Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

Сєряков Сергій Олегович

УДК 94(477) “16”: 271,5: 37

ЄЗУЇТСЬКЕ ШКІЛЬНИЦТВО НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ.

Спеціальність 07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

Олійник Микола Миколайович, Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри історичних дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Греченко Володимир Анатолійович, Національний універси-тет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, начальник кафедри історії державності України;

кандидат історичних наук, доцент

Рябченко Ольга Леонідівна, Харківська національна академія міського господарства Міністерства освіти і науки України, доцент, завідувач кафедрою історії та культурології.

Провідна установа - Донецький національний університет (кафедра історії України),

Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк.

Захист відбудеться 28 травня 2004 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, аудиторія IV-65.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4).

Автореферат розісланий 28 квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Пугач Є.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Логічним наслідком здобуття Україною незалежності і обрання курсу на створення демократичного суспільства стало реформування вітчизняної системи освіти. Ефективне проведення таких перетворень вимагає врахування історичного досвіду розвитку шкільної справи в Україні. В цьому зв'язку значний інтерес викликає діяльність на її терені єзуїтських навчальних закладів, які в останній чверті XVI - третій чверті XVIII ст. були впливовими чинниками місцевого освітньо-культурного життя. Вивчення цього неоднозначного явища дозволить, з одного боку, інтеґрувати до українського шкільництва прогресивні здобутки єзуїтської педагогіки, з іншого - запобігти появі у вітчизняній освіті негативних рис, що були характерні для навчальних закладів ордену.

В цьому зв'язку особливий інтерес викликає друга половина XVII cт., коли відбулося погіршення освітнього рівня українських єзуїтських шкіл. Дослідження даного явища має не лише суспільне, але й наукове значення. Зокрема, встановлення глибини якісного регресу місцевих навчальних закладів ордену у другій половині XVII ст. дозволить визначити ступінь їх спроможності до ретрансляції західної культури. Вивчення цього питання, як і взагалі - історії українських єзуїтських шкіл, є актуальним також з точки зору обраного нашою державою курсу на євроінтеґрацію. Адже реалізація останнього є неможливою без урахування досвіду взаємодії західноєвропейської цивілізації і православного середовища. Історія єзуїтської освіти в Україні у другій половині XVII cт. уособлює складну сутність таких стосунків - поєднання мирного контакту з ворожим ставленням до іншого культурного світу. З одного боку, йдеться про поширення єзуїтськими школами на українських землях Речі Посполитої здобутків західноєвропейської культури, з іншого - про перманентне нищення з 1648 р. православними мешканцями України місцевих осередків ордену.

Незважаючи на очевидну актуальність вивчення проблематики дисертації, вона досі майже не привертала увагу вітчизняних науковців. Подібне явище можна пояснити традиційно підозрілим ставленням православного середовища до католицизму і характерним у радянські часи сприйняттям церкви як несуттєвого чинника культурного життя. Доцільність подолання цих стереотипів у період глобалізації і звільнення нашого суспільства від атавізмів тоталітарного мислення вимагає, серед іншого, й відмови від нехтування всебічним дослідженням діяльності навчальних закладів “Товариства Ісуса”. Все це й обумовило наше звернення до вивчення історії єзуїтського шкільництва на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII ст.

Зв'язок дисертації з науковими програмами. Робота виконана в межах науково-дослідницької теми Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди “Історія світової і вітчизняної системи освіти”.

Об'єктом дослідження є навчальні заклади ордену єзуїтів на українських землях Речі Посполитої у другій половині ХVII cт.

Предметом дослідження є зміни у зовнішніх умовах існування, матеріальному забезпеченні та структурі освіти українських шкіл ордену, їх учнівське середовище і якість професійної підготовки викладачів, а також - науково-культурний потенціал місцевих осередків єзуїтської освіти.

Хронологічні межі дисертації охоплюють період з 1648 р. до 1700 р. Обрання такої нижньої хронологічної межі пояснюється тим, що 1648 р. розділяє якісно різні епохи історії єзуїтського шкільництва в Україні. Період до Національно-визвольної війни українського народу характеризується послідовним розширенням сфери освітньої діяльності “Товариства Ісуса” в цьому регіоні. Натомість в 1648 р. спостерігається різке скорочення кількості українських шкіл ордену, а в подальшому - перевага негативних і застійних явищ у розвитку їх структури освіти та зниження якісного рівня цих навчальних закладів. Впродовж останньої чверті XVII ст. триває подолання даної кризи у розвитку єзуїтського шкільництва на українських землях Речі Посполитої. Цей процес припиняється з початком Північної війни, що й обумовило обрання 1700 р. за верхню хронологічну межу роботи.

Територіальні межі дослідження включають українські етнічні землі у складі Речі Посполитої, на яких у другій половині XVII ст. знаходилися школи Польської єзуїтської провінції. За рамками дослідження залишаються освітні заклади ордену на українських етнічних землях Австрійської і Литовської провінцій “Товариства Ісуса”.

Мета дисертації полягає у комплексному дослідженні стану єзуїтського шкільництва на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII cт. Для досягнення поставленої мети автором були визначені такі конкретні наукові завдання:

- прослідити залежність змін у структурі освіти місцевих шкіл ордену у другій половині XVII cт. від зрушень у економічному стані відповідних єзуїтських осередків та зовнішніх умовах їх існування;

- здійснити комплексне вивчення тодішнього учнівського середовища місцевих освітніх закладів ордену, дослідивши вік, категорії, соціальний і конфесійний склад вихованців, форми їх корпоративних об'єднань та позанавчальне життя;

- з'ясувати ступінь професійної дієздатності викладачів українських шкіл “Товариства Ісуса” у другій половині XVII cт., проаналізувавши зміни у рівні їх інтелектуальної підготовки і педагогічного досвіду;

- виявити конкретні чинники змін цих показників, встановивши співвідношення ролі у цьому процесі об'єктивних і суб'єктивних детермінант;

- проаналізувати стан бібліотек, бурс музикантів і публічно-актової діяльності українських осередків єзуїтської освіти у другій половині XVII cт., з'ясувати їх значення у місцевому культурному житті;

- класифікувати творчу спадщину викладачів українських навчальних закладів ордену у другій половині XVII cт., з'ясувати пріоритетні і другорядні сфери їх науково-культурної діяльності.

Теоретико-методологічною базою дослідження стали принципи: 1) історизму, який дозволив вивчити діяльність українських єзуїтських шкіл у другій половині XVII cт., враховуючи історико-культурні умови їх існування; 2) об'єктивності, що дав можливість, на основі неупередженого аналізу числених фактів, виявити закономірності, які були характерні для розвитку освітніх закладів ордену на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII cт.; 3) системності, що дозволив розглядати окремі аспекти проблематики дисертації як елементи цілісності, які є тісно пов'язані між собою. Реалізація цих принципів здійснювалася автором насамперед через застосування спеціально-історичних методів наукового дослідження: 1) проблемно-хронологічного, який дозволив комплексно вивчити усі головні аспекти історії українських шкіл ордену у другій половині XVII cт.; 2) методу періодизації, що дав змогу виділити у розвитку навчальних закладів “Товариства Ісуса” в Україні у другій половині XVII cт. кілька якісно різних етапів; 3) описового, що надав можливість детально з'ясувати зміст складових єзуїтської освіти; 4) історико-системного, який дозволив дослідити українські навчальні заклади ордену в якості елементів цілісної структури, функціонування якої обумовлюється дією спільних детермінант; 5) порівняльно-хронологічного, який дав можливість співставити результати, досягнені на різних етапах змін, що тривали в єзуїтському шкільництві на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII cт.; 6) історико-порівняльного, який дав змогу співставити ці зрушення з синхронними змінами в інших регіонах Речі Посполитої чи Польської провінції ордену; 7) персонологічного, що дозволив з'ясувати обсяги і структуру науково-культурного спадку педагогів українських єзуїтських шкіл у другій половині XVII cт. Окрім того, при написанні даної роботи були використані методи статистичного аналізу, класифікації і реконструкції. Перший з них застосовувався при вивченні тенденцій у змінах рівня освіченості і професійного досвіду викладачів українських шкіл ордену. Другий - при виділенні якісно різних груп місцевих єзуїтських педагогів. Третій - при встановленні динаміки розвитку у другій половині XVII cт. в українських осередках ордену бібліотек, конгрегацій учнів, бурс бідних і музикантів.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому:

- єзуїтська освіта вперше вивчається в таких хронологічних і територіальних межах;

- на основі використання широкого кола джерел до наукового обігу введено нову інформацію про структуру освіти українських шкіл ордену, їх науково-культурну діяльність, учнівський і викладацький склад, матеріальне підґрунтя;

- вперше доведено наявність тісного зв'язку між зовнішніми умовами існування українських єзуїтських осередків у другій половині XVII cт., рівнем їх добробуту і характером змін у структурі освітньої діяльності. Вперше здійснено спробу визначити соціальний і конфесійний склад учнів місцевих шкіл ордену у другій половині XVII cт.;

- здійснено класифікацію єзуїтських викладачів;

- вперше досліджено ступінь професійної дієздатності педагогів українських шкіл ордену у 1648-1700 рр. шляхом аналізу змін у рівні їх освіченості і професійного досвіду, з'ясовані конкретні детермінанти цих показників, зроблено висновок про співвідношення впливу на них об'єктивних і суб'єктивних чинників;

- було вперше проаналізовано динаміку розвитку бібліотек, бурс музикантів і публічно-культурної діяльності українських осередків єзуїтської освіти у другій половині XVII cт.;

- вперше, на основі класифікації творчої спадщини членів “Товариства Ісуса”, які у другій половині XVII cт. викладали в українських школах ордену, визначені пріоритетні і другорядні сфери їх науково-культурної діяльності.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що вона сприятиме поглибленню наукового вивчення історії західних культурних впливів в Україні і розвитку освіти на її терені у другій половині ХVІІ ст.; її матеріали можуть бути використані при викладанні навчальних курсів з історії України і Польщі, спецкурсів з історії католицької церкви і гума-ністичної освіти, при підготовці узагальнюючих наукових праць з вітчизняної і всесвітньої історії, курсових і дипломних робіт; вивчення прогресивного досвіду навчальних закладів ордену може бути використаним у процесі реформування української системи освіти.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації доповідалися й обговорювалися на конференціях молодих вчених: “Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії” (Харків, 27-28 квітня 2000 р.) і “Українська історична наука до десятої річниці незалежності” (Харків, 19-20 квітня 2001 р.); регіональних науково-теоретичних конференціях: “Християнські старожитності Лівобережної України” (Полтава, 5-6 січня 2000 р.) та “Історична пам'ять і самосвідомість українського суспільства на межі тисячоліть” (Харків, 23-24 травня 2000 р.); на міжнародних конференціях: “Освіта і доля нації” (Харків, 2-3 грудня 1999 р.), “Києво-Могилянська академія в історії України” (Київ, 11-13 жовтня 2000 р.), “Краєзнавство-2001” (Харків, 17 квітня 2001 р.), “Україна і Польща у світовій історії: політика, економіка, культура” (Острог, 29 травня 2002 р.). Основні наукові результати дослідження знайшли відображення у семи статтях, надрукованих у виданнях, визнаних ВАК України фаховими з історичних наук.

Структура дисертації. Робота побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 226 сторінок машинопису, із них 196 - основного тексту. Список використаних джерел та літератури включає 231 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність обраної теми, визначається її зв'язок з науковими програмами, формулюються об'єкт і предмет дослідження, обґрунтовуються його хронологічні і територіальні межі, з'ясовується мета, конкретні завдання і наукова новизна дисертації, дається характеристика апробації отриманих результатів та структури роботи.

Перший розділ дисертації - “Історіографія, методологічна та джерельна база дослідження”- поділяється на два підрозділи. В першому з них аналізується історія вивчення даної проблеми. Початок цьому процесу поклали єзуїти XVIII ст. (К. Нєсіцький, Я. Бєльський, Ш. Майхровіч і ін.), у працях яких було наведено низку відомостей щодо діяльності українських шкіл ордену у другій половині XVII ст.11 Niesiecki K. Herby y familie rycerskie, tak w Koronie jako y Wielkiem Xiкstwie Litewskim zebrane. - Lwуw, 1728. - S. 107 i ін.; Bielski J. Widok krуlestwa Polskiego ze wszystkimi woiewodztwami, xiкstwy y ziemiami, monarchami y monarchiniami. - T. 1. - Ksiкga 1. - Poznaс, 1763. - S. 193, 194, 213, 220, 224, 228; Majchrowicz S. Trwaіoњж szczкњliwa krуlestw albo ich smut-ny upadek wolnym narodom przed oczy stawiona na utrzymanie nieoszacowanej szczкњliwoњci swoiey. - Cz. 2. - Lwуw, 1764. - S. 76-77 і ін.. У першій половині ХІХ ст. спостерігається зростання інтересу до дослідження тематики дисертації. Зокрема, починається вивчення “єзуїтського питання” в козацько-польських переговорах і угодах (в працях Є.С. Бандткє і Й. Лєлєвеля), майнового підґрунтя українських осередків “Товариства Ісуса” у 1648-1700 рр. (в роботах Д. Бантиш-Каменського і М. Маркевича), філологічного компоненту орденської освіти (в монографіях К. Мехежинського і Б.Ф. Трентовського), її структури і нормативно-правової бази (в дослідженнях Б.Ф. Трентовського, А. Кжижановського і В. А. Мацейовського), чисельності викладачів, різних аспектів учнівської проблематики (в тому числі - діяльності студентських релігійних конгрегацій) (в роботах Б.Ф. Трентовського і Ю. Мучковського)11 Bandtkie J.S. Krуtkie wyobraїenie dziejуw Krуlestwa Polskiego w dwuch tomach. - T. 2. - Wrocіaw, 1810. - S. 346, 352; Le-lewel J. Dzieje Polski. - Warszawa, 1829. - S. 245, 247; Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. - Київ, 1993. - С. 128; Маркевич Н. История Малороссии. - Т. 1. - М., 1842. - С. 134; Mecherzyсski K. Historya jкzyka іaciсskiego w Polsce. - Krakуw, 1833. - S. 84-86; Тrentowski B. F. Chowanna czyli system pedagogiki narodowej, jako umiejкtnoњci wychowania, nauki i oњwiaty, sіowem wyksztaіcenia naszej mіodzieїy. - Poznaс, 1842. - T. 1. - S. 276-277; T. 2. - S. 864, 866; Krzyїanowski A. Dawna Polska ze stanowiska jej udziaіu w dziejach postкpuj№cej ludzkoњci skreњlona w jubileuszowym Mikoіaja Kopernika roku 1843. - Warszawa, 1844. - S. 35; Maciejowski W.A. Piњmiennictwo polskie od czasуw najdawniejszych aї do roku 1830. - T. II. - Warszawa, 1852. - 986 s.; Muczkowski J. Bractwa jezuickie i akademickie w Krakowie. - Krakуw, 1845. - S. 4.. У першій половині ХІХ ст. також продовжує вивчатися науково-культурна спадщина педагогів українських єзуїтських шкіл (Ф. Бентковським), обставини створення (у 1661 р.) і спроби легітимізації Львівської академії (І. Ходиніцьким), діяльність інших місцевих осередків ордену (А. Кжижановським)22 Bentkowski F. Historia literatury polskiej. - T. 2. - Warszawa-Wilno, 1814. - S. 335-336, 407, 481-482 i ін.; Chodynicki I. Historya stoіecznego Krуlestw Galicyi i Lodomeryi miasta Lwowa od zaіoїenia jego aї do czasуw teraznieyszych. - Lwуw, 1829. - S. 401-403; Krzyїanowski A. Dawna Polska … - S. 97, 99, 100-102.. Велику роль у дослідженні проблематики даної роботи відіграв Ю. Лукашевич. В його “Історії шкіл” було вперше детально висвітлено зміст єзуїтської освіти і формування економічної бази українських осередків ордену, наведено нові відомості про позанавчальне життя їх вихованців і розгляд “справи Львівської академії” на сеймах 1661 і 1662 рр.33 Јukaszewicz J. Historya szkуі w Koronie i w Wielkiem Ksiкstwie Litewskiem od najdawniejszych czasуw aї do roku 1794. - Poznaс. - T. 1., 1849. - S. 158-167, 236-251, 256-258 i ін.; T. 4., 1851. - S. 47-48, 74-75, 84-87 і ін.. В 1850-60-х рр. значний внесок у вивчення тематики дисертації зробили Л. Урбановський і Ю. Броун, які дослідили біографії і творчий спадок числених викладачів українських шкіл “Товариства Ісуса”44 Urbanowski L. Jezuici w Polsce. - Leszno, 1855. - S. 37-38; Brown J. Biblioteka pisarzуw assystencyi polskiej Towarzystwa Jezusowego powiкkszona dwoma dodatkami, z ktуrych pierwszy zawiera polskie i rossyjskie tіomaczenia, drugi wydania pisa-rzy Towarzystwa Jezusowego do innych assystencyi naleї№cych w Polsce i Rossyi. - Poznaс, 1862. - S. 23, 36, 33, 150-151, 332, 386-387 і ін..

Важливим етапом розвитку історіографії проблеми стали праці С. Заленського 1870-80-х рр.55 Zaікski S. Czy jezuici zgubili Polskк. - Lwуw, 1872. - 394 s.; Zaікski S. OO. Jezuici we Lwowie. - Lwуw, 1880. - 118 s.; Zaікski S. O Sodalisach Maryi. - Krakуw, 1886. - 45 s.. В них розширювалося уявлення про структуру і зміст єзуїтської освіти, підготовку викладачів, конґрегації і культурну діяльність учнів, зовнішні умови існування Львівського колеґіуму у другій половині ХVІІ ст. В 1870-80-х рр. було також розпочато персональне вивчення вихованців українських шкіл ордену (в монографії Т.Є. Стецького), продовжено дослідження творчості їх викладачів (в роботі Ю. Бартошевіча), нормативно-правового підґрунтя освітньої діяльності “Товариства Ісуса” і економічної бази Острозького колеґіуму (в працях Я. К. Корвіна-Петровського і О. Левицького)11 Stecki T.J. Јuck staroїytny i dzisiejszy. - Krakуw, 1876. - S. 194; Bartoszewicz J. Historia literatury polskiej potocznym spo-sobem opowiedziana. - T. II // Dzieіa. - T. 2. - Krakуw, 1877. - S. 4; Corvin-Piotrowski J.K. Jezuici. - T. 1. - Krakуw, 1883. - S. 48, 74; Левицкий О. Анна-Алоиза, княжна Острожская // Киевская старина. - 1883. - Т. VII. - C. 344-346, 362-363, 366.. В 1890-і рр. починається вивчення бібліотек українських осередків ордену (в розвідці О. Левицького), рівня регламентованності навчальних функцій єзуїтів (в монографіях Л. Модзалевського і Ж. Губера), триває розробка учнівської проблематики (в роботах Л. Модзалевського, Ж. Губера, Л. Фінкєля і С. Стажинського), вперше здійснюється глибоке і комплексне дослідження історії Львівської школи “Товариства Ісуса” (в праці Л. Фінкєля і С. Стажинського)22 Левицкий О.И. Луцкая старина. - Киев, 1891. - С. 9-11; Модзалевский Л.Н. Очерк истории воспитания и обучения с древнейших до наших времен. - Ч. 1. - СПб., 1892. - С. 287-289; Губер Ж. Иезуиты, их история, учение, организация и практическая деятельность в сфере общественной жизни, политики и религии. - СПб., 1898. - С. 207-208; Finkel L., Starzyсski S. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. - Cz. I. - Lwуw, 1894. - 351 s.. Значною подією у розвитку історіографії проблеми стала монографія С. Заленського “Єзуїти в Польщі”. Вона містила чимало нової інформації про нормативно-правову базу, структуру і зміст освітньої діяльності ордену, підготовку викладачів, конгрегації учнів, науково-культурне значення українських єзуїтських шкіл у другій половині ХVІІ ст., “справу Львівської академії”. Безумовною новизною цієї праці стало детальне висвітлення історії всіх колеґіумів і резиденцій, яке поєднувалося втім з незначною увагою до їх навчальної діяльності33 Zaікski S. Jezuici w Polsce. - T. 1. - Lwуw, 1900. - S. 97-117, 122-127; T. 3. - Lwуw, 1902. - S. 153-157; T. 4. - Krakуw, 1905. - S. 169-172, 944-949, 980-983, 1045-1049, 1263-1275 та ін..

На початку ХХ ст. спостерігається зростаюча спеціалізація у вивченні проблематики дисертації. В цей час з'являються перші праці, присвячені її історіографії, діяльності Кам'янець-Подільського колеґіуму, історії єзуїтського шкільного театру в Речі Посполитій, риторичній спадщині місцевих членів ордену44 Sobieski W. Rola jezuitуw w dziejach Rzeczypospolitej Polskiej (kilka zastrzeїen) // Ateneum. - 1901. - T. 2. - S. 630-671; Za-ікski S. Jezuici w Kamiencu Podolskim // Przegі№d Powszechny. - 1904. - T. 84. - S. 252-270; Janik M. Z dziejуw wymowy w wieku XVII i XVIII // Pamiкtnik literacki. - 1908. - R. VII. - S. 265-277, 431-481; Резанов В.И. К истории русской драмы. Экскурс в область театра иезуитского. - Нежин, 1910.. Істотний імпульс дослідженню тематики нашої роботи дало наближення 250-річчя створення Львівської академії (1911 р.). В зв'язку з цим було опубліковано кілька робіт, в яких доводилося (Л. Фінкелєм) чи заперечувалося (Б. Барвінським, Т. Вінковським) створення у 1661 р. при Львівському колеґіумі вищого освітнього закладу55 Finkel L. Krуla Jana Kazimierza dyplom erekcyjny Uniwersytetu Lwowskiego z r. 1661 // Ksiкga Pami№tkowa ku uczczeniu 250-tej rocznicy zaіoїenia Uniwersytetu Lwоwskiego przez krуla Jana Kazimierza r. 1661. - T. 1. - Lwуw, 1912. - S. 1-20; Вінковский Т. Йосиф чи Ян Казимір (з нагоди святкування мнимої 250-літної річниці єствованя Львівського Університе-ту). - Львів, 1912. - 50 с.; Барвінський Б. Предтеча університету ім. Франца І у Львові // Записки НТШ. - 1918. - Т. СXXV. - С. 1-41.. Обґрунтовуючи свої точки зору, автори залучили чимало нових відомостей щодо “справи Львівської академії”, попередньої і наступної історії місцевої школи ордену.

Помітний прогрес у вивченні тематики нашої роботи спостерігається у 1918-1939 рр. Провідними напрямками тодішніх досліджень проблематики дисертації були аналіз її історіографії і джерельної бази (С. Віндакієвічем, С. Беднарським, С. Трухімом, Ю. Умінським)11 Windakiewicz S. Teatr kollegjуw jezuickich w dawnej Polsce (Rzecz przedstawlona na posiedzeniu Wydziaіu filologicznego dnia 13 marca 1922 roku). - Krakуw, 1922. - S. 14-16; Truchim S. Szkice z historji szkolnictwa. - Serja wtуra. - Warszawa, 1935. - 71 s.; Umiсski J. Najnowsze prace z historji zakonуw w Polsce (De operibus historiam religionum in Polonia spectan-tibus) // Collectanea Theologica. - 1935. - A. XVI. - F. 4. - S. 668-680; Bednarski S. Polonica w archiwach jezuickich // Nauka polska, jej potrzeby, organizacja i rozwуj. - 1935. - T. XX. - S. 141-167., діяльності єзуїтських шкільних театрів (С. Віндакієвічем, В. Перетцем, Р. Скульсь-ким), причин і ознак якісного регресу навчальних закладів ордену в Речі Посполитій у другій половині ХVІІ ст. (С. Беднарським, С. Котом)22 Windakiewicz S. Teatr kollegjуw jezuickich … - 51 s.; Перетц В. Найдавніша згадка про театр на Україні // Україна. - 1924. - Кн. 1-2. - С. 14-15; Skulski R. Z dziejуw teatru jezuickiego we Lwowie // Pamiкtnik literacki. - 1935. - R. XXXII. - z. 3-4. - S. 541-547; Bednarski S. Upadek i odrodzenie szkуі jezuickich w Polsce. - Krakуw, 1933. - S. 27-30, 33-40 і ін.; Kot S. Historja wychowania. - T. 1. - Lwуw, 1934. - S. 267.. Істотні зрушення відбуваються у міжвоєнний період також у вивченні теологічної і філологічної складових єзуїтської освіти, формування її нормативної бази, рівня підготовки викладачів в Польській провінції ордену у другій половині ХVІІ ст., діяльності релігійних конгрегацій учнів українських шкіл “Товариства Ісуса” 33 Cichowski A. O historji nauk teologicznych w Polsce // Collectanea Theologica. - 1936. - A. XVII. - F. 1-2. - S. 399; Danysz A. Jezuicki kanon lektury staroїytnych autorow // Studia z dziejуw wychowania w Polsce. - Krakуw, 1921. - S. 157-160, 175; Bed-narski S. Upadek i odrodzenie … - S. 44-46, 106-108, 156-164, 170-174 і ін.; Крип'якевич І. Учитель Богдана Хмельниць-кого (Андрій Гонцель Мокрський) // Записки НТШ. - 1922. - Т. CXXXIII. - S. 35-36.. Разом з тим, у 1918-1939 рр. з'являється перша спеціальна праця з історії діяльності єзуїтів в Ярославі (К. Готтфрєда)44 Gottfried K. Jezuici w Jarosіawiu. - Jarosіaw, 1933. - 35 s..

Значні зміни у розвитку історіографії проблематики дисертації відбуваються з початком “холодної війни” і встановленням у Польщі комуністичного режиму. Загальною рисою праць радянських і польських науковців у другій половині 1940-х - першій половині 1950-х рр. (Є. Мединського, М. Даденкова, Л. Курдибахи, Д. Міхнєвіча і ін.)55 Медынский Е.Н. История педагогики. - М., 1947. - 580 с.; Даденков М.Ф. Історія педагогіки. - Київ-Харків, 1947. - 328 с.; Kurdybacha Ј. Dzieje oњwiaty koњcielnej do konca XVIII wieku. - Warszawa, 1949. - 202 s.; Kurdybacha Ј. Humanizm i jezuici. - Јуdџ, 1950. - 42 s.; Kurdybacha Ј. Waіka o њwieckoњж oњwiaty w XVIII wieku. - Lуdџ, 1950. - 41 s.; Даденков М.Ф. Школа на Україні в ХVI-XVII століттях у боротьбі за зміцнення культурних зв'язків українського і російського народів. - Київ, 1954. - 166 с.; Михневич Д. Е. Очерки из истории католической реакции [иезуиты]. - М., 1955. - 408 с. стає вкрай негативна оцінка освітньої діяльності ордену на тлі поверхового висвітлення тематики даної роботи. Лібералізація з 1956 р. внутрішньополітичного життя у ПНР сприяла деверсифікації підходів до вивчення історії шкіл “Товариства Ісуса” на українських землях Речі Посполитої у 1648-1700 рр. В результаті, у другій половині 1950-х - першій половині 1960-х рр., поряд з антиєзуїтським напрямком польської історіографії проблеми (праці Я. Тазбіра, К. Піварського, С. Волошина)66 Tazbir J. Spoіeczno-polityczna rola jezuitуw w Polsce (1565-1660) // Szkice z dziejуw papiestwa. - Warszawa, 1958. - S. 102-144; Tazbir J. Jezuici w Polsce do poіowy XVII w. // Szkice z dziejуw papiestwa. - Warszawa, 1961. - S. 107-153; Piwarski K. Sobуr Trydenski i Jezuici // Szkice z dziejуw papiestwa. - Warszawa, 1961. - S. 53-105; Woіoszyn S. Dzieje wychowania і myњli pedagogicznej w zarysie. - Warszawa, 1964. - 821 s. та ін. в її межах формується альтернативна течія. Для представників останньої (Я. Поплятека, Ю. Леваньського, Х. Фейхта) було характерним зосередження на глибокому і різнобічному дослідженні культурної діяльності освітніх закладів ордену і підкреслення саме позитивних її наслідків77 Lewaсski J. Studia nad dramatem polskiego Odrodzenia. - Wrocіaw, 1956. - 312 s.; Poplatek J. Studia z dziejуw jezuickiego teatru szkolnego w Polsce. - Wrocіaw, 1957. - 225 s.; Feicht H. Muzyka w okresie polskiego baroku // Z dziejуw polskiej kultury muzycznej. - T. 1. - Krakуw, 1958. - S. 157-229..

Посилення у другій половині 1960-х рр. - на початку 1970-х рр. опозиційного до комуністичного режиму руху в ПНР на тлі відзначення 1000-річчя хрещення Польщі спричинили появу низки нейтральних і проєзуїтських робіт (Я. Барановського, М. Бєднажа, К. Джимали, Б. Натонського, Я. Оконя, Л. Пєхніка). В них наводилося чимало нових відомостей про шкільні театри “Товариства Ісуса”11 Drzymaіa K. Praca jezuitуw polskich nad ludnoњci№ wiejsk№ w pierwszym stuleciu osiedlenia siк zakonu w Rzeczypospolitej // Nasza Przeszіoњж. - 1964. - T. XX. - S. 72-73; Okoс J. Dramat i teatr szkolny. Sceny jezuickie XVII wieku // Studia staropols-kie. - 1970. - T. XXVI. - S. 322, 324, 326, 333, 338, 364-368 та ін., чисельність викладачів Польської провінції22 Natoсski B. Szkolnictwo jezuickie w Polsce w dobie kontrreformacji // Studia staropolskie. - 1970. - T. XXIX. - S. 314, 322., релігійне виховання учнів освітніх закладів ордену33 Bednarz M. Jezuici a religijnoњж polska (1564-1964) // Nasza Przeszіoњж. - 1964. - T. XX. - S. 159, 189-190., заснування і діяльність “Ярославської математичної школи” та проекти її перетворення у Військову академію44 Baranowski J. O pierwszym projekcie “szkoіy rycerskiej” w Polsce // Sarmatia Artistica. - Warszawa, 1968. - S. 135, 138-140; Piechnik L. Studium matematyczne і projekt Akademii Wojskowej Bartіomieja W№sowskiego // Nasza Przeszіoњж. - 1971. - T. XXXVI. - S. 177-186.. Міцні позиції зберігає у той час в історіографії проблеми і антиєзуїтський підхід. Втім, поряд з ортодоксальними точками зору (Я. Тазбіра, Б. Мітюрова), в його межах формується поміркований напрямок (праці Л. Курдибахи і А. Войтковського)55 Tazbir J. Historia koњcioіa katolickiego w Polsce (1460-1795). - Warszawa, 1966. - 210 s.; Митюров Б.Н. Развитие педаго-гической мысли на Украине в XVI-XVII вв. - Киев, 1968. - 212 с.; Historia wychowania (pod red. Ј. Kurdybachy). - T. 1. - Warszawa, 1967. - 772 s.; Wojtkowski A. Z dziejуw szkolnictwa jezuickiego i pijarskiego w Polsce // Zeszyty Naukowe KUL. - 1966. - R. IX. - nr. 1-2. - S. 99-115.. Він характеризується пошуком генетичних зв'яз-ків між школами “Товариства Ісуса”і попередньою традицією розвитку освіти.

Певний прогрес у вивченні тематики дисертації спостерігається у 1975-1976 рр. Зокрема, в цей час було вперше здійснено цілісний аналіз бібліотечної діяльності ордену в Речі Посполитій (в праці Л. Гжебня), проведено комплексне дослідження теологічної складової єзуїтської освіти (в роботі Л. Пєхніка), продовжено вивчення історії українських осередків “Товариства Ісуса” (в статтях Л. Пєхніка і Є. Клочовського)66 Piechnik L. Akademie i uczelnie jezuickie // Dzieje teologii katolickiej w Polsce. - T. II. - Cz. 2. - Lublin, 1975. - S. 51-101; Grzebieс L. Organizacja bibliotek jezuickich w Polsce od XVI do XVIII wieku // Archiwa, Biblioteki i Muzea Koњcielne. - 1975. - T. 30. - S. 223-278; T. 31. - S. 225-281; Кіoczowski J. Zakony w diecezji przemyskiej obrz№dku іaciсskiego w XIV-XVIII wieku // Nasza Przeszіoњc. - 1975. - T. XLIII. - S. 27-72; Piechnik L. Jezuickie seminaria diecezjalne w Polsce (1564-1773) // Collectanea Theologica. - 1976. - F. IV. - S. 45-69.. В 1980-х рр. активну роль у розвитку історіографії проблеми починають відігравати радянські науковці. Саме в їх працях вперше повідомляється про низку курсів лекцій, створених в українських єзуїтських осередках у другій половині ХVІІ ст., згадуються відомі учні Львівської школи ордену, визначається чисельний склад бурс для бідних вихованців Острозького і Ярославського ко-леґіумів77 Стратий Я.М., Литвинов В.Д., Андрушко В.А. Описание курсов философии и риторики профессоров Киево-Моги-лянской Академии. - Киев, 1982. - С. 325, 326, 328 i ін.; Історія Львова / під ред. В.В. Секретарюка. - К., 1984. - С. 51, 74; Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР с древнейших времен до конца ХVII в. / под ред. Э.Д. Днепрова. - М., 1989. - С. 270.. Значну роль у науковій розробці проблематики дисертації відіграли також джерелознавча робота К. Лєня і стаття Р. Монтусєвіча з історії єзуїтської риторичної освіти в Речі Посполитій11 Leс K. Rekonstrukcja archiwum dawnego kolegium jezuitуw sw. Jana w Jarosіawiu // Studia z historii koњcioіa w Polsce. - T. VII. - Warszawa, 1983. - S. 227-364; Montusiewicz R. Kultura retoryczna kolegiуw w XVII i pierwszej poіowie XVIII wieku. Rekonesans materiaіowy // Studia staropolskie. - 1984. - T. L. - S. 193-210..

Падіння комуністичних режимів в СРСР і Польщі на тлі зростаючої глобалізації спричинили істотні зміни у вивченні історії українських шкіл ордену у другій половині ХVІІ ст. По-перше, мається на увазі перехід до домінування позитивних оцінок їх діяльності22 Див., зокрема, Axer J. Polski teatr jezuicki jako teatr polityczny // Jezuici a kultura Polska. - Krakуw, 1993. - S. 11-22; Іса-євич Я. Освітній рух в Україні XVII ст.: східна традиція і західні впливи // Україна XVII ст. між Заходом та Сходом Єв-ропи. Матеріали I-го українсько-італійського симпозіуму 13-16 вересня 1994. - Київ-Венеція, 1996. - С. 114-132; Obirek S. Dziaіalnoњж kulturalna jezuitуw w Rzeczypospolitej Obojga Narodуw (1564-1668). Prуba syntezy. - Krakуw, 1996. - 65 s.; Obirek S. Jezuici w Rzeczypospolitej Obojga Narodуw w latach 1564-1668. - Krakуw, 1996. - 176 s.; Okoс J. Jezuicka scena religijna w Polsce XVII w. // Dramat i teatr religijny w Polsce. - Lublin, 1991. - S. 73-97; Pelczar R. Szkolnictwo jezuickie w Jarosіawie 1575-1773 r. // Nasza Przeszіoњж. - 1995. - T. LXXXIV. - S. 13-47; Pelczar R. Szkolnictwo w miastach zachodnich ziem wojewуdztwa ruskiego (XVI-XVIII w.). - Rzeszуw, 1998. - 305 s.; Puchowski K. Edukacja historyczna w jezuickich kole-giach Rzeczypospolitej 1565-1773. - Gdaсsk, 1999. - 326 s.; Яковенко Н. Латинське шкільництво і “шкільний гуманізм” в Україні кінця XVI - середини XVII ст. // Київська старовина. - 1997. - № 1-2. - С. 11-27., по-друге - залучення науковцями 1990-х рр. числених нових джерел з проблематики дисерта-ції33 Див., зокрема, Paluszkiewicz F. Maіy sіownik jezuitуw w Polsce. - Warszawa, 1995. - 262 s.; Encyklopedia wiedzy o jezui-tach na ziemiach Polski i Litwy. 1564-1995. - Krakуw, 1996. - 882 s.; Pelczar R. Szkolnictwo jezuickie w Jarosіawie … - S. 12-53; Pelczar R. Teatr w kolegiach jezuickich na terenie diecezji przemyskiej w XVI-XVIII wieku // Nasza Przeszіoњж. - 1997. - T. LXXXVII. - C. 167-193; Pelczar R. Szkolnictwo w miastach zachodnich … - 305 s. , по-третє - зростання інтересу до глибокого вивчення різних її аспектів. Свідченням останнього є поява перших енциклопедичних видань з історії ордену на терені Речі Посполитої і сучасної Польщі44 Paluszkiewicz F. Maіy sіownik jezuitуw… - 262 s.; Encyklopedia wiedzy o jezuitach ... - 882 s.. Окремі аспекти нашої роботи також активно досліджувалися у 1990-і рр. у монографіях і спеціальних працях. В деяких з них (Н. Яковенко, Я. Ісаєвича) були запропоновані нові уявлення про сутність і генетичні витоки єзуїтської освіти та її роль у культурному розвитку України55 Ісаєвич Я. Освітній рух в Україні … - С. 124; Яковенко Н. Латинське шкільництво … - С. 18.. Натомість більшість робіт 1990-х рр. з тематики дисертації спричинила істотний прогрес у фактологічному вивченні її різних складових. Значні якісні зрушення відбулися у дослідженні зовнішніх умов існування осередків ордену у Кросно, Перемишлі і Ярославі у другій половині ХVІІ ст., тодішньої структури їх освітньої діяльності і економічного стану (в роботах Р. Пельчара)66 Pelczar R. Szkolnictwo jezuickie w Jarosіawie … - S. 13-47; Pelczar R. Rola jezuitуw w їyciu spoіecznoњci pogranicza et-nicznego polsko-ruskiego w okresie 1573-1773 roku // 400-lecie Unii Brzeskiej. Tіo polityczne, skutki spoіeczne i kulturalne. - Czкstochowa, 1996. - S. 131-145; Pelczar R. Szkolnictwo w miastach zachodnich … - 305 s.. Безумовною новизною історіографії проблеми в 1990-х рр. стало цілісне вивчення місця історичних знань в єзуїтських школах Речі Посполитої (у працях К. Пуховського)77 Puchowski K. Z dziejуw edukacji historycznej w polskich kolegiach jezuickich (1565-1773) // Horyzonty Wiary. - 1991. - z. 6. - S. 59-85; Puchowski K. Nauczanie historii w polskich kolegiach jezuickich (1565-1773). Zarys problematyki. // Jezuici a kul-tura Polska. - Krakуw, 1993. - S. 279-296; Puchowski K. Edukacja historyczna … - 326 s.. Активно тривало дослідження учнівської проблематики (в роботах Р. Пельчара, Л. Подгородецького) і творчої спадщини викладачів українських освітніх закладів ордену (в працях Ф. Палюшкєвіча, Р. Пельчара і ін.)11 Podhorodecki L. Dzieje Lwowa. - Warszawa, 1993. - S. 85; Pelczar R. Szkolnictwo jezuickie w Jarosіawie … - S. 33-35; Pelczar R. Rola jezuitуw w їyciu spoіecznoњci … - S. 135; Pelczar R. Szkolnictwo w miastach zachodnich ..- S. 110-111, 118-119; Paluszkiewicz F. Maіy sіownik jezuitуw ... - S. 63 i ін.; Encyklopedia wiedzy o jezuitach … - S. 1, 3, 5, 6, 11 і ін.. Помітний прогрес відбувся у вивченні історіографії проблеми (у розвідці А. Сівека), релігійних конгрегацій єзуїтських вихованців, бурс для бідних і музикантів (в роботах С. Обірка і Р. Пельчара), діяльності в українських осередках ордену у другій половині ХVІІ ст. бібліотек (в працях М. Підлипчак-Маєровіч і Р. Пельчара) і шкільних театрів (в статтях Є. Аксера, Л. Корнія, Я. Оконя, Р. Пельчара і М. Сулими)22 Siwek A. Spory o jezuitуw w polskiej historiografii 1795-1918. // Studia historyczne. - 1991. - R. XXXIV. - z. 4. - S. 551-568; Obirek S. Jezuici w Rzeczypospolitej Obojga Narodуw … - S. 67, 83-85; Obirek S. Dziaіalnoњж kulturalna … - S. 35-38; Pel-czar R. Rola jezuitуw w їyciu spoіecznoњci … - S. 134, 135, 140; Pelczar R. Szkolnictwo jezuickie w Jarosіawie … - S. 37-41; Pidіypczak-Majerowicz M. Biblioteki i bibliotekarstwo zakonne na wschodnich ziemiach Rzeczypospolitej w XVII-XVIII wie-ku. - Wrocіaw, 1996. - S. 48, 52-53, 55-57; Axer J. Polski teatr jezuicki … - S. 11-22; Корній Л. Українська шкільна драма і духовна музика XVII-XVIII ст. // Європейське Відродження та українська література XIV-XVIII ст. - Київ, 1993. - С. 195; Okoс J. Jezuicka scena religijna … - S. 73-97; Pelczar R. Teatr w kolegiach jezuickich … - C. 167-193; Сулима М. Дві античності й українська шкільна драма XVI-XVIII ст. // Європейське Відродження та українська література XIV-XVIII ст. - Київ, 1993. - С. 152-155..

Таким чином, аналіз історіографії дисертації свідчить про низький або недостатній рівень наукової розробки низки її суттєвих проблем (економічного підґрунтя українських єзуїтських шкіл у другій половині XVII ст., його залежності від зовнішніх умов існування і впливу на структуру освіти цих навчальних закладів, кваліфікаційного рівня і науково-культурного потенціалу викладачів та ін.)

У підрозділі 1.2 роботи аналізується її методологічна і джерельна база. Остання включає як опубліковані, так і рукописні матеріали. Перші з них поділяються на нормативно-регулятивні, актові, канцелярські і епістолярні. До опублікованих нормативно-регулятивних джерел відносяться “Конституції “Товариства Ісуса” і “Ratio atque institutio studiorum”. Загальний статут ордену використовувався автором насамперед при з'ясуванні правових підстав набуття єзуїтськими осередками фундацій, визначенні функцій префекту бібліотеки і осіб, що мали вільний доступ до її фондів. Натомість вивчення “Ratio atque institutio studio-rum” допомогло нам у розумінні змісту і теоретичного підґрунтя навчального процесу в українських школах ордену, учнівських академій і науково-культурного потенціалу місцевих єзуїтських осередків у другій половині ХVІІ ст. Зокрема, йдеться про з'ясування принципів комплектування їх книжкових фондів і умов користування ними учнів місцевих шкіл ордену та різнобічне вивчення публічно-культурних заходів останніх у другій половині ХVІІ ст.

З-поміж опублікованих актових джерел дисертації слід насамперед згадати збірку сеймових постанов “Volumina legum”. Її зміст застосовувався нами при доведенні не легітимності королівського рішення про створення Львівської академії і при з'ясуванні обставин перенесення Ксаверівського колеґіуму до Овруча (1678 р.). Інші опубліковані актові джерела даного дослідження містяться в “Архіві Південно-Західної Росії”, “Універсалах Богдана Хмельницького” і “Джерелах до історії України-Руси”. У першому випадку маються на увазі матеріали щодо пошкодження майна українських єзуїтських осередків у 1648-1651 рр. В другому - документи українсько-польських переговорів (1649 р.), що розкривають ставлення козаків до ордену і бачення ними перспектив його діяльності в Україні. В третьому - вимоги сеймику в Перемишлі (15 грудня 1648 р.), які характеризують рівень добробуту Ярославського колеґіуму св. Іоанна.

Опубліковані канцелярські і епістолярні джерела дисертації представлені матеріалами “Джерел до історії України-Руси”. В першому випадку йдеться про заяви мешканців сіл Львівського і Кам'янець-Подільського єзуїтських осередків, що засвідчують їх економічний стан відповідно у 1648/1649 і 1650 рр. У другому - про лист С. Кушевича з описом обставин захоплення повстанцями Вінницького колеґіуму. Всі ці документи використовувалися нами при вивченні причин і перебігу зменшення кількості українських шкіл ордену після 1648 р., а також - змін у рівні їх матеріального забезпечення.

Неопубліковані джерела даного дослідження можна поділити на звітно-інформаційні, нарративні, канцелярські, нормативно-регулятивні, актові, епістолярні і навчально-літературні. Першу групу матеріалів утворюють “Cataloges brevеs” (Archivum Romanum Societatis Iesu (ARSI). - ф. Polonica 44, 45; Germanica 132; Fondo Gesuitico 1537/9/44) і “Cataloges trien-nales” (ARSI. - ф. Polonica 11-20, 21 A, 22). “Короткі каталоги” надали нам відомості про персональний склад і функції педагогів українських єзуїтських шкіл. Натомість “Трирічні каталоги” - інформацію про рівень їх освіченості і професійного досвіду, економічний стан місцевих осередків ордену, чисельність і сферу діяльності викладачів.

Нарративні джерела дисертації представлені хроніками українських єзуїтських колеґіумів і резиденцій (Центральний державний історичний архів України у м. Львові (ЦДІАУ у м. Львові). - ф. 52; ARSI. - Polonica 52-54). З них автором були отримані відомості щодо зов-нішніх умов існування цих осередків ордену у другій половині XVII cт., їх економічного стану і перебігу освітньої діяльності, обставин створення “Ярославської математичної школи”. Хроніки Кросненського, Луцького, Львівського і Перемишльського колеґіумів також застосовувалися нами при вивченні чисельності і соціального складу їх вихованців, діяльності в них шкільних театрів, обставин влаштування вистав, складу глядацької аудиторії.

До групи неопублікованих канцелярських джерел даної роботи належать матеріали Бібліотеки ім. Оссолінських у Вроцлаві (рук. 9660/ІІ) і Бібліотеки Польської Академії наук у Кракові (рук. 255 і 881). В першому випадку йдеться про індекс похованих у головному храмі м. Кросно у 1654-1772 рр., який використовувався автором при вивченні віку і соціального складу учнів місцевої єзуїтської школи у другій половині ХVІІ ст. В другому - про інвентарну книгу храму Ярославського колеґіуму св. Іоанна, яка надала нам цінні відомості щодо театральної і бібліотечної діяльності цього осередку ордену. В третьому - про каталог грошових сум Львівського колеґіуму, в якому міститься інформацію про фундації на користь останнього у 1660-х рр.

Неопубліковані нормативно-регулятивні джерела даного дослідження репрезентовані матеріалами Архіву Південно-польської провінції “Товариства Ісуса” у Кракові (рук. 431 і 520), які використовувалися автором при з'ясуванні структури бібліотек ордену у Речі Пос-политій ХVІІ ст. і засад користування їх фондами.

З-поміж неопублікованих актових документів найбільшу цінність при написанні дисертації мали матеріали Конгрегацій Польської провінції (відділ рукописів ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України. - ф. 4), що застосовувалися при вивченні економічного підґрунтя освітньої діяльності українських осередків ордену у другій половині XVII cт.

Неопубліковані епістолярні джерела даної роботи репрезентовані листуванням між місцевими осередками ордену та керівниками Польської провінції і “Товариства Ісуса” (ЦДІАУ у м. Львові. - ф. 140; ARSI. - ф. Polonica 77/II). Використання змісту цієї кореспонденції дозволило нам з'ясувати чинники змін у рівні освіченості педагогів українських єзуїтських шкіл, розглянути характер викладання у них курсів studia superiora і різні аспекти учнівської проблематики.

Останню групу неопублікованих джерел дисертації складає низка підручників і літературних творів педагогів українських шкіл ордену другої половини ХVІІ ст.11 Biblioteka im. Ossoliсskich we Wrocіawiu. - Rkps. 730; Biblioteka Jagielloсska w Krakowie. - Rkps. 2384, 2565; Biblioteka PAN w Krakowie. - Rkps. 558.. Ці рукописи використовувалися нами при вивченні творчого потенціалу місцевих викладачів, широти їх світогляду і науково-педагогічних інтересів.

Другий розділ - “Матеріальні умови існування українських осередків єзуїтської освіти, структура і зміст їх навчальної діяльності” - складається з чотирьох підрозділів. В першому з них аналізуються економічне підґрунтя діяльності і структура місцевих шкіл ордену у 1647/48 навчальному році, а також - зміст єзуїтської освіти. Показано, що напередодні Національно-визвольної війни на українських землях Речі Посполитої існувала щільна мережа навчальних закладів “Товариства Ісуса” з різним рівнем матеріального забезпечення. Майже всі ці школи містили у своїй структурі повний цикл елементів нижчої ланки єзуїтської освіти - studia inferiora (інфіму, граматику, синтаксис, humaniora і ритори-ку), які в цілому мали гуманітарно-ренесансний характер. Скромніше були репрезентовані в українських освітніх закладах ордену в 1647/48 навчальному році курси studia superiora (математика, філософські і теологічні дисципліни), зміст яких тісно узгоджувався з католицькою доктриною.

В підрозділі 2.2 дисертації досліджується вплив зовнішніх умов існування українських єзуїтських осередків у 1648-1660 рр. на зміни у їх економічному стані, перебігу і структурі освітньої діяльності. Доводиться, що події 1648 р. спричинили тотальне погіршення добробуту місцевих колеґіумів та резиденцій ордену і переважне пошкодження їх міської інфраструктури. Наслідком цього стало закриття більшості українських єзуїтських шкіл і зменшення переліку навчальних курсів в тих з них, що зберегли дієздатність. У 1649-1660 рр. в структурному розвитку місцевих освітніх закладів ордену не прослідковується єдиної спрямованості змін. Причиною цього була різниця у тодішньому рівні заможності українських осередків “Товариства Ісуса”, пов'язана з неоднорідністю зовнішніх умов їх існування. В цілому до 1655 р. у змінах переліку навчальних курсів місцевих шкіл ордену домінувала прогресивна тенденція. З 1655 р. більшість українських єзуїтських осередків опиняється у зоні активного військового конфлікту, що спричиняє негативні зміни у структурі їх освітньої діяльності. Подібний стан речей тривав до підписання Олівської угоди (1660 р.), що створила ґарантовані передумови відновлення потенціалу галицьких колеґіумів ордену.

У підрозділі 2.3 вивчаються зовнішні умови існування українських єзуїтських осередків у 1660-1675 рр., їх вплив на зміни в економічному стані останніх і структурі їх освітньої діяльності. Згідно з характером цих зрушень даний період слід поділити на три часові відрізки. До середини 1660-х рр. місцеві осередки ордену зазнавали мінімального впливу військового чинника. Ця обставина забезпечила в цілому прогресивний розвиток структури освіти українських єзуїтських шкіл. У другій половині 1660-х - на початку 1670-х рр. зовнішні умови їх діяльності послідовно погіршуються. Як наслідок, у змінах рівня добробуту місцевих осередків ордену і переліку наявних в них курсів починає домінувати негативна тенденція. У 1672-1675 рр. ці процеси набувають на українських землях Речі Посполитої регіональної специфіки. Причиною цього стало перебування галицьких колеґіумів у центрі польсько-турецького конфлікту, тоді як волинські єзуїтські осередки знаходилися на його узбіччі. Залежність змін у структурі освіти українських шкіл ордену від зовнішніх умов їх існування не була у 1660-1675 рр. абсолютною. Місце цього чинника іноді займали події попередньої історії колеґіумів чи цільове фінансування. Останнє зробило можливим безпрецедентну в Речі Посполитій другої половини XVII ст. спробу створити єзуїтську академію (у Львові). Ця подія, як і відкриття “Ярославської математичної школи”, свідчить про значний освітній потенціал тодішніх українських осередків ордену.

У підрозділі 2.4 аналізуються матеріальні умови існування і структурний розвиток місцевих навчальних закладів “Товариства Ісуса” у 1675-1700 рр. Переважне звільнення останніх з-під впливу військового чинника обумовило істотний прогрес на межі 1670-1680-х рр. щодо рівня їх добробуту і структури освіти. Зникнення значних зовнішніх перешкод для розвитку єзуїтського шкільництва на українських землях Речі Посполитої спричинило також поновлення у другій половині 1680-х рр. розширення його мережі в даному регіоні. Наприкінці 1680-1690-х рр. послідовне зростання економічного добробуту і переліку навчальних курсів українських осередків ордену спостерігається виключно в межах Галичини. Подібна регіоналізація була наслідком специфіки тодішнього польсько-турецького конфлікту, який більше давався взнаки Волині і Поліссю.

Третій розділ - “Учні та рівень професійної дієздатності викладачів” - складається з трьох підрозділів. У першому з них здійснюється комплексне вивчення вихованців українських шкіл ордену. Доводиться, що у 1648-1700 рр. вони утворювали числені колективи, які були дуже неоднорідні щодо віку, конфесійної приналежності і соціального походження юнаків. Значну їх частину складали представники незаможних родин, матеріальну підтримку яких забезпечували спеціальні автономні установи - бурси для бідних. Незважаючи на поліконфесійність учнівського складу українських єзуїтських шкіл, в їх діяльності спостерігаються ознаки релігійної нетолерантності. Серед іншого, вона виявлялася у наданні членам католицьких конгрегацій ексклюзивного права вступати до учнівських академій. Останні, ґрунтуючись на засадах самоврядування, відігравали активну роль у навчальному процесі й інтелектуальному вдосконаленні юнаків. Ефективність подібної системи самоорганізації вихованців українських шкіл ордену підтверджується наявністю серед них осіб, які згодом стали відомими діячами культурного, наукового і релігійного життя.

У другому підрозділі третього розділу аналізуються тенденції і чинники змін у рівні освіченості викладачів навчальних закладів ордену на українських землях Речі Посполитої. Доводиться, що у 1648-1675 рр. цей процес залежав насамперед від умов професійної підготовки педагогів. Місце цієї детермінанти іноді займали чинники, пов'язані з перебігом діяльності українських осередків ордену (скорочення їх кількості, еміграція частини персоналу тощо). Розмаїття рушіїв супроводжувалось неоднозначністю наслідків їх дії. Зокрема, рівень інтелектуальної підготовки магістрів, у порівнянні з обома групами викладачів-священиків, зазнавав у 1648-1675 рр. частіших і послідовніших регресивних змін. В той же час, ступінь риторичної освіченості викладачів-patri переважно поступався рівню їх обізнаності у філософії і теології. В останній чверті XVII ст. ступінь інтелектуальної підготовки педагогів українських шкіл ордену майже не залежав від дії об'єктивних детермінант. Натомість впливову роль відігравала узгодженість ступеню розширення діяльності Польської провінції з темпами відтворення її особового складу. В умовах зростання його дефіциту важливого значення набувало теж перетворення освіти на провідну чи другорядну сферу інтересів ордену. На відміну від магістрів, рівень інтелектуальної підготовки педагогів-patri визначався не лише загальними, але й специфічним чинником (відповідністю темпів зростання числа потенційних і дійсних священиків-викладачів studia superiora і studia inferiora). В цілому в останній чверті ХVІІ ст. має місце тенденція до покращення освіти педагогів українських єзуїтських шкіл. Цей процес був диференційованим. По-перше, йдеться про те, що у 1675-90 рр. ціліснішого і активнішого прогресу зазнає рівень інтелектуальної підготовки викладачів-patri, а в останнє десятиріччя XVII ст. - кліриків місцевих шкіл ордену. По-друге - про послідовніший перебіг в останній чверті XVII ст. позитивних зрушень у ступені освіченості тих священиків, які викладали курси studia superiora. По-третє - про те, що хвилеподібні зміни у рівні риторичної підготовки педагогів-patri мали у 1675-1700 рр. нисхідну, а коливання у ступені їх обізнаності у філософії і теології - висхідну спрямованість.