Застосування артилерії у війнах в Афганістані (1979-1989 рр.) і Чечні (1994-1996, 1999-2000 рр.)

При організації взаємодії, плануванні вогневого ураження виникали труднощі, особливо при узгодженні зі штабом артилерії ВВ МВС через міжвідомчу підлеглість. Аналіз результатів показав, що середній термін опрацювання інформації в системі управління РВ і А перевищує необхідне у два рази. Існуюча система управління РВ і А в сучасних умовах може реалізувати бойові можливості угруповання РВ і А тільки на 30-40%.

В останній Чеченській компанії відмічається більш повне і організоване топогеодезичне, метеорологічне забезпечення артилерійських підрозділів. Проте були випадки, коли десантний метеорологічний комплект (ДМК) був відсутній у батареях. Тому швидкість і напрямок вітру визначали “дідівським” методом. Десять кусочків паперу розміром як сірникова коробка відпускали над бусоллю на висоті біля двох метрів і по місцях їх падіння та часу польоту визначали швидкість і напрямок вітру. Досвід свідчить, що ефективність вогню артилерії в середньому за операцію збільшилась на 3%, а при централізованому гідрометеорологічному забезпеченні у масштабі РВ і А армії і оснащенні сучасними радіопеленгацій ними комплексами зондування атмосфери на 5-7%.

Існуюча система застаріла, не збалансована по компонентах засобів ураження, розвідки, зв'язку і АСУ як в СВ збройних сил Російської Федерації та й України. Через відсутність сучасних комплексів розвідки і управління потенційні можливості засобів ураження реалізуються не в повному обсязі. Внаслідок незадовільного стану засобів забезпечення час виконання вогневих завдань збільшуються на 20-40%.

Крім того, слід зазначити, що можливості існуючих наземних засобів розвідки обмежені дальністю прямої видимості і не забезпечують виявлення цілі і об'єктів противника, що знаходяться за природними укриттями. Для підвищення можливостей розвідки і контролю ураження необхідно більш широко використовувати розвідувальні комплекси на базі дистанційно-пілотованих літальних апаратів (ДПЛА). Застосування ДПЛА в інтересах артилерії під час другого чеченського конфлікту показало їх високу ефективність і оперативність.

Дослідження бойового застосування артилерії у війнах в Афганістані та Чечні показало, що:

1. Роль артилерії, як основного вогневого засобу ураження противника продовжувала зростати. Завдання, які стояли перед артилерією, не зазнали суттєвих змін у цих війнах. Але говорячи про вогневе ураження в найближчий тактичній глибині, необхідно зазначити, що на артилерію покладається від 50% до 80% загального обсягу вогневих завдань, а при складних погодних умовах до 90%. З цього виходить, що в майбутніх війнах обсяг вогневих завдань, покладених на артилерію тактичної ланки, буде збільшуватись.

2. Визначена тенденція до збільшення чисельності залученої артилерії до проведення бойових дій. Було встановлено співвідношення чисельності артилерії до кількості особового складу угруповань військ. У війні в Афганістані (1979 - 1989 рр.) воно складало одну гармату на 125 чоловік, у першій чеченській війні (1994 - 1996 рр.) одну гармату на 100 чоловік, а у другій чеченській війні (1999 - 2000 рр.) даний показник був збільшений до однієї гармати на 85 чоловік. Зростання кількості залученої артилерії було обумовлено прагненням зменшити втрати своїх військ за рахунок дальнього вогневого ураження та необхідністю виділення артилерії (20-30%) для підтримки дій сторожових застав, охорони комунікацій та інших об'єктів.

3. В управлінні угрупуваннями артилерії виявлена тенденція переходу від централізованого до децентралізованого управління по напрямках дій загальновійськових з'єднань і частин.

4. В ході дослідження виявлено протиріччя між зростаючим обсягом вогневих завдань і можливостями артилерії для їх виконання внаслідок низького рівня засобів розвідки та АСУ, які знаходились на озброєнні артилерійських підрозділів. Так, частка сучасних систем розвідки становила близько 10%, а систем управління практично не було. Крім того, розвідка в інтересах артилерії проводилась в основному за допомогою оптичних приборів, а інші засоби, зокрема безпілотні розвідувальні комплекси, особливого впливу на застосування артилерії не мали.

5. В системі бойових дій у війнах у Афганістані та Чечні чітко позначилась домінуюча роль тактики як складової частини воєнного мистецтва. Так, із загального обсягу бойових дій у Афганістані частка тактичних завдань становила близько 80%, а у двох чеченських кампаніях - по 75%. Тактика була і залишилась основою досягнення оперативних цілей у збройній боротьбі. Слід зазначити, що в останній війні в Чечні до 90% вогневих завдання артилерії вирішувались на дальності до 8 км, а 80% - на дальності до 5 км. Це дає можливість стверджувати, що артилерія є найбільш доцільним засобом вогневої підтримки такого основного тактичного загальновійськового підрозділу, як батальйон.

6. Підвищилась здатність до швидкого переміщення артилерії на значні відстані та її розгортання у більш стислий термін (тактична мобільність).

7. Особливістю стало залучення формувань інших силових структур (Чечня) або регулярних військ держави (Афганістан) до спільних дій із загальновійськовими підрозділами СРСР (Росії).

У висновках узагальнені найбільш важливі результати дослідження, які полягають в наступному:

1. Досвід застосування артилерії у вищезазначених війнах засвідчив, що основні принципи бойового застосування артилерії, а саме: масування (зосередження) артилерії, її ударів і вогню на важливих напрямках; маневр артилерією, її ударами і вогнем; безперервна підтримка вогнем артилерії загальновійськових з'єднань і частин; постійна взаємодія артилерії із загальновійськовими з'єднаннями, частинами і підрозділами, з ракетними військами та авіацією не втратили свого значення в сучасних конфліктах. Проте у випадках, коли принципи порушувались, ефективність бойового застосування артилерії значно знижувалась.

2. Ефективність бойового застосування артилерії значною мірою залежала від тактики дій загальновійськових підрозділів, природних умов, театру воєнних дій, рівня навченості особового складу та стану бойової техніки.

3. Бойові статути сухопутних військ та бойові статути артилерії колишньої Радянської Армії, на яких базувалось ведення бойових дій і бойове застосування артилерії в Афганістані та Чечні, в основному підтвердили свою обґрунтованість, але низка положень потребують уточнення і доповнення з урахуванням специфіки дій проти іррегулярних збройних формувань.

4. Зросла роль і значення всебічного забезпечення бойового застосування артилерії в операції (бою).

5. Встановлено, що роль самохідної та реактивної артилерії та мінометів у локальних війнах зростає, особливо в умовах дій в гірській місцевості.

6. Способи виконання вогневих завдань артилерії відповідали завданням загальновійськових підрозділів і отримали особливі найменування: вогневе блокування, вогневе охоплення, вогневе “прочісування” блокованих районів, вогнева ізоляція і таке інше.

Найчастіше використовувалися не передбачені бойовими статутами і настановами способи ведення збройної боротьби: блокування і прочісування районів і населених пунктів, рейдові дії, роззброєння іррегулярних збройних формувань, операції по звільненню заручників і інші. У цілому бойові дії велися застарілими способами. У відповідності з цим лишились способи використання артилерії. Вогневим засобам, у тому числі артилерії, приділялася роль підтримуючих сил.

7. У загальновійськових операціях (боях) усе більшого значення набуває вогневе ураження противника на великих відстанях. Вогневе ураження противника за межами досягнення стрілецької зброї, танків, БТР, БМП різко зменшує втрати військ, що наступають або обороняються, і значно підвищує ефективність виконання бойових завдань діючими військами.

8. Виявилися недоліки існуючих методів планування вогневого ураження, їх низька адаптація до умов бойових дій у локальних війнах і збройних конфліктах, що ведуться часто не за класичними правилами. Тому планування вогневого ураження (у його традиційному розумінні) у більшості випадків не проводилося, або вимагало значних витрат часу.

9. На ефективність вогневого ураження негативно вплинула нестача високоточної зброї, що не дало можливості завдавати удари по ключових об'єктах з мінімальними втратами мирного населення. Артилерія не мала в достатній кількості високоточних боєприпасів, хоча вони порівняно давно прийняті на озброєння, внаслідок чого ефективність виконання вогневих завдань знижувалась.

10. Аналіз покладених на мотострілецький (танковий) батальйон завдань показав, що на артилерію припадає до 35% вогневих завдань від їх загального обсягу. Досвід бойових дій показав, що відстань між мотострілецькими ротами становила 1,5-2 км, а у горах збільшувалась. З метою забезпечення тактичної самостійності підрозділів командири батальйонів додавали ротам мінометні взводи, при цьому самі залишалися без засобів підтримки. У гірських районах мінометні підрозділи були головним засобом дальнього вогневого ураження противника. На думку автора, основним принципом визначення потреби в артилерії є твердження: “кожен загальновійськовий підрозділ, незалежно від того, діє він самостійно або в складі частини, повинен підсилюватися артилерійським підрозділом” з метою забезпечення самостійності батальйонів.

Аналіз застосування артилерії показує, що пріоритетним напрямом у розвитку артилерійського озброєння Сухопутних військ має стати створення автоматизованих розвідувально-вогневих комплексів (РВК) оперативно-тактичної ланки. Це дозволить за допомогою автоматизованого управління здійснювати розвідку, збір, обробку і передачу даних про ціль, вибір засобів ураження цілі (об'єктів) противника на всю глибину поставлених завдань в масштабі часу, близькому до реального, при оптимальному виборі боєприпасів і засобів їх доставки.

На основі отриманих результатів дослідження автором в роботі пропонуються два напрямки використання досвіду війн в Афганістані та Чечні у сучасних умовах.

1. Зміни у керівних документах стосовно підготовки і ведення збройної боротьби у відповідних географічних умовах з урахуванням характеристик і особливостей противника:

- уточнення статутів, настанов щодо ведення бойових дій загальновійськовими, артилерійськими підрозділами і частин в умовах гірської місцевості та організації взаємодії;

- розробка настанов, методичних рекомендацій, інших документів стосовно ведення бойових дій проти іррегулярних військових формувань.

2. Удосконалення організаціно-штатної структури артилерійських підрозділів і частин:

- підвищення мобільності артилерійських частин за рахунок створення їх на базі самохідних артилерійських установок;

- збільшення чисельності підрозділів забезпечення для надання можливості автономних дій артилерийським частинам і підрозділам, без значної прив'язки до баз забезпечення, зокрема боєприпасами;

- введення в організаційно-штатну структуру артилерійських частин підрозділів авіаційної розвідки, зокрема безпілотних літальних апаратів та інших засобів , які дозволять вести артилерійську розвідку у відповідності з поставленими завданнями.

Основними теоретичними результатами дослідження є: розкриття ролі і місця артилерії у вогневому ураженні противника при вирішенні завдань загальновійськовими частинами і підрозділами у боротьбі проти іррегулярних збройних формувань; виявлена динаміка змін в оснащенні артилерійських підрозділів у зазначених війнах; уточнені фактори, що впливали на створення і застосування артилерійських угруповань в цих війнах.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що висновки та рекомендації можуть бути використані в процесі підготовки артилерійських частин і підрозділів Збройних Сил України для застосування у складі контингентів, які можуть брати участь у боротьбі проти іррегулярних збройних формувань. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані для проведення науково-дослідних робіт щодо підвищення ефективності бойового застосування артилерії, в навчальному процесі та в роботі наукового товариства Національної академії оборони України, при уточненні бойових статутів сухопутних військ та бойових статутів артилерії, розробці рекомендацій та інструкцій артилерійським підрозділам.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ВИКЛАДЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Кожевніков В. М. Ракетні війська й артилерія в локальних війнах і збройних конфліктах // Локальні війни та збройні конфлікти сучасності: проблеми розвитку теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 12 грудня 2002р. - К.:УІВІ, 2003. - С. 120-129.

2. Кожевніков В. М. Артилерійська та авіаційна підтримка сухопутних військ // Бойове застосування флотів у локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ століття: проблеми розвитку теорії та практики. Матеріали Міжнародної наукової конференції 14 квітня 2003 р. - К.:УІВІ, 2003. - С. 103-110.

3. Кожевніков В. М. Напрямки розвитку артилерійського озброєння в другій половині ХХ ст. // Локальні війни сучасності. Збірник наукових праць. - К.: Інститут історії України НАН України, 2004. - С. 58- 66.

4. Кожевніков В. М. Характерні риси дій повстанських збройних формувань у війнах в Афганістані (1979-1989 рр.)” та Чечні (1994-1996 рр.; 1999-2000 рр.) // Воєнні конфлікти другої половини ХХ ст. Збірник наукових праць. - К.: Інститут історії України НАН України, 2004. - С. 88- 99.

5. Кожевніков В. М. Остання війна радянської імперії // Сторінки воєнної історії України: Збірник наукових статей / Інститут історії України НАН України, 2003. - К., 2003. - Випуск 7. Частина ІІ. - С. 284- 294.

6. Кожевніков В. М. Корнієнко В. В. Деякі особливості застосування високоточної зброї в локальних війнах кінця ХХ століття // Воєнна історія. - 2005. - №1-2. - С. 79-84.

АНОТАЦІЯ

Кожевніков В. М. „Застосування артилерії у війнах в Афганістані (1979-1989 рр.) і Чечні (1994-1996, 1999-2000 рр.)” - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 - військова історія. - Національна академія оборони України. - Київ, 2005.

На основі аналізу оприлюднених документів та статистичних матеріалів у дисертації досліджується процес розвитку форм і способів застосування артилерії у війнах в Афганістані (1979-1989рр.) та Чечні (1994-1996, 1999-2000 рр.), виявлені його тенденції та закономірності. Основну увагу приділено питанням розвитку способів застосування артилерії залежно від змін у тактиці дій загальновійськових з`єднань і частин в зазначених війнах. Розкриваються основні принципи, форми та способи застосування артилерії у специфічних умовах на різних етапах війн.

Ключові слова: війна, форми і способи застосування артилерії, іррегулярні збройні формування, артилерійське озброєння, тактика.

Кожевников В. Н. „Применение артиллерии в войнах в Афганистане (1979-1989 гг.) и Чечне (1994-1996, 1999-2000 гг.)” - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 20.02.22 - военная история. - Национальная академия обороны Украины. - Киев, 2005.

В диссертации рассмотрены вопросы применения артиллерии в войнах в Афганистане и Чечне.

Содержание диссертации раскрыто в трех разделах.

В первом разделе проводится анализ научной литературы и источников, раскрываются методологические основы и алгоритм проведения исследования. Отмечается, что в настоящее время на Украине практически отсутствует обобщенный материал по боевому применению артиллерии в локальных войнах и вооруженных против иррегулярных вооруженных формирований, которые проходили в условия горной местности. Вместе с тем, этот опыт в современных условиях реформирования Вооруженных Сил Украины представляет практическую ценность при подготовке артиллерийских частей и подразделений, которые принимают участие в проведении миротворческих операций. В этой связи и возникла необходимость специального и комплексного научного исследования.

Во втором разделе рассматриваются условия, которые оказывали наибольшее влияние на применение артиллерийских частей и подразделений в войнах в Афганистане и Чечне.

Диссертант доказывает, что влияние физико-географических условий горной местности приводит до увеличения времени выполнения огневых задач, уменьшает возможности технических средств артиллерийской разведки, ограничивает маневренность артиллерии. Автономность действий общевойсковых подразделений, отсутствие достаточного количества дорог усложняет материально-техническое обеспечение артиллерийских подразделений.

Действия артиллерии зависят от действий общевойсковых соединений и частей против иррегулярных вооруженных формирований. На основе анализа состава группировок противника определено ожидаемое количество объектов поражения и их характеристики.

Проведенный анализ артиллерийской техники, которая использовалась в указанных войнах, свидетельствует, что артиллерийские системы за своими техническими возможностями позволяли выполнять поставленные огневые задачи, но следует отметить, что существовало несоответствие между уровнем развития артиллерийской техники и средств артиллерийской разведки, возможности которой оказались существенным образом ограниченными в горной местности и городах.

В третьем разделе исследуются применение артиллерии в войнах в Афганистане (1979-1989гг.) и Чечне (1994-1996, 1999-2000 гг.). Анализ показал, что роль артиллерии как основного огневого средства поражения противника продолжает возрастать, увеличивается численность привлеченной артиллерии, повысилась способность к быстрому перемещению артиллерии на значительные расстояния. Особенностью стало привлечение формирований других силовых структур (Чечня) или регулярных войск государства (Афганистан) к совместным действиям с общевойсковыми подразделами СССР (России).

Основное внимание уделено вопросом развития способов применение артиллерии в зависимости от изменений в тактике действий общевойсковых соединений и частей в указанных войнах. Раскрываются основные принципы, формы и способы применения артиллерии в специфических условиях на разных этапах войн. Выявлены тенденции.

В выводах разработаны рекомендации по его применению в современных условиях реформирования Вооруженных Сил Украины.

Ключевые слова: война, формы и способы применения артиллерии, иррегулярные вооруженные формирования, артиллерийское вооружение, тактика.

Cogevnicov V.M. „Application of artillery in wars in Afghanistan (1979-1989) and Chechnya (1994-1996, 1999-2000)” - Manuscript.

Dissertation on gaining of scientific degree of candidate of history sciences in speciality 20.02.22 - military history. - the National defense academy of Ukraine. - Kiev, 2005.

On the basis of analysis of the published documents and statistical materials in dissertation the process of development of forms and means of use of artillery in wars in Afghanistan (1979-1989) and Chechnya (1994-1996, 1999-2000) is researched, as wall as exposure of its tendencies and conformities to the law. Main attention is spared to the questions of development artillery application means depending on the changes in tactical actions of common military formations and their units in combats. The main principles, forms and methods of artillery units in specific conditions on different stages of wars are discussed.

Keywords: war, forms and methods of artillery units, irregular armed groups, artillery armament, tactics.

Размещено на Allbest.ru