Історичне джерелознавство у творчості В.С. Іконникова
Провідне місце видатного історика Володимира Степановича Іконникова серед фундаторів джерелознавства. Реконструкція наукової біографії вченого, еволюції його поглядів, методологічних засад, концепції в галузі дослідження вітчизняного джерелознавства.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.09.2013 |
| Размер файла | 57,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня октора історичних наук
ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО У ТВОРЧОСТІ В.С. ІКОННИКОВА
Спеціальність 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни
Войцехівська Ірина Нінелівна
Київ - 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі архівознавства та спеціальних галузей історичної науки історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий консультант:
доктор історичних наук, професор КАЛАКУРА Ярослав Степанович, завідувач кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Офіційні опоненти:
доктор історичних наук, професор КАЗЬМИРЧУК Григорій Дмитрович, професор кафедри історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
доктор історичних наук, професор ПІНЧУК Юрій Анатолійович, завідувач відділу української історіографії Інституту історії України НАН України.
доктор історичних наук ЧИШКО Віталій Сергійович, директор Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.
Провідна установа: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України, відділ історії та теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук
Захист відбудеться "_27_" березня 2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.349.
З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 58).
Автореферат розісланий "25" лютого 2000 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент БОЖКО О.І.
Загальна характеристика дисертації
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, п'яти розділів (17 підрозділів), висновків та списку використаних джерел та літератури (58 стор., 742 назви). Загальний обсяг 382 стор.
Вступ. Актуальність дослідження та його наукова значимість. Дослідження широкомасштабних проблем становлення та розвитку джерелознавства в Україні є одним з найважливіших завдань сучасної історичної науки. Зростаючий інтерес до проблем історії та культури, суттєві зміни в суспільному та громадському житті, переоцінка ряду концептуальних положень та подолання усталених стереотипів вимагає переосмислення багатьох історіографічних оцінок і, що важливо, узагальнення та опанування досвіду, набутого нашими попередниками.
Усвідомлення ролі й відповідальності історика перед наукою нині набуває особливого сенсу. Об'єктивні процеси розвитку історичних знань значною мірою опосередковані особистістю історика, проходять через його інтелект, історіософію, індивідуальний досвід, методологію. Біографічний фактор в історіографії стає одним з пріоритетних напрямів досліджень, що сприяє, з одного боку, індивідуалізації дослідницького процесу, а з другого, - реконструкції особистості історика в контексті епохи.
З огляду на це великого значення набуває вивчення наукової спадщини тих учених-істориків, які зробили значний внесок у становлення та розвиток українського джерелознавства, сприяли пошуку та збереженню національних документальних раритетів, заклали підґрунтя для створення Національного архівного фонду України.
Загальновизнано, що джерельний пласт духовної спадщини народу є свідком його еволюції, особливостей ментальності, національної індивідуальності, дослідження якого впливає на суспільну думку епохи. Саме тому набуває актуальності вивчення розвитку історичного джерелознавства, його дисциплінарної структури, методології та термінології, що є показником самоідентифікації цієї галузі наукового знання.
Одним з визначних центрів дослідження джерелознавчих дисциплін в Україні є Київський національний університет імені Тараса Шевченка, alma mater історичної школи документалістів, основоположники якої заклали традиції українського джерелознавства, невіддільні від здобутків західноєвропейських джерелознавчих шкіл. Серед фундаторів джерелознавства провідне місце займає Володимир Степанович Іконников (1841-1923) - видатний історик, історіограф, архівознавець. З його ім'ям тісно пов'язаний процес становлення історичного джерелознавства в Україні, пошуки шляхів та методів опрацювання джерел, їх критичного аналізу та оцінки.
Актуальним у даному контексті є реконструкція наукової біографії вченого, аналіз еволюції його поглядів, методологічних засад, а відтак концепції в галузі дослідження вітчизняного джерелознавства. Оцінка внеску історика в джерелознавчу галузь і визначає його місце в історіографії.
До критеріїв оцінки визначення місця вченого в українському історіографічному процесі відомий український джерелознавець М. Ковальський відносить такі параметри, як коло наукових зацікавлень історика, наявність попередників, ступінь новизни наукових розробок, оцінка сучасниками та нащадками результатів його наукової творчої діяльності, вплив вченого на історіографічний процес.
Виходячи з таких критеріїв, можна констатувати, що творчий доробок В.С. Іконникова охоплює практично всі напрями історичного джерелознавства і найповніше віддзеркалює стан та досягнення цієї галузі знань наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть. Цей доробок ще не дістав належного висвітлення в історіографії й використання в історико-джерелознавчій практиці.
З огляду на актуальність та недостатнє висвітлення теми, дослідження всієї джерелознавчої спадщини В.С. Іконникова має важливе наукове і практичне значення. Необхідність системного аналізу наукової спадщини вченого як сукупного документального зібрання, що є сьогодні не тільки вагомим джерелом вивчення його творчих здобутків, але й виступає комплексним культурологічним явищем, сприяє, передусім, встановленню приналежності В.С. Іконникова до українського історичного джерелознавства.
Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема розроблялася згідно з напрямом наукових досліджень кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Спеціальні галузі та дисципліни історичної науки" та на основі угоди про співробітництво кафедри з Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України у рамках плану наукової теми Інституту "Історико-археографічні та архівознавчі дослідження в Україні у ХІХ-ХХ ст." (93.2.7.22). Дана проблематика є також складовою наукової теми історичного факультету "Історичні та етнічні засади розвитку української нації у ХХ ст." (№ 97173).
Об'єкт дослідження складає джерелознавча спадщина В.С. Іконникова, його внесок у розроблення проблем теоретичного та практичного джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін.
Предметом дослідження є тенденції становлення та розвитку вітчизняного джерелознавства, визначення місця і ролі в ньому В.С. Іконникова.
Хронологічні межі дисертаційного дослідження мають два рівні: перший зумовлений роками життя В.С. Іконникова (1841-1923); другий передбачає хронологічні межі джерельної та історіографічної бази праць В.С. Іконникова, а також його родоводу, проведення генеалогічних пошуків та вивчення усього біоісторіографічного процесу з кінця ХУІ до ХХ ст.
Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення, наукове осмислення та історіографічна реконструкція доробку В.С. Іконникова в галузі історичного джерелознавства, визначення пріоритетних напрямів його творчості, висновків та положень, оцінка місця та ролі вченого в історіографії.
Відповідно до поставленої мети визначені наступні завдання:
1. Проаналізувати стан і ступінь дослідження проблеми в українській та зарубіжній історіографії, визначити рівень і повноту її науково-теоретичного осмислення.
2. Реконструювати життєвий і науковий шлях В.С. Іконникова як історика-джерелознавця:
укласти генеалогічну схему родоводу Іконникових та визначити найяскравіших її представників;
опрацювати повну наукову бібліографію вченого та провести її бібліометричний аналіз;
визначити пріоритетні напрями наукової творчості В.С. Іконникова, виокремити в ній блок дослідів джерелознавчого спрямування, систематизувавши їх за проблемами.
простежити еволюцію наукових поглядів та інтересів ученого на підставі його творчості.
3. Дослідити внесок В.С. Іконникова в становлення вітчизняного джерелознавства та його методологічних засад:
простежити елементи наступності в історичних дослідженнях та зміну концептуальних засад на різних історіографічних етапах;
проаналізувати доробок В.С. Іконникова в галузі теоретичного та практичного джерелознавства;
з'ясувати систему теоретико-методологічних підходів ученого до аналізу джерел;
охарактеризувати принципи класифікації вченим архівних, музейних та бібліотечних установ з урахуванням специфіки їх діяльності;
визначити основні критерії оцінки документної інформації різних рівнів та дослідити методику опрацювання джерел;
проаналізувати підходи вченого до систематизації спеціальних галузей історичних знань та їх місця в структурі історичної науки.
4. Окреслити аспекти проблеми, які потребують подальшого дослідження та намітити шляхи їх вивчення.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше в українській історіографії розглянута спадщина В.С. Іконникова як комплексне культурологічне явище, сукупне документальне зібрання, що репрезентує роль та місце вченого у вітчизняній історичній науці, її джерелознавчій галузі. У роботі проведений комплексний джерелознавчий аналіз наукової творчості В.С. Іконникова, визначено пріоритетні напрями його досліджень, окреслено особистий внесок ученого у становлення та розвиток теоретичного та практичного джерелознавства, дослідження окремих типів, видів та груп джерел, їх опрацювання, класифікацію та введення до наукового обігу. Укладена повна бібліографія опублікованих праць вченого, проведений їх джерелознавчий та бібліометричний аналіз, системно проаналізовано та введено до наукового обігу численні архівні документи та історіографічні джерела.
Досліджено епістолярну спадщину В.С. Іконникова, яка сприяє відтворенню історії розвитку джерелознавства в Росії та Україні, зокрема в Київському університеті. Висвітлено невідомі раніше факти ініціювання створення та активної участі вченого в роботі численних товариств та комісій.
На основі нових даних простежено підготовчий етап та процес написання "Опыта русской историографии", показано труднощі його видання, проаналізовано причини припинення публікації третього тому, який і досі не побачив світ. Проаналізований текст рукопису третього тому "Опыта" з огляду на проблемно-тематичне та джерелознавче спрямування, фактологічну насиченість та критичний аналіз використаних документів.
джерелознавство іконников вітчизняне історик
У дисертації подається узагальнена оцінка факторів, що вплинули на формування суспільно-політичних та наукових поглядів історика, окреслені концептуальні підходи та методологічні засади його творчості.
Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в тому, що одержані результати і викладені в ньому положення збагачують знання з історії становлення вітчизняного джерелознавства, повніше реконструюють його генезис, розкривають специфічні ознаки, теоретичні засади і найбільш характерні тенденції розвитку.
Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з історіографії та джерелознавства, розробленні проблем біографістики, архівництва, книгознавства, бібліографії та інших спеціальних історичних дисциплін.
У навчально-педагогічній практиці результати досліджень можна використати при написанні підручників та підготовці університетських курсів з історичного джерелознавства, архівознавства, історіографії тощо.
Методологічну основу дисертації склали фундаментальні теоретичні засади сучасного джерелознавства, наукового розуміння ролі і місця особи в історії, історіософські ідеї щодо розуміння культурно-історичного процесу, наукового пізнання, викладені у працях вітчизняних і зарубіжних учених.
Головними методологічними засадами дослідження послужили наукові принципи об'єктивності, системності та діалектичного розуміння історичного процесу, що дозволило відійти від стереотипів минулого в оцінці наукової творчості вченого.
Дисертаційна робота носить комплексний проблемно-тематичний характер і ґрунтується на досягненнях та методиці таких традиційних галузей історичної науки як джерелознавство, історіографія, а також комплексу спеціальних історичних дисциплін.
Дисертант послуговувалась методами історичного, проблемного та порівняльного аналізу, комплексного підходу, використовуючи проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, статистико-аналітичний та ретроспективний методи дослідження.
Апробація роботи. Результати дослідження апробовані на 11 міжнародних та всеукраїнських конференціях, на засіданнях круглих столів, джерелознавчих, архівознавчих та книгознавчих читаннях, у доповідях на засіданнях кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Розроблені положення та висновки роботи відображені в двох індивідуальних, ряді колективних монографій, посібниках, наукових розвідках, статтях. Вони доповідались на міжнародних конференціях "Образ епохи. Культурне середовище Києва кінця ХІХ - початку ХХ ст. " (К., 1995), "Відродження української державності: проблеми історії та культури" (Одеса, 1996) та ряді загальноукраїнських науково-практичних конференцій: "Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи (К., 1996), "150 років розвитку вітчизняної історичної науки в Київському університеті" (К., 1993), "Актуальні проблеми розвитку архівної справи в Україні" (К., 1996), "Архів і особа" (Київ, 1999) та 1-их генеалогічних читаннях пам'яті Вадима Модзалевського "Українська генеалогія: теорія, методологія, історія та практика" та перших книгознавчих читаннях, присвячених пам'яті С.І. Маслова (К., 1997).
Дисертація обговорювалась на кафедрі архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації: Результати дисертації відображені в індивідуальних монографіях: "Володимир Іконников: джерелознавчі студії (К., 1999. - 15 др. а.), "Академік Володимир Іконников: життєпис та бібліографія" (К., 1998. - 5,2 др. а.) та 40 наукових публікаціях (заг. обсягом 22 др. а.), серед яких 20 статей в наукових, фахових виданнях, затверджених переліками ВАК України (заг. обсягом 14 др. а.), 12 статей у збірниках наукових праць та колективних виданнях та 8 публікацій доповідей та повідомлень у випусках матеріалів наукових конференцій та читань. Всього 42 друк. арк.
Окремі концептуальні положення роботи висвітлені у навчальних курсах "Спеціальні історичні дисципліни", "Джерела особового походження", "Особові архівні фонди" та у циклі радіопередач "Вітчизняні історики України" (передача 19.02.1999 р.).
Основний зміст роботи
Розділ 1 "ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ" складається з двох підрозділів і присвячений аналізу архівних документів і матеріалів та історіографічній базі дослідження життєвого та творчого шляху В.С. Іконникова.
У підрозділі 1.1 "Джерельна база дослідження" аналізуються документи, що зберігаються у 17 архівосховищах та рукописних відділах бібліотек України та Росії і свідчать про наявність значної джерельної бази для дослідження життєвого та творчого шляху вченого. Найбільший пласт інформації містить колекція документів особового фонду вченого в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (ф.46) та в фондах М.Х. Бунге (ф.57), М.П. Дашкевича (ф.65), О.І. Левицького (ф.91), М.І. Костомарова (ф. ХХІІ), М.В. Владимирського-Буданова (ф.60), С.І. Маслова (ф.33) та ін. Чисельна епістолярна спадщина зберігається у фонді Літературних матеріалів (ф. І) та Листування (ф. ІІІ) ІР НБУВ.
Архівні матеріали Центрального державного історичного архіву у м. Києві представлені документами особового фонду В.С. Іконникова (ф.849) та фондами попечителя Київського учбового округу (ф.707), Канцелярії Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора (ф.442), Київського товариства охорони пам'ятників старожитностей та мистецтва (ф.725) та особовими фондами М.С. Грушевського (ф.1235), М.В. Довнар-Запольського (ф.262), М.С. Сумцова (ф. 2052), В.І. Савви (ф. 2058) та ін.
Великий масив документів зберігається в особовій справі академіка В.С. Іконникова в архіві Президії НАН України (ф.1), у фондах Київського дворянського депутатського зібрання (ф.782), Київського цивільного губернатора (ф.2), Канцелярії Київського повітового предводителя дворянства (ф.1238) Державного архіву Київської області; у фондах Київського університету (ф.16), Київських Вищих жіночих курсів (ф.244) Державного архіву м. Києва; у фондах Новоросійського університету (ф.45), Одеського товариства історії та старожитностей (ф.93), Канцелярії попечителя Одеського учбового округу (ф.42) Державного архіву Одеської області; у фондах Канцелярії Харківського губернатора (ф.3) та Харківського університету (ф.667) Державного архіву Харківської області.
Значний комплекс документів перебуває на зберіганні в архівосховищах Росії у фондах Департаменту народної освіти (ф.733), Міністерства Народної освіти (ф.740), Указів та рескриптів по Міністерству Народної освіти (ф.744) Російського державного історичного архіву; у фонді І Кадетського корпусу (ф.314) Російського державного воєнно-історичного архіву; у фондах Канцелярії конференції АН і Секретаріату АН СРСР (ф.2), Комітету правління і управління справами Академії Наук (ф.4), Відділення російської мови та словесності АН Росії за 1841-1927 рр. (ф.9) та ін. Санкт-Петербурзького філіалу архіву Російської Академії Наук; в архіві ж. "Русская старина" (ф.265), "Вестник Европы" (ф.48) та багатьох особових фондах Інституту російської літератури (Пушкінський будинок). Епістолярна колекція В.С. Іконникова представлена в особових фондах О.Ф. Бичкова (ф.120), С.Ф. Платонова (ф.585), Т.Д. Флоринського (ф.818) та ін. Відділу рукописів та рідкісних книг Російської Національної бібліотеки та у фондах М.І. Кареєва (ф.119), С.О. Белокурова (ф.23), В.І. Григоровича (ф.86) Відділу рукописів Російської Державної бібліотеки. Всього опрацьовано 97 фондів.
Аналіз структурування джерельної бази дозволив класифікувати увесь комплекс документальних джерел за п'ятьма групами:
1) біографічні матеріали;
2) документи службової та громадської діяльності;
3) наукові, педагогічні та творчі матеріали;
4) епістолярна спадщина;
5) рукописи та друковані праці інших осіб.
До першої групи джерел віднесено ті, що висвічують факти біографії В.С. Іконникова, його родовід, сімейні зв'язки та ін. Серед них особова справа про дворянство майора Степана Михайловича Іконникова (батька вченого) ДА Київської області, ф. 782, оп. 1 (ч. 1), спр. 4898. , копія наказу Катерини ІІ про надання діду В.С. Іконникова - Михайлу Семеновичу Іконникову чину унтер-лейтенанта РДВІА, ф. 314, оп. 1, спр. 3848, арк. 113. , послужні списки вченого РДІА, ф. 733, оп. 225, спр. 183, арк. 9-24; ф. 740, оп. 17, спр. 48, арк. 11-30; ЦДІАК України, ф. 707, оп. 198, спр. 1, арк. 31-47; ДА Києва, ф. 16, оп. 465, спр. 4836, арк. 30. , автобіографії ІРЛІ (Пушкінський будинок), ф. 273, оп. 2, спр. 8; ІР НБУВ, ф. 46, спр. 79, арк. 1-2. , документація про здачу В. Іконниковим магістерських іспитів та захисту магістерської та докторської дисертацій ДА Одеської області, ф. 45, оп. 4, спр. 2585, арк. 1-21. , особова справа Іконникова-академіка УАН Архів Президії НАН України. Особова справа академіка В.С. Іконникова. Секретаріат. Особливий стіл, ф. 1, спр. 168/34. тощо. Вагомо доповнюють біографічний блок матеріалів іконографічні джерела ІР НБУВ, ф. 46, спр. 661; ЦДКФФА України, 0-174379; 0-184126; 0-162036. .
До другої групи відносяться джерела, що висвітлюють службову та суспільно-громадську діяльність вченого протягом всього життя, в т. ч. його працю на Вищих жіночих курсах у Києві, в Археографічній комісії, участь в організації та проведенні Археологічних з'їздів, співпрацю в губернських вчених архівних комісіях, роботу на посаді редактора "Университетских известий" тощо ІР НБУВ, ф. 46, спр. 77, 85, 91, 94, 100, 105, 114, 306, 319, 483, 582-592, 605-613,. . Досліджено зміст записів робочого зошита за 1893 рік (92 арк.), що дає важливі відомості про наукове та громадське життя вченого, його суспільні інтереси. Серед матеріалів цієї групи ухвала Ради університету 1870 р. про затвердження В. Іконникова у званні екстраординарного професора, повідомлення попечителя Київського навчального округу про нагородження орденом св. Володимира ІІІ Ступеня, документ про обрання В.С. Іконникова у 1893 р. присяжним засідателем Київського окружного суду, документи про нагородження його орденами і медалями, повідомлення Міністерства народної освіти про заснування премії та медалі імені професора Київського університету В.С. Іконникова для слухачів Вищих жіночих курсів та багато ін. ЦДІАК України, ф. 849, оп. 1, спр. 3, 15, 16; ф. 707, оп. 198, спр. 1, арк. 31-47; оп. 40, спр. 67, арк. 15, 28-29, 231, 347зв.; оп. 37, спр. 224, арк. 160, 168; оп. 36, спр. 342, арк. 6; ф. 2052, оп. 1, спр. 486-487; оп. 82, спр. 70, арк. 1-10.
У підрозділі аналізуються джерела про роботу вченого в ряді наукових товариств та організацій: Історичного товариства Нестора-літописця, Літературно-артистичного товариства, на посаді Голови Київської Археографічної комісії тощо. Загалом ця група документів найбільш чисельна і вагомо репрезентує місце В.С. Іконникова в суспільно-політичному, науковому та культурному житті країни кінця ХІХ ст.
Третю групу джерел склали наукові, педагогічні та ін. матеріали, що відбивають наукову творчість вченого: рукописи опублікованих праць, деякі переписані рукою його дружини, нотатки та підготовчі матеріали до написання перших 2-х томів "Опыта русской историографии", рукописи неопублікованих праць вченого та ін. До цієї групи джерел віднесено конспекти лекцій вченого, програми лекційних курсів, плани розподілу педнавантаження, програми дисциплін для студентів І та ІІ курсів історико-філологічного факультету Університету св. Володимира. Цінними є рецензії на праці Д. Кобеко, В. Грибовського, які дають можливість прослідкувати наукові інтереси та джерелознавчі методи оцінки доробку вчених. Про методику дослідницької роботи вченого свідчать також численні виписки з архівних матеріалів Оружейної палати, Міністерства імператорського двору, Рум'янцевської бібліотеки та ін. ІР НБУВ, ф. 46, спр. 7, 13, 16, 18-29, 30-35, 42, 48, 50-69, 664-669, 673-677 та ін.; ІРЛІ (Пушкінський будинок), ф. 265, оп. 2, спр. 3891; ПФА РАН, ф. 2, оп. 5, спр. 61, 74.
Четверта група джерел репрезентує епістолярну спадщину вченого, яка представлена більш як 7 тисячами справ, розпорошених у багатьох архівосховищах та бібліотеках України та Росії. Вона поділяється на дві підгрупи: листи В.С. Іконникова і листи до нього. До першої підгрупи (менш численної) належать дві справи в ЦДІАК України, де зберігаються лист вченого до професора П.І. Ковалевського та листи до невідомих осіб, написані російською та англійською мовами. В ІР НБУВ зберігаються листи до К. Царевського, С. Шереметєва, П. Ардашева, М. Костомарова, М. Дашкевича та ін., а також листи до дружини - Г.Л. Іконникової (Родзевич). Всього в ІР зафіксовано 32 адресати вченого.
Інформативно насиченими є листи В.С. Іконникова до колег-істориків, з якими його поєднували тісні дружні стосунки і які відклалися в архівах та рукописних відділах бібліотек Росії. Це листування з О. Бичковим, Т. Флоринським, С. Платоновим, С. Шубинським, Д. Корсаковим, М. Лемке, М. Семевським, М. Стасюлевичем, Я. Гротом, С. Ольденбургом, І. Срезневським ІРЛІ (Пушкінський будинок), ф. 119, оп. 5, спр. 30; ф. 661, оп. 9, спр. 483; ф. 274, оп. 1, спр. 180; ф. 293, оп. 1, спр. 617; ВР РНБ, ф. 120, оп. 1, спр. 711; ф. 818, оп. 1, спр. 185; ф. 585, оп. 1, ч. 2/2, спр. 3032, 3033, 3034; ф. 874, оп. 1, спр. 2; ПФА РАН, ф. 137, оп. 2, спр. 388; ф. 208, оп. 3, спр. 388; ф. 208, оп. 3, спр. 235; ф. 216, оп. 5, спр. 267. та багатьма іншими. За неповними даними тільки в архівосховищах Росії знаходиться більше 2-х тисяч епістолярій В.С. Іконникова.
До другої підгрупи віднесено листи адресатів В.С. Іконникова, які розширюють уяву про коло спілкування вченого, його задуми та інтереси. В особовому фонді В.С. Іконникова в ЦДІАК України наявні 18 справ з листами до вченого. Більше п'яти тисяч епістолярій від 964 кореспондентів знаходяться на зберіганні в ІР НБУВ Видатні вчені Національної Академії Наук України. Особові архівні та рукописні фонди академіків і членів-кореспондентів у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського (1918-1998). Путівник. / Укладачі О.С. Боляк, Т.І. Воронкова, С.Г. Даневич та ін. - К., 1998. - С. 50. . Це листи від В. Антоновича, Д. Багалія, К. Бестужева-Рюміна, В. Бузескула, М. Василенка, С. Венгерова, М. Грушевського та ін.
Досліджені епістолярії можна кваліфікувати як колекцію адресант-адресат, що є складовою частиною джерельної бази дослідження життєвого і творчого шляху В.С. Іконникова.
До п'ятої групи джерел віднесено рукописи та друковані праці інших осіб та установ, які в свою чергу структуризовано на чотири підгрупи: офіційні документи, атрибутовані матеріали, документи невідомих осіб, опубліковані праці.
До першої підгрупи - офіційні документи керівних осіб, - ми віднесли матеріали, що дозволяють окреслити участь В.С. Іконникова у науковому та громадському житті університету св. Володимира, інших інституцій та товариств, його особистого внеску у розроблення нормативних актів, звітів, резолюцій та ін. поточної документації" ЦДІАК України, ф. 849, оп. 2, спр. 58, 66, 67; ф. 442, оп. 630, спр. 225, арк. 4, 12, 20-21; ф. 325, оп. 1, спр. 3. ІР НБУВ, ф. 46, спр. 131-132, 321-326, 638-640; ПФА РАН, ф. 4, оп. 4, спр. 243, арк. 14. .
Матеріали другої підгрупи - це документи з атрибуцією авторства, місця та часу їх створення. Серед них доповідь С.І. Маслова "Опыт русской историографии В.С. Иконникова", реферат М.С. Грушевського "Роспись имущества Н.И. Романова и представляемые ею бытовые данные", наукова розвідка М.Ф. Хандрикова "О новом способе определения широты и времени"та ін. ІР НБУВ, ф. 33, од. зб. 409, спр. 1187-1191; ф. 46, спр. 630, 694.
Третя підгрупа включає документи невідомих осіб, серед яких стаття "Новий почесний член університету св. Володимира" про проф.В.Я. Цингера з посвятою "від укладача" В.С. Іконникову, статті "Примерна", "Вермишель" та ін., автор (або автори) яких не встановлені, рукопис статті "Украина, Россия и Германия" тощо ЦДІАК України, ф. 849, оп. 1, спр. 65, 86, 87. .
Остання четверта підгрупа матеріалів представлена брошурами, журнальними публікаціями, відбитками з часописів та газет, які зберегли маргіналістичні помітки вченого, висвічують його ставлення до міжнародних, наукових та суспільних подій ЦДІАК України, ф. 849, оп. 1, спр. 63, 74, 68, 70, 94-100; ПФА РАН, ф. 4, оп. 4, спр. 243, арк. 1, 25-25зв.; ф. РV, оп. 1-И. спр. 3. .
Таким чином, дисертація ґрунтується на комплексі джерел, що дозволив провести достовірне дослідження теми.
Підрозділ 1.2 "Вітчизняна та зарубіжна історіографія" присвячений аналізу наукового доробку вчених, які досліджували різні аспекти життя та творчості В.С. Іконникова, зокрема його джерелознавчу спадщину.
Згідно завдань дослідження та для більш повного та ґрунтовного історіографічного аналізу праць їх умовно розподілено за 4-ма хронологічними періодами: кінець ХІХ ст. - 1920-і рр.; 1930-ті рр. - перша половина 1950-х рр.; кінець 1950-х рр. - 1980-ті рр., 1990-і рр.
У дисертації зазначається, що життя та творчість В.С. Іконникова ще не знайшли всебічного наукового висвітлення. Об'єктом дослідження виступали здебільшого окремі, вибіркові питання наукової, педагогічної та громадської діяльності історика, поверхово відображена його роль у культурно-освітньому процесі.
Серед праць першого етапу (кін. ХІХ - 1920-і рр.) в дисертації виділені прижиттєві публікації про вченого Венгеров С.А. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых (от начала русской образованности до наших дней). - СПб., 1889. - Т.І. - Вып. 1-21. - С. 818-826; Венгеров С.А. Источники словаря русских писателей. - СПб., 1910. - Т.П. - С. 480-481;. Биографический словарь профессоров и преподавателей имп. университета св. Владимира (1834-1884) / Под ред.В. Иконникова. - К., 1884. - С. 228-234; Материалы для биографического словаря действительных членов имп. Академии Наук. - Ч. 2 (М-Я). - Пг., 1917. - С. 304-314; Список трудов и биографический очерк профессора В.С. Иконникова // Университетские известия. - 1914. - № 1. - Оф. ч. - С. 1-14; Список трудов и биографический очерк профессора В.С. Иконникова // ЧИОНЛ. - 1906. - Кн. ХІХ. - Вып. 1. - Отд. 1. - С. 3-10; Личный состав имп. университета св. Владимира к июню 1898 г. - К., 1898. - С. 19 та ін та рецензії на його праці Див.: Войцехівська І. Академік Володимир Іконников: Життєпис та бібліографія. - К., 1998. - С. 34-36, 55, 76-78; 80-81. , а також перші праці після смерті, зокрема некролог С.Ф. ПлатоноваПлатонов С.Ф. Владимир Степанович Иконников (некролог) // Анналы. - 1924. - № 4. - С. 254-256. , спогади О.І. СоболевськогоСоболевский А.И. Памяти Владимира Степановича Иконникова (Набросок воспоминаний) // Библиографические известия. - 1925. - № 1-4. - С. 215-218. та невеличка стаття Л.П. Добровольського Добровольський Л. П.В.С. Іконников про Київ та місцеве минуле // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. - 1929. - Кн. ХХV. - С. 223-233. , де вчені-колеги намагали висвітлити внесок і роль В.С. Іконникова у розвиток історичної науки.
Один з учнів В.С. Іконникова Л. Добровольський по суті першим досліджував вивчення історії України і, зокрема, києвознавства у творчості вченого, вказуючи на його відданість своїй батьківщині, Києву, де прожив усе життя і ревно та діяльно служив йому. Важливі історіографічні відомості містять матеріали засідання товариства Нестора-літописця від 16 грудня 1923 р., на якому були заслухані доповіді про життєвий і творчий шлях В.С. Іконникова М. Василенка "Пам'яті Іконникова", С. Маслова "Опыт русской историографии" В.С. Іконникова" та В. Базилевича "В.С. Іконников як історик Києва" Записки історично-філологічного відділу ВУАН. - 1924. - Кн. ІV. - С. 347. , однак джерелознавчий доробок вченого залишився поза увагою доповідачів.
Другий період (1930-і рр. - перш. пол. 1950-х рр.) не дав істотних наукових розробок, присвячених особисто В.С. Іконникову, однак його ім'я інколи згадувалось у монографічних, енциклопедичних та інших виданнях у контексті дослідження історичної науки в Київському університеті, розвитку вищої освіти, бібліографічній цінності "Опыта русской историографии" тощо Большая Советская Энциклопедия / Гл. ред.О.Ю. Шмидт. - М.. - 1935. - Т. 27. - С. 735-736; Масанов И.Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и общественных деятелей. - Т. 1. - М., 1956. - С. 191, 203, 205, 418. . М.Л. Рубінштейн в "Русской историографии" зазначав, що ґрунтовна історіографічна праця Іконникова відбивала бібліографічний напрямок буржуазної історичної науки Рубинштейн Н. Русская историография. - М., 1941. - С. 16. .
Третій період (кін. 1950-х рр. - 1980-і рр.) характеризується використанням праць В.С. Іконникова при підготовці багатотомного видання "Історія міст і сіл України" Історія міст і сіл України. - В 26-ти тт. - Т. Київ. - К., 1968. - С. 98, 102, 103, 116, 117, 121, 122, 159. . Ім'я вченого увійшло і до тритомного видання "Очерки истории исторической науки в СССР" Очерки истории исторической науки в СССР. - Т. 2. - М., 1960. - С. 562-564; Т. 3. - М., 1963. - С. 563-565. . І хоча предметно його доробок там не аналізується, однак В. Є. Іллерицький в розділі Х 2-го тому "Очерков" кваліфікував працю В.С. Іконникова "Скептическая школа в русской историографии и ее противники" як історіографічну. Він у традиційному для радянської доби дусі критично віднісся щодо позитивної ролі скептичної школи, зазначав, що В.С. Іконников не хотів бачити негативного впливу основних засад скептиків при дослідженні історичних джерел Там само. - Т. 2. - М., 1960. - С. 589. . У третьому томі "Очерков" до суттєвих недоліків творчості вченого віднесено відсутність чітко визначеного підходу до історіографічних та джерелознавчих проблем, зазначено, що історіографія у нього перемежовується з джерелознавством Очерки истории исторической науки в СССР. - Т. 3. - М., 1963. - С. 564. . Загалом "Опыт" класифікувався як бібліографічна праця і таке визначення переходило з одного видання до іншого.
Рубіжною подією третього періоду можна розглядати публікацію статті відомого українського історика В.Г. Сарбея до 125-річчя від дня народження В.С. Іконникова, оцінка його як видатного вченого, "який зробив значний вклад у розвиток історичної науки і своєю прогресивною діяльністю на Україні сприяв єднанню кращих здобутків російської та української культур" Сарбей В.Г. Один з перших істориків-академіків АН УРСР (До 125-річчя з дня народження В.С. Іконникова) // УІЖ. - 1966. - № 12. - С. 130. . У 1970-і рр. дедалі частіше стали з'являтися розвідки про окремі аспекти наукової спадщини В.С. Іконникова. Це, насамперед кілька статей російської дослідниці Р.О. Киреєвої, присвячених джерелознавчій та історіографічній спадщині В.С. Іконникова, в тому числі і неопублікованому ІІІ тому "Опыта" Киреева Р.А. Первые шаги В.С. Иконникова в историографии // Проблемы истории общественной мысли и историографии. - М., 1976. - С. 330-337; Киреева Р.А. А.Л. Иконникова и ее записки по историографии // История и историки. Историографический ежегодник. - М., 1975. - С. 189-213; Киреева Р.А. Неизданный том "Опыта русской историографии" В.С. Иконникова // АЕ за 1977 г. - М., 1978. - С. 323-335; АЕ за 1978. - М., 1979. - С. 265-275. , де вчена на основі аналізу тексту "Опыта" показала внесок науковця у розвиток історії, теорії та практики джерелознавства.
Четвертий період (1990-і рр.) оцінено як найбільш плідний у вивченні творчості В.С. Іконникова. За підрахунками дисертанта, в останнє десятиліття вийшло друком більше 50 публікацій, предметом дослідження яких був життєвий та творчий шлях вченого.
Серед монографічних видань - опубліковане автором дисертації дослідження Войцехівська І.Н. Володимир Іконников. Джерелознавчі студії. - К., 1999. - 360 с. , в якому вперше комплексно висвітлено життя та науковий доробок ученого в галузі історичного джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін. Цим проблемам присвячено дослідження О.П. Пронштейна Пронштейн А.П. Источниковедение в России. Эпоха капитализма. - Ростов-на-Дону, 1991. - С. 201-233. , в якому автор робить спробу аналізу джерелознавчого доробку Іконникова, визначає внесок вченого у розроблення проблем дослідження окремих видів і груп джерел, джерелознавчої критики, класифікації джерел тощо. Біобібліографічні довідники, словники, путівники репрезентують місце В.С. Іконникова в українській історіографії Малий словник історії України / Редкол.В. Смолій (відп. ред. ), В. Верстюк, С. Віднянський та ін. - К., 1997. - С. 172; Джерелознавство історії України. Довідник. - К., 1998. - С. 172-173; Українські архівісти. Біобібліографічний довідник / Упор.О.М. Коваль.І.Б. Матяш, В.С. Шандра: У 3-х вип. - Вип. 1 (ХІХ ст. - 1930-ті рр.). - К. - 1999. - С. 153-156; Л.Й. Кондратик. Історія соціології України в іменах. - Луцьк, 1996. - С. 53-54. . Інформаційно-довідковий характер має і нещодавно видана у Росії невелика за обсягом книга А. Колесникова "Иконниковы. История дворянского рода", в якій висвітлено історію родоводу Іконникових від ХVІІІ ст. до сьогодення. І хоча в даній розробці не зосереджено увагу на постаті В.С. Іконникова, однак висвітлюються початки його родоводу, родинні зв'язки та ін. Колесников А.А. Иконниковы. История дворянского рода. - Барнаул, 1998. - 100 с.
Статті та розвідки про творчість вченого розглянуто через призму їх проблемно-тематичного спрямування, що дає змогу дисертанту окреслити окремі досліджені аспекти спадщини і виявити численні маловідомі, або й зовсім незнані питання доробку вченого: статті загальнооглядові Дмитрієнко М.Ф., Войцехівська І.Н. 150-річчя з дня народження В.С. Іконникова // УІЖ. - 1991. - № 12. - С. 141-148; Радзивілл О.В.С. Іконников та В.Б. Антонович: Єдність протилежностей? // Академія пам'яті професора Володимира Антоновича (16-18 березня 1993 р.). - К., 1994. - С. 177-187; Її ж. Кілька слів про початок літературної діяльності В.С. Іконникова // Ucrainika: архівні студії. - К., 1997. - С. 242-248; Войцехівська І.Н., Стрельчук Н.В. До питання українсько-хорватських наукових зв'язків другої половини ХІХ - початку ХХ ст. // Питання історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства Центральної та Східної Європи. Зб. наук. праць. - Вип. 1. - К-Чернівці, 1997. - С. 91-95; Войцехівська І.Н. Від предків до нащадків (Життєпис вітчизняного вченого-історика Володимира Степановича Іконникова) // Пам'ять століть, - 1997. - № 3. - С. 75-91. , дослідження вченим проблем теоретичного та практичного джерелознавства, окремих галузей історичної науки, серед яких археографія, архівістика, бібліотекознавство, книгознавство тощо Радзивілл О. Археографічна діяльність В.С. Іконникова // Матеріали ювілейної конференції, присвяченої 150-річчю Київської Археографічної комісії (К-Седнів, 18-21 жовтня 1993 р.) / Відп. ред.П. Сохань. - К., 1997. - С. 234-244; Войцехівська І.Н. Володимир Іконников - бібліотекознавець та бібліофіл //Бібліотечний вісник. - 1998. - № 1. - С. 39-42; Куликова-Радзивілл О. Формування історісофії В.С. Іконникова (до постановки проблеми) // Історія, історіографія, джерелознавство. - К., 1996. - С. 138-160 та ін. .
Низка доповідей була проголошена на конференціях та читаннях, де були окреслені актуальні проблеми дослідження іконникознавства як напряму біографістики та намічені шляхи його подальшого вивчення Дмитрієнко М., Войцехівська І. До питання про джерельну базу для складання родоводів // Українська генеалогія: теорія, методологія, історія та практика. Матеріали І генеалогічних читань пам'яті Вадима Модзалевського. - К., 1996. - С. 49-53; Пиріг П.В. В.С. Іконников як історик України // 150 років розвитку вітчизняної історичної науки в Київському університеті. - К., 1992. - С. 89-92 та ін.. .
Розділ 2 "НАУКОВА БІОГРАФІЯ ВЧЕНОГО" складається з 4-х підрозділів і розглядає життєвий та творчий шлях вченого, процес його становлення як історика-джерелознавця, генеалогічні корені родоводу.
Підрозділ 2.1 "Історія родоводу". На основі різноманітних джерел реконструйовано родовід Іконникових від ХVІІІ століття до сучасності, який укладений у родовідних таблицях. Життєвий шлях братів та сестри В.С. Іконникова, їх суспільно-політична діяльність, професійний рівень, освіта, сімейний стан розглянуті в тісному зв'язку з формуванням самого Володимира Степановича, його оточенням, навчанням, обранням наукового фаху.
Увага у підрозділі приділяється долі сім'ї вченого: дружини Г.Л. Родзевич та єдиній доньці - Ользі Петрівій, яка пережила дві хвилі репресій, а реабілітована тільки у 1990-х рр.
Розгалужений родовід (київська гілка) із 1920-х років губиться у вирі суспільного життя країни, однак пряма лінія від академіка В.С. Іконникова виявлена і простежується до сучасності.
У підрозділі 2.2 "Роки навчання: шлях в історичну науку" розглядається життя В.С. Іконникова через призму навчання в Київському університеті, здачі магістерських екзаменів, захисті кандидатської та докторської дисертацій, отримання наукових звань - невід'ємних атрибутів кожного вченого. Зазначається, що вже в студентські роки В.С. Іконников виявив неабиякі здібності до наукової праці, опублікував перші наукові розробки, за які отримав Золоту медаль та Пироговську стипендію. У підрозділі висвітлюється робота вченого на посаді приват-доцента Харківського університету, де він прочитав свою першу лекцію з історіографії, яка поклала початок формуванню В.С. Іконникова-джерелознавця, простежується його зв'язок з Новоросійським університетом, де вчений захищав магістерську (1867) та докторську (1869) дисертації. У підрозділі підкреслюється, що шлях В.С. Іконникова в науку не був легким. Протягом десятиліть він наполегливо працював на освітянській, науковій та громадській ниві. Сорок років (1873-1913) був редактором "Университетских известий", двічі обирався деканом історико-філологічного факультету Київського університету (1877-1880 та 1883-1887), був одним з фундаторів та активним учасником історичного товариства Нестора-літописця, де протягом 1874-1877 та 1893-1895 обіймав посаду Голови.
Обгрунтовується висновок про те, що роки, які передували виходу у світ "Опыта русской историографии", були найбільш напруженими у вченого, оскільки вимагали поєднання значних зусиль у навчальній, науковій та громадській роботі. У рік виходу в світ "Опыта русской историографии" (1892 р.) вчений отримав звання заслуженого професора Київського університету, у 1914 р. його було обрано академіком Російської Академії Наук, а у 1921 - за поданням голови історико-філологічного відділу Української Академії Наук А.Ю. Кримського В.С. Іконников став академіком УАН. Таким чином, вчений пройшов шлях від студента до академіка - найвищого наукового рангу.
Підрозділ 2.3 "Недосліджена спадщина вченого" присвячений аналізу неопублікованих праць, лекційних курсів та програм, чернеток, записників, епістолярії В.С. Іконникова. Першочергове місце відведено дослідженню рукопису ІІІ тому "Опыта русской историографии", матеріал якого сфондований у 7 справах і нараховує 64 зошити (по12-18 аркушів), що охоплюють перші три справи (249-251) і вміщують вступ і перший відділ. Відділ ІІ розміщений у 20 зошитах (270 аркушів) у справі 252, а третій відділ, що налічує 289 сторінок, написаний у 2-х загальних зошитах об'ємом 107 та 182 сторінки - це справи 253 і 254. У підрозділі зазначається, що рукопис третього відділу зберігся не повністю. Відсутні розділи 5, 6, 7, 8; розділи 4 та 12 не завершені. Не дійшли до нас і розділи 13-17. Можливо, втрата рукописних зшитків пов'язана з передачею цього рукопису з Рукописного відділу колишньої Бібліотеки АН СРСР у 1931 р. до архіву Російської Академії Наук.
Аналіз матеріалів третього тому "Опыта" дав підстави стверджувати, що основна увага в ньому приділена джерелознавчому оглядові документів особового походження, а саме: мемуарів, записок, щоденників, епістолярії, які систематизовані у відділах за хронологічним принципом: Відділ І. Огляд мемуарів російських людей і осіб, що служили у Росії; Відділ ІІ. Листування російських людей і осіб, що служили у Росії; Відділ ІІІ. Іноземні відомості про Росію з давніх часів до наших днів. Матеріал І та ІІ відділів розташований у хронологічному порядку, а третій відділ (іноземні свідоцтва) побудований за проблемно-географічним принципом: давні та візантійські письменники (2 параграфи); східні письменники (4 параграфи); західні літописці і сказання про Росію (6 параграфів); мандрівники, дипломатичні зносини (2 параграфи).
Опрацьовано 15 лекційних програм (деякі з них у 2-х або 3-х редакціях) та 12 текстів лекцій В.С. Іконникова, які охоплюють період російської історії з ХІУ до ХІХ ст. Цінна в них саме історіографічна частина, в якій поряд з бібліографічним матеріалом подані розробки з проблем історії, історіографії та джерелознавства в Росії та за її межами. Так, у п'яти зошитах (120 арк.) викладений лекційний текст розділу "Джерела з російської історії" з "Курсу історіографії" (частина 2); окремо представлена частина курсу під назвою "Іноземні джерела про Росію" у 4-х зошитах (71 арк.), яка згодом повністю увійшла в "Опыт русской историографии". Не дивлячись на відсутність чіткого розмежування джерелознавчого та історіографічного матеріалу, праця дає можливість простежити задум вченого щодо комплексного вивчення вітчизняної історіографії.
Виняткову джерельну цінність має неопублікована епістолярія вченого та мемуари. Оприлюднені лише частково його листи до своїх респондентів і зовсім небагато листів до В.С. Іконникова Ульяновський В., Короткий В. Володимир Антонович: образ на тлі епохи. - К., 1997. - С. 156-159; Радзивілл О. Кілька слів про початок літературної діяльності В.С. Іконникова // Ucrainica: архівні студії. - К., 1997. - С. 246-247; Афиани В. Документы о подготовке издания сочинений Н.М. Карамзина Академией Наук (1914-1917 гг.) // АЕ за 1991 г. - М., 1994. - С. 287-289. . Про внесок ученого в історичну науку та про авторитет свідчить те, що у 1914 р. була запроваджена стипендія та медаль імені професора Київського університету св. Володимира В.С. Іконникова за кращий науковий твір з історії. Однак даних про лауреатів цієї стипендії та медалі поки не віднайдено.
У підрозділі приділена увага бібліотечній спадщині вченого, що за його підрахунками складала 17 тис.836 одиниць книг та 3 тис. брошур. Класифікована вченим за відділами: російська історія; загальна історія, фольклор, мовознавство та словесність; право; філософські й соціологічні науки вона вміщувала всі видані матеріали Археологічних з'їздів, "Труды" та "Известия" губернських учених архівних комісій, повний комплект "Университетских известий", "Чтений в обществе Истории и древностей российских" та ін. періодичних видань.
Книжкова спадщина вченого зберігається в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського.
У підрозділі 2.4 "Бібліометричний аналіз наукової творчості" на основі застосування критеріїв оцінки результативності наукової роботи і нормативних бібліометричних і науковометричних індикаторів проаналізовано науковий доробок вченого за наступними параметрами: на основі стандартизованих одиниць виміру об'єму інформації, що застосовуються в джерелометрії, проведено детальний аналіз динаміки виходу у світ публікацій вченого за творчими десятиліттями, визначено проблемне спрямування його монографічних праць та статей, виділені пріоритетні напрями творчості.
У підрозділі проаналізований видовий розподіл публікацій В.С. Іконникова та ареал їх розсіювання у періодиці. Зазначається, що за 53 роки активного творчого життя В.С. Іконников опублікував 716 наукових праць загальним обсягом понад 15,5 тисяч сторінок, не рахуючи редагованих видань. Він був автором 21 монографії, 90 статей, 521 бібліографічної нотатки. У середньому за рік вчений писав понад 300 сторінок тексту, публікував 13,5 робіт. Його перу належить 37 розгорнутих (іноді до 1 д. а. і більше) рецензій на нові видання, 23 видання підготовлені під його редакцією.
Бібліографічні нотатки займають 521 позицію у бібліографії вченого і хронологічно охоплюють період 16 років (1875-1891). Щодо інтенсивності бібліографічних оглядів нових видань, то найпліднішими у роботі вченого можна вважати 1878 р. (68 нотаток), 1879 р. (41 нотатка), 1881 (42 нотатки). Середня кількість бібліографічних нотаток складає 25-35 позицій на рік. За підрахунками дисертанта, В.С. Іконников 5 разів виступав з оглядом нових томів "Архива Юго-Западной России", 17 разів "Архива князя Воронцова", 34 рази "Сборника императорского Русского Исторического общества" та ін.
Аналіз наукових зв'язків вченого проводився на основі вивчення тих журналів, в яких публікувався В.С. Іконников. Найбільш плідні контакти пов'язували його з журналом "Русская старина" (402 публікації) та "Университетские известия" (178 публікацій).35 позицій його творчості вийшли друком у "Чтениях в Историческом обществе Нестора-летописца" і десять - у журналі "Киевская старина".
Таким чином, бібліометричний аналіз наукової творчості В.С. Іконникова свідчить, по-перше, що вчений входить до числа високопродуктивних дослідників з широкою науковою проблематикою; по-друге, особистий показник наукового доробку В.С. Іконникова є досить "некласичним" порівнюючи його з середніми нормативними показниками творчості вчених такого рівня; по-третє, не типовим є і шлях вченого в науку, про що свідчить досить ранній вихід у світ першої монографії та захист кандидатської і докторської дисертацій; по-четверте, бібліографічні нотатки є своєрідною візитною карткою вченого, який був неперевершеним знавцем бібліографії з проблем історичної науки; і, нарешті, підрахунки загальної кількості опублікованої продукції вченого і його рукописних праць репрезентують особистість В.С. Іконникова як неординарне явище в історичній науці кінця ХІХ - початку ХХ ст.
Розділ 3 "ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА У ПРАЦЯХ В.С. ІКОННИКОВА" має теоретико-методологічне спрямування і складається з 3-х підрозділів.
Підрозділ 3.1 "Підходи до визначення поняття "історичне джерело" присвячений дослідженню вченим однієї з центральних проблем історичного джерелознавства - змісту терміну "історичне джерело", розробка якого припадає на другу половину ХІХ ст.
В.С. Іконников був ґрунтовно обізнаний з минулою та сучасною йому концепцією теорії джерелознавства, з діяльністю наукових шкіл та напрямів, що побутували в історичній науці, в т. ч. з трактуваннями поняття "історичне джерело", яке вважається базовим у джерелознавстві.
Аналіз праць В.С. Іконникова засвідчив, що в них відсутнє власне визначення поняття "історичне джерело", а замість нього використовується термін "історичний матеріал". Очевидно це пов'язано з суттю наукового світогляду вченого, який базувався на позиціях позитивізму, прихильники якого вважали, що наука повинна будувати свої висновки не на загальнофілософських засадах, а дослідним шляхом, базуючись на вивченні конкретних фактів. Виходячи з позитивістського погляду на історичну науку, В.С. Іконников вважав гарантом об'єктивності та достовірності наукового дослідження історичне джерело, насамперед, писемне. Не підіймаючись до широких теоретичних узагальнень, він вважав, що історія має бути достовірним описом окремих фактів (подій). Одна з головних відмінностей історії від природничих наук, на думку В.С. Іконникова, полягає в тому, що події не можуть повторюватися, а, отже, "вони не підлягають перевірці за допомогою досвіду". У зв'язку з цим вчений сам відповідав на питання, яким чином історик може отримати необхідні знання про минуле: "Історія відрізняється від інших наук переважно тим, що не має справи безпосередньо з матеріалом, а бачить перед собою тільки відбиття вражень, спричинених на очевидців та найближчих свідків" Иконников В.С. Опыт русской историографии. - Т. 1. - Кн. 1. - К., 1891. - С. 166. . Це, на його думку, і є історичне джерело.
...Подобные документы
Історичне джерелознавство як спеціальна галузь наукових історичних знань. Витоки українського джерелознавства. Етапи розвитку теорії та практики джерелознавства України. Особливий внесок М. Грушевського та В. Антоновича у розвиток джерелознавства.
реферат [28,6 K], добавлен 12.06.2010Історичні форми позитивізму. Відмова прихильників позитивістської лінії від махістського психологізму, зосередження на проблемах логічного аналізу наукового знання. Семантичний аналіз, вчення прагматизму. Позитивізм в історичній науці та джерелознавстві.
реферат [33,3 K], добавлен 04.09.2010Вивчення біографії Петра Петровича Курінного - відомого українського історика, археолога, етнографа, фундатора та першого директора Уманського краєзнавчого музею. Його наукова робота та діяльність у справі розбудови вітчизняної історичної науки.
статья [25,6 K], добавлен 21.09.2017Основні події та етапи життєвого шляху М. Костомарова. Науково-громадська діяльність історика. Дослідження М. Костомарова, присвячені українському козацтву. Вклад вченого в історичну науку. Дослідження найважливіших проблем української історії.
курсовая работа [33,0 K], добавлен 03.06.2009Аналіз історичної діяльності Йоахіма Лелевеля. Умови формування його поглядів, сильна, неповторна індивідуальність цієї людини. Роль Йоахіма як вченого-історика, революціонера, філософа. Вплив його діяльності на культуру, науку та свідомість населення.
реферат [28,9 K], добавлен 08.12.2014Місце Грушевського в системі методології позитивізму. Значення політичної та наукової діяльності історика в процесі становлення української державності. Історична теорія в науковій творчості політика. Формування національних зразків державного управління.
статья [24,8 K], добавлен 18.12.2017Вернадський Володимир Іванович - український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології. Дитячі роки майбутнього вченого, вплив батька на його розвиток. Українські корені роду Вернадських. Наукова робота вченого.
презентация [366,1 K], добавлен 10.09.2013Біографія Володимира Боніфатійовича Антоновича - українського історика, археолога, етнографа, археографа. Початок наукової діяльності. Дисертація на тему "Останні часи козацтва на правому березі Дніпра". Восьмитомне видання "Архива Юго-Западной России".
презентация [425,4 K], добавлен 17.10.2014Розгляд життєвого шляху, представлення основних публікацій та характеристика результатів наукових досліджень О.О. Русова. Визначення історичної ролі вченого у розвитку теоретичних та методологічних засад статистики. Питання проведення переписів населення.
статья [24,8 K], добавлен 31.08.2017Життєдіяльность відомого українського теоретика конституціоналізму С.С. Дністрянського, аналіз історії та основ загальнотеоретичних поглядів видатного вченого. Особливості розуміння вченим поняття конституції, державної влади та самоуправи, демократії.
курсовая работа [41,2 K], добавлен 28.03.2010Вивчення біографії видатного українського історика, політика, державного діяча В'ячеслава Липинського. Ідеологія Липинського у гімназичні часи, військова служба в російському війську. Історичні монографії, організація Українського військового товариства.
реферат [31,1 K], добавлен 26.09.2010Розгляд біографії видатного українського композитора, класика, музичного критика. Визначення хронології подій періодів навчання у духовній школі, семінарії та викладання в учительській семінарії та білоцерківських гімназіях. Літопис подорожі з капелою.
презентация [3,0 M], добавлен 23.11.2017Розгляд твору Тіта Лівія "Римської історії від заснування міста", його основні погляди та концепції. Біографія історика та епоха його життя. Особливості мови та викладення матеріалу. Відношення Лівія до релігії, влади та зовнішньої політики Риму.
реферат [31,2 K], добавлен 12.02.2015Розгорнута біографія, життєвий шлях, характеристика творчої діяльності М. Костомарова - видатного українського і російського історика та мислителя. Громадсько-політична діяльність Миколи Івановича. Костомаров як провідний теоретик народництва в Україні.
реферат [40,7 K], добавлен 25.01.2011Дослідження життєвого шляху, наукової та політичної діяльності М.С. Грушевського – історика, публіциста, голови Центральної Ради, академіка, автора багаточисельних наукових праць. Політичне життя М.С. Грушевського. Суть ідеї соціалістичного федералізму.
курсовая работа [46,5 K], добавлен 09.01.2012Осмислення місця і ролі ОУН в українському рухові опору тоталітарним режимам в роки Другої світової війни. Висвітлення процесу трансформації поглядів провідників ОУН на основі досвіду діяльності похідних груп на окупованій німцями території України.
реферат [28,5 K], добавлен 12.06.2010Зародження наукових засад української національної біографії. Бібліографознавці та формування історичної бібліографії в радянській Україні. Історико-бібліографічні дослідження української еміграції. Функції науково-дослідної комісії бібліотекознавства.
курсовая работа [49,6 K], добавлен 06.01.2011Роль М.В. Ломоносова в сфері освіти і його педагогічна діяльність. Принцип народності у вихованні. Основні ступені системи освіти. Лікарська діяльність видатного вченого, його роботи, присвячені медицині. Значення фізичних та хімічних знань для лікарів.
реферат [23,6 K], добавлен 12.05.2010Ознайомлення з етапами життєвого шляху М. Костомарова - публіциста, історика і поета; його науково-громадська діяльність. Особливості поглядів Миколи Івановича на роль народу в історії. Аналіз історичних та історико-географічних праць М. Костомарова.
реферат [24,0 K], добавлен 20.09.2013Передумови і впровадження нової економічної політики. Суть реформування в галузі торгівлі, фінансів, сільському господарстві. Позитивні та негативні результати проведення НЕП. Причини відмови від засад нової економічної політики. Історичне значення НЕП.
реферат [23,2 K], добавлен 28.10.2010
