Військові традиції українських козаків у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. та їх відродження в новітню добу

4. Військово-прикладний зміст козацької індивідуальної бойової підготовки та мистецтва в кінці ХІХ-І половині ХХ ст. переважав відповідні досягнення кінноти провідних країн Європи завдяки військовим пріоритетам буття козацької спільноти та тривалості й різноманітності вишколу. У козацькому середовищі володіння холодною зброєю мало виключно військово-прикладний характер, при цьому, ґрунтовність і різноманітність бойових прийомів обумовлювали можливість набуття козацьким бойовим мистецтвом спортивного спрямування шляхом відповідної трансформації.

5. У новітню добу мали місце 3 періоди масштабних спроб відродження військово-козацьких традицій, що закономірно співпали з визначальними подіями новітньої історії України (революційними зрушеннями 1917-1920 рр., Другою світовою війною, становленням та розвитком Незалежної України). Пояснити це можна тим, що визрівання та спроби реалізації української національної ідеї багато у чому залежать від козацької спадщини, яка сприймається в якості важливої складової згаданої ідеї завдяки спільній історичній пам'яті та особливостям менталітету українців.

6. Перший період відродження військових традицій українських козаків пов'язаний із революційними зрушеннями 1917-1920 рр. Саме тоді в українських козацьких регіонах, поряд із збереженням власної військової спадщини, мали місце спроби побудови самостійних державних структур за зразком козацької доби. Щодо решти українських регіонів, то тут помічаємо намагання національно-патріотичного проводу та частини населення використати героїчний пафос козацьких часів і окремі елементи військово-козацької уніформи, термінології тощо. На противагу згаданим силам козацькі надбання намагався використати й більшовицький провід, але пріоритети радянської влади обумовили формальність цих спроб.

7. У 20-ті роки внаслідок поразки українських (самостійних) та козацьких державних утворень було не лише втрачено досягнення з відродження козацьких військових традицій революційних часів, але й через ліквідацію козацької військово-привілейованої верстви відбулось руйнування відповідного середовища. Козацькі військові досягнення, попри їх практичну значимість (зберігалась і в умовах зростання ваги вогневого бою у міжвоєнні роки), не були належним чином використані Червоною армією.

8. Другий період відродження козацької військової спадщини співпав з подіями Другої світової війни. В цей час мало місце останнє широкомасштабне залучення новостворених козацьких військових формувань до бойових дій на боці Радянського Союзу та Німеччини. У СРСР використовувались лише окремі складові козацької військової організації, бойової підготовки й уніформи (спочатку в козацьких дивізіях, а згодом в ІV Кубанському та V Донському корпусах), що засвідчувало умовність і поверховість козацького відродження. У козацьких формуваннях, що діяли на стороні Німеччини, під впливом німецьких військових стандартів та через занепад родової спадщини, відродження козацьких військових традицій також мало формальний характер (лише у “Козацькому Стані” завдяки присутності частини козаків-емігрантів приділялось трохи більше уваги згаданим традиціям). У формуваннях УПА використання козацької спадщини, в першу чергу, стосувалось пропагування традицій визволення України (військово-прикладне застосування її змісту поступалось підходам як в СРСР, так і в Німеччині).

9. Третій період відродження українських козацьких традицій став складовою сучасного національно-державного піднесення України. Основними напрямками козацького руху є громадсько-політичний та спортивно-мистецький. Брак знань та недалекоглядність керівників козацьких формувань гальмують трансформацію українських військово-козацьких традицій у прийнятні для сьогодення форми, що призводить до копіювання більшістю козацьких новотворів чужорідних зразків суспільної діяльності та спортивно-мистецького вдосконалення (замість використання досвіду козацького товариства та досягнень бойового мистецтва). Козацька спадщина, завдяки зв'язку з українською національною ідеєю та менталітетом, має значні перспективи для повноцінного відродження за умови відповідності як історичним прототипам, так і потребам сьогодення. Отже, козацький рух в Україні, попри слабкість та брак родового козацького середовища (у порівнянні з аналогічним рухом в Росії), має необхідний потенціал для успішного розвитку.

Військова спадщина українських козаків, збережена у родовому козацькому середовищі, не лише засвідчили високий рівень їх військово-прикладних досягнень, але й безперервність українських козацьких традицій до початку ХХ ст. Завдяки спільній історичній пам'яті українців в умовах революційних зрушень, військових і політичних потрясінь новітньої доби відбувалось звернення і керівництва, і значної частини українського народу до козацьких надбань. Обізнаність з реальним змістом військової спадщини українських козаків та історичним досвідом її відродження сприятиме розвитку української науки та суспільства.

Практичне використання результатів дослідження можуть забезпечити такі рекомендації:

розробити та включити до навчальних планів історичних факультетів курс з історії українських військово-козацьких традицій;

створити науково-дослідницькі центри з військової історії України, а в існуючих відділеннях Науково-дослідного інституту козацтва посилити дослідження військово-козацької тематики;

започаткувати науково-експериментальні відділи із використання козацького бойового мистецтва при Міністерстві Оборони України;

запропонувати Координаційній раді з відродження козацтва при Президентові України утворити Центр дослідження та пропагування військових традицій українських козаків;

забезпечити ширшу підтримку державою наукових досліджень та спортивних заходів з козацької тематики в Україні й за кордоном.

У запропонованій дисертації (з огляду на мету та завдання) здійснено короткий огляд деяких аспектів козацької спадщини, що не належать до військових пріоритетів козацької спільноти, а також побіжно окреслено проблематику української козацької еміграції та долі українських козаків на Кубані. Причиною цього є те, що відповідні питання становлять самостійну наукову проблему й потребують окремих досліджень.

Список публікацій автора за темою дисертації

1. Задунайський В. Бойове мистецтво та військова спадщина українських козаків в кінці XIX-на початку XXІ ст.: Монографія. - Донецьк: Норд-Прес - ДонНУ, 2006. - 335 с. (Рец.: Темірова Н. Вповні самостійне та завершене наукове дослідження (рецензія на монографію В. Задунайського “Бойове мистецтво та військова спадщина українських козаків в кінці XIX-на початку XXІ ст.” - Донецьк: Норд-Прес - ДонНУ, 2006. - 335 с.) // Схід. - Донецьк,2006. - № 5. - С. 111).

2. Задунайський В., Чухліб Т. Громадські ініціативи щодо відродження козацтва в сучасній Україні // Історія Українського Козацтва. Нариси: У 2 Т. / Редкол.: В.А. Смолій (відп. ред.) та ін. - К.: Вид. дім КМА, 2007. - Т. ІІ. - С. 478-488. (Особисто автору належить 50%).

3. Задунайський В. Пантелюк М. Історія відродження українського козацтва на Донеччині (1988-1998) // Схід. - Донецьк, 2000. - № 1. - С. 41-48. (Особисто автору належить 85%. - С. 41-46, 48).

4. Задунайський В. Вплив українських військово-лицарських традицій на козацький устрій минулих часів і сьогодення // Схід. - Донецьк, 2001. - № 4. - С. 57-60.

5. Задунайський В. “Донецький курінь” - осередок відродження українських козацько-лицарських традицій в Донецьку // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. - Вип. 18. - Київ - Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2001. - С. 255-261.

6. Задунайський В. Роль козацько-лицарської спадщини у визначенні української національної ідеї // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, 2002. - № 4. - С. 80-85.

7. Задунайський В. Історичний огляд впливу військово-лицарського мистецтва на українські козацькі прізвища минулих часів та сьогодення // Історичні і політологічні дослідження. / Гол. ред. П.В. Добров. - Донецьк, 2002. - № 2. - С. 159-166.

8. Задунайський В. Вплив козацьких військових традицій на становлення Збройних Сил Української Держави Гетьмана П. Скоропадського // Історичні і політологічні дослідження. / Гол. ред. П.В. Добров. - Донецьк, 2003. - № 3/4. - С. 98-104.

9. Задунайський В. Використання козацьких військових традицій у легіоні “Українські Січові Стрільці” // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, 2003. - № 1. - С. 136-142.

10. Задунайський В. Відродження української козацької спадщини Вільним Козацтвом: аналіз-співставлення з історичними та тогочасними козацькими формуваннями // Наукові записки Тернопільського ДПУ ім. В. Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. М.М. Алексієвця. - Вип. 3. - Тернопіль: ТДПУ, 2003. - С. 107-110.

11. Задунайський В. Бойова підготовка європейської кінноти та козаків (кінець ХІХ ст.-початок ХХ ст.) // Проблеми історії України ХІХ-початку ХХ ст. - Вип. VIII. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2004. - С. 135-143.

12. Задунайський В. Пріоритетність збереження козацького військового товариства перед зв'язком із певною територією чи політичним та релігійним патронатом // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, 2004. - № 1. - С. 31-34.

13. Задунайський В. Козацькі учбові збори початку ХХ ст. - центри вишколу з козацького військового та бойового мистецтва // Український історичний збірник / Гол. ред. В. Смолій. - Вип. 7. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2004. - С. 268-279.

14. Задунайський В. Бойовий вишкіл Червоної кінноти 1920-1930-х рр. XX ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізького Державного університету. - Вип. ХІХ. - Запоріжжя, 2005. - С. 244-247.

15. Задунайський В. Володіння холодною зброєю в польській та козацькій кавалерії під час Першої світової війни // Схід. - Донецьк, 2006. - № 3. - С. 70-73.

16. Задунайський В. Традиційне бойове мистецтво українських козаків та сучасне козацьке відродження на Донеччині // Нові сторінки історії Донбасу: Зб. статей. - Кн. 12 / Гол. ред. З.Г. Лихолобова. - Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2006. - С. 187-194.

17. Задунайський В. Історичний огляд вишколу європейської кінноти з володіння холодною зброєю в 20-30-х рр. ХХ ст. та козацькі традиції // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 52. - Вип. 39. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. - С.67-72.

18. Задунайський В. Використання українських військово-козацьких традицій під час ІІ Світової війни // Історичні і політологічні дослідження / Гол. ред. П.В. Добров. - Донецьк, 2006. - № 1/2. - С. 174-182.

19. Задунайський В. Використання “лави” козацькою і польською кавалерією напередодні та під час Першої світової війни // Проблеми історії України ХІХ-початку ХХ ст. - Вип. ХІІ. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - С. 262-267.

20. Задунайський В. Вплив козацької спадщини на розвиток військового вишколу української кінноти на початку 20-х рр. ХХ ст. // Схід. - Донецьк, 2006. - № 6. - С. 81-83.

21. Задунайський В. Порівняння основ кінної підготовки українських козаків та кавалеристів Війська Польського і Червоної армії // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, 2006. - № 4. - С. 59-65.

22. Задунайський В. Бойова підготовка української кінноти в 1922 р. у військових таборах на території Польщі: вишкіл у володінні пікою // Наукові праці історичного факультету Запорізького Державного університету. - Вип. ХХ. - Запоріжжя, 2006. - С. 210-214.

23. Задунайський В. Військово-кавалерійська підготовка молоді в СРСР та Польщі у міжвоєнні часи та козацька спадщина // Український селянин: Зб. наук. праць / За ред. А.Г. Морозова. - Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького, 2006. - Вип. 10. - С. 167-171.

24. Задунайський В. Військово-козацька спадщина та бойовий вишкіл кавалерії на межі ХІХ-ХХ ст. у працях європейських військових фахівців та науковців кінця ХІХ-30-х рр. ХХ ст. // Історичні і політологічні дослідження / Гол. ред. П.В. Добров. - Донецьк, 2006. - № 3/4. - С. 37-41.

25. Задунайський В. Вплив української спадщини на військово-організаційну систему Кубанського козацького війська // Історичні і політологічні дослідження / Гол. ред. П.В. Добров. - Донецьк, 2007. - № 1/2. - С. 24-28.

26. Задунайський В. Проблеми трансформації бойового мистецтва українських козаків у спортивно-мистецькому напрямку за новітніх часів // Бористен. - Дніпропетровськ, 2007. - № 2. - С. 35-36; № 3. - С. 25-28.

27. Задунайський В. Козацько-лицарське мистецтво - сутність української козацької спадщини // Донецький Вісник НТШ. - Т. 1. - Донецьк: Український культурологічний центр, 2001. - С. 76-80.

28. Задунайський В. Родові козаки і сучасне відродження української козацької спадщини // Запорозька Старовина. - Вип. 2. - Київ - Запоріжжя: Вид-во ВАТ “МоторСіч”, 2002. - С. 287-296.

29. Задунайський В. Особливості відродження козацьких військово-лицарських традицій на Донеччині і на Дону // Донецький Вісник НТШ. - Т. 8. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. - С. 155-161.

30. Задунайський В. Шабля у тренованій руці // Нащадки козаків у Донбасі: нариси / Упоряд. А.З. Дідова. - Донецьк: Донбас, 2005. - С. 276-280.

31. Задунайський В. Військові традиції українських козаків на Донеччині // Роль козацтва в історії Донецького регіону. Зб. статей / За ред. О.І. Чернишової. - Донецьк: “Каштан”, 2006. - С. 14-22.

32. Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко; Відпов. ред. С.Р. Лях. - Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. - 568с.: іл., карти. (Співавтор. 15 статей.).

33. Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко; Відпов. Ред. С.Р. Лях. - Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2006. - 672с.: іл., карти. (Співавтор. 29 статей.).

34. Задунайський В. Донецьке історико-етнографічне товариство “Курінь” - первісток українського молодіжного культурно-просвітницького руху на Донеччині // Музейні засоби з народознавства: Матеріали обласного семінару / За ред. Т.В. Ілляшенко. - Донецьк: ДОКМ, 1998. - С.8-10.

35. Задунайський В. Козацько-лицарське бойове мистецтво - складова українського відродження в контексті об'єднання Німеччини як одного з виявів загального європейського піднесення 90-х рр. ХХ ст. // “Объединение Германии в контексте мировой истории и культуры”: Материалы международной научной конференции. - Донецк: КП “Центр Поддержки Бизнеса”, 2000. - С. 131-133.

36. Задунайський В. Лицарсько-спортивне товариство “Козацька Вежа” як форма виховання етно-національної ідентифікації молоді // “Роль студентства, як авангардної групи в розбудові Української держави”: Збірник статей Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Донецьк: “Східне Українське Братство”, 2001. - С. 36-39.

37. Задунайський В. Рангово-посадова система та її позначення на військовій уніформі українських збройних сил (1917-1920 рр.): поєднання історичної козацької спадщини з новітніми впливами німецької та австро-угорської військових систем // Немцы Приазовья и Причерноморья: история и современность (к 200-летию переселения): Материалы международной научной конференции. - Донецк: “Алекс”, 2003. - С. 290-297.

38. Задунайський В. Відродження козацько-лицарських традицій в сучасній Україні // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів. Історія: Збірник наукових статей. Частина 3. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 315-318.

39. Задунайський В. Соборницький зміст відродження козацьких військових традицій в Україні за новітніх часів // “Знаки питання в історії України: українська історія у європейському контексті”: Збірник матеріалів ІІ Міжнародної конференції. - Ніжин: Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2005. - С. 159-162.

40. Задунайський В. Бойове мистецтво українських козаків як прояв військової традиції // Праці наукової конференції ДонНУ за підсумками науково-дослідної роботи за період 2003-2004 рр. Секція історичних наук. - Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2005. - С. 32-33.

41. Задунайський В. Використання української пісенної спадщини та козацького бойового мистецтва під час викладання спецкурсів з історії України // “Тенденції та перспективи сучасної університетської освіти”: Матеріали науково-методичної конференції Донецького національного університету / За ред. акад. НАН України В.П. Шевченка. - Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2006. - С. 212-214.

42. Методичні вказівки та рекомендації до вивчення спецкурсу “Історія Українського Козацтва” / Склав В. Задунайський. - Донецьк: “Східний часопис”, 2000. - 13 с.

43. Ерашов В., Задунайский В. Пособие по казачьему боевому искусству. - Ростов-н/Д.: Гефест, 2003. - 135 с. (Особисто автору належить 30 %. - С. 35-53, 80-110).

44. “Із козацької минувшини” (спогади українських кубанських козаків) / Ред., вступ. слово та упоряд. В.В. Задунайського. - Донецьк: ООО “Норд Компьютер”, 2006. - 32 с.

Размещено на Allbest.ru