Історіографія історії польської національної меншини УРСР 1920–1930-х років

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

УДК 930.1: 342.724 (438); (477.7) “1920/1930”

ІСТОРІОГРАФІЯ ІСТОРІЇ ПОЛЬСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ УРСР 1920-1930-х РОКІВ

07.00.06 - історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Ващенко Іван Михайлович

Київ - 2006

АНОТАЦІЯ

Ващенко І. М. Історіографія історії польської національної меншини УРСР 1920-1930-х років. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Інститут історії України Національної академії наук України. - Київ, 2006.

У дисертації комплексно досліджено історіографію історії польської національної меншини радянської України 1920-1930-х рр. Виявлено й систематизовано праці вітчизняної та зарубіжної історіографії, що у них аналізувалися особливості суспільно-політичного та культурно-освітнього становища польської меншини УРСР. Доведено, що міжвоєнна радянська історіографія мала виразне пропагандистське спрямування. Дослідження польської меншини були табуйовані в СРСР до середини 1980-х рр. Поляків УРСР/СРСР у II Речіпосполитій вивчали як спеціалізовані установи, так і окремі дослідники радянської етнополітики. У ПНР історія поляків СРСР та УРСР 1920-1930-х рр. системно не досліджувалася, проте вивчалися окремі фрагменти ширшої проблеми (комуністична польська еміграція в СРСР, польськомовна преса та ін.). Репресії тоталітарного режиму проти поляків СРСР та УРСР були черговим етапом російської імперської політики, спрямованої на деполонізацію “східних кресів” давньої Речі Посполитої. Становище РКЦ та владну політику щодо неї в СРСР міжвоєнної доби аналізували у II Речіпосполитій католицькі автори, згуртовані довкола часописів “Przegl№d Powszechny” та “Oriens”. У ПНР вивчення історії РКЦ на підрадянських теренах притлумлено тривало, значно активізувавшись у III Речіпосполитій. У вітчизняній історіографії вивчення історії РКЦ в УРСР 1920-1930-х рр. започатковане щойно наприкінці 1980-х рр., але вже має поважні наукові результати й набуває дедалі більшої системності. На сучасному етапі дослідження історії польської національної меншини УРСР 1920-1930-х рр. виходять на якісно новий рівень. Оприлюднений за останнє п'ятнадцятиріччя джерельний матеріал, спогади, численні розвідки з окремих проблем, наявність поодиноких узагальнюючих праць дозволяють висунути на порядок денний питання про створення синтетичної підсумкової монографії з історії поляків України 1920-1930-х рр.

Ключові слова: польська національна меншина, історіографія, репресії, комуністичний тоталітарний режим.

АННОТАЦИЯ

Ващенко И. М. Историография истории польского национального меньшинства УССР 1920-1930-х годов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Институт истории Украины Национальной академии наук Украины. - Киев, 2006.

В диссертации комплексно исследована историография истории польского национального меньшинства советской Украины 1920-1930-х гг. Выявлены и систематизированы работы отечественной и зарубежной историографии, в которых анализировались особенности общественно-политического и культурно-образовательного положения польского меньшинства УССР. Доказано, что межвоенная советская историография имела яркую пропагандистскую направленность. Исследования польского меньшинства табуировались в СССР до середины 1980-х гг. Поляков УССР/СССР во II Речипосполитой изучали как специализированные учреждения, так и отдельные исследователи советской этнополитики. В ПНР история поляков СССР и УССР 1920-1930-х гг. системно не изучалась, но исследовались отдельные фрагменты более широкой проблемы (коммунистическая польская эмиграция в СССР, польскоязычная пресса и др.). Репрессии тоталитарного режима против поляков СССР и УССР были очередным этапом российской имперской политики, направленной на деполонизацию “восточных кресов” давней Речи Посполитой. Положение РКЦ и политику власти относительно нее в СССР межвоенного времени анализировали во II Речипосполитой католические авторы, группировавшиеся вокруг журналов “Przegl№d Powszechny” и “Oriens”. В ПНР изучение истории РКЦ на подсоветской территории приглушенно продолжалось, значительно активизировавшись в III Речипосполитой. В отечественной историографии исследования истории РКЦ в УССР 1920-1930-х гг. начались только в конце 1980-х гг., но уже имеют значительные научные результаты и приобретают все большую системность. На современном этапе изучение истории польского национального меньшинства УССР 1920-1930-х гг. выходит на качественно новый уровень. Опубликованный за последнее пятнадцатилетие источниковый материал, воспоминания, многочисленные статьи по отдельным проблемам, наличие отдельных обобщающих работ позволяют поставить на повестку дня вопрос о создании синтетической итоговой монографии по истории поляков Украины 1920-1930-х гг.

Ключевые слова: польское национальное меньшинство, историография, репрессии, коммунистический тоталитарный режим.

SUMMARY

I. Vashchenko. The historiography of history of Polish national minority in the Ukrainian Soviet Socialistic Republic in 1920-1930^th. - Manuscript.

The thesis for candidate's degree in speciality 07.00.06 - historiography, source studies and special historical disciplines. - Institute of history of Ukraine of National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2006.

The thesis is dedicated to the complex investigation of historiography of history of Polish national minority in the Ukrainian Soviet Socialistic Republic (USSR) in 1920-1930^th. The works of home and foreign historiography which analyzed the peculiarities of social, political, cultural and educational development of Polish national minority in the USSR in 1920-1930^th were found and systematized. It was proved that Soviet interwar historiography had clear propagandistic trend, losing the last remains of science similarity in the middle of the 1930^th. The investigations of Polish national minority were fully prohibited in the Soviet Union until the 2^d half of 1980^th. It was clarified that the study of Polish ethnical minority in the USSR/Soviet Union as well as the Bolshevik's policy towards it had found their researchers in the II Richpospolyta - the accepted name of Polish state in interwar period in the official historiography. The investigations were conducted not only by scientific establishment (Institute of national affairs (Warsaw) and its affiliated branch - Committee of investigation of Polish minority conditions in Soviet Union), but also by the independent researchers of Soviet ethnical policy (L. Zelenevskyi, M. Kovalevskyi and others). There were no systematical investigations of the history of above mentioned period in Polish People's Republic (PPR), though they had more liberal work conditions than their Soviet colleagues, instead Polish scientists directed their efforts in the fields of history of Polish communist emigration to the Soviet Union, Polish communist press and others. Some Ukrainian authors (Ya. Dashkevych) delved into the Polish historiography, placing in Polish periodicals their own investigations dedicated to the Polish press in the USSR in 1920-1930^th.

The analyzed material allows us to make the following conclusion: the repressions of Communist regime against Soviet Poles, especially, that ones who lived on the territory of Soviet Ukraine, were the continuation of regular policy providing by Russian empire towards Poles, and aimed to reduce Polish influence in the “Eastern territory” which, by that time, was the Western border of the Soviet Union, but it was much more cruel in comparison with the liberal policy of tsar. The enduring process of the reducing Polish influence on the Soviet Union's Western border was ended in 1944-1946 after the population exchange (deportation) between Soviet Union and PPR was made.

The investigation of the history of the Catholic Church (including the territory of Russian empire and the Soviet Union) is the traditional trend in Polish and Western historiography. The condition of Catholic Church, as well as the Soviet policy towards it in interwar period was investigated by the circle of competent scholars of the II Richpospolyta, who grouped around “Przegl№d Powszechny” and “Oriens” journals (Ya. Vasylevskyi, A. Okolo-Kulak, M. Tokazhevskyi, Ya. Urban and others). After WW II the study of the history of the Catholic Church was officially prohibited, but since Catholic Church had the high authority in Socialistic Poland latent investigations in this field were made. Nowadays the unquestionable authority in this field of historiography is prof. R. Dzvonkovskyi and the Institute of Poloniya and Polish clergy studies that worked under the Lyublin Catholic University. The home studies of the condition of the Catholic church in the USSR in 1920-1930^th and the policy of Soviet authority towards it started only at the end of 1980^th, but it has already had significant scientific results and has the tendency to get more thorough analysis, especially the works of such authors as: B. Andrusyshyn, L. Hentosh, N. Rublova, H. Stronskyi and others. Thus, the wide range of bibliographical and documentary material has been found and published; the monographs, articles, collection of documents and memoirs have been published.

It was proved that nowadays investigation of the national minorities of the USSR in 1930-1930^th and especially the Polish one has come to the new level of research. The work that was made for the recent 15 years in the field of the history of Poles national minority in interwar period (especially the appearance of resumptive works on this topic that belongs to such authors as: R. Dzvonkovskyi, M. Ivanov, Ya. Kupchak, H. Stronskyi) enables us to put on the agenda the question of creation of concluding monograph which would take into consideration the whole spectrum of recent achievements made in this area by home and foreign scientists.

Key words: Polish national minority, historiography, repression, communist totalitarian regime.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі історії України 20-30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, старший науковий співробітник Рубльов Олександр Сергійович, Інститут історії України НАН України, вчений секретар.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Литвин Микола Романович, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, завідувач відділу наукових та інформативних видань;

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Подкур Роман Юрійович, Інститут історії України НАН України, старший науковий співробітник.

Провідна установа: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, м. Київ.

Захист відбудеться “ 28 ” квітня 2006 р. о 14-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 при Інституті історії України НАН України (адреса: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту історії України НАН України (адреса: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий “ 24 ” березня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор історичних наук, професор Гуржій О. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На українських етнічних землях з давніх часів проживали численні групи неукраїнців. Національна інфраструктура українських теренів за багатовікову історію зазнала глибинних кількісних та якісних трансформацій, але у своїх основних контурах віддзеркалювала провідні тенденції світових етнонаціональних процесів. Одним з цих автохтонних етносів України була й її польська людність.

Окрему сторінку вітчизняної історії ХХ ст. становить радянська державність України, прикметна встановленням більшовицького тоталітаризму й специфікою його національної політики, зокрема й щодо національних меншин. Вивчення особливостей етнонаціональних процесів цієї доби важливе насамперед тому, що їхні наслідки дісталися у спадщину незалежній Україні й ще тривалий час впливатимуть на перебіг й характер міжнаціональних відносин у нашій державі. Польське населення УРСР, слідом за її титульною нацією - українцями, зазнало упродовж 1920-1930-х рр. чимало випробувань, виступивши заручником більшовицької адміністрації, складних польсько-радянських міждержавних відносин, ставши об'єктом експериментів національної політики Кремля - насамперед “полонізаційного”, а згодом потрапивши у жорна репресій тоталітарного режиму 1930-х рр. Без системного й глибокого осмислення трагічних сторінок минулого у долі національних меншин у ХХ ст., усвідомлення повчальних уроків історії неможливо конструктивно розв'язувати сучасні проблеми, науково прогнозувати й моделювати їхній розвиток у майбутньому.

Саме тому критичне узагальнення як позитивного, так і негативного досвіду етнонаціонального будівництва в Україні на його різних етапах, врахування уроків минулого є актуальним завданням науковців, успішне вирішення якого неможливе без системних історіографічних досліджень. Польське населення, яке упродовж століть було важливою складовою поліетнічної структури українських теренів, традиційно відігравало поважну роль у вітчизняній історії, впливаючи (іноді вирішальним чином) на перебіг економічних, етноконфесійних, культурно-освітніх процесів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов'язаний з розробкою планових тем “УСРР в добу утвердження тоталітарного ладу (1928-1933 рр.)”; “Завершення формування тоталітарного ладу в Україні (1934-1938 рр.)” (№ держреєстрації 01984000867); “Модернізаційні процеси в українському радянському суспільстві (1917-1939 рр.)” (0102U000960) відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст.; “Методологічні проблеми дослідження історії регіонів України ХХ ст.” (0102U000937) та “Історичне регіонознавство в Україні” (0102U003773) відділу регіональних проблем історії України Інституту історії України НАН України. Тема роботи також координувалася з напрямом діяльності Республіканської програми “Реабілітовані історією” (голова Головної редколегії проекту акад. НАН України П. Т. Тронько).

Мета і завдання дослідження - на основі узагальнення здобутків вітчизняної й закордонної історіографії, введення у науковий обіг нових масивів документів, використання матеріалів й спогадів учасників подій:

- проаналізувати еволюцію історіографії суспільно-політичного та культурно-освітнього розвитку польської людності УРСР 1920-1930-х рр., з'ясувавши основні етапи, тенденції й напрями дослідження цього питання; визначити ймовірні перспективи наукових пошуків на майбутнє;

- вивчити висвітлення в історичній літературі феномену “радянської Мархлевщини” - історії польського національного району ім. Юліана Мархлевського 1925-1935 рр., обставин його виникнення на гребені політики “коренізації” й здійснення владного “полонізаційного” експерименту, особливостей функціонування й причин ліквідації;

- вивчити та систематизувати історіографічний доробок вітчизняної та закордонної наукової літератури з питань умотивованості, періодизації й перебігу політичних репресій проти польської меншини УРСР міжвоєнної доби; історіографія польський репресія політичний

- проаналізувати історіографію історії Римо-католицької церкви в УРСР 1920-1930-х рр.; дослідити висвітлення у вітчизняній та зарубіжній літературі зміни статусу РКЦ на теренах радянської України після Ризького миру 1921 р., еволюції ієрархії й кількісного складу кліру й вірних цієї конфесії, умов душпастирської діяльності ксьондзів, владної політики щодо РКЦ й курсу більшовицької адміністрації на цілковите знищення організаційної структури Католицької церкви на теренах УРСР/СРСР у 1930-х рр.;

- запропонувати практичні рекомендації щодо напрямів подальших досліджень історії поляків радянської України 1920-1930-х рр.

Об'єктом наукового пошуку є польська національна меншина УРСР 1920-1930-х рр. у її складній взаємодії з титульною українською нацією та іншими національними меншинами УРСР цієї доби у контексті етнополітики правлячої більшовицької партії - ВКП(б) та її республіканської філії - КП(б)У.

Предметом вивчення є відображення у вітчизняній та зарубіжній історичній, етнополітичній й політологічній літературі 1920-х - початку 2000-х рр. процесів розвитку польської людності УРСР 1920-1930-х рр. й владної політики щодо неї.

Хронологічні рамки роботи охоплюють 1920-ті - початок 2000-х рр., тобто межі реальних подій, окреслені, з одного боку, Ризьким миром 1921 р., з іншого - початком Другої світової війни у вересні 1939 р., а також увесь часовий спектр проведення наукових досліджень, початковий рубіж яких синхронізується з подіями реальної історії польської людності УРСР 1920-1930-х рр., а кінцевий охоплює новітні праці 2005 р.

Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму та наукової об'єктивності. У дисертації перевага віддавалася методам, притаманним історичному пізнанню - порівняльно-історичному, проблемно-хронологічному, ретроспективному, історичної реконструкції та історичних аналогій.

Наукова новизна праці полягає у концептуальній постановці й комплексному аналізі вітчизняної та зарубіжної історіографії, що у ній у ширшому контексті подій центрально-східноєвропейської історії міжвоєнної доби висвітлювалися проблеми історії польської людності українських теренів, які внаслідок геополітичних змін, спричинених результатами Першої світової війни, входили до складу УРСР/СРСР.

В результаті дослідження одержано результати, які мають наукову новизну:

- виявлено й систематизовано праці вітчизняної та зарубіжної історіографії, що у них аналізувалися особливості суспільно-політичного та культурно-освітнього становища польської національної меншини УРСР 1920-1930-х рр.;

- доведено, що міжвоєнна радянська історіографія мала виразне пропагандистське спрямування, втративши у середині 1930-х рр. залишки наукової подоби. Вивчення польської меншини табуювалося в СРСР аж до другої половини 1980-х рр.;

- з'ясовано, що вивчення становища поляків УРСР та СРСР й більшовицької політики щодо них активно проводилося у II Речіпосполитій як спеціалізованими установами (Інститут дослідження національних справ у Варшаві), так і окремими дослідниками радянської етнополітики (Л. Зеленєвський, М. Ковалевський та ін.);

- у Польській Народній Республіці з ідеологічних мотивів історія поляків СРСР та УРСР міжвоєнної доби системно не вивчалася; натомість, за ліберальніших умов праці, аніж радянські колеги, польські учені досить активно досліджували окремі фрагменти ширшої проблеми - історію польської комуністичної еміграції в СРСР, польськомовну пресу та ін.;

- проаналізований історіографічний матеріал дозволяє дійти висновку, що репресії тоталітарного комуністичного режиму проти польської людності Радянського Союзу й зокрема УРСР були лише черговим етапом російської імперської політики, спрямованої на деполонізацію “східних кресів” давньої Речі Посполитої (на той час західного прикордоння СРСР), але у порівнянні з часами релятивно ліберального царату вирізнялися надзвичайною жорстокістю. Завершилася ця тривала операція щодо деполонізації західного прикордоння Радянського Союзу у 1944-1946 рр. внаслідок “обміну” населенням між СРСР та ПНР;

- вивчення історії Римо-католицької церкви на теренах колишніх Російської імперії та Радянського Союзу традиційно є потужним напрямом польської (насамперед) і західної історіографії. Становище РКЦ та владну політику щодо неї в СРСР міжвоєнної доби аналізували у II Речіпосполитій насамперед католицькі автори, згуртовані довкола часописів “Przegl№d Powszechny” та “Oriens” (кс. д-р А. Около-Кулак, кс. М. Токажевський, о. Я. Урбан та ін.). У повоєнних умовах ПНР вивчення історії РКЦ на підрадянських теренах офіційно перебувало під забороною, але притлумлено тривало. Нині безперечним авторитетом у цій історіографічній ділянці є проф. д-р кс. Р. Дзвонковський та науковий осередок при Люблінському католицькому університеті;

- у вітчизняній історіографії наукове вивчення історії РКЦ в УРСР міжвоєнної доби й владної політики щодо неї започатковане щойно наприкінці 1980-х рр., але вже має поважні наукові результати й набуває дедалі більшої системності й глибини;

- доведено, що вивчення історії польської національної меншини УРСР 1920-1930-х рр. виходить сьогодні на якісно новий рівень. Виявлений, нагромаджений і оприлюднений за останнє п'ятнадцятиріччя джерельний матеріал, спогади, численні розвідки з окремих питань, наявність поодиноких ґрунтовних узагальнюючих праць дозволяють висунути на порядок денний питання щодо створення синтетичної підсумкової монографії з історії поляків України 1920-1930-х рр. з урахуванням новітніх здобутків вітчизняних та іноземних науковців.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретико-методологічні розробки й фактичний матеріал дисертації можуть використовуватися при розробці засад державної національно-регіональної й етноконфесійної політики, написанні узагальнюючих праць з історії України та Центрально-Східної Європи новітнього часу, підготовці вузівських курсів та спецкурсів з історіографії, історії України, політології, історичного краєзнавства, у музейній практиці, діяльності польських громадських товариств України.

Апробація результатів. Основні результати наукового пошуку доповідалися автором на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях: ХI Всеукраїнській науковій конференції “Велика Вітчизняна війна: маловідомі сторінки історії, імена, події” (м. Хмельницький, 14-16 жовтня 2004 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Національна інтелігенція в історії та культурі України в ХХ-ХХІ ст.” (м. Вінниця, 28-29 жовтня 2004 р.); Міжнародній науковій конференції “Поляки на Волині: результати інтердисциплінарних досліджень” (м. Житомир, листопад 2004 р.); III Міжнародній науковій конференції “Поляки і політика: З нагоди 80-ліття утворення й 70-ліття ліквідації польського національного району ім. Юліана Мархлевського на Житомирщині” (м. Житомир, 7-9 жовтня 2005 р.) та ін.

Публікації. Результати наукового пошуку відображені у 4 статтях у фахових виданнях загальним обсягом 2,85 друк. арк.

Структура та обсяг роботи зумовлені її метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (основний текст - 171 с.), списку джерел і літератури (69 с., 580 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 240 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовується вибір теми, її хронологічні рамки, визначається актуальність проблематики, викладені мета, завдання, наукова новизна, теоретична і практична значимість дисертації.

Джерельна база. Джерельну базу дисертаційної роботи складає широке коло вітчизняної та зарубіжної літератури, у якій в тій або іншій мірі висвітлена історія польської національної меншини УРСР міжвоєнного двадцятиліття ХХ ст. - 1920-1930-х рр.

Використана з метою виявлення відповідних публікацій з проблем більшовицької етнополітики в Україні взагалі й стосовно польської меншини зокрема радянська періодика 1920-1930-х рр. - часописи “Більшовик України” (Харків - Київ), “Революция и национальности” (Москва), окремі числа й публікації польськомовних друкованих органів УРСР - “Gіos Mіodzieїy”, “Sierp” та ін. Звертався дисертант й до міжвоєнних періодичних видань II Речіпосполитої, в яких відображалися проблеми польської меншини УРСР. Йдеться про часописи “Oriens”, “Polski Czerwony Krzyї”, “Przegl№d Powszechny”, “Sprawy Narodowoњciowe” та ін. Проаналізовано радянські і польські (II Речіпосполитої) публікації, присвячені етнополітиці радянського режиму, насамперед щодо поляків, які вийшли окремими виданнями.

З періодики ПНР та III Речіпосполитої (1950-ті - початок 2000-х рр.), а також польської еміграції використані відповідні публікації у часописах, річниках, альманахах - “Dzieje Najnowsze”, “Karta”, “Kwartalnik Prasoznawczy”, “Pamiкtnik Kijowski”, “Przegl№d Polonijny”, “Przegl№d Religioznawczy”, “Przegl№d Wschodni”, “Rocznik Historii Czasopiњmiennictwa Polskiego”, “Rocznik Wschodni”, “Sprawy Wschodnie”, “Wiкџ”, “Wojskowy Przegl№d Historyczny”, “Z pola walki”, “Zeszyty Historyczne” та ін. Використані публікації у збірниках праць наукових конференцій, які відбувалися на теренах III Речіпосполитої упродовж 1990-х - початку 2000-х рр. й стосувалися різних питань історії поляків в СРСР 1920-1930-х рр.

Проаналізовані монографії сучасних польських учених, в яких висвітлюється історія польської нацменшини на теренах міжвоєнного Радянського Союзу та України. Йдеться насамперед про праці Р. Дзвонковського, П. Горбатовського, М. Іванова, Я. Купчака та ін.

Використане широке коло вітчизняної фахової літератури (як радянської доби, так і насамперед - пострадянської), у якій висвітлювалися питання історії поляків УРСР міжвоєнної доби. Йдеться насамперед про публікації в “Українському історичному журналі”, численних збірниках, щорічниках, альманахах, наукових записках науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів України, збірниках праць і матеріалів наукових конференцій, де вміщуються розвідки з історичної полоністики й зокрема міжвоєнної історії польської людності республіки.

Для верифікації окремих відомостей (подій, осіб, статистичних показників), що містяться у присвячених історії поляків УРСР 1920-1930-х рр. публікаціях, дисертант звертався й до матеріалів архівів: Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України); Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України); Галузевого Державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ); Державного архіву Чернігівської області (ДАЧО).

У першому розділі - “Історіографія суспільно-політичного та культурно-освітнього розвитку польської національної меншини УРСР 1920-1930-х років” - проаналізоване висвітлення в історичній літературі процесів етнополітичної та культурної еволюції поляків УРСР упродовж міжвоєнного двадцятиліття ХХ ст. й владної політики щодо них.

Старт політики “коренізації” й “українізації”, згідно з рішеннями ХІІ з'їзду РКП(б) (квітень 1923 р.) та відповідними ухвалами ЦК КП(б)У (серпень 1923 р.), започаткував радянську історіографію історії національних меншин, в тому числі й поляків, УРСР. Першими історіографами були керівники УРСР та чільні діячі Центральної комісії національних меншин (ЦКНМ) при Всеукраїнському Центральному Виконавчому Комітеті (ВУЦВК) - П. Буценко, М. Василенко, А. Гитлянський, А. Глинський, Д. Мац, М. Скрипник, Я. Саулевич, Н. Черлюнчакевич, С. Ялі та ін. У їхніх статтях та виступах історія польської меншини й владна політика щодо неї подавалися назагал у ширшому контексті урядової політики щодо усього спектра нацменшин республіки. Цінним джерелом з історії національних меншин УРСР 1920-х рр., зокрема й поляків, є збірники документів і матеріалів Всеукраїнських нарад по роботі з національними меншинами (1927, 1930 рр.), інші публікації ЦКНМ при ВУЦВК.

1929 р. у Москві з'явилася друком праця “професора В. Тенгоборського” - “Поляки Радянського Союзу: Їхнє походження, участь у Жовтневій Революції й соціалістичному будівництві: Історико-описовий нарис” Tкgoborski W. Polacy Zwi№zku Radzieckiego: Ich pochodzenie, udziaі w Rewolucji Paџdziernikowej i budownictwie socjalistycznym: Szkic historyczno-opisowy. - Moskwa, 1929. - 211 ss. . Уявним “професором Тенгоборським” був реальний комуніст-політемігрант Т. Домбаль (1890-1937), теоретик створення у Радянському Союзі “польського соціалістичного суспільства” й “польської пролетарської культури”, що в перспективі мали бути перещеплені на теренах “етнографічної Польщі”. Попри виразне пропагандистське спрямування радянських публікацій з історії поляків УРСР та СРСР, покликаних глоріфікувати більшовицьку національну політику на противагу зневажанню правами національних меншин у “панській Польщі”, вони містили цінний фактичний матеріал й у багатьох випадках з'ясовували реальний механізм та справжню мету національної політики ВКП(б) - КП(б)У.