Початок Великої Вітчизняної війни. Причини перших поразок

Війна показала, наскільки помилковим виявилось рішення наркомату оборони щодо підзвітності військ ППО і авіації ВПС, командуючим округів. Така децентралізація призвела до великих матеріальних та людських втрат.

У лютому 1941р. ЦК ВКП(б) і Раднарком розробили і затвердили план чергової реорганізації бронетанкових сил Червоної Армії. І це, не дивлячись на те, що в Червоній Армії вже нараховувалось більше ніж 25 тис. танків і 5 тис. бронемашин і ще не закінчилось, почате в 1940 р., формування 9-ти механізованих корпусів, за 4 місяці до початку війни було прийняте рішення про створення ще 21 механізованого корпусу [4, с. 155].

При цьому, добре відмобілізовані, цілком боєздатні об'єднання були розформовані, їх матеріальна база розпорошена, достатньо кваліфікований рядовий і командний склад розчинений в великій кількості погано підготовлених військ. Стан ще більше погіршувався тим, що часто формуван- ня механізованих корпусів проходило не на базі бронетанкових з'єднань, а на базі кавалерійських і піхотних частин.

Красномовно у своїх спогадах характеризував стан бронетанкових військ в передвоєнний період командир однієї з танкових дивізій полковник С. І. Богданов, який згодом став маршалом. Він стверджував, що в ході передвоєнної підготовки і реорганізації, його танкова дивізія стала слабшою за танкову бригаду, із якої була створена. «Бронебійних снарядів було дужемало, в екіпажах один з двох бійців - новобранець. Танкістів з досвідом при формуванні дивізії, поставили на посади молодших командирів, командири танків стали командирами взводів, механіки і водії - помічниками командира роти з технічної частини. Штаби полків ще два місяці тому були штабами батальйонів... Якщо пляшку вина розбавити трьома пляшками води - то це буде вже не вино...» [12, с. 207].

Аналогічна ситуація склалась і в військах ВПС Червоної Армії. Не дивлячись на те, що кількість лише бойових літаків у повітряних частинах досягла кількості 19 725 одиниць, в лютому 1941 р. було прийняте рішення, про формування нових 106 авіаполків, і це, не дивлячись на те, що у ВПС Червоної Армії їх уже нараховувалось 218 [4, с. 161].

Склалася парадоксальна ситуація - кількість літаків і танків весь час зростала, а боєздатність Червоної Армії через відсутність підготовлених штабів і командно-технічних кадрів падала.

Напередодні гітлерівської агресії тільки 23 екіпажі могли літати в будь-яку погоду, лише 208 - навчені пілотувати літаками нових модифікацій. 1196 літаків на західному кордоні зовсім не були забезпечені екіпажем; флот міг діяти тільки в прибережній зоні [8, с. 97].

Збільшився дефіцит пального, що не дозволяло належним чином готувати льотчиків і танкістів. Так, особовий склад Червоної Армії мав наліт 30 годин, а пілоти «люфтваффе» йшли в бій з нальотом 450 годин; механік-водій мав практику водіння від 1-10 м/год., тоді як потрібно було не менше 25 м/год [12, с. 32, 33]. В бойовій підготовці військ майже не приділялось уваги на взаємодію різних видів військ, організацію ведення бою в обороні, в оточенні, при відході військ. Наркомат оборони на чолі з Тимошенко і Жуковим не могли і не хотіли змінити цю небезпечну тенденцію.

Висновки

У цій роботі зроблена спроба відповісти на питання, чому Червона Армія на початку Великої Вітчизняної війни, не поступаючись противнику за чисельністю, а часто і якістю, і маючи повну перевагу в танках і авіації, під його ударами терпіла важкі поразки і невдачі.

22 червня 1941 р. нацистська Німеччина напала на СРСР. Зіткнення двох систем призвело до війни титанічних масштабів і небувалої жорстокості. Бої розгорнулися вздовж фронту протяжністю більше 3000 кілометрів, лінія фронту простяглася від Білого моря на півночі до Чорного на півдні. З боку німців та їх союзників в боях брало участь близько 5,5 мільйонів чоловік і 4,3 тис. танків.

Червона Армія перевищувала війська супротивника за живою силою в 1,2 рази, в танках - в 5 разів, в літаках - в 2,5 рази. Але керівничий склад Червоної Армії не розраховував що супротивник зосередить таку масу бронетанкових та моторизованих військ і використає їх в перший день потужними, компактними угрупуваннями на всіх стратегічних напрямах наносячи нищівні, пронизуючи удари. Найзапекліші бої розгорнулися на усій західній території Радянського Союзу. На Україну була кинута група армій "Південь" під командуванням фельдмаршала Г. Фон Рундштедта. Саме тут німці домоглися майже повного знищення військ Південно-Західного та Південного фронтів, взявши в полон 655 тис. солдат та офіцерів, які потрапили у "київський котел". Через 4 місяці після початку кампанії гітлерівці окупували майже всю Україну. До грудня 1941 р. вони захопили територію з населенням 80 млн. чол. (42% всього населення Радянського Союзу), де розміщувалась значна кількість виробничих потужностей СРСР.

В полон потрапило 3,8 млн. радянських солдат (з них близько 1,3 млн. українців). Як такі катастрофічні наслідки перших місяців війни можна пов'язати з виступом Сталіна на XVIII з'їзді партії, де він запевняв: "Ми не боїмося погроз з боку агресора і готові відповісти подвійним ударом на удар розпалювачів війни, що намагаються порушити недоторканість радянських кордонів".

Головною причиною, що призвела до важких поразок Радянської армії в початковий період війни, була її націленість виключно на ведення наступальних операцій. Ні армія, ні економіка, ні країна в цілому не готувалися до оборонної війни, і були застигнуті зненацька раптовим німецьким ударом. Тисячі радянських літаків, так і не встигнувши піднятися в повітря, були знищені противником прямо на прикордонних аеродромах. Армади танків і величезна кількість артилерії також були втрачені в перші ж дні війни. Відсутність надійного зв'язку і втрата управління військами призвели до повного хаосу в усіх ешелонах Червоної армії. Крім того, німці захопили біля самих кордонів справді гігантські запаси стратегічної сировини, палива, боєприпасів, озброєння й амуніції, що в значній мірі дозволило їм тривалий час вести успішну війну проти СРСР.

Важливою причиною поразок радянських військ була і та обставина, що в передвоєнні роки сталінським репресіям піддалося більше 40 тис. командирів Червоної армії. Світова історія не має подібного прикладу масового знищення військових кадрів керівництвом власної країни. На тлі вермахту, що мав досвід дворічної переможної війни в Європі, військове мистецтво молодих радянських командирів залишало бажати багато кращого. З метою зміцнення дисципліни й авторитету командного складу в армії була запроваджена страта без суду.

Підводячи підсумки причин поразок Червоної Армії у початковий період війни, зазначимо, що багато в чому вони обумовлені повільністю в ухваленні найважливіших рішень, помилками Генштабу, недовірливістю і волютаризмом самого Сталіна, відсутністю справжньої колегіальності і колективності в обговоренні найважливіших зовнішньополітичних проблем.

Масові репресії другої половини 30-х рр. сильно послабили боєздатність Червоної Армії. Перспективним є вивчення теми трагедії Північно-Західного фронту, коли майже усі сили Червоної Армії потрапили і були знищені у «київському котлі».

Список використаної літератури

1. Анфилов В.А., Голинов Ф.И. Загадка 1941 года. / В.А.Анфилов, Ф.И. Голинов. - М: “Вече”, 2005. - 508 с.

2. Бойко О.Д. Історія України. - К.,2001.

3. Васильев А.В., Морин А.Б. Суперлинкоры Сталина: «Советский Союз», «Кронштадт», «Сталинград». / М.: «Яуза», «Коллекция», «Эксмо», 2008. - 110 с.

4. Гарін В.Б. Історія України. Навч.посіб. Київ: ЦУЛ., 2012. - С. 320.

5. Киркаш Ю., Кулиш В. Народная война. / Ю. Киркаш, В. Кулиш.// Правда. - 1989. - № 279.

6. Кузнецов И.Н. Засекреченные трагедии советской истории / И.Н. Кузнецов. - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2008. - 250 c.

7. Куманев Г. 22-го, на рассвете. / Г. Куманев // Правда. - 1989. - № 173.

8. Млечин Л. Иосиф Сталин, его маршалы и генералы. / Л.М. Млечин. - М.: «Цунтрполиграф», 2005. - 811 c.

9. Помогайло А.А. Псевдоисторик Суворов и загадки Второй амировой войны. / А.А. Помогайло. - М.: «Вече», 2002. - 480 c.

10. Рунов В.А. 1941. Победный парад Гитлера. Правда об Уманском побоище./Валентин Александрович Рунов. - М.: «Эксмо», 2010. -410 c.

11. Семенко В.И., Радченко Л.А. Великая Отечественная война.

Как это было? / Харьков - Белгород, 2008. - 412 c.

12. Соколов Б.В. Тайны Второй Мировой войны. / Б.В. Соколов. - М.: «Вече», 2000. - 478 с.

13. Фролов Ю. Крушители империи СССР 1939 - 1945 гг. / Юрий Фролов. - Донецк: Донеччина, 2001. - Кн. 3. - 479 c.

14. Широкорад А.Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. /А.Б. Широкорад. - Минск: «Харвест», 2000. - 1155 с.

Размещено на Allbest.ru