Діяльність А.А. Абрагамсона (1854–1924) в галузі транспорту і комунального господарства України (кінець ХІХ – початок XX століть)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ДІЯЛЬНІСТЬ А.А. АБРАГАМСОНА (1854-1924) В ГАЛУЗІ ТРАНСПОРТУ І КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ (кінець ХІХ - початок XX століть)

07.00.07 - історія науки і техніки

ОБУХОВСЬКИЙ Володимир Віталійович

Київ - 2008



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі вагони Державного економіко-технологічного

університету транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Шатаєв Віктор Миколайович,

Державний економіко-технологічний

університет транспорту Міністерства

транспорту та зв'язку України,

доцент кафедри вагони

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Коновець Олександр Федорович,

Інститут журналістики Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

професор кафедри теорії масових комунікацій

кандидат технічних наук,

старший науковий співробітник

Константинов Володимир Олександрович,

Центр пам'яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам'яток

історії і культури, завідувач відділом

історичного пам'яткознавства

Захист відбудеться 8 квітня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.820.02 у Державному економіко-технологічному університеті транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 19.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного економіко-технологічного університету транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 19.

Автореферат розіслано 6 березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор фізико-математичних наук,

професор О.І. Барабаш



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Українська культура, як і кожна розвинена культура людської цивілізації, має свої безсмертні імена. Золотими літерами записані вони на її скрижалях. Ось чому стає зрозумілою актуальність всебічного дослідження, творчого переосмислення і об'єктивного сприйняття життя й наукової діяльності одного з представників когорти інженерів шляхів сполучення кінця ХIХ ст. - початку ХХ ст. - Артура Адольфовича Абрагамсона (1854-1924) - людини, яка залишила значний слід у розвитку техніки. Його життєвий шлях - це ціла епоха в технічному, інтелектуальному та національно-культурному розвитку України (він прожив надзвичайно яскраве життя у вітчизняній науці). Багато його ідей і в наші дні є актуальними. Як видатний вітчизняний залізничник, А.А. Абрагамсон віддзеркалює не тільки наступність найкращих традицій прогресивної науки і техніки, яка сформувала його, але й високі якості вченого-інженера широкого профілю. Наукова діяльність Абрагамсона охоплювала різні сторони технічного знання. Артур Адольфович успішно розробляв питання залізничного транспорту, міського транспорту (трамваю і фунікулеру) та міської каналізації, відомий він і як історик науки і техніки та як громадський діяч (займався благодійними справами, був меценатом).

А.А. Абрагамсон отримав ґрунтовну технічну освіту - закінчив фізико-математичний факультет Новоросійського університету, інженерне відділення Цюріхського політехнікуму та Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення. Вже на студентській лаві він визначає основні напрями своїх майбутніх наукових інтересів. У нього формується цілісне бачення різних проблем залізничного транспорту та техніки взагалі, прагнення розкрити особливі зв'язки і залежності між окремими частинами науково-технічного знання. В кінцевому рахунку, як ми переконуємося, це пояснюється принциповим підходом А. Абрагамсона до науки і техніки, розумінням їх як єдиного організму, цілісного у своїй основі. Ось чому, починаючи свою свідому діяльність в кінці 70-х років ХIХ ст., А.А. Абрагамсон під враженням спілкування з С.Ю. Вітте, видатним залізничним, фінансовим діячем і дипломатом царської Росії, відразу включився у бурхливе життя м. Києва та Південно-Західних залізниць. За високу кваліфікацію і працездатність А. А. Абрагамсону було надано чин дійсного статського радника, який відповідав генеральському чину. Своїм розумом, ерудицією, щирістю вчений привертав до себе людей. Тому ми прагнули провести історично-наукове дослідження різнобічної діяльності вченого з широким використанням маловідомих друкованих джерел і архівних документів; детально аналізували його найважливіші наукові праці.

Сучасна розбудова залізничного транспорту та комунального господарства робить наукову спадщину А. А. Абрагамсона більш значущою. Його підходи до розгляду залізничної справи, міського транспорту та каналізації і прагнення бачити явища так, як вони реально в них відбуваються, разом з працями інших видатних залізничників, полегшать знаходження відповідей на складні і невирішені завдання сучасності. Все викладене вище дозволяє говорити про актуальність проведеного дослідження.

На жаль досі немає фундаментальної науково-історичної праці узагальнюючого характеру, в якій би було здійснено спеціальне, комплексне дослідження життя і діяльності А.А. Абрагамсона через призму його ролі в контексті розвитку науки та техніки кінця ХIХ - початку ХХ століть. Отож, на хвилі зростаючого інтересу до діяльності Артура Адольфовича (нещодавно наукова громадськість нашої країни відзначила 150-річчя від дня народження вченого), постала необхідність відтворення його образу як видатного вченого та інженера. Результатом аналізу історично-наукової та технічної літератури став вибір теми дослідження - „Діяльність А.А. Абрагамсона (1854-1924) в галузі транспорту і комунального господарства України (кінець XIX - початок XX ст.)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження співпадає з темою Центру досліджень з історії науки і техніки ім. О.П. Бородіна Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства транспорту і зв'язку України “Історія науки і техніки в Україні в напрямках, школах, іменах” (№ державної реєстрації 0107U002218).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне висвітлення життєвого шляху, наукової та організаційної діяльності А.А. Абрагамсона, зокрема його внеску в розвиток транспорту та комунального господарства України. історіографія абрагамсон життєвий

Для реалізації цієї мети автором були визначені такі основні завдання:

- проаналізувати історіографію, джерельну базу та методологічну основу дослідження;

- висвітлити життєвий і творчий шлях А.А. Абрагамсона, здійснити періодизацію його життя та діяльності;

- розкрити умови формування наукового світогляду та подальшого розвитку А.А. Абрагамсона як інженера та особистості;

- проаналізувати основні напрямки наукових досліджень вченого;

- з'ясувати значення наукової спадщини А.А. Абрагамсона в контексті розвитку транспорту та комунального господарства.

Об'єкт дослідження - розвиток транспорту та міського комунального господарства в Україні останньої чверті ХІХ - початку ХХ століть.

Предмет дослідження - діяльність А.А. Абрагамсона в розвитку транспорту, комунального господарства (розбудова міських залізниць, фунікулеру та каналізації), а також в організації процесів діяльності залізничного транспорту.

Хронологічні межі дослідження визначаються роками життя та діяльності А.А. Абрагамсона (1854-1924), хоча при висвітлені багатьох аспектів проблеми неминучим було звернення до попередніх та наступних років. Здійснено аналіз наукової діяльності вченого з 1880 по 1924 роки.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історичної достовірності, об'єктивності, наступності, діалектичного розуміння історичного процесу. Вони ґрунтуються на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно проаналізувати діяльність А.А. Абрагамсона. Важливими шляхами розв'язання проблеми даного дослідження є застосування загальнонаукових (типологізація, класифікація), міждисциплінарних (структурно-системний підхід), власне історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, описовий) методів дослідження, а також методів джерелознавчого та історіографічного аналізу та синтезу.

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше:

- в українській історіографії на основі виявлених і репрезентативних джерел комплексно досліджено життєвий шлях та наукову спадщину А.А. Абрагамсона;

- встановлено періодизацію життєвого шляху та наукової діяльності А.А. Абрагамсона;

- проаналізовано опубліковані і рукописні праці вченого, що дало змогу значно поглибити знання щодо подальшого розвитку вітчизняного залізничного транспорту та комунального господарства;

отримало подальший розвиток:

- ряд нових оціночних положень стосовно проблематики його досліджень в контексті розвитку конкретних науково-технічних напрямків;

- дисертація містить низку нових висновків з питань розвитку інфраструктури залізничного транспорту і комунального господарства;

- удосконалено: бібліографію вченого;

- у джерелознавчому плані вперше запроваджено до наукового обігу значну кількість нових матеріалів з різних архівів України та Російської Федерації, а також літературних джерел.

Практичне значення одержаних результатів.

Матеріали дослідження можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з історії вітчизняного залізничного транспорту та його окремих напрямків (шляхи та споруди, управління залізничним транспортом, залізничне мостобудування), комунального господарства, укладання бібліографічного довідника, присвяченого А.А. Абрагамсону, при створенні історіографічних праць та навчальних посібників, українського біографічного залізничного словника, робіт, присвячених історії Київського політехнічного інституту, трамваю та фунікулеру.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати і висновки отримані автором особисто. Робота виконана без співавторів.

Апробація дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися і обговорювалися на форумах: Дев'ятій конференції молодих істориків освіти, науки і техніки України, 23 квітня 2004 р. (Київ, 2004); ІІ Всеукраїнській конференції молодих вчених та спеціалістів “Історія освіти, науки і техніки”, 27-28 травня 2004 р. (Київ, 2004); 3-й Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання історії техніки”, 21-22 жовтня 2004 р. (Київ, 2004); Читаннях пам'яті Олександра Парфенійовича Бородіна (1848-1898), 22 квітня 2005 р. (Київ, 2005); Десятій конференції молодих істориків освіти, науки і техніки України, 27 травня 2005 р. (Київ, 2005); 4-й Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання історії техніки” 20-21 жовтня 2005 р.; (Київ, 2005); 5-й Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання історії техніки”, 19-20 жовтня 2006 р.; (Київ, 2006); Дванадцятій конференції молодих істориків освіти, науки і техніки України, 20 квітня 2007 р. (Київ, 2007).

Публікації. Результати дослідження викладені в 11 публікаціях автора. Серед них 4 статті опубліковано у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел. Зміст роботи викладено на 182 сторінках. Обсяг основного тексту 162 сторінки, список використаних джерел 149 найменуваннь, 7 додатків.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, її новизну, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження; обґрунтовано хронологічні межі та методи дослідження, з'ясовано наукове та практичне значення дисертації, показано особистий внесок пошукувача, результати апробації та структура дисертації.

У першому розділі „Історіографія проблеми, джерельна база та методологічні основи дослідження” зроблено аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми, висвітлена джерельна база та методологія дослідження.

У першому підрозділі „Історіографія проблеми” зазначається, що за останнє десятиріччя відбулися певні зрушення у справі освоєння наукового доробку А.А. Абрагамсона. Це проявилося в публікаціях В.О. Константинова (1-2), М.Б. Кальницького [3], як і в працях автора данного дослідження [4-6].

На жаль, ми не зустріли в науковій літературі прикладів публікацій праць вченого в теперішній час, зовсім не висвітлена епістолярна спадщина вченого, немає жодної аналітичної публікації про його конкретні наукові здобутки.

Окремі аспекти діяльності А.А. Абрагамсона висвітлені в статтях відомих енциклопедій [7-8]. В довідковій літературі Артур Адольфович представлений як інженер шляхів сполучення, адміністратор-виробничник, спадкоємний дворянин Володимирської губернії, будівничий фунікулеру [9]. Ще за життя А.А. Абрагамсона його ім'я було широко відоме як інженера шляхів сполучення, дійсного статського радника, члена правлінь: Єлизаветградського електричного товариства, Товариства Київської міської залізниці, Московсько-Казанської залізниці та Московського вагонобудівного заводу [10], як активного члена Київського відділення Російського технічного товариства, на сторінках його журналу він публікував

свої доповіді [11]. Його ім'я постійно фігурує на сторінках науково-технічного журналу „Инженер” [12]. Тут він публікував свої дослідження, звіти про свою роботу та численні огляди і рецензії на наукову літературу [13].

Науковий і соціально-громадянський світогляд А.А. Абрагамсона, його любов і відданість науці, громадянські погляди та принципи, яким він не зраджував ніколи, формували службовці управління Південно-Західних залізниць та співробітники журналу „Инженер”: С. Вітте, О. Бородін, Є. Гарріс, Д. Волков, Є. Лаубер, М. Демчинський та інші [14]. Різні відомості про А. Абрагамсона ми знаходимо в “Щоденниках” російських водопровідних з'їздів. Зустрічаємо прізвище Абрагамсона не тільки у списку його учасників, а й серед доповідачів [15-16]. Крім того він був головою акціонерів Київського товариства каналізації [17].

За участю А.А. Абрагамсона у м. Києві почала свою діяльність "медична рятувальна станція" - одна з перших у царській Росії станцій швидкої медичної допомоги [18].

5 липня 1912 р. Інвалідний будинок для залізничних службовців і робітників у Москві було перетворено на Будинок імператора Олександра ІІ. Засновано Комітет із справ цього будинку. До його складу входив член Правління товариства Московсько-Казанської залізниці А.А. Абрагамсон [19]. 22 листопада 1914 р. був освячений лазарет інженерів шляхів сполучення у Москві, де лікувалося біля 250 чоловік. Головою комітету цього лазарету було призначено А.А. Абрагамсона.

На сторінках Єврейської енциклопедії засвідчено, що А.А. Абрагамсон входить до першої тисячі видатних євреїв людства [20]. Значним є внесок А.А. Абрагамсона у розбудову міської залізниці (трамваю) в Києві [21], Він був також головним інженером, завідувачем будівництвом трамваю у м. Єлизаветграді (нині Кіровоград) [22].

На наш погляд, найбільшої уваги варта оцінка внеску А.А. Абрагамсона в будівництво залізниць. Адже завдяки цьому він став в один ряд з визначними вченими. Такими як, С.Ю. Вітте - управляючий Південно-Західними залізницями, граф, прем'єр-міністр, видатний фінансовий діяч та дипломат царської Росії [23]; Олександр Парфенійович Бородін - головний інженер Південно-Західних залізниць, який за роки роботи вніс до служби рухомого складу багато такого, що знайшло застосування та оцінку далеко за межами України, головний редактор журналу “Инженер” [24].

Роль А.А. Абрагамсона у розвитку каналізації та міського транспорту особлива. Ось чому наполегливу працю вченого у цій галузі було гідно оцінено наступними поколіннями. З цієї причини про його діяльність в царині міського господарства згадується в розділі „Санитарная техника” першого тому колективної монографії „Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР” [25].

У розпалі чорносотенської реакції його перевели служити до Москви. Про подальший життєвий шлях А.А. Абрагамсона після його переїзду з Києва до Москви поки що знайдено дуже мало матеріалів. Відомо тільки, що помер він у 1924 році і похований у Москві.

Таким чином, на сьогодні не існує цілісного наукового дослідження, у якому була б висвітлена діяльність та еволюція наукових поглядів А.А. Абрагамсона. Окремі періоди його наукової і громадської діяльності взагалі не потрапили до поля зору дослідників, інші періоди висвітлені фрагментарно. Недостатньо дослідженою залишається проблема формування й розвитку суспільно-політичних поглядів А.А. Абрагамсона. Такий стан наукової розробки данної проблеми є додатковим доказом актуальності даного дисертаційного дослідження.

У другому підрозділі Джерельна база показано, що його інформаційне забезпечення склала сукупність архівних документів, друкованих та рукописних матеріалів, які містять відомості про життєвий та творчий шлях А.А.Абрагамсона і насамперед його наукові праці. Визначення окресленої проблеми вимагало пошуку і опрацювання значного кола джерел, що зберігаються в бібліотеках та архівах Києва, Москви та Санкт-Петербурга. Ось чому дослідження ґрунтується на широкому колі як опублікованих так і неопублікованих джерел, рукописних і друкованих матеріалів. Значну частину літературних джерел становлять періодичні видання, документи нарад в різних галузях техніки, а також праці самого вченого.

При дослідженні питань про життя та діяльність А.А. Абрагамсона важливе значення мають справи, що є в архівних фондах: Центральному державному історичному архіві України (ЦДІА України) (Фонд 275. - Оп. 1. - Спр. 2222; Фонд 294. - Оп. 1. - Спр. 119, 305; Фонд 295. - Оп. 1. - Спр. 151; Фонд 730. - Оп. 1. - Спр. 294, 499, 648, 665), Державному архіві м. Києва (Фонд 163. - Оп. 8. - Спр. 12; Фонд 163. - Оп. 48. - Спр. 12; Фонд 163. - Оп. 58. - Спр. 290; Фонд 163. - Оп. 8. - Спр. 332), циркулярах Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення імператора Олександра I за 1877-1879 рр. Значну частину фактичного матеріалу почерпнуто з книжкових і газетних фондів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Частина документів із названих фондів опублікована у тематичних збірниках, до яких упорядниками відібрано чимало матеріалів, що стосуються теми даного дослідження: повідомлення, інформації, доповідні записки, рапорти, донесення, переписка, рішення, накази, телеграми представників різного рівня владних структур у зв'язку із нагородженням і присвоєнням різних звань.

Поступово ім'я Абрагамсона, завдяки відомим історикам м. Києва М.Б. Кальницькому, В.В. Кобзарю та В.О. Константинову стало повертатися до наукового загалу. Діяльність А.А. Абрагамсона була темою не одного повідомлення: В.О. Константинов, О.О. Пилипчук, В.М. Шатаєв на наукових симпозіумах неодноразово торкалися наукової спадщини вченого. Адже Артур Адольфович стояв біля витоків розвитку техніки в Російській імперії, брав активну участь у роботі різних технічних товариств.

Безперечно, наявність вищезгаданих матеріалів дає підставу для створення в майбутньому великої фундаментальної пам'ятної книги на пошану А.А. Абрагамсону, в якій була б представлена не тільки оцінка життя та праці видатного вченого, а й наведені у вигляді додатків копії різних документів. Все це дає підставу вважати, що висвітлення та аналіз наукової творчості А.А. Абрагамсона за допомогою архівних джерел, які у науковій літературі сьогодні зроблено на рівні загальних оцінок та констатації фактів, мають чи не найважливіше значення.

Реалізація поставлених у дисертації завдань здійснюється нами на основі залучення широкого кола джерел, серед яких найбільш важливими є: а) особисті (біографічні) документи А.А. Абрагамсона; б) архівні матеріали про діяльність установ в яких працював вчений; в) періодичні видання; г) опубліковані праці А.А. Абрагамсона. Окрему групу джерел складають опубліковані праці його сучасників - О. Бородіна, Л. Леві, М. Філоненка тощо. Значно менше проаналізовано епістолярну спадщину вченого - листів збереглося мало.

Ми вважаємо, що джерельна база є достатньою. Проведений аналіз цієї бази засвідчує, що у своїй сукупності зазначені вище групи джерел складають документальне забезпечення досліджуваної проблеми, а їх комплексне використання стало підставою для досягнення мети дисертаційного дослідження. Як бачимо, розглянута історіографічна література та джерельна база стосовно життя та діяльності А.А. Абрагамсона засвідчує, що з різних причин творча спадщина вченого не була предметом системного і цілісного історико-наукового дослідження, яке синтезувало б внесок ученого у розвиток світової науки і культури.

У другому розділі „Нарис життя і діяльності А.А. Абрагамсона” досліджені основні етапи життя, формування і розвиток світогляду вченого, участь у громадському житті, діяльність в журналі „Инженер”, участь в роботі Російського Технічного товариства.

Артур Адольфович Абрагамсон народився 3 березня 1854 року в м. Одесі у родині спадкоємних лікарів. Він був онуком Бернарда Абрагамсона та письменника Осипа Рабиновича. Для формування багатьох рис характеру А.А. Абрагамсона існували чудові умови з раннього дитинства - живий приклад його родичів, людей дуже освічених і те середовище, в якому він виховувався.

Середню освіту Артур Адольфович отримав у Другій одеській гімназії, відтак навчався на фізико-математичному факультеті Новоросійського (Одеського) університету. Тут, на студентській лаві розкрилися неабиякі здібності молодого дослідника, сформувалася його активна життєва позиція, ерудиція, вільна орієнтація в різних галузях техніки, яку він яскраво демонстрував протягом усієї своєї наукової кар'єри. Слід зазначити, що університет мав колектив висококваліфікованих викладачів, які забезпечували навчальний процес на дуже високому науковому і навчально-методичному рівнях.

Визначними педагогами, які працювали на той час в університеті були професори - З.Ю. Жемайтіс, І.М. Зайончевський, М.Г. Крейн, О.І. Ляпунов, М.О. Сакеларі, М.О. Умов, В.Н. Шведов та інші. Захоплений лекціями цих вчених, А.А. Абрагамсон формувався як переконаний інженер-теоретик з логічним складом мислення та великий гуманіст. А.А. Абрагамсон неупинно прагнув до отримання нових більш глибоких знань у галузі практичної інженерії та техніки. Розширюючи свої знання та здобутий перший досвід у галузі інженерної механіки Артур Адольфович відправився до Швейцарії поглибити свій рівень знань. Отже, у 1872 р. він продовжив освіту на інженерному відділенні Цюріхського політехнікуму, який закінчив у 1876 р. з дипломом інженера. Тут він прослухав лекції з таких дисциплін: фізика, органічна хімія і хімічний аналіз, геологія, будова машин та механізмів, матеріалознавство, архітектура тощо. В процесі реалізації отриманих знань йому стало зрозуміло, що для майбутньої роботи слід детально вивчити і специфіку інженерно-технічної галузі Росії. Тому він вирішує отримати ще одну фахову освіту. Повернувшись до Росії у 1877 р., молодий фахівець вирішив продовжити своє навчання і вступив до Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення імператора Олександра I за спеціальністю інженер шляхів сполучення, який закінчив у 1879 році. Слід визнати, що відмінне навчання дозволяє йому з другого курсу вчитися на кошти держави. Надалі він цілком присвятив себе реалізації своїх науково-технічних задумів у галузі техніки.

Після закінчення в 1879 р. Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення переїзджає жити до Києва і поступає на службу до Південно-Західних залізниць. Одночасно з основною службою на залізниці та науковою діяльністю А.А. Абрагамсон займав високу громадянську позицію та брав активну участь у міських справах.

Спираючись на те, що товариство дійсно мало гостру потребу в науковому періодичному інженерному виданні, відомі київські інженери А.А. Абрагамсон, О.П. Бородін, Д.К. Волков, Е. Гарріс, М.О. Демчинський та Е. Лаубер заснували у 1881 р. технічний журнал “Инженер”, який почав виходити друком з 1882 року. Після смерті головного редактора журналу О.П. Бородіна у 1898 році його обов'язки виконував М.С. Філоненко. Надвірного радника А.А. Абрагамсона Міністр внутрішніх справ затвердив на посаду другого редактора. Коли М.С. Філоненка перевели на службу з Києва до Катеринослава, а потім до Петербурга, Київське відділення Імператорського Російського Технічного товариства придбало у вдови О.П. Бородіна право на видавництво журналу та запросило для відповідального редагування статського радника А.А. Абрагамсона. Власне обов'язки головного редактора журналу „Инженер” Артур Адольфович виконував з 1908 до 1917 року.

Аналізуючи діяльність А.А. Абрагамсона на посаді редактора журналу „Инженер”, слід наголосити, що науковець не лише виступав на сторінках видання як провідний науковець-дослідник з низкою авторитетних статей, але й є автором кількох редакційних та публіцистичних статей журналу. Ці повідомлення доповнюють та уточнюють процес розвитку науки і техніки в Україні в кінці ХІХ - початку ХХ століття.

Звертаючись до наукового доробку вченого А.А. Абрагамсона на сторінках журналу „Инженер”, зазначимо, що його праці можна умовно класифікувати за тематичним принципом на наступні групи: 1) Статті дослідника, присвячені проблемам побудови та функціонування підйомних та канатних систем („Американские подъемные и передаточные механизмы системы Броуна” (1894), „Электрическая канатная дорога в г. Киеве (Михайловский подъем)” (1916), та інші); 2) Науково-аналітичні статті дослідника щодо розвитку та налагодження функціонування міських залізниць („Верхнее строение городских железных дорог” (1886); „Городские железные дороги, их современное значение, развитие и будущность” (1895) та інші); 3) Наукові праці, що присвячені проблемам розбудови залізничних шляхів, де науковець не лише обґрунтовує певні дослідницькі винаходи, які варто застосовувати при будівництві залізничних шляхів, але й аналізує досвід розбудови залізниць в інших країнах.

Враховуючи специфіку природно-кліматичних умов певної країни, дослідник пропонує ознайомитись з досягненнями зарубіжних колег щодо удосконалення інженерних споруд на залізницях („Железные дороги Кавказа и Средней Азии” (1892); „Две недели в Средней Азии. (Из путевых воспоминаний инженера); „Доклад Дж. Финдлэя „Путь для скорых поездов” (переклад А. Абрагамсона)” (1893); „Путь и здания Северо-Американских железных дорог” (1894); „Электрические контрольные приборы на железной дороге” (1895); „Международный железнодорожный конгресс в Лондоне 1895 г. (5 сессия)” (1896) та інші). Науково-технічний аналіз щодо побудови залізничних мостів, де автор аналізує досвід зарубіжних колег, демонструє реалії природничих та кліматичних умов в Росії, а автор статті пропонує власний варіант щодо вирішення поставленої проблеми („Постройка моста через р. Оку у гор. Мурома на линии Люберцы - Арзамас Московско-Казанской железной дороги” (1916) та інші); 5) Статті дослідника, присвячені проблемам розвитку каналізації м. Києва та інших міст, де автор звертає увагу громадськості на комплексність даної проблеми, а також вказує та прогнозує можливі негативні наслідки у разі ненадання даній проблемі належної уваги та вирішення („Очерк современного состояния вопроса канализации городов (Cloaca Maxima - коллектор)” (1882); „Канализация Парижа” (1895) та інші); 6) Наукові огляди щодо інженерних технологій в будівничій справі („Дома рабочих в американских городах” (1894), водопостачання та водовідведення (проблеми каналізації міст, морського і річкового транспорту);

7) Цикл наукових статей, присвячених певним ювілейним датам наукових товариств та відомчих установ, а саме Відомства шляхів сполучення, Управління Південно-Західних залізниць, на службі шляхів і споруд, механіко-будівельного відділу Київського відділення імператорського Російського технічного товариства та стаття щодо діяльності фірми Сіменсе і Гальске („Юбилей фирмы Сименс и Гальске” (1897); „1798-1898. Первое столетие ведомства путей сообщения” (1898); „Двадцатипятилетие деятельности управления Юго-Западных железных дорог по службе пути и зданий. Краткий очерк” (1903); „Очерк деятельности механико-строительного отдела Киевского отделения Императорского Русского Технического общества за истекшее сорокалетие” (1911) та інші); 8) Статті історико-публіцистичного характеру, щодо розвитку наукових знань в Києві, а також організації освітньої та науково-практичної роботи („Киевский Политехнический Институт Императора Александра II-го” (1898); „Столетний юбилей Института Инженеров Путей Сообщения Императора Александра I” (1910) та інші); 9) Цикл науково-популярних статей, присвячених діяльності видатних науковців, хронологічних та редакційних статей щодо діяльності журналу „Инженер” („По поводу исполнившегося десятилетия издания журнала Инженер” (1892); „Деятельность А.П. Бородина в журнале „Инженер” (1882-1898гг.)” (1898); „Первое двадцатипятилетие журнала „Инженер” 1882-1907 гг.” (1907); „Тридцатипятилетие журнала „Инженер”” (1917) та інші).

Аналізуючи життя і діяльність А.А. Абрагамсона, слід зазначити, що окрім великої наукової, перекладацької, редакторської і громадської роботи, вчений постійно опікувався доброчинними справами. Брав пряму участь у створенні Київського політехнічного інституту. Є одним з авторів першого Статуту КПІ та другим після В. Царівського написав історію заснування цього інституту, видану у 1898 році. Як свідчать джерела, він також брав активну участь в будівництві Єлизаветградського трамваю. Роботи з облаштування електричного трамваю в Єлизаветграді були закінчені на початку липня 1897 р. Після завершення роботи в Єлизаветграді науковець, досить активно влився в громадське життя Києва. Так, у 1897 р. в Києві була проведена велика сільськогосподарська і промислова виставка. Будівельну комісію цієї виставки очолював А.А. Абрагамсон. Враховуючи набутий досвід та відмінно виконані роботи на цій виставці, царський уряд Росії у 1900 р. призначив А.А. Абрагамсона комісаром російського залізничного відділу на Всесвітній виставці у Парижі. Уряд Франції високо оцінив заслуги Артура Адольфовича на цій виставці і нагородив видатного вченого високою державною нагородою - орденом Почесного легіону.

За особистої участі А.А. Абрагамсона 30 червня 1902 р. у м. Києві почала свою діяльність "медична рятувальна станція" - третя в Російській імперії (після Варшави та Лодзі) станція швидкої медичної допомоги. Справу заснування цієї станції і її фінансування прийняло на себе Київське товариство швидкої медичної допомоги, засновниками якого були видатні медики, підприємці, громадські діячі, представники інтелігенції.

Аналізуючи наукову та громадську діяльність А.А. Абрагамсона неможливо залишити поза увагою діяльність інженерних та наукових об'єднань в Україні, активним та дієвим членом яких він був. Науково-технічні товариства, а також їхні відділення зробили значний внесок у справу розвитку вітчизняної науки і техніки кінця ХІХ - початку ХХ століття. І це сталося завдяки діяльності таких визначних їх членів як О.П. Бородін, А.А. Абрагамсон, Л.М. Леві та ін.

Механіко-будівельний відділ при Київському відділенні РТТ був організований у 1888 р. одночасно із затвердженням для Відділення нової інструкції (17 лютого 1888 року), і став другим за розмірами наукових досліджень і технічних проектів. Першим головою відділу став інженер шляхів сполучення О.П. Бородін (1888-1897). У 1906 р. головою обрали А.А. Абрагамсона. Науково-організаційна діяльність Механіко-будівельного відділу Київського відділення РТТ стосовно комунального господарства м. Києва охоплювала такі питання: київські міські кінно-залізничні колії та електричні залізниці (трамвай), будівництво фунікулеру, будівництво мережі залізничних водоводів, розгляд проектів водозабезпечення і каналізації міст, розвиток холодильної справи для міст і сільського господарства. Фундатором усіх цих напрямків у Київському відділенні РТТ став А.А. Абрагамсон.

А.А. Абрагамсон також був активним членом Російського економічного товариства. З ідеєю створення в Лондоні Російського економічного товариства, члени-кореспонденти якого будуть „розкидані” по всіх країнах світу, в 1920 р. виступив М.В. Брайкевич. Його підтримали відомі в емігрантському середовищі вчені та громадські діячі П.О. Іванов, К.Є. Замін і М.Т. Бєляєв. До числа членів-кореспондентів Російського економічного товариства входили вчені зі світовими іменами у галузі економіки, права, російської і загальної історії, а також публіцисти, журналісти та політичні діячі.

Третій розділ „Науковий доробок А.А. Абрагамсона” безпосередньо присвячений аналізу наукової діяльності вченого, її багатовекторності. Праці А.А. Абрагамсона стосувалися не тільки залізничного, водного і трубопровідного транспорту, а й комунального господарства міста - міських залізниць (трамваю), фунікулеру та каналізації. Праці А.А. Абрагамсона проаналізовано у контексті розвитку теорій і принципів залізничного будівництво та штучних споруд (верхня будова міських залізниць, будівництво мосту через р. Оку). Особливо важливе зведення Артура Адольфовича про міські залізниці, їх тогочасний розвиток і значення; підготовлено огляд розвитку каналізації м. Києва та рекомендації для її перебудови; вчений брав активну участь у будівництві фунікулеру і пуску на лінію першого електричного трамваю у Києві. А.А. Абрагамсон розробляв і впроваджував на залізницях України електричні контрольні прилади, вирівнювальні прилади на залізничних мостах, з'ясовував можливості застосування електричної тяги на магістральних залізницях і здійснював дослідження швидкісного руху поїздів. Він також був одним з перших, хто досліджував техніку, призначену для очищення колій від снігу. Все сказане допомагає зрозуміти погляди вченого на загальний хід розвитку залізничного транспорту і на ті умови, в яких відбувався цей розвиток. Погляди ці заслуговують уваги і дають уявлення як про ерудицію, так і про синтетичні здібності А.А. Абрагамсона. Його наукові інтереси розвивалися в руслі світової залізничної думки. А.А. Абрагамсон здобув собі репутацію різнопланового вченого, організатора науки та адміністратора. Найважливіше те, що своїми науковими працями він постійно підтверджував ідею розвитку вітчизняного транспорту і комунального господарства. Усі досягнення в цих галузях технічної науки досі несуть частку думок А.А. Абрагамсона.

На сторінках своїх статтей А.А. Абрагамсон описав принцип роботи та призначення всіх відомих на той час акустичних, електричних та оптичних механізмів, покликаних контролювати сигнали на залізницях (оптичний контролюючий прилад інженера Шеленсена, контрольні кардани Чередіні, оптико-акустичний прилад Волкера, прилад Тайєра, блок-апарат Сайкса, електричний диск Гіппа, блок-системи кодування та декодування сигналів, а також блок-системи Крижака, Гатемера-Кольфюрста, контролюючий прилад Пріса та Уорвіка, фотоскоп Брегета, семафор Політцера, автоматичну електричну парову систему Лартига-Динай, семафорну систему Стівена та інші). Свою прискіпливу зацікавленість в контролюючих електричних приладах за сигналами дослідник пояснював тим, що ці прилади при вдалому застосуванні покликані забезпечити безпеку руху поїздів та пересування пасажирів, що є основним завданням залізниці. Крім вищевказаних приладів Артур Адольфович досить змістовно описав інші контролюючі прилади та системи, що покликані стежити за рівнем води в резервуарах, за пересуванням стрілок, виходячи з безпеки пасажирських перевезень.

А.А. Абрагамсон зауважує також, що прилади, які покликані контролювати швидкість руху поїздів бувають двох видів: рухомі (встановлені на самому поїзді, що контролюється) та постійні (встановлені на станції та входять у зв'язок з поїздом за допомогою встановлених на шляху руху педалей). Узагальнюючи своє дослідження щодо застосування та функціонування електричних контролюючих приладів на залізниці А.А. Абрагамсон пише, що „застосування електрики до приладів, які контролюють різні маніпуляції в залізничній справі, звичайно необмежене. Можна придумати у цьому відношенні у кожному конкретному випадку необхідне пристосування.... проте ми запропонували ті прилади, які з успіхом вже застосовуються та мають позитивну репутацію”.

Неоціненне наукове значення мають праці А.А. Абрагамсона щодо огляду доповідей та проблем, які піднімались на міжнародних залізничних Конгресах. Саме з приміток А.А. Абрагамсона стає зрозуміло, що на Конгресах вітчизняні інженери не лише були присутні, як слухачі та прагнули перейняти зарубіжний досвід, але й ділились зі світовою науковою громадою власними міркуваннями та розробками в галузі залізничної інженерії та будівництва.

А.А. Абрагамсон зробив значний внесок у розбудову міських залізниць (трамваю). А.А. Абрагамсона можна справедливо вважати засновником оригінальних наукових досліджень та практичних розробок в цій галузі, з його іменем пов'язана ціла епоха в розвитку міських залізниць наприкінці ХІХ століття. Продовжуючи вивчати передовий досвід американських вчених, А.А. Абрагамсон звертався до проблем міської транспортної системи. Він проявив себе не лише як видатний вченний-новатор, який за технічними чинниками, звертаючись до зарубіжного досвіду, обґрунтував необхідність розбудови міського транспорту в містах Російської імперії, але й зміг економічно обґрунтувати дохідність цього проекту для держави в цілому та для кожного міста, зокрема.

А.А. Абрагамсон став автором, ініціатором та фундатором ідеї спорудження в Києві міського фунікулеру. На проблемі доцільності та ефективності для м. Києва використання канатної дороги вчений докладно зупинився на сторінках журналу „Инженер” в статті “Электрическая канатная дорога в г. Киеве (Михайловский подъем)” (1916). У своєму науковому проекті дослідник розкрив сутність призначення доріг, проаналізував особливості місцезнаходження майбутньої канатної дороги, вивчив загальні особливості системи київських доріг та дійшов висновку, що „для гірської дороги, призначеної поєднати нагірну та прирічкову частину Києва, для Михайлівського підйомника, найбільш природною є система електричної канатної дороги”. Але ідея подібного транспортного засобу для Києва вперше була висловлена значно раніше. Навчаючись в Цюріхському політехнікумі, студент А.А. Абрагамсон побачив в альпійській республіці канатні підйомники. Ідея ця видалася йому підходящою для київського рельєфу. І вже з 1883 р. в Києві обговорювалися реальні проекти фунікулера. Артур Адольфович висував різні пропозиції: траса в районі нинішньої Європейської площі або біля Андріївської церкви; паровий двигун або гідромотор. З появою в Києві електричного трамваю ідея знайшла нове звучання. Вирішено було зв'язати фунікулером трамвайні шляхи в районі Михайлівської та Поштової площ. Тому розглядаючи проблемні аспекти розбудови канатної дороги в м. Києві, дослідник змістовно описує поздовжній профіль та план, враховуючи проблемність зі зсувом ґрунтів, він пропонує для більшої надійності „замість насипу нижню частину підйомника в першій своїй третині побудувати віадуком”. А.А. Абрагамсон постійно виявляв інтерес до загальних проблем інженерії та до розвитку історії науки, прагнучи детально та послідовно описати, а також прокоментувати основні винаходи як своїх зарубіжних, так і вітчизняних колег. Саме з цих міркувань варто розглядати внесок Артура Адольфовича у розвиток та у будівництво міської залізниці, а також канатної дороги, яка сьогодні має особливе історичне значення.

Громадська діяльність та наукова спадщина А.А. Абрагамсона надзвичайно великі та важливі. Окрім того, що він автор чисельних статей та доповідей про шляхи сполучення, він доклав багато зусиль для практичного розвитку каналізації у м. Києві. А.А. Абрагамсон неодноразово робив огляди-доповіді про каналізацію Києва та Парижа на засіданнях Російських водопровідних з'їздів, Київського відділення Російського технічного товариства та на сторінках журналу „Инженер”. Особливу увагу при дослідженні проблеми каналізаційних систем м. Києва вчений приділив Подільському району. Такий вибір дослідника мотивовано тим, що Подільський є найбільш складним з позиції прокладання каналізаційних систем. Його дані особливо цінні тим, що в них містяться не лише технологічні та проектні обґрунтування, але й певні економічні розрахунки щодо впровадження та реалізації задуманих проектів удосконалення каналізаційних систем м. Києва.

Знайомство з науковою спадщиною А.А. Абрагамсона переконує нас в тому, що він не тільки визначний український інженер-залізничник, але й історик науки і техніки. Завдяки працям А.А. Абрагамсона та істориків техніки залізничного транспорту його покоління, а також його учнів і послідовників, історія залізничного транспорту зайняла рівноправне місце в ряду технічних дисциплін транспортної орієнтації. Історичний аналіз став засобом, з допомогою якого можна правильно оцінити минуле, орієнтуватися в сьогоднішньому і передбачити майбутнє. А.А. Абрагамсона відносять до досить-таки непересічних для свого часу типу вчених, які пронесли через все своє життя ідеали новітньої техніки. І ці ідеали допомогли йому захищати технічну думку його часу, вони складали основу його оригінальної особистості. Не просто аматор, але й знаток наукової спадщини О.П. Бородіна, М.О. Демчинського, К.Ф. Макса Марії фон Вебера, Ф.С. Косецького, Карла Кульмана, П.М. Лессара, Людвіга Тетмайєра, Ф.С. Ясинського та інших видатних інженерів і спеціалістів-залізничників, знавець історії створення та діяльності Київського Політехнічного інституту, діяльності Механіко-будівельного відділу Київського відділення імператорського Російського технічного товариства тощо, Артур Адольфович ніколи не хвалився своїми знаннями та ерудицією, але навколо нього завжди існувала аура людини найвищого рівня інтелекту, порядності й совісті. В його присутності затихали конфлікти й дріб'язкові інтриги, люди прагнули показати себе з найкращого боку. Особливо це проявлялося в журналі „Инженер”, а пізніше у Київському відділенні Російського технічного товариства та в економічному товаристві. Іноді А.А. Абрагамсон здавався недоступним, тому що був винятково зосередженим, але коли він посміхався, ставало зрозуміло, яка доброта і душевна щедрість ховається в душі цієї людини. Він нагадував своїм виглядом і поведінкою рицаря честі і гідності, що так рідко зустрічається в наш час.

А.А. Абрагамсон як дослідник та інженер-практик уособлював не тільки наступність найкращих традицій вітчизняної і зарубіжної прогресивної науки, які сформували його образ і високі якості як вченого, але вивчав і висвітлював першочергові питання. Наукові ідеї, підняті Артуром Адольфовичем були новими і оригінальними, а висловлені ним думки корінним чином змінили уявлення, що склалися ще до нього у царині будівництва залізниць та транспортних шляхів. У світлі своїх оригінальних поглядів він піддавав критичному аналізу зарубіжний науковий досвід і показував його в новому і більш правильному висвітленні стосовно до українських та російських умов. Його наукові праці, ідеї і погляди розкрили перед науковцями-інженерами надзвичайно широке поле для майбутніх досліджень.



ВИСНОВКИ

1. Вперше на основі опрацьованих документальних джерел та літературних матеріалів проведено комплексне дослідження творчої спадщини відомого вченого та інженера-залізничника А.А. Абрагамсона (1854-1924) в контексті розвитку транспорту і комунального господарства. Показано значення його праць для розвитку тих галузей технічних знань, у яких він працював: в галузі транспорту (колія, штучні споруди, колійне господарство) та в галузях комунального господарства (будівництво міського транспорту (трамваю), фунікулеру та каналізаційної системи).

2. Удосконалено періодизацію життя та діяльності А.А. Абрагамсона:

а) одеський період (1854-1872), з підперіодами: дитинство (1854-1860), навчання у другій одеській гімназії (1860-1868) та у Новоросійському (Одеському) університеті (1868-1872);

б) швейцарський період (1872-1877), навчався в Цюріхському політехнікумі;

в) санкт-петербурзький період (1877-1879), навчання у Інституті інженерів шляхів сполучення;

г) київський період (1879-1910), праця на Південно-Західних залізницях;

д) московський період (1910-1924), начальник служби шляхів і споруд Московсько-Ярославсько-Архангельської залізниці.

3. З'ясовано, що формування наукового світогляду А.А. Абрагамсона відбувалося під впливом розвитку транспорту і комунального господарства України останньої чверті XIX - початку XX ст., які зумовили зацікавлення молодого вченого в галузі техніки. Його наукові погляди також формувалися під впливом ідей та поглядів викладачів Інституту інженерів шляхів сполучення у Санкт-Петербурзі: С.В. Кербедза, М.І. Липина, П.П. Мельникова та ін.

4. Проаналізовано наукові праці вченого, встановлено істотній внесок А.А. Абрагамсона у розвиток теорій і принципів залізничного мостобудування (будівництво мосту через р. Оку), будівництво трубопровідних систем, верхньої будови міських залізниць. Ним вперше було складене зведення про міські залізниці, їх тогочасний розвиток і значення; підготовлено огляд розвитку каналізації м. Києва та рекомендації для її перебудови; вчений брав активну участь у будівництві фунікулеру і пуску на лінію першого електричного трамваю у Києві. А.А. Абрагамсон розробляв і впроваджував на залізницях України електричні контрольні прилади, вирівнювальні прилади на залізничних мостах, з'ясовував можливості застосування електричної тяги на магістральних залізницях і проводив дослідження швидкісного руху поїздів. Одним із перших досліджував техніку, призначену для очищення колій від снігу. Результати наукових досліджень вченого та інженера відображені у відомих журналах „Инженер” (Київ), „Железнодорожное дело”, „Инженерный журнал” і налічують понад сотню наукових праць. Ці праці дають змогу об'єктивно відтворити події розвитку вітчизняного транспорту і комунального господарства на межі XIX-XX століть.

5. Значною була громадська діяльність А.А. Абрагамсона. За участю А.А. Абрагамсона 30 червня 1902 р. у м. Києві почала свою діяльність "медична рятувальна станція" - третя в Російській імперії (після Варшави та Лодзі) станція швидкої медичної допомоги. Предметом особливої гордості станції були шість санітарних карет з конями, придбаними на пожертвування приватних осіб - А.А. Абрагамсона, В.В. Контовича, М.А. Терещенка і Товариства Київських велосипедистів-любителів. Він був також біля джерел розвитку вітрильного руху у Києві (1887 р. був створений перший Київський річковий яхт-клуб). 5 липня 1912 р. Інвалідний будинок для залізничних службовців і робітників у Москві було перетворено на Будинок імператора Олександра ІІ. Засновано Комітет із справ цього будинку. До його складу входив член Правління товариства Московсько-Казанської залізниці А.А. Абрагамсон. 22 листопада 1914 р. був освячений лазарет інженерів шляхів сполучення у Москві, де лікувалося близько 250 осіб. Головою комітету при цьому лазареті було призначено А.А. Абрагамсона. Важливою була меценатська діяльність А.А. Абрагамсона. Він постійно виділяв кошти на створення іменних стипендій і премій.

6. Встановлено важливу роль А.А. Абрагамсона як історика науки і техніки. Більшість робіт вченого мали світоглядну спрямованість. Його праці відігравали важливу роль не тільки в науковому середовищі, але і серед значної кількості звичайних інженерів та науковців. Найбільш значними працями в данному аспекті є: „Киевский Политехнический Институт императора Александра II-го” (1898), „Первое столетие Ведомства путей сообщения” (1898), „Столетний юбилей Института инженеров путей сообщения императора Александра I” (1910), „Очерк деятельности механико-строительного отдела Киевского отделения Императорского Русского Технического общества за истекшее сорокалетие” (1911), „Тридцатипятилетие журнала „Инженер” (1917).

7. З'ясовано внесок А.А. Абрагамсона у розвиток вітчизняної галузевої періодики. Він був тривалий час членом редколегії, а з 1908 по 1917 р. - головним редактором журналу „Инженер” у Києві. В дисертації також показано, що життя та діяльність А.А. Абрагамсона тісно перепліталися із долею багатьох визначних діячів наукового і культурного життя тогочасної України та Європи. Наукові ідеї єднали його з О.П. Бородіним, С.Ю. Вітте, М.О. Демчинським, Д.І. Журавським, Л.М. Леві, М.С. Філоненком, а також із зарубіжними вченими: К.Ф. Максом Марією фон Вебером, Карлом Кульманом, Уільямсом Сіменсом, Людвігом Тетмайером, П.М. Лессартом та ін.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Обуховський В.В. Внесок А.А. Абрагамсона у розвиток інженерної науки в Україні // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2005. - Вип. 21. - С.153-160.

2. Обуховський В.В. Внесок А.А. Абрагамсона в розбудову міських залізниць // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2005. - Вип. 22. - С.179-184.

3. Обуховський В.В. Внесок А.А. Абрагамсона в розвиток каналізації м. Києва // Дослідження з історії техніки. - 2006. - Вип. 8. - С. 98-105.

4. Обуховський В.В. А.А. Абрагамсон як історик науки і техніки // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2007. - Вип. 32. - С.185-198.

5. Обуховський В.В. Про творчі взаємини О.П. Бородіна (1848-1898) і А.А. Абрагамсона (1854-1924) // Дев'ята конференція молодих істориків освіти, науки і техніки (23 квітня 2004 р., м. Київ): Мат. конф. - К., 2004. - С.94-97.

6. Обуховський В.В. Абрагамсон Артур Адольфович // Історія освіти, науки і техніки в Україні / Мат. II конф. молодих вчених та спеціалістів (27-28 травня 2004 р., м. Київ). - К., 2004. - С.139-141.

7. Обуховський В.В. Внесок А.А. Абрагамсона в розбудову каналізації м. Києва // Десята конференція молодих істориків освіти, науки і техніки (27 травня 2005 р., м. Київ): Мат. конф. - К., 2005. - С.92-95.

8. Обуховський В.В. Наукова і громадська діяльність А.А. Абрагамсона // Мат. 4-ї Всеукр. наук. конф. „Актуальні питання історії техніки”. - К.: ЕКМО, 2005. - С.123-125.

9. Обуховський В.В. До історії розвитку київських міських залізниць (дореволюційний період) // Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління. Тези доповідей третьої науково-практичної конференції: Ч.2. Економіка і управління / Київський університет економіки та технологій транспорту. - К., 2005. - С.118-119.

...