Динаміка зсувних процесів в Одеській області

Гірничі виробки по видобутку будівельних матеріалів (пильних і бутових вапняків, глин, пісків і інше) широко розповсюджені на території досліджень. Основне навантаження лягає на відкриті гірничі виробки - кар'єри. На площах розвитку кар'єрів часто виникають схилові процеси - зсуви, ерозія, обвали. Кар'єри значно знижують захисні властивості зони аерації. На ділянках розташування гірничих виробок відбувається перетворення природного рельєфу, пов'язане з неупорядкованим розміщенням вскритих порід і утворенням виїмок і бугрів різних форм і розмірів, що приводить до негативного впливу на схили, в основному, у вигляді зсувів. Негативно впливає на структуру ґрунтів спорудження штучних водойм - порушується природний режим дренування. Орні землі, які розташовані, головним чином, на межирічних рівнинних просторах і на пологих ділянках річкових долин і балок, при зрошенні створюють додаткове замочування ґрунтів, що призводить, в основному, до зсувоутворення, а при положисто-горбистих схилах - до яружної й лінійної ерозії. Крім того, діяльність сільськогосподарських підприємств, таких, як МТФ, скотарні, відстійники, польові станції й т.п., які розташовані, як правило, на вододілах, також призводить до зсувних процесів.

3. Прогноз динаміки розвитку зсувних процесів в Одеському регіоні

Прогноз екзогенних геологічних процесів, в даному випадку зсувів, - одна з найважливіших задач інженерної геології. Розглядаючи динаміку зсувних процесів, їх характеристики і особливості, можна характеристично скласти просторово - часовий прогноз розвитку процесів в Одеському регіоні. В даній роботі прогноз швидкозмінних факторів дається на 2011-2015 рр. Аналіз досліджень показує, що даний період часу сприятливий для активного розвитку зсувних процесів на берегах морів і лиманів району, який вивчається. Глобальне підвищення рівня Світового океану, а разом з ним Чорного моря, сприяє активізації розвитку берегової зони. Але в регіональному масштабі цей вплив неоднозначний. Нема сумніву в тому, що підвищення рівня Чорного моря приведе до змін в береговій зоні, таких, як підсилення абразії, підтоплення, засолення ґрунту на низьких ділянках. Потенційно найбільш небезпечними ділянками в північно-західній частині Чорного моря, які в майбутньому можуть бути пасивно затопленими, є берега між річками Дніпро та Бакальською косою. Сумарна довжина небезпечних берегів складає близько 450 км, що становить 28% довжини Чорноморських берегів України.

На основі впливу різних факторів та активності абразійно-зсувних процесів на північно-західному узбережжі виділено райони, де активізація цих процесів буде відбуватися в різні періоди. Прогноз розвитку процесу складається на основі прогнозу змін визначальних факторів.

Активізація абразійно-зсувних процесів на ділянці узбережжя від дельти Дунаю до Одеської затоки пов'язана з енергією хвилювання та атмосферними опадами, а також шириною пляжу. Ця ділянка берегової зони відрізняється більш широкими і об'ємними пляжами. Підвищення енергії хвилювання в цьому районі спостерігалось у 1984, 1989, 1994, 1998 рр.,також спостерігалося у 2002, 2008-2009 роках, підсилюючись в період максимуму атмосферних опадів. Розвиток берегів, що знаходяться на схід від Одеської затоки, залежить від рівня моря та атмосферних опадів. За високим стоянням рівня моря виділяються 1979-1980, 1988-1989, 1997-1998, 2007-2008 рр. Враховуючи періодичність можна припустити, що максимальний підйом рівня моря в цьому районі буде у 2015-2016 рр. Передбачається, що 2016 р. буде роком підвищеної кількості атмосферних опадів. В зв'язку з тим, що між атмосферними опадами і показниками процесу існує часовий лаг в 1-2 роки, можна припустити, що на даній ділянці узбережжя активізація абразійно-зсувного процесу буде спостерігатися в 2017-2018 рр.

Активізація абразійних процесів в Джарилгачській затоці очікується в 2016-20017, 2020-2021 рр., в періоди найбільш високих річних значень нагонного рівня води в затоці та атмосферних опадів. Таким чином, на основі прогнозу розвитку абразійно-зсувного процесу по районах можна стверджувати, що період активізації у 20015-2017 рр. є загальним для всього північно-західного узбережжя Чорного моря.

Висновки

В наведені наведені теоретичні узагальнення та рішення наукової проблеми, яка полягає у визначенні динаміки розвитку зсувних процесів в Одеському регіоні. Проведені дослідження дозволяють сформулювати наступні основні висновки роботи. Одеський регіон складається з різних складних гідродинамічних систем, які характеризуються широким комплексом геологічних процесів (абразія, зсуви, ерозія, підтоплення тощо), розвиток яких як у просторі, так і в часі носить закономірно-випадковий характер. Вивчення і прогнозування динаміки розвитку повинно відбуватися за комплексною методикою, яка включає різні методи.

Вивчення зсувних процесів повинно проводитися у двох аспектах: визначення їх механізму, закономірностей розвитку і розповсюдження; вивчення факторів, які впливають на динаміку процесів. Спектральний аналіз часових рядів як параметрів абразійно-зсувних процесів, так і берегоформуючих факторів показав, що дані містять систематичну (регулярну) і випадкову складову. Регулярна складова відноситься до двох класів: вона є або трендом, або періодичною чи сезонною складовою. Представлені закономірності мінливості абразійно-зсувних показників за багаточасовий період підтверджують циклічний характер загального ходу абразійно-зсувних процесів і їх зв'язок з періодичністю клімато-гідрологічних характеристик.

Довгостроковий прогноз переконує в подальшому прогресуючому розвитку зсувних процесів в зв'язку з негативними тектонічними рухами, відносним підвищенням рівня моря, дефіцитом наносів, посиленням антропогенної діяльності людини.

Список використаної літератури

1. Зденек К. «Природні катастрофи» Вид. 23, Москва 1985.

2. Понамарев В.Г. «Енциклопедія безпеки» Вид. Сталкер, Москва 1997.

3. Є.П. Ємельянова «Основні закономірності зсувних процесів» Вид. Надра Москва 1997.

4. Петров Н.Ф. «Зсуви. Дослідження і зміцнення» Москва, 1981.

5. Петров Н.Ф. «Зсувні системи. Прості зсуви: Аспекти класифікації» Вид. Штіінца, Кишинів 1987.

6. Петров Н.Ф. «Зсувні системи. Складні зсуви: Аспекти класифікації» Вид. Штіінца, Кишинів 1987.

7. Зуска А.В., Четверик М.С. «Районування зсувних схилів на основі планів ізокорелят зміщень, об'ємів, що зрушуються, і атмосферних опадів» Вид. Науковий вісник Національного гірничого університету, 2008.

8. Педан Г.С. «Сучасний стан геологічного середовища і морської води Джарилгачської затоки (Чорне море)» Вид. Вісник Одеського державного університету, Одеса 1999.

9. Педан Г.С. «Вивчення і моделювання динаміки прибережно-морської зони на підставі використання просторових аналогів-стаціонарів» Вид. Вісник Одеського державного університету, Одеса 2001.

Додаток 1

Швидкості руху зсувів

Додаток 2

Класифікація зсувів за обсягом порід

Додаток 3

Розподіл зсувів і атмосферних опадів по територіях адміністративних областей України на 2010 рік

Додаток 4

Карта розвитку зсувного процесу на території України

Додаток 5

Загальна характеристика поширення зсувів в України

Додаток 6

Размещено на Allbest.ru