Пектораль из кургана Толстая могила

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О. ГОНЧАРА

Кафедра історіографії, джерелознавства і архівознавства

КУРСОВА РОБОТА

Зі Вступу до спеціальності

На тему: Золота Пектораль з Товстої Могили

Студентки І курсу 2 групи

Напряму підготовки історія

Спеціальності історик

Сорочинської Ю.П.

Керівник Ромашко О.В.

Дніпропетровськ, 2014 р.



Зміст

Вступ

Розділ І. Курган Товста Могила в системі елітарних курганів скіфської культури

1.1 Опис кургану

1.2 Золота пектораль - найяскравіша знахідка кургану

Розділ ІІ. Золота пектораль - витвір стародавнього мистецтва

2.1 Золота пектораль - витвір стародавнього мистецтва

2.2 Семантична інтерпретація елементів золотої пекторалі

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Історія скіфського етносу сягає глибокої давнини.. У VII--III ст. до н. е. у степових районах Північного Причорномор'я, на території сучасної Південної та Південно-Східної України, а частково і в Криму панували скіфські племена. Вони займали значну територію від низин Дунаю до гирла Дону і Приазов'я. Більшість сучасних дослідників вважає, що формування скіфів відбулося внаслідок взаємодії як місцевих (кіммерійських), так і прибулих (іранських) кочових племен. Прихід цих кочових племен у причорноморські степи датується звичайно кінцем VIII--VII ст. до н.е.

Найбільшим багатством скіфів була худоба, приватна власність на яку поєднувалась, імовірно, зі спільним володінням землею. За своєю природою, це багатство легко переходило від одного господаря до іншого, в основному через воєнні сутички та конфлікти, внаслідок чого в скіфському суспільстві виникало майнове та соціальне розшарування . По скіфах залишились в південній право- і лівобічній Україні вали великих городищ; скіфських царів ховали під величезними курганами, а навколо них робили величезні вали й рови. Розкопки таких поховань свідчать про те, що разом з небіжчиками клали їхню зброю, дорогоцінності, забитих коней і слуг. І скіфське мистецтво було дуже своєрідним і відіграло велику роллю у формуванні слов'янської культури і слов'янського житлового будівництва.

У VII ст. до н. е. у скіфів утворюється могутній племінний союз. Відомості про основні племена, які входили у цей союз, подає грецький історик Геродот (V ст. до н. е.). Наймогутнішим й найчисленнішим племенем, розповідає він, були скіфи царські, які вважали інших скіфів своїми рабами. Жили вони на лівому березі нижньої течії Дніпра, аж до Азовського моря і нижнього Дону, а також у степовому Криму. На правому березі нижнього Дніпра мешкали скіфи-кочівники, між Інгулом і Дніпром разом з кочівниками жили скіфи-землероби. У басейні Південного Бугу поблизу грецького міста Ольвія знаходились еліно-скіфи. Нарешті, на північ від царських скіфів (мабуть, у межах степової смуги України) розташовувалися скіфи-хлібороби (орачі).

І хоч у рамках скіфського племінного союзу проживали не тільки власне скіфи, а й інші племена та різноплемінні групи, які відрізнялися від скіфів за походженням і живою, цю спільність античні автори називали «Скіфією», або «Великою Скіф'ю».

Мистецтво скіфської культури було одним з джерел слов'янської мистецької спадщини. Тут треба згадати і скіфську кераміку, прикрашену заглибленим геометричним взором, і скіфське декоративне мистецтво, основою якого є зображення тварин. Цікаво виглядають теж скіфські кам'яні статуї із зображенням воїнів.

Скіфи користувались усіма формами посуду, виробленого трипільцями. З цього погляду цікавий є „слов'янський” горщик, прикрашений гребінцевим орнаментом. Цей стиль був провідною формою в трипільській, кіммерійській і анто-слов'янській культурі. За ствердженням Пріцака, від скіфів маємо білу сорочку, чоботи, козацьку шпичасту шапку, сагайдаки, перначі і т.п. З початком грецької колонізації (VI ст. до н.е.) на Причорномор'ї впливає на скіфів усе більше антична культура і це видно у мистецьких виробах з життя і побуту скіфів, виконаних у дусі грецького мистецтва. Свідчать про те знахідки в Неаполі скитському б. Сімферополя, який у ІІ-му ст. став столицею скіфського царства. Виявлено теж традиційні скіфські будівлі, прикрашені на грецький спосіб портиками і фресками, як теж інші вироби майстрів, що наслідували античні форми.

Продовжується традиція звіриного стилю і з'являються композиції міфологічного змісту. (IV ст. до н.е.)

Золоту пектораль досліджував не тільки видатний археолог Борис Мозолевський, який її знайшов, а й інші вчені. Про пектораль писали такі історики як Раєвський, Ратнер, Алєксеєв, Мачевський та ін.

Актуальність вивчення культури скіфського суспільства визначається тим, що по-перше, тривалий час (особливо в 30-40 роки) радянські науковці, досліджуючи скіфське суспільство, трактували писемні та археологічні джерела під тиском ідеології, вбачаючи в скіфах автохтонів, „стадіальних спадкоємців” і нащадків трипільців-хліборобів. Як не дивно, процес повернення до цієї абсурдної тези відбувається зараз в псевдопатріотичних колах прихильників вітчизняних старожитностей. Тому виникла необхідність переглянути джерела і максимально неупереджено показати інакші соціальні основи скіфського суспільства, що базуються на іншому способі господарювання. По-друге, вирішення даної проблеми необхідне для полегшення інтерпретації соціальної приналежності похованих у скіфських курганах, які будуть розкопуватись у майбутньому.

Об'єктом дослідження матеріальна та духовна культура скіфських племен Північного Причорномор'я.

Предметом дослідження є золота пектораль - як джерело досоціокультурних реконструкцій скіфської спільноти.

Мета дослідження полягає в характеристиці культури скіфів, а саме кургану Товста Могила з позицій положень сучасної скіфської археології.

Поставлені до вирішення завдання підпорядковані досягненню мети і полягають у наступному:

1.Описати курган Товста Могила та його знахідки.

2. Розглянути і вказати найголовніші знахідки кургану.

3. Детально розглянути і описати головну знахідку кургану Товста Могила - Золоту пектораль.

Методологічною основою роботи є принцип історизму, комплексний підхід до визначення археологічних матеріалів, картографування. При розгляді питань господарства, внутрішньої періодизації скіфських пам'яток та їх датуванні використані класичні методи історико-археологічного дослідження - формально-типологічний, функційно-типологічний, стратиграфічний, описовий, хронологічний, порівняльно-історичний.

Наукова новизна дослідження полягає у формуванні блоку джерел з історії Північного Причорномор'я, території сучасної Південної та Південно-Східної України, а частково і Криму, значну частину якого становлять нові, раніш невідомі пам'ятки, що з більш ґрунтовних позицій дозволяє підійти до вирішення складних питань культурно-хронологічної інтерпретації старожитностей регіону. Враховуючи гостру дискусійність культурно-хронологічних визначень пам'яток, саме новітні матеріали дозволяють провести їх відповідне корегування. Це стосується і можливості деяких уточнень, пов'язаних з питаннями господарства, поховальної обрядовості, визначень етнічного рівня.

Хронологічні межі роботи охоплюють період VII--III ст. до н. е. , а саме існування в степових районах Північного Причорномор'я, на території сучасної Південної та Південно-Східної України, а частково і в Криму

скіфських племен.

Територіальні межі визначаються місцем розселення кочових та царських скіфів, тобто це Північне Причорномор'я територія сучасної Південної та Південно-Східної України, а частково і в Крим.



Розділ І. Курган Товста Могила в системі елітарних курганів скіфської культури

1.1 Опис кургану

Курган походив до великої курганної групи, яка налічувала близько 20 насипів різної висоти, що переривистим ланцюжком тяглися з півдня на північ майже 2 км. Товста Могила була най північнішою з них. Вона стояла на узвишші, обмеженому Крутенькою і Свинаревською балками, між селами Крутеньке на сході та Богданівка на заході. Близько 10км на схід знаходились залишки кургану Чортомлик. [№1, с.16].

Як і весь могильник, насип Товстої Могили частково зруйновано під час будівництва залізничного депо. 1964 р. О.І. Тереножкін пробурив насип кургану до підошви на південь від центру , проте глиняного викиду, - свідчення належності кургану скіфам, - не знайшов. В лютому 1971 нами було організовано нове буріння пам'ятки. Розкоп на кургані було закладено по лінії північ - південь. Крім рову на під курганній поверхні виявлено кілька ґрунтових могил . Найбільша з них, основна, містилась у центрі кургану. На схід - південний схід від неї розміщувалися дві під квадратні у плані кінські могили, а поблизу - три поховання «конюхів». Весь комплекс могил, пов'язаних із центральною гробницею, був оточений подвійним кам'яним кромлехом. На північній захід від центральної гробниці знаходилася пляма грабіжницького лазу, що вів до неї. У південно-західному секторі кургану розташовувалася впускна бокова могила. Товста Могила мала майже правильну напівсферичну форму. Висота її становила 8,6 м, діаметр 60 м. Насип кургану на всю висоту складався із жирного чорнозему без будь яких прошарків .[№1 с.16]

Курган оточував глибокий рів, його заповнення насичували залишки тризни на глибині приблизно 0,7 - 0,8 м - уламки амфор та кістки тварин (коней, диких кабанів і оленя), що виразно групувалися в 11 скупчень, кожне з яких, імовірно, залишив певний родоплемінний колектив. Внутрішній його діаметр близько 62 м.[№2 с.157]

На північ від розриву, з внутрішнього його боку, до рову прилягала площадка, в якій, найвірогідніше , слід вбачати місце де відправлялася тризна, або здійснювалися якісь елементи ритуалу, пов`язані з поминками . Межі площадки визначалися уламками амфор, що лежали на рівні стародавньої поверхні. Ширина її 6, довжина близько 36 м. [№1 с.21]

Кінські могили і поховання «конюхів», що супроводжували центральну гробницю, розташовувались за 5 м на схід - північний схід від вхідної ями гробниці і симетрично розміщувалися обабіч довгої осі, що своїм східним кінцем спрямована точно на розрив у рові. Могили коней і «конюхів» оточено з трьох боків спільним викидом, за винятком південно-західного, з боку вхідної ями центральної гробниці. Вздовж південної кінської могили на внутрішньому схилі глиняного викиду з неї лежав кістяк коня без могили, частково зруйнований механізмами.

«Поховання конюха» №1

Кістяк небіжчика лежав на дні могили у випростаному стані на спині, головою на схід - північний схід. Руки і ноги дещо розкинуті, кисть лівої руки стиснута в кулак. Стопи ніг не збереглися. Ні дні могили простежувалися сліди жовтавого тліну від підстилки, а під головою і ліворуч від неї - тлін очерету, ймовірно, від подушки. [№1 с.28]

«Поховання конюха»№2

Кістяк небіжчика (дитина 10-12 років) лежав ближче до східної стінки ями у скорченому положенні на лівому боці, головою на схід. Ноги злегка зігнуті - права трохи більше, ніж ліва. Ліва рука з розчепіреними пальцями відкинута назад, права піднята над головою і зігнута в лікті.

«Поховання конюха» №3

Кістяк небіжчика лежав у довільному стані на спині головою на схід. Ноги дещо розкинуті у боки Права рука пряма, витягнута вздовж тіла долонею до низу, ліва - різко зігнута в лікті, кисть її лежить на грудях. На шиї небіжчика знаходилась електрова гривня з досить товстого дроту, на зап'ясті правої руки - заіржавілий залізний браслет. Вздовж лівого стегна кістяка лежали рештки берестяного сагайдак. Збереглася полоска тліну довжиною 30 і шириною 6 см. На дні сагайдака виявлено стос бронзових і кістяних вістрів до стріл. [ №1 с.29]

Кінська могила №1

Глибина могили 1,35 м. Могила заповнена ґрунтом насипу, що просів після того, як згнило дерев'яне перекриття ями. В могили виявлено три кістяки коней, що були розміщені вздовж стін по колу, один за одним.

Знахідки з кінської могили №1

-Двочленні залізні вудила з великими С-подібними псаліями і пряжками, що мали вигляд з'єднаних між собою в різних площинах кільця і трикутника, у зовнішніх петлях вудил.

-Кругле залізне кільце виготовлене з круглого в перетині стрижня товщиною до 0,7 см. Зовнішній діаметр 2,8 см.

-З п'яти круглих срібних блях повністю збереглася одна , решту виявлено в більших чи менших уламках.

-Фігурні платівчасті нащічники мають форму стилізованої задньої лапи звіра із стегном.

-Литий срібний нахрапник має вигляд протоми фантастичної істоти, поміщеної на лопатоподібній основі. Голівка звіра сплощена.

-Кругле залізне кільце діаметром 3,5 см із круглого у перетині стрижня товщиною близько 0,7 см

-Круглі срібні бляхи обох розмірів однакові за конструкцією: опуклі, мають дещо загнуті донизу краї.

-Подовжені пластівчасті срібні нащічники, як і круглі бляхи виявлено дуже пошкодженими. [ №1 с.30-39]

Кінська могила№2

В плані яма мала підквадратні обриси із заокругленими кутами. В могилі виявлено три кістяки коней. Один з них лежав вздовж східної стіни, другий - вздовж північної, третій - майже по діагоналі від південно-західного до північно-східного рогу.

Знахідки з Кінської могили №2

Всі три коня в могилі №2 мали абсолютно однакове спорядження. Воно складалося з вуздечок та, ймовірно, сідел, від яких біля кожного з коней виявлено по попружній пряжці.

Було знайдено: наконечники стріл та попружні пряжки, залишки вуздечок. Всі вуздечкові прикраси виготовлені із золота. Кожний набір складається з двох малих круглих опуклих блях,що прикрашали місця з'єднання вудил з паліями, чотирьох таких самих великих блях, розміщених на перехрещенні нащічних ременів з нахрапник і налобним, двох варварок та нахрапника. Масивні нахрапники відлито у вигляді у вигляді голови фантастичної істоти , поміщеної на звуженій посередині фігурній основі. Морда звіра тупа, шия розширюється донизу, в основі її - круглий наскрізний отвір для нанизування на ремінь діаметром 0,7-0,8 см. У двох фігурок голова сильно, але різною мірою перекошена праворуч. [№1 с.40-46]

Центральна гробниця

Прямокутну в плані вхідну яму центральної гробниці орієнтовано з заходу - південного заходу на схід - північний схід. Господарські ніші знаходились під західним відрізком північної стінки вхідної ями і тяглися паралельно одна одній. Грабіжницький лаз починався з-під північно-західної поли кургану, за 5 м від рову, і тягся до центру кургану. Вхід до основної поховальної камери займав дві третини східної стінки вхідної шахти в її північній частині. Стіни дромосу спочатку незначно, а потім все більше розходились від поздовжньої осі, поступово переходячи в стіни поховальної камери. За 1 м від початку дромосу, на відстані 0,4 м одна від одної, лежали перевернута догори дном бронзова грецька миска з петельчастою ручкою, груба бронзова посудина на високій кільцевій підставці зі стрижнем всередині. Під південною стінкою коридору стояла розбита обвалами велика амфора з трьома ручками. Під нею з боку входу знаходився розкладений залізний предмет у вигляді дугоподібно зігнутого стрижня. З другого боку на дні проходу виявлено стос бронзових вістер до стріл. Поруч із вістрями виявлено кістяну колодочку ножа. З протилежного боку дромосу знайдено залишки другого. На підлозі в нього простежувалися сліди блакитної і червоної фарб. [ №1 с.46-56]

Знахідки з поховальної камери

Золоті прикраси :

-Опуклі круглі бляшки із зображенням голови Медузи-Горгони. Волосся медузи оформлене десятьма великими закрученими локонами, що зменшуються донизу.

-Бляшки із зображенням стилізованого лева прямокутної форми. Зображений з повернутою головою звір злегка присідає на задні лапи. По краю зображення обведено рамкою з опуклин, вибитих із зворотного боку і дороблених насічками.

-Прямокутні бляшки із зображенням лежачого бика з повернутою в фас головою. Тулуб бика зображено в профіль ліворуч з підігнутими кінцівками, повернута до глядача голова знаходиться майже посередині бляхи. Роги прямі, невеличкі, поставлені горизонтально.

Знахідки з дромосу :

-Бронзова антична миска являє собою невисоку посудину з плоским дном, що плавно переходить в розширені догори стінки. Рельєфний орнамент накладки являє собою насичений рослинний візерунок , виконаний разом з нею при литві. Композицію побудовано у двосторонній симетрії. Посередені рівного верхнього краю платівки - п'ять рубчастих листків аканфа - два парних і один додатковий.

-Грецька амфора з трьома ручками виготовлена з рожевуватої глини з включенням білих вапнякових часток і блискіток слюди. Тулуб амфори майже конусоподібний , невисоке горло значно розширюється донизу і переходить у похилі плічка.

-Уламок залізного ножа з восьмигранною у перетині цільною кістяною колодочкою , звуженою посередині

-Залізний ніж з вишуканою кістяною колодочкою. Клинок зберігся майже повністю, за винятком кінчика. Лезо пряме. Довжина клинка 8,6, ширина 1,6см.Руків'я меча дещо розширене в середній частині овальне. На окутті навершшя розміщено вдало вписану в овал фігуру оленя, повернутого праворуч. Тварина майже сидить на крупі з витягнутою вздовж тулуба правою задньою ногою.

1.2. Золота Пектораль - найяскравіша знахідка кургану

Загальна конструкція

Золота пектораль являє собою правильний круг діаметром 30,6 см, що має вигляд майже замкнутого півмісяця. Вага її 1145г, всі деталі виготовлено із золота. Основу виробу становить каркас, виготовлений з чотирьох дугоподібних пустотілих трубок у вигляді жгута, що з'єднуються між собою з обох кінців у орнаментованих обоймах. За допомогою штифтів каркас з'єднано із застібками, які в свою чергу складаються із заправленої обойми плетінки та пустотілих штампованих наконечників.

Основне поле пекторалі трубками каркаса поділено на три півмісяці загальною висотою посередині 12 см. Нижній і верхній з них заповнено впаяними скульптурними сценами, середній - суцільною золотою платівкою, на якій закріплено складний рослинний візерунок із скульптурними фігурками птахів по ньому. Верхня трубка каркаса разом з наконечниками утворює у верхній частині виробу круг діаметром 17 см для одягання на шию. Ззаду пектораль зав'язувалась, напевно, за допомогою ремінців, що пропускалися через припаяні до наконечників кільця.

Прикраса місцями пошкоджена ще до схову в могилу. Внаслідок обвалу останньої вона дещо деформувалася і зазнала нових пошкоджень.

Каркас

Трубки, що становлять основу виробу, мають вигляд перекрученого жгута, поглиблення на їх поверхні заповнено псевдо зерню. На місцях деформації добре помітно, що стінки трубок пластівчасті і розділені спіральними жолобками.

Кожна наступна трубка, рахуючи знизу, тонша від попередньої, разом з тим всі вони потоншуються від середини до кінців. Діаметр нижньої трубки посередині 1, біля кінців 0,7 см; другої - 0,7 і 0,5 см , третьої - 0,7 і 0,4 см; четвертої - 0,4 і 0,3 см. Неоднакова і ширина окремих ланок джгута як на різних трубках, так і на кожній з них - подібно до товщини самих трубок до кінців вони стають вужчими. На нижній трубці ширина ланки посередині дорівнює 0,4 см, поблизу кінців - 0, 25, на другій - 0,3 і 0,2, на третій - 0,25 і 0,15, на четвертій - 0,18 і 0,12 см. У повній відповідності з товщиною ланок джгутів знаходиться і товщина псевдо зерні між ними - вона потоншується знизу догори на трубках і до кінців кожної з них.

Спіраль першої і другої трубок закручено знизу догори ліворуч, третьої і четвертої - праворуч. Відстань спіралі кожної трубки складається з шести опуклих ланок. Природно, що вона змінюється в залежності від ширини ланок.

Щодо техніки виготовлення трубок можна припустити, що спочатку на лист наносилися шість поздовжніх жолобків, які звужувалися до кінців, потім він скручувався і спаювався. Виготовлення трубок шляхом паяння окремих опуклих ланок здається менш вірогідним. Послідовність заповнення поглиблень між ланками джгута псевдо зерню могла бути неоднаковою. У зв'язку з цим цікаво зазначити, що з лівого боку на верхній трубці деяких поглибленнях псевдозернь протягом 5-7 см відсутня. Це наводить на думку, що її напаювали після згортання трубки - на листі цей дефект було б помічено і ліквідовано.

В тих місцях, де псевдо зернь відслоїлася від трубок, добре помітно, що вона являє собою суцільно поперечно гофрований дріт. Встановити техніку його виготовлення візуально неможливо.

На зворотному боці другої трубки є кілька дрібних дірочок, появу яких можна пояснити пропалюванням її стінок під час паяння. Проте деякі з них мають правильну округлу форму і зовні оконтурені характерним потовщенням, ніби отвори зроблено проколом зсередини. Конструктивне призначення цих проколів не з'ясовано.

Поверх нижньої трубки припаяно невисокий швелероподібний бордюр. Середню його частину оздоблено поздовжнім рядом виконаних у литві ов , опущених вершинами донизу. Бортики бордюру зверху і знизу утворено ланцюжками псевдо зерні. Бордюр припаяно до кожної ланки трубки. Висота його близько 4 мм, висота заповненої овами середньої частини і ширина по 2мм.

Обойми і наконечники

Обойми для кріплення кінців трубок каркаса мають вигляд звужених догори трапецій висотою 2,1 см і шириною внизу 3, вгорі 2,4 см. Товщина обойм 0,75 - 0,95 см. Вони згорнуті з орнаментованої платівки і із зворотного боку з'єднані золотою штабкою такої самої висоти без орнаменту. Крах платівки накладено на штабку зверху і спаяно з нею. Ширина розриву платівки внизу 1,6, вгорі 0,9 см.

З лицьового боку трубки каркаса припаяні до нижнього краю обойми, із зворотного - вдавлені в неї, платівка середнього ярусу припаяна.

Орнамент обойми виконано напайкою тонкого золотого дроту. Основну частину платівки, шириною 1,4 см, орнаментовано рядом схематизованих квіток. Що чергуються з одинадцятипелюстковими пальметками, з'єднаними з квітками знизу закрученими врізнобіч вусиками. Нижче ярусу з квітками поміщено поясок звернутих вершинами догори, окреслений зверху і знизу простими і перевитими у вигляді мотузки дротинками. Верхній і нижній краї обойм оздоблено ланцюжками порівняно крупної псевдозерні. З торця обойму запаяно золотою платівкою, до якої по краях припаяно дві пластівчасті петлі. Разом з такою самою петлею нижньої обойми застібки вони становлять тричленні завіси, з'єднані круглим у перетині стрижнем з розклепаними торцями. Ширина зовнішніх петель завісів по 0,65 см, середньої 0,8, діаметр близько 0,5 см . Товщина стрижня 0, 25 см. Застібки вільно обертаються навколо нього на 180 градусів.

Застібки складаються із золотої плетінки , заправленої з обох боків у обойми, та пустотілого штампованого наконечника у вигляді лев'ячої голови з кільцем у пащі, нерухомо спаяного з верхньою обоймою плетінки.

Нижня обойма прямокутна в плані знизу запаяна платівкою, зверху в неї заправлено нижній кінець плетінки. Висота обойми 0,7 см, ширина 2,8, товщина 0,5 см. Вона згорнута з суцільної платівки і спаяна , ймовірно на одній з граней, проте сліди спаю загладжені так, що помітити їх неозброєним оком неможливо.

Середня частина обойми орнаментована концентричним пояском паростків аканфа. Що складається з восьми закручених спіраллю вусиків. У місцях відгалуження кожного з них поміщено по вузькому стрільчастому листку з ребром посередині, а поверх вусиків - по короткому відростку і листку з овального обідка. Крім стрілчастих листків всі контури візерунка напаяно з

тонкого дроту у вигляді дрібної псевдо зерні. Зверху і знизу візерунок обмежено концентричними обідками з двох горизонтальних простих ліній і ланцюжка псевдозерні між ними. В нижній частині обідок напаяно по краю обойми, у верхній - на 1 мм нижче від нього.

Плетінку виготовлено складним плетінням з тонкого золотого дроту. Згинається вона лише в товщині пекторалі, тобто повздовжньо. Спосіб закріплення її в нижній обоймі не простежується, ймовірно вона тут припаяна. З верхньою обоймою плетінку з'єднано простим золотим стрижнем, що протикає вузькі сторони обойми і саму плетінку. Один із стрижнів був зламаний в давнину і загубився, другий залишився навісці. Кінці його загнуто донизу. Внутрішній кінець розклепано у формі лопатки. Довжина плетінки між обоймами 1см, ширина 1,7, товщина близько 0,5 см.

Верхня обойма плетінки також прямокутна в плані і виготовлена так само, як і нижня. Висота її 1,1 см, ширина 1,8, товщина 0,5 см. Верхній край обойми нерухомо спаяно з наконечником. Орнамент обойми становлять ті самі схематизовані квіти і пальметки, з'єднані знизу вусиками, що й на обоймах кінців каркаса пекторалі , лише пальметки тут дев'ятипелюсткові. Орнаментальний поясок, як і на нижній обоймі плетінки, нанесено кругову. Знизу він підкреслений обідком з двох простих дротяних ліній та ланцюжка псевдо зерні між ними, зверху - обідком псевдо зерні і простою лінією,вище якої йде концентричний ланцюжок крупнішої псевдо зерні. Що опоясує лев'ячу голову наконечника. Наконечник сильно сплощений, пустотілий.. Верхню його частину відштамповано в горельєфі, до якого знизу припаяно неорнаментовану платівку. Сліди припаю майже непомітні. Довжина головки 2,5 см, ширина близько 2,2, товщина 1 см. Голову з розкритою пащею відтворено без нижньої щелепи. На верхній губі по обидва боки від носа зображено вуса. Ніс зверху покритий трьома горизонтальними зморшками, над якими знаходяться виразні надбрівні дуги. З лоба на ніс між ними йде довга вертикальна зморшка. Лев з люттю дивиться прямо перед себе. Очі його оточені товстими повіками , хижі зиниці зроблено у вигляді гострих ямок.

Лоб звіра чітко оконтурений гривою , переданою великими пасмами, розміщеними в чотири яруси з поздовжнім проділом посередині, від якого пасма відхиляються ліворуч і праворуч. Вуха у вигляді великих скручених листків щільно притиснуті до голови. Внутрішню поверхню задньої їх частини розмежують горизонтальні лінії.

Кільця, за допомогою яких пектораль зав'язувалася на потилиці зроблено у вигляді петель, паралельні кінці яких розклепано і припаяно знизу до платівки під голівкою. Коли дивитись на голівку зверху відсутність нижньої щелепи зовсім не помічається, навпаки складається враження, що лев тримає кільце у вищиреній пащі. Зовнішній діаметр кілець 1 см, товщина дроту, з якого вони виготовлені, близько 1,5 мм. Права голівка сильно пошкоджена - лоб лева вм'ято в середину горельєфа.

Основне поле

Яруси основного поля пекторалі зменшуються догори. Середній являє собою суцільну золоту платівку, припаяну в кількох місцях зверху і знизу. До трубок каркаса із зворотного боку. На місцях припаю поміщено короткі золоті стриженьки, що зміцнювали його. Пайку і в цьому і в інших випадках робили золотом. Ймовірну, в наслідок обвалів у гробниці, в нижній лівій частині платівка відстала від каркаса і під впливом пружинної дії останнього між ними утворилась широка щілина. Припай зруйнувався також в багатьох інших місцях.

Нижній і верхній яруси заповнено горельєфними композиціями. На першому з них вони представлені звіриними мотивами, на другому - сценами з життя скіфів. Кожну фігурку і кожні річ було відлито окремо, а потім, ймовірно, дороблено карбуванням. Більшість фігурок являють собою половинну скульптуру, проте деякі з них представлені майже повною(насамперед фігурки людей) Майже на всіх скульптурках із зворотного боку посередині є плавна заглибина. Зроблена, ймовірно, з метою економії золота або полегшення прикраси. Всі найдрібніші деталі структури виконано в литві. Про мінімальну ручну їх доробку свідчить довершеність всіх деталей із зворотного боку скульптурок.

Кожну фігурку припаяно до каркаса. У більшості випадків припай непомітний, але місцями, переважно там, де фігурка трохи не дістала каркаса, він досить грубий, іноді навіть псує естетичне враження від композиції. Перед пайкою фігурки міцно прикручувались до каркаса тонким золотим дротом ,гранчастим у перетині. Невеликі його відрізки збереглися випадково припаяними на зворотному боці деяких скульптурок та каркаса. Один з них, досить довгий , залишився навіть з лицьового боку (на щелепі оленя з нижнього ярусу). (Рис. 1)

Пектораль з товстої могили серед близьких їй за часом та місцем знахідки речей має дві аналогії. Перша, «формальна», аналогія - подібна по формі (а й частино за технікою виконання) золота пектораль із поховання жінки в одному із склепів Великої Близниці. Друга не менш важлива аналогія, срібна з позолоченими зображеннями Чортомликська амфора, на тулуві якої розміщено три горизонтальних пояси зображень, за стилем і елементами аналогічними трьом поясам зображень на досліджуваній пекторалі. Різновид по формі і практичному значенні обох предметів ще більш підкреслюють значення вражаючої схожості систем зображень на них , що підштовхує на думку про існування деякої спільної для обох предметів схеми будови і співвідношення різних образів, повторюваних в греко-скіфських виробах.[№3 с. 131]

Джутоподібні трубки каркаса поділяють усе його поле на три місяцеподібні яруси . Нижній і верхній із них заповнено скульптурними композиціями, середній - рослинним орнаментом, закріпленим на плоскій платівці.

В центрі нижнього ярусу - три сцени змагання коня з двома грифонами, що напали на нього, найтрагічнішу з цих сцен поміщено посередині. Далі за ними - поєдинок дикого кабана (праворуч) та оленя (ліворуч) з леопардом і левом , за якими з обох боків зображено погоню собаки за зайцем. Мов променем світла , художник вихопив з темряви цей страшний світ терзання: наближаючись до кінців, він зменшується в масштабі і затихає, і перед зайцями , мов одвічні символи музикальної тиші степу , сидять уже звернуті один до одного коники-стрибунці, самець і самиця. Завершуючи композицію ідейно і стилістично, вони правлять і за природний перехід до середнього поясу зображень - святкового буяння природи. Моделювання фігур тварин і хижаків на нижньому ярусі відзначається пластичною вільністю ліпки, поміркованою узагальненістю рухів і форм , завдяки чому кращі сцени композиції набувають могутнього монументального звучання , не втрачаючи при цьому безпосередності і життєвості.[№4 с.192]



Розділ ІІ. Золота пектораль - витвір стародавнього мистецтва

2.1 Золота пектораль - витвір стародавнього мистецтва

Нижній ярус (рис. 2)

Сцени боротьби звірів пов'язані між собою лише тематично, у композиційному відношенні розпадаються на ряд окремих сюжетів. Іноді вони пов'язані між собою конструктивно, частково перекриваючи одна одну, іноді стоять відокремлено.

В центрі композиції стоять три сцени боротьби коня з двома грифонами. На правій (група І)кінь ще тримається на ногах, на лівій уже впав і відбивається від грифонів лежачи(група ІІ), на середній - повністю придавлений ними(група ІІІ). Праворуч від цих сцен леопард і лев нападають на дикого кабана(група IV), ліворуч - на оленя(група V). Далі до кінців ярусу поміщено собаку, що женеться за зайцем(праворуч група -VI, ліворуч - група - VII), перед якими сидять двоє, звернутих головами один до одного коників-стрибунців. (групи VIII та IX).

Група І.

Як і в решті груп, один з грифонів нападає на коня спереду, другий ззаду. Круп коня піднято догори. Сильно витягнувши голову вперед і схиливши її набік, кінь з люттю хапає грифона за праву задню лапу. Ноги коня підкошені. Довгий хвіст згинається від болю під черево, грива звисає з шиї наліво, ніздрі сильно роздуті.

Грифон, що напав на коня ззаду, стоячи на лівій задній лапі й упираючись правою в коліно коня, обхопив передніми лапами його за круп і довбає в бік. Як і в решти грифонів, розпущені крила підняті догори , шия перекручена. Довгий закручений хвіст замість китиці закінчується потовщенням.

Другий грифон так само стоїть на одній задній лапі, за другу його ухопив кінь. Чудовисько намагається звільнитися від нього, тягнучись дзьобом через праву передню лапу, що знаходиться на гриві коня, до його морди.

Група ІІ

Грифон, що нападає на коня ззаду, упирається правою задньою лапою в круп останнього і, схопивши передніми за спину , довбає у загривок. Друге чудовисько стоїть на витягнутих задніх лапах, охопивши коня за шию, і також довбає його в загривок з другого боку. Кінь напівсидить на крупі, спираючись на витягнуту ліву передню ногу, права, зігнута в коліні й злегка піднята догори, висить в повітрі. Трохи схиливши голову праворуч, кінь хапає переднього грифона за лапу вище коліна. Задні ноги і хвіст знаходяться під животом. (рис.3)

Група ІІІ

Задній грифон сидить на коні, довбаючи його у загривок. Передній, згорбившись, упирається лапами коневі в ноги і широко розкритим дзьобом хапає його за гриву за головою.

Кінь, придавлений грифонами до землі, намагається звільнитися від них. Зігнута в коліні ліва задня нога знаходиться під животом, права - випрямлена, хвіст піднятий догори. Тварина прагне звестися, з натугою спираючись на передні ноги. Але грифон наступив на копито однієї з них , а другу тисне в коліно. Голова коня трохи опущена, рот, з якого випадає язик, широко розкритий, ніздрі роздуті (рис.4). Фігури тварин всіх трьох груп виконані надзвичайно тонко . Під шкірою коней просвічують не лише м'язи і ребра, але й жили. Гриви їх передано довгими хвилястими пасмами, що звисають на звернутий до глядача бік, хвости - менш дрібними, розміщеними колоскоподібно. Дуже скрупульозно виліплено сухорляві ноги з чіткими копитами і різко виділеними бабками, а також напружені голови тварин.

Грифонів зображено з гострими закрученими дзьобами і шпичастими гребенями на потилиці. Листкоподібні вуха стирчать догори. Від них опускається невелика борідка, передана дрібними пасмами. Дрібне пір'я на піднятих крилах трактоване у вигляді звернутих вершинами назад листків, два ряди довгого оформлено насічками на зразок ялинки.

Група IV.

Лев напав на кабана ззаду і, вчепившись лівою передньою лапою йому в стегно, гризе за круп. Очі звіра широко розкриті, хижий ніс в поперечних зморшках. Могутню гриву виліплено об'ємно у вигляді рясних завитків. По ребру передньої лапи і на череві тягнуться смуги густої шерсті. (рис.5)

Кабан намагається вислизнути з-під лева. Права задня його нога зігнута і знаходиться під черевом, ліва різко витягнута назад, передніми він загрібає під себе. З ледь розкритої пащі стирчать закручені ікла, загривок наїжачений, очі округлилися. Тулуб покрито щетиною у вигляді голчастих пасм. На голові і витягнутому тілі вони нанесені горизонтально, вдало підкреслюючи напрямок руху тварини; на передній лопатці, у відповідності з її становищем, пасма зображені поперек них - адже попереду несподівано з'явився леопард. По шиї, ребру передньої ноги і черепу тягнуться пасма короткої густої щетини. золотий пектораль скіфський курган

Прилігши на витягнути передні лапи, леопард збирається плигнути на кабана спереду. Довгий хвіст з китицею на кінці лежить долі між задніми ногами. З вищиреної пащі стирчить довгий язик, вуха підняті догори. Тіло звіра вилискує, під шкірою переливаються тугі м'язи, на шиї під бородою тягнеться досить товста складка. Шкіра покрита округлими плямами, вибитими дрібними крапками.

Група V.

Образи леопарда і лева передано такими самими засобами, як і в попередній сцені. Стоячи на трьох лапах з притиснутим до черепа хвостом і тримаючи оленя однією передньою, лев вгризається йому в круп. Леопард також тримає тварину за лопатки і, вигнувшись, перегризає їй шию. Хвіст піднято догори, хижі очі з гострими зіницями дивляться прямо на глядача.

Олень подався крупом назад і ледь тримається на підкошених ногах. Голова його з прямою шиєю різко закинута догори, гіллясті роги притиснути до спини. Рот тварини розкритий в передсмертній агонії, язик висунувся з нього, око закотилося, короткий хвіст притиснутий до крупа. Шкіра оленя в подвійних насічках, що імітують плями чи пасма шерсті.

В обох останніх сценах майстер не справився із правильним розміщенням груп на відведених для них ділянка ярусу: фігурки леопардів і оленя розміщено значно нижче верхньої трубки каркаса, чим певною мірою порушено загальну гармонію композиції. Проте художник сміливо порушив її на догоду гармонії всередині кожної з груп, компенсувавши недостатність мас збільшенням енергії руху.

Група VI.

Трохи піднявши гостро морду голову з настовбурченими вухами і відвівши назад довгий хвіст, собака біжить за волохатим зайцем з куцим хвостом і довгими, спрямованими назад вухами. Незважаючи на зменшені розміри фігурки, тіло собаки відтворено надзвичайно пластично, зайця - більш узагальнено. Собака досить сухорлявий, з підтягнутим животом, з-під лискучої шкіри просвічують гострі ребра, шерсть зайця трактована рідкими пасмами.

Група VII.

Собаку й зайця зображено в тих самих позах що й праворуч. Піднята права нога собаки зігнута. Заєць менш волохатий, ніж в попередній сцені, вуха його майже притиснуті до спини.

Група VIII і IX.

Коники-стрибунці сидять головами один до одного з піднятими колінками догори ногами. У порівнянні з попередніми образами фігурки їх завеликі. І тіло і голову пророблено ретельно, проте не в скульптурі, а в рельєфі. За свідченням співробітника Інституту зоології АН УРСР кандидата біологічних наук В.М. Єрмоленка, в кожній з груп коники-стрибунці представлені самцем і самицею.

Що ж до іншого образів нижнього ярусу, то всі хижаки на ньому мають яскраві ознаки чоловічої статі, тоді як стать всіх жертв, за винятком дикого кабана, неозначена в наслідок своєрідності їх поз.

Середній ярус (Рис.6)

Пишний рослинний візерунок поясу має орнаментальний характер. В центрі його знизу розміщено розлогий кущ з великим рубчастим листям, від якого в обидва боки до кінця ярусу тягнуться хвилясті паростки аканфа з великими, закрученими спіраллю дротяними вусиками. Іноді вони подвійні, іноді одинарні. Основу кожного вусика покриває невеликий рубчастий листок. Стебло виготовлено з перекрученого гранчастого дроту, вусики - з округлого.

Крім них від стебла відходять лапті п'яти - дев'яти пелюсткові пальметки і дзвіночкоподібні квітки на довгих вигнутих ніжках з тонко круглого дроту. Квітки реалістичні, з густими тичинками в чашечках. Чашечки поставлені частіше майже в профіль, іноді - вінцями до глядача. Посередині лівої половини композиції стебло додатково споряджено широким чотиропальчастим листком з рубчастими краями і поверхнею, поміченим на такій самій ніжці, що й дзвіночкоподібні квіти.

Сюжет анкафового стебла по всій площі поясу доповнено додатковими схематизованими квітками, незв'язаними з ним конструктивно.

Вгорі над аканфовим кущем посередині ярусу поміщено велику квітку з десятьма досить вузькими пелюстками і ввігнутою круглою серединкою. Праворуч і ліворуч від куща посередині поясу - по три шестипелюсткові квітки, розміри яких, як відстань між квітками, зменшується до кінців композиції. Пелюстки їх дуже широкі, округлі. Посередині кожної квітки - маленька чотирипелюсткова із серединкою у вигляді круглої голівки шпильки. І великі, і малі пелюстки інкрустовано блакитною емаллю (збереглася місцями). Виділяючись кольором і маючи строго симетричне розміщення, квітки організовують ритмічний малюнок композиції.

Додаткові квіти двох других типів розміщено по поясу асиметрично. Перший з них представлено квітками з двома чашечками, розміщеними одна над одною. Нижня з них дев'ятипелюсткова, верхня менша за розмірами, восьмипелюсткова. Краї чашечок плавно загнуті догори. Серединка, яка і в інкрустованих квітів, має вигляд круглої головки шпильки.

В лівій частині композиції описані квіти, поміщені під верхом поясу, до кінця його вони зменшуються за розмірами і кількістю пелюсток; в правій половині їх лише дві (не виключено, що деякі з них загубилися), розміщені вони без системи.

На звужених кінцевих ділянках ярусу з обох боків є дрібні семи-, п'яти- і чотирипелюсткові квіточки.

В центральній частині композиції по рослинному полю розміщено п'ять литих скульптурок птахів. Один з них сидить під аканфовим кущем в центрі, по два, але без дотримання строгої симетрії розміщення, обабіч нього. Вони мають довгі і гострі, трохи загнуті на кінцях дзьоби. Пальці на лапах також дуже довгі і закінчуються пазурами. Хвости лопатеподібної форми, крила загострені на кінцях. І довге і коротке пір'я виділено в рельєфі та оздоблено насічками.

Птах під аканфовим кущем сидить, зігнувшись, на одній нозі, іншою тягнеться до шиї.

Один з птахів в лівій частині композиції перебирає дзьобом пір'я під крилом, другий - на спині.

Верхній ярус (Рис.7)

В центрі композиції, що є центром пекторалі, поміщено сцену, на якій двоє чоловіків шиють хутряне вбрання, розтягши його за рукава. Праворуч і ліворуч від них стоять кінь і корова з малятами, за якими зображено юнаків, зайнятих доїнням овець. Далі з обох боків поміщено козу з козеням. Закінчують композицію фігурки птахів, що розлітаються врізнобіч.

Група I.

В руках у чоловіків - майже закінчене верхнє хутряне вбрання. Посередині над ним підноситься виступ. Праворуч від нього, до наплічної частини вбрання, припаяно досить товсту нитку, що, можливо, тяглася до руки правого майстра. (Рис.8)

Угорі над вбранням підвишено горит із вкладеним у нього луком. Другий такий самий горит лежить біля ноги правого майстра.

Обидва майстри до пояса роздягнуті. На них лише широкі шаровари, заправлені у м'які невисокі чоботи. Останній через підошву і вище кісточки перев'язані, ймовірно, ремінцем.

Скіф зліва стоїть навколішки, відкинувшись назад. Спину його на третину розвернуто до глядача, обличчя подано майже в профіль.(Рис.9)

Майстер тягне рукав убрання лівою рукою, права зігнута у лікті і простягнута до нього в кулаці затиснуто затиснуте шило чи довгу голку, непомітну для глядача. Довге кучеряве волосся відкинуте назад і перев'язане широкою стрічкою. Обличчя з густою кучерявою бородою і вусами;

Кравець праворуч сидить на підігнутій лівій нозі, піднявши догори коліно правої. Голка тягнеться вздовж долоні. Погляд майстра звернуто на колегу, ніби він щось вказує останньому. Обличчя довгасте. Фігурні вуса і бороду трактовано широкими пасмами, довге волосся на голові закручене великими перевитими локонами. (Рис.10)

Голови обох фігур завеликі у порівнянні з тілом, проте ця непропорційність вдало маскується позами майстрів. Під головою коня на боці лежить лоша з повернутою до глядача головою і підігнутими ніжками.

Фігури коней з довгими гривами і хвостами виліплено так само тонко, як і на нижньому ярусі. На їх животах здуті розгалужені жили.

Фігурки корі наділено такою самою пластикою. Хвости з китицями на кінці, по шиї тягнеться широка хвиляста складка, по боках просвічують ребра. Вуха стирчать врізнобіч, роги короткі і загнуті досередини. Волосся між ними імітоване широкими хвилястими пасмами, на лобі - ошатна зірочка.

Група IV і V.

Обидва юнаки одягнуте в підперезане поясами вбрання з подовженими гострокінцевими полами і косими бортами та широкі шаровари, заправлені в м'які чобітки.(Рис.11)

Ліворуч юнак також сидить позаду вівці на землі з підігнутими на один бік ногами. Лівою рукою він тримає за ручку амфору, в правій, піднесені над нею, у нього, найімовірніше, скручений жмут трави, якою він збирається закоркувати посудину.

Вівці сумирно стоять перед доярами. Ліва з них злегка понурила голову, права, навпаки, трохи підвела її і прислухається до доїння. Тварини мають досить сухорляві ноги та морди. Руно виділене незначним рельєфним потовщенням і передано рясними кружками, що складаються з обідка і опуклої серединки з крапчастою заглибиною в центрі.

Група VI.

Ставши на коліно правої передньої ноги, коза, здається лягає. Вуха поставлені врізнобіч, гострі високі роги (кінці їх виявилися трохи погнутими) стирчать догори. Донизу звисає довга борода. Козеня перед козою лежить, повернувши назад голову з виставленою наперед лівою ногою. На його лобі помітні маленькі гострі ріжки.

Група VII.

Як і в попередній сцені коза стоїть на коліні передньої ноги, звернутої до глядача, але задні ноги прямі, голову піднято так, що роги закинуто назад - безперечно, тварина встає. Козеня стоїть з повернутою назад головою і лівою задньою ногою чухає морду.

Група VIII.

Птах того самого виду, що і птахи на середньому ярусі. Голова його витягнута вперед, ноги притиснуті до тіла, крила розправлені врізнобіч і трохи підняті догори - найімовірніше, він злітає.

Група IX.

В кінці лівої частини композиції зображено дику качку. Голова її досить опукла, дзьоб плоский, хвіст порівняно короткий, крила на кінцях помітно заокруглені. Пір'я на крилах і тілі відтворено приблизно так само, як і в інших птахів. Ноги качки підігнуті, крила розправлені - вона також злітає.

Всі сцени нижнього і верхнього ярусів, таким чином, виконано в яскравій реалістичній манері. У побудові їх композицій, ліпленні образів, у узагальненні та урівноваженні площин відчувається рука зрілого самобутнього майстра, близько знайомого з кращими здобутками грецького мистецтва.

Не вдаючись до розгорнутого мистецтвознавчого аналізу, вважаємо за потрібне підкреслити, що всі чотири образи скіфів, представлених на пекторалі, мають виразні індивідуальні риси, зовсім не характерні для античної скульптури того періоду, до якого можна віднести час створення пекторалі.

Особливо яскраво індивідуалізовані образи кравців з центральної сцени. Справа навіть не в тому, що вони мають відмінні зачіски і типи обличчя, по різному заглиблені в роботу, - їхня індивідуальна несхожість відбита навіть в фігурах і виразі обличчя. У всій статурі скіфа ліворуч, його широкому обличчі з набряклими міхурами під очима відчувається якась прихована хворобливість, заглибленість у свій внутрішній світ, можливо, навіть покірність долі. Його очі світяться лагідністю і розумом, що характеризує його як філософа і мудреця, чия мудрість вистраждана нелегким досвідом всього життя.

Кравець праворуч навпаки - сповнений рішучості і енергії, його рухи вивірені і точні, як і в самій його позі та погляді в них відчутна незламна воля і впевненість у собі.

Так само реалістично, навіть дещо натуралістично з чіткими ознаками індивідуальності і до ярів, обличчя яких проміняться живими людськими пристрастями.

У світлі цих художніх прозрінь відступає на другий план навіть віртуозне володіння законами композиції та неабияка золотарська майстерність автора пекторалі, - безперечно, одного з непересічних художніх талантів свого часу.



2.2 Семантична інтерпретація елементів золотої пекторалі

Про нагрудну прикрасу, знайдену в кургані Товста Могила (поблизу м. Орджонікідзе Дніпропетровської обл.), написано десятки наукових і науково-популярних праць, знято фільми, створено телепередачі. Здійснено дослідження історико-етнографічні, мистецтвознавчі, технологічні…

А скільки інтерпретацій сюжетів та окремих образів! Серед предметів, які належать до пекторалей, тобто "нагрудників”, тільки витвір з кургану Товста Могила зараховано до категорії "знахідки століття”. Справді, за художніми особливостями, технічною досконалістю та інформативністю пектораль є неперевершеним шедевром античного мистецтва.[№5]

Саме Б. Мозолевському належать натхненні слова про пектораль. Він розглянув різноманітні аспекти: техніко-технологічні характеристики, семантику та семіотичний статус пекторалі. Розгорнений, глибокий аналіз прийомів її виготовлення, антропоморфних і зооморфних образів, орнаментальних мотивів дозволив і науково обґрунтувати зміст сюжетів на трьох ярусах пекторалі, і дійти висновку, що це - "не довільно орнаментована прикраса, а культова річ певного призначення. Композиція її відбиває космогонічні уявлення скіфів, пов'язані з концепцією трьох сфер світобудови”. На думку Б. Мозолевського, художні особливості знаменитого "нагрудника” свідчать, що принципи створення композицій на фризах пекторалі відповідають канонам грецького мистецтва.

Її образне вирішення можна зіставити з оформленням фронтів Парфенона - творіннями великого Фідія. Оскільки Б. Мозолевський був не тільки вченим, але й поетом, то присвятив прекрасному витвору немало поетичних рядків, у яких оспівано ідеї, що надихнули давніх митців створити «симфонію степу» [№5]

Між дослідниками немає суттєвих розбіжностей щодо загального змісту композицій «нагрудника» з Товстої Могили. Сцени верхнього ярусу уособлюють світ земний - світ народження, радості. У сценах боротьби тварин на нижньому фризі відображено уявлення про смерть. С.Раєвський представив ці образи картин в опозиціях: верх - низ, внутрішнє - зовнішнє - людське - не властиве людині, домашнє - дике, реальне - фантастичне, життя - смерть. Але, як відомо, за уявленнями індоєвропейських племен, життя та смерть нерозривно поєднані, а смерть є необхідною передумовою існування всього сущого. Тому сюжети пекторалі крайніх фризів нероздільні, а візерунки середнього фризу, поєднуючи верхній і нижній, підсилюють ідею безперервності буття. [№5]

Слід зазначити, що вчені не завжди визнавали багатоплановість розповідних композицій. Відомий міфолог В. Іллінська висловила припущення, що на верхньому ярусі пекторалі реалістично показано побутові сцени, які, не є якимсь «Закодованим текстом». На думку вченої, художник відобразив тему праці - найдостойнішу для втілення в мистецтві. Така прямолінійність у підходах до вивчення видатної пам'ятки, імовірно, була реакцією відомої дослідниці на численні інтерпретації всіх композицій на основі міфології, семіотики, космогонічних уявлень. Розвідка В. Іллінської спрямовує на вивчення інших аспектів мистецького твору, безпосередньо вказує на його значний інформаційних потенціал. Сюжети, показані на трьох полях пекторалі, відбили філософське осмислення плину життя в картинах його конкретних проявів. Зокрема, завдяки аналізу зображень верхнього фризу можна уявити деякі елементи побуту скіфів.

...