Рівень військової підготовки Російської імперії до Східної війни

Аналіз передумов Східної війни. Розгляд рівня військової підготовки англо-франко-турецької коаліції й Сардинії напередодні Кримської війни. Вивчення економічного та військового становища Росії. Дослідження Чорноморського флоту і участі українців у війні.

Рубрика История и исторические личности
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 04.02.2015
Размер файла 116,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Таким чином, у той час, як третину французької і половина англійської армій були озброєні до початку війни нарізною зброєю і їх штуцера влучно стріляли на 800 до 1200, російські війська значно їм поступалися. Перевага союзників у озброєнні робила під час початку воєнних дій важке моральне враження на наші війська.

Легка артилерія, за їх донесеннями, ледве встигала зробити кілька пострілів, як позбавлялася більшої частини своєї прислуги і коней; що стосується наших рушниць, то їх прямо виключали з відділу вогнепальної зброї[28].

Важливе значення щодо рівня підготовки російських військ мала рекрутчина, від неї залежала загальна кількість військ країни.

Привілейовані стани і деякі національності, звільнені від рекрутської повинності, становили понад 20 % населення. Для деяких інших національностей (напр. башкирської) військова повинність була замінена особливим грошовим податком. В роки миру набір рекрут досягав в середньому 80 тис. осіб. Вік рекрут повинен був бути між 21 і 30 роками. З семи селян, досягали призовного віку на військову службу, в середньому, потрапляв один; так як термін військової служби досягав 25 років, то одна сьома чоловічого селянського населення безповоротно пропадала для мирної праці і цивільного життя. Інші 6/7 не отримували ніякої військової підготовки. Цілий ряд випадкових причин робили рекрутську службу дуже нерівномірною. В той час, коли одні губернії давали з 1000 душ 26 рекрут, інші губернії ? лише 7. Щоб рідше турбувати населення рекрутськими наборами, Росія була розділена на східну і західну половини, вони, постачали, чергуючись, всю річну потребу у рекрутах. Не особистий, а общинний характер рекрутської повинності впливав на погіршення якостей набору. Величезна більшість рекрут було неграмотне. Набір рекрут відбувався в страхітливій атмосфері і супроводжувалося зловживаннями. Прийнятим рекрутам, для утруднення втечі, голився лоб чи потилиці, як каторжникам; на кожного взятого рекрута брався ще один підставний, тобто заступник на випадок втечі рекрута або бракування його військовим начальством; рекрути і підставні відправлялися з таким же конвоєм, як арештанти. Прийняття на військову службу звільняло рекрута від кріпосної залежності поміщику; але він тільки міняв господаря і ставав з усім своїм потомством власністю військового відомства. Перебуваючи на військовій службі, він міг одружитися і військове відомство навіть заохочувало солдатські шлюби, так як сини від цих наймитів - кантоністи - були надбанням військового відомства. Тільки один з синів солдата, убитого чи покаліченого війні, звільнявся від залежності військовому відомству; в епоху Східної війни військове відомство мало до 378 тис. кантоністів; з них 36 тис. перебували в різних військових школах, які готували кваліфікованих працівників - фельдшерів, коновалів, музикантів, зброярів, піротехніків, топографів, військово-судових чиновників, десятників, писарів, телеграфістів; головна маса кантоністів зосереджувалась у військових поселеннях; до 10% всього набору покривалося цієї солдатської кастою[30].

Немаловажним аспектом у розгортанні бойових дій є тактика.

Бій у стрілецьких лініях не ігнорувався статутом: крім штуцерних, в кожній роті було 48 кращих стрільців. Рахуючись зі слабким загальним і тактичним розвитком начальників, статут проходив їм на допомогу, даючи зразок бойового порядку дивізії. Ці зразки варіювали в залежності від того, на двох або на трьох ділянках артилерія займала позицію, один або два полки Зберігалися в дивізіонному резерві. Загалом, побудова дивізії являла квадрат в 1000 кроків по фронту і стільки ж в глибину. Кожен з полків бойової частини будувався побатальйонно, на 200 кроків інтервалів і дистанцій. Частина артилерії утримувалася в резерві. Половина гармат у 200-300 стрільців представляли нормально вогневу силу дивізії. В армії влаштовувалися маневри. Замість пристосування до місцевості, бойові порядки будувалися за лінійним принципом. До батарей, що діяли в інтервалі між полками дивізії, пред'являлася вимога - не займати позиції на продовженні піхотного ладу, щоб не заважати рівнянню першої лінії дивізії піхоти. Стрілецькі ланцюги дорівнювали і йшли в ногу. Викладання тактики у Військовій Академії тісно зливалося з «досвідом» Красносільського табору, і проповідувало стрункі зовнішні форми, що нічого спільного з боєм не мало.

Убога тактика відповідала убогим поданнями вищого командного складу. Генерал Панютин, в 1849 р., на питання, чим він пояснює ряд своїх успіхів над угорською революцією, відповідав: «Неухильним застосуванням першого нормального бойового порядку у всіх випадках».

Протягом Східної війни головнокомандуючого армією князя Горчакова звинувачували за втручання у коло ведення підлеглих; але останнє ставало необхідним: «Недостаток в способных людях приводит меня прямо в безумие. Без приказания ни один из моих подчиненных не двинет и мизинцем»[31].

Важливим є визначити роль морального фактора, адже від цього також залежала боєздатність військ.

За підрахунками Б.Ц. Урланіса[36], втрати російської армії в Кримській війні склали 153 тис. чоловік. До їх числа включені убиті, померлі від ран, померлі на театрі війни від хвороб та інших причин. Втрати Франції склали 96 тис. осіб, Англії - 23 тис., Сардинії - 2 тис. (з них убитими і пораненими - 28 осіб), Туреччини - 35 тис. осіб. Кількість загиблих з боку коаліції дуже значна, що говорить не про високу бойову силу армії та вміле командування, а про моральний дух військ.

Отже, можна зазначити, що морально-бойові якості армії формувалися в період, коли міжнародний військово-політичний авторитет Росії був високим. В силу цього, військові перетворення, що проводяться у другій чверті XIX ст., мали явно консервативний характер і мали на меті зміцнити status-quo. Авторитет Росії не підлягали ні сумніву, ні критичному переосмисленню. Тому вторгнення ворога в Росію в 1854 р. викликало високий моральний порив захисників Севастополя, який, однак, не зміг стати достатньою умовою для перемоги широких мас населення Росії.

У російській армії патріотична робота здійснювалася в умовах жорсткої дисципліни, заснованої на страху перед покаранням, режиму суворої субординації і переслідування інакомислення. Високий рівень героїзму російських військ у війні 1853 - 1856 рр. може служити підтвердженням, що світоглядні установки російських військовослужбовців середини XIX ст. укладали в собі уявлення, підлеглі основної мети - захисту Батьківщини. На практиці це вилилося в готовність захищати Вітчизну ціною самопожертви. Беручи до уваги високий рівень стійкості і героїзму російських військ в ході Кримської війни, можна відзначити, що діяльність керівництва країни по вихованню солдатів і офіцерів у другій чверті XIX ст. була відносно результативною. Втім, її результати мали ряд негативних сторін. Наслідком переважання традиційного, шаблонного способу мислення, звички «не міркувати» з'явилися нездатність солдатів і командирів реагувати на швидку зміну обстановки. Офіцери і нижні чини на полі бою нерідко виявляли розгубленість, невміння діяти оперативно. Рівною мірою ця особливість була характерною рисою командування. Відсутність на головному театрі війни вольового, грамотного і енергійного командувача стало однією з основних причин поразки в Криму[37].

Щодо матеріального забезпечення армії, то в означений період була створена досить ефективна (для свого часу), що враховує соціально-економічний розвиток країни і панівні економічні відносини, система матеріального постачання військ, інтегрована в структуру військового управління Російської імперії. Діяльність державних і військово-господарських органів у сфері заготовляння предметів матеріального постачання була спрямована на максимальне здешевлення їх вартості для бюджету держави. Але відсутність прямої підпорядкованості між департаментами військового міністерства і польовими інтендантськими управліннями не дозволяло здійснювати своєчасний маневр запасами предметів постачання в ході ведення бойових дій. Саме ця обставина, стало однією з причин недоліків в організації постачання з'єднань і частин у Східній (Кримській) війні 1853-1856 років.

У XIX столітті діяльність державного та військового керівництва країни в галузі військового будівництва була спрямована на розвиток, передусім, бойового компонента збройних сил, а питанням розвитку системи постачання приділялася недостатня увага. Планомірна, злагоджена і якісна робота системи матеріального постачання безпосередньо залежить від можливостей економіки держави задовольняти потреби Збройних Сил в предметах матеріального забезпечення.[38]

Забезпечення провіантом в роки Східної війни військ, дислокованих на Кримському півострові, у військово-господарському відношенні до початку війни було недостатнє. Сімферопольська провіантська комісія виявилася неспроможною забезпечувати численний контингент військовослужбовців і ополчення, а в самій армії не було органів управління із забезпечення військ провіантом і фуражем. Крім того, військові дії відбувалися на околиці держави на віддалі від основних регіонів Росії степовим простором в кілька сотень верст, на якому не було не тільки залізних, але навіть і шосейних доріг. Важкість постачання військ продовольством полягає не тільки в заготівлі потрібної кількості продуктів харчування і фуражу, скільки своєчасного підвезення і розподіл їх між з'єднаннями і частинами. Продовольчі ресурси Кримського півострова і прилеглих областей не забезпечували потреби армії та флоту. Обставини склалися так, що вже в середині грудня 1854 р. армії загрожував голод. Командувач Кримською армією генерал A.C. Меншиков звернувся з проханням надати допомогу в продовольстві до командувача Південною армією генералу М.Д. Горчакову. Прохання було виконане, але продуктів харчування вистачило не на великий час.

Тільки зі створенням Інтендантського управління Кримської армії на чолі з генерал-інтендантом Ф.К. Затлером і прийняттям низки заходів по заготівлі провіанту і фуражу в центральних губерніях Росії становище з забезпеченням військ стабілізувалося. З Курської, Воронезької, Харківської та інших губерній було доставлено 1 млн. 200 тис. чвертей хлібного зерна, 250 тис. чвертей вівса, більше 3 млн. пудів сіна і 9 тис. голів худоби. Перевезення на значну відстань і псування в дорозі продовольства збільшило вартість продуктів харчування в 5-7 разів. Так, якщо заготівля однієї чверті борошна обходилася в 2 рубля, то після доставки в Крим її вартість збільшилася до 9 руб. 40 коп. Велика кількість провіанту і фуражу піддавалася псуванню з-за відсутності складських ємностей. У сформованих умовах був скорочений раціон харчування як військовослужбовців, так і тварин. У багатьох частинах бракувало і цієї кількості, тоді командири частин і підрозділів змушені були займатися реквізицією. Місцевих ресурсів продовольства у Криму було дуже мало і на гроші солдата не можна було купити для солдатського котла належної кількості жиру, овочів та інших продуктів, солдати отримували погану їжу і не регулярно, на цьому ґрунті в армії була значна захворюваність і смертність. Східна війна 1853-1856 рр. розкрила кризу кріпосної системи Росії і визначила необхідність докорінної реорганізації Російської армії, її військового господарства в цілому і провіантського постачання зокрема.[39]

Переважання не бойових втрат над бойовими, а також їх загальні масштаби в російських військах дослідниками Кримської війни, перш за все, пояснювалася слабкістю матеріальної бази військово-медичної служби Росії і малою ефективністю її організації, що, в кінцевому рахунку, зараховувалося ними до головних причин поразки російської армії. Загальний рівень розвитку медичної науки у першій половині XIX століття був високий. Незважаючи на всі досягнення науки, медицина багато в чому продовжувала ґрунтуватися на лікарській інтуїції і не мала ефективних способів лікування хвороб. До початку Кримської війни солдати і офіцери могли отримати медичну допомогу у незмінних (постійних) військових госпіталях, лазаретах і військово-тимчасових госпіталях. Медичне забезпечення Криму було розраховане тільки на умови мирного часу, запасів, в тому числі і медичних, Кримська армія для тривалої військової кампанії практично не мала. З точки зору постачання Кримський півострів був досить незручним театром військових дій, який після затвердження панування союзників на Чорному морі фактично представляв собою стратегічну пастку. Посилило ситуацію

неувага головнокомандувача Кримськими військами князя А.С. Меньшикова до медичного забезпечення ввірених його командуванню військових чинів, що наочно продемонструвало медичний супровід російських військ у Альмінській і Інкерманській битвах. В той же час виявлені слабкі місця військово-медичної системи миколаївського часу: недостатність покладеного по штату військово-медичного персоналу, який до того ж не мав військових звань, що, багато в чому, знижувало його авторитет в очах сухопутного і морського командування, і певна переоцінка у військово-політичному керівництві реальних можливостей військової медичної науки того часу. В цілому ж, стан і робота російської медичної служби в Кримську війну 1853-1856 рр. була ефективною, тому назвати однією з причин поразки у війні, погану роботу медицинської служби буде невірно.[40]

Розділ 3. Флот та участь українців у війні

Завдання, які покладалися на російський флот часів Кримської війни були вузькі: він призначався виключно для військових цілей і повинен був не поступатися у своїй силі флотам сусідніх з Росією держав. Жалюгідна морська торгівля не викликала потреби погодити величину військового флоту з комерційними інтересами, та турботи уряду, були лише до того, щоб в Балтійському морі мати більш сильний - переважно своєю артилерією - флот, ніж з'єднаний шведський флот і датський, а в Чорному морі - чим турецький.

Військові судна у розглянуту епоху поділялися за способом їх пересування на вітрильні, парові (колісні і гвинтові) і гребні. Вітрильні суди пересувалися за допомогою вітру і перебували в повній від нього залежності, так що відсутність вітру робило судно абсолютно нездатним до руху.

Колісні парові суди, дуже зручні для річкового судноплавства, були мало придатні для руху по морю в бурхливу погоду. Відкрито ж розташовані колеса легко руйнувалися вогнем ворожої артилерії, і один вдалий постріл міг зробити колісний пароплав непридатним для подальшого руху. Тому колісні пароплави взагалі не могли замінити собою вітрильних військових судів, і особливо вони не заміняли великих вітрильних кораблів, здатних носити численну артилерію великого калібру.

До гребних суден належали судна, що рухалися за допомогою весел. За своїми розмірами і кількістю артилерії, яку вони могли перевозити воєнні суди були найрізноманітнішої величини і сили і носили від 8 до 120 гармат. Найбільшим розмаїттям вирізнявся парусний флот як головна складова одиниця тогочасних морських сил. Гарні морські якості корабля досягалися його конструкцією, правильним навантаженням, спорядженням, зброєю і відповідною підготовкою екіпажу до вітрильної справи, а здібність його виконувати всі цілі на війні - належне постачання бойовими припасами і продовольством. Бойовими припасами кораблі забезпечувалися за розрахунку від 75 до 100 бойових пострілів на кожне знаряддя. Продовольчих запасів наші кораблі могли вмістити на весь екіпаж на 6 морських місяців (у місяці 28 днів), крім сухарів, яких також, як води та дров, брали на 3 або 4 місяці. Величина екіпажів визначалась кількістю і калібром знарядь і величиною самого судна. Таким чином, за положенням 50-х років XIX століття, екіпаж 120-гарматного корабля складався з 989 осіб, 110-гарматного - з 915 осіб, 84-гарматного - з 763 і 74-гарматного - 627 осіб.[33]

Військово-морські сили Росії складалися з Балтійського і Чорноморського флотів, а також Архангельської, Каспійської і Камчатської флотилій. Балтійський флот включав в себе 25 вітрильних лінійних кораблів (Лінійний корабель в той час був найбільшим військово-морським судном водотоннажністю до 4000 т з 80-120 знаряддями і мав 700-1000 людей команди.), 7 вітрильних і 11 парових фрегатів (Фрегат був дещо меншим - водотоннажністю до 2000 т, 40-60 знарядь і 400-600 чоловік команди), 5 вітрильних і 12 парових судів меншого розміру (Човни меншого розміру (корвети, бріги тощо) мали на озброєнні не більше 20-30 знарядь порівняно малого калібру і призначалися головним чином для дій допоміжного характеру.), а також кілька десятків допоміжних суден.

Чорноморський флот складався з 14 вітрильних лінійних кораблів, 7 вітрильних і 7 парових фрегатів, 17 вітрильних і 21 парового судів меншого розміру і декількох десятків допоміжних судів. Крім того, до складу Чорноморського флоту входила Дунайська флотилія, що складалася з 2 пароплавів, 27 канонерських човнів і декількох допоміжних судів. Інші флотилії серйозного бойового значення не мали. Балтійський флот ділився на три дивізії, а Чорноморський - на дві. Флотська дивізія складалася з трьох бригад, кожна з яких включала в себе, як правило, два-три лінійних кораблі, кілька фрегатів і кілька суден меншого розміру. Особовий склад флоту ділився на екіпажі (батальйони), з яких формувалися команди кораблів і берегові команди. Всього військово-морських силах Росії напередодні Кримської війни нараховувалося близько 90 тисяч матросів і офіцерів. Важливим недоліком організації збройних сил кріпосної Росії було непропорційно велике число нестройових солдатів і матросів в армії і флоті. У піхоті нестройові становили 7% всього особового складу, в кавалерії - 13%, в артилерії та інженерних військах - 20 %, а у військово-морських силах - і того більше. Пояснювалося таке положення слабкістю економіки відсталої країни: її промисловість не в змозі була забезпечити збройні сили всім необхідним, і кожна військова частина повинна була вести власне господарство, відсилаючи безліч людей на постійну роботу в збройних, швейних, шевських, ковальських та інших майстернях. Велике число солдатів і матросів було зайнято також обслуговуванням офіцерів, які і в армії продовжували відчувати себе поміщиками, широко використовуючи працю «нижніх чинів»[32].

Цікаво простежити погляд самих сучасників на призначення російського флоту, висловлений ними в офіційній переписці у передбаченні, але ще до початку військових дій з англо-французами. «Злість англійців вище всякої міри, як їх сміливість і безсоромність, - писав Миколай князю Варшавському 16 грудня 1853 року, після Синопської битви, - але мірятися з ними на морі було б нерозсудливо по перевазі сил їх, хоча наші моряки, тільки того й хочуть».[34]

Щодо готовності флоту до бойових дій, то його можна зрозуміти по джерелах: зі звіту в управління Морським міністерством, за відсутністю князя Меншикова, князя Костянтина Миколайовича. «Суду Балтійського флоту, - писав князь, - були переважно соснові, з сирого лісу, слабкої споруди і вельми посереднього озброєння, і при кожному навчальному плаванні по портам Фінської затоки вельми багато з них зазнали різноманітних пошкоджень. Не було можливості скласти з них ескадри для тривалого плавання в далекі моря, і з великим трудом можна було відшукати кілька окремих судів, які вважалися б здатними здійснити перехід з Кронштадта до берегів Східної Сибіру... З усього числа лінійних кораблів Балтійського флоту немає жодного благонадійного для довгого плавання у віддалених морях. Здійснити перехід з Балтійського моря в Середземне можуть 11 кораблів. Останні в стані плавати не далі Німецького моря, поблизу своїх портів. Корвет «Наварін», обраний восени 1852 року як найнадійніший для кругосвітньої подорожі, не міг йти далі Голландії, де повинен був бути проданий за своєю непридатностю. Флігель-ад'ютант Аркас, відряджений для огляду «Наварина», так описує у своєму щоденнику враження, вироблене цим осмотром: «При детальному огляді корвета, у якого місцями була розкрита обшивка, я був абсолютно вражений його жахливим положенням. Гниль виявилася у всіх місцях; можна сказати, що жодного шпангоута не було цілком здорового. Все трималося на зовнішній обшивці, яка прикріплювалася, замість суцільних мідних болтів, тільки головками їх зовні, а з внутрішньої сторони також коротенькими кінцями болтів з розклепками. Обман злочинний!»[35]

Отже, можна зробити висновки, що російський флот на початку Кримської війни не міг конкурувати з флотом коаліції. Він був недостатньо модернізований, кількість бойових суден була незначна, а фізичний стан суден був «аварійним».

Події Кримської війни розгорнулися, в основному, на території України, яка в означений час входила до складу Російської імперії. Тому у війні приймали участь і українці. Для армійців у Криму, передусім матросів Чорноморського флоту, захист Севастополя став обороною не просто головної військової бази, а й усієї рідної землі. Адже з 1853 року рекрутів для Чорноморського флоту набирали переважно з Таврійської, Херсонської й Катеринославської (нині Дніпропетровщина) губерній, де українці були в абсолютній більшості. Вони були звичні до спеки, вміли плавати, та й доставка їх до місця служби не була надто дорогою для державної скарбниці. За підрахунками Павла Ляшука [41], українці на той час складали до 70 відсотків Чорноморського флоту.

Офіцерський склад чорноморців більш ніж на половину формувався з потомствених дворян Херсонської й Таврійської губерній або ж обер-офіцерських дітей із цього ж краю. Із 155 загиблих при обороні Севастополя офіцерів не менше 55 були вихідцями з українських теренів. Україна стала найближчим тилом Кримської армії, і при цьому був задіяний увесь її військово-економічний потенціал. Майже всі судна, на яких служили матроси й офіцери-чорноморці, були збудовані у Миколаївському адміралтействі. Третина гармат для польової артилерії до початку Кримської війни була виготовлена в Київському арсеналі. Ядра для Чорноморського флоту традиційно відливали на Луганському казенному ливарному заводі, що був найближчим до театру дій. З жовтня 1854 року, коли почалася облога Севастополя, завод перейшов на цілодобовий режим роботи і за 2 роки виготовив майже 360 тисяч пудів боєприпасів, збільшивши виробництво у 8 разів. Шосткинський пороховий завод (нині Сумщина) постачав порох до Південного артилерійського округу та Чорноморського флоту. У 1854--55 роках він збільшив виробництво в шість разів і в 1855 році постачав країну порохом на 43 відсотки, вийшовши на перше місце в імперії з виробництва цього «смертоносного пилу». Праця була сезонною, розпочиналася навесні, тільки-но скресала крига, і тривала цілодобово. Війна й епідемії спричинили масу хворих і поранених. Госпіталів не вистачало, отож їх вивозили з Криму. Уже в жовтні 1854 року майже півтори тисячі військових евакуювали в Мелітопольський повіт. Україна постачала кримський фронт не тільки харчами, фуражем, порохом і ядрами, а й значними сумами пожертв. Восени 1854-го тільки повітові предводителі дворянства зібрали 40 тисяч карбованців. На Волині за лютий 1855-го пожертвували 113 тисяч карбованців для хворих і поранених. Величезні пожертви надійшли від Одеси, Херсона, Чернігівщини й Полтавщини, від багатьох приватних осіб.

Олександр Рахно та Ольга Сидоренко надають дані щодо участі чернігівців у війні. В ній приймали участь - в битві на Дунаї біля Нікополя Дмитро Степанович Дудницький-Лішин (1814-1854). Він походив з дворян Ніжинського повіту, командував 23-м Українським єгерським полком (1854 р.). Іоіль Семенович Ярошенко (1831-1855) був поручиком (у 1853 р.) 24-го Одеського єгерського полку. Протягом 1853-1854 рр. І. С. Ярошенко брав участь у бойових діях проти турок на Дунаї. 11 березня 1854 р. царським указом був нагороджений орденом Святої Анни 4 ступеня з написом "За храбрость".

Однією з найяскравіших битв Східної війни 1853 р. справедливо можна вважати Синопський бій, в якому також брали участь уродженці Чернігівської губернії. Зокрема, відзначився Григорій Миколайович Забудський (1828-1903), віце-адмірал (1887 р.). На початку 1853 р. Г.М. Забудський служив на Чорноморському флоті, знаходився в ескадрі віце-адмірала П. С. Нахімова й 18 листопада брав участь у Синопському бою. «За отличное исполнение обязанностей и присутствие духа во время боя» нагороджений орденом Святої Анни 4 ступеня з написом «за храбрость».

В Альмінському бою 8 вересня 1854 р. брав участь Андрій Семенович Красник (1830 - 1854) - прапорщик 34-го Тарутинського єгерського полку 17-ї піхотної дивізії. 13 жовтня 1854 р. відбулася одна з наймасштабніших битв Кримської війни - Балаклавська битва. У битві брав участь уродженець Чернігівської губернії Митрофан Петрович Клобуков (1836-1854), який 13 травня 1854 р. отримав чин прапорщика33-го Єгерського Лейб-Бородинського Його Величності полку 17-ї піхотної дивізії. Поручик легкої 6-ї батареї 12-ї артилерійської бригади МиколаЯкимович Самойлович (1824 -1855) 26 листопада 1854 р. Був нагороджений орденом Святої Анни 3 ступеня з бантом за участь у Балаклавському бою. Відзначився у Балаклавському бою і Микола Павлович Уманець - поручик, командир 1-ї гренадерської роти 24-го Дніпровського піхотного полку 12-ї піхотної дивізії. У бою під Інкерманом відзначився Микола Михайлович Невструєв (1809-1855) - майор 22-го Якутського піхотного полку 11-ї піхотної дивізії. За хоробрість і мужність, проявлені під час оборони Севастополя, уродженці Чернігівської губернії Михайло Каєтанович Фальковський та Григорій Миколайович Забудський стали кавалерами ордену Святого Георгія 4 ступеня[42].

В боях у Криму й безпосередньо в обороні Севастополя брали участь сформовані в Україні бойові частини, зокрема Волинський, Житомирський, Кременчуцький, Одеський, Подільський, Полтавський і Чернігівський полки. Високі зразки мужності й безстрашності в боях, поряд з багатьма росіянами, виявили солдати-українці Ф. Заїка, І. Демченко, Д. Горленко, М. Шульга, А. Гіденко, І. Даниленко, Т. Шевченко та багато ін. Небаченою хоробрістю і умінням відзначився уродженець Подільської губернії Петро Маркович Кішка (Кошка), який вісімнадцять разів ходив у розташування ворожих військ, привів близько десяти «язиків» і був нагороджений Георгіївським хрестом[43].

Висновки

Отже, виходячи з того, що головними причинами війни було загострення «Східного питання», тобто боротьби провідних європейських держав за розподіл «турецької спадщини», зростання національно-визвольного руху на Балканах, прорахунки дипломатії Миколи I, які виявились в надії на те, що Австрія в подяку за свій порятунок у 1849 р. підтримає Росію, а з Англією вдасться домовитися про розподіл Туреччини, а також прагнення Англії, Франції, Австрії і Пруссії витиснути Росію зі Сходу, не допустити її проникнення на Балкани, можна зробити висновок, що міжнародне становище склалося для Росії не найкращим чином.

Що стосується рівня військової підготовки антиросійської коаліції, то приблизна кількість боєздатних сухопутних військ, яку вона могла виставити у складі Франції, Англії, Туреччини та Сардинії напередодні Східної війни - близько мільйона осіб. Загальна чисельність артилерії більше 2100 одиниць. Найсильніший флот мала Англія, а загалом кількість бойових одиниць флоту всієї коаліції - близько 500.

Положення ускладнювалося складним соціально-економічним положенням імперії - почалися виступи проти кріпацтва. Відсталість країни від передових європейських держав збільшувалася, починалася криза.

Список використаних джерел та літератури

1. Покровский М.Н. Крымская война. - М., Центрполиграф, 2001. С. 5-14

2 Тарле Е.В. Крымская война. - М., 2003. Т.1. С. 45-46

3 Богданович М.И. Крымская война. - М., 1967. Т.1. С. 86

4 Трубецкой стр 185

5 Трубецкой стр 185

6 Тарле Е.В. Указ. соч. С. 66

7. Виктор Жоли. Ложь и правда о войне на Востоке. Пер. К. Черкашина - М., 1965. С. 68, 71

8. Трубецкой 190-191.

9. Бестужев 34-37.

10. Зайончковский стр 584-586 том 1

11. Зайчковский стр 599 том 1

12. Зайчковский 602-604 том 1.

13 Зайчковский стр 607-611 том 1.

14 Петров М.А. Обзор главнейших кампаний и сражений парового флота.

Типография Гидрографического Управления, Управления Военно-Морских Сил РККА. Ленинград 1927 г. Стр 20-21

15 Куропаткин стр 28-29

16 Куропаткин стр 166

17 Куропаткин 166

18 Зайчковский 397-399

19 Куропаткин 194-195

20 Трубецкой 196

21 Тарле том 1. Стр 71 том 8

22 Бестужев стр 21-22

23 Зайочковский 406

24 Зайочковский 409

25 Источник - Русская старина, июль 1900 г.

26 Источник - Воспоминания Михайловского-Данилевского за 1824 г. Шильдер Н К. Император Николай I//Русская старина, октябрь 1900 г..

27 Дубровина Н. Русская жизнь в начале XIX в.//Русская старина, декабрь 1901 г.

28 426-427 Зайочковский

29 Свечин А.А. Эволюция военного искусства. Том II стр 13-14

30 Свечин А.А. Эволюция военного искусства. Том II стр 15-16

31 Свечин А.А. Эволюция военного искусства. Том II стр 26-28

32 Бестужев 22-23

33 Зайочковский стр 528 - 532

34 Зайчковски стр 544

35 Зайочк 547-548

36 Урланис Б.Ц. История военных потерь. СПб., 1994. С.354.

37 Смолин Николай Николаевич. Роль морального фактора Русской армии в ходе Крымской войны. : 1853-1856 : диссертация ... кандидата исторических наук : 07.00.02.- Москва, 2002.- 191 с.: ил. РГБ ОД, 61 02-7/582-X

38 Гаврилов Сергей Владимирович. Организация снабжения русской армии накануне и в ходе Отечественной войны 1812 г. и заграничных походов 1813-1815 гг. : Исторические аспекты : диссертация ... кандидата исторических наук : 07.00.02.- Санкт-Петербург, 2003.- 280 с.: ил. РГБ ОД, 61 03-7/963-1

39 Янбердин, Илдар Талгатович. Развитие провиантской службы Русской Армии во второй половине XIX в. : диссертация ... кандидата исторических наук : 07.00.02.- Москва, 2006

40 Наумова Юлия Александровна. Русская медицинская служба в Крымскую войну 1853-1856 гг. : диссертация ... кандидата исторических наук : 07.00.02 / Наумова Юлия Александровна; [Место защиты: Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова].- Москва, 2009.- 390 с.: ил. РГБ ОД, 61 09-7/642

41 http://umoloda.kiev.ua/number/627/163/22733/

42 Олександр Рахно, Ольга Сидоренко ЧЕРНІГІВЦІ У КРИМСЬКІЙ ВІЙНІ 1853-1856 рр.

43 http://litopys.com.ua/encyclopedia/krimska-v-yna-1853-1856-rr-ta-ukra-na/krimska-v-yna-1853-1856-rr-ta-ukra-na-3/

44 Тарле

45 Богданович

46 Дубровин

47 Зайочковск

48 Трубецкой.

49 Бестужев

50 Эрбе письма….

51 Дубровин матеріалі истории крім ской воні

52 Дубровін История Крымской войны и обороны Севастополя

53 Гейрот А.Ф. Описание Восточной войны: 1853-1856. -- СПб.: Альфарет, 2011. -- 576 с.: ил.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Дослідження з історії Першої світової війни. Передумови виникнення війни. Боротьба за новий переділ світу. Англо-німецький конфлікт. Розробка планів війни, створення протиборчих блоків. Стан збройних сил напередодні війни, як показник підготовки до війни.

    реферат [33,4 K], добавлен 10.04.2009

  • Передумови виникнення першої світової війни і криза липня 1914. Боротьба за новий переділ світу. Плани війни та створення двох протиборчих блоків. Стан збройних сил напередодні війни, як показник підготовки до війни. Протиріччя між Англією й Німеччиною.

    реферат [33,4 K], добавлен 04.04.2009

  • Проблеми військової історії в першій половині ХХ ст. та стан російської історіографії щодо вивчення українського питання у Першій світовій війні. Суспільно-політичні процеси у Галичині в період війни. Місце українських земель у міжнародних відносинах.

    статья [19,4 K], добавлен 27.08.2017

  • Дослідження передумов краху колоніальної системи в класичних формах прямого підпорядкування та диктату. Історія набуття незалежного статусу країнами Південної і Південно-Східної Азії, Близького і Середнього Сходу, Африки після Другої Світової війни.

    реферат [28,4 K], добавлен 27.10.2010

  • Хід військових дій англо-бурської війни 1899-1902 років. Події жовтня-грудня 1899 і партизанська боротьба 1900-1901. Переговори воюючих сторін, мирний договір 31 травня 1902 р. і наслідки його підписання. Вплив війни на розвиток військової справи у світі.

    курсовая работа [64,3 K], добавлен 17.11.2012

  • Причини появи й розвитку, формування та особливості російської військової розвідки і її вплив на воєнні дії та політику імперії в регіоні Далекого Сходу. Форми та методи діяльності російських розвідструктур під час російсько-японської війни 1904-1905рр.

    дипломная работа [115,3 K], добавлен 14.07.2011

  • Процес зародження конфлікту між Бісмарком і Наполеоном III напередодні франко-прусської війни. Утворення міжнародних союзів після війни. Особливості освіти міжнародних спілок. Ставлення політики Бісмарка до Росії, його роль в історії Німеччини.

    реферат [57,8 K], добавлен 22.01.2012

  • Наддніпрянщина і Західна Україна напередодні Першої світової війни. Розкриття становища українського народу в часи Першої світової війни. Послаблення впливу режимів імперій на етнічних українців і формування державного життя в Україні з столицею в Києві.

    реферат [26,9 K], добавлен 25.03.2019

  • Гонитва озброєнь напередодні Першої світової війни. Початок війни і розгортання військових дій на морі, аналіз тактики бойових дій противника. Сутність морської блокади Німеччини та вплив її на поразку останньої. Широкий опис картини Ютландського бою.

    дипломная работа [3,4 M], добавлен 22.07.2011

  • Політика в Європі, на Близькому і Середньому Сході. Японо-китайська війна, її наслідки. Народне повстання під очоленням суспільства "Іхзтуань". Позиція С.Ю. Вітте і його прихильників. Англо-російська угода 1907 року. Росія і Балканські війни 1912-1913 рр.

    контрольная работа [58,2 K], добавлен 18.11.2011

  • Завоювання Росією Середньої Азії в 60-70-ті роки ХIX ст. Протиріччя між Росією і Англією. Персія напередодні Першої світової війни. Військові-політичні події на території Персії в ході Першої світової війни. Наслідки Першої світової війни для Персії.

    реферат [43,9 K], добавлен 25.10.2013

  • Вивчення жорсткої політики Османської імперії щодо балканських народів, антиосманських повстань на Балканському півострові. Дослідження геополітичних та стратегічних інтересів Російської Імперії та її підтримки національно-визвольних рухів на Балканах.

    магистерская работа [562,2 K], добавлен 30.12.2011

  • Період з 1796 по 1815 роки часто називають епохою Наполеонівських воєн. Вихід на міжнародну сцену. Прояв військового таланту Наполеона. Італійський похід і Єгипетська кампанія. Війни Наполеона. Східний напрямок. Війна з Росією. Падіння імперії.

    курсовая работа [44,3 K], добавлен 09.07.2008

  • Бессарабія у зовнішній політиці Росії на початку ХІХ ст. Внутрішньополітичне положення Туреччини. Бессарабія та російсько-турецька війна 1828-1829 рр. Кримська війна 1853-1856 рр. Наслідки російсько-турецької війни 1877-1878 рр. для Бессарабії.

    дипломная работа [75,7 K], добавлен 03.09.2014

  • Становище європейських країн напередодні Тридцятилітньої війни 1618 – 1648 років. Значення російсько-польської війни 1632 – 1634 рр. у історії Тридцятилітньої війни. Вестфальський мир розорення Німеччини. Зміни у карті західноєвропейських держав.

    дипломная работа [53,2 K], добавлен 06.07.2012

  • Ведення гібридної війни в Україні. Історія зародження конфронтаційних стосунків між Росією та Заходом. Розгляд поняття "холодна війна" та її характерні ознаки у системі міжнародних відносин. Воєнно-політичні погляди Росії на взаємовідносини з Європою.

    статья [62,4 K], добавлен 24.11.2017

  • Плани застосування авіації у майбутній війні. Становлення вітчизняної авіації під час війни. Аналіз вітчизняної та зарубіжної авіаційної техніки періоду війни. Авіація США, Англії, Німеччини. Особливості перетворення літака з гвинтомоторного в реактивний.

    реферат [13,6 K], добавлен 28.04.2011

  • Воєнні та політичні події. Завершення війни. Мирні переговори між радянським урядом Росії та Німеччиною. Брестський мир 1918р. Листопадова революція в Німеччині. Поразка Німеччини та її союзників. Масштаби втрат і зруйнувань першої світової війни.

    реферат [21,6 K], добавлен 16.10.2008

  • Дослідження внеску іспанських істориків та їх колег із Великої Британії і США в історіографію громадянської війни в Іспанії. Розкриття української складової вивчення теми громадянської війни в Іспанії, оцінка можливостей її покращення та розширення.

    статья [64,9 K], добавлен 11.09.2017

  • Дослідження історії розвитку військової авіації, розробки нових видів літаків. Загроза вторгнення німецьких військ на Британські острови, повітряні битви Другої світової війни. Модернізація британської авіації, нарощування виробництва нових літаків.

    творческая работа [39,5 K], добавлен 29.11.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.