Проблема безпеки Перської затоки в 70-ті – 90-ті роки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема безпеки Перської затоки в 70-ті - 90-ті роки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук

Загальна характеристика роботи

Усвідомлення світу як єдиного цілого веде до формування нової системи поглядів на проблему безпеки. Існує нероздільність понять і тісний взаємозв`язок у забезпеченні національної, регіональної та міжнародної безпеки. Питання безпеки, що розглядалися раніше головним чином у їх військово-політичному вимірі, в наш час визначаються широким комплексом чинників економічного, соціального, політичного, гуманітарного й екологічного порядку, без урахування яких неможливе утворення надійної системи її забезпечення.

Закінчення епохи блокового протистояння, розпад СРСР і зникнення разом з ним системи біполярності в міжнародних відносинах поставили світ перед необхідністю розробки нових механізмів та гарантій забезпечення безпеки. Однією з найважливіших особливостей розвитку сучасних міжнародних відносин є те, що відбувся зсув основних викликів та загроз, перехід міжнародної конфліктності з глобального на регіональний та субрегіональний рівні. Виникає потреба дослідження питань безпеки не тільки на загальному - міжнародному, але й на регіональному, субрегіональному й національному рівнях. Зміна характеру загроз у сфері безпеки призводить до відповідної зміни завдань, що постають на порядку денному, та вимагає прийняття конкретних рішень у залежності від розвитку військово-політичної ситуації в тому чи іншому регіоні.

Актуальність теми. Проблема безпеки Перської затоки належить до найгостріших питань міжнародного життя й знаходиться у центрі уваги світового співтовариства. Ірано-іракська війна, кувейтська криза 1990-1991 рр., подальші кризові ситуації навколо Іраку свідчили, що у 70-ті - 90-ті роки виникла необхідність науково обгрунтованої концепції забезпечення безпеки регіону Перської затоки. Розвиток нових тенденцій в сфері безпеки в цьому регіоні та її вплив на ситуацію на Близькому Сході, а також на загальний стан міжнародних відносин є однією з найважливіших міжнародних проблем, дослідження якої має до того ж безперечний інтерес для політичної практики України.

Необхідність чітко сформулювати сучасну концепцію забезпечення безпеки, що відповідає національним інтересам української держави, пояснює важливість та пріоритетність вивчення досвіду вирішення цих проблем як на національному рівні (аналіз та використання досвіду окремих країн), так і на рівні регіональному та глобальному.

Напруженість у Перській затоці торкається національних інтересів України, адже сучасна архітектоніка її геополітичної орієнтації базується на принципі багатовекторності, одним з пріоритетів якої є розвиток відносин з країнами цього регіону. Зацікавленість України в збереженні миру та стабільності в районі Перської затоки як у регіональному масштабі, так і на рівні окремих країн, носить довгостроковий характер. Значення вказаного напрямку в системі зовнішньополітичних пріоритетів України зростатиме з розширенням відносин та співробітництва з усіма країнами регіону, насамперед у сфері постачання енергоресурсів.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційної роботи є складовою частиною комплексної програми науково-дослідних робіт Київського університету імені Тараса Шевченка «Розбудова державності України» та Інституту міжнародних відносин Київського університету «Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови української держави.» Дослідження виконано згідно з науковою темою кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського університету «Зовнішньополітична стратегія України в контексті розбудови нової європейської архітектури». Процеси формування принципово нової моделі безпеки охопили як європейський, так і азійський регіони. Вони мають як свою регіональну специфіку, так і загальні проблеми та тенденції, порівняльний аналіз яких сприяє глибшому осмисленню нової моделі забезпечення безпечного існування людства.

Наукова проблема, яку вирішує автор - визначення та аналіз особливостей процесу формування системи безпеки регіону Перської затоки і причин нестабільності у регіоні на трьох рівнях (теоретико-концептуальному, доктринальному і практично-політичному) та в двох сферах (військово-політичній та політико-дипломатичній).

Концепція дисертанта. Автор виходить з ідеї про тісний взаємозв'язок забезпечення національної, регіональної та міжнародної безпеки. Враховуючи особливе значення регіону в світовій політиці та економіці, в структурі міжнародних відносин, до проблеми досягнення його безпеки залучені провідні країни світу. Під забезпеченням безпеки автор має на увазі розробку необхідних рішень і здійснення на їх основі заходів, адекватних реальним та потенційним загрозам.

Безпека Перської затоки має розглядатися і як діяльність суб'єктів міжнародних відносин і як сфера відносин, що виникають між цими суб'єктами. Логічним тому вважаємо, що предметом даної праці є безпека регіону Перської затоки.

Об`єктом дослідження є міжнародні відносини в регіоні Перської затоки в період, що досліджується.

Поняття «регіональна безпека» має конкретно-історичний характер. Хронологічні межі роботи охоплюють 70-ті - 90-ті роки. Виділення цього періоду обумовлене такими чинниками: він характеризується суттєвою трансформацією регіональної системи міжнародних відносин, що мало вирішальний вплив на проблему досягнення безпеки Перської затоки. Нижня хронологічна межа дослідження визначається тим, що на початку 70-х років, після виведення з району «на схід від Суецу» збройних сил Великої Британії, там було утворено низку нових незалежних держав - Бахрейн, Катар, Оман, ОАЄ. В той же час активізуються процеси формування регіональної підсистеми міжнародних відносин як структуростворюючого компонента близькосхідної регіональної системи. Вирішальне місце в цих процесах посідала проблема формування умов регіональної безпеки.

Мета дисертаційного дослідження полягає в розкритті політичних та військово-політичних аспектів розвитку ситуації у сфері безпеки в Перській затоці в період 70-х - 90-х років та аналізі впливу цієї ситуації на загальний стан міжнародних відносин; визначенні принципів досягнення, місця і ролі безпеки Перської затоки в системі міжнародних відносин.

Відповідно до сформульованої мети вирішувалися такі конкретні завдання:

У теоретико-концептуальному плані:

- формування категорійно-понятійного наукового апарата проблеми, що досліджується;

- аналіз концептуально-теоретичних поглядів з питань місця та ролі проблеми регіональної безпеки в міжнародних відносинах, її функцій та форм реалізації;

- формулювання мети та завдань системи забезпечення регіональної безпеки й критеріїв оцінки її ефективності.

У доктринальному плані:

- означення найбільш впливових теорій та концепцій, які безпосередньо або опосередковано впливають на процес формування та реалізації політики як держав Перської затоки, так і позарегіональних держав у питаннях регіональної безпеки;

- виявлення й прогнозування патогенних впливів та визначення шляхів ефективного реагування на них, дослідження загроз регіональній безпеці, що передбачає означення джерел небезпеки, їх систематизацію та класифікацію;

- аналіз теоретичних засад стратегії гарантування безпеки державами Перської затоки, виявлення їх характерних особливостей та національної специфіки;

У практико-політичному плані:

- періодизація розвитку ситуації у сфері безпеки і визначення ступеню ефективності її забезпечення;

- визначення впливу центросилової динаміки в регіоні Перської затоки та на Близькому Сході на проблему забезпечення регіональної безпеки;

- характеристика та оцінка основних етапів еволюції позиції країн Перської затоки, арабських країн, провідних країн Заходу, СРСР, Росії та України щодо проблеми забезпечення безпеки Перської затоки.

Наукова новизна дисертації визначається розробкою авторської концепції шляхів забезпечення регіональної безпеки на прикладі регіону Перської затоки, що дає змогу надати практичні рекомендації стосовно формування та реалізації політики України з цього питання. В ній вперше розглядається стан міжнародних відносин в цьому регіоні в геополітичних умовах сучасності, що дало автору змогу виявити найважливіші тенденції їх розвитку. Вперше здійснено науково обгрунтовану періодизацію розвитку ситуації у сфері безпеки в регіоні Перської затоки і визначено ступінь ефективності її забезпечення. Автор запроваджує свою систематизацію та удосконалює класифікацію чинників дестабілізації ситуації в Перській затоці. Зроблено науково обгрунтований прогноз розвитку дестабілізуючих тенденцій на усіх структурних рівнях регіону. Вперше здійснено спробу систематизації та класифікації існуючих у сучасній історіографії поглядів, концепцій та теорій стосовно можливості розв'язання даної проблеми. На оригінальній джерельній базі (англомовні та арабомовні документальні матеріали, вперше введені автором у науковий обіг) визначені теоретичні засади, виявлені характерні особливості й національна специфіка позицій як країн регіону, так і позарегіональних держав з даної проблеми. У контексті компаративного переосмислення джерел визначено ступінь ефективності національних, регіональних, міжнародних механізмів забезпечення безпеки Перської затоки, залежність цього процесу від діяльності провідних країн світу. Дістало подальший розвиток осмислення інтересів України в досягненні стабільності і безпеки в Перській затоці, надані практичні рекомендації стосовно формування та реалізації політики України з цього питання.

Практичне значення одержаних результатів

Наукове та практичне значення дослідження визначається як його політичною актуальністю, так і науковою новизною. Результати дисертаційного дослідження знайшли практичне застосування при створенні автором програм вузівських навчальних дисциплін «Зовнішня політика країн Азії», «Зовнішня політика арабських країн», «Міжнародні відносини на Близькому Сході», «Ісламський фактор в міжнародних відносинах», «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку». На основі концептуальних матеріалів дисертації автором були підготовлені курси «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку», «Геополітика та геостратегія», спецкурс «Ісламський фактор в міжнародних відносинах».

Сформульовані автором наукові висновки та результати направлені до МЗС України. В них містяться авторські рекомендації щодо формування та реалізації політики України в районі Перської затоки, зокрема з проблеми регіональної безпеки.

Матеріали, основні положення та висновки дослідження можуть бути використані в діяльності зовнішньополітичних та військових відомств України, науково-дослідних інститутів та центрів:

- для використання теоретичного та практичного досвіду країн регіону в процесі розробки та реалізації політики національної безпеки та зовнішньополітичної стратегії;

- для розробки проблематики міжнародної та регіональної безпеки і визначення позиції України з цих питань;

- при аналізі та прогнозуванні зовнішньополітичних курсів провідних країн Заходу, арабських та азійських країн з проблеми, що досліджується;

- для визначення зовнішньополітичного курсу України щодо країн Перської затоки.

Матеріали роботи можуть бути використані при розробці нормативних та спеціальних курсів у вузах з проблем міжнародних відносин, міжнародної безпеки, зовнішньої політики країн Азії та провідних держав сучасного світу.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи пройшли апробацію і були оприлюднені у виступах на міжнародних і республіканських наукових конференціях, у тому числі на конференції Наукової Ради з проблем економічного, соціально-політичного і культурного розвитку країн Африки, Інституту Африки РАН та Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка «Національні інтереси Росії, України та Білорусі в Африці і на Близькому Сході (загальне та особливе)» (Київ, червень 1993 року), «Третій світ в сучасному світі» (Київ, січень 1992 року), Науковому семінарі Київського університету імені Тараса Шевченка, Української асоціації сходознавства і африканістики імені А. Кримського, Інституту соціальних та економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР «СРСР, США і «третій світ» (Київ, травень 1990 року), конференціях Інституту сходознавства РАН, зокрема «Конфлікти в країнах третього світу» (1996 рік), конференції НАН України «Наука та технології в умовах реформування економіки, проблеми комерціалізації підприємництва і новаційного менеджменту» (Київ, грудень 1997 року), щорічних наукових конференціях Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, а також при викладанні автором нормативних курсів «Історія міжнародних відносин», «Зовнішня політика арабських країн», «Вступ до спеціальності «міжнародні відносини» для студентів I-IV курсів, «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку», «Геополітика і геостратегія» для магістрантів Інституту міжнародних відносин, спецкурсів «Ісламський фактор в міжнародних відносинах», «Міжнародні відносини на Близькому Сході».

Публікації. Теоретичний та фактичний матеріал дисертації знайшов відображення у публікаціях автора. У монографії «Перська затока: проблема безпеки в 80-ті - 90-ті роки» на широкому історичному матеріалі подана загальна концептуальна методологія, на якій базується авторське розуміння сутності регіональної безпеки та шляхів і можливостей її забезпечення в Перській затоці. Аналізуються зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на безпеку регіону. Піддано аналізу історичний досвід забезпечення безпеки Перської затоки, позицію основних акторів з цієї проблеми. Визначено авторське бачення шляхів рішення проблеми забезпечення безпеки регіону Перської затоки.

У навчальному посібнику для студентів вищих закладів освіти «Міжнародні відносини. ХХ століття» на широкому фактичному матеріалі дається аналіз основних тенденцій розвитку міжнародних відносин ХХ століття. Значна увага приділяється, зокрема, проблемі безпеки Перської затоки.

Дисертант є співавтором (розділ «Міжнародні відносини на Близькому та Середньому Сході») підготовленого авторським колективом кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики ІМВ КУ навчального посібника «Міжнародні відносини (1945-1980)».

Основні положення дисертаційної проблематики знайшли відображення у 30 публікації автора.

Структура дисертації. Складність проблем, що підлягають дослідженню, зумовили загальну логіку і структуру роботи. Дисертація загальним обсягом 435 сторінок складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (467 найменувань, 35 стор.) українською, російською, англійською та арабською мовами.

Основний зміст

міжнародний безпека перський національний

У вступі розкриваються сутність і стан наукової проблеми та її значущість, обґрунтовується її актуальність та необхідність проведення дослідження, викладено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, формулюється її мета і завдання, визначаються хронологічні межі дослідження, описано ступінь новизни, показано практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Джерельно-документальна та концептуально-методологічна база дослідження. Історіографія проблеми» викладається загальна методика і основні методи дослідження, характеризується коло використаних при роботі над темою джерел. Аналізується ступінь наукової розробки теми, основні етапи розвитку наукової думки з проблеми, окреслюються питання, що потребують подальшого дослідження.

Сфера регіональної безпеки - один з найменш розроблених об'єктів наукового аналізу, що вимагає особливої уваги до вибору вірної методології дослідження. Виходячи із специфіки об'єкта дослідження, автор обирає в якості основних методів аналізу системний, порівняльний, проблемно-історичний, емпіричний підходи. Регіональна безпека може бути предметом як теоретичного, так і емпіричного аналізу, що спирається на реально існуючі в практиці міжнародних відносин взаємодії в межах географічних регіонів. Застосування емпіричних методів виступає певною запорукою наукової об'єктивності та достовірності результатів дослідження. Але досліджувати сутність проблеми, її генезу можна тільки за допомогою засобів теоретичного аналізу, одним з яких є політологічний аналіз. Він дозволяє уявити даний процес як явище, пов'язане із захистом та підтриманням стабільності шляхом вивчення політики акторів. Запровадження системного підходу дозволило сформулювати цілісне сприйняття процесів міжнародного життя та представити комплексне бачення цих процесів як сукупності поведінки міжнародних акторів, їх національних інтересів, що в контексті забезпечення безпеки розглядаються разом з категорією загрози.

В цілому, при дослідженні проблеми безпеки Перської затоки використовувався кожен з цих методологічних підходів, тому що лише в такому випадку можна говорити про всебічний та цілісний аналіз цього актуального у нинішній час наукового й практичного явища.

Найважливіший підхід до розробки проблематики безпеки - геополітичний. Геополітика виступає в концептуальному і світоглядному вимірах і тому є найвагомішим чинником політичного аналізу та прогнозу. Геополітичний аналіз використовується автором для оцінки міжнародно-політичних позицій держав, їх місця в системі міжнародних відносин, дослідженні комплексу політичних, військово-стратегічних, економічних та інших питань, котрі відіграють важливу роль у збереженні або зміні регіонального балансу сил.

Кожна держава чи група держав вибирає для себе найбільш прийнятний варіант забезпечення власної безпеки, враховуючи особливості свого географічного положення, економічного розвитку, характеру загроз та інших чинників. Геополітичний аналіз дає змогу встановити, якою мірою та чи інша модель безпеки відповідає специфіці державного простору, географії окремої країни чи регіону в цілому.

Таким чином, методологічна структура дослідження передбачає аналіз політико-дипломатичних та військово-політичних аспектів проблеми безпеки Перської затоки на трьох рівнях (теоретико-концептуальному, доктринальному та практико-політичному).

Джерельно-документальну базу дисертації складають:

Документи зовнішньополітичних відомств країн Перської затоки, договори, угоди, декларації, комюніке, офіційні заяви представників правлячих кіл цих країн;

Документи зовнішньополітичних відомств інших країн Близького та Середнього Сходу, країн Азії;

Документи міжрегіональних, регіональних та субрегіональних організацій - Організації Ісламська Конференція (ОІК), Ліги арабських держав (ЛАД), Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ);

Матеріали і рішення Організації Об'єднаних Націй, резолюції Ради Безпеки ООН;

Офіційні публікації законодавчих органів США, протоколи засідань обох палат конгресу, слухання комісій та підкомісій, перш за все щорічні слухання з питань політики США в районі Перської затоки, з окремих питань, пов'язаних з регіональною безпекою.

Дослідження та публікації науково-дослідних центрів, що мають не стільки академічний, скільки рекомендаційно-прикладний характер і справляють значний вплив на розробку та здійснення політики країн в галузі безпеки в цьому регіоні.

Урядові документи США, зокрема публікації держдепартаменту США, збірники виступів президентів, виступи державних секретарів, інших представників американських правлячих кіл.

Протоколи засідань законодавчих органів інших позарегіональних держав, що відіграють особливу роль в забезпеченні безпеки Перської затоки, зокрема Великої Британії.

Документи зовнішньополітичних відомств України, Росії, СРСР.

10. Документи Європейського Співтовариства (з 1 листопада 1993 року - Європейського Союзу).

11. Документи політичних партій та рухів країн Перської затоки: публікації Народного Фронту Бахрейну, щотижневик Національного Фронту Визволення Оману, з'їздів Партії арабського соціалістичного відродження Іракського регіону, інших арабських та мусульманських країн.

12. Збірники виступів, статті, книги та мемуари політичних діячів, які виконували чи виконують функцію теоретиків та ідеологів при формулюванні основ політики їх країн з проблеми безпеки Перської затоки - політичних діячів країн-членів РСАДПЗ, Ірану, зокрема Р. Хомейні, А.А. Хашемі-Рафсанджані, А.-А. Велаяті. А. Малекі, Іраку - С. Хусейна, Тарика Азіза, Сполучених Штатів - Г.Кіссінджера, З. Бжезинського, Лі Гамільтона, Дж. Нойеса, представників інших країн.

Розглядаючи закономірності та специфічні особливості розвитку міжнародних відносин в районі Перської затоки, необхідним було перш за все критично оцінити методологічні підходи історіографії до дослідження міжнародних відносин і проблеми безпеки. В залежності від різних критеріїв існує значна кількість класифікацій сучасних течій в науці про міжнародні відносини. Зокрема, на основі географічної та ідеологічної приналежності автором вирізняються українська, російська, радянська історіографія, західні концепції, та дослідження авторів країн, що розвиваються. Щодо західної історіографії, то відокремлюється декілька основних напрямів - політичний реалізм, політичний ідеалізм, модернізм, транснаціоналізм, неореалізм (структурний реалізм, структуралізм) та неомарксизм. Автор вважає за необхідне при дослідженні даної проблеми використовувати наступну типологію:

- українська історіографія.

- західна історіографія, включаючи представників всіх основних шкіл та декількох окремих теорій;

- японська історіографія, що має свої особливості з проблеми, що досліджується;

- історіографія країн, що визволилися - арабська, іранська, індійська, пакистанська;

- радянська історіографія;

- російська історіографія;

Американська та західноєвропейська історіографія. Протягом періоду, що досліджується, проблема безпеки регіону Перської затоки, яка має особливе значення внаслідок, перш за все, причин геоекономічного та геополітичного характеру, привертала увагу представників американської за західноєвропейської історіографії. Слід підкреслити, що західна література заснована на методологічних підходах, опрацьованих представниками всіх головних напрямів сучасних теорій міжнародних відносин. Цими проблемами займалися представники всіх основних течій в сучасній науці про міжнародні відносини - політичного реалізму (Г.Кіссінджер, Р. Такер), політичного ідеалізму (З. Бжезинський), транснаціоналізму (Дж. Най), неомарксизму (Ф. Холлідей), модернізму (Я. Рошандел), неореалізму (М. Мозаффарі) та біхевіоризму (С. Ренсон, С. Уейн), теорії міжнародних акторів (Богат Корані), теорії взаємодії в межах міжнародних систем (Самір Амін).

Автор вважає за необхідне виокремити основні розбіжності в підходах представників цих течій до проблеми безпеки Перської затоки. Представники політичного реалізму виходили з традиційного для них підходу до оцінки міжнародних відносин як арени гострого протиборства держав, розглядаючи стан миру як стан рівноваги між державами і вбачаючи в забезпеченні балансу сили єдиний реалістичний засіб збереження миру. Щодо рішення проблеми забезпечення безпеки Затоки, то вони впевнені, що для цього необхідна допомога позарегіональних держав через неможливість країн регіону зробити це власними силами. В 60-ті роки більшість представників політичного реалізму вважала за передчасне рішення Великої Британії про виведення звідти збройних сил. В 70-ті роки підтримували політику «двосторонньої опори» на Іран та Саудівську Аравію в забезпеченні регіональної безпеки, не виключаючи можливість збройного втручання у Затоці в разі «загрози придушення індустріального світу», в 90-ті - критикували політику «подвійного стримування» Ірану та Іраку як невдалу спробу встановлення балансу сил. Вони виступали за застосування сили проти Іраку і нарощування військової присутності Заходу для забезпечення регіональної безпеки. В межах цього напряму формулювалась офіційна політика США і Великої Британії з проблеми безпеки Перської затоки взагалі.

В той же час на формування політики провідних країн Заходу з цієї проблеми впливають й інші провідні теорії і концепції. Це, зокрема, модернізм, що відрізняється від політичного реалізму перш за все застосуванням інших методів дослідження, зокрема формалізації, моделювання, емпіричної верифікації результатів. В цьому плані характерними є праці професора Джорджтаунського університету М. Хадсона, а також М. Селіма, Л. Мартіна та інших.

Представники неореалізму пов'язують системний характер міжнародних відносин з якостями структури міжнародної системи. З їх точки зору, структурні якості міжнародної системи не залежать від зусиль малих та середніх держав, а є наслідком взаємодії між великими державами. Цілком природньо, що головну увагу вони приділяли аналізу політики США та СРСР в районі Перської затоки (Ш. Шубін), а на сучасному етапі - політиці США та інших провідних країн Заходу.

Для представників політичного ідеалізму був притаманний нормативістський підхід, перебільшення ролі міжнародних організацій в справі досягнення миру і безпеки шляхом правового регулювання та демократизації міжнародних відносин.

Після кувейтської кризи в західній політології виникають нові підходи до проблеми безпеки. В найбільш повному вигляді вони знайшли відображення в концепціях «загальної безпеки», та «нового інтервенціонізму». Вони обгрунтовували необхідність обмеження поняття національного суверенітету та право міжнародного співтовариства на активні дії з забезпечення міжнародної безпеки та припинення дій тієї чи іншої держави, що її порушує. Водночас деякі автори відстоювали точку зору, що така концепція визнає право на втручання у внутрішні справи інших держав і є ідеологічним обгрунтуванням для спроб деяких країн виправдати свої гегемоністські прагнення.

Представники транснаціонального напряму акцентували увагу на посиленні взаємозалежності світу та відносному зменшенні ролі сили в міжнародних відносинах. Значний вплив на політику США в районі Перської затоки справляли ідеї, сформульовані такими вченими, як Е. Накле, Дж. Най, Д. Болдуін, що передбачали «партнерство», «взаємозалежність» та «взаємодоповненість».

Рішення Великої Британії відносно виведення своїх збройних сил з району Перської затоки привернуло увагу до цього регіону, було проведено декілька семінарів з проблеми регіональної безпеки. Визнавалась передчасність рішення Великої Британії, неможливість країн Затоки забезпечити безпеку власними силами.

Новим поштовхом до дослідження проблем району Перської затоки стало зростання значення нафтового фактора в міжнародних відносинах, посилення залежності економіки країн Заходу від імпорту нафти регіону. В роботах Дж. Петерсона, С.Х. Аміна та інших особлива увага приділяється політиці США та Великої Британії.

Значна кількість досліджень з'явилася на Заході після революції в Ірані та під час ірано-іракської війни. Це, зокрема, дослідження під редакцією одного з лідерів опозиції режиму Хомейні Х. Амірзаде «Безпека Перської затоки», праці А. Кордесмена і Г. Ноннемана. Але означені автори залишають без відповіді ряд ключових питань, пов'язаних з дослідженням факторів дестабілізації ситуації в регіоні. Внутрішньополітичні аспекти проблеми безпеки розглядаються ними виходячи з європоцентристських аналогій, не враховуючи специфіку розвитку країн Сходу.

На особливу увагу в плані дослідження політики Ірану в районі Перської затоки заслуговує праця «Затока та міжнародна безпека: 80-ті роки і далі» під редакцією М.Є. Ахрарі. Зокрема, М.Є. Ахрарі детально досліджує політику правлячих кіл Ірану з проблеми безпеки Перської затоки, Дж. Нойєс та М. Кац аналізують місце цієї проблеми у відносинах Ірану з супердержавами. Автори приходять до висновку, що політика Ірану в Перській затоці як у період правління шаха, так і за часів Ісламської Республіки, мало відрізнялась і була спрямована на здобуття там домінуючих позицій. Дж. Петерсон аналізує політику країн-членів РСАДПЗ з проблеми регіональної безпеки, зокрема їх концепцію «опори на власні сили». В той же час поза увагою більшості авторів залишилась політика Іраку в Перській затоці.

Після війни в Перській затоці з'явилася велика кількість літератури з проблеми розвитку міжнародних відносин в регіоні. Вона містить велику інформацію відносно розвитку ситуації в період кувейтської кризи і подальших подій, але обмежується констатуючим їх висвітленням, фактично залишаючи без адекватного пояснення причини нестабільності в регіоні та шляхи їх ефективного подолання. Новий, досить цікавий ракурс проблеми розглядається в монографії «Політична психологія в війні в Перській затоці: лідери, громадськість та конфліктний процес». В її основі є матеріали конференції, що була організована університетом Нью-Йорка. В розділах, написаних Л. Брауном, Д. Растоу детально досліджуються передумови кризи в Перській затоці. С.Уєйн, Дж. Пост, С. Ренсон аналізують роль суб'єктивного фактору в кувейтській кризі, процес прийняття рішень арабськими керівниками, зокрема С. Хусейном, президентом США Дж. Бушем. Певну увагу викликає висновок Л. Брауна, що під час кувейтської кризи сталося психологічне відновлення арабської історичної пам'яті, чим досить вдало маніпулювала іракська пропаганда. Проблеми розвитку міжнародних відносин у районі Перської затоки після кувейтської кризи аналізуються в працях Г. Гауза, Т.Ісмаіла, Ж.Ісмаіл, Л. Канторі, Барда О`Нейла, Р. Фалька, Р.О. Фрідмана, Р. Хантера та інших.

Характеризуючи проблемно-наукові монографічні праці з питань розвитку міжнародних відносин в регіоні Перської затоки, слід зазначити відсутність цілісного і комплексного дослідження з проблеми його безпеки протягом всього періоду, що досліджується. В працях західних авторів розроблялись лише окремі аспекти вказаної проблематики.

Японська історіографія. Враховуючи значення Перської затоки для японської економіки, проблеми її безпеки викликали увагу японських дослідників. Виокремлюється п'ять напрямів у японській історіографії з проблеми, що досліджується, що значною мірою є відображенням протиріч в її правлячих колах з проблем політики в районі Перської затоки, місця і ролі Японії в системі міжнародних відносин взагалі. Аналіз цих напрямів дає змогу деякою мірою прогнозувати можливі зміни в політиці Японії .

Перший напрям, що можна позначити як «мінімалістський», підкреслює необхідність для Японії скоротити свою участь у зусиллях по забезпеченню безпеки Перської затоки, дистанціюватися від політики США в регіоні, акцентує увагу на особливостях політики Японії в регіоні як азійської держави, її економічної залежності від нафти Затоки. Він має найбільшу підтримку серед правлячих та наукових кіл країни, в усіх п'яти провідних японських політичних партіях, але насамперед в Соціалістичній та Комуністичній. Її прибічниками є відомі політичні діячі, такі як Ясухіро Накасоне, Масахару Готода, представники вищих бізнесових кіл, зокрема Казуо Кукузава.

Друга група дослідників, так звані «реалісти», виступають за активну участь Японії в заходах по підтриманню безпеки в районі Перської затоки, у тому числі і у військових. Найбільш чітко погляди цієї групи дослідників відображає професор Токійського університету Сейзабуро Сато. Вплив їх на формування зовнішньополітичної думки Японії можна оцінити як поміркований.

Третій напрям, так звані «моралісти», вважають, що в умовах агресії проти суверенної держави, як це трапилось під час кувейтської кризи, Японія просто має моральний обов`язок втручатися більш активно. Інакше її будуть розглядати як егоїстичну, непринципову країну, що занепокоєна тільки власними економічними інтересами, «країну без обличчя».

Четвертий напрям - так звані «утілітаристи». Вони вважають за необхідне проводити більш активну зовнішню політику, в тому числі з проблеми безпеки Перської затоки, що буде сприяти посиленню впливу Японії на міжнародні відносини.

Нарешті, останні, так звані «білатералісти», розглядають політику Японії перш за все в контексті японсько-американських відносин. Вони наполягають на тому, що Японія має відігравати більш активну роль у забезпеченні безпеки Перської затоки, щоб не зашкодити розвитку японсько-американських відносин.

Таким чином, можна зробити висновок, що саме політика Японії в районі Перської затоки стала наріжним каменем дискусій з проблем зовнішньої політики взагалі, її альтернатив.

Арабська історіографія. Дослідження з цієї проблематики ведуться в спеціальних науково-дослідних центрах Ель-Кувейта, Каїра, Аммана, Бейрута. Вона представлена працями таких вчених, як Абдалла аль-Нафісі (провідний кувейтський політолог), М. Рушейх, Яхья Хельмі Раджаб, М. Румейхі (головний редактор журналу аль-Арабі, радник міністра закордонних справ Кувейту), Ю. Ас-Сабах (представник правлячої династії Кувейту), Зукар Шукейр. Слід особливо виокремити за обсягом, інформативністю та джерельним забезпеченням праці Я.Х. Раджаба «Рада співробітництва держав Арабської затоки» та Б. Аль-Хомейді «Роль держав Арабської затоки у допомозі міжнародному розвитку».

В арабській історіографії існує декілька концепцій з проблеми, що досліджується. Перша, що певний час була досить поширеною, виходить з того, що безпека Перської затоки є складовою частиною загальноарабської безпеки, вона має забезпечуватися спільними зусиллями арабських країн. Виходячи з цього, ряд авторів відкидали необхідність утворення Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), тому що вже існує організація, що об'єднує всі арабські країни, а саме Ліга арабських держав (Мухаммед Лабіб Шукейр, Валід Абдул Хай, Абдул Мунім Саід Алі, Джурдж Аль-Абад). В утворенні субрегіональних об'єднань вони вбачають негативну тенденцію до місцевого регіоналізму, що йде всупереч загальноарабським інтересам. Вони вважають, що утворення Ради стало негативним фактором, що сприяв залежності безпеки арабських країн від позарегіональних держав, перш за все США, відокремленню загальноарабської безпеки від безпеки Перської затоки.

Друга концепція розглядає безпеку Перської затоки відокремлено від загальноарабських проблем. В межах цієї концепції існує кілька підходів. Перший підхід, що був докринально оформлений в рішеннях РСАДПЗ в 80-х роках, передбачав «опору на власні сили» в забезпеченні регіональної безпеки. Такі автори, як Яхья Хельмі Раджаб, Алі Халіфа аль-Куварі, Абдалла аль-Насіфи вважають, що згадана організація відіграє важливу роль в забезпеченні регіональної безпеки. Другий підхід передбачав використання для цієї мети збройних сил арабських країн, зокрема Єгипту та Сирії, або мусульманських країн - Ірану, Пакистану, Туреччини, тощо. Третій підхід, що знайшов доктринальне закріплення в 90-х роках (розуміючи під доктриною офіціально сформульовані державами, зокрема Кувейтом і Оманом, принципи політики) передбачав опору на позарегіональні держави в забезпеченні регіональної безпеки - постійних членів Ради Безпеки ООН, перш за все США і Велику Британію.

Найбільш дискусійним в арабській історіографії є питання відносно західної військової присутності і ролі країн Заходу в забезпеченні безпеки Перської затоки. Проти цього, зокрема, виступали такі дослідники, як Ахмед аль-Рубаі та інші, що наполягали на арабському варіанті вирішення цієї проблеми. В той же час деякі автори, перш за все кувейтські, зокрема Набіль Закі, Ріфаат Саід, визнали необхідність в сучасних умовах вдаватися до допомоги позарегіональних держав у забезпеченні безпеки.

Відносно кризи в Перській затоці слід зазначити декілька досліджень, зокрема доктора Фуазі Закарія «Арабська культура та криза в Перській затоці», в якій він аналізує міжарабські відносини в період кризи. Генезі кувейтської кризи присвячені дослідження Абдулли Салмана «Міжнародна боротьба в районі Перської затоки», Анвара Мухаммада «Криза», Абдулли Ніджасі «Кувейт з іншої точки зору», Бутроса Бутроса Галі «Конфлікт в Перській затоці і проблеми, що виникають після нього».

Іранська історіографія традиційно мала офіційний характер і віддзеркалювала погляди правлячих кіл. У зв'язку з цим можна чітко відокремити декілька періодів у підході іранських авторів до проблеми безпеки Перської затоки. До 1979 року в ній робився акцент на тому, що безпека має забезпечуватись перш за все державами регіону, без втручання зовні. Головну роль в цьому має відігравати Іран, спираючись на військову допомогу з боку США. Після 1979 року головна теза залишилася - але був знятий акцент відносно необхідності співробітництва у військовій галузі з позарегіональними державами.

Ідеї регіоналізму, в тому числі регіональної безпеки, отримали подальший розвиток через систему конференцій за участю широкого кола політиків та вчених з різних країн. Важливе місце в концептуальній діяльності належить конференціям з проблем регіональної безпеки, що проходили в Тегерані, на яких розглядалися різні пропозиції з забезпечення безпеки. Різні за своїм складом та конкретною проблематикою, вони сприяли розробці елементів системи безпеки, що створювається крок за кроком.

Індійська історіографія. Враховуючи значення цього регіону в зовнішній політиці країни, індійська історіографія приділяла особливу увагу питанням безпеки в регіоні Індійського океану, зокрема Перській затоці. В цьому плані слід згадати монографії відомих фахівців Девендри Каушика та Б.Н. Банерджи. Але враховуючи дату видання, головна увага приділяється подіям 70-х - 80-х років. Цим роботам притаманна гостра критика політики США та Пакистану в районі Перської затоки, апологія «миролюбного» характеру зовнішньої політики Індії. Проблема безпеки Перської затоки в 90-х роках аналізується в працях Я.Сінгха та А.Х.Х. Абіді. З точки зору цих авторів, рішення проблеми безпеки Перської затоки необхідно шукати перш за все на шляхах співробітництва між країнами регіону, із залученням інших азійських країн, зокрема Індії.

Радянська історіографія. Автор критично використовував наукову літературу, що була опублікована в колишньому СРСР. Це перш за все загальнотеоретичні роботи, що досліджували тією чи іншою мірою процеси розвитку країн Близького Сходу, їх роль в міжнародних відносинах. В радянській історіографії міжнародні відносини в регіоні аналізувалися з точки зору біполярного протистояння, протиборства двох наддержав. Для аналізу загальних проблем зовнішньополітичного курсу США використовувались монографії Г.А. Трофіменка і В.Ф. Петровського, праці «Глобальна стратегія США в умовах науково-технічної революції», «Сучасні зовнішньополітичні концепції США», «США: військово-стратегічні концепції». Окремі аспекти політики США в районі Перської затоки розглядалися в роботах радянських американістів Г.А. Арбатова, В.В. Журкіна, В.І. Павлюченка, сходознавців Г.І. Мирського, Є.М. Примакова, О.Е. Туганової та інших. Загальною ознакою, притаманною для цих праць, є політизованість у збиток наукової об'єктивності. В той же час автори використовують значний документальний матеріал, що став у пригоді при дослідженні теми. В ході дослідження проблем «кризової стратегії» США використовувались праці В.А. Кременюка та В.В. Журкіна..

Автор вважає за необхідне проаналізувати, як проходило формування даного регіонального напряму в радянській історіографії, виокремити декілька періодів та окреслити питання, що були головним об'єктом дослідження на тому чи іншому етапі.

Перший етап - друга половина 40-х - 60-ті роки. Увага до проблем близькосхідного регіону посилюється в радянській літературі після другої світової війни. Головна увага приділялась таким питанням, як політика західних держав на Близькому Сході. Дослідження цієї проблематики було започатковано монографією професора Г.Л. Бондаревського «Англійська політика і міжнародні відносини в басейні Перської затоки». Незважаючи на ідеологічні штампи, викликані умовами того часу, для праці притаманна наукова сумлінність та використання унікальних архівних матеріалів, що вперше вводилися в науковий обіг.

Значна увага приділялась дослідженню особливостей національно-визвольної боротьби на Арабському Сході, тому країни Перської затоки (за винятком Ірану та Іраку) опинились осторонь внаслідок її фактичної відсутності, що пояснювалось в радянській історіографії як відсталістю, так і військовою присутністю Великобританії.

У цей період було опубліковано значну кількість літератури країнознавчого та інформаційно-довідкового характеру, їх наукова цінність майже завжди є мінімальною.

Другий етап - 70-ті роки. Поштовхом до дослідження проблем Перської затоки стала активізація національно-визвольної боротьби, зокрема в Омані та Бахрейні, а головне - це рішення Великої Британії про виведення своїх збройних сил з регіону та зростання ролі нафтового фактору в світовій політиці. Головні проблеми, що аналізувалися в радянській історіографії на цьому етапі:

1) національно-визвольний рух в країнах регіону;

2) політика країн Заходу;

3) міжнародні відносини в регіоні;

4) зовнішня та внутрішня політика країн регіону.

Значна увага приділялась питанням так званої «антиімперіалістичної боротьби», в межах якої розглядалась нафтова політика країн Перської затоки. Особливе місце тут посідали праці професора Р.А. Ульяновського, що виконував функції офіційного партійного теоретика з цих проблем. Зазначенні питання розглядалися в такому самому аспекті і в монографії «Енергетична криза в капіталістичному світі». Нафтові проблеми країн Перської затоки, проблема їх взаємовідносин в «трикутнику» - країни-виробники нафти - нафтові монополії і західні країни досліджуються в роботі О.Є. Примакова «Перська затока: нафта та монополії». Окремі аспекти національно-визвольної боротьби народів країн Перської затоки досить тенденціозно розглядалися в монографіях А.В. Швакова и А.М. Васильєва.

Щодо питань зовнішньої політики, то головна увага, звичайно, приділялась таким країнам, як Іран і Саудівська Аравія. Відносно Іраку слід констатувати невелику кількість праць з питань його зовнішньої та внутрішньої політики. Це пояснювалося тим, що після приходу до влади в Іраку баасистського керівництва та з розвитком тісних відносин з СРСР було не прийнято критикувати свого союзника, що робило неможливим дати об'єктивний науковий аналіз подій, що відбувалися в цій країні.

Третій етап - 80-ті - 1991 р. Посилення уваги до проблем Перської затоки було пов'язане, по-перше, як з подіями в Ірані та їх впливом як на міжнародну і регіональну ситуацію, так і на внутрішньополітичну ситуацію в СРСР, зокрема в регіонах поширення ісламу.

Все це обумовило і головні проблеми, що досліджувалися:

1) ісламський фактор та його вплив на міжнародні відносини;

2) політика провідних країн Заходу, зокрема США, в районі Перської затоки;

3) зовнішня політика країн Перської затоки, доцентрові тенденції, утворення РСАДПЗ. Посилення регіоналістських тенденцій в регіоні викликало деяку розгубленість у радянських авторів. Спочатку була помітною тенденція розглядати РСАДПЗ у якості нового військово-політичного блоку імперіалізму. Але потім з'явилися більш серйозні наукові дослідження з цієї проблеми, зокрема О.С. Мелкумян, К.Г. Сусаняна, Р.В. Маркаряна;

4) міжнародні відносини в Перській затоці, зокрема вплив на них ірано-іракської війни та кувейтської кризи;

5) політика Радянського Союзу в Перській затоці, зокрема в монографії В.Ю. Гошева «СРСР і країни Перської затоки»;

6) історія країн регіону. Зберігають свою наукову цінність посмертне видання 1986 року роботи видатного сходознавця В.Л. Бодянського «Східна Аравія», праця А.М. Васильєва «Історія Саудівської Аравії». Вони написані на основі використання джерел, що вперше вводились в науковий обіг і були недоступні для дослідників.

В російській історіографії головна увага приділялась таким проблемам:

1) аналіз та критичне використання досвіду політики Радянського Союзу в Азії, на Близькому та Середньому Сході. В цьому плані заслуговує на особливу увагу монографія А.М. Васильєва «Росія на Близькому та Середньому Сході: від месіанства до прагматизму». На основі значного фактичного матеріалу, бесід автора з провідними радянськими науковцями та дипломатами розглядається процес прийняття зовнішньополітичних рішень керівництвом Радянського Союзу та їх реалізації. Щодо Перської затоки, то увага приділяється політиці Радянського Союзу під час кувейтської кризи 1990-1991 років, його підтримці національно-визвольних рухів в Омані та на Бахрейні, проблема безпеки Перської затоки торкається лише побіжно;

2) стан відносин і перспективи співробітництва Росії з країнами регіону;

3) міжнародні відносини в регіоні, зокрема вплив на них ісламського та нафтового факторів.

Основні етапи розвитку наукової думки за проблемою, що досліджується, в Україні. В сучасній українській історіографії з`явилося чимало досліджень, в яких аналізуються проблеми міжнародної безпеки, національної безпеки України. Цими проблемами плідно займаються українські вчені В.С. Бруз, М.М.Білоусов, Л.В. Губерський, С.П. Галака, О.М. Гончаренко, Є.Е. Камінський, В.А. Манжола, Б.О. Парахонський, О.В. Потєхін, Г.М. Перепелиця, О.Г. Цвєтков та інші.

Українська історична наука має давні сходознавчі традиції, які значною мірою були порушені в радянський період втручанням центральної влади. З 60-х років розробка окремих аспектів міжнародних відносин на Близькому Сході знов починає зосереджуватися в Україні. Це було започатковано Інститутом історії Академії наук УРСР, Інститутом світової економіки та міжнародних відносин, зокрема, працями С.М. Пархомчука, І.Ф. Чернікова, В.К. Гури, Г.Г. Зибіної, М.Д. Несука. Дисертація І.М. Хворостяного стала першим в українській історіографії дослідженням даного регіонального напряму (в контексті політики Великої Британії).

З 70-их років регіональні проблеми міжнародних відносин, зокрема на Близькому та Середньому Сході, в Африці, у сусідніх регіонах досліджувалися науковцями Київського університету імені Тараса Шевченка на історичному факультеті та на факультеті міжнародних відносин та міжнародного права (потім Інституті міжнародних відносин). Особливе значення мають праці Г.М. Цвєткова, Б.М. Гончара, Б.І. Гуменюка, П.Ф.Кірпенка, І.Д. Коміренка, М.А. Кулініча, П.І.Міщенка. Автором була захищена кандидатська дисертація по темі «Особливості військово-політичної стратегії США в районі Перської затоки в 70-ті роки». Під науковим керівництвом автора були захищені дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Мусаідом Алі Османом «Розвиток відносин країн-членів РСАДПЗ з Сполученими Штатами», Даханом Алі Абдалой «Міжарабська інтеграція та проблеми субрегіонального співробітництва в 80-ті роки», де головна увага приділялась саме інтеграційним процесам в районі Перської затоки. Автор виступав в якості консультанта при підготовці дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Ахмадом Гасемом Мохаммадом Алі Аль-Газі «Утворення Ради співробітництва арабських держав Перської затоки та основні напрями її діяльності». Був опублікований спільний препринт «Перська затока: проблеми регіональної безпеки». Автором була опублікована індивідуальна монографія «Перська затока: проблема безпеки в 80-ті - 90-ті роки».

Все це свідчить про те, що в Україні створена і досить активно діє школа дослідження питань, пов'язаних з розвитком міжнародних відносин в районі Перської затоки, регіоні, що займає чільне місце в зовнішній політиці України. Автор вважає за необхідне окреслити коло питань, що потребують докладного дослідження у майбутньому. Зокрема, це питання, пов'язані з національними інтересами України в цьому регіоні, розвитком відносин України з країнами Перської затоки. Це проблеми мілітаризації регіону Перської затоки та нерозповсюдження зброї масового знищення. Це також політика окремих арабських країн, зокрема Єгипту, Сирії в районі Перської затоки. Недостатньо досліджені питання політики там позарегіональних держав - Франції, Німеччини, Японії, Індії. Предметом окремого дослідження може бути політика країн Перської затоки, зокрема Саудівської Аравії, Ірану, Іраку з проблеми регіональної безпеки.

У другому розділі «Геополітичні параметри регіону Перської затоки та його місце в системі міжнародних відносин» аналізується історичний досвід забезпечення безпеки Затоки, процес формування там єдиного геополітичного комплексу, фактори дестабілізації ситуації в регіоні.

Розглядаючи процес формування єдиного геополітичного комплексу в районі Перської затоки, автор приходить до висновку, що вын посідає особливе місце серед регіонів світу, де особливо гостро постає проблема безпеки, що визначається факторами геополітичного та геоекономічного характеру. Внутрішньорегіональна система міжнародних відносин є досить складною та своєрідною. Приклад Перської затоки наочно демонструє життєву важливість водних ресурсів в еволюції суспільства, вплив водного простору в якості формуючого історію елемента. Спільна географічна приналежність, спорідненість або збіг мети та завдань у різноманітних сферах діяльності, як в економіці, політиці та соціальній сфері, так і в галузі безпеки сприяла розвитку зв'язків між окремими елементами регіональної підсистеми Перської затоки.

На регіональну безпеку справляли вплив фактори геополітичного, економічного, історичного та іншого характеру. Автор позначає ряд періодів в історії регіону. Перший - доісламський, від перших відомостей про торговельні та культурні центри на узбережжі Перської затоки в Ш тисячолітті до нашої ери до виникнення ісламу та утворення Арабського халіфату. Його головною характеристикою була боротьба імперій за гегемонію в регіоні.

Другий період - ісламський, з VI по XV століття. Регіон, батьківщина ісламу, входить до складу Арабського халіфату, а після захоплення в 1453 році Константинополя Османською імперією господарювання турок поширюється на узбережжя Перської затоки.

Третій період - (ХVI століття) період колоніальних завоювань, завершується розподілом узбережжя Затоки на «сфери впливу» між Великою Британією та Османською імперією. Це завдало ушкоджень традиційним зв'язкам між окремими частинами регіону, регіоном та зовнішнім світом.