Єзуїтське шкільництво на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII ст.

У підрозділі 3.3 дисертації аналізуються тенденції і причини змін у рівні професійного досвіду викладачів освітніх закладів ордену на українських землях Речі Посполитої у 1648-1700 рр. Ці зрушення мали неоднозначний характер. З одного боку, спостерігається їх протилежна спрямованість у середовищі педагогів-священиків і магістрів. З іншого - брак послідовності змін у кожній групі викладачів місцевих шкіл “Товариства Ісуса”. Головним чинником подібних зрушень було коливання числа єзуїтів-patri у Польській провінції, в тому числі - на її українських землях. Зростання або зменшення їх представництва вело відповідно до “омолодження” чи “старіння” місцевих священиків, що впливало на середню тривалість їх педагогічного стажу. Можливість актуалізації таких зрушень у середовищі викладачів-patri українських шкіл ордену залежала від зменшення або зростання числа педагогів цієї категорії. Натомість характер змін у співвідношенні серед них викладачів studia inferiora i studia superiora визначав конкретні зрушення у рівні навчального досвіду представників цих груп членів ордену. Розширення чи звуження кола єзуїтів-священиків робило доцільним відповідно більш або менш активне залучення їх до виконання освітніх функцій. В залежності від цього зростала або зменшувалася сфера навчальної діяльності місцевих магістрів, що впливало на тривалість їх педагогічного стажу. Разом з тим, зміни у рівні професійного досвіду викладачів українських єзуїтських шкіл у 1648-1700 рр. могли визначатися і ситуативними чинниками (зменшенням кількості осередків ордену, наданням в Польській провінції переваги освітній сфері діяльності тощо).

Четвертий розділ - “Єзуїтські школи в Україні у другій половині XVII ст. як осередки науки і культури” - включає три підрозділи. У першому з них вивчається діяльність місцевих осередків орденської освіти щодо збереження і розвитку своїх книжкових фондів. З початком Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького їх кількісний склад зазнає різкого регресу. Подолання цього явища мало у другій половині XVII ст. повільний і непослідовний характер, що визначило його незавершеність у кінці даного періоду. Подібний стан речей став наслідком дії насамперед об'єктивних чинників. З одного боку, про це свідчить синхронність погіршення зовнішніх умов існування українських єзуїтських осередків і фінансування ними бібліотечної справи. З іншого - брак дефіциту уваги до неї з боку керівництва місцевих колеґіумів і резиденцій. Одним з проявів цього явища було збереження у 1648-1700 рр. адміністративного регулювання роботи даних бібліотек. Останнє робилося в цілях запобігання проникненню до учнівського середовища ідей, шкідливих з ідеологічної і моральної точки зору. Реалізації цієї мети у другій половині XVII ст. сприяло не лише обмеження доступу єзуїтських вихованців до книжкових фондів, але й помітні зрушення у їх тематиці. Полягаючи у швидкому зростанні кількості книг релігійного змісту і рукописів місцевого походження, цей процес сприяв поступовій ізоляції українських шкіл ордену від сучасного їм науково-культурного життя.

У підрозділі 4.2 нашої роботи дається цілісна характеристика культурної ролі осередків єзуїтської освіти на українських землях Речі Посполитої у 1648-1700 рр. Доводиться, що за посередництва бурс музикантів і публічно-культурних заходів учнів вони активно поширювали серед місцевого населення здобутки ренесансу і бароко. Інтенсивність цього впливу істотно коливалася. Якщо до початку 1670-х рр. культурна активність українських шкіл ордену мала незначний характер, то в наступні десятиріччя вона швидко і послідовно зростає. Будучи викликаною покращенням зовнішніх умов існування місцевих єзуїтських осередків, така зміна, разом з тим, відповідала інтересам ордену. Адже культурна діяльність його шкіл була складовою частиною їх навчального процесу та рекламою єзуїтській освіті і “Товариству Ісуса”. Подібний стан речей не лише обумовив жорсткий контроль за підготовкою і проведенням публічних актів, але й заохочував до частішого їх влаштування. Логічне в цій ситуації набуття українськими школами ордену в останній чверті XVII ст. дедалі атракційнішого характеру природньо зменшувало час їх навчальної діяльності.

У третьому підрозділі четвертого розділу дисертації розглядається і класифікується творча спадщина осіб, які у 1648-1700 рр. викладали в українських єзуїтських освітніх закладах. Вона була складовою частиною їх науково-культурного потенціалу. З одного боку, творча діяльність педагогів забезпечувала проникнення до цих шкіл значного шару інформації з різних сфер знання, з іншого - покращувала теоретичну базу їх навчального процесу. В тематичному відношенні найбільшу частку цієї творчої продукції склали теологічні праці, що не дивує з огляду на характер діяльності ордену. Численим є також представництво поетичних і риторичних робіт, які були важливим компонентом культури бароко і необхідним підґрунтям світської складової єзуїтської освіти. Натомість малу частку творчої спадщини тодішніх викладачів українських шкіл ордену складали роботи з фізики, механіки, історії і географії. Будучи пов'язаним з їх перебуванням на узбіччі навчального процесу, подібний стан речей засвідчує небажання єзуїтів розвивати ті сфери знання, що не відпові-дали зафіксованому у “Ratio studiorum” стандарту гуманістичної освіти.

У висновках сформульовані результати проведеного дослідження:

На початку 1648 р. на українських землях Речі Посполитої існувала досить щільна мережа єзуїтських шкіл, які мали різний рівень матеріального забезпечення. В цілому вони характеризувалися високим ступенем структурного розвитку studia inferiora і слабкою поширеністю курсів studia superiora. Початок Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького спричинив не лише пошкодження інфраструктури і економічного підґрунтя українських шкіл ордену, але й тривале (або - остаточне) припинення діяльності більшості з них. Впродовж другої половини XVII ст. спостерігається майже повна узгодженість змін у зовнішніх умовах існування місцевих єзуїтських колеґіумів і резиденцій, їх економічному стані і структурі освіти.

Учні українських шкіл “Товариства Ісуса” у 1648-1700 рр. не були однорідними з точки зору їх статусу, віку, соціальної і конфесійної приналежності. Позастановість цих навчальних закладів ґрунтувалася на діяльності при них спеціальних автономних установ - бурс для бідних. Полірелігійність учнів українських єзуїтських шкіл полегшувала окатоличення місцевої соціальної еліти. Цьому сприяло створення перешкод у вступі не католиків до академій, що відігравали важливу роль у освітньому вдосконаленні вихованців ордену. Ефективність діяльності цього інституту, як і взагалі українських єзуїтських навчальних закладів у другій половині XVII ст., доводиться присутністю серед їх учнів відомих згодом діячів політичного і культурного життя.

Якісний рівень українських шкіл ордену у другій половині XVII ст. не може вважатися однозначно високим. Про це свідчить аналіз таких критеріїв дієздатності їх викладачів як ступінь освіченості і професійного досвіду. В першому випадку позитивна спрямованість змін стає домінуючою тенденцією лише в останній чверті XVII ст. Як і в попередній період, ці зрушення мали неоднозначний характер, відрізняючись в залежності від групи педагогів і складової їх інтелектуальної підготовки. В результаті, у 1699/1700 навчальному році відбувається лише часткове перевищення рівня освіченості місцевих єзуїтських викладачів, зафіксованого у 1647/48 навчальному році. Натомість ступінь їх професійної досвідченості у другій половині XVII ст. був переважно кращим, ніж у 1647/48 навчальному році. Разом з тим, зміни цього показника не мали однозначно позитивної спрямованості і відрізнялися за динамікою в окремих групах педагогів.

У 1648-1675 рр. головна роль у визначенні рівня освіченості викладачів українських шкіл ордену належала об'єктивним, а в останній чверті XVII ст. - суб'єктивним чинникам. Натомість ступінь їх професійної досвідченості формувався під переважним впливом останніх на протязі всього періоду 1648-1700 рр.

У другій половині XVII ст. єзуїтські освітні заклади лишалися осередками поширення на українських землях Речі Посполитої науково-культурної спадщини античності і середньовіччя, здобутків ренесансу і бароко. Реалізацію цієї ролі забезпечувала наявність у відповідних колеґіумах і резиденціях бібліотек і бурс музикантів, проведення публічно-актових заходів учнів і творча активність їх викладачів. Інтенсивність науково-культурної ролі місцевих шкіл ордену у 1648-1700 рр. залежала насамперед від зовнішніх умов їх розвитку. Після 1648 р. вона зазнає цілісного зниження. Подолання занепаду у другій половині XVII ст. було непослідовним і неоднорідним, спричинивши більший прогрес у діяльності бурс музикантів і проведенні публічно-актових заходів учнів, ніж у розвитку бібліотек.

Структура творчої спадщини викладачів українських освітніх закладів ордену у 1648-1700 рр. відображала цілі і характер його діяльності та загальний культурний контекст епохи бароко.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Сєряков С.О. Розвиток освітньої системи ордену єзуїтів на українських землях Речі Посполитої у 1608-1648 рр. // Збірник наукових праць Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Серія “Історія та географія”. - Вип. 3. - Харків, 1999. - С. 44-55.

2. Сєряков С.О. Спроби покращення низького рівня єзуїтської освіти на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII ст. // Збірник наукових праць Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Серія “Історія та географія”. - Вип. 6. - Харків, 2000. - С. 29-39.

3. Сєряков С.О. Характерні риси єзуїтського шкільництва в освітній діяльності Києво-Могилянської академії в XVII ст. // Наукові записки Національного університету “Києво-Могилянська академія”. - Т. 18. - Київ, 2000. - С. 24-28.

4. Сєряков С.О. Тенденції у зміні рівня інтелектуальної підготовки викладачів курсів studia inferiora в українських єзуїтських школах в 1650-х - першій половині 1670-х рр. // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 556. - Серія “Історія України”. - Вип. 5. - Харків, 2002. - С. 3-13.

5. Cєряков С. Єзуїтське шкільництво в Україні: кількісні показники та структурний розвиток (к. 40-х - сер. 90-х рр. XVII ст.) // Український історичний збірник - 2001. - Київ, 2002. - С. 126-150.

6. Сєряков С. Події першого року Хмельниччини та єзуїтське шкільництво в Україні // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”.- Серія “Історичні науки”. - Вип. 3. - Острог, 2003. - С. 29-33.

7. Сєряков С.О. Бурси музикантів в осередках єзуїтської освіти на українських землях Речі Посполитої у 1648-1700 рр. // Вісник Харківського національного університету iм. В.Н. Kaрaзiнa. - № 603. - Серія “Історія України”. - Вип. 6. - Харків, 2003. - С. 3-8.

АНОТАЦІЇ

Сєряков С.О. Єзуїтське шкільництво на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню історії навчальних закладів “Товариства Ісуса” на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII ст. Головна увага у роботі приділяється аналізу впливу зовнішніх умов існування місцевих єзуїтських осередків у 1648-1700 рр. на зміни у їх матеріальному стані і структурі освіти, вивченню учнівського складу українських шкіл ордену, виявленню тенденцій у змінах рівня інтелектуальної підготовки і професійного досвіду їх викладачів, з'ясуванню чинників цих процесів. В дисертації також вивчається науково-культурний потенціал місцевих осередків єзуїтської освіти у другій половині XVII ст., а саме - організація і динаміка діяльності в них бібліотек, бурс музикантів і шкільних театрів, обсяги і структура творчої спадщини тодішніх викладачів українських шкіл “Товариства Ісуса”.

Ключові слова: навчальні заклади “Товариства Ісуса”, матеріальний стан, структура освіти, учнівський склад, інтелектуальна підготовка і професійний досвід викладачів, бібліотеки, бурси музикантів, шкільні театри, творча спадщина.

єзуїтський освіта український орден

Серяков С.О. Иезуитская школьная система на украинских землях Речи Поспо-литой во второй половине XVII в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2004.

Диссертация посвящена изучению истории учебных заведений “Общества Иисуса” на украинских землях Речи Посполитой во второй половине XVII в. В работе подчеркивается, что накануне национально-освободительной войны под руководством Б. Хмельницкого в данном регионе существовала довольно разветвленная сеть школ ордена, которые имели разный уровень материального обеспечения. Почти все эти учебные заведения включали полный цикл элементов низшей ступени иезуитского образования - studia inferiora (инфиму, грамматику, синтаксис, humaniora и риторику), которые в целом носили гуманитарно-ренессансный характер. Значительно скромнее были представлены в украинских школах ордена в 1647/48 учебном году курсы studia superiora (математика, философские и теологические дисциплины), содержание которых тесно согласовывалось с католической доктриной. В работе показано, что начало Национально-освободительной войны под руководством Б. Хмельницкого привело не только к повреждению инфраструктуры и экономического фундамента украинских иезуитских школ, но и к продолжительному (или - окончательному) закрытию большинства из них. В течении второй половины XVII в. прослеживается согласованность между изменениями во внешних условиях существования местных иезуитских коллегиумов и резиденций, их экономическом состоянии и структуре образования. Исключение составляет только первая половина 1660-х гг., когда два последние процессы определялись событиями предыдущей истории Речи Посполитой. В целом в развитии вышеупомянутого тройственного процесса присутствовали периоды как преимущественно положительных (1649-1655 гг., вторая половина 1670-х - конец 1680-х гг.), так и отрицательных (1655-1660 гг., вторая половина 1660-х - первая половина 1670-х гг.) и нейтральных (1690-е гг.) изменений.

В работе показывается неоднородность состава учеников украинских иезуитских школ в 1648-1700 гг. Воспитанники ордена отличались по своему статусу, возрасту, социальной и конфессиональной принадлежности. Внесословный характер этих учебных заведений поддерживался благодаря деятельности при них специальных автономных учреждений - бурс для бедных. Полирелигиозность состава учащихся украинских школ ордена использовалась в целях обращения местной социальной элиты в католицизм. Этому способствовал запрет на прием не католиков в состав академий, которые играли важную роль в интеллектуальном развитии воспитанников ордена. Эффективность деятельности данного института, как и вообще - украинских иезуитских школ во второй половине XVII в., подтверждается наличием среди их учеников ряда известных впоследствии политических и культурных деятелей.

В диссертации доказывается, что качественный уровень украинских школ ордена во второй половине XVII в. не был однозначно высоким. Это подтверждается анализом таких критериев дееспособности преподавателей как степень их образованности и профессиональной опытности. В первом случае положительная направленность изменений начинает доминировать только в последней четверти XVII в. Как и в предыдущий период, эти сдвиги носили неоднозначный характер, отличаясь в зависимости от группы педагогов и элемента их интеллектуальной подготовки. В результате, в 1699/1700 учебном году имеет место только частичное превышение того уровня образованности местных иезуитских преподавателей, который был зафиксирован в 1647/48 учебном году. В то же время их профессиональная опытность во второй половине XVII в. была преимущественно более высокой, чем в 1647/48 учебном году. Вместе с тем, изменения этого показателя не имели четкой положительной направленности и различались по своей динамике в разных группах преподавателей. В ходе проведения исследования автором выяснено, что в 1648-1675 гг. основную роль в определении уровня образованности педагогов украинских иезуитских школ играли объективные, а в последнюю четверть XVII в. - субъективные факторы. Степень же их профессиональной опытности формировалась под преимущественным влиянием последних на протяжении всего периода 1648-1700 гг.

В работе также отмечается то, что во второй половине XVII в. украинские иезуитские школы оставались центрами распространения научно-культурного наследия античности, средневековья, ренессанса и барокко. Реализацию этой роли обеспечивало существование в соответствующих коллегиумах и резиденциях ордена библиотек и бурс музыкантов, публично-актовые мероприятия учеников и творческая активность их преподавателей. Интенсивность научно-культурной деятельности украинских школ ордена в 1648-1700 гг. зависила прежде всего от внешних условий их развития. После 1648 г. она в целом снижается. Преодоление упадка во второй половине XVII в. было непоследовательным и неравномерным. В частности, большие успехи наблюдаются в этот период в деятельности бурс музыкантов и проведении публично-актовых мероприятий учащихся, чем в развитии библиотек. Творческое наследие преподавателей украинских иезуитских школ имело в 1648-1700 гг. сложную структуру, которая отражала цели и характер деятельности ордена, а также - общий культурный контекст эпохи барокко.

Ключевые слова: учебные заведения “Общества Исуса”, материальное положение, структура образования, ученический состав, интеллектуальная подготовка и опытность преподавателей, библиотеки, бурсы музыкантов, школьные театры, творческое наследие.

Seryakov S.O. Jesuit school system on Ukrainian lands of Rich Pospolyta in the second half of the XVII century. - Manuscript.

The dissertation for getting academic candidate's degree of historical sciences by speciality 07.00.01 - history of Ukraine. - Kharkiv National V.N. Karazin University. - Kharkiv, 2004.

Dissertation is devoted to the research of Jesus Society educational institutions' history on Ukrainian lands of Rich Pospolyta in the second half of XVII century. Special attention is paid to the analysis of influence of the external conditions of existence of local Jesuit centers' in 1648-1700 on changes in their financial conditions and in structure of educational activity, to researching of pupils' staff of Ukrainian schools of order, to the clearing up of tendencies in changing of their teachers' level of intellectual training and experience, to the elucidation of determinants of these processes. In dissertation is also investigated the scientific and cultural potential of local centers of Jesuit education in the second half of XVII century, namely - organization and dynamics of their libraries, seminaries for musicians and school theatres activity, the volume and structure of creative legacy of Ukrainian Jesus Society schools' teachers.

Кey words: Jesus Society educational institutions, financial conditions, structure of educational activity, pupils' staff, teachers' intellectual training and experience, libraries, seminaries for musicians, school theatres, creative legacy.

Размещено на Allbest.ru