Національна ідея як інтегративний чинник у суспільно-духовному житті України (друга половина XIX – перша половина XX ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Спеціальність 09.00.05 - історія філософії

Національна ідея як інтегративний чинник у суспільно-духовному житті України (друга половина XIX-перша половина XX ст.)

Наконечний Андрій Романович

Львів - 2001

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі історії філософії філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: Пашук Андрій Іванович доктор філософських наук, професор (Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри історії філософії)

Офіційні опоненти:

Возняк Степан Михайлович доктор філософських наук, професор кафедри філософії (Прикарпатський державний університет імені Василя Стефаника)

Фартушний Анатолій Андрійович кандидат філософських наук, доцент (Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри філософії та культурології)

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 доктор політичних наук, професор В.М. Денисенко

Анотація

Наконечний А.Р. Національна ідея як інтегративний чинник у суспільно-духовному житті України (друга половина XIX-перша половина XX ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2001.

Дисертація присвячена проблемі розвитку, розкриття суті, історичної ролі, визначальних компонентів та теоретико-інтегративної функції української національної ідеї як цілісної, якісно визначеної системи поглядів другої половини XIX - першої половини XX ст. на етапі суспільно-духовного життя та філософської думки України. Розкрито процес цілісного розвитку української національної ідеї у творчості М. Драгоманова, І. Франка, М. Міхновського, В. Липинського, Д. Донцова, Л. Ребета як історично-конкретного вираження стану духовного, національного, соціально-економічного буття українського народу другої половини XIX-першої половини XXст.

Виокремлено різновиди, показано співзвучність трактування української національної ідеї провідними українськими мислителями цього періоду. Висновки дисертації сприяють більш глибокому розумінню національно-соціальних процесів, специфіки трансформації і розвитку суспільно-духовного, соціально-економічного життя України на базі основоположної національної ідеї.

Ключові слова: національна ідея, нація, націотворення, національна свідомість, єдність нації, державотворення, автономія, федерація, ідея національної незалежності, ідея державної самостійності.

Аннотация

Наконечный А.Р. Национальная идея как интеграционный фактор в общественно-духовной жизни Украины (вторая половина XIX-первая половина XX вв.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2001.

В диссертационном исследовании осуществлен философский анализ проблемы развития, раскрытия сути, исторической роли, определяющих компонентов и теоретико-интеграционной функции украинской национальной идеи как целостной системы взглядов второй половины XIX-первой половины XX ст. Изучен процесс целостного развития украинской национальной идеи в творчестве М. Драгоманова, И. Франко, М. Михновского, В. Липинского, Д. Донцова, Л. Ребета как исторически-конкретного выражения духовного, национального, социально-экономического бытия украинского народа второй половины XIX-первой половины XX ст.

Анализ наследия отечественной философской и общественно-политической мысли XI-первой половины XIX веков показал, что в эпоху Руси-Украины украинская национальная идея выражалась в наличии независимого государства Киевского, а также в стремлении обосновать необходимость политического объединения земель Руси-Украины с центром в Киеве в период феодальной раздробленности. В XIV веке для содержания национальной идеи было характерно наличие объективных признаков этнической общности - носителя самосознания. Украинская шляхта и государство того времени имели определенный статус в структуре государства Литовского и представляли украинскую народность, отстаивая в пределах феодального права интересы всего этноса. В XVI-XVIII вв. украинское национальное самосознание впервые становится национальной идеологией: такие национальные явления, как язык, право, религия, исторически обосновываются, вырабатываются основные собирательные понятия ”Русь”, “Украина”, “отчизна” и проч. С окончательной утратой государственности и церковной автономии (после Переяславского договора) государственно-политическая форма проявления национальных интересов теряет свою смысловую полноту и целостность. В связи с этим украинская национальная идея приобретает эмоционально-поэтические черты, которые находят свое выражение в искусстве и фольклоре. В первой половине XIX века украинская национальная идея становится социально-политической идеологией. Самосознание, представляя украинскую нацию в Надднепрянщине и в Галиции, впитывает предыдущие исторические формы и снимает их требованием политико-национального самоопределения.

Во второй половине XIX века украинская национальная идея занимает важное место в творчестве М.Драгоманова, который считает, что функционирование украинского языка во всех сферах общественно-политической жизни Украины, формирование демократического федеративного союза “громад”, подражание передовым западноевропейским научным и культурно-образовательным традициям, наличие единой украинской нации, несмотря на государственные границы, становятся главными предпосылками национальной идеи.

Во второй половине XIX века украинская национальная идея занимает особое место в творчестве И.Франко, который сформулировал важнейшие принципы становления и развития украинской нации. Его идеи направлены исключительно на создание украинского национально-политического самосознания новейшего типа. Даже через 100 лет взгляды И. Франко остались актуальными и объединяют украинскую нацию во времени и пространстве.

Как интеграционный фактор общественно-духовной жизни, украинская национальная идея выражается в концепциях следующих представителей украинской социально-философской мысли первой половины XX в.: М. Михновского, обосновавшего идею необходимости национального освобождения и государственности; В. Липинского, синтезировавшего идеи независимости государства и украинской нации в период неопределенности украинской политической мысли, а также отводившего Украине роль синтезатора западноевропейской и восточно-эллинистической культур; деятелей украинской националистической мысли - Д. Донцова с его идеей ”ведущей касты лучших людей”, то есть национально-сознательной украинской аристократии, и ее важнейшей роли в борьбе за государственную самостоятельность и национальную независимость, а также Л. Ребета, разработавшего программу политической организации нации в условиях колониального статуса Украины.

Ключевые слова: национальная идея, нация, создание нации, национальное сознание, единство нации, создание государственности, автономия, федерация, идея национальной независимости, идея государственной самостоятельности.

Summary

Nakonechnyy A.R. National idea as the integrative factor in social-spiritual life of Ukraine (second half of XIX-first half of XX cen.). - Manuscript.

Candidate Dissertation (History of Philosophy, speciality No 09.00.05) L'viv Ivan Franko National University. Lviv, 2001.

Dissertation is devoted to the problem of development, disclosure of essence, historical role, defining builders and theoretically-integrative function of the Ukrainian national idea, as integrative, qualitatively defined system of scientific views of the second half of XIX-first half of XX century at the stage of social-spiritual life and philosophical thought of Ukraine. The process of integrating development of the Ukrainian national idea in creativity of M. Drahomanov, I. Franko, M. Mikhnovskyj, V. Lypynskyj, D. Dontsov, L. Rebet as a definite historical expression of spiritual, national, socioeconomical being of the Ukrainian people at the second half of the XIX-first half of the XX century is uncovered.

Varieties are distinguished, the accord of interpretation of the Ukrainian national idea carrying on Ukrainian thinkers of this period is rotined. The conclusions of the thesis render assistance to deeper understanding of national- social proceses, percuilarity of transformation and development of social-spiritual, socioeconomical life of Ukraine on the base of fundamental national idea.

Key words: national idea, nation, creation of nation, national awareness, unity of a nation, creation of a state, autonomies, federation, idea of national independence, idea of state independence.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю усвідомлення українським суспільством значення національної ідеї, практичного втілення її в усіх ланках суспільно-політичного, культурно-духовного, соціально-економічного життя України. Яке суспільство ми будуємо? Яка роль національної ідеї в побудові суспільства? Як по-новому осмислити національний аспект суспільного буття, відродити традиції, що силоміць були вирвані з нашої пам'яті? Ці та інші питання часто виникають у процесі аналізу й вирішення різних соціальних, етнонаціональних, політико-філософських проблем, пов'язаних з реформуванням суспільно-духовного життя України.

На сучасному етапі філософською наукою осмислюються проблеми сутності, характеру і спрямованості історії, пов'язаної з майбутньою долею людства. Увагу до сенсу і мети історії загострюють такі глобальні проблеми, як екологічна, демографічна, енергетична, проблеми війни та миру тощо. Крім того, перед суверенною Україною постали питання власного майбутнього, адже український народ протягом багатьох століть виборював державну самостійність і національну незалежність, намагався творити власну історію, культуру, традиції. На жаль, усі попередні спроби закінчувались невдачами, і українські землі знов і знов опинялись під владою чужих держав. Але постійне прагнення до національної єдності, державної незалежності і національної самостійності все ж дало змогу утвердити власну мову, культурні традиції, національну ідентичність. Саме національна ідея покликана відновити та зберегти національні, соціально-політичні, духовно-культурні здобутки України.

Національна ідея пов'язана з політикою, економікою, освітою, релігією, мораллю, людськими цінностями, правом, культурою. Проте вона має узагальнені риси, інтегративний характер, а тому потребує спеціального філософського аналізу. Особливо важливим є аналіз процесу становлення, формування й утвердження національної ідеї у творчості видатних представників суспільно-політичної та філософської думки другої половини XIX-першої половини XX ст., у творчості та громадсько-політичній діяльності яких якраз і можна знайти відповіді на наболілі питання сучасного державотворення, консолідації української нації, справжньої національно-політичної, соціально-економічної, духовно-культурної незалежності України.

Стан наукового опрацювання проблеми. У сучасних дослідженнях ще немає спеціальних наукових праць, які безпосередньо торкаються теми дисертаційної роботи. Однак багато авторів, які досліджували цю проблематику у суспільно-духовному житті України другої половини XIX-першої половини XX ст., так чи інакше торкалися проблеми національної ідеї. Історіографія проблеми бере свій початок безпосередньо в працях видатних представників української соціально-філософської думки, таких як М. Драгоманов, І. Франко, М. Міхновський, В. Липинський, Д. Донцов, Л. Ребет, в яких відображено процес кристалізації національно-державницької ідеології, національної ідеї та її складових компонентів.

Проаналізувавши авторські підходи до оцінки явищ процесу національно-політичної думки і порівнявши їх з наступними, даними вже з певної часової відстані характеристиками цих же явищ, ми маємо змогу простежити еволюцію світоглядних принципів самих авторів. Тому ці праці, з одного боку, є джерелом вивчення проблеми національної ідеї саме окресленого нами періоду, а з другого - першим кроком в історіографії питання відображення національної ідеї у суспільно-духовному житті України другої половини XIX-першої половини XX ст.

Проблема розвитку та відображення української національної ідеї у творчості провідних мислителів другої половини XIX-першої половини ХX ст. займає важливе місце у дослідженнях українських науковців у період між двома війнами: В. Гнатюка, М. Забаревського (Д. Дорошенка), Ю. Охрімовича, В. Старосольського, М. Сціборського, а також у працях відомих іноземних та українських науковців в еміграції в період після другої світової війни, таких як Дж. Армстронг, Ю. Бойко, С. Величенко, С. Єкельчик, І. Лисяк-Рудницький, П. Мірчук, О. Пріцак та Дж. Решетар, М. Сосновський, П. Феденко, М. Шкільняк, В. Янів. Окреслена проблематика посідає важливе місце в працях таких сучасних українських учених, як А. Астаф'єв, А. Брагінець, С. Возняк, М. Горєлов, Я. Грицак, В. Гудзь, М. Жулинський, В. Жмир, О. Забужко, М. Кармазіна, Г. Касьянов, Р. Кісь, І. Кресіна, О. Куць та Ю. Куць, В. Лісовий, Т. Панько, А. Пашук, С. Приходько, М. Розумний, О. Семків, М. Сосновський, Д. Соловей, О. Сухий, Б. Червак, А. Фартушний, Б. Якимович та інші.

Проте, незважаючи на значну кількість публікацій з окремих аспектів поставленої нами проблеми, ще недостатньо філософських досліджень, які дали б змогу осмислити етапи формування національної ідеї, її зміст, динаміку і трансформацію у суспільно-духовному житті України другої половини XIX-першої половини XX ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною тематики наукових досліджень кафедри історії філософії Львівського національного університету імені Івана Франка, зокрема, наукової програми “Історія української філософської думки: традиції та перспективи розвитку”, що передбачає дослідження різних, особливо маловідомих аспектів і проблем української філософії, до яких належить саме національна ідея, її розуміння і трактування мислителями, державними, громадсько-культурними діячами різних культурно-історичних епох, а також пов'язана з державними програмами розвитку суспільно-гуманітарної освіти.

Джерельна база дослідження. Основу джерельної бази дисертаційного дослідження складають твори видатних представників української соціально-філософської думки та громадсько-політичних діячів суспільно-духовного життя України XI-першої половини XIX ст., а особливо твори М. Драгоманова, І. Франка, М. Міхновського, В. Липинського, Д. Донцова, Л. Ребета - філософські, наукові, художні та публіцистичні, які недостатньо, або й зовсім не вивчені з погляду аналізу проблеми української національної ідеї другої половини XIX-першої половини XX ст., наукові праці дослідників їхньої спадщини, інші пам'ятки історії філософської думки українського народу, праці дослідників історії української та європейської філософії, філософії і методології науки.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у необхідності простежити етапи формування національної ідеї, її різноманітні вияви у суспільно-духовному житті та філософській думці України другої половини XIX-першої половини XX ст.

Зважаючи на актуальність та недостатнє опрацювання проблеми, поставлені такі завдання:

розкрити особливості процесу розвитку національної ідеї у філософській думці та суспільно-духовному житті України другої половини XIX-першої половини XX ст.;

провести аналіз розуміння національної ідеї провідними українськими мислителями даного періоду;

порівняти концепції розуміння національної ідеї українськими мислителями та суспільно-громадськими діячами другої половини XIX-першої половини XX ст.;

обґрунтувати значення і роль національної ідеї, що проявилась у творчості та суспільно-громадській діяльності українських мислителів другої половини XIX-першої половини XX ст. для консолідації українського суспільства в процесі утвердження суверенної держави на сучасному етапі;

Об'єктом дослідження є процес розвитку національної ідеї у суспільно-духовному житті України другої половини XIX-першої половини XX ст.

Предметом дослідження є розкриття суті, історичної ролі, визначальних компонентів та теоретико-інтегративної функції української національної ідеї як цілісної, якісно визначеної системи поглядів на етапі суспільно-політичного та національно-духовного життя в Україні в другій половині XIX-першій половині XX ст.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є принцип об'єктивності та принцип історизму (конкретно-історичного підходу до явищ суспільного життя), комплексне порівняння історичного та логічного в історико-філософському дослідженні, а також системний підхід. У дисертації використано методи індукції та дедукції, аналізу та синтезу, порівняння та аналогії.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що вперше в системному охопленні розкривається теоретичне підґрунтя становлення та розвитку української національної ідеї в її історичному процесі, показується її синтетичний вияв у розмаїтті філософських та суспільно-політичних поглядів мислителів і суспільно-громадських діячів України другої половини XIX-першої половини XX ст., що й констатується у таких положеннях:

у ході дослідження розкрито цілісний процес розвитку національної ідеї у творчості М. Драгоманова, І. Франка, М. Міхновського, В. Липинського, Д. Донцова, Л. Ребета як історично-конкретного вираження стану духовного, національного, соціально-економічного буття українського народу другої половини XIX-першої половини XX ст.;

у дисертації досліджено особливості розуміння та усвідомлення національної ідеї, її конкретно-історичну зумовленість та своєрідність у творчості та світогляді М. Драгоманова;

розкрито концептуальну основу національної ідеї у творчості І. Франка;

у наукових пошуках досліджено і виділено національну ідею, як духовно-теоретичну основу державотворчої концепції та політичної діяльності М. Міхновського;

на основі опрацьованої літератури з'ясовано концептуальну основоположність національної ідеї у визначенні державно-політичного ідеалу В. Липинського;

на основі аналізу праць показано місце та значення національної ідеї у концепції інтегрального націоналізму, в суспільно-політичних поглядах та державотворчій діяльності Д. Донцова;

у дисертації встановлено, що національна ідея у творчості Л. Ребета відіграє синтетичну роль у націотворенні, державотворенні та консолідації нації (суспільства) як державно-політичної, національно-етнічної, духовно-культурної спільноти.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що в історико-філософському процесі України виділено в синтетичному вигляді формування і розуміння національної ідеї провідними українськими мислителями другої половини XIX-першої половини XX ст., виокремлено її різновиди, показано співзвучність трактування національної ідеї українськими мислителями даного періоду. Основні положення й висновки дисертації можуть бути використані при подальшій розробці проблем української філософії історії, політології, соціальної філософії, при читанні курсів і спецкурсів з історії української філософії. Висновки дисертації сприяють глибшому розумінню національно-соціальних процесів, специфіки трансформації і розвитку суспільно-духовного, соціально-економічного життя України на базі основоположної національної ідеї.