земство історіографія громадський державний

Предметом дослідження є процес становлення та розробки земської проблематики в літературі, і, зокрема, встановлення закономірностей розвитку історіографічного процесу на прикладі історіографії земств.

Хронологічні рамки дослідження (1864-1999 рр.) визначені, з одного боку, часом уведення земств (1864 р.) і початком обговорення цієї проблематики, з іншого - сучасним періодом. Верхня межа дослідження доведена майже до наших днів. Безумовно, межі дослідження поставлені дуже широко, але це необхідно для утворення цілісної картини історіографії земств. В межах хронологічних рамок виділяються три головні періоди, які зумовлені насамперед соціо-політичними факторами.

І період 1864-1917 рр. - дорадянський;

ІІ період 1917-1980-ті рр. - радянський.

ІІІ період - сучасний.

Джерельна база дисертації складається із значної кількості різноманітного опублікованого й неопублікованого матеріалу. Його можна поділити на кілька груп. Головну частину джерел дослідження склали історіографічні джерела - наукові, публіцистичні праці, а також рукописні матеріали досліджень. Крім того, було використано ряд історичних джерел як опублікованих, так і архівних.

Метою дисертаційного дослідження є: на підставі вивчення широкого спектра різноманітних історіографічних джерел, простежити еволюцію поглядів вчених на місце земств в системі органів державної влади та їх роль в громадсько-політичному житті країни, визначити фактори, які впливали на розробку земської тематики.

Така мета обумовлює головні завдання дослідження:

Визначити характерні моменти основних періодів вивчення земської тематики;

Виявити риси спадковості між дослідженнями на різних етапах вивчення історії земств;

Проаналізувати особливості літератури з історії земств в цілому, по регіонах та з окремих напрямків земської діяльності;

Визначити спектр проблем, яким приділялась особлива увага вчених на кожному з визначених етапів;

Проаналізувати та порівняти прийоми та методи які застосовувались під час досліджень історії земських установ та їх діяльності;

З'ясувати, яке місце займала історіографія земств в історіографічному процесі визначених етапів;

Визначити рівень вивченості земської проблематики на кінець ХХ ст.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

Вперше в широких хронологічних межах досліджено комплекс історіографічних джерел з історії земств, який вміщує понад 600 монографій, брошур, статей, дисертаційних досліджень. Більша частина цих джерел (особливо присвячених практичній діяльності земства) довгий час залишалась поза увагою історіографів;

Встановлено взаємозв'язок між змінами в громадсько-політичному житті країни і зміною поглядів дослідників на місце і роль земств як органів самоврядування;

Вперше докладно охарактеризовано певні етапи вивчення земських установ, визначено особливості методологічної і джерельної бази досліджень на кожному з періодів;

Визначено ключові проблеми і виявлено тенденції подальшого вивчення земської тематики в України;

Підведено підсумки вивчення земської проблематики російськими і українськими вченими з часу виникнення земств і до сьогодення.

Методологічною основою дослідження є принципи історизму та об'єктивності. На конкретно-проблемному рівні робота базується на методологічних принципах та підходах, у відповідності з якими становлення і розвиток місцевого самоврядування необхідно розглядати не лише в контексті еволюції політичної та правової системи, а й у зв'язку із глибокими соціальними процесами, в тому числі й змінами у суспільній свідомості. Відповідно, враховувалось, що й в історіографії земств більшу роль відіграють публіцистичні праці, а наукові мають значне соціально-політичне забарвлення, що в історіографічному процесі більш чітко виявлені ідейні антагонізми. В роботі було застосовано ряд методів як загально-наукових, так і конкретно-історичних, а саме історико-генетичний, історико-порівняльний та синхронний.

Вони дозволяють викрити теоретичні витоки історіографії земства, вивчити основні етапи її розвитку, зробити якісне порівняння та типологізацію окремих явищ, синхронізувати певні напрямки вивчення історії земств, ретроспективно подивитися на деякі складні моменти минулого російської та української історичної думки.

Практичне значення роботи: Матеріали дисертації можуть бути використані у наукових дослідженнях з історії земського самоврядування, у вузівських лекціях, у краєзнавчій роботі. Аналіз літератури, який міститься в дослідженні, може бути врахований при підготовці загальних та спеціальних курсів з історіографії. Одержані результати дослідження можуть застосовуватись у професійній діяльності науковців і всіх тих, хто займається питаннями самоврядування на сучасному етапі.

Апробація досліджень. Основні положення і висновки дисертації обговорювались на кафедрі історії Росії історичного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна та на засіданнях вченої ради історичного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Матеріали досліджень доповідались на регіональних наукових конференціях “Актуальні проблеми сучасної науки у дослідженнях молодих учених м. Харкова” (Харків, 1998), щорічній конференції молодих учених історичного факультету “Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії” (Харків, 1998), ювілейній конференції “200-річчя Харківської єпархії” (Харків, 1999), ІХ Всеукраїнській науковій конференції краєзнавців (Дніпропетровськ, 1999).

Публікації. З теми дисертаційного дослідження опубліковано 5 статей у фахових збірниках наукових праць та 2 у збірниках матеріалів конференцій.

Структура роботи. Повний обсяг дисертації 224 сторінки машинопису. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури. Бібліографічний реєстр містить 604 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, встановлено хронологічні рамки, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі - “СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛА” - подано огляд праць, присвячених історіографії земств, та охарактеризовано головні групи джерел із цієї проблематики.

Спроби історіографічного аналізу вивчення земств були зроблені ще в дорадянські часи Б.Б.Веселовським, А.Ф. Фортунатовим та ін. У своїх працях вони подавали докладний огляд літератури з проблеми.Веселовский Б.Б. История земства за 40 лет: В 4 т. - Спб.,1914.; Фортунатов А.Ф. Издания земств 34 губерний по сельско-хозяйственной статистике. - СПб.,1884.; Межов В.И. Земский и крестьянский вопросы. - СПб.,1873; Авинов М.Н. Опыт програмных систематических чтений по вопросам земского самоуправления. - М.,1905.; Владиславлев И.В. Классификация литературы по вопросам городского и земского самоуправления. - М.,1916 та інші. Але це був швидше бібліографічний опис, ніж історіографічний аналіз. Однією з перших робіт, у якій є історіографічний аналіз поглядів на земствf, що існували в російській науці того часу, слід вважати статтю П.П. Гронського. Гронский П.П. Теория самоуправления в русской науке // Юбилейный земский сборник. - СПб.,1914. У ній автор, піддаючи критиці висновки істориків і теоретиків про те, що зeмства є специфічно російськими органами самоврядування, доводив, що вони подібні західноєвропейським місцевим органам влади, і, як інститути самоврядування, запозичені з Німеччини. Гронский П.П. Теория самоуправления в русской науке. - С.77.

Першою докладною історіографічною роботою з земської проблематики стала стаття В.В. Гармізи, яка вийшла за радянських часів. Гармиза В.В. Земская реформа и земство в исторической литературе // История СССР. - М.,1960. - №5. Автор досить чітко окреслив питання про наявність у російській дорадянській науці двох теорій самоврядування (державної та громадсько-господарської). Він звернув увагу на вплив зміни поглядів представників різноманітних революційних течій на діяльність земств на різних етапах. Велику увагу В.В. Гарміза приділив аналізові праць В.І. Леніна, присвячених земствам. Це породило, у свою чергу, ряд статей інших авторів, присвячених аналізові саме ленінського погляду на земства. Див., зокрема: Калмыков А.С. В.И. Ленин о земстве и земском либеральном движении // Уч. Записки Ставропольского пединститута. - Ставрополь,1970.; Львова Т.Н. Работа В.И. Ленина “Гонители земства и Аннибалы либерализма” // Уч. Зап. МГПИ им. В.И. Ленина. - М.,1970 та інші. У цілому робота В.В. Гармізи дає досить чітку класифікацію літератури, присвяченої законодавству щодо земств та деяким аспектам суспільно-політичної діяльності цих установ. Втім, головну увагу автор звернув на класові аспекти досліджень, залишивши поза увагою велику кількість праць, присвячених практичній діяльності земств. Водночас, він порушив ряд ключових проблем історіографії земств, що привертали й надалі увагу дослідників, зокрема Л.Г. Захарової, Н.М. Пірумової Мамулова (Захарова) Л.Г. Земский вопрос в русской периодической печати эпохи контрреформ // Вестник МГУ. Сер.9. История, 1966.; Захарова Л.Г. Земская контрреформа 1890 г. - М.,1968.; Пирумова Н.М. Земское либеральное движение. Социальные корни и эволюция до конца ХІХ в. - М.,1977.; Пирумова Н.М. Земская интеллигенция и ее роль в общественной борьбе до нач. ХХ в. - М.,1981 та інші..

Особливий інтерес становить стаття Є.Г. Корнілова. Корнилов Е.Г. Проблемы истории земства в советской исторической литературе // Историографический сборник. Вып. 4(7). - Саратов,1978. У ній автор, докладно аналізуючи наукові роботи з історії земств 60-70-х рр. ХХ ст., торкнувся питань вивчення радянськими авторами проблем законодавства щодо земств та участі земців у політичному житті, звернув увагу на висвітлення історії земств у навчальній літературі. Незважаючи на вузькі межи статті, Є.Г. Корнілов знайшов можливість дати також і стислий огляд краєзнавчої літератури з земської тематики. Він справедливо зауважив, що нариси з історії окремих регіонів країни містять, в основному, матеріали про діяльність земських органів у галузі медицини і народної освіти, а ряд питань політичної історії земств, зокрема, історія земського ліберального руху, випадає з кола зору дослідників. Корнилов Е.Г. Назв. праця. - С.63,67. Таким чином, стаття Є.Г. Корнілова поклала початок нового етапу дослідження радянської історіографії земств, що на той час уже складалась із кількох монографій, цілого ряду статей та певної кількості регіональних дисертаційних досліджень, засвідчила підвищення інтересу до політичної історії земств.

Через декілька років, М.М. Шумілов, приділивши особливу увагу оцінці радянськими істориками земського ліберального руху, відзначив, що ці праці дали можливість не тільки виявити загальні тенденції в розвитку земського лібералізму, але й відзначити його місцеві особливості. Шумилов М.М. История земства П половины ХІХ в в трудах советских авторов // Историография истории СССР. Проблемы преподавания и изучения. - Калинин, 1985. Цінним у цій статті, слід вважати і історіографію досліджень регіональних земств. Цьому ж питанню, але в більш докладній формі, було присвячено статтю Н.С. Новикової. Новикова Н.С. Региональные исследования истории земства // Историография истории СССР. Проблемы преподавания и изучения. - Калинин, 1985. За думкою Н.С. Новикової, важливою рисою проаналізованих нею робіт стало залучення нових джерел архівів, насамперед, фондів самих земств, що робить ці праці помітним явищем в історичній науці.

Після публікації статей Є.Г. Корнілова, М.М. Шумілова, Н.С. Новикової в історіографічних дослідженнях з земської проблематики настала деяка перерва. Лише наприкінці1980-х-1990-х рр. різними авторами у вступі до узагальнюючих фундаментальних праць було дано огляд найбільш важливої літератури з моменту заснування земства та проаналізовано погляди на земське самоврядування відомих учених ХІХ ст. - Б.М. Чичерина, В.Н. Лєшкова, О.Д. Градовського, Н.М. Коркунова та ін., показано наявність різноманітних концепцій самоврядування, що мали місце в 60-70-х рр. ХIХ ст. Лаптева Л.Е. Земские учреждения в России. - М.,1993; Абрамов В.Ф. Земство в России (1905-1917 гг.): опыт организационной и культурно-хозяйственной деятельности. - М.,1998 та інш.; розглянуто окремі питання історіографії земського лібералізму. Карпачев М.Д. Общественное движение в России 1860-80-х гг. в освещении английской и американской буржуазной исторической литературы. - М.,1987.; Арнольдов Н.А. Из истории изучения земств России (60-80-е гг. ХІХ в.) // Социально-экономическое развитие Поволжья в ХІХ-нач.ХХ вв. - Куйбышев, 1986 та інш.

Таким чином, вищезгадані роботи не стали комплексним історіографічним дослідженням. Це і спонукало істориків знову звернутися до цієї проблеми.

У 1990-ті рр. з`являються два спеціальних дисертаційних дослідження з історіографії земств.

Праця В.А. Горнова, яка доведена до 1995 р., присвячена аналізу історіографії ІІ половини ХХ ст. Горнов В.А. История земства России П половины ХІХ - нач. ХХ вв. и ее отражение в отечественной исторической науке (1946-1995 гг.). - М.,1996. Застосування автором проблемно-хронологічного методу, багатопланового підходу до подій історії земств та ретельне вивчення відповідної літератури, дозволило виділити основні групи історичних праць з цієї тематики і періоди у вивченні історії земств у радянські часи, визначити головні напрямки вивчення історії земств радянськими авторами. Але, поза увагою автора залишилась велика кількість праць, присвячених практичній діяльності земств. Він зовсім не звернув уваги на праці сучасних українських учених, які займаються деякими аспектами земської діяльності.

Досвід аналізу земського самоврядування російською ліберальною думкою кінця ХIХ ст., став об'єктом дослідження А.Н. Верещагіна. Верещагин А.Н. Земское самоуправление в либерально-теоретической мысли. (1859-1904 гг.). - М.,1997. Автор визначив і проаналізував концепції самоврядування, які були репрезентовані ліберальною думкою, прослідкував їх видозміни.

Таким чином, аналіз історіографічних досліджень з історії земств дозволяє зробити висновок, що їх авторами розглянуто стан наукової розробки земської історії, визначені напрямки діяльності і ключові проблеми з історії земств в окремі періоди її вивчення, узагальнено, виходячи з конкретно-історичних умов, найбільш характерні риси оцінок ученими соціально-політичної сутності земств. Однак, комплексного історіографічного дослідження проведено не було. Й на сьогодні актуальними є такі проблеми, як визначення особливостей кожного з етапів, зазначеного історіографічного процесу, вирішення питань спадковості між різними етапами в історіографії, вивчення взаємного впливу різних точок зору на історію земств в окремих історичних ситуаціях.

У роботі були використані різноманітні групи джерел. Головними для даного дослідження є джерела історіографічні, які поділяються на декілька груп.

Перша група - це опубліковані наукові праці з історії і теорії земського самоврядування дорадянського, радянського і сучасного періодів: учених-правознавців В.Н. Лєшкова, А.І. Васильчикова, О.Д. Градовського, Б.М. Чичерина та інш.; праці загального характеру дорадянських, радянських та сучасних авторів: Б.Б. Веселовського, І.П. Білоконського, В.В. Гармізи, Л.Г. Захарової, Н.М. Пірумової, Л.Є. Лаптєвої, Н.Г. Корольової, В.Ф. Абрамова та інш., в яких досліджувалися організація та історія розвитку земств як громадського інституту і які заклали методологічний фундамент вивчення історії земств. Увійшли в цю групу і праці, присвячені історії окремо взятих земств і напрямків їх діяльності. Сюди ж увійшли рецензії на праці істориків, збірки документів, тези доповідей, матеріали наукових конференцій, “круглих столів”, полемічна і публіцистична література.

До другої групи джерел входять матеріали рукописного характеру. Це дисертації та їх автореферати, депоновані праці, написані за радянських часів. Особливо важливою, ця група джерел виявилась для узагальнення досвіду вивчення регіональної історії земств.

У дисертаційному дослідженні були використані й історичні джерела. Без цієї групи джерел неможливе об`єктивне судження про правильність висновків досліджень, про вплив історичних умов на формування поглядів дослідників на земську історію. Серед них нормативні акти ІІ пол. ХІХ ст. (Земські Положення 1864 і 1890 рр., матеріали, присвячені земському самоврядуванню, уточнення, інструкції і т.ін.), документи діловодства земських установ (звіти, журнали засідань, ухвали земських зборів), документи, які залишила нам господарсько-культурна діяльність земств (статистичні матеріали, звіти, огляди з народної освіти, медицини, страхування тощо), періодика, мемуарна література та ін.

У другому розділі дисертації “ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ ЗЕМСТВ У ДОРАДЯНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ” - подано аналіз дорадянської літератури з головних питань законодавства щодо земств, суспільно-політичної ролі земств, їх практичної діяльності. Дорадянська історіографія земств була невід'ємною часткою загального історіографічного процесу в російській науці ІІ половини ХІХ- початку ХХ ст. Нові для країни соціально-економічні і політичні зрушення, внаслідок реформ 1860-70-х рр. ХІХ ст., змінили погляди на суспільство, зумовили появу різних напрямків громадсько-політичної думки, впливали і на розвиток історичної науки. В літературі гостро дискутувались проблеми взаємовідносин держави і народу, альтернатив розвитку країни. В цьому зв'язку природнім було звернення і істориків, і громадських діячів до земського самоврядування, як запоруки (на погляд багатьох) демократичного перетворення Росії.

Розділ побудовано за тематичним принципом, що зумовлено найбільш доцільним групуванням матеріалу. Відповідно розділ поділено на три параграфи.

У першому параграфі “Оцінка земського законодавства в працях авторів дорадянського періоду” - аналізуються погляди вчених, громадських діячів і самих земців-практиків на головні моменти земського законодавства. Визначено особливості оцінок російського законодавства щодо земств, які були характерні для представників різних громадсько-політичних груп як у цілому, так і на окремих етапах.

Так, вчені оцінювали Земське Положення 1864 р. з точки зору відповідності його юридичним прикметам самоврядування, політики - відповідно до своїх політичних поглядів, а земці-практики - з точки зору практичних потреб земського життя. Проаналізувавши погляди представників політичних течій на законодавство, насамперед, на Положення 1864 р., можна сказати, що, проурядовий напрямок і частина лібералів Див. напр.: Вертеловський О. Реформы императора Александра П. - Х.,1880. ; Деліс Л. Земство. Политико-экономический сборник. - СПб., 1907.; Кавелін К.Д. Собрание сочинений: В 4-х т. - СПб.,1898 та інш. вважали земське законодавство зразковим. Революційно-демократична течія Див. напр.: Ленін В.І. Гонители земства и Аннібали ліберализму / Повне зібрання творів. - К.,1971. - Т.5. оцінила реформу різко негативно. Більшість лібералів Див. напр.: Головачов А.А. Десять лет реформ 1861-1871. - СПб.,1872.; Кізеветтер А.А. Исторические отклики. - М.,1915; Мордовцев Д.Л. Десятилетие русского земства 1864-1875. - СПб., 1877 та інш. і окремі представники радикальних сил Див. напр.: Лавров П.Л. Избранные сочинения на социально-политические темы: В 8 т. - М.,1934. - Т.2.; Слобожанин М. Из истории и опыта земских учреждений в России. - СПб.,1913 та інш. вважали, що земське законодавство необхідно змінити на більш демократичних засадах. Вони підкреслювали, що основа для цього є - земства вже мають деяке позитивне парламентське значення, хоча б у вигляді тієї ж, навіть і недосконалої системи виборів.

Такої ж думки дотримувались і вчені-юристи. Але їх оцінка законодавства мала якісно новий рівень. Для них був важливим не сам факт наявності, наприклад, виборчої системи, а те, чи може вона, з юридичної точки зору, плідно діяти. Саме тому, вони вважали її недосконалою, нерозробленою і вважали за необхідне подальшу юридичну доробку Положення, оскільки, на їх думку, існуюче законодавство мало вкрай невизначені межі компетенції, й, відповідно, могло звести нанівець усе позитивне значення земського положення Див. напр.: Градовский А.Д. Собрание сочинений: В 9 т. - СПб.,1904. - Т.9.; Лешков В.Н. Опыт теории земства и его земских учреждений по Положению 1864 г. // День. - М.,1865.; Он же. О праве самостоятельности, как основе для самоуправления. - М.,1871; Безобразов В.П. Государство и общество. Управление, самоуправление и судебная власть. - СПб.,1882. Васильчиков А.И. О самоуправлении. Сравнительный обзор русских и иностранных земских общественных учреждений: В 3-х т. - СПб.,1872 та інш..

В працях земців, які перевірили законодавство на практиці і виявили його плюси та мінуси, велику увагу було приділено тим моментам, які не цікавили політиків або не були помічені вченими-юристами. Зокрема, це стосується питання про створення дрібної земської одиниці, розподіл обов'язків між губернськими і повітовими земствами.

Аналіз праць істориків, політиків і самих земців дозволяє зробити висновок, що великий резонанс в суспільстві мала контрреформа 1890 р. Закон 1890 р. пройшов якісну оцінку через призму поглядів різних груп суспільства. В цілому він був оцінений негативно, але якщо радикальні політичні кола та земці-практики вважали Положення 1890 р. останнім кроком на шляху знищення політичної та практичної самостійності земства Див. напр.: Ленін В.І. Вказ. твір.; Цейтлин С.Я. Земское самоуправление и реформа 1890 г. (1865-1890) / История России в ХІХ в. - СПб.,1909. - Т.5. та інш., то автори загально-історичних праць, Див. напр.: Веселовский Б.Б. Земство и земская реформа. - Пг.,1917. не заперечуючи негативних тенденцій закону, довели, що контрреформа була незавершена і об'єктивні чинники не дали цьому законові в повному обсязі здійснити свій згубний вплив на існування земств.

У другому параграфі - “Проблема земств як громадського інституту в історіографії дорадянського періоду” - аналізується література, в якій розглядається суспільно-політичне значення земств. Саме тут найкраще виявилось те, що земська історіографія дорадянського періоду стала частиною цілісного потоку ліберальної думки ІІ половини ХІХ-поч.ХХ ст. Але одночасно історіографія земств надала цієй думці нові важливі риси. Зокрема, вона поставила на практичне підгрунтя розробку питання про взаємовідносини народного представництва і держави.

Наявність у ліберальному суспільстві різних поглядів на те, як має бути оформлена система управління майбутньої Росії, відбилась стосовно земств в дискусії між кількома теоріями: громадською, державною та юридичною. Прибічники громадської теорії вважали земства незалежними від держави органоми, які мають право займатися господарськими справами самостійно Див. напр.: Васильчиков А.И. Вказ. твір; Лешков В.Н. Вказ. твір.. На їх думку земства повинні бути далекими від політичної діяльності. Прибічники державної теорії наголошували на необхідності введення земств до системи державних установ і надання їм державних функцій, навіть під наглядом уряду Див. напр.: Безобразов В.П. Вказ. твір.; Градовский А.Д. Система местного управления на Западе Европы и в России / Сборник государственных знаний. - т.5,6. - СПб.,1883 та інш.. Юридична теорія з'явилась дещо пізніше. Її засновником вважають Б.М.Чичерина. Він і М.М. Коркунов вважали, що земства і держава - це дві незалежні юридичні особи, однак держава має право на сильну владу та контроль над діяльністю земств, хоча останні мають власну незалежну сферу інтересів. З часом ці теорії трансформувались в єдину з переважанням рис державної.

Пізніше питання про роль земств як громадського інституту починає розглядатись із точки зору впливу їх на політичну ситуацію в країні та перспектив співіснування з самодержавством. Позицію проурядових кіл щодо цього питання висловив С.Ю.Вітте, який доводив, що одночасне співіснування земств і самодержавства веде до неминучих протирічь Див. напр.: Витте С.Ю. Самодержавие и земство. - СПб.,1908.. Ліберальні автори виступали за поширення земської компетенції. Лише за цієї умови, на їх погляд, земства зможуть зайняти гідне становище в системі держави Див. напр.: Драгоманов М.П.Восемнадцать лет войны чиновничества с земством. - Б/м.,б/г.; БелоконскийИ.П. Самоуправление и земство. - Ростов/ на Дону, 1905. Он же. Земство и конституция. - М.,1910; Он же. От деревни до парламента. - Пг.,1917; Скалон В.Ю. Земские взгляды на реформу местного самоуправления. - Берлин, 1883 та інш.. Прибічники радикального напрямку розбігалися в думках щодо місця інституту земств в державі. Вони, негативно оцінюючи саму політику держави щодо земств, висловлювали різні думки щодо їх майбутнього. Так, лідер соціал-демократії В.І.Ленін не вірив у політичне майбутнє земства, але, водночас, закликав використовувати земську політичну активність у революційних цілях і віддавав належне практичній дільності земств Ленін В.І. Лист до земців / Повне зібрання творів. - К.,1971. - Т. 5. - С.357. Есери Н.Строєв, О.Сьомін, В.Голубєв підкреслювали, що земства об'єднані вимогою політичної свободи, тому можуть відіграти визначну роль у демократизації державного ладу Росії Голубев В. Роль земства в общественном движении. - Ростов на Дону, 1905.; Семин О. Основные вопросы местного самоуправления. - Баку, 1910.; Строев Н. Исторический момент. - Спб., 1906 та інш..

Оцінка самих земців значною мірою містила елемент практицизму. Представники охоронницької частини виступали проти розширення компетенції земств, бо це, на їх думку, мало привести до їх політизації, що стало б відволікати земства від господарської діяльності і зробило б загрозою для держави Див. напр.: Головин К.Ф. Наше местное правление и местное представительство. - СПб.,1884.; Пазухин А.Д. Современное сосотояние России и сословный вопрос. - СПб.,1886.; Корф П.Л. Ближайшие нужды местного управления. - СПб.,1888 та інш.. Ліберальні земці відзначали, що земства в перспективі можуть слугувати важливим чинником демократизації країни, і закликали до розвитку його демократичних паростків Див. напр.: Весьегонец В. Основные принципы земской организации. - СПб.,1901; Давыдов М.Л. Записка о системе действий земских учреждений. - б/м, б/г.; Мордовцев Д.Л. Вказ. твір.; Скалон В.Ю.Земские взгляды на реформу местного самоуправления. - М.,1884 та інш.. В умовах зміни політичної ситуації після 1890 р. актуальним стало питання про політичне обличчя земств. Свідченням цьому є активне обговорення проблем земського лібералізму Белоконский И.П. Земское движение. - М.,1914; Голубєв В. Вказ. твір.; Драгоманов М.П. Либерализм и земство. - Женева,1878.; Иорданский Н.И. Земский либерализм. - М.,1905 та інш., земської інтелігенції Ачадов Ф.А. Третий элемент, его значение и организация. - М.,1906; Иорданский Н.И. Вказ. твір., питань про класові інтереси в земствах Див. напр.: Веселовский Б.Б. К вопросу о классовых интересах в земстве. - СПб.,1905.; Корнилов А.А. Очерки по истории общественного движения в России. - СПб.,1905 та інш. .

У третьому параграфі - “Головні питання практичної діяльності земств в історіографії дорадянського періоду” - аналізується література за основними напрямками - економічна діяльність, народна освіта, земська медицина та статистика. Розвиток індустріальної цивілізації, а отже перебудова країни на новий соціально-економічний лад вимагали серйозних зрушень у господарстві і культурі. Історики починають надавати більше уваги питанням економічного і культурного розвитку країни, медицині, освіті тощо. Все більше дослідників цікавили земства, як провідники нових досягнень культури до широких верств населення.

Вивчення цієї проблематики йшло у двох пріоритетних напрямках - методико-практичному та історичному. На цьому позначилась наявність у самих земствах різних точок зору на місце та роль земств в практичній господарській діяльності. Це знайшло відображення в матеріалах ряду дискусій стосовно необхідності впровадження найкращої форми того чи іншого напрямку діяльності земств. Крім того, дискусії були розгорнуті навколо практичних особливостей діяльності, що зробило їх цікавими і для сучасних практиків.

Питання практичної діяльності розглядались і в дослідженнях, присвячених історії окремих земств. Головними рисами цих досліджень стали: широке використання краєзнавчого матеріалу, орієнтація на потреби практики, деяка суб'єктивність в описі подій, відсутність чіткої схеми побудови дослідження. Але ці дослідження вводили до наукового обігу велику кількість матеріалу, який був використаний наступними дослідниками.

І, нарешті, не можна не зупинитись на значенні узагальнюючих досліджень. За масштабністю обсягу, за кількістю застосованих методів (статистичних, історичних, проблемних), за поєднанням відомостей із законодавства, сутності та діяльності земств в масштабах усієї імперії їх досі ні з чим порівняти. Див. напр.: Веселовский Б.Б. История земства за 40 лет: В 4-х т. - СПб.,1914; Белоконский И.П. Самоуправление и земство. - Ростов/ на Дону, 1905; Львов Т.И. Полнер Наше земство за 50 лет его работы. - М.,1914 та інш. У цілому дорадянська історіографія земств поставила ті питання, які в подальшому знайшли обговорення і в радянські та сучасні часи.

У третьому розділі - “РАДЯНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ЗЕМСТВ” - проаналізовані наукові дослідження з історії земства, які були проведені за радянських часів. Розділ побудовано за проблемно-хронологічним принципом. Такий вибір зумовлений тим, що на цьому етапі історіографія земств більш чітко виділила проблеми земської історії. У літературі прямо простежується взаємозв'язок між колом проблем, що порушувались, і етапом розвитку радянського суспільства та науки. Згідно з цим принципом розділ поділено на параграфи, які відповідають головним етапам вивчення історії земств.

Перший етап - 1917- середина 1950-х рр.(від революційних подій 1917р. - до змін у суспільстві середини 50-х рр., який згідно з загальноісторіографічною класифікацією поділяється на дві частини: 1917- сер. 1930-х рр. і сер. 1930-х - сер.1950-х рр.) був хоча і неоднорідним, проте найменш продуктивним. З утвердженням радянської влади, наступає період формування нової історичної науки, нової ідеології. Єдиним науковим методологічним підгрунтям став марксизм-ленінізм. Праці В.І. Леніна розглядались як міцний фундамент тлумачення історичного процесу. В 1920-30-ті рр. нова історична концепція лише затверджувалась. Складався негативний погляд на дорадянське минуле. Під ідеологічним тиском, історія земств учених майже не цікавила, і вони розглядалися лише крізь призму пануючої ідеології Покровский М.Н.Русская история в самом сжатом очерке. - М.,1934; Черменский Е.Д. Буржуазия и самодержавие в революции 1905-1907 гг. - М.,1939 та інш.. Лише наприкінці 1940-х - на початку 50-х рр. з`явились перші праці з історії земств та земського законодавства Гармиза В.В. Подготовка земской реформы 1864 г.: Дис… канд. ист. наук. - М., 1947; Киршман В.В. Печать Москвы и Петербурга о земской реформе 1864 г. : Автореф. дис… канд. ист. наук. - М.,1949; Никольская Н.Г. Закон о земских начальниках: Автореф. дис. канд. ист. наук. - Пенза, 1946 та інш. . Це були ще дуже непевні спроби переосмислення значення земств, але основна цінність їх полягала в тому, що автори ставили цю проблему на обговорення, вводили до наукового обігу нові пласти архівного матеріалу.

На другому етапі (1950-ті - 1980-ті рр.) було закладено міцне методологічне підгрунтя подальшого дослідження історії земства, вперше були порушені проблеми, навколо обговорення яких оберталась радянська історіографія наступного періоду. З другої половини 1950-х рр. починаються деякі демократичні перетворення у громадському житті. Це не могло не вплинути на розвиток історичної науки. Загальна ідеологічна лінія зберігалась, але коло проблем, що вивчались істориками, значно розширилося, зокрема, починається активна монографічна розробка проблем еволюції державного ладу, соціально-економічної і станової політики. В цьому зв'язку однією з ключових проблем стало вивчення буржуазних реформ 60-70-х рр. ХІХ ст. Авторами починають широко застосовуватись порівняльно-історичні методи, що знайшло відображення у виявленні залежності між соціально-економічним розвитком країни, становим складом земств та результатами його діяльності. Радянські вчені роблять спроби комплексного аналізу певних моментів історії земств в межах всієї країни. Втім, тоді ж були проведені перші регіональні дослідження з історії земств Див. напр.: Черныш М.И. Развитие капитализма на Урале и Пермское земство. - Пермь, 1959; Клейн (Хайкина)Н.Л. Земские учреждения Самарской губернии в 1864-1881 гг.: Автореф. дис… канд. ист. наук. - Куйбышев, 1961; Львова Т.Н. Московское земство в 1865-1890 гг.: Автореф. дис… канд. ист. наук. - М.,1968; Побережская Л.М. Подготовка и проведение земской реформы в Нижегородской губернии: Автореф. дис… канд. ист. наук. - Горький, 1967 та інш.. Вперше в радянській історіографії було чітко виділено головні проблеми законодавства щодо земств і досліджено його з історичної точки зору, висвітлено ряд моментів практичної діяльності земств, причому позитивно оцінено земську народну освіту, медицину, статистику. З початку 1970-х рр. в ряді монографій починають розроблятись проблеми класової природи самодержавства, внутрішньої політики царського уряду, відносин між різними станами населення Див. напр.: Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России. - М.,1973; Соловьев Ю.Б.Самодержавие и дворянство в 1902-1907 гг. - Л.,1981 та інш.. Причому, якщо дослідженням 1970-х рр. притаманна все ще занадта заідеологізованість, більшість проблем розглядається з суто класових позицій, то з 1980-х рр. починається перегляд цього стереотипу. Деякі автори розглядають земства з точки зору їх юридично-правової сутності, місця та значення земств в політичній системі російської держави, їх взаємодії з усією адміністративною системою Див. напр.: Лаптева Л.Е. Земская реформа в России (историко-правовое исследование): Автореф. дис… канд. ист. наук. - М.,1986 та інш.. Вперше саме радянськими авторами було розглянуто партійний склад земців.

Різко збільшився інтерес і до політичної історії земств. Вперше в радянській історіографії, було порушено і досить докладно вивчено історію земського лібералізму Див. напр.: Волощенко А.К.Нариси з історії суспільно-політичного руху на Україні в 70-х- на початку 80-х рр. ХІХ ст. - К.,1974.; Петров Ф.А. Земское либеральное движение в период 2-й революционной ситуации: Автореф. дис… канд. ист. наук. - М.,1976; Пирумова Н.М. Земское либеральное движение. Социальные корни и эволюция до конца ХІХ в. - М.,1977; Шлемин П.И. Земско-либеральное движение на рубеже ХІХ-ХХ вв.: Автореф. дис… канд. ист. наук. - М.,1973 та інш., земської інтелігенції Див. напр.: Корнилов Е.Г. Земская демократическая интеллигенция и ее участие в революционном движении 70-х гг.: Автореф. дис… канд. ист. наук. - М.,1973; Пирумова Н.М. Земская интеллигенция и ее роль в общественной борьбе до нач. ХХ века. - М.,1986 та інш.. В цей час спостерігається сплеск у вивчення регіональної історії земств, з'являються численні регіональні дослідження історії Московського, Нижегородського, Пермського, В'ятського, Смоленського, Воронезького, Тульського, Рязанського та багатьох інших земств, причому більше уваги стало приділятись економічній діяльності земств та їх бюджету. Див. напр.: Будаева О.Д. Смоленское земство в к. ХІХ-нач. ХХ вв. (1890-1904 гг.): Автореф. дис… канд. ист. наук. - Калинин, 1981; Прокофьева Т.Н.Московское земство на рубеже ХІХ-ХХ вв.: Автореф. дис… канд. ист. наук. - М.,1981.; Стефанова И.И. Вятское земство в пореформенный период: Автореф. дис… канд. ист. наук. - Л.,1974 та інш..

Найважливішим внеском радянської історіографії стало вироблення схеми дослідження та методики комплексного вивчення інституту земств в цілому.

У четвертому розділі - “СУЧАСНА ІСТОРІОГРАФІЯ ЗЕМСТВ” - розглянуто дослідження історії земств російськими та українськими вченими з кінця 1980-х рр., коли відбулися рішучі зміни в історичному світогляді. Це якісно новий етап у вивченні історії земств. Про що свідчить масова хвиля публікацій в широкій пресі, виступів по телебаченню і радіо, проведення диспутів і дискусій.

З утворенням незалежних держав була зруйнована монополія єдиної і офіційної методології історичних досліджень, виникла можливість для різноманіття в поглядах. Відбувається злам старих тенденцій у розгляді проблем земської історії. Коло питань, що вивчаються, залишається тим же, але акценти в цей час змінюються. Так, дослідники особливу увагу приділяють демократичним тенденціям у земствах та їх політичному значенню в державі. Досить чітко виділяється група прибічників земств та перенесення його досвіду на сучасне підгрунтя, Абрамов В.Ф. Земство в России (1905-1917): опыт организационной и культурно-хозяйственной деятельности: Автореф. дис… докт. ист. наук. - М.,1998; Лаптева Л.Е. Земские учреждения в России. - М.,1993; Солженицын А.И. Как нам обустроить Россию. Посильные соображения. - Л.,1990 та інш. а також тих, хто критично ставиться до цього Попов Г.Х. Как писарь в России великую власть взял // Родина. - 1989. - №1-2; Герасименко Г.А. Земское самоуправление в России. - М.,1990; Королева Н.Г. Земство на переломе. - М.,1995 та інш.. Поряд з наявністю традиційних оцінок з'являються і нові погляди, в яких, наприклад, земський лібералізм виглядає як визначне явище в політичному житті країни другої половини ХІХ - поч. ХХ ст.ст. Найповніше наявність двох точок зору в оцінці історичного значення земств виявилась в узагальнюючих працях цього часу.

Ця розбіжність особливо помітна в оцінці практичної діяльності земств, яку представники апологетичного табору подають як об'єктивно позитивну, а критики оцінюють у дусі радянської історіографії. Але до цього часу автори так і не дійшли якоїсь єдиної думки щодо того, чим же були земства для Росії.

Новими рисами регіональних досліджень останнього часу стали, по-перше, різке збільшення їх кількості; по-друге, поява на загальній хвилі популярності земств праць неоднакових за науковим рівнем. Зростає увага до економічної діяльності земств. Спостерігається намагання дослідників на місцевому матеріалі підтвердити загальноросійські тези про наявність демократичних тенденцій у земствах Див. напр.: Абрамов В.Ф. Демократическая практика российского земства // Полис. - 1995. - №3.; Арнольдов Н.А. Самарское земство в к. ХІХ-нач. ХХ вв.: Автореф. дис… канд. ист. наук. - Куйбышев, 1990 та інш..

Сама постановка земської проблематики вийшла на якісно новий рівень, про що свідчить проведення ряду науково-практичних конференцій та відродження “земського руху” з його періодичними виданнями Самарский земский сборник. - Самара, 1995.. Характерною рисою пострадянської історіографії є переміщення акцентів зацікавленості діяльністю земств. Останніми роками все більше уваги приділяється вивченню досвіду роботи земських установ суто з практичної точки зору.

Вперше як про самостійну наукову силу заявили про себе українські історики земств, оскільки до цього українська історіографія йшла в загальному потоці російської (радянської) історіографії. Хоча спектр проблем, що розглядаються українськими вченими ще незначний, проте вже детально проаналізовано діяльність земств України у галузі народної освіти, бібліотечної справи, благодійництва тощо.

Загальною є тенденція українських істориків орієнтуватись на аналіз національних особливостей земств українських губерній, на оцінку внеску земств в розвиток національної культури та національне відродження Гавриш Р.Л. Шкільна діяльність земського самоврядування на Лівобережній Україні в 1865-1919 рр.: Дис… канд. ист. наук. - Полтава, 1998; Гуз А.М. Культурно-освітницька діяльність земських установ в Україні (1864-1914 рр.): Автореф. дис… канд. ист. наук. - К.,1997; Корж Л.В. Освітня діяльність земств Харківської губернії (в кінці ХІХ- на поч. ХХ ст.): Автореф. дис… канд. ист. наук. - Київ, 1999; Курченко Л.В. Діяльність земств України у розвитку освіти (1864-1914): Автореф. дис… канд. ист. наук. - Х.,1997; Лобас Т.Л. Экономическая деятельность земских учреждений (1864-1914) На материалах земств Полтавской, Харьковской, Черниговской губерний: Автореф. дис… канд. ист. наук. - М.,1997 та інш. .

У висновках подаються підсумки дослідження, формулюються загальні результати вивчення історії земства, накреслюються перспективні напрямки вивчення історії земств.

У дослідженні доведено, що широка палітра діяльності земств, їх роль як нового інституту управління, викликали у сучасників, а пізніше у дослідників значний інтерес, який не згасає до сьогодні;

Аналіз літератури дозволяє виділити три періоди у вивченні історії земств: - дорадянський - (1864-1917), радянський (1917- 1980-ті рр.) і сучасний (1990-ті рр.), в рамках яких було встановлено етапи досліджень. Їх виділення обумовлюється, перш за все, станом і характером соціально-політичної ситуації в країні. При цьому проявляється певна закономірність: чим вище була громадсько-політична активність населення, тим більший інтерес викликала проблема земств.

Кожному з періодів були притаманні специфічні риси, обумовлені рядом соціально-політичних чинників. Так, для історіографії дорадянського часу була характерною наявність різних громадсько-політичних течій, а отже багатоплановий підхід до оцінок земств, широкий плюралізм думок, орієнтація висновків авторів на практичні потреби як діяльності земств, так і країни в цілому.

В радянські часи було вироблено єдину наукову схему і застосовувалась одноманітна методика аналізу земської історії. В багатьох працях, земства почали розглядатись на загальному соціально-політичному та економічному тлі, але історична оцінка земств багато в чому підкорялася єдиній ідеологічній установці, земства вважали другорядними чинниками у житті держави. На сучасному періоді спостерігається переміщення аспектів вивчення історії земств з суто історичної до практичної площини, спостерігається докорінний перегляд ідеологічних догм радянського періоду, земства розглядаються як можливий взірець самоврядування.

Одночасно, є і спільні риси між різними етапами вивчення історії земств, тому історіографію земств слід розглядати в комплексі, бо кожен з періодів доповнює один одне, що й утворює не автономні явища, а єдину систему залежностей;

Головними проблемами, що привернули увагу дослідників всіх етапів, були питання законодавства щодо земств, громадської сутності земств та їх практичної діяльності. Невивченими залишився ще цілий ряд аспектів, зокрема, еволюція земського законодавства, стосунки земств і церкви, земств і судових установ, ідейна боротьба в самих земствах, персональний склад земців тощо.

Важливий внесок в розробку ряду питань земської історії, зокрема, земського лібералізму, практичної діяльності земств, історії регіональних земств, зробили українські історики.

За своїми масштабами та глибиною досліджень, історіографія земств стала визначним явищем в історіографії Росії та України. На сьогодні, можна казати про виникнення окремої галузі історіографії - земствознавства.