Дослідження диз’юнктивних дислокацій земної кори аерокосмічними методами (на прикладі регіонів України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОЛОГІЧНИХ НАУК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора геологічних наук

04.00.01 - загальна та регіональна геологія

Дослідження диз'юнктивних дислокацій

земної кори аерокосмічними методами

(на прикладі регіонів України)

Азімов Олександр Тельманович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті геологічних наук Національної академії наук України (ІГН НАН України) та у Науковому Центрі аерокосмічних досліджень Землі (ЦАКДЗ) ІГН НАН України.

Науковий консультант: доктор геолого-мінералогічних наук, професор, член-кореспондент НАН України

Лялько Вадим Іванович,

Науковий Центр аерокосмічних досліджень Землі ІГН НАН України,

директор

Офіційні опоненти: доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік НАН України

Шнюков Євген Федорович,

Відділення морської геології та осадочного рудоутворення

НАН України, директор

доктор геолого-мінералогічних наук,

старший науковий співробітник

Орищенко Іван Васильович,

Інститут геологічних наук НАН України,

провідний науковий співробітник

доктор геологічних наук, професор

Вижва Сергій Андрійович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

декан геологічного факультету

Захист відбудеться « 17 » лютого 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.162.02 в Інституті геологічних наук НАН України за адресою: вул. Олеся Гончара, 55-б, м. Київ-54, 01054, Україна.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України (вул. Олеся Гончара, 55-б, м. Київ-54, 01054, Україна).

Автореферат розісланий « 25 » грудня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат геологічних наук Т.М. Сокур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Диз'юнктивні дислокації належать до структур земної кори, розповсюдження яких спостерігається повсюдно, незалежно від геотектонічної позиції того чи іншого регіону. У переважній більшості вони визначали і продовжують впливати на розвиток геологічної будови цих регіонів, просторово-генетично контролюють розміщення в їхніх межах низки корисних копалин, є одним з чинників формування їх сейсмо- і неотектонічної активності. Тому всебічне пізнання розривних утворень було і залишається вагомим науково-прикладним завданням у геології.

До складу інформативних і ефективних методів вивчення і картування диз'юнктивних дислокацій, що є одним з основних напрямів досліджень загальної та регіональної геології, вже традиційно належать аерокосмогеологічні. Вони базуються на використанні різноманітних даних дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), спектр технічних характеристик і потенційних можливостей яких з року в рік розширюється. Таким чином, постає потреба удосконалення відповідних методичних прийомів дешифрування і геологічної інтерпретації матеріалів аерокосмічних зйомок, системно-аналітичного узагальнення теоретичних засад і розроблення методологічних основ вивчення характерних особливостей розривних деформацій земної кори за даними ДЗЗ, які логічно б ґрунтувалися на останніх досягненнях у різних галузях природознавства (математика, фізика, хімія, біологія, геологія в широкому їх розумінні), а також новітніх геоінформаційних технологій. Це засвідчує зв'язок цієї задачі з фундаментальними завданнями сучасної науки.

Актуальність теми. У результаті численних проведених вітчизняними і закордонними фахівцями науково-теоретичних, дослідно-методичних, науково-практичних аерокосмогеологічних досліджень (АКГД) стосовно різних регіонів накопичено чималий різноплановий матеріал щодо виявлення диз'юнктивних порушень. Проте теорія і методологія їх диференціації за морфокінематичними і геодинамічними характеристиками, ступенем розкритості для проникнення різноманітних флюїдів на підставі застосування матеріалів ДЗЗ до теперішнього часу ще повною мірою не розроблена. До цього слід додати чинник незначного рівня використання комп'ютерних технологій оброблення, проблемно орієнтованого дешифрування та інтерпретації залучених даних ДЗЗ під час спроб розв'язання вказаних важливих завдань сучасної геологічної науки, які в такій самій мірі актуальні й для прикладних геологопошукових робіт сьогодення.

Таким чином, з невпинним зростанням вимог до результатів у галузі аерокосмогеології розробка теорії та методології встановлення морфокінематичних особливостей, системної організації та новітньої геодинаміки диз'юнктивних дислокацій земної кори різних таксономічних рангів засобами передових дистанційних технологій являє собою актуальну наукову проблему. Щодо її вирішення ця робота є одним з таких наукових впроваджень стосовно ландшафтно-геодинамічних умов платформної частини України на принципі системності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в ІГН НАН України протягом навчання в докторантурі та під час роботи в ЦАКДЗ ІГН НАН України. В основу роботи покладено результати досліджень в рамках 20-ох завершених тем (№ державної реєстрації 39-87-26/7, 39-88-90/1, 39-89-1/7, 39-91-65/4, 39-92-118/2-5, 39-93-37/9, У-95-35/4, 0195U011861, 0199U000892, 0199U002174, 0199U002175, 0199U002176, 0199U002578, 0106U000750, У-03-135/40, 0102U004112, 0104U007804, У-06-143/6 та ін.). Автор є відповідальним виконавцем відповідних розділів і співавтором зазначених тем.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є встановлення особливостей будови, системної організації та новітньої геодинаміки диз'юнктивних дислокацій земної кори різних морфогенетичних типів і таксономічних рангів, просторово-генетично пов'язаних з ними тектонічних напруг і різнопорядкових плікативних структур у межах платформної частини України (райони Українського щита - УЩ, Дніпровсько-Донецької западини - ДДЗ) на основі використання технологій ДЗЗ. Для досягнення мети дослідження вирішувалися такі завдання:

Розробити узагальнену технологічну схему оброблення, дешифрування і тематичної інтерпретації даних ДЗЗ на підставі застосування географічних інформаційних систем (ГІС) для вивчення розривних деформацій земної кори.

Виконати аналітичний огляд за опублікованими джерелами дистанційних методів вивчення геологічних структур і процесів, результатів експериментальних тектонофізичних досліджень розломоутворення на моделях.

Виконати аналітичний огляд за літературними джерелами структурно-тектонічної будови та умов геодинамічного розвитку окремих регіонів платформної частини території України (УЩ, ДДЗ).

Установити на прикладі типових ділянок у ландшафтних умовах Полісся, лісостепу і степу характер зв'язку між особливостями будови сучасного ландшафту, специфікою його зображення на даних ДЗЗ і структурами докембрійського фундаменту, осадочного чохла, фізичними полями.

Провести комплексне проблемно орієнтоване дешифрування даних ДЗЗ для вказаних територій, рангову класифікацію віддешифрованих об'єктів геологічного (насамперед диз'юнктивного) генезису. Вивчити закономірності їх просторової організації.

Визначити геоіндикаційні ознаки полів геодинамічних напруг на молодому і сучасному етапах тектогенезу у структурі компонентів ландшафту земної поверхні, геодинамічну спеціалізацію віддешифрованих за даними ДЗЗ об'єктів.

Провести геологічну інтерпретацію результатів дешифрування даних ДЗЗ у комплексі з апріорними геолого-геофізичними матеріалами. Уточнити кінематичні та геодинамічні характеристики розривних порушень. Побудувати уточнені структурно-тектонічні схеми з елементами молодої та сучасної геодинаміки для районів досліджень й упровадити їх у практику геологорозвідувальних робіт (ГРР).

Виявити закономірності структурно-тектонічної локалізації нафтогазоперспективних пасток у межах дослідженої частини ДДЗ, обґрунтувати рекомендації на проведення детальних геолого-пошукових робіт з метою їх картування.

Об'єкт дослідження - диз'юнктивні дислокації земної кори різних морфогенетичних типів і рангових порядків.

Предмет дослідження - морфокінематичні характеристики диз'юнктивних дислокацій земної кори за даними ДЗЗ.

Методи дослідження - методи комп'ютерних перетворень (обробки), класифікації та дешифрування (контрастно-аналоговий, ландшафтно-індикаційний, структурний, структурно-геодинамічний) даних ДЗЗ, імовірнісно-статистичні методи обробки результатів дешифрування даних ДЗЗ, методи польових ґрунтово-геоморфологічних, геоботанічних, човнових та аеровізуальних досліджень, методи комплексної геологічної інтерпретації результатів дешифрування даних ДЗЗ і апріорних матеріалів геолого-геофізичних робіт, структурно-геологічний метод, метод аналітичного порівняння, методи створення тематичних карт і схем з використанням технологій ГІС.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше обґрунтовано теоретичні основи диференціації диз'юнктивних дислокацій за морфокінематичними характеристиками засобами ДЗЗ.

Вперше обґрунтовано новий структурно-геодинамічний методологічний підхід до геологічного дешифрування даних ДЗЗ і проблемно орієнтованої інтерпретації його результатів, який полягає у розрізненні різнорангових полів тектонічних напруг і морфокінематичних характеристик розривних порушень на новітньому етапі розвитку за особливостями компонентів ландшафту відповідного порядку.

Вперше розроблено концептуальну технологічну схему оброблення, дешифрування і геологічної інтерпретації даних ДЗЗ на основі застосування геоінформаційних технологій з метою виявлення і визначення характеристик диз'юнктивних дислокацій земної кори.

На підставі використання розробленого підходу геологічного дешифрування/інтерпретації даних ДЗЗ у процесі вирішення конкретних завдань на типових територіях (ділянках) отримано такі результати:

Уперше, застосовуючи комп'ютеризовані технології, створено дистанційну основу (ДО) робіт з геологічного довивчення площ масштабу 1:200 000 (ГДП-200) для топоаркуша номенклатурою M-36-XXVI (Сміла) в електронному вигляді.

Для районів УЩ (північно-східний схил Коростенського плутону - КП, центральна і південна частини Корсунь-Новомиргородського плутону - КНП) та ДДЗ (Центральний сегмент Дніпровського грабена) побудовано уточнені структурно-тектонічні картосхеми масштабу 1:200 000, які суттєво доповнюють існуючі. З'ясовано, що спеціалізація розломно-блокової тектоніки північно-східного схилу КП визначається переважним параґенезом зон диз'юнктивів із простяганнями 355-0 і 265-270, 305-315 та 40-55; для центральної та південної частин КНП - 0°±5° і 260-270°, 35°±5° і 60°±5° та 310°±5°.

Визначено, що просторово-часова еволюція розривних порушень відбувається в умовах дії новітніх регіональних тектонічних деформацій субмеридіонального стиснення та субширотного відносного розтягнення, які знаходять відображення у структурі ландшафту земної поверхні. Зміна знаків геодинамічних напруг уздовж простягання диз'юнктивів зумовлена характером взаємодії полів як регіональних, так і локальних деформацій відповідних структурних рівнів, а також диференційованою реакцією на них гетерогенного і гетерохронного за своєю будовою геологічного субстрату.

Вперше в межах локальних ділянок КП за даними ДЗЗ виділено і ландшафтно-геодинамічно аргументовано площадки, потенційно придатні для будівництва сховищ небезпечних відходів у геологічних формаціях. Побудовано уточнені схеми розломно-блокової будови ділянок з елементами новітньої геодинаміки м-бу 1:100 000.

Встановлено, що в межах Центрального сегмента Дніпровського грабена ДДЗ зони розвитку нафтогазоперспективних пасток різноманітних типів у палеозойських відкладах просторово-генетично пов'язані з відродженими розривними порушеннями північно-західного напрямку (азимут простягання 300-320). Структурно-тектонічна локалізація пасток визначається як параґенез диз'юнктивів північно-західної орієнтації (300-320, переважно розвивалися в умовах геодинамічного розтягнення) і північно-східного напрямку (35-60, здебільшого зазнавали дій сил стиснення).

Виявлено, що генезис та історія геологічного розвитку локальних горстоподібних блоків у межах Північного борту ДДЗ (на ділянці Юліївка-Богодухів) зумовлені геодинамічною активністю диз'юнктивних структур північно-східного (40-60) і північно-західного (300-315) простягання, які мають ознаки зсувних зон і до вузлів перетину яких вони просторово тяжіють.

Практичне значення одержаних результатів. Враховуючи установлені попередніми дослідниками закономірності у просторовому розподілі рудо- і нафтогазовмісних структур стосовно розривних порушень земної кори, прикладні аспекти результатів роботи автора спрямовані на рекомендоване тематично орієнтоване використання розробленої методології розрізнення розривних деформацій в масштабах платформної частини території України з урахуванням даних ДЗЗ. Практичне значення здобутків дослідження полягає також в уточненні розломно-блокової будови вивчених районів і створенні відповідних картосхем, виявленні в межах цих районів регіональних областей і здійсненні зонального прогнозу рудо- та нафтогазонакопичення, прогнозуванні локальних структур різноманітних морфогенетичних типів у породах осадочного чохла і кристалічного фундаменту, які перспективні на пошуки різних корисних копалин (зокрема покладів вуглеводнів - ВВ). Практична вагомість одержаних результатів аргументується й виділенням тектонічних ділянок і блоків, придатних для будівництва різноцільових народногосподарських об'єктів, оконтурюванням небезпечних щодо токсичного забруднення зон підвищеної водопроникності поверхневих відкладів та інтенсивного живлення підземних вод, можливістю застосування протягом виконання інженерно-сейсмологічного районування територій, вивчення геодинаміки та моніторингу сучасних екзогенних процесів, розв'язання низки інших важливих завдань надрокористування і геоекології.

Ряд науково-методичних розробок автора під час виконання госпдоговірної тематики впроваджені у практику робіт цілої низки виробничих і наукових організацій: ВАТ «Укрнафта», АТ «Український нафтогазовий інститут», ЦНДЛ, ДГП «Укргеофізика», НІЦ РПД НАН України, підпорядкованих МНС України ДСП «Техноцентр», ДНВП «РАДЕК», ДСП «РУЗОД» і ДСНВП «Екоцентр», а також ДРГП «Північгеологія», НАК «Нафтогаз України» та її ДП «Науканафтогаз», інших організацій. Зокрема результати АКГД враховувалися у процесі планування об'ємів сейсморозвідувальних робіт та інтерпретації/переінтерпретації їхніх результатів, складання проектів на пошукове буріння, уточнення розломно-блокової будови, оптимізації мережі спостережного радіогідрогеоекологічного моніторингу, для поповнення банку цифрових картографічних матеріалів тощо.

Особистий внесок здобувача. Всі основні результати і висновки, наведені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно. Дослідження виконані на підставі фактичного матеріалу, зібраного або отриманого автором при проведенні дослідно-методичних і тематичних розробок та практичних рекомендацій протягом 1984-2008 рр. під час роботи в підрозділах ДГП «Укргеофізика», КВ ІГРГК, ЦАКДЗ ІГН НАН України, а також протягом навчання в докторантурі ІГН у 2003-2006 рр.

Автором особисто опрацьовано декілька тисяч різномасштабних і різночасових аерофотознімків, аерофотосхем, аерофотопланів та космічних знімків у різних зонах спектра електромагнітних хвиль (ЕМХ) по територіях УЩ, ДДЗ і прилеглих районів: виконано їх оброблення з використанням комп'ютерних технологій, якісно оцінено їх інформативність, визначено характерні геоіндикатори особливостей внутрішньої будови земної кори для конкретних ландшафтно-геологічних умов, проведено комплексне проблемно орієнтоване дешифрування та інтерпретацію цих матеріалів ДЗЗ, рангово класифіковано віддешифровані об'єкти. Протягом 11-ти польових сезонів виконано завірку результатів попереднього дешифрування даних ДЗЗ у рекогносцирувальних автомобільних, детальних аеровізуальних, човнових і пішохідних ґрунтово-геоморфологічних маршрутах.

Для районів досліджень автором уточнені морфокінематичні та геодинамічні особливості відомих або уперше виявлених диз'юнктивних деформацій, побудовані уточнені сейсмогеологічні та геологічні розрізи, структурно-тектонічні картосхеми (з елементами молодої та сучасної геодинаміки) різних масштабів, створені схеми прогнозних об'єктів, які упроваджені у практику ГРР. Визначені закономірності структурно-тектонічної локалізації об'єктів, що прогнозуються, обґрунтовані рекомендації на проведення детальних пошуково-розвідувальних робіт з метою їх картування. Загалом автор роботи брав безпосередню участь у прогнозуванні (або деталізації) та обґрунтуванні понад 100 локальних об'єктів у межах вивчених районів.

Апробація результатів дисертації. Головні результати роботи доповідалися на міжнародних конференціях, симпозіумах і семінарах - The 26^th Vernadsky-Brown Microsymposium on Comparative Planetology (Москва, Росія, 1997), «КАММАК 99: комети, астероїди, метеори, метеорити, астроблеми, кратери» (Вінниця, 1999), «Екологічні проблеми захоронення радіоактивних відходів» (Київ, 2000), «ГІС Форум» (Київ, 2000, 2001, 2006, 2007), «П'ятнадцять років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання» (Київ, 2001), «Проблеми геоінформатики при комплексному освоєнні надр» (Дніпропетровськ, 2001), «Геоінформатика: теоретичні та прикладні аспекти» (Київ, 2002, 2003, 2004, 2005, 2007, 2008), «Комп'ютеризовані геолого-геофізичні технології» (Київ, 2002), «Екологія і здоров'я людини. Охорона водного і повітряного басейнів. Утилізація відходів» (Щолкіне, АР Крим, 2002), «Моніторинг небезпечних геологічних процесів та екологічного стану середовища» (Київ, 2003, 2004, 2006, 2007), «Геоінформаційні технології в управлінні територіальним розвитком» (Ялта, 2005, 2006, 2007), «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє» (Київ, 2006), «Радіоекологія Чорнобильської зони» (Славутич, 2006), «Прикладна геологічна наука сьогодні: здобутки та проблеми» (Київ, 2007), «Сучасні інформаційні технології управління екологічною безпекою, природокористуванням, заходами в надзвичайних ситуаціях» (Рибаче, АР Крим, 2007), «Крим-2007. Геодинаміка, тектоніка і флюїдодинаміка нафтогазоносних регіонів України» (Миколаївка, АР Крим, 2007) та ін., а також на конференціях, семінарах і міжрегіональних нарадах всеукраїнського масштабу - щорічна конференція ІЯД НАН України (Київ, 2003), «Комп'ютерні технології при виконанні регіональних геологічних робіт та підготовці до видання Держгеолкарти-200» (Київ, 2003), конференції молодих вчених-геологів (Київ, 2003, 2006), Українські конференції з космічних досліджень (Євпаторія, 2005, 2006), «Національне картографування: стан, проблеми та перспективи розвитку. Сучасний світ - засобами картографії» (Київ, 2005) та ін.

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 62 наукових працях, у т. ч. 2 монографіях, 40 статтях у наукових фахових виданнях та 20 - в матеріалах і тезах конференцій. 47 наукових публікацій особисті (без співавторів).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, семи розділів, висновків, списку використаних джерел з 524 найменувань і 14 додатків, містить 87 рисунків і 17 таблиць. Загальний обсяг роботи 485 сторінок.

Автор особливо вдячний за надані консультації та допомогу науковому консультанту доктору геол.-мін. наук, професору, члену-кореспонденту НАН України В.І. Ляльку. За доброзичливу критику, поради, консультації з приводу окремих аспектів досліджень і постійну підтримку дисертант висловлює щиру подяку співробітникам ІГН академікам НАН України Чебаненку І.І. та Шестопалову В.М., чл.-кор. НАН України Лукіну О.Ю., докторам геол.-мін. наук Шовкоплясу В.М., Радзівіллу А.Я., Рябенку В.А., Міхницькій Т.П., кандидатам геол.-мін. наук Клочку В.П., Бублясю В.М., а також д-ру техн. наук Попову М.О. (ЦАКДЗ), д-ру геол. наук Вижві С.А. (КНУ ім. Т. Шевченка), Є.С. Серединіну (ЗАТ «ECOMM Co.»), кандидатам геол.-мін. наук Руденку Ю.Ф. (НІЦ РПД НАН України), Веліканову В.Я. (УкрДГРІ) та ін.

Особливу подяку автор висловлює співробітникам ВАТ «Укрнафта» Видиборцю М.Г., канд. геол. наук Колосу В.Я. та ін., фахівцям ДГП «Укргеофізика» Здоровенку М.М., Войцицькому З.Я. та ін. за сприяння у зборі фактичного матеріалу, за корисні поради і доброзичливе ставлення, а також усім співавторам його наукових праць. За допомогу в роботі автор щиро вдячний співробітникам ЦАКДЗ Апостолову О.А., Буніній Т.М., Оголенку В.С., Оленович Г.П., Пікулику В.І., Рибак О.А., Ромашко Г.М., Титаренко О.В., кандидатам техн. наук Прокопенку В.Г., Шульзі В.І. та ін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У розділі “Стисла характеристика диз'юнктивних дислокацій” наведено визначення і класифікації цих структур за різними параметрами, які розроблені рядом відомих фахівців-геологів і на які спирається автор, розвиваючи їх у своїй роботі. Особливу увагу акцентовано на морфокінематичних і геодинамічних особливостях диз'юнктивів як предмета досліджень засобами ДЗЗ.

Зокрема за глибиною їх проникнення І.І. Чебаненко, В.Ю. Хаїн, К.Ф. Тяпкін, В.К. Гавриш, І.В. Височанський та ін. диз'юнктивні деформації поділяють на розриви і розломи. До розривів належать окремі розривні дислокації, які ускладнюють чохольні, складчасті й неглибоко залягаючі корові горизонти земної кори і зазвичай не є провідниками магми. До розломів належать глибинні об'ємні структури, які фіксуються у глибоких шарах земної кори (корові) або підкоровому субстраті (глибинні, досягають мантії) та поділяють окремі брили/великі блоки земної кори.

У розрізі розломів виділяють [Ісай, 1987, 1989; Гінтов та ін., 1987, 1989; Чекунов и др., 1993; та ін.] п'ять глибинних рівнів - областей з різним характером деформування і руйнування: 1) крихкого, 2) квазікрихкого, 3) квазіпластичного, 4) пластичного-катакластичного і 5) пластичного-дислокаційного розломоутворення. На кожному рівні розлом проявляється характерними структурними і динамометаморфічними парагенезисами, кожному рівню відповідає певна величина залишкової ## раздел ##деформації.

До класу розривів, відповідно до [Хаин, 1973; Высочанский и др., 1990; та ін.], належать підкласи: 1) корові відбиті та 2) співскладчасті. Корові відбиті розриви мають безпосередній генетичний зв'язок з глибинними розломами, зазвичай разом з якими вони мають первинний по відношенню до складчастості характер, зумовлюють структуроутворення. Співскладчасті розриви пов'язані із структурами в осадочному чохлі. Вони виникають у процесі складкоутворення. Таким чином, будучи підпорядкованими складкам, вони по відношенню до них є другорядними.

Всі диз'юнктивні об'єкти за їх геометричною формою по латералі поділяються на лінійні (прямолінійні) та кільцеві (дугоподібні), з яких перші є переважаючими. У залежності від довжини і ролі у структурі регіонів розривні деформації та лінійні структури, які виділяються на матеріалах ДЗЗ й їм відповідають, ранжуються [Готынян и др., 1987; Чебаненко и др., 1988; та ін.] на чотири головних порядки: трансрегіональні, регіональні, зональні та локальні. За умовами походження і характером переміщень по розривах (за кінематичною природою) вони поділяються [Хаин и др., 1985; Михайлов и др., 1988; Кац и др., 1993; та ін.] на шість основних груп: скиди, підкиди, зсуви, розсуви, насуви і тектонічні покриви (шар'яжі). У природі частіше трапляються комбіновані зміщення (зсуво-скиди, підкидо-зсуви тощо), які найточніше відображають складний характер руху.

Кільцеві (овальні, дугоподібні) диз'юнктиви пов'язані з кільцевими структурами (КС), які широко розвинуті у літосфері. Згідно з класифікацією В.В. Соловйова (1978) за латеральними розмірами КС поділяються на макроморфоструктури (діаметр 100-500 км), мезоморфоструктури (діаметр 10-100 км), мініморфоструктури (діаметр 1-10 км). Крім них загалом найбільші форми (діаметром до перших тисяч кілометрів) належать до мегаморфоструктур.

Більшість дослідників поділяє думку, що в геодинамічних обстановках переважаючого розтягнення формуються диз'юнктивні дислокації, які кінематично представлені скидами, розсувами, а в умовах інтенсивного стиснення - зсувами, підкидами, насувами, покривами.

У розділі “Аналітичний огляд теоретичних основ і методів аерокосмічного дослідження геологічних структур і процесів” узагальнено та охарактеризовано різноманітні технічні параметри сучасної вітчизняної й зарубіжної знімальної апаратури, що використовується в дистанційних аерокосмічних технологіях для отримання відповідних даних, зроблено огляд технічних особливостей матеріалів ДЗЗ, які широко застосовуються у практиці ГРР останнього періоду.

Враховуючи основні здобутки низки досліджень В.Г. Бондарчука, І.Г. Гольбрайха, В.Ю. Хаїна, І.І. Чебаненка, М.Г. Волкова, В.І. Гридіна, В.Г. Трифонова, В.І. Лялька, В.І. Макарова, Л.М. Розанова, Д.М. Трофимова, О.Л. Кузнєцова, В.С. Готиняна та ін., системно узагальнюючи і з феноменологічних позицій аналітично розглядаючи теоретичні засади виявлення особливостей будови земної кори і процесів, що в ній відбуваються, за даними ДЗЗ, охарактеризовано три взаємопов'язаних варіанти (фактори) передачі інформації з глибин Землі на її поверхню і формування відповідних ландшафтів: 1) шляхом механічних (тектонічних) деформацій, 2) через геофлюїдодинамічні потоки, 3) завдяки геофізичним полям. Зроблено висновок, що в залежності від специфіки ландшафтно-геологічних умов територій ландшафтоутворювальна роль цих факторів співвідноситься (у %) як 60-70/20-30/5-10, відповідно.

Механізму передавання відомостей з земних надр на поверхню притаманний дуже складний, багатофакторний причинно-наслідковий характер. Процеси взаємодії висхідного і низхідного неперервно-перервного енергомасообміну у природі зумовлюють розвиток відповідних ландшафтів (або їх компонентів) у структурі поверхонь дослідження (передусім земної), формування аномалій, включаючи геохімічні, в їхній будові, а також аномалій геофізичних полів. У свою чергу це приводить до утворення відповідних аномалій у спектрах відбиття від земної/водної поверхні, які й реєструються засобами ДЗЗ. Таким чином, особливості ландшафту будь-якої ділянки поверхні Землі формуються під впливом зазначених трьох факторів глобального, регіонального, зонального і локального масштабних рівнів. Звідси власне ландшафт представляється як результат їхньої нелінійної взаємодії (інтерференції).

Отже, внутрішні компоненти сучасного ландшафту (власне геологічний субстрат) разом з ендогенними процесами, будучи в умовах притаманних більшій частині України геологічно закритих територій відносно прихованими, значною мірою визначають характер просторового розподілу і специфіку розвитку зовнішніх компонентів (рельєф, гідрографічна мережа, літологічний склад поверхневих відкладів і ґрунтів, рослинний покрив, атмосфера тощо), екзогенних процесів і гідрометеорологічних явищ, теперішнього лику Землі загалом, який таким чином являє собою складну інтерференційну динамічну систему. Попри неоднозначність і до кінця нез'ясованість цих співвідношень, власне на вказаному природному взаємозв'язку і спільному діалектичному розвитку ґрунтується аналіз за даними ДЗЗ зовнішніх компонентів ландшафту та елементів, що їх складають, які на матеріалах аерокосмічних знімань відображаються фізіономічніше. У дистанційних методах вони є предметом досліджень і виступають як індицирувальні ознаки (геоіндикатори) структур земної кори, які, зі свого боку, є об'єктом вивчення. У розділі охарактеризовано геоіндикаційну сутність кожного з компонентів ландшафту та основні дешифрувальні ознаки (прямі, непрямі) геологічних утворень на даних ДЗЗ, отриманих у різних зонах (видимій, інфрачервоній, радіочастотній) спектра ЕМХ.

Характеризуючи головні напрями (візуальне та автоматизоване) та основні методи (контрастно-аналоговий, одним з підходів якого є структурний, і ландшафтно-індикаційний) візуального дешифрування матеріалів ДЗЗ, зроблено висновок, що до теперішнього часу найуживанішим при АКГД залишається візуальне, за якого у вивченні похованих територій провідне місце належить ландшафтно-індикаційному (геоіндикаційному) методу. Спільне використання останнього разом з методом структурного дешифрування дозволяє досить впевнено прогнозувати наявність розривних порушень різних рангових порядків, уточнювати просторову орієнтацію і конфігурацію відомих диз'юнктивів та утворених ними блокових полів, оцінювати ступінь їх неотектонічної активності, виявляти локальні неотектонічні аномалії, з якими пов'язані рудо- і нафтогазопошукові об'єкти різноманітних морфогенетичних типів.

Проте теоретико-методичні проблеми розрізнення розривних деформацій певною мірою за планово-морфологічними і кінематичними їхніми характеристиками, а особливо за геодинамічними ознаками, ступенем розкритості на підставі використання даних ДЗЗ багато в чому й до цього часу залишаються не вирішеними. Крім того, дистанційні дослідження щодо вирішення цих проблем переважно проводяться без широкого застосування комп'ютерних технологій.

У розділі “Методологія розрізнення диз'юнктивних дислокацій за матеріалами дистанційних зйомок” характерні риси структур диз'юнктивного походження різних морфокінематичних типів розглянуто з позицій системного підходу: на різних глибинних рівнях їх прояву (земна кора, сучасний ландшафт поверхні Землі, дані ДЗЗ) і в залежності від рангової приналежності. Насамперед сформульовано п'ять фундаментальних принципів методології виявлення і дослідження характерних особливостей внутрішньої структури земної кори і процесів, що в ній відбуваються, на основі використання даних ДЗЗ. Вони ґрунтуються на: 1) усвідомленні процесу одночасної органічної взаємодії (параґенезу) різних за природою фізичних сил протилежного спрямування (притягання, відштовхування), завдяки і під впливом яких відбувається еволюція, рух геологічної речовини в будь-якому природному об'єкті; 2) визначенні різних за природою двох груп геологічних рушійних сил (внутрішніх і зовнішніх) у виникненні та розвитку структур літосфери (зокрема розривних деформацій) як складових елементів єдиної матеріальної системи Земля, різноманітні різнорангові структури якої, а також їхні рухи перебувають в закономірній підпорядкованості та взаємозумовленості; 3) визнанні існування в літосфері поряд з пластичними (квазіпластичними) крихких (квазікрихких) деформацій гірських порід, що передусім зумовлено диференціацією реологічних властивостей і барично-температурних умов геологічного середовища; 4) ствердженні існування активних процесів перманентно-перервного (пульсаційного) енергомасообміну у природних геосистемах планети, як проявів особливостей існування і форм руху матерії; 5) констатації, що специфічні сучасні ландшафти земної поверхні та притаманні їм аномалії, будучи геоіндикаторами внутрішньої структури геологічного субстрату і пов'язаних з ним енергомасообмінних процесів, диференціюються за спектральними характеристиками відбитого електромагнітного випромінювання в різних діапазонах хвиль.

На принципі системності проаналізовано опубліковані в науковій літературі дані теоретичних розробок і експериментальних досліджень на моделях, які для різних масштабних порядків відображають закономірності просторової орієнтації диз'юнктивних структур, пов'язані з різними азимутальними напрямками їх кінематичні особливості в залежності від характеру полів напруг, в умовах впливу і під безпосередньою дією яких вони зароджуються і геологічно розвиваються. Зокрема Вероне, А. Бьом, Г. Квірінг, Лі-Сигуан, А. Гейм, Р. Зондер, Н. Арабю, В.Г. Бондарчук, Ф. Венінг-Мейнец, А.В. Пек, Е. Андерсон, М.С. Шатський, Б.Л. Личков, Л.С. Лейбензон, Дж. Муді та М. Хілл, М.В. Стовас, В.О. Цареградський, Г.М. Каттерфельд, І.І. Чебаненко, О.В. Долицький, Г. Кнетш, О.І. Чередниченко, П.С. Воронов, Е.С. Хілс, П.М. Кропоткін, К.Ф. Тяпкін, П.М. Хренов, Н.В. Шаблинська, К. Стретведт, М.І. Галабуда, Л.І. Лобковський, Н.І. Павленкова та ін. дійшли висновків про вагомість у вимірах глобального масштабного рівня впливу динаміки ротаційного режиму Землі на хід розвитку геологічних процесів у земній корі, особливості її будови загалом. Так зміна ротаційного режиму земної кулі приводить до перебудови її фігури рівноваги, тобто до порушення форми земного еліпсоїда, його ексцентриситету, а також, у разі збільшення швидкості обертання планети, до підсмоктування з мантії в підкорову частину легких і сіалічних елементів. У свою чергу це зумовлює зміну зон розвитку стиснень (розтягнень) і перерозподіл поля геодинамічних напруг горизонтальної спрямованості в системі еліпсоїда обертання Землі, наслідками яких є відповідні тектонічні напруги (стреси) і процеси деформацій в земній корі.

Земна кора під визначальною дією внутрішніх (глибинних) факторів тектогенезу зазнає розтріскування, яке під певним впливом цих напруг відбувається переважно за лінійними напрямками. За ними виникають і одночасно розвиваються зони планетарної тріщинуватості, які в сукупності утворюють закономірно орієнтовані та побудовані системи. Головними серед них є дві діагональні (північно-західна і північно-східна) та дві ортогональні (меридіональна, широтна). На думку Г.М. Каттерфельда (1959, 1970), лінійні структури діагональних систем (переважно сколи і зсуви) формуються під дією сколювальних напруг, а об'єкти ортогональних систем (здебільшого розриви і складки) генеруються розтяжними-стискаючими напругами.

Крім головних систем планетарних тріщин у земній корі виникає ще чотири додаткових напрямки. Зокрема в сучасній структурі України на підставі геолого-геофізичних досліджень виділено [Чебаненко; 1966, 1977] вісім систем розломів. Кожна з них характеризується не лише специфічними рисами будови, але й часом виникнення та азимутальним орієнтуванням (у градусах): 310-315 (D-C₁, підкиди, насуви; N, сколи, зсуви), 40-45 (D-C₁, відриви, скиди; N, сколи, зсуви), 0 і 90 (D, сколи, зсуви), 15-20 (PR₃, O, S, сколи, зсуви; P, відриви, скиди), 285-290 (PR₃, O, S, сколи, зсуви; P, підкиди, насуви), 70-75 (PR₃ (R), підкиди, насуви; Є_1-2, C_2-3, P₂, T_2-3, сколи, зсуви) і 340-345 (PR₃ (R), відриви, скиди; Є_1-2, C_2-3, P₂, T_2-3, сколи, зсуви). На виявленні цих спряжених систем різного порядку ґрунтується підхід до структурного дешифрування даних ДЗЗ, названий системним [Гридин и др., 1994]. Як у попередні роки, так і на сучасному етапі він широко використовується як науково-виробнича технологія АКГД.

Разом з тим у кожному окремому випадку кінематика зміщення за одним і тим же розривним порушенням може бути відмінною в залежності від масштабу досліджень, тобто від розміру тих просторових об'єктів, що безпосередньо граничать по цьому диз'юнктиву й підлягають аналізу. Адже тектонічні об'єкти (системи) в загальному випадку є ієрархізованими: будь-який з них включає сукупності об'єктів (підсистем) декількох масштабних рівнів. Так великий масив гірських порід, що зазнає геодинамічних напружень, включає менші, напружені по-іншому блоки. Ті ж, у свою чергу, складаються з ще менших блоків з власними особливостями розподілу поля деформацій, і т. д. Тобто формування усіх геологічних утворень відбувається в результаті нелінійної взаємодії різнорангових полів відмінних за своєю спрямованістю тектонічних напруг (або тектонодинамічних систем за визначенням [Николаев, 1992]) у неоднорідному, складно структурованому середовищі, в якому відбуваються перманентно-перервні процеси самоорганізації речовини в умовах фрактальної, або гратчастої, роздрібненої подільності літосфери, що загалом являє собою відкриту суттєво нерівноважну систему.

У зв'язку з цим за даними експериментальних тектонофізичних досліджень на моделях, які проведені плеядою визнаних у цій галузі фахівців (М.В. Гзовський, М. Чіннері, П. Попов, С. Стоянов, О.І. Гущенко, Д.Н. Осокіна, М.П. Єсіков, Ю.О. Косигін, С.О. Борняков, С.І. Шерман, Д. Сокоутіс та ін.), у розділі розглянуто особливості розривоутворення регіонального, зонального і локального таксономічних рангів з акцентуванням кінематичних і геодинамічних характеристик структур, що під час цього виникають. Зокрема особливу увагу звернуто на аналіз та характеристику закладання і часового розвитку, а також просторового тривимірного розподілу плікативних деформацій і систем тріщин у модельному матеріалі у процесі відтворення скидів, підкидів, насувів, зсувів (для центральних частин і кінців).

Так під час моделювання скидів, підкидів і насувів установлено [Шерман и др., 1983]: якщо на початковій стадії деформування тріщини первинної мережі, що утворюються, визначаються сколами, то у міру накопичення величини деформації та її перерозподілу в межах області аномального геодинамічного впливу (ОАГДВ) диз'юнктиву за рахунок об'єднання вже існуючих елементів сколових порушень за новими напрямками зароджується нова система тріщин. Її розриви класифікуються відривами (зокрема розсувами для скидів) з елементом диференційованих вертикальних зміщень, переважаюче їх простягання збігається з простяганням зони загалом. При цьому для піднесених крил скидів і підкидів характерний розвиток відносно щільно розміщених на площі коротших і чіткіших прямолінійних тріщин порівняно з опущеними, де параметри тріщинуватості, як правило, протилежні. Для фронтальних частин насувів притаманні хвилястоподібні у плані тріщини, довжина яких збільшується, а щільність зменшується в міру віддалення вбік опущеного крила.

Дослідженнями особливостей розвитку центральних частин зсувів визначено [Борняков, 1981; Шерман и др., 1983], що на першій (плікативній) стадії реєструється лише наявність пластичної деформації з утворенням додатних і від'ємних складок вищого порядку в лінійній зсувній зоні. Осі складок утворюють з простяганням зсувної зони кут порядку 45. Для другої (диз'юнктивно-плікативної) стадії характерне закладання і розвиток двох чітких систем тріщин, які мають генетичні, морфологічні та вікові відмінності. Простягання першої, поперечної системи, утворює з простяганням зони зсуву кут порядку 80-85. Площина зміщувача окремої тріщини пропелероподібно вигнута; в місці перетину з осьовою частиною зони має вертикальне падіння, а на віддалі від неї виположується до 75-80, падаючи в напрямку переміщення крила. Генетичний їх тип визначається правосторонніми зсувами з елементом диференційованих вертикальних зміщень.

Простягання окремих розривів другої (діагональної) системи тріщин утворює з простяганням зсувної зони кут порядку 15-30. Площина зміщувача протяжних тріщин, що перетинають всю ОАГДВ, має слабо виражену пропелероподібну форму. Падіння зміщувача в осьовій частині зони вертикальне, в разі віддалення від неї набуває тенденції виположування до 85-80, починаючи падати вбік осі. Загалом більшість тріщин цієї системи генетично класифікується лівосторонніми зсуво-скидами. На відміну від тріщин поперечної системи вони характеризуються пізнішим закладенням, однак їхня структуроутворювальна роль суттєвіша. Протягом усього розвитку морфологія їхнього зміщувача практично не змінюється.

М.П. Єсіковим (1979, 1991), який процеси зсуву вивчав з позицій математичних основ аналізу лінійних перетворень векторного простору, показано, що у двовимірному просторі (горизонтальна площина) внаслідок зсувних перетворень утворюються паралелограми.

Аналіз деформаційних процесів поблизу кінців модельних зсувів засвідчив [Chinnery, 1966; Стоянов, 1977; Гущенко, 1979; Осокина, 1979; та ін.] формування параґенетичних локальних полярних секторів стиснення (у лобових частинах блоків за напрямком руху крил) і розтягу (у тилових частинах, відповідно). У секторах розтягу переважно розвиваються косі синтетичні сколи другого порядку, які з первинним розривом утворюють гострі кути (частіше за все 15-20), що своїми вершинами спрямовані за рухом відповідного блока. У секторах стиснення косі сколи отримуються значно рідше і звично переходять у зсуво-підкиди і підкиди.

Таким чином, виявлення кінематичних умов формування розривних порушень з допомогою аналізу структурного стилю зумовлює вивчення особливостей розвитку в їх межах первинної деформованості, її орієнтування, розподілу мікро- і макротріщинуватості тощо. Наведені дані теоретичних розробок і результати досліджень модельних порушень не суперечать опублікованим і архівним матеріалам практичних ГРР по регіонах як України, так й інших держав, які враховувалися автором при вивченні районів УЩ і ДДЗ. Разом з даними з практичної геології та геоморфології вони стали основою обґрунтування автором теоретичних засад диференціації диз'юнктивних дислокацій за морфокінематичними характеристиками засобами ДЗЗ.

Інформація про особливості деформаційних процесів, яка стосується поверхневих частин модельних матеріалів, за аналогією розповсюджувалася автором на приповерхневі області геологічного розрізу. Тобто ті області, які передусім вивчалися технологіями ДЗЗ і дані про які індицирують специфіку структур глибоко занурених верств. Важливим при цьому було врахування, аналіз і характеристика закономірностей внутрішньої будови ОАГДВ модельних розривів, оскільки ці параметри застосовувалися і були віднайденими протягом виявлення та дослідження аерокосмічними методами природних об'єктів диз'юнктивного генезису, передусім еталонних у межах завіркових полігонів, а потім маловивчених або виділених уперше.

Для однозначної геологічної інтерпретації індикаторів сучасного ландшафту та їхніх проявів на даних ДЗЗ стосовно основних кінематико-динамічних рис структур диз'юнктивного походження у розділі насамперед охарактеризовано відмінності розподілу основних їх груп і просторово пов'язаних з ними геологічних об'єктів різних генетичних і морфологічних типів та різноманітних процесів у земній корі в залежності від головних тектонічних умов (обстановок), або типів механічного впливу на гірські породи, земну кору загалом, в яких вони, ці розривні структури, зароджуються й розвиваються. А саме: під переважаючою дією напруг зсуву (в механічному розумінні), розтягнення або стиснення (такі типи деформацій як кручення і згин у роботі ретельно не аналізуються).

Унаслідок аналізу та узагальнення широкого кола наукових праць з цього питання В.Г. Бондарчука, В.В. Бєлоусова, О.В. Пейве, О.І. Слензака, Г.Д. Ажгірея, В.Ю. Хаїна, В.К. Гавриша, В.М. Павлінова, І.І. Чебаненка, Ю.О. Косигіна, С.І. Шермана, Є.В. Артюшкова, С.С. Шульца, В.П. Гаврилова, Є.І. Паталахи, К.Ф. Тяпкіна, Ф. Пресс, І.І. Абрамовича, І.В. Височанського, Л.С. Галецького, Є.Ф. Шнюкова, М.І. Євдощука, М.І. Галабуди, О.Б. Гінтова, О.Ю. Лукіна, С. Ліна, А. Парментера, К. Мартінез та ін., які містять матеріали з практичної геології, а також враховуючи результати власних досліджень, окремо розглянуто два масштабних рівні геотектонічних обстановок, характерних для них розривних порушень та їхніх структурних асоціацій: 1) глобальний і регіональний, 2) зональний і локальний. Доповнюючи наведені у табл. 1 групи структур геологічного субстрату, які генетично пов'язані з геодинамічними обстановками розтягнення і стиснення, відзначимо, що у полях напруг зсуву на етапі розвитку звичних дислокацій до утворення диз'юнктивних порушень формуються відповідні їм за масштабами вертикальні та горизонтальні флексури, а на етапі виникнення розривних зміщень - зсуви, підкидо-зсуви, зсуво-підкиди, підкиди, насуви, шар'яжі, трансформні диз'юнктиви (деформації перерізування або зрізу).

Таким чином, загалом у полях напруг переважаючого розтягнення земної кори поверхні певних областей опускаються, в їх межах виникають і розвиваються більшою мірою від'ємні структурні форми відповідного рангу, що в умовах дії сили земного тяжіння цілком відповідає законам теоретичної механіки, а також формуються розривні деформації розтягнення. При цьому диз'юнктиви домінують над плікативними утвореннями. Натомість для обстановок інтенсивного геодинамічного стиснення притаманні відповідні за порядком додатні плікативно-диз'юнктивні структури.

Аналіз публікацій [Петрушевич, 1962; Гридин, 1966; Гонин и др., 1975; Розанов, 1982; Трифонов и др., 1983; Готынян и др., 1987; Трофимов и др., 1988; Абрамович и др., 1989; Кац и др., 1993; Сурокуров и др., 2001; Николаенко, 2003; Верховцев, 2004, 2008; Лялько та ін., 2006; Lin, 2006; та ін.] стосовно геоіндикаційної інформативності сучасного ландшафту щодо визначення особливостей диз'юнктивних структур показав, що статистика достовірно вивчених порушень за їх кінематичними і тектонодинамічними параметрами на підставі даних ДЗЗ вкрай незначна, особливо стосовно ландшафтних, геологічно переважно закритих умов України. Більш того, у теперішній час існують різні уявлення про індикатори на земній поверхні відмінних за своїм кінематичним генезисом розривних деформацій. А ці уявлення визначають різні методологічні підходи до геологічної інтерпретації даних ДЗЗ.

Кінематичні ознаки розривних порушень передусім випливають з їхніх морфологічних показників, найперше з конфігурації лінії виходу зміщувача на земну поверхню і з будови зон (областей) їх геодинамічного впливу. Вони також визначаються за непрямими ознаками, які ґрунтуються на взаємовідношенні з сусідніми структурами і з рельєфом денної поверхні (наприклад, щодо зміщення геологічних тіл та елементів рельєфу) і на положенні у структурному комплексі.

Таблиця 1

Класифікація індикаторів, що відображають поля відмінних геодинамічних напруг земної кори

(для ландшафтно-геологічних умов платформної частини території України)

Рівневий прояв індикаторів	Групи індикаторів, які відображають поля відмінних геодинамічних напруг
	для областей переважного розвитку напруг розтягнення	для областей переважного розвитку напруг стиснення
У геологічному субстраті (структури)	Зональний і локальний рівні:
	Грабени, грабен-синкліналі, западини, прогини, синкліналі, дислокаційні концентричні комплекси, флексури, утворені падаючими назустріч один одному скидами тераси або сходини, клиноподібні форми залягання осадків, екзогенні дислокації. Розсуви, скиди (здебільшого синтетичні), комбіновані зсуво-розсуви і скидо-зсуви, кільцеві розриви типу скидів і підкидів.	Виступи, горсти, горст-антикліналі, підняття, антикліналі, флексури. Підкиди (включаючи лістричні), антетичні скиди, насуви, шар'яжі, прості елементарні горизонтальні зсуви, комбіновані форми зсуво-підкидів, підкидо-зсувів, зсуво-насувів і насуво-зсувів.
У компонентах сучасного ландшафту земної поверхні (геоіндикатори)	Зональний і локальний рівні:
	Від'ємні форми рельєфу: розлогі улоговини, заболочені зниження, болота і т. п.; знижені ізометричні поверхні з доцентровим напрямком водотоків, практично безстічними (або з дуже слабким ухилом) поверхнями зі слабкою дренованістю, які, як правило, заболочені; площове хаотичне (безсистемне) розповсюдження мікрозападин на високих гео-	Додатні форми рельєфу (часто спрямлені): вододіли, ерозійно-денудаційні останці, відособлені підвищення, горби (зокрема піщані), пасма, дюни, ози, кінцево-моренні формування, замкнені витягнуті височини або виступи, cистеми дугоподібних форм рельєфу з асиметричною будовою, звивисті уступи (включаючи такі, що мають неправильну форму у плані) тощо; а також спряжені з ними негативні форми рельєфу (здебільшого ерозійного генезису): яри, балки, тальвеги долин, в яких відсутні ерозійні врізи, ерозійні уступи, схили тектонічного походження (всі вони підкреслюються гідрографічною мережею, яка просторово з ними збіга-
У компонентах сучасного ландшафту земної поверхні (геоіндикатори), продовження	морфологічних рівнях; розширення долинного комплексу річок, уповільнення їхньої течії, сильне меандрування русла, заболоченість заплави, формування сегментно-гривистих заплав і вирівняних плоских поверхонь низького рівня тощо. Ділянки з підвищеною зволоженістю поверхневих відкладів. Збільшення товщини гумусного шару у ґрунтах, вмісту власне гумусу, площове заболочування. Розвиток фацій гігрофільної рослинності.	ється); звужені ділянки русел річок та їх долинних комплексів, що характеризуються фуркаціями русел, збільшенням врізів, уступами та обривами, диференціацією заплав, більшою дренованістю поверхонь долин, спрямленими, коліноподібними простяганнями, зміщеннями русел і проток, поглибленнями стариць, наявністю водороїн і т. д.; площове хаотичне поширення мікрозападин на низьких геоморфологічних рівнях тощо. Зазвичай ділянки зі зниженою зволоженістю поверхневих утворень. Інтенсивна площова ерозія поверхневих відкладів, зростання частки піщаних літофацій, суглинків у ґрунтах. Часто просторово ділянки розповсюдження відносно сухостійкішої рослинності закономірно взаємоперемежовуються з осередками розвитку вологолюбних асоціацій.
На даних ДЗЗ (дешифрувальні ознаки)	Регіональний, зональний і локальний рівні:
	Протяжні лінії або ділянки аномальної зміни фототону аерокосмічного зображення на темніші відтінки. Прямолінійні або зближені лінеаменти: переважно розвинуті великі (довгі) та меншою мірою невеликі (короткі) лінеаменти незначної щільності по площі, що відображають характер тріщинуватості гірських порід. ...

Подобные документы

• Особливості тектонічної будови території України

  Вивчення тектоніки, розділу геології про будову, рухи, деформацію і розвиток земної кори (літосфери) і підкорових мас. Аналіз особливостей тектонічної будови, рельєфу сформованого тектонічними рухами та корисних копалин тектонічної структури України.
  
  курсовая работа [60,5 K], добавлен 18.05.2011
  

• Дослідження деградації земельних ресурсів засобами дистанційного зондування

  Обґрунтування технологій дистанційного зондування земельних ресурсів України. Дослідження деградації земельних ресурсів Кіровоградської області та Криму засобами дистанційного зондування. Методи оцінки продуктивності й моделі прогнозування врожайності.
  
  контрольная работа [783,7 K], добавлен 26.07.2015
  

• Тектонічна будова території України

  Дослідження понять тектоніки та тектонічної будови. Особливості формування тектонічних структур на території України. Тектонічні структури Східноєвропейської платформи. Зв'язок поширення корисних копалин України з тектонічною будовою її території.
  
  курсовая работа [2,1 M], добавлен 02.03.2013
  

• Проект геолого-розвідувальних робіт в межах поля шахти ім. Калініна ДП "Артемвугілля"

  Геологічний опис району, будова шахтного поля та визначення групи складності. Випробування корисної копалини і порід, лабораторні дослідження. Геологічні питання буріння, визначення витрат часу на проведення робіт. Етапи проведення камеральних робіт.
  
  дипломная работа [1,7 M], добавлен 24.11.2012
  

• Магнітне поле Землі. Сутність геологічних процесів

  Практичне використання понять "магнітний уклон" і "магнітне відхилення". Хімічні елементи в складі земної кори. Виникнення метаморфічних гірських порід. Формування рельєфу Землі, зв'язок і протиріччя між ендогенними та екзогенними геологічними процесами.
  
  контрольная работа [2,7 M], добавлен 15.06.2011
  

• Пошук і розвідка родовищ нафти і газу

  Загальна характеристика геофізичних методів розвідки, дослідження будови земної кори з метою пошуків і розвідки корисних копалин. Технологія буріння ручними способами, призначення та основні елементи інструменту: долото для відбору гірських порід (керна).
  
  контрольная работа [25,8 K], добавлен 08.04.2011
  

• Процеси підземних гірничих робіт

  Поняття та методика опанування складанням проектної документації очисних робіт підприємства як одної з важливіших ланок вуглевидобутку. Розробка технологічної схеми очисних робіт у прийнятих умовах виробництва. Вибір і обґрунтування схеми очисних робіт.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 09.08.2011
  

• Роль органічного світу у формуванні земної кори

  Механізм впливу палеоекологічного й фізико-географічного фактора на розвиток земної кори. Розвиток органічного світу, його безперервна еволюція й різке зростання розмаїтості представників упродовж фанерозою. Природні катастрофи в історії людства.
  
  реферат [32,5 K], добавлен 14.01.2011
  

• Розробка родовища

  Коротка геолого-промислова характеристика родовища та експлуатаційного об`єкта. Методика проведення розрахунків. Обгрунтування вихідних параметрів роботи середньої свердловини й інших вихідних даних для проектування розробки. Динаміка річного видобутку.
  
  контрольная работа [1,5 M], добавлен 19.05.2014
  

• Мінерали, їх класифікація та структура

  Поняття мінералу як природної хімічної сполуки кристалічної будови, що утворюється внаслідок прояву геологічного процесу. Класифікація мінералів, їх структура та хімічні властивості. Мінеральний склад земної кори. Біогенні та антропогенні мінерали.
  
  реферат [1,6 M], добавлен 24.04.2013
  

• Основні етапи розвитку історичної геології

  Характеристика способів та методів побудови системи геологічної хронології. Історична геологія як галузь геології, що вивчає історію і закономірності розвитку земної кори і землі в цілому: знайомство з головними завданнями, аналіз історії розвитку.
  
  реферат [29,5 K], добавлен 12.03.2019
  

• Розробка технологічної схеми виконання аерознімальних робіт

  Створення великомасштабних планів сільських населених пунктів при застосуванні безпілотного літального апарату з метою складання кадастрових планів. Підготовка до аерознімального польоту, формули для розрахунку аерознімання і принципи обробки матеріалів.
  
  дипломная работа [4,5 M], добавлен 09.12.2015
  

• Тектоніка та корисні копалини Сумської області

  Особливість тектонічної і геологічної будови Сумської області та наявність на її території різних типів морфоскульптур: флювіальні, водно-льодовикові і льодовикові, карстово-суфозійні, еолові, гравітаційні. Розробка родовищ корисних копалин та їх види.
  
  реферат [2,9 M], добавлен 21.11.2010
  

• Основи складання та використання матеріалів великомасштабного картування ґрунтів на прикладі ВП НУБіП України НДГ "Великоснітинське ім. О.В. Музиченка"

  Оволодіння організаційними навиками і методикою дослідження ґрунту як складного природно-історичного об’єкту та проведення ґрунтово-картографічних досліджень. Вплив рослинності на ґрунтоутворення. Клімат, рельєф і гідрологія досліджувальної місцевості.
  
  отчет по практике [34,4 K], добавлен 22.11.2015
  

• Дослідження режиму опадів у південно-західній частині Одеської області

  Характеристика кліматичної системи південно-західної частини України. Фактори, що зумовлюють формування клімату. Характеристика сезонних особливостей синоптичних процесів. Використання інформації щодо опадів у південно-західній частині Одеської області.
  
  курсовая работа [2,5 M], добавлен 17.11.2010
  

• Становлення концепції "тектоніки літосферних плит" (дослідження на судні Гломар Челленджер)

  Еволюція гіпотез пояснення причин рухів земної кори, змін її структури і явищ магматизму. Поява та відродження ідей мобілізму. Робота бурового судна, здатного працювати в районах, де дно залягає на глибинах в декілька тисяч метрів від поверхні океану.
  
  реферат [31,3 K], добавлен 23.10.2012
  

• Методи четвертинної геології. Метод виявлення віку генетичних типів четвертинних відкладів України

  Четвертинний період або антропоген — підрозділ міжнародної хроностратиграфічної шкали, найновіший період історії Землі, який триває дотепер. Генетична класифікація четвертинних відкладів, їх походження під дією недавніх і сучасних природних процесів.
  
  контрольная работа [317,0 K], добавлен 30.03.2011
  

• Геолого-економічне обґрунтування доцільності ведення експлуатаційних витрат на розробку родовища

  Географо-економічна характеристика району досліджень. Загальні риси геологічної будови родовища. Газоносність і стан запасів родовища. Методика подальших геологорозвідувальних робіт на Кегичівському родовищі та основні проектні технологічні показники.
  
  курсовая работа [57,1 K], добавлен 02.06.2014
  

• Експлуатація Шебелинського нафтового родовища

  Геолого-промислова характеристика Шебелинського родовища. Визначення режиму роботи нафтових покладів; технологічні схеми їх експлуатації. Розгляд методів інтенсифікації припливів пластового флюїду - кислотної обробки та гідророзриву гірської породи.
  
  курсовая работа [4,3 M], добавлен 11.05.2011
  

• Терасовий комплекс Дністра

  Комплексна характеристика долини р. Дністер, її природних умов, кліматичних та геолого-геоморфологічних особливостей. Гірська Карпатська, Подільська і Причорноморська частини річки. Гідрографічна сітку території басейну. Дослідження дністерських терас.
  
  курсовая работа [90,3 K], добавлен 15.06.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам