Розвиток фабрично–заводської промисловості Бердянського повіту в ХІХ столітті

З цього можна зробити висновок ,що всі ці підприємства були мануфактурного типу з примітивною технікою і технологією,високою собівартістю. З розвитком капіталістичних відношень вони не могли протистояти в конкурентній боротьбі з більш прогресивними виробництвами.

4.2 Заводи Фукса і Клейнера - найбільші підприємства повіту

Все змінилося коли у 1882 році у Великий Токмак прийшов німецький підданий Фукс,який користуючись пільгами, наданими царем іноземним підприємствам,заснував завод землеробських машин і обладнання з найсучаснішою за тими мірками технікою і технологією. Через чотири роки такий же завод відкрив поряд відкрив німець - австрійський підданий Клейнер. Вони на початку випускали буккери,сіялки і жатки для місцевого виробників сільськогосподарської продукції. Ще більшому економічному розвитку сприяло будівництво залізничних шляхів,які з`єднали станцію Великий Токмак зі станцією Пришиб на лінію Харків-Сімферополь. За проїзд по цим шляхам урядові поїзди платили хазяїну мито.

Окрім заводів Фукса і Клейнера почали функціонувати ыншы пыдприэмства. Утворилось галантерейне виробництво «Пеккер і сини».Вааль ввів в експлуатацію найбільшу на той час вальцевий млин. Тамаркін будує будинок ,в якому розмістилася панчішна фабрика.

Фукс і Клейнер заснували великі заводи з застосуванням ,на той час передової техніки і технології, яка була здатна витримати будь яку конкуренцію.Фукс почав поставляти свою продукцію далеко за межі регіону,практично по всьому простору Російської імперії: Владикавказ, Кубань, Омськ, Ростовська область, Крим, Оренбург, Катеринодар, Ставропольський край,Астрахань та багато інших.У всіх цих містах і районах працювали його представництва по збуту продукції заводу.

Так в прейскуранті на свою продукцію Фукс пише: «Замість переліку десятків нагород,якими інші фабрики хизуються,звичайно,на перших сторінках своїх прейскурантів,,ставлячи його якби доказом досконалості випускаємих ними виробів, я можу сказати наступне:

«За час існування мого заводу я брав участь у трьох виставках ,на яких мені присуджено три золоті медалі. Якщо б я брав участь у 100 виставках,то,я передбачаю мав би сто медалей,та я від цього утримався,бо гонитву за медалями для заводу з дійсно гарним виробництвом вважаю такою ж недоцільністю ,як і всіляка інша пуста реклама в журналах,особових листах з відзивами і тому подібне,до якого ніхто з довірою не відноситься. Покращуючи і змінюючи свої машини і реманент,я ,як завжди ,давав їх на випробування краим місцевим землеробам (німцям-колоністам),сам був присутнім завжди на впробуваннях і додавав свої знання і весь свій досвід для досягнення найкращого результату. З самого початку до цих пір я використовував для свого виробництва виключно першокласні матеріали ,не дивлячись на їх дороговизну, я завжди прагнув до того ,щоб мої машини і знаряддя всюди відзначалися міцністю,використовуваністю у наших російських господарствах і доступною ціною. Я завжди визнавав і визнаю,що це єдиний вірний принцип ,через який я не буду мати ускладнення у сбуті моїх товарів, а навпаки - попит на них буде зростати без усілякої реклами. Цьому принципу я не зраджую ніколи».

Конкуренцію с заводами Фукса і Клейнера не могли витримати навіть багато підприємств Росії.

З самого початку діяльності цих заводів у Великому Токмаку почав закладатися кістяк висококваліфікованих інженерних і робочих кадрів.

Великий Токмак поступово розрісся,набирав силу,перетворюючись в машинобудівний центр півдня Росію.Збільшилася кількість зайнятого населення на підприємствах.

ВИСНОВКИ

Враховуючи розширення джерельної та історіографічної бази досліджень із розвитку фабрично - заводської промисловості у Бердянському повіті протягом ХІХ століття,із залученням архівних джерел,раніше маловідомих або неопублікованих документальних комплексів,праць сучасних вітчизняних та зарубіжних фахівців,виникла можливість проаналізувати та розшити знання з динаміки розвитку промислових підприємств Бердянського повіту у даннний період.

Проаналізувавши всі джерела я прийшла до загального висновку,що для Російської імперії промисловість Бердянського повіту мала локальне значення,але вона сприяла загальному економічному розвитку краю вцілому.

Промисловий переворот на території повіту відбувався в основному протягом 70-х-початку 80-х років ХІХ ст. У ці роки було закладено основу формування індустріального суспільства.

Більшість фабрик і заводів належала іноземцям ,яким було вигідно вкладати капітал через низьку вартість сировини і відсутність конкуруючих підприємств.

Одним з найбільших заводів Бердянського повіту був завод англійця Дж.Грієвза, який досяг успіху завдяки великому попиту на його продукцію,англійським передовим технологіям та доступністю продукції споживачеві,в порівнянні з аналогічними закордонними виробниками.

У політиці промисловців стосовно робітничого питання існувало два головних напрямки діяльності:укомплектування підприємств кадрами робітників та створення для них достатніх побутових та виробничих умов.Спостерігалося намагання буржуазії збільшити власний прибуток,через накладення на робітників різноманітних штрафів,недостатньої безпеки робіт,збільшення тривалості робочого дня. Та в позитивних моментах можна відзначити ,що Бердянський повіт відзначався в порівнянні з центральними регіонами імперії відносно вищою заробітною платою,кращим медичним обслуговуванням,намаганням покращити житлово - побутові умови робітників. На такі поступки новоутворена буржуазія йшла,щоб залучити на свої підприємства робочу.

Загалом Бердянський повіт з його високим промисловим потенціалом ,орієнтованим на сільське господарство,морським портом - центром міжнародної торгівлі,відігравав значну роль в економічній інтеграції українських земель зазначеного періоду.

Бердянський повіт у промисловому розумінні мало чим відрізнявся від центру імперії,хоча його економіка мала досить однобокий характер.

Особливістю Бердянського повіту в порівнянні з іншими регіонами Російської імперії, стало те що до складу його промислової буржуазії входили також представники технічної інтелігенції і частково капіталісти-іноземці , які переселялися в Російську імперію,через низьку вартість сировини і відсутність конкуруючих підприємств.

Товарообіг Бердянського повіту наслідком мав нагромадження капіталу в Росії,за рахунок неєквівалентної торгівлі з Україною.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

«Повітова столиця».Літопис історії Бердянська очима кореспондентів «Одеського Вісника»(1876 - 1893) /Упорядники:І.І.Лиман,В.М. Константінова.- Бердянськ - Невинномиськ:РА «Тандем - У»,2007. - 378 с.

Бастрыга И.,Лыман И.,Начало истории Бердянска. - Запорожье,2002. - 131с.

Бердянску - 180:К 180-летию основания Бердянска.- Бердянск,2007. - 362 с.

Бойко А.В.Історія рідного краю (Запорізька область):ХVIII - початок ХХ ст.,підручник для дев`ятого класу середньої загальноосвітньої школи/Бойко А.В. ,ТурченкоФ.Г. - Запоріжжя:Прем`єр,2002.- 128 с.

Герасименко Я.Завод основаный Матиасом/Я.Герасименко//Азовский вестник. - 15.09.1994. - №37. - с.2

Горленко В.Ф.,Бойко І.Д.,Кунилький О.С.Народна землеробська техніка українців. - К.,1971. -261с.

Грицак Я.Нарис історії України:Формування модерної української нації ХІХ - ХХ ст.:навч.посібник/Ярослав Йосипович Грицак.- К.:Генеза,2000. - 360с.

Демура Ю.М. Господарське освоєння Північного Приазов`я німецькими переселенцями (ХІХ - початок ХХ ст.):історіографія проблеми Електронний ресурс/Ю.М. Демура.

Історія міст і сіл СРСР.Запорізька область. - К.,1975. - 751 с.

Карагодин А.И. История Запорожского края (1770 - 1917 гг.). - Запорожье,1998. - 286с.

Клаус А.Наши колонии. Опыт и материалы по истории и статистике иностранной колонизации в Росии.Выпуск.1 - С.Пб.,1869. - Выпуск.1 - 543 с.

Кривошей М.Ф.,Михайличенко В.И.Сто лет в рабочем строю. - Днепропетровск,1985. - 104 с.

Кулинич І.М. Німецькі колонії на Україні (60-ті роки ХVІІІ ст. - 1917р.)/І.М. Кулинич//Український історичний журнал. - 1990. - №9. - с.18-30

Литовських С.,Трикозенко С. Напередодні класових боїв/С.Литовських,С.Трикозенко//Південна зоря.- 24.07.1981 . - №117. - с.4

Ломоносов А. Азово - Черноморский завод/Олександр Ломоносов//Азовский вестник. - 1995. - №22. - с . 1-3.

Ломоносов О.Завод Грієвза у Бердянську/О.Ломоносов //Південна зоря. - 15.06.1988. с.6

Лыков В.Дела и люди Первомайского.- Днепропетровск,1976. - 168 с.

Лящов В.Вірність традиціям/В.Лящов //Південна зоря. - 28.12.1977.- №207. - с.2

Маркевич А.І.Таврійська губернія під час Кримської війни /Передмова А.А.Непомнящий ;пер.з рос. / А.І.Маркевич. - К.:Україна,2004.- 272 с.

Михайличенко В.,Денисов Є.,Тишаков М.Бердянск.Взгляд через столетия. - Бердянськ,2007. - 432с.

24.Моя Батьківщина:нариси історії Бердянського краю від його заселення до наших днів,включаючи дореволюційний та радянський періоди,добу Незалежності України /автор.колектив. - Бердянськ//Південна зоря, 2008.

25.Ноздрина Л.Ф.Записки краеведа:К м180 летию основанию г.Бердянска/Л.Ф.Ноздрина. - Бердянск. - Модем 1,2007. - 306с.

Печерін П. Заснування підприємства / П.Печерін //Південна зоря. -1981. - с.2 -3.

26.Слабєєв І.С.З історії первісного нагромадження капіталу на Україні. - К.,1964.

27.Список фабрик и заводов Европейской Росии.- СПб.,1903.

28.Сукач Г.Неизвестный «Южгидромаш»/Георгий Сукач//Город.-.02.2010.- №8. - с.13

30.Трикозенко С.,Литовських С. Народження заводу/С .Трикозенко,С.Литовських//Південна зоря. - 1981. - №66. - с.230.Хижняк А.А.Запорізька область. Географічні нариси. - Запоріжжя,1959.- 118с.

Размещено на Allbest.ru