Становлення і розвиток технічних наук в Україні у 20-30-ті роки ХХ ст.

У підрозділі 6.4. “Л.В. Шубніков - засновник наукової школи з кріогеніки” показано, що у 30-ті роки у Харкові Л. Шубніковим була започаткована школа кріогеніки; її представниками були: Ю. Рябінін, О Трапензнікова, О, Судовцов, В. Хоткевич, Н. Руденко, М. Федорова та ін.

Для оптимізації процесу впровадження наукових розробок у виробництво Л.В. Шубніков висунув ідею створення спеціалізованої технічної лабораторії як об'єднуючої ланки між фундаментальною наукою і промисловістю. У 1935 р. така структура - Дослідна станція глибокого охолодження - почала працювати. Блискучі результати Л.В. Шубнікова та очолюваного ним колективу були відомі в усьому світі, і завдяки цьому Харків став одним з провідних кріогенних центрів; в цей же час тут виникла перша радянська низькотемпературна школа.

У підрозділі 6.5. показано, що М.М. Федоров створив в Україні наукову школу гірничих механіків. Під його керівництвом були розроблені основи теорії розрахунків і конструювання шахтного обладнання і різного підіймального устаткування. Велике практичне значення мала розробка питань міцності шахтних підіймальних машин з метою створення надійної вітчизняної шахтної підіймальної техніки. Представниками цієї школи були: чл. - кор. АН УРСР П.С. Кучеров, чл. - кор. АН УРСР П.П. Бестером, акад.. АН УРСР Г.М. Савін, акад. АН УРСР В.С. Пак, професори В.Б., Г.М. Алінчин, В.Б. Уманський.

Підрозділ 6.6. розповідає про засновника вітчизняної школи аерогідродинаміки Г.Ф. Проскуру. Школа зародилася у 20-тих роках у Харкові; напрям її досліджень - гідро - та аеромеханіка. Сформульовані Г.Ф. Проскурою напрями наукових досліджень у галузі гідроаеродинаміки турбомашин, а також досліджень з питань динаміки і міцності машин знайшли свій подальший розвиток у працях його учнів і послідовників. Представниками цієї школи були: Д. Алексапольський, А. Борисенко, Ю. Дедусенко, А. Люлька, О.Литвинов та ін.

Наукові школи, створені у 20-30-х роках ХХ ст. в Україні з проблем технічних наук, зробили значний внесок у розвиток не тільки вітчизняної, а й світової науки; їх традиції, стиль роботи, духовна атмосфера існують в Україні і сьогодні, визначаючи обличчя багатьох наукових напрямків.

Дослідження історії становлення і розвитку технічних наук в Україні у 20 - 30-ті роки минулого століття дозволяє зробити деякі висновки щодо умов, шляхів, надбань, які були досягнуті у той період кращими представниками української технічної інтелігенції, а також побачити ті помилки і втрати, яких зазнала наука України у ті часи.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз історіографії проблеми становлення і розвитку технічних наук в Україні у 20-30-ті роки ХХ ст. дозволяє стверджувати, що як в радянській, так і в сучасній українській історіографії тема становлення та розвитку технічних наук в Україні у 20-30-ті роки минулого століття не була предметом спеціального вивчення.

2. Показано, що джерельна база даної теми не досліджена. Дисертаційна праця характеризується великим різноманіттям літературних джерел. Вперше визначено ступінь наукової розробки проблеми становлення та розвитку технічних наук у 20 - 30-ті роки минулого століття, введено до наукового обігу документи і матеріали, які зберігаються в архівосховищах м. Києва та м. Одеси. Аналіз складу вітчизняних архівних фондів дозволив дійти висновку, що значна частина документів ще не введена до наукового обігу. У дисертаційній роботі використовуються понад 50 найменувань періодичних видань 20-30-х років минулого століття.

3. Дослідження праць провідних вчених, які у 20-30-ті роки в Україні працювали над розробкою питань створення нової та вдосконалення існуючої техніки, дозволило показати, в яких галузях технічних наук були зроблені найбільш вагомі внески, простежити коло проблем, над якими працювали вітчизняні науковці-представники технічних наук. З погляду історії техніки розглянуто доробок багатьох провідних вчених - оригінальні технічні ідеї, технології, винаходи і створення технічних засобів.

Найбільш вагомі досягнення українських вчених упродовж 20-30-х років ХХ ст. у галузях технічних наук були наступні: у 1922 р. О. Динник вперше застосував методи теорії пружності для розв'язання задач теорії міцності у гірничій промисловості. У 1927 р. під керівництвом Г.Ф. Проскури побудовано аеродинамічну трубу; у 1929 р. Є.В. Опоков розробив науковий метод передбачення висоти весняної повені і рівнів Дніпра та річок його басейну, уточнив рівняння водного балансу (рівняння Пенка - Опокова). Протягом 1931-1932 років в Україні в УФТІ вперше в СРСР під керівництвом Л.В. Шубнікова одержано рідкі кисень та гелій; у 1931 р. науковцями М. Мозковим та М. Фортунато запропоновано використовувати кисневе дуття з метою інтенсифікації процесу виплавки чавуну і сталі; у 1932 р. розщеплено ядро літію штучно прискореними протонами (К. Синельников, А. Вальтер, О. Лейпунський, Г. Латишев); в цьому ж році Г.В. Курдюмов здійснив класичні рентгенографічні дослідження гартування і відпуску сталей, розробив основи теорії обробки сталей і сплавів; Є.О. Патон створив першу зварювальну головку для автозварювання відкритою дугою; К. Хрєнов здійснив дугове зварювання під водою. 1934 р. В. Данилов довів, що при плавленні металів і сплавів зберігається їх координаційне число; того ж року Г. Проскура заклав основи сучасної теорії осьових компресорів та насосів і створив гідродинамічну трубу для дослідження гідродинамічних ґраток профілів; наведено пряме доведення ідеального діамагнетизму надпровідників (Л.В. Шубніков, Ю. Рябінін, УФТІ). Протягом 1934 - 1935 р. в УФТІ Л. Шубніковим і А. Кікоїним виміряна в'язкість рідкого азоту, кисню, окису вуглецю, аргону, метану, етилену. У 1935р. Л. Шубніков і Ю. Рябінін відкрили існування в надпровідникових сплавах двох критичних магнітних полів. Стан сплавів в інтервалі між ними назвали “фазою Шубнікова” (разом з терміном “змішаний стан”). Того ж року М. Корноухов розпочав дослідження несучої здатності і міцності металевих конструкцій, а О. Чекмарьов розробив теорію і методи прокатки металів. 1936 р. Л. Шубніков і М. Алексєєвський точно експериментально довели гіпотезу Сільсбі. 1937 р. Л. Шубніков і С. Шалит остаточно довели перехід речовин з парамагнітного стану у новий антиферомагнітний стан. Перші результати було одержано в 1934-1934 Л. Шубніковим, О Трапезниковою і Г. Мілютіним (УФТІ). У Харкові почав діяти найбільший у Європі електростатичний прискорювач часток на 3,5 МеВ (К. Синельников, А. Вальтер). 1939 р. Є. Патон розробив спосіб автоматичного зварювання під флюсом та його промислову технологію. 1940-1941 р. в Інституті енергетики під керівництвом В. Хрущова було створено теорію і оригінальні типи дугових випрямлячів.

У 30-ті роки в УФТІ вперше в СРСР під керівництвом А.А. Слуцкіна за участю Д.І. Трутня, С.Я. Брауде і А.Я. Усікова почав діяти перший трьохкоординатний радіолокатор дециметрових радіохвиль, що дозволяв "бачити" літак, який летить, визначити його координати на відстані до 50 км. Одноантенний варіант цього радіолокатора з сітчастим параболоїдом, створений у 1942 році у м. Бухарі Узбецької РСР, використовувався під час Великої Вітчизняної війни у бойових діях на Північному фронті, у районі м. Мурманська.

В дисертаційній роботі досліджено не тільки особистий внесок вчених і інженерів у розробку проблем технічних наук, а й творчий стиль багатьох провідних науковців, найбільш притаманні їм якості, які сприяли плідній праці у вибраній ними галузі науки. Вивчення їх творчої праці дозволяє зробити висновок, що саме сприяло їх професійному і науковому зростанню, які чинники впливали на досягнення ними найкращих наукових результатів та зробити свій внесок у розвиток тієї чи іншої галузі технічних наук. Аналіз життєвого і творчого шляху вітчизняних вчених показує, що сприяло їх професійному і науковому зростанню, що саме уможливило зробити відкриття і винаходи, які стали знаковими у розвитку технічних наук, які притаманні їм риси характеру сприяли формуванню їх як винахідників, новаторів.

4. На широкому історичному тлі у контексті тогочасних суспільно-політичних обставин автор простежує головні напрямки становлення і розвитку технічних наук в Україні у 20-30-ті роки ХХ ст., які розвивались у складних і суперечливих умовах. Досліджений матеріал показує, що існуюча у той час в Україні радянська влада, вирішуючи свої, суто політичні завдання, намагалася взяти під жорсткий контроль наукові дослідження. Тому вже з кінця 20-х років запроваджувалась плановість наукових досліджень.

5. У період, який досліджується, вплив держави на науку різко зріс. Централізація управління промисловим виробництвом була перекладена на науку, формувалась державна система управління наукою, яка об'єднувалась з системою централізованого планування, де наукові плани підпорядковувалися народногосподарським планам. Головним принципом планування стало послідовне планування „ зверху вниз”. Вплив держави на науку супроводжувався зростанням фінансування і ресурсного забезпечення тих галузей науки, які безпосередньо займалися розв'язанням завдань індустріалізації. Так, у 1929 р. на розвиток технічних наук в Академії наук було асигновано з бюджету 700000 крб., у 1932 р. - 1500000 крб., у 1939 р. - 1932400 крб., у 1941 р. - 5706700 крб.

6. На початку 30-х років відбувався процес перетворення Академії наук України в систему науково-дослідних інститутів. Розширення фронту досліджень спонукало і дисциплінарну диференціацію - інституціонувалися нові наукові напрямки, нові дисципліни. Інститут як форма організації досліджень відповідав цьому процесу. Засновані інститути електрозварювання, гірничої механіки, транспортної механіки, низка переданих до Академії наук технічних та галузевих інститутів докорінно змінили структуру Академії.

7. У 30-ті роки ХХ ст. багато вищих навчальних закладів України перетворилося на важливі наукові центри. Широкого розвитку набули наукові дослідження у таких вузах як Дніпропетровський гірничий інститут, Одеський політехнічний інститут, Харківський технологічний інститут, Київський політехнічний та ін.

8. У 30-ті роки ХХ ст. в Україні фактично була створена могутня система галузевої науки. Поняття “галузева наука” пов'язане із специфікою організації тільки радянської науки і віддзеркалює підпорядкованість побудови мережі наукових установ галузевій структурі народного господарства. Галузева наука виникла з потреб завдань швидкої індустріалізації країни. Іншою умовою, яка спричинила створення галузевої науки був процес мілітаризації промисловості, перевод значної частини промисловості на випуск військової продукції. Дослідження розвитку технічних наук в Україні дає змогу зробити висновок, що планово - централізований механізм управління розвитком науки, хоча й дозволив вирішити ряд важливих для суспільства завдань, в цілому виявив свою неефективність, став базою для зміцнення бюрократичних тенденцій в сфері технічних наук.

9. У 30-ті роки ХХ ст. у зв'язку з необхідністю вирішення багатьох технічних завдань індустріалізації країни пріоритет надавався технічним та природничим наукам. Проте сталінські репресії завдали непоправної шкоди фактично усім напрямкам, і перш за все це стосується якості наукового потенціалу. Це не змогли компенсувати ані підготовка наукової молоді через аспірантуру, що було налагоджено до кінця 30-х років, ані відновлення присудження наукових ступенів та упорядкування атестації наукових кадрів.

10.Офіційна політики “українізації”, розпочата у 20 -ті роки, у 30-ті роки ХХ ст. набула все більшої бюрократичної спрямованості і пішла на спад. Проте одним з позитивних її наслідків стала “коренізація” Академії наук. Число українців серед її науковців становило 57,3%.

11. Проведена у архівах робота надала змогу ввести до наукового обігу імена, які були несправедливо забуті. Серед них фізик Б.Ф. Цомакіон, один із засновників вітчизняної радіотехніки, який багато років працював професором кафедри фізики Одеського політехнічного інституту. У серпні 1937 року він безпідставно був обвинувачений у причетності до “контрреволюційної організації, яка прагнула до повалення радянської влади”, і засуджений на 5 років заслання до Красноярського краю.

Геофізик М.А. Аганін, член-кореспондент АН УРС, який здійснив в Одеській геофізичній обсерваторії магнітну зйомку всієї території УРСР. Завдяки кропіткій роботі М.А. Аганіна була вперше складена магнітна карта України, а також зроблена магнітна зйомка Чорного і Азовського узбереж.

М.А. Аганін домігся важливого наукового результату, він відкрив закон злиття крапель. Підсумки цих досліджень він опублікував у праці "Закони злиття крапель" (1935 р.). Його ім'я на багато років було забуто.

12. Щоб зрозуміти історію вітчизняних технічних наук 20- 30-х років минулого століття, необхідно враховувати не тільки обставини, які стримували розвиток творчої думки (терор проти інтелігенції, ідеологічний і моральний тиск на вчених, в першу чергу на тих, хто не хотів слугувати владі), а й людський чинник: високий професійний і моральний рівень більшості провідних вітчизняних вчених, які сформувалися як дослідники наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Можливо, якби умови були сприятливіші, то й надбання були б вагоміші.

20-30-ті роки ХХ ст. в розвитку технічних наук - це період, який складається як із світлих так і темних смуг. Історія розвитку технічних наук у 20-30-ті роки - це не тільки наукові здобутки, а й подолання тих величезних труднощів і лихоліть, що випали на долю вітчизни. Головне, за всіх часів і умов учені - представники технічних наук - робили велику і важливу справу заради розвитку науки, технічного прогресу. Це був шлях, сповнений постійного творчого пошуку, подвижницької праці вчених.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Сухотеріна Л.І. Видавнича діяльність НДІ технічного профілю АН УРСР у 30-х роках ХХ ст. // Бібліотечний вісник. - 2000. - № 5. - С. 34-37.

2. Сухотеріна Л.І. Технічні науки в українській періодиці в 30-х роках ХХ ст. // Бібліотечний вісник. - 2000. - № 4. - С. 41 - 46.

3.Сухотеріна Л.І. Є.В. Опоков - наукова спадщина та людська доля // Науковий вісник Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки. Історичні науки. - 2000. - № 3. -С. 179 -183.

4.Сухотеріна Л.І. Доля українських вчених фахівців в галузі ракетної техніки та літакобудування в 30-х роках ХХ ст. // Історія Української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць. - Київ, 2000. - Вип.3.- С.207 -219 .

5. Сухотеріна Л.І. Проблеми розвитку технічних наук в Україні в період тоталітаризму// Архівознавство, Археографія, Джерелознавство: Міжвідомчий наук. зб. - Вип. 4. - К., 2001. - С.82- 90.

6. Сухотеріна Л.І. Розвиток технічних наук українцями за межами України (на прикладі Санкт-Петербурзького політехнічного університету) // Вісник Дніпропетровського ун-ту. Історія і філософія науки і техніки. - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту. - 2000. - Вип.6. - С.61-64.

7.Сухотеріна Л.І. Доля Петра Михайловича Супруненка, як приклад долі українського вченого в умовах сталінського тоталітаризму // Науковий вісник Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки. Історичні науки. - 2001.- № 6 С. 71-75.

8. Сухотеріна Л.І. А. Люлька - творець першого вітчизняного турбореактивного двигуна // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць - К.,2001.- Вип. 4. - С. 222-227.

9. Сухотеріна Л.І. Основні напрямки досліджень наукової школи академіка О.М. Динника // Історія Української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць - К.,2001. - Вип. 5. - С. 202 - 208.

10. Сухотеріна Л.І. До питання історіографії проблеми внеску вчених у розвиток технічних наук в Україні в 30-х роках ХХ ст. // Наук. праці Камянець-Подільського держ. пед. ун-ту: Історичні науки. Українська історіографія на рубежі століть. - Камянець-Подільський,2001. - Т. 7 (9)- С.594 - 600.

11. Сухотеріна Л.І. Розробка проблем технічних наук галузевими науково-дослідними інститутами України в 30-х роках ХХ ст. // Тр. Одесского политехнического ун-та. - 1999. - Вып. 2(8). - С. 302-305

12. Сухотеріна Л.І. Періодичні видання як джерела вивчення розвитку технічних наук в Україні в 30-х роках ХХ ст. // Тр. Одесского политехнического ун-та. - 1999. - Вып. 1 (7). - С 287-290.

13. Сухотеріна Л.І. Внесок у розвиток авіації США вихідців з України в 30-х р. ХХ ст. // Тр. Одесского политехнического университета. - 2000. - Вып. 1 (10). - С. 311 - 316 .

14. Сухотеріна Л.І. Технічна еліта в Україні в 20-30- х роках: становище та проблеми розвитку // Тр. Одесского политехнического ун-та . - 2000 . -Вып. 2 (11) . - С. 286 - 288.

15. Сухотеріна Л.І. Вклад О.І. Бахмутського у механізацію вугільної промислововсті України в 30-х р. ХХ ст. // Тр. Одесского политехнического ун-та. - 2001. - Вып. 1 (13). - С. 288 -290.

16. Сухотеріна Л.І. Деякі питання розвитку металургії в Україні в 30-ті роки ХХ ст. на сторінках періодичних видань // Тр. Одесского политехнического ун-та. - 2001. - Вып. 2 (14 ). С. 296-299.

17. Сухотеріна Л.І. Володимир Матвійович Маковський - засновник української школи газотурбінобудування // Вісник Дніпропетровського ун-ту. Історія і філософія науки і техніки. - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 2001. - Вип. 8. - С.96-103.

18. Сухотеріна Л.І. До питання історіографії проблеми місця і ролі технічної інтелігенції в українському суспільстві в 30-ті роки ХХ ст. // Інтелігенція і влада.: Зб. наук. пр. - Одеса, Астропринт, 2002. - Вип. 1(2). Частина ІІ.- С.

19.Сухотеріна Л.І.41 До питання про викладання курсу “Історія інженерної справи” в технічних вузах // Дослідження з історії техніки: Зб. наук. праць - К.: Політехніка, 2003 - Вип.3. - С. 3-8 .

20. Сухотеріна Л.І. Б.Ф. Цомакіон - забуте ім'я в історії радіотехніки в Україні // Наука та наукознавство - 2005. - № 1 (47) - С. 98-103.

Размещено на Allbest.ru