Закарпаття у складі Чехословаччини: міжконфесійні відносини у 1919-1929 рр.

Зміни в стані греко-католицької церкви добре відображені в пастирському посланні П. Гебея з нагоди Нового 1926 року. Єпископ вимагав від священиків не тільки добре виконувати свої обов'язки, як це було раніше, але й бути вихователями молоді, порадниками для дорослих, вартовими від поширення блуду та активними провідниками церковної громади. Нові умови, на думку єпископа, вимагали від душпастиря цікавитися господарськими та соціальними проблемами своїх віруючих. Це був новий підхід у постановці завдань керівного кліру перед духовенством. Від них вимагалося нарощування масштабів впливу на паству.

А. Волошин з благословення П. Гебея 10 січня 1928 року заснував гурток духовенства християнсько-народної партії. Його завданням було політичне виховання священиків.

У листі № 1002/925, адресованому усім священикам, єпископ П. Гебей писав, що у відповідь на наступ православних, після консультацій з єпископом Пряшівської єпархії Д. Няраді, він вирішив заснувати «єпархіальну Центральну Канцелярію оборони віри і церкви». Перед новою організацією ставилися завдання інформувати широкі кола громадськості з питань церковно-релігійних відносин шляхом публікації статей у греко-католицьких часописах. Центральна канцелярія повела широку наступальну пропагандистсько-агітаційну кампанію в місцевій та зарубіжній пресі. Масово публікувалися антиправославні інформаційні матеріали. Показувалися, хоч і однобічно, негативні наслідки релігійної боротьби.

Без сумніву, ситуація у міжконфесійних відносинах значно змінилася. І уніатство не могло повернути собі втрачених позицій, того впливу на суспільно-політичне життя, який воно мало до розпаду Австро-Угорської імперії. Греко-католицьке духовенство пішло на співробітництво з органами влади значною мірою із-за матеріальних вигод.

У параграфі третьому розглядається діяльність і взаємини іудейської та інших релігійних громад у другій половині 20-х років. У краї не існувало гострого антагонізму між іудейською та іншими конфесіями, а тому не було і проявів агресивного антисемітизму. Між ними діяли принципи терпимості та взаємоповаги релігійних почуттів. У складних умовах становлення православ'я, наприклад, не було майже жодного випадку ускладнень між іудейською та православною конфесіями.

Аж до середини 30-х років ортодоксальна єврейська релігійна громада на Підкарпатській Русі не мала єдиної організаційної структури та центрального керівного органу. Наслідком цього була неорганізованість, часом анархія, що вели до внутрішніх суперечок і конфліктів у іудейських громадах. Іншою причиною внутріконфесійних конфліктів було поширення модерністського напрямку.

Римо-католицька та реформатська конфесії проявляли в цілому толерантність у ставленні до інших конфесій.

У Закарпатті досить активно поширювався сектантський рух, зокрема баптизм та суботництво. Поширення сектантства також вело до зменшення чисельності пастви, насамперед греко-католицької конфесії. У зв'язку з цим уніатське духовенство розпочало активну антисектантську пропаганду.

У параграфі четвертому розкривається позиція державних органів влади щодо міжконфесійних відносин у другій половині 20-х років. 9 травня 1925 року був опублікований і вступив у дію новий закон № 96 від 23 квітня того ж року про взаємні відносини між віруючими різних віросповідань.

Закон містив чимало нових положень у порівнянні з колишнім австро-угорським законодавством. У ньому йшлося про врегулювання порядку запису віросповідання новонароджених, навколо чого точилися жорстокі суперечки, особливо між греко-католиками та православними.

Попереднє встановлення віросповідання, як дозволялося робити до цих пір у відповідності з параграфом першим закону № 32/1894, якщо батьки належали до різних конфесій, що надавало певну перевагу греко-католикам, новий закон не передбачав. У зв'язку з цим греко-католицька єпархія своїм першочерговим завданням вважала збереження пастви, тобто, щоб від них не відняли новонароджених дітей. Священиків зобов'язували при хрещенні нагадувати батькам, щоб вони і при записах у метричні документи добивалися внесення греко-католицького віросповідання.

Закон дещо полегшував перехід з одного віросповідання в інше. З досягненням 16 річного віку кожен набував право вільно і самостійно переходити з однієї віри в іншу. Дітям до 16 років заборонялося самостійно змінювати релігію. Таке право мали тільки їхні батьки, опікуни або вихователі. Закон регулював грошові та натуральні повинності віруючих, встановлював порядок спільного використання кладовищ, що теж було однією з причин гострих міжконфесійних конфліктів.

Узаконювалося також право релігійних меншин на навчання своєї релігії в школах. Надавалося право навчання релігії та участі в обрядах воїнам і студентам, але з умовою, щоб це не заважало існуючому в установі порядку. Разом з тим, якщо іншим конфесіям дозволялося навчати дітей відповідної релігії в школах, то за розпорядженням шкільного відділу Цивільної управи Підкарпатської Русі ч. 1116/27 православні такого права були позбавлені. Закріплювалися у законодавчому порядку права «bezvyznani», тобто безконфесійних громадян, а також ряд інших положень, що раніше служили причиною міжконфесійних суперечок. Таким чином у країні протягом 20-х років відбувався процес удосконалення законодавства з питань релігійних відносин.

Питаннями конфесійної діяльності в Чехословацькій республіці відав відділ культів міністерства шкіл та народної освіти. Спеціального міністерства чи управління з питань культів не існувало. На Закарпатті питаннями діяльності різних релігій відав реферат (відділ - М. Д.) шкільництва Цивільного управління, а після адміністративної 1928 року реформи - Земського управління Підкарпатської Русі. Відділ щоквартально та щорічно на основі інформації з місць, насамперед жупних управлінь, аналізував стан міжконфесійних відносин, вносив пропозиції керівництву з даної проблеми. Систематично проводилися наради, у тому числі виїзні, часто з участю віце-губернатора П. Еренфельда та всіх жупанів. Обговорюючи ситуацію, учасники нарад виробляли рекомендації по розв'язанню проблемних питань. Про стан міжконфесійних стосунків органи влади систематично інформувала поліція, котра вела нагляд за ними.

Як засвідчують факти, наступ уніатів на православних у великій мірі був успішним завдяки незавершеності організації православної єпархії, а також у загальному нижчому рівню кваліфікації духовенства, його неймовірній бідності порівняно з уніатським духовенством, відсутності майже до кінця 20-х років фінансової підтримки з боку держави, у тому числі конгруа. В результаті влада вважала, що закарпатське православ'я не зможе бути державотворчим, а тому тривалий час не поспішала узаконювати його діяльність.

Конституційно узаконивши право на поліконфесійність без виділення привілейованих конфесій у державі, керівництво Чехословаччини, а за ним і Закарпаття проводило політику створення в основному рівних можливостей для різних конфесій. Але в таких умовах перевага надавалася тим конфесіям, які в більшій мірі підпадали під вимоги масариківської ідеології щодо місця релігії у державі.

Надаючи певну підтримку різним групам православних на Закарпатті, уряд Чехословаччини та керівництво в краї штучно підтримували розкол православної общини. Це значно ослаблювало позиції православних передусім у протистоянні з греко-католицькою конфесією.

Зміна в середині 20-х років єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії привела і до зміни відносин між уніатами та владними структурами. А це породило на першому етапі загострення міжконфесійних відносин.

Церкви православних приходів в окремих селах стали повертати греко-католикам. Політичні інтриги правителів Чехословаччини та Підкарпатської Русі трагічно відбивалися на долі простих віруючих. А особливо тоді, коли влада, проявляючи насилля, застосовувала у міжконфесійних суперечках жандармів і зброю.

Дисертація завершується висновками, у яких підсумовано результати дослідження, зроблено узагальнення. Автор відзначає позитивне значення входження Закарпаття до складу Чехословацької держави для соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку краю. Важливе місце в цьому плані мала демократизація суспільства та її вплив на розвиток свідомості населення. Демократизм Чехословацької держави надавав майже рівні можливості для діяльності всіх конфесій та віровчень. Однак відродження православ'я породило одночасно і гострі міжконфесійні суперечки, перш за все між греко-католиками і православними.

Міжконфесійна боротьба набувала різноманітних форм. Основними з них були догматичні суперечки та з приводу права існування у краї православ'я, сутички, насильне захоплення храмів та церковного майна і т. п.

Міжконфесійні суперечки мали негативні наслідки. Вони ослаблювали єдність суспільства, ділили його на конфліктуючі угрупування, руйнували традиційну закарпатську толерантність, зменшували потенційні можливості народу у боротьбі за соціальні, економічні, національні та культурні і релігійні інтереси. Припиненню міжконфесійних конфліктів у значній мірі сприяло зміцнення та узаконення діяльності православної конфесії. В результаті вони перейшли переважно в русло встановлених законом норм.

Велика заслуга в організації та кінцевому визнанні державною владою діяльності Мукачівської православної єпархії належить Сербській православній церкві.

Одночасно слід відзначити, що у Закарпатті сформувався і витримувався переважно дружний характер стосунків, крім згаданих, майже між усіма іншими конфесіями, у тому числі - іудейською.

Досвід міжконфесійної боротьби 20-х років показує, що протистояння і догматичні домагання породжують суспільний неспокій і зло, змінюють соціальну суть і функції будь-якої релігії, роблячи її соціально небезпечною, переважно реакційною. Сумні уроки відсутності міжконфесійної толерантності і наявність фанатизму вчать напередодні 2000-ліття народження Христа і вимагають робити висновки в інтересах загальнолюдських цінностей в умовах побудови демократичної правової незалежної української держави.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Делеган М. «Наші русини майже всі коло землі... « Руська хліборобська (землеробська) партія на Закарпатті //Карпатський край. - 1995. - Вересень-грудень. - № 9-12. - С. 68-71.

2. Делеган М. Питання реституції архівних документів в умовах Закарпаття //Студії архівознавства та документознавства. Т. 1. - Київ, 1996. - С. 28-29.

3. Делеган М. Свідки сивої давнини //Карпатський край. - 1996. - Серпень-грудень. - № 8-12. С. 64-67.

4. Делеган М. Документи Державного архіву Закарпатської області про уніатську церкву на Закарпатті. Загальний огляд //Ужгородській унії - 350 років. - Ужгород, 1997. - С. 139-144.

5. Делеган М. Перший номер журналу «Право» на Закарпатті //Право України. - 1998. - № 4. - С. 92-95.

6. Делеган М. Іудейство та інші вірування на Закарпатті (1919-1929 рр.) //Дослідження історії соціально-економічного розвитку країн Центральної та Південно-Східної Європи: сучасний стан, проблеми, перспективи. Доповіді та повідомлення наукової конференції, присвяченої 70-річчю доктора історичних наук, професора, заслуженого працівника освіти України Гранчака Івана Михайловича. 7 жовтня 1997 р. - Ужгород, Патент. - 1998. - С. 408-416.

7. Делеган М. Початок демократизації суспільства та її роль у розвитку політичної свідомості населення Закарпаття (1919-1929 рр.) //Дослідження історії соціально-економічного розвитку країн Центральної та Південно-Східної Європи: сучасний стан, проблеми, перспективи. Доповіді та повідомлення наукової конференції, присвяченої 70-річчю доктора історичних наук, професора, заслуженого працівника освіти України Гранчака Івана Михайловича. - 7 жовтня 1997 р. - Ужгород, Патент. - 1998. - С. 416-429.

8. Delegan Mihajlo. A Kбrpбtalja Megyei Бllami Levйltar vallбssal kapcsolatos iratai. // Magyarorszagi Egyhбzo Levйltarosok Egysьlete konferenciбja. Nziregyhбza. 1997. Augusztus 27. - Nziregyhбza, 1998. - S. 49-54.

(Делеган Михайло. Документи Державного архіву Закарпатської області, які стосуються релігійних конфесій// Конференція Спілки Церковних Архівістів Угорщини. Ніредьгаза, 27 серпня 1997 р. - Ніредьгаза, 1998. - С. 49-54).

9. Делеган М.В. Закарпатське православ'я у 1918-1925 рр //Гетьман Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року. Науковий збірник, присвячений 125-річчю від народження Гетьмана Павла Скоропадського та 80-річчю проголошення Української Держави 1918 року. -Київ, 1998. - С 188-191.

10. Делеган М.В. Євреї на Закарпатті: громадське та релігійне життя (1919-1929 рр.) // Архіви України. - 1997. - № 1-6. - С. 84-89.

11. Делеган Михайло. Становище православної церкви на Закарпатті у 20-ті роки ХХ ст //Всеукраїнська міжнародна християнська асамблея «Заповідь нову даю вам: любіть один одного» (Іоан, 13, 14). Науково-практична конференція. Київ, 17-18 лютого 1998 р. Доповіді, повідомлення. - Київ, 1998. - С. 153-156.

12. Делеган Михайло. Громадська діяльність підкарпатських студентів у вузах Чехословацької республіки //Карпатський край. - 1999. - №1. - С. 66-68.

13. Делеган М. Початок демократизації суспільства та її роль у розвитку політичної свідомості населення Закарпаття (1919-1929 рр.) //Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. - Т. 3. - Київ, 1999. - С. 463-476.

Анотація

Делеган М.В. Закарпаття у складі Чехословаччини: міжконфесійні відносини у 1919-1929 рр. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07. 00. 02 - всесвітня історія. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Київ, 1999 р.

У дисертації досліджується діяльність різних конфесій на Закарпатті в 1919-1929 рр. у складі Чехословацької республіки. Встановлено, що якісні зміни в громадсько-політичному житті населення краю, які забезпечували свободу віросповідань, сприяли відродженню православ'я. В ході цього процесу відбувалося значне кількісне зростання православної конфесії за рахунок відходу від греко-католицької віри. А це, в свою чергу, привело до різкого загострення у відносинах між православними та уніатами. На основі архівних документів, значна частина яких вперше введена у науковий обіг, проаналізовано стан міжконфесійних відносин в умовах розвитку демократизації суспільства. Дослідником зроблена спроба всебічного і об'єктивного аналізу причин загострення відносин між греко-католицькою та православною конфесіями, які у ряді місць виливались у відкриту боротьбу. Все це негативно впливало на взаємовідносини жителів краю, поглиблювало їх розкол і відволікало від вирішення складних, особливо соціально-економічних проблем. Проаналізовано причини, форми і методи міжконфесійних суперечностей.

Десятилітня міжконфесійна боротьба завершилася узаконенням діяльності православної конфесії. Кінець 20-х років знаменується також поступовим переходом до цивілізованих форм на основі існуючих у той час правових норм.

Ключові слова: демократизація, конфесії, міжконфесійні відносини, православіє, греко-католицизм, іудейство.

Аннотация

Делеган М.В. Закарпатье в составе Чехословакии: межконфессионные отношения в 1919-1929 гг. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07. 00. 02. - всемирная история. Институт украинской археографии и источниковедения им. М. С. Гру-шевского НАН Украины, Киев, 1999 г.

В диссертации исследуется деятельность различных конфессий на Закарпатье в 1919-1929 гг. в составе Чехословацкой республики, куда оно было включено по решению Сен-Жерменского мирного договора от 10 сентября 1919 года. В отличие от прошлых, периода существования тоталитарного режима бывшего СССР, односторонне отрицательных оценок состояния общества дается объектив-ная оценка эволюции демократии в Закарпатье в составе ЧСР. На основании архивных документов, значительная часть которых впервые введена в научный оборот, проанализировано состояние меж-конфессионных отношений.

Качественные изменения в общественно-политической жизни населения края, обеспечивающие свободу вероисповеданий, способствовали возрождению православия, развитие которого осуществля-лось в сложных условиях внутриконфессионной борьбы, особенно по вопросам юрисдикции. В ре-зультате значительная часть паствы отошла от греко-католической конфессии. А это, в свою очередь, привело к резкому обострению в отношениях между православными и униатами. Впервые в диссерта-ции сделана попытка всестороннего и объективного анализа причин обострения отношений между греко-католической и православной конфессиями, которые в ряде мест выливались в открытую борьбу.

В поле зрения исследователя были внутри и межконфессионные отношения также иудейской, римо-католической и реформатской церквей. Сделана попытка охарактеризировать возникновение и деятельность различных религиозных сект.

Религиозные конфессии имели важное значение в духовной жизни населения Закарпатья в 20-ые годы. Отношения между ними, прежде всего в условиях острого противоборства между возрождаю-щимся православием и греко-католицизмом сыграли в основном отрицательное влияние на жизнь населения края. Они углубляли раскол общества и отвлекали от решения сложных социально-еконо-мических проблем.

Десятилетняя межконфессионная борьба завершилась юридическим разрешением на право существования православной конфессии, за что многие верующие вели тяжелую и длительную борьбу. Исход 20-х годов знаменателен и прекращением острой межконфессионной борьбы. Эти отношения постепенно перешли к цивилизованным формам на основании существующих в то время правовых норм.

Проанализировано причины, формы и методы межконфессионных противоречий.

Исследователем установлено, что в Закарпатье в 20-е годы сформировались главным образом толерантные отношения между всеми конфессиями, за исключением греко-католической и православ-ной.

Специального комплексного исследования на тему межконфессионных отношений в 1919-1929 гг. в Закарпатье до сих пор не было.

Ключевые слова: демократизация, межконфессионные отношения, православие, греко-католи-цизм, иудейство.

Annotation

M. Delegan. Transcarpathia as a part of Czechoslovakia: Interconfession Relations in 1919-1929. Manuscript.

Thesis for awarding the candidate of History Degree Speciality 07. 00. 02 - World History. The Institute of Ukrainian Archaeography and Original Sources. Studying after M. Hrushevsky, Kyiv, 1999.

The activity of different confessions in Transcarpathia in 1919 - 1929 is investigated in the dissertation. It is stated that qualitative changes in social and political life of the population of the region quarantined freedom of religions, favored the recovery of Orthodox religion.

In the course of this process the Orthodox confession grew larger because of its deviation of Catholicism. In its turn it led to the rise of tension in interconfession relations between Orthodox and Greek-Catholics.

The state interconfession relations under the conditions of democratization of the society of GSR is analyzed on the basis of the archives documents, a significant part of which has been first introduced into scientific circulation. It's the first attempt to investigate comprehensively the relations existing in the 20-s of the 20th century in Transcarpathia. Forms and methods of interconfession contradictions have been analyzed. The investigator made an attempt of an overall and objective analysis of the causes of straining relations between Greek-Catholic and Orthodox confessions, in some places it resulted in an open struggle. All this negatively influenced the region, deepened the contradictions and distracted the people from solving complicated social-economic problems. A 10-year struggle ended in legalization of the activity of Orthodox confession. The end of the 20-es is marked lox a gradual transition to civilized forms on the basis of the law existing at that time.

The key words: democratization, confessions, interconfession relations, orthodoxy, greek-catholicism, Judaism.

Размещено на Allbest.ru