Вибори до Державних Дум і становлення парламентаризму в Російській імперії у 1906-1917 рр. (на матеріалах Подільської губернії)

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Чернівці - 2008

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що автором уперше проведено комплексне дослідження взаємозалежності й взаємовпливу суспільно-політичної боротьби, організації виборчого процесу, складу депутатів та характеру їхньої діяльності в усіх чотирьох Державних Думах Російської імперії на прикладі окремого історичного регіону - Подільської губернії. Всебічно проаналізовано особливості виборів у краї, встановлено причинно-наслідкові зв'язки між виборчим законодавством, історичними умовами проведення виборів та складом обраних депутатів. Досліджено особливості кожної окремо взятої виборчої кампанії та вплив на їхній перебіг об'єктивних і суб'єктивних чинників. Розглянуто ступінь впливу кожного з них на хід та результати виборів до усіх Державних Дум Російської імперії. Встановлено, що важливим фактором виборчого процесу було ставлення до інституту парламентаризму та організаційна єдність під час виборів різних суспільних страт і національних груп Подільського краю.

Хронологічні межі роботи визначені часом підготовки, проведення виборів та функціонуванням Державних Дум і охоплюють період із серпня 1905 р., коли з'явився перший законодавчий акт про скликання парламенту, і по лютий 1917 р., коли перестала існувати IV Дума.

Географічними межами роботи є територія Подільської губернії згідно адміністративного поділу Російської імперії на 1906-1917 рр. Однак для з'ясування окремих аспектів передвиборної боротьби та діяльності депутатів ми допускаємо вихід за вказані межі.

Наукове та практичне значення результатів дослідження визначається тим, що висновки, узагальнення, наукова інтерпретація та емпіричні матеріали можуть бути використані для підготовки спеціальних курсів, оглядів, навчально-методичних посібників, для підготовки фахівців-істориків, політологів, а також для підготовки фундаментальних нарисів із історії Поділля та України. Репрезентована у дисертації комплексна реконструкція виборчого процесу до Державних Дум Російської імперії в окремо взятому регіоні дозволяє виробити ряд конкретних рекомендацій для науково обґрунтованої державної політики стосовно принципів демократії, законності, свободи у сфері організації виборчого процесу.

Особистий внесок здобувача. Дві статті опубліковано у співавторстві з О.М. Федьковим та В.А. Дубінським, відповідно “Суспільно-політична боротьба на Поділлі під час виборів до І Державної Думи” та “Депутати-подоляни про аграрне питання в Україні на початку ХХ ст. (на матеріалах роботи у І та ІІ Державних Думах)”. Внесок дисертанта у кожну з них становить 50%.

У вступі обґрунтовано актуальність, об'єкт, предмет, дослідження, хронологічні і територіальні межі, визначено мету, завдання, наукову новизну, практичне значення роботи, наведено дані про апробацію отриманих результатів, публікації з теми, структуру дисертації.

Перший розділ “Історіографія дослідження та джерельна база” присвячений аналізу літератури та характеристиці джерел з теми дисертації.

Наукову літературу, в якій тією чи іншою мірою розглядається питання виборів до Державних Дум Російської імперії, умовно можна поділити на чотири групи: дорадянську, радянську, сучасну українську та зарубіжну.

Перші спроби дати оцінку сутності та значення парламентського досвіду законодавчої діяльності в Російській імперії були зроблені сучасниками Державних Дум. Автори, які торкалися цієї тематики, здебільшого були не професійними істориками, а політичними діячами, що належали до різних ідейно-політичних напрямків суспільного життя. Саме тому їхні роботи позначені певним особистісним ставленням до виборів, депутатів та діяльності Державних Дум.

Дорадянська історіографія представлена статтями українських інтелігентів - сучасників періоду, який став об'єктом дисертаційного дослідження. Зокрема, важливе значення мають статті оглядача Псевдонім Spectator (Оглядач) в різні роки носило принаймні п'ятеро публіцистів з України, в тому числі С. Єфремов та О. Лотоцький. Але саме з “Украинским вестником” найбільш активно співробітничав О. Лотоцький. журналу “Украинский вестник” Spectator. На Украине // Украинский вестник. - 1906. - №2. - С.123-132; Обозреватель. Депутаты с территории Украины и их деятельность в Государственной Думе // Украинский вестник. - 1906. - №10. - С.719-730.. Діяльність депутатів ІІ Думи від України в Українській думській громаді знайшла своє відображення у статті Ф. Матушевського Матушевський Ф. Українська громада у другій Державній Думі // Літературно-науковий вісник. - 1907. - Т.39. - Кн.VІІ. - С.78-99.. Свій погляд на проблему виборів до І Думи на Україні подав Д.І. Дорошенко Дорошенко Д. Україна в 1906 році // Україна. - 1907. - січень. - С.1-29.. Дослідження діяльності в ІІІ Думі депутатів правого спрямування здійснив Г. Юрський Юрский Г. Правые в Третьей Государственной Думе. - Харьков: Издание Центрального Предвыборного Комитета Объединенных Русских Людей, 1912. - 254 с.. Детальну характеристику обговорення в ІІІ Думі столипінського аграрного законопроекту подав В. Гер'є Герье В. Второе раскрепощение. Общие прения в 3-ей Государственной Думе по указу 9 ноября 1906 г. - М.: Т-во “Печатня С.П. Яковлева”, 1910. - 69 с.. Фракції російських націоналістів присвячена праця невідомого автора Националисты в 3-ей Государственной Думе. - СПб.: Типография А.С. Суворина, 1912. - 326 с..

Першою спробою дати характеристику одній із найчисельніших політичних партій імперії - Партії соціалістів-революціонерів - була монографія А.І. Спиридовича Спиридович А.И. Партия социалистов-революционеров и её предшественники (1886-1916). - Петроград: Военная типография, 1918. - 623 с.. Практично у всіх виданнях дореволюційного періоду можна простежити тісний взаємозв'язок між політичними поглядами та позиціями авторів, які брали активну участь у суспільно-політичному житті країни.

Після повалення самодержавства в 1917 р. починається радянський період дослідження проблеми. У ньому можна умовно виділити ряд етапів, під час яких умови розвитку історичної науки, а як наслідок, і вивчення нашої проблеми істотно різнилися.

З 1917 по 1931 рр. триває перший етап. У той період вийшла праця А. Зекцера Зекцер А. 1905 рік на Поділлі. - Ч.ІІ. - Вінниця, 1925. - 125 с., присвячена революції 1905-1907 рр. у Подільській губернії. Історію Української соціал-демократичної Спілки висвітлив А. Ріш Риш А. Очерки по истории “Спилки”//Летопись революции. - Харьков: Государственное издательство Украины. - 1925. - №2 (11). - С.125-173. У цей самий час виходить стаття М. Свідзицького Свідзицький М. Селянські спілки на Україні в революції 1905 року // Літопис революції. Журнал історії партії ЦК КП(б)У. - 1929. - №1. - С.145-171., у якій автор побіжно висвітлив розгляд аграрного питання у І та ІІ Державних Думах, указав на діяльність фракції трудовиків щодо розробки земельних законопроектів.

З 30-х і до середини 50-х рр. триває другий етап радянської історіографії. У цей час скликання Державної Думи оцінювалося однозначно негативно, а депутатів зображали реакціонерами (звичайно, окрім членів більшовицького крила РСДРП). Наочний приклад такої оцінки маємо у монографії Ф.Є. Лося Лось Ф.С. Революція 1905-1907 років на Україні. - К.: Видавництво АН УРСР, 1955. - 404 с.. У той самий час вийшла стаття М.Н. Лещенка Лещенко М.Н. Боротьба комуністичної партії за створення союзу робітничого класу і селянства в 1905-1907 рр. // Революція 1905-1907 рр. на Україні. - К.: Видавництво АН УРСР, 1955. - С.93-123. зі згадками про співробітництво селянства з депутатами шляхом відправлення присудів.

З хрущовською відлигою починається третій етап радянської історіографії. Розвідки, які вийшли з середини 50-х по 80-і рр. ХХ ст., відзначаються певною різноманітністю викладу матеріалу, глибшою документальною базою. Тоді побачила світ монографія С.М. Сидельникова Сидельников С.М. Образование и деятельность первой Государственной Думы. - М.: Издание Московского университета, 1962. - 382 с., присвячена проблемі скликання І Думи. У 60-х рр. з'явилося ряд монографій А.Я. Авреха Аврех А.Я. Царизм и третьеиюльская система. - М.: Наука, 1966. - 181с.; Его же. Столыпин и Третья Дума. - М.: Наука, 1968. - 520 с. . Проблеми взаємодії Державної Думи і самодержавства висвітлено у монографіях Є.Д. Черменського Черменский Е.Д. Буржуазия и царизм в первой русской революции. - М.: Мысль,1970. - 448с. Его же. ІV Дума и свержение царизма в России. - М.: Мысль,1976. - 316 с.. Питання взаємодії селянства та депутатів Державних Дум першого та другого скликання стали об'єктом вивчення В.І. Михайлової Михайлова В.И. К вопросу о факторах формирования политической сознательности крестьянства в период выборов в І Государственную Думу (на материалах украинских губерний) // Некоторые вопросы социально-экономической и политической истории Украинской ССР. Сборник научных статей. Вып. 4. - Днепропетровск: б. и., 1973. - С.96-104. та А.І. Нільве Нильве А.И. Приговоры и наказы крестьян во II Государственную Думу // История СССР. - 1975. - №5. - С.99-110..

Плідними для радянських істориків стали 80-ті рр. У цей час виходять нові монографії А.Я. Авреха Аврех А.Я. Царизм и Четвертая Дума. 1912-1914. - М.: Наука, 1981. - 293с; Его же. Царизм накануне свержения. - М.: Наука, 1989. - 256 с.. Фракції трудовиків, до складу яких входила значна частина подільських депутатів І та ІІ Державних Дум, присвячена монографія Д.А. Колесніченко Колесниченко Д.А. Трудовики в период первой русской революции. - М.: Наука, 1985. - 320 с.. У іншій праці цьому авторові вдалося подати список членів трудової фракції та охарактеризувати її діяльність Колесниченко Д.А. Состав Трудовой группы в І и ІІ Государственных Думах: сводная таблица членов фракции. - М.: Институт истории СССР АН СССР, 1988. - 123 с.. У монографії В.І. Попика Попик В.И. Политическая борьба на Украине вокруг выборов в III Государственную думу / АН УССР. Институт истории; Отв. Ред. В.Г. Сарбей. - К.: Наукова думка, 1989. - 100 с. вперше всебічно охарактеризовано вибори до ІІІ Державної Думи на Україні.

Недостатність досліджень діяльності ліберальних та консервативних партій під час думських виборів у радянській історіографії певною мірою компенсувалася у 80-х роках. У цей час вийшли дослідження В.В. Шелохаєва Шелохаев В.В Кадеты - главная партия либеральной буржуазии в борьбе с революцией 1905-1907гг. - К.: Наука, 1983. - 326с.; Его же. Численность и состав партии октябристов // Политические партии России в период революции 1905-1907гг. Количественный анализ. - М.: Институт истории СССР АН СССР, 1987. - С.143-183; Его же. Партия октябристов в период первой российской революции. М.: Наука, 1987. - 158 с., колективна монографія за редакцією І.І. Мінца Непролетарские партии России. Урок истории / Ред. кол.: К.В. Гусев и др.; Под общ. ред. И.И. Минца. - М.: Мысль, 1984.- 566с..

Протягом цього етапу, з'явилося ряд досліджень, де об'єктом вивчення була територія Подільської губернії. Їх автори акцентували увагу на інших проблемах, але іноді побіжно згадували факти, що стосуються теми нашого дисертаційного дослідження. Серед них виділяється стаття І.С. Зеленюка Зеленюк І.С. Революційний рух на Поділлі в період народної революції 1905-1907рр. у Росії // Наукові записки К-ПДПІ. - Хмельницький, 1956. - Т.3. - С.3-50., дисертації П.А. Новікова Новиков П.А. Революционное движение в Подольской губернии в годы первой русской революции (1905-1907): Автореф. дисс… канд. ист. наук: 07.00.01 / Новосибирский госуд. у-т. - Новосибирск, 1967. - 25 с. та С.Д. Плахотнюка Плахотнюк С.Д. Борьба трудящихся Подолии в годы реакции и нового революционного подъема (1907-1914).: Автореф. дисс… канд. ист. наук: 07.00.01 / Львовский госуд. у-т им И. Франко. - Львов. - 1971. - 22 с..

Із 1991 р. починається новий період розвитку історичної науки в незалежній Україні. У цей час виникають сприятливі умови для вільного розвитку історичної науки, ґрунтовної розробки проблем українського історичного процесу. Об'єктом вивчення науковців стають проблеми української історії, які раніше практично не розроблялися або розглядалися виключно негативно. Серед них чільне місце посідають питання, пов'язані з діяльністю депутатів від українських губерній у Державних Думах Російської імперії, з формуванням, ідеологією та роботою українських, єврейських, загальноросійських політичних партій.

Сучасна українська історіографія проблеми представлена, насамперед, дослідженнями О.О. Коника Коник О.О. Діяльність депутатів з України у І та ІІ Державних Думах: Дис... к. і. н.: 07.00.01. - К., 1993. - 249 с.; Його ж. Селянські депутати з України в І і ІІ Думах Російської імперії // Український історичний журнал. - 1995. - №1. - С.58-66; Його ж. Селянські депутати з України в Державних Думах Російської імперії. // “Українське питання” в Російській імперії (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). - К.: Інститут історії України НАН України, 1999. - Ч.2. - С.445-470. Его же. Украинские крестьяне на выборах в І Государственную думу // Отечественная история. - 2006. - №3. - С.103-114.. Процес формування, склад та роботу Української думської громади (УДГ) у І та ІІ Думах дослідив В.І. Доморослий Доморослий В.І. Діяльність Української парламентської громади в І та ІІ Державних Думах (1906-1907 рр.): Дис. канд. іст. наук.: 07.00.01. - К., 1994. - 218 c.. Юридичний бік діяльності депутатів-українців у російському парламенті двох перших скликань вивчався М.Ш. Киян Киян М.Ш. Депутаты от украинских губерний и городов в Государственной Думе первого и второго созывов. (1906-1907 гг.): Дисс… к. ю. н. 12.00.01. - Харьков, 1998. - 230 с.. У 2000 р. вийшла стаття Р.В. Топки Топка Р.В. Походження та соціальні функції селянських наказів до І-ої Державної Думи // Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України. - Дніпропетровськ: Вид. Дніпропетровського у-ту, 2000. - С.187-196. про співпрацю депутатів-українців І Думи зі своїми виборцями. “Українському питанню” в Державних Думах Російської імперії присвячена кандидатська дисертація О.І. Білокінь Білокінь О.І. Українське питання в Державних Думах Російської імперії (1906-1917): Автореф. дис. к. і. н. - Харків, 2001. - 20с .. Національне питання в Російській імперії на матеріалах роботи І та ІІ Державних Дум розглянула І.О. Бурда Бурда І.О. Національне питання в Росії 1905-1907 рр. (на матеріалах Державної Думи першого та другого скликань): Автореф. дис. …канд. іст. наук: 07.00.01 / Київ. держ. ун-т. - К., 2004. - 17 с. . Комплексне дослідження становища українських земель у складі Російської імперії здійснив О.П. Реєнт Реєнт О.П. Україна в імперську добу (ХІХ - початок ХХ ст.). - К.: Інститут історії України НАН України, 2003. - 340 с.. Діяльність різних політичних партій у досліджуваний період знайшла своє відображення у дисертаційних дослідженнях О.М. Федькова Федьков О.М. Політичні партії та селянські громадські організації на Правобережній Україні в 1905-1907 роках: Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. - К., 1993. - 362 с., І.В. Омельянчука Омельянчук И.В. Черносотенное движение на Украине в 1904-1914 гг.: Дисс… к. и. н.: 07.00.01. - К., 1997. - 195 с., В.І. Гусєва Гусєв В.І. Бунд в суспільно-політичному житті України (кінець ХІХ-1921): Дис… д. і. н.: 07.00.01. - К., 1999. - 395 с., монографії А.І. Павка Павко А.І. Політичні партії, організації в Україні: наприкінці ХІХ - початок ХХ ст. - К.: Видавництво “Іван Федоров”, 1999. - 248 с., статтях О.С. Симчишина Симчишин О. Діяльність БУНДу на Поділлі в роки першої російської революції (1905-1907 рр.) // Проблеми історії України ХІХ - поч. ХХ ст. Випуск VІІ. - К.: Інститут історії України, 2004. - С.130-137; Симчишин О.С.Діяльність БУНДу на Поділлі в роки першої російської революції (1905-1907) // Єврейське краєзнавство та колекціонування. Збірник наукових праць. - К., 2005. - С.140-148. та Ю.П. Лаврова Лавров Ю.П. Виникнення і діяльність українських політичних партій // “Українське питання” в Російській імперії (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). - К.: Інститут історії України НАН України, 1999. - С.248-444..

Зарубіжна історіографія представлена головно працями сучасних російських істориків. Останні, після зняття ідеологічних перепон, активно розпочали дослідження “білих плям” вітчизняної історії і, звичайно, не оминули своєю увагою вибори до Державних Дум.

Діяльність політичних партій, у тому числі під час думських виборів, ставала об'єктом дослідження С.А. Степанова Степанов С.А. Черная сотня в России (1905-1914). - М.: Изд. ВЗПИ А/О “Розвузнаука”, 1992. - 330 с., В.В. Шелохаєва Шелохаев В.В. Идеология и политическая организация российской либеральной буржуазии. 1907-1914 гг. - М.: Наука, 1991. - 232 с., М.І. Леонова Леонов М.И. Партия социалистов-революционеров в 1905-1907 гг. - М.: РОССПЕН, 1997. - 512 с., К.Н. Морозова Морозов К.Н. Партия социалистов-революционеров в 1907-1914 гг. - М.: РОССПЭН, 1998. - 624 с., Ю.І. Кірьянова Кирьянов Ю.И. Правые партии в России. 1911-1917. - М.: РОССПЭН, 2001. - 464 с., колективної монографії за редакцією А.І. Зєвєльєва, Ю.П. Свириденко, В.В. Шелохаєва Политические партии России: история и современность / Под. ред. А.И. Зевельева, Ю.П. Свириденко, В.В. Шелохаева. - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЕН), 2000. - 631 с. . Механізм функціонування інституту Державної Думи досліджували В.А. Дьомін Демин В.А. Государственная Дума России: механизм функционирования. - М.: РОССПЭН, 1996. - 216 с. та А.Ф. Смірнов Смирнов А.Ф. Государственная Дума Российской Империи 1906-1917гг.: Историко-правовой очерк. - М.: Книга и бизнес, 1998. - 624 с..

Аналіз політичної ситуації в Російської імперії, особливостей запровадження Державної Думи та окремих аспектів її діяльності був здійснений Р. Пайпсом Пайпс Р. Русская революция. - М.: РОССПЭН, 1994. - Ч.1. - 398 с.. Французький історик Н. Верт Верт Н. История Советского государства. 1900-1991: Пер. с фр. 2-е изд. - М.: ИНФРА-М, Издательство “Весь Мир”, 1999. - 544 с. охарактеризував становище Російської імперії під час революції 1905-1907 рр. та періоду реакції, подав коротку характеристику роботи Державної Думи і її взаємодії з урядом. Проблему “українського питання” у Російській імперії досліджували І.В. Міхутіна Михутина И.В. Украинский вопрос в России (конец ХІХ - начало ХХ века). - М.: Институт славяноведенья РАН, 2003. - 288 с. та А. Каппелер Каппелер А. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад / перекл. з німецької Х. Назаркевич, наук. ред. М. Крикун. - Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2005. -- 360 с..

Останнім часом серед зарубіжних дослідників зросла зацікавленість до особливостей організації виборів, складу депутатів різних регіонів Російської імперії. Про це свідчать дослідження Р.А. Циунчука Циунчук Р.А. Думская модель парламентаризма в Российской империи: этноконфессиональное и региональное измерения. - Казань.: ФЭН, 2004. - 415 с., Д.М. Усманової Усманова Д.М. Депутаты от Казанской губернии в Государственной Думе России. 1906-1917. - Казань: Татарское книжное издательство, 2006. - 495 с., монографія російської дослідниці Н. Селунської та шведського історика Р. Тоштендаля Селунская Н., Тоштендаль Р. Зарождение демократической культуры: Россия в начале ХХ века. - М.: РОССПЕН, 2005. - 336 с., статті А.А. Дмитрієнко Дмитриенко А.А. Крестьяне Вятской губернии и І Государственная Дума // Отечественная история. - 2006. - №5. - С.86-91. та Н.С. Сидоренко Сидоренко Н.С. Уральские депутаты Государственной Думы (1906-1917) // Отечественная история. - 2006. - №5. - С.91-98..

Отже, проблема запровадження парламентаризму в Російській імперії знайшла певне відображення у працях сучасників, радянській, сучасній українській та зарубіжній історіографіях. Однак цілісного дослідження особливостей передвиборної боротьби, організації виборів місцевими органами влади та діяльності депутатів усіх Дум Російської імперії поки що не зроблено. Вивчення регіональних особливостей окресленої проблеми в географічних межах Подільської губернії взагалі не проводилося. Значна частина істориків досліджувала вибори до Державних Дум Російської імперії лише у контексті вивчення різних політичних партій, революції 1905-1907 рр., третьочервневої монархії, кризи самодержавного режиму тощо.

Джерельна база дисертаційного дослідження досить різноманітна. Згідно з сучасною класифікацією, їх можна поділити на такі основні групи: 1) законодавчі акти; 2) діловодна документація; 3) періодична преса 4) статистично-довідкові матеріали; 5) документи особового походження Див.: Воронов В.І. Джерелознавство історії України: Курс лекцій. - Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2003. - 336 с.; Голиков А.Г., Круглова Т.А. источниковеденье отечественной истории / Под общей редакцией А.Г. Голикова. - М.: РОССПЭН, 2000. - 400 с.; Источниковеденье новейшей истории России: теория, методология, практика / Под. общ. ред. А.К. Соколова. - М.: РОССПЭН, 2004. - 744 с.. У зв'язку з особливостями теми дисертації, доцільно виділити шосту групу джерел - стенографічні звіти Державних Дум та збірники виступів парламентарів.

Важливим збірником законодавчих актів є “Полное собрание законов Российской империи”. Там знаходимо Положення про вибори до Державної Думи 1905 р., Маніфест 17 жовтня 1905 р., Закон 11 грудня 1905 р., Закон 3 червня 1907 р. тощо Полное Собрание Законов Российской империи. Собранье третье. - СПб. - 1908. - Т.ХХV. Отделение I. - 966c.; Полное Собрание Законов Российской империи. Собранье третье. - СПб. - 1910. - Т.ХХVІІ. - 732 с.. Не менш цінні й окремі видання виборчого законодавства. Зокрема, збірники законодавства про вибори Державної Думи Порядок выборов в Государственную Думу. Систематический свод относящихся к сему предмету узаконений и правительственных распоряжений / Сост. Н. Хлебников. - СПб.: Изд. Санкт-Петербургского Клуба Общественных Деятелей, 1905. - 95 с.; Государственная Дума узаконения 6 августа 1905 г. С предисловием проф. И. Малиновского и с приложением статьи М.Б. “Государственная Дума ее права и порядок избрания ее членов”. - К.: Киевская артель печатного дела, 1905. - 120 с; Государственная Дума. Систематический свод относящихся к сему предмету узаконений и распоряжений / Сост. Н. Хлебников. - СПб.: Изд. Газеты “Государственная Дума”. - 1906. - 128 с: Положение о выборах в Государственную Думу. - СПб.: Издательство Министерства Внутренних Дел, 1912. - 268 с.; Положение о выборах в Государственную Думу с разъяснениями Прав. Сената, Мин. Вн. Дел, подробным предметным указателем и с приложением Учреждения Госуд. Совета, Госуд. Думы и правил о рассмотрении Госуд. росписи / Составил: А.Л. Саатчиан. - СПб.: Издание Юридического Книжного магазина И.И. Зубкова, 1912. - 177 с.; прил.. Юридичний бік утворення та діяльності Державної Думи знайшов своє відображення у збірнику документів і матеріалів за редакцією Ф.І. Калінічева Калиничев Ф.И. Государственная Дума в России. Сборник документов и материалов. - М.: Госюриздат, 1957. - 646 с.. Неабияке значення для дослідження роботи думських фракцій та окремих депутатів, у тому числі й подолян, має збірник документів, присвячений законотворчій діяльності думських фракцій Законотворчество думских фракций. 1906-1917 гг.: Документы и материалы. - М.: РОССПЭН, 2006. - 768 с..

Другу, найчисельнішу групу джерел становлять діловодні документи. За джерелом походження їх варто поділити на такі основні комплекси: 1) документація державних установ; 2) документація виборчих комісій та виборчих з'їздів; 3) документи політичних партій.

Залежно від форми викладу та цільового призначення серед матеріалів даної групи можна виділити: а) нормативні документи (наприклад інструкції МВС Подільському губернатору щодо виборів); б) протокольна документація (журнали засідань виборчих комісій, протоколи виборчих з'їздів); в) ділове листування (циркуляри, розпорядження, повідомлення, донесення, скарги виборців тощо); г) звітна документація (звіти губернатора, начальника Подільського ГЖУ, справників, приставів, голів виборчих з'їздів тощо).

Дані матеріали виявлені нами у Центральному державному історичному архіві України у м. Києві (далі - ЦДІА України) - 11 фондів, Державному архіві Російської Федерації у м. Москві (далі - ДАРФ) - 1 фонд, Державному архіві Хмельницької області (далі - ДАХмО) - 18 фондів, Державному архіві Вінницької області (далі - ДАВО) - 8 фондів, Кам'янець-Подільському міському державному архіві (далі - КПМДА) - 1 фонд Більшість справ фонду 228 (Канцелярія Подільського губернатора) була знищена під час пожежі у 2003 р. Робота з ними проводилась дисертантом у 2002-2003 рр.. Загалом використано 216 справ. Значна частина архівних матеріалів вводиться у науковий обіг вперше.

Третю групу джерел складає періодична преса. Чільне місце тут належить часописам “Літературно-науковий вісник”, “Украинский Вестник”, “Україна”. У роботі використано різноманітні газетні матеріали, зокрема, офіційне видання органів державної влади Подільської губернії - “Подольские губернские ведомости”. Дисертантом також опрацьовано пресу ліберального спрямування: “Винницкая газета”, “Заря”, “Киевские отклики”, “Подольский край”, “Балтский голос”; соціалістичного: “Пролетарий”; консервативного: “Подолянин”, “Православная Подолия”, “Слово”, “Русское знамя”. Окремий вид становить українська преса, що видавалася українською мовою (“Рада”). Особливе значення для нашого дослідження має видання УДГ у ІІ Державній Думі “Рідна Справа. Вісти з Думи”.

Четверту групу джерел, використаних у дисертації, становлять довідково-статистичні матеріали. Серед них значну цінність становлять збірники портретів і коротких біографій членів Державних Дум Бойович М.М. Члены Государственной Думы (портреты и биографии). Первый созыв. - М., 1906. - 512 с.; Бойович М.М. Члены Государственной Думы (портреты и биографии). Второй созыв. - М., 1907. - 519 с.; Бойович М.М. Члены Государственной Думы (портреты и биографии). Третий созыв. 1907-1912. - М.: Изд. Тов. Сытина, 1907. - 512 с; Бойович М.М. Члены Государственной Думы (портреты и биографии). Четвёртый созыв. 1912-1917. - М.: Изд. Тов. Сытина, 1913. - 456 с; Четвертая Государственная Дума. Портреты и биографии. - СПб.: Изд. Ольшанского Н.Н., 1913. - 240 с. та думські довідники Государственная Дума. Созыв ІV. Сессия ІІ. Справочник. 1913. Выпуск шестой. - СПб.: Государственная типография. - 1913. - 344 с.: прил.; Государственная Дума. Созыв ІV. Сессия ІІ. Справочник. 1914. Выпуск седьмой. - СПб.: Государственная типография. - 1914. - 470 с..

П'ята група документів - матеріали особового походження. Серед них цінним джерелом є мемуарна література, яка іноді проливає світло на невідомі обставини важливих історичних подій. Це, зокрема, спогади В. Приходька, П. Мілюкова, Є. Чикаленка, С. Дубнова Приходько В. Під сонцем Поділля. - Львів: Червона калина, 1931. - 250 с; Милюков П.Н. Воспоминания. - М.: Изд. политической литературы, 1991. - 528 с; Чикаленко Є. Спогади (1861-1907): Документальне художнє видання / Передмова: В. Шевчук. - К.: Темпора, 2003. - 416 с.: іл.; Дубнов С.М. Книга жизни: Воспоминания и размышления: Материалы для истории мого времени. - СПб.: “Петербургское востоковеденье”, 1998. - 672 с..

Наступну важливу групу джерел становлять стенографічні звіти сесійних засідань Державних Дум, покажчики до стенографічних звітів Государственная Дума. Стенографический отчет. Сессия І. - СПб.: Государственная типография, 1906. - Т.І. - 866 с.; Государственная Дума. Стенографический отчет. Сессия І. - СПб.: Государственная типография, 1906. - Т.ІІ. - 2013 с.; Государственная Дума. Третий созыв. Стенографические отчёты. Сессия третья. Часть IV. Заседания 95-131 (с 26 апреля по 17 июня 1910г.). - СПб.: Государственная типография. - 1910. - 3781 с.; Государственная Дума. Третий созыв. Стенографические отчёты. Сессия четвертая. Часть III. Заседания 74-113 (с 7 марта по 13 мая 1911г.). - СПб.: Государственная типография. - 1911. - 4829 с.; Государственная Дума. Указатель к стенографическим отчётам (Части I-ІV). Третий созыв. Сессия V. 1911-1912 гг. Заседания 1-153. - СПб.: Государственная типография, 1912. - 686 с.; Государственная Дума. Указатель к стенографическим отчетам. Четвертый созыв. (Части І-ІІІ).Сессия І. Заседания 1-81 (15 ноября 1912 г. - 25 июня 1913 г.). - СПб.: Государственная типография. - 1913. - 686с.; Государственная Дума. Четвертый созыв. Стенографические отчёты. Сессия первая. Часть I. Заседания 1-30 (с 15 ноября 1912 г. по 20 марта 1913 г.). - СПб.: Государственная типография. - 1913. - 2437 с. та збірники виступів парламентарів Собрание речей гг. Депутатов Государственной Думы I и II созыва. - СПб.: Типография “Разум”, 1908. - 576 с.; Ососов А. Земельный вопрос в ІІІ-ей Государственной Думе. - СПб.: Труд и Польза, 1912. - 900 с..

Другий розділ “Суспільно-політична боротьба під час виборів до Державних Дум у Подільській губернії” присвячений дослідженню передвиборної боротьби політичних партій, національних груп та окремих кандидатів. Показано, що незважаючи на те, що на виборах до І Державної Думи, передвиборну агітацію на Поділлі проводили практично усі впливові політичні партії, жодна з них не змогла провести у Думу своїх кандидатів. Це пояснюється тим, що соціалістичні партії бойкотували вибори, а ліберальні та консервативні ще не зміцніли організаційно та ідейно і не змогли завоювати підтримку місцевого населення. Характерною особливістю передвиборної боротьби до І та ІІ Державних Дум в Подільській губернії було те, що тут в основному боролися між собою не партійні організації і не партійні кандидати, а представники окремих національностей: єврейської, польської, “російської” (української). Це було зумовлено етнонаціональним складом населення Подільської губернії. Український етнос на рубежі ХІХ -ХХ ст. складав, за різними даними, понад 75 - 80% населення краю і значно переважав число євреїв та поляків. Але, він був представлений переважно селянством, що не відзначалося громадською активністю. Натомість євреї складали близько половини міських та містечкових жителів. Поляки чисельно були представлені набагато скромніше - 2,3%. Однак, вони становили вагому частку великих землевласників краю. Так, право обирати члена Державної Ради від Подільської губернії у 1906 р. мало 622 дворян. З них росіян і українців за походженням 243 чоловік або 39%, а осіб польського походження - 379 або 61%. Крім того, і поляки, і євреї зазнавали утисків з боку самодержавства на національному ґрунті, а тому вважали вибори серйозним шансом на покращення свого становища.

Вибори до ІІ Державної Думи в Подільській губернії проходили під знаком співпраці ліворадикальних партій та низької агітаційної активності партій ліберального спрямування. Монархічні партії, як і під час перших виборів, були антипатичні для більшості населення краю. Головна боротьба, як і на перших виборах, розгорнулася між представниками різних національностей та соціальних верств губернії.

Переможцем у виборах до І та ІІ Державних Дум можна вважати подільське селянство. Так, депутатами І Думи були обрані 12 селян і лише 1 інтелігент (теж виходець із селян). На других виборах певного успіху досягли поляки, яким вдалося провести в Думу одного депутата - лікаря дворянського походження В.К. Лісовського. Депутат А.У. Гриневич був священиком. Та все ж переважна більшість депутатів-подолян ІІ Думи були українськими селянами. Причиною цього було те, що Подільська губернія належала до числа губерній, у яких відносна більшість селянських виборщиків була ґарантована урядовим розписом. Крім того, завдяки обранню на з'їздах дрібних землевласників значної кількості селян, останні отримали абсолютну перевагу у губернському виборчому зібранні. Важливу роль у тому, що селяни голосували лише за “своїх” відіграла слабка політична та національна свідомість українського і, зокрема, подільського селянства. Результати виборів переконливо свідчать, що у цей час економічні, корпоративні інтереси селян стояли набагато вище за національні. Вся ідеологія селянства могла бути висловлена одним словом - земля. Саме тому селяни, які мали надію, що Дума наділить їх землею намагалися забалотувати всіх, окрім селян.

Передвиборна боротьба до ІІІ Державної Думи в Подільській губернії відбувалася за умов кризи у діяльності опозиційних політичних партій. З одного боку, давалася взнаки їхня ідейна невизначеність та розгубленість після поразки революції, з іншого, - відбувалося посилення переслідувань із боку влади, що зумовило розвал та припинення діяльності переважної більшості місцевих осередків. Крім того, новий реакційний виборчий закон 3 червня 1907 р. практично зводив нанівець будь-які спроби проведення антимонархічно налаштованих кандидатів. Усе це зумовило їхню повну поразку на виборах. Через ті самі причини не змогли серйозно вплинути на результати виборів і представники польського та єврейського населення губернії. Слабкістю опозиційних політичних партій та національних груп скористалися російські землевласники та православне духовенство, котрі, утворивши спільний блок, отримали цілковиту перемогу на виборах.

Вибори до ІV Думи в губернії відбувалися в умовах повної дезорганізованості та низької агітаційної активності опозиційних партій, з одного боку, та значного зниження інтересу до передвиборної боротьби переважної більшості населення краю, з іншого. Господарями у губернському виборчому зібранні були великі землевласники на чолі з лідером Всеросійського національного союзу (ВНС) П.М. Балашовим. Останні, як і на виборах до ІІІ Думи, змогли домовитись з православним духовенством про підтримку наперед узгоджених кандидатів. Внаслідок цього депутатами були обрані представники ВНС та їхні прихильники з числа священників і селян.

У третьому розділі “Особливості організації та проведення виборів до Державних Дум у Подільській губернії” розглядаються напрями, форми і методи діяльності Подільської губернської адміністрації у зв'язку з організацією та проведенням виборів, з'ясовується ступінь адміністративного впливу під час виборів до Державних Дум, аналізується робота губернської та повітових виборчих комісій.

Організація виборів до І Державної Думи відбувалася у стислий термін та в умовах гострої соціальної й політичної кризи в державі. Місцева влада загалом не здійснювала особливого тиску на хід та проведення виборів, хоча мало місце відсторонення окремих, небажаних для влади кандидатів. Комісії у справах про вибори у своїх рішеннях дотримувалися вимог закону та не виявляли своїх політичних симпатій. Окремі спроби незаконного впливу на результати виборів деяких повітових комісій присікалися губернською. У зв'язку з новизною виборів як для населення Поділля, так і для органів влади, виникали непорозуміння, що, у свою чергу, знайшло відображення у значній кількості скарг. Разом із тим, відносна свобода виборів у губернії була однією з причин активної явки виборців, що була найвищою в Російській імперії.

Діяльність органів державної влади Подільської губернії з організації виборів до ІІ Думи була спрямована на попередження обрання радикально налаштованих депутатів. Губернська адміністрація активно використовувала адміністративний ресурс для тиску на опозиційних до влади кандидатів. На міських виборах штучно обмежувалося число виборщиків від єврейського населення краю. Виборчі комісії, з одного боку, були змушені виконувати розпорядження губернської адміністрації та центральної влади, а з іншого, - дотримуватися законності виборчого процесу. Таке маневрування зумовлювало як цілком об'єктивні, так і доволі суперечливі рішення.

Дії Подільської губернської адміністрації щодо організації виборів до ІІІ Державної Думи були спрямовані на обмеження впливу на їх результати представників польського та єврейського населення краю. Місцева влада тісно співпрацювала з російськими землевласниками та православним духовенством, забезпечуючи їм якнайкращі умови для проведення обраних кандидатів. Це вкрай обмежило можливості обрання польськими та єврейськими виборцями губернії виборщиків зі свого середовища.

Вибори до ІV Державної Думи в Подільській губернії проходили під тотальним тиском губернської адміністрації. Місцевою владою були створені всі умови для перемоги представників провладних сил. Активно використовувалася можливість поділу виборчих з'їздів на окремі виборчі відділення за національностями з метою недопущення обрання виборщиків із числа польського та єврейського населення. Губернська та повітові комісії перебували під повним контролем губернської адміністрації й приймали необхідні для влади рішення. Крім того, сама організація виборів була здійснена недбало. Розпочавши складання виборчих списків ще на початку 1912 р., органи влади губернії не спромоглися здійснити це професійно.

У четвертому розділі “Склад та діяльність депутатів-подолян у Державних Думах Російської імперії” з'ясовується склад обраних депутатів, аналізується їх національна, соціальна та партійна приналежність, встановлюється роль подільських депутатів у діяльності Державних Дум, досліджується ставлення до депутатів з боку населення краю.

Згідно з виборчим законодавством Подільську губернію у Державній Думі представляло 13 депутатів. У І Думі 12 послів губернії були селянами і лише один - інтелігентом, причому останній, І.К. Заболотний, випускник юридичного факультету Київського університету Св. Володимира, формально залишався селянином. Усі депутати за національністю були українцями. У І Думі 10 подільських депутатів увійшли до фракції трудовиків, решта були позафракційними. Лінія поведінки подільських депутатів у Державній Думі не у всіх була однаковою. Так, депутат М.І. Крук за весь час засідань Думи не проронив жодного слова чи іншим чином не виявив своєї присутності. Натомість навіть І.З. Кучеренко і П.М. Михаленко, що були у Думі єдиними неграмотними депутатами, перебуваючи у фракції трудовиків, поступово набували певного політичного досвіду та включалися у парламентську роботу. Про це свідчить і аналіз стенографічних звітів І Думи. Якщо на початку роботи вони відмовчувалися, то через кілька тижнів роботи почали брати участь у зверненнях до органів влади імперії. Оглядачі “Украинского вестника” наголошували на неабиякому ораторському хисті депутата І.К. Заболотного та доцільних пропозиціях Л.Ю. Штефанюка. Решта подільських депутатів, підтримуючи ті чи інші запити або законопроекти, теж брали участь у роботі парламенту. За нашими підрахунками, подільські депутати поставили свої підписи під 50 запитами з 391, тобто підтримали близько 12,8% звернень, що у порівнянні відсотка депутатів-подолян від загального числа членів Думи є вагомою цифрою.

Не менш важливим є питання участі подільських депутатів в УДГ. За свідченням М.С. Грушевського, вже на зборах 16 травня 1906 р. до неї записалися депутати Ігнатенко, Штефанюк, Бей, Рибачок, Романюк та Заболотний.

Подільські депутати бачили себе народними обранцями конкретного регіону. Так, І.К. Заболотний якось заявив у Думі, що він є “представником трьох мільйонів селян у Подолії”. Тому, отримуючи численні звернення та накази від своїх виборців, подільські депутати намагалися їх виконувати. У свою чергу, населення Подільської губернії, особливо селянство, довіряло своїм депутатам, у яких вбачало своїх єдиних захисників, тому шукало у них допомоги у випадку утисків із боку органів влади чи поміщиків. Свідченням цього є велика кількість листів і телеграм, надісланих подільським депутатам у Державну Думу.

Діяльність подільських послів у І Державній Думі мала важливе значенні. Хоча більшість депутатів Поділля не були активними учасниками дискусій і обговорень, зате вони були гідними представниками своїх сільських громад і як могли допомагали своїм землякам у випадку порушення їхніх прав. Фактично вперше у населення Подільської губернії з'явилася реальна можливість відстоювати свої інтереси за допомогою своїх представників.

У Державній Думі другого скликання Подільську губернію, як і в І Думі, представляло 13 депутатів. За соціально-професійним складом переважна більшість із них (11) були селянами, 1 - священиком та 1 - лікарем. Значно складніше визначити національну приналежність подільських депутатів: оскільки офіційна статистика Російської імперії фактично не відрізняла українців від росіян, то переважна більшість депутатів-подолян після обрання в Думу, незалежно від справжнього національного походження, називалися росіянами. Так, серед подільських послів лише один П.М. Рогожа назвався українцем.

Виявлені архівні матеріали дозволяють ідентифікувати національне походження депутатів Подільської губернії ще до обрання їх у парламент. Таке вивчення є найбільш репрезентативним, бо дає змогу уникнути ідеологічних нашарувань щодо їхньої національності, які виникли пізніше. За національним складом 11 депутатів були українцями, 1 - поляком, 1 - молдаванином.