Закарпаття в системі міждержавних відносин України і угорської республіки (1991-2004 рр.)

У дослідженні звернуто увагу на позитивну роль діяльності змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин. На основі аналізу протоколів комісії стверджується, що великою є зацікавленість і наполегливість угорської сторони у відстоюванні національних інтересів угорців у Закарпатській області, зокрема, у сфері освіти та культурно-духовного розвитку.

Підкреслено, що як і в усіх інших сферах співробітництва, у галузі культури Угорська Республіка також намагалася максимально сприяти заходам, які б покращили становище угорців на Закарпатті, впливаючи на керівні органи держави та місцеву владу. Разом із тим відзначено, що розвитку культурної співпраці закладів культури і мистецтва Закарпатської області із областями Угорщини заважають фінансові проблеми. Відсутність найнеобхіднішої частини бюджетного фінансування зробила проблематичним поїздки обласних художніх колективів до сусідньої країни.

Проаналізовано процес надходження матеріальної допомоги з Угорщини угорськомовним бібліотекам Закарпаття, книговидавництвам, навчальним закладам тощо. Відзначено, що відчутною була матеріальна, насамперед фінансова, підтримка Угорської Республіки у відкриті Закарпатського угорського педагогічного інституту (м. Берегово), реставрації приміщення для Угорського національного театру ім. Д.Ійєша (м. Берегово), побудові лікарняного комплексу (м. Берегово).

Зауважуємо, що угорці Закарпаття, в порівнянні з іншими національними меншинами краю, мають чи не найкращі умови для задоволення своїх науково-освітніх та культурно-духовних потреб. Зокрема, через діяльність національно-культурних товариств, функціонування національних навчальних закладів різних рівнів, засобів масової інформації рідною мовою, клубів і гуртків , через проведення культурно-пропагандистських акцій, свят і фестивалів угорської культури.

На основі аналізу національного складу населення Угорщини, визначено місце і роль української та русинської громади в Угорській Республіці, звернуто увагу на проблеми, з якими вони стикаються. Охарактеризовано діяльність українських культурних товариств в Угорщині. Позитивно оцінено резолюцію Державних Зборів Угорської Республіки від 24 листопада 2003 р. про засудження геноциду в Україні під час голодомору 1932-1933 рр. Відзначимо, що ініціатива про розгляд такого документу належить українській громаді Угорщини, а також особисто Я.Гортяні, голові Державного органу самоврядування українців Угорщини. З'ясовано, що позитивний досвід Угорщини із захисту закордонних одноплемінників заслуговує на вивчення і використання Україною.

У висновках підсумовуються результати дослідження відповідно до поставленої мети і завдань.

1. Показано, що становлення нової системи співробітництва України з сусідніми постсоціалістичними країнами, зокрема з Угорщиною, на початку 90-х рр. у значній мірі було пов'язано із загальною специфікою перехідного періоду в міждержавних відносинах на межі 80-90-х рр. ХХ ст. Стратегічним завданням України у сфері двосторонніх взаємин із сусідніми країнами було укладання повномасштабних договорів про добросусідство та співробітництво для остаточного підтвердження існуючих державних кордонів, створення атмосфери взаємної довіри й поваги, розбудови дружніх і партнерських зв'язків у всіх сферах.

Найбільш активно з початку 1990-х рр. у сфері двостороннього співробітництва з Україною діяла Угорська Республіка. Центром тяжіння та співпраці двох сусідніх країн на цьому етапі стала Закарпатська область, що пояснюється географічним розташуванням краю, його довготривалим входженням до складу Угорщини та проживанням на його території чималої кількості угорців.

2. Аналіз політичних зв'язків між Україною і Угорською Республікою протягом 1991-2004 рр. дає підстави оцінити їх як позитивні і позбавлені проблемних компонентів. У сучасних умовах важливим напрямком українсько-угорської міждержавної взаємодії повинна стати робота з гармонізації договірно-правової бази двостороннього співробітництва та приведення її у відповідність до вимог ЄС, оскільки Угорщина вступила до європейської спільноти. Зокрема, у системі політичних відносин між двома країнами на цьому етапі ми пропонуємо виділити наступні періоди.

Перший період - початок 90-х рр. ХХ ст. (1991-1993 рр.) - це становлення українсько-угорських добросусідських відносин і оформлення правової бази, основу якої заклали Декларація про принципи співробітництва між Українською Радянською Соціалістичною Республікою та Угорською Республікою по забезпеченню прав національних меншостей від 31 травня 1991 р., Договір про основи добросусідства та співробітництва між Україною і Угорською Республікою від 6 грудня 1991 р. та ще низка інших договірно-правових документів. Другий період - 1994-1999 рр. - пов'язаний з розширенням масштабів українсько-угорського співробітництва і нарощенням його кількісних показників. За цей період була сформована цілісна система двосторонніх добросусідських відносин та закладені основи стратегічного партнерства. Третій період - 1999 р. - травень 2004 р. - це переорієнтація зовнішньої політики Угорської держави, що було зумовлено входженням Угорщини в березні 1999 р. до НАТО, підготовкою її вступу до Європейського Союзу, і як наслідок - запровадження візового режиму для громадян України. Такий процес є необхідною передумовою країн Центральної Європи до виконання імперативів членства в Євросоюзі. У зв'язку з цим, починаючи з 1999 р., двосторонні взаємини в політичній сфері порівняно з попередніми роками стали розвиватися дещо уповільнено. Очевидно, що після входження Угорської Республіки до ЄС, наступить четвертий період українсько-угорських відносин. Враховуючи цей факт і те, що Україна проголосила європейський курс пріоритетним напрямком своєї зовнішньої політики, між двома державами продовжується пошук взаємоприйнятних варіантів співробітництва у нових політичних реаліях, пов'язаних із розширенням загальноєвропейських і євроатлантичних структур. Тому, говорячи про перспективи українсько-угорського співробітництва в ХХІ столітті, слід відзначити, що вони значною мірою залежатимуть від розвитку зв'язків України з Європейським Союзом.

4. З'ясовано, що Закарпатська область стала привабливою для Угорщини і в економічному плані. Адже серед усіх країн, з якими межує Закарпаття, на Угорську Республіку впродовж 1991-2003 рр. припадав найбільший товарообіг. Поперемінно вона займала перше, друге, третє місце в зовнішньоекономічному товарообігу області. У порівнянні з іншими областями України, на території Закарпатської області функціонує найбільша кількість спільних українсько-угорських підприємств. Із метою збільшення інвестиційних вкладів в економіку області, була створена спеціальна (вільна) економічна зона “Закарпаття”. Втім відсутність належної фінансової підтримки з боку держави, нестабільність українського законодавства у цій сфері, збільшує ризик інвестицій і відштовхує окремих потенційних інвесторів. Крім того, активніше вкладають свій капітал у СЕЗ представники з Японії, Австрії, Німеччини та Італії.

6. Вказано на те, що взаємини Закарпатської області з регіонами Угорської Республіки у культурно-гуманітарній сфері випереджають за динамікою розвиток двосторонніх відносин Закарпаття з іншими прикордонними територіями країн ближнього зарубіжжя. Цьому, в значній мірі, сприяє укладення низки українсько-угорських правових документів, мета яких - сприяти двосторонньому співробітництву. Насамперед, добре розвивається співпраця між навчальними закладами різних рівнів Закарпаття та Угорщини. Характерним для співробітництва в цій галузі знову ж таки є наявність чисельної угорської національної меншини в Закарпатській області, яка намагається якнайтісніше підтримувати стосунки з Угорщиною. Саме в цьому напрямку співробітництва найкраще проявляється і позиція Угорської Республіки до Української держави, адже відверто заявляється угорським керівництвом, що ставлення Угорщини до України розглядається крізь призму задоволення національних потреб угорців у Закарпатській області. Варто зауважити, що угорська національна меншина Закарпаття, у порівнянні з іншими національними меншинами краю, має найкращі можливості для забезпечення своїх потреб у сфері культури та освіти, а Україна відноситься до країн, у яких захист прав національних меншин належить до основних засад внутрішньої та зовнішньої політики держави.

7. Відзначено, що українська та русинська меншини в Угорщині намагаються підтримувати органічний зв'язок із Україною, зберегти національну ідентичність, сприяти розвиткові освіти, культури, реалізації духовних запитів. Однак із проаналізованого нами матеріалу випливає, що Україна повинна краще піклуватися про своїх закордонних одноплемінників. Тим не менше, українці Угорщини живуть цікавим, насиченим життям. Разом з угорським суспільством вони прагнуть увійти в європейську спільноту, зберігши при цьому свою національну ідентичність і менталітет. У значній мірі, цьому сприяє законодавство Угорської Республіки, яке закріплює індивідуальні та колективні права національних меншин у сфері використання рідної мови, освіти, культури, масової комунікації; надає можливість створення органів самоврядування, культурних автономій; визнає їх державотворчий характер й свободу вибору своєї національної самобутності.

Таким чином, невеликий за історичними мірками досвід добросусідських відносин дає можливість зробити висновок, що Україна та Угорська Республіка, незважаючи на геополітичні зміни на європейському континенті, глибоко зацікавлені в тому, щоб у нових умовах підтримати і надалі розвинути досягнутий в українсько-угорських відносинах рівень та діапазон, поступальний рух на всіх напрямах політичного, економічного, культурного та транскордонного співробітництва. Частина території України, яка межує з Угорщиною, тобто Закарпатська область, є дуже важливою прикордонною територією між Євросоюзом і країнами Східної Європи. Угорське ж населення Закарпаття є вагомим показником стану і змін двосторонніх українсько-угорських відносин. На основі цього та інших проаналізованих нами чинників, можна говорити про важливу роль так званого “закарпатського фактору” у взаєминах України та Угорської Республіки. добросусідський зовнішньополітичний співробітництво економічний

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Бабинець І. Релігійне життя угорської національної меншини на Закарпатті за роки незалежності України (1991-2001 рр.) // Carpatica-Карпатика. Релігія і церква в країнах Центральної та Південно-Східної Європи. - Ужгород, 2002. - Вип. 20. - С. 168-176.

2. Бабинець І. Преса Закарпаття як джерело з історії українсько-угорських відносин (1991-2001 рр.) // Carpatica-Карпатика. Політологічні студії: історія, теорія, практика. - Ужгород, 2003. - Вип. 21. - С. 181-197.

3. Бабинець І. Становлення українсько-угорських міждержавних відносин (1991-1993 рр.) // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. Міжвідомчий збірник наукових праць на пошану члена-кореспондента НАН України І.М.Мельникової / Відп. ред. С.В.Віднянський. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2003. - Вип. 12. - С. 85-94.

4. Бабинець І. Економічний аспект співробітництва між Закарпатською областю та Угорщиною протягом 1991-2001 рр. // Carpatica-Карпатика. Україна на зламі століть: Актуальні проблеми історії, етнології та політології. - Ужгород, 2003. - Вип. 26. - С. 137-151.

5. Бабинець І. “Проблематика” Верецького перевалу в контексті українсько-угорських міждержавних взаємин // Carpatica-Карпатика. Карпатський регіон: історія і культура. - Ужгород, 2003. - Вип. 27. - С. 124-137.

6. Бабинець І. Науково-освітні зв'язки України з Угорською Республікою в 1991-2001 рр. (на прикладі Закарпатської області) // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Історія. - 2003. - Вип. 9. - С. 99-108.

Размещено на Allbest.ru