Форамініфери і стратиграфія нижньокрейдових відкладів Рівнинного Криму
Аналіз геолого-геофізичної інформації розрізів нижньої крейди Рівнинного Криму для виявлення літолого-фаціальних особливостей відкладів. Виявлення систематичного складу форамініфер, стратиграфічного і географічного поширення у відкладах нижньої крейди.
| Рубрика | Геология, гидрология и геодезия |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.07.2015 |
| Размер файла | 89,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Інститут геологічних наук
УДК 551.763.1:563.1(477.9)
Форамініфери і Стратиграфія нижньокрейдових відкладів рівнинного криму
04.00.09 - палеонтологія і стратиграфія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата геологічних наук
ТУЗЯК Ярина Мирославівна
Київ 2010
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі історичної геології та палеонтології геологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник: доктор геолого-мінералогічних наук, професор Лещух Роман Йосипович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри
Офіційні опоненти: доктор геолого-мінералогічних наук, професор Андрєєва-Григорович Аїда Сергіївна, Інститут геологічних наук НАН України, провідний науковий співробітник
кандидат геолого-мінералогічних наук Жабіна Наталя Миколаївна, Львівське відділення Українського державного геолого-розвідувального інституту, старший науковий співробітник
Захист відбудеться “12” жовтня 2010 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 162. 01 при Інституті геологічних наук НАН України за адресою: 01601, Київ, вул. О. Гончара, 55-б
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України за адресою: 01601, Київ, вул. О. Гончара, 55-б
Автореферат розісланий “6” вересня 2010 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат геолого-мінералогічних наук Т.С. Рябоконь
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми полягає у проведенні форамініферових досліджень нижньої крейди в межах Південної України, які є фундаментальним підґрунтям не лише для з'ясування проблемних теоретичних завдань, але й розв'язання питань важливого прикладного значення. За тривалу історію стратиграфо-палеонтологічного вивчення різної за генезисом товщі нижньої крейди Рівнинного Криму положення, поширення та обсяг її літостратонів у стратиграфічній схемі залишається предметом дискусій і викликає труднощі при стратифікації і кореляції розрізів. Форамініфери, які є ортостратиграфічною групою викопної мікрофауни для нижньої крейди Південної України, впродовж 70 років залишаються найменш вивченими і все ще монографічно не описаними. Детальне дослідження цієї групи викопних дозволить вирішити низку палеонтолого-стратиграфічних завдань, головними з яких є модернізація і деталізація чинної стратиграфічної схеми Рівнинного Криму та кореляційних схем окремих структурно-фаціальних зон у межах Південної України, обґрунтування міжрегіональної кореляції, з'ясування умов седиментогенезу, палеоекологічних особливостей та реконструкція палеогеографічної обстановки ранньокрейдового басейну.
Вирішення проблем біостратиграфії нижньої крейди сприятиме ефективнішому проведенню геолого-розвідувальних робіт на території Рівнинного Криму, що належить до Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної області, серед складових якої перспективними на промислові поклади вуглеводнів також є утворення ранньокрейдового віку.
Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі історичної геології та палеонтології геологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка упродовж навчання в аспірантурі (1998-2001 рр.) у рамках держбюджетних і госпдоговірних тем “Детальна стратиграфія і кореляція перспективних в нафтогазоносному відношенні крейдових відкладів півдня України (Причорномор'я, Рівнинний Крим, Керченський півострів, акваторії Чорного і Азовського морів)” (№ держреєстрації 0103U001897), “Палеонтологічне обґрунтування стратиграфії та кореляції мезозойських відкладів західного Причорномор'я та прилеглого шельфу” (№ держреєстрації 0107U002040), а також в межах угоди з ЛВ УкрДГРІ (м. Львів) № Гі-2-03 “Детальна біостратиграфічна характеристика нижньокрейдових нафтогазоносних відкладів Причорноморсько-Кримського регіону з метою забезпечення оцінки прогнозних ресурсів вуглеводнів даного комплексу”.
Мета і завдання досліджень. Метою роботи є стратиграфічне розчленування і кореляція нижньокрейдових відкладів території Рівнинного Криму на підставі вивчення форамініфер.
Для її досягнення були поставлені такі завдання:
1. Провести комплексний аналіз з інтерпретацією геолого-геофізичної інформації розрізів нижньої крейди Рівнинного Криму для виявлення літолого-фаціальних особливостей відкладів.
2. Визначити систематичний склад форамініфер, з'ясувати їх стратиграфічне і географічне поширення у відкладах нижньої крейди, провести монографічний опис.
3. Удосконалити місцеву схему біостратиграфії нижньої крейди Рівнинного Криму за форамініферами.
4. Провести зіставлення нижньокрейдових відкладів (біостратонів) Рівнинного Криму з одновіковими утвореннями прилеглих територій Тетисної області, Атлантичного й Тихого океанів за форамініферами.
5. Відтворити палеогеографію ранньокрейдового басейну в межах території досліджень, описати вплив екологічних факторів на систематичний склад і поширення форамініфер.
Об'єкт дослідження - розрізи нижньої крейди і форамініфери Рівнинного Криму. стратиграфічний крейда крим відклад
Предмет дослідження - біостратиграфія нижньокрейдових відкладів за форамініферами.
Методи досліджень. В основу проведених досліджень покладені мікропалеонтологічний, біостратиграфічний та палеоекологічний методи.
Наукова новизна. Вперше систематично вивчено і монографічно описано 64 види форамініфер з нижньокрейдових відкладів Рівнинного Криму у складі 33 родів, 15 родин. До них увійшли 2 види аглютинованих, 46 - бентосних і 16 - планктонних форм. Серед виявлених вперше для території України монографічно описано 24 види, для території досліджень - 54 види. Укладено палеонтологічний атлас форамініфер нижньої крейди Рівнинного Криму.
Удосконалено біостратиграфічну схему нижньокрейдових відкладів Рівнинного Криму за форамініферами з виділенням у зведеному розрізі нижньої крейди 9 біостратиграфічних підрозділів - 3 хронозони та 6 верств з фауною.
Вперше виділено та описано форамініферові комплекси зон стандартної зональної шкали - Hedbergella gorbachikae (верхи середнього й низи верхнього апту), Hedbergella planispira (нижній-середній альб), Rotalipora ticinensis (верхи верхнього альбу) (GTS, 2004) та регіональної зональної шкали (Т. Горбачик, 1991) - верстви з Marginulinopsis sigali - Dorothia kummi (готерив), Hedbergella sigali - Hedbergella tuschepsensis (нижній барем), Favusella tardita - Blefuscuiana primare (верхній барем), Blefuscuiana aptica (нижній апт), Hedbergella trocoidea (верхи верхнього апту), Trochogerina infracretacea - Hedbergella globigerinellinoides (верхній альб).
Проведено міжрегіональну кореляцію нижньокрейдових відкладів території досліджень з одновіковими утвореннями прилеглих територій Тетисної області, Атлантичного й Тихого океанів. Створена схема міжрегіональної кореляції, визначені глобальне поширення стратонів нижньої крейди та зміна напряму повноти стратиграфічної колонки розрізів.
Вперше із введенням у чинну стратиграфічну схему нижньої крейди Рівнинного Криму (1993) зональної шкали за форамініферами переглянуті й уточнені обсяг, положення, поширення і проведення меж літостратиграфічних підрозділів. Обґрунтовано регіональну кореляцію літостратонів, для структурно-фаціальним районів описано три типи розрізів.
В історії розвитку ранньокрейдового басейну в межах Рівнинного Криму виділено два етапи: готерив-ранньоаптський й середньоапт-альбський, які суттєво різнилися як за фізико-хімічними параметрами, так і за складом мікро- і макрофауністичних асоціацій, конфігурацією обрисів площі басейну та напрямом трансгресії.
У ранньокрейдовому морському седиментаційному басейні Рівнинного Криму виділено мікрофауністичні асоціації мілководного шельфу (готерив-ранній апт) з глибинами до 100 м і перехідної зони (середній і зовнішній шельф) (середній апт-альб) з глибинами до 130 (150) м.
Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні запропонованої автором біостратиграфічної схеми при модернізації і деталізації місцевих і регіональних стратиграфічних схем нового покоління для нижньокрейдових відкладів Рівнинного Криму та Півдня України. Крім того, запропонована схема зонального поділу нижньокрейдових відкладів Рівнинного Криму може увійти складовою при створенні зональної шкали нижньої крейди Півдня України. Укладений палеонтологічний атлас із зображенням 64 видів може бути використаний як визначник.
Палеогеографічні реконструкції суттєво доповнюють історію геологічного розвитку Рівнинного Криму у ранній крейді і можуть бути використані при складанні палеогеографічних карт.
Особистий внесок здобувача. Всі основні результати і висновки, викладені в роботі, отримані й обґрунтовані здобувачем самостійно. Самостійно відмито та відібрано колекцію ранньокрейдових форамініфер з керну свердловин, яка доповнює фонди Палеонтологічного музею геологічного факультету ЛНУ імені Івана Франка.
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень і положення дисертації доповідались на наукових конференціях та нарадах різного рівня: на щорічних сесіях Українського палеонтологічного товариства (2002-2005; 2007-2009), наукових (м. Львів, 2000), науково-практичних (м. Луцьк, 2005), молодіжних (м. Львів, 2001) та щорічних звітних конференціях геологічного факультету ЛНУ імені Івана Франка (2000-2007).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 наукових праць, з них 13 статей (12 - одноосібних) у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, і 4 тези в матеріалах наукових конференцій.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація загальним обсягом 294 сторінки, складається зі вступу, восьми розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (340 найменувань на 36 сторінках, з них 145 - іноземною мовою), 2 текстових таблиць, 19 рисунків, 2 додатків, які займають 81 сторінку тексту, та 6 палеонтологічних таблиць з поясненнями до них (12 сторінок).
Автор щиро вдячна за наданий кам'яний матеріал та всебічну допомогу, цінні поради і консультації у процесі підготовки дисертації науковому керівнику доктору геолого-мінералогічних наук, професору, завідувачу кафедри Р. Лещуху, а також професорсько-викладацькому складу кафедри: доктору геолого-мінералогічних наук, професору В. Узіюку, доценту А. Іваніній, провідному співробітнику Природознавчого музею доктору геолого-мінералогічних наук Д. Дриганту та кандидату геологічних наук С. Бакаєвій за численні поради, моральну підтримку й допомогу в оформленні роботи. Особливу подяку за співпрацю, висококваліфіковані фахові поради і консультації, критичні зауваження та наукові дискусії висловлюю колективу відділів стратиграфії і палеонтології мезозойських та кайнозойських відкладів ІГН НАНУ: доктору геолого-мінералогічних наук М. Іваніку, кандидатам геолого-мінералогічних наук Л. Плотніковій, Т. Рябоконь, Т. Шевченко, а також всім колегам, які допомагали вирішувати різні проблеми й питання, що виникали на певних етапах виконання роботи.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
СУЧАСНИЙ СТАН СТРАТИграфо-палеонтологічних досліджень НИЖНЬОКРЕЙДОВИХ ВІДКЛАДІВ ПІВДНЯ УКРАЇНИ
Історія стратиграфо-палеонтологічного вивчення відкладів нижньої крейди Півдня України. Проведений огляд стану стратиграфо-палеонтологічного вивчення відкладів нижньої крейди Півдня України. В історії досліджень, що становить понад 70 років, виділено три етапи, які відрізняються між собою обсягами, змістом та результатами досліджень: перший (до початку 70-х років ХХ ст.) - етап виявлення і виділення в осадовому чохлі Півдня України нижньокрейдових відкладів та введення їх в об'єкт досліджень (нагромадження фактичного матеріалу, створення перших регіональних стратиграфічних схем (О. Каптаренко-Черноусова и др., 1961, 1969)); другий (70-ті - 90-ті роки ХХ ст.) - етап виявлення потужного теригенно-карбонатного комплексу нижньокрейдових відкладів та встановлення його значного територіального поширення (аналіз та інтерпретація отриманого матеріалу з метою створення першої регіональної стратиграфічної схеми нижньокрейдових відкладів для території Півдня України (Л. Плотникова и др., 1984)); третій (90-ті роки ХХ ст. - до нині) - етап дослідження товщі нижньої крейди не лише на суходолі, а й у межах акваторій Чорного й Азовського морів, розгляд складових нижньої крейди як головного об'єкта на промислові поклади вуглеводнів (всебічне вивчення з метою удосконалення регіональної стратиграфічної схеми нижньокрейдових відкладів Півдня України (Л. Плотникова и др., 1993) і створення першої схеми для крейдових відкладів північно-західного шельфу Чорного моря (П. Гожик та ін., 2006)).
Вивченість ранньокрейдових форамініфер Півдня України. В історії вивчення форамініфер нижньої крейди Південноукраїнського регіону можна виділити кілька етапів, які відрізняються напрямами, обсягом та змістом досліджень. Перший етап (40-ві - 60-ті роки ХХ ст.) - етап накопичення фактичного матеріалу, виявлення серед викопних решток представників форамініфер, з'ясування їх можливостей для стратиграфічного розчленування свердловин та визначення відносного геологічного віку вмісних порід (Ф. Дисса, В. Горбенко, Л. Голубнича та ін.). Другий етап (70-ті - до початку 80-их років ХХ ст.) - період розробки методики і перших спроб використання форамініфер для цілей стратиграфії (О. Каптаренко-Черноусова, Л. Плотнікова, А. Волошина, Н. Маслакова, Л. Проснякова, Т. Горбачик та ін.). Третій етап (80-ті - до початку 90-их років ХХ ст.) - період вивчення систематичного складу форамініфер з метою стратифікації і кореляції відкладів, виявлення особливостей їхнього поширення у розрізах та залежності від фаціальних умов; створення перших регіональних стратиграфічних схем та зональних шкал для нижньокрейдових відкладів Півдня України (Л. Плотнікова, А. Волошина, Т. Горбачик). Четвертий етап (90-ті роки ХХ ст. - до нині) - етап синтезу регіональних схем і створення єдиної загальної зональної шкали за форамініферами для крейдової системи території Півдня України.
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Матеріал. Фактичний матеріал та місця відбору ранньокрейдових форамініфер. Дисертаційна робота є підсумком багаторічного (1998-2009 рр.) вивчення автором ранньокрейдових форамініфер. Кам'яний матеріал складає 623 зразки з різних літологічних типів осадових порід (пісковиків, алевролітів, аргілітів, глин, вапняків, мергелів) і отриманий з керну 50 свердловин, що розкрили нижньокрейдові відклади в межах Півдня України (Рівнинний Крим, Північне Причорномор'я). Опрацьовано фондові матеріали розвідувального, опорного і параметричного буріння з метою комплексного аналізу літолого-фаціальних особливостей порід нижньої крейди і характерних для них решток макро- і мікрофауни.
Авторська колекція ранньокрейдових форамініфер містить бентосні і планктонні форми з аглютинованим та секреційно-вапняковим типами скелетів і налічує понад 1000 екземплярів. Вона зберігається у Палеонтологічному музеї геологічного факультету ЛНУ імені Івана Франка під № 37. Із проаналізованих 296 видів нижньокрейдових форамініфер, відомих у літературі, для Рівнинного Криму виявлено 64, проведено понад 1000 замірів параметрів величин черепашок. Для визначення розмірів черепашки та замірів числових параметрів морфологічних елементів використано об'єктив 7Ч та окуляр з лінійкою ШІ-8Ч.
Первинна обробка матеріалу. Вилучення з породи решток форамініфер виконано за стандартною схемою техніки обробки матеріалу, детально описаною Б. Жижченко (1968), Н. Маслаковою, Т. Горбачик (1995), яка здійснювалася у такій послідовності: механічна дезінтеграція наважки, відмивання під проточною водою, висушування та відбір з відмитої фракції решток мікрофосилій у камери Франке.
Мікроскопічне вивчення нижньокрейдових форамініфер. Відбір черепашок з відмитого і просушеного зразка породи проводився під бінокулярним мікроскопом переважно при збільшенні у 32 рази за допомогою тонкої змоченої у воді кісточки з білячої шерсті або голки для препарування. Фотографування зразків виконано у сканувальному електронному мікроскопі JEOL-220 SEM у лабораторії фізичних досліджень (м. Львів).
Короткий нарис Геологічної будови Рівнинного Криму
Територія досліджень адміністративно охоплює Автономну Республіку Крим і географічно відповідає Рівнинному Криму, який належить до Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної області, що є складовою частиною Південно-Українського нафтогазоносного регіону (Атлас..., 1998). Геологічну будову території досліджень розглянуто з позиції теорії актуалістичної геодинаміки, запропонованої М. Герасимовим та ін. (2005). Згідно з тектонічною картою Азово-Чорноморського регіону масштабу 1:1 000 000 відклади нижньої крейди приймають участь у будові всіх тектонічних одиниць Рівнинного Криму, де вони з кутовою і стратиграфічною незгідністю залягають на розмитих поверхнях кристалічного фундаменту СЄП і гетерогенного фундаменту Скіфської плити і, лише, по периферії Кримського півострова поступово, або з розмивом, нарощують утворення середньої і верхньої юри. Перекриті нижньокрейдові відклади потужною товщею мезо-кайнозойського віку.
Відклади нижньої крейди виповнюють два структурно-тектонічні елементи першого порядку - Причорноморський мегапрогин, що відповідає північній і східній частинам Рівнинного Криму і Нижньопрутсько-Кримське мегапідняття, яке охоплює центральну і південну частини Рівнинного Криму. У межах Рівнинного Криму у складі Причорноморського мегапрогину виділяють південне крило Північнокримського рифтогенного прогину з низкою блоків і грабенів, що охоплює північну і частково східну частини території досліджень, а також Середньоазовське підняття, Азовський вал та Індоло-Кубанський рифтогенний прогин - структури, які лише частково займають східний периферійний край Рівнинного Криму. До Нижньопрутсько-Кримського мегапідняття належать Альмінський прогин, що охоплює крайню південно-західну частину півострова, і Центральнокримське підняття, що займає центральну частину території досліджень. Глобальні події, яких зазнала Земля в крейдовий період, у межах Рівнинного Криму визначили характер седиментаційних процесів осадонакопичення, що відобразилося у будові, літологічному наповненні, поширенні та потужностях нижньокрейдових відкладів. Утворення нижньої крейди представлені мінливою за складом і різною за генезисом теригенно-вулканогенно-карбонатною товщею, потужність якої змінюється в значних межах - від перших сотень метрів у передгір'ях Криму до понад 3000 м в осьовій частині Причорноморського мегапрогину.
СТРАТИГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ нижньокрейдових відкладів рівнинного криму
Для зіставлення розрізів нижньої крейди Рівнинного Криму використовують чинну схему стратиграфії, запропоновану Л. Плотніковою, О. Богайцем і В. Бондаренком (1993). Головними кореляційними одиницями в ній є місцеві літостратони - світи, підсвіти і товщі, вік яких недостатньо обґрунтований результатами палеонтологічних досліджень. Стратиграфічний огляд наведений із введенням уточнень і доповнень автора.
Готерив-баремський яруси представлені відкладами калінінської світи. Вона формує три типи розрізів, у кожному з яких має різну будову. Літологічні особливості літостратону й поширення в ньому решток викопних дали змогу у складі найповніших розрізів світи виділити три товщі (південно-східна частина), дві товщі (центральна частина) та умовно одну товщу (північна частина), недостатньо обґрунтовану фактичним матеріалом.
Південно-східна частина (теригенно-карбонатно-глинистий тип розрізу). Нижня товща представлена перешаруванням сірих кварцових пісковиків середньо-дрібнозернистих, дрібногравійних гравелітів і темно-сірих глин, в яких виявлені одиничні рештки молюсків. Потужність становить 204 м. Середня товща складена пісковиками з прошарками глин, піскувато-алевритових мергелів і вапняків, гравелітів у нижній частині, потужністю 86 м. Виявлена велика кількість різноманітних викопних - рослинний детрит, форамініфери, моховатки, корали, голкошкірі, молюски. З органічних решток, які обґрунтовують вік середньої частини світи, вивчені молюски і форамініфери. Асоціація форамініфер складена виключно бентосними формами, серед яких важливе стратиграфічне значення мають Marginulinopsis sigali Bart., Bett. et Bolli і Dorothia kummi (Zedl.), що дало змогу розглянути цю частину розрізу в обсязі верств з Marginulinopsis sigali - Dorothia kummi і визначити ранньоготеривський вік вмісних порід. Верхня товща представлена сірими й темно-сірими вапнистими піскувато-алевритистими глинами, прошарками піритизованими, з лінзами дрібнозернистих пісковиків з глауконітом і піритом у нижній частині. Потужність становить 231 м. З викопних решток виявлені молюски, форамініфери, коколітофориди. Склад форамініфер урізноманітнюється появою планктонних форм. Асоціація представлена комплексом верств з Hedbergella sigali - Нedbergella tuschepsensis, що діагностують утворення нижнього барему і Favusella tardita - Blefuscuiana primare, що ідентифікують утворення верхнього барему. Максимальна потужність світи становить 521 м.
Центральна частина (теригенно-кременистий тип розрізу). Нижня товща представлена строкато- і сіробарвистими кварц-польовошпатовими слюдистими пісковиками, глинистими алевролітами, аргілітами, з прошарками гравелітів, схарактеризованих комплексами спор та пилку, що визначають барем-ранньоаптський вік вмісних відкладів. Потужність становить 111-177 м. Верхня товща складена пісковиками переважно ясно-сірими й сірими, від дрібно- до різно- і грубозернистих, гравійних, з прошарками темно-сірих й сірих алевролітів і невапнистих піскувато-алевритистих аргілітів, менше ясно-сірих гравелітів, потужністю 40-50 м. З органічних решток, що обґрунтовують вік товщі, виявлений комплекс молюсків (1992), який визначає її стратиграфічне положення як пізній барем. Загальна потужність світи становить 161-217 м.
Апський ярус. Донузлавська світа (нижній апт) представлена майже однорідною товщею темно-сірих й сірих з зеленкуватим відтінком піскуватих алевролітів, з прошарками зеленкувато-сірих дрібнозернистих пісковиків, інколи темно-сірих піскувато-алевритистих аргілітів. Вік світи визначений за знахідками молюсків та форамініфер. За обсягом вона відповідає амонітовій зоні Deshayesites deshayesi (1992), за форамініферами - верствам з Blefuscuiana aptica. Найповніші розрізи і максимальні потужності - 184 м, розкриті в межах центральної частини території.
Каштанівська світа (середній-верхній апт). Найповніші і фауністично схарактеризовані розрізи літостратону розкриті свердловинами у північній частині півострова. Тут вона має двочленну будову і досягає максимальних значень потужностей - 273-253 м. Нижня товща представлена алевролітами темно-сірими, олігоміктовими, нерівномірно глинистими і піскуватими, з прошарками алевритових аргілітів або дрібнозернистих алевритових пісковиків, потужністю 108 м. Тут виявлені молюски і форамініфери. Останні представлені комплексом зони Hedbergella gorbachikae, що й визначає середньо-пізньоаптський вік нижньої частини світи. Верхня товща складена темно-сірими алевритовими аргілітами з прошарками олігоміктових алевролітів, потужністю 145 м. Порівняно з нижньою частиною тут виявлений багатший комплекс мікро- й макрофауни. Вона розглянута в обсязі амонітової зони Acancanthohoplites nolani та верств з Hedbergella trocoidea, що й обґрунтовує її пізньоаптський вік. На заході світа набуває характеру базальних верств, а її потужність скорочується до 80 м. У північно-східній частині півострова - до 136 м. Складена сіробарвистими пісковиками й гравелітами з тонкими прошарками темно-сірих алевролітів або чорних аргілітів. Відклади фауністично є „німими“, тому їх вік визначений умовно, переважно за положенням у розрізі і не виключає їхньої приналежності до пізнього апту. У центральній частині півострова каштанівська світа складена монотонною товщею темно-сірих алевролітів з прошарками невапнистих і слабковапнистих аргілітів, які у верхах розрізу переважають. Потужність становить 211-221 м. З органічних решток виявлені молюски і форамініфери. Важливою особливістю асоціації форамініфер нижньої частини світи є поява Hedbergella gorbachikae Long. і H. praetrocoidea (Kretsch. et Gorb.) - керівних форм середнього апту, що дозволяє датувати вмісні відклади і розглядати цю частину розрізу в обсязі зони Hedbergella gorbachikae. У верхній частині світи внаслідок зникнення керівних форм середнього апту і продовження існування виду-індексу Hedbergella trocoidea (Gand.) на рівні зонального амоніта Hypacanthoplites jacobi дозволяє визначати пізньоаптський вік літостратону і розглядати його в обсязі верств з Hedbergella trocoidea.
Альбський ярус. Рилєєвська світа (нижній альб) складена товщею (150-170 м) темно-сірих алевролітів з прошарками аргілітів, пісковиків, у південно-західній частині з ефузивними породами. Головною особливістю світи є її витриманий склад по вертикалі і різка його зміна по площі поширення, що зумовило виділення одновікового фаціального аналогу - тетянівської світи. У відкладах рилєєвської світи з викопних виявлені молюски і форамініфери. За обсягом вона відповідає амонітовій зоні Leymeriella tardefurcata, а за форамініферами охоплює нижню частину зони Hedbergella planispira, що й визначає її ранньоальбський вік.
Тетянівська світа (нижній альб) складена одноманітною товщею темно-сірих аргілітів з прошарками алевролітів, потужністю 130-150 м. Вік світи обґрунтований знахідками молюсків і форамініфер. На ранньоальбський вік вказують зональний амоніт Leymeriella tardefurcata (Leym.) та комплекс форамініфер нижньої частини зони Hedbergella planispira.
Тарханкутська світа (середній альб) складена слабковапнистими темно-сірими аргілітами з прошарками алевролітів, інколи з домішкою вулканокластичного матеріалу, поблизу вулканів - з вулканогенними утвореннями, потужністю 679 м. За обсягом вона відповідає амонітовим зонам Hoplites dentatus і Anahoplites intermedius. Поява в комплексі зони Hedbergella planispira виду-індексу верхнього альбу - Trochogerina infracretacea (Glаessn.) стало підставою для розгляду літостратону в обсязі верхньої частини зони Hedbergella planispira, що й визначає її середньоальбський вік. Одновіковим фаціальним аналогом тарханкутської світи є єлизаветівська товща, поширена у центральній частині півострова. Складена вапнистими темно-сірими аргілітами з прошарками алевролітів; у верхній частині розрізу - з кременистими породами. Потужність становить 388 м. Віковий діапазон літостратону обґрунтований знахідками молюсків (зона Hoplites dentatus) та комплексом форамініфер верхньої частини зони Hedbergella planispira.
Ковильненська світа (верхній альб). За літологічними особливостями в її складі виділяють дві підсвіти: нижню - грубо-дрібнотеригенно-вулканогенну складену аргілітами, вулканоміктовими і поліміктовими пісковиками, гравелітами, місцями з кременистими і вулканогенними утвореннями, максимальною потужністю до 1600 м і верхню - дрібнотеригенно-вулканогенну представлену темно-сірими аргілітами, місцями з вулканоміктовими утвореннями та прошарками ефузивів, максимальною потужністю до 300 м. У найповніших розрізах нижня підсвіта має двочленну будову. Нижня складена темно-сірими, вапнистими, переважно алевритистими і кременистими аргілітами, потужністю 285 м. Вона відповідає обсягу амонітової зони Hysteroceras orbignyi. Верхня представлена сіроколірними пісковиками з тонкими прошарками алевролітів, аргілітів, гезів і спонголітів, потужністю 154 м. Поява в комплексі форамініфер видів-індексів верхнього альбу Trochogerina infracretacea (Glаessn.) і Hedbergella globigerinellinoides (Subb.) дає змогу розглядати світу в обсязі верств з Trochogerina infracretacea - Hedbergella globigerinellinoides і визначати її пізньоальбський вік.
Нижньокраснополянська підсвіта (верхня частина верхнього альбу) представлена одноманітною товщею глинистих мергелів, максимальною потужністю 570 м, склад і потужність якої по площі змінюється і в товщі мергелів з'являються такі літологічні різновиди, як кременисті і вулканоміктові пісковики й алевроліти, що стало підставою для виділення самостійного літостратону - одновікового фаціального аналогу нижньопривольненської підсвіти (до 300 м). З викопних решток, які обґрунтовують вік літостратонів виявлені молюски і форамініфери. Простежується цілковите оновлення комплексу форамініфер. Тут з'явлються перші представники кілюватих планктонних форм Rotalipora ticinensis (Gand.) і R. appeninnica (Renz), які продовжують своє існування й у нижньому сеномані. Перша поява видів-індексів і супровідних форм Hedbergella aff. caspia Vass., Planomalina buxtorfi Gand., Praeglobotruncana delrioensis (Plumm.) дає змогу датувати підсвіти і розглядати їх в обсязі зони Rotalipora ticinensis.
БІОСТРАТИГРАФІЧНе розчленування нижньокрейдових відкладів рівнинного криму за форамініферами
Надзвичайно складні палеогеографічні умови осадонакопичення ранньокрейдової епохи, різна повнота розрізів, фаціальне різноманіття відкладів, нерівномірний розподіл в них решток форамініфер та значні глибини залягання (понад 4000 м) нижньокрейдового комплексу ускладнюють стратифікацію відкладів нижньої крейди Рівнинного Криму. З огляду на такий стан розрізів нижньої крейди і поширення в них решток мікрофауни на території району досліджень виділено два ранги біостратонів - форамініферові зони та верстви з фауною (Стратиграфічний кодекс України, 1997).
Готерив-баремський яруси. Верстви з Marginulinopsis sigali - Dorothia kummi (K1g1) встановлені у межах південно-східної частини Рівнинного Криму (розріз св. Солдатівська-1, інт. 1403-1481 м). Асоціація складена 16 видами. Характерний комплекс представлений таксонами, стратиграфічний діапазон яких обмежений готеривом-раннім баремом: Dorothia kummi (Zedl.), Lenticulina akmetchetica Mjatl., L. ouachensis ouachensis Sigal, L. sp., L. turgidula (Reuss), Marginulinopsis sigali Bart., Bett. et Bolli, Citharina rudocostata Bart. et Brand. Обсяг біостратону: нижня межа верств визначена появою видів-індексів, верхня - появою видів-індексів вищележачого біостратону, а саме Hedbergella sigali (Moul.) та H. tuschepsensis (Ant.), що діагностують відклади нижнього барему. Кореляція: з однойменними зонами Гірського Криму, Північного Кавказу, зоною Haplophragmoides vocontianus, Dorothia ouachensis Середземномор'я, зоною Globuligerina hоterivica західної Африки, зоною Reophax torus - Globulina praelacrima obesa - Astacolus assurgens Прикаспійської низовини. Геологічний вік: зона Marginulinopsis sigali - Dorothia kummi у низці регіонів Тетисної області (Гірський Крим, Північний Кавказ) характеризує утворення нижнього готериву, що дає підстави вважати однойменні верстви Рівнинного Криму нижньоготеривськими. За планктонними форамініферами вони відповідають нижній частині верств з Globuligerina hauterivica у біостратиграфічних схемах (1986, 1991а, 2006, 1991б). Згідно до Шкали Геологічного Часу нижньої крейди ця частина розрізу виділена в обсязі форамініферової зони Hedbergella sigali/delrioensis (готерив). Отже, вік верств - рання крейда, ранній готерив.
Верстви з Hedbergella sigali - Нedbergella tuschepsensis (K1br1) встановлені у межах південно-східної частини Рівнинного Криму (розріз св. Солдатівська-1, інт. 1330-1403 м). Асоціація складена 11 видами. Характерний комплекс (час існування таксонів обмежений раннім баремом-пізнім аптом): Lenticulina nimbifera (Espit. et Sigal), Conorotalites bartensteini intercedens Bett., Gavelinella barremiana (Bett.), Hedbergella sigali (Moul.), H. tuschepsensis (Ant.), Blefuscuiana aptica (Agal.), В. primare (Kretsch. et Gorb.). Обсяг біостратону: верстви охоплюють інтервал від першої появи виду-індексу Hedbergella tuschepsensis (Ant.) до появи Blefuscuiana primare (Kretsch. et Gorb.) й Favusella tardita (Ant.) - видів-індексів перекривних верств. Кореляція: з однойменними верствами Гірського Криму, Північного Кавказу, верствами з Clavihedbergella tuschepsensis Грузії, зонами Hedbergella sigali, Clavihedbergella eocretacea Середземномор'я, зонами Hedbergella tuschepsensis та H. aptica Західної Африки, зоною Hedbergella sigali Тунісу, верствами з Gaudryina neocomica - ”Conorbinopsis humilis” й Choffatella geokderensis Західного Туркменістану. Геологічний вік: верстви з Hedbergella sigali - Hedbergella tuschepsensis у низці регіонів Тетисної області (Гірський Крим, Північний Кавказ) характеризують утворення нижнього барему, що дає підстави вважати однойменні верстви Рівнинного Криму нижньобаремськими. Їхні аналоги, представлені одним видом-індексом, відомі на тому ж стратиграфічному рівні в Західній Європі, Північній Африці, Східній Атлантиці. Згідно до Шкали Геологічного Часу нижньої крейди ця частина розрізу виділена в обсязі форамініферової зони Hedbergella similis, а зона Hedbergella sigali/delrioensis охоплює утворення нижчого хроностратиграфічного рівня і відповідає обсягу готеривського ярусу. Отже, вік біостратону - рання крейда, ранній барем.
Верстви з Favusella tardita - Blefuscuiana primare (K1br2) встановлені у межах південної та центральної частин Рівнинного Криму, розрізи св.: Солдатівська-1 (інт. 1295-1333 м), Нижньогірська-6 (інт. 2392-2582 м), Клепінінська-1 (інт. 2775-2936 м), Красногвардійська-2 (інт. 2380-2597 м). Асоціація складена 16 видами. Характерний комплекс: таксони, стратиграфічний діапазон яких обмежений раннім-пізнім баремом та пізнім баремом-раннім аптом: Blefuscuiana primare (Kretsch. et Gorb.), Clavihedbergella globulifera (Kretsch. et Gorb.), Favusella tardita (Ant.), Conorotalites bartensteini intercedens Bett., Conorboides caucasicus (Z. Kusnеtz. et Ant.), Gavelinella barremiana (Bett.). Обсяг біостратону: нижня межа верств визначена появою видів-індексів - Favusella tardita (Ant.), Blefuscuiana primare (Kretsch. et Gorb.). Верхня - зникненням Marginulinopsis sigali Bart., Bett. et Bolli. Кореляція: з однойменними верствами з Globuligerina tardita - Clavihedbergella primare Гірського Криму, Північного Кавказу, зоною Miliammina mjatliukae - Conorbinopsis barremicus, Gavelinella barremiana Прикаспійської низовини, зоною Conorbinopsis barremicus - Gavelinella balchanica Західного Туркменістану, верствами з Hedbergella globigerinellinoides, H. simplex, Globigerinelloides ultramicrus Атлантики, зоною Conorotalites intercedens, Conorotalites aptiensis Середземномор'я, зоною Clavihedbergella subcretacea та Schackoina pustulans Тунісу. Геологічний вік: існування однойменних біостратиграфічних підрозділів за форамініферами або одного з видів-індексів на тому ж стратиграфічному рівні у регіонах Західного і частково Східного Мезотетису (Гірському Криму, Північному Кавказі й Грузії) дає нам підстави діагностувати вмісні утворення і визначати їхнє положення у ЗСШ. У низці регіонів Тетисної області (Гірський Крим, Північний Кавказ) верстви з Favusella tardita - Blefuscuiana primare характеризують утворення верхнього барему, що дозволяє вважати однойменні верстви Рівнинного Криму верхньобаремськими. Згідно до Шкали Геологічного Часу нижньої крейди ця частина розрізу відповідає нижній частині форамініферової зони Globigerinelloides blowi. Отже, вік верств - рання крейда, пізній барем.
Аптський ярус. Верстви з Blefuscuiana aptica (K1a1) встановлені у межах центральної частини Рівнинного Криму, розрізи св.: Клепінінська-1 (інт. 2591-2775 м), Красногвардійська-2 (інт. 2200-2380 м), Баранівська-1 (інт. 2440-2272 м). Асоціація складена 21 видом. Характерними є таксони, стратиграфічний діапазон яких обмежений пізнім баремом-раннім аптом, раннім аптом та раннім-пізнім аптом: Saccammina aptica Samysch., Vaginulina (Psilocitharella) sp., Lenticulinella schutskajae Samysch. et Said., Astacolus crepidularis tricarinella (Reuss), Conorotalites bartensteini aptiensis Bett., C. bartensteini intercedens Bett., Gavelinella barremiana (Bett.), G. infracomplanata (Mjatl.), Mironovella juliae (Mjatl.), Hoeglundina aptiensis (Mjatl.), Clavihedbergella globulifera (Kretsch. et Gorb.), Blefuscuiana aptica (Agal.), B. primare (Kretsch. et Gorb.), Hedbergella sigali (Moul.), H. tuschepsensis (Ant.). Обсяг біостратону: нижня межа визначена появою видів-індексів - типових великих форм планктону Blefuscuiana aptica (Agal.), а також бентосних - Gavelinella infracomplanata (Mjatl.), Hoeglundina aptiensis (Mjatl.), Mironovella juliae (Mjatl.), верхня - зникненням Blefuscuiana primare (Kretsch. et Gorb.), Hedbergella sigali (Moul.), H. tuschepsensis (Ant.). Кореляція: з однойменними верствами з Blefuscuiana aptica Гірського Криму, Північного Кавказу, Грузії, зонами Hedbergella similis, Globigerinelloides gottisi - Gl. duboisi, Globigerinelloides maridalensis - Gl. blowi і нижньою частиною Schackoina cabri Середземномор'я, зонами Hedbergella similis, Globigerinelloides duboisi, Gl. blowi Західної Африки, зонами Planomalina (Gl.) ferreolensis та Pl. (Gl.) algeriana Тунісу, зонами Globigerinelloides gottisi, Gl. maridalensis Північної Мексики, зоною Globigerinelloides maridalensis - Gl. gottisi Атлантики. Геологічний вік: верстви з Blefuscuiana aptica Рівнинного Криму за стратиграфічним положенням відповідають амонітовій зоні Deshayesites deshayesi, яка діагностує утворення нижнього апту. За планктонними форамініферами вони охоплюють два біостратиграфічні підрозділи - верстви з Hedbergella aptica та зону Blowiella blowi - Hedbergella bollii у схемах (1986, 1991а, 1991б, 2006). Згідно до Шкали Геологічного Часу нижньої крейди ця частина розрізу виділена в обсязі двох форамініферових зон: верхньої - Globigerinelloides blowi та Leupoldina cabri. Виділені верстви корелюються з верхньою частиною зони Globigerinelloides blowi. Отже, - вік верств рання крейда, ранній апт.
Зона Hedbergella gorbachikae (K1a2-3) встановлена у межах північно-західної і центральної частин Рівнинного Криму, розрізи св.: Єлизаветівська-500 (інт. 1550-1654 м), Східно-Воронківська-1 (інт. 3678-3500 м). Асоціація складена 15 видами. Керівні представлені Hedbergella gorbachikae Long. й H. praetrocoidea (Kretsch. et Gorb.), перший з яких охоплює інтервал верхи середнього і низи верхнього апту, другий - відповідає обсягу середнього апту. Асоціація цих видів є хорошим індикатором відносного геологічного віку вмісних порід і визначає утворення середнього апту. До характерних належать види, час існування яких обмежений середнім-пізнім аптом або пізнім аптом-раннім альбом: Tristix acutangulum (Reuss), Lenticulina busatchensis Vass., Palmula kasachstanica Aleks., Marginulina inaequalis Reuss, Saracenaria sp., Gavelinella intermedia biinvoluta (Mjatl.), G. hostaensis (Moroz.), Blefuscuiana aptica (Agal.), H. trocoidea (Gand.). Обсяг біостратону: зона охоплює інтервал від першої появи до повного зникнення виду-індексу Hedbergella gorbachikae Long. Кореляція: з однойменною зоною Північної Мексики, зонами Leupoldina cabri, Globigerinelloides algerianus Атлантики, зонами Leupoldina cabri, Globigerinelloides ferreolensis, Gl. algerianus Західної Африки, Середземномор'я й Мексики, зонами Leupoldina protuberans, Globigerinelloides ferreolensis, Gl. algerianus Гірського Криму і Північного Кавказу, зонами Globigerinelloides ferreolensis, Gl. algerianus Грузії. У схемах розчленування Прикаспійської низовини, Мангишлаку, Устюрту, Західного Туркменістану зона Рівнинного Криму відповідає біостратиграфічним підрозділам, визначеним переважно за бентосними форамініферами, зіставлення з якими проведено на підставі знаходження в асоціаціях зональних комплексів спільних форм. Геологічний вік: вид-індекс Hedbergella gorbachikae Long. у межах Рівнинного Криму починає своє існування нижче рівня знаходження зонального амоніта Acanthohoplites nolani і також зустрічається на рівні його поширення, що є підставою для визначення відносного віку біостратону. Таке ж стратиграфічне поширення має таксон в регіонах Тетисної області і за її межами. Для такого трактування також слугує положення однойменної зони у Шкалі Геологічного Часу нижньої крейди, яка охоплює дві амонітових зони Parahoplites melchioris, Nolaniceras nolani, перша з яких датує утворення верхів середнього апту, а друга - пізнього апту. Отже, вік біостратону - рання крейда, верхи середнього-низи раннього апту.
Верстви з Hedbergella trocoidea (K1a3) встановлені у межах центральної та північно-західної частин Рівнинного Криму, розрізи св.: Східно-Воронківська-1 (інт. 3500-3425 м), Тетянівська-5 (інт. 4242-4515 м), Первомайська-1 (інт. 4512-4752 м), Клепінінська-1 (інт. 2380-2591 м), Красногвардійська-2 (інт. 1979-2200 м). Асоціація складена 14 таксонами. Керівні: Hedbergella gorbachikae Long. - вид, який закінчує своє існування на початку пізнього апту. Характерними є види, час існування яких обмежений середнім-пізнім аптом або пізнім аптом-раннім альбом: Tristix acutangulum (Reuss), Lenticulina busatchensis Vass., Palmula kasachstanica Aleks., Marginulina inaequalis Reuss, Saracenaria sp., Gavelinella intermedia biinvoluta (Mjatl.), G. hostaensis (Moroz.), Blefuscuiana aptica (Agal.), Hedbergella trocoidea (Gand.). Обсяг біостратону: верстви охоплюють інтервал від першої появи виду-індексу Hedbergella trocoidea (Gand.), зникнення планктонної форми H. praetrocoidea (Kretsch. et Gorb.) до появи Hedbergella planispira (Tapp.) - виду-індексу вищележачого біостратону. Кореляція: з зонами Hedbergella trocoidea, Ticinella bejaouaensis Атлантики, Західної Африки, Середземномор'я, зоною Hedbergella trocoidea Мексики, зонами Biglobigerinella barri, Hedbergella/Ticinella roberti Тунісу, з верхньою частиною зони Planomalina cheniourensis - Ticinella roberti Гірського Криму, Північного Кавказу, нижньою частиною верств з Clavihedbergella globulifera - Hedbergella trocoidea Грузії, зонами Turrilina evexa, Quadrimorphina minima Прикаспійської низовини та Evolutinella formosa, Dorothia gradata, Hedbergella planispira Мангишлаку й Устюрту, верствами з Hedbergella aptica і зоною Hedbergella planispira - Orthokarstenia asperula Західного Туркменістану. Геологічний вік: верстви з Hedbergella trocoidea відповідають амонітовим зонам Acanthohoplites nolani та Hypacanthoplites jacobi верхнього апту. Згідно до Шкали Геологічного Часу нижньої крейди верстви зіставляються з зонами Ticinella bejaouaensis і нижньою частиною Hedbergella planispira. Та обставина, що вид-індекс у низці регіонів Тетисної області зафіксований на рівні пізнього апту, дає підстави для визначення віку верств - рання крейда, пізній апт.
...Подобные документы
Четвертинний період або антропоген — підрозділ міжнародної хроностратиграфічної шкали, найновіший період історії Землі, який триває дотепер. Генетична класифікація четвертинних відкладів, їх походження під дією недавніх і сучасних природних процесів.
контрольная работа [317,0 K], добавлен 30.03.2011Історія розвідки й розробки родовища. Геолого-промислова характеристика покладу. Стратиграфія, тектоніка, нафтогазоводоносність. Колекторські та фізико-хімічні властивості покладу. Запаси нафти та газу. Аналіз технології і техніки експлуатації свердловин.
курсовая работа [718,7 K], добавлен 22.08.2012Тектонічні особливості та літолого-стратиграфічні розрізи Південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи, Передкарпатського крайового прогину і Карпатської складчастої області. Закономірності поширення типів мінеральних вод Львівської області.
дипломная работа [123,9 K], добавлен 15.09.2013Поняття та стадії розвитку латеральної і вертикальної фаціально-літологічної мінливості генетичного типу. Вивчення елювіального, субаерально-фітогенного та еолового рядів континентальних відкладів. Опис стратиграфічних підрозділів четвертинної системи.
реферат [46,9 K], добавлен 01.04.2011Коротка історія геолого-геофізичного вивчення та освоєння родовища. Літолого-стратиграфічна характеристика розрізу, його тектоніка та промислова нафтогазоносність. Фізико-хімічні властивості пластових флюїдів. Геолого-технічні умови експлуатації пластів.
курсовая работа [41,4 K], добавлен 06.11.2012Формування мінерально-сировинної бази України. Прогнозні ресурси первинного каоліну в країні. Шебелинське родовище крейди і глини. Ефективність та перспективи використання мінерально-сировинних родовищ. Загальнодержавні програми розвитку сировинної бази.
реферат [1,0 M], добавлен 26.04.2015Закономірності просторового поширення ґрунтів, закони географії ґрунтів, зональних і регіональних особливостей ґрунтового покриву. Загальні закономірності поширення ґрунтів і ґрунтово-географічне районування. Характеристика основних типів ґрунтів України.
реферат [32,1 K], добавлен 03.03.2011Елементи геологічної будови території сучасного Києва. Стратиграфічне розчленування утворень, поширених на даній території. Відклади київської світи: морські піски, глини і мергели. Глибини залягання покрівлі світи та фактори, що на неї впливають.
реферат [34,3 K], добавлен 21.01.2011Історія розвідки та розробки родовища. Загальні відомості, стратиграфія, тектоніка та нафтогазоводоносність. Характеристика об`єктів розробки. Колекторські властивості покладу. Фізико-хімічні властивості флюїдів. Гідрогеологічна характеристика покладу.
реферат [351,4 K], добавлен 29.07.2012Літолого-фізична характеристика продуктивних горизонтів. Підрахункові об`єкти, їхні параметри та запаси вуглеводнів. Результати промислових досліджень свердловин. Аналіз розробки родовища. Рекомендації з попередження ускладнень в процесі експлуатації.
дипломная работа [4,2 M], добавлен 24.01.2013Обґрунтування технологій дистанційного зондування земельних ресурсів України. Дослідження деградації земельних ресурсів Кіровоградської області та Криму засобами дистанційного зондування. Методи оцінки продуктивності й моделі прогнозування врожайності.
контрольная работа [783,7 K], добавлен 26.07.2015Теоретико-методологічні засади дослідження ефузивного магматизму. Поняття про вулканізм. Особливості географічного поширення вулканів. Методи дослідження вулканічних явищ та способи їх попередження. Продукти вулканічних вивержень, грязьовий вулканізм.
курсовая работа [59,7 K], добавлен 16.10.2010Выделение разломов и тектонических нарушений по геофизическим данным. Краткие геолого-геофизические сведения по Аригольскому месторождению: тектоническое строение, геолого-геофизическая изученность. Особенности формирования Аригольского месторождения.
курсовая работа [3,4 M], добавлен 27.01.2013Загальні відомості про родовище: стратиграфія; тектоніка. Відомості про нафтогазоносність і водоносність розрізу. Аналіз добувних здібностей свердловин. Визначення максимально допустимого тиску у свердловині. Визначення відносної густини газу у повітрі.
курсовая работа [554,4 K], добавлен 13.03.2011Розгляд типів льодовиків, їх переносної і акумулятивної діяльності. Виділення флювіогляційних та перигляціальних відкладень. Характеристика методів ландшафтно-екологічних досліджень. Вивчення геолого-геоморфологічних особливостей Чернігівського Полісся.
дипломная работа [5,4 M], добавлен 16.09.2010Географо-економічна та геологічна характеристика району робіт з виявлення родовища опоки, придатної для виробництва кремнезиту та активних мінеральних домішок. Властивості корисної копалини та методика підрахунку її запасів на Барвінківській ділянці.
курсовая работа [2,3 M], добавлен 21.06.2011Комплексна характеристика долини р. Дністер, її природних умов, кліматичних та геолого-геоморфологічних особливостей. Гірська Карпатська, Подільська і Причорноморська частини річки. Гідрографічна сітку території басейну. Дослідження дністерських терас.
курсовая работа [90,3 K], добавлен 15.06.2014Основные проектные решения по разработке месторождения. Обоснование выделения эксплуатационных объектов по геолого-физическим характеристикам пластов. Геолого-промысловое обоснование расчетной модели, варианты, проекты разработки объектов.
курсовая работа [7,2 M], добавлен 27.03.2011Геологічна будова, гідрогеологічні умови, вугленосність Боково-Хрустальського району з видобутку антрацитів. Характеристика ділянки шахтного поля: віку і складу порід, їх залягання, якості вугільного пласта. Результати геолого-розвідницьких робіт.
курсовая работа [114,1 K], добавлен 09.06.2010Поняття "пірнаючі циклони": умови утворення, траєкторії, погодні умови. Виявлення пірнаючих циклонів на території України. Дослідження динаміки енергетики і вологовмісту пірнаючих циклонів в процесі їх еволюції. Ідентифікація типів пірнаючих циклонів.
реферат [456,5 K], добавлен 17.11.2010
