Феодосія та Південно-Східний Крим за часів античної доби (середина VI ст. до н.е. - IV ст. н.е.)

Роль Афіна у торгівлі Феодосії була першорядною. З промови Демосфена "Проти Лакріта" зрозуміло, що рух торгівельного судна з Пантикапею до Аттики через Феодосійський порт ніким не сприймався як щось незвичайне. Точно так вантажі йшли з порту Феодосії до Аттики і назад. Новий порт був найціннішим придбанням для боспорських правителів, він розширював можливості царської хліботоргівлі і збільшував прибуток Спартокидів. Страбон (VII. 4.6) повідомляє про відвантаження Левконом 2 млн 100 тис. медимнів (85-86 тис. т) пшениці з феодосійського порту в Афіни - у цьому вантажі потрібно бачити експортну пшеницю Левкона, що надійшла з Феодосії до афінян приблизно за десяток років. Вивіз хліба в Аттику набув таких масштабів, що виявилося вигідним надати афінським купцям пільги, які поширювалися на царський хліб, що вивозився з пантикапейської і феодосійської гаваней. Левкон і його послідовники мали в Афінах постійних торгівельних представників, на Боспорі можна було зустріти купців з Аттики та їхніх агентів, звичайно ж, багато хто відвідував Феодосію і подовгу залишався там. Деякі іноземці за послуги, надані царській династії, користувалися на Боспорі особливими привілеями, зафіксованими в декретах, що відносяться до IV - III ст. до н.е. В одному з них, виявленому у Фанагорії, відновлюється ім'я "Феодосія". Якщо реконструкція документа вірна, то виходить, що згаданий у ньому іноземець здобував привілеї на всій території Боспорської держави, включаючи Феодосію. Предмети аттичного виробництва часто зустрічаються при розкопках міста і поселень хори.

Починаючи з III ст. до н.е., роль Афін у зовнішньоторговельному обороті Боспору знижується, першість переходить до південнопонтійських центрів. Гераклея, Синопа поставляли вино, олію, покрівельну черепицю. Зв'язки Феодосії з цими містами були прямими і носили самостійний характер. З початку IV ст. до н.е. гераклейські амфори значно переважають над іншою імпортною тарою. Із Синопою найбільш інтенсивними були зв'язки в останній третині IV- першій чверті III ст. Феодосійці торгували з Родосом, Хіосом, Фасосом, Косом, Кнідом. Відтіля в основному везли вино. Серед названих центрів виділяються Фасос для IV ст. і Родос для періоду еллінізму. Амфори надходили в Феодосію цілими партіями. Користувалися товарами і з інших міст - балканських, малоазійських, острівних, понтійських. Торгували з Херсонесом, Ольвією. До кінця II ст. до н.е. змінилися умови комерції, імпорт різко скоротився і вже ніколи не досягав колишніх розмірів.

У Феодосії поширилися монети, карбовані в Пантікапеї. Але місто почало і власне карбування, можливо, вже у кінці 80 - на початку 70-х рр. IV ст. до н.е. Це мідь з головою, певно, Аполлона; на реверсі монет у одному випадку зображено нападаючого бика, у другому - шестипромінну зірку. Це також срібло з головою Геракла та палицею, мідь з головою Афіни у шоломі, горитом та палицею й срібло з головою Деметри та колоссям. У всіх випадках підписи відображають нове найменування міста (особливо це стало бачимо після друку О.Мельниковим нових монет). Геракл та палиця, нападаючий бик - вплив Гераклеї. Є різні думки щодо того, як Феодосії вдалося здійснити випуск автономних монет у нових умовах. Поповнення нумізматичної колекції останнім часом дозволяє повернутися до роздумів про те, що місто отримало деякі привілеї, у тому числі право карбування. На рубежі першої-другої чвертей III ст. до н.е. на Боспорі почалася грошова криза. Здійснювалось масове закопування скарбів, стосується це й Феодосії: недалеко від Карантину знайдений скарб із 23 мідних пантикапейських монет, що карбувалися в період грошової кризи. Можливо, скарб був пов'язаний із приміською сільською садибою, хазяїн якої приховав гроші в складній економічній ситуації. Важко сказати, що змусило Левкона II дозволити Феодосії карбувати монету від імені її громадянської спільноти і, таким чином, виділити її серед інших міст: прагнення протиставити друге за розміром і значущістю місто в державі столиці, пантикапейській громаді, посада архонта Феодосії, безладдя на західному кордоні царства чи особливе її положення у складі Боспору?

Феодосійський порт виконував роль транзитного центру, через який Еллада обмінювалася продуктами сільського господарства, ремесел, промислів зі світом варварів. Значна кількість керамічної тари гераклейського, синопського, фасоського, хіоського, у меншій мірі родоського, коського, херсонеського, боспорського виробництва принесли розкопки і розвідки поселень біля Айвазовського, Донської, Журавок, Новопокровки, на Біюк-Янишарі, Тепе-Оба. Основна маса імпортної кераміки припадає на IV - II ст. до н.е. На поселеннях зустрічаються монети. Це є свідченням того, що селяни стали іноді використовувати гроші у торгівлі з містом.

Приєднання Феодосії і фактично всього Керченського півострова до Боспору змінило політичну ситуацію у Східному Криму. Тепер сусідом таврів на сході стало могутнє Боспорське царство. Феодосія та її округа перетворилися у прикордонну область. Це повинно було стримувати войовничий запал сусідів. Частина скіфів (разом з феодосійцями) виявилися у складі монархії Спартокидів. Населення держави було етнічно строкатим. І все-таки основний контингент городян складали греки. До Феодосії це відноситься в першу чергу. Для її курганного некрополя характерний грецький обряд кремації, похоронний інвентар носить чисто еллінський вигляд. Ці спостереження М.Ростовцева, зроблені на підставі матеріалів феодосійських курганів, виявлених у середині XIX ст., підтвердили розкопки 70 - 90-х рр. XX ст. У похованнях же сільської округи міста панує трупоположення і є зброя - традиційна у варварських могилах частина інвентарю. Еллінські традиції простежуються і за матеріалами міських шарів. У IV - III ст. до н.е. на Боспор кинулося багато греків з різних районів Еллади, місто-порт Феодосія не міг не прийняти частини переселенців.

Серед городян було багато мореплавців, суднобудівників, купців - тих, хто зв'язав життя з морем і торгівлею. У місті проживало чимало людей заможних. Саме такою за рівнем добробуту, певно, була при житті частина людей, похованих у міському некрополі. У потойбічний світ їх супроводжували дорогі і красиві, часто імпортні речі - такі могли придбати люди досить багаті, з гарним смаком. Цей інвентар контрастує з досить бідними похованнями і скромними житлами мешканців сіл Східного Криму, включаючи розташовані поблизу від Феодосії, переважно заселені представниками місцевих племен.

Найбільші прибутки йшли в руки купців і лихварів. Не скаржилися на доходи і великі землевласники. Їхнє благополуччя забезпечувалося працею рабів, найманих робітників. Багате купецтво і великі землевласники в масі своїй підтримували політику боспорських царів, їх влаштовувало заступництво Левкона I місту, розширення порту, збільшення торговельного обігу. Тепер вони могли не турбуватися і про оборону державних кордонів. Дрібні і середні землевласники трудилися на ділянках самі з родинами, лише деяким вдавалося придбати одного-двох рабів. Значну частину населення складали ремісники, особливо будівельники і кораблебудівники, гончарі, металурги. Серед них були люди більш багаті і заможні, власники дешевої робочої сили і прості трудівники. У місті постійно чи тимчасово проживали вільні люди, які не користувалися громадянськими правами, - це чужоземці.

Феодосія стала процвітаючим боспорським містом. Важко судити про її розміри, вона була менша від Ольвії, Херсонесу, Пантикапею. За територією і, певно, за чисельністю жителів вона могла бути близька, наприклад, до Тіри, де на площі 20 га проживало приблизно 6,4 - 8 тис. чоловік.

У 4 розділі висвітлюється тривалий період в історії Феодосії, що характеризується новими явищами в житті боспорського суспільства, початок яким поклали події, пов'язані з Мітрідатом VI Евпатором і його спадкоємцями. Про Феодосію мова йде в першому параграфі. У тих подіях їй призначено було зіграти помітну роль. Наприкінці III - II ст. до н.е. Боспорська держава потерпала від труднощів, породжених пересуванням скіфів, яких тіснили сармати, а також загальною обстановкою в Середземномор'ї та Причорномор'ї. Міста прагнуть протиставити себе ослабілій центральній владі; деякі, включаючи Феодосію, відновлюють випуск автономних монет. Як завершальний акорд, пролунала відмова від престолу останнього зі Спартокидів - Перисада V - на користь понтійського царя Мітрідата. Херсонеський декрет на честь Діофанта цікавий згадуванням Феодосії поряд з Пантикапеєм (більш того, перед ним) у зв'язку з придушенням "повстання" Савмака. Про роль Феодосії в подіях висунуто чимало гіпотез. Захоплення Феодосії несло Діофанту багато переваг, у тому числі й те, що місто було на шляху його війська до Пантикапею. Понтійський воєначальник скористався зручностями географічного і воєнно-стратегічного положення Феодосії, і така тактика принесла плоди: після захоплення другого за значенням боспорського міста Діофант зміг приступити до штурму головної фортеці.

У центрі подій, без сумніву, був Пантикапей. Яка участь у них Феодосії? Можна лише здогадуватися, чи була вона одним із вогнищ повстання, чи були там прихильники Савмака, чи ж місто послужило для Діофанта трампліном для досягнення основної мети. Є.Катюшин вважає, що Діофант обставив захоплення Феодосії як каральну акцію проти городян, що поділяли інтереси повсталих, а жителі хори складали частину збройної сили, на яку в значній мірі розраховував Савмак. До другої половини II ст. відносяться руйнування житлових кварталів у місті і загибель садиби на Біюк-Янишарі. Ці археологічні матеріали не можна не зв'язати з подіями, мимохіть згаданими в діофантовім декреті. І ще один факт: Арріан називав Феодосію "спустілим містом" (Періпл. 30), при цьому він спирався на свідчення авторів, що жили задовго до нього. Вони взагалі відносяться до другої половини II ст. до н.е. Це є непрямим свідченням на користь особливої ролі Феодосії в подіях на Боспорі в кінці II ст.: захоплення Діофантом міста супроводжувалось настільки значним руйнуванням, що Феодосія ще довго справляла враження спустілої.

Ця війна може бути віднесена до весни 108 - зими 108/107 рр. Мітрідат надовго стає хазяїном на Боспорі. Еллінські міста, увійшовши до Понтійської держави, зберегли автономію. Свідчення тому - зауваження Мемнона (49.4) про звертання гераклейців за допомогою до Херсонесу, Феодосії та правителів Боспору в 72 р. до н.е. Оточені мали потребу в хлібі, яким Феодосія завжди була багата. Але чому вона, яка давно стала часткою Боспору, згадується окремо від нього? Чи не тому, що, подібно Херсонесу, вона розглядалася як самостійна сила, місто, що користувалося автономією в межах Боспору? Виникає бажання простягнути нитку від мітрідатової епохи до того часу, коли воно виділялося в титулатурі Спартокидів і, певно, мало більші права, ніж інші міста. Це могло стати традицією. Феодосія поряд з іншими боспорськими містами, Херсонесом взяла участь в антимітрідатовському повстанні 63 р. до н.е., що призвело до загибелі царя і вступу на престол Фарнака. У конфлікті між ним і Асандром також не обійшлося без Феодосії, що стала поряд з Пантикапеєм об'єктом зазіхання Фарнака.

Усе говорить про те, що Феодосія продовжувала відігравати помітну роль у житті Боспорської держави і на міжнародній арені. Вона розглядалася як важливий економічний, політичний і воєнно-стратегічний центр Північного Причорномор'я: з нею рахується Гераклея, і вона допомагає оточеним, кинувши виклик Риму; поряд з Пантикапеєм вона входить у військові плани понтійських царів і їхніх воєначальників, і ті роблять усе, щоб нею оволодіти; вона включається в загальну боротьбу північнопонтійських міст проти панування і всесилля Мітрідата VI; разом з Пантикапеєм бореться з Фарнаком II, не бажаючи повернення мітрідатівських часів. Досить сильними були традиції політичної боротьби, прагнення до незалежності.

Асандру, який став боспорським царем, вдалося частково перебороти наслідки часу Мітрідата і Фарнака - руйнування, запустіння міст і сіл, занепад економіки і добробуту населення. Його побоювання за безпеку державних кордонів вилилися в бажання звести оборонну стіну з вежами, за словами Страбона (VII. 4. 6), "на перешийку Херсонесу" (тобто Кримського півострова). Паллас, Кларк, Муравйов-Апостол зв'язували її з залишками укріплень, які вони мали можливість бачити в районі Акмонайського перешийка. З того часу панувало переконання, що стіна перегородила перешийок, який відокремлював Керченський півострів від іншої території Криму, і простягнулася з півночі на південь до гір, що обступали Феодосію. Дюбуа де Монпере вважав її укріпленим при Асандрі стародавнім, умовно названим "кіммерійським", ровом, відомим з "Історії" Геродота (IV. 3.2). Надалі думки вчених розділилися: одні погоджувалися з місцем розташування стіни і зв'язком її з ровом Геродота, інші по-своєму прочитували стародавніх авторів, намагалися самі знайти сліди штучних оборонних споруд на лінії Арабатська стрілка - Феодосія. Гіпотез чимало, усі вони мають свої "за" і "проти", але безсумнівно те, що Акмонайський перешийок - найбільш зручне місце для будівлі оборонної стіни, вибір його для цих цілей Асандром здається цілком природним. Найбільш переконливими виглядають реконструкції валу на Акмонаї, запропоновані Є.Катюшиним і О.Масленниковим. Ясно, що цар покладав великі надії на Феодосію як місце для захисту основної території царства - Керченського півострова. З тією ж метою за його наказом була зведена фортеця за 60 км на захід від Феодосії, у Кутлакській бухті.

Другий параграф розділу висвітлює історію Феодосії, її взаємини з боспорською владою і Римом у I - IV ст. н.е. Після тривалих воєн, руйнувань і спустошень, при Асандрі, але особливо при Аспурзі положення на Боспорі стабілізувалося, почався період його другого розквіту, що охопив I - початок III ст. Феодосія відроджувалася повільно. Про неї тепер не часто згадують античні автори; надписи, що збереглися від перших сторіч н.е., нечисленні; дані археології убогі.

У двох почесних надписах з Керчі Аспург названий царем над усім Боспором, Феодосією, племенами азіатського Боспору, підкорювачем скіфів і таврів. Титул нагадує нам часи Спартокидів - чи не натяк це на повернення до складу царства Феодосії-області, що відпала від нього в складні для центральної влади роки, і на хоча б часткове відродження колишньої значущості й авторитету Феодосії? З двох інших надписів (70-х рр. III ст. і початку IV ст.) випливає, що місто мало намісника, і посада ця була почесною: в одному випадку її виконував намісник царської резиденції, в іншому - людина, добре відома у Римі, яка користувалася прихильністю його імператорів. З усіх міст Боспору, крім Феодосії, намісника мала тільки Горгіппія. Царські намісники сиділи також у деяких областях азіатського Боспору. Ясно, що правителі прагнули в першу чергу забезпечити прикордонні райони, що сусідили з варварами. Не виключено, що Феодосія та її округа отримали для керування намісника вже при Аспурзі, який піклувався про зміцнення західних кордонів царства. Йому довелося воювати із сусідами Феодосії - скіфами і таврами. І сама Феодосія, здається, завдавала чимало турбот. На думку С.Ланцова, Кутлакська фортеця проіснувала років 50-70 і була покинута гарнізоном за рішенням Аспурга - це був один з каральних заходів, розпочатих царем для послаблення сепаратистських устремлінь феодосійців, що підтримували зв'язки з фортецею, гарнізон якої міг формуватися у Феодосії і відтіля ж забезпечуватися. Тоді ж, здається, з'явився царський намісник, щоб контролювати ситуацію в окрузі, у самому місті і на державному кордоні. Крім намісника, були й інші царські чиновники, які займалися збором податків, поземельної податі, мит та здійснювали контроль за дотриманням законів, проведенням у життя царських постанов. Була також місцева влада.

Сільське господарство займало провідне місце в економіці Боспору, хоча чисельність селищ зменшилася. Наприкінці II ст. - у першій половині I ст. до н.е. більшість селищ Східного Криму загинуло чи зазнали сильного руйнування. У I ст. до н.е. - I ст. н.е. почалося відродження хори, але далеко не в колишніх розмірах. У районі Феодосії селищ мало, вони розташовані, як правило, на місці давніх, але закинутих чи потерпілих у мітрідатовський час сіл і садиб. Їх зміцнюють. Матеріали перших століть походять з розвідок і розкопок в селах Виноградне, Підгірське, Берегове, Далекі Очерети - усе це недалеко від Феодосії; на захід і північний захід від міста - біля сіл Відважне і Тамбовка; на північний схід від Феодосії - в гирлі Піщаної балки, біля Холмогорки і Фронтового; на захід від р. Чуруксу - біля Романівки. Розкопано два могильники - біля Відважного і Фронтового. На думку Є.Катюшина, що досліджував перший з них, хора Феодосії зберігала традиційний вигляд довше, ніж інші райони Східного Криму. Виникає бажання зв'язати цей феномен з особливостями історичного розвитку Феодосії та її округи, з деякою ізольованістю області "Феодосія" у складі Боспорської держави, споконвічним прагненням її жителів протиставити себе центральній владі, зберегти автономію, самобутність. Звідси і відомий консерватизм, відданість традиціям (утім, могильник поблизу с. Відважне знаходиться в місцях традиційного мешкання варварів, менш усього схильних до динамічного розвитку і плекання нового). Є.Катюшин також вважає, що зміни в населенні хори Боспору не торкнулися західних кордонів царства. С.Колтухов вважає, що на городищі Сари-Кая у I ст. до н.е. - I ст. н.е. мешкали боспоряни, а не варвари; загибель фортеці він пов'язує з поступовим скороченням території Боспору на заході.

Виходячи з танаїського надпису 193 р. н.е., при Савроматі II Боспор розширив свої території, приєднав "по договору" Таврику. Рискупорид III називав себе "царем усього Боспору і тавроскіфів", маючи на увазі племена, що проживали у степовому та гірському Криму. Грецькі (у тому числі боспорські) надписи з Старого Криму, Судака, Партеніта, боспорські та римські монети з феодосійської округи свідчать, що цей регіон перебував під контролем боспорських правителів протягом тривалого часу, можливо, до другої боспоро-херсонеської війни. Але як далеко простиралися володіння Боспору, сказати важко. Що стосується Феодосії, то вона, напевно, підтримувала зв'язки з Південнопобережжям, передгірними та степовими районами. Через феодосійський порт туди йшов імпорт, Феодосія забезпечувала представників сусідніх племен також продукцією боспорського та власного виробництва.

В економіці міста важливе місце належало рибному промислу і ремеслам. Знахідка сиродутного горна II - III ст. на Карантині дозволяє припустити, що там розташовувався ремісничий квартал. Тим же часом датуються форми для виливки бронзових прикрас і світильників. Предмети з бронзи і заліза звичайні в інвентарі поховань могильників біля Відважного і Фронтового. Треба думати, що у місті було своє металургійне виробництво, яке обслуговувало потреби городян і сільських жителів. Готова продукція надходила сюди і з інших районів держави і, можливо, з-за кордону. Це ж стосується інших предметів ремесла - керамічного, прядильно-ткацького, шкіряного, косторізного. Феодосійські шари римського часу принесли одиничні екземпляри амфор, простого і червонолакового посуду, світильників, ліпного посуду. Зменшилася кількість і погіршилася якість теракот. З'явилися вироби зі скла. Не забуті були навички обробки каменю, дерева.

Феодосійський порт використовувався для комерційних цілей. На боспорських ринках панували товари з Малої Азії, повсюдно зустрічаються фрагменти синопських амфор і південнопонтійських черепиць. Частина червонолакового і скляного посуду, що знайдені у Феодосії та її околицях, могла бути привезена з Греції й Італії, скляні бальзамарії і пастові амулети походять з Єгипту. Феодосійці ввозили різноманітні предмети і з боспорських міст. Навряд чи їх власний виробничий потенціал був достатнім для забезпечення населення області всім необхідним. Місто було невеликим і не могло суперничати, скажімо, з Пантикапеєм чи Фанагорією, але розміром цілком співмірне з іншими: Мірмекій, Тірітака, Танаїс займали кожний приблизно 4 га, Ілурат - 2,5 га.

Феодосію торкнулися зміни, що відбулися в духовному житті Боспору. Тут з'явилися культові і професійні громади - синоди і фіаси. Відома мармурова плита другої половини III ст. зі списком більш ніж тридцяти чоловічих імен та по батькові. Він схожий на списки членів фіасів з Пантикапею, Горгіппії, Танаїсу. Шанували феодосійці Бога всевишнього. Християнство не відразу і нелегко прижилося тут, як ясно з Житія святого апостола Андрія Первозванного.

Надписи переконують у тім, що значним у Феодосії було еллінське чи еллінізоване населення. Є небагато іранських імен, носіями яких були в основному скіфи і сармати. Поповнювалося населення міста вихідцями з віддалених країв, наприклад Малої Азії. В II - III ст. на Боспорі з'явилися алани, їхня присутність у Феодосії засвідчена повідомленням Аноніма, а також у якийсь мірі слідами пожеж у міських шарах. Вони перейменували місто на свій лад, назвавши Ардабдою ("Семибожим"). З 30-х рр. III ст. Боспор починають тривожити готи й інші племена. Із сильно постраждалих східних районів держави частина населення втікала в Крим, у тому числі в Феодосію.

Від пізнього періоду життя у Феодосії збереглося мало пам'яток. Це кілька надписів, два з них з іменами царських намісників міста. З них випливає, що на початку IV ст. боспорські правителі ще розглядали місто та його округу як свої володіння і самостійну адміністративну одиницю. У надписі 70-х рр. III ст. намісником Феодосії названий Менестрат, що був одночасно намісником царської резиденції. Не виключено, що деякі з відомих по надписах Менестратів належали до однієї родини боспорських аристократів, які відігравали провідну роль у державній адміністрації.

Інший надпис датується 306 р. і зроблений за замовленням Аврелія Валерія Сога, намісника Феодосії. За походженням Сог, найімовірніше, боспорський грек, що довго жив у якійсь римській провінції і за заслуги отримав імена Аврелій і Валерій (так звалися імператори в офіційній титулатурі) і римське громадянство. Увінчаний лаврами Сог повернувся на батьківщину й одержав у керування область "Феодосія". Пишаючись почестями, отриманими від римських імператорів, він не вважав за потрібне згадати ім'я боспорського правителя, намісником якого міг бути у Феодосії, і зробив це відповідно до обставинам: орієнтуватися на Рим було вигідніше в той час, коли Боспор переживав не кращі часи. Доповненням до надпису може служити повідомлення Костянтина Багрянородного про військові зіткнення Боспору з Херсонесом, підбурюваним римлянами (легендарне забарвлення повідомлення не повинне приховувати від нас історичні деталі). Можна припустити, що Сог покинув Боспор і відбув на службу в Рим наприкінці першої боспоро-херсонеської війни. Після цієї війни боспорці зберегли свої споконвічні землі на заході, Фофорс примирився з Римом і на догоду йому призначив своїм намісником на західних кордонах царства Сога, який повернувся на батьківщину. Він керував Феодосією при Фофорсі і, можливо, при Радамсаді, що змінив Фофорса на престолі в 308/9 р. Про посилення залежності Боспору від Риму свідчать різні факти. Намісник Феодосії, певно, вважав себе в більшій мірі ставлеником Рима, ніж Боспору. Після другої війни границею володінь Боспору і Херсонеса стали "місця, названі Кафа", у які входила Феодосія ("Кафа" - територія, що простиралася від передгірних районів головної гряди Кримських гір до Акмоная, у минулому велика "хора" Феодосії). У результаті третьої війни кордони Боспору були перенесені до Кіммеріку. Отже, на початку 40-х рр. IV ст. Феодосія та її округа відійшли від Боспору.

Ослаблене місто та сусідні землі тепер нікому було захищати. Вони, можливо, не уникли гуннського вторгнення - звідси і відсутність у Феодосії археологічних і письмових свідчень, датованих часом після IV ст. Є підстави вважати, що між IV ст. і наступним часом, коли місто відродилося під ім'ям Каффа, пролягла смуга забуття. Життя на городищі ледь жевріло, але не завмерло зовсім: про те свідчить невелика кількість візантійських монет на Карантині, а також у якийсь мірі згадки про Феодосію авторів раннього середньовіччя.

Розділ 5 присвячений духовній культурі стародавніх феодосійців. Перший параграф - релігії і культам. Пам'ятки образотворчого мистецтва, надписи на посудинах, присвячені богам, зображення на монетах переконують нас у тім, що жителі міста поклонялися Аполлону, Деметрі та Корі-Персефоні, Діонісу, Афіні та Нікі, Афродіті й Ероту, Артеміді, Зевсу, Посейдону, Аресу, Гері, Гермесу, Асклепію, Кібелі, Тіхі, Геліосу, з героїв - Гераклу, Ахіллу. Графіті з Карантину привели Е.Штерна до думки, що божества, скорочені імена яких, імовірно, відбиті на посудинах, мали загальний храм і шанувалися разом. За аналогією з Мілетом можна припустити, що на акрополі Феодосії стояв храм Аполлона, де шанувалися й інші божества. Зовнішньо він, можливо, був схожим на храм Аполлона у Пантикапеї (периптер другої чверті - середини V ст.), але був менш грандіозним. Побудували його в межах V ст. до н.е., про що можна судити на підставі збережених на Карантині архітектурних деталей, а також теракот і фрагментів чорнолакових посудин, що служили для приношень. Карантинна гірка невелика, при її забудові заощаджували місце і будинки зводили близько один до одного. Священна ділянка не могла бути великою, так що цілком імовірним здається припущення про шанування відразу декількох богів (припустимо, хтонічних, до яких належали Деметра, Персефона, Діоніс, Аід, Геката) в одному храмі.

Здається, на Аполлона дивилися як верховне полісне божество. Спочатку шанували Аполлона Дідімського, згодом більшого значення міг набути культ Аполлона Лікаря й Аполлона Гіперборейського, зображеного на глиняних медальйонах, що прикрашали саркофаг для поховання на Тепе-Оба. Посудини з графіті, зображення Аполлона на феодосійських монетах - пам'ятки на користь стародавності культу Аполлона. Виділяли серед небожителів Деметру і Діоніса. Здається, це були три верховних боги міста. Симпатії феодосійців до Афін і Гераклеї виразилися в шануванні Афіни і Геракла. З трепетом ставилися до заступника торговців і мореплавців Гермеса.

Виховання, освіта, наукова думка - тема другого параграфу. Греки завжди піклувалися про те, щоб з раннього дитинства майбутнього громадянина оточували красиві речі, щоб він чув звуки музики, ритм віршів, милувався танцями. У Феодосії знайдені іграшки з глини і кістки. Для дітей шкільного віку призначався багатогранник з буквами давньогрецького алфавіту. Денця відкритих посудин використовували для вправ у накресленні і запам'ятовуванні алфавіту. Знахідки стригілів - свідчення того, що хлопчиків і юнаків прилучали до спортивних занять. Військовій підготовці повинні були приділяти чималу увагу - жити доводилося поблизу від варварів, у далечині від інших грецьких міст. Кількість та характер різноманітних записів (навчальних, посвятительних, магічних, надписів володарів посуду та торговців) свідчать про широку грамотність серед громадян, гарно поставлену систему шкільної освіти та охоплення, у крайньому разі, початковою освітою основної маси дітей.

Жителі Боспору, особливо найбільш освічені серед громадян, непогано орієнтувалися у філософських і релігійно-філософських науках своїх одноплемінників з Еллади, любили історію, міркували про нові освоєні землі, зв'язували себе з ними і їхніми мешканцями. Позначалося іонійське (у першу чергу мілетське) походження більшості колоністів, вплив Афін і інших культурних центрів. Твори письменників, вчених, які виросли і отримали освіту на Боспорі, були надбанням усіх громадян держави: їх читали, вивчали й у Феодосії. Феодосійці у різних справах їздили в столицю, де могли слухати мудреців, бувати на виступах поетів, музикантів. Та й у самій Феодосії були свої видатні люди. Туди приїжджали знаменитості з інших міст Боспору, Понта, власне Греції. Анонім свідчив, що Феодосія згадувалася в багатьох літературних творах (Періпл. 30). Твори боспорських, у тому числі феодосійських, істориків могли бути відомі в понтійських містах (наприклад у Гераклеї). Від понтійських авторів черпали відомості про причорноморські держави письменники Еллади. Ось відкіля наші знання про деякі історичні події Боспору і Феодосії. Не виключено, що дехто з феодосійців, подібно сину Сопея з "Трапезитика" Ісократа, вчився в Афінах чи інших культурних центрах Греції. Пізніше стали їздити в Рим, великі провінційні міста імперії (Аврелій Валерій Сог, намісник Феодосії, шістнадцять років провів на чужині).

Пам'ятки мистецтва і художнього ремесла - тема третього параграфу. Серед виробів з металу, каменю, глини, дерева, кістки, виявлених у Феодосії, зустрічаються твори мистецтва високого і навіть найвищого класу. Інвентар багатих поховань некрополю V - III ст. до н.е. включає видатні зразки роботи середземноморських ювелірів: сережки, що складаються з диска, фігурної композиції з четвіркою коней, які мчаться, запряжені в керовану Нікою колісницю, лунниці і підвісок на ланцюжках (сережки були привезені у Феодосію чи то одним з учасників у змаганнях апобатів, чи то їх глядачем, що побажав придбати на пам'ять про відвідування Афін і святкових ігор пару сережок із зображенням сцени з агона апобатів. Чи не проводилися такі змагання в самій Феодосії? Звертає на себе увагу схожість композиції з Нікою на сережках із сюжетом розпису червонофігурної пеліки, де також зображена Ніка на квадризі. Речі близькі за часом. Захоплення переможною тематикою у Феодосії IV ст. до н.е. є природним, якщо згадати події боспоро-феодосійської війни, перші перемоги захисників міста), намиста з амфорними підвісками, шпилька з зображенням міфічної істоти, маски Пана, голови Медузи та інш. Досить численні геми із сердоліку, яшми, сардоніксу, халцедону з зображеннями Афіни, Асклепія, Ніки, героїв, грифонів, сфінксів, тварин, птахів, побутових сценок. Здобутки гліптики свідчать про поширення у Феодосії східних культів, християнства, гностицизму.

Справді художніми творами можна назвати феодосійські дерев'яні саркофаги, що прикрашалися медальйонами, масками, зображеннями голівок тварин і іншими деталями із глини, гіпсу, кістки. В одному з них - кипарисова скринька, на кришці якої змальовані дві сидячі біля надгробного пам'ятника жінки, між ними - фігура в мантії, тут також маленька крилата фігурка - тінь померлого.

Багата колекція теракот, що представляють богів, акторів, воїнів, жіночі і чоловічі фігурки, театральні маски, іграшки в основному V - I ст. до н.е. Ці вироби привізні і місцеві. У місті були майстерні коропластів. Пізньоеллінистичним і римським часом датуються спрощені в порівнянні з більш раннім часом статуетки Тіхе, Кібели, Амура і Псіхеї, вершника на коні, маріонеток з підвісними ногами. Глиняні антефікси й акротерії з Феодосії головним чином синопського і пантикапейського виробництва. Майстру синопського акротерію IV (V?) ст. до н.е. з головою, можливо, Іо, удалося створити вражаючий, привабливий жіночий образ. Архітектурна прикраса настільки високого класу повинна була вінчати дах храму чи іншої суспільної споруди на акрополі міста, де її і було знайдено. Феодосійці мали потяг до красивого посуду, фрагментів якого й у місті, і в сільській окрузі знайдено безліч. Переважає розписний посуд із Аттики. Майстри намагалися дати жителям далекої окраїни уявлення про зовнішній вигляд і діяння різних міфічних персонажів, але особливо тих, котрі мали відношення до Північного Понту. У Феодосії представлені чорнофігурний і червонофігурний стилі; найбільш сюжетів, пов'язаних з культом Діоніса і його святами, подвигами героїв, побутовими сценками. Вражають боспорські пеліки з зображенням амазонок, що б'ються, і аримаспів, грифонів, голів амазонки, коня і грифона, пігмеїв і лелек, що переслідують жінку Аполлона Гіперборейського, Ерота, сатира. Є мегарські чаші і посудини інших типів елліністичного часу, для перших ст. н е. - червонолаковий посуд і посуд зі скла. Чимало ліпної кераміки, у тому числі дуже примітні зразки.

Скромніші наші знання про кам'яну скульптуру, але наявні одиничні пам'ятки відзначаються високою якістю (мармурові жіноча голівка в стилі Праксителя і торс статуетки, що зображує Деметру або Кору). Надгробні пам'ятники з мармуру і вапняку увінчані карнизами, прикрашені рельєфами.

ВИСНОВКИ

У ВИСНОВКАХ підводяться підсумки дослідження. Залучення всіх наявних на сьогодні опублікованих і неопублікованих джерел дало можливість простежити динаміку історичного і культурного розвитку античної Феодосії та її сільської округи протягом майже тисячоліття. Цей великий часовий проміжок розділений на періоди, хронологічні грані яких збігаються з такими політичними подіями в історії міста і сусідніх з ним земель, які позначилися на долі цього регіону, як і більш великих територій Криму, а іноді і всього Причорномор'я.

Перший період - близько середини VI - початку IV ст. до н.е. - включає два етапи: заснування колонії, народження Феодосійського полісу (близько середини VI - початку V ст.); час його незалежного існування (V - початку IV ст.). Він характеризується створенням і зміцненням економічної бази, формуванням полісного колективу, налагодженням господарських і політичних зв'язків з варварами, що проживали по сусідству, причорноморськими містами і більш віддаленими грецькими центрами (серед яких виділяються Афіни і Гераклея), придбанням авторитету на міжнародній арені.

Другий період - IV - II ст. до н.е.: входження Феодосії та земель Південно-Східного Криму до складу Боспорського царства Спартокидів. Його доцільно розділити на три етапи. Перший етап вмістив події боспоро-феодосійської війни кінця 90 - кінця 80/70-х рр. IV ст., яка закінчилася перемогою Боспору. До складу царства увійшла велика область "Феодосія", що стала найважливішою його житницею, а міський порт - другим за значенням після столичного (чи рівноцінним йому) у державі. Другий етап (IV ст. - сер. III ст.) характеризується економічним і культурним процвітанням. Третій (друга половина III ст. - ІІ ст.) - погіршення становища на Боспорі, як і у всьому Північному Понті, що позначилося на землях Південно-Східного Криму.

Початок третього періоду, що охопив I ст. до н.е. - IV ст. н.е., співпадає з подіями, які відбувалися у Причорномор'ї мітрідатової епохи. У цей час Феодосії призначено було зіграти в них далеко не останню роль. Перший етап цього періоду - кінець II - I cт. до н.е. Феодосійці продемонстрували свою давню прихильність до ідеалів волі, прагнення до самостійних рішень і вчинків. У перших ст. н.е. Боспор переживав новий (не такий бурхливий) розквіт, але для Феодосії та близьких до неї територій другий етап третього періоду (I ст. - перша половина III ст. н.е.) варто було б називати часом тимчасової стабілізації. Погіршується, в порівнянні з минулим, економічне становище і посилюється варваризація міста і сільської округи. Однак Феодосія-область розглядалася боспорською владою як найважливіший форпост на західних кордонах царства. Пізньоантичний (третій) етап - друга половина III ст. - IV cт. н.е. - співпадає з появою варварів, готськими походами, боспоро-херсонеськими війнами та розмежуванням територій Південно-Східного Криму. На початку 40-х рр. IV ст. Феодосія та сусідні з нею землі відійшли від Боспору і, можливо, не уникли гуннського вторгнення наприкінці цього сторіччя.

Феодосія та Південно-Східний Крим на цей час залишаються археологічно мало вивченими. Але очевидно, що навіть короткочасні, спорадичні дослідження на городищі, некрополі та в сільській окрузі щедро нагородили фахівців і всіх аматорів старовини пам'ятками, що не поступаються якістю тим, що походять з інших, набагато краще вивчених місць Північного Причорномор'я. Археологія античної Феодосії має поповнити музейні колекції, поставити нові питання історикам і мистецтвознавцям, розширити наші уявлення про багатовікову історію міста і всього Боспорського царства.

античний феодосія крим культура

ЛІТЕРАТУРА

Основні положення дослідження викладені в публікаціях:

Монографії:

1.Озябшие в Тавриде боги: Северное Причерноморье в античных мифах и легендах. - Симферополь: Бизнесинформ, 1994. - 120 с., 33 илл. (6,3 др. арк.).

2.Античная Феодосия: История и культура. / Таврическ. нац. ун-тет, Науч.-исслед. центр крымоведения. - Симферополь: СОНАТ, 2000. - 264 с., 87 илл. (16,5 др. арк.).

Навчально-методичні посібники:

1.Изучение темы "Греция в первой половине IV в. до н.э." // Деп. в ИНИОН АН СССР № 11303 от 29.09.1982 г. - 19 с.

2.Методические рекомендации по изучению специального курса "Источниковедение античной истории" - Симферополь: Изд. Симферопольск. гос. ун-та, 1986. - 23 с.

3.Проблемная лекция по истории древнего мира (Греция в первой половине IV в. до н.э. Кризис полиса) // Деп. в НИИ проблем высшей школы № 107-87 от 15.01.1987 г. Серия "Содержание, формы и методы обучения в высш. и ср. спец. школе". - 1987. - Вып.5. - Поз.1. - 12 с.

4.Методические указания по истории древнего мира для студентов I курса специальности "история". - Симферополь: Изд. Симферопольск. гос. ун-та, 1988. - 19 с. (Співавт.: Буров Г.М.).)

5.Становление греческого рабовладельческого полиса (хрестоматия для семинарских занятий студентов специальности 2008). - Симферополь: Изд. Симферопольск. гос. ун-та, 1990. - 46 с.

6.Методические рекомендации к семинарским занятиям по истории древнего мира для студентов I курса историч. фак-та. - Симферополь: Изд. Симферопольск. гос. ун-та, 1993. - 22 с.

7.История древней Греции: Учебное пособие для учителей новогреческого языка. - Симферополь: Изд. Науч.-метод. центра “Библиотека Таврика”, 1998. - 195 с. (10 др. арк.).

8.История древнего мира: Греция. Курс лекций. - Симферополь: Изд. фонда “Наследие тысячелетий”, 2000. - 104 с. (8 др. арк.).

Статті:

1.К вопросу о характере государственного устройства на древнем Кипре // Проблемы античной истории и культуры. - Ереван: Изд. АН АрмССР, 1979. - Т.1. - С.227 - 233.

2.Работы в Бахчисарайском районе // Археологические открытия 1978 г. - М.: Наука, 1979. - С.313 - 315 (Співавт.: Воронин Ю.С. та ін.).

3. Из истории древнегреческой колонизации Кипра // Деп. в ИНИОН АН СССР № 10348 от 08.06.1982. - 22 с.

4.Из истории археологического изучения феодосийских древностей // Античная история и современная историография: Сб. науч. тр. - Казань: Изд. Казанск. гос. ун-та, 1991. - С.96 - 101.

5.Нужен ли нам древний мир? // Вестник древней истории. - М., 1991. - №1. - С.86 - 87.

6.Феодосия в составе Боспорского царства (политический аспект) // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. - Симферополь: Таврия, 1991. - Вып.2. - С.97 - 105.

7.Феодосия и Спартокиды: завершение соперничества // Вестник Московск. гос. ун-та.- М., 1991. - Серия 8. История. - № 6. - С.15 - 27.

8.Феодосийский музей древностей: античные памятники и их собиратели // Античные коллекции из раскопок Северного Причерноморья. / Ин-тут мировой литературы Российск. АН. - М.: Изд. Российск. АН, 1994. - С.20 - 34.

9.Греки и варвары античной Феодосии и ее округи в VI - II вв. до н.э. // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. - Симферополь: Таврия, 1996.- Вып.5. - С.146 - 154.

10.На святі Афродіти // Діалог різноманітностей. - К., 1996. - № 8. - С.14 - 15; № 10. - С.9 - 12.

11.Художник, филантроп и археолог (И.К.Айвазовский) // Крымское время. - Симферополь, 1997. - № 133. - С.15.

12.Историческая традиция в античных городах Северного Причерноморья и ее истоки // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 1998. - № 4. - С.108 - 123.

13.Феодосийский швейцарец Людвик Колли // Клио. - Симферополь, 1998. - № 1 - 4 (4). - С.7 - 10 (Співавт.: Никифоров А. Р.).

14.Археологические исследования памятников античной Феодосии // Пилигримы Крыма - 98: Междунар. науч. конф. Материалы. / Таврическ. нац. ун-тет, Крымск. центр гуманит. исслед. - Симферополь: Крымский архив, 1999. - С.233 - 241.

15.Боспор и Кипр: опыт сопоставления двух тиранических режимов // Античный мир и археология: Межвуз. сб. науч. тр. - Саратов: Изд. Саратовск. гос. ун-та, 1999. - Вып.10. - С.12 - 29.

16.Культура как объединяющий фактор в многонациональном Крыму (Феодосийский музей древностей: ХIХ - начало ХХ в.) // Исторический опыт межнационального и межконфессионального согласия в Крыму: Сб. науч. тр. / Крымск. отд. Ин-та востоковедения НАН Украины, Таврическ. нац. ун-тет. - Симферополь: Б.и., 1999. - С.120 - 126.

17.Наименования Феодосии и культ Аполлона // Античность: события и исследователи: Межвуз. сб. науч. тр. / Казанск. гос. ун-тет. - Казань: Экоцентр, 1999. - С.47 - 59.

18.“Подобно старику Вергилия, разводит сад…” (А.С.Пушкин и С.М.Броневский) // Крымский архив. - Симферополь, 1999. - № 4. - С.25 - 34.

19.А.Л.Бертье-Делагард и феодосийские древности (1891 - 1895 гг.) // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2000. - № 13. - Октябрь. - С. 99 - 101.

20.Аврелий Валерий Сог // Греки в истории Крыма. / Науч.-исслед. центр крымоведения. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.106 - 107.

21.Аноним Боспорский // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.113 - 114.

22.Аноним Пантикапейский // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.114 - 115.

23.Аристон // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С. 119.

24.Аристоник Олинфский // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.120.

25.Асандр // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.121 - 123.

26.Гекатей // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.140 - 141.

27.Гелиодор // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.141.

28.Гигиенонт // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.142 - 143.

29.Греки в истории Крыма: Античный период // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.3 - 13 (Співавт.: Даниленко В.Н., Соломоник Э.И.).

30.Деметрий Юлий // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.147.

31.Динамия // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.149 - 150.

32.Дифил // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.151 - 152.

33.Камасария // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.162.

34.“Крепостью тела победили…” (Спорт в древнегреческих городах Крыма) // Крымский альбом 1999: Сб. ст. - Москва; Феодосия: Изд. дом "Коктебель", 2000. - С.154 - 163 (Співавт.: Даниленко В.Н.).

35.Крымский период жизни С.М.Броневского // Пантикапей - Боспор - Керчь - 26 веков древней столице: Материалы междунар. конф. / Крымск. филиал Ин-та археологии НАН Украины, Керченск. гос. ист.-культ. заповедник. - Керчь: Б.и., 2000. - С.199 - 206.

36.Культы Феодосии // Боспор Киммерийский: На перекрестье греческого и варварского миров (античность - средневековье): Материалы I Боспорских чтений. / Крымск. отд. Ин-та востоковедения НАН Украины, Благотв. фонд "Деметра". - Керчь: Б.и., 2000. - С.106 - 115.

37.Мастус // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.200 - 201.

38.Махар // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.201 - 202.

39.Мыслители античных городов Северного Причерноморья // Учен. зап. Таврическ. нац. ун-та. - Симферополь, 2000. - № 13 (52). - Т.1. - С.62 - 80.

40.Неоптолем // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.208.

41.Саббион // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.231 - 232.

42.Смикр // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.237 - 238.

43.Сопеид // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.238 - 239.

44.Сопей // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.239.

45.Сосий // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, -2000. - С.240.

46.Стратоник // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.246 - 247.

47.Сфер Боспорский // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.248 - 249.

48."Теперь он под судом…": Феодосийский градоначальник С.М.Броневский // Пилигримы Крыма - 99: IV Крымск. междунар. науч.-практ. конф. / Таврическ. нац. ун-тет, Крымск. центр гуманит. исслед. - Симферополь: Крымский архив. - 2000. - Кн.1. - С.201 - 208.

49.Тинних // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.252 - 253.

50.Фарнак II // Греки в истории Крыма. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - С.258 - 259.

51.Феодосийские пенаты // Пушкин и Крым: IX Крымские Пушкинские междунар. чтения. / Таврическ. нац. ун-тет, Крымск. центр гуманит. исслед. - Симферополь: Крымский архив, 2000. - Кн.2. - С.114 - 120.

52.Феодосийский музей и Одесское Общество истории и древностей // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2000. - №15. - Декабрь. - С.164 - 169.

53.Виноградарство и виноделие и демографическая ситуация в архаической Элладе // Крымский архив. - Симферополь, 2001. - №8. - С.3 -

54.Менестрат и Сог (к вопросу о наместниках в Феодосии первых вв. н.э.) // Боспорские исследования. / Крымск. отд. Ин-та востоковедения НАН Украины, Центр археологич. исслед., Благотв. фонд "Деметра". - Симферополь, 2001. - Вып.1. - С.44 - 54.

55."Мирное убежище" для странствующего поэта // Москва - Крым: Сб. ст. - М.: Изд. Фонда "Москва - Крым", 2001. - Вып.3. - С.121 - 149.

56.О культах Феодосии // Боспорские исследования. / Крымск. отд. Ин-та востоковедения НАН Украины, Центр археологич. исслед., Благотв. фонд "Деметра". - Симферополь, 2001.- Вып.1. - С.233 - 239.

Тези доповідей:

1.Еще раз о названии Феодосии в древности // Тез. докл. Крымск. науч. конф. "Проблемы античной культуры". - Симферополь: Б.и., 1988. - Ч.3. - С.213 - 215.

2.Греки и варвары античной Феодосии и ее округи (VI - II вв. до н.э.) // Проблемы истории Крыма: Тез. докл. науч. конф. - Симферополь: Редотд. Крымск. управл. по печ., 1991. - Вып.1. - С.92 - 94.

3.Л.П.Колли в истории Феодосийского музея древностей // Культура Крыма на рубеже веков (ХIX - ХХ вв.): Материалы респ. науч. конф. - Симферополь: Изд. Симферопольск. гос. ун-та, 1993. - С.57 - 59.

4.Боспор и Кипр: опыт сопоставления двух тиранических режимов // Україна - Греція: Тез. міжнар. наук.- практ. конф.- Маріуполь: Вид. Маріуп. гуманіт. ін-ту, 1996. - С.32 - 34.

5.Памятники искусства античной Феодосии // Проблемы греческой культуры: Материалы междунар. науч.-практ. конф. - Симферополь: Крымский архив, 1997. - С.58 - 60.

Размещено на Allbest.ru