Геологічна будова і нафтогазоносність міждепресійних зон західного субрегіону Дніпровсько-Донецької западини

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОЛОГІЧНИХ НАУК

ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА І НАФТОГАЗОНОСНІСТЬ МІЖДЕПРЕСІЙНИХ ЗОН ЗАХІДНОГО СУБРЕГІОНУ ДНІПРОВСЬКО-ДОНЕЦЬКОЇ ЗАПАДИНИ

04.00.17 - геологія нафти і газу

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук

Дем`яненко Іван Іванович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті геологічних наук Національної академії наук України.

Науковий керівник: доктор геологічних наук, професор ЄВДОЩУК Микола Іванович Відділення морської геології та осадового рудоутворення НАН України, головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти: доктор геолого-мінералогічних наук, професор ОРЛОВ Олександр Олександрович, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу Міністерства освіти і науки України, професор;

кандидат геолого-мінералогічних наук ЛАДИЖЕНСЬКИЙ Георгій Миколайович, Інститут геологічних наук НАН України, провідний науковий співробітник відділу геології нафти і газу.

Захист відбудеться "18" лютого 2010 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.162.02 Інституту геологічних наук НАН України за адресою

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України за адресою: 01601, Київ, вул. О.Гончара, 55-б

Автореферат розісланий "14" січня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат геологічних наук Т.М. Сокур.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

нафтогазопошуковий розвідувальний міждепресійний зона

Актуальність теми. Дніпровсько-Донецькій западині (ДДЗ) належить провідне місце серед нафтогазоносних регіонів України. Не зважаючи на високий загальний стан вивченості ДДЗ, сучасними пошуково-розвідувальними роботами виявляються нові поклади і родовища нафти та газу. Разом з цим окремі нафтогазогеологічні райони і території регіону вивчені неоднозначно. Враховуючи це і стан фонду нафтогазоперспективних об`єктів, їх параметри і глибини залягання, є необхідність в проведенні комплексних досліджень геоструктур різного порядку на окремих територіях для вивчення їх будови і визначення перспектив нафтогазоносності з метою обгрунтування пріоритетних напрямків геологорозвідувальних робіт (ГРР). До таких територій, які заслуговують на першочергову увагу, відносяться припідняті зони, розділяючі депресії, що розповсюджені в різних структурно-геологічних умовах в межах всієї ДДЗ. Об`єктами наших досліджень є міждепресійні зони західного субрегіону, що за своєю територією відноситься до північно-західної і частково центральної частин ДДЗ. Результати комплексних досліджень сприятимуть пізнанню структурно-геологічної будови міждепресійних зон, уточненню структури локальних об`єктів і обгрунтуванню на них проведення ГРР, а також і подальшому виявленню нових родовищ нафти і газу.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота пов`язана з виконанням завдань національної програми "Нафта і газ України". Інформаційною базою дисертації є результати аналізу і узагальнення теоретичних і тематичних матеріалів з геології нафти та газу. Ряд досліджень автора є складовою частиною НДР по окремих темах ЧВ УкрДГРІ, а також темах НДР Інституту геологічних наук НАН України, у виконанні завдань яких дисертант приймав участь. Серед них теми: "Обгрунтування пріоритетних напрямків нафтогазопошукових і розвідувальних робіт на об`єктах діяльності НАК "Нафтогаз України" в Східному нафтогазоперспективному регіоні на 2004-2005 рр.", державний реєстраційний № 0103U006442; "Аналіз вуглеводнево-сировинної бази та розробка перспективних напрямків її нарощування на 2004-2008 рр. в Східному нафтогазоносному регіоні", державний реєстраційний № 0108U006084; "Обгрунтування пріоритетних напрямків пошукових і розвідувальних робіт на нафту і газ на об`єктах діяльності НАК "Нафтогаз України" в Східному регіоні на 2007-2009 рр.", державний реєстраційний №0108U001761; "Наукове обгрунтування пріоритетності освоєння нафтогазоперспективних площ та об`єктів в Україні нетрадиційними методами", державний реєстраційний №0104U000066 і "Удосконалення та впровадження комплексної методики структурно-термо-атмогеохімічних досліджень з метою виділення нафтогазоносних площ", державний реєстраційний №0108U002257.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи було вивчення палеозойських міждепресійних зон західного субрегіону ДДЗ, особливостей структурно-геологічної будови та нафтогазоносності їх об`єктів, визначення перспектив розвитку нафтогазопошукових і розвідувальних робіт. Поставлена мета досягалась вирішенням таких завдань: комплексне геолого-геофізичне вивчення глибинної будови міждепресійних зон і їх локальних структурних форм; аналіз нафтогазоносних комплексів та продуктивних горизонтів на родовищах, виявлених в межах міждепресійних зон; комплексне обгрунтування перспективних напрямків пошукових, розвідувальних і геофізичних робіт на конкретних нафтогазоперспективних об`єктах і територіях в межах досліджуваних міждепресійних зон західного субрегіону.

Об`єкт дослідження - міждепресійні зони західного субрегіону ДДЗ.

Предмет дослідження - геологічна будова, структури, пастки і перспективи нафтогазоносності об`єктів ГРР.

Методи дослідження - комплексний аналіз геолого-геофізичних матеріалів, літолого-стратиграфічна кореляція розрізів за даними кернового матеріалу і геофізичних досліджень свердловин, нафтогазогеологічний метод порівняльних аналогій, структурно-тектонічний і палеогеологічний методи.

Наукова новизна отриманих результатів:

- вперше виявлено закономірності формування на блоковій поверхні архей-протерозойського фундаменту західного субрегіону ДДЗ поздовжніх і поперечних структурних зон у вигляді від`ємних і додатних структур (депресії та виступи);

- установлено, що депресії і виступи фундаменту на рівні візейських, башкирських і тріасових відкладів західного субрегіону ДДЗ мають неоднозначне структурне відображення;

- отримана оцінка прогнозних ресурсів вуглеводнів, пов`язаних з пастками міждепресійних зон західного субрегіону ДДЗ;

- теоретично та практично обґрунтовані міждепресійні зони як пріоритетні напрямки ГРР і концентрації нафтогазопошукових і розвідувальних робіт.

Наукове і практичне значення отриманих результатів. Наукове значення дисертації полягає в уточненні структури міждепресійних зон та недостатньо вивчених локальних структур з виділенням пріоритетних і перспективних об`єктів для глибокого буріння і проведення геофізичних досліджень. Практичне значення досліджень полягає в тому, що значна частина розробок і рекомендацій дисертанта по району досліджень впроваджені при обгрунтуванні та формуванні напрямків нафтогазопошукових, розвідувальних і геофізичних робіт в Східному регіоні. Розроблені за безпосередньою участю дисертанта карти напрямків ГРР є основною частиною наукового обгрунтування п`яти практичних рекомендацій, які прийняті і завершені впровадженням підприємствами НАК "Нафтогаз України" і ДГП "Укргеофізика".

Особистий внесок здобувача. Здобувачем виконано комплексний аналіз результатів ГРР і тематичних робіт по району досліджень, узагальнені геологічні матеріали глибокого буріння, промислово-геофізичних досліджень свердловин і сейсморозвідувальних робіт, проведена кореляція розрізів свердловин, виконані геологічні, структурно-тектонічні, палеогеологічні і прогнозні побудови. За участю дисертанта обгрунтувано першочергові об`єкти і ділянки для проведення пошукових і геофізичних робіт. Основні дослідження і їх результати, які наведені в дисертації, виконані і отримані особисто автором. Внесок здобувача в наукові праці, що опубліковані у співавторстві, указано в переліку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідались на: VII Міжнародній конференції "Новые идеи в геологии и геохимии нефти и газа. Актуальные проблемы геологии и геохимии нефти и газа" (м. Москва, 2004), VIII Міжнародній науково-практичній конференції "Нафта і газ України-2004" (м. Київ, 2004), VI Міжнародній конференції "Крым-2005" "Геодинамика, сейсмичность и нефтегазоносность Черноморско-Каспийского региона" (м. Гурзуф, 2005), науково-технічній конференції "Перспективи нарощування та збереження енергетичних ресурсів України" (м. Івано-Франківськ, 2006), Міжнародній науковій конференції "Вторинні природні резервуари та неструктурні пастки як об`єкти істотного приросту запасів вуглеводнів в Україні" (м. Харків, 2006), Міжнародній науково-технічній конференції "Прикладна геологічна наука сьогодні: здобутки та проблеми" (м. Київ, 2007), VII Міжнародній конференції "Крым-2007" "Геодинамика, тектоника и флюидодинамика нефтегазоносных регионов Украины" (Симферопольський р-н, смт Миколаївка, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції "Нафтогазова геофізика - стан та перспективи" (м. Івано-Франківськ, 2009), науково-технічних нарадах НАК "Нафтогаз України" з планування напрямків і обсягів геологорозвідувальних робіт та приростів запасів нафти і газу в Східному регіоні (м. Яремча, 2004-2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, серед яких п`ять статей у наукових фахових виданнях, сім - у матеріалах конференцій, дві - у тезах доповідей. Дві публікації особисті (без співавторів).

Об`єм і структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів та висновків, викладених на 139 сторінках машинописного тексту, який супроводжується 33 рисунками та списком літератури із 121 найменування використаних джерел.

Дисертаційна робота виконана в Інституті геологічних наук НАН України під науковим керівництвом професора, доктора геологічних наук, заслуженого діяча науки і техніки України Миколи Івановича Євдощука, якому автор висловлює щиру подяку. За плідну співпрацю та професійні поради автор дякує колегам геологам і геофізикам - І.Д. Багрію, В.В. Гладуну, В.А. Іванишину, В.П. Клочку, В.Я. Колосу, В.П. Лебідю, В.Г. Омельченку, А.П. Толкунову, О.Г. Цьосі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Стан вивченості західного субрегіону ДДЗ.

Дослідження західного субрегіону тісно пов`язані з вивченням всієї ДДЗ, які виконувалися на її території не одне сторіччя. В процесі геологічних досліджень погляди на геологічну будову, генезис і назву регіону змінювались. Дослідники вважали ДДЗ: мульдою, яка утворилася в результаті опускання кристалічного фундаменту; герцинською субсинклінальною областю; єдиним регіоном з Донецьким басейном; грабеном - авлакогеном, який обмежений регіональними крайовими розломами. Є й інші уявлення на природу ДДЗ. Разом з цим не всі регіональні проблеми вирішені. Серед них роль крайових розломів в осадконакопиченні і формуванні ДДЗ, соляний тектогенез, структура архей-протерозойського фундаменту регіону, геолого-структурний зв`язок ДДЗ і Донбасу. Ці дискусійні питання заслуговують на продовження регіональних досліджень.

Вивчення геологічної будови західного субрегіону виконувалось різними методами регіональних і площових геолого-геофізичних робіт. Різномасштабні польові геофізичні дослідження, геологічна зйомка і картувальне буріння в начальний період сприяли встановленню певних закономірностей структури і геології кайнозойських (частково мезозойських відкладів). Значне збільшення обсягів геолого-геофізичних робіт пов`язано з пошуками покладів нафти і газу, прогноз яких був зроблений М.С. Шатським ще у 1931 році. Причому збільшились глибини і кількість геофізичних методів досліджень. Будова магнітного і гравітаційного полів вивчались Р.Й.Андрєєвою і С.Я. Шерешевською. У виконанні та інтерпретації електро- і сейсморозвідувальних робіт ДДЗ, в тому числі і території західного субрегіону, приймали участь О.А. Авраменко, В.І. Бєльський, В.В. Березницький, М.С. Буцева, Ю.Б. Деміденко, І.П. Іщенко, А.Е. Кліменко, Л.Л. Ковальчук, Т.В. Краснюк, Л.П. Ланда, В.М. Лисинчук, М.Г. Манюта, Г.Д. Мірошниченко, А.Д. Мішукова, Л.М. Мельник, А.А. Папкова, В.В. Парфенова, Л.Ф. Пеліпас, В.А. Побєдаш, Б.А. Райхер, В.П. Смолій, Л.М. Спіхіна, В.Б. Сологуб, А.П. Толкунов, М.Т. Турчаненко і багато інших. В результаті цих робіт було визначено територіальне розповсюдження хемогенів нижньої пермі, виділені крайові розломи, вирішено ряд структурних і тектонічних питань глибинної будови вивчаємих територій, виявлені локальні структури в нафтогазоперспективних комплексах нижньої пермі і карбону. Значна частина виявлених структур, а потім підготовлених сейсморозвідкою і опошукованих бурінням, містять поклади ВВ і є родовищами нафти і газу.

Геологічна будова і нафтогазоносність західного субрегіону висвітлена в багатьох публікаціях і фондових працях.

Стратиграфію і літологію геологічного розрізу порід вивчали в своїх дослідженнях Д.Є. Айзенверг, А.О. Білик, А.Є. Бражнікова, О.Д. Брітченко, Г.І. Вакарчук, Л.Г. Вінниченко, С.С. Восанчук, М.І. Галабуда, В.А. Іванишин, Б.І. Кельбас, Г.Д. Киреєва, Л.П. Кононенко, В.Т. Кривошеєв, Я.Г. Лазарук, Т.Є. Лапчик, О.Ю. Лукін, М.Ф. Манукалова-Гребенюк, С.В. Онуфришин, Є.І. Пашкевич, В.В. Плошко, К.С. Супронюк, В.М. Тесленко-Пономаренко, Я.І. Ципко, М.Є. Чупрін та інші.

Питанням тектоніки, геологічної будови структур, їх нафтогазоносності і методики пошуково-розвідувальних робіт на об`єктах субрегіону присвячені дослідження Е.В. Абражевича, Ю.О. Арсірія, І.Г. Баранова, Н.Я. Барановської, Ю.Я. Баштанника, І.І. Бірбраєра, В.Ф. Близнюка, С.Г. Вакарчука, З.Я Войцицького, І.В. Височанського, М.І. Галабуди, В.А. Гальченка, Й.М. Головацького, В.Є. Гончарова, Є.С. Дворянина, І.І. Дем`яненка, М.І. Євдощука, М.І. Жиловського, М.П. Зюзькевича, Б.Ф. Ісаченка, Б.П. Кабишева, В.І. Кітика, В.Я. Кліменка, І.Ф. Кліточенка, В.П. Клочка, С.Б. Ковальова, І.І. Козак, Г.П. Козака, В.О. Краюшкіна, Л.В. Курилюка, І.В. Куцяби, А.Я. Ларченкова, В.П. Лебідя, В.Р. Літвінова, О.Ю. Лукіна, А.А. Мартинова, О.М. Паньківа, А.В. Полівцева, М.Б. Поліщука, Т.М. Пригаріної, О.Л. Пугача, А.Я. Радзивілла, І.С. Рослого, В.І. Савченка, В.М. Смелянського, В.І. Созанського, К.С. Супронюка, С.В. Ткачишина, П.П. Фаткова, К.К. Філюшкіна, О.К. Ципка, О.Г. Цьохи, І.І. Чебаненка, П.М. Чепіля, М.В. Чирвинської, А.Ф. Шевченка, П.Ф. Шпака та інших.

В результаті виконаних геофізичних робіт, аналізу і узагальнення матеріалів буріння на сучасному рівні досліджена структура західного субрегіону, отримані дані по стратиграфії і літології розкритого розрізу порід, установлена промислова нафтогазоносність в пермських і кам`яновугільних відкладах.

Геологічна будова досліджуваного субрегіону.

Структурно-тектонічна характеристика. В структурно-тектонічному відношенні західний субрегіон включає всю північно-західну частину регіону і незначну територію центральної частини ДДЗ. Префікс суб- в нашому розумінні визначає "менше", не увесь Дніпровсько-Донецький регіон, а тільки західний субрегіон з вищезазначеною територією ДДЗ.

Архей-протерозойський кристалічний фундамент, за результатами регіональних профілів кореляційного методу заломлених хвиль (КМЗХ) і матеріалів свердловин, розкривших утворення фундаменту, має складну блокову будову. В рельєфі фундаменту (Гоцалюк Т.І., Манюта М.Г., Мельник Л.М., 1984) виділяються північний і південний борти, між якими знаходиться глибокий прогин, що іменується грабеном, або зануреною приосьовою зоною. Крім цього рядом дослідників виділяється ще і прибортові зони - північна та південна. Борти відділяються від грабена регіональними різноамплітудними глибинними розломами.

В приосьових занурених умовах - грабені субрегіону виділено 14 додатних виступів і 17 від`ємних депресій, які є структурами другого порядку. Найбільшими виступами являються Брусилівсько-Кошелівський, Плисківсько-Лисогорівський і Лубенсько-Білоцерківський. Щодо Чернігівсько-Брагінського виступу фундамента, який раніше виділявся, то зараз змінилось уявлення на його структуру і структурно-тектонічне значення. За результатами узагальнення матеріалів КМЗХ і даних буріння виділено Брагінсько-Лоївський виступ. Він, будучи найбільш гіпсометрично піднятим, розмежовує Прип`ятську і Дніпровсько-Донецьку западини, а не колишній Чернігівсько-Брагінський, як раніше вважалось.

Серед депресій за величиною площ виділяються Срібненська, Дмитріївська, Синівська та інші. Структурами проміжними між ІІ і ІІІ порядками вважаються малі виступи - Монастирищенський, Августівський, Жеведський та ін. і малі депресії - Носівська, Ніжинська, Ічнянська та інші. Крім цього в межах виступів і депресій виділяються структури третього порядку, якими є локальні додатні і від`ємні морфологічні форми.

За результатами виконаних досліджень виявлені особливості виступів і депресій, що картуються на поверхні фундаменту і простежено їх відбиття в осадовому чохлі палеозою до підошви тріасових відкладів включно. Так Ведільцівському виступу по фундаменту відповідає Анісівсько-Любецький вал у візейських відкладах. В цьому стратиграфічному інтервалі просліджується і Роїщенська депресія. Холменську депресію по фундаменту у візейських і башкирських відкладах представляють Осьмаківський і Борзнянський прогини. Ніжинську депресію - Колесниківський і Ніжинський прогини в башкирських відкладах. Скорінецька, Дмитріївська, Роменська, Срібненська, Синівська і Прилуцька депресії простежуються в структурних планах від фундаменту до підошви тріасових відкладів з деяким зміщенням в плані і зміною розмірів їх контурів. Виступи фундаменту в своїй більшості у вищезалягаючих відкладах палеозою ускладнені прогинами. Так Брусилівсько-Кошелівський виступ ускладнюють Куликівський і Комарівський прогини в структурному плані підошви башкирських відкладів, а Монастирищенського - Яхнівський і т.д. Загальним є те, що виступи фундаменту знаходяться між депресіями і ділять територію структури різних порядків в структурних планах осадового чохла західного субрегіону.

Розкритий в субрегіоні комплекс порід має різну структурно-тектонічну будову. Блокова структура фундаменту, утворена різноамплітудними порушеннями різної орієнтації в певній мірі впливала на осадконакопичення вищезалягаючих комплексів. Диз`юнктивний і плікативний вплив блокової будови фундамента на структуру перекриваючих порід має неоднозначний характер з тенденцією зменшення величини амплітуд порушень і їх кількості, що, відповідно, відбивається на будові структурних планів різних комплексів. Зміни в будові і взаємозв`язку структурних планів з рельєфом фундаменту проявляються з рівня верхньофранських і фаменських відкладів (Савченко В.І., Ципко О.К., 1970). Невідповідність у співвідношенні структурних планів зумовлена геотектонічними рухами, блоками фундамента, а також франськими соленосними відкладами та фаменськими, які спричинили дисгармонійності в будові міжсольового і надсольового комплексу порід. Структурні плани підошви фаменських і нижньофранських відкладів значно відрізняються. Має місце інверсійність в морфологічній виразності структур різного порядку.

Структурний план підошви кам`яновугільних відкладів в загальному схожий з умовами залягання надсольових верхньофаменських. Разом з цим, як показало співставлення поверхні фундамента з гіпсометричним рівнем горизонту відбиття Vв2-п, характеризуючим структуру верхньовізейських відкладів (Цьоха О.Г., Гейко Т.С., 2009), основні від`ємні структури (прогини) в своїй більшості співпадаючи в плані з депресіями, дещо змінюються в розмірах і морфології. Структурні побудови на рівні підошви верхньовізейських відкладів, в центральній частині західного субрегіону (Єрко І.М., Хтема В.М., 1998), показали, що даний поліфаціальний теригенно-карбонатний комплекс має складну плікативно-диз`юнктивну блокову будову. Причому найбільш порушеними являються території між депресіями фундаменту і прогинами в осадових відкладах (Озерянсько-Рудівська, Липоводолинсько-Побиванська та інші міждепресійні зони).

Зміщення структурних планів різної величини відмічаються між відкладами кам`яновугільної і пермської систем. Незначне зміщення спостерігається при співставленні кам`яновугільних, мезозойських і кайнозойських структурних планів. На локальних підняттях, як і на території в цілому, відмічається зміщення структурних поверхонь в сторону збільшення потужностей порід. Спостерігається первинне зміщення за В.Ю. Хаїним. Величина зміщення досягає 500 м. Вважається (Мартынов А.А., Демьяненко И.И., Серов А.И. и др., 1967), що причиною такого зміщення являється зрізання склепінневих частин структур ерозією під час кожного підйому Дніпровсько-Донецької западини і перед початком нового опускання. Соляний тектогенез впливав на співвідношення структурних планів і особливо змінював будову склепінневих частин піднять.

Короткий літолого-стратиграфічний нарис. В геологічній будові субрегіону приймають участь породи палеозойської, мезозойської і кайнозойської ератем. Утворення архею і протерозою, які складають фундамент ДДЗ, представлені гнейсами, мігматітами, гранітами і амфіболітами.

Палеозойська ератема стратиграфічно представлена відкладами девонської, кам`яновугільної і пермської систем. Девонські відклади представлені середнім і верхнім відділами. Вапняки, аргіліти, пісковики і ефузиви складають живетський ярус середньодевонського комплексу порід, розкрита товщина яких становить 90 м. Верхньодевонські відклади стратиграфічно представлені породами франського і фаменського ярусів. За літологічним складом і умовами залягання в розрізі верхньодевонські відклади діляться на підсольову, нижню соленосну, міжсольову, верхньосоленосну і надсольову товщі з сумарною потужністю 4550 м. Кам`яновугільні відклади представлені трьома відділами. Поліфаціальний теригенно-карбонатний комплекс карбону містить в собі мікрофауністичні і нафтогазопродуктивні горизонти. Основні перспективи виявлення нових покладів вуглеводнів пов`язуються з нижньокам`яновугільними відкладами. Потужність карбону в субрегіоні змінюється від 385 до 2280 м. Пермські відклади представлені нижнім відділом. Літологічно відклади складені пісковиками, глинами, доломітами, ангідритами і кам`яною сіллю. Потужність нижньопермських відкладів 15-280 м.

Мезозойська ератема стратиграфічно представлена відкладами тріасової, юрської і крейдової систем. Тріасові відклади представлені нижнім і верхнім відділами. Складені глинами, пісковиками, алевролітами, вапняками і пісками. Загальна потужність тріасових відкладів становить 390-685 м. Юрські відклади представлені середнім та верхнім відділами. Літологічно складені пісками, глинами, пісковиками, алевролітами, мергелями, вапняками і алевролітами. Загальна потужність юрських відкладів 250-550 м. Крейдові відклади представлені нижнім та верхнім відділами. Складені пісками, пісковиками, глинами, алевролітами, мергелями, крейдою загальною потужністю 70-685 м. Кайнозойська ератема стратиграфічно представлена палеогеновими (палеоценовими, еоценовими і олігоценовими), неогеновими і четвертинними відкладами. Літологічно складені пісковиками, пісками, мергелями, алевролітами, суглинками і лесом загальною потужністю 140-580 м.

На літологічну і стратиграфічну повноту розкритого комплексу фанерозойських порід, як і в будь-якій осадовій товщі, впливають перериви. Вони порушують вікову послідовність залягання верств, обумовлену випадінням частини їх із розрізу, або вказують на інтервали часу на протязі якого осадки не накопичуються. Є й інші різновиди переривів.

На розмитій поверхні кристалічного фундаменту залягають підсольові нижньофранські відклади. Більш давніми породами, що залягають з кутовим і стратиграфічним неузгодженням на фундаменті, являються утворення живетського ярусу, палеонтологічно охарактеризовані по керновому матеріалу із свердловин Грибоворуднянської структури. Є території, коли із розрізу повністю випадають породи девонської системи, і відклади нижнього карбону залягають на поверхні утворень фундаменту (Брусилівсько-Кошелівський виступ).

Наступним стратиграфічним переривом являється неузгодженість між відкладами девону і карбону, виражене відсутністю девонських відкладів (Тванське, Борківське, Богданівське та ін. підняття), скороченням потужностей і повним випадінням із розрізу осадків турнейського ярусу і нижньовізейського під`ярусу, які неузгоджено перекриваються відкладами серпуховського ярусу.

Стратиграфічний інтервал перериву між відкладами нижнього і середнього карбону визначається скороченням товщин осадків серпуховського ярусу в приосьовій зоні і майже відсутністю в прибортових умовах. У відкладах башкирського ярусу спостерігаються внутрішньоформаційні перериви (Вакарчук Г.І., 1967). На всій території досліджень фіксується перерив між верхньокам`яновугільними і нижньопермськими відкладами. Амплітуда перериву неоднозначна і визначається значним скороченням (розмивом) товщин порід верхнього карбону і нижньої пермі; на більшості структур має місце повна відсутність перших або останніх, а інколи розмиті відклади обох відділів.

Регіональний перерив між пермськими і тріасовими відкладами існує.

Але точно установити його стратиграфічний діапазон неможливо. Це пов`язано з дискусійністю стратиграфічного розчленування тріасових відкладів на три відділи в межах всієї ДДЗ. У тріасових відкладах західного субрегіону виділяється (умовно) перерив в обсязі середнього відділу. Із відкладів юрської системи відсутні породи нижнього відділу. На окремих ділянках розмиті відклади волзького ярусу.

Відсутність порід датського ярусу вказує на перерив між відкладами мезозою і кайнозою. Із відкладів палеогенової системи на більшій частині території західного субрегіону відсутні осадки лузанівської світи палеоцену та берекської - олігоцену. Часто зустрічаються ділянки, де розмиті відклади неогену і скорочені в товщинах осадки четвертинної системи.

В цілому ж виразність і тривалість переривів в розкритому розрізі порід західного субрегіону різноманітні. Крім регіональних і місцевих (локальних) переривів, які характеризуються повною відсутністю або скороченням потужностей окремих стратиграфічних комплексів, установлені і передбачаються внутрішньоформаційні перериви та інші різновиди неузгодженого залягання порід. Все вище наведене указує на палеогеологічні зміни, які відбувались при осадконакопиченні і постумних факторах ендогенного і екзогенного впливу геологічних процесів на структуру осадового комплексу порід як в міждепресійних зонах, так і на території всього західного субрегіону.

Геологічний розвиток окремих груп локальних структур. Природа локальних структур західного субрегіону на різних етапах його дослідження була об`єктом вивчення багатьох геологів. Результати проведених досліджень сприяли пізнанню палеогеологічних умов формування локальних структур і мали прикладне значення з різних практичних питань нафтогазопошукових і розвідувальних робіт. Виконання таких досліджень являється актуальним і в сучасних умовах проведення ГРР в субрегіоні. Причому наявний матеріал по пробуреним свердловинам і геофізичним дослідженням дає можливість перейти до вивчення історії геологічного розвитку груп (зон) локальних структур.

Історія геологічного розвитку Великобубнівської групи структур в ранньокам`яновугільну епоху. Враховуючи стан вивченості західного субрегіону нами за методом товщин з побудовою карт ізопахіт, на прикладі Великобубнівської групи структур (Стряпчинська, Бабчинська, Великобубнівська, Погрібська, Горова, Житня та ін.), розташованих на північному сході від Скороходівсько-Артюхівської міждепресійної зони, досліджувався геологічний розвиток території в ранньому карбоні [6]. Матеріали розрізів відкладів і їх кореляція в розкритих свердловинах на даній групі структур, слугували фактичним матеріалом для нашого вивчення історії геологічного розвитку території групи структур від пізньотурнейського до пізньосерпуховського часу.

В результаті виконаних досліджень установлено, що замкнуті форми Великобубнівської групи структур, які утворилися в ранньокам`яновугільну епоху на досліджуваній площі, мають північно-західне, північно-східне, поперечне і широтне простягання. Майже впродовж свого геологічного розвитку територія, на якій розміщені виділені структурні форми, була розбита на блоки, переважно дрібні. На розвиток і сучасну геологічну будову площі суттєво вплинули інверсійні процеси. Місцеположення переважної більшості структурних форм в ранньому карбоні постійно змінювалося, як і їх конфігурація і простягання. Геологічний розвиток Великобубнівської групи структур в ранньокам`яновугільну епоху був сприятливим для формування в нижньокам`яновугільних відкладах пасток антиклінального і неантиклінального типів і збереження в окремих резервуарах пластових, тектонічно екранованих і літологічно обмежених покладів ВВ.

Геологічний розвиток в фанерозої Липоводолинсько-Південноберестівського структурного вузла. Геодинаміка структур в фанерозої в межах Липоводолинсько-Побиванської і Берестівсько-Аркадіївської міждепресійних зон вивчалася [8] також за методом товщин на прикладі Липоводолинсько-Південноберестівського структурного вузла (Липоводолинська, Столярівська, Русанівська, Шатравинська, Південноберестівська та інші структури).

Дослідженнями геологічного розвитку в фанерозої території структур Липоводолинсько-Південноберестівського вузла установлено, що структури, які сформувалися в пізньотурнейсько-четвертинний час, мають північно-західне, північно-східне, меридіональне і широтне простягання. Успадкованість в розвитку притаманна лише деяким ділянкам вивченої групи структур. Конфігурація простягання та розташування більшості структурних форм постійно змінювалося через широкий розвиток інверсійних процесів. В розвитку структур відмічаються періоди активізації тектонічних процесів, які чергуються з періодами її зниження. Найінтенсивніше розвивався вузол під час накопичення осадків верхнього карбону, нижньої пермі, дещо слабше - в московський вік і палеогеновий період. Різна активність тектонічних процесів відповідно впливала на геологічний розвиток території вузла і його локальних структур.

Геологічний розвиток відкритих палеозойських структур. За результатами виконаних палеотектонічних реконструкцій Волвенківської, Північноволвенківської і Співаківської структур установлено [5], що складна будова відкладів палеозойських структур обумовлена як локальними факторами їх розвитку, так і регіональними геологічними процесами. Північноволвенківська палеозойська похована структура формувалася на південному сході Гусарівської депресії з ранньокам`яновугільної епохи до завершення пермського періоду. Волвенківська відкрита наскрізна антиклінальна складка була закладена також в ранньокам`яновугільну епоху, а сформувалась в мезозойську ератему. Установлено, що закладання Співаківської структури - утворення вертикальних вигинів шарів в породах турнейського, візейського і серпуховського ярусів - відбулося в ранньокам`яновугільну епоху. В мезокайнозойські ератеми структура продовжувала формуватися. В цілому Співаківська структура є наскрізною складкою в північних припіднятих умовах Комишевахсько-Лиманської депресії. Результати аналізу формування палеозойського комплексу порід і його структурних умов дозволяють зробити висновок про високі перспективи нафтогазоносності нижньокам`яновугільних і, можливо, девонських відкладів, вважати перспективними середньо- і верхньокам`яновугільні та нижньопермські відклади.

Результати дослідження формування різних типів структур в міждепресійних умовах західного субрегіону і окремих в східній частині ДДЗ свідчать про те, що одночасно з прогинанням басейну і накопиченням осадків зберігалися умови для продовження формування локальних структур. Сингенетичний за М.С. Шатським і конседиментаційний за В.Ю. Хаїним розвиток структур мав місце в різних структурно-тектонічних умовах ДДЗ. На розвиток структур впливали блокова будова фундамента і соляний тектогенез, які разом з тектонічними процесами обумовлювали наявність успадкованості та інверсійності, а також наскрізність, похованість і дисгармонійність їх відображення в розкритому розрізі порід, сприяли утворенню умов для формування різних типів пасток для покладів вуглеводнів і їх збереження.

Структурно-геологічні умови і нафтогазоносність палеозойських міждепресійних зон.

Всі крупні западини платформ, в тому числі і Дніпровсько-Донецька западина, характеризуються наявністю занурених (докембрійських) архей-протерозойських утворень фундаменту, на яких залягає товща поліфаціальних осадових комплексів фанерозою. В залежності від геодинаміки окремих територій регіону формуються структури більш низького порядку, але на першому місці серед них є депресії.

В Дніпровсько-Донецькій газонафтоносній області, і в західному субрегіоні зокрема, депресійні структури - області прогину земної кори - існують в різних нафтогазогеологічних і структурно-тектонічних умовах. Депресії (вивчення природи яких не входило в задачу наших досліджень) заповнені породами фанерозою значної потужності. На їх схилах виявлено ряд родовищ вуглеводнів в стратиграфічному інтервалі від нижньопермських до девонських відкладів. Поклади ВВ містяться в пастках антиклінальної і неантиклінальної будови. Переважають пастки з наявністю тектонічного екранування і літологічного обмеження покладів нафти і газу. Великі глибини залягання перспективних комплексів палеозою стримують вихід ГРР в центральні частини депресій. Тому на доступних глибинах проведення робіт пріоритетним напрямком сучасної концентрації ГРР можуть бути палеозойські міждепресійні зони, які за своєю геологічною природою не мають чітких структурних меж і складаються із структур різного порядку. В зв`язку з цим, для прикладу, нами в межах західного субрегіону досліджувались особливості структурно-геологічних умов і нафтогазоносності об`єктів чотирьох міждепресійних зон.

Берестівсько-Аркадіївська міждепресійна зона. На заході від неї знаходиться Бобрицька, а на сході - Синівська депресії. До складу розглядуваної зони входять Берестівська і Аркадівська структури, Південноберестівське і Шатравинське родовища та інші. Всі локальні об`єкти зони диз`юнктивно і плікативно ускладнені. Їх морфологія і глибинна будова часто трансформувалась з різних причин і обставин, що впливало на вибір напрямків ГРР і їх результати. Стан структурно-геологічних побудов об`єктів в процесі геологорозвідувальних робіт, виконаних в межах даної міждепресійної зони, нами досліджено на прикладі Південноберестівської площі. Нині це вже родовище, продуктивність якого пов`язана з візейським горизонтом В-20, а подальші перспективи пов`язуються з виявленням покладів у вапнякових горизонтах В-24-25, горизонті В-26н, а також в турнейських горизонтах Т-1 і Т-2, для чого передбачено буріння нової розвідувальної свердловини.

Результати виконаних досліджень [10, 13] показали, що геологічна будова об`єктів в нижньокам`яновугільних відкладах Берестівсько-Аркадіївської міждепресійної зони має складну і не завжди однозначну будову. Це зумовило трансформування диз`юнктивної будови структурного плану комплексу нижньокам`яновугільних відкладів і відповідно пошукових об`єктів. Щодо зміни плікативних форм, то вони зазвичай зумовлені структурно-формуючими факторами локального значення. А оскільки на складну будову міждепресійної зони в певній мірі впливали структурно-формуючі плікативні і диз`юнктивні фактори Бобрицької і Синівської депресій - структур більш високих порядків, то безумовно, що ці дві складові сингенетичного і постумного структуроутворення находять прояви як локального так і депресійного масштабів. Все це обумовлює складну будову структурних планів нижньокам`яновугільних відкладів міждепресійної зони і її локальних структур - об`єктів пошуково-розвідувальних робіт.

Липоводолинсько-Побиванська міждепресійна зона. На північному заході від неї знаходиться Бобрицька, а на південному сході - Північнопогарщинська депресії. В межах даної палеозойської міждепресійної зони в пастках відносно неглибоко залягаючих нижньокам`яновугільних відкладів уже відкриті родовища. Стратиграфічний рівень продуктивності обмежується покладами ВВ, виявленими в горизонтах від верхньовізейських порід і до турнейських включно. Але як показали результати комплексних досліджень [12] - структурно-геологічних і палеогеологічних умов, стану та результатів нафтогазопошукових, розвідувальних і геофізичних робіт, в межах міждепресійної зони є ще ряд палеозойських об`єктів, перспективних для виявлення нових покладів вуглеводнів.

Серед таких структур Котлівська порушена складка, яка знаходиться між Липоводолинським і Русанівським родовищами. Основні перспективи Котлівського об`єкту пов`язані з піщаними та карбонатними колекторами і комбінованими пастками в породах візейського і турнейського ярусів. Буріння пошукової свердловини в західному блоці дозволило б оцінити нафтогазоносність даного об`єкту і визначитися з напрямком подальших робіт.

В результаті аналізу геологічних, структурних і палеогеологічних матеріалів по Тунівській структурі та враховуючи нафтогазоносність Липоводолинського і Русанівського родовищ, вважаємо, що перспективи виявлення покладів ВВ на даній структурі слід пов`язувати з комбінованими пастками (з наявністю тектонічних екранів і літологічних обмежень) у нижньо- і верхньовізейських комплексах. Першочерговим об`єктом може бути південне склепіння східного опущеного блоку.

Палеогеологічними дослідженнями установлено, що у візейсько-турнейському комплексі нинішні Ющенківська структура і Русанівське родовище були єдиною палеоструктурою. Враховуючи це і стан вивченості Ющенківського куполовидного підняття вважаємо його перспективним для пошуків покладів ВВ у комбінованих пастках візейських і турнейських відкладів. Досліджені Котлівська, Тунівська і Ющенківська структури вважаємо першочерговими перспективними об`єктами в Липоводолинсько-Побиванській міждепресійній зоні.

Озерянсько-Рудівська міждепресійна зона. На північному заході від неї знаходиться Срібненська, а на південному сході Лохвицька депресії. В результаті виконаного аналізу структурно-геологічних умов і нафтогазоносності установлено [1], що із одинадцяти продуктивних структур Озерянсько-Рудівської міждепресійної зони вісім являються наскрізними. В їх числі брахіантикліналей - три і геміантикліналей - п`ять. Решта структур - поховані. В тому числі брахіантикліналі - дві і одна геміантикліналь. Розташовані продуктивні структури в різних структурних і геологічних умовах. При великій потужності розрізу і значному стратиграфічному діапазоні порід, залягаючих на кристалічних утвореннях, доказана промислова нафтогазоносність лише середньо- і нижноькам`яновугільних відкладів. Більшість продуктивних структур містить декілька покладів ВВ з різним плановим положенням контурів продуктивності. Нафто- і газонасичені пласти-колектори представлені, в основному, піщаними різновидами порід, і лише деякі поклади приурочені до карбонатних утворень. При наявності антиклінальних, неантиклінальних і комбінованих пасток переважають неантиклінальні, розвинуті на більшості продуктивних структур. Нафтогазонасиченість середньо- і нижньокам`яновугільного розрізу порід продуктивних структур різна. Основним промислово-нафтогазоносним комплексом являються верхньовізейські відклади. В них поклади газу і конденсату знаходяться в антиклінальних і неантиклінальних тектонічно екранованих і літологічно обмежених пастках візейських продуктивних горизонтів на восьми родовищах (Мехедівському, Краснозаводському, Червонолуцькому, Рудівсько-Червонозаводському, Голотовщинському, Скоробагатьківському, Луценківському і Свиридівському), приурочених до наскрізних та похованих порушених геміантикліналей і рідше - брахіантикліналей. На двох продуктивних структурах поклади знаходяться в нижньовізейських відкладах. Це Світличне нафтове родовище, приурочене до похованої брахіантикліналі, і Озерянське газоконденсатне, пов`язане з наскрізною геміантикліналлю. В турнейських відкладах скупчення газоконденсату установлені на Свиридівському, Скоробагатьківському і Рудівському родовищах, приурочених, відповідно, до наскірізних і похованої порушених брахі- і геміантикліналей. Продуктивність середньокам`яновугільних відкладів доказана на Скоробагатьківському родовищі, пов`язаному з наскрізною порушеною брахіантикліналлю. В горизонті московського ярусу виявлено поклад нафти і в горизонті башкирського ярусу - поклад газу.

Результатами виконаних досліджень показано, що незважаючи на складну будову структур, в Озерянсько-Рудівській міждепресійній зоні відкрито низку родовищ нафти і газу. Серед них є завершені розвідкою і такі, які потребують продовження пошуково-розвідувальних робіт. Все це наочно свідчить про те, що й інші невивчені міждепресійні зони в західному субрегіоні, як і на території всієї Дніпровсько-Донецької западини, можуть бути пріоритетними районами для відкриття нових родовищ нафти і газу.

Cкороходівсько-Артюхівська міждепресійна зона. Розташована між Дмитрівською і Бобрицькою депресіями. Установлена нафтогазоносність і основні перспективи виявлення нових покладів в даній зоні пов`язані з нижньокам`яновугільними відкладами, які представлені поліфаціальною товщею з чергуванням алевро-піщанистих, глинистих і карбонатних порід.

За результатами виконаних досліджень [14] в структурних планах нижньокам`яновугільного комплексу зона має блокову будову, яка в певній мірі успадкована від структури девонських відкладів і утворень фундаменту. Локальні структури ускладнені різноамплітудними порушеннями до різних стратиграфічних і гіпсометричних рівнів. Так на Скороходівському родовищі східна частина похованої брахіантикліналі північно-східного простягання ускладнена порушеннями до рівня башкирських і тріасових відкладів. Талалаївська продуктивна наскрізна антиклінальна складка південно-західного простягання, яка просліджується з підошви мергелів київської світи палеогену до верхньодевонських утворень, диз`юнктивно порушена до рівня тріасових відкладів. На Миколаївському родовищі похована брахіантикліналь північно-західного простягання в нижньокам`яновугільних відкладах розділена субширотним передбашкирським скидом на північний і південний блоки. Західне крило Артюхівської субширотної продуктивної структури ускладнено порушенням до рівня пермських відкладів. Установлено, що складна будова продуктивних структур обумовила наявність відповідних типів пасток вуглеводнів в нижньокам`яновугільних відкладах. В межах міждепресійної зони із 20 продуктивних горизонтів, виявлених тільки у візейсько-турнейському комплексі, 14 - приурочено до верхньовізейських, 4 - до нижньовізейських і 2 - до турнейських відкладів, із яких нафтових горизонтів - 8 та 12 газових і газоконденсатних. Поклади вуглеводнів знаходяться в пастках геміантиклінального і комбінованого типів з умовами тектонічного екранування і літологічного обмеження. Колекторами слугують пласти пісковиків і аргілітів. Враховуючи складну літологічну, петрографічну і структурну будову нижньокам`яновугільних відкладів, подальшим завданням при їх дослідженні є вивчення проблеми поширених зон фаціального заміщення та виділення малоамплітудних піднять (особливо у візейських відкладах). Це дозволить збільшити фонд різних структур, пасток неантиклінального типу і прогнозувати умови літологічного обмеження покладів вуглеводнів.

Перспективи можливого збільшення запасів вуглеводнів в досліджуваній зоні пов`язуються з розширенням контурів продуктивності горизонтів при дорозвідці покладів в пастках візейсько-турнейських відкладів (Артюхівське родовище та інші). Резервом для виявлення нових покладів в нижньокам`яновугільному комплексі є нафтогазоперспективні Райдужна, Східноартюхівська, Лакизинська та інші структури, які являються виявленими і потребують підготовки сейсморозвідкою до введення в глибоке пошукове буріння.

Перспективи пошуків нафтових і газових родовищ в міждепресійних зонах палеозойських відкладів.

Закономірності розподілу покладів вуглеводнів в нафтогазоносних комплексах. Проблема геологічного прогнозу і територіального розміщення покладів ВВ у Дніпровсько-Донецькій газонафтоносній області і в її західному субрегіоні зокрема, містить в собі багато факторів і ознак (структурні, тектонічні, літологічні фактори, якість колекторів і покришок, міграції, акумуляції й умови збереження ВВ, гідрогеологічні і термобаричні умови та інші), які нерідко територіально змінюються кількісно і якісно й принципово впливають на розміщення покладів. У зв`язку з цим при вивченні даної проблеми нами використано нафтогазогеологічне районування території регіону і субрегіону, яке в певній мірі враховує ті чи інші питання, фактори й ознаки.

За структурно-тектонічними особливостями окремих територій, стратиграфічною приуроченістю й глибиною залягання покладів ВВ та їх фазовим станом, типами пасток і щільністю прогнозних нерозвіданих видобувних ресурсів (кат. D+C3) у Дніпровсько-Донецькій газонафтоносній області Ю.О. Арсірієм, І.Г. Барановим, Є.С. Дворянином, М.І. Євдощуком, В.М. Зав`яловим, О.М. Істоміним, Б.П. Кабишевим, О.М. Палієм, Т.М. Пригаріною, П.Ф. Шпаком та іншими виділені нафтогазоносні райони. На даному етапі вивчення регіону їх виділено 16. У межах останніх виявлені одно- і багатопластові родовища різних за величиною запасів вуглеводнів. Ступінь вивченості нафтогазоносних районів обумовлена, в основному, глибинами залягання нафтогазоносних та перспективних відкладів.

Виходячи з будови продуктивного розрізу, типів і розвитку колекторів, покришок і пасток в Дніпровсько-Донецькій газонафтоносній області, виділяються нафтогазоносні комплекси. На різних етапах вивчення ДДЗ комплекси виділялись Ю.О. Арсірієм, В.О. Вітенком, А.О. Біликом, М.І. Євдощуком, Б.П. Кабишевим, О.Ю. Лукіним, Т.М. Пригаріною та іншими дослідниками. Пізніше на новій кількісній і якісній основі за результатами досліджень геології і нафтогазоносності 152 родовищ, розташованих у різних структурно-геологічних умовах і нафтогазогеологічних районах західного субрегіону і Дніпровсько-Донецької газонафтоносній області в цілому, виділені нафтогазоносні комплекси, які за даними виконаних побудов (Дем`яненко І.І., 2004 р. за участю дисертанта) мають зональне й неоднозначне горизонтальне територіальне розповсюдження вуглеводнів.

В продуктивному розрізі територіально уточнені і показані на побудованих картах нафтогазоносносні комплекси: юрсько-тріасовий, нижньопермсько-верхньокам`яновугільний, середньокам`яновугільний, серпуховсько-верхньовізейський, нижньовізейсько-турнейський і девонський. В дисертації наведена характеристика геологічної будови кожного комплексу, типів пасток, колекторів і покришок, фазового стану покладів і їх приуроченість до конкретних родовищ. Наведені наявні дані з нафтогазоносності порід фундаменту ДДЗ.

Установлено, що розповсюдження ВВ у нафтогазоносних комплексах на території західного субрегіону і ДДЗ в цілому, тобто зміна фазового стану покладів ВВ, має зональний характер, що підтверджується виконаними побудовами по основних продуктивних комплексах. Катагенетичні і термобаричні умови в зонах великих глибин і потужностей відкладів можуть обумовити переміщення ВВ у периферійні частини ДДЗ, де є більш сприятливі умови акумуляції і збереження покладів нафти і газу. Виходячи з того, що газові флюїди є найбільш легкими, можна припустити, що вони мігрували із занурених ділянок в напрямку підйому регіону і першими заповнювали пастки, утворюючи в регіоні зону концентрації газових родовищ. Разом з цим нафтові флюїди, які мали високий газовий фактор, могли мігрувати далі і заповнювати пастки на більш високому гіпсометричному рівні. На даній стадії пізнання нафтогазової геології ДДЗ можна вважати, що в формуванні нафтогазоносності регіону приймала участь як латеральна , так і вертикальна міграції ВВ, природа яких потребує подальшого вивчення.

Певне значення для нафтогазоносності продуктивних комплексів мають і покришки. На розміщення покладів нафти і газу в юрсько-тріасовому нафтогазоносному комплексі впливала нижньопермська хемогенна покришка. Її відклади в районі меридіану Опішня - Котельва мають незначні товщини, що сприяло активній вертикальній міграції газоподібних і рідких ВВ із нижчезалягаючих відкладів. В пастках юрсько-тріасового комплексу утворювались поклади на Більському, Качанівському, Радченківському, Решетняківському, Руновщинському, Сагайдацькому та інших родовищах. Юрсько-тріасовий комплекс достатньо вивчений. Тому окремі поклади якщо і можуть бути виявленими, то їх розміри і запаси будуть незначними.

Вивченість нафтогазоносних комплексів неоднакова. Ресурсна база, від якої залежать подальші напрямки і обсяги ГРР, характеризуються по-різному. Більшість розвіданих запасів нафти, конденсату і газу знаходиться в пастках нижньопермсько-верхньокам`яновугільного продуктивного комплексу. На другому місці серпуховсько-верхньовізейський та нижньовізейско-турнейський продуктивні комплекси. Це практично відклади нижнього карбону, які містять більшу частину прогнозних ресурсів і є основним комплексом для майбутніх пошуково-розвідувальних робіт. Середньокам`яновугільний комплекс характеризується покладами з невеликими запасами. Девонський продуктивний комплекс недостатньо вивчений в занурених умовах регіону.

На величину запасів нафтогазоносних комплексів впливають різні фактори. Але головними є структурно-тектонічні умови, потужність відкладів, колектори, покришки, термобаричні умови та інші. При наявності значних потужностей є умови для формування багатопластових родовищ з великими товщинами продуктивних горизонтів. Структури, які знаходяться в приосьовій частині регіону, мають більші розміри і відповідні пастки та поклади. Серед останніх переважають масивні і масивно-пластові. Кожний з факторів впливає на величину запасів.

Нафтогазоносні структури і пастки та перспективи їх виявлення. Розкритий комплекс порід в західному субрегіоні плікативно і диз`юнктивно деформований процесами регіонального і субрегіонального впливу, що сприяло формуванню різних типів структур. Результати вивчення [7] нафтогазоносності структур в розкритому розрізі порід і продуктивних комплексах свідчать про те, що вони представлені наскрізними та похованими брахі- і геміантикліналями з різними типами пасток нафти і газу. Більшість родовищ приурочена до геміантикліналей (Волошківське, Свиридівське та ін.). В розкритому комплексі порід це, в основному, моноклінальні схили, частково окремі інші структури - тераси, структурні носи і напівантикліналі. В продуктивних комплексах нижнього карбону переважна частина геміантикліналей ускладнена порушеннями (Зимницьке, Червонолуцьке родовища та ін.). Незначна частина родовищ виявлена в порушених брахіантиклінальних структурах (Скоробагатьківське, Рудівське та ін.). Характерним є і те, що основними об`єктами розвідки являються наскрізні геміантикліналі (Мехедівська, Золотихинська та ін.) і в меншій мірі брахіантикліналі. Що стосується похованих структур, то їх продуктивність установлена на окремих геміантикліналях (Північнояблунівське) і брахіантикліналях (Рудівське).