Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження. Дисертаційна робота побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 258 стор., в т. ч. список використаних джерел та літератури - 56 стор. (650 найменувань), додатків - 22 стор.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, показано її зв'язок з науковими програмами, визначено мету та завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну одержаних результатів, окреслено теоретичне і практичне значення роботи та апробацію результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі - “Джерела та історіографія проблеми” проаналізовано джерельну базу дослідження, розглянуто питання українсько-угорських зв'язків (1991-2004 рр.) у сучасній вітчизняній та угорській історіографії.

Основу дисертаційної роботи складають: архівні матеріали, опубліковані та неопубліковані документи.

Дисертантом використано документи семи архівів. Справи описів Відомчого архіву Закарпатської обласної державної адміністрації представляють фонди № 1 та № 195. У фонді № 195 “Закарпатська обласна рада народних депутатів” використано опис 14-й - “Діловодство”. Документи цього опису містять протоколи сесій обласної ради народних депутатів, інші матеріали, що стосуються діяльності облради у вирішенні тих чи інших питань співпраці місцевих органів влади. Матеріали висвітлюють процес прийняття рішень та розпоряджень керівництвом облвиконкому (згодом облдержадміністрації), що торкаються транскордонного співробітництва, розпоряджень про проведення спільних українсько-угорських культурних заходів, зокрема свят, фестивалів, концертів, творчих вечорів тощо.

Подібні документи представлені в описі 1-му - “Діловодство” фонду № 1 “Закарпатська обласна державна адміністрація”. Матеріали опису 23-го “Канцелярія” фонду № 195 представляють: листування облдержадміністрації з Кабінетом Міністрів України, Адміністрацією Президента України, Верховною Радою, посольствами, Міністерством закордонних справ, іншими міністерствами і відомствами України, з райдержадміністраціями, обласними громадськими організаціями, політичними партіями щодо стану українсько-угорського співробітництва як на державному, так і на міжрегіональному рівні; інформації про виконання постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України. Важливою групою документів є листуванням між Закарпатською обласною держадміністрацією та Міністерством закордонних справ України і посольством України в Угорській Республіці з приводу зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної діяльності.

У дисертації використано матеріали поточного архіву управління у справах національностей та міграції Закарпатської обласної державної адміністрації. Зокрема, в цьому архіві зберігаються такі групи документів щодо українсько-угорського співробітництва, як: “Протоколи засідань українсько-угорської змішаної комісії з питань забезпечення прав національних меншин”, “Верецький перевал”, “Українська діаспора”, “Товариство угорської культури Закарпаття” (ТУКЗ) та інші. Слід зауважити, що протоколи засідань даної комісії в значній мірі відображають стан українсько-угорських відносин у такому напрямку, як науково-освітні взаємовідносини, культурні та заполітизовані питання спорудження пам'ятника на Верецькому перевалі й утворення адміністративно-територіальної одиниці - Притисянського району на певній частині Закарпатської області. На основі цих документів можна проаналізувати стан взаємозв'язків між двома країнами впродовж 90-х рp. ХХ ст. і чітко прослідкувати те, яку політику проводить Угорська держава по відношенню до України. Справа “Верецький перевал” відображає хід реалізації питання про спорудження пам'ятного знаку на Верецькому перевалі на честь 1100-річчя здобуття угорцями батьківщини, яке з моменту виникнення набуло значення міждержавного. Суспільно-політичну діяльність ТУКЗ характеризує справа “Товариство угорської культури Закарпаття”. Джерелом інформації щодо становища української національної меншини в Угорщині у даному випадку є справа “Українська діаспора”.

Економічна інформація про українсько-угорські відносини детально доповнюється документами поточного архіву управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Закарпатської облдержадміністрації. На загальному тлі економічних взаємин між Україною і Угорською Республікою, наводяться конкретні дані міжрегіонального співробітництва, що є вагомою часткою у двосторонній співпраці.

Значний інтерес представляють документи відділу зовнішніх зв'язків при Закарпатській облдержадміністрації. Насамперед, це - звіти про перебування в Закарпатті міністрів, держсекретарів, послів та офіційних делегацій Угорської Республіки; довідки про зовнішньоекономічні зв'язки підприємств та організацій області з Угорщиною; угоди, протоколи, контракти з економічних питань, які укладалися між керівництвом Закарпатської області та представниками угорської влади впродовж 90-х рр. ХХ ст.

Матеріали стосовно освітньої та наукової співпраці Ужгородського національного університету (УжНУ) з вищими навчальними закладами та науковими установами Угорської Республіки отримано з поточного архіву відділу зовнішніх зв'язків УжНУ. Зазначена документація містить багато статистичних даних про кількість студентів Ужгородського університету, які навчаються в Угорщині, відповідно про кількість угорських студентів в Україні, про стажування та обмін спеціалістами тощо.

Надзвичайно важливим джерелом є стенограми засідань Державних Зборів Угорської Республіки за 1990-2002 рр., які знаходяться у відділі протоколів Парламентської бібліотеки м. Будапешта. Цінність їх полягає в тому, що вони безпосередньо відображають позицію угорських парламентарів, уряду та Президента Угорщини до України. Потрібно сказати, що парламент активно обговорює всі без винятку проблеми, які стосуються українсько-угорського співробітництва, однак, будь-яке питання аналізується з врахуванням того, як воно вплине на становище угорців Закарпаття.

Крім комплексу архівних джерел, нами використано також опубліковані документи. Зокрема, це - договори, угоди, протоколи та інші правові документи, які регулюють українсько-угорське міждержавне співробітництво, вміщені у збірниках документів, загальноукраїнській та обласній періодиці тощо. Цінні матеріали для аналізу стану співпраці між Україною та Угорською Республікою у першій половині 90-х рр. містить збірник документів “Україна на міжнародній арені”, за редакцією Г.Удовенка. Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.). У 2-х книгах / Відп. ред. Г.Й.Удовенко. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 734 с. (Кн. 1.);- 494 с. (Кн. 2.).

Історіографічний аналіз дозволив відзначити, що українська історична наука досить продуктивно досліджувала проблеми історії Угорщини та розвиток українсько-угорського співробітництва у другій половині 40-х - 70-х рр. ХХ ст. Тут доречно згадати збірник наукових статей за редакцією Ф.Шевченка “Українсько-угорські історичні зв'язки”, у якому аналізується період від ХVІІІ ст. до 1963 р. Українсько-угорські історичні зв'язки / Відп. ред. Ф.П.Шевченко. - К.: Наукова думка, 1964. - 247 с. Цілу школу істориків-гунґарологів створив професор Ужгородського державного університету І.Гранчак. Зокрема, важливою є робота “Українська РСР у радянсько-угорському співробітництві (1945-1970 рр.).” Українська РСР у радянсько-угорському співробітництві (1945-1970 рр.) / Відп. ред. І.М. Гранчак. - К.: Наукова думка, 1972. - 292 с. Що ж до рівня вивчення теми дисертаційного дослідження, та й загалом українсько-угорських відносин, у сучасній українській історіографії, то аналітичний огляд літератури з вивченої проблематики вказує на відсутність комплексного осягнення проблеми, яка охоплює період 1991-2004 рр.

Упродовж 90-х рр. ХХ ст. дослідники, в основному, вивчали вплив політичних змін у країнах Центральної та Східної Європи на становлення нових взаємовідносин і вказували на необхідність розширення тематики досліджень. Ситуація дещо змінилася після 2001 р., коли, з нагоди десятиріччя незалежної української державності та її зовнішньої політики, українські вчені стали підсумовувати результати європейської й регіональної політики України.

Виходячи з цього, тематично можна виділити наступні аспекти вивчення питання розвитку українсько-угорського співробітництва на сучасному етапі: 1) дослідження, що розглядають відносини між Україною та Угорщиною в контексті регіонального співробітництва держав Центральної та Східної Європи і розвитку загальноєвропейської системи міжнародних відносин; 2) студії з конкретних проблем політичного, економічного і культурного міждержавного співробітництва; 3) роботи, присвячені новим формам, видам і напрямкам співпраці між Україною та Угорською Республікою, насамперед на транскордонному рівні.

Так, вивченню співробітництва між країнами Центральної та Східної Європи присвятили свої роботи С.Віднянський, І.Мельникова, А.Мартинов, Д.Держалюк, І.Вовканич, С.Мітряєва. Колективом вчених Інституту історії України НАН України під керівництвом І.Мельникової у 2001 р. видана анотована хроніка “Україна і Європа (1990-2000 рр.)”. Уваги заслуговує перша частина роботи, яка включає в себе системно-інформаційний аналіз процесу становлення й розвитку новітніх міжнародних відносин незалежної України з країнами Центральної та Східної Європи. У такому ж ракурсі розглядають українсько-угорські відносини і автори дослідження з історії української дипломатії “Нариси з історії дипломатії України” за редакцією академіка НАН України В.Смолія. У 1998 р. в Інституті історії України НАН України видано науковий збірник “Україна в європейських міжнародних відносинах”, відповідальним редактором якого є С.Віднянський.

На увагу заслуговує монографія “Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001)”. Сьомий розділ роботи “Україна і світ”, авторами якого є С.Віднянський та А.Мартинов, присвячений характеристиці міжнародного становища України. Широка панорама подій і найважливіші договірні документи, пов'язані з виходом на міжнародну арену незалежної Української держави, представлені в роботі головного редактора газети “Урядовий кур'єр” М.Сороки “Світ відкриває Україну: Про зовнішню політику Української держави у 90-х роках ХХ століття. Статті. Документи. Коментарі” (2001 р.).

Конкретні аспекти політичного, економічного й культурного українсько-угорського співробітництва на сучасному етапі висвітлені в монографії народного депутата України О.Задорожнього, працях першого Посла незалежної України в Угорській Республіці Д.Ткача, координатора Українського товариства зовнішньої політики В.Білана та дослідженні Голови Верховної Ради України В.Литвина. О.Задорожній у праці “Україна-Угорщина: міст до наступного тисячоліття” (2001 р.) розглядає зв'язки між двома країнами, аналізує головні перешкоди, що гальмують пожвавлення товарообігу, окреслює спільне та відмінне у підході України і Угорської Республіки до процесу європейської інтеграції. Значна частина роботи - це сукупність всіх юридичних документів, укладених між двома країнами впродовж десяти років (1991-2001 рр.). У такому ж напрямку аналізує двосторонні відносини Д.Ткач у своїй статті “Перші серед перших (до десятиріччя встановлення українсько-угорських стосунків)” та монографії “Сучасна Угорщина в контексті суспільних трансформацій” (2004 р.). Він, на основі документів і власних спостережень, дає оцінку українсько-угорським політичним, економічним та культурним взаєминам протягом 1991-2001 рр. Співробітництво між Україною та Угорщиною у 1990-х рр. дослідив В.Білан. Однак, поза увагою дослідника залишилися важливі події українсько-угорських відносин на межі ХХ і ХХІ ст., зокрема, місце і роль у них Закарпатської області, що вказує на перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Ґрунтовною є публікація В.Литвина “Українсько-угорські відносини: історичні традиції та нові обрії співробітництва”, в якій дається вичерпна характеристика двостороннім зв'язкам. У статті описується історичне минуле українсько-угорських взаємин і аналізуються відносини між Україною та Угорською Республікою на сучасному етапі. Спільним у працях О.Задорожнього, Д.Ткача, В.Білана та В.Литвина є те, що вони позитивно оцінюють стан українсько-угорського співробітництва, відзначають вагому підтримку, яку Угорщина надала Україні на етапі становлення державної незалежності.

Представників третього напряму (Г.Шманько, Є.Кіш, І.Сюсько, О.Дікарєв, П.Гаврилко, М.Лендьел, О.Жулканич, Г.Москаль, А.Попок) об'єднує тематика транскордонного співробітництва. Серед дослідників цього напряму, окремо варто відзначити ряд публікацій Є.Кіш, присвячених характеристиці стану українсько-угорської транскордонної співпраці на сучасному етапі. Кіш Є. Транскордонне співробітництво та регіональна політика Європейського Союзу // На шляху до Європи. Український досвід Єврорегіонів / За ред. С.Максименка, І.Студеннікова. Київський центр Інституту Схід-Захід. - К.: Логос, 2000. - С. 13-34.; Кіш Є. Щодо питання введення візового режиму між Україною та Угорщиною // Угорщина на шляху до Шенгену: Виклики Україні (Матеріали міжнародного “круглого столу” експертів (м. Ужгород, 1-3 листопада 2001 р.)). - Ужгород: Видавництво В.Падяка, 2001. - С. 110-113.; Кіш Є. Політико-правові засади українсько-угорського кордону в контексті розширення ЄС // Людина і політика. - 2003. - № 6. - С. 15-21.; Кіш Є. За стандартами транскордонної взаємодії. Перше десятиліття єврорегіональної співпраці // Політика і час. - 2003. - № 10. - С. 79-84.; Кіш Є. Українсько-угорське транскордонне співробітництво: можливості та пріоритети у ХХІ столітті = Az ukrбn-magyar hatбrmenti egyьttmыkцdйs: lehetхsйgek йs prioritasoka XXI. szбzadban / Є.Б.Кіш; Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, Закарпатський регіональний центр. - Ужгород: Ліра, 2003. - 124 с. Крім того, автор дає політико-правовий аналіз двосторонніх прикордонних зв'язків в умовах нових геополітичних змін, пов'язаних із розширенням Європейського Союзу і входженням до його складу Угорської Республіки.

Особливої уваги заслуговує угорськомовна історіографія Закарпаття (Д.Дупко, І.Орос, А.Береґсасі, І.Черничко), якій властиве висвітлення українсько-угорських відносин крізь призму становища угорської національної меншини у Закарпатській області.

На жаль, доводиться констатувати, що в угорській історіографії об'єктивно бракує достатньої кількості історичних досліджень з комплексним аналізом українсько-угорських зв'язків на сучасному етапі. Насамперед, це пов'язано з тим, що угорська історична наука займалася вивченням середньовічної епохи та нового часу, уникаючи дослідження сучасного періоду. Така традиція в угорській історіографії збереглася і донині. Політичні, економічні та культурні зв'язки між Україною й Угорщиною в 1991-2004 рр. переважно розглядаються у контексті суспільно-політичного і духовно-культурного розвитку угорців Закарпаття. Проте, на увагу заслуговує робота першого Посла Угорської Республіки в незалежній Україні А.Палді “Egyre tбvolabb Moszkvбtуl. Egy diplamata kievi emlйkei 1986-1992” (“Все далі від Москви. Київські спогади дипломата 1986-1992”), у якій йдеться і про становлення українсько-угорських зв'язків на початку 1990-х рр.

Перспективи розвитку українсько-угорського транскордонного співробітництва, після входження Угорщини до складу ЄС та запровадження візового режиму для громадян України, аналізують у своїх публікаціях консул Угорської Республіки у м. Ужгороді А.Варга, угорські дослідники Б.Майорне Ласло, Я.Шолоі та Л.Донч. Varga A. Az ukrбn-magyar hatбrmenti egyьttmыkцdйs feltйtelei Schengen utбn // A hatбrmenti egyьttmыkцdйs lehetхsйgei йs korlбtai Magyarorszбg йs Ukrajna kцzцtt. - Nyiregyhбza-Ungvбr, 2004. - P. 28-35.; Majornй Lбszlу B. KбrpбtokEurуrйgiу // Там само. - P. 48-57.; Sallai J. Ukrбn-magyar hatбrkapcsolat a schengeni vizum tьkrйben, йs a Magyar Kцztбrsasбg EU tagsбga jegyйben // Там само. - P. 36-47.; Dancs L. A hatбrforgalom йs a hatбrmenti lakossбgi kapcsolatok jellegzetessйgei a magyar-ukrбn hatбr mentйn a rendszervбltбstуl az uniуs csatlakozбsig // Там само. - P. 74-83. Авторами робиться наголос на припиненні функціонування пунктів спрощеного перетину кордону, що призведе до зменшення прикордонного товарообігу і послабить контактування населення по обидва боки кордону.

Вагомим є дослідження про закордонних угорців “Magyarok a vilбgban. Kбrpбt-medence (Kйzikцnyv a Kбrpбt-medencйben, Magyarorszбg hatбrain kivьl йlх magyarsбgrуl)” - “Угорці у світі. Карпатський басейн (Довідник про угорців Карпатського басейну, які проживають за межами Угорщини)”, що вийшло в 2000 р. у м. Будапешті за редакцією д-ра Ш.Kосо. У розділі, присвяченому угорцям Закарпаття, описується процес становлення українсько-угорських політичних зв'язків на початку 90-х рр. ХХ ст., економічне співробітництво, надходження матеріальної допомоги з Угорської Республіки угорськомовним навчальним закладам, бібліотекам, видавництвам, засобам масової інформації. Варто відмітити і працю голови Товариства української інтелігенції Угорщини - О.Русина “Magyarok a Kбrpбtaljбn. A fйlmъlt ьzenete” (“Угорці на Закарпатті. Повідомлення з недавнього минулого”). Щоправда, матеріал охоплює період від 1918 р. по 1991 р.

Про життя української та русинської діаспор в Угорській Республіці, починаючи з 1990 р., розповідає монографія, видана Фондом підтримки національних і етнічних меншин “Kisebbsйgek Magyarorszбgon. 1999.” (“Меншини в Угорщині. 1999.”), часопис Товариства української культури Угорщини “Громада” за редакцією Є.Ґріґаші, а також щорічник Товариства української інтелігенції Угорщини “Календар українців Угорщини”, редактором і упорядником якого був О.Русин.

Документи та публікації, присвячені характеристиці як українсько-угорського міждержавного, так і транскордонного співробітництва, представлені на сторінках наукових часописів таких, як “Політика і час”, “Людина і політика”, “Нова політика” тощо. Важливим інформаційним джерелом з історії розвитку українсько-угорських відносин у 1991-2004 рр. є проаналізована нами вітчизняна та угорська преса, зокрема: “Новини Закарпаття”, “Закарпатська Правда”, “Kбrpбti Igaz Szу” (“Карпатське слово правди”), “Срібна Земля”, “Срібна Земля - Фест”, “Magyar Nemzet” (“Угорська Нація”), “Magyar Hirlap” (“Угорська Газета”), “Nйpszava” (“Народне Слово”), “Nйpszabadsбg”(“Воля Народу”), “Magyar Fуrum”(“Угорський Форум”), “Pesti Hirlap” (“Пештська Газета”).

У другому розділі - “Закарпаття в системі українсько-угорських політичних взаємин” аналізуються політичні зв'язки як на міждержавному рівні, так і на рівні місцевих органів державної влади України і Угорської Республіки. У системі міждержавних відносин окремо виділено етап становлення українсько-угорських політичних зв'язків (1991-1993 рр.), де розглянуто процес зародження двостороннього співробітництва та процес ратифікації українсько-угорського Договору про основи добросусідства і співробітництва від 6 грудня 1991 р. парламентом Угорщини у 1993 р. Адже, відомо, що проти ратифікації виступали представники радикального напряму урядової партії Угорський демократичний форум та представники Незалежної партії дрібних господарів. Суперечки викликав пункт 2-й, у якому зазначалося, що сторони не мають і не матимуть територіальних претензій одна до одної. Договір про основи добросусідства та співробітництва між Україною і Угорською Республікою. Ст. 2 // Політика і час. - 1992. - № 4. - С. 24.

У дослідженні детально проаналізовано процес формування основ українсько-угорського стратегічного партнерства за 1991-2004 рр., розвиток системи і структури міждержавного співробітництва та його складової - міжрегіональної співпраці. Вказано на важливу роль Закарпатської області в період становлення українсько-угорського співробітництва, яка стала своєрідною з'єднувальною ланкою між двома країнами. Зроблено аналіз і дано позитивну оцінку взаємодії президентів і глав урядів України і Угорської Республіки, регулярних міжурядових контактів, співпраці міністерств і відомств двох країн, органів місцевого самоврядування. Разом із тим підкреслено, що міждержавне співробітництво, починаючи з 1999 р., дещо втрачає свою активність, що було зумовлено переорієнтацією зовнішньої політики Угорщини на Захід. Такий крок Угорської Республіки пояснюється її входженням до НАТО (1999 р.) та підготовкою вступу до Європейського Союзу в травні 2004 р. Останній фактор породив проблему введення візового режиму між країнами, яка досить активно обговорювалася керівництвом України і Угорщини, починаючи з кінця 90-х рр., і завершилася підписанням 9 жовтня 2003 р. Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Угорської Республіки про умови поїздок громадян. Згідно з Угодою, угорська сторона погодилася працювати за так званою “польською моделлю” під час перетину кордону українцями. Так само, як і з Польщею, з Угорщиною впроваджено транскордонне асиметричне співробітництво, яке полягає у наданні громадянам України безкоштовних віз в обмін на безвізові поїздки для громадян Угорської Республіки в Україну.

Вказано на особливості підходів України і Угорщини до взаємної гарантії прав національних меншин, зокрема чисельної угорської національної меншини в Закарпатській області. Проаналізовано Декларацію про принципи співробітництва по забезпеченню прав національних меншостей, підписану між Українською РСР і Угорською Республікою 31 травня 1991 р. у м. Будапешті, а також Закон Угорської Республіки № LXII про угорців, які проживають у сусідніх країнах від 19 червня 2001 р. Звернуто увагу на спільне рішення України та Угорщини з приводу питання про спорудження пам'ятного знаку на Верецькому перевалі (Закарпатська область) на честь 1100-річчя здобуття угорцями батьківщини, а також на проблему створення у складі Закарпаття адміністративно-територіальної одиниці - Притисянського району, з метою більш повної реалізації прав та збереження традиційного національного середовища громадян України угорської національності.

Підкреслено, що євроінтеграційні плани України і Угорської Республіки на сучасному етапі співробітництва співпадають. Однак, у зв'язку з новою геополітичною конфігурацією в Центрально-східноєвропейському регіоні, пов'язаною з розширенням ЄС, Україні та Угорщині доведеться узгоджувати політику міжрегіональної і транскордонної співпраці згідно з нормами і принципами Європейського Союзу.

У третьому розділі - “Економічне співробітництво Закарпатської області з прикордонними територіальними громадами Угорської Республіки” розглянуто розвиток українсько-угорських економічних зв'язків на регіональному рівні, а також специфіку транскордонного співробітництва. Звернуто увагу на існування прикордонної співпраці ще до проголошення незалежності України. Показано чинники і принципи еволюції співробітництва від прикордонного до транскордонного, побудованого за загальноєвропейськими стандартами. Позитивно оцінена українсько-угорська міжурядова угода про транскордонне співробітництво (1997 р.) та ряд інших документів, що стосуються двосторонньої прикордонної співпраці, зокрема, схвалена Міністерством закордонних справ Угорщини Стратегія активізації відносин УР з Україною (1999 р.) та схвалена Закарпатською обласною радою і Загальними Зборами області Саболч-Сатмар-Берег спільна Стратегія розвитку прикордонних територій (2003 р.), що передбачають залучення України до процесів європейської інтеграції, насамперед у сфері поглиблення українсько-угорського транскордонного співробітництва. Конкретним внеском Угорщини до східноєвропейської політики ЄС та проектів, пов'язаних із транскордонним співробітництвом, стала Ніредьгазька Ініціатива. Для України важливо те, що Ніредьгазька Ініціатива, головним чином, спрямована на східноєвропейський регіон. Основною її метою є зміцнення зв'язків із місцевими регіональними органами влади та суб'єктами господарювання уздовж нових кордонів Європейського Союзу на сході, а також розвиток та сприяння утворенню партнерських стосунків між ними.

Значну увагу приділено спільній розбудові мережі пунктів пропуску через українсько-угорський державний кордон і відповідної сервісної інфраструктури та створення умов для вільного спілкування місцевого населення прикордонних регіонів України й Угорщини із метою збереження історичних, етнічних, соціальних, культурних і родинних зв'язків громадян. Вказано на розвиненість транспортної і прикордонної інфраструктури, яка, в основному, відповідає сучасним вимогам перетину кордону, що особливо важливо з огляду на входження Угорської Республіки до ЄС. Проаналізовано наслідки запровадження візового режиму Угорщиною для громадян України з 1 листопада 2003 р.

Вважаємо за необхідне відзначити, що вагомим напрямком українсько-угорського транскордонного співробітництва в останні роки стала боротьба із загрозою і наслідками екологічних катастроф. Прикордонні регіони Угорщини одні з перших надали практичну допомогу населенню Закарпатської області під час руйнівних паводків 1993 р., 1998 р. та 2001 р.

Окремий параграф присвячено аналізу українсько-угорської взаємодії в рамках Карпатського Єврорегіону (КЄ), заснованого 14 лютого 1993 р. Проаналізовано становлення і діяльність даної асоціації, відзначено позитивні фактори і недоліки у роботі КЄ та наслідки розширення ЄС для цієї організації, коли Україна, єдина з країн-учасниць КЄ, опиниться за межами об'єднаної Європи. Показовим прикладом реальної, стратегічно виваженої транскордонної співпраці стало підписання Угоди про Інтеррегіо (трилатеріальне співробітництво Закарпатської області (Україна), Сату-Марського повіту (Румунія) та області Саболч-Сатмар-Берег (Угорщина)) 6 жовтня 2000 р. у м. Ніредьгазі.

Транскордонна економічна співпраця розглядається через механізм функціонування спільних українсько-угорських підприємств на території Закарпатської області та спеціальної (вільної) економічної зони “Закарпаття” (СЕЗ). Проаналізовано динаміку експорту-імпорту між Закарпаттям і областями Угорщини. Підкреслено, що з-поміж регіонів України найбільше коштів Угорщина вкладає саме в економіку Закарпатської області. Крім того, на території Закарпаття функціонує значна кількість спільних підприємств, які розпочали свою діяльність ще в 1991 р. Угорська Республіка протягом 1991-2003 рр. займала провідну позицію в сфері інвестиційної діяльності області. Так, із 280 угорських фірм, які були присутні на українському ринку наприкінці 2003 р., 60 % спільних підприємств функціонувало на Закарпатті. Сюди було направлено 30 % угорських капіталовкладень, що надходили в Україну. Потрібно відзначити, що координація економічних відносин між Україною й Угорщиною також здійснюється через діяльність міжурядової українсько-угорської комісії з питань торговельно-економічного і науково-технічного співробітництва та функціонування торгово-промислових палат (ТПП) двох країн. Зокрема, у квітні 2001 р. було утворено Угорсько-українську секцію торгово-промислової палати, яка діє при ТПП Саболч-Сатмар-Березької області, а у вересні того ж року на виконання угоди про співпрацю між торгово-промисловими палатами України та Угорської Республіки на базі Закарпатської ТПП розпочала роботу Українсько-угорська секція ТПП України. Завдання їх полягає в активізації підприємницьких і торговельно-економічних зв'язків між прикордонними областями України та Угорщини.

Вказано на важливість створення спеціальної (вільної) економічної зони “Закарпаття” в рамках контактних територій у районі прикордонного переходу Чоп-Загонь, яка повинна сприяти розбудові інфраструктури Чопсько-Батєвського залізничного вузла, облаштуванню міжнародного транспортного коридору Трієст-Любляна-Будапешт-Київ, відпрацюванню схеми нарощення вантажопотоків в обох напрямках та додатковому залученню іноземних інвестицій в економіку України. СЕЗ функціонує на підставі Закону України “Про спеціальну економічну зону “Закарпаття” від 22 березня 2001 р.

У четвертому розділі - “Культурно-гуманітарний розвиток угорської національної меншини Закарпаття в контексті українсько-угорських відносин” висвітлено розвиток культурної і гуманітарної співпраці між Закарпатською областю та Угорщиною впродовж досліджуваного періоду. З'ясовано, що особливо активну участь в українсько-угорських культурних взаєминах беруть угорці Закарпаття. Проаналізовано науково-освітні зв'язки навчальних закладів Закарпатської області з навчальними закладами Угорщини, звернуто увагу на те, що багато угорців із Закарпаття, починаючи з кінця 80-х рр. ХХ ст., мають змогу навчатися в сусідній країні.

Відзначається, що важливим для розвитку науково-освітніх відносин між Україною і Угорщиною стало підписання українсько-угорської Угоди про співробітництво в галузі культури, освіти і науки (1995 р.) та Угоди про співробітництво у сфері науки і технології (1995 р.), які передбачають не лише широкі двосторонні контакти в галузі театру, кіно, образотворчого мистецтва, музики, а й заохочують обмін викладачами та науковцями, проведення спільних наукових досліджень, підготовку нових посібників та наукових публікацій. Важливою у даному напрямку співпраці є Угода про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і наукові ступені (1998 р.). Зазначається, що обидві сторони домовилися про повернення культурних цінностей, що потрапили під час Другої світової війни та в наступні роки на територію інших країн (1995 р.).