Заснування і діяльність монастирів Чину Святого Василія Великого на Закарпатті (1733-1950 роки)

Вивчено, яку роль відігравали сестри-василіанки (поселилися у 1924 р. в Ужгороді) у вихованні дівочої молоді. Велику допомогу у переселенні сестер на Підкарпаття надали майбутні: єпископ Пітсбургський Василій Такач та президент Карпатської України о. Августин Волошин. Крім інтернату, вони опікувалися гімназією, де сестри викладали різні предмети, в тому числі руську (українську) мову.

Прослідковано етапи відновлення довіри до греко-католицької церкви Закарпаття, яка занепала на рубежі ХІХ-ХХ ст. Основну роль у цьому процесі відігравала місійна діяльність започаткована отцями-василіанами (Стефаном Решетилом, Петром Буликом, Павлом Гойдичем та ін.). Стефан Решетило став засновником місійного товариства “Оборона віри”. У 1926 р. у Мукачівській обителі поліційні органи знайшли брошурку, де йшлося про належність Підкарпатської Русі до українських земель. За це і за іншу діяльність Стефана Решетила у 1927 р. вислали за межі Чехословаччини.

Самі ж місії ретельно готувалися і проводилися руською (українською) мовою. Центральним відпустовим місцем (після подарунку 1926 р. папою Пієм ХІ ікони Богоматері) став Мукачівський кляштор. На першому відпусті був присутній Галицький митрополит Андрій Шептицький. Значну допоміжну роль відігравали релігійні видання, які почали виходити після заснування друкарні. Василіани проводили також місії за кордоном. Так, наприклад, у США проповідували Теофан Скиба, Теодор Легеза та Мар'ян Станканинець.

Простежено участь василіан у розбудові Карпатської України. Серед них виділялися активністю: Стефан Решетило (обіймав посаду секретаря єпархіального управління в м. Хуст), Христофор Миськів (капелан Карпатської Січі і навіть учасник бойових дій), Севастьян Сабол (виконував громадські доручення уряду та видавав “Благовісник” і “Місійний календар”). Останній, розуміючи фатальність супротиву угорським окупантам, у вірші “Спомин” називає загиблих героїв Карпатської України “лицарями абсурду”.

Розкрито співпрацю монахів із передовою інтелігенцією того часу - професором Пражського університету Карлом Кадлецом, славістом та істориком Олексієм Петровим, професором Будапештського університету Антонієм Годинкою. За винятком книг, Мукачівська монастирська бібліотека (яка поповнилася збірками української класичної літератури) містила цінні експонати часів Римської імперії. Співпрацювали з ченцями і живописці: Йосиф Бокшай розмалював Малоберезнянський, а Василь Королів-Старий - Імстичівський (у жовто-блакитних тонах) та Мукачівський монастирі.

Описано інституційні зміни в становищі монастирів після остаточної окупації угорцями Карпатської України та методи ліквідації кляшторів у радянський період. На Закарпатті їх залишилося 5 чоловічих (Мукачівський, Малоберезнянський, Ужгородський, Імстичівський та Боронявський) та 3 жіночі (Ужгород, Мукачево, Хуст) монастирі.

За активну діяльність в українському державотворенні нова угорська влада почала переслідування і депортацію ченців. Більшість монахів, разом із протоігуменом Петром Буликом, опинилися після 1939 р. у Словаччині. На всі монастирські посади призначалися угорські за походженням ченці. Наслідком стало створення “Провінції Василіанського Ордена Св. Йосафата в Угорщині”, з поділом на руську, угорську та румунську гілки. Хоч руську гілку в 1943 р. очолив Антоній Мондик, протягом окупації опіку над усіма монастирями здійснював маріяповчанський ігумен.

Вивчаючи радянський період історії, варто відзначити, що сприйняття монастирів ЧСВВ як “антинародних”, “прозахідних” та “націоналістичних” (у нашому розумінні українських), не являло собою достатньої підстави для їх закриття. Більше того, порівнюючи з попереднім періодом культурно-освітньої та державотворчої діяльності ЧСВВ, це був наступ на обрядово-традиційні основи місцевого народу, котрий “захищала” радянська влада.

Досліджуючи методи нищення монастирів (фінансово-економічні важелі, психологічний тиск на ченців, “заохочення” при переході в православ'я тощо), треба відзначити і правовий нігілізм у справі закриття обителей. Перша спроба закриття Хустського монастиря сестер василіанок (1946 р.) не відповідала нормам існуючого законодавства. Основним напрямком ліквідації монастирів та й церкви в цілому стала передача Мукачівського кляштору православним (24 березня 1947 р.). Цей монастир довгий час залишався опорою ЧСВВ і греко-католицької церкви на Закарпатті загалом.

До 1949 р. один за одним були закриті усі кляштори, а також монастирі в Пряшівській єпархії, де ними опікувався владика-василіанин Павло Гойдич. На Закарпатті діючим залишався єдиний Імстичівсикий монастир (закритий у квітні 1950 р.), який фактично виконував функцію тюрми для монахів. Цей монастир став останнім активно діючим осередком греко-католиків на українських землях. Переслідувань і ув'язнень зазнали монахи-василіани: Павло Гойдич (разом із єпископом Теодором Ромжою проголошений у 2001 р. Блаженним), Йосиф Завадяк, Теофан Скиба, Микола Шепа, Іван Сідей, Антон Станканинець, Костянтин Голіш, Діонісій Дребітко та ін. Лише єдиний монах, Богдан Мересій, “захопившись” атеїстичними ідеями покинув Чин. У підпіллі ченці ЧСВВ на Закарпатті не припиняли своєї активної діяльності, особливо після повернення із місць ув'язнень і, зокрема, таємно здійснювали релігійні функції.

Отже, здійснена реформа ЧСВВ на Закарпатті і врешті створення провінції Св. Миколая призвели до реанімації Чину на Закарпатті. Причому реформовані василіани значною мірою сприяли поширенню українських ідей. ЧСВВ на теренах Закарпаття, навіть за несприятливих умов, упродовж досліджуваного періоду значною мірою спричинився до розвитку національно-культурної сфери, через утримання навчальних закладів, створення друкарні, проведення місій і відпустів. Часи угорського панування, а за нею державна ліквідація радянською владою монастирів на Закарпатті, призвела до припинення офіційної діяльності ЧСВВ. Незважаючи на “антинародні” закиди щодо ЧСВВ, монастирі уособлювали і зберігали церковнослов'янську мову, грецький обряд та місцеві традиції.

У результаті проведеного дослідження зроблено наступні висновки.

Протягом 1733-1950 рр. інституційний розвиток монастирів ЧСВВ на Закарпатті, їх релігійна, господарська та культурно-освітня діяльність ще не були об'єктом фахової оцінки істориків. Існують ґрунтовні праці, які проте обмежені хронологічно чи тематично. Водночас залучення великої кількості архівних документів дозволило цілком по новому реконструювати історію згадуваних чернечих осередків. Крім того, вперше подано найбільш повний аналіз історіографії ЧСВВ на Закарпатті.

Інституційний розвиток монастирів Закарпаття складався з декількох етапів, кожний із яких був наслідком конкретних змін (реформ). Рання історія василіанських обителей (від заснування монастирів, створення єпархії на базі Мукачівського монастиря, поширення василіанами унійних ідей), завершилися спробами створення у 1664 р. окремої провінції, на взірець тієї, яку було утворено на решті українсько-білоруських земель (1617 р.). Саме поунійний період відзначився найбільшим монастирським будівництвом, поширенням чернечих правил митрополита Йосифа Вельямина Рутського та формуванням монастирських зв'язків. Завершеного вигляду Угорська провінція набула в 1733 р., коли більша частина монастирів почала підпорядковуватися Мукачівському настоятелю, а першим протоігуменом став Григорій Булко.

Аж до епохи модерних перетворень (кінець XVІІІ - початок ХІХ ст.) спостерігалося активне інституційне будівництво. Незважаючи на суперечки ченців і єпископа, які послаблювали обидві сторони при зовнішніх обставинах, проходила активна розбудова ЧСВВ.

Значний поступ пригальмувався після ліквідації Йосифом ІІ усіх мараморошських монастирів (1788 р.), які не займалися освітньою і благочинною діяльністю. Внаслідок цього чисельність монастирів зменшилась більш, ніж удвічі. З іншого боку, реформа мала ефект “санації”, після якої монастирі активізували свою роботу в культурно-освітній діяльності.

Епоха Андрія Бачинського позначилася подальшим інституційним будівництвом ЧСВВ (проведення регулярних соборів, створення каси для заощаджень Чину, виховні новації). Монастирі підпорядковувалися єпископу виключно в релігійних питаннях. Але вже із середини ХІХ ст. спостерігалися кризові явища викликані просвітницькими ідеями, а пізніше і мадяризацією ЧСВВ в Угорщині. Незважаючи на чітку організаційну побудову (на зразок західних орденів), чисельність монахів Чину в ХІХ - на початку ХХ ст. невпинно зменшувалась.

Не враховуючи складні перипетії інституційного розвитку, економічний розвиток кляшторів залишався у всі часи досить стабільним. Регулярні доходи від фундацій і постійних дарів доповнювалися фінансовими надходженнями за рахунок оренди монастирських земель, продажу товарів та розвитку внутрішнього господарства (обробки землі, тваринництва, садівництва, різних ручних ремесел і промислів).

Подолання морально-виховної кризи другої половини ХІХ - початку ХХ ст. пов'язано з реформою угорської гілки ЧСВВ (1920-1932 рр.). Однак, радикальні зміни сприймалися досить неоднозначно монахами ЧСВВ на Закарпатті. Незважаючи на це, реформа була доведена до логічного завершення, результатом чого стало створення у 1932 р. провінції Св. Миколая. Більше того, культурно-національна діяльність зазнала великого розвитку.

Період угорського панування на Закарпатті (1938-1944 рр.) супроводжувався масовим переслідуванням і навіть арештами ченців за їх проукраїнські ідеї. Саме в цей час Чин було розділено на три гілки: угорську, руську та румунську. Опіка над усіма монастирями надавалася угорським за походженням ченцям.

Радянська епоха призвела до остаточної ліквідації ЧСВВ на Закарпатті. Радянська влада спричинилася до припинення легального існування Чину (1950 р.), а більшість монахів засудили на різні терміни ув'язнення.

Абсолютно не витримують критики твердження про суцільну латинізацію, яку проводили василіани. ЧСВВ ще можна звинуватити у причетності до політики мадяризації, але навіть у найскрутніші часи існували особи, які підтримували руські обрядово-культурні традиції: Арсеній Коцак, Йоаникій Базилович, Володимир Терлецький, Анатолій Кралицький, Севастьян Сабол тощо. Сам Чин, незважаючи на західну модель організації, на практиці демонстрував можливість поєднання західних (католицьких) та грецьких (православних) особливостей, залишаючись уособленням справжніх народних рис.

Таким чином, завдяки активній діяльності монахів-василіан на території історичного Закарпаття, ЧСВВ спричинився до піднесення релігійно-культурного життя, а саме: становлення церковних інституцій краю, поширення унії, заснування шкіл, розвиток живопису, мовознавства, історичної науки. Ченці зробили великий вклад у збереження цінної рукописної і друкованої літературної спадщини. Цілком впевнено можна стверджувати, що ЧСВВ протягом всієї історії залишався носієм русько-українських народних традицій і звичаїв, які в умовах полікультурності Закарпаття часто носили специфічно-особливі риси.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кічера В. Господарський розвиток Мукачівського та Імстичівського монастирів Мукачівської греко-католицької єпархії в 20-30-х рр. ХХ ст. / В. Кічера // Carpatika-Карпатика. Європейські цінності та конфесійно-національна ідентичність населення Українських Карпат. -- Ужгород : Говерла, 2006. -- Вип. 35. -- С. 167-174.

2. Кічера В. Культурно-освітня діяльність монахів-василіан на Закарпатті в угорський та австро-угорський період / В. Кічера // Науковий вісник Ужгородського університету : Серія історія. -- Ужгород, 2007. -- Вип. 19. -- С. 44-48.

3. Кічера В. Ліквідація монастирів і доля монахів ордену василіян на Закарпатті за радянської доби / В. Кічера // Грані. -- Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. -- 2008. -- № 1 (57). -- C. 31-35.

4. Кічера В. Опубліковані матеріали з історії василіянського ордену на Закарпатті / В. Кічера // Научный прогресс на рубеже тысячелетий - 2007: ІІ междунар. науч.-практ. конф., 1-15 июня 2007 г. : материалы докл. -- Днепропетровск : Наука и образование, 2007. -- Том 10. -- C. 10-11.

5. Кічера В. Порівняння археологічних і письмових джерел з ранньої історії Грушівського і Краснобрідського монастирів / В. Кічера // Грані. -- Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. -- 2008. -- № 2 (58). -- C. 10-13.

6. Кічера В. Становище греко-католицьких монастирів на Закарпатті в період тоталітаризму / В. Кічера // Возз'єднання Закарпаття з Україною: наукова конференція, присвячена 60-ти річчю возз'єднання Закарпаття з Україною: 24 червня 2005 р. : матеріали доп. -- Ужгород : Говерла, 2006. -- С. 153-161.

АНОТАЦІЯ

Кічера В. В. Заснування і діяльність монастирів Чину Святого Василія Великого на Закарпатті (1733-1950 роки). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. - Історія України. - Ужгородський національний університет. - Ужгород, 2008.

У дисертації досліджуються основні етапи заснування та діяльності монастирів ЧСВВ на Закарпатті впродовж 1733-1950 років. Перш за все це вивчення інституційного розвитку чернецтва: починаючи від фундації кляшторів (XIV ст.) до ліквідації обителей у радянський час (1950 р.).

Інший аспект дослідження пов'язаний із вивченням економічного та релігійно-культурного розвитку. Досліджено основні засади господарювання кляшторів та фінансового стану. Релігійно-культурний поступ позначений збереженням русько-українських народних рис, розвитком освітньої, місійної та наукової діяльності.

У дослідженні визначено внесок василіан у розвиток церковних інституцій, освіти, культури, мистецтва і науки Закарпаття.

Ключові слова: отці-василіани, Чин Святого Василія Великого, Мукачівська греко-католицька єпархія, сестри-василіанки, інституційний розвиток, духовна криза, грецький обряд.

АННОТАЦИЯ

Кичера В. В. Основание и деятельность монастырей Чина Святого Василия Великого на Закарпатье (1733 - 1950 года). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. - История Украины. - Ужгородский национальный университет. - Ужгород, 2008.

В диссертации исследуются основные этапы формирования и деятельности василианских монастырей на территории современного Закарпатья в течение 1733 - 1950 годов. Институциональное развитие монашества рассматривается со времени создания католических монастырей (ХIV в.) до периода ликвидации обителей в советское время (1950 г.).

Иной аспект исследования связан с изучением экономического и религиозно-культурного развития. Рассматриваются основные устои хозяйственной и финансовой деятельности монастырей. Их религиозно-культурное развитие ознаменовано сохранением руско-украинских народных отличий, выполнением образовательных, научных задач, воплощением духовной миссии.

В исследовании определён вклад василиан в развитие церковных институций, образования, искусства и науки Закарпатья.

Ключевые слова: отцы-василиане, Чин Святого Василия Великого, Мукачевская греко-католическая епархия, сёстры-василианки, институциональное развитие, духовный кризис, греческий обряд.

ANNOTATION

Kichera V. V. The Establishment and Activities of the Monasteries of Ordo Saint Basilii Magni in Zakarpattya (in the years 1733 -1950 ). - Manuscript.

The thesis for the scientific degree of the Candidate of Historical Sciences in the speciality 07.00.01. - History of Ukraine. - Uzhhorod National University. - Uzhhorod, 2008.

The given thesis is dedicated to the research of main stages of establishment and activities of the monasteries of Ordo Saint Basilii Magni in Zakarpattya during the years of 1733 - 1950. The detailed analysis of historiographical literature and the use of a number of new sources allowed to reveal the main moments of institutional, economic, religious and cultural functioning of the Basilian Monasteries.

First of all the thesis includes the study of institutional development of monkhood. In its process the following periods can be distinguished: foundations of monasteries (the second half of the 14th century - the year of 1646); transition to the Church Union and the first attempts to establish the province (1646 - 1664); formation of monastic institution in Zakarpattya (1664 - 1733); rise of monastic life and reforms by Joseph II (1733 - 1788); formation of the structure of Ordo Saint Basiliy Magni and its declination (the end of the 18th - 19th centuries); reform of the Rank (1920 - 1932) and its consequences; the period of Hungarian persecution and elimination of the monasteries by the Soviet authority (1935 - 1950). The system analysis of several periods permitted to reveal objective and subjective factors, which led to rise or declination of monastic life.

It has been established when the rules of Ordo Saint Basilii Magni written by V.Rutskyy were spread for the first time (the rules dated from 1672 have been found in Mukachevo Monastery). This fact confirms the meaning of the Union for the formation of the institution by St.Basiliy Magni in Zakarpattya, after which the corresponding norms were spread. Later, rules for Basilians of Zakarpattya were written by Y.Bazylovych. There exist several short codes of monastic norms (dated from 1749, 1757 and 1764). It is the most likely that before the Union of Uzhhorod monks used instructions by St. Basiliy himself. In Mukachevo some documents, referring to the existence of his rules dated from 1594 and printed in Ostroh, have been preserved.

The other aspect of the investigation is concentrated on the study of economic situation of the monasteries. It has been ascertained that monastery estates originated from the foundations and constant material weal (land in the first place). Besides, economy attached to the monasteries, such as farming, animal husbandry, gardening, different manual crafts and trades, was being developed. Some monasteries (as the one in Mukachevo, for example) owned whole villages and settlements in the Hungarian period. Financial incomings were being replenished due to the rent, goods sale (such as wine, cattle), money gifts etc. On the whole, the economic state of the Basilian monasteries in all the periods was quite stable (the only exception can make the period of the reform in 1920 - 1932, which required considerable costs).

Religious activities of the monasteries have made an important and principal trend of the investigation. After the reform by Joseph II and a short period of rise (caused by the epoch of A.Bachynskyy), a profound spiritual crisis of the Rank in Zakarpattya started (19th century). This was connected with educational free-thinking and attempts of the Hungarization. Inner activities (aimed at spiritual development and physical work within the monastery) were not effective enough under the conditions of special challenges of that time. That is why the reform of 1920 - 1932, which resulted in energetic activities of Basilians in national life of Zakarpattya (including education, missions, opening the publishing house, participation in state construction), became a salvation for the Order.

The role of monasteries in preservation of local cultural and ritual peculiarities, such as the Church Slavonic language, the Greek ritual and traditions in general, has been investigated. The monasteries themselves were educational centers and Basilian sisters played an important role in them. Ordo Saint Basilii Magni was the order, which gave the birth to such famous (and pioneers in their fields) scientists as A.Kotsak, Y.Bazylovych or A.Kralytskyy.

In the investigation we have defined the contribution of Basilians into the formation of church institutions of the region, preservation of Slavonic and Greek cultural and ritual peculiarities, and the contribution of the Rank into the development of education, culture, art and science in general.

Key words: Basilian fathers, Ordo Saint Basilii Magni, Mukachevo Greek Catholic eparchy, Basilian sisters, institutional development, spiritual crisis, Greek ritual.

Размещено на Allbest.ur