виконання оцінювальних робіт; 5) якісного й ефективного оцінювання відомих і нових рудопроявів СПЗ на підставі зіставлення їхніх геолого-геофізичних та мінералогічних характеристик і параметрів зруденіння з Пержанським родовищем як еталонним об'єктом вивченого типу.

Наукові положення, що захищаються в дисертації.

1. Сущано-Пержанська зона розломів та Пержанське родовище локалізовані в межах складного за глибинною будовою сегмента УЩ з розвитком лінійно орієнтованих градієнтних зон у межах практично всіх основних геофізичних шарів літосферних неоднорідностей. Це забезпечує контроль локалізації материнських розплавів різного складу та головних шляхів висхідної та фронтальної міграції рудоносних флюїдних систем, які еволюціонували у просторі й часі під час становлення рудопродукувальних комплексів.

2. На підставі геолого-формаційного вивчення породних комплексів і руд Пержанського родовища визначено дві групи прогнозно-розшукових критеріїв та ознак промислового зруденіння: регіональні та локальні.

3. Узагальнення наявних та отриманих нових даних щодо найоптимальнішої на сьогодні фторидної технології переробки концентратів руд Пержанського родовища дало змогу розробити послідовність маніпуляцій з виявленими несприятливими особливостями концентрату (підвищений вміст манґану, цинку, сульфідної сірки) під час напівпромислових випробувань.

4. Аналіз тенденцій розвитку світового ринку берилію свідчить про стабільно зростаючий попит на берилій на тлі прогнозованого дефіциту металу. Саме відсутність сировинних джерел подібного типу в надрах країн-виробників і продуцентів робить Пержанське родовище своєрідною перлиною сировинної бази рідкісних металів України. Його промислова значущість суттєво збільшується у разі врахування ресурсного потенціалу зазначених вище супутніх видів мінеральної сировини, просторово і генетично пов'язаних з берилієносними рудними зонами.

5. Розроблено алгоритм реалізації завдань у зазначеному напрямі, що постають перед урядом України.

Особистий внесок здобувача. Робота виконана на підставі фактичного матеріалу, який автор збирав упродовж майже 25 років. Автор брав безпосередню участь у розшуково-ревізійних, розшукових, розшуково-оцінювальних та розвідувальних роботах на рідкіснометалеве зруденіння (роботи ПДРГП “Північгеологія”, КП “Південукргеологія”, КП “Кіровгеологія”), у різноманітних госпдоговірних роботах з наукового супроводу ГРР зазначеного району як керівник або безпосередній виконавець. Обстежено й детально вивчено 112 природних і штучних відслонень. Задокументовано керн понад 38 глибоких і 138 розшуково-картувальних свердловин. Вивчено й детально задокументовано поверхневі та підземні гірничі виробки (близько 8 450 п м). Опрацьовано близько 900 взірців кам'яного матеріалу. Зібрано та передано для Літотеки УкрДГРІ, яку формують за темою № 730 “Аналіз, систематизація геологічних матеріалів і наповнення Державної літотеки в частині типових породних комплексів та родовищ корисних копалин Українського щита”, робочу колекцію петротипів порід СПЗ загалом та Пержанського родовища, зокрема (понад 2 200 взірців), з комплексом геолого-геофізичних та аналітичних даних. Проінтерпретовано весь наявний геолого-геофізичний матеріал, на підставі чого у співавторстві з Д.С. Гурським складено геолого-формаційні карти окремих частин СПЗ та Пержанського родовища (1:50 000), а також окремих його ділянок (1:10 000).

У колективних публікаціях внесок дисертанта рівноправний та рівновеликий зі співавторами. У працях [1, 6, 8, 9, 22] дисертант проаналізував літературні й фондові матеріали, побудував розрізи і карти родовищ, виконав мінералогічний, петрографічний та мінераграфічний опис, мікрозондові дослідження, сформулював висновки. У працях [8, 21] автор виконав геолого-геофізичне моделювання глибинної будови району СПЗ (підбір вихідних даних стосовно глибини залягання шарів, побудова поверхонь, висновки). У працях [1-3, 6, 7, 20] дисертант на підставі узагальнень матеріалів щодо стану мінерально-сировинних ринків рідкіснометалевого зруденіння та комплексу супровідних для Пержанського родовища видів зруденіння склав висновки та рекомендації стосовно різних аспектів надрокористування (методологічних [2-5, 20], інвестиційних [1-3, 7, 20], еколого-економічних [4], технологічних [1, 6, 10]). У циклі праць [11-14, 16-19] автор на прикладі родовищ різних типів мінеральної сировини розглянув склад і технологію застосування закладних сумішей під час експлуатації родовищ твердих корисних копалин, а також технологію їхньої прискореної розробки відкритим способом [15]. Ці розробки можна успішно застосувати в разі експлуатації Пержанського й подібних до нього родовищ.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладених у дисертаційній праці, автор неодноразово доповідав на НТР Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Державної геологічної служби України, на засіданнях урядових комісій під час підготовки й обговорення інвестиційно-привабливих проектів на геологічне вивчення та використання надр. Результати досліджень були представлені на Міжнародному симпозіумі “Основні типи породних комплексів і рудних родовищ Українського щита” (Київ, 2002), на якому автор провів низку маршрутів у рамках геологічних екскурсій (“Розріз зеленокам'яного комплексу Сорокинського поясу”; “Сурозьке родовище золота”; “Осипенківський плагіогранітний масив”). Матеріали стосовно цих об'єктів увійшли до “Путівника геологічних екскурсій Міжнародного симпозіуму” (2002). Результати дисертаційних досліджень увійшли до матеріалів доповідей на ХХХІІ Міжнародному геологічному конгресі (Італія, 2004), були представлені на науково-технічній нараді “Геологія і генезис рудних родовищ України: сучасний стан, нові підходи, проблеми та рішення” (Київ, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми геології, прогнозу, пошуків та оцінки родовищ твердих корисних копалин” - Судацькі геологічні читання II (VII) (Судак-Сімферополь, 2010), Міжнародній науково-практичній конференції “Стратиграфія, геохронологія та кореляція нижньодокембрійських породних комплексів фундаменту Східноєвропейської платформи” (Київ, 2010) та ін.

Публікації. За темою дисертації опубліковано одну колективну монографію, 12 статей зі співавторами (з них 8 - у фахових виданнях), 4 тез доповідей, отримано 5 авторських свідоцтв (на винаходи складу закладних сумішей під час експлуатації родовищ, а також способу підготовки руд до металургійного переділу) та один патент на корисну модель розробки родовищ відкритим способом.

Структура і обсяг роботи. Дисертація загальним обсягом 188 с. складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел зі 131 найменування (на 14 с.), містить 69 рисунків (на 40 с.) і 10 таблиць (на 7 с.).

Робота виконана на кафедрі загальної та регіональної геології геологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка під керівництвом доктора геол.-мін. наук, проф. А.О. Сіворонова. Підготовка роботи здійснювалася за постійної допомоги, консультацій та підтримки канд. геол. наук, першого заступника Голови Державної геологічної служби Мінприроди України Д.С. Гурського. Обом цим ученим автор висловлює глибоку подяку за постійну допомогу та цінні рекомендації. Автор також щиро вдячний співробітникам Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Українського державного геологорозвідувального інституту, ІГН НАН України, ІГМР НАН України за консультації і допомогу у дослідженнях. Автор вдячний керівництву і геологам ПДРГП “Північгеологія”, УкрДГРІ, а також ІГМР НАН України за надану можливість користування архівними, музейними та колекційними геологічними матеріалами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У розділі 1 “Загальні відомості про берилій” описано різноманітні властивості та сфери використання берилію, на підставі чого зроблено висновок, що цей вид мінеральної сировини є одним із найтехнологічніших металів широкого спектра застосування. Аналіз мінерально-сировинної бази (МСБ) України засвідчує, що нині вона незбалансована, тому головним стратегічним напрямом геологічної галузі є формування гармонійної, всебічно розвиненої МСБ країни, подолання гіпертрофії одних та розвиток і вдосконалення інших її складників як надійної основи сировинної незалежності держави. Особливу увагу приділено аналізу даних щодо видобутку й виробництва берилію і берилієвої продукції (підрозділ 1.1), кон'юнктури світового ринку берилію (1.2), ресурсного потенціалу й запасів (природних і техногенних) Ве основних світових продуцентів (1.3). На підставі аналізу сучасних тенденцій розвитку світового ринку берилію (1.4) зроблено висновок про стабільно зростаючий попит на берилієву сировину у світі. На тлі зниження використання берилію в ядерній, аерокосмічній і електронній промисловості значно зросло його споживання завдяки застосуванню в електротехнічній і нафтогазовій галузях. Головною причиною таких змін є скорочення виробництва озброєння у низці країн і, відповідно, розширення мирних галузей використання берилію.

Наявний у світі великий попит на берилієву продукцію симетрично позиціонований з поки адекватною пропозицією її продуцентів на ринку. Проте специфіка сучасних джерел берилієвої продукції на ринку (різноманітна вторинна сировина, родовища з низьким вмістом Ве, запаси лежалого фонду) полягає в тому, що запаси на діючих світових родовищах основних продуцентів значно вичерпані, відтак подальше нарощування сировинного потенціалу країн-продуцентів проблематичне. Зростання масштабів видобутку як функція росту вжитку сировини сприятиме в майбутньому формуванню дефіциту цієї продукції та зростанню попиту на неї. Надійність таких прогнозів ґрунтується на оцінюванні щорічної потреби різних країн світу (Казахстан, США, Китай, Зімбабве, Мадагаскар, Португалія, Росія, Японія) в берилієвих продуктах, невпинному розвитку нових технологій у низці виробництв, що прогресують. За таких умов дуже сприятливими обставинами є: 1) відсутність у світі проявів такого геолого-промислового типу родовищ Ве, які наявні в Україні; 2) їхні унікальні показники кондицій; 3) недоторканість їхнього ресурсного потенціалу; 4) наявність промислових концентрацій низки супутніх компонентів (окрім частково й попередньо оціненого Zn, це такі кон'юнктурно-спроможні компоненти “ліквідної” групи, як Au, Ag, рідкісноземельні елементи Ce та Y груп, Sn, Pb, платиноїди). Навіть недостатній для негайної експлуатації рівень вивченості цих потенційних об'єктів наразі відіграє роль сприятливого чинника, оскільки відкриває можливість тиражування на підставі розроблених прогнозно-розшукових ознак подібних об'єктів в аналогічній структурно-тектонічній ситуації загалом та приросту запасів на Пержанському родовищі, зокрема.

У підрозділі 1.5 описано головні гeолого-промислові типи родовищ берилію: берилієносні гранітні пегматити (родовища Мінас-Жерайс у Бразилії, Калба в Казахстані, Берник-Лейк у Канаді, Крута Балка в Україні); гельвінові і хризоберилові скарни (Блек-Хіллс у США, Торнбек Лейк у Канаді); фенакіт-гентгельвінові лужні метасоматити (Пержанське родовище в Україні); грейзенові кварцово-жильні утворення (Малишівське в Росії, Редскін-Шток у США); флюорит-слюдисті берилієносні метасоматити (Пандшир в Афганістані); бертрандит- і фенакітовмісні флюоритові метасоматити (Бенджер-Флетс у США, Приаргунський район у Росії, штат Юта в США); змінені ріоліти з гельбертрандитом (родовище Томас-Рейнджер, США).

У підрозділі 1.6 висвітлено стан одного з найперспективніших сегментів МСБ України - рідкіснометалевого загалом та берилієвого, зокрема. Стислий огляд відомих рідкіснометалевих об'єктів країни в різних геоструктурах дає змогу коректно оцінити мінерально-сировинний потенціал та наочно продемонструвати, що один і той же мікроелемент у різних родовищах може належати до принципово різних геолого-промислових (промислово-генетичних) типів і, відтак, бути як провідним, так і супутнім і мати різні показники кондицій рудних тіл (зон), у яких він локалізований. А це суттєво впливає на інвестиційні аспекти залучення капіталу на стадії освоєння промислових об'єктів. У дисертації описано райони локалізації, особливості будови і складу літієвих, рубідій-цезієвих, тантал-ніобієвих, скандієвих, германієвих, оловорудних, вольфрамових та молібденових об'єктів.

Берилієві об'єкти схарактеризовано на прикладі Волинського (Пержанське родовище, прояви в ендо- і екзоконтактах Коростенського плутону), Центрального (рідкіснометалеві родовища Полохівське, Станкуватське, Надія; уранові - Щорсівське, Центральне, Новокостянтинівське, Жовторіченське) і Приазовського (родовища Балка Крута, Шевченківське, Єлисеївське пегматитове поле) районів. Основою МСБ берилію в Україні є дуже велике і підготовлене до експлуатації Пержанське родовище, розташоване в північно-західній частині УЩ.

Берилієва мінералізація поширена в ендо- і екзоконтактах Коростенського плутону. Берил, бертрандит і фенакіт наявні в камерних пегматитах Володарськ-Волинського родовища. На Лізниківській площі берил виявили в тілах альбітитів і альбіт-цинвальдитових грейзенів з фенакітом серед альбітизованих гранітів лізниківського типу. Мінерал трапляється у пегматитах на Коростишівській площі, у межах південно-східного облямування Коростенського плутону. В рідкіснометалевих пегматитах західного облямування Корсунь-Новомиргородського плутону берилієва мінералізація представлена хризоберилом. Високий вміст ВеО зафіксовано в пегматитах Петроострівсько-Полохівського рудного поля (рудопрояви Вись, Мостовий, Копанки, родовища Полохівське, Надія, Станкуватське).

Для ураноносних альбітитів облямування Коростенського плутону характерні геохімічні аномалії Ве, зумовлені наявністю фенакіту. В низці уранових родовищ і рудопроявів визначено вищий вміст Ве, ніж у рідкіснометалевих пегматитах (Щорсівське, Центральне, Новоконстянтинівське родовища, прояви Лісовий, Докучаївський, Літній).

На південному фланзі Західно-Інгулецької зони в облямуванні Малиївського граносієнітового купола підвищений вміст Ве зумовлений наявністю у везувіанових скарнах берилу, фенакіту і гельвіну. Гельвін також міститься в рідкіснометалевих пегматитах Жовторіченського рудного прояву (Криворіжжя). Завдяки наявності берилу зафіксовано підвищені концентрації Ве в рідкіснометалевих пегматитах родовища Балка Крута, пегматитах Єлисеївського пегматитового прояву, а також (в асоціації з тантало-ніобатами і каситеритом) у слюдяно-альбіт-мікроклінових метасоматитах і кварц-флюоритових жилах в апікальних частинах невеликих гранітних масивів Східного Приазов'я (Катеринівський, Кам'яномогильський). Для літієвих руд Шевченківського родовища характерний хризоберил у мікроклін-альбітових, сподумен-альбітових пегматитах, а також у метасоматитах, які розвиваються по них або вміщують пегматити. Наведена інформація свідчить, що перспективи розшуків руд берилію в Україні дуже значні. Можливе виявлення найбагатших гельвінових і хризоберилових скарнів, а також флюоритових метасоматитів, які містять бертрандит і фенакіт в екзоконтактах гранітних і сієнітових масивів.

Комплексне освоєння зазначених рудних об'єктів дасть змогу створити в Україні (передовсім, у Північно-Західному районі) могутню МСБ рідкісних металів.

У розділі 2 “Нарис історії вивченості та геологічної будови Волинського мегаблока Українського щита” показано, що питання геологічної та геофізичної будови, речовинного складу, петрології й металогенії породних комплексів мегаблока розглянуті у працях багатьох провідних українських учених і геологів-виробничників, таких, як І.А. Балабушевич, В.І. Бартошевський, М.І. Безбородько, Н.А. Безпалько, В.М. Бєланов, К.А. Болюбах, В.П. Бухарєв, А.С. Дранник, П.С. Вєрєм'єв, В.М. Верхогляд, Л.С. Галецький, З.М. Гречишникова, В.Ф. Грінченко, В.М. Єгоров, О.В. Зінченко, А.Я. Каневський, К.В. Когут, В.А. Колосовська, А.Н. Комаров, М.М. Костенко, С.Г. Кривдик, Р.З. Левковський, І.Л. Личак, В.І. Лучицький, О.І. Матковський, С.В. Металіді, А.В. Мітрохин, Т.П. Міхницька, С.В. Нечаєв, В.І. Орса, Е.К. Піскорська, Ф.Я. Притков, В.А. Рябенко, М.П. Семененко, А.О. Сіворонов, В.М. Скобелєв, В.С. Соболєв, В.Б. Соллогуб, В.І. Старостенко, Л.М. Степанюк, Л.Г. Ткачук, А.Я. Хатунцева, М.П. Щербак та багатьох інших. За часів належності цієї частини України Польщі неоціненний внесок у пізнання геології регіону зробили польські вчені І. Войцеховський, Ст. Малковський, Ю. Оссовський, П. Радзішевський, К. Смуліковський, Ю. Токарський. Особливості еволюції поглядів на геотектонічну позицію, геологічну будову, межі поширення тих чи інших геоструктур району узагальнив І.Б. Щербаков.

Волинський мегаблок охоплює крайню північно-західну частину УЩ і має надзвичайно складну будову, що безпосередньо впливає на розуміння процесів рудоутворення в ньому, у тім числі рідкіснометалевого. Особливості будови мегаблока зумовлені потужною тектономагматичною активізацією кори, яка була спричинена колізією Феноскандійського й Сарматського сегментів Східноєвропейської платформи (Bogdanova, 1993). На заході мегаблок межує з Волино-Подільською плитою, з півночі обмежений Прип'ятським прогином - широтним відгалуженням Дніпровсько-Донецької западини, східною межею слугує Брусилівська зона розломів, а південною - Андрушівський глибинний розлом.

Найдавнішими породами в межах мегаблока вважають гнейсово-кристалосланцеві утворення дністерсько-бузької серії, які умовно виділені в зоні південного екзоконтакту Коростенського плутону та у Бехинському блоці. Основну частину супракрустального розрізу представляє палеопротерозойська тетерівська серія, яку розчленовано на три світи (знизу догори): василівську (гнейси біотитові, амфібол-біотитові, амфіболіти, гнейси і сланці гранат- і силіманітовмісні), городську (біотитові, двослюдяні, силіманітові і гранат-біотитові гнейси, графіт-біотитові кристалосланці) з одновіковою новоград-волинською товщею (плагіоортогнейси) і кочерівську (карбонатні породи, гнейси амфіболові й діопсидові, амфіболіти).

До верхів палеопротерозою належить клесівська серія, складена кислими й середніми метавулканітами, які наявні у вигляді залишків серед гранітоїдів осницького комплексу (південно-західна частина Волино-Поліського вулкано-плутонічного поясу). Вище залягають пугачівська товща (метапісковики та сланці) і топільнянська серія, яку розділено на дві світи: нижню - білокоровицьку (пісковики, сланці, аргіліти, конгломерати і покриви діабазів) та верхню - озерянську (серицит-кварцові сланці й аргіліти з рідкісними прошарками пісковиків і покривами діабазів).

Завершує розріз овруцька серія, поширена на крайній півночі УЩ в межах однойменної субширотної грабен-синкліналі. Серію розчленовано на дві світи: нижню - збраньківську, яку вважають віковим аналогом озерянської світи (вулканіти середнього й кислого складу), і мезопротерозойську товкачівську (кварцити і сланці). Вік топільнянської та овруцької серій - 1 800- 1 600 млн років. Вулканіти в їхньому складі трактують як вікові аналоги інтрузивних порід Коростенського плутону. Уран-свинцевий вік циркону з кварцових порфірів Вільчанської структури становить 1 770 млн років, а Овруцької - 1 740 млн. років (Геохронологическая шкала..., 1989).

Найдавніші магматичні породи на території мегаблока представлені базитами й ультрабазитами, що трапляються серед гнейсів василівської світи. Ця світа гранітизована плагіогранітами шереметівського комплексу, вік яких за непрямими даними становить 2 500 млн років (Єсипчук та ін., 1998). На території мегаблока відомі окремі виходи бердичівських гранітів. Дуже поширені різні за виглядом і структурою двопольовошпатові граніти житомирського комплексу, вік яких укладається в межі 2 080-2 040 млн років (Степанюк та ін., 2000).

Інтрузивні утворення верхів палеопротерозою представлені піроксеніт-перидотит-горнблендит-монцоніт-чарнокітоїдною асоціацією букинського комплексу і троктоліт-перидотит-габроноритовою асоціацією прутівського. До цього ж вікового етапу належить габро-діорит-гранодіорит-гранітний осницький комплекс, який утворює з клесівською серією вулкано-плутонічну асоціацію в межах Волино-Поліського поясу. У північній частині мегаблока, дещо південніше зазначеного поясу, відомі прояви лужних порід - якупірангітів і мельтейгітів городницького комплексу, а також слабко порфіроподібні біотитові граніти кишинського комплексу, які де в чому подібні до молодших коростенських гранітів.

Магматизм регіону завершився становленням великого багатофазного Коростенського плутону. До коростенського комплексу належать основні й ультраосновні породи габро-анортозитової формації, а також складний комплекс гранітів рапаківі і пов'язаних з ними гранітоїдів нормального й сублужного ряду. Вік гранітів рапаківі - 1 750-1 740 млн років (Геохронологическая шкала..., 1989).

Останніми вкорінювалися рідкіснометалеві лейкократові, часто сублужні й навіть лужні граніти пержанського комплексу (1 760-1 730 млн років), а також різноманітні й різновікові (від палеопротерозою до палеозою) дайкові утворення.

У розділі 3 “Особливості глибинної будови Сущано-Пержанської зони за геофізичними даними” зазначено, що особливе структурне положення Північно-Західного блока високого порядку в складі Волинського мегаблока підтверджене геофізичними даними. Результати багаторічних геофізичних досліджень блока узагальнені в працях В.І. Старостенка зі співавт. (2002, 2010), а також в інших працях багатьох українських геофізиків. Більшість геологів трактує мегаблок як шовну зону між двома великими сегментами Східноєвропейської платформи - Феноскандією і Сарматією (Bogdanova, 1993). Тут у розрізі земної кори домінує базальтовий шар і корово-мантійна суміш. Під Коростенським плутоном склад кори діоритовий, у південно-західній частині мегаблока, у районі розвитку Шепетівського габро-діорит-гранодіоритового масиву (осницький комплекс) - грануліто-базитовий з досить потужною корово-мантійною сумішшю.

На різноманітних схемах глибинної будови УЩ, які побудовані за геофізичними даними (Соллогуб, 1986; Cхема..., 1992; Старостенко та ін., 2010), видно, що в ділянці просторового розташування Сущано-Пержанської зони розломів наявна чітка межа, на північний захід від якої глибина залягання поверхні М збільшується до 55 км і більше, а кути нахилу поверхні М в ділянці градієнтних зон зростають до максимуму - 27,8-54,3°. Там же простежують обривання глибин залягання базальтового шару, різке збільшення його потужності й кутів нахилу, що відповідає напруженим градієнтним зонам. Аналогічна картина - й у випадку з діоритовим шаром, що підкреслює наявність вираженого гравітаційного уступу. Усе це свідчить про локалізацію зони у винятково напруженому за глибинною будовою сегменті УЩ, де спостерігають чітко виражену ослаблену зону по вертикалі розрізу літосфери УЩ, що фіксують практично на всіх рівнях відомих шарів.

Сущано-Пержанська зона розломів, яка розташована уздовж південно-східної межі Осницької області, має ширину 0,5-3,0 км на флангах і до 10-15 км у середній частині; вона контрастно проявлена в гравімагнітних полях. Чіткіше вона виражена в полі сили ваги гравітаційним щаблем північно-східного простягання, який з південного сходу обмежує найінтенсивніший Рокитнянський гравітаційний максимум, розташований уже за межами досліджуваної території. Максимум, витягнутий у північно-східному напрямі, має довжину близько 180 км за ширини 70-80 км. Гравітаційний щабель, з яким просторово пов'язана СПЗ, простягається від північної межі УЩ (район с. Перга-м. Острог) на південний захід у бік Передкарпатського прогину. Ізолінії інтенсивності гравітаційного поля підкреслюють його чітко виражений лінійний характер і просторову локалізацію. Ширина гравітаційного щабля - 5-15 км, амплітуда - 10-18 км. На деяких ділянках, де зона розширюється, інтенсивність аномалій знижується. Найбільшу амплітуду має зона градієнтів у північно-східній частині, у районі Рокитнянського максимуму. У південно-західному напрямі амплітуда щабля зменшується, особливо від широти м. Острог, однак лінійність зони зберігається.

У магнітному полі СПЗ характеризується переважно негативними аномаліями. Північніше смт Березне вздовж північно-західної межі зони характер магнітного поля різко змінюється: від позитивного інтенсивного мозаїчного на північному заході в межах Рокитнянського гравітаційного максимуму до негативного на південному сході. Від широти смт Гоща картина зворотна: різка зміна негативного магнітного поля на північному сході позитивним на південному заході. У межах смуги негативних аномалій зафіксовано загальне видовження ізоліній або окремих локальних аномалій уздовж зони.

Картина швидкісної моделі району Сущано-Пержанської тектонічної зони надзвичайно складна. На розрізах, що перерізають Волинський мегаблок, видно складність швидкісної структури кори і верхньої мантії. Своєрідністю вертикальної мінливості швидкості є багаторазова інверсія в ділянці глибин 3-5 і 15-19 км, а латеральної - різко контрастні швидкісні параметри, властиві Коростенському плутону (з одного боку) і його облямуванню (з іншого).

Для побудови геофізичної моделі різних зрізів земної кори району ми використали результати глибинного сейсмічного зондування і карти залишкових аномалій, які дають змогу виділити ділянки аномальної будови кори на різних рівнях, визначити її структуру, склад, мінливість просторових характеристик окремих шарів кори й поверхні мантії, їхні щільнісні характеристики. За допомогою інтерпретації модельних побудов ідентифіковано потенційні магмопровідні шляхи в розрізі кори й верхньої мантії, які зумовлені локалізацією об'єктів літосфери різного рангу (земна кора і верхня мантія), де відбувалися генерація, фракціонування і транспортування розплавів з флюїдними системами, які їх супроводжували і відповідали за постмагматичну рудолокалізацію як у власне постмагматичний період, так і в процесі багаторазових гідротермально-метасоматичних етапів перетворень первинних природних концентрацій рудної речовини.

Процедура розв'язання такого завдання охоплювала ланцюг послідовних етапів опрацювання первинної інформації. У підсумку побудовано цифрові моделі природного стану кожної досліджуваної поверхні, запропоновано різні варіанти її кореляції з іншими поверхнями, обчислення потужностей різних шарів і відстеження варіацій цих параметрів у заданому просторі (рис. 1).

Отже, зона локалізована у винятково напруженому за глибинною будовою сегменті УЩ, де чітко виражена ослаблена зона по вертикалі розрізу літосфери УЩ, що фіксують практично на всіх рівнях відомих шарів. Імовірно, саме вона контролювала локалізацію материнських розплавів різного складу та головні шляхи висхідної і фронтальної міграції (які еволюціонували у просторі й часі) рудоносних флюїдних систем під час становлення рудопродукувальних комплексів.

У розділі 4 “Структурно-тектонічна позиція та геологічна будова Сущано-Пержанської зони” схарактеризовано геолого-структурну позицію Сущано-Пержанської тектонічної зони, яка розташована у крайній північно-західній частині УЩ уздовж південно-західної межі Осницької зони та має згідне з нею простягання. Зона міститься в ділянці впливу потужних регіональних систем розривних порушень: широтних (південне облямування Прип'ятського прогину і накладена Овруцька грабен-синкліналь) і діагональних. Її загальна довжина становить 200 км. У серединній частині зони вирізняється Пержанський тектонічний вузол (Пержанське рудне поле), утворений перетином ортогональних і діагональних розломів, до яких приурочені власне пержанські граніти з широким проявом різноманітних метасоматитів і грейзенів. Тут виявлені динамометаморфізм та інтенсивний лужний натрій-калієвий метасоматоз, який зумовив появу контрастних геохімічних аномалій таких елементів, як Be, Lі, TR, Sn, Zr, Ta, Nb, Pb, Zn, Mn, Ag та ін.

Специфіка геологічної будова зони (рис. 2) полягає в тому, що її основним петрофоном є лужні та сублужні граніти пержанського комплексу (ізохронний вік за циртолітом - 1 760- 1 730 млн років), з якими пов'язані численні прояви рудних лужних метасоматитів. Як окремий комплекс пержанські граніти виділив Л.С. Галецький, який розділив усю сукупність різновидів гранітоїдів пержанського типу на декілька різновидів. Серед них ми детально вивчали хочинські, сирницькі, львівківські, осницькі, устинівські, острівські та лізниківські граніти, а також сієніти й лужні сієніти Яструбецького масиву.

Усі вони містять різну кількість таких мінералів, як циркон, каситерит, топаз, цинвальдит, колумбіт, фенакіт, сфалерит, ільменіт, паризит, самородний свинець та мають ознаки рідкісноземельно-цирконієвої та рідкіснометалевої (W, Mo, Sn) спеціалізації.

Детально розглянуто геологію рудопродукувальних гранітоїдів Пержанського масиву, який розташований у межах СПЗ. Головний петротип гранітоїдів масиву представлений характерним різновидом власне пержанських гранітів. Пріоритет першого детального опису складу гранітоїдів належить Л.С. Галецькому, який з'ясував їхні специфічні особливості, ознаки їхньої належності до апогранітів, генезис і взаємовідношення з вмісними породами. У дисертації наведено детальну петрографо-геохімічну характеристику цих гранітоїдів. Специфічним є характер розподілу в них РЗЕ: вміст елементів церієвої та ітрієвої груп близький і становить 400-600 г/т, причому європію практично нема. Граніти спеціалізовані на низку елементів (Zr, Nb, Sn, Ga, Be, Cs, La, Y та ін.), особливо збагачені Sn, Li, Rb, F. Вони належать до сублужних лейкогранітів за досить низького сумарного вмісту лугів та наявності сублужних темноколірних мінералів - лужних амфіболів і піроксенів. За значенням коефіцієнта агпаїтності вони відповідають нормальним гранітам.

Жильний комплекс пержанських гранітів своєрідний і представлений альбітизованими граніт-порфірами та різноманітними тріщинними метасоматичними й гідротермальними утвореннями. Граніт-порфіри за хімічним складом теж не відрізняються від гранітів за винятком надзвичайно низького вмісту Mg.

Сущано-Пержанській зоні притаманний інтенсивний розвиток різноманітних метасоматитів. За морфологічними ознаками серед метасоматитів району виділяють два головні різновиди: навколожильні грейзени, які облямовують рудоносні зони з ознаками відчутних тектонічних змін, катаклазу, та площинні прояви ізометричної або слабко видовженої форми, що просторово відповідають зонам, близьким до штокверків. У дисертації детально схарактеризовано особливості їхнього мінерального складу, які ми виявили за допомогою петрографічних, електронно-мікроскопічних і мікрозондових досліджень.

Принципова будова узагальненої метасоматичної колонки (на прикладі навколожильних грейзенів як наслідку кислотного вилуговування) виглядає так: 1) практично незмінені граніти з мінеральним парагенезисом кварц + олігоклаз + мікроклін + біотит (амфібол); 2) кварц + альбіт + мікроклін + мусковіт; 3) кварц + мікроклін + мусковіт; 4) кварц + мусковіт (або ±цинвальдит, сидерофіліт, флогопіт).

У зонах прояву промислової мінералізації берилію у фенакіт-гентгельвінових метасоматитах зональність метасоматичної колонки близька до такої: незмінений граніт > грейзенізований граніт > слюдисто-кварцовий грейзен (слюдисто-бериловий грейзен). Серед порід СПЗ виділено (Беспалько, 1970, 1975) грейзенову, пропілітову та вторинно-кварцитову метасоматичні формації, а також низку типів метасоматитів (кварц-мусковітові, флюорит-мусковітові, кварц-сидерофілітові, кварц-ганітові грейзени, слюдисті, кіанітові, андалузитові, кордієритові і мономінеральні вторинні кварцити). На прикладі перерізу св. № 34 у дисертації наведено типовий профіль метасоматичної колонки. Високотемпературні рудні метасоматити супроводжуються не лише берилієвою мінералізацією. Дуже часто на окремих ділянках фіксують метасоматити з торієвмісним уранінітом, молібденітом, халькопіритом, піротином та апатитом, з ознаками промислової золотоносності.

Металогенічні особливості району досліджень описані в літературі досить ґрунтовно (Металіді та ін., 1971, 2001; Нечаєв та ін., 1973, 1983; Металлогения..., 1982; Лазько та ін., 2005; Металічні..., 2005 та ін.). Тут лише зазначимо, що мінералізація, пов'язана з гранітоїдними утвореннями району, надзвичайно різноманітна та промислово приваблива. Крім Пержанського родовища, численні прояви берилієвої мінералізації виявили в ендо- і екзоконтактах Коростенського плутону.

Гідротермально змінені граніти Пержанського рідкіснометалевого рудного поля, як і грейзени Вербинського бісмут-молібденового родовища, потенційно літієносні.

Найвищий вміст Ta (0,25-0,35 %) і Nb (1-3 %) притаманний каситериту з польовошпатових метасоматитів (зумовлений мікровключеннями мінеральної фази колумбіт-танталітового складу). Мінералізація приурочена до Пержанського масиву, складеного біотит-альбітовими, аляскітовими, альбіт-мікрокліновими, альбітизованими гранітами з підвищеним вмістом флюориту, колумбіту, пірохлору й каситериту. Подібну мінералізацію виявили також в облямуванні Яструбецького сієнітового масиву і Коростенського плутону. Значний ресурсний потенціал зосереджений у недостатньо вивчених корах звітрювання метасоматитів СПЗ, де разом з Nb є TR, Ta й інші метали.

Відома оловорудна мінералізація (каситерит, станін) у рідкіснометалевих гранітах і метасоматитах Пержанського рудного поля (каситерит-вольфраміт-кварцовий тип), а також колумбіт-каситеритовий тип у розсипищах і каситерит-колумбітовий тип у корах звітрювання. Зокрема, виявлено вісім дрібних розсипищ, де вміст каситериту досягає 8501 000 г/м3 (середній - 366 г/м3), колумбіту - 430500 г/м3 (середній - 95120 г/м3), наявні циркон, рутил, вольфраміт, бастнезит, монацит, ксенотим. Каситерит також трапляється в корі звітрювання пержанських гранітів (12-18 г/м3) за вмісту колумбіту 21-33 г/м3. Вміст SnO2 у корі - 0,001-0,010 %, Ta2O5 - 0,006-0,010, Nb2O5 - 0,010,06 %. Серед корінних рудопроявів каситерит-(вольфраміт)-кварцового типу вирізняються Західний, Кар'єрний, Гірняцький, Спуди, Західнояструбецький. Вони представлені невеликими пласто-, лінзо-, жилоподібними, тонкопрожилковими рудними тілами потужністю від 0,2 до 13,7 м із вмістом Sn від 0,1 до 1,0 % (середній - 0,14 %). Потенційно оловоносними є просторово суміжні з Пержанським рудним полем Устинівська і Рокитнянська площі. У межах Устинівської локальні промислові концентрації Sn (і W) зафіксовано у бісмут-молібденових рудах Вербинського грейзенового родовища.

Молібденітова мінералізація міститься в Пержанському прояві серед польовошпатових метасоматитів (пертозитів), що утворилися по пержанських гранітах у висячому крилі Сущанського розлому. Молібденіт спостерігають у кварцових жилах північно-східного простягання, де він утворює великі агрегати (до 2 см) і дрібні вкраплення у кварцових прожилках.

Розділ 5 “Геологічна будова Пержанського родовища берилієвих руд” присвячений власне Пержанському родовищу, яке розташоване у 2 км на південний схід від с. Перга Олевського р-ну Житомирської обл. Родовище пов'язане з пержанськими гранітоїдами і локалізоване у великому “блоці” розгнейсованих пержанських гранітів, між Головним і Південним розломами північно-східного субширотного простягання, Убортьським - північно-східного субмеридіонального і Плотницьким - північно-західного простягання (див. рис. 2). По суті, весь “блок” міститься у висячому боці Сущанського насуву, що падає на північний захід під кутом 30-40°. У будові родовища беруть участь різноманітні гранітоїдні утворення, схарактеризовані у розділі 4.

Системи наближених кулісоподібних тріщин утворюють лінійні субширотні зони північно-західного падіння, які є рудовмісними структурами для берилієвого зруденіння (рис. 3). Ці структури успадковують дорудний тектонічний план. Поряд з ними поширені й внутрішньорудні тріщини відколу. На загальному тлі лінійного простягання рудовмісних структур уздовж їхнього простягання й падіння фіксують перегини, що відігравали важливу роль у формуванні рудних тіл. Тут максимально розвивалися зони тріщинуватості і брекчіювання порід, а також розгалуження тріщин. Саме в таких ділянках утворилися найбільші й потужні рудні тіла і навколорудні ореоли, що супроводжують їх.

Рудні метасоматити контрольовані порівняно замкнутими структурами, які на окремих ділянках утворюють склепінні або лінзоподібні “відслонення”, а зруденіння розвинуте, головно, у “схованих”, зарубцьованих тектонічних порушеннях у межах широкого ореола метасоматично змінених порід на тлі порівняно непорушених. Численні проникні зони за межами метасоматично змінених порід звичайно не містять зруденіння.