Селянська правосвідомість в історико-правовій реальності 1917 – 1921 років (на прикладі повстанського руху на чолі з Нестором Махном)

У селянській правосвідомості Махно персоніфікував архетип батька, спасителя. Непоясненна, ірраціональна віра змушувала селян переносити свої очікування на вождя, приписуючи йому надзвичайні здібності й віддаючи владу над собою. Його авторитет визначався силою, відповідальністю, заступництвом, щедрістю. Від батька чекали захисту якщо не всіх, то хоч би своїх. Однак ідея служіння з позицій упокорювання та безкорисливої підтримки тут була відсутня, усередині спільноти суворо стежили за тим, як вожак виконував свою частку зобов'язань, і лише тоді підтримували.

16. Історико-правовий досвід махновщини унікальний тим, що в ситуації "загальної безурядиці" і громадянської війни спрацював недержавний ресурс правосвідомості: норми недержавного характеру, які народилися в інтуїтивній стихії народної правосвідомості, стали реґулювати відносини, традиційно підтримувані нормами державними, впливаючи на соціально-правову дійсність свого часу. Мільйони ледве грамотних людей, виховані батьками, що виросли за кріпацтва, виявили волю до права як до справедливого вирішення проблем землі та самоврядування.

17. Специфіка і сутність махновщини полягає в тому, що вона була: рухом переважно соціальним, а не національним або воєнно-політичним, оскільки боротьба за землю, волю, самоврядування та справедливість не розглядалася лідерами й учасниками як боротьба за нову державу, а лише як боротьба за нове, справедливіше суспільство і право; рухом найбільш аґрарним, у центрі якого проблема розподілу, збереження та захисту отриманої або захопленої землі; рухом, зумовленим сплеском селянської правосвідомості й захистом споконвічних селянських цінностей; рухом, що поєднував у собі різні типи соціальності - селян, напівпролетарів і марґіналів; рухом революційним, а не контрреволюційним, реакційним, ретроградним, куркульським або отамансько-міщан-ським; рухом, організаційно та ідеологічно самостійним, а не керованим ззовні; рухом збройним і повстанським; рухом анархо-комуністичним, стихійно-зрівняльним (егалітарним); рухом лівим, спрямованим на зміну соціального порядку новим, справедливішим ладом; рухом неосновних сил, оскільки ні капіталізація, ні перехід до соціалізму не передбачають, на відміну від феодалізму або азійського способу виробництва, щоб селянство відігравало роль основної спільноти або основного класу; рухом радянським, низовим і масовим, таким, що представляє суб'єктів народної правосвідомості.

Махновщина була просторово-часовою утопією, однак у тій правовій/квазі-правовій/антиправовій реальності вона була настільки сильною, що змусила влади змінити курс. Через соціальний рух і колективну волю реалізовувалося бажання змінити свою долю і долю країни, що виходить за межі історичної ситуації.

18. Основна коґнітивна складність дисертаційного дослідження визначалася складністю об'єкта і предмета:

· по-перше, правосвідомість містить еволюційні та інволюційні потоки й не може бути константною і статичною;

· по-друге, досліджувалася правосвідомість колективного суб'єкта: багатомільйонної неоднорідної (реґіонально, соціально, ментально тощо) соціальної спільноти. Гетерогенність суб'єкта зумовлювала інваріанти правосвідомості, гетерогенність форм і проявів;

· по-третє, правосвідомість гетерогенного суб'єкта розглядалася в період міжцивілізаційних змін, у ситуації багаторівневих, багатогранних, дискретних змін правової реальності (соціальних, економічних, політичних, державних, системно-правових та ін.). Перманентні зміни правової дійсності зумовлювали такі ж перманентні зміни станів правосвідомості. А оскільки суб'єкт був колективний, та ще й марґінальний, нестатичність, неоднорідність і неоднозначність множилася в геометричній прогресії. Нестабільна правова реальність зумовлювала нестабільність правосвідомості;

· по-четверте, феномен правосвідомості інсурґентів досліджувався через конкретний соціальний рух, який упродовж свого недовгого існування також постійно змінювався.

У фокусі усвідомлення перебував неоднорідний і нестатичний суб'єкт колективної правосвідомості, який, перебуваючи в правовій реальності, що постійно змінюється, постійно видозмінювався сам, видозмінюючи навколишню реальність.

19. В історико-правовій реальності 1917 - 1921 років усе відбувалося так, як могло відбуватися, усе залежало від усього іншого. І якби селяни були іншими й влади були іншими, їх правосвідомість була б іншою - усе було б іншим. Трансформація селянської правосвідомості в напрямі правового суспільства і держави була не ґарантована, але можлива. Історія селянської правосвідомості цього періоду - це хроніка вибухового і стрибкоподібного зростання, яке включало як інтуїтивні прозріння, так і патологічні викривлення. Показником розвитку було отримання досвіду усвідомлення своїх правових інтересів, активізація колективної волі та підвищення здатності до вирішення проблем, пов'язаних із правом. Цей колективний досвід був вратами до побудови громадянського суспільства. Але спроба побудови громадянського суспільства методами громадянської війни не могла бути вдалою.

Інтуїція виявлялася не тільки в ірраціональних почуттях і діях, але й у можливості трансцендувати цінності (людина несвідомо відчуває вплив цінностей, засвоєних більшістю). Глибинні селянські цінності були стійкими й при детальному розгляді виявляли патерни свідомості, що забезпечували трансцендентну життєздатність за межами тієї чи іншої влади або державності. Видозмінюючись, селянська правосвідомість зберігала самість. І саме завдяки цій особливості колективної селянської свідомості український етнос зберігся як цілісність у складі різних держав.

20. Махновщина і соціальний бандитизм (незважаючи на крапковість цих подій з погляду еволюції) дають не лише величезний емпіричний матеріал для дослідження "збоїв" і "особливих проявів" правосвідомості в історико-правовій реальності 1917 1921 років, але й дозволяють побачити трансісторичність її складових і краще зрозуміти функціонування в цілому. Право історичне, феномени волі до права трансісторичні.

Змінюється правова реальність, змінюється і правосвідомість. Правосвідомість різних спільнот і правосвідомість різних епох незводима одна до одної. Її сучасний рівень незводимий до рівня часів кріпацтва або П'ятої селянської війни. У кожної епохи свої істини і свої викривлення, але колективне несвідоме (де, як у земній корі, шарами укладена пам'ять поколінь) зберігає свої "документи" - міфи, образи, символи минулого і може активізувати їх у будь-який момент.

Історична відстороненість дозволяє побачити правосвідомість як еволюцію розгортання свідомості в цілому й усвідомити механізм цієї еволюції як самореалізацію через самотрансценденцію. Правова реальність ускладнюється з універсальною неминучістю, ускладнюючи види та форми правосвідомості й вимагаючи освоєння її нових пластів і якостей. Правосвідомість - пластичний механізм соціально-правової еволюції, еволюціонуючий потік, результат тривалого розвитку, в основі якого лежить все та ж динаміка виживання і саморозвитку. З погляду еволюції найвищий пріоритет мають гнучкість, спонтанність і функціональність свідомості.

список опублікованих праць за темою дисертації

1. Атоян О.Н. Воля к праву. Исследования махновщины и народного правосознания. - Луганск: РИО ЛАВД, 2003. - 530 с.

2. Атоян О.Н. В конфликте с государством. Крестьянское правосознание в Украине 1917 - 1919 годов. - Луганск: РИО ЛАВД, 2004. - 512 с.

Статті у фахових виданнях з юридичних наук

3. Атоян О.Н. Историография социального бандитизма в Украине революционного периода (1918 - 1921 гг.) //Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. - 1998. - № 3. - С. 179 - 209.

4. Атоян О.Н. Правовые аспекты исторической оценки массовых нарушений прав человека в советском обществе 20 - 40-х годов //Всеобщая декларация прав человека как международный стандарт правового положения личности в Украине. - Луганск: РИО ЛИВД, 1999. - С. 87 - 97.

5. Атоян О.Н. Элементы самоуправления в отечественной правовой традиции Вторые Новгородцевские чтения: Спецвыпуск "Вестника ЛИВД". - Луганск, 2001. - С. 144 - 151.

6. Атоян О.М. Українські інсургенти та влада: зміни у історіографічному дзеркалі досліджень //Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності (збірник наукових статей). - Донецьк: ДІВС, 2001. - № 2. - С. 35 - 44.

7. Атоян О.Н. Исторические предпосылки региональной культуры управления в Украине //Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - 2001. - № 2. - С. 3 - 19.

8. Атоян О.М. Еліта і маси, анархізм і лібералізм, селяни і влада в історіографічних підходах Т. Шаніна та В. Леонтовича //Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - 2002. - № 2. С. 35 - 48.

9. Атоян О.Н. Уголовный и социальный бандитизм на исходе повстанческого движения в начале нэпа // Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України: Спецвипуск "Вісника Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України". У двох частинах. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. - Частина 2. - С. 148 - 152.

10. Атоян О.М. Отаманщина і соціальний бандитизм у віддзеркаленні селянської правосвідомості революційного періоду //Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - 2004. - № 1. С. 35 - 53.

11. Атоян О.М. Психологічний портрет лідерів та учасників махновського руху: особистість в спільноті //Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. - Донецьк, 2004. - № 1. - С. 26 - 38.

12. Атоян О.Н. Борьба за право как потребность социума: полемика вокруг идей Л. Петражицкого // Ідея правової держави: історія і сучасність: Спецвипуск "Вісника Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України ". У п'яти частинах. - Луганськ, 2004. - Частина 2. - С. 62 - 70.

13. Атоян О.М. Трансісторична модель взаємодії влади, елітарних і народних спільнот у період української революції //Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - 2004. - № 2. - С. 39 - 52.

14. Атоян О.М. Право на землю і селянська правосвідомість в Україні початку ХХ століття //Науковий вісник Юридичної академії МВС: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, 2004. - № 1 (14). - С. 148 - 156.

15. Атоян О.Н. Хаос и порядок гражданской войны: самоорганизация и самоуправление в махновском районе //Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - 2004. - № 3. - С. 13 - 25.

16. Атоян О.Н. Правосознание как потребность социума: многослойность феномена //Философия права. - Ростов-на-Дону, 2004. - № 2. - С. 80 - 84.

17. Атоян О.М. Концепції державності и правонаступництва в історіографії суспільних рухів // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. - 2004. - № 3. - С. 274 - 283.

18. Атоян О.Н. Правовая реальность: судьба "не граждан" при политических режимах революционного времени // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - 2005. - № 1. - С. 22 - 30.

19. Атоян О.М. Суперечки про межі правосвідомості: багатозначність явища Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Х., 2005. - Вип. 29. - С. 119 - 126.

20. Атоян О.М. Протомахновщина: генезис повстанства //Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2005. - № 2. - С. 235 - 243.

21. Атоян О.Н. Милитаризация правосознания как отражение интересов государства //Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - 2005. - № 2. - С. 30 - 38.

22. Атоян О.Н. Апология крестьянского правосознания //Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2005. - № 4. - С. 21 - 31.

23. Атоян О.Н. Иррациональное в психологии масс и коллективных действиях как предмет научной рефлексии конца XIX века - начала ХХ века //Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 3. - С. 230 - 240.

Матеріали конференцій

24. Атоян О.Н. Социальный бандитизм в Украине начала 20-х годов. Историографический аспект //Сборник материалов межвузовской научно-практической конференции. - Луганск: ЛСХИ, 1995. - С. 6 - 7.

25. Атоян О.Н. Идеография социального бандитизма в Украине начала 20-х годов: историографические аспекты //Межвузовский сборник научных статей. Луганск: ЛСХИ, 1996. - С. 14 - 15.

26. Атоян О.Н. П.И. Новгородцев и идеографический метод в истории государства и права // Творческое наследие П.И. Новгородцева и современные проблемы построения правового государства в Украине: Сборник материалов научно-практической конференции. - Луганск: ЛИВД, 1996. - С. 29 - 31.

27. Атоян О.Н. Периодизация источников о социальном бандитизме и инсургентах Украины конца первого - начала второго десятилетия ХХ века Історична наука: спадщина і сучасність: Матеріали міжнародної наукової конференції (Алчевськ, листопад 2001 р.). - Луганськ: Вид-во Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, 2001. - С. 31 - 37.

28. Атоян О.Н. Элита и крестьяне в Украине революционного периода: к новым историографическим подходам //Історична наука: проблеми розвитку. Матеріали Міжнародної наукової конференції (Луганськ, травень 2002 р.). - Луганськ: Вид-во Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. 2002. - С. 12 - 16.

29. Атоян О.Н. Коллективная личность в историко-юридической биографистике (на примере махновской контрэлиты 1917 - 1922 годов)" Юридична біографістика: історія, сучасність і перспективи: Матеріали VIII Міжнародної конференції істориків права (Феодосія, вересень 2002 р.). - Симферополь. 2003. - С. 260 - 267.

30. Атоян О.Н. Идеи автономизма и федерализма в отражении национального и народного правосознания //Історико-правові проблеми автономізму та федералізму: Матеріали Х Міжнародної історико-правової конференції (Севастополь, вересень 2003 р.). - Сімферополь, 2004. - С. 318 - 327.

31. Атоян О.М. Етнічне і соціальне в просторі масової правосвідомості // Етносоціальні чинники в історії державно-правового будівництва: Матеріали ХІІ Міжнародної історико-правової конференції (Бахчисарай, вересень 2004 р.). - Сімферополь, 2005. - С. 475 - 483.

32. Атоян О.М. Українські інсургенти революційного часу: необхідність переосмислення //Історія української науки на межі тисячоліть. - К., 2005. - Вип. 19. - С. 9 - 16.

33. Атоян О.Н. Легитимизация насилия в правовой действительности военного времени //Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти: Матеріали ХІІІ Міжнародної історико-правової конференції (Чернівці, травень 2005 р.). - Чернівці, 2005. - С. 172-187.

34. Атоян О.Н. Региональная специфика как фактор, обусловливающий особенности крестьянского правосознания в историко-правовой реальности к. ХІХ - н. ХХ века //Регіональні аспекти історико-правових досліджень: Матеріали ХVII Міжнародної історико-правової конференції (Донецьк, червень 2007 р.) - Донецьк, 2007.

Монографія і підручник, в яких відображені окремі аспекти дослідження

35. Атоян А.И., Атоян О.Н. Ультралевые. Опыт социального конфликта. - Луганск: РИО ЛИВД, 2001. - 508 с.

36. Атоян О. Н. История государства и права Украины. - Луганск: РИО ЛИВД, 2002. - 472 с.

Анотації

Атоян О. М. Селянська правосвідомість в історико-правовій реальності 1917 -1921 років (на прикладі повстанського руху на чолі з Нестором Махном). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Луганський державний університет внутрішніх справ, Луганськ, 2007.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню феномена селянської правосвідомості в історико-правовій реальності 19171921 років. Особливу увагу приділено конфлікту правосвідомостей (громадської й індивідуальної, соціальної й національної, центральної й периферійної, елітарної й егалітарної), проаналізовано соціально-групові інваріанти правосвідомості. Автор доказує, що перехідне буття і перехідна форма суспільної свідомості реалізувалися в марґінальні типи соціальності, державності й права і зумовили особливий комплекс рис марґінальної правосвідомості й розширення сфер аномії. Жоден політичний режим не визнав за селянами правоздатності цілісного суб'єкта, так само як жодна з влад, що перманентно змінювалися, не закріпилася в селянській правосвідомості як леґітимна. Розглянуте, як особливості селянської правосвідомості зумовили феномен селянської Повстанської армії, яка відігравала самостійну роль у протистоянні всім видам влади в Україні. Досліджено феномен правосвідомості інсурґентів. У правосвідомості селян Нестор Махно персоніфікував архетип батька, спасителя. Виявлено специфіку та сутність махновщини - найбільшого соціального руху, у центрі якого була проблема розподілу, збереження та захисту отриманої та/або захопленої землі; руху, що поєднував різні типи соціальності, зумовленого могутнім сплеском селянської правосвідомості й захистом споконвічних селянських цінностей. Сформульовано висновок про те, що махновщина була просторово-часовою утопією. Проаналізовано недержавний ресурс правосвідомості. Здійснено категоризацію поняття "історико-правова реальність".

Ключові слова: правосвідомість, правова онтологія, правова аксіологія, правова праксіологія, селянська правосвідомість, індивідуальна правосвідомість, соціально-групова правосвідомість, національна правосвідомість, масова правосвідомість, революційна правосвідомість, марґінальна правосвідомість, інваріанти правосвідомості, правова реальність, історико-правова реальність, антиправова реальність, квазіправова реальність, соціальний бандитизм, політичний бандитизм, неправові практики, правова пам'ять, трансісторична модель, селянська спільнота, соціальний рух, махновщина, недержавна самоорганізація.

Атоян О.Н. Крестьянское правосознание в историко-правовой реальности 1917 - 1921 годов (на примере повстанческого движения под предводительством Нестора Махно). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Луганский государственный университет внутренних дел, Луганск, 2007.

В диссертации осуществлено комплексное аналитическое исследование феномена крестьянского правосознания в историко-правовой реальности 1917 1921 годов. Представлена интерпретация правосознания как многомерного феномена, состоящего из уровней, волн, потоков и состояний. Исследованы особенности правосознания крестьян: доминирующая роль психологии и коллективного бессознательного; общинность и солидаризм, консерватизм и конформизм, значимость традиции и веры. Установлено, что глубинные крестьянские ценности и антиценности обладали устойчивостью и обнаруживали паттерны сознания, обеспечивавшие трансцендентную жизнеспособность вне пределов той или иной власти или государственности.

В диссертации осуществлена категоризация понятия "историко-правовая реальность". Исследован пороговый цивилизационный переход крестьянского правосознания от бес-правосознательного состояния к относительно сознательному: от традиционно-инфантильного состояния (не выходящего за рамки общинного юридического быта и близлежащего правового пространства) к попытке надличностного социального освобождения в ситуации капитализации, распада сословного общества и глобального раскрестьянивания. Разрыв традиции коллективного крестьянского правосознания происходил при отсутствии традиции индивидуального, которой еще предстояло формироваться. Прошлое прорывалось бунтом архетипов и отторжением новых норм.

Автор обосновывает, что в историко-правовой реальности 1917 - 1921 годов промежуточное бытие и переходная форма общественного сознания воплощались в маргинальные типы социальности, государственности и права, обусловливая особый комплекс черт маргинального правосознания и расширение сфер аномии. Установлено, что украинские повстанцы скорее маргинализованные крестьяне, с маргинализованным правосознанием, но не особая разновидность маргиналов как таковых. Особое внимание уделено конфликту правосознаний (общинного и индивидуального, социального и национального, центрального и периферийного, элитарного и эгалитарного), проанализированы социально-групповые инварианты правосознания.

Доказано, что ни один политический режим не признал за крестьянами правоспособности целостного субъекта, равно как никакая из перманентно сменяющихся властей не закрепилась в крестьянском правосознании как легитимная. В ситуации множественного суверенитета углублялся разрыв между правосознанием властей и крестьян. Крестьянское правосознание отразило лидерство властей среди субъектов неправовых действий, нарушающих естественные права. Исследован феномен правосознания инсургентов, проявившийся множественными оттенками аксиологической и праксиологической специфики. Установлено, что особенности крестьянского правосознания обусловили феномен крестьянской Повстанческой армии, игравшей самостоятельную роль в противостоянии всем видам власти в Украине. Повстанцы волевым образом представляли программу большинства крестьян, требовавших возвращения отчужденных земель и самоуправления. Это был коллективный, надличностный опыт, опиравшийся на коллективные правовые и неправовые представления и практики. "Борьба за право" переросла в "войну за право", войну крестьян против всех, Пятую крестьянскую войну. Социальный бандитизм стал отражением существующей антиправовой реальности. Попыткой достичь рационального иррациональным образом.

В крестьянском правосознании Нестор Махно персонифицировал архетип отца, спасителя. Выявлена специфика и сущность махновщины - крупнейшего социального движения, в центре которого была проблема распределения, сохранения и защиты полученной и/или захваченной земли; движения, сочетавшего разные типы социальности, обусловленного мощным всплеском крестьянского правосознания и защитой исконных крестьянских ценностей. Проанализирован негосударственный ресурс правосознания. Сформулирован вывод о том, что махновщина была пространственно-временной утопией.

Выявлено, что история крестьянского правосознания этого периода - это хроника взрывного и скачкообразного, роста, включавшего как интуитивные прозрения, так и патологические искажения. Показателем развития было обретение опыта осознания своих правовых интересов, активизация коллективной воли и повышение способностей к решению правовых проблем. Этот коллективный опыт был вратами к построению гражданского общества. Но попытка его построения методами гражданской войны не могла быть удачной.

Ключевые слова: правосознание, правовая онтология, правовая аксиология, правовая праксиология, крестьянское правосознание, индивидуальное правосознание, социально-групповое правосознание, национальное правосознание, обыденное правосознание, массовое правосознание, революционное правосознание, маргинальное правосознание, инварианты правосознания, правовая реальность, историко-правовая реальность, антиправовая реальность, квазиправовая реальность, социальный бандитизм, политический бандитизм, неправовые практики, правовая память, трансисторическая модель, социальное движение, махновщина, негосударственная самоорганизация.

Atoyan Olga. Peasants' sense of justice in historical-legal reality of 1917 - 1921 (on the example of rebellious movement under the leadership of Mahno). - Manuscript.

Thesis for a doctor degree in Law, speciality 12.00.01 - Theory and History of State and Law; History of Political and Law Studies. - Lugansk State University of Internal Affairs, Lugansk, 2007.

The complex research of peasants' sense of justice phenomenon in historical-legal reality of 1917 - 1921 in done in the thesis. Special attention is given to the conflict of senses of justice (communal and individual, social and national, central and peripheral, elite and egalitarian); the socially-group invariants of sense of justice are analyzed. The author proves that the intermediate existence and transitional form of public consciousness were incarnated in the marginal types of sociality, state system and law, that determined special complex of marginal sense of justice features and expansion of spheres of anomie. It is established that the Ukrainian rebels were rather marginalized peasants with marginalized sense of justice than a special type of marginal as such. The categorization of a "historical-legal reality" concept is done. The phenomenon of insurgents' sense of justice is analyzed. It is well-proven that not a single political acknowledged the peasants' legal capacity of integral subject, as well as none of the permanently replacing authorities consolidated in peasants' sense of justice as legitimate. Peasants' sense of justice reflected the leadership of authorities among the subjects of illegal actions derogatory natural rights. It is found that the features of peasants' sense of justice determined the phenomenon of the peasant Rebellious army playing an independent part in the confrontation to all types of power in Ukraine. It was a collective, overpersonal experience guided by collective legal and illegal practices. The "struggle for rights" developed into the "war for rights", the war of peasants against all, the Fifth peasant war. Social gangsterism became the reflection of existent antilegal reality, an attempt to attain rational by irrational way. Specific character and essence of the movement under the leadership of Mahno as the largest social in Ukraine of that period are discovered. In peasants' sense of justice Nestor Mahno personified an archetype of a father, a rescuer. The non-state resource of sense of justice is analyzed. The history of peasants' sense of justice of that period is the chronicle of irregular and uneven growth, including both intuitional discernments and pathological distortions. This collective experience was the gates to civil society creation. But the attempt of creation by the methods of civil war could not be successful.

Key words: sense of justice, peasants' sense of justice, individual sense of justice, socially-group sense of justice, national sense of justice, ordinary sense of justice, mass sense of justice, revolutionary sense of justice, marginal sense of justice, invariants of sense of justice, legal reality, historical-legal reality, antilegal reality, quasilegal reality, social gangsterism, political gangsterism, illegal practices, historical-legal reality, legal memory, transhistorical model, social, movement under the leadership of Mahno, non-state self-organization.

Размещено на Allbest.ru