Культура та історія кіммерійців північного Причорномор’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

інститут археології

УДК 904'15 (477.7)”6383”

Культура та історія кіммерійців північного Причорномор'я

Cпеціальність - 07.00.04 - археологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

Махортих Сергій Володимирович

Київ 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України

Захист відбудеться “08” квітня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 для захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної Академії Наук України за адресою: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту археології НАН України (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 12).

Автореферат розісланий “25” лютого 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук О.Є. Фіалко

кіммерійці реконструкція причорноморський номади

АНОТАЦІЇ

Махортих С.В. Культура та історія кіммерійців Північного Причорномор'я. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - археологія. - Інститут археології НАН України, Київ, 2008.

Дисертація присвячена вивченню історії та культури кіммерійців у степах між Дунаєм та Доном. Систематизовані всі археологічні джерела, відкриті за останні 100 років. Визначено вік більшості кіммерійських пам'яток. Виділено три періоди кіммерійської історії (перша половина 9 ст. до н.е., середина 9 - перша половина 8 та середина 8 - початок 7 ст. до н.е). Висунуто гіпотезу щодо соціальної структури кіммерійського суспільства, як об'єднання двох ендогамних племен із військовими вождями, релігійною та племінною верхівкою. Господарство кіммерійців характеризується як кочове скотарство з зимівниками на березі моря та літівниками на півночі степу. Встановлено, що кіммерійська культура сформувалась на основі традицій білозерського та постзрубного населення між Дніпром і Передкавказзям на початку 9 ст. до н.е. Розглянуто взаємовідносини кіммерійців із населенням Українського лісостепу та Центральної Європи. Особливу увагу приділено кіммерійським походам у країни Давнього Сходу. Запропоновано реконструкцію подій кіммерійської історії від початку 9 в. до н.е. до 7 ст. до н.е.

Ключові слова: кіммерійці, Північне Причорномор'я, хронологія, соціальна структура, господарство.

Махортых С.В. Культура и история киммерийцев Северного Причерноморья. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.04. - археология. - Институт археологии НАН Украины, Киев, 2008.

Работа посвящена изучению культуры и истории киммерийцев в степях между Дунаем и Доном. В ней проведена систематизация и типолого-статистическая характеристика погребального обряда и материальной культуры киммерийцев.

Изучение импортных и выполненных под инокультурным влиянием предметов в киммерийских захоронениях позволило синхронизировать их с культурами, хронология которых хорошо разработана (белозерская, кизил-кобинская, сахарна-солончены, чернолесская). Это послужило надежной основой для определения возраста большинства киммерийских памятников.

Специфика погребального инвентаря, отражающего влияние традиций соседних культурных групп явилась основанием для выделения трех периодов в развитии киммерийской культуры. Первый период датируется первой половиной 9 в. до н.э., второй - серединой 9 - первой половиной 8 в. до н.э., третий - серединой 8 - началом 7 в. до н.э.

Зимники без следов построек и преобладание костей мелкого рогатого скота в могилах определяют хозяйство киммерийцев как кочевое скотоводство. Анализ ориентировок умерших показал, что часть захоронений на юге степи произведена в зимний период, а на севере - летом. Это свидетельствует о вертикальных перекочевках с зимниками на берегу моря и летниками на границе с лесостепью.

Впервые реконструирована социальная структура киммерийского общества. Оно состояло из двух эндогамных племен, оставивших скорченные черногоровские и вытянутые новочеркасские захоронения. Племя включало четыре рода, различавшиеся ориентировкой погребенных. В Северном Причерноморье обитали два черногоровских рода с восточной и южной ориентировками и два новочеркасских - с западной и северной ориентировками.

В границах родовых территорий земля распределялась между группами родственных семей, соответствующих линиджам. Рядом кочевавшие линиджи могли объединяться в субкланы, которыми, вероятно, были оставлены шесть территориальных подгрупп памятников: Дунайско-Днестровская, Южнобугская, Приднепровская, Самарско-Орельская, Крымская и Восточноукраинская.

Специфика кочевого скотоводства сдерживала социальную и имущественную дифференциацию киммерийского общества. Однако отдельные захоронения принадлежали военным вождям. Племенная и религиозная верхушка представлена погребениями с очельями и богатым инвентарем без оружия.

Изучение древнейших киммерийских комплексов показало, что они сложились на основе традиций белозерского и постсрубного населения в степях между Днепром и Предкавказьем в начале 9 в. до н.э. Формирование киммерийской культуры было сложным процессом. Оно осуществлялось в условиях коренной перестройки хозяйства и быта, этнического смешения и высокого диапазона связей. Киммерийская материальная культура во многом носит инновационный характер, поскольку новый кочевой образ жизни, вызвал к жизни новое конское снаряжение, предметы вооружения и быта.

Мобильность и высокий уровень военного дела в условиях ухудшения природно-климатических условий 9 в. до н.э. позволили группе степного населения мигрировать в Карпато-Подунавье. В результате смешения пришельцев с частью местного населения на Большой Венгерской равнине сформировался местный вариант киммерийской культуры - культура Мезёчат.

Пик аридизации климата в середине 9 в. до н.э. вынудил киммерийцев перекочевать на юг украинской лесостепи, где зафиксированы свидетельства их военной агрессии на разрушенных поселениях чернолесской и бондарихинской культур. Контакты с местным населением оказали влияние на материальную культуру киммерийцев, что позволило выделить второй период в ее развитии, синхронный второму периоду культуры cахарна-солончены, второй ступени чернолесской культуры, основной части памятников первого этапа кизил-кобинской культуры.

Аридизация климата в середине 8 в. до н.э. вместе с экономическим кризисом, подвигнули часть киммерийцев на организацию грабительских походов в страны Древнего Востока. В это время начался третий период киммерийской культуры, синхронный памятникам жаботинского типа, сахарнянско-шолданештскими комплексам и началу второго периода кизил-кобинской культуры.

В начале 7 в. до н.э., когда значительная часть киммерийских воинов была в Передней Азии, с востока Евразии появляется первая волна скифов, которая занимает Предкавказье. С ее появлением связано разрушение поселений местных жителей и распространение горизонта кладов типа Новочеркасского.

Укрепившись на Северном Кавказе, скифы вместе с киммерийцами стали участвовать в переднеазиатских походах, и в древневосточных источниках эти народы выступают как две самостоятельные политические силы.

В 70-е гг. 7 в. до н.э. появляется вторая волна скифов, которая вытесняет киммерийцев в лесостепные районы Украины. Военный конфликт в степях Восточной Европы обусловил поляризацию политических приоритетов киммерийцев и скифов в Передней Азии. Окончательно киммерийцы прекратили свое существование в конце 7 в. до н.э., когда их войска были разбиты лидийским царем Алиаттом.

Ключевые слова: киммерийцы, Северное Причерноморье, хронология, социальная структура, хозяйство.

Makhortykh S.V. Culture and history of the Cimmerians in the Northern Black Sea region. - Manuscript.

The thesis for a Doctor degree in speciality 07.00.04 - archaeology. - Institute of Archaeology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.

Thesis is devoted to the study of culture and history of the Cimmerians in the Pontic steppe. Archaeological materials recovered during the last 100 years were analyzed. Age of most of the Cimmerian burials was determined. Three periods in the Cimmerian history were distinguished (first half of 9 BC; middle of 9 - first half of 8 BC; middle of 8 - beginning of 7 BC). Analysis of Cimmerian social structure was conducted. There occurred a union of two endogamic tribes with the war chiefs, religious and civil cliques. The Cimmerian economy is characterized as nomadic cattle-breeding with winter camps along the Black Sea coast and summer camps in the northern steppe area. The Cimmerian culture was formed on the basis of Bilozerka and post-Srubnaya traditions between the Dnieper and Northern Caucasus at the beginning of 9 BC. Culture contact between the Cimmerians and populations of Ukrainian forest-steppe zone and Central Europe were examined. Special attention was paid to the Cimmerian campaigns into the Near East. The reconstruction of Cimmerian history from the beginning of 9 to the 7 BC is offered.

Key words: Cimmerians, north Black Sea area, chronology, social structure, economy.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Кіммерійська епоха у Північному Причорномор'ї позначена великими змінами в соціально-економічному та духовному житті давнього населення України. Назву свою вона отримала від імені народу - кіммерійців, найдавніших мешканців східноєвропейських степів зафіксованих письмовою традицією. Як й інші об'єднання кочовиків, вони включали ряд локальних утворень, найбільш відомими серед яких були чорногорівська та новочеркаська групи пам'яток. Протягом кількох століть кіммерійці були провідною воєнно-політичною силою на півдні Східної Європи.

За останні десятиріччя збільшилась кількість археологічних джерел. Це сприяло появі робіт, присвячених розгляду кіммерійських пам'яток окремих регіонів: Дніпровського лісостепового Правобережжя, Нижнього Дону, Північного Кавказу (С.Л. Дударєв, С.І. Лук'яшко, С.В. Махортих, С.А. Скорий, В.Р. Ерліх). Проте, ключовий для Східної Європи причорноморський регіон з часу виходу монографії О.І. Тереножкіна у 1976 р. і до сьогодні не отримав спеціального розгляду в науковій літературі. Тому накопичення джерел тут випереджає рівень їх теоретичного осмислення.

Нові матеріали з Північного Причорномор'я багато в чому суттєво уточнюють, а іноді навіть змінюють вже сформовані погляди на культуру та історію кіммерійських племен. Робота, що пропонується, покликана продемонструвати ріст джерел, провести їх аналіз та показати співвідношення з передскіфськими старожитностями сусідніх регіонів Східної Європи.

Серйозного корегування потребують хронологія та періодизація кіммерійських пам'яток Північного Причорномор'я. До цього часу без спеціального аналізу залишається господарство та соціальна структура кіммерійського суспільства. Відсутні також дослідження, присвячені реконструкції кіммерійської історії у перші століття 1 тис. до н.е. Без вивчення кіммерійських старожитностей неможливе й розв'язання багатьох питань скіфської історії, оскільки вони були одним з джерел формування скіфської культури. Отже, актуальність теми зумовлюється необхідністю всебічного дослідження культури та історії кіммерійців на основі нової значно збільшеної джерельної бази та вивчення хронології їх пам'яток.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Робота виконана у відділі археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України, в межах планової теми “Поховальні пам'ятки Надчорноморщини доби раннього заліза”, держ. № 04.144.

Мета та завдання дослідження. Основна мета роботи полягає у дослідженні матеріальної культури та реконструкції історії кіммерійців Північного Причорномор'я у IX - VII ст. до н.е.

До завдань належать:

критичний огляд існуючих у вітчизняній та закордонній літературі точок зору на актуальні аспекти теми;

збір та систематизація археологічних джерел, а також їх інтерпретація на сучасному рівні наукового знання;

характеристика поховального обряду та матеріальної культури кіммерійців;

розробка хронології і періодизації кіммерійських пам'яток;

визначення шляхів та часу формування кіммерійської культури на півдні Східної Європи;

реконструкція господарства та соціальної структури кіммерійського суспільства;

розгляд взаємин між кіммерійцями й сусіднім населенням та дослідження ролі причорноморських номадів в етно-політичних процесах, що охоплювали території Східної та Центральної Європи, а також Давнього Сходу.

Об'єктом дослідження є культура та історія кіммерійців Північного Причорномор'я.

Предметом - залишені ними археологічні пам'ятки, у першу чергу, поховальні комплекси, що супроводжувались інвентарними наборами (керамікою, зброєю, прикрасами та ін.).

У роботі використано традиційні методи дослідження - картографічний, типологічний, кореляційний, сумарної характеристики та порівняльного аналізу.

Хронологічні межі дослідження - IX -VII ст. до н.е.

Територіальні рамки охоплюють степові райони між Дунаєм і Доном, які належать до зони максимального розповсюдження пам'яток кіммерійської культури на теренах України та Молдови.

Джерельною базою роботи є поховальні пам'ятки, скарби, зимівники та окремі комплекси, відкриті за понад 100 років археологічних досліджень. Це - більш ніж 200 пам'яток. Крім того, у дослідженні використовуються археологічні матеріали Передкавказзя та Центральної Європи, а також свідчення античних та давньосхідних писемних джерел, які містять дані про кіммерійців.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим, виконаним на сучасному рівні, узагальнюючим дослідженням культури та історії кіммерійців Північного Причорномор'я.

У роботи проведена систематизація і типолого-статистична характеристика поховального обряду і матеріальної культури кіммерійців. Вивчення імпортів та власних виробів, виконаних під впливом інших культур з кіммерійських пам'яток дозволило синхронізувати їх з культурами, хронологія та періодизація яких досить добре розроблені (білозерська, кизил-кобинська, сахарна-солончени, чорноліська). Це, в свою чергу, стало надійною основою для визначення віку більшості кіммерійських пам'яток та виділення трьох періодів у розвитку кіммерійської культури. Перший з них припадає на першу половину IX ст. до н.е., другий - на середину IX - першу половину VIII ст. до н.е., третій охоплює середину VIII - початок VII ст. до н.е. Визначення специфіки кіммерійської матеріальної культури раннього періоду дозволило припустити, що вона сформувалась здебільшого на основі традицій місцевого населення доби пізньої бронзи півдня Східної Європи. Картографування пам'яток, знахідки зимівників, рештки кісток тварин із поховань стали основою для визначення господарства кіммерійців як кочового скотарства. У роботі вперше охарактеризовано соціальну структуру кіммерійського суспільства. На основі археологічних та письмових джерел запропоновано реконструкцію історії кіммерійців з часу їх появи у степах між Дніпром та Передкавказзям у IX ст. до н.е. й до участі у воєнних походах у країни Давнього Сходу та зіткнення зі скіфами у VII ст. до н.е.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання окремих висновків та реконструкцій для написання узагальнюючих робіт зі давньої історії та археології Східної та Центральної Європи; для підготовки підручників, навчальних посібників та словників; для читання лекційних курсів з археології ранньої залізної доби; створення музейних експозицій.

Особистий внесок здобувача до робіт у співавторстві полягає в наступному. В монографії з В.Ю. Мурзіним, та ін. (2002) написаний розділ, присвячений старожитностям кіммерійців. У статті з М.М. Ієвлевим (1992) автору належить частина, щодо обґрунтування причин та реконструкції процесу переходу населення регіону до кочового скотарства. У статті з Є.В. Черненком (1995) автором подано джерельну базу та зроблені висновки. У роботах з В.А. Фоменком (1994), О.О. Колесник (2000), Ю.В. Болтриком (2003), Є.В. Яровим та М.Т. Кашубою (2002) автором написані аналітичні частини, присвячені типолого-хронологічному та культурно-історичному аналізу матеріалів.

Апробація результатів дослідження відбувалась на засіданнях відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України, на регіональних та міжнародних конференціях в Україні, Молдові, Росії, Польщі (Азов 2004; Анапа, 2001; Дідівськ, 1999; Запоріжжя, 1994, 1999, 2004; Київ, 2002; Кишинів, 1991; Кіровоград, 1987; Краків, 1998; Краснодар 1993; Миколаїв 1997; Новочеркаськ, 1992; Санкт-Петербург 1998, 2001, 2003; Тирасполь 1994; Харків, 1995).

Публікації. На тему дисертації опубліковано 55 наукових робіт, зокрема 3 монографії: “Велика Скіфия” (2002), “Культурні контакти населення Північного Причорномор'я і Центральної Європи в кіммерійську епоху” (2003) і “Кіммерійці Північного Причорномор'я” (2005).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, дев'яти розділів та висновків (385 сторінок), списку використаних джерел (607 найменувань) і трьох додатків (360 сторінок). Загальний обсяг роботи 804 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

кіммерієць причорноморський номад

У вступі визначаються актуальність теми, мета та завдання роботи. Характеризуються джерельна база, методика дослідження, наукова новизна дисертації та її практичне значення.

РОЗДІЛ 1

КІММЕРІЙСЬКА ПРОБЛЕМА У НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Перший період вивчення історії та культури кіммерійців припадає на першу половину ХХ ст. В.О. Городцов у 20-ті рр. виділив серед археологічних старожитностей Східної Європи групу предметів, які відніс до кіммерійської культури. У 40-ві рр. О.О. Кривцова-Гракова пов'язувала з кіммерійською культурою пізньозрубні пам'ятки ХІІ-ІХ ст. до н.е.. На кінець першого періоду було висловлено думку про належність кіммерійцям катакомбної культури (М.І. Артамонов, Б.М. Граков). Цей народ також вважався спорідненим із фракійцями (М.І. Ростовцев, В.Д. Блаватський та ін.). Таким чином, до середини ХХ ст. стала очевидною актуальність кіммерійської проблеми для розуміння історичних подій передскіфського та скіфського часів.

Другий період припадає на початок 50-х - середину 70-х рр. ХХ ст. Він характеризується масштабними археологічними дослідженнями. Були виділені пізніші передскіфські пам'ятки типу Новочеркаського скарбу і типу Чорногорівського кургану та використані центральноєвропейські аналогії для уточнення їх датування, зроблені перші класифікації предметів кіммерійської культури, сформульовано гіпотези щодо їх походження (Иессен 1954; Тереножкин 1961).

Крім нових розробок набули розвитку погляди, які сформувались у попередній час. Гіпотеза В.О. Городцова стала підґрунтям для робіт Є.І. Крупнова, присвячених кіммерійцям на Північному Кавказі.

Третій період розпочався з публікації у 1976 р. книги О.І. Тереножкіна “Киммерийцы”, де було зібрано пам'ятки від Дунаю до Волги. Автор пов'язував кіммерійців зі зрубною культурою, а їх прабатьківщиною вважав Нижнє Поволжя. Передскіфські пам'ятки були розділені на два хронологічні етапи: чорногорівський (900-750 рр. до н.е.) та новочеркаський (750-650 рр. до н.е.). Для першого етапу він називав характерними зібгані поховання з переважанням східної орієнтації, до другого етапу відніс випростані трупопокладення головою на захід.

Помітний слід у розробці кіммерійської проблематики залишили роботи О.М. Лєскова. Він датував чорногорівські пам'ятки серединою VIII - початком VII ст. до н.е., а новочеркаські - кінцем VIII - останній чвертю VII ст. до н.е.

З кіммерійцями О.М. Лєсков пов'язував пам'ятки типу Чорногорівки-Комишевахи, вважаючи, що новочеркаська група належала скіфам. Протилежну точку зору висловили В.І. Клочко та В.Ю. Мурзін, які ототожнювали чорногорівські пам'ятки з носіями протоскіфської культури (1987).

О.Р. Дубовськая пояснювала своєрідність новочеркаської групи прийшлим характером її носіїв, на відміну від “чорногорівців”, що генетично пов'язані з місцевими культурами пізньобронзової доби (1979).

У 70-ті рр. було доведено зв'язок кіммерійців з іранською мовною групою (Абаев 1971; Грантовский 1975). Також досить численними були дослідження, присвячені аналізу “фрако-кіммерійських” старожитностей Центральної Європи (Є. Патек, Т. Кеменцеі та ін.). Привертала увагу вчених і проблема взаємин кіммерійців із населенням Північного Кавказу (Н.Л. Членова, М.І. Артамонов, С.Л. Дударєв, С.В. Махортих).

Четвертий період почався у 90-ті рр. ХХ ст. Нові дані дозволили уточнити чи переглянути низку положень, які висловив О.І. Тереножкін.

Вперше було розглянуто причини та шляхи переходу населення Північного Причорномор'я до кочового способу життя, що зумовили формування кіммерійської культури, зокрема погіршення кліматичної ситуації (Махортых, Иевлев 1991; Махортых 1993). Набула змін і хронологія новочеркаських старожитностей, існування яких було простежено з ІХ ст. до н.е. Також виділена група зібганих чорногорівських поховань, яка співіснувала з пізнішими новочеркаськими пам'ятками (Махортых 1999).

В.В. Отрощенко висловив гіпотезу про хронологічний пріоритет поховань Нижнього Подоння у загальній системі чорногорівських старожитностей (1994), а О.Р. Дубовська повернулась до періодизації О.І. Тереножкіна, проте, називала передскіфські пам'ятки не кіммерійськими, як він, а чорногорівськими (1997).

Проблема взаємин кіммерійців та місцевого населення Північного Кавказу була розглянута С.Л. Дударєвим (1999), а контакти кіммерійців з населенням Центральної Європи Я. Хохоровским (1993).

Новочеркаські комплекси і зв'язок їх традиції з ранньоскіфською культурою було досліджено В.Р. Ерліхом (1994). Пам'яткам передскіфського часу Нижнього Дону присвячено монографію С.І. Лук'яшка, який відніс їх до нижньодонського варіанту чорногорівської культури (1999). Новочеркаські пам'ятки українського лісостепу розглянуто С.А. Скорим (1999).

Як показав історіографічний огляд, вивчення кіммерійської проблеми й до сьогодні залишається актуальним для розуміння закономірностей розвитку культури та історії населення Східної Європи І тис. до н.е.

РОЗДІЛ 2

ДЖЕРЕЛА ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Основним джерелом вивчення кіммерійської епохи у степах Північного Причорномор'я є поховальні пам'ятки. Вони розглядаються у межах двох груп: чорногорівської і новочеркаської. У чорногорівську групу об'єднані зібгані на спині, на боці чи животі поховання; у новочеркаську - поховання з кістяками, випростаними на спині чи на боці. Достовірно кіммерійськими вважаються лише ті з них, вік і культурна приналежність яких підтверджується відповідними рисами поховальної обрядовості та інвентарю. Всього до аналізу залучено 129 поховань чорногорівської і 96 поховань новочеркаської груп, а також зимівники і 3 скарби.

Кіммерійські пам'ятки розглядаються у межах 6 територіальних підгруп: Дунайсько-Дністровської, Південнобузької, Придніпровської, Орельсько-Самарської, Кримської та Східноукраїнської. Для території Дунайсько-Дністровського межиріччя та Нижнього Подністров'я використано дані про 24 чорногорівські, 24 новочеркаські поховання та скарб біля с. Пуркари.

У басейні Південного Бугу досліджено 10 чорногорівських і 13 новочеркаських поховань. Найчисленніша - Придніпровська підгрупа, де виявлено понад 50 поховань чорногорівського типу і 38 поховань новочеркаського, а також скарб біля м. Кам'янка-Дніпровська. Орельсько-Самарська підгрупа включає 16 поховань чорногорівського типу і 6 новочеркаських комплексів. У Криму досліджено 13 чорногорівських поховань і 10 новочеркаських. На території Східноукраїнської підгрупи знайдено 15 чорногорівських і 5 новочеркаських поховань, а також скарб біля с. Преображенне.

Класифікація археологічного матеріалу. Для категорій предметів, які утворюють найбільші серії, запропоновано класифікації, що допомагають визначити міру їх подібності та простежити еволюцію. Врахувавши розробки попередників та загальні правила класифікації матеріалу, в роботі запропоновано наступні схеми.

Вуздечні набори складаються з вудил та псаліїв. За способом по'єднання вони діляться на кілька видів:

комплекти з рухомим та рознімним з'єднанням вудил та псаліів;

комплекти з рухомими, але нероз'ємними вудилами та псаліями;

комплекти з напускним з'єднанням, коли псалій через отвір кріпився на стержень вудил;

комплекти з нерухомим і нерознімним з'єднанням вудил та псаліїв.

Для кожної зі складових вуздечних комплектів першого виду (вудил і псаліїв) запропоновано свої класифікації.

Бронзові вудила. За основу при їх класифікації взято схему О.О. Ієссена, яка враховує кількість частин, з яких складаються вудила й форми їх закінчення. Серед вудил виділено три класи за кількістю складових частин: 1) двочастинні; 2) тричастинні; 3) п'ятичастинні. Відділи визначаються за кількістю кілець закінчень: 1) однокільцеві; 2) двокільцеві; 3) змішані (однокільцево-двокільцеві). Групи визначаються за формою зовнішніх кілець вудил. Всього виділено 14 груп.

Для двокільцевих вудил запропоновано такі таксони як вид та підвид, що визначають форму другого кільця. Виявлено два види других кілець: круглі та овальні.

Для зручного використання запропонованої класифікації пропонується епонімна назва типів вудил. Виділено 16 типів двочастинних однокільцевих вудил, три типи двочастинних двокільцевих, один тип п'ятичастинних двокільцевих вудил, а також один тип, що належить до змішаного відділу - однокільцево-двокільцевого.

Бронзові псалії розділено на чотири класи відповідно до оформлення отвора для кріплення ременів оголів'я: 1) петельчасті; 2) дірчасті; 3) муфтові; 4) петельчасто-муфтові. До дірчастих зараховано екземпляри, у яких немає потовщень навколо отворів. Відділи виділені за формою основи псалія:

1) стержнеподібні; 2) пластинчасті; 3) зооморфні. Якщо ширина основи псалія у два і більше разів перевищує його товщину, то він належить до пластинчастих. Групи псаліїв визначено на основі співвідношення довжини основи (тієї частини псалія, де розміщуються отвори для кріплення) з довжиною найдовшого закінчення. Всього виділено 5 груп. Підгрупи виділяються за формою найдовшого кінця псалія. Вид псаліїв визначається на основі розміщення отворів в одній чи двох площинах. Підвиди виділено враховуючи відстань розміщення отворів відносно один одного. Виділено 16 типів стержнеподібних псаліїв, три типи петельчастих псаліїв, один тип петельчастого зооморфного псалія, 13 типів муфтових стержнеподібних псаліїв, один тип дірчастих стержнеподібних псаліїв і один тип петельчасто-муфтових стержнеподібних псаліїв.

Кістяні псалії розділено на класи за оформленням отворів для кріплення ременів оголів'я: 1) дірчасті і 2) муфтові. До дірчастих віднесено екземпляри, у яких навколо отворів немає потовщення. Відділи виокремлено за формою псалія: 1) стержнеподібні і 2) циліндричні. Групи псаліїв визначено завдяки співвідношенню довжини основи до довжини найдовшого закінчення. Підгрупи виділяються відповідно до форми найдовшого кінця псалія. Вид псаліїв визначається на основі розміщення отворів в одній чи двох площинах. Підвиди виділено за розміром отворів. Всього нараховується дев'ять типів псаліїв.

Бронзові дволопатеві наконечники стріл за формою голівки розділено на 11 відділів. Відповідно до оформлення основи голівки виділено три підвідділи: 1) наконечники з не виділеною основою голівки; 2) з основою у вигляді вістрь; 3) зі скошеною основою. Виділено чотири типи наконечників стріл із трикутною голівкою, шість типів із листоподібною, чотири типи наконечників з ромбічною голівкою, шість типів з кілеподібною і чотири типи з голівкою, яка має різні форми лопатей.

Кістяні наконечники стріл розподілено на два класи: 1) з прямою та 2) з увігнутою основою. Відділи виділено за перетином основи: 1) з квадратним чи прямокутним перетином; 2) з округлим перетином; 3) з ромбічним чи лінзоподібним перетином. Враховуючи поєднання цих ознак, можна виокремити чотири види стріл.

Кераміку поділено на кухонну та столову. Кухонний посуд включає чаші, горщики і банки. Столовий посуд розділено на чаші, кубки, кубкоподібні посудини, корчажки і корчаги.

Серед дерев'яного посуду виділено миски, чаші і блюда.

Прикраси поділено на бляхи, підвіски та пронизки. Бляхи за формою утворюють чотири класи: 1) округлі; 2) неправильної форми; 3) пелюсткоподібні; 4) вісімкоподібні. За оформленням кріплення виділяється чотири відділи:

1) бляшки з петлею; 2) бляшки зі стержником; 3) бляшки з отвором; 4) бляшки без пристрою для кріплення. Наявність чи відсутність орнаменту на поверхні блях визначає їх приналежність до першої чи другої групи. За матеріалом, з якого виготовлено бляхи виділено три види: 1) бронзові; 2) золоті; 3) кістяні.

В цілому, бляхи поділено на 10 типів.

Налобні вінчики за своєю формою діляться на три групи: 1) шкіряні ремінці; 2) бронзові дуги; 3) комбіновані екземпляри, які містили органічну, очевидно, шкіряну основу, до якої кріпились металеві пластини.

Скроневі підвіски представлено кількома групами, що виділені за характером заготовки: з дроту, з пластини, з стрижня, з кобанської шпильки. Численні варіанти - за формою: 1) петлеподібні; 2) кільцеподібні; 3) підвіски у півтора оберти; 4) у два оберти; 5) у п'ять обертів; 6) у вигляді баранячих рогів; 7) у вигляді ланцюжка з трьох кілець. За матеріалом, скроневі підвіски представлені бронзовими, золотими та екземплярами зі змішаного сплаву, який містив золото, срібло й мідь.

Пронизки діляться на дві групи: виті з дроту й пластиноподібні.

Точильні камені розділено на три типи за співвідношенням товщини і ширини бруска.

РОЗДІЛ 3

ПАМ'ЯТКИ ЧОРНОГОРІВСЬКОЇ ГРУПИ

Більшість чорногорівських пам'яток - це одиничні впускні поховання у насипах курганів попередніх епох. Окремі з них супроводжувались конструктивними змінами насипів (Бірюкове 8/2, Звонецьке 15/2, Ковпаківка 1/1). Відомі й основні поховання в курганах (Суворове, Провалля), а також ґрунтові поховання (Башмачка, Золота Балка, Софіївка).

Населення, яке залишило пам'ятки чорногорівського типу, використовувало у поховальному обряді дерево. Воно траплялося у 25 % поховань і застосовувалось переважно для перекриття могильних ям. Досить широко застосовувався камінь (26 %). який використовувався для забутівки вхідної ями, як заклад у підбої вхідного отвору чи викладки вздовж стіни могили, а також створення кам'яного насипу.

У поховальному обряді застосовувався вогонь (6 %) для обпалення перекриттів чи кістяка.

Поховальні споруди представлено підбоями і ямами. Підбої простежено у 45 % поховань. У деяких випадках вони перекривалися кам'яними закладами, чи просто вхідна яма заповнювалась камінням. Рідше вхід до ями перекривав дерев'яний заслін. Прості ями зафіксовані у понад 50 % чорногорівських поховань. Часто вони доповнювались дерев'яними чи кам'яними перекриттями, закладеннями, рідше зрубом чи кам'яним ящиком, облицюванням стін деревом чи каменем.

Супроводжувальна їжа - атрибут, що часто трапляється у чорногорівських пам'ятках. Її залишки, переважно у вигляді кісток вівці і/чи кози, зафіксовано у 61 похованні, залишки тризни - в одному.

У 20 % чорногорівських поховань виявлено тлін від рослинної підстілки, а у 9 % - простежено посипку померлого чи дна могили крейдою або вапняком. Відомо також використання вохри чи жовтої фарби (14 %).

Переважало покладення кістяка зібгано на лівому боці (66 %). Приблизно однакова кількість похованих лежали зібгано на правому боці (16 %) і на спині (15 %). Крім того, троє померлих лежали на животі долілиць і один похований “сидячи”. Домінує східна орієнтація (64 %), друге місце займає південна (21 %). Нечисленні поховання, у яких була західна і північна орієнтація.

Поховальний інвентар представлений бронзовими, залізними і біметалевими кинджалами, кам'яним і бронзовим молотками, складним луком, сагайдаком у вигляді дерев'яного футляра з кістяними і бронзовими втульчастими наконечниками стріл. Серед бронзових дволопатевих наконечників виділяються два типи листоподібних наконечників стріл, два типи наконечників з ромбічною голівкою, два типи наконечників з кілеподібними голівками. Унікальний чотирьохлопатевий наконечник стріли з Головківки 6/3 генетично пов'язаний з чотирьохлопатевими стрілами доби пізньої бронзи (Лобойківський скарб). Кістяні наконечники представлені кількома видами: з квадратним, округлим, ромбічним чи лінзоподібним перетином основи.

Знаряддя праці репрезентовані бронзовими голками, залізним шилом, бронзовими ножами комишевахського типу, залізними ножами, точильними брусками трьох типів, виробами з кременю (відщепи, знаряддя на відщепах і пластинах). Одиничними є зернотерки, розтиральники, кістяні й глиняні прясла.

Кінська вузда супроводжувала п'ять поховань. У Бірюковому 8/2, Чорногорівці 1/3 і Веселій Долині 1/2 виявлено комплекти кінської збруї, що складалися з вудил і (чи) паліїв, а також вуздечних блях. У п.5 Висока Могила знайдено бронзовий вуздечний комплект, у якому псалії нерухомо по'єднані з вудилами. У п.3 к.1 біля хут. Чорногорівка зафіксовано двочастинні однокільцеві вудила зі стременоподібними зовнішніми кінцями. Псалії походять з чотирьох поховань. У двох з них були кістяні екземпляри, які належали до різних типів: циліндричного типу Чечелієвки 2/8 і стержнеподібного типу Веселої Долини 1/2. Бронзові псалії із Бірюкового і Чорногорівки відносяться до псаліїв типу Чорногорівки. Бляшки від кінської вузди представлені бронзовими круглими і шоломоподібними екземплярами, лунницями, кістяними бляхами.

Металеві та кістяні прикраси й деталі одягу досить численні: ворворки, застібки, бляшки, налобні вінчики, підвіски. Бронзові гудзикоподібні бляшки репрезентовані кількома типами (круглі з петелькою і зі стерженцем, чотирьохпелюсткові з петелькою). Бронзові вісімкоподібні бляшки мають три типи. Очілля розподіляються також на три типи: металевий обруч, шкіряний ремінець і комбінований. Чисельні скроневі підвіски - петельчасті і кільцеві з бронзового дроту; у 1,5 та 2 оберти з бронзового дроту; кільцеві з бронзової смужки; кільцеві підвіски з золотої смужки у вигляді закручених “баранячих” рогів; із уламка кобанської шпильки. Пронизки відносяться до двох видів: виті з дроту й виті з пластини. Одиничні знахідки представлені намистом із пасти та бронзовою сережкою.

Очевидно, культовими предметами можна вважати рогову сокиру й залізні конуси.

Дерев'яний посуд присутній у 13 % чорногорівських поховань: блюда, чаші, горщики, черпаки, ложки й палички. Він невідомий у пам'ятках Криму та малочисельний в Орельсько-Самарському межиріччі і Побужжі.

Кераміка супроводжувала 89 поховань. Столовий посуд представлений чашами (2 %), кубками (15 %), кубкоподібними посудинами (12 %), корчажками (17 %), корчагами (2 %), черпаками та глечиками (по 2 %). Серед кухонного посуду найбільше горщиків (15 %). Посуд розміщувався переважно біля голови кістяка.

РОЗДІЛ 4

ПАМ'ЯТКИ НОВОЧЕРКАСЬКОЇ ГРУПИ

Більшість поховань - впускні в кургани попередніх епох. Однак, відомі й основні могили (Петродолина 2/1, Слободзея 3/3 та ін.). Здійснювались також досипки та надмогильні конструкції ускладнювалися додатковими елементами. Окремі поховання були здійснені у ґрунтових могилах (Новосільське П).

У поховальному обряді широко використовувалось дерево (33 % поховань) у вигляді перекриттів, шатрової конструкції, зрубів. Досить широко застосовували камінь (41 %) як викладку над могилою, заповнення вхідної ями, чи заклад отвору підбою.

У поховальних ритуалах використовували вогонь (8 %) в якості вогнища над могилою, спалення шатрового перекриття і обпалення помосту, на якому лежав померлий.

Пануючою поховальною спорудою була проста ґрунтова яма (48 % поховань). На другому місці за чисельністю - підбої (41 %). Прості ями часто доповнювались дерев'яними (перекриття, облицювання стін, колода) чи кам'яними (заклад, перекриття, забутовування, викладення підлоги) конструктивними деталями, а також їх поєднанням. Підбійні споруди також доповнювались кам'яними (забутовування, колодязі, заклад входу у підбій) чи дерев'яними (заклад входу у підбій) конструкціями та їх поєднанням. Два поховання (Паркани к.97 і Показове 5/2) здійснені на давньому горизонті.

У Холмському 2/3 і Головківці 6/13 у могилі були додаткові конструкції у вигляді дерев'яних нош.

Супроводжувальна їжа зафіксована у 13 похованнях, а залишки тризни - у двох. На дні 18 % могил простежено рештки рослинних підстилок. Залишки фарби були у 5 % поховань, крейда чи вапняк у 6 %.

Переважно кістяки лежали у випростаному положенні на спині. Окремі небіжчики лежали з легким нахилом на бік, на правому чи на лівому боці, на животі. Переважає західна орієнтація (60 %), на другому місці - північна (18 %). Кістяки, які покладені головою на схід і південь, нечисленні.

Поховальний інвентар представлений предметами озброєння: залізними мечами та кинджалами, сокирою, дерев'яним щитом, кам'яним молотком, булавою, наконечниками стріл. Кістяні наконечники представлено кількома видами: із прямокутним, округлим, ромбічним чи лінзоподібним перетином основи. Бронзові дволопатеві наконечники представлені кількома типами: два типи з підтрикутною голівкою, два типи листоподібні, один тип з ромбічною голівкою, два типи з кілеподібною голівкою, один тип з листоподібно-ромбічною голівкою, один тип із ромбічно-кілеподібною голівкою. Залізні наконечники мали довгі втулки і лавролистне чи підромбічне перо.

Серед знарядь праці - залізні ножі, точильні камені двох типів, кременеві вироби (пластини та відщепи), кістяне втульчасте знаряддя.

Кінське спорядження нечисельне і представлено у Слободзеї 3/3 і у Зольному 1/10. У Слободзеї знайдено чотири пари бронзових однокільцевих вудил, які належать до двох типів: 1) з округло-кільцевим зовнішнім закінченням петлі (тип Печ-Якабхедь) і 2) одним овальним, другим круглим кільцем (тип Слободзея). У Зольному було виявлено п'ятичастинні двокільцеві вудила. Рогові псалії, які належали до класу дірчастих, відділу стержнеподібних з трьома отворами знайдено у Слободзеї. У Зольному виявлено бронзові трипетельні псалії з одним дуже довгим кінцем, більше 1/2 якого оформлено у вигляді лопаті, а також чисельні та різноманітні кістяні бляхи від вузди.

Прикраси та деталі одягу - круглі залізні бляшки, кругла золота бляшка з орнаментом, кістяна чотирипелюсткова бляха з орнаментом, кістяні різьблені застібки, золота обойма, бронзові, кістяні та залізні ворворки, бронзова підвіска краплеподібної форми, металеві цв'яхоподібні шпильки. Відомі також підвіски кільцеві з дроту та у 5,5 обертів із золотого дроту; ланцюжки з трьох бронзових кілець; бронзові петлеподібні підвіски з дроту; пронизки із бронзової пластини; золоті дротяні браслети; золоті підвіски у вигляді “баранячих” рогів; бурштинові, геширові і мідні намистини.

Дерев'яний посуд є поодиноким, серед нього дві чаші з металевими накладками.

Кераміка супроводжувала 76 поховань. Столовий посуд представлений мисками (1 %), келихами (5 %), кубками (25 %), кубкоподібними посудинами (13 %), корчажками (10 %), корчагами (4 %), черпаками (6 %) і глечиками (4 %). Кухонний посуд у новочеркаських похованнях репрезентований горщиками (10 %) і чашами (3 %).

Відомо три скарби: у східній Україні біля с. Преображенне, у Придніпров'ї біля м. Кам'янка-Дніпровська та у Молдові біля с. Пуркари. Вони включали кінську вузду та зброю.

РОЗДІЛ 5

ХРОНОЛОГІЯ КІММЕРІЙСЬКИХ ПАМ'ЯТОК

Значне збільшення кількості джерел за останні десятиліття вимагає внесення змін до хронології передскіфського періоду. Найбільш продуктивною є побудова хронології кіммерійських пам'яток на основі порівняння їх інвентарю з матеріалами таких сусідніх культур, як сахарна-солончени у Молдові, чорноліська у лісостеповому Подніпров'ї і Подністров'ї, кизил-кобинська у Криму, а також через співставлення передскіфських матеріалів з попередніми матеріалами доби пізньої бронзи та наступними скіфськими. Для вирішення цих завдань необхідно вказати дати, які використовуються для сусідніх кіммерійцям (у територіальному і хронологічному розумінні) культур.

Так, вік білозерської культури визначається у межах ХІІ - початку ІХ ст. до н.е. (Otrosсhenko 2003). Пам'ятки доби пізньої бронзи Криму датуються близько другої половини ХІ-Х ст. до н.е. (Колотухин 2003). Культура сахарна-солончени відноситься до кінця X - першої половини VIII ст. до н.е. (Смирнова 1985; Кашуба 2000). Найраніші пам'ятки цієї культури датуються кінцем X - першою половиною IX ст. до н.е., середній етап - другою половиною IX - першою половиною VIII ст. до н.е., третій етап з матеріалами шолданештської групи відноситься до середини - другої половини VIII ст. до н.е. Хронологія чорноліської культури розглядається за О.І. Тереножкіним та В.А. Іллінською, які виділяють два етапи: ранній (1050-900 рр. до н.е.) і пізній (900-750 рр. до н.е.). Останній у лісостеповому Правобережжі змінюють пам'ятки жаботинського типу (750-650 рр. до н.е.). Вік пізньочорноліських пам'яток Дністра визначається близько другої половини VIII ст. до н.е. (Смирнова 1983). Для уточнення фінального етапу кіммерійської культури важливе значення має датування найраніших скіфських комплексів початком - першою чвертю VII ст. до н.е. (Махортых 1991; Скорый 2003).

Першою половиною ІХ ст. до н.е. датується значна група кіммерійських комплексів. У матеріалах білозерської культури знаходять аналогії точильні камені I типу із чорногорівських поховань Ізобільного 2/9 та 3/3, прясло з Ніколаєвки 4/4, кинджальчик із Бехтер 1/7, прикраси з Ізобільного 3/3, Малокатеринівки 2/1, Орджонікідзе 24/2, Піщанки 1/5, Рюмшина 1/3, Танкового 9/4, Трапівки 1/9. Кераміка білозерської культури подібна до посуду з таких черногорівських поховань як Акермень 11/9, Андрусівка 1/5, Благовіщенка 1/4 і 2/5, Бутор 14/5, Глинне 4/2, Гура-Бикулуй 5/1, Дубовики 1/2, Заплавка 5/8, Золота Балка 3/14, Костичі 2/2, Львове 14/2, Любимівка 23/2, Відрадне 9/5, Первомаївка 2/5, Соколове 2/1, Старі Бедражі 22/4, а також із низки новочеркаських поховань (Бузівка 2/3, Верхньотарасівка 52/2, Відножине 1/3, Виноградний Сад 6/2, Зелений Луг 3/6, Лиманці 3/3, Личкове 2/2, Нікополь 2/5, Орджонікідзе 2/16, Первомаївка 3/4, Соколове 5/9 і 1/2, Шалаші 9/3). За деталями поховального обряду до поховань білозерської культури подібно новочеркаське поховання у Новопетрівці, а за типом стріл - поховання у Холмському 2/3. Неодноразово відзначалася подібність знахідок із кіммерійських поховань Суворовського могильника на Нижньому Дунаї до матеріалів білозерської культури.

Бронзовий ґудзик зі стержнем із чорногорівського поховання у Жовтому Яру 2/12 аналогічний ґудзикам доби пізньої та фінальної бронзи. Серед наконечників стріл цього часу має відповідність екземпляр із Головківки 6/3. Горщики з чорногорівських поховань в Акермені 17/11, Анатоліївці 1/5, Жовтневому 7/3, Кочкуватому 50/1б, Красному 1/7, Орлівці 1/8, Пришибі 41/2, а також новочеркаського поховання Куйбишеве 1/9 за своєю формою подібні до кераміки доби пізньої бронзи степового Причорномор'я.

Кераміка деяких чорногорівських поховань знаходить аналогії у матеріалах найраніших поселень кизил-кобинської культури: Астаніне 7/7, Булахівка 1/2, Володимирівка 2/10, Цілинне 16/3, Шированка 4/1. Ранній групі кераміки культури сахарна-солончени близькою є посудини з чорногорівського поховання Великодолинського 1/5 і новочеркаських поховань у Парканах к.98б і Привольному 3/1. Посудини з чорногорівських поховань у Дніпрорудному 7/1 та Ізобільному 2/9, а також із новочеркаських у Головківці 6/13, Кам'янці 5/15, Мефодіївці 1/4, Пришибі 30/19 подібні до кераміки ранньої чорноліської культури. Посудина із Любимівки 56/2 за орнаментом має відповідники у кераміці типу Інсула-Банулуй кінця X-IX ст. до н.е., а за формою аналогічна корчагам першого етапу чорноліської культури.

За набором інвентарю, який включав залізний меч із язиковим руків'ям, поховання у Слобоздеї 3/3 датується IX ст. до н.е. Чорногорівське поховання на поселенні Золота Балка супроводжується комплексом прикрас, аналогічних знахідкам із Суворового 6/1, яке належить до найдавніших передскіфських поховань. Приблизно у цей же час було здійснено поховання з Чорногорівки 1/2, яке супроводжувалось голкою. Знахідки такого типу позначають найдавніший шар чорногорівських старожитностей півдня Східної Європи. За архаічними типами вузди до цього періоду належить і поховання з Чорногорівки 1/3. Точильні камені III типу з чорногорівських поховань Васильївки 43/1 і Ніколаївки 1/4 близькі до точильних каменів найдавніших поховань у Танковому та Слободзеї. За набором вузди, яка має аналогії у комплексах Передкавказзя ІХ ст. до н.е., визначається вік зимівника біля с. Сергіївка у Нижньому Подніпров'ї.

Другою половиною ІХ-першою половиною VIII ст. до н.е. можна датувати чорногорівські поховання з Астахового 18/3, Бутор 14/2, Високого 5/3, Говорухи 6/3, Зимогір'я 2/5, Ковалівки 4/6, а також новочеркаські поховання з Акерменя 19/5, Богданівки 2/4, Касперівки 2/12, Кременівки 3/9, Кута 32/7, Пришиба 25/25, Суклеї к.3, посуд яких близький до кераміки другого періоду чорноліської культури.

До цього ж часу належать чорногорівські комплекси Великодолинського 1/11, Галаганівки 1/4, Павлівки 2/3, Семенівки 2/1, Тернівки, новочеркаські поховання Касперівки 2/5, Костичева 1/8, Мар'їна 2/1, Слободзеї 3/1, Новосельського п.3, Паркан к.97, кераміка яких має спільні риси з посудом горизонта культури сахарна-солончени до поширення у ній рис шолданештського впливу. Корчажка з Калинівки 1/2 близька посуду VIII ст. до н.е. культур Гава і Басарабь.

У пам'ятках кизил-кобинської культури першої половини VIII ст. до н.е. знаходять посудини аналогічні знахідкам із чорногорівського поховання Булахівки 4/1 і новочеркаських у Суворовому 10/2 і Танковому 9/6. Кубок із чорногорівського поховання Зарічне 1/11 подібний до посудини із п.7, а кухоль із новочеркаського поховання у Звонецькому 2/10 до посудини із п.2 могильника Фарс, які належать до ранньої хронологічної групи цієї пам'ятки. Аналогії у Передкавказзі (Зандак пп.38 і 49) має і корчага з новочеркаського поховання у Балках 1/1.

Серединою VIII - початком VII ст. до н.е. датуються чорногорівські комплекси Зольного 1/5, Доніно-Кам'янки 2/1, Клуннікового 6/1, а також новочеркаські поховання у Саїцях 5/9, Хаджиларі 1/2, Чорнобаївці, чиї посудини близькі кераміці початку другого періоду кизил-кобинської культури. Корчажки із чорногорівського поховання Ленінське 2/1 і новочеркаського Астахове 3/11 наближаються до посудин з к. 48 могильника Фарс у Закубанні, вік якого визначається першою половиною VII ст. до н.е. Кухоль із чорногорівського поховання у Проваллі 8/1 подібний до посудини із Кубанського могильника у Передкавказзі цього ж часу. У наймолодших передскіфських могилах Північного Кавказу має аналогії й підвіска з новочеркаського поховання у Великомихайлівці. До кераміки приблизно цього ж часу із пп. 49 і 51 Зандака подібна корчага з п. 5 Високої Могили. Її орнаментальні композиції також схожі на оздоблення посуду із найпізніших сахарнянських пам'яток. Деяку подібність до них має кераміка із новочеркаських могил Іванівки 4/1, Кіркаєшт 2/6 і чорногорівських поховань Котюжень 3/16 і Виноградний Сад 4/2.

Посудини чорногорівських комплексів Грушівки 1/3 п.2(8), Красного 5/3, Соколівки 2/3, Широкої Балки 2/13 і новочеркаських поховань у Благодатному 4/2 і 4/11, Каушанах 1/2, Нікополі 3/10, Новій Одесі 1/6 подібні до посуду пізньочорноліських пам'яток Середнього Дністра. Група посудин із чорногорівських поховань Вільногрушівки 9/2, Ковпаківки 4/1, Облоїв 3/1, Спаського 3/3, а також новочеркаських могил Богданівки 5/3, Дальника 1/1, Василівки 1/8, Великої Олександрівки 1/1, Кута 8/12, Малокатеринівки 2/8, Мамай-Гори 161/8, Маяків 2/5, Огородного 1/9, Петродолини 2/1, Південного 1/1, Показового 5/2, Пришиба 4/25 за орнаментом у вигляді прокресленої сіточки, має відповідники у кераміці пам'яток жаботинського типу.

Чорногорівське поховання із Рошкан 3/4 і новочеркаська могила із Сарати 10/13 супроводжувались посудинами, схожими на посуд культури Басарабь і спорідненої їй групи Шолданешти. Подібність до останніх за орнаментом мають і глечики з новочеркаського поховання Рибасового 6/1.

Очевидно, одним із найпізніших є чорногорівське поховання у Донузлаві 1/5. Воно супроводжувалось точильним каменем, за формою аналогічним знахідці із Доніно-Кам'янки 2/1. Вуздечний комплекс із новочеркаської могили у Зольному вказує на ії вік у межах кінця VIII - початку VII ст. до н.е. Померлий із чорногорівського поховання Ковпаківка 1/1 вбитий довговтульчастим наконечником стріли, типовим для найпізніших передскіфських поховань. Серед них мають аналогії комплекси інвентарю п.2 Високої Могили і Березок, а також кінська вузда скарбів у Преображенному, Пуркарах, Кам'янці-Дніпровській.

РОЗДІЛ 6

ПЕРІОДИЗАЦІЯ КІММЕРІЙСЬКИХ ПАМ'ЯТОК

Кіммерійські пам'ятки можна розділити на три групи, які відповідають трьом періодам існування кіммерійської культури. Підставою для визначення періодів є особливість поховального інвентарю, який відображає впливи традицій сусідніх культурних груп.

До першого періоду належать комплекси, інвентар яких має схожі риси з матеріальною культурою доби пізньої бронзи степового Причорномор'я, Гальштату В, першого етапу культури сахарна-солончени й першого етапу чорноліської культури, початку кизил-кобинської культури у Криму. Спираючись на хронологію цих культур, кіммерійські пам'ятки першого періоду можна датувати першою половиною IX ст. до н.е. Другий період охоплює старожитності, синхронні другому періоду культури сахарна-солончени (до появи шолданештських традицій), другому етапу чорноліської культури, основній частині пам'яток першого етапу кизил-кобинської культури. Цей період датується другою половиною ІХ - першою половиною VIII ст. до н.е. Третій період представлений комплексами, які співіснували з поселеннями типу Жаботин у Подніпров'ї, пізньою чорноліською культурою та змішаними (сахарнянсько-шолданештськими) комплексами у Подністров'ї, а також з початком другого періоду кизил-кобинської культури у Криму. Цей період датується серединою VIII - початком VII ст. до н.е.

Періодизація чорногорівських пам'яток. Відомо 54 поховання першого періоду. Понад 60 % з них здійснено у простих ямах, які часто доповнювались дерев'яними та кам'яними елементами конструкцій. Підбійні споруди становлять понад 30 % від усіх виявлених поховальних конструкцій, однак у Побужжі всі могили першого періоду здійснені у підбоях.

Переважають кістяки, що лежать зібгано на лівому боці головою на схід. Рідше трапляються поховання на лівому боці із південною орієнтацією. Заупокійна їжа характерна для комплексів Придніпровської, Орельсько-Самарської і Кримської підгруп і відсутня у могилах Східноукраїнської групи.

...