Динаміка зсувних процесів в Одеській області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

Геолого-географічний факультет

Кафедра інженерної геології та гідрогеології

Курсова робота

Динаміка зсувних процесів в Одеській області

Виконала:

Бучацька Аліна

Одеса 2014

Зміст

зсувний одеський регіон

Вступ

1. Характеристика та класифікація зсувних процесів

2. Динаміка зсувних процесів

2.1 Загальне становище прояву зсувних процесів на території України

2.2 Аналіз динаміки зсувних процесів в Одеській області

3. Прогноз динаміки розвитку зсувних процесів в Одеському регіоні

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми. За оцінками Національної академії наук України, Державної геологічної служби України, Держбуду за останні 25-35 років в межах території держави в 3-5 разів збільшилась кількість проявів небезпечних екзогенних геологічних процесів, таких як зсуви. Прибережно-морські території відносяться до одних з найбільш вражених зсувними процесами та техногенно перевантажених. У зв'язку з цим виникає безліч проблем для об'єктів економіки та життєдіяльності людей на території України. В умовах сучасного розвитку різних галузей господарювання з одночасними змінами у навколишньому середовищі особливо актуальним є аналіз розвитку небезпечних динамічних процесів у верхній зоні геологічного середовища, які активно впливають на інженерно-геологічні умови функціонування регіону.

Мета і задачі дослідження. Розглядаючи дану тему, за мету було визначено виявлення закономірностей просторово-часового розвитку зсувних процесів на прикладі Одеського регіону, встановлення причинно-наслідкових зв'язків між різними факторами, які зумовлюють динаміку цих процесів, а також можливість їх прогнозування та суттєвого впливу.

Об'єкт дослідження - зсувні процеси в Одеській області.

Предмет дослідження - динаміка їх розвитку та вплив визначальних факторів.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

Виявити основні характеристики та класифікаційні розмежування поняття зсувних процесів, причини їх появи та вплив цих факторів на розвиток території Одеської області та України загалом;

На основі обробки цих даних встановити і оцінити взаємозв'язки між визначальними факторами і параметрами, які характеризують активність зсувних процесів;

Виконати інженерно-геологічну типізацію та районування території Одеської області для цілей моделювання і прогнозування динаміки зсувних процесів;

Розглянути створенні для запобігання руйнівного впливу зсувних процесів мережі споруд та методів зупинки їх подальшого розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукова робота відповідає науковому напрямку і завданням, які розглядаються кафедрою інженерної геології і гідрогеології ОНУ ім. І.І. Мечникова.

Адже дослідження зсувних процесів у різних регіонах продемонстрували пріоритетний вплив структурних зсувів складної будови на прояв небезпечних геологічних процесів із значними економічними та екологічними наслідками. Це показало необхідність класифікації структурних зсувів, які були представлені різними авторами: Н.Н. Масловою, В.Д. Ломтадзе, Є.П. Ємельяновою, М.Г. Демчишиним, Г.І. Рудьком та іншими. Над створенням характеристики екзогенних геологічних процесів за даними моніторингу по території України працювали співробітники сектору інформаційного забезпечення інженерно-геологічних досліджень: Л.М. Климчук, провідні гідрогеологи Л.М. Красноок та Т.О. Різник, геологи В.В. Лисенко, А.А. Сергієнко, Н.А. Сергієнко, гідрогеолог І.І. Драпіковська та багато інших.

1. Характеристика та класифікація зсувних процесів

Зсуви - ковзне зміщення мас гірських порід вниз по схилу під впливом сили тяжіння. Вони виникають на схилах долин або річкових берегів, в горах, на берегах морів, та навіть на дні морів. Найбільш часто зсуви виникають на схилах, складених чергуванням водотривких і водоносних порід. Зсув великих мас землі або породи зі схилу або кліф викликається в більшості випадків змочуванням дощовою водою ґрунту так, що маса ґрунту стає важкою і більш рухомою. Може викликатися також землетрусами або підривною роботою моря. Сили тертя, що забезпечують зчеплення ґрунтів або гірничих порід на схилах, виявляються менше сили тяжіння, і вся маса ґрунту (гірської породи) приходить у рух. Зсуви відносяться до гравітаційних форм рельєфу.

Причиною утворення зсувів є порушення рівноваги між силою тяжіння і утримуючими силами. Вони виникають в якій-небудь ділянці схилу або укосу внаслідок порушення рівноваги порід, яке може бути викликано такими чинниками, як:

збільшення крутизни схилу в результаті підмиву водою;

ослаблення міцності порід при вивітрюванні або перезволоженні опадами та підземними водами;

вплив сейсмічних поштовхів,

будівельна та господарська діяльність людини.

Такими діями людини, що створюють небезпеку розвитку зсувів, є: вирубка лісів і чагарників на схилах; розорювання схилів, надмірний полив садів і городів на схилах; руйнування схилів котлованами, траншеями, дорожніми виїмками; проведення вибухових робіт, які сприяють розвитку тріщин в породах, а також є, по суті, локальними землетрусами; закупорювання, засмічення, завалювання місць виходу підземних вод; будівництво житла і промислових об'єктів на схилах, що веде до руйнувань схилів, збільшення сили тяжіння, спрямованої вниз по схилу. Зсув в результаті своєї діяльності створює "обвальне тіло", яке в плані в основному має форму півкільця, утворюючи пониження в середині. Найбільш часто зсуви виникають на схилах, які складені чергуванням водотривких (глинистих) і водоносних порід (наприклад, піщано-гравійних, тріщинуватих вапняків). Розвитку зсуву сприяє таке залягання, коли шари розташовані з нахилом у бік схилу або в цьому ж напрямку пересічені тріщинами. Зважаючи на різноманітність чинників впливу на появу зсувів потрібно акцентувати свою увагу на характеристиці зсувних процесів. Для цього важливим є вибір належної класифікації, яка буде застосовуватись при їх дослідженнях і за допомогою якої ми матимемо можливість врахувати якомога більше основних ознак зсувного процесу. Зсуви класифікуються за різноманітними ознаками. Розглянемо деякі важливі з них, які розрізняються за положенням поверхні зсуву і додаваннюм зсувного тіла:

Консистентні зсуви - виникають внаслідок зміни консистенції порід, які складають схил, при зволоженні (наприклад, перехід суглинків у пластичний стан при насиченні водою).

Суфозійні зсуви - виникають в результаті зменшення зчеплення від розчинення порід і виносу дрібних частинок породи.

Структурні зсуви - виникають при зміщенні частини схилу після контакту шарів.

Детрузивні зсуви - виникають у верхній частині схилу (наприклад при збільшенні тиску (нове будівництво) чи утворенні тріщини відколу).

Деляпсивні зсуви - починаються з нижній частині схилу (наприклад, внаслідок підмиву його річкою, озером чи морем, а також при штучному підрізанні схилу), поступово поширюються знизу вверх по схилу і викликає послідовні зсуви нових частин.

Структурно-пластичні зсуви - це найбільш поширені зсуви, пов'язані з різними за складом, віком і генезисом скельними і напівскельними породами, сильно дислокованими або моноклінально залягаючими, часто порушеними тектонічними та іншого генезису тріщинами. Для них характерна блокова будова, схилова поверхня або зона, яка часто співпадає з площинами нашарування, розсланиювання з крупними тектонічними розломами чи іншими послабленими зонами в масивах гірських порід. Як правило, зсув починається як структурний і переходить у нижній частині в пластичний.

Розрізняють три основні різновиди структурно-пластичних зсувів:

консеквентні, для яких характерне зміщення блоків порід по нахиленому контакті шарів одного або різного петрографічного складу;

асеквентні або зрізаючі, де зміщення відбувається по ослаблених зонах, що перетинають шари гірських порід;

інсеквентні зсуви, які формуються в однорідних за літологічним складом породах і дзеркало ковзання яких близьке до кругло-циліндричного.

Найскладніший різновид структурно-пластичних зсувів - інсеквентні зсуви. Їх зміщення відбувається по складній системі тріщин, переважно тектонічного походження. Простіші за механізмом - консеквентні зсуви, характерні для районів з моноклінальним заляганням порід і падінням в сторону схилів (характерні для гірськоскладчастих областей). Таким чином структурно-пластичні зсуви - це зсуви, які починаються як структурні, а нижче по схилу переходять у пластичні деформації. Структурні зсуви домінують в умовах платформенних структур, де породи мають залягання близьке до горизонтального і зустрічаються витримані горизонти глинистих порід. Також виділяють таки типи зсувних процесів, як:

Зсуви випливання. Пов'язані з шарами сильнообводнених піщаних порід. При знищенні екрануючого шару, та в умовах, що сприяють зростанню гідравлічного градієнту, утворюється випір пливунних порід (суфозія текучої маси), які залучають в рух породи перекриваючої товщі. В їх якості часто виступають піщані тонкозернисті породи з колоїдними зв'язками. І руйнування структурних зв'язків викликає значну деформацію в піщаних породах, зростання гідростатичного тиску в них і перехід їх в пливучий стан з наступним зміщенням вищезалягаючих порід.

Пластичні зсуви. Для зсувів цього типу характерний тісний зв'язок з корою вивітрювання порід і режимом її водонасичення. Вони розповсюджені в гірсько-складчастих областях з елювіально-делювіальними глинистими і грубоуламковими покривними незцементованими високопористими утвореннями і рихлими зсувними нагромадженнями. Нерідко такі зсуви утворюються у відвалах гірських виробок. Внаслідок зміни вологості порід типовою особливістю механізму даних зсувів є повна або часткова втрата їх первинної структури в зоні зміщення. Під дією гравітаційних і гідродинамічних сил по підготовленій заздалегідь поверхні або в процесі зсування відбувається водно-пластична течія глинистих порід.

Зсуви просідання. Локалізуються в області поширення лесів і лесоподібних порід. Особливості механізму визначаються деформаційною поведінкою лесових порід, в яких при зволоженні лавинно руйнується первинна структура, що супроводжується просадовими процесами. На початкових етапах зсувного процесу, внаслідок нерівномірного просідання лесів, утворюються тріщини, що полегшують доступ атмосферних опадів в глибші шари лесоподібних порід. В результаті лавинної руйнації їх первинної структури відокремлюються від схилу і рухаються зсувні блоки порід, які в свою чергу руйнуються при русі, перетворюючись у земляні потоки.

Зсуви розрідження. Поширені в областях розвитку молодих глинистих відкладів, переважно моренного генезису, характерними, властивостями яких є висока чутливість до змін водного балансу. Іншими найважливішими характеристиками зсувних процесів є швидкість руху зсувного процесу, його обсяг, та глибина залягання поверхні ковзання. Треба пам'ятати, що зсуви можуть сходити з усіх схилів, починаючи з кручі 19 градусів, а на глинистих ґрунтах - при крутизні схилу 5-7 градусів. Залежно від крутизни і характеру ґрунту зсув може розвиватися миттєво. Якщо швидкість більше метра в секунду, то це майже обвал, обвал породи, який небезпечніше, ніж повільно ковзний зсув. Швидкості більше одного метра в хвилину також є катастрофічними, оскільки за короткий час майже неможливо організувати порятунок людей, майна і тварин. Швидкість руху зсувів більше метра на добу вважається швидкою, а менше метра на місяць - повільною. (додаток 1). Іншою основною характеристикою та важливим чинником зсувів є важкі маси ґрунту, що визначають показник оцінки зсувного процесу. Це є його обсяг, вимірюваний кубометрами. А вимірявши довжину, ширину і висоту зсуву, підрахувавши його обсяг, легко визначити і його масу в тоннах, найімовірніше, в тисячах і сотнях тисяч тонн. Малими вважаються зсуви обсягом до 10 тис. м³, середніми - 10-100 тис. м³, великими 100-1000 тис. м³, а понад мільйон м³ - дуже великими. (додаток 2).

Поверхня, на якій зсув відривається і переміщується вниз, називається поверхнею ковзання або зсуву. За її крутизною розрізняють:

дуже пологі (не більше 5);

пологі (5-15);

круті (15-45).

Масштаб зсувів також характеризується приуроченою до процесу площею: дуже дрібні - до 5 га, дрібні - 5-50 га, середні - 50-100 га, великі - 100-200 га, дуже великі - 200-400 га, грандіозні - 400 га і більше.

За глибиною залягання поверхні ковзання розрізняють зсуви:

поверхневі - не глибше 1 м;

дрібні - до 5 м;

глибокі - до 20 м;

дуже глибокі - глибше 20 м.

Всі вищезазначені описові характеристики зсувних процесів дають змогу діагностики і розуміння динаміки їх утворення та подальшого розвитку на різних територіях. Головним є змога аналізу зсувних процесів на території України, а зокрема в Одеській області.

2. Динаміка зсувних процесів

2.1 Загальне становище прояву зсувних процесів на території України

Господарська діяльність, відсутність належних інженерних та екологічних заходів щодо освоєння територій спричиняє активне поширення зсувів на території населених пунктів, що створює загрозу безпеці життєдіяльності населення, інфраструктурі та території в цілому. Значне поширення зсувів на території України визначається геологічною будовою та геоморфологічними умовами, які зумовлюють можливість виникнення, просторове розміщення та інтенсивність розвитку цих небезпечних геологічних процесів.

За останніми даними на території України зафіксовано понад 23 тис. зсувів, їх кількість у порівнянні з 80-тими роками збільшилась майже на 40%, а площа поширення - на 28,8 %. (додаток 3). Активна господарська діяльність без проведення необхідних інженерно -захисних заходів викликала збільшення майже в 1,5 рази кількості міст і селищ міського типу, де зафіксовано поширення зсувів. Найбільш поширені зсуви на схилах та прибережних ділянках, які складаються з нестійких порід, що мають здатність деформуватись. Активізація зсувів на зсувонебезпечних територіях відбувається під впливом природних та антропогенних чинників. Головними природними чинниками є:

метеорологічні (атмосферні опади, температура тощо),

гідрологічні (рівні та витрати води в поверхневих водотоках, рівні води та хвильовий режим морів, озер, інших водойм тощо),

гідрогеологічні (рівні, хімічний склад та властивості підземних вод, умови їх живлення та дренажу,

сейсмічні (землетруси),

та інші.

Ці чинники відносяться до швидкозмінних. Тривалість періоду реалізації їх впливу - від доби до року. Вони визначають активність прояву зсувів, їх дія реалізується через поверхневий стік, вологість, міцність та деформаційні властивості гірських порід. Існує тісний зв'язок активності прояву зсувних процесів з режимом випадання атмосферних опадів та температурними змінами як у внутрішньорічному, так і в багаторічному розрізі. Вплив господарської діяльності пов'язаний з додатковим навантаженням та підрізкою схилів під час будівельних робіт, створенням динамічних навантажень на схили, додатковим обводненням зсувонебезпечних територій, спричиненим надмірним зрошенням, підпором рівнів ґрунтових вод водосховищами та іншими водоймищами, витоками води з водних споруд та комунікацій тощо. Поряд з іншими факторами, збільшення вологості та обводнення ґрунтів поблизу крутих схилів, ярів та балок також призводить до активізації зсувних процесів.

Активізація зсувів, що розвиваються на схилах різного генезису, досить часто пов'язана з розвитком супутніх процесів - ерозійного та абразійного, які підсилюють розвиток основного процесу. Розвиток зсувних процесів на території України викликає руйнування та деформації багатьох промислових, інженерних, житлових та громадських споруд. Державі наносяться значні матеріальні збитки. Площа поширення зсувонебезпечних ділянок у межах міських територій складає понад 42 тис. га. Найбільшого масштабу зсувні процеси набули на узбережжі Чорного та Азовського морів, на схилах водосховищ Дніпровського каскаду та річкових долин, в Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській, Одеській, Київській та Черкаській областях.

У долинах великих річок та на їх схилах розташовані міста, які зазнають значних збитків від дії зсувів, а саме це Київ, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Чернігів, Полтава, Чернівці та інші. Активна господарська діяльність викликала поширення зсувів у більше ніж 200 містах і селищах міського типу. Площа поширення ділянок з розвитком зсувів у межах міських територій складає близько 45,0 км². Суттєве зростання кількості зсувів, у тому числі активних, зафіксована на півдні в Одеській, Миколаївській областях, а також на заході України - в Закарпатській, Чернівецькій та Львівській областях.

Упродовж 2012 року на території України активізація зсувів спостерігалась:

У Закарпатській області станом на 30.12.2012 виявлено 3276 зсувів загальною площею понад 385 км², досі активними з яких є 800 зсувів. Незначна активізація бокової ерозії та зсувних процесів протягом року була відмічена в басейнах рік Чорна Тиса, Тересви, Апшиці та Білої Тиси, що в загальному склала 514 зсувних ділянок загальною довжиною 162 км, 271 селевих потоків площею у 1803 км² з загальним об'ємом винесеного уламкового матеріалу біля 841,97 тис. км³. В зону впливу небезпечних екзогенно-геологічних процесів попадає близько 1145 житлових будинків, 127 км автодоріг, 13 мостів державного і міжнародного значення, лінії електропередач, розподільчі електропідстанції, телекомунікації та лінії зв'язку, в тому числі міжнародного значення, водосховище та гребля Теребльо - Рікської ГЕС. Особливу небезпеку становлять зсуви в зоні Тереблянського водосховища. На початку року активізація зсуву в місті Рахів призвела до загибелі людей, руйнування декількох споруд, залізничної колії та автодороги Тячів - Нересниця.

В Івано-Франківській області майже 2% території області вражені зсувними процесами, їх площа складає близько 250 км², а загальна кількість становить понад 640 зсувонебезпечних ділянок, 80% з яких пов'язані з господарською діяльністю: вирубка лісів, руйнування схилів дорожніми роботами, неправильний вибір агротехніки для сільськогосподарських робіт на схилах тощо. Природними причинами зсувів в області є підмив їх основи водою, сейсмічні поштовхи, збільшення крутизни схилів. Швидкість руху зсуву в горах складає до 6 см за рік. Найбільше зазнає збитків від широкого розвитку зсувних процесів, селевих явищ та бокової ерозії річок гірська і передгірська територія області. Зсувними процесами уражені:

Верховинський район - басейн ріки Річка в межах сіл Буковець, Красноілля, Замагора, Чорна Річка та Перехресне, де зсувними процесами охоплено приблизно 50-60% території. Катастрофічна активізація зсуву розпочалася з 2002 року в селі Буковець. Зсув охопив ділянку шириною 180-250 м і довжиною 750 м на глибину від 1-2 м до 6-10 м і мав загальну масу близько 1 млн. м³.

Косівський район - місто Косів та населені пункти в басейні рік Рибниціі, Люча, Шешори, Яблунів.

Коломийський район - на правобережжі ріки Прут поблизу сіл Нижній та Верхній Вербіж, Грушів, Мишин, Рунгури, Тростянка, Печеніжин, Воскресинці, Княждвір, де активізація зсувних процесів створює загрозу ботанічному заказнику загальнодержавного значення „Княждвір” - одному з найбільших в Україні насаджень тису ягідного, внесеного до Червоної книги України;

Снятинський район - місто Снятин, селища Новоселиця, Тростянець. Розвиток цих процесів обумовлюється геолого-геоморфологічними особливостями регіону, а саме наявністю чутливих до формування зсувів піщано-глинистих флішових товщ, значної енергії рельєфу та його амплітуди розчленування.

У Чернівецькій області на даний час зафіксовано 1522 зсувів, з них 394 активних, 96 небезпечних. Область являє собою полігон сучасного активного рельєфно-формування з інтенсивним розвитком зсувних процесів. Ступінь ураженості території області 9,41%. Площа активізованих ділянок зсувів складає 50 км², решта 710 км² зсувних ділянок є тимчасово стабілізовані. Таким чином, при потужності зсувів 8-20 м на схилах висить орієнтовно 10 км³ зсувних мас, які надзвичайно чутливі до змін природно-кліматичних та техногенних чинників, що при сприятливих умовах готові до активізації. Зсувні процеси мають розвиток в 170 населених пунктах області. Після катастрофічних злив в липні 2008 та червні 2010 року активізація зсувів, відзначена в більш ніж 40 населених пунктах. Значна кількість зсувних ділянок знаходиться в стадії підготовки до сповзання, а їх активізація, при умовах теплої і вологої зими, очікується в кінці лютого початку березня, а при холодній зимі в середині та кінці квітня. Зсуви схилів басейну ріки Дністер пов'язані в основному з глинистими породами крутих схилів. Враженість території в цьому районі становить до 20%. Це зсувні ділянки в селі Брідок Заставнівського району, місті Хотині, селах Коновка, Вовчинець Кельменецького району та селах Селище, Михалково Сокирянського району, місті Сокиряни. Враженість території сягає 25-30%. Об'єми зсувних мас можуть сягати кількох млн м³, а потужність до 10-15 м.

В зоні впливу Дністровського водосховища, після його заповнення, активізувались своєрідні техногенні зсуви у древніх відкладах протерозою. Об'єми цих зсувів сягають 5-7 млн. м³. На схилах долин лівих притоків ріки Прут розвиваються зсуви - потоки виключно в глинистих породах. Розміри зсувів від декількох десятків метрів до декількох кілометрів. Серед них ділянки в села Малий Кучурів Заставнівського району, ділянка “Лисий горб” в селі Грозинці Хотинського району, села Черленівка, Щербинці та Подвірне Новоселицького району. Схили долини ріки Прут мають фронтальний характер, площі зсувних ділянок сягають більше 100 га, а враженість територій сягає 60%, об'єми зсувних тіл сягають декількох десятків млн. м³ - зсуви за масштабами проявлення мають катастрофічні розміри.

Найбільше вражені села Стрілецький Кут, Біла Кіцманського району, місто Чернівці, село Остриця Герцаївського району, села Бояни, Припруття Новоселицького району. В гірській частині території області враженість території коливається в межах від 10% до 40% в залежності від конкретних тектонічних, геоморфологічних та геологічних умов. Переважають зсуви ковзання. В зонах розвитку стійких до руйнування порід широко розвинуті обвально-осипні явища.

У Чернігівській області зсуви мають розвиток на крутих берегах і крутих схилах долин річок Десна, Дніпро, Удай, їх притоках, а також в ярах і балках. Адміністративно ці території відносяться до Коропського, Новгород-Сіверського, Прилуцького, Срібнянського районів, міста Прилуки та міста Чернігова. 25 населеним пунктам області в цих районах загрожують зсувні процеси. Загальна площа таких земель складає 17,67 км². Кількість зсувонебезпечних ділянок щороку змінюється внаслідок ліквідації (зрізання, зчищення), або появи на тілі раніш закартованих більш дрібних молодих зсувів та їх активізації. Протягом останніх років найбільш загрозлива ситуація склалась на території міста Новгород-Сіверський, де через ерозійно-зсувні процеси створилась реальна загроза пошкодження 16 будинків. Через руйнацію зливної каналізації в зоні зсувних процесів опинилась частина приміщень ДП «Готель «Слов'янський». Зруйновано дорожнє полотно на 12 вулицях. Крім того, в прогресуючій ерозійно-зсувній зоні знаходяться оголені магістралі газопостачання та водовідведення.

У Черкаській області виявлено понад 1030 зсувів, з них активним є 161, площею 4,61 км². У межах забудови зафіксовано 281 зсув. Відзначено активізацію зсувів на потенційно небезпечних територіях. Ці зсуви розташовані в західній частині області, на території Маньківського (селища Маньківка, Буки, Русалівка, Кислин, Березівка), Жашківського (села Вороне, Нова Гребля, Охмарів, Хижня), Монастирищенського (селище Монастирище) районів. Окремі об'єкти розташовані в Корсунь-Шевченківському (Корсунь-Шевченківський машинобудівний завод), Лисянському (село Бужанка) та Чигиринському (село Головківка) районах.

У Хмельницькій області виявлено 421 зсув, з них активним є один площею 0,003 км², у межах забудови налічується 38 зсувів, які загрожують 43 господарським об'єктам. У стані потенційної активізації перебувають зсуви в місті Городок, селищі Віньківці та селах Верхні Панівці, Цибулівка, Каскада. Розвиток нових зсувних тіл не було виявлено. Всі обстежені зсуви перебували в стабільному стані. Крім того в 2012 році проводився нагляд за зсувами, які впливають на народногосподарські об'єкти (13 зсувів). В цілому всі зсуви знаходились в стабільному стані.

У Полтавській області загальна кількість зсувів складає 824, з них 4 площею 0,0014 км² є активними. У межах забудови населених пунктів зафіксовано 116 зсувів, з них 2 загрожують близько двом десяткам садиб. На території міста Полтава (вул. Вороніна) в зоні впливу активного зсуву, розташовані два житлові будинки. Поблизу села Глазунівка активізація спостерігається в бортах кар'єру, що не експлуатується більш 20 років; зсув, що проявився на північно-західному борті кар'єру, продовжує зміщуватися, втягуючи у рух нові ділянки. Поблизу села Нижні Млини на борті кар'єру, внаслідок великої крутизни укосів, активізувався зсув.

У Сумській області в районах зсувів, які несуть в собі загрозу життєдіяльності населенню, знаходиться 1 місто та 5 населених пунктів. Незначні активні зсувонебезпечні ділянки існують на території міста Ромни - 0,019 км², Сумського району - 0,03 км², Охтирського району - 0,02 км² та Липоводолинського району - 0,03 км². Найбільш уражені зсувними процесами басейни річок Сейм, Псел, Сула та їх притоки.

У Тернопільській області поширено 117 зсувів площею 11,74 км², з них 24, площею 1,15 км², є активними, на забудованій території розташовано 38 зсувів. Область у геодинамічному плані є найбільш стабільною, активізація зсувного процесу в поточному році не відмічена.

У Харківській області зафіксовано 1615 зсувів, з них 2, площею 0,0007 км², є активними, на забудованій території знаходяться 68 зсувів. У місті Куп'янськ нових зсувних проявів не виявлено, але залишається активним «Голубівський» зсув (вул. Мічуріна). Низька зсувна активність відмічається в місті Краснокутськ. У селі Мілова Балаклійського району зсув по вул. Підлісній призупинився. Активною залишається ділянка по вул. Підлісній.

У Херсонській області загальна кількість виявлених зсувів дорівнює 43 з загальною площею 0,51 км². Розташовані вони виключно на правому схилі Дніпровського лиману і схилах Каховського водосховища. З 18 адміністративних районів області зсуви розповсюджені тільки в 6. Кількість зсувів у кожному районі не перевищує півтора десятки. Площі поширення їх також невеликі. На забудованій території зафіксовано 12 зсувів, що загрожують 17 об'єктам господарювання. У результаті інтенсивного прояву денудації в районі сіл Велика Лепетиха та Каїри Великолепетиського району два зсуви знівельовані й у рельєфі не проявляються. Активізація зсувного процесу в межах Нововоронцовського району, яка відбувалась в попередні роки, привела до злиття 8 близько розташованих зсувів, зі збільшенням їх загальної площі й, відповідно, зменшенням кількості.

У Вінницькій області загальна кількість зсувів становить 339 га, площа зсувів - 1654,8 га, зсувами уражено 0,06% території області. На території області зсувні процеси найбільш інтенсивно розвинуті в Барському, Жмеринському, Крижопільському, Муровано-Куриловецькому, Могилів-Подільському, Піщанському та Ямпільському районах. За результатами досліджень Подільської ГГП в 2009-2011 роках встановлено, що всі обстежені зсуви знаходились в фазі стабілізації. Нових зсувних тіл не виявлено.

У Дніпропетровській області зсувні явища спостерігаються в містах: Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, селі Новоселівка Широківського району. Площа зсувних територій складає близько 4,05 га, потребують відселення 13,259 тис. мешканців, які проживають у 674 будинках, із них 10,2 тис. - у багатоповерхових будинках та 3,059 тис. - у приватних.

У Донецькій області зареєстровано 189 зсувонебезпечних ділянок. Зсуви на території області поширені на узбережжі Азовського моря (Новоазовський, Першотравневий райони, м. Маріуполь) та в басейні річки Сіверський Донець (Краснолиманський, Слов'янський, Артемівський райони, міста Святогірськ, Краматорськ), найбільш активний розвиток мають зсувні процеси в містах Маріуполь, Краматорськ, Слов'янському районі. Значною проблемою є зсуво-обвальні процеси берегових схилів Азовського моря в рекреаційній зоні Новоазовського і Першотравневого районів. Цими процесами уражено більш 50% смуги узбережжя, та зсувні процеси протікають активно.

У Запорізькій області налічується 206 зсувів, з них активних 103 загальною площею 9,43 км², у межах забудови зафіксовано 24 зсуви, у зоні впливу зсувів знаходяться 2 об'єкта економіки. Найбільш активні зсуви у межах забудови міст Бердянська, Дніпрорудне, Василівка, Приморськ, Кам'янка-Дніпровська, а в природних умовах - у районі Обіточної та Бердянської заток. Найбільшу загрозу створює активізація зсувів у межах міста Бердянська на площі 0,08 км² (центральна частина міста Бердянська, житлове селище заводу «Азмол» та виробничі споруди заводу «Азовкабель», а в природних умовах - у районі Бердянської та Обіточної заток. Площа розповсюдження зсувів на акваторії Каховського водосховища, річки Дніпро та акваторії Азовського моря може скласти 50,52 км².

В небезпечні райони можуть потрапити населені пункти Бердянського, Василівського, Запорізького, Кам'янсько-Дніпровського, Токмацького, Оріхівського, Приазовського, Приморського і Якимівського районів, в тому числі міста Запоріжжя, Бердянськ. Проведення першочергових протизсувних заходів потребують: місто Запоріжжя (район Павло-Кічкас); місто Бердянськ (центральна частина Бердянська, житлове селище заводу «Азмол» та виробничі споруди заводу «Азовкабель»); територія курорту державного значення «Курорт Бердянськ» і східного берега Бердянської коси; села Новопетрівка Бердянського району; міста Приморськ, Обіточна коса; села Степанівка-Перша, Миронівка та Строганівка Приазовського району; села Балки, Златополь, Маячка, Скельки, Верхня Криниця, Кам'янське та Приморське Василівського району; села Малокатеринівка, селищ Кушугум і Балабине Запорізького району.

У Київській області зафіксовано 814 зсувів, активними є 14, площею 0,47 км². На забудованих територіях виявлено 67 зсувів. У межах міста Київ поширено 107 зсувів, з них 9 є активними. До найбільш зсувонебезпечних схилів, де можлива активізація процесу, належить територія Києво-Печерської лаври, район Видубицького монастиря, ділянки між вул. Лук'янівська - Олегівська, Глибочицька - Петровська (Гончарний яр, Петровський яр).

У Луганській області загальна площа зсувів складає 0,034 км², серед яких тимчасово стабілізованих - 2 (Біловодський район), стабілізованих - 4 (Станично-Луганський район, Біловодський район, Білокуракинський район), активні - відсутні. Ці зсуви обумовлюють негативний вплив на сільськогосподарські землі та лісосмуги, що завдає збиток сільському господарству. Основними чинниками активізації зсувних процесів є атмосферні опади та ерозійні процеси, що збільшують вологість, крутизну схилів та наявність основного деформуючого горизонту, що при зволоженні придбає властивості в'язко-пружної середи. Розрахунки коефіцієнтів активності зсувів не проводилися за відсутністю активних форм. За механізмом сповзання в основному домінують структурні та структурно-пластичні зсуви, які пристосовані до схилів балок та ярів. Для них характерна фронтальна або циркоподібна форма в плані.

Переміщення мас гірських порід по схилу здійснюється по поверхні сковзання, по котрій відбувається відрив та рух зсувного масиву. Основною причиною виникнення обстежених зсувів є погіршення міцних властивостей порід за рахунок зміни вологи і водонасиченості порід. По геологічній будові схилу, положенню та формі поверхні сковзання зсуви є асєквентними. Згідно існуючої класифікації зсувів, щодо об'єму гірських порід, що переміщуються зсуви розподілилися наступним чином - 3 зсуви (50% від загальної кількості зсувів, які були обстежені) класифіковані як III категорії (досить великі) і ще 3 зсуви (50% від загальної кількості зсувів, які були обстежені) класифіковані як IV категорії (великі).

У Львівській області загальна кількість зсувів складає більше 1300 одиниць, з них 18, площею 0,40 км², є активними. У межах забудови зафіксовано 160 зсувів, з них 28 розташовані поблизу господарських об'єктів. Активізація зсувів спостерігається в районі сіл Кам'янка, Ямельниця, Підгородці, Кам'яне, Зарічне, Домівка, Корчівка, на околицях міста Старий Самбір та селищ Бояновичі, Верхній Лужок, Лопушанка Хомина, Мігово. У напруженому стані знаходяться зсуви в межах міст Борислав, Стебник, окремих житлових будинків села Малехів (у зоні впливу Роздільського кар'єру). Після тривалої стабілізації активізувалася зсувна ділянка на схилі ріки Вишня на північно-західній околиці міста Рудки, новоутворений зсув несе загрозу чотирьом приватним будинкам. Навколо монастиря Благовіщення у селі Підгірці Бродівського району, зсувонебезпечний схил перебуває в нестабільному стані. Місцями фіксується активізація на зсувонебезпечному схилі, що проявляється у вигляді нових тріщин на схилі та тріщин відриву у верхній частині зсуву. Породи нижче по схилу від церкви надмірно зволожені, звідусіль на поверхню виходять підземні води у вигляді окремих джерел, мочар. На вищезгаданих ділянках проводиться закріплення схилу пальовим рядом. У напруженому стані також перебувають зсувонебезпечні схили на Околицях сіл Вовчухи та Братковичі Городоцького району.

У Миколаївській області зосереджено 1150 зсувів, загальна площа поширення зсувних процесів склала 9,18 км² (процент ураженості області дорівнює 0,03%), порівняно з 2001 роком розвиток зсувних процесів у регіоні збільшився на 11,4%. З 19 районів області зсуви поширені у 16. У зв'язку з розчленованістю рельєфу у Врадіївському, Доманівському, Вознесенському, Веселинівському та Березанському районах кількість зосереджених зсувів досягає від 100 до 300. Зсуви відсутні в Арбузинському, Братському та Снігурівському районах. У всіх районах області, де знаходяться зсуви, площа їх не перевищує 1,0 км² на район. Виключенням є Очаківський район. Тут на морському узбережжі і схилі Дніпровського лиману розташовані великі фронтальні зсуви загальною площею від 1,1 до 5,0 км². Основний приріст зсувів відбувався в північній і західній частинах області, найбільшу кількість зсувних процесів зареєстровано у Врадіївському (35 зсувів), Новоодеському (21 зсув), Миколаївському (13 зсувів) і Березанському (10 зсувів) районах. Вздовж морського узбережжя Миколаївської області зареєстровано 21 зсув, з яких 20 % - активні. Одним із основних чинників розвитку зсувів є абразійні процеси. (додаток 5). Головним регіоном аналізу динаміки зсувних процесів території України є Одеська область.

2.2 Аналіз динаміки зсувних процесів в Одеській області

В Одеській області зафіксовано понад 5800 зсувів, з них активними є 478, площею більше 5 км². У межах забудованої території знаходяться 156 зсувів, господарським об'єктам загрожує активізація 101 зсуву. Найбільш активними є зсуви на морському узбережжі на ділянці сіл Лебедівка - Сергіївка, де їх активізації сприяє інтенсивна абразія, посилена за рахунок впливу техногенних чинників (невдалого планування, терасування схилів без захисту від абразійної діяльності моря). Довжина абразійно-зсувного схилу складає 77,2 км, з них на 9,85 км виконано інженерний захист. Зсувонебезпечні схили спостерігаються в місті Одеса на площі 0,84 км², Ананьїв - 0,043 км², Іллічівськ - 0,06 км², Кодима - 0,05 км², Котовськ - 0,82 км². Інженерного захисту від активізації зсувів потребують території сіл Нова Дофінівка, Фонтанка, Григорівка, Крижанівка, Сичавка, Лебедівка, Санжійка, Чорноморка, місто Іллічівськ, селище Затока та багато інших. За основу аналізу динаміки зсувних процесів в Одеський області, розглянемо ерозійно-зсувні процеси долини Південно-Молдавської височини. Дана територія знаходиться в південно-західній частині Одеської області і охоплює територію Тарутинського району, а в геоморфологічному відношенні Південно-Молдавську височину.

Геологічна будова. Когильницька лесова ерозійно-денудаційна рівнина знаходиться на границі Преддобруджинсьеого прогину і схилу Південно-Украйнськой монокліналі, який є частиною південно-західної околиці Східноєвропейської платформи. Добруджи представляє собою блок, при піднятий по відношенню до суміжних блоків по нарушенню розриву. Фундамент складен дорифейськими кристалічними породами. Каменовугільні відклади представлені вапняками, доломітами, метаморфізованими пісчаниками, глинистими породами. Пермські відклади розповсюджені в Преддобруджинському прогині, представлені осадово-ефузійними, гіпсоандритовими і карбонатно-теригеннимии породами. Степова область південних відрогів Молдавської височини представляє задністровську частину південно-західного схилу Українського кристалічного щита, яку виділяють іменують Бесарабською плитою. Ця плита поступово переходить у Причорноморську низовину. Південно-Українська моноклиналь представляє собою комплекс карбонатно-теригенних порід, які в Прут-Дністровському междуріччі представлені пісчаники, глинами, іноді вапняками та мергелями.

З корених порід розвитку сучасних ландшафтів беруть початки неогену сарматського, меотичного та понтичного ярусів. Літологічний склад сарматських відкладів достатньо однорідний,тут переважають пісчано-глинисті породи, які чергуються з ракушечними вапняками. Значна роль у геологічній будові сучасної поверхні належить до понтичного ярусу.

Південні схили Південно-Молдавською височини мають нахил до Причорноморської низовини і характеризуються підвищеним і розчленованим річними долинами, і долиноподібними балками. Кристалічний фундамент, занурюючись в південно-західному напрямі, залягає в межах району на глибинах 1500 м. Осадова товща складена породами палеозою (Pz), мезозою (Mz) і кайнозою (Kz). Ярус (N1s) сармата середній під'ярус (N1s2) представлені рідкими прошарками осідань мілководого морського басейну: вапняками, глинами і пісками, сірими що щільними перешаровуються з мергелістими і оолітом світло-сірими глинами. Меотичий ярус (N1m) відкладення поширені прошарками і розмиті в долинах річок і лиманів. Представлені відкладення вапняно-глинистою морською фацією, в основному, глинами з прошарками пісків і вапняків. Глини зеленувато-сірі, сірі, темно-сірі, жирні, грудкуваті, ділянками карбонатізірованниє. Понтичний ярус (N1p) Відкладення залягають суцільним покривом на вододільних просторах і розмиті в долинах річок і лиманів. Суберальні пліоценові відкладення поширені повсюдно в межах вододільного плато. Залягають на понтичних вапняках на глибинах 2 - 30 м. Відкладення глинами червоно-бурими, сірувато-бурими карбонатізованнимі. Плейстоценові (четвертинні) (Р) утворення повсюдно покривають територію і представлені елювіальними,еолово-делювіальними, делювіальними відкладеннями.

Геоморфологія. Сильною ерозійно-зсувною розчленованістю рельєфу характеризуються ділянка Південно-Молдавської височини. Кількість атмосферних опадів зменшується тут до 480-500 мм/рік. В районі відбувається неотектонічне підняття території від 1 до 2 мм/рік. У геоморфологічному відношенні район розташований на території Когильницької лесової ерозійно-денудаційної рівнини. Загальний ухил поверхні цієї території з півночі на південь у середньому становить 4°. Ерозійною діяльністю розкриваються лесовидні суглинки, червоно-бурі глини, вапняки й піщано-глинисті відклади новоросійського під'яруса, а також по долинах великих рік відклади меотісу й верхнього сармату загальною потужністю до 25 м. Горизонтальна розчленованість рельєфу становить 1,0-1,2 км/км², вертикальна в середньому 80 м. Територію району еродують такі великі ріки, як Когильник, Сака, Чага, Сарата, схили яких ускладнені численними ярами й балками.

Лівий схил долини ріки Когильник прорізаний великими балками довжиною від 3-4 до 7-8 км, глибиною 40-60м. Борта балок прорізані промоїнами й зростаючими ярами довжиною 250-300 м, глибиною 2-4 м. По бортах балок і ярів спостерігаються зриви ґрунтово-рослинного шару. Правий схил характеризується густою мережею ярів різної стадії зрілості від дрібних довжиною 100-200 м, глибиною 2-3 м, до великих довжиною від 800м до 2,0 км, глибиною 8-13м. Окремі яри мають глибину 30-35 м. Крутість бортів ярів різна - від 10-15 до 28-35°. По днищах великих ярів є донні врізи, глибиною 1,0-1,5 м. По бортах оголюються четвертинні суглинки, глини й піски новоросійського під'яруса, спостерігаються часті виходи підземних вод. Ерозійна розчленованість правого схилу річки Чага невелика, зменшується з півночі на південь. Яри довжиною 200-500 м, глибиною 2-4 м. Крутість бортів ярів до 40°.Лівий схил долини річки Чага прорізаний молодими зростаючими ярами довжиною 70-100 м. Правий схил річки Сака інтенсивно розчленований балками і ярами. Балки довжиною 1,5-2,5 км, глибиною 60-70 м. Борти балок прорізані зростаючими ярами довжиною 350-400 м, глибиною до 4-5 м. Схилові яри довжиною 400-700 м, глибиною 5-7 м, крутизною до 35°. У тальвегах ярів і балок спостерігаються водотоки.

На правому схилі річки Сака зсуви займають верхню частину схилу й приурочені до верхів'їв ярів у місцях вскриття ерозією водоносного горизонту. Поверхні зсувів сильно зволожені. За формою в плані це в основному зі звуженою горловиною, рідше складної конфігурації й циркоподібні зсуви. За механізмом зміщення всі вони відносяться до пластичних. У гіпсометричному відношенні зсуви висячі. Розміри їх в основному середні: довжина 100-150 м, ширина 200-250 м, але одиничні зсуви досягають довжини 200-250 м, а ширини - 600-800 м. По бортах ярів формуються невеликі циркоподібні структурно-пластичні зсуви. Довжина їх 30-40 м, ширина - до 100 м.

Лівий схил річки Сака прорізаний великими спрямленими балками довжиною до 20 км і більше, глибиною 70-80 м. Схили балок прямі, місцями опуклі, крутизною від 15-17 до 20-25°, прорізані молодими зростаючими ярами довжиною 500-800 м, глибиною 4-6 м. У тальвегах ярів - водотоки. Правий схил долини річки Сарата прорізаний балками довжиною до 10-20 км, глибиною 60-80 м. Праві борти балок прорізані ярами довжиною 400-500 м, глибиною 5-7 м до 10 м. По бортах ярів оголюються піски, вапняки новоросійського під'ярусу. На річковому схилі інтенсивно розвиваються яри довжиною 300-600 м, глибиною до 8 м. Тальвеги ярів зволожені, по балках спостерігаються водотоки. Лівий схил річки Сарата прорізаний рідкими ярами довжиною 800-1000 м, глибиною 3-4 м з майже прямовисними бортами, складеними четвертинними суглинками й новоросійськими пісками та алевритами.

Характеристика зсувів.

В області Південно-Молдавської височини виділена одна підобласть: Когильницька лесова ерозійно-денудаційна рівнина (Б-III-6). На рівнині розташовані три різні за площею райони: Б-ІІІ-6-31, Б-ІІІ-6-32 і Б-ІІІ-6.33. Найбільша (75%) кількість зсувів зосереджена в центральному (Б-ІІІ-6-32), найбільшому за площею (1226,7 км²) районі. Район характеризується наявністю великих річкових систем: Когильник, Сака, Чага й розгалуженою яружно-балковою мережею басейнів цих рік. Поряд з геологічною будовою ерозійні форми рельєфу створили необхідні умови для розвитку на території району зсувних процесів. Зсуви відносяться безпосередньо до правих схилів рік Когильник і Сака, до бортів балок на лівобережжі цих рік, а також до бортів балок на правобережжі річки Чага.

На правому схилі річки Сака зсуви займають верхню частину схилу й приурочені до верхів'їв ярів у місцях вскриття ерозією водоносного горизонту. Поверхні зсувів сильно зволожені. За формою в плані це в основному зі звуженою горловиною, рідше складної конфігурації й циркоподібні зсуви. За механізмом зміщення всі вони відносяться до пластичних. У гіпсометричному відношенні зсуви висячі. Розміри їх в основному середні: довжина 100-150 м, ширина 200-250 м, але одиничні зсуви досягають довжини 200-250 м, а ширини - 600-800 м. По бортах ярів формуються невеликі циркоподібні структурно-пластичні зсуви. Довжина їх 30-40 м, ширина - до 100 м. На лівобережжі річки Сака зсуви поширені по бортах балки I порядку й великих ярів. Перші з них аналогічні описаним на правому схилі річки Сака. Другі, внутрішньояружні, являють собою фронтальні пластичні й структурно-пластичні, сильно зволожені зсуви. Довжина їх 200-250 м, ширина змінюється від 500 до 1200 м. Берегові зсуви в основному малопотужні й пологі. Поверхня ковзання їх крутизною 10-13є розташована на глибині 5 м. Рідше великі зсуви можна віднести до глибоких. У північній частині району в селі Височанське, між селами Надрічне й Іванчанка зсуви протягом 3,5 і 7,0 км утворюють суцільні ділянки. У долині річки Когильник зсуви поширені винятково на правобережжі, більша частина їх належить до бортів балок і ярів. Це циркоподібні структурно-пластичні, довжиною до 50 і шириною 50-80 м зсуви. Крутизна поверхні ковзання зсувів 15 і більше градусів, глибина залягання не перевищує 5 м. Іноді зсуви, розташовані безпосередньо на береговому схилі, мають середні й більші розміри, довжиною від 100 до 150 м, шириною - від 200 до 400 м. За формою в плані це еліпсоїдальні або зі звуженою горловиною зсуви, що займають верхню, рідше середню частину схилу. За механізмом зміщення вони відносяться до пластичних, рідше - структурно-пластичних.

На правобережжі річки Чага зсуви відносяться до бортів балок I порядку, це великі пластичні й структурно-пластичні фронтальні, рідше циркоподібні й еліпсоїдальні зсуви. Довжина їх від 100 до 300 м, ширина від 150 до 700-1000 м. В основному зсуви в районі носять природний режим формування. Близько 70 зсувів (23%) утворилося внаслідок штучного підняття рівня підземних вод при спорудженні водоймищ у районі сіл Височанське, Новоукраїнка, Надрічне, Скриванівка й Нове Тарутине. На формування зсувів у районі впливає й виробнича діяльність численних великих сільгосппідприємств і підрізування схилів при розробці кар'єрів.

Другим за поширенням зсувів є район, що займає невелику площу в крайній східній частині підобласті. Тут зосереджено 20% всіх наявних у підобласті зсувів. Приурочені вони до правобережжя річки Сарата. Половина з них поширені безпосередньо на береговому схилі, інші - на правому борті балки I порядку «Серате». Берегові зсуви мають пластичний механізм зсуву. За формою в плані переважають циркоподібні, рідше зі звуженою горловиною й складної конфігурації зсуви. Довжина зсувів у середньому становить 60-80 м, ширина від 70 до 100 м. Зсуви мілкі й пологі. Поверхня ковзання їх крутизною до 15є залягає на глибині, що не перевищує 5 м. Розташовані зсуви на відстані 50-100 м один від одного й у районі сіл Олександрівка й Петропавлівка утворюють суцільні зсувні ділянки довжиною від 3,0 до 6,0 км.

На правому борті балки «Серате» формуються невеликі за розмірами еліпсоїдальні, рідше циркоподібні й глетчероподібні зсуви. Довжина їх не перевищує 50-70 м, ширина - від 40 до 100 м. Зсуви мають пластичний механізм зсування. Всі вони пологі й мілкі. Внутріяружні структурно-пластичні зсуви зустрічаються рідко. Це, в основному, циркоподібні, довжиною 30-40 і шириною 50-80 м мілкі зсуви з поверхнею ковзання крутизною 15 і більше градусів. У районі сіл Фуратівка протягом 5,0 км вони утворюють суцільну зсувну ділянку. Формування зсувів у районі носить природний характер, однак близько 35% їх сформувалося в природно-техногенних і техногенних умовах. Цьому сприяло штучне підняття рівня підземних вод при спорудженні великих водойм у межах України й Молдови, а також підрізування схилів при розробці піщано-вапнякових кар'єрів у районі сіл Петропавлівка й Олександрівка. У крайній південно-західній частині підобласті виділяється невеликий по площі зсувній район. Широкого поширення зсуви в районі не отримали. Всі вони сформувалися на бортах численних ярів, що еродують правий борт балки I порядку «Пержейська» на правобережжі річки Киргиж-Китай у районі села Дмитрівка.

Це циркоподібні, пластичні й структурно-пластичні внутріяружні зсуви. Довжина зсувів становить у середньому 30-40 м, ширина - біля 70-80 м. У верхів'ях ярів зсуви мають в плані форму зі звуженою горловиною. Ці зсуви мілкі й пологі. Глибина поверхні ковзання їх не перевищують 2-3 м, крутизна - 10-12є. Внутріяружні зсуви також мілкі, але крутизна поверхні ковзання в них перевищує 10-15є. Утворення й активізація зсувів обумовлені природними умовами, а саме наявністю у геологічній будові району піщано-глинистих відкладів, що легко розмиваються і висока розчленованість рельєфу.

Техногенні чинники розвитку зсувів.

По техногенним причинам на даній ділянці зафіксовано 47 зсувів, які сформувалися за рахунок сільськогосподарської діяльності, 39 сформувалися за рахунок штучного підняття поверхні у результаті спорудження водойм, 9 зсувів,сформованих за рахунок розробки кар'єрів. Втрата стійкості порід, що складають схили, носить, в основному, природний характер. Однак біля 28,5 % всіх наявних зсувів сформувалися та активізувалися в результаті природних та техногенних, а окремі зсуви - під впливом тільки техногенних факторів. Додаткове зволоження утворюється в результаті підйому поверхні при спорудженні штучних водоймищ в днищах балок та запрудах на річках, а також при поливах городів та скиданні побутових відходів в днища ярів, що ускладнює природній дренаж в сільських населених пунктах. Джерелом додаткового зволоження схилів є також молочно-товарні комплекси та свиноферми, польові стани та інші сільськогосподарські підприємства.

Іншою причиною сповзання є втрата упору в основі схилу при підрізці його або дії додаткового навантаження штучних споруджень на верхній частині схилу. До перших відносяться зсуви які утворилися в результаті розробки кар'єрів. Окремі зсуви сформувалися в відкосах виїмок або техногенних насипних ґрунтах в результаті будівництва лінійних споруд (доріг, трубопроводів та інше) та перетинання цими спорудами балок та річкових долин. Іноді ці споруди унеможливлюють вільний природний дренаж по днищах балок та утворюють додатковий підйом вгору за течією.