Слов’яни VIII-Х cт. між Дніпром і Карпатами (райковецька культура)

Про пожвавлення торгівельних відносин свідчить розширення асортименту та зростання кількості імпортів. Частими є знахідки амфорної тари з візантійських провінцій, амфоровидні посудини балкано-дунайської культури, західнослов'янські пляшкоподібні горщики. Значну частку імпортів складають намистини та пронизки, що походять із сирійських і візантійських склоробних майстерень. Скляне намисто, а також геми і мечі надходили із Західної Європи. Бурштинові вироби (підвіски, намистини, амулети) постачалися із прибалтійських земель. Зі Сходу походять металевий посуд і поясні набори.

В обмін на предмети імпорту до торгових контрагентів носіїв райковецької культури надходили, за свідченням писемних джерел, хутра білок, чорних лисиць, мечі, мед, віск, коні та невільники. Предметами вивозу могли бути і продукти землеробства, тваринництва, кричне залізо, галицька сіль та інші товари.

РОЗДІЛ 5. СУСПІЛЬНИЙ РОЗВИТОК

5.1. Соціальний зміст поселенських структур. Письмові джерела та матеріали археологічних досліджень свідчать, що основою східнослов'янського суспільства напередодні утворення Київської держави була община-верв, яка входила до складу племені. Археологічним відповідником племені, очевидно, є гніздо одночасних поселень разом з його ресурсною базою у вигляді землеробських угідь, пасовищ, лісів тощо. До складу гнізда поселень входили декілька селищ, городища, святилища і могильники.

Встановлено, що житла на селищах розміщувалися за чітким планом (діагональні прив'язки та дугоподібні системи), підпорядкованим лініям родинного зв'язку - генеалогії (Я.В. Баран), яка в умовах пізньородового суспільства регламентувала звичаєво-правові й господарські норми життя слов'янської общини-верві. Так, діагональні прив'язки фіксують зв'язки між житлами старшого і молодшого поколінь (батьками і дітьми), а дугоподібно розташовані житла належали великій патріархальній сім'ї (домашній общині, патронімії) - лініджу - невеликій групі членів роду, яка вела спільне господарство, що на археологічному рівні підтверджується наявністю майданчиків спільного користування, де знаходилася основна маса господарських ям-погребів і споруд виробничого характеру. В залежності від розмірів, селища могли містити як один, так і декілька майданчиків спільного користування.

На етапі існування великої сім'ї виділяється три типи общини: велика сім'я являла собою мінімальну общину, декілька великих сімей одного селища складали медіальну общину, а сукупність селищ, де були розселені всі члени конічного клану, утворювали максимальну общину. Мінімальній общині відповідала колективна садиба великої сім'ї, селище з кількома садибами-лініджами - медіальній общині, а гніздо поселень - общині максимальній. Остання була соціальним організмом, що міг існувати незалежно від інших і пов'язується з племенем, в якому поєднується етнічна спільність з політичною структурою на чолі з вождем. Такою політичною структурою є племінна протодержава-чіфдом, або вождівство, що має централізоване управління та спадкову ієрархію правителів і знаті, але ще немає формального апарату примусу. Вождівство (чіфдом) являло собою універсальну політичну структуру і було обов'язковим етапом суспільного розвитку на шляху становлення державності.

Управління племені складалося з найбільш успішного лідера-вождя та його родичів, а нижні щаблі управлінсько-ієрархічної структури племені складали глави великих сімей-лініджів і общинні лідери.

Об'єднуючим ядром максимальної общини, археологічним відповідником якої є гніздо поселень, являються общинні центри. Традиційно роль таких центрів відводять городищам. Спільним для городищ всіх типів є наявність довгих будинків громадського користування, де відбувалися зібрання племені, трапези і ритуальні дійства.

5.2. Літописні княжіння. Підрозділ присвячений союзам племен, що утворювали складні вождівства і виступають на сторінках літописів як племінні княжіння.

В ареалі поширення райковецької культури відомі племінні княжіння полян, древлян, уличів, тиверців, волинян і хорватів. Літопис детально описує місцезнаходження вказаних княжінь, перипетії їхніх взаємовідносин. Становлення і розвиток племінних княжінь заклали підвалини східнослов'янської державності, що остаточно сформувалася в результаті їхнього об'єднання навколо Києва.

5.3. Полюддя. У підрозділі розглядаються питання управління племінними князівствами, які складалися з окремих племен на чолі з регіональними племінними князями. Над всім союзом племен стояв князь князів - світлий князь - сюзерен племінних князів, який здійснював свої повноваження шляхом полюддя - щорічного об'їзду союзних племен, в якому брали участь його наближені і дружина. Пунктами перебування князя та його свити були племінні центри - городища, які були зародками погостів (О.П. Моця). За оборонними стінами городищ можна було розмістити значну кількість учасників полюддя, організувати їхнє безпечне перебування („гостіння”) і збереження звезеної сюди данини. Тут відбувалося „кормління”, а також різноманітні зустрічі князя з місцевою громадою у довгих будинках громадського користування - континах.

Під час полюддя князь здійснював декілька функцій - політичну (демонстрував міць князівської влади і непорушність своїх володінь), економічну („кормління”, „гостіння” і збір данини з підлеглого населення), судову (вершив суд, припиняв конфлікти між общинами і племенами) і сакральну (забезпечував магічними дійствами та ритуальними жертвоприношеннями прихильність богів до своїх підлеглих).

РОЗДІЛ 6. ЯЗИЧНИЦЬКІ ВІРУВАННЯ

6.1. Культові місця. Матеріали з багатьох археологічних пам'яток райковецької культури дають можливість простежити прояви язичницького світогляду у слов'янських племен і виділити об'єкти, які тим чи іншим чином пов'язані з первісними обрядами і віруваннями. Язичництво було основою духовного життя слов'ян до запровадження християнства і базувалось на політеїзмі із великою кількістю культів. На окремій території один з богів займав панівне становище на племінному рівні, а на рівні сім'ї, роду, общини, декількох споріднених общин божества могли бути іншими.

До сімейних культових місць належать житла, обрядова діяльність в яких була спрямована на забезпечення благополуччя їхніх мешканців. Це обряди на честь їхнього закладання, сакралізація печі й припічного простору тощо.

До культових місць родового та общинного значення відносяться: житла-святилища, всередині яких знаходились ритуальні предмети (ідол, священний посуд, жертовне вогнище); святилища відкритого типу, розміщені всередині селищ або поблизу них (головний атрибут - ідоли разом з комплексом ритуальних споруд); святилища-жертовники (требища) або вівтарі (жертовні ями та майданчики викладені камінням), розташовані на поселеннях або могильниках.

Культовими місцями племінного значення очевидно були капище і пантеон язичеських божеств з жертовниками у Києві. Племінними були і численні городища-святилища (Ржавинці, Горбово, Бабин, Нагоряни, Рухотин, Головно, Момоти). Певні сакральні функції виконували звичайні городища - общинні центри, де на території довгих будинків громадського користування виявлені ямні поховання з тілоспаленням. Відомі також великі язичницькі центри, до складу яких могло входити декілька святилищ зі складним плануванням, де знаходилися жертовні ями, капища, храмові споруди, ритуальні колодязі та інші елементи простих святилищ (Медобори на Збручі).

Наряду із рукотворними релігійними спорудами давні слов'яни-язичники продовжували шанувати природні об'єкти: каміння (інколи почасти оброблене), дерева, джерела, гаї, гори, які часто входять до складу великих культових комплексів.

6.2. Поховальний обряд. Підрозділ присвячений відтворенню змісту ритуальних дійств, пов'язаних із ставленням до потойбічного життя. Обряд тілоспалення, характерний для райковецької культури, пов'язаний з вірою в очищувальну силу вогню, коли душа небіжчика потрапляє на небо разом з димом поховального вогнища, а прах предка, покладений в землю, має охороняти земельну власність племені й підвищувати родючість ґрунту. Культ предків був спільним для всіх слов'янських племен в ареалі райковецької культури.

Спалення покійного відбувалося на спільному общинному місці, а місце поховання попередньо очищалося вогнем поховального вогнища і огороджувалося круговою дерев'яною огорожею - „крадою”, що спалювалася в момент поховання і була покликана захистити прах небіжчика від впливу злих сил. Похоронний обряд супроводжувався поминальною тризною під час якої відбувалося ритуальне побиття посуду, що символізувало оновлення життя. У більшості випадків рештки кремації поміщалися у ґрунтові ямки або глиняні горщики. Іноді такі поховання здійснювалися у дерев'яних зрубах або човнах, що є проявом зовнішніх запозичень чи свідченням поховання особи з особливим статусом у суспільстві.

6.3. Знаково-символічна орнаментація глиняних виробів. У підрозділі розглядаються орнаментальні мотиви на посуді та пряслицях, які відображали не тільки естетичні смаки, а були пов'язані й з язичницькими віруваннями. У керамічному комплексі райковецької культури широкого поширення набуває орнамент у вигляді комбінацій хвилястих і прямих горизонтальних ліній, що вкриває майже все тіло горщика. Поєднання хвилі (символ води) і прямих ліній (символ борозни) покликане забезпечити родючість ґрунту і добробут хліборобу. Часто такий орнамент доповнюється короткими вертикальними лініями, нанесеними гребінцем під вінцями горщика, що символізували дощ - небесну вологу. Магічними також є зображення блискавок у вигляді ламаних ліній та „крапель дощу” у вигляді ямок на стінках посуду, а також кола як символу сонячного диску і знаку вічності.

Оберегову функцію очевидно покликаний був забезпечувати орнамент у вигляді хрестів (Ревне, Лука Райковецька, Ріпнів І), нанесений на плічках або горловині глиняних горщиків. Будучи символом вогню і Сонця, хрест наділявся здатністю відлякувати нечисту силу. Зображення хрестів зустрічаються також на дні сковорідок. Спечений на таких сковорідках коржик ніс відбиток хреста і набував магічної сили.

Частими є знахідки пряслиць, прикрашених зображеннями солярних знаків у вигляді ямок, кружалець, свастик, хрестів (Луг І, Луг ІІ, Тетерівка, Лука Райковецька, Кодин тощо). Такі пряслиця мали ритуальне призначення і були покликані захистити одяг від впливу злих сил на всіх етапах його виготовлення.

ВИСНОВКИ

1. На значній території між Дніпром на сході та Карпатами на заході, від Прип'яті на півночі і до Нижнього Дунаю на півдні у VIII-X ст. була поширена райковецька культура, що продовжила традиції місцевих ранньослов'янських культур попереднього часу і пройшла у своєму розвитку три періоди, кожен з яких датується в межах одного століття. Ранній період датується кінцем VII-VIII ст., середній - ІХ - початком Х ст. і пізній - Х ст.

2. Пам'ятки райковецької культури представлені селищами, городищами, могильниками (курганними і ґрунтовими), культовими місцями - святилищами. Найчисленнішою категорією пам'яток є селища, які здебільшого розташовані окремими групами - гніздами. Городища переважно належать до мисового типу. Основу їхніх фортифікаційних споруд складали різнотипні дерев'яні укріплення.

3. Більшість житлових споруд райковецької культури складають напівземлянки каркасно-стовпової та зрубної конструкції. На городищах зафіксовані наземні житла з підвалами, які з'явилися у Х ст.

Серед опалювальних споруд переважають печі-кам'янки, рідше зустрічаються глинобитні печі круглої, підковоподібної або підпрямокутної форми.

4. Основою галуззю господарства райковецької культури було землеробство, в розвитку якого простежується перехід від підсічною та перелогової систем рільництва до парової, що засвідчено появою ярих і озимих зернових культур, а також нових орних знарядь, придатних до обробітку староорних земель.

5. Перехід до парової системи рільництва викликав якісні зміни у розвитку тваринництва, яке складало з ним єдиний господарський комплекс і забезпечувало органічними добривами, засобами для їхнього вивозу на поля і тягловою силою для оранки. Простежено зростання продуктивності тваринництва і споживання м'яса домашніх тварин, а також ролі молочної його галузі, чому сприяло переведення худоби на стійлове утримання і забезпечення її фуражем на зимовий період.

6. Промисли відігравали допоміжну роль, хоча забезпечували суттєву добавку до харчового раціону населення, а хутра, мед і віск складали важливу статтю данини і експорту.

7. Зростання продуктивності землеробства і тваринництва сприяло розвитку ремесел і виділенню їх у самостійну галузь господарства. Особлива роль належала чорній металургії та металообробці, що забезпечували господарський комплекс райковецької культури якісними знаряддями. Збільшення об'ємів виробництва заліза сприяло появі великої кількості виробів з нього, в тому числі виготовлених за новими технологіями (сталеві та комбіновані). Нові прийоми обробки кольорових металів застосовували ювеліри. Із запровадженням гончарного круга на новий рівень вийшло гончарне виробництво. Значний асортимент виробів із кістки і каменю свідчить про доволі широке поширення косторізної і каменерізної справи.

8. Сільське господарство, ремесла і промисли забезпечували додатковий продукт, чим сприяли розвитку торгівлі. Численні імпорти і монети свідчать, що основними напрямками міжнародної торгівлі були Візантія, Хазарія, Волзька Болгарія, Близький Схід, Західна Європа, прибалтійські землі.

9. Починаючи з VIII ст. на теренах райковецької культури з'являються монети, переважну більшість яких складають куфічні дирхеми та їхні імітації. У Х ст. простежується тенденція до накопичення монетних скарбів, що засвідчує здійснення масштабних торгівельних операцій.

10. Основу соціальної структури носіїв райковецької культури складала община-верв. Найнижчою її ланкою (мінімальна община) була патріархальна сім'я (лінідж), що на археологічному рівні простежується у вигляді декількох жител зі спільним господарським двором. Патріархальні сім'ї одного селища утворювали медіальну общину. Максимальна община складалася з декількох селищ („гніздо поселень”) і утворювала самодостатній соціальний організм - плем'я, в якому поєднується етнічна спільність з політичною структурою на чолі з вождем. Такою політичною структурою була племінна протодержава - чіфдом, або вождівство.

11. Племена об'єднувалися у союзи і утворювали складні вождівства - племінні княжіння на чолі зі світлим князем - сюзереном племінних князів, який здійснював владні повноваження шляхом полюддя - щорічного об'їзду союзних племен, під час якого демонстрував міць князівської влади і непорушність своїх володінь, збирав данину з підлеглого населення, вершив суд, припиняв конфлікти між общинами і племенами, магічними дійствами та ритуальними жертвоприношеннями забезпечував прихильність богів до своїх підлеглих.

12. Опорними пунктами полюддя слугували городища - общинні центри, які могли забезпечити перебування князя і його численної свити. Тут, у довгих будинках - континах відбувалося спілкування із місцевою громадою, наради, суди і частування. Такі місця „гостіння” ймовірно були зародками погостів, притаманних ранньому етапу окняжіння східнослов'янських земель.

13. Основою духовного життя носіїв райковецької культури було язичництво, що базувалося на політеїзмі із великою кількістю культів, які відбилися у численних культових пам'ятках, де відбувалися магічно-оберегові дійства, покликані забезпечити благополуччя громади.

14. Соціально-економічний розвиток східнослов'янського суспільства VIII-X ст. призвів до утворення племінних княжінь, які створили передумови виникнення східнослов'янської державності і у подальшому історичному розвитку своїм об'єднанням утворили Київську державу.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Михайлина Л.П. Летописные хорваты по археологическим данным / Л.П. Михайлина. - М., 1989. - 157 с. - Деп. в ИНИОН АН СССР 27.11.1989,

2. № 40253.

3. Михайлина Л.П. Населення Верхнього Попруття VІІІ-Х ст. / Л.П. Михайлина. - Чернівці: Прут, 1997. - 144 с.

4. Михайлина Л.П. Слов'яни VIII-IX ст. між Дніпром і Карпатами / Любомир Михайлина. - К., 2007. - 300 с.

Статті у фахових виданнях

5. Михайлина Л.П. Археологічні дані про військову справу слов'яно-руського населення Буковини VIII-XIII ст. / Л.П. Михайлина, І.П. Возний. // Науковий вісник Чернівецького університету. - 1996. - Вип. 6-7. Історія. - C. 25-44.

6. Михайлина Л. Літописні хорвати у вітчизняній і зарубіжній історіографії / Любомир Михайлина // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології - 1998. - Т. 1. - С. 102-115.

7. Михайлина Л. Язичницькі пам'ятки культури Луки Райковецької / Любомир Михайлина // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології - 1999. - Т. 2. - С. 129-158.

8. Михайлина Л. Скотарство у господарській діяльності східних слов'ян між Дніпром і Карпатами / Любомир Михайлина // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології - 1999. - Т. 3. - С. 133-139.

9. Михайлина Л.П. Запровадження парової системи рільництва між Дніпром і Карпатами / Л.П. Михайлина // Питання історії України. - 1999. - Т. 3. - С. 54-64.

10. Михайлина Л. Розвиток металургії та металообробки у східнослов'янського населення райковецької культури / Любомир Михайлина // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - 2000. - Т. 1. - С. 65-73.

11. Михайлина Л.П. Роль і місце полювання, рибальства та лісових промислів у господарстві східних слов'ян райковецької культури VIII-X ст. / Л.П. Михайлина // Питання історії України. - 2000. - Т. 4. - С. 32-34.

12. Михайлина Л. Східнослов'янський могильник кінця І-го тис. н.е. біля с. Ревне на р. Прут / Любомир Михайлина // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - 2000. - Т. 2. - С. 81-90.

13. Михайлина Л.П. Хронологія та періодизація старожитностей райковецької культури / Л.П. Михайлина // Археологічні студії. - 2000. - Вип. 1. - С. 119-129.

14. Михайлина Л. Літописні княжіння східних слов'ян між Дніпром і Карпатами / Любомир Михайлина // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - 2000. - Т. 3. - С. 193-204.

15. Михайлина Л. Розвиток гончарної справи у східних слов'ян VIII-X ст. між Дніпром і Карпатами / Любомир Михайлина // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології . - 2001. - Т. 1. - С. 174-181.

16. Mikhajlina L.P. Simbolistica de cult pe obiecte ceramice din cultura Luka-Rajkovetskaja / L.P. Mikhajlina // Interacademica. - Bucureєti. - 2001. - II-III. - P. 131-145.

17. Михайлина Л. Часове та просторове формування стародавніх Чернівців / Любомир Михайлина // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - 2001. - Т. 2. - С. 126-132.

18. Михайлина Л. Розвиток торговельно-економічних відносин у східнослов'янському суспільстві VIII-X ст. (за матеріалами культури Луки Райковецької) / Любомир Михайлина // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2002. - Вип. 123-124. - С. 94-103.

19. Михайлина Л. Печі житлових споруд райковецької культури /

20. Любомир Михайлина // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - 2002. - Т. 2. - С. 121-128.

21. Михайлина Л. Топографія, розміри та планування селищ VIII-X ст. між Дніпром і Карпатами / Любомир Михайлина // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - 2003. - Т. 1. - С. 93-99.

22. Михайлина Л.П. Типологія східнослов'янських жител VIII-X ст. між Дніпром і Карпатами / Л.П. Михайлина // Археологічні студії. - 2003. - Вип. 2. - С. 116-131.

23. Михайлина Л. Полюддя в східнослов'янських княжіннях / Любомир Михайлина // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - 2007. - Т. 1 (23). - С. 19-24.

24. Михайлина Л.П. Рільництво слов'яно-руського населення межиріччя верхнього Прута та середнього Дністра / Л.П. Михайлина, Г.О. Пашкевич, С.В. Пивоваров // Археологія. - 2007. - № 2. - С. 57-66.

25. Михайлина Л.П. Соціальний зміст поселенських структур райковецької культури / Л.П. Михайлина // Археологічні студії. - 2008. - Вип. 3. - С. 118-134.

Збірки наукових праць, матеріали і тези конференцій

26. Михайлина Л.П. Восточнославянские древности VIII-X вв. в бассейне Верхнего Прута / Л.П. Михайлина // Тезисы докладов советской делегации на V Международном конгрессе славянской археологии. - М.: Наука, 1985. - С. 110.

27. Михайлина Л.П. Нові дані про могильники і поховальну обрядовість південно-західної групи східних слов'ян напередодні утворення Давньоруської держави / Л.П. Михайлина // Минуле і сучасне Волині. - Луцьк, 1988. - С. 92-94.

28. Михайлина Л.П. Східнослов'янська культура Луки-Райковецької та її особливості на території Північної Буковини / Л.П. Михайлина // 50 років возз'єднання Північної Буковини, Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії з Українською РСР. Тези доповідей. республіканської наукової конференції. - Чернівці, 1990. - С. 116-117.

29. Михайлина Л.П. Язичеські пережитки та їх відображення в археологічних пам'ятках давньоруського населення Північної Буковини / Л.П. Михайлина, Ю.В. Кудрявцева // 50 років возз'єднання Північної Буковини і Хотинського повіту Бессарабії з Радянською Україною у складі СРСР. - Чернівці, 1990. - Ч. 2. - С. 262-263.

30. Михайлина Л.П. Дослідження археологічних пам'яток Північної Буковини експедицією Чернівецького держуніверситету / Л.П. Михайлина, І.П. Возний, С.В. Пивоваров // Археологічні дослідження в Україні 1991 року. - Луцьк, 1991. - С. 66-67.

31. Михайлина Л.П. Культова пам'ятка слов'ян ІХ-Х ст. поблизу с. Ревне / Л.П. Михайлина, С.В. Пивоваров // Тези доповідей та повідомлень ІІ Буковинської історико-краєзнавчої конференції. Чернівці, 2-3 жовтня 1992 р. - Чернівці, 1992. - С. 114-115.

32. Михайлина Л.П. Слов'янські язичницькі пам'ятки в межиріччі Верхнього Прута та Середнього Дністра / Л.П. Михайлина, С.В. Пивоваров // Тези доповідей Х Всеукраїнської славістичної конференції. - Чернівці, 1992. - Т. 1. - С. 10-11.

33. Михайлина Л.П. Формування слов'янського ранньофеодального міста на р. Прут / Л.П. Михайлина // Роль ранніх міських центрів в становленні Київської Русі.: Матеріали історико-археологічного семінару. - Суми, 1993. - С. 37-39.

34. Михайлина Л.П. Язичницькі вірування слов'янських племен Північної Буковини за археологічними даними / Л.П. Михайлина, С.В. Пивоваров // Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції.: Тез. доп. і повідомл. - Львів, 1993. - С. 18-19.

35. Михайлина Л.П. Комплекс слов'янських пам'яток VІІІ-Х ст. у с. Ревне на р. Прут / Л.П. Михайлина // Населення Прутсько-Дністровського межиріччя та суміжних територій в другій половині І - на початку II тисячоліть н.е.: Тез. доповідей та повідомлень. - Чернівці, 1994. - С. 7-9.

36. Михайлина Л. Кераміка Ревнянського поселення VІІІ-Х ст. / Л. Михайлина, В. Левчук // Населення Прутсько-Дністровського межиріччя та суміжних територій в другій половині І - на початку II тисячоліть н.е.: Тези доповідей та повідомлень. - Чернівці, 1994. - С. 11-12.

37. Михайлина Л. Поселення ХІ ст. Графська Поляна на околиці Чернівців / Л. Михайлина, Ю. Юрійчук // Населення Прутсько-Дністровського межиріччя та суміжних територій в другій половині І - на початку II тисячоліть н.е.: Тези доповідей та повідомлень. - Чернівці, 1994. - С. 52-53.

38. Михайлина Л.П. Пізні комплекси на поселеннях Кодин / Л.П. Михайлина, О.В. Харовський // Матеріали наукової конференції викладачів, співробітників та студентів, присвяченої 120-річчю заснування Чернівецького університету. - Чернівці, 1995. - С. 38.

39. Михайлина Л.П. Особливості східнослов'янських старожитностей Верхнього Попруття VIII-X ст. / Л.П. Михайлина // Тези доповідей української делегації на VI Міжнародному конгресі слов'янської археології. - К., 1996. - С. 39-41.

40. Михайлина Л.П. Археологічні та нумізматичні джерела про минуле м. Чернівців / Л.П. Михайлина, С.В. Пивоваров // Проблеми урбанізації та етнокультурних контактів у Південно-східній Європі: VІ сесія спільної Українсько-румунської комісії з історії, археології, етнології та фольклористики при НАН України. - К., 1997. - С. 18-20.

41. Михайлина Л.П. Середньовічне житло східних слов'ян VIII-X ст. / Любомир Михайлина // Середньовічна Європа: погляд з кінця ХХ ст.: Матер. Міжнар. конф. - Чернівці: Золоті литаври, 2000. - С. 211-216.

42. Михайлина Л.П. Житла Ревнянського поселення VIII-X ст. / Л.П. Михайлина // Мат. IV Буковинської Міжнар. історико-краєзнавчої конф., присвяченої 125-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, 5 жовтня 2000 р., Чернівці. - Чернівці, 2001. - С. 346-351.

43. Михайлина Л. Могильники та поховальний обряд населення Північної Буковини кінця І-го тисячоліття н.е. / Любомир Михайлина // Буковинський історико-етнографічний вісник. - 2001. - Вип. 3. - С. 68-69.

44. Михайлина Л. Сакральна символіка у старожитностях райковецької культури / Любомир Михайлина // Українська історична наука на порозі ХХІ століття. - Чернівці: Рута, 2001. - Т. 3. - С. 317-323.

45. Михайлина Л. Городища Північної Буковини VIII-X ст.: топографія, оборонні споруди, забудова укріпленого майдану / Любомир Михайлина // Буковинський історико-етнографічний вісник. - 2002. - Вип. 4. - С. 24-29.

46. Михайлина Л.П. Могильники та особливості поховального обряду райковецької культури / Л.П. Михайлина // Дьнhслово: Збірка праць на пошану дійсного члена Національної академії наук України Петра Петровича Толочка з нагоди його 70-річчя [ред. кол.: Г. Івакін (відп. ред.) та ін.]. - К., 2008. - С. 279-287.

Размещено на Allbest.ru