Ліквідація нової буржуазії України (1928-1932 рр.)

Певні етнічні групи підприємців, особливо з Півдня та Правобережжя України, намагалися виїхати за межі радянської держави на постійне місце проживання до країн Західної Європи, Азії та Америки. Але влада жорстко обмежила еміграцію, особливо непманів. Якщо за 1928 р. 15% громадян від числа тих, хто подав заяву на виїзд, не змогли отримати закордонних паспортів, то у наступному 1929 р. таких було вже понад 2/3 (67%). При цьому, якщо у 1927-1928 рр. з України емігрувало 2350 торговців, то у 1928-1929 рр. - лише 458 чол., тобто, у 5 разів менше.

В умовах гострої продовольчої кризи кінця 1920-х - початку 1930-х рр. радянська держава відмовилася постачати продовольчі товари представникам нової буржуазії. За таких обставин чи не єдиною можливістю якось вижити для значної кількості колишніх непманів і членів їх родин була здача накопичених золотовалютних цінностей до крамниць Торгсіну в обмін на продовольчі (перш за все) товари. Робота Торгсіну весь час знаходилася під пильним наглядом і контролем з боку органів ДПУ, НКВС та податкового апарату. Проводячи кампанію з вилучення у непманів золота та іноземної валюти, представники каральних органів підривали діяльність Торгсіну, заарештовуючи здатчиків цінностей та проводячи у них обшуки з конфіскацією куплених товарів. У цьому плані діяльність Торгсіну, особливо в умовах голодомору 1932-1933 рр., ефективно доповнювала роботу органів ДПУ-НКВС з викачування золотовалютних „запасів” у колишніх непманів.

У третьому підрозділі „Виселення та ренаціоналізація державою житла непманів” встановлено, що одним із напрямів державної політики експропріації нової буржуазії було виселення непманів і всіх „нетрудових елементів” з муніципальних та кооперативних будинків. Одночасно органи державної влади провели кампанію з вилучення у непманів належних їм (на правах приватної власності) будинків і квартир з передачею останніх у власність держави. Це призвело до відчутного скорочення приватного житлового фонду, що належав „нетрудовому” населенню. За даними РНК УСРР, за 3 роки, з 1928 по 1930, він скоротився на 41%.

У четвертому підрозділі „Позбавлення виборчих прав як засіб соціально-політичної дискримінації непманів” зазначено, що однією з найсерйозніших та болісних проблем, з якою довелося зіткнутися колишнім непманам, було масове позбавлення їх та членів їхніх родин, так званих „утриманців”, виборчих прав. У містах та селищах України питома вага позбавленців зросла в цей час майже до 10% від загального числа виборців.

У період ліквідації нової буржуазії в країні відбувалося справжнє полювання на осіб, позбавлених виборчих прав, особливо з числа колишніх непманів. У цьому плані навіть переїзд колишніх підприємців до інших місцевостей України або навіть до інших республік СРСР ще не гарантував їм спокій. Таких осіб органи влади ретельно розшукували, намагаючись тримати цю групу соціально-чужих громадян під суворим і пильним контролем.

Відсутність виборчих прав у колишніх непманів робила їх соціально та політично неповноправними, перетворювала їх на об'єкт соціально-класової дискримінації з боку держави та суспільства, отруювала повсякденне життя „колишніх” на кожному кроці.

У п'ятому підрозділі „Діти непманів в умовах „великого перелому”: соціальне приниження та обмеження прав” досліджено, що в процесі ліквідації нової буржуазії різного роду соціально-політичних обмежень, утисків та дискримінації за соціально-класовою ознакою з боку радянської системи зазнавали також діти колишніх приватних підприємців.

Позбавлення молодої людини з „нетрудящих” прошарків виборчого права, автоматично перетворювало її на громадянина другого сорту, позбавляючи будь-якої життєвої перспективи. Така особа вже не могла розраховувати на отримання більш-менш перспективної, а нерідко і просто нормальної роботи, була практично позбавлена можливості набути необхідну середню, середню спеціальну та особливо вищу освіту.

Радянська система встановила на шляху прагнень „непманської” молоді отримати освіту перешкоди, обійти які було дуже важко. На тих представників „непманської” молоді, яким, всупереч класовим обмеженням, все ж таки вдавалося всіма правдами та неправдами вступити до вищих навчальних закладів та технікумів, чатували постійні перевірки та страх перед виключенням у випадку викриття „пильними” органами.

Чистка охопила також і збройні сили держави. Тих осіб з числа дітей непманів, яких уже призвали до Червоної Армії, звільняли з її лав як „соціально-чужий елемент”. Унаслідок вжитих владою заходів значно збільшився відсоток відсіву „соціально-чужих елементів” з лав Червоної Армії. Якщо у 1928 р. він складав 5,5% від загальної кількості призовників, то у 1929р. - вже 6, 1% , а у 1930 р. указаний відсоток зріс ще більше.

У висновках зазначено, що після переходу радянсько-партійного керівництва до надзвичайних методів управління, в Україні швидкими темпами відбувається руйнація ринкових відносин, складовим елементом яких було приватне підприємництво.

В умовах форсованої індустріалізації в радянській країні відбувалась швидка бюрократична централізація управління народним господарством з метою мобілізації всіх наявних матеріальних, фінансових та трудових ресурсів у руках держави. За таких обставин для функціонування приватного підприємництва в країні не залишалося вільної ніші. Тому на споживчому та сировинному ринках підприємці-непмани розглядалися державними органами виключно як небажані конкуренти, що дезорганізовують споживчий ринок.

В умовах, що склалися, радянська держава, активно використовуючи різноманітні методи та важелі впливу, серед яких провідну роль відігравали позаекономічні та адміністративно-репресивні заходи, розпочала процес видавлення приватних підприємців з різних галузей народного господарства. У першу чергу з тих, що представляли для держави найбільший інтерес. Насамперед це стосувалося галузей, діяльність яких базувалася на дефіцитній сільськогосподарській сировині, а також сфери товарообігу, де підприємці, користуючись хронічним товарним голодом, мали можливість отримувати економічно немотивовані великі прибутки.

Ліквідація нової буржуазії супроводжувалася вилученням радянською державою грошових і золотовалютних накопичень, що були зроблені непманами за час їхньої підприємницької діяльності. Для цього активно залучалися як податкові та правоохоронні органи, так і надзвичайні структури - так звані робітничі бригади. Їхня діяльність супроводжувалася масовими обшуками, незаконними конфіскаціями грошових накопичень, інвалюти, цінних речей і навіть будівель і квартир, а також арештами боржників. Вилучені цінності були одним із внутрішніх джерел фінансування форсованої індустріалізації країни. Усі ці заходи супроводжувалися посиленням антинепівської пропагандистської кампанії, масованим нагнітанням класово-ідеологічної ворожнечі в суспільстві.

Під час ліквідації нової буржуазії відбувався процес її декласування та розпорошення. Представники останньої у вкрай несприятливих соціально-економічних та політичних умовах у масовому порядку були змушені залишати свої попередні заняття підприємництвом та переходити до складу інших соціальних верств та груп. Процес зміни видів занять проходив дуже болісно, оскільки радянська держава своїми дискримінаційними методами суттєво гальмувала залучення колишніх приватних підприємців у систему суспільного виробництва.

Одночасно із конфіскацією майна і накопичень підприємців в УСРР відбувався процес їх масового позбавлення житла. У такий спосіб держава намагалася не лише вирішити гостру житлову кризу в містах, але й зіштовхнути колишніх непманів з робітничими та люмпен-пролетарськими верствами міст.

Процес ліквідації нової буржуазії супроводжувався державною системою дискримінаційних заходів не лише стосовно самих колишніх непманів, але й у ставленні до членів їхніх родин, зокрема дітей. Діти колишніх підприємців зазнавали жорсткого морально-психологічного цькування, різних утисків та обмежень при вступі до навчальних закладів, прийомі на роботу, позбавлялися виборчих прав тощо. Каральні органи відверто розглядали дітей „колишніх” як „контрреволюційний резерв”, що перешкоджало їх інтеграції в радянське суспільство.

Зникнення під жорстокими ударами радянської держави найбільш активної в економічному відношенні соціальної верстви підприємців та заборона державою приватнопідприємницької ініціативи негативно позначилося на подальшому соціально-економічному розвитку України, консервуючи низький рівень життя її громадян та відрив від європейських стандартів споживання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Щербина І.В. Ліквідація ринкових відносин в економіці радянської України (1928-1930 рр.) // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - Симферополь, 2004. - № 56. - С. 33-37.

2. Щербина І.В. Експропріація накопичень і власності нової буржуазії України (кінець 20-х - початок 30-х рр. ХХ ст.) // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. - Вип. 18. - Херсон, 2005. - С. 42-48.

3. Щербина І.В. Ліквідація непманської буржуазії України (1928-1932 рр.) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 701. Історія. - Вип. 37. - Харків, 2005. - С. 90-99.

4. Щербина І.В. Посилення нелегальної підприємницької діяльності непманів та боротьба з нею в роки зламу НЕПу (кінець 1920-х - початок 1930-х рр.) // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - Симферополь, 2006. - № 73. - С. 209-213.

5. Волосник Ю.П., Щербина І.В. Непманська буржуазія України напередодні зламу НЕПу // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. - Вип. 24. - Херсон, 2007. - С. 128-136. (Авторський доробок 75 %).

6. Деякі особливості становлення нової буржуазії в Україні за часів НЕПу // Матеріали VII науково-практичної конференції „Наука і освіта 2004”. Т. 5. Історія України. - Дніпропетровськ, 2004. - С. 76-78.

7. Налоговая политика советского государства по отношению к новой буржуазии Украины в период НЭПа // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції „Науковий потенціал світу 2004”. Т. 29. Історія України. - Дніпропетровськ, 2004. - С. 71-73.

8. Щербина І.В. Діти непманів в умовах „великого перелому”: соціальне приниження та обмеження прав //Материалы ІІ Международной научно-практической конференции „Научный прогресс на рубеже тысячелетий - 2007”. - Т. 10. - Днепропетровск, 2007. - С. 42-43.

Размещено на Allbest.ru