Цензура в публічних бібліотеках України: сутність та форми прояву (1917-1939 роки)

2. Початок бібліотечної цензури, як системи дій та заходів, спрямованих на забезпечення і обслуговування інтересів влади, в Україні постав після виникнення бібліотек та прийняття християнства, коли церковна влада розпочала контролювати книгорозповсюдження і книговживання, запроваджуючи списки “істинних” і “ложних” книг, які дозували поширення інформації у суспільстві, забороняючи апокрифічні твори. Монастирські бібліотеки, в яких збирались і зберігались всі рукописні книги, не надавали в користування твори, що були включені до списку “ложних”, неканонічних книг, нерекомендованих церквою для читання. З появою друкованих книг виникла світська цензура з метою недопущення, або обмеження розповсюдження інформації, небажаної для пануючої влади, що обумовило появу спеціальних закладів - Верховного цензурного комітету, Головного управління цензури, цензурних комітетів (Київ, Одеса), Комітету внутрішньої цензури в Києві (1838). Специфіка прояву цензурного законодавства Російської імперії щодо українських бібліотек спостерігалась в тому, що у списках літератури, призначеної для вилучення або заборони при комплектування публічних бібліотек, переважали україномовні книги.

3. Становлення радянської цензури в публічних бібліотеках України відбувалось в умовах знищення демократичних засад бібліотечної справи доби української народної республіки (1917-1920). Утворення державних органів цензури сприяло запровадженню декретів і постанов РРФСР у бібліотечне будівництво України, які спрямовувались на введення жорсткого цензурного контролю за діяльністю публічних бібліотек, що розпочався націоналізацією, реквізицією та конфіскацією їх матеріально-технічної бази, книжкових фондів та каталогів, а також застосуванням репресій до працівників бібліотек. Українські бібліотекарі і громадськість чинили опір цензурним заходам більшовицької влади, що знайшло свій прояв у збереженні фондів і каталогів від суцільного винищення, а також мережі бібліотек українських громадських організацій.

4. Спеціальні державні органи - Наркомос УСРР з його структурними підрозділами Головліту, ЦУСД, Головполітосвіти, а також ДПУ та НКВС, а також партійні органи, що здійснювали цензурний нагляд за діяльністю публічних бібліотек, укладали за спеціально розробленою методикою різні види списків друкованих видань, що підлягали вилученню із фондів бібліотек та конфіскації і здійснювались методом “чисток” від так званої “ “ідеологічно-шкідливої” літератури. “Чистки” мали різні форми прояву: якщо на початку 20-років вилучення відбувалось переважно релігійних, філософських, історичних, а також видань доби української революції(1917-1920), то у 30--х роках серед вилучених переважали твори репресованих авторів. Серед бібліотекарів запроваджувались кадрові “чистки”, спочатку класові, а пізніше - етнічні, які здійснювались цілеспрямовано та планомірно впродовж кількох десятиліть методами репресій і терору, винищуючи найкращих фахівців. Формами прояву цензури у інформаційно-бібліотечному обслуговуванні користувачів були розроблені методики для проведення спеціальних бесід, нагляд за поведінкою читачів, за тематикою і проблематикою інформаційних запитів, за читацькими формулярами.

5. Запровадження різних видів цензури у публічні бібліотеки України у 20-30-х рр. ХХ ст. призвело до знищення майже половини їх фонду, переважно релігійної та української книги періоду українського відродження. Створення “спецфондів” та спецхранів призвело до вилучення для кількох поколінь українців із наукового і культурного обігу значного пласту української і світової культури. Утворення інформаційного вакууму, або забезпечення користувачів виключно ідеологічно витриманими виданнями засвідчило про ідеологічне та психологічне насилля і сприяло деформації суспільної свідомості. Чистки серед бібліотечного персоналу привели до появи малокваліфікованих спеціалістів, які не мали навіть середньої освіти. Чистки фондів бібліотек негативно позначились на читацькій активності, оскільки підбір літератури у фондах не задовольняв інтереси користувачів. Радянська бібліотечна цензура відрізнялось від царської, незважаючи на певну спадковість, відсутністю законів, що визначали допустимі норми. Поряд із традиційними контрольними, регламентуючими та охоронними вона мала маніпуляційну, контрольно-заборонну, репресивно-каральну функції.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Каракоз О.О. Витоки бібліотечної цензури на Україні // Вісник Книжкової палати.- 2002 .- № 6. - С. 33-37.

2. Каракоз О.О.Бібліотека як складова частина радянської ідеологічної системи // Бібліотечнаа планета.- 2003. - № 3 - С. 20-25.

3. Каракоз О.О. Формування методів бібліотечної цензури// Праці Національного Педагогічного університету ім. М. Драгоманова: Зб.наук. праць.-Вип.3.-Київ, 2004 . - С. 60-67.

4. Каракоз О.О. Бібліотечна цензура в Україні у двадцяті роки ХХ століття // Вісник Книжкової палати. - 2004. - №11. - С. 29-33.

АНОТАЦІЯ

Каракоз О.О. Цензура в публічних бібліотеках України: сутність та форми прояву (1917-1939). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.08 - книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. Київський національний університет культури і мистецтв

У дисертації досліджено сутність та основні форми прояву радянської цензури у публічних бібліотеках України у 1917 - 1939 роках. На основі вивчення нових архівних джерел та літератури виявлено вплив цензурної політики на формування мережі публічних бібліотек, йдеться про вилучення „ідейно-сумнівної” літератури з книжкових фондів, що позначалось на задоволенні інформаційних потреб користувачів, проаналізовано “чистки” серед бібліотечних працівників. Виявлено витоки, обгрунтовано основні етапи та прослідковано форми і напрями втілення духовної та світської цензури у бібліотечну діяльність. З'ясовано принципи роботи радянських цензурних інституцій, що регламентували напрями діяльності публічних бібліотек, перетворюючи їх на заклади політосвіти. Показано бібліотечну цензуру як соціальне явище, відображено її значення щодо обмеження інформації, друкованого слова та національної думки..

Ключові слова: цензура публічних бібліотек, бібліотека, радянська цензура, “чистка” фонду, “чистка” кадрів, доба тоталітаризму, бібліотечна цензура.

АНОТАЦИЯ

Каракоз Е.А. Цензура в публичных библиотеках Украины : сущность и формы проявления (1917-1939 гг.).-Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.08-книговедение, библиотековедение, библиографоведение.-Киевский национальный университет культуры и искусств, Киев,2006.

Дисертация является первой комплексной работой в отечественной историографии, посвящённой анализу основных способов, методов и форм проявления советской цензуры в публичных библиотеках Украины в 1917-1939гг., в контексте отечественных и европейских традиций. Исследования проведены на основе широкой базы архивных источников, опубликованных документов, монографических исследований, научных работ, как отечественных так и зарубежных историков и библиотековедов.

Выявлены основные первоисточники такого социального явления как цензура. Выделены этапы формирования советской цензуры как социального и государственного института, который регламентирует культурное и духовное развитие общества, одной з главных составляющих которого являются публичные библиотеки и таким образом формирует духовность последующих поколений. Исследованы способы осуществления цензурного контроля над роботой публичных библиотек церковной властью в ІХ веке. Раскрыты основные формы проявления светской цензуры в публичных библиотеках Украины, проанализированы указы, согласно которым осуществлялось изъятие из библиотечных фондов книг, изданных на украинском языке.

Охарактеризирован процесс становлення советской цензуры в публичных библиотеках Украины. Аналитически исследованы механизмы введения цензуры в публичные библиотеки, как одного из способов утверждения тоталитарного режима Кроме того автором исследована и создана целостная и обьективная картина влияния цензуры на основные направления деятельности публичных библиотек: на формирование фондов, на проведение кадровой политики, и на усиление идеологического влияния на обслуживание читателей в библиотеке. Проанализированы основные декреты и постановления, которые были направлены на введение жосткого цензурного контроля в работу публичных библиотек. Исследованы особенности проведения реквизиции, национализации и конфискации материально-технической базы, книжних фондов и каталогов частных библиотек. Выявлено основные причины и особенности проведения органами цензуры репресий среди библиотечных работников.

На базе архивных источников выявлены основные цензурные документы и циркуляры, регламентирующие создание и деятельность основних органов цензуры: ЦУД, Головлит и Головполитпросвет, которые осуществляли административный контроль за реализацией во все сферы деятельности публичных библиотек основных положений комунистической идеологии.Проанализировано создание репресивно- карательной системы, которая реализовывала основные положення комунистической партии. Выявлены этапы формирования и реорганизации органов , которые обеспечивали реализацию советской цензурной политики в публичные библиотеки . Проанализированы основные направления деятельности органов государственной безопасности, которые выполняли карательно-репресивные функции. Рассмотрено законадательную и нормативную базу, которые определяли основные положения репрессивной политики направленной против так называемых врагов народа.

Детально исследованы методы руководства кампаниями чисток библиотечных фондов от так называемой „идеологически -вредной литературы”, проведениями кадровых „чисток” среди библиотечного персонала. Выявлено и проанализировано списки, согласно которым проходило изъятие так называемой „идеологически-вредной” литературы с фондов публичных библиотек. Детально исследована тематика литературы которая изымалась из фондов библиотек, наведены списки в которых были включены фамилиии репресированных авторов, произведения которых подвергались тотальной чистке из библиотечных фондов. Раскрыты формы проявления политической цензуры которая осуществлялась советскими партийнами органами, с целью пропаганды комунистической идеологии при помощи библиотек. Проанализированы основные пропагандистские и контпропагандисткие техники, которые использовались представителяимми советской власти з целью превращения публичных библиотек с информационных, просветительских учереждений в центры комунистического воспитания трудящихся. Проанализированы характерные черты манипулятивной и карательной цензуры. Показано основные методы, которые были розработаны при решении жестко сформулированых государственных заданий и использовались з целью навязывания населению комунистической идеологии и создание такой модели поведения человека, которая позволяет нивелировать его чувствами и приводит к всеобщей стереотипизации и массификации поведения людей, результатом которой является создание бездумной масовой культуры. Показано процес введения цензуры в информационно- библиотечное обслуживание пользователей библиотек, перечислены методики, которые использовались библиотекарями во время проведения бесед, осуществления контроля за поведением читателей, за тематикой и проблематикой информационных тренований, за читательскими формулярами с целью идеологического влияния на выбор читателями литературы.

Выявлено влияние введения советской цензуры на количественное и качественное уменьшение фондов публичных библиотек , на снижение уровня читательской активности, на падении престижа библиотечной профессии, на формирование духовности нескольких поколений.

Ключевые слова : цензура в публичных библиотеках, библиотека, советская цензура, “чистка” фонда, “чистка” кадров, период тоталітаризма, библиотечная цензура.

ANNOTATION

Karakoz O.O.-The censorship in the public libraries of Ukraine the essence and the forms of display (1917-1939). - Manyscript.

Dissertation for the degree of Candidate in Historical Science on speciality 07.00.08-Book Science, Library Science, Bibliographic Science. Kyiv National University of Culture and Arts.-Kyiv,2006.

The essence and the main forms of the censorship display in the public libraries of Ukraine (1917-1939) have been researched in the dissertation. On the basement of the study of the new souwrces and literature is shown its influens upon the seeting up of the public libraries chain, meaning of the removal of the so called “theoretically doubtful” literature from the book funds. Asaresult of these actions the readers needs have not been satisfied in the full scale. Also the “cleanings” among librarians were analyzyd by the anthor. Besider there were shown the basements and given the foundations for the main periods of the censorships “activity” in the libraries of Ukraine. The forms and directions of the censorship's intrusion into the libraries work were studied by the author as well.

In the dissertation the author has discussed the main porinciples of the work of the Soviet censorship establishments, which had limited the activity of the public libraries by way of transforming them into the institutes of the political education. The dissertation shows the librarian censorship as the social phenomenon, it underlines its importance in the field of limitation of the information, printed word and national thought.

Key words: the censorship of the public libraries, library, Soviet censorship, “cleaning” of the fund, “cleaning” of the librarians, the period of the totalitarianism, librarian censorship.

Размещено на Allbest.ru