Промислові перевороти в Англії, США, Німеччині та Франції (60р. ХVІІІ ст. - 70 р. ХІХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Промислові перевороти в Англії, США, Німеччині та Франції (60р. ХVІІІ ст. - 70 р. ХІХ ст.)

1. Визначення промислового перевороту його відношення до послідуючих етапів розвитку матеріально-технічної бази капіталізму. Ускладнення і поглиблення протирічливості проблематики започаткованої промисловими переворотами в наш час.

2. Промисловий переворот в Англії.

а) Передумови промислового перевороту.

б) Основні явища і процеси. Їх вплив на якісні показники виробництва (собівартість, ціни) та його конкурентоспроможність.

в) Соціально-економічні наслідки промислового перевороту в Англії. Фритредерство. Чартизм.

г) Історіко-економічний досвід Англії і сучасність.

3. Особливості промислового перевороту в Сполучених Штатах Америки (передумови, сутність, соціально-економічні наслідки). Історіко-економічний досвід США і сучасність.

4. Особливості промислового перевороту в Німеччині (передумови, основні явища та процеси, соціально-економічні наслідки). Історіко-економічний досвід Німеччині і сучасність.

5. Особливості промислового перевороту у Франції (передумови, основні явища та процеси , соціально-економічні наслідки). Історіко-економічний досвід Франції і сучасність.

Освоєння студентом запропонованої теми семінару починається з визначення поняття “промисловий переворот”. Воно диктується необхідністю формування інтегрованої уяви про загальний зміст промислових переворотів в усіх розвинутих країнах.

Промисловий переворот - це довготривалий історіко-економічний процес, що характеризується корінними техніко-економічними, соціально-економічними та організаційно-економічними змінами.

Техніко-економічні зміни включають: перехід від ручного до машинного виробництва, від мануфактури до фабрики; формування інноваційної за своєю природою техніко-економічної бази капіталістичного суспільства, основаної на системі машин.

Соціально-економічні змини зв'язані з оформленням капіталістичних виробничих відносин, нових соціальних сил - буржуазії і робітничого класу та загостренням соціальних протиріч між ними.

Організаційно-економічні зміни включають розвиток практики управління, ієрархічні системи керівництва виробничими підсистемами, початкові етапи планування, появу дисциплінарних кодексів, диференційованих систем заробітної плати, вдосконалення робочих методів, ревізії балансів та звітності та ін.

Вивчення промислових переворотів це не тільки данина минулому. Сьогодні це ключова, гостроактуальна проблема без детального знання якої неможливі наукові уявлення про явища та процеси послідуючого розвитку та сучасності.

Справа в тому, що промислові перевороти являли собою першу ступінь в еволюції техніко-економічної системи капіталізму. На їх основі формувались нові етапи її розвитку - науково-технічна революція останньої четверті ХІХ ст., початку ХХ ст.. та науково-технічна революція, що розпочалась в середині 50-х років ХХ ст. і продовжується в наші дні.

Таким чином розуміння процесу розвитку і особливостей сучасної техніко-економічної цивілізації неможливе без вивчення промислових переворотів і тих довготривалих процесів, які започатковані ними. Система цих наслідкових процесів характеризується значною суперечливістю. З одного боку промислові перевороти, витісняючи ручний труд машинним, суттєво підвищують продуктивність праці, збільшують обсяги та здешевлюють собівартість продукції. Позитивні зміни в виробничих силах суспільства забезпечують більш раціональне розміщення підприємств, поглиблюють концентрацію та спеціалізацію, ємкість ринку, сприяють подальшому розвитку ринкових відносин. Це забезпечує новий, більш високий рівень життя певної частини суспільства. Та з іншого боку промислові перевороти започатковують цілий рід негативних довготривалих явищ та процесів: підкорення та витіснення людини машиною, використання жіночої та дитячої праці, падіння реальної заробітної плати, вихолощення творчого змісту трудового процесу та поглиблене відчуження виробника від праці і її результатів. Машинне виробництво вимагає кваліфікованого, певною мірою освіченого виробника та разом з тим воно суттєво звужує його внутрішній духовний світ, деформує систему гуманістичних цінностей. Цей протирічний процес проходить через усі етапи розвитку матеріально-технічної бази капіталізму і особливо гостро проявляється в наші дні. Наприклад, роботи з електронним інтелектом стають все більш небезпечними конкурентами людини. В Японії та інших розвинутих країнах існують автоматизовані підприємства, де відсутні робітники. Технічний прогрес посилює тенденцію до витиснення живої праці, до безробіття і соціального напруження. Водночас, започаткований промисловими переворотами наступ на природу в наші дні поставив людство на край загибелі. Під впливом промислового забруднення водних просторів земної кулі деградує океанський планктон, який дає 2/3 кисню для всього живого на планеті.

Забруднення повітряного простору промисловими викидами, “парниковий ефект”, зв'язане з ним потепління клімату викликає в свою чергу інший довготривалий небезпечний процес: тануть льодові громади Антарктики і Арктики. Рівень світового океану підвищується. З кожним роком посилюється небезпека затоплення цілих країн. Та самий трагічний наслідок розвитку техніко-економічної бази - проникнення важких металів в живі організми, включаючи людину.

Приближається катастрофа - мутація генного апарату людини, перетворення її перед загибеллю в мутанта. Процес уже охопив окремі різновиди живих організмів (50% молюсків і 15% вовків - мутанти).

Дещо запізнілий вихід з цієї катастрофічної ситуації все ж існує. Необхідно замінити стихійний розвиток техніко-технологічної бази сучасного капіталізму (орієнтованому на прибуток, а не усунення катастроф) на регульовану еволюцію.

Історики-економісти вважають, що передумовою такої заміни являється широка духовна реформація, новий рівень свідомості людства і, в першу чергу, його наукової, управлінської та монополістичної еліти.

Першою країною промислового перевороту була Англія. Саме тут зміни в економіці набули найбільшої глибини й вивели цю країну в лідери світового капіталістичного господарства.

Студенту слід починати вивчення з розгляду стану англійського господарства на середину ХVІІІ ст., підвести підсумки процесу первісного нагромадження капіталу, який в Англії набув класичних форм.

Далі слід з'ясувати, чому саме Англія стала державою, де промисловий переворот пройшов раніше, ніж в інших країнах, тобто перейти до питання про його передумови в Англії.

Бо саме вони не тільки обумовили його ранній початок, але й у подальшому дозволили стати Англії лідером капіталістичного світу. Необхідно розглянути зміст аграрної революції колоніальної експансії, особливості англійської буржуазної революції, успіхи в розвитку мануфактурного виробництва.

Промисловий переворот починається із технічних винаходів, що являють собою прості машини, які поступово вдосконалюються. Англійські технічні винаходи другої половини ХVІІІ - першої половини ХІХ ст., докорінно змінили виробництво, мали велике значення для господарства інших країн. Тому студенти повинні познайомитися з ними досконально.

Допоможе їм у цьому робота Ф. Енгельса “Становище робітничого класу в Англії” (гл. “Вступ”). При цьому вони повинні систематизувати матеріал, скласти таблицю технічних винаходів за таким зразком:

Таблиця технічних винаходів в Англії періоду промислового перевороту

№ п/п	Назва винаходу	Автор	Рік винаходу або запровадження	Економічна ефективність
1	2	3	4	5

При цьому студенти повинні в останній 5-й колонці, зробити свої висновки про економічну ефективність конкретного винаходу.

Підсумовуючи вивчення цього питання важливо зазначити, що технічна революція в Англії привела до перемоги машинного виробництва, фабрики над мануфактурою. Тобто докорінно змінився як характер виробництва, так і його форми.

Технічна революція викликала корінні зміни в соціальній структурі суспільства. Виникли нові класи: промислова буржуазія і промисловий пролетаріат.

Внаслідок промислового перевороту в Англії сформувалась нова структура капіталістичного суспільства.

Виникнення заводів і фабрик привело до підвищення питомої ваги міського населення. В середині ХІХ ст. населення Англії вже майже на ѕ склаlfлось із міських мешканців.

Змінилась структура англійської буржуазії - замість купця головну роль у буржуазному суспільстві починає відігравати підприємець.

Промисловий переворот змінив організацію та умови праці. Із введенням машин підприємці одержали можливість повністю контролювати працю робітника. З'явилась можливість широко використовувати на підприємствах некваліфікованих робітників, а також замінити труд чоловіків працею жінок і дітей.

Це викликало здешевлення робочої сили та зниження реальної заробітної плати, виникнення масового безробіття, погіршення умов праці, подовження робочого дня (16-18 годин на добу). Усе це призводить до класової боротьби робітничого класу проти буржуазії.

Студент повинен усвідомити, що перші форми боротьби були примітивні, стихійні (рух луддитів).

Та поступово робітничий рух стає більш, організованим. Робітники створюють свої перші профспілки (закон 1824 р.). Починається чартистський рух (“Чартизм є концентрована форма опозиції проти буржуазії”).

Капіталістична індустріалізація привела до серйозних змін в економіці. Фабрична система одержала перемогу над ремеслом і мануфактурою. Сформувався технічний базис капіталістичного виробництва. Вже перші десятиліття промислового перевороту сприяли посиленню вільної конкуренції, яка породжувала прагнення до швидкого розширення виробництва.

У ході промислового перевороту Англія стає “фабрикою світу”. Особливо великих успіхів досягла бавовняна промисловість. За 130 років (1741-1871 р.р.) споживання бавовни зросло в 1000 разів.

У 1868 році в Англії діяло 2849 бавовняних фабрик, що нараховували 32 млн. прядильних веретен та понад 379 тис. ткацьких верстатів.

Швидко зростала продукція металургії. У 1830 році виплавка чавуну зросла у 6 разів, виробництво сталі у 4 рази. Видобуток вугілля з 1854 по 1875 р.р. зріс у 2 рази.

Швидко збільшувалась потужність парових двигунів (у 1800 р. вона складала 5 тис. к. с., а у 1870 - 4 млн. к. с.)

Більша частина парових двигунів застосовувалась у залізничному транспорті та пароплавстві.

Швидкими темпами відбувалась індустріалізація транспорту. Протяжність залізничної мережі Великобританії та Ірландії зросла у 25 разів, а кількість пароплавів - 12,5 разів.

Темпи зростання промислової продукції були досить високі. У 1860-1870 р.р. було вироблено промислової продукції у 6 разів більше, ніж на початку століття. У середньому в кожне десятиріччя 1800-1870 р.р. приріст промислової продукції складав більше 6%.

З 1800 -1870 р.р. споживання бавовни у легкій промисловості зрослоу 19 разів, видобуток вугілля - більше ніж у 10 разів, виробництво чавуну у 32 рази.

Особливо високими темпами розвитку характеризуються 1860-1870 рр. Приріст промислової продукції складав 11%.

Однак, якщо в першій половині 19 ст. темпи зростання галузей другого підрозділу були вищі, ніж галузей першого підрозділу (продукція легкої промисловості за десятиліття зросла на 6%, важкої промисловості - на 4%), то у другій половині 19 ст., тобто в 1860-1870 р.р. за темпами приросту продукції важка промисловість випередила легку промисловість (9,3% проти 6,7%). Це було обумовлено тим, що у зв'язку з розвитком промислового перевороту в Європі підвищився попит на англійське вугілля, машини, метал. Тому промисловість Англії почала орієнтуватись на експорт. Вивіз металу, вугілля, коксу, машин за 20 років зріс у 5 разів.

Велику роль у розвитку важкої промисловості відіграв розвиток механізованого транспорту.

До середини століття Англія вкрилася досить широкою залізничною мережею, загальна довжина якої з 1835р. по 1850 р. зросла майже у 23 рази.

1838 року було здійснено перший океанський рейс: Ліверпуль - Нью-Йорк. Суднобудівництво стає однією з найбільш динамічних галузей англійської промисловості: за двадцятиліття, з 1850-1870 р. р., загальний тоннаж збудованих пароплавів подвоївся.

Промислова революція викликала зміни і в сільському господарстві. Індустріалізація Англії вимагала великої кількості робочої сили, що вело до прискорення експропріації англійського селянства. Внаслідок цього воно як клас на початку 19 ст. остаточно зникає. Англія перетворилась на країну крупного землеволодіння.

У середині 70 років 19 ст. крупні землевласники володіли половиною всіх земель країни.

Лендлорди більшу частину землі здавали в оренду фермерам. Фермери-орендарі вели інтенсивне господарство, використовуючи найману робочу силу та механізацію.

На початку 70-х років ХІХ ст. капіталовкладення у фермерське господарство Англії досягло 450 млн. фунтів стерлінгів, а число найманих робітників-1 млн.

Таким чином в аграрному устрої Англії поєднувались старе феодальне землеволодіння (лорди, лендлорди) і нова чисто капіталістична оренда (фермери).

Англійське землеробство розвивалося під охороною аграрного протекціонізму, введеного крупними землевласниками з метою підвищення прибутковості своїх помість. Це проявлялося у виданні 1815 р. “Хлібних законів”. Однак під тиском англійської буржуазії та робітничого класу в 1846 р. ці закони були скасовані.

Завдяки застосуванню штучних добрив, парового плуга, жаток, продуктивність праці у сільському господарстві Англії значно підвищилась. Так, урожайність зернових культур в Англії була удвічі більша, ніж у Франції.

Створивши першу в історії людства фабрично-заводську промисловість, Англія зайняла виняткове положення у світовому господарстві.

У середині ХІХ ст. вона виробляла близько половини світової промислової продукції.

Машинне виробництво безперервно здешевлювало вартість англійських промислових товарів. Якщо фунт бавовняного прядива у 1788 р. коштував 35 шилінгів, то в 1833 р. - тільки 3.

Здешевлення продукції забезпечило для Англії не тільки Європейський, а й світовий ринок. Дешеві англійські товари витісняли більш дорогі товари інших країн. Технічне переоснащення промисловості в інших країнах попервах повністю залежало від поставок англійських машин, металу, вугілля.

В Англії до 40-х років ХІХ ст., панував промисловий протекціонізм, який сприяв швидкому розвитку англійської промисловості. Коли ж індустріалізація завершилась і англійська промисловість окріпла, буржуазія проголосила необмежену свободу торгівлі - фрітредерство. На його основі були укладені двосторонні торгові угоди з багатьма країнами світу. Це привило до того, що Англія зайняла основні позиції в світовій торгівлі та в морських перевезеннях.

Найважливішим наслідком торгово-промислової гегемонії Англії був подальший швидкий розвиток британського капіталізму. В першій половині ХІХ ст. англійський капіталізм проникає в Африку, підкоряє Австралію, захоплює колонії у тихоокеанському басейні.

У 1840-1843 рр. Англія вела з Китаєм війну, що відкрила ринки Китаю для англійських товарів, торгові війни на Середньому Сході та ін.

Гегемонія Англії у світовій торгівлі та промисловості сприяло нагромадженню капіталу, створювало умови для швидкого розвитку англійського кредиту. Створення Англійського банку відноситься до 1694 р., а на кінець ХVІІІ ст. в країні було вже близько 350 банків.

У середині ХІХ ст. Лондон перетворився на світовий кредитний центр. Англійський банк стає “банком банків”. Він не тільки кредитує промисловість і торгівлю, а здійснює керівництво кредитною системою країни.

Таким чином, у домонополістичний період англійський капіталізм відіграв роль не тільки світового промисловця, купця і перевізника товарів, а й роль світового банкіра.

Франція

На початку ХVІІІ ст. Франція була однією з крупних держав Західної Європи. Це була типова аграрна країна. Понад 9/10 населення займалися сільським господарством. Більша частина селян за викуп одержали свободу ще у ХV ст. , але земля продовжувала залишатися власністю феодалів.

Основою селянських феодальних повинностей був грошовий оброк (ценз) і натуральний оброк. На користь церкви селяни платили “десятину”, державі - “двадцятину”. Дуже розоряв селян державний податок, а також непрямий податок на сіль (габель), 7 фунтів на рік на душу.

Особливістю володіння землею у Франції було право передачі цього володіння у спадок, а також право продажу землі із переходом до покупця усіх повинностей, пов'язаних із володінням купленої ділянки.

Експлуатація селян для феодалів полегшувалась тим, що феодал сам судив селянина. Таким чином студент повинен усвідомити, що феодальна власність на землю, платежі та робота селян на сеньйора, державні податки й церковна десятина віднімали у селян більшу частину доходів, що лишало коштів для розширення виробництва й покращення обробки землі. Тим самим феодальні порядки перешкоджали розвитку капіталістичного фермерства (що виникло у північних районах країни), перешкоджали купівлі та продажу землі.

У другій половині ХVІІІ ст. у Франції назріли передумови буржуазної революції. Виробничі сили прийшли у суперечність із феодальними виробничими відносинами. У надрах феодального ладу зростав капіталістичний уклад.

Напередодні революції 1789-1794 рр. Франція за рівнем розвитку промисловості й торгівлі посідала друге місце у світі, відстаючи лише від Англії. У Франції були розвинуті шовкова, полотняна, бавовняна, прядильна, скляна, паперова, миловарна, шкіряна та інші галузі мануфактурного виробництва.

Виробництво розкошів (модних тканин, меблів, порцеляни, вин) на французьких мануфактурах не мало собі рівних у Європі. Головним чином у промисловості переважали дрібні централізовані мануфактури.

У другій половині ХVІІІ ст. у Франції розвивається металургійне та гірниче мануфактурне виробництво. З 1740 до 1790 р. виробництво заліза зросло з 26 тис. т. до 40 тис. т. У 1789 р. у Франції було 358 доменних печей. Однак феодальний лад перешкоджав розвитку промисловості. У мануфактурному виробництві Франції до революції була відсутні робоча сила - одна з найважливіших умов розвитку капіталістичної промисловості.

Французька буржуазія у другій половині ХVІІІ ст. все більш перетворювалася на панівний клас. Ідеології французької буржуазії - Вольтер, Дідро, Гельвецій, Руссо фактично підготували буржуазію до того, щоб вона стала політично пануючим класом.

14 червня 1789 р. почалася Велика Французька буржуазна революція. У цій революції активну участь брало селянство, дрібна і середня буржуазія.

До політичної влади тимчасово прийшла буржуазія, але вона не змогла утримати її. У цьому була обмеженість цієї революції.

Позитивна сторона Великої Французької революції ХVІІІ ст. полягала у тому, що вона повністю покінчила із феодалізмом у селі, створила сприятливі умови для розвитку капіталізму в сільському господарстві. 3 червня 1793р. Конвент видав декрет, за яким землі дворян-емігрантів були поділені на дрібні ділянки й продані селянам у кредит на 10 років. Цей дикрет передбачав виділення селянській бідноті землі (близько 0,5 га на душу) з емігрантських володінь у тих місцях, де не було громадських земель. А законом 10 червня 1792 р. землі, відібрані у селян поміщиками, підлягали поверненню селянським общинам, яким надавалося право розподілу (общинних) земель за душовим принципом. Сотні тисяч французьких селян стали власниками невеличких ділянок землі.

Були ліквідовані (без відшкодування) всі феодальні права, повинності та побори. В результаті цих заходів у Франції створилося вільне селянське землеволодіння.

У першій половині ХІХ ст. у селянському господарстві Франції відбувається подальше інтенсивне роздроблення селянських земельних ділянок. Цей процес називався парцелюванням ( від латинського слова “парцела” - частина).

Рівень розвитку сільського господарства у Франції у першій половині ХІХ ст. був не тільки нижчий від капіталістичного-фермерського англійського, але навіть і від феодально-прусського, австрійського та польського. У 60-х роках ХІХ ст. 74% усіх французьких землевласників мали по 2 га землі, а рента селянських господарств до 1 га.

Зростала земельна заборгованість селян банкам (іпотечна заборгованість). До середини ХІХ ст. така заборгованість склала 11 млрд. франків. Відбувається розшарування французького села яке сприяло виділенню заможніх капіталістичних - господарств, а з іншого боку зростала маса зубожілих селян, які або продавали свої землі і перетворювалися на найманих робітників, або на дрібних орендарів, що сплачували орендну плату грошима чи орендували за половину врожаю. Малоземельність селян спричиняла низькому рівню агротехніки та продуктивності праці в сільському господарстві.

Таким чином аграрні відносини, що склалися у Франції, уповільнювали зростання зовнішнього ринку та створення пролетаріату. Це була одна з причин промислового перевороту у Франції. Особливість промислового перевороту у Франції полягала у тому, що він почався пізніше ніж в Англії, і затягнувся, тобто проходив низькими темпами. Хоча перші спроби введення машинного виробництва мали місце у ХVІІІ ст., справжній початок промислового перевороту можна віднести тільки до 1815-1830 рр., а його завершення відбулося у 50-60 рр. ХІХ ст.

Основна причина запізнення полягала в тому, що у Франції мануфактурна стадія розвитку капіталізму не супроводжувалася швидким затвердженням буржуазного державного ладу.

У Франції остаточне затвердження буржуазно-демократичного ладу зайняло майже століття, для його затвердження повинні були відбутися 3 буржуазні революції.

1. Суспільне-політичний устрій Франції не сприяв такою мірою, як в Англії, розвитку виробничих сил. На відміну від Англії, у Франції головну роль відігравали не промисловці, а банкіри, фінансові тузи, що спиралися на повну підтримку уряду.

1. Не сприяла індустріалізації Франції й її зовнішня політика. На відміну від Англії, Франція у ХІХ ст. постійно брала участь у затяжних війнах, намагаючись встановити збройним шляхом своє володарювання на Європейському континенті.

2. Важкі наслідки для промисловості Франції мала континентальна блокада в Англії Наполеоном І. Ця блокада мала за мету підірвати могутність Англії і створити сприятливі умови для французької промисловості. Однак ця політика заважала промисловому перевороту у Франції і призвела до кризового стану бавовняну і цукрову промисловості Франції, які працювали на привізній сировині, не дозволила металургійній перейти з древесного на кам'яне вугілля. На початку ХІХ ст. енергетична база французької промисловості нарахувала лише 15 парових машин, у той же час в Англії їх було вже 15 тис.

3. Негативну роль відіграла слабкість французької інженерної думки.

Таким чином, промисловий переворот у Франції відбувався у менш сприятливих економічних та політичних умовах.

Промисловий переворот розпочався у бавовняно-прядивній промисловості. Так, у середині 20-х років ХІХ ст. у французькій бавовняно-прядивній промисловості було зайнято 800 тис. робітників, а в той же час у металообробній - тільки 75 тис.

У 1815-1830 рр. у промисловості спостерігались технічні зміни, що полягали у застосуванні машин і нових технологічних процесів.

Особливо помітний цей процес у текстильній промисловості. А на бавовняно-прядивних підприємствах налічувалося 3,6 млн. верстаків.

Механізація суконних підприємств робила значні успіхи. Тут почали використовувати стригальну машину, яка заміняла 60 робітників.

У 20-ті роки в металургії збільшилась виплавка чавуну та виробництво заліза на мінеральному паливі. У 1819 р. лише 2 металургійних заводи застосували кокс, в 1830 р. - 29 заводів. Середня продуктивність печей із мінеральним паливом (веріллям, коксом) була у 3 рази вищою, ніж печей із древесним паливом. За десятиліття, з 1819 по 1830р. виплавка чавуну зросла більше, ніж у 3 рази, виробництво заліза подвоїлося.

У цей період покладено початок французькому машинобудуванню. Почалося будування парових машин для текстильної промисловості. Запроваджувалися машини в металообробну промисловість ( у виробництві цвяхів і дроту та ін.).

Повільно проходило будівництво залізниць. У 1831 р. у Франції було 39 км. залізничного шляху, 1834-1850 рр., у наступні 5 років було побудовано 34 км. У 40-х роках залізничне будівництво прискорилося, у 1842 р. вже використовували 1931 км. залізничних шляхів.

У роки липневої монархії (1830-1848 рр.) промисловий переворот у Франції прискорився. У основних галузях промисловості перехід до машинної техніки набрав широких розмірів. Кількість механічних веретен за 1830-1847 рр. зросла у 4 рази.

Попит на машини прискорив розвиток французької металургійної та машинобудівної промисловості. Більшість доменних печей вже працювали на кам'яному вугіллі, понад чверть металургійних заводів стали застосовувати пудлінгування у процесі виплавки заліза, парові молоти та прокатні стани.

Виплавка чавуну та заліза у Франції збільшилася з 1832р. по 1846 р. у 2,65 рази, з 1830 р. по 1848 р. число парових машин у французькій промисловості зросло у 8 разів.

У 1833 -1834 рр. у Ельзасі з'явилися бавовняно-прядильні фабрики, оснащенні десятками тисяч прядильних верстатів (мюль-дженні).

Вдосконалюються ткацькі верстати і з 1830 р. вводиться механічний ткацький верстат. Широко розповсюджуються у 30-40-х роках парові ткацькі верстати.

Такі ж процеси відбуваються у бавовняній, шовковій промисловості Франції.

За розміром усієї промислової продукції в цілому Франція в середині ХІХ ст. посідала ще друге місце у світі, однак за своїм технічним рівнем та конкурентоспроможністю, за рівнем концентрації робочої сили французька промисловість відставала від розвинутих капіталістичних країн.

Завершення промислової революції у Франції відбулося тільки після третьої буржуазної революції 1848 року, коли до політичної влади остаточно приходить буржуазія.

Уряд Франції став більше приділяти уваги розвитку важкої промисловості, надаючи кредити для розвитку галузей групи А.

Тому 50-60-х рр. ХІХ ст. являють собою приклад швидкого зростання кредитних капіталістичних підприємств, переведення їх на рейки машинобудівного виробництва, тобто на основі механізації.

Швидкими темпами розвивалося виробництво засобів виробництва, яке в цей період випереджає виробництво предметів споживання.

З 1851 р. по 1869 р. виробництво чавуну зросло у 3 рази, виробництво сталі - у 8 разів. Видобуток кам'яного і бурого вугілля зріс у 3 рази. У 60-ті роки у процесі виплавки сталі використовували бесемерівський спосіб. Кількість парових машин зросла у 4 рази. Однак в цілому за своїм значенням важка промисловість все ж уступала легкій.

Властивими рисами французької революції цього періоду були посилення механізації та концентрації виробництва. Так, у бавовняному виробництві кількість прядилень з 1845 р. по 1868 р. скоротилася на 7 %, а кількість встановлених механічних верстатів збільшилася на 56 %. На окремих крупних металургійних заводах було зайнято понад 10, 5 тис. чоловік.

Концентрація галузей залізничного транспорту привела до того, що в 1857 році майже всі залізничні лінії опинились у руках 6 крупних акціонерних компаній.

Однак, не дивлячись на зростання числа крупних підприємств, у Франції переважали малопотужні заводи і фабрики. У 60-х роках ХІХ ст. 60% французьких виробників працювали на дрібних підприємствах. У гірничій та хімічній промисловості в середньому на одного власника припадало близько 5 робітників, у металургійній близько 20 робочих. Ручне виробництво не тільки збереглося, але й продовжувало відігравати суттєву роль.

В епоху домонополістичного капіталізму Франція не змогла перетворитися з аграрної країни на індустріальну.

У 50-60-х рр. відбувається розширення кредиту. Операції французького банку зросли з 1851 р. по 1869 р. більше, ніж у 5 разів. Французький банк мав монопольне право випуску банківських білетів із примусовим курсом по всій Франції.

У цей період французький капітал шукає сферу лихварської діяльності й за рубежем. Усе більш помітну роль відіграє вивіз капіталу за кордон, при чому переважно у формі лихварських займів (позичок та кредитів).

На початок 30-х років ХІХ ст. економічне становище Франції у капіталістичному світі було досить складним.

З одного боку, вона була однією з найбільш розвинутих капіталістичних країн Західної Європи, з іншого - за темпами промислового розвитку вона відставала не тільки від Англії, але й від таких держав як США та Німеччина.

Промисловий переворот у Німеччині

Розглядаючи економіку Німеччини, у ХVІІІ-ХІХ ст., студентам необхідно з'ясувати, що головною рисою, що відрізняла її до 19 ст. була економічна та політична відсталість. У цій країні довше, ніж у інших країнах Західної Європи збереглося панування феодальних відносин, феодальна політична роздробленість, тобто була відсутня єдина держава. Німеччина тривалий час була розмежована на багато незалежних, великих і малих, держав. У ХVІІІ ст. їх було декілька сотень, а в першій половині ХІХ ст. - декілька десятків. промисловий переворот англія німечинна

В середині країни існували митні податки, які дуже гальмували розвиток торгівлі і промисловості. На початку ХІХст., коли перевозились товари з Дрездена до Магдебургу, доводилось сплачувати мито 166 разів. Велику роль у підготовці промислового перевороту у Німеччині відіграла часткова ліквідація економічної роздробленості шляхом створення Митного союзу. У 1818 р. у Прусії було видано митний закон, згідно якого на всій території прусської держави знищувались митні застави, збирання акцизного та внутрішнього мита. У 1833 р. Прусія добилася організації митного союзу, куди ввійшло 18 держав північної Німеччини, територія яких досягла 7,7 млн. кв. м., населення - 25 млн. душ. Усі митні застави між цими державами підлягали ліквідації.

Утворення Митного союзу стало поворотним пунктом у розвитку Німеччини взагалі, в її економічному розвитку зокрема. Перед промисловістю об'єднаних держав відкрився великий внутрішній ринок, що сприяло розвиткові промислового перевороту.

Зростання мануфактурної промисловості, розвиток капіталізму в сільському господарстві, створення Митного союзу, посилення процесу початкового накопичення капіталу, можливість використання іноземної техніки прискорили початок промислового перевороту. Особливо суттєві зміни відбувалися текстильній промисловості: з 1834-1838 р. в ній виникло близько 45 нових фабрик. У 30-40 р.р. створився крупний центр бавовняної промисловості в Саксонії. У Прусії наприкінці 30-40 р.р. було 150 бавовняно-прядильних фабрик, на яких у 1846 р. застосовувалось 170 тис. веретен.

У кінці 30-40 р.р. почався промисловий переворот у прядильному виробництві Сілезії. Число прядивних фабрик у цей час зросло від 4 до 132, а число веретен зросло до 2,9 тис. шт. У Сілезії було збудовано 8 нових бавовняних і прядильних фабрик, а число веретен досягло 35,5 тис. Тут розвиваються кам'яновугільна та металургійна промисловість. Дуже швидко розвивається промисловість у Рейнський області. Особливо металургійна промисловість, бавовняна. У 1846 р. в Рейнсько-Вестфальському районі було 200 домен, але тільки 32 із них працювали на кам'яному вугіллі.

У 1840р. вартість продукції всієї обробної промисловості перевищила у 2,5 рази аналогічні показники 1800 р.

У 1837 р. німецька промисловість мала 419 парових двигунів загальною потужністю у 7,4 тис. к.с., 1846 р. - 1139 двигунів із потужністю у 21,7 тис. к.с.

Будуються перші залізниці. У 40-х роках під впливом Митного союзу масштаби залізничного будівництва зростають настільки, що за темпами приросту залізничної мережі вона випереджає в це десятиліття Францію та Англію. До 1847 р. капіталовкладення у залізничне будівництво перевищило 450 млн. марок, а довжина залізничних шляхів у 1848 р. сягнула майже 2,5 тис. км. У 1833 р. у Берліні було засновано завод локомотивів Борзига, а у 40-х р.р. виникли ще три заводи локомотивів: у Берлині, Хемніці та Касселі.

Але не дивлячись на деяке пожвавлення промисловості, Німеччина продовжувала залишатись сільськогосподарською країною, а в промисловості переважали дрібні підприємства.

Промисловий переворот розгорнувся по справжньому у 50-ті р. й особливо у 60-70 р.р. 19 ст.

Революція 1848 р., хоча і не ліквідувала остаточно феодальний режим, але в той же час сприяла створенню умов для капіталістичного розвитку Німеччини.

Промисловий переворот у цей період проходив високими темпами, стрімко.

Тільки за 10 років (1860-1870 р.р.) загальна потужність парових двигунів у Німеччині зросла майже в три рази (вона випередила Францію).

На відміну від французької промисловості, механізація якої залежала значною мірою від постачання англійських машин, німецька індустріалізація проходила на основі вітчизняного машинобудування. Німецька промисловість почала розвиватись небаченими для ХІХ ст. темпами. Особливо швидко розвивалася важка промисловість. У 50-60-ті р.р. 19 ст. її продукція зросла більше, ніж у 3 рази, в тому числі вугілля у 5 разів, чавуну у 7 разів, виробництво текстильної продукції у 5 разів.

У той же час німецька індустріалізація була ширше англійської.

У 50-60 р. в Німеччині виникла хімічна промисловість. 1856 р. німецькі вчені віднайшли спосіб одержання фарбників із кам'яного вугілля, що стало базою для розвитку анілінової промисловості.

Швидко ішов процес концентрації німецької промисловості. Для того часу нові німецькі підприємства являли собою справжні гіганти, оснащені найновішими обладнанням.

У Німеччині швидко розвивається воєнна промисловість. Створюється воєнно-промислова база, куди увійшли заводи Круппа. Підприємства цієї галузі не тільки втілювали й відображали загальні тенденції та риси німецької промислової еволюції, але й ставали провідними підприємствами цієї країни.

У 50-60-ті рр.. ХІХ ст. спостерігається швидкий розвиток залізничного будівництва. За 1851-1870 рр. довжина залізничної мережі Німеччини збільшилася у 3 рази, число паровозів - у 8 разів, товарних вагонів - у 12 разів. Половина залізничних шляхів належало державі.

Широкі масштаби будівництва залізничних шляхів пояснюються наслідками митного об'єднання, розширенням її території, а також з воєнною метою.

Розвиток залізничних шляхів надав нового значення географічному положенню Німеччини (і особливо Прусії) у Західній Європі. Усе сприяло зростанню питомої ваги перевезень залізницею. Німеччині стало зручно розвивати транзитну торгівлю з країнами Західної Європи. У той же час будівництво залізничних колій прискорило процес об'єднання Німеччини в економічному та політичному відношеннях. Залізничне будівництво сприяло розвиткові гірничої, металургійної та машинобудівної промисловості.

Завдяки високим темпам розвитку промисловості Німеччина на 1870 р. обійшла Францію з видобутку вугілля, виплавці чавуну, потужності парових двигунів, довжині залізничної колії та наблизилася у розмірі обороту зовнішньої торгівлі й перевищила її за потужністю важкої індустрії.

Індустріалізація привела до докорінної перебудови німецької зовнішньої торгівлі. У другій половині ХІХ ст. у німецькому експорті почала переважати промислова продукція (машини, металовироби, вугілля, вироби бавовни, цукор). У імпорті найбільшого значення набули бавовна, шерсть, пшениця, ячмінь, залізнична та мідна руда. Обороти зовнішньої торгівлі за 1850 -1870 рр. потроїлися .

У другій половині ХІХ ст. в Німеччині на основі індустріалізації швидко розвивається капіталістичний кредит. Було створено мережу комерційних банків (Прусський банк), комерційні банки (Німецький банк у Берліні в 1870 р., Дрезденський банк в 1872 р.). Банки брали активну участь у заснуванні акціонерних компаній.

Таким чином, у період, що вивчається, промисловість Німеччини пройшла шлях від ремесла та мануфактури до машинного виробництва. Зміна структури виробництва дозволила Німеччині вийти на провідні позиції в Європі за багатьма промисловими показниками.

Не дивлячись на високі темпи розвитку промисловості, Німеччина до середини ХІХ ст. продовжувала залишатися аграрною країною. Сільське господарство залишалося вирішальною галуззю економіки.

Генезис капіталізму в сільському господарстві Німеччини відбувався іншим шляхом, ніж у Франції.

В останній третині ХVІІІ ст. у Німеччині посилився процес обезземелення селян. У Прусії відбувається розширення дворянського землевласництва за рахунок привласнення селянських земель.

Цей процес особливо підсилився наприкінці ХVІІІ ст. Одночасно з експропріацією селянських земель підсилюється феодальна залежність.

Ліквідація кріпосного права у Німеччині відбувалась пізніше, ніж у розвинутих країнах Західної Європи й мала затяжний характер. Воно було ліквідовано шляхом урядових реформ.

У 1807 році було прийнято закон, згідно з яким відмінялась особиста залежність селян від поміщика. Однак зберігалися повинності, пов'язані із земельними наділами.

У 1816 р. закон встановив, що ті, хто одержав у спадок земельні наділи, повинні уступити своєму феодалу землі, яку вони обробляють, а ті, хто не одержав у спадок - Ѕ.

Закон 1821 р. надав селянам право викупати свої повинності шляхом сплати 25-кратної суми річних рентних платежів

Внаслідок цієї реформи крупне, юнкерське землеволодіння різко зросло. До середини ХІХ ст. у руках юнкерства опинилися 60% всієї землі.

Дрібні господарства (їх було 70% від загальної кількості усіх господарств) володіли всього лише 9% землі, яка оброблялася.

Відбувається диференціація селянства - безземельні та заможні.

Закон 1850 р. про фермерство завершив аграрну реформу. Він дозволив викупати феодальні платежі не тільки заможним селянам, а й іншим категоріям.

Викуп феодальних платежів дав у руки юнкерам величезні кошти для розвитку крупного капіталістичного господарства із застосуванням найманої праці.

Аграрна реформа дала поштовх розвиткові капіталістичного господарства у німецькому селі. Із обезземелених селян утворилася численна армія сільськогосподарських та промислових робітників. А викупні селянські платежі стали важливим джерелом капіталістичного накопичення в Німеччині, а також посилюється економічна й політична міць прусського юнкерства. Така модель розвитку капіталізму в сільському господарстві називається в історії “Прусським шляхом”. Він відрізняється тим, що феодальні відносини у сільському господарстві не ліквідуються зразу, а повільно пристосовуються до капіталізму, який надовго зберігає напівфеодальні риси. Кріпосне, поміщицьке господарство повільно переростає у буржуазне, юнкерське, засуджуюче селян на довгий період експлуатації, із відокремленням невеликої меншості “гросбауерів” (крупних селянських господарств).

Експлуатація батраків юнкерами була закріплена прусським законодавством. За законом 1854 року за спробу батраків влаштувати страйк їм загрожувало 3 роки ув'язнення.

Але не дивлячись на половинчатість аграрних реформ, сільське господарство Німеччини із середини ХІХ ст. почало розвиватися. Було ліквідовано трипілля із примусовою зміною, розширювалася площа посівів, розвивалося племінне тваринництво.

Інтенсивно розвивалася агрохімія, почали застосовуватись штучні добрива (кісткове борошно, суперфосфат, калійні солі та ін), використовувалися сільськогосподарські машини. Вирощувалися зернові, технічні культури.

Німеччина вийшла на одне з перших міст у світі за кількістю збору картоплі та цукрового буряка. Розвиваються харчова промисловість - цукроваріння, виробництво крохмалю, спиртова промисловість.

Однак, розвиток капіталізму в німецькому селі, що йшов прусським шляхом, мав найнегативніши наслідки для соціально-економічного розвитку країни.

Зберігши економічний потенціал, юнкерство зберігало і свої паливні позиції у політичній системі країни (державний апарат, монархія, армія, офіцерський корпус). Німецький капіталізм тому мав яскраве виражений монополістичний характер, що особливо яскраво проявилося в епоху монополістичного капіталістичного капіталізму.

Промисловий переворот у США

У колонізації Північної Америки головну роль відіграла Англія. У другій половині ХVІІІ ст. величезна частина північноамериканського материка стала англійською колонією. Населення колонії зростало за рахунок емігрантів. Тільки за останню чверть ХVІІІ століття воно подвоїлося і до початку ХІХ століття перевищило 5 млн. осіб.

Студент повинен з'ясувати що у характері колонізації Південної та Північної Америки було істотна різниця. Якщо колонізатори Південної Америки були в основному із воєнно-феодальних авантюристів, то у північноамериканські колонії переселялась велика кількість трудящих із Англії, Ірландії, Франції, Німеччини та Гренландії, тікали з Європи, рятуючись від феодального свавілля, релігійних переслідувань та зубожіння. В Америку їхали головним чином селяни, дрібні ремісники, які прагнули в нових умовах відтворити своє господарство, а також купці у пошуках високого торгового прибутку в Новому Світі. Це привело до того, що в Північній Америці розвивається своє господарство і історія Північної Америки починається відразу з елементів буржуазного суспільства.

Особливості початкового накопичення капіталу - це такі джерела: масове знищення місцевого населення і захоплення їхніх земель, експлуатація робітників, рабоволодіння, работоргівля та морська контрабанда.

Південноамериканські колонії Англії за типом господарства та соціальною структурою поділялись на три групи: південні, північні, та центральні.

У південних колоніях утворювались крупні плантаторські господарства, на яких використовувалась праця рабів-негрів привезених з Африки(наприкінці ХVІІІ ст. тут налічувалося 900 тис. рабів). Рабовласники-плантатори були економічно і політично пануючою групою у Південних колоніях.

У Північних колоніях, відомих під спільною назвою Нова Англія переважало дрібне фермерське господарство. Значна частина населення займалася морським риболовством. Велику силу мало купецтво. Швидко розвивалися капіталістичні мануфактури: суднобудівництво, деревообробка, металургійна, текстильна галузі.

Панівним класом в Новій Англії була крупна буржуазія, зв'язана як зі звичайною торгівлею так і з контрабандою.

У центральних колоніях, розташованих на родючих землях, широко розвивалось фермерське господарство.

Разом із ним тут були і крупні мануфактури, які надавалися фермерам у спадкову оренду. Тут рабство негрів не набуло широкого розповсюдження.

У Північній Америці розвивалося вовняне виробництво. Текстильна промисловість Америки не знала цехового ремесла, а формувалася у вигляді централізованих мануфактур.

Мануфактури Америки почали задовольняти попит населення на окремі види продукції.

У прибережних районах процвітало виробництво спиртових напоїв, особливо рому.

До середини ХVІІІ ст. буржуазія колонії настільки зміцніла, що могла успішно конкурувати із англійським капіталом у рибальстві, суднобудуванні, могла сама забезпечувати промисловими товарами англійські колонії - острови Вест-Індії. У процесі економічного розвитку американських колоній між ними та метрополією виникли дуже серйозні протиріччя. Метрополія законодавчими актами регулює розвиток промисловості у колоніях.

У 1750 р. у Лондоні було прийнято закон “Айрон-акт” (залізний закон), який забороняв створення в колоніях сталепрокатних печей, залізоробних майстерень, доменних печей і т.д. За 1650-1764 р.р. було видано понад 125 актів щодо внутрішньої та зовнішньої торгівлі, які були направлені проти інтересів купецтва та торгово-промислової буржуазії колоній. “Хлібні закони” забороняли ввезення з колоній зерна, м'яса і м'ясних продуктів. Більшість “Навігаційних актів” забороняли колоніям торгувати з іншими країнами, а всі торгові перевезення повинні були здійснюватися лише на англійських кораблях.

Меркантилістська політика Англії по відношенню до колоній проявлялася і в фінансовій політиці. Часто підвищувалися мита на товари, що вводилися у колонії. “Грошовий закон” 1764 р. забороняв випуск паперових грошей у всіх північноамериканських колоніях. У 1765 р. британський парламент прийняв закон про гербовий збір, згідно з яким податками обкладалися всі друковані вироби та юридичні документи.

Таким чином, позиція Англії щодо економічного і соціального розвитку південноамериканських колоній мала феодальний характер, колоніальний, грабіжницький і стримувала вільний розвиток капіталізму.

Одним з основних протиріч між Англією та її колоніями в Північній Америці стало питання про заселення території, що знаходилася на заході від Аппалачських гір. Ці землі були оголошені власністю англійської корони. Приватним особам заборонялося переселятися на ці землі, що перешкоджало розвитку фермерських господарств і плантацій. Тому значна частина фермерів самостійно займала там землю. Таких людей називали скватерами, а цей процес скватерство.

Протиріччя між колоніями та метрополією привело до війни за незалежність у Північний Англії (1775-1783). Ця війна зіграла роль першої буржуазної революції.

4 червня 1776 р. ІІ Континентальний конгрес від імені 13 штатів прийняв “Декларацію незалежності” й сповістив світ про створення нової держави - Сполучених Штатів Америки. У вересні 1783 р. у Версалі було підписано мирний договір з Англією, котрий юридично закріпив незалежність США. У 1787 р. було прийнято Конституцію, яка юридично закріплювала буржуазну республіканську форму правління.

Основні підсумки війни за незалежність 1775-1783 рр. такі:

1. ліквідовано тенденцію до насадження феодальних порядків з боку колишньої латифундії в галузі аграрних відносин;

2. економічні завоювання революції знайшли відображення в демократичному аграрному законі 1784-1787 рр., згідно з яким західні землі оголошувались державними й поступали у розпорядження Конгресу США для подальшого розпродажу. А це означало, що приватна власність на “громадських землях” виникла на новій, капіталістичній основі, тобто створила економічну базу для розвитку капіталізму в сільському господарстві фермерським шляхом;

3. революція ліквідувала перепони для розвитку промисловості і торгівлі;

4. виникла незалежна держава, яка сприяла формуванню єдиної грошової та транспортної системи, створенню єдиного внутрішнього ринку США, формуванню нації;

5. революція та конституція США заклали правові підвалини розвитку реформ у підприємницький діяльності американських громадян;

6. США отримали можливість самостійно виходити на міжнародну арену й встановлювати прямі зв'язки з країнами Західної Європи та світу.

Однак ця революція не розв'язала соціальне питання. Рабство не було ліквідовано і не вирішено аграрне питання. Усе це гальмувало розвиток капіталізму в США й обмежувало розвиток внутрішнього капіталістичного ринку. Промисловий переворот у США зайняв недовгий час. Він проходив в умовах повного панування буржуазії у північних штатах, де були відсутні феодальні пережитки. Промисловий переворот у США проходив пізніше, ніж в Англії, використавши англійський технічний досвід, при цьому значно збагативши його. США знаходились у вигідному географічному положенні, далеко від своїх конкурентів.

Матеріальною базою для промислової революції у США, як і в Англії, була мануфактурна організація бавовняної галузі. На кінець ХVІІІ ст. тут ручна праця була розчленована на окремі операції, що обумовило диференціацію знарядь праці, їх виробництво та спеціалізацію робітників. У 1790 р. в Америці вже працювала перша текстильна фабрика, яка використовувала ватермашину. Однак початковим етапом технічної революції у бавовняній промисловості вважається заснування Ф. Лоулем у 1915 р. фабрики, де було налагоджено автоматичний процес передачі сировини та напівфабрикатів від однієї машини до іншої, з цеху в цех і т.д.

У 20-40-х роках були зроблені нові винаходи у бавовняній галузі. В тому числі створені циліндрична машина для механічного набивання тканин, верстати з випуску узорчастих тканин і т.д.

У 40-50-х роках була удосконалена мюль-машина. Така машина, що складалася з 1088 веретен, виробляла 3264 мотки прядива на день, тобто виконувала обсяг роботи 3 тис. осіб. У 1860 р. у США працювало 109 бавовняних фабрик, а число веретен досягло 5200 тис. шт. У середині ХІХ ст. американська бавовняна промисловість за обсягом виробництва посідала друге місце у світі (після Англії).

Промисловий переворот заторкнув і вовняну промисловість. До початку громадянської війни у США працювало 1700 текстильних фабрик із паровими двигунами. Розвивається сільськогосподарське машинобудування. З'явилися механізовані плуги, жатки, , культиватори, молотарки, сінокосарки, паровий трактор та інша техніка. У сільському господарстві почали використовувати летуче добриво. Усе це сприяло переходу від екстенсивного до інтенсивного ведення сільського господарства.

У США в 1837 р. була задута перша домна на мінеральному паливі, а за десять років (1847-1857рр.) у країні було побудовано 100 аналогічних доменних печей.

Виключно важливу роль у ході промислового перевороту США відіграла механізація транспорту, особливо розвиток залізничних колій, які зв'язали воєдино території величезного материка. Якщо 1830 р. у США з'явилися перші 40 км залізничних колій, то за наступні 20 років їхні довжина зросла у 300 разів.

Розвиток залізничного транспорту сприяв зростанню металургії та добувної промисловості. За перші півстоліття ХІХ ст. виробництво чавуну зросло у 12 разів, здобич вугілля - у декілька тисяч разів.

Механізація виробництва сприяла зниженню цін на промислові товари, розширила внутрішній ринок.

Однією з особливостей промислового перевороту у США був швидкий розвиток вітчизняної інженерної думки. Серед них винайдення швейної машини (1841р.), револьвера, електромагнітного телеграфу Морзе, ротаційної типографської машини та ін.

Промисловий переворот супроводжувався розвитком американської зовнішньої торгівлі. Протягом першої половини ХІХ ст. обсяг експорту та імпорту США зріс відповідно у 3,7 та в 4 рази.

Промислова революція привела до зміни в американському суспільстві. Частка сільськогосподарського населення з 90-95 % у 1790 р. впала до 59,2% у 1860 р., а абсолютна чисельність міського населення зросла в 30 разів. Кількість осіб, зайнятих у промисловості, збільшилася у 6 разів.

Однак, не дивлячись на високі темпи промислового перевороту в країні зберігалася багатоукладна економіка, наявність рабства, що перешкоджувало розвиткові промислового перевороту.

Швидке зростання промисловості в США, прискорене залізничне будівництво, збільшення міського населення викликали стійкий попит на продукцію сільського господарства. Північ і центр ставали “хлібною фабрикою” США. Різко зріс експорт зерна. Виробництво пшениці за 20 років (1840-1860 р.р.) зросло у 3 рази. Інтенсивно розвивалось тваринництво. Внаслідок підйому капіталістичного сільського господарства у першій половині ХІХ ст. фермери Північної Америки стали значущою політичною силою країни.

...