Біостратиграфія палеоцен–еоценових відкладів Керченського півострова та прилеглих територій за форамініферами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОЛОГІЧНИХ НАУК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата геологічних наук

Біостратиграфія палеоцен-еоценових відкладів Керченського півострова та прилеглих територій за форамініферами

04.00.09 - палеонтологія і стратиграфія

Мінтузова Людмила Георгіївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі регіональної геології Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту

Науковий керівник:

доктор геолого-мінералогічних наук,

старший науковий співробітник

Іванік Михайло Михайлович,

Інститут геологічних наук НАН України

завідувач відділу

Офіційні опоненти:

доктор геолого-мінералогічних наук

Ольштинська Олександра Петрівна

Інститут геологічних наук НАН України,

провідний науковий співробітник

кандидат геологічних наук

Іщенко Ігор Іванович,

Дочірнє підприємство НДІ Нафтогазової промисловості України

НАК «Нафтогаз» України,

завідувач відділу

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Палеогенові відклади Південного нафтогазоносного регіону України належать до одного з найбільш перспективних на вуглеводні стратиграфічних комплексів. В палеоцен-еоценових відкладах Керченського півострова, на шельфах Чорного моря відкрито низку родовищ нафти і газу та прогнозуються нові вуглеводневі поклади. Вирішення проблем стратиграфії з метою визначення стратиграфічних критеріїв прогнозування та пошуків вуглеводнів потребує створення моделі хроностратиграфічної структури відповідних регіонів на засадах детальної стратифікації розрізів, аналізу різнорангових стратонів, просторово-часового поширення та фаціальних особливостей нафтогазоносних продуктивних комплексів, відтворення еволюції осадконакопичення, палеогеографічних реконструкцій. В нафтогазоносних регіонах при стратифікації осадових товщ поряд з геофізичними та літологічними методами широке застосування має біостратиграфічний метод, як один з найбільш надійних при обґрунтуванні віку стратонів усіх рангів - місцевих та регіональних, при зіставленні з Загальною стратиграфічною шкалою та міжрегіональних кореляціях. Завдяки біостратиграфічному методу стає можливим інтегрування даних, отриманих іншими методами, в єдину систему чітко означених розпізнаваємих об'єктів. Тому біостратиграфічні методи є необхідною складовою при детальних місцевих, регіональних і міжрегіональних стратиграфічних побудовах, при створенні стратиграфічних схем. Створення детальної стратиграфічної схеми палеоцен-еоценових відкладів Керченського півострова на засадах зональної біостратиграфії є головною передумовою підвищення достовірності розчленування та кореляції цих відкладів. Зональне розчленування палеоцен-еоценових відкладів забезпечується планктонними і бентосними форамініферами, нанопланктоном, діноцистами, радіоляріями, спікулами губок. Але найпоширенішою ортостратиграфічною групою є форамініфери, що й визначило доцільність постановки досліджень у даній роботі.

Зв'язок з науковими програмами планами та темами. Дисертаційна робота виконана у відділі регіональної геології ЛВ УкрДГРІ. Основні результати щодо детальної стратифікації і кореляції розрізів були отримані при виконанні робіт за держбюджетними та госпдоговірними темами (2004-2010 рр.): “Літолого-стратиграфічні дослідження перспективних комплексів фанерозою Західного нафтогазоносного регіону та палеогенових і міоценових відкладів Криму з метою вдосконалення регіональних побудов та створення основи для обґрунтування напрямків геологорозвідувальних робіт на нафту і газ” (№ держреєстрації 0102U005592), “Проведення літолого-стратиграфічних досліджень осадових комплексів Західного та Південного регіонів України з метою вдосконалення регіональних стратиграфічних схем для потреб геолого-знімальних та геологорозвідувальних робіт на нафту і газ” (№ держреєстрації 0105U002950), “Результати наукової обробки матеріалів параметричної свердловини № 403 на площі Субботіна (Прикерченський шельф Чорного моря)” (шифр Геоінформу України У_02_230/1 (м), “Літолого-стратиграфічні дослідження перспективних осадових комплексів фанерозою Західного та Південного нафтогазоносних регіонів України для обґрунтування напрямків пошуків вуглеводнів” (шифр Геоінформу України У-06-160/39).

Мета та завдання роботи. Метою роботи є вивчення систематичного складу форамініфер, біозональний поділ та створення біозональної шкали; розчленування, детальна стратиграфія і кореляція палеоценових та еоценових відкладів Керченського півострова та прилеглих територій.

Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні задачі:

1) комплексне вивчення розрізу палеоцен-еоценових відкладів за біостратиграфічними методами з використанням геолого-геофізичних, літологічних матеріалів; 2) вивчення та аналіз систематичного складу форамініфер, з'ясування просторово-часових закономірностей їх стратиграфічного поширення в палеоцен-еоценових відкладах Керченського півострова, Прикерченського шельфу Чорного моря, Кримського передгір'я, Північно-Східного та Індольського структурно-фаціальних районів Рівнинного Криму; 3) зональне розчленування за форамініферами палеоцен-еоценових відкладів означених регіонів; 4) детальна кореляція розрізів за особистими дослідженнями та численними літературними джерелами зі стратиграфії палеоцен-еоценових відкладів Керченського півострова та прилеглих регіонів; 5) біофаціальна типізація та відтворення умов осадконакопичення палеоцен-еоценових відкладів Керченського півострова; 6) дослідження етапності розвитку форамініфер палеоцен-еоценових відкладів та їх латеральна кореляція з одновіковими відкладами Перітетису; 7) створення деталізованої регіональної схеми палеоцен-еоценових відкладів Керченського півострова.

Об'єкт дослідження - форамініфери, палеоцен-еоценові відклади Керченського півострова та прилеглих територій.

Предмет дослідження - біостратиграфія, умови седиментації, палеобіографічні реконструкції, кореляція палеоцен-еоценових відкладів.

Методи дослідження - стратиграфічний, мікропалеонтологічний, біостратиграфічний та біофаціальний.

Наукова новизна. Вперше виконано зональне розчленування палеоцен-еоценових відкладів Керченського півострова за форамініферами. Встановлено і охарактеризовано комплекси форамініфер зон біохронологічної шкали В. Берггрена (1995 р.) - Parvularugoglobigerina eugubina, Praemurica inconstans (дат), Morozovella angulata (зеландій), Acarinina subsphaerica (танет), Morosovella aragonensis (іпр) та детальної зональної шкали Кримсько-Кавказської області (В.Н. Беньямовский, 2001) - Parasubbotina pseudobulloides-Globoconusa daubjergensis (даній), Morozovella conicotruncata (зеландій), Acarinina acarinata (танет), Morosovella subbotina (іпр), Acarinina bullbrookі, Acarinina rotundimarginata, Globigerinatheka subconglobata (лютет), Globigerinatheka tropicalis (приабон). Обґрунтовано їх зіставлення з зонами Загальної біохронологічної шкали (Berggren et al, 1995). Створено схему зонального поділу за форамініферами палеоцен-еоценових відкладів Керченського півострова. Доведена наявність відкладів бахчисарайського регіоярусу у розрізах свердловин Керченського півострова і обґрунтовано їх вік за визначеними форамініферовими комплексами зон Morosovella subbotina і M. aragonensis.

Вперше виконано біофаціальний аналіз. В палеоцен-еоценових відкладах Керченського півострова виділено п'ять типів біофацій за форамініферами: планктонний, планктонно-бентосно-секреційний, планктонно-бентосно-аглютинований, планктонно-бентосно-секреційно-аглютинований, бентосно-аглютинований. Побудовано схематичні карти поширення біофацій. Реконструйовано умови седиментації палеоцен-еоценового палеобасейну.

Проведено міжрегіональну кореляцію палеоцен-еоценових відкладів Керченського півострова з одновіковими утвореннями Перітетису.

Уточнене стратиграфічне розчленування палеоцену-еоцену Кримського передгір'я та Рівнинного Криму за форамініферами. Підтверджені стратиграфічні перерви у палеогенових відкладах Північно-східного структурно-фаціального району Рівнинного Криму за форамініферами.

Практичне значення роботи. Полягає у визначенні надійних критеріїв для розчленування, кореляції та вікової індексації палеоцен-еоценових відкладів за форамініферами. Запропоновані «Стратиграфічна схема палеоцен-еоценових відкладів» і «Схема біостратиграфічного зонування за форамініферами» є складовою схем нового покоління, що створюються в рамках проекту «Вдосконалення та модернізація стратиграфічних схем фанерозою України». Створена регіональна стратиграфічна схема слугуватиме підгрунтям при прогнозуванні, пошуках і розробці вуглеводнів та стратиграфічної приуроченості продуктивних горизонтів.

Особистий внесок здобувача. Основні результати та висновки, викладені в роботі, отримані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались і обговорювались на сесіях Українського Палеонтологічного товариства (Київ, 1998 - 2001, 2007, 2009, Львів, 2002, 2004, Сімферополь, 2008).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у двадцяти публікаціях (особистих та у співавторстві), з них дев'ять - тези наукових конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 7 розділів і висновків. Обсяг роботи 203 сторінки друкованого тексту, включає 42 рисунки, 6 таблиць, 7 фототаблиць керівних та характерних видів форамініфер. Список літератури складає 132 найменування.

Робота виконана під керівництвом доктора геол.-мін. наук М.М. Іваніка, якому автор щиро вдячна за постійну увагу та допомогу. За цінні консультаціі, поради і практичну допомогу під час написання дисертації автор висловлює сердечну подяку професору А.С. Андреєвій-Григорович, кандидатам геол.-мін. наук Н.В. Маслун, О.В. Самарській, Н.М. Жабіній, Н.А. Трофимович, кандидату геол. наук О.В. Анікеєвій. Автор висловлює подяку кандидату геол.-мін. наук М.Є. Огородник за розуміння і підтримку під час виконання роботи. Автор вдячний кандидатам геол.-мін. наук Т.С. Рябоконь О.А. Сіренко, Т.В. Шевченко, а також всьому колективу відділу стратиграфії і палеонтології кайнозойських та мезозойських відкладів ІГН НАН України за сприяння у виконанні дисертаційної роботи. Особливу подяку за всебічну допомогу в оформленні роботи автор висловлює кандидату геол. наук Д.В. Мачальському. Глибока вдячність С.В. Щелкуновій та Т.О. Кшановській за технічну допомогу на різних етапах роботи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна характеристика геологічної будови керченського півострова

На теперішній час геологічна будова Керченського півострова є предметом дискусій. Це пов'язано з різними поглядами на стратифікацію відкладів, тектонічну структуру та геодинаміку. З позицій фіксизму південно-західна частина розглядається як занурення та пряме продовження ядра Кримського мегантиклинорію, яке складене утвореннями середньої та верхньої юри і нижньої крейди, що перекриваються відкладами верхньої крейди, палеогену та неогену. Північна частина вважається південним крилом Індольського прогину, південно-східна відноситься до Керченсько-Таманського прогину. З позицій актуалістичної геодинаміки територія півострова розглядається як складчасто-насувна структура, що складена мезокайнозойськими відкладами.

Стан вивченості стратиграфіі та форамініфер палеоцен-еоценових відкладів керченського півострова

В розділі розглянуто історію вивченості палеоцен-еоценових відкладів Керченського півострова, Криму, починаючи з ХІХ століття і до сьогодення - коли були створені узагальнюючі роботи зі стратиграфії палеогену Півдня України, у тому числі Кримсько-Кавказької області, на основі вивчення різних груп викопних решток. Перша зональна шкала за планктонними форамініферами - Зональна шкала Кримсько-Кавказької області - була розроблена Н.М. Субботіною ще в 30-х роках. Монографічне вивчення розрізів стратотипових свердловин Бахчисарайського розрізу, створення регіоярусної шкали палеоцену і еоцену Причорноморської западини та Криму виконано в 1964 році (фауністичне обґрунтування М.Ф. Носовський, Є.Я. Краєва, М.В. Ярцева, Б.Ф. Зернецький, Д.Є. Макаренко та інші).

Серед досліджень, що стосуються вивчення палеоцен-еоценових відкладів за мікрофосиліями необхідно зазначити роботи В.Г. Морозової (1959-60), К.К. Шуцької (1956, 1958, 1960, 1965, 1970), Е.М. Бугрової (1988, 2002, 2008), Є.Я. Краєвої (1972-90), М.В. Ярцевої (1966,1973), М.О. Менкес (Ткачук) (1970-80), Л.М. Голубничої (1969), Г.М. Волошиної (1969), Н.В. Маслун (1990-2010), Т.С. Рябоконь (2003-06) - по дрібних форамініферах; А.С. Андрєєвої-Григорович (1973-2009), С.А. Люльєвої (1987-2009), Н.Г. Музильова (1980), Д.Д. Ваги (2007) - по нанопланктону; В.К. Василенко (1952), Л.П. Горбач (1972), В.О. Зелинської (1970-90), Д.Є. Макаренка (1970-2005) - по молюсках; М.М. Іваніка (1983) - по губках; Г.І. Немкова, Н.Н. Бархатової (1960-65), Б.Т. Голєва (1970-80), Л.В. Портної (1974), Б.Ф. Зернецького (1960-2003), Є.Ю. Закревської (2002-2005) - по нумулітах. В цих роботах наводиться фауністичне обґрунтування стратиграфічного поділу палеоцен-еоценових відкладів Криму, південного Причорномор'я, Азово-Чорноморського регіону, висвітлено проблеми міжрегіональних кореляцій.

У роботах П.Ф. Гожика, Н.В. Маслун, М.М. Іваніка Г.В. Клюшиної (2006-2010) показано перевагу комплексних досліджень для побудови регіональних стратиграфічних шкал, розглянуто проблему та розвиток уявлень про детальну стратиграфію, ярусний, зональний поділ за різними групами макро- і мікрофосилій, Розроблено схему кайнозойських відкладів Азово-Чорноморського регіону. Значна увага приділена геодинаміці, циклічності, седиментології палеоцен-еоценових відкладів Південного нафтогазоносного регіону. Не зважаючи на такий значний доробок щодо біостратиграфії південних регіонів України, існує багато невирішених питань, що стосуються удосконалення стратиграфічних шкал за різними групами фауни і флори; з'ясування біоподій, які можливо використовувати для деталізації розчленування товщ та визначення кореляційних рівнів.

Матеріали та методика досліджень

Фактичним матеріалом для досліджень слугували зразки керну та матеріали буріння понад сорока свердловин, які розкрили палеоцен-еоценові відклади на площах Північновладиславівська, Мар'євська, Булганацька, Північновулканівська, Бондаренківська, Сторожевська, Олексіївська. Горностаївська, Краснопольська, Північноселезньовська (Керченський півострів) та трьох свердловин на Прикерченському шельфі. У Кримському передгір'ї були вивчені стратотипові розрізи відслонень на г. Саблу-Кая, по берегах рік Кача, Чорна, Бельбек, Альма та в кар'єрі цементного заводу на околиці м. Бахчисарай. Окрім власних матеріалів, автором опрацьовані колекції форамініфер УкрДГРІ з цих відслонень (колекція робочої екскурсії Палеогенової комісії Міжвідомчого стратиграфічного комітету СРСР 1964 р.) та з керну 10 свердловин, пробурених у Рівнинному Криму. Всього вивчено понад 2000 зразків. Проаналізовані та узагальнені результати палеонтологічних досліджень цих відкладів, отриманих О.С. Вяловим, М.О. Менкес, Г.М. Волошиною, Л.М. Голубничою та літологічні описи зразків, виконані О.В. Самарською та Г.В. Бойчук. Опрацьовані фондові матеріали параметричного, розвідувального та опорного буріння.

Первинна обробки матеріалу на мікрофауністичний аналіз проводилась за стандартною методикою з подальшим використанням палеонтологічних, біофаціальних, палеоекологічних методів стратиграфічних побудов.

Особливості стратиграфії палеоцен-еоценових відкладів керченського півострова та прилеглих територій

З урахуванням геофізичних і літологічних даних виконано розчленування і кореляцію розрізів свердловин, виділено різнорангові стратони (рис.1, 2) згідно «Стратиграфічного кодексу України» (1997 р.). При розчленуванні і кореляції розрізів враховано запропоновані стратиграфічні схеми палеогенових відкладів 1984, 1987, 1993, 2006 та інші.

Керченський півострів. Нижньопалеогенові відклади розкриті численними свердловинами та відслонюються на мисі Чауда. Вони суцільним чохлом перекривають утворення крейди і складені глинистими і карбонатними породами, часто уламковими. Їм властива фаціальна різноманітність, мінливість потужностей, стратиграфічні перерви. У більшості розрізів, розкритих бурінням, відзначаються значні кути падіння (30-90°), тріщинуватість та перем'ятість порід, що свідчить про значні тектонічні порушення. Форамініфери у них часто поганої збереженості, характерна присутність перевідкладених мікрофосилій.

Палеоцен. Білокам'янський регіоярус (нижній-низи середнього палеоцену). Складений карбонатно-глинистою товщею. За нашими даними у складі цих порід можна виділити дві пачки. Нижня - потужністю 352-600 м - флішоїдне перешарування глинистих мергелів, аргілітів, алевролітів та пісковиків; інколи з уламками верхньокрейдових вапняків, нижньокрейдових аргілітів, туфітів та порфіритів у підошві (Гоностаєвська та Олексіївська площі), датована за форамініферами і нанопланктоном. Верхня пачка (до 186 м) - карбонатні алевроліти та аргіліти, з поодинокими прошарками мергелів і вапняків з лінзами та прошарками пісковиків і сидеритів; датована за форамініферами. Нами встановлені зони форамініфер Parvularugoglobigerina eugubina, Parasubbotina pseudobulloides-Globoconusa daubjergensis, Praemurica inconstans (датський ярус), Morozovella angulata, M. conicotruncata (нижня частина зеландського ярусу). Згідно цих даних вік відкладів білокам'янського регіоярусу даній-ранній зеландій. Качинський регіоярус (верхній палеоцен). Товща карбонатно-теригенних порід, у якій виділяється два типи розрізу. І тип (площі Владиславівська, Північноселезньовська, Фонтанівська, Олексіївська, Горностаївська) - слабо карбонатні або некарбонатні аргіліти з прошарками алевролітів та пісковиків, потужністю 450 м, містять численні аглютиновані форамініфери; ІІ тип (площі Мар'ївська, Краснопольська, Олексіївська, Бондаренківська, Булганакська) - перешарування мергелів та аргілітів з вапняками. За комплексом форамініфер зон Acarinina subsphaerica та A. acarinata, які виділені автором у розрізах, віднесений до верхньої частини зеландського і танетського ярусів.

Еоцен. Бахчисарайський регіоярус (нижній еоцен) складений шаруватими слабо вапнистими та невапнистими аргілітами, прошарками з піскувато-алевритовим матеріалом, у верхній частині - перешарування мергелів, подекуди глинистих вапняків (10-370 м). За нанопланктоном і форамініферами зон Morozovella subbotina і M. aragonensis відноситься до іпрського ярусу. Сімферопольський регіоярус (середний еоцен). Товща (40-300 м) шаруватих аргілітів, глин та мергелів, інколи вапняків, що залягають переважно з перервою на палеоценових та крейдових відкладах. За нанопланктоном і форамініферами зони Acarinina bullbrookі відноситься до нижньої частини лютетського ярусу. Новопавлівський регіоярус (середний еоцен). Товща (70 м) мергелів, подекуди з прошарками вапнистих аргілітів, пісковиків. Породи містять багатий комплекс форамініфер, переважно планктонних. За форамініферами зон Acarinina rotundimarginata і Globigerinatheka subconglobata цей регіоярус співставляється з верхньою частиною лютетського ярусу МСШ. Кумський регіоярус (середній еоцен). Згідно чинної стратиграфічної схеми складений глинами (25 м); за форамініферами датується пізнім бартоном. Автором кумський регіоярус палеонтологічно не встановлений. Альмінський регіоярус (верхний еоцен). Представлений альмінською світою (170 м), складеною мергелями та глинами, місцями алевритистими з прошарками та лінзами аргілітів, подекуди алевролітів і пісковиків. Породи часто з дзеркалами ковзання і субвертикальними тріщинами. Залягає незгідно на різних стратиграфічних рівнях середнього еоцену, палеоцену або крейди. За нанопланктоном і форамініферами зони Globigerinatheka tropicalis датується приабоном.

Прикерченский шельф Чорного моря. На теперішній час бурінням розкриті лише еоценові відклади, найбільш повно - свердловиною Субботіна-403, де охарактеризовано наступні стратони. Бахчисарайський регіоярус складений мікрошаруватими аргілітами з малопотужними прошарками алевролітів, тріщинуватих мергелів (550 м). За форамініферами зон Morozovella aragonensis і M. subbotina та нанопланктоном датується іпром. У комплексі форамініфер серед ранньоеоценових присутні перевідкладені крейдові та палеоценові види. Сіферопольський регіоярус складений перешаруванням аргілітів та алевролітів (230 м). За форамініферами зони Acarinina bullbrookі і нанопланктоном віднесений до нижньої частини лютету. Новопавлівський регіоярус складений перешаруванням тріщинуватих мергелів, аргілітів, глин (290 м.) За нанопланктоном і форамініферами зони Acarinina rotundimarginata віднесений до середньої частини лютету. Кумський регіоярус складений тріщинуватими мергелями (130 м). За комплексом даних доведено, що на структурі Субботіна розкрито лише нижню частину кумських відкладів. За нанопланктоном це верхи лютету-нижня частина бартону. Форамініфери відсутні, присутні численні рештки риб. Альмінський регіоярус складений глинистими мергелями (205 м). За форамініферами зони Globigerinatheka tropicalis і нанопланктоном відноситься до приабону.

Комплекси еоценових форамініфер, виявлені у розрізах Прикерченського шельфу, ідентичні з комплексами, встановленими на Керченському півострові.

Кримське передгір'я. Виділяється два структурно-фаціальних райони - Південно-західний (Бахчисарайський стратотиповий) та Східний. Білокам'янський регіоярус. Білокам'янська світа поширена у Південно-західному районі, поділяється на дві підсвіти: нижню - детритово-моховаткові вапняки (потужність до 50 м) і верхню - органогенно-детритові вапняки (до 25 м). Границі світи ерозійні. Вік визначається за комплексом макрофауни (губки, молюски, брахіоподи, морські їжаки, криноїдеї), нанопланктону, диноцист, форамініфер зони Anomalinа danicа і відповідає данію-нижній частині зеландію. У відслоненнях г. Саблу-Кая, за даними автора, наявна зона бентосних форамініфер Anomalinа danicа. Ця ж зона простежена у відслоненнях верхньої підсвіти по берегах рік Кача і Чорна. Феодосійська світа поширена у Східному районі, поділяється на дві підсвіти: нижня (30 м) - перешарування радіолярієво-спікулових вапняків та алевритисто-глинистих порід з лінзами конгломерату у підошві. Верхня (100 м) - перешарування масивних вапняків та опокоподібних порід. Світа датована за форамініферами зони Anomalinа danicа (Е.М. Бугрова та ін., 2002 р.). Качинський регіоярус представлений качинською світою у Південно-західному районі та товщею піщано-глинистих порід з прошарками вапняків - у Східному. Качинська світа (40 м) - мергелі, у нижній частині піскуваті, у верхній - глинисті, місцями окременілі. Незгідно залягає на породах маастрихту і нижнього палеоцену та переважно незгідно перекривається нижнім еоценом. Поділяється на шари (на сьогодні - зони) з форамініферами Acarinina tadjikistanensis djanensis, A. subsphaerica, A. аcarinata і датується танетом. Автором, як і іншими дослідниками (В. Биков, 1971, Д. Найдин, В. Беньямовский, 1994), у цих відкладах не виявлений комплекс нижньої зони. Лише у відслоненнях на г. Саблу-Кая та по р. Бельбек автором визначені зони Acarinina subsphaerica і A. acarinata. В інших розрізах зональні види присутні сумісно в одному комплексі, що дає підстави припустити частковий розмив даних відкладів. Товща піщано-глинистих порід (понад 40 м) з прошарками вапняків з дискоциклінами з перервою залягає на феодосійській світі та незгідно перекривається насипкойською світою; датується танетом за нумулітами, нанопланктоном та форамініферами зон Acarinina acarinata (планктон) та Karreriella zolkaensis (бентос) (Е. Бугрова та ін., 2002). Бахчисарайський регіоярус представлений бахчисарайською світою у Північно-західному районі та нижньою частиною насипкойської світи у Східному. Бахчисарайська світа (70 м) складена: низ - глауконітові піски з фосфоритами, вище - вапнисті глини, мергелі та вапняки. Залягає переважно незгідно на качинській світі та згідно перекривається середнім еоценом. За нумулітами та форамініферами датується іпром. Нами встановлено у відслоненнях на г. Саблу-Кая, рр. Чорна, Кача, що глауконітові пісковики містять різновікові форамініфери пізнього палеоцену (зон Acarinina subsphaerica, A. acarinata і підзони Morozovella auqa) та крейди. Це свідчить про активний гідродинамічний режим у цій зоні, і зокрема розмив та перевідкладення форамініфер. У глинистих частинах розрізів встановлено дві зони форамініфер - Morozovella subbotina (планктон) та Asterigerina bartoniana (бентос), за якими породи датуються іпром. У вапняках зональні види форамініфер не знайдено. Нижня частина насипкойської світи (50 м) - глини з прошарками вапняків та пісковиків з базальним конгломератом у підошві; залягає з перервою на качинському регіоярусі та згідно перекривається середнім еоценом. Датується іпром за нумулітами, нанопланктоном та форамініферами зон Morozovella subbotinae, M. aragonensis (планктон) та Asterigerina bartoniana kaasschieteri (бентос) (Е.М. Бугрова та ін., 2002). Ці зони за планктоном відповідають іпрському ярусу, окрім його найвищих верств. Сімферопольський регіоярус представлений сімферопольською світою у Південно-західному районі, а на сході - верхньою частиною насипкойської світи. Симферопольська світа (45 м) складена нумулітовими вапняками та мергелями. Межі переважно згідні. За нумулітами відноситься до нижньої частини лютету. Верхня частина насипкойської світи - глини вапнисті, прошарками піщанисті потужністю до 60 м. За форамініферами зони Acarinina bullbrooki (Е.М. Бугрова та ін., 2002) відноситься до нижньої частини лютету. Новопавлівський регіоярус поділяється на підрегіояруси - куберлінський (верхня частина лютету, в обсязі зони форамініфер Acarinina rothundimarginata) та керестинський (нижня частина бартону, в обсязі зон Globigerinatheka subconglobata та Hantkenina alabamensis). Представлений новопавлівською світою у Південно-західному та нижньою частиною кафської світи у Східному районі Кримського передгір'я. Новопавлівська світа складена вапняками та мергелями потужністю до 120 м. Межі переважно згідні. За форамініферами виділяються зони - Acarinina rothundimarginata, Globigerinatheka subconglobata та Hantkenina аlabamensis. Автором встановлені у відслоненнях на правому березі р. Альма та кар'єрі цементного заводу м. Бахчисарай в нижній частині вапняків зона Acarinina rothundimarginata, а у верхній - зона Globigerinatheka subconglobata. Це дає підставу зіставляти світу з лютетським ярусом МСШ, окрім його нижніх верств. Нижня частина кафської світи - вапнисті глини та мергелі (до 25 м); згідно залягає на насипкойській світі; поділяється на шари з форамініферами (на сьогодні - зони) Acarinina rotundimarginata та Globigerinatheka subconglobata. Кумський регіоярус представлений кумською світою у Південно-західному та середньою частиною кафської світи у Східному районах. Межі світ переважно згідні. Кумська світа (60 м) складена мергелями з лускою риб. Датується за форамініферами зони Subbotina turcmenica верхньої частини бартону. Дослідження розрізу автором в кар'єрі околиць Бахчисараю показали, що обсяг світи відповідає двом зонам форамініфер - Subbotina turcmenica (нижня) та Subbotina instabilis-S. pseudobulloides (верхня), на підставі появи Subbotina instabilis та S. pseudobulloides у верхній частині розрізу. Кафська світа (30 м) складена мергелями та глинами. За зональним поділом відповідає зоні S. turcmenica. За даними автора, кумський регіоярус за форамініферами відповідає повному обсягу бартона МСШ. Альмінський регіоярус за обсягом відповідає відкладам альмінської світи у Південно-ззахідному районі та верхній частині кафської світи у Східному. Альмінська світа (5-140 м) складена мергелями та вапнистими глинами. Межі переважно згідні. Поділяється на шари з форамініферами (за сучасними даними - зони) Subbotina corpulenta, Globigerinatheka tropicalis (планктон), Bolivina antegressa та Almaena taurica (бентос) приабонського віку. За даними автора у породах, що відслонюються по р. Альма та в кар'єрі цементного заводу в комплексах форамініфер зональні види планктонних форамініфер поодинокі, а переважають бентосні види зони Planulina costata, що відповідає повному обсягу приабону.

Рівнинний Крим. Територія поділяється на фаціальні райони - Сивашський, Північно-східний та Індольський. Білокам'янський регіоярус представлений богачевською світою у Сивашському районі та піщано-глинистими і вапняковими товщами, що поширені у Північно-східному та Ідольському районах. Богачевська світа (120 м) складена органогенно-детритовими вапняками, інколи з прошарками глин. Межі світи ерозійні. У Північно-східному районі виділено товщу піщано-глинистих порід та органогено-детритових вапняків до 80 м, яка переважно незгідно залягає на маастрихті та перекривається з перервою породами верхнього палеоцену та еоцену. В Індольскому районі - це товща аргілітів та органогенно-детритових вапняків (115 м), інколи з включеннями піщано-гравійного матеріалу. З перервою залягає на відкладах верхній крейди і перекривається еоценовими. За форамініферами зони Anomalina danicа, що встановлені у всіх фаціальних районах як попередніми дослідниками, так і за результатами авторських досліджень, регіоярус зіставляється з данієм та нижньою частиною зеландію. Качинський регіоярус представлений двома різними за фаціальним складом товщами, що поширені у трьох фаціальних районах. У Сивашському районі - це товща мергелів та глинистих вапняків (до 100 м). Залягає з перервою на богачевській світі. За комплексом планктонних форамініфер зони Acarininа subsphaerica датується танетом. У Північно-східному районі - це нижня частина товщі глин, алевролітів, пісковиків та пісків. Нижня межа товщі - ерозійна. В Індольському районі - товща аргілітів (до 25 м) вапнистих та невапнистих, подекуди з прошарками вапняків. З перервою залягає на відкладах нижнього палеоцену та згідно перекривається нижньоеоценовими породами. На деяких ділянках відклади мають скорочені потужності, відсутні значні частини розрізу, а у Північно-східному та Індольському районах нами встановлено перерви на межі палеоцену та еоцену. Бахчисарайський регіоярус складений трьома товщами. У Сивашському районі - це товща глин вапнистих, алевритистих з малопотужними прошарками мергелів. Її потужність - до 50 м, яка скорочується до повного виклинювання на півдні та сході. Поширена локально, залягає з перервою на відкладах нижнього палеоцену та згідно перекривається сімферопольськими відкладами. Датується за нумулітами. В Індольському районі - товща пісковиків і глин з дрібними нумулітами (10 м). Поширена локально, межі ерозійні. За форамініферами зони Morozovella aragonensis відноситься до верхньої частини іпру. У Північно-східному районі виділяється тільки верхня частина товщі глин, алевролітів, пісковиків та пісків (10 м). Комплекси форамініфер, за якими стратифікується розріз, аналогічні комплексам Індольского району, але зональні види у них відсутні. Сімферопольський регіоярус представлений сімферопольською світою в Сивашському районі та теригенно-карбонатними товщами, що поширені у Південно-східному та Індольскому районах. Сімферопольська світа (140 м) складена мергелями з прошарками вапняків. Межі світи переважно згідні. За наявністю в комплексі виду-індексу зони форамініфер Acarinina bullbrooki відносяться до нижньоі частини лютету. У Північно-східному районі - товща вапняків та пісковиків з нумулітами (120 м). Нижня границя ерозійна, верхня - згідна. В розрізі виділено зону Acarinina bullbrooki. В Індольському районі - це товща вапняків глинистих, ділянками алевритистих та щільних глин (70 м). Датується за нумулітами. Межі ерозійні, ділянками відклади відсутні. Новопавлівський регіоярус представлений: новопавлівською світою у Сивашському районі та двома товщами у Північно-східному та Індольскому районах. Новопавлівська світа (до 50 м) - мергелі алевритисті та вапняки. Межі світи згідні, але ділянками відклади відсутні. У Північно-Східному районі - товща піскуватих вапняків та мергелів потужністю до 50 м, але ділянками значно скорочена. В Індольському районі - товща вапняків з прошарками мергелів потужністю до 35 м, межі згідні, але ділянками відклади повністю відсутні. В досліджуваних розрізах всіх районів автором визначено форамініфери зон Acarinina rotundimarginata та Globigerinatheka subconglobata, за якими новопавлівський регіоярус корелюється з середньою та верхньою частиною лютету МСШ. Кумський регіоярус (100-240 м) повсюдно складений мергелями, глинами, аргілітами, алевритами. В розрізі автором визначено зону Subbotina turkmenica, за якою відклади віднесені до бартонського ярусу МСШ. В Індольському районі ці відклади значно розмиті. Альмінський регіоярус представлений альмінською світою (130-400 м), яка складена мергелями та глинами, подекуди з прошарками глинистих вапняків. Межі згідні, але ділянками відклади відсутні. Датована за планктонними форамініферами зони Globigerinatheka tropicalis та бентосними зони Bulimina sculptilis приабонського віку, що виділені нами в розрізах.

Отже, в результаті проведених досліджень і аналізу нових даних уточнено вік новопавлівського і кумського регіоярусів та встановлено перерви в розрізах еоценових відкладів Рівнинного Криму.

Зональний поділ за форамініферами палеоцен-еоценових відкладів керченського півострова

Біозональне розчленування виконано з урахуванням міжнародних біостандартів - МСШ (В. Берггрен, 1995) та детальної зональної шкали палеоцен-еоцену Кримсько-Кавказької області за планктонними форамініферами (В.Н. Беньямовський, 2001) (рис 3).

Зона Parvularugoglobigerina eugubina (H. Luterbacher et al, 1964) - нижня частина данію. Визначена у нижній частині білокам'янського регіоярусу на площах Олексіївська та Бондаренківська за першою появою планктонних форамініфер: Parvularugoglobigerina eugubina, P. sabina, P. minutula, Р. umbrica. Зіставляється з зональним інтервалом РР1 Кримсько-Кавказської шкали та Р0-Р1а МСШ. Корелюється з однойменною зоною Західної Туркменії, Південно-Східного Криму, Східного Середземномор'я, Карибського басейну, тропічних та субтропічних областей Тихого океану.

Зона Globoconusa daubjergensis - Parasubbotina pseudobulloides (В.П. Алімаріна, 1961) - середня частина данію. Визначена у нижній частині розрізу білокам'янського регіоярусу на площах Булганакська, Північновулканівська, Краснопольска, Олексіївська, Горностаєвська за появою зональних видів. Присутні планктонні Parvularugoglobigerina minutula, P. sabina, Eoglobigerina microcellulosa, Subbotina varianta, S. triangularis, S. trivialis, S. triloculinoides, Parasubbotina tetragona, P. trichotrocha, Globanomalina planocompressa. Зіставляється з зональним інтервалом РР2 Кримсько-Кавказської шкали та Р1b-Р1с МСШ. Зіставляється з зонами Parasubbotina pseudobulloides у Передкавказзі та Карибській області; Parasubbotina pseudobulloides-Subbotina triloculinoides Арменії; Globoconusa daubjergensis у Тарханкутському районі Рівнинного Криму, Азербайджані, західному Туркменістані, Східному Середземномор'ї.

Зона Praemurica inconstans (Н.М. Суботіна, 1953; =Globigerina inconstans) - верхня частина данію. Виділена у розрізі білокам'янского регіоярусу на площі Фонтанівська за наявністю виду-індексу та Parasubbotina trivialis, Аcarinina schachdagica, Globigerina pseudotriloba. Зіставляється з зональним інтервалом РР3 Кримсько-Кавказської шкали та Р1с-Р2 МСШ, корелюється з однойменною зоною Передкавказзя, Туркменістану, Казахстану, Арменії, Карибського регіону, Східного Середземномор'я, бореальної області Атлантичного океану.

Зона Morozovella angulata (Д.М. Халілов, 1948; =Globorotalia angulata) - нижня частина зеландію. Виділяється у верхній частині розрізу білокам'янського регіоярусу за видом-індексом. У комплексі присутні види нижчезалягаючих верств Globigerina pseudotriloba, Subbotina varianta, Globanomalina pseudomenardii. Зіставляється з зональним інтервалом РР4 Кримсько-Кавказської шкали та нижньою частиною Р3а МСШ. Корелюється з однойменною зоною Передкавказзя, Грузії, Арменії, Азербайджану, Казахстану, Туркменістану, Карибської області.

Зона Моrozovella conicotruncata (К.К.Шуцька, 1962; =Globorotalia conicotruncata) - нижня частина зеландію. Визначена у верхній частині білокам'янського горизонту на площах Горностаївська і Фонтанівська за появою зонального виду та Globanomalina pseudomenardiі. Присутні Acarinina inconstans, Parasubbotina trivialis P. quadrata. Зіставляється з зональним інтервалом РР5 Кримсько-Кавказської шкали та верхньої частини Р3а МСШ. Корелюється з однойменною зоною Передкавказзя, Казахстану, Грузії, Туркменістану. форамініфер біофаціальний осадконакопичення

Зона Acarinina subsphaerica (К.К. Шуцька, 1956) -нижня частина танету. Визначена у нижній частині качинського регіоярусу на площах Фонтанівська, Олєксіївська, Горностаївська за присутністю численних представників виду-індексу та появою Globanomalina elongata. Наявні Acarinina intermedia, Subbotina quadritriloculinoides, Subbotina nana. Зіставляється з зональним інтервалом РР7 Кримсько-Кавказської шкали та Р4а-b МСШ. Корелюється з однойменною зоною західного Криму, Передкавказзя, західної частини Середньої Азії, Азербайджану, Туркменістану.

Зона Acarinina acarinata (К.К. Шуцька, 1956) - верхня частина танету. Визначена у верхній частині качинського регіоярусу на площах Краснопольська, Західнофонтанівська, Булганацька, Дубровська за наявністю чисельних екземплярів виду-індексу. Характеризується максимальним для палеоцену різноманітним видовим складом планктонних та бентосних секреційних форамініфер: Subbotina triloculinoides, S. triangularis, S. crassa, S. velascoensis, Pseudohastegirina wilcoxensis, Acarinina spiralis, A. soldadoensis, A. acarinata, A. tribulosa, Globanomalina pseudomenardii, Morozovella velascoensis, M. velescoensis parva. Зіставляється з зональним інтервалом РР8 Кримсько-Кавказської шкали та Р4с - нижньої частини Р5 МСШ. Корелюється з однойменною зоною Кримського регіону, Передкавказзя, заходу Середньої Азії, Грузії, Азербайджану, Казахстану.

Зона аглютинованих форамініфер (Д.М. Халілов, 1948) - танет. Визначена в розрізі качинського регіоярусу на всіх структурах Керченського півострова за наявністю комплексу численних аглютинованих бентосних форамініфер: Hyperammina cylindrica, Repmanina charoides, Ammodiscus subangustus, A. incertus, Bathysiphon dubia, Saccammina complanatа, Subtilina tenius, Nodellum velascoense, Trochammina advena, Trochamminoides ammonoides, Recurvoides pseudoregularis, R. varius, Cystamminella grzybowskii, Rzehakina fissistomata, C. pseudopauciloculata, Karreriella pertenius, K. danica, K. horrida, Spiroplectammina spectabils, S. agglutinans. Планктонні форамініфері відсутні. Зіставляється з зональним інтервалом РР7-РР8 Кримсько-Кавказської шкали та P4 - нижньої частини P5 МСШ. Зона виділяється у більшості розрізів Кримського, Чорноморського, Карпатського регіонів і може слугувати стратиграфічним репером верхнього палеоцену. За видовим складом зіставляється з зоною Karreriella zolkaensis східного Криму (розріз Насипкойської балки), Rzehakina fissistomata Карпат, зональним комплексом світи Гарячого Ключа Північного Кавказу та аналогічна однойменній зоні Західної Туркменії.

Зона Morozovella subbotinae (В.Г. Морозова, 1946; =Globorotalia subbotina) - нижня частина іпру. Визначена у бахчисарайському горизонті на площах Бондаренківська та Булганацька за наявністю виду-індексу та численних планктонних Pseudohastegirina wilсoxensis, A. primitiva, A. convexa, A. triplex, Subbotina boweri. Зіставляється з зональним інтервалом РР9 Кримсько-Кавказської шкали та верхньої частини Р5-Р7 МСШ. Корелюється з однойменною зоною Передкавказзя, Грузії, Карибської області, Арменії, Азербайджану, Казахстану, Туркменістану, бореальної області Атлантичного океану.

Зона Morozovella aragonensis (Д.М. Халілов, 1948; =Globorotalia aragonensis) - верхня частина іпру. Виділяється у верхній частині бахчисарайського регіоярусу, розкритого численними свердловинами за появою Morozovella aragonensis, M. caucasica, Subbotina eocaenа, S. boweri, Pseudohastegirina micra. Присутні планктонні S. pseudoeocaena, Acarinina pentacamerata, A. triplex, Globorotalia convexa, Pseudohastegirina wilcoxensis. Зіставляється з зональним інтервалом РР10-PP11a Кримсько-Кавказської шкали та Р8-Р9 МСШ. Корелюється з однойменною зоною нижнього еоцену Передкавказзя, Грузії, Арменії, Азербайджана, Казахстана, Карибської області, Туркменістану, бореальної області Атлантичного океану.

Зона Acarinina bullbrooki (Н.М. Суботіна, 1939; =Globorotalia crassaformis) - нижні верстви лютету. Визначена у розрізі симферопольського регіоярусу, розкритого численними свердловинами, за появою багаточисленних екземплярів виду-індексу. Характеризується різноманітним планктоном Subbotina frontosa, S. linaperta, S. posttriloculinoides, S. boweri, S. yeguaensis, Acarinina pentacamerata, A. triplex, Pseudohastegirina micra, Р. eocaenica. Зіставляється з зональним інтервалом РР11b Кримсько-Кавказської шкали та нижньої частини Р10 МСШ. Корелюється з однойменною зоною Криму, Передкавказзя, Грузії, Арменії, Казахстану, Туркменістану.

Зона Acarinina rotundimarginata (Н.М. Субботіна, 1953) - нижня частина лютету, крім його найнижчих верств. Зона визначена у відкладах нижньої частини новопавлівського регіоярусу на площах Олексіївська, Горностаєвська, Краснопольська за появою зонального виду. Присутні планктонні Pseudohastegirina micra, Subbotina eocaenica, S. eocaena, Subbotina boweri, S. inaquspira, S. pseudoeocaena, Catapsydrax sp. Зіставляється з зональним інтервалом РР12 Кримсько-Кавказської шкали та середньої частини Р10 МСШ. Корелюється з однойменною зоною Криму, Казахстану, Передкавказзя, Грузії, Арменії, Азербайджану, Східного Середземномор'я.

Зона Globigerinatheka subconglobata (К.К. Шуцька, 1970; =Globigerinoides subconglobata) - верхня частина лютету. Виділяється у верхній частині новопавлівського регіоярусу на площах Фонтанівська, Бондаренківська, Краснопольська, Булганацька за появою численних екземплярів виду-індексу. Характерні Subbotina boweri, S. posttriloculinoides, S. linaperta, S. eocaena, S. venezuelanа. Зіставляється з зональним інтервалом РР13 Кримсько-Кавказської шкали та верхньої частини Р10-Р12 МСШ (окрім верхньої частини). Корелюється з однойменною зоною Передкавказзя, Азербайджану, Туркменістану.

Зона Subbotina turcmenica (Д.М. Халилов, 1948; =Globigerina) - бартон. Виділяється автором умовно за даними А.М.Волошиної. Зіставляється з зональним інтервалом РР 14 Кримсько-Кавказської шкали та верхньої частини Р12 - нижньої частини Р15 МСШ.

Зона Globigerinateka tropicalis (Н.Н.Субботіна, 1939; =Globigerinoides conglobatus) - приабон. Виділяється у альмінському регіоярусі, розкритому численними свердловинами, за появою індексу та Subbotina corpulentа. Як і у всіх розрізах Кримсько-Кавказької області, для відкладів зони характерне видове різноманіття і чисельність форамініфер: Subbotina inflata, S. pseudovenezuelana, S. tripartitа, S. linaperta, Acarinina rugosoaculeata, Globigerinatheka index, Pseudohastegirina micra. Зіставляється з зональним інтервалом РР15 Кримсько-Кавказської шкали та верхньої частини Р15-Р17 МСШ. Корелюється з однойменною зоною Передкавказзя, Казахстану, Туркменістану.

Біофаціальний аналіз палеоцен-еоценових відкладів керченського півострова

За аналізом просторового поширення та співвідношення палеоекологічних угруповань форамініфер виділено п'ять типів біофацій: І - планктонна, що вміщує понад 75% планктонних форамініфер; II - планктонно-бентосно-секреційна та III - планктонно-бентосно-аглютинована, в складі яких у приблизно у рівних кількостях планктонні та бентосні форамініфери, відповідно з секреційною або аглютинованою стінкою; IV - бентосно-аглютинована з переважною кількістю (80%) аглютинованих форамініфер, V - планктонно-бентосно-секреційно-аглютинована - з однаковою кількістю планктонних та бентосних секреційних та аглютинованих форамініфер. Білокам'янський час. Осадконагромадження відбувалость в умовах батиметрично диференційованого палеобасейну, із заглибленою ділянкою у північно-східній частині, в межах якої виділяється І тип біофацій - планктонний, в товщі флішоїдних порід з прошарками брекчій та гравелітів. У брекчіях та алевролітах встановлено перевідкладені форамініфери крейдового віку. Особливість подібного ориктоценозу скоріше за все може пояснюватись турбідитними потоками (флішоідний тип розрізу) або тектонічними процесами. Морфологічна особливість черепашок форамініфер (дрібні розміри, тонкостінність, дрібнопористість) пояснюється відносно низькими температурами води морського басейну. На півдні та південному заході палеобасейну відкладались більш мілководні утворення, про що свідчить планктонно-бентосно-секреційна біофація. У качинський час басейн був більш диференційованим. Центральна частина Керченського півострова - найбільш заглиблена ділянка, де формувалися бентосно-аглютиновані біофації. У північно-східному напрямку спостерігається зміна на менш глибоководне осадконакопичення. Переважають шаруваті карбонатні і некарбонатні аргіліти та алевроліти, яким притаманні планктонно-бентосно-аглютиновані біофації. У південному, південно-східному напрямку та у північній частині басейну відбувалось відносно мілководне осадконакопичення (мергелі та вапняки). Тут поширені планктонно-бентосно-секреційні біофації, які характерні для шельфової ділянки морського басейну. Бахчисарайський час. У центральній та північно-східній частині відбувалось накопичення глибоководних осадків, яке поширилось частково на південь. У центральній частині, на півдні та півночі басейну формувалися карбонатні та безкарбонатні глини, яким притаманні планктонно-бентосно-аглютиновані біофації. У північно-східному напрямку утворювались глибоководні пелітоморфні мергелі, у яких поширені планктонні біофації. Сімферпольський час. Протягом симферопольського часу найбільш заглиблена зона басейну існувала на півдні та на півночі від центральної частини басейну. Тут розвинуті планктонні біофації, які складені субтропічною групою форамініфер. Менш заглиблена зона простежувалась у центральній частині та на заході басейну. Переважають глинисті мергелі з планктонно-бентосно-секреційними біофаціями. На північному сході басейну (найбільш мілководна зона) поширена планктонно-бентосно-секреційно-аглютинована біофація. Новопавлівський час. Глибоководна ділянка (мергелі, лінзи глин), охарактеризована планктонною біофацією, виділена у центральній та північно-східній частині басейну, а меньш глибоководна - на півдні, де поширена планктонно-бентосно-секреційна біофація. Альмінський час - це час максимальної трансгресії, коли палеобасейн був відкритим, з теплими водами та нормальною солоністю. Для заглиблених ділянок басейну (мергелі та глини), що виділені в центральній та північно-східній частинах регіону, характерні планктонні біофації. Більш мілководні умови були у південній та південно-західній частинах з планктоно-бентосно-секреційними біофаціями.