Луцька "Просвіта" (1918–1935 роки)

З закриттям «Просвіти» полонізація набрала нових обертів. Існування та діяльність «Просвіти» як суто національної інституції, що мала вплив на різні сфери життя української спільноти, не могла подобатись польським урядовцям, які прагнули зовсім іншого - денаціоналізації та асиміляції волиняків. Лише до певної міри буде правильним твердження, що українське громадянство не змогло вберегти свою національну установу. Дійсна причина полягала в тому, що в цілеспрямованій урядовій політиці денаціоналізації та полонізації для неї просто не було місця. Тому заборону польською владою товариства в цілому можна вважати закономірною. Ліквідація «Просвіти» стала однією з драматичних сторінок в історії товариства.

Висновки

1. Незважаючи на низку праць, в яких відображена діяльність товариства в Україні, історія Луцької «Просвіти» найбільш ґрунтовно досліджувалась І. Власовським та Б. Савчуком. У працях інших українських, польських істориків, а також представників з української діаспори ця проблема висвітлена фрагментарно.

2. З 17 вересня 1918 року Луцька «Просвіта» стала центром просвітянського руху на Волині. Намагання просвітян об'єднати свої повітові товариства в єдину загальнокрайову Волинську «Просвіту» завершилося безрезультатно. Процес становлення та об'єднання просвітянських організацій справляв значний вплив на пожвавлення культурно-освітнього руху на Волині у міжвоєнний період.

3. Товариство діяло на підставі Статуту затвердженого 14 березня 1920 року. З розвитком організації та ускладненням суспільно-політичного становища в краї створювалися нові програмні документи та вносилися чергові зміни до Статуту. Вони перебували в постійному розвитку, однак своєї корінної суті не змінювали. Статут Луцької «Просвіти» дозволяв самостійні відносини філій з іншими організаціями. Луцька «Просвіта» 3 вересня 1923 року стала членом Матірного товариства «Просвіта» у Львові. Товариство мало всенародний характер щодо членства, а також щодо обсягу діяльності, який надавав їй значення і роль національно-культурного центру в житті українського громадянства. На різних етапах діяльності «Просвіта» переживала труднощі: фінансову скруту, плинність просвітянських кадрів, недостатній досвід, невчасно сплачувані внески, що створювали певні проблеми для нормального творчого ритму функціонування осередків.

4. Головною організаційною ланкою просвітянського руху були філії та читальні. Більшість філій містилась у приватних, малопридатних хатніх кімнатах просвітян, які могли бути бібліотеками та читальнями. Незважаючи на цілий ряд серйозних перешкод, просвітянська організація об'єднувала в своїх рядах майже 2% населення Луцького повіту. Господарська діяльність була однією із найслабших ланок роботи Луцької «Просвіти». За весь час існування товариства так і не було забезпечено обладнанням театральні зали, читальні, бібліотеки. Незважаючи на зусилля, більшість філій так і не змогла побудувати народні просвітянські доми.

5. Завдяки товариству було сформовано стійкий інтерес до культурних надбань рідного народу. Відбувалося поширення знань шляхом проведення свят, читання рефератів, лекцій, підтримання тісного зв'язку з початковими школами, залучення населення до культурно-освітницької діяльності, створення бібліотек. Широка мережа гуртків сприяла масовості та забезпеченню єдності поглядів і переконань, згуртуванню українського населення. Луцька «Просвіта» брала участь в українізації Православної церкви Польщі. Є чимало прикладів плідної співпраці просвітянських осередків з місцевими братствами, церквами.

6. Найактивнішу роботу з розвитку естетичних уподобань проводили хори та драматичні гуртки, репертуар яких був багатий і різноманітний. У них набувалися навики культури читання, формувалися декламаторські здібності. Просвітяни вчилися правилам сценічної поведінки, музичній грамоті. Молоді села прищеплювалася шляхетність, стриманість, розважність.

7. Важливою особливістю «Просвіти» було те, що поряд із розвитком просвітянського руху вона створювала його соціально-економічну основу, яка стала сприятливим грунтом для виникнення організованого українства. Зміцнення фінансового стану товариства відбувалося завдяки становленню української кооперації і підготовки кадрів для цієї кооперації, тому з їх допомогою формувався економічно освічений та національно свідомий прошарок українців.

8. «Просвіта» виробила ідеологію національно-культурного відродження, яка стала панівною у 20-30-х роках ХХ ст., кінцеву мету вона вбачала у формуванні нової генерації діячів, через залучення широких кіл громадськості до виховання потреби культурного збагачення на основі багатовікової духовної спадщини, демонструючи тим самим, що українці є повноправною нацією нарівні з іншими.

9. Товариство не оминули політичні пристрасті, унаслідок чого не вдалося зберегти свій аполітичний та позапартійний характер, що, зрештою, в таких умовах та з огляду на завдання, які вона прагнула вирішувати, навряд чи було б можливим узагалі. Та все ж у своїй основі Луцька «Просвіта» залишилась здоровим національним організмом, який пройшов численні випробування, Тому ставити питання про аполітичність Луцької «Просвіти» є недоцільним.

10. Хоч окремі державні закони і декларували національним меншинам у Польській державі збереження прав їх культурного розвитку, та все ж історія Луцької «Просвіти» надзвичайно багата фактами неконституційного трактування її діяльності польською адміністрацією і поліцією. На початку 30-х років польська окупаційна влада ліквідувала «Просвіту». Останнім днем діяльності товариства можна вважати 13 січня 1935 року, коли відбулися ліквідаційні збори та передача майна Матірному товариству «Просвіта» у Львові. Якщо із закриттям «Просвіти» українці деякий час були розгублені, то з часом вони повернулися до праці на ниві збереження і підняття національної свідомості та культури, але вже в різних організаціях та партіях.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

Українські школи та Луцька «Просвіта» у 20-30-х рр. ХХ ст. // Збірник навчально-методичних матеріалів та наукових статей історичного факультету. - Випуск 4. - Луцьк: Вежа, 1999. - С. 113-120.

Боротьба політичних течій у Луцькій повітовій «Просвіті» (1918-1935 рр.) // Збірник навчально-методичних матеріалів та наукових статей історичного факультету. - Випуск 5. - Луцьк: Вежа, 2000. - С. 117-122.

Організаційна мережа товариства «Просвіта» у Луцькому повіті (1918-1932 рр.) // Науковий Вісник ВДУ ім. Лесі Українки. - Випуск 1. Історичні науки. - Луцьк: Вежа, 2000. - С. 63-69.

Історіографія діяльності Луцької повітової «Просвіти» у 20-30-х роках ХХ ст. // Науковий Вісник ВДУ ім. Лесі Українки. - Випуск 3. Історичні науки. - Луцьк: Вежа, 2000. - С. 232-236.

Музично-драматична діяльність Луцької повітової «Просвіти» // Науковий Вісник ВДУ ім. Лесі Українки. - Випуск 10. Історичні науки. - Луцьк: Вежа, 2002. - С. 142-147.

«Просвіта», що не знає кордонів // «Просвіта»: історія і сучасність (1868-1998). Збірник документів та матеріалів. - К.: Вид.центр «Просвіта», Вид. «Веселка», 1998. - С. 394-398.

Сміливе слово, то наші гармати. З історії Волинської «Просвіти» // «Просвіта»: - історія і сучасність (1868-1998). Збірник документів та матеріалів. - К.: Вид.центр «Просвіта», Вид. «Веселка», 1998. - С. 315-319.

Статутні документи Луцької повітової «Просвіти» // «Просвіта» на Волині: минуле і сучасне. Збірник наукових статей, документів і матеріалів. - Луцьк: Вежа, 2001. - С. 81-92.

Размещено на Allbest.ru