Біостратиграфія відкладів верхньої юри-нижньої крейди (оксфорд-валанжин) Українського Передкарпаття за форамініферами і тинтинідами

Зона Alveosepta personata-Torinosuella peneropliformis (В.Г.Дулуб, 1980, індекси змінені) - нижній кімеридж. Встановлена у рава-руській та опарській світах. Індекси: присутні в асоціації тільки у нижньому кімериджі. З'являються види кімериджу (Alveosepta powersi, Streptocyclammina parvula-muluchensis, Globuligerina cf. parva); нижнього кімериджу (Tolypammina ex gr. virgula, Glomospira jurassica, G. otorica); кімериджу-титону (Kurnubia palastiniensis, Pseudospirocyclina maynci, Pseudocyclammina ukrainica, P. sphaeroidalis, Alveosepta personata, Globuligerina cf. stellapolaris, Quinqueloculina cf. jurassica, Conicospirillina basiliensis, Ammodiscus elongatus); кімериджу-неокому (Pseudocyclammina lituus, P. bukowiensis, Orbignyoides podolicus, Anchispirocyclina sp., Verneuilina аnglica); востаннє зустрічаються види оксфорду-нижнього кімериджу (Alveosepta sequana, Choffatella tingitana, Haplophragmium coprolithiformis sequanum, Labyrintina mirabilis, Lituosepta compressa, Torinosuella peneropliformis, Marsonella cf. doneziana, Trocholina cf. belorussica, Paalzowella cf. turbinella, P. cf. feifeli seiboldi, P. conica, Quinqueloculina frumenta, Spirillina tenuissima, Labalina cf. milioliniformis, Tolypammina bulbifera, Glomospira variabilis, Spirotrocholina incerta); присутні Alveosepta sequana minor, A. jaccardi, Haplophragmium coprolithiformis, Mezoendothyra izjumiana, Everticyclammina virguliana, Charentia compressa, Reophaх scorpius, Haplophragmoides nonionoides, Ammobaculites haplophragmoides, Ammodiscus ex gr. incertus-tenuissimus, Nautiloculina oolithica, Quinqueloculina podlubiensis, Q. semisphaeroidalis, Q. ex gr. frumenta-egmontensis, Marsonella jurassica, Gaudryina jurassica, Gaudryina bukowiensis, G. vadaszi, Verneuilina liasina, V. polonica, Textularia jurassica, Trocholina alpina, T. elongata, T. soleciensis, T. conica, Spirillina kubleri, S. polygytata, Conicospirillina cf. planorbis, Paalzowella feifeli feifeli, P. undosa, Discorbis subspeciosus, Glomospira gordialis, G. irregularis, G. pusilla. Підошва визначається за появою Alveosepta personata, A. powersi, Streptocyclammina parvula-muluchensis, Pseudocyclammina lituus, P. bukowiensis, P. ukrainica, P. sphaeroidalis, Pseudospirocyclina maynci, Kurnubia palastiniensis, Orbignyoides podolicus, Anchispirocyclina sp., Globuligerina parva, G. stellapolaris, Tolypammina virgula, Glomospira jurassica, G. otorica; Quinqueloculina cf. jurassica, Conicospirillina basiliensis, Ammodiscus elongatus; Verneuilina аnglica. Потужність до 300 м. Зона виділена у шкалі Півдня СРСР (1979), вік її підтверджений амонітами.

Зона Рseudocyclammina ragolai-Mesoendothyra izjumiana (Н.М. Жабіна, 2009) - верхній кімеридж-середній титон. Встановлена у нижнівській, моранцівській, опарській та каролінській світах. Індекси: перший з'являється у пізньому кімериджі, другий востаннє зустрічається в середньому титоні. З'являються види пізнього кімериджу-середнього титону (Dorothia tortuosa), пізнього кімериджу-титону (Рseudocyclammina ragolai). Присутні Pseudocyclammina lituus, P. bukowiensis, Pseudospirocyclina maynci, Charentia compressa, Orbignyoides podolicus, Everticyclammina virguliana, Haplophragmoides canui, Haplophragmium subaequalis, Quinqueloculina podlubiensis, Q. semisphaeroidalis, Nautiloculina oolithica, Belorussiella varsoviensis, Marsonella cf. metaeformis, Gaudryina bukowiensis, G. jurassica, G. althi, G. vadaszi, Verneuilina liasina, V. polonica, V. anglica, Virgulina jurassica, Textularia jurassica, Trocholina alpina, T. elongata, T. soleciensis, Conicospirillina basiliensis, C. planorbis, Paalzowella feifeli, Spirillina kubleri, S. polygytata, S. eichenbergi. Підошва визначається за появою Dorothia tortuosa, Рseudocyclammina ragolai. Потужність - до 200 м. Відповідає зоні аглютинованого бентосу верхнього кімериджу-середнього титону уніфікованої біостратиграфічної схеми тетичних відкладів верхньої юри СРСР (1984), вік якої обгрунтований зональними амонітами. Аналогічна відкладам з комплексом форамініфер верхнього кімериджу-середнього титону Грузії, вік яких підтверджений амонітами. Верстви з Haplophragmium coprolithiformis - верхній кімеридж. Встановлені у нижнівській та моранцівській світах і у нижньоопарській підсвіті. Востаннє зустрічаються види кімериджу (Alveosepta powersi, Globuligerina cf. parva); оксфорду-кімериджу (Haplophragmium coprolithiformis, Alveosepta jaccardi, Trocholina conica, Marsonella jurassica, Discorbis subspeciosus); присутні види кімериджу-титону (Pseudocyclammina sphaeroidalis, Alveosepta personata). Потужність 30-330 м. Біостратон верхнього кімериджу за форамініферами визначений лише в уніфікованій схемі розчленування верхньоюрських відкладів СРСР, проте у Передкарпатті не виявлені його зональні види (бореальні нодозарііди і епістомініди рідко зустрічаються в мілководних тетичних фаціях). Верстви з Pseudospirocyclina mauretanica - нижній-середній титон. Встановлені у нижнівській світі, у верхньоопарській та у нижньокаролінській підсвітах. З'являються види титону (Quinqueloculina verbizhiensis, Q. cf. mitchurini, Ammobaculites infravolgensis); титону-неокому (Anchispirocyclina lusitanica, Rectocyclammina arrabidensis, Patellina cf. turruculata, Discorbis cf. agalarovae, Globulina gibba, G. prisca, Protopeneroplis cf. ultragranulatus), востаннє зустрічається вид верхнього кімериджу-середнього титону Pseudospirocyclina mauretanica; присутні Quinqueloculina jurassica, Globuligerina cf. stellapolaris; Pseudolamarkcina obliquicamerata, Palmula deslongchampsі. Підошва визначається за появою Quinqueloculina verbizhiensis, Q. mitchurini, Ammobaculites infravolgensis, Anchispirocyclina lusitanica, Rectocyclammina arrabidensis, Patellina turruculata, Discorbis agalarovae, Globulina gibba, G. prisca, Protopeneroplis ultragranulatus. Потужність до 450 м. Верстви зіставляються з відкладами Криму (в обсязі верств нижнього титону і зони середнього титону), та Північного Кавказу (в обсязі верств нижнього титону і середнього титону), вік яких підтверджений зональними амонітами. Відповідають тинтинідовій підзоні Ch3 Українського Передкарпаття.

Зона Melathrokerion spirialis-Protopeneroplis striata (Н.М. Жабіна, 2009) - верхній титон. Встановлена у буківненській світі, у верхньоопарській та нижньокаролінській підсвітах. Індекси: перший з'являється у пізньому титоні, другий востаннє зустрічається у верхньому титоні Тетису. З'являються види верхнього титону-беріасу (Discorbis crimicus); верхнього титону-валанжину (Feurtillia frequens, Melathrokerion spirialis, Haplophragmoides concavus, Quinqueloculina verbizhiensis, Schlumbergerina krimica, Gaudryinella hannorevana, Palaeotextularia crimica, Trocholina burlini, T. molesta); востаннє зустрічаються види кімериджу-титону (Quinqueloculina vitrea); титону (Quinqueloculina mitchurini); верхньої юри (Pseudocyclammina sphaeroidalis, Kurnubia morrisi, Haurania amiji, H. deserta, Ammobaculites infravolgensis, Spirillina polygyrata, Protopeneroplis striata); присутні Freixialina planispiralis, Pseudocyclammina lituus, P. ragolai, P. bukowiensis, Charentia compressa, Everticyclammina virguliana, Orbignyoides podolicus, Anchipirocyclina lusitanica, Rectocyclammina arrabidensis, Haplophragmoides canui, Haplophragmium aequale, H. subaequalis, Ammobaculites fontinensis, Belorussiella taurica, B. varsoviensis, B. bolivinaeformis, Textularia jurassica, T. foeda, Verneuilina polonica, V. anglica, V. liasina, Gaudryina bukowiensis, G. althi, G. jurassica, G. vadaszi, Trocholina alpina, T. elongata, T. soleciensis, Neotrocholina friburgensis, Patellina cf. turruculata, Paalzowella ex gr. conica, Discorbis agalarovae, Quinqueloculina podlubiensis, Globulina prisca, Spirillina eichenbergensis, Pseudolamarckina obliquicamerata, Lenticulina ex gr. muensteri. Підошва визначається по появі Melathrokerion spirialis, Feurtillia frequens, Melathrokerion spirialis, Haplophragmoides concavus, Quinqueloculina verbizhiensis, Schlumbergerina krimica, Gaudryinella hannorevana, Palaeotextularia crimica, Trocholina burlini, T. molesta. Потужність до 300 м. Зіставляється із зоною форамініфер верхнього титону Криму (її вік підтверджений зональними амонітами), уніфікованою зоною аглютинованого бентосу тетичних відкладів верхньої юри СРСР, верствами верхнього титону шкали південних регіонів СРСР (вік підтверджений амонітами). Відповідає тинтинідовій зоні Crassicollaria Українського Передкарпаття.

Зона Gaudryina neocomica-Everticyclammina virguliana (Н.М. Жабіна, 2009) - нижній беріас. Встановлена у буківненській світі та у нижньокаролінській підсвіті. Індекси: асоціація нижньокрейдового виду (перший) і виду, що існував до раннього беріасу (другий). З'являються види беріасу (Pseudocyclammina cf. taurica, Bramcampella arrabica), неокому (Scythiloculina confusa, Spiroloculina speciosa, S. ilona, Decusoloculina barbui, Istriloculina zajukensis, Moesiloculina danubiana, Gaudryina neocomica, G. compressa, Belorussiella textularoides, Marsonella oxycona, Neotrocholina vasserodi, N. cavernosa, Patellina subcretacea, P. monalta, Quinqueloculina triola, Pfenderina); востаннє зустрічаються види, що існували з пізньої юри (Freixialina planispiralis, Everticyclammina virguliana, Pseudocyclammina bukowiensis, Rectocyclammina arrabidensis, Paalzowella feifeli seiboldi, Gaudryina althi, Verneuilina polonica, Belorussiella varsoviensis, Eoguttulina liasica, Cornuspira ordinaria); присутні Charentia compressa, Orbignyoides podolicus, Pseudocyclammina lituus, P. rogalai, Feurtillia frequens, Melathrokerion spirialis, Stomatostoecha compressa, Haplophragmoides cf. canui, Trocholina alpina, T. elongata, T. soleciensis, T. micra, T. molesta, T. burlini, Neotrocholina valdensis, N. infragranulata, N. friburgensis, Coscinoconus pagodaeformis, Discorbis cf. miser, Globulina prisca, Spirillina minima; Ammodiscus ex. gr. incertus-tenuissimus, Schlumbergerina crimica, Quinqueloculina podlubiensis, Q. verbizhiensis, Nautiloculina oolithica, Gaudryina jurassica, G. bukowiensis G. vadaszi, Gaudryinella hannorevana, Verneuilina liasina, V. anglica, Belorussiella bolivinaeformis, B. taurica, Textularia foeda, T. jurassica. Підошва визначається по появі Pseudocyclammina taurica, Bramcampella arrabica, Scythiloculina confusa, Spiroloculina speciosa, S. ilona, Decusoloculina barbui, Istriloculina zajukensis, Moesiloculina danubiana, Gaudryina neocomica, G. compressa, Belorussiella textularoides, Marsonella oxycona, Neotrocholina vasserodi, N. cavernosa, Patellina subcretacea, P. monalta, Quinqueloculina triola, Pfenderina. Потужність до 340 м. Зона подібна до відкладів нижнього беріасу Гірського Криму (в обсязі трьох зон форамініфер, вік яких підтверджений амонітами). Комплекс форамініфер зони містить асоціацію, яка була визначена в стратотиповій місцевості беріасу у Франції (на рівні амонітових зон Grandis і Occitanica). Вiдповiдає обсягу тинтиндової зони Calpionella Українського Передкарпаття.

Зона Tristix insignis-Gaudryina althi (Н.М. Жабіна, 2009) - верхній беріас. Встановлена у каролінській світі та у нижній пачці ставчанської світи Індекси: перший розпочав існування в Тетисі у пізньому беріасі, другий востаннє вид присутній у цих відкладах. На фоні появи типових нижньокрейдових видів існує велика кількість форамініфер, типових для верхньої юри: тільки в цих відкладах присутні Vaginulina stavchanica; з'являються види, що почали існування у пізньому беріасі (Tristix insignis, T. acutangulus, Tolypammina cellensis; Eoguttulina elongata); востаннє зустрічаються види, що існували з пізньої юри (Verneuilina polonica, Trocholina ex gr. paalzewi, Virgulina jurassica, Gaudryina vadaszi, G. althi, Pseudolamarckina oblicuicamerata, P. polonica, Pseudocyclammina rogalai, Guttulina multistriata, Arenobulimina jurassica); присутні Feurtillia frequens, Orbignyoides podolicus, Charentia compressa, Pseudocyclammina lituus, P. cylindrica, Everticyclammina greigi, Melathrokerion spirialis, Haplophragmoides concavus, Haplophragmium inconstans gracilis, H. inconstans, Haplophragmium ex gr. aequalis, Haplophragmoides canui, Н. globosus, Ammobaculites goodlandensis, A. subgudlandensis, A. irregulariformis, A. ubinensis, A. eocretaceous, A. subcretaceous, A. agglutinans, Reophax minuta, Pfenderina, Cuneolina, Triplasia emslandensis, Trocholina paucigranulata, T. involuta, T. micra, T. burlini, T. molesta, T. soleciensis, T. elongata, T. alpina, T. cf. friburgensis, Neotrocholina infragranulata, N. valdensis, Neotrocholina vasserodi, N. cavernosa, Patellina monalta, Patellina cf. subcretacea, Spirillina minima, Epistomina cretosa, E. caracolla, Hoeglundina chapmani, Marsonella oxycona, M. subtrochus, Veneuilinoides neocomiensis, Gaudryina neocomica, G. bukowiensis, Verneuilina liasina, Quinqueloculina sigmoiliniformis, Quinqueloculina podlubiensis, Q. verbizhiensis, Nautiloculina oolithica, Schlumbergerina crimica, Istriloculina emiliae, Scythiloculina confusa, Moesiloculina danubiana, Dentalina vusba, D. linearis, Eoguttulina elongata, E. costata, Guttulina wolburgi, Vaginulina humilis, Spirofrondicularia rhabdogonoides, Nodosaria sceptrum, Pseudoglandulina tenuis, Pseudonodoaria mutabilis, P. humilis, Astacolus minutus, Planularia crepidularis, Lenticulina nodosa, L. munsteri, L. subalata, Lagena apiculata, Proteonina difflugiformis. Підошва визначається по появі Vaginulina stavchanica, Tristix insignis, T. acutangulus, Tolypammina cellensis, Eoguttulina elongata. Потужність до 115 м. Зона аналогічна зоні форамініфер верхнього беріасу Гірського Криму, вік якої підтверджений амонітами, та зіставляється із зоною форамініфер верхнього беріасу шкали півдня СРСР. Відповідає тинтинідовій зоні Calpionellopsis Українського Передкарпаття.

Зона Marsonella pseudocostata-Gaudryina buкowiensis (Н.М. Жабіна, 2009) - нижній валанжин. Встановлена у верхньокаролінській підсвіті та у середній пачці ставчанської світи. Індекси: перший починає існування у ранньому валанжині, другий востаннє зустрічається у цих відкладах. Лише у цих відкладах зустрічається Quadratina carinata, з'являються види валанжину (Trocholina krzyzanoviensis, Derventіna regularis, Quinqueloculina triola, Q. antiqua, Vaginulina deustensis), види, що існували у нижній крейді з валанжину (Marsonella pseudocostata, Gaudryina alternans, G. oblonga, Lenticulina nuda, L. eichenbergі); востаннє зустрічаються види, що розпочали існування у пізній юрі (Orbignyoides podolicus, Haplophragmoides сf. canui, Coscinoconus pagodaeformis, C. conicus, Quinqueloculina verbizhiensis, Q. podlubiensis, Gaudryina bukowiensis, G. jurassica, Verneuilina anglica, V. liasina; Marginulina striatocostata), та види беріасу-нижнього валанжину (Trocholina involuta, Guttilina wolburgi; присутні Buccicrenata condensa, Melathrоkerion spirialis, Feurtillia frequens, Pseudocyclammina lituus, P. cylindrica, Charentia cuvillieri, C. compressa, Ammobaculites aequalis, A. subaequalis, A. inconstans gracilis, A. inconstans, Haplophragmium aequale, Haplophragmoides globosus, H. concavus, H. chapmani, H. nonionoides, Everticyclammina greigi, Cuneolina, Discorbis crimicus, Trocholina aptiensis, T. cf. floridana, T. giganta, T. alpina, T. elongata T. molesta, T. burlini, T. paucigranulata, T. micra, T. soleciensis, N. valdensis, N. infragranulata, N. vasserodi, N. friburgensis, Schlumbergerina crimica, Nautiloculina oolithica, Belorussiella bolivinaeformis, B. taurica, Dorothia cf. praehouteriviana, Marsonella oxycona, M. trochus, M. subtrochus, M. praeoxycona, M. hechti, Gaudryina neocomica, Moesiloculina danubiana, Trochammina globigeriniformis, Epistomina cretosa, Eoguttulina costata, Tristix insignis, T. acutangulus, Vaginulina humilis, Lenticulina cultrata, L. eichenbergi, L. munsteri, L. subalata, L. nodosa. Підошва визначається по появі Quadratina carinata, Trocholina krzyzanoviensis, Derventіna regularis, Quinqueloculina triola, Q. antiqua, Vaginulina deustensis, Marsonella pseudocostata, Gaudryina alternans, G. oblonga, Lenticulina nuda, L. eichenbergi. Потужність до 75 м. Подібна до зони форамініфер нижнього валанжину Криму (її вік підтверджений амонітами). Комплекс містить види, притаманні нижньому валанжину стратотипового розрізу (Швейцарія). Відповідає зоні тинтинід Calpionellites Українського Передкарпаття.

Верстви з Trocholina molesta і Turrispirillina subconica (Н.М. Жабіна, 2009) - верхній валанжин. Встановлені у верхній пачці ставчанської світи. Домінують Gaudryina neocomica; з'являється вид верхнього валанжину-готериву - Vaginulina subrotunda; востаннє зустрічаються види валанжину (Derventina regularis, Trocholina krzyzanoviensis, Vaginulina deustensis), верхнього беріасу-валанжину (Eoguttulina elongata), присутні Melathrokerion spirialis, Buccicrenata condensa, Charentia compressa, Pseudocyclammina lituus, Ammobaculites agglutinans, Ammobaculites goodlandensis, Haplophragmium globosus, Quinqueloculina triola, Q. cf. robusta, Schlumbergerina crimica, Scythiloculina confusa, Nautiloculina oolithica, Meandrospira washitensis, Vaginulina truncata, Tolypammina cellensis, Gaudryina neocomica, Marsonella oxycona, M. praeoxycona, Belorussiella bolivinaeformis,Trocholina aptiensis, T. paucigranulata, T. burlini, T. soleciensis, T. alpina, T. molesta, T. micra, Neotrocholina infragranulata, N. valdensis, Spirillina minima, Discorbis cf. crimicus, Epistomina cretosa, E. caracolla, Vaginulina humilis, Eoguttulina costata, Saracenaria frankei, Turrispirillina subconica, Pseudoglandulina humilis, Lagena apiculata, Lenticulina nodosa, L. subalata, L. ex gr. muensteri, L. nuda. Підошва визначається за появою Vaginulina subrotunda, покрівля розмита. Потужність до 110 м. Аналогічні зоні форамініфер верхнього валанжину Криму, вік яких підтверджений амонітами. Подібний, але менш різноманітний комплекс форамініфер присутній у стратотипі верхнього валанжину (Швейцарія). Пізньоваланжинський вік верств у Передкарпатті підтверджений наявністю амонітів.

УМОВИ СЕДИМЕНТАЦІЇ КАРБОНАТНОГО КОМПЛЕКСУ ВЕРХНЬОЇ ЮРИ-НИЖНОЇ КРЕЙДИ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕДКАРПАТТЯ

Регіон Українського Передкарпаття у пізньоюрський та ранньокрейдовий час належав до північної периферії палеопровінції Тетису. Це зумовило певні загальні тенденції умов осадконагромадження під впливом евстатичних коливань рівня Світового океану. Вони виражені у тривалому процесі біогермобудування протягом усієї пізньої юри та пов'язаному з ним накопиченні потужних карбонатних товщ і евапоритів. Ці утворення представлені латеральним рядом рифогенних фацій, які заміщуються мілководними осадами карбонатного шельфу - прибережними морськими або лагунно-евапоритовими. Характер ориктоценозів форамініфер і тинтинід в породах є цінним індикатором для реконструкції палеоекології басейну.

На території Українського Передкарпаття можна виділити сім типів розрізів карбонатного комплексу верхньої юри-нижньої крейди, які утворились у різних фаціальних зонах палеобасейну. На кореляції типових розрізів грунтується седиментаційна модель цих відкладів (рис. 3).

Передрифова зона басейну простягалась вздовж верхньої зони відкритого карбонатного шельфу на заході від рифового комплексу. Передрифовий тип розрізу (І) складений передрифовою фацією оксфорду, кімериджу і титону-нижнього беріасу (бонівська та моранцівська світи, нижня підсвіта каролінської світи). У покрівлі залягають пелагічні утворення верхнього беріасу-нижнього валанжину (верхня підсвіта каролінської світи). В умовах відкритого морського басейну у цій зоні існувала велика кількість пелагічної біоти. Тинтиніди протягом оксфорду і кімериджу були представлені нечисельними хітиноіделлідами, ранніми кальпіонеллідами, поодинокими семіхітіноіделлідами. У пізньому кімериджі з'явились типові кальпіонеліди. У титоні і беріасі кількість і різноманіття тинтинід збільшується. Поступовий розвиток тинтинід пов'язаний з тривалим трансгресивним фоном. Лише наприкінці середнього титону масове вимирання хитиноіделід було пов'язане зі значною регресією. Розвиток кальпіонелід у пізньому титоні свідчить про відновлення нормального морського режиму, а їхній бурхливий розквіт у ранньому беріасі пов'язаний з новою трансгресією. Збіднення асоціацій тинтинід у ранньому валанжині та майже повне їхнє зникнення у пізньому відбулося під впливом значних регресивних процесів. У передрифовій зоні існували також різноманітні бентосні рифолюбиві форамініфери, представлені літуолідами, міліолідами, спірилінідами, атаксофрагмідами, текстулярідами. Завдяки достатній карбонатності вод аглютиновані черепашки містять невелику кількість стороннього матеріалу. Планктонні форамініфери (глобулігерініди) були нечисельними. Розмаїття решток планктону поряд із чисельним рифолюбним бентосом в породах, наявність глинистих та кременистих прошарків свідчить про глибину зони 50-100 м. Найбільш широко на схід (до 12 км) простягається передрифова зона оксфорду. Протягом кімериджу вона зміщувалась на захід внаслідок періодичних регресивних процесів.

Зона біогермобудування була розташована паралельно береговій лінії на нижній субліторалі карбонатного шельфу. Тут був утворений рифовий (ІІ) тип розрізу, складений рудківською та опарською світами. Протягом пізньої юри глибина басейну поступово зменшувалась, про що свідчать зміни асоціацій рифобудівників. Біогерми почали будуватись на початку оксфорду кременистими губками на глибинах близько 100 м і при низьких температурах, внаслідок чого інша біота тут майже відсутня. Пізніше в результаті регресії та потепління води вони формувались коралами і водоростями. Про значне обміління наприкінці оксфорду свідчить залягання онколітових вапняків та строматолітів у покрівлі оксфордських біогермів. У кімериджі зона біогермобудування змістилась до 7 км на захід, що підтверджує значну регресію наприкінці оксфорду. При відновленні морського режиму під впливом тривалої трансгресії до кінця кімериджу потужна біогермна товща була сформована вапнистими губками і водоростями на субліторалі глибиною в перші десятки метрів з теплими водами. У титоні та ранньому беріасі в цій зоні, глибиною 25-40 м, на фоні тривалої регресії був побудований кораловий бар'єрний риф. У рифовій зоні існували нечисельні форамініфери - літуоліди, міліоліди, спірилініди, атаксофрагміди, текстулярііди та ін., а в оксфорді при більшій глибині - планктонні глобулігеріни. Рифова зона басейну в оксфорді і кімериджі була шириною близько 10 км, у титоні - до 11 км.

Зарифова зона простягалась у тиловій зоні на сході від зони біогермобудування. Тут відбувалась седиментація зарифових городоцької, підлубенської, нижнівської, буківненської світ. Внаслідок регресії у ранньому кімериджі більша частина цієї зони являла собою евапоритову лагуну, відкладами якої є рава-руська світа. В зарифовій зоні існувала численна рифолюбна біота, а також мешканці мілких та застійних вод. Серед форамініфер були широко розвинуті літуоліди. В оксфорді вони мали черепашки мікрозернисті та з помірною кількістю аглютинованого матеріалу. У кімериджі для виживання в мілководному басейні з підвищеною гідродинамікою літуоліди укріплювали свій скелет ускладненням структури стінки, а при періодичних застійних умовах для будови черепашок використовували сторонній матеріал. В титоні та ранньому беріасі літуоліди були найбільш різноманітні та чисельні. Вони існували в закритому теплому неглибокому басейні зарифової зони з постійним привнесенням нормальних морських вод, тому їхні черепашки мають добре розвинуті стінки з низьким вмістом стороннього матеріалу. Також чисельними в зарифовій зоні були рифолюбні міліоліди, текстулірііди, атаксофрагміди, спірілініди. Найбільш добре розвинені вони були в титоні та беріасі. На трансгресивних етапах були присутні тинтиніди. У пізньому титоні та ранньому беріасі на мілководній ділянці зарифового басейну вздовж рифового бар'єру простягалась зона утворення окремих біогермів буківненської світи. Тут існувала чисельна макрофауна і рифолюбні форамініфери, серед яких домінували аглютиновані і крупні секреційні форми. Ця зона являла собою тепловодний басейн з високою карбонатністю на глибинах до 25-30 м, про що свідчать добре розвинуті черепашки форамініфер, їхній тепловодний рифолюбивий склад та генетичний зв'язок відкладів з кораловим рифом. В евапоритовій лагуні раннього кімериджу існували форамініфери з аглютинованим скелетом, збідненим карбонатом та насиченим кременистою речовиною. Вони представлені суто евригалинними видами, що відповідає умовам засолоненого басейну. Лагуна припинила існування в середині кімериджу внаслідок глобальної трансгресії.

В зарифовій зоні басейну було сформовано п'ять типів розрізу. Перехідний (ІІІ) тип виділяється у зоні заміщення рифової і зарифової фацій оксфорду (рудківської та городоцької світ) і зарифової та лагунної - нижнього кімериджу (підлубенської і рава-руської світ). Ці відклади перекриваються зарифовою фацією верхнього кімериджу-нижнього беріасу (нижнівська і буківненська світи), у покрівлі якої залягають утворення мілководного відкритого шельфу (ставчанська світа). Зарифовий (IV) тип розрізу складений зарифовою фацією оксфорду-титону (городоцька, нижнівська, буківненська світи), а у нижньому кімериджі - лагунними утвореннями (рава-руська світа). Лагунний (V) тип розрізу сформований лагунною фацією нижнього кімериджу (рава-руська світа), зарифовою фацією верхнього кімериджу-нижнього беріасу (нижнівська і буківненська світи), в покрівлі - відкладами відкритого шельфу (ставчанська світа). Мілководний (VІ) тип розрізу складений зарифовою фацією верхнього кімериджу-нижнього беріасу (буківненська та нижнівська світи). Периферійний (VІІ) тип розрізу представлений зарифовою фацією верхнього кімериджу-середнього титону (нижнівська світа). Відклади зарифового басейну оксфорду найменше поширені у регіоні, вони розкриті бурінням на півночі, а на півдні вони перекриті алохтонними структурами Карпат. Кімериджські і титонські зарифові утворення простягаються вздовж всієї території поширення верхньої юри. Зарифова зона басейну мала ширину до 5-10 км в оксфорді, до 6 км в ранньому кімериджі, до 50 км - протягом пізнього кімериджу-раннього беріасу; евапоритова лагуна раннього кімериджу - до 40 км.

В результаті трансгресії та заглиблення басейну у пізньому беріасі умови стали несприятливими для каркасних коралових побудов, і Опарський риф припинив розвиток. У пізньому беріасі та валанжині седиментаційний басейн був відкритим морським шельфом, де відбувалась седиментація верхньокаролінської підсвіти та ставчанської світи, що перекривають рифогенний комплекс. Внаслідок регіонального розмиву вони збереглися лише фрагментарно. В цьому басейні існували планктонні і бентосні організми, в т.ч. тинтиніди, форамініфери. У зоні субліторалі - над рифовим і зарифовим поясами верхньої юри існувала різноманітна і чисельна макрофауна, мілководні бентосні форамініфери, іноді тинтиніди, що свідчить про глибини до 50 м.

Отже, формування карбонатного комплексу оксфорду-валанжину і відповідна вертикальна зональність пов'язані з евстатичними коливаннями рівня Світового океану. В оксфорді відбувались трангресивно-регресивні явища на загальному фоні тривалої непотужної трансгресії. Внаслідок регресії наприкінці оксфорду були частково розмиті оксфордські біогерми та утворилися строкаті відклади в підошві кімериджу. У ранньому кімериджі на фоні глобальної трансгресії при періодичних регресивних процесах на периферії басейну існувала евапоритова лагуна. З пізнього кімериджу до середнього титону тривала глобальна трансгресія, внаслідок чого відклади цього часу найбільш поширені у регіоні. На фоні значних регресивних процесів у пізньому титоні та ранньому беріасі був сформований потужний бар`єрний риф. В результаті максимуму трансгресії в середині беріасу рифобудування припинилося і аргіліти верхнього беріасу перекрили рифогенний комплекс. Після цього регресивний фон тривав майже до кінця валанжину, зумовлюючи седиментацію мілководних вапняків.

ЛІТОБІОКОРЕЛЯЦІЯ КАРБОНАТНОГО КОМПЛЕКСУ ВЕРХНЬОЇ ЮРИ-НИЖНЬОЇ КРЕЙДИ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕДКАРПАТТЯ З ОДНОВІКОВИМИ ВІДКЛАДАМИ КАРПАТСЬКОГО, КРИМСЬКО-КАВКАЗЬКОГО І ПРИЛЕГЛИХ РЕГІОНІВ

Рифогений пояс верхньої юри-нижньої крейди, поширений в Українському Передкарпатті, простягається далі на північний захід - в межах Західних Карпат і Передкарпаття Польщі, на південний схід - у Переддобруджинському прогині, в Криму та на Кавказі. Локально такі відклади присутні в Українських Карпатах і на краю Східноєвропейської платформи - на північному заході України та у Білорусі. Рифогенні фації у найбільш повному обсязі поширені на території Українського Передкарпаття. Біогерми оксфорду присутні у всіх зазначених регіонах, окрім північного заходу України. Бар'єрний риф виявлений в Українському Передкарпатті, в Криму та на Північному Кавказі. У Західних Карпатах присутні переважно пелагічні фації, а у Польському Передкарпатті, Переддобруджинському прогині та на Кавказі більше представлені лагунно-евапоритові утворення.

Для цих відкладів характерні ідентичні асоціації мікрофауни, що дозволило встановити аналогічні біостратони в зональних схемах більшості регіонів. Їхній вік у багатьох розрізах підтверджений сумісними знахідками зональних видів макрофауни (переважно амонітів). Одновікові зони та верстви з форамініферами визначені для нижнього, середнього та верхнього оксфорду Передкарпаття, Криму, Кавказу. Єдина зона бентосних форамініфер нижнього кімериджу виділена у Передкарпатті та на Кавказі. Біостратон верхнього кімериджу за форамініферами на теперішній час визначений лише у розрізах Українського Передкарпаття. Границя нижнього і верхнього кімериджу за форамініферами встановлена у Передкарпатті та на Кавказі. У більшості зональних шкал виділені зони, що об'єднують відклади верхнього кімериджу і нижнього або середнього титону. Біостратони нижнього і середнього титону визначені у Криму та на Північному Кавказі, верхнього титону - у Передкарпатті, Криму, на Кавказі. Зони нижнього та верхнього беріасу і нижнього валанжину виділені у Передкарпатті та в Криму, а біостратони в обсязі верхнього валанжину - у Передкарпатті, в Криму та на Кавказі. За найбільш широким спектром спільних асоціацій форамініфер найбільш чітко співставляються відклади нижнього оксфорду Криму та Кавказу; середнього та верхнього оксфорду, нижнього кімериджу, верхнього титону і верхнього беріасу Українського Передкарпаття, Криму, Кавказу; вехнього кімериджу, нижнього та середнього титону, нижнього беріасу і нижнього валанжину Передкарпаття і Криму; верхнього валанжину Українського Передкарпаття, Криму, Північного Кавказу і Польських Карпат.

Основні закономірності еволюції мікропалеонтологічних асоціацій протягом пізньої юри та ранньої крейди на північній периферії Тетису визначаються глобальними циклами евстазії Світового океану другого та третього порядків, що встановлено у відкладах оксфорду-альбу Західних Карпат (D. Rehakova, 2000). З цими подіями також були пов`язані зміни мікрофауни форамініфер і тинтинід Українського Передкарпаття, Криму та Кавказу. Розвитку планктонних форамініфер і тинтинід в ранньому оксфорді сприяла глобальна трансгресія другого порядку, що розпочалася на межі середньої та пізньої юри (біозона форамініфер нижнього оксфорду з планктонним індексом Globuligerina oxfordiana визначена у Передкарпатті та в Криму, а у пелагічних фаціях оксфорду Передкарпаття та Кавказу встановлена нижня підзона Ch1 стандартної тинтинідової зони Chitinoidella).

Зміни асоціацій бентосних форамініфер у середньому та пізньому оксфорді пов'язані з непотужними регресивними циклами (в оксфорді Передкарпаття і Північного Кавказу встановлені три відповідні біозони форамініфер). Наприкінці оксфорду відбулося збіднення асоціацій тинтинід під впливом регресії третього порядку (на межі підзон Ch1 оксфорду і Ch2 кімериджу Передкарпаття та Кавказу склад тинтинід різко скорочується). У кімериджі під впливом трансгресії другого порядку значного розвитку набули планктонні форамініфери (більше представлені у пелагічних відкладах Західних Карпат) та тинтиніди (підзона Ch2 встановлена у Передкарпатті та на Кавказі). Зміна в асоціаціях бентосних форамініфер у пізньому кімериджі пов'язана з регресією третього порядку (у Передкарпатті визначені біостратони нижнього та верхнього кімериджу). Відновленню розвитку тинтинід і появі типових кальпіонеллід з гіаліновою стінкою у другій половині кімериджу сприяла трансгресія (встановлено у відкладах Західних Карпат, Українського Передкарпаття та Криму). З цією трансгресією, що продовжувалась до середнього титону, пов'язаний єдиний етап розвитку форамініфер (у Передкарпатті визначена одна форамініферова зона верхнього кімериджу-середнього титону). Розквіт тинтинід у середньому титоні відбувся під впливом максимуму глобальної трансгресії другого порядку (у Передкарпатті і на Кавказі встановлена підзона тинтинід Ch3 нижнього-середнього титону, у верхній частині якої визначається масова кількість хітиноїделлід). Масове вимирання тинтинід з органічною стінкою і зміна асоціацій форамініфер на межі середнього та пізнього титону, ймовірно, відбулися внаслідок значного зниження рівня океану - регресії третього і другого порядків (різні біостратони середнього та верхнього титону визначені у Передкарпатті, в Криму та на Кавказі). У пізньому титоні відбувся бурхливий розквіт гіалінових тинтинід (зона красиколярій встановлена у пелагічних фаціях більшості регіонів Тетису), що пов'язане з відновленням трансгресивних процесів третього порядку.

На межі юри та крейди під впливом максимуму тривалої регресії відбулося масове вимирання верхньоюрських асоціацій мікрофауни (біостратони нижнього беріасу виділені у Передкарпатті, в Криму та на Кавказі). Відновлення тинтинід та розквіт кальпіонел в ранньому беріасі пов'язані з розпочатою трансгресією другого та третього порядку (зона Calpionella alpina встановлена у більшості регіонів). Пік трансгресії в середині беріасу (зона тинтинід верхнього беріасу визначена у Передкарпатті, Західних Карпатах, в Криму та ін.) сприяв відновленню планктонних форамініфер після “затухання” наприкінці кімериджу (найбільш повно виявлено в Західних Карпатах) та подальшому розвитку кальпіонелід. У пізньому беріасі під впливом регресії відбулася зміна асоціацій бентосних форамініфер (зони нижнього та верхнього беріасу встановлені у Передкарпатті). Збіднення асоціацій кальпіонелід у ранньому валанжині і майже повне їхнє зникнення у пізньому валанжині пов'язані зі значними регресивними процесами наприкінці беріасу та раннього валанжину (третього порядку на фоні глобальної регресії другого порядку). Це також мало вплив на зміну складу бентосних форамініфер (біостратони нижнього і верхнього валанжину визначені у Передкарпатті та в Криму).

Отже, відклади верхньої юри-нижньої крейди Карпатського, Кримського, Кавказького та прилеглих регіонів характеризуються аналогічним фаціальним складом та ідентичними асоціаціями мікрофауни, що дозволило провести кореляцію цих утворень.

ГРАНИЦЯ ЮРИ ТА КРЕЙДИ

Вирішення проблеми границі юрської та крейдової систем ускладнюється відсутністю стратотипів титону і пограничних відкладів, загальноприйнятого типового розрізу титону, а також великою спадковістю фауни у перехідних верствах титону і беріасу. На території Українського Передкарпаття послідовні розрізи титону і беріасу розкриті низкою свердловин та виходять на денну поверхню в Середньому Придністров'ї. Границя юри та крейди визначена у каролінській та буківненській світах за форамініферами та у каролінській світі за тинтинідами. У деяких розрізах цю границю можна встановити і за форамініферами, і за тинтинідами. За форамініферами границя титону і беріасу визначена по першій появі нижньокрейдових видів при відсутності юрських на фоні транзитного комплексу - відповідно це границя зон Melathrokerion spirialis-Protopeneroplis striata і Gaudryina neocomica-Everticyclammina virguliana. За тинтинідами вона відповідає границі стандартних зон Crassicollaria верхнього титону і Calpionella нижнього беріасу. Більш чітко проводиться границя юри та крейди за тинтинідами по появі характерних для нижнього беріасу кальпіонел, які у підошві беріасу поодинокі, а вище домінують серед органічних решток. Однак, тинтиніди присутні лише у пелагічних фаціях, подекуди у мілководних відкладах відкритого шельфу. Для мілководних утворень, які домінують у регіоні, стратиграфічно важливими є бентосні форамініфери. Пограничні відклади, у яких границя визначена за тинтинідами, охарактеризовані транзитною асоціацією форамініфер верхнього титону-беріасу. Нижньокрейдові комплекси форамініфер з'являються лише у верствах домінування кальпіонел. Така поступова зміна асоціацій мікрофауни на межі юри та крейди пов'язана з максимумом глобальної регресії на самому початку беріасу та підвищенням рівня океану протягом раннього беріасу. В результаті розпочався розвиток мікрофауни крейдового віку - спочатку планктонних тинтинід, а дещо пізніше, під впливом трансгресії - бентосних форамініфер.

Отже, на межі юри та крейди еволюція планктонної та бентосної мікрофауни відбувалася поступово під впливом евстатичних змін, тому границя юрської та крейдової систем не є лінійною, а являє собою верстви певної потужності.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА МОНОГРАФІЧНИЙ ОПИС ТИНТИНІД, ПОШИРЕНИХ У ВЕРХНІЙ ЮРІ-НИЖНІЙ КРЕЙДІ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕДКАРПАТТЯ

Аналіз поширення тинтинід у відкладах верхньої юри і нижньої крейди Українського Передкарпаття та узагальнення сучасних літературних даних, що висвітлюють питання систематики та стратиграфічного розподілу тинтинід, дозволили визначити стратиграфічно важливі таксони. В диссертації наведений монографічний опис 34 видів: надродина Tintinnidea Bonet, 1956, родина Chitinoidellidae Doben, 1963 (Codonellidae Doben, 1963), рід Chitinoidella Doben, 1963 - C. boneti Doben, 1963, С. elongata Pop, 1997, рід Longicollaria Pop, 1997 - L. dobeni (Borza, 1966), рід Dobeniella Pop, 1997 - D. cubensis (Furasolla-Bermudez, 1965), D. tithonica (Borza, 1969), D. colomi (Borza, 1966), рід Daciella Pop, 1998 - D. svinitensis Pop, 1998; рід Borziella Pop, 1997 - B. slovenica (Borza, 1969), надродина Semichitinoidea Nowak, 1978, родина Semichitinoidellidae Nowak, 1978, рід Praetintinnopsella Borza, 1969 - P. andrusovi Borza, 1969; надродина Calpionellidea Bonet, 1956, родина Calpionellidae Bonet, 1956, рід Borzaiella Makarjeva, 1979 - B. terekensis Makar., 1979, рід Calpionella Lorenz, 1902 - C. alpina Lorenz, 1902, C. elliptica Cadish, 1932, C. elliptalpina Nagy, 1989, C. grandalpina Nagy, 1986 C. minuta Housa, 1990, рід Tintinnopsella Colom, 1948 - T. carpathica (Murgeanui et Filipescu, 1963), T. longa (Colom, 1939), T. remanei Borza, 1969, T. doliphormis (Colom, 1939), T. subacuta (Colom, 1948), рід Lorensiella Knauer et Nagy, 1964 - L. hungarica Knauer et Nagy, 1964, рід Borzaiella Makarjeva, 1979 - B. terekensis Makar., 1979; родина Crassicollarriidae Makarjeva, 1982, рід Crassicollaria Remane, 1962 - C. colomi Doben, 1963, C. intermedia Durand Delga, 1957, C. brevis Remane, 1962, C. massutiniana (Colom, 1948), C. parvula Remane, 1962, C. posttithonica Nowak, 1968, рід Rossiella Makarjeva, 1979 -R. tintinnubulum Makar., 1979, R. conica Makar., 1979, рід Scalpratella Makarjeva, 1979 - S. angustioris Makar., 1979; родина Remaniellidae Makarjeva, 1982, рід Remaniella Catalano, 1965 - R. cadishiana (Colom, 1948); рід Foliacella Makarjeva, 1979 - F. propartula Makar., 1979; рід Praecalpionellites Pop, 1974 - P. murgeanui Pop, 1974; рід Calpionellites Colom, 1948 emend Alleman et Trejo, 1975 - C. darderi (Colom, 1934).

ВИСНОВКИ

Дисертація є першим узагальненням комплексного вивчення мікрофауни форамініфер і тинтинід верхньої юри-нижньої крейди Українського Передкарпаття, а також стратиграфії, фаціального складу, умов формування та кореляції цих відкладів. Проведені дослідження дозволили отримати нові наукові результати.

Основою для біостратиграфії цих відкладів є дві групи планктонної та бентосної мікрофауни - тинтиніди і форамініфери. В результаті визначених особливостей їхнього систематичного складу та закономірностей розподілу, досліджуваний карбонатний комплекс датований в діапазоні оксфорд-валанжин.

Монографічно описані 34 види тинтинід та створений атлас зображень тинтинід і форамініфер у шліфах, а також цілих черепашок форамініфер з цих відкладів.

Розроблена зональна схема за тинтинідами і форамініферами для оксфорду-валанжину Українського Передкарпаття. Визначені п'ять зон тинтинід стандартної шкали - Chitinoidella (нижній оксфорд-середній титон) з підзонами Ch1 (оксфорд), Ch2 (кімеридж), Ch3 (нижній-середній титон), Crassicollaria (верхній титон), Calpionella (нижній беріас) з підзонами Alpina, Remaniella, Elliptica (знизу догори), Calpiopnellopsis (верхній беріас), Calpionellites (нижній валанжин) и дев'ять зон форамініфер - Alveosepta jaccardi-Globuligerina oxfordiana (нижній оксфорд), Haplophragmium coprolithiformis sequanum-Paalzowella scalariformis (середній оксфорд), Quinqueloculina semisphaeroidalis-Marsonella paraconica (верхній оксфорд), Alveosepta personata-Torinosuella peneropliformis (нижній кімеридж), Рseudocyclammina ragolai-Mesoendothyra izjumiana (верхній кімеридж-середній титон, що поділяється на верстви з Haplophragmium coprolithiformis (верхній кімеридж) та верстви з Pseudospirocyclina mauretanica (нижній-середній титон), Melathrokerion spirialis-Protopeneroplis striata (верхній титон), Gaudryina neocomica-Everticyclammina virguliana (нижній беріас), Tristix insignis-Gaudryina althi (верхній беріас), Marsonella pseudocostata-Gaudryina buкowiensis (нижній валанжин) та верстви з Trocholina molesta і Turrispirillina subconica (верхній валанжин). З них чотири зони форамінифер (оксфорд і нижній кімеридж зі зміненими індексами) є уніфікованими зонами аглютинованого бентосу Тетичних відкладів СССР, а сім підрозділів за форамініферами (верхній кімеридж-верхній валанжин) виділені вперше. В результаті зіставлення тинтинідових зон, які в стандартній шкалі узгоджені з середземноморськими амонітовими зонами, та стратонів за форамініферами, вік яких підтверджений амонітами в інших регіонах Тетису, створена біозональна схема за мікрофауною, узгоджена зі стандартною амонітовою шкалою.

Дослідження пограничних відкладів юри та крейди показали, що в розрізах Українського Передкарпаття границя титону і беріасу визначається за тинтинідами (по припиненню розвитку красиколярій та розквіту кальпіонел) і за форамініферами (по появі крейдових видів при зникненні юрських). За тинтинідами ця границя проведена в каролінській світі, по форамініферам - в каролінській і буківненській. Більш надійно вона встановлена за тинтинідами - по появі характерних для нижнього беріасу Calpionella alpina, які у підошві поодинокі, а вище домінують серед мікрофосилій. Границі, проведені за тинтинідами і форамініферами, не співпадають. Нижньокрейдові форамініфери вперше з'являються у верствах домінування Calpionella alpina. Така поступова зміна мікрофауни на межі юри та крейди пов'язана з піком глобальної регресії на початку беріасу. Наступне підвищення рівня океану сприяло появі мікрофауни крейдового віку - спочатку планктонних тинтинід, а дещо пізніше - бентосних форамініфер.

Карбонатний комплекс оксфорду-валанжину Українського Передкарпаття сформований рифогенними відкладами, які заміщуються мілководними утвореннями карбонатного шельфу. Систематичний склад та географічне поширення форамініфер і тинтинід залежали від глибини, соленості, температури та гідродинамічного режиму седиментаційного басейну.

У передрифовій зоні в умовах відкритого шельфу на глибинах 50-100 м існували у великій кількості тинтиніди, бентосні рифолюбні та іноді поодинокі планктонні форамініфери. Найбільш широко (до 12 км) на схід була поширена передрифова зона оксфорду, але вже у кімериджі вона значно змістилася на захід внаслідок регресивних процесів.

Зона біогермобудування була розташована паралельно береговій лінії на нижній субліторалі карбонатного шельфу. У ранньому оксфорді басейн був найбільш глибоким (до 100 м), та до кінця оксфорду він значно обмілів, в результаті чого у кімериджі зона біогермобудування змістилася на 7 км на захід. Тут протягом кімериджу-раннього беріасу був сформований Опарський бар'єрний риф шириною до 11 км. У рифовій зоні існували рифолюбні бентосні форамініфери, а в оксфорді також планктонні.

Зарифова зона простягалась широкою смугою на сході від зони рифобудування. У ній в умовах теплого неглибокого моря були широко розвинуті рифолюбні форамініфери, а на трансгресивних етапах також були присутні тинтиніди. Зарифова зона була шириною до 10 км в оксфорді та до 50 км протягом кімериджу-раннього беріасу. Внаслідок значної пізньооксфордської регресії більша частина цієї території у ранньому кімериджі являла собою ізольовану евапоритову лагуну, мешканцями якої були евригалинні аглютиновані кремнисті форамініфери. У ранньому кімериджі лагуна простягалась до 40 км вздовж всієї периферії басейну, а її існування припинилося в середині кімериджу внаслідок глобальної трангресії.

В результаті трансгресії пізнього беріасу припинився ріст Опарського рифу, а в пізньому беріасі та валанжині басейн був відкритим морським шельфом з глибинами близько 50 м, де існували тинтиніди і бентосні форамініфери.

У даних відкладах виділено сім літофаціальних типів розрізу, утворених у різних зонах басейну: передрифовий, рифовий, перехідний (в зоні заміщення рифової та зарифової фацій оксфорду і зарифової та лагунної - нижнього кімериджу), зарифовий, лагунний, мілководний, периферійний. На підставі визначення стратиграфічних співвідношень літофаціальних товщ в їхньому складі, седиментологічних факторів та кореляції розроблена седиментаційна модель даного карбонатного комплексу. Його формування та вертикальна зональність пов'язані з евстатичними коливаннями рівня Світового океану. Трангресивно-регресивні явища на загальному фоні тривалої непотужної трансгресії в оксфорді зумовили зональність біогермів з більш мілководними утвореннями догори розрізу. Зі значною регресією наприкінці оксфорду пов'язане утворення евапоритової лагуни, що існувала до середини кімериджу. В результаті глобальної трансгресії з пізнього кімериджу до середнього титону відклади цього часу найбільш поширені у регіоні. Під впливом трансгресивно-регресивних процесів на фоні глобальної регресії в пізньому титоні та ранньому беріасі сформувався потужний бар'єрний риф. З максимумом трансгресії в середині беріасу пов'язане припинення рифобудування та перекриття рифогенного комплексу аргілітами верхнього беріасу. Регресивний фон у валанжині зумовив седиментацію мілководних вапняків у покрівлі даного карбонатного комплексу.

Створена нова стратиграфічна схема цих відкладів. На відміну від чинної схеми, карбонатний комплекс верхньої юри-нижньої крейди Українського Передкарпаття розглядається в обсязі оксфорду-валанжину. Вік порід обгрунтований зональною схемою за планктонною та бентосною мікрофауною (тинтинідами і форамініферами). Кожна фація у складі цих відкладів виділена у самостійну світу. Уточнений склад і фаціальна належність шести світ: рудківської (рифова фація оксфорду, у чинній схемі об`єднує рифові та зарифові відклади), рава-руської (лагунно-евапоритові утворення нижнього кімериджу, у чинній схемі - зарифові та лагунні відклади кімериджу), нижнівської (зарифова фація верхнього кімериджу-середнього титону, у чинній схемі - зарифова фація титону-беріасу), моранцівської (передрифова фація кімериджу; в чинній схемі поділена на передрифовий та зарифовий типи розрізу кімериджу); каролинської (нижня підсвита - передрифова фація титону-нижнього беріасу, верхня - шельфові відклади верхнього беріасу-нижнього валанжину; в чинній схемі - передрифова фація титону-беріасу), опарської (рифова фація кімериджу (нижня підсвіта) і титону-нижнього беріасу (верхня підсвита); в чинній схемі - рифова фація титону-беріасу). Відновлені піодлубенська і буківненська світи (в чинній схемі ці відклади відносяться відповідно до нижнівської та рава-руської світ). Виділена нова городоцька світа (зарифові та прибережні відклади оксфорду; в чинній схемі віднесені частково до рудківської та сокальскої світ оксфорду). Сокальска світа (озерно-болотні та руслові відклади) віднесена до середньої юри. У чинній схемі вона датована оксфордом, а до її складу віднесені різновікові та різнофаціальні утворення, в тому числі морські відклади оксфорду (в новій схемі виділені в городоцьку світу) і лагунні породи нижнього кімериджу (нами віднесені до рава-руської світи). Відповідно до визначених етапів седиментації виділені регіояруси: рудківський - оксфорд, рава-руський - нижній кімеридж, нижнівський - верхній кімеридж-середній титон; буківненський - верхній титон-нижній беріас; ставчанський - верхній беріас-валанжин. Уточнений стратиграфічний діапазон двох регіоярусів: рава-руського (в чинній схемі - кімеридж) і нижнівського (в чинній схемі - титон-нижній беріас). Виділені два нових регіояруси - буківненський (відклади відносились до нижнівського регіоярусу) і ставчанський (раніше ці утворення не розглядались у складі даного карбонатного комплексу).

В результаті зіставлення фаціального складу відкладів оксфорду-валанжину Українського Передкарпаття з одновіковими утвореннями Карпатського, Кримсько-Кавказського та прилеглих регіонів встановлено, що верхньоюрський рифогенний пояс простягається далі на північний захід - в Західних Карпатах, на південний схід - у Переддобруджинському прогині, в Криму і на Кавказі. Локально такі утворення присутні на території Українських Карпат та на заході Східноєвропейської платформи - на північному заході України та в Білорусі. У найбільш повному фаціальному складі рифогенні відклади представлені на території Українського Передкарпаття. Біогермні утворення оксфорду присутні у всіх зазначених регіонах, окрім північного заходу України. Бар'єрний риф виявлений в Українському Передкарпатті, в Криму та на Кавказі. В Карпатах поширені пелагічні фації, а в Польському Передкарпатті, Переддобруджинському прогині та на Кавказі найповніше представлені лагунно-евапоритові утворення.

Співставлення біозональних підрозділів цих відкладів за форамініферами і тинтинідами дозволило визначити корелятивні асоціації та встановити, що найбільш чітко зіставляються комплекси мікрофауни Українського Передкарпаття та Кавказу. Основні етапи еволюції мікрофауни були пов'язані з евстатичними подіями. Трансгресивні процеси на початку оксфорду і кімериджу, з пізнього кімериджу до середнього титону, в пізньому титоні, в ранньому беріасі сприяли розвитку планктонних форамініфер і тинтинід. З регресивними явищами на межі раннього і середнього оксфорду, оксфорду і кімериджу, в пізньому кімериджі, наприкінці середнього і верхнього титону, раннього та пізнього беріасу та у валанжині пов'язане припинення розвитку тинтинід та зміни асоціацій бентосних форамініфер.